Старицкий М.. Останнi орли

простягнуту ницьма перед розп'яттям. Хвилина спливала за хвилиною
повiльно, лiниво...
Минула година. Мельхiседек нарештi з зусиллям пiдвiвся з пiдлоги, витер
пiт, що виступив на обличчi, й знову сiв у крiсло.
- Терпiти, терпiти й прощати, - прошепотiв вiн сам собi, - й не ставати
проти зла? А якщо це зло загрожу поглинути цiлий край? Загрожу поглинути
й розтлити душi тисяч i тисяч людей? Якщо це зло здiйма руку й на святиню
святинь, невже ж i тодi терпiти? Нi-нi, терпiти таке зло - согрiшити перед
господом. Чи не озбро©лися ж сини первосвященика Маккавея на захист храму
господнього? Чи не поховав же Самсон пiд ру©нами храму ненависних
фiлiстимлян? Чи не вигнав же сам Христос гендлярiв iз храму?
Мельхiседек пiдвiвся з свого крiсла й знову схвильовано заходив по
келi©.
- Усе в цьому паперi, каже вiн! - вихопилось нарештi в отця
архiмандрита, й, стиснувши голову руками, вiн притулився чолом до вiконно©
шибки.
Гроза минала; здаля ще докочувалося глухе гуркотiння грому, але в
природi все вже заспоко©лось; чути було, як тихо падали з обважнiлого
листя краплi дощу.
. - "Хто любить мене, душу свою погубить..." - прошепотiв ледве чутно
Мельхiседек i знову почав ходити по келi©.
Болiсна, глибока боротьба розривала його душу.
- Нi, нi... нащо обман?.. Нащо зу©тство? Правди, правди? Чи буде
успiх? Чи пощастить? Чи виконають обiцяне? Чи не буде остання година гiрша
за першу? О господи, помiчник i покровитель мiй! Навiщо поставив ти мене
вершити долю людей? - знов вихопилось у нього.
Довго ходив так архiмандрит по келi©, то зупиняючись, стиснувши голову
руками, то падаючи перед розп'яттям на колiна й болiсно ламаючи руки.
- Але хай буде над усiма нами воля твоя! - промовив вiн нарештi твердим
голосом, зупиняючись перед розп'яттям. - Хто бо©ться вiтру - тому не
сiяти, i хто дивиться на хмари - тому не жати.
Молодий служка, що спав поруч з келi ю Мельхiседека, чув цiлу нiч за
стiною кроки архiмандрита.
Коли на сходi зажеврiла рожева, ясна зiрниця й просвiтлiла висока
глибiнь неба, Мельхiседек покликав служку й звелiв йому сповiстити отця
Антонiя, шоб той якнайшвидше прийшов до нього.
Отець Антонiй ввiйшов до келi© архiмандрита й мимохiть вiдсахнувся -
так постарiв i змiнився за цю нiч iгумен.
- Сину мiй, - звернувся Мельхiседек до Антонiя,- чи в нашiй аптецi
золоте чорнило?
- , превелебний отче, - жваво вiдповiв Антонiй.
- Так... Доведеться менi скомпонувати один папiр, але сi потiм! -
рiзке урвав iгумен i додав: - Сьогоднi ви©жджаю.
- Ти, превелебний отче? Куди?
- У Варшаву!
- Владико, - жахнувся Антонiй, мимохiть подавшись уперед.
- Я - пастир ваш, менi належить за всiх терпiти й вiдповiдати. Але не
на те покликав я тебе. Я ви©жджаю й не маю зайвого часу. - Мельхiседек
зупинився на мить i потiм провадив далi дещо збентежено: - Полковник
говорив учора про грамоту царську... ти чув усе... Сьогоднi вночi я
пригадав, що коли був у Петербурзi, то справдi одержав вiд монархинi якусь
грамоту... Писано було в тiй грамотi, що монархиня всiх нас пiд свiй
захист прийма i обiця допомогти нам проти ляхiв.
З напруженою увагою прислухався Антонiй до слiв Мельхiседека, обличчя
його вiд хвилювання почервонiло, а очi так i вп'ялися в iгумена.
- Але, - провадив Мельхiседек, - я