Страница:
IX
У той час Умань була центром величезних володiнь ки©вського во води
Сiлезiя Потоцького; ключ цих володiнь захоплював пiвденно-захiдну частину
Ки©всько© губернi© i майже всю Подiльську. Умань була тодi невеликим
мiстечком, резиденцi ю комiсара-губернатора, але являла собою, як на
тодiшнi засоби оборони, добре укрiплений пункт, що служив оплотом для
всi © навколишньо© шляхти, i вона поспiшала будувати собi в Уманi будинки
й пере©жджала туди з сво©х ма ткiв, пiд захист мiцних стiн, башт i
губернаторських корогов.
Умань сидiла мiцним гнiздом на невеликому узвишшi, що лежало серед
безмежно© рiвнини. Захiдний бiк цього узвишшя обривався стрiмкими скелями,
а схiдний спускався м'якими схилами до болотистого ставу, що огинав
узвишшя з пiвдня. Той став прилягав до Грекового лiсу й вiдокремлював його
вiд мiста. Серед лiсу з-пiд камiння й скель пробивалися джерела прозоро©,
холодно© води й наповнювали грайливими струмками водоймище ставу. Цi
джерела давали воду й мiстечку, яке не мало на огородженому частоколом
теренi анi цистерн, анi колодязiв.
Фортеця була обкопана широким i глибоким ровом, а насип увiнчувався
високим подвiйним частоколом. Той частокiл складався з окутих залiзом
загострених дубових колод i оперiзував мiсто неправильним видовженим
овалом, що розтягся по самiй вершинi узвишшя. З боку степу в цьому
частоколi збудованi були двi укрiпленi рогатками брами, з мiцними,
кованими залiзом ворiтьми i з зубчастими вгорi бiйницями, звiдки дивилися
в поле гармати. За першою брамою одразу починався невеликий майдан; в
кутку його ховалася за великим будинком ратушi, за крамницями й магазинами
для iноземних купцiв зубожiла, похила православна церква, а в центрi
майдану гордовито й бундючно височiв кафедральний собор, що прилягав до
щойно побудованого колегiуму, вiдданого пiд опiку базилiанських ченцiв.
Просто напроти брами, в протилежному од церкви кутку, була врейська
школа. Вiд цього майдану змi©лися тiснi й кривi вулицi до само© фортецi,
переплiталися й сходилися знову коло другого ще меншого майдану, де стояв
костьол. Помiж цими двома майданами, на самiй вершинi узвишшя, грiзно
височiв губернаторський замок, огороджений також подвiйним частоколом з
чотирма нарiжними баштами; вони були одноповерховi, але сво©ми зубчастими
вiнцями здiймалися над шпилями костьолiв i дивились далеко в степ.
Губернаторський замок, з високою гонтовою покрiвлею, являв собою
одноповерхову довгу будiвлю iз загнутими у виглядi лiтери "Г" кiнцями,
його оточували праворуч i лiворуч флiгелi й прибудови, серед яких
вирiзнялася похмурим виглядом i гратчастими вiкнами кордегардiя. Невеликий
дворик був вимощений плитами вапняку. За губернаторським палацом тягся у
видолинок густий, добре виплеканий сад з невеликою штучною сажавкою на днi
балки; та сажавка живилася дощовою й привозною водою iз ставу, вiддаленого
од мiста на двi версти. Саме мiсто, що складалося переважно з врейського
населення, не мало садкiв i красувалося тiльки гостроверхими черепичними й
гонтовими покрiвлями; але передмiстя його, Туркiв, що тулилося коло
пiднiжжя гори, поблизу ставу, за частоколом, тонуло в зеленi садкiв, що
позливалися в мальовничi заростi. Цього лiтнього дня в губернаторському
замку була особлива метушня: з-пiд усiх навiсiв, ста нь, повiток та iнших
господарчих будiвель виглядали кузови й дишла колимаг, каруц i бричок,
якi, певно, не вмiстились у повiтках. Iз ста нь чути було голосне iржання.
Коло довгих ясел i возiв, нарихтованих сiном i вiвсом, стояли рядами на
прив'язi чудовi конi.
Гуртки стайничих i челядi, мабуть, при©жджо©, лiниво грiлися на сонцi,
перекидаючись грубими жартами, теревенячи, проте iнколи в ©хнiй розмовi
можна було вловити натяк на те, що пани ©хнi чимось стривоженi й що в
замку щось ма вiдбутися.
Шум, гамiр, iржання коней, гавкання собак, добiрна лайка i брязкiт
ножiв, що долiтав з пекарнi, здавалося, висiли в повiтрi.
У просторому залi губернаторського палацу, прикрашеному гербами й
портретами графiв Потоцьких, було людно й гамiрливе. Серед молодого
лицарства, яке виблискувало пишнотою вбрання й збро©, були й почеснi
вельможi: губернатор лисянський Кшемуський, коронний обозний Иосиф
Стемпковський, начальник барських конфедератiв полковник Пулавський i
настоятель базилiанського монастиря плебан Ба вський. Сам господар,
Младанович, сидiв на графському крiслi, що стояло на невеликому
пiдвищеннi, пiд балдахiном, на взiрець трону.
Хоч обличчя гостей пiсля доброго снiданку й випитого вина сяяли
веселощами, а очi блискали одвагою, хоч у легкiй розмовi, пересипанiй
жартами й смiхом, звучало безтурботне молодецтво, проте одразу було видно,
що шляхта зiбралася не заради бенкету, а в серйознiй справi. Це зiбрання
нагадувало сеймик, який з'©хався у зв'язку з наближенням грiзних подiй.
- Я одержав, ясновельможне й пишне лицарство, - звернувся до зiбрання
лисянський губернатор Кшемуський, - од свого патрона й мецената, князя
Яблонов-ського, повiдомлення, що посол московський поставив нашому крулевi
вимогу, щоб права схизматiв були прирiвнянi до прав католикiв i мало не до
прав нашого славного, першого в усьому свiтi шляхетства.
Почувши останнi слова, гостi, представники старшого поколiння,
гордовито стрiпнули чупринами й розправили пишнi вуса, що спускалися аж на
груди, а молодь, узявшись пiд боки, почала пiдкручувати вгору сво© вусики.
- I кажуть, - провадив далi, пiдкреслюючи слова, Кшемуський, - що
король уже пiдписав декрет, продиктований московським послом.
- Побий мене перун, а бiльше терпiти такого запроданця, як наш круль
Понятовський, не можна, - спалахнув полковник Пулавський. - Не питаючи
згоди сейму, вида королiвськi декрети, якi забороняють насильства над
схизматами й дозволяють ©м одбирати назад усi церкви й церковне майно та
ще й вiдновлювати свою i рархiю за допомогою переяславського пископа
Гервасiя.
- О sancta mater! - обурився плебан Ба вський. - Невже ж горда Рiч
Посполита пiдкориться цьому обурливому декрету? Невже ж благородне
лицарство зрадить заповiти вiтчизни? Адже мiсiя Польщi - схилити весь свiт
пiд стопу найсвятiшого папи... i раптом наша славна Рiч, внаслiдок зради,
змушена буде вiдхилитися вiд призначеного ©й шляху?
- Нiколи! Довiку! Смерть зрадникам! Загибель схизматам! - закричала,
брязкаючи збро ю, молодь.
- Авжеж, цього безумства допустити не можна, - рiзким, сухим голосом
заговорив пан Стемпковський, - це, не кажучи вже про релiгiйнi мiркування,
додало б зухвальства хлопам, i вони чинили б iще бiльший опiр нашiй волi.
А хлоп мусить бути нiмим рабом, пiд'яремним бидлом, тому що бог створив
його для чорно© роботи й для послуг шляхтi i нiчого не дав йому з нами
рiвного, крiм душi.
