Старицкий М.. Останнi орли

йому руки й ноги та приставити двох вартових, а сiмох до коней. А ти,
Петре, коло них за старшого... поки ми впора мось... Го-го! Вiзьмемо! В
разi чого на перший поклик кинешся до нас з кiньми на допомогу... Ну,
гайда! Показуй дорогу!
- За мною, але нишком! - сказав бас i, пiднявши руку, в якiй тримав
шапку, пiшов до крутого виходу, що вiв з яру; за ним, дишучи помстою,
безшумно подалася ватага.
Лишившись в таборi, Петро поглянув на коней, розставив, де треба,
сторожу i вернувся до зв'язаного панича. Пiдкотивши до нього колоду, що
валялася поблизу, парубок сiв i закурив люльку. Сонце уже зiйшло, та з цих
нетрiв було видно гiльки рожевий вiдблиск, який наповнював та мничi лiсовi
глибини радiсними свiтлотiнями...
- От що хотiлось би менi знати, ясновельможний паничу, - пiсля довго©
мовчанки звернувся до Дарини Петро. - Твоя милость сказав, що батько твiй
ки©вський обозний... генеральний, чи як... а менi велено довiдатися про
дочку обозного... то як же воно, не второпаю: або ж не один обозний не
те що на свiтi, а й у Ки вi навiть, або ж у нього не син, а дочка... чи не
дочка, а син?
- Хто тебе просив довiдатися про дочку обозного? - жваво спитала
дiвчина, i очi ©© заблищали.
- Хто? Батько наш, гетьманiв товариш...
- Чернець Найда? - не стрималася Дарина й геть вся зашарiлась; добре,
що рожевий свiтанок сховав це, а то б у Петра виникла пiдозра.
- Як? Ти зна ш його iм'я? - здивувався парубок.
- А хто ж iз православних його не зна ! - збуджено заговорила панна. -
Лицар, орел! Його весь Ки©в зна . Вiн посланий самим богом для порятунку
Укра©ни, Всевишнiй покликав його з келi© i дав йому до рук меч замiсть
патерицi! - й-богу, так! Що лицар, то лицар... I вiн усiх ляхiв переможе,
орлом налi-татиме на ©хнi замки, вже скiльки ©х упало пiд його перначем!
- То велика справа вiтчизни вже почалася? - захоплено вигукнула Даринз.
- Боже, почуй i мо благання, зглянься! Нехай воно разом з голосiнням i
стогоном нещасних летить до тво©х ясних осель! - I панна простягла сво©
зв'язанi руки до неба, що проглядало крiзь листя, мов крiзь зелену сiтку.
- Дай боже, - сказав i Петро, скинувши шапку. - То я ось, - почав вiн
знову, докладаючи чималих зусиль, щоб розкурити люльку, - хочу розпитати
вельможного панича про дочку генерального обозного... чи це iнший обозний,
чи той , самий, твiй батько?
- Той самий, той самий, - лукаво усмiхнулася Ларина.
- А як же це? Отаман Найда про дочку, a виходить, син...
-Нi, i дочка...
- I дочка? - розгублено подивився на дiвчину Петро.
- I дочка, - кивнула вона головою.
Вiд одержаних звiсток в душi Дарини грала така радiсть, розцвiтала така
надiя на майбутн рiдно© кра©ни, що вона ладна була й танцювати.
- То як же воно... виходить, панич...
- Виходить, панич паничем, а панянка панянкою, - жартувала дiвчина, в
той же час розмiрковуючи, як найзручнiше спекатися цього допиту. На мить у
не© навiть з'явилася була думка вiдкритися перед цим чесним i симпатичним
парубком, якому Найда, певно, довiряв; та вона не знала iнших, а тому й
вирiшила продовжувати байку: - У його ясно© мосцi генерального ки©вського
обозного й дочка, Дарина...
- Так, так... панна Дарина... i батько отаман казав: бережи ©©, як
зiницю ока, - зрадiв Петро, що згадав iм'я.
- Ну, от i Дарина , - задихалась од радостi панна, - i син Павло , це
я... Ми обо гостювали в монастирi...