- Як бога кохам, - мовив на це Младанович. - Ясновельможний пан обозний
сказав велику iстину: тiльки тодi ми, шляхетне лицарство, будемо спокiйнi
й край процвiтатиме, коли всi хлопи забудуть свою схизму i за допомогою
католицького духiвництва визнають над собою нашу владу, коли вони з
молоком матерi всмоктуватимуть вiрнiсть i покору нам.
- А цi декрети збунтують непокiрних хлопiв, - обiзвався хорунжий
неми-рiвського графа, молодий i ставний Кребс. - Я був нещодавно на
Смiлянщинi, то там уже почалися заворушення серед бидла.
- У мене на Уманщинi тихо... В мене не писне й миша! - хвальковито
мовив Младанович.
- А в нас, на Подiллi, - докинув полковник Пулавський, - з'явилися були
банди розбiйникiв-гайдамакiв, але ми спiльними силами стерли ©х з лиця
землi, знищили. Мало хто врятувався втечею!
- Смерть схизматам! Загибель москалям! - задерикувато крикнуло кiлька
молодих голосiв.
- О, ця ресь! - вигукнув у фанатичному озлобленнi молодий ксьондз,
недавно висвячений на плебана, i схопився руками за голову. - Мало того,
що вона вперта у сво©й темнотi, вона спокуша ще й прийнятих у лоно
католицько© церкви дiтей: тi, хто народився й вирiс у римсько-католицькому
обрядi, зраджують його й переходять знову в схизму!
- А головне, - додав Младанович, - ця пся крев да якесь право сусiднiй
Росi© заступатися за одновiрцiв. Sapristi. Тисяча дяблiв! Од цих втручань
тхне погрозою!
- Отож-то, - вигукнув Пулавський, - його мосць висловив саму суть... У
залi почулося глухе ремство й брязкiт палашiв та щабель об пiхви.
- Вiдтодi, - провадив далi полковник, - як зрадник Богдан, за допомогою
клятих хлопiв i розбiйничого гнiзда запорожцiв, одiрвав од нас половину
Укра©ни й прилучив ©© до Москви, вiдтодi ця держава стала швидко зростати
в сво©й силi й тепер розрослась у величезне царство, стала iмперi ю й
загрожу поглинути нас...
- Боже всесильний! - заволав у релiгiйному екстазi Ба вський. - Одведи
вiд нас цей жах!
- Oremus domine! - простогнав ксьондз, склавши руки й звiвши до неба
очi.
- Тепер нам треба подумати, панове добродiйство, як дати вiдсiч Росi©,
- знову заговорив Пулавський.
- Не тiльки вона точить на нас зуби, - докинув Младанович, - в нас
iще два добрих сусiди: австрi ць i пруссак... Тi теж ждуть не дiждуться
нашо© загибелi.
- Грiм i блискавка! - крикнув Стемпковський. - Ми самi того пруссака,
як тевтонського рицаря, пустили в Померанiю й вiддали йому кращi провiнцi©
даром... вiдрiзали себе од Балтики, ми самi сво©ми руками занапастили сво
велике королiвство й вигодували на себе ж удава!
- Прокляття тим, хто потурав цьому! - вигукнув хтось похмуро серед
пишно© молодi, i цей прокльон примусив усiх непри мно здригнутися й
замовкнути.
- Проте, хоч i як це гiрко, - зiтхнув по довгiй паузi Кшемуський, - а
все ж таки, на мою думку, нам безпечнiше бути в кiльцях того удава...
Пруссiя прагне протистати зростаючiй могутностi Росi©, i ©й союз з нами на
руку... Може, потiм i в пруссакiв з'являться хижацькi iнстинкти, але тепер
iнтереси Пруссi© й Австрi©, звичайно, суперечать намiрам Росi©, а тому наш
iнтерес шукати з ними спiлкування проти москалiв... Це iнтерес
благородного лицарства й кра©ни, а круль Понятовський про це не дума й
ма намiр iти на поступки Московi©...
- Зрадник! Геть його до всiх дяблiв! - заревло лицарство, потрясаючи
кривулями й тупаючи ногами.
- Авжеж... справдi, - мовив Стемпковський, - це зрада... Але що ж
робить сейм? Верховна влада в нього, а не в Понятовського: давно вже пану
в нас золота свобода й знищено будь-яку владу короля.
- А якщо дiйсно з боку Корони помiтне бажання порушувати нашi верховнi
шляхетськi права, то скликати негайно ж сейм i пiдрiзати королевi крила!
- Так, це треба вчинити якнайшвидше, - погодився Младанович.
- Сповiстити наших патронiв i магнатерiю негайно, - додав Кшемуський.
- Цього мало! - сказав Пулавський. - Сейм, звичайно, не попустить вiжок
королевi, але Понятовський може випросити в Росi© допомогу...
- Невже до цього доживе Рiч Посполита? - скрикнув схвильовано плебан i,
затуливши руками обличчя, похилив голову, плечi його тихо здригалися вiд
стримуваних ридань.
Щире горе плебана вразило всiх у саме серце. Старi провели рукою по
очах, а молодь, прикусивши губи, похмуро втупила очi в дубову з ясеновими
квадратами пiдлогу. Тяжкi зiтхання почулися в пишному залi й гнiтюче
повисли над лицарством. Понуре мовчання тривало довго.
- Ганьба, ганьба, - лиховiсне промовив нарештi Пулавський. - Але
впадати в одчай нам iще нема чого: поки в наших жилах тече старопольська
кров, поки в юнакiв наших горять одвагою очi, поки нас захища
благословення папи - Польща не згине! Найкращi сини вiтчизни,
найблагороднiшi i найславнiшi лицарi, заклали вже конфедерацiю в Барi.
Туди з'©жджа ться все шляхетство польське iз збро ю й з сво©ми командами,
пiд прапор золото© волi шляхетсько© й незалежностi нi вiд кого.
- Вiват! Н х жи ! - вигукнули всi присутнi, охопленi бадьорiстю i
надi ю.
- Н х жи ! - пiдхопив полковник.
- Тiльки треба дружно стати всiм i вкрити конфедерацiями всю Польщу. У
короля вiйськ нема , сейм нiколи не дозволить йому посполитого рушення...
А в нас збереться кiлька десяткiв тисяч безстрашних гусарiв,
левiв-драгунiв i тигрiв-латникiв...
- Славне лицарство! - урочисто виголосив Младанович. - Я вiдкриваю в
Уманi нову конфедерацiю й запрошую пiд свiй стяг, у замок, всiх славних
геро©в, звитяжних захисникiв ойчизни.
- Ми з вельможним паном ладнi голови покласти за нашу кревну матку, за
велику Польщу! - гукнули всi в один голос i витягли з пiхов шаблi, що
сяйнули холодним блиском лез.
- У всiх конфедерацiй повинно бути одне гасло, - пiднiс голос
Пулавський. - Проти короля i за днiсть Польщi, за панування католицизму,
за винищення з корiнням схизми й непокiрних схизматiв.
- Так, - пiдтвердив Стемпковський. - Краще впертих винищити всiх до
диного й заселити пустелю мирними рабами, анiж допустити спокусу.
У той час, коли в залi дебатувалися серйознi полiтичнi питання й
обмiрковувалися невiдкладнi в даний момент заходи, дамське товариство, не
таке численне, як чоловiче, провадило бесiди в просторих салонах замку про
сво© iнтереси, про новi моди, що приходили на змiну колишнiм,
старопольським, про майбутнi шлюби, про скандальну хронiку магнатських
дворiв... Та проте злоба дня не давала спокою й прекраснiй статi: говiркi
цокотухи раз у раз переривали сво© улюбленi теми й переходили до тривожних
питань, якi стояли й перед очима безтурботних красунь, жахаючи ©х сво ю
незбагненнiстю.
- Вам добре, кохана панi, - говорила уманськiй губернаторшi, зiтхаючи й
вiдсапуючись, товста, аж одутла, панi Кшемуська. - У вас неприступна
фортеця, велика команда, та ось iще й конфедерати прибудуть; вам тут
безпечно, а наш замок i порiвняти з вашим не можна - адже кругом бунтiвнi
села та гайдамацькi розбiйницькi кублища по непролазних пущах, байраках...
- То ви, моя люба, переходьте до нас, - ласкаво запропонувала Женев' ва
Младанович, яка сво ю худорлявiстю i французьким убранням становила
цiлковиту протилежнiсть Ядвiзi Кшемуськiй.
- Ой панi! Хiба це можна? Мiй же малжонок - губернатор усього ключа
ма тностей князя Олександра, то хiба йому гонор дозволить покинути княже
добро напризволяще в тривожний час?
- Так, так... Я не подумала. Але його мосць пан Андрiй може збiльшити
свою команду, запросити навколишню шляхту... Замок у панства надiйний i
мiцний...
- Мене не так турбу й напад, як серце гризе туга... Вельможна панi
оточена такою чудовою родиною... Сестра панська, панi Паулина, завiду
всiм господарством i завiду досконало. Старша дочка, Доротея, красою й
едукацi ю чару серця пишного юнацтва... Я чула, що вже й доля ©©
незабаром ма звершитися.
- Усе ще в божiй волi й ласцi, - вiдповiла мати, але щаслива усмiшка
виказала ©© родинну та мницю.
- Ну, а друга ваша дочка, Веронiка, хiба не гордiсть, не щастя сiм'©?
Розумом i розвитком вона з будь-яким офiцiалом, навiть iз сенатором
поспереча ться!
- Розумна, розумна... правда, - розчулено погоджувалась панi Женев' ва.
- I батьковi допомага ... Слово гонору. Вiн часто кличе ©© на пораду
навiть у важливих справах, а ще Казимирик мiй - таке славне д цко.
- От бачите, скiльки радостi й утiхи! Ах, дiти - це таке, таке
блаженство, з яким би всi злигоднi забулися! - зiтхнула тяжко й сумно панi
Ядвiга.
- в ясно© ж панi дочка Текля чарiвна! I скоро...
- Текля - не дочка... - перебила Кшемуська й судорожно вхопилася рукою
за груди, немов бажаючи стиснути охоплене тугою серце.
- Хiба в панi не було дiтей? - здивувалася Младанович.
- Були, - похмуро вiдповiла Кшемуська.
- I померли?
- He треба... не треба про це, - з болем вирвалося в панi Ядвiги, й
вона, затуливши хусткою очi, поквапно пiдвелася, щоб приховати вiд цiкавих
поглядiв сво зата не горе.
А в саду, коло невелико© штучно© сажавки, обкладено© камiнням i
обсаджено© квiтками, нудилися в самотинi красунi панни: вони чекали пишних
лицарiв, але ©х усе ще затримували в залi.
Веронiка Младанович стояла на мiсточку, перекинутому через ставок,
поряд з Теклею Кшемуською. Обидвi панни мовчки вдивлялися в прозорi води,
де по золотистому дну пропливали силуети лящiв i коропiв, якi то поволi
збиралися цiлими зграйками, то прожогом кидалися один поперед одного на
поживу... А поживу - шматочки хлiба, кидала старша Младанович, Доротея, що
сидiла з двома паннами на мармуровiй лавi коло самого берега. Недалеко вiд
них плавали два чорнi лебедi, зграбно вигинаючи сво© довгi ши©; вони
ловили шматочки хлiба, крихти вiд яких перепадали рибам.
Погода стояла чудова; кучерявi верби, що обступили ставок, звiшували
над дзеркальним плесом сво поникле гiлля, вже побризкане золотом першо©
осенi, й надавали всiй картинi елегiйно-сумовито© чарiвностi. Цей настрiй
передавався й паннам, якi поринули в невеселi думи.
- А чому не всi сюди з'©хались? - перервала нарештi мовчанку Текля,
одвернувши зашарiле личко од Веронiки.
- Як - не всi? - здригнулась Веронiка, вiдiрвана цим запитанням од
сво©х
дум.
- А так, декого нема , - зовсiм знiяковiла Текля, стримуючи непрохане
зiтхання.
- A! Parbleu! Ти говориш, певно, про пана Фелiкса? А я й не збагнула
вiдразу... Ми його ждали ще вчора... Не розумiю, що його могло затримати?
Батько не давав йому нiяких доручень, а вiдпустив минулого тижня в його
посесiю, але пан Голем-бицький ще вчора мав повернутися, - вiн же хорунжий
тутешньо© команди.
- То з ним, мабуть, трапилось нещастя! - Текля поблiдла й зупинила
переляканий погляд на Веронiцi.
- Боронь боже! Просто затримався в сво©х справах, покладаючись на
батькову добрiсть.
- То йому, виходить, не цiкаво було... побачитися... ну... з тими, що
з'©ха-лися... послухати раду, - промовила ображеним тоном Текля й
закопилила губки.
- Моя кохана! - обняла ©© Веронiка. - Прилетить ще ясний сокiл, не на
один же день з'©халося пишне лицарство, дорогi гостi!
Панни, що сидiли на лавi, вряди-годи перекидалися словом: усiх гнiтило
грiзне передчуття неминучого лиха.
- У нас на Подiллi ще гiрше, - говорила худа, безбарвна панна, часто
зiтхаючи й зводячи до неба блiдо-сiрi очi. - Тут не вiдчува ться
небезпеки, а тому й дихати вiльнiше, а в нас щодня страх.
- Та в вас же конфедерацiя, сила славного лицарства, - промовила
житт радiсна, червонощока Доротея. - Хiба пiд охороною ©хнього меча може
бути страшно? А де з'©жджа ться лицарство, там стiльки забав, бенкетiв i
веселощiв!
- Не кажи так, панно! Золота молодь гаса по навколишнiх селах, грабу
та палить ©х... а то бавиться полюванням, а коли й збереться на бенкет, то
не зна мiри буйному пияцтву.
- Ох, цi бойовi бенкети! - простогнала третя панна, повна,
молдаванського типу брюнетка. - Хiба там може зародитися нiжне почуття?
Саме тiльки звiрство.
У цей час до панни пiдiйшов хорунжий улансько© корогви молодий i гарний
брюнет Кребс.
- Панно Веронiко! - окинув вiн поглядом панянок. - Його ясна мосць, пан
губернатор, просить до себе свою дочку.
Дiвчата здригнулися вiд несподiванки й прибрали поетичнi пози, а
обличчя ©хнi осяяли чарiвнi усмiшки.
- Батько кличе? - зашарiлася Веронiка.
- Так, ясна панно.
- Я зараз.
Веронiка збiгла з мiсточка й квапливо пiшла на гору, до замку; Кребс
ледве встигав за нею.
- Панна неначе гiрська сарна, - говорив вiн, - кручi ©й - не кручi.
- Ну якi ж це кручi? - засмiялася Веронiка. - Пагорки, та й годi! То в
вас на Подiллi гори iз скелями та урвищами.
- Я певен, що панна злетiла б i на скелi, й на бескиди, мов легка
пташка.
- Ого! Це пан грабя' привчив свого хорунжого до таких комплiментiв?
- Нi, патрон мiй суворий, але сама панна мимохiть виклика захопленi
похвали... може, й недоречнi... але, падам до нiг, - вiд них утриматись
неможливо... Я вперше у життi зустрiчаю дiвчину з такою освiтою, з таким
знанням не тiльки мов та iсторi©, але й усiх iнтересiв нашо© вiтчизни.
- Пан перебiльшу . Iсторичнi й державнi мо© студi© обмежуються лише
житт писом королiв польських i розправами про Люблiнську унiю та
Брестський собор. Та ще газетою Лускiни. Правда, я плакала, коли читала,
як короля Попеля ©ли мишi, й жадiбно вивчала напам'ять цiлi сторiнки не
тiльки з життя королiв, але навiть iз житiй святих, але хiба ж це знання?
- От якби й нашi мудрецi так думали, то не наробили б помилок, за якi
розплачуються цiлi поколiння кров'ю, а рiдна кра©на, знесилена боротьбою,
на наших очах гине.
- О? Так i я скажу, - здивовано блиснула очима Веронiка. - Якби
бiльшiсть нашого славного шляхетства так благородно думала, як пан
хорунжий, то ще й тепер можна було б урятувати нашу отчизну.
Кребс шанобливо вклонився, i вони зайшли до парадного залу. Серед
гостей тепер з'явилися француз iнженер Шафранський, якого Младанович
запросив обмiряти й спланувати церковнi землi, одведенi пiвтораста
костьолам, переробленим iз православних церков, та полковник Обух,
начальник надвiрно© козачо© мiлiцi©.
- Веронiко, - звернувся до дочки Младанович, - чи багато в нас на
складi, що в поко© команди, заготовлено вiйськових припасiв?
- Сiдел, чапракiв, бердишiв i кривуль досить... - вiдповiла Веронiка, -
вистачило б на кiлькасот лицарiв, а рушниць i пищалей майже нема зовсiм,
та й свинцю i пороху дуже мало.
- C'est juste! Я так i казав, - нiби зрадiв Шафранський, почувши слова
дiвчини. -Багато збро© для кiнноти, а для пiхоти й гарнiзону - нiчого...
Rien! Оборонятиме ж мiсто не кавалерiя... а пiхота... Я тому й прошу, щоб
заздалегiдь запасти якнайбiльше пороху, свинцю, ядер, картечi, рушниць i
хоч три-чотири гармати... У нас ©х зовсiм мало; крiм того, я просив би
вашу мосць надбудувати замковi башти, щоб з них можна було обстрiлювати
через частокiл i через брами околицi.
- Ой, ой, cher monsieur, ви мене хочете зруйнувати! Та на це ж потрiбна
сила фошей!.. Я напишу спершу сво му принципаловi. Француз уклонився.
- Нi, хай вельможний пан менi дару , - втрутився Пулавський, - але в
таких серйозних питаннях i в такий тривожний час треба дiяти, а не
листуватися.
- Звичайно, - пiдтримав його Кшемуський.
- Тим бiльше, тату, - додала Веронiка, - що мова йде про захист i
врятування графського добра й ма тностей, берегти якi нас i поставлено.
- Ну, коли дочка каже, - розвiв руками з радiсною усмiшкою пан
Млада-нович, - менi ©© декрети важливiшi за всякi накази.
- Браво, браво! - загомонiла весело молодь. - Н х жи панна Веронiка,
наша цариця!
- Батько мiй жарту ... - знiяковiла Веронiка, почервонiвши.
- Яскулечка, - усмiхнувся Стемпковський.
Шафранський витяг свою шпагу й опустив ©© перед Веронiкою, немов
салютуючи, Кребс поспiшив зробити те ж саме, а потiм повиймало сво© шаблi
та палашi й молоде пишне лицарство.
Веронiка спалахнула ще дужче, але не розгубилася.
- Нехай схиляться вашi мечi, славнi лицарi, не передi мною, а перед
нашою нещасною ойчизною, на захист ©© вiд справжнiх, а не уявних ворогiв,
для полегшення ©© довгих страждань, а не для заподiяння ©й нових ран! -
схвильовано промовила дiвчина, обводячи смiливим, блискучим поглядом
зiбрання.
- Вiват! Пишно! Досконало! - гукнув захоплено Кребс; його вигук
пiдхопила молодь, а за нею й сивоусе вельможне панство.
Младанович пiдiйшов до Веронiки й притулив ©© голову до сво©х грудей.
- Даруйте, панове, не можу стримати себе... це моя гордiсть i моя
радiсть!
- I наша! - пiдхопив Кшемуський i поцiлував у чоло Веронiку. У залi
зчинився неймовiрний гамiр. Захопленi вигуки й похвали злилися з брязкотом
збро©. Веронiку так зворушило й схвилювало це загальне пiднесення, що вона
розплакалась i втекла.
Коли вгамувалися в залi голоснi, радiснi вигуки, Младанович заговорив
знову:
- I пороху, i ядер, i рушниць ми добудемо, а може, розживемся й на
три-чотири гармати. Треба буде надбудувати вежi, поглибити рiв; поновити
частоколи ми доруча мо й довiря мо пановi Шафранському й полковниковi
Обуху. Все буде зроблено, але менi зда ться, що в нас, власне, небезпеки
ще нема нiяко©, скрiзь тихо. Ранiше з'являлися де-не-де ватаги
розбiйникiв, а тепер стало зовсiм тихо, спокiйно.
- Та й по селах скрiзь тихо, як на цвинтарi, - пiдтвердив пан Хмелевич,
наглядач оренд Младановича.
- Оце саме й пiдозрiло, - зауважив Обух.
- Перед грозою завжди бува тиша, - докинув Кребс.
- Ох, зус-Марiя! - зiтхнув плебан.
Це зiтхання пронеслося по залу, як стогiн безнадiйно хворого, й знову
збентежило зiбрання й одiгнало радiсний настрiй, що був спалахнув перед
цим.
- Ти, вельможний мiй пане, подумай ось про що, - заговорив генеральний
обозний Стемпковський, - головним захистом Уманi графськi полки, в
котрих налiчу ться понад чотири тисячi козакiв, а козаки - хлопи... В разi
повстання це бидло, цi пси прилучаться одразу ж до згра© собак...
- Не думаю, вельможний обозний, - вiдповiв не зовсiм упевнено
губернатор, - козаки цi одержують таке утримання, якого не дасть ©м нiхто,
сiм'© ©хнi звiльненi вiд панщини, надiленi землею, одно слово - з ласки
графа ©м так добре живеться, що нiяких кращих вигод не може дати ©м
повстання.
- Та цi ж хами вiдплатили вже раз чорною невдячнiстю! - докинув
Кше-муський.
- Цiлком справедливо, - пiдхопив Стемпковський, - а тому я раджу
перемiнити хоч отаманiв - настановити сотниками вiрних католикiв, лицарiв
славного меча, а не схизматiв, як Гонта... Про нього й до нас дiйшли
чутки, що то хитра бестiя, - в душi зрадник i ненависник.
- Au nom du ciel! Це один з мо©х найвiрнiших слуг, та до того ще й
фаворит графський. Вiн розумний та едукований по-польськи i хоробрий, мов
тигр.
- Ласкавий, як кiт, а в головi пота мна думка, - буркнув Кшемуський.
- Пане Обуше! - звернувся Младанович до полковника. - Чого ж ви
мовчите? Ви бiльше, анiж хто iнший, мусите знати про поведiнку й настрiй
мого сотника, вашого найближчого пiдлеглого.
- Чесно кажучи, я можу ствердити тiльки те, - вiдповiв Обух, - що Гонта
на службi старанний, у боях хоробрий, в дiлах звитяжний, та, проте, вiн
запеклий схизмат, а тому прихильностi до католикiв мати не може. До
та мних же його помислiв докопатися важко... але в очах його, помiчаю я,
бiгають iнодi зеленi вогники.
- Нi, як собi хочете, а поки в мене нема фактiв, якi б навели на нього
пiдозру, я Гонтi вiрю й ним дорожу, - заявив Младанович.
У цю мить на губернаторському подвiр'© пролунав тупiт кiнських копит,
У той час Умань була центром величезних володiнь ки©вського во води
Сiлезiя Потоцького; ключ цих володiнь захоплював пiвденно-захiдну частину
Ки©всько© губернi© i майже всю Подiльську. Умань була тодi невеликим
мiстечком, резиденцi ю комiсара-губернатора, але являла собою, як на
тодiшнi засоби оборони, добре укрiплений пункт, що служив оплотом для
всi © навколишньо© шляхти, i вона поспiшала будувати собi в Уманi будинки
й пере©жджала туди з сво©х ма ткiв, пiд захист мiцних стiн, башт i
губернаторських корогов.
Умань сидiла мiцним гнiздом на невеликому узвишшi, що лежало серед
безмежно© рiвнини. Захiдний бiк цього узвишшя обривався стрiмкими скелями,
а схiдний спускався м'якими схилами до болотистого ставу, що огинав
узвишшя з пiвдня. Той став прилягав до Грекового лiсу й вiдокремлював його
вiд мiста. Серед лiсу з-пiд камiння й скель пробивалися джерела прозоро©,
холодно© води й наповнювали грайливими струмками водоймище ставу. Цi
джерела давали воду й мiстечку, яке не мало на огородженому частоколом
теренi анi цистерн, анi колодязiв.
Фортеця була обкопана широким i глибоким ровом, а насип увiнчувався
високим подвiйним частоколом. Той частокiл складався з окутих залiзом
загострених дубових колод i оперiзував мiсто неправильним видовженим
овалом, що розтягся по самiй вершинi узвишшя. З боку степу в цьому
частоколi збудованi були двi укрiпленi рогатками брами, з мiцними,
кованими залiзом ворiтьми i з зубчастими вгорi бiйницями, звiдки дивилися
в поле гармати. За першою брамою одразу починався невеликий майдан; в
кутку його ховалася за великим будинком ратушi, за крамницями й магазинами
для iноземних купцiв зубожiла, похила православна церква, а в центрi
майдану гордовито й бундючно височiв кафедральний собор, що прилягав до
щойно побудованого колегiуму, вiдданого пiд опiку базилiанських ченцiв.
Просто напроти брами, в протилежному од церкви кутку, була врейська
школа. Вiд цього майдану змi©лися тiснi й кривi вулицi до само© фортецi,
переплiталися й сходилися знову коло другого ще меншого майдану, де стояв
костьол. Помiж цими двома майданами, на самiй вершинi узвишшя, грiзно
височiв губернаторський замок, огороджений також подвiйним частоколом з
чотирма нарiжними баштами; вони були одноповерховi, але сво©ми зубчастими
вiнцями здiймалися над шпилями костьолiв i дивились далеко в степ.
Губернаторський замок, з високою гонтовою покрiвлею, являв собою
одноповерхову довгу будiвлю iз загнутими у виглядi лiтери "Г" кiнцями,
його оточували праворуч i лiворуч флiгелi й прибудови, серед яких
вирiзнялася похмурим виглядом i гратчастими вiкнами кордегардiя. Невеликий
дворик був вимощений плитами вапняку. За губернаторським палацом тягся у
видолинок густий, добре виплеканий сад з невеликою штучною сажавкою на днi
балки; та сажавка живилася дощовою й привозною водою iз ставу, вiддаленого
од мiста на двi версти. Саме мiсто, що складалося переважно з врейського
населення, не мало садкiв i красувалося тiльки гостроверхими черепичними й
гонтовими покрiвлями; але передмiстя його, Туркiв, що тулилося коло
пiднiжжя гори, поблизу ставу, за частоколом, тонуло в зеленi садкiв, що
позливалися в мальовничi заростi. Цього лiтнього дня в губернаторському
замку була особлива метушня: з-пiд усiх навiсiв, ста нь, повiток та iнших
господарчих будiвель виглядали кузови й дишла колимаг, каруц i бричок,
якi, певно, не вмiстились у повiтках. Iз ста нь чути було голосне iржання.
Коло довгих ясел i возiв, нарихтованих сiном i вiвсом, стояли рядами на
прив'язi чудовi конi.
Гуртки стайничих i челядi, мабуть, при©жджо©, лiниво грiлися на сонцi,
перекидаючись грубими жартами, теревенячи, проте iнколи в ©хнiй розмовi
можна було вловити натяк на те, що пани ©хнi чимось стривоженi й що в
замку щось ма вiдбутися.
Шум, гамiр, iржання коней, гавкання собак, добiрна лайка i брязкiт
ножiв, що долiтав з пекарнi, здавалося, висiли в повiтрi.
У просторому залi губернаторського палацу, прикрашеному гербами й
портретами графiв Потоцьких, було людно й гамiрливе. Серед молодого
лицарства, яке виблискувало пишнотою вбрання й збро©, були й почеснi
вельможi: губернатор лисянський Кшемуський, коронний обозний Иосиф
Стемпковський, начальник барських конфедератiв полковник Пулавський i
настоятель базилiанського монастиря плебан Ба вський. Сам господар,
Младанович, сидiв на графському крiслi, що стояло на невеликому
пiдвищеннi, пiд балдахiном, на взiрець трону.
Хоч обличчя гостей пiсля доброго снiданку й випитого вина сяяли
веселощами, а очi блискали одвагою, хоч у легкiй розмовi, пересипанiй
жартами й смiхом, звучало безтурботне молодецтво, проте одразу було видно,
що шляхта зiбралася не заради бенкету, а в серйознiй справi. Це зiбрання
нагадувало сеймик, який з'©хався у зв'язку з наближенням грiзних подiй.
- Я одержав, ясновельможне й пишне лицарство, - звернувся до зiбрання
лисянський губернатор Кшемуський, - од свого патрона й мецената, князя
Яблонов-ського, повiдомлення, що посол московський поставив нашому крулевi
вимогу, щоб права схизматiв були прирiвнянi до прав католикiв i мало не до
прав нашого славного, першого в усьому свiтi шляхетства.
Почувши останнi слова, гостi, представники старшого поколiння,
гордовито стрiпнули чупринами й розправили пишнi вуса, що спускалися аж на
груди, а молодь, узявшись пiд боки, почала пiдкручувати вгору сво© вусики.
- I кажуть, - провадив далi, пiдкреслюючи слова, Кшемуський, - що
король уже пiдписав декрет, продиктований московським послом.
- Побий мене перун, а бiльше терпiти такого запроданця, як наш круль
Понятовський, не можна, - спалахнув полковник Пулавський. - Не питаючи
згоди сейму, вида королiвськi декрети, якi забороняють насильства над
схизматами й дозволяють ©м одбирати назад усi церкви й церковне майно та
ще й вiдновлювати свою i рархiю за допомогою переяславського пископа
Гервасiя.
- О sancta mater! - обурився плебан Ба вський. - Невже ж горда Рiч
Посполита пiдкориться цьому обурливому декрету? Невже ж благородне
лицарство зрадить заповiти вiтчизни? Адже мiсiя Польщi - схилити весь свiт
пiд стопу найсвятiшого папи... i раптом наша славна Рiч, внаслiдок зради,
змушена буде вiдхилитися вiд призначеного ©й шляху?
- Нiколи! Довiку! Смерть зрадникам! Загибель схизматам! - закричала,
брязкаючи збро ю, молодь.
- Авжеж, цього безумства допустити не можна, - рiзким, сухим голосом
заговорив пан Стемпковський, - це, не кажучи вже про релiгiйнi мiркування,
додало б зухвальства хлопам, i вони чинили б iще бiльший опiр нашiй волi.
А хлоп мусить бути нiмим рабом, пiд'яремним бидлом, тому що бог створив
його для чорно© роботи й для послуг шляхтi i нiчого не дав йому з нами
рiвного, крiм душi.