- Ось воно що, а менi й невтямки... Авжеж, якщо дочка, то чому ж i
синовi не бути?.. Тiльки... як же ясний панич сам утiк, а сестру там
залишив на муки? - стривожився раптом Петро; парубок змiркував тепер, що
нещастя з панною завдасть великого горя отамановi, а вiн, його посланець,
навiть не кинувся сам у монастир рятувати ©©, а зостався з кiньми.
- Заспокойся, козаче, - мовила Дарина, вгадавши Петровi думки. - Я
сестру випустив ранiше, а сам вискочив, коли ©й небезпека вже не
загрожувала.
- Гей, паничу, ти щось плута ш... Нiкого ми не пропустили, нiкого, i,
крiм тебе, по греблi жодна душа не пройшла...
- Твоя правда, - спаленiла збентежена панна, - сестру я не пустив через
греблю... боявся, вона пройшла пiд стiною - праворуч стежка... понад
озером... а сам я вже пiзнiше... подався навпростець... i попався...
- Ага! - задовольнився вiдповiддю Петро й замовк.
- Ми з сестрою хотiли пробратися в Мотронинський монастир... То я за
нею мусив пильнувати...
Дарина теж змовкла, помiтивши, що Петро поринув у задуму. Жахливе
становище панни, яка пiсля втечi, мабуть, заблудила в лiсi, де, крiм
звiрiв, гасали озвiрiлi вiд злоби люди, нагадало йому iншу дiвчину, котрiй
вiн оддав усе сво серце, усю свою душу й котру невiдомо де подiли
недолюдки. "Де вона? Чи жива ще? Чи врятую ©©? - гострими жалами впивалися
запитання в парубкове серце й стискали його жагучою тугою. - Ех, коли б
швидше до батька Найди, в мiстечка й мiста, де ховаються вре©... може,
серед них я знайду мою голубку... знайду, неодмiнно знайду..." - рвався з
глибини його iстоти нестримний крик шаленого розпачу й помсти. А дiвчина
полинула думками теж туди, до Найди, але не з кривавими мрiями, а з палким
самовiдданим коханням.
Довго тривала мовчанка. Час минав. Дарина не помiтила, як з високостi в
©хнiй яр заглянуло сонце й оббризкало щирим злотом i покручене корiння
напiв-вивернутих дубiв, i смарагдове склепiння прозорого листя, i хвилястi
пасма ©© свiтлого, пiдiбраного пiд конфедератку волосся. Серед тишi, що
панувала довкола, iнколи чувся то брязкiт пут, то пирхання коней, то тихе
посвистування дозорцiв... Та ось нараз почувся з боку монастиря тупiт...
Конi, що паслися в яру, шарахнули вбiк i тривожно заiржали... Петро, наче
спросоння, схопився на ноги й вiдразу не мiг второпати, що воно за гамiр.
На схилi, помiж деревами, з'явилися вершники й почали спускатися в яр.
Всi вони були одягненi в розкiшнi польськi кунтушi, а на багатьох iз них
виблискували ще й срiбнi лати.
- Ляхи! - скрикнула Дарина. Та на цей крик був вiдповiддю дружний
регiт.
- Нi, чадо мо , - заговорив, пiд'©жджаючи на вороному чистокровному
конi, отець диякон. - Ляхи вже спочивають сном, тiльки не праведних, а
грiшних: з ними й мороки майже не було, - багатьох i без нас хтось
прикiнчив, а решту ми упоко©ли тихо й благолiпно... Та вони, клятi,
запаскудили нашу святиню, перебили силу невинних страдниць. Три чернички
самi собi смерть заподiяли. Ех, не було часу возитися з гаспидами, треба
поспiшати назад, а то б... Тепер ось що, панове, - звернувся ватажок до
всiх, - так залишити монастир на самих жiнок не можна, - та й тих половина
вцiлiла... а челядь усю перебито. От я й мислю лишити тут десяткiв зо два
братi© пiд орудою старого Грача... А ми всi вертаймося швидше до нашого
орла-бiлозорця... хай порядку , а отець лпiдифор пришле сюди нового попа,
освятить церкви i все монастирище.
Почали питати, хто бажа зостатися, й пiсля коротко© суперечки вирiшили
цю справу добровiльно; ватажок запевнив тих, котрi лишалися, твердим
словом, що здобич дiлитимуть на всiх порiвну, не минаючи ©х.
- А паничевi випада побути тут... поки хтось не ©хатиме в Печери, -
сказав диякон.
- На бога, пане отамане! - почала благати злякана Дарина. - Менi
залишатися не можна... моя сестра десь сама... в лiсi... та я повинен ще й
передати вiд батька... од московського уряду превелебному отцевi
Мельхiседеку важливi вiстi...
- Гм... аще так... - зам'явся диякон.
- У панича справдi сестра... - втрутився в розмову й Петро. - Батько
Найда казав, щоб берегли ©©...
- Ну, то гайда з нами! Хлопцi, на коней! Зайвих вiзьмiть на повiд! З
богом!
I загiн, вирушив у зворотну путь, попрощавшись з товаришами, якi
зосталися при монастирi.
Загiн посувався вперед обережно, розтягнувшись по звивистих стежках
густого лiсу; ©хали мовчки, та в очах гайдамакiв свiтилася горда
свiдомiсть виконаного обов'язку. Петро уважно поглядав на всi боки,
вiд'©жджаючи то праворуч, то лiворуч вiд стежки в глибiнь лiсу, й
вигукував: "Го-го! Панно! Тут!" Дарина зовнi мусила подiляти його тривогу
й не могла додуматись, як же виплутатися з цi © халепи; але свiдомiсть
того, що вона на волi й з кожним кроком наближа ться до свого друга,
славного борця за зневажену Укра©ну, сповнювала ©© такою радiстю, що
навiть Петро почав поглядати на цього "братика" з пiдозрою.
Пробираючись дуже повiльно гористою мiсцевiстю, через лiсовi нетрi й
глибокi яруги, загiн тiльки надвечiр ви©хав на узлiсся. Тут гайдамаки
злiзли з коней, спутали ©х i по-богатирському розляглися спочивати.
Отець диякон теж лiг на м'якiй травi. Вiн поглядав на призахiдне сонце
i розмiрковував, чи рушати зараз далi, чи дати вiдпочинок коням.
До нього пiдiйшов Петро.
- А що, пане отамане, накажеш рушати в дорогу? Уже всi зiбралися...
- Та от саме про це i я думаю, - вiдповiв диякон. - Пiдночувати - не
пiдночувати, а все ж лiпше дiждатися мiсяця - козацького сонця.
- Авжеж! - погодився й Петро. - А то я йду ген отам понад узлiссям i
бачу, що за дальнiм горбом прича©лось якихось дво людей. Я ©м свиснув, а
вони дременули до лiсу... чи не лиходi© якiсь?
- А в якiй одежi - не розiбрав?
- Далеко було, а вже смерка ... Тiльки нi, зда ться, в простих свитках.
- Ха, ха! - розсмiявся диякон. - Подорожнi! Побачили стiльки ляхiв, ну
й утекли вiд страху.
- I то правда... - почухав потилицю Петро. - А ще не гаразд ось що -
цей панич: спершу все хотiв кинутися на пошуки сестри, а як ви©хали, то й
забув про не©... Я зупиняюсь раз у раз, шукаю ©©... батько Найда просив
поберегти, вiд обозного з Ки ва була тривога, а братик тiльки посмiха ться
та пiдганя мене; навiть уже з лiсу почали ви©жджати, а йому й байдуже...
Щось воно не те ... а чортзна-шо... як же менi тепер батьку Найд; на сiлi
показатися?
- А приведи лишень того хлопця-молодця, я з ким тепер не так побалакаю!
Петро квапливо пiшов i довго не повертався. Вже з лiсу поповзли у
видолинки нiчнi тiнi, вже вечiрня заграва перетворилась на блiдо-золотисту
смужку й блиснули в небеснiй глибинi двi-три зiрочки, коли нарештi
з'явився Петро, мiцно тримаючи за руку Дарину.
- Тiкати був надумав, насилу догнав, - захекавшись вiд утоми, доповiв
парубок.
- Е, то це штучка! - протяг диякон, пiдводячись на лiктi й спрямовуючи
на дiвчину грiзний погляд.
- Авжеж! - пiдтримав його Петро. - Я кажу, ступай, мовляв, паничу, до
отамана на допит, подивимося, який ти брат си. А вiн оглянувся, i на
коня! Та добре, що потрапив на буланка. якого я привчив до свого посвисту,
а то б - шукай вiтра в полi! Я кричу - лови його, лиходiя, а вiн як пiрнув
у бiлу млу, та й щез... нашi - хто сюди, хто туди... а конi стриноженi...
Ну, догадався я нарештi, свиснув... кiнь i почув, заiржав здаля, я ще... I
хоч як пришпорював панич буланка. а вiрний кiнь не послухався його й
принiс шпигуна до господаря.
Дарина стояла нi жива, нi мертва, розумiючи, що потрапила в критичне
становище, з якого вже не було виходу, - спробою втекти вона зробила
непоправну дурницю й спалила за собою кораблi. Залишався один порятунок -
признатися... Але як тепер подивляться на це признання? Перевiрятимуть? ©
огорнуя жах... Дiвчина мовчала, геть розгубившись.
- Ну, - пiдступив до не© iз стиснутими кулаками диякон, - хто ж. ти
си? Га? Братик тi © панни, доньки обозного? Га? Братик?
- Нi! - нарештi вiдповiла з одчайдушною рiшучiстю панна.
- Виходить, ти все брехав? - заскреготiв зубами ватажок.
- Мимоволi... а тепер по чистiй совiстi... як перед богом.
- Скажеш правду? Ха-ха! - люто зареготав диякон. - Хто ж тобi повiрить.
Ах ти, негiдник: Брехнею свiт пройдеш, а назад не вернешся!. Та як ти
зважився дурити шановних людей?.. Паки реку - не повiрю! А поки що, перед
тим, як допитувати, вiзьми, Петре, козацький канчук та всип йому гарячих з
пiвсотнi...
- На бога! Постривайте! -розпачливо вигукнула Дарина. - Я не дамся на
ганьбу... - I вона схопилась за шаблю.
Але Петро, передбачаючи цей рух, грубо пiймав дiвчину за руку й далеко
вiдкинув ©© шаблю та пiстолi. Нiхто вже не слухав нi слiз, нi протестiв,
н' зойкiв Дарини. Нiхто не звертав уваги й на чотки, якими вона одчайдушно
вiдбивалася. З не© вже здерли кунтуша... Слабкими руками дiвчина ще
чiплялася за жупан, та все було б даремно, якби не сталося щось
несподiване, незвичайне, що одразу всiх пiдняло на ноги.
З лiсу нараз пролунали пострiли й слiдом за тим на козакiв, якi
безпечно лежали в травi, ринули десятки вершникiв з вигуками:
- Смерть ляхам! Бий собак!
Не розiбравши тих вигукiв i не бачачи нападникiв в обличчя, ошелешенi
гайдамаки вступили було в бiй, та вiдразу ж порозбiгалися i кинулися до
коней, а iншi - до поставлених у козли списiв i мушкетiв.
Звичайно, про Дарину в ту хвилину забули, й вона знову встигла накинути
на плечi кунтуш i схопити свою зброю.
Ватажок загону нападникiв, мов буря, летiв попереду вигукуючи: "Палiть
по конях, переймайте, щоб жоден лях не втiк!
Диякон закам'янiв, немов громом прибитий, але то була одна мить. я
потiм вiн кинувся в самiсiньку гущу бою i загорлав несамовито:
"Схаменiться, дурнi! Цур вам! Ми сво©! Ми не ляхи, чортяки ви!"
Цi вигуки, пiдхопленi десятками голосiв, викликали замiшання в обох
загонах, а незабаром у загальному лементi почулись i регiт, i добiрна
лайка.
Крик диякона ошелешив, як обухом по лобi, й лицаря, що мчав попереду
нападникiв, та вiн не мiг на всьому скаку зупинити коня i. налетiвши на
Дарину, схопив ©© за плече й вигукнув:
- Хто ти?
Дiвчина здригнулася, почувши той голос; вона глянула в обличчя лицаревi
й, пiзнавши його, скрикнула:
- Найда! Рятiвник наш!
- Боже! Дарина? - вигукнув у свою чергу отаман i упустив шаблю
додолу... Голосний вигук Найди привернув загальну увагу, навколо нього
зараз же зiбрався натовп "полякiв" i ©хнiх "ворогiв". Отець диякон теж
поспiшив до батька-отамана.
- Чи багато ми бiди нако©ли? - тривожно звернувся до всiх Найда.
- Поранили чоловiк iз п'ять, - вiдповiв, чухаючи потилицю, диякон, - та
кулями з десяток коней покалiчили.,. Тро не встануть... Добре, що хоч
люди лежали у видолинку, а вашi стрiляли по конях, а то б було "житейське
море воздвиза ме..."
- Що ж це ти, отче, такий необачний. - кинуа Найд ватажковi гiркий
докiр, - не розставив дозорцiв навколо загону. Адже коли б вони були, то
не трапилось би цього лиха! Ми б якогось iз них схопили i одразу
довiдались би, якi це ляхи та й вiн би нас впiзнав - не ворогiв а братiв
сво©х.
- Та ми хотiли зараз рушати.
- А в похiд хiба вирушають без передових? Коли не стерегтися, то можна
в таку халепу вскочити, що й костей не збереш! Адже я подався до
Лiбединського лiсу. дiставши звiстку, що навколо монастиря нишпорять загон
ляхiв: от i поспiшив до вас на виручку, а тут замiсть конфедератiв... ах
ти, господи! Треби зараз же знахарiв до поранених..
- Не турбуйся, батьку, вже два дiди там. - повiдомив Петро.
- Ну от, - заспоко©вся Найда. - А як же вашi справи? - спитар вiн
збентеженого диякона.
- Та справи, - зiтхнув той, - аки подоба : ляшкiв-панкiв усiх
ублаготворили, тому-то й одяглися в ©хню шкуру. Монастир визволили... я
для пiдмоги черницям лишив десяткiв зо два людей, при добрих гарматах, -
не вгризе тепер черниць нiякий бiс... От тiльки тут нещастя...
- Ну, спасибi, друже, - обняв засмученого диякона отаман. - I вам,
хлопцi, за лицарську розправу... слава й честь! А в нещастi ми всi виннi.
Вiдповiддю на слова отамана був добродушний смiх. Загальний настрiй
знову став бадьорий i радiсний; довкола почувся стриманий, але веселий
гомiн.
Дарина пiд час цi © розмови стояла тут же, не зводячи з Найди
захоплених очей.
- А що, братця, в тутешнiх пущах ляхiв не зустрiчали? - спитав вiн уже
спокiйним голосом. - Язика в дорозi не здобули?
- Ага, - спохватився диякон, - та от же перед тобою, пане отамане,
сто©ть якийсь шпигун чи що... Ми тiльки були взялися за допит, а тут твоя
милость - "бий ляхiв"! Ну й мусили припинить...
- Де шпигун? Який шпигун? - здивувався отаман.
- Та ось цей отрок, - показав диякон на Дарину й повернув ©© обличчям,
що палало щастям, до Найди. - Хоч, видно, з православних, а лукавий...
Iстинно глаголю, лукавий; попервах вiн назвав себе сином ки©вського
генерального обозного, братом дочки його Дарини...
- Тi ©, що ясновельможний отаман велiв берегти як зiницю ока, - докинув
Петро.
- Так, так, - усмiхнувся Найда, - у Лебединському монастирi справдi
гостювала дочка росiйського магната, нашого заступника... а, опрiч того, й
пiдданця велико© царицi, що простягла нам свою державну руку... То наш
обов'язок - не дати навiть порошинцi впасти на голову ясновельможно©
панни!..
- Ну от, i ми всi так думали...
- I добре думали, спасибi вам! - гаряче мовив отаман.
- Ге-ге! - осмiхнувся диякон. - А оцей панич, що сто©ть перед тво ю
ми-лостю, усе змiркував, i коли привели... Петро його спiймав за брамою...
- Еге ж, я з дiдом! - озвався парубок. - Ми пiдповзли до брами, щоб
розвiдати, чи там ляхи й скiльки ©х... Коли дивимося, аж якийсь ляшок
бiжить греблею... Ми його й злапали... Повели до пана диякона!..
- Так i було, - кивнув головою диякон. - На допитi панич почув про нашу
панну й видав себе за ©© брата... Спершу про ляхiв, про черниць i про
себе, що православний, - сказав правду, а от про сестру... про те, що вiн
брат панни, почав вигадувати, а потiм, коли прискiпались, то зiзнався в
брехнi... а брехня сть од диявола, бо вiн батько ©©... То i сей хлопчина,
виходить, дияволiв син, а тому й розпитати його слiд добренько,
по-нашому...
- Ха-ха-ха! - зайшовся веселим реготом Найда. - То це шпигун? Та серед
нас нема нiкого вiрнiшого й вiдданiшого нашiй Укра©нi, нiж цей панич!
Почувши такi слова, диякон остовпiв.
- Ой, не заслуговую я на це! - знiяковiло прошепотiла Дарина, охоплена
таким щастям, що ледь стримувала сльози радiсного зворушення. - Грiх i
рiвняти когось до обранця божого, до визволителя Укра©ни з лядського ярма,
до нашого орла-бiлозорця!
- Можна! - захоплено вiдповiв отаман. - Можна до найкращих лицарiв i
дiтей Укра©ни прирiвняти тебе, панну Дарину, нашу заступницю, дочку
генерального обозного ки©вського!
- Панна? Дочка? - загомонiли спантеличенi козаки.
- Та що ж це таке? - не мiг отямитися вiд здивування диякон. -
гипетська на мене тьма напала чи що? Та хiба ж можуть бути такi ланити в
хлопця? А очеса? Здурiв на старiсть, та й годi!
- Даруйте, шановнi лицарi, - в свою чергу заговорила збентежена й
радiсна панна, вклоняючись гайдамакам. - Не сердьтеся за те, що я мимоволi
ввела вас в оману... я боялась вiдкритись, не знаючи, куди потрапила...
- I мало не постраждала, вельможна панно, - буркнув знiчений диякон...
- Во й мiж нашою братi ю трапля ться всяка скверна... Е, та що там! Прости
нас за те, що так непоштиво повелися з тобою... Хоча, реку, кожного взяв
би сумнiв: то журився, що сестра в лiсi загубилась, а як узнав, що ми до
тебе, пане отамане, ©демо, то й про сестру забувся, гарцю на конi та
радi , аж очi сяють.
При цих словах диякона Дарина густо почервонiла, а Найда не мiг
стримати бурхливо© радостi й, щоб приховати збентеження дiвчини, перебив
оповiдача веселим смiхом:
- Ну, ну, панотче, досить уже перепрошувати! Обдурила вас дiвчина, та й
годi. дякувати боговi, що так обiйшлося! Поставте ж кругом сторожу та
приготуйте паннi добру вечерю!..
- Все, все зробимо! Не турбуйся, пане отамане! - вiдповiли гайдамаки й
розбрелися в рiзнi боки.
Найда й Дарина на якийсь час лишились самi. Нiчна темрява охопила ©х
нiжною прохолодою; спалахували одна за одною зорi, засiваючи небо
блискучими золотими цятками... Здаля долинав гомiн гайдамацького табору...
Але закоханим здавалося, що життя i всi люди вiдiйшли кудись далеко-далеко
i що вони тепер на цiлому свiтi самi... Близько одно вiд одного... I що в
цiй близькостi - весь свiт, все життя, всi радощi, якi судилися людинi...
Вони стояли непорушне, сп'янiлi й приголомшенi сво©м щастям...
Душа Дарини була сповнена екстазом - дiвчинi хотiлося i говорити, i
плакати, i смiятися, та Найда мовчав, i це мовчання бентежило ©©; Дарина
намагалася пронизати очима пiтьму й уловити вираз обличчя коханого, але
нiч була темна, й до панни долiтало лише глибоке, схвильоване дихання
могутнiх грудей...
Раптом вона вiдчула, як дужа рука мiцно стисла ©© руку... Серце Дарини
завмерло вiд солодкого болю...
- Чи ти любиш мене, життя мо , зоре моя, свiте мiй? - прошепотiв Найда,
стискаючи дужче дiвочу руку.
Сльози щастя бризнули з очей панни, вона в поривi кохання схилилася до
лицаря-козака й жагуче прошепотiла:
- Люблю, люблю! Над усе в свiтi, бiльше за життя, бiльше, нiж душу!
Найда рвучко, бурхливо пригорнув Дарину, припав до ©© уст i занiмiв у
блаженному сп'янiннi.
Та за мить козак знову оволодiв собою i, вiдiрвавшись од дiвчини,
спитав ©© з боязкою тривогою:
- Ти плачеш, щастя мо ? Що сталося? Може, я образив тебе?
- Нi, нi! - уривчасто прошепотiла Дарина. - Це вiд радостi, од щастя!..
Кохала тебе все життя... i ось мрi©... господи! Не пережити такого раю...
Серце не витрима ...
- То ти не погребу ш стати мо ю дружиною? Королево, царице, богине моя!
Я всю Польщу кину тобi до нiг, а вiльна Укра©на сплете нам щастя вiнець!..
- У тобi диному все - i життя, i радiсть, i щастя! - скрикнула дiвчина
й обвила шию Найди руками.
Вiн притис ©© до сво©х могутнiх грудей i палко прошепотiв:
- Бери ж мою буйну голову й гаряче серце навiки!
У цей час якась постать виринула з навколишнього мороку й попростувала
прямо до них; Найда ледве встиг одскочити вiд Дарини й прибрати
шанобливо-байдужого вигляду.
То був Петро - вiн принiс килим i дво козацьких сiдел замiсть
стiльцiв.
- Отець диякон пита , - звернувся парубок до отамана, - куди звелиш
©хати й коли?
- Скажеш панотцевi, щоб прийшов вечеряти, тут i домовимось, а вирушати
треба, як мiсяць зiйде, i ©хати швидше до Днiпра, провести ясновельможну
панну до Ки ва.
Як тiльки Петро вiдiйшов, Дарина схвильовано запитала.
- Ги це так навмисно сказав ©м, Iване, чи справдi вирiшив одiслати мене
назад?
Найда на мить сторопiв:
- Як? Хiба ти дума ш залишатися?
- Авжеж, думаю лишитися з тобоюi - твердо сказала Дарина. - I нiхто
мене звiдси не вирве, хiба що ти сам накажеш силомiць одвезти мене!
- Люба моя! Кохана моя! - Найда нiжно поцiлував ©©. - Моя вiдчайдушна
голiвко! Але хiба це можливо? Подумай, тут кожно© хвилини чига на тебе
страшна небезпека, смерть, муки, наруга!..
- А хiба на тебе не чига те саме? Та й що менi всi небезпеки в свiтi,
коли ти будеш разом зi мною? В надiйному, безпечному мiсцi я змучусь душею
за тебе бiльше, нiж тут, у самому пеклi бою... Нi, я не залишу тебе
нiколи!
- Щастя мо , як менi дякувати тобi за таке кохання! - захоплено
промовив Найда, стискаючи руки дiвчини. - Але, але... бачиш... - вiн
розгублено за-тнувся. - Усi знають...
- Виходить, ти таки не хочеш узяти мене з собою! - скрикнула Дарина й
рiзким рухом вирвала сво© руки з Найдиних...
- Я не хочу?! Та якби менi господь дав померти край тво©х нiжок - я б
кращо© долi не бажав собi. Тiльки... ось що... зрозумiй мене, моя кохана,
моя люба, - усi знають, що ти дiвчина, а при вiйську держати жiнок
заборонено. Почнуть говорити, що отаман, пробач на словi, возиться з
бабою. А коли така розкiш дозволена отамановi, то чому ж ©© не дозволити й
усiм? Нiхто навiть не повiрить, що ти дочка росiйського генерального
обозного, скажуть - брехня, пiдуть чвари, розбрат, а разом з ними...
- Ти не любиш мене. коли можеш розлучитися; - з гiрким докором мовила
панна.
- Я не люблю? Бiйся бога, Дарино! Так, як я кохаю тебе, не зможе кохати
нiхто! Люблю тебе над усе в свiтi, бiльше, нiж спасiння сво © душi, з
першого дня, коли побачив тебе ще там, у Переяславi!
- Як? Там, у Переяславi? - здивовано спитала Дарина. - Чому ж ти не
вiдкрився менi?..
- Тому, що батько твiй, вгадавши, мабуть, мо почуття, сказав, що
нiколи не вiддасть сво © дочки за гультяя-запорожця i що взагалi просить
цих добродi©в обминати його двiр. Ой Дарино, коли б не тi слова, то, може,
на козацькiй головi нiколи б не було чернечого клобука...
- Любий мiй! - i Дарина сбвилд руками шию козака - О, якби ж я тодi
знала!
- Що ж би ти моглда вдiяти, голубо?
- Нiяка батькiвська воля не зв`язала б мене: Пiшла б за тобою на край
свiту... Бо ж i я тебе покохала вiдразу й навiки!
- Орлице моя! - Найда пристрастно обняв дiвчину.
Поблизу почулось шарудiння.
Козак швидко випустив панночку з могутнiх обiймiв i шанобливо
вiдсторонився. Дарина оглянулась - не було нiкого; у темрявi бовванiв лише
силует коня.
- Але якщо ти коха ш мене так, якщо для тебе нема нiкого на свiтi
дорожчого, нiж я, то не вiдштовхуй мене од себе! - через якусь мить
благальне заговорила дiвчина. - Якщо ти бо©шся злих язикiв, я навiть не
розмовлятиму з тобою, не пiдходитиму до тебе - менi тiльки б бути тут
поблизу, хоч бачити тебе, хоч чути!..
- Ох, Дарино, - з жалем перебив ©© Найда, - ти не зна ш людей!.. Якби
нас з тобою роздiляла височенна гора - злi язики згладили б ©© в долину,
коли б рiка пролягла мiж нами - вони перекинули б через не© мiст...
- Та люди ж не звiрi, врештi! - мовила панна i в голосi ©© забринiли
сльози. - Вони побачать, повiрять... Адже я не зупинятиму тебе, не
умовлятиму уникати небезпеки... Нi, нi, йди. лети вперед, у саме пекло,
тiльки я полечу з тобою поруч. Чу ш? Разом життя - разом i смерть!
Дарина стиснула руку Найди i, близько-близько прихилившись до його
обличчя обпекла коханого жагучим поглядом сво©х великих, потемнiлих од
хвилювання очей.
- З тобою життя, з тобою i смерть!.. Ех, i доля ж щаслива! -
прошепотiв, мов у нестямi, козак, обхопивши руками голову.
Запала мовчанка, сповнена поривiв бурхливо© пристрастi.
Кругом панувала глибока нiч. Вогкий туман повiльно виповзав з байракiв
i вже коливався вдалинi край лiсу... Стомленi тривожним пере©здом,
гайдамаки голосно хропли, розлiгшись на травi, кашовари мовчки метушилися
коло вогнищ, готуючи вечерю... Навколо було тихо, тiльки десь далеко
кричав пугач - то перекликалася сторожа,
Першим опам'ятався Найда.
- Нi, нi... - прошепотiв вiн схвильовано, - не тумань менi голови,
кохана, не спокушай мого серця! Нi на що не зважив би я, коли б був
простим козаком, а не отаманом. Подумай сама сво ю свiтлою голiвкою - адже
всi цi чвари похитнуть, а може, й зовсiм зруйнують ту владу, котру я маю
нинi над вiйськом. Усi мене вважають за вождя, мало не за божого посланця,
який лише тимчасово, до визволення вiтчизни, змiнив чорну рясу на меч.