- Як бога кохам, - мовив на це Младанович. - Ясновельможний пан обозний
сказав велику iстину: тiльки тодi ми, шляхетне лицарство, будемо спокiйнi
й край процвiтатиме, коли всi хлопи забудуть свою схизму i за допомогою
католицького духiвництва визнають над собою нашу владу, коли вони з
молоком матерi всмоктуватимуть вiрнiсть i покору нам.
- А цi декрети збунтують непокiрних хлопiв, - обiзвався хорунжий
неми-рiвського графа, молодий i ставний Кребс. - Я був нещодавно на
Смiлянщинi, то там уже почалися заворушення серед бидла.
- У мене на Уманщинi тихо... В мене не писне й миша! - хвальковито
мовив Младанович.
- А в нас, на Подiллi, - докинув полковник Пулавський, - з'явилися були
банди розбiйникiв-гайдамакiв, але ми спiльними силами стерли ©х з лиця
землi, знищили. Мало хто врятувався втечею!
- Смерть схизматам! Загибель москалям! - задерикувато крикнуло кiлька
молодих голосiв.
- О, ця ресь! - вигукнув у фанатичному озлобленнi молодий ксьондз,
недавно висвячений на плебана, i схопився руками за голову. - Мало того,
що вона вперта у сво©й темнотi, вона спокуша ще й прийнятих у лоно
католицько© церкви дiтей: тi, хто народився й вирiс у римсько-католицькому
обрядi, зраджують його й переходять знову в схизму!
- А головне, - додав Младанович, - ця пся крев да якесь право сусiднiй
Росi© заступатися за одновiрцiв. Sapristi. Тисяча дяблiв! Од цих втручань
тхне погрозою!
- Отож-то, - вигукнув Пулавський, - його мосць висловив саму суть... У
залi почулося глухе ремство й брязкiт палашiв та щабель об пiхви.
- Вiдтодi, - провадив далi полковник, - як зрадник Богдан, за допомогою
клятих хлопiв i розбiйничого гнiзда запорожцiв, одiрвав од нас половину
Укра©ни й прилучив ©© до Москви, вiдтодi ця держава стала швидко зростати
в сво©й силi й тепер розрослась у величезне царство, стала iмперi ю й
загрожу поглинути нас...
- Боже всесильний! - заволав у релiгiйному екстазi Ба вський. - Одведи
вiд нас цей жах!
- Oremus domine! - простогнав ксьондз, склавши руки й звiвши до неба
очi.
- Тепер нам треба подумати, панове добродiйство, як дати вiдсiч Росi©,
- знову заговорив Пулавський.
- Не тiльки вона точить на нас зуби, - докинув Младанович, - в нас
iще два добрих сусiди: австрi ць i пруссак... Тi теж ждуть не дiждуться
нашо© загибелi.
- Грiм i блискавка! - крикнув Стемпковський. - Ми самi того пруссака,
як тевтонського рицаря, пустили в Померанiю й вiддали йому кращi провiнцi©
даром... вiдрiзали себе од Балтики, ми самi сво©ми руками занапастили сво
велике королiвство й вигодували на себе ж удава!
- Прокляття тим, хто потурав цьому! - вигукнув хтось похмуро серед
пишно© молодi, i цей прокльон примусив усiх непри мно здригнутися й
замовкнути.
- Проте, хоч i як це гiрко, - зiтхнув по довгiй паузi Кшемуський, - а
все ж таки, на мою думку, нам безпечнiше бути в кiльцях того удава...
Пруссiя прагне протистати зростаючiй могутностi Росi©, i ©й союз з нами на
руку... Може, потiм i в пруссакiв з'являться хижацькi iнстинкти, але тепер
iнтереси Пруссi© й Австрi©, звичайно, суперечать намiрам Росi©, а тому наш
iнтерес шукати з ними спiлкування проти москалiв... Це iнтерес
благородного лицарства й кра©ни, а круль Понятовський про це не дума й
ма намiр iти на поступки Московi©...
- Зрадник! Геть його до всiх дяблiв! - заревло лицарство, потрясаючи
кривулями й тупаючи ногами.
- Авжеж... справдi, - мовив Стемпковський, - це зрада... Але що ж
робить сейм? Верховна влада в нього, а не в Понятовського: давно вже пану
в нас золота свобода й знищено будь-яку владу короля.
- А якщо дiйсно з боку Корони помiтне бажання порушувати нашi верховнi
шляхетськi права, то скликати негайно ж сейм i пiдрiзати королевi крила!
- Так, це треба вчинити якнайшвидше, - погодився Младанович.
- Сповiстити наших патронiв i магнатерiю негайно, - додав Кшемуський.
- Цього мало! - сказав Пулавський. - Сейм, звичайно, не попустить вiжок
королевi, але Понятовський може випросити в Росi© допомогу...
- Невже до цього доживе Рiч Посполита? - скрикнув схвильовано плебан i,
затуливши руками обличчя, похилив голову, плечi його тихо здригалися вiд
стримуваних ридань.
Щире горе плебана вразило всiх у саме серце. Старi провели рукою по
очах, а молодь, прикусивши губи, похмуро втупила очi в дубову з ясеновими
квадратами пiдлогу. Тяжкi зiтхання почулися в пишному залi й гнiтюче
повисли над лицарством. Понуре мовчання тривало довго.
- Ганьба, ганьба, - лиховiсне промовив нарештi Пулавський. - Але
впадати в одчай нам iще нема чого: поки в наших жилах тече старопольська
кров, поки в юнакiв наших горять одвагою очi, поки нас захища
благословення папи - Польща не згине! Найкращi сини вiтчизни,
найблагороднiшi i найславнiшi лицарi, заклали вже конфедерацiю в Барi.
Туди з'©жджа ться все шляхетство польське iз збро ю й з сво©ми командами,
пiд прапор золото© волi шляхетсько© й незалежностi нi вiд кого.
- Вiват! Н х жи ! - вигукнули всi присутнi, охопленi бадьорiстю i
надi ю.
- Н х жи ! - пiдхопив полковник.
- Тiльки треба дружно стати всiм i вкрити конфедерацiями всю Польщу. У
короля вiйськ нема , сейм нiколи не дозволить йому посполитого рушення...
А в нас збереться кiлька десяткiв тисяч безстрашних гусарiв,
левiв-драгунiв i тигрiв-латникiв...
- Славне лицарство! - урочисто виголосив Младанович. - Я вiдкриваю в
Уманi нову конфедерацiю й запрошую пiд свiй стяг, у замок, всiх славних
геро©в, звитяжних захисникiв ойчизни.
- Ми з вельможним паном ладнi голови покласти за нашу кревну матку, за
велику Польщу! - гукнули всi в один голос i витягли з пiхов шаблi, що
сяйнули холодним блиском лез.
- У всiх конфедерацiй повинно бути одне гасло, - пiднiс голос
Пулавський. - Проти короля i за днiсть Польщi, за панування католицизму,
за винищення з корiнням схизми й непокiрних схизматiв.
- Так, - пiдтвердив Стемпковський. - Краще впертих винищити всiх до
диного й заселити пустелю мирними рабами, анiж допустити спокусу.
У той час, коли в залi дебатувалися серйознi полiтичнi питання й
обмiрковувалися невiдкладнi в даний момент заходи, дамське товариство, не
таке численне, як чоловiче, провадило бесiди в просторих салонах замку про
сво© iнтереси, про новi моди, що приходили на змiну колишнiм,
старопольським, про майбутнi шлюби, про скандальну хронiку магнатських
дворiв... Та проте злоба дня не давала спокою й прекраснiй статi: говiркi
цокотухи раз у раз переривали сво© улюбленi теми й переходили до тривожних
питань, якi стояли й перед очима безтурботних красунь, жахаючи ©х сво ю
незбагненнiстю.
- Вам добре, кохана панi, - говорила уманськiй губернаторшi, зiтхаючи й
вiдсапуючись, товста, аж одутла, панi Кшемуська. - У вас неприступна
фортеця, велика команда, та ось iще й конфедерати прибудуть; вам тут
безпечно, а наш замок i порiвняти з вашим не можна - адже кругом бунтiвнi
села та гайдамацькi розбiйницькi кублища по непролазних пущах, байраках...
- То ви, моя люба, переходьте до нас, - ласкаво запропонувала Женев' ва
Младанович, яка сво ю худорлявiстю i французьким убранням становила
цiлковиту протилежнiсть Ядвiзi Кшемуськiй.
- Ой панi! Хiба це можна? Мiй же малжонок - губернатор усього ключа
ма тностей князя Олександра, то хiба йому гонор дозволить покинути княже
добро напризволяще в тривожний час?
- Так, так... Я не подумала. Але його мосць пан Андрiй може збiльшити
свою команду, запросити навколишню шляхту... Замок у панства надiйний i
мiцний...
- Мене не так турбу й напад, як серце гризе туга... Вельможна панi
оточена такою чудовою родиною... Сестра панська, панi Паулина, завiду
всiм господарством i завiду досконало. Старша дочка, Доротея, красою й
едукацi ю чару серця пишного юнацтва... Я чула, що вже й доля ©©
незабаром ма звершитися.
- Усе ще в божiй волi й ласцi, - вiдповiла мати, але щаслива усмiшка
виказала ©© родинну та мницю.
- Ну, а друга ваша дочка, Веронiка, хiба не гордiсть, не щастя сiм'©?
Розумом i розвитком вона з будь-яким офiцiалом, навiть iз сенатором
поспереча ться!
- Розумна, розумна... правда, - розчулено погоджувалась панi Женев' ва.
- I батьковi допомага ... Слово гонору. Вiн часто кличе ©© на пораду
навiть у важливих справах, а ще Казимирик мiй - таке славне д цко.
- От бачите, скiльки радостi й утiхи! Ах, дiти - це таке, таке
блаженство, з яким би всi злигоднi забулися! - зiтхнула тяжко й сумно панi
Ядвiга.
- в ясно© ж панi дочка Текля чарiвна! I скоро...
- Текля - не дочка... - перебила Кшемуська й судорожно вхопилася рукою
за груди, немов бажаючи стиснути охоплене тугою серце.
- Хiба в панi не було дiтей? - здивувалася Младанович.
- Були, - похмуро вiдповiла Кшемуська.
- I померли?
- He треба... не треба про це, - з болем вирвалося в панi Ядвiги, й
вона, затуливши хусткою очi, поквапно пiдвелася, щоб приховати вiд цiкавих
поглядiв сво зата не горе.
А в саду, коло невелико© штучно© сажавки, обкладено© камiнням i
обсаджено© квiтками, нудилися в самотинi красунi панни: вони чекали пишних
лицарiв, але ©х усе ще затримували в залi.
Веронiка Младанович стояла на мiсточку, перекинутому через ставок,
поряд з Теклею Кшемуською. Обидвi панни мовчки вдивлялися в прозорi води,
де по золотистому дну пропливали силуети лящiв i коропiв, якi то поволi
збиралися цiлими зграйками, то прожогом кидалися один поперед одного на
поживу... А поживу - шматочки хлiба, кидала старша Младанович, Доротея, що
сидiла з двома паннами на мармуровiй лавi коло самого берега. Недалеко вiд
них плавали два чорнi лебедi, зграбно вигинаючи сво© довгi ши©; вони
ловили шматочки хлiба, крихти вiд яких перепадали рибам.
Погода стояла чудова; кучерявi верби, що обступили ставок, звiшували
над дзеркальним плесом сво поникле гiлля, вже побризкане золотом першо©
осенi, й надавали всiй картинi елегiйно-сумовито© чарiвностi. Цей настрiй
передавався й паннам, якi поринули в невеселi думи.
- А чому не всi сюди з'©хались? - перервала нарештi мовчанку Текля,
одвернувши зашарiле личко од Веронiки.
- Як - не всi? - здригнулась Веронiка, вiдiрвана цим запитанням од
сво©х
дум.
- А так, декого нема , - зовсiм знiяковiла Текля, стримуючи непрохане
зiтхання.
- A! Parbleu! Ти говориш, певно, про пана Фелiкса? А я й не збагнула
вiдразу... Ми його ждали ще вчора... Не розумiю, що його могло затримати?
Батько не давав йому нiяких доручень, а вiдпустив минулого тижня в його
посесiю, але пан Голем-бицький ще вчора мав повернутися, - вiн же хорунжий
тутешньо© команди.
- То з ним, мабуть, трапилось нещастя! - Текля поблiдла й зупинила
переляканий погляд на Веронiцi.
- Боронь боже! Просто затримався в сво©х справах, покладаючись на
батькову добрiсть.
- То йому, виходить, не цiкаво було... побачитися... ну... з тими, що
з'©ха-лися... послухати раду, - промовила ображеним тоном Текля й
закопилила губки.
- Моя кохана! - обняла ©© Веронiка. - Прилетить ще ясний сокiл, не на
один же день з'©халося пишне лицарство, дорогi гостi!
Панни, що сидiли на лавi, вряди-годи перекидалися словом: усiх гнiтило
грiзне передчуття неминучого лиха.
- У нас на Подiллi ще гiрше, - говорила худа, безбарвна панна, часто
зiтхаючи й зводячи до неба блiдо-сiрi очi. - Тут не вiдчува ться
небезпеки, а тому й дихати вiльнiше, а в нас щодня страх.
- Та в вас же конфедерацiя, сила славного лицарства, - промовила
житт радiсна, червонощока Доротея. - Хiба пiд охороною ©хнього меча може
бути страшно? А де з'©жджа ться лицарство, там стiльки забав, бенкетiв i
веселощiв!
- Не кажи так, панно! Золота молодь гаса по навколишнiх селах, грабу
та палить ©х... а то бавиться полюванням, а коли й збереться на бенкет, то
не зна мiри буйному пияцтву.
- Ох, цi бойовi бенкети! - простогнала третя панна, повна,
молдаванського типу брюнетка. - Хiба там може зародитися нiжне почуття?
Саме тiльки звiрство.
У цей час до панни пiдiйшов хорунжий улансько© корогви молодий i гарний
брюнет Кребс.
- Панно Веронiко! - окинув вiн поглядом панянок. - Його ясна мосць, пан
губернатор, просить до себе свою дочку.
Дiвчата здригнулися вiд несподiванки й прибрали поетичнi пози, а
обличчя ©хнi осяяли чарiвнi усмiшки.
- Батько кличе? - зашарiлася Веронiка.
- Так, ясна панно.
- Я зараз.
Веронiка збiгла з мiсточка й квапливо пiшла на гору, до замку; Кребс
ледве встигав за нею.
- Панна неначе гiрська сарна, - говорив вiн, - кручi ©й - не кручi.
- Ну якi ж це кручi? - засмiялася Веронiка. - Пагорки, та й годi! То в
вас на Подiллi гори iз скелями та урвищами.
- Я певен, що панна злетiла б i на скелi, й на бескиди, мов легка
пташка.
- Ого! Це пан грабя' привчив свого хорунжого до таких комплiментiв?
- Нi, патрон мiй суворий, але сама панна мимохiть виклика захопленi
похвали... може, й недоречнi... але, падам до нiг, - вiд них утриматись
неможливо... Я вперше у життi зустрiчаю дiвчину з такою освiтою, з таким
знанням не тiльки мов та iсторi©, але й усiх iнтересiв нашо© вiтчизни.
- Пан перебiльшу . Iсторичнi й державнi мо© студi© обмежуються лише
житт писом королiв польських i розправами про Люблiнську унiю та
Брестський собор. Та ще газетою Лускiни. Правда, я плакала, коли читала,
як короля Попеля ©ли мишi, й жадiбно вивчала напам'ять цiлi сторiнки не
тiльки з життя королiв, але навiть iз житiй святих, але хiба ж це знання?
- От якби й нашi мудрецi так думали, то не наробили б помилок, за якi
розплачуються цiлi поколiння кров'ю, а рiдна кра©на, знесилена боротьбою,
на наших очах гине.
- О? Так i я скажу, - здивовано блиснула очима Веронiка. - Якби
бiльшiсть нашого славного шляхетства так благородно думала, як пан
хорунжий, то ще й тепер можна було б урятувати нашу отчизну.
Кребс шанобливо вклонився, i вони зайшли до парадного залу. Серед
гостей тепер з'явилися француз iнженер Шафранський, якого Младанович
запросив обмiряти й спланувати церковнi землi, одведенi пiвтораста
костьолам, переробленим iз православних церков, та полковник Обух,
начальник надвiрно© козачо© мiлiцi©.
- Веронiко, - звернувся до дочки Младанович, - чи багато в нас на
складi, що в поко© команди, заготовлено вiйськових припасiв?
- Сiдел, чапракiв, бердишiв i кривуль досить... - вiдповiла Веронiка, -
вистачило б на кiлькасот лицарiв, а рушниць i пищалей майже нема зовсiм,
та й свинцю i пороху дуже мало.
- C'est juste! Я так i казав, - нiби зрадiв Шафранський, почувши слова
дiвчини. -Багато збро© для кiнноти, а для пiхоти й гарнiзону - нiчого...
Rien! Оборонятиме ж мiсто не кавалерiя... а пiхота... Я тому й прошу, щоб
заздалегiдь запасти якнайбiльше пороху, свинцю, ядер, картечi, рушниць i
хоч три-чотири гармати... У нас ©х зовсiм мало; крiм того, я просив би
вашу мосць надбудувати замковi башти, щоб з них можна було обстрiлювати
через частокiл i через брами околицi.
- Ой, ой, cher monsieur, ви мене хочете зруйнувати! Та на це ж потрiбна
сила фошей!.. Я напишу спершу сво му принципаловi. Француз уклонився.
- Нi, хай вельможний пан менi дару , - втрутився Пулавський, - але в
таких серйозних питаннях i в такий тривожний час треба дiяти, а не
листуватися.
- Звичайно, - пiдтримав його Кшемуський.
- Тим бiльше, тату, - додала Веронiка, - що мова йде про захист i
врятування графського добра й ма тностей, берегти якi нас i поставлено.
- Ну, коли дочка каже, - розвiв руками з радiсною усмiшкою пан
Млада-нович, - менi ©© декрети важливiшi за всякi накази.
- Браво, браво! - загомонiла весело молодь. - Н х жи панна Веронiка,
наша цариця!
- Батько мiй жарту ... - знiяковiла Веронiка, почервонiвши.
- Яскулечка, - усмiхнувся Стемпковський.
Шафранський витяг свою шпагу й опустив ©© перед Веронiкою, немов
салютуючи, Кребс поспiшив зробити те ж саме, а потiм повиймало сво© шаблi
та палашi й молоде пишне лицарство.
Веронiка спалахнула ще дужче, але не розгубилася.
- Нехай схиляться вашi мечi, славнi лицарi, не передi мною, а перед
нашою нещасною ойчизною, на захист ©© вiд справжнiх, а не уявних ворогiв,
для полегшення ©© довгих страждань, а не для заподiяння ©й нових ран! -
схвильовано промовила дiвчина, обводячи смiливим, блискучим поглядом
зiбрання.
- Вiват! Пишно! Досконало! - гукнув захоплено Кребс; його вигук
пiдхопила молодь, а за нею й сивоусе вельможне панство.
Младанович пiдiйшов до Веронiки й притулив ©© голову до сво©х грудей.
- Даруйте, панове, не можу стримати себе... це моя гордiсть i моя
радiсть!
- I наша! - пiдхопив Кшемуський i поцiлував у чоло Веронiку. У залi
зчинився неймовiрний гамiр. Захопленi вигуки й похвали злилися з брязкотом
збро©. Веронiку так зворушило й схвилювало це загальне пiднесення, що вона
розплакалась i втекла.
Коли вгамувалися в залi голоснi, радiснi вигуки, Младанович заговорив
знову:
- I пороху, i ядер, i рушниць ми добудемо, а може, розживемся й на
три-чотири гармати. Треба буде надбудувати вежi, поглибити рiв; поновити
частоколи ми доруча мо й довiря мо пановi Шафранському й полковниковi
Обуху. Все буде зроблено, але менi зда ться, що в нас, власне, небезпеки
ще нема нiяко©, скрiзь тихо. Ранiше з'являлися де-не-де ватаги
розбiйникiв, а тепер стало зовсiм тихо, спокiйно.
- Та й по селах скрiзь тихо, як на цвинтарi, - пiдтвердив пан Хмелевич,
наглядач оренд Младановича.
- Оце саме й пiдозрiло, - зауважив Обух.
- Перед грозою завжди бува тиша, - докинув Кребс.
- Ох, зус-Марiя! - зiтхнув плебан.
Це зiтхання пронеслося по залу, як стогiн безнадiйно хворого, й знову
збентежило зiбрання й одiгнало радiсний настрiй, що був спалахнув перед
цим.
- Ти, вельможний мiй пане, подумай ось про що, - заговорив генеральний
обозний Стемпковський, - головним захистом Уманi графськi полки, в
котрих налiчу ться понад чотири тисячi козакiв, а козаки - хлопи... В разi
повстання це бидло, цi пси прилучаться одразу ж до згра© собак...
- Не думаю, вельможний обозний, - вiдповiв не зовсiм упевнено
губернатор, - козаки цi одержують таке утримання, якого не дасть ©м нiхто,
сiм'© ©хнi звiльненi вiд панщини, надiленi землею, одно слово - з ласки
графа ©м так добре живеться, що нiяких кращих вигод не може дати ©м
повстання.
- Та цi ж хами вiдплатили вже раз чорною невдячнiстю! - докинув
Кше-муський.
- Цiлком справедливо, - пiдхопив Стемпковський, - а тому я раджу
перемiнити хоч отаманiв - настановити сотниками вiрних католикiв, лицарiв
славного меча, а не схизматiв, як Гонта... Про нього й до нас дiйшли
чутки, що то хитра бестiя, - в душi зрадник i ненависник.
- Au nom du ciel! Це один з мо©х найвiрнiших слуг, та до того ще й
фаворит графський. Вiн розумний та едукований по-польськи i хоробрий, мов
тигр.
- Ласкавий, як кiт, а в головi пота мна думка, - буркнув Кшемуський.
- Пане Обуше! - звернувся Младанович до полковника. - Чого ж ви
мовчите? Ви бiльше, анiж хто iнший, мусите знати про поведiнку й настрiй
мого сотника, вашого найближчого пiдлеглого.
- Чесно кажучи, я можу ствердити тiльки те, - вiдповiв Обух, - що Гонта
на службi старанний, у боях хоробрий, в дiлах звитяжний, та, проте, вiн
запеклий схизмат, а тому прихильностi до католикiв мати не може. До
та мних же його помислiв докопатися важко... але в очах його, помiчаю я,
бiгають iнодi зеленi вогники.
- Нi, як собi хочете, а поки в мене нема фактiв, якi б навели на нього
пiдозру, я Гонтi вiрю й ним дорожу, - заявив Младанович.
У цю мить на губернаторському подвiр'© пролунав тупiт кiнських копит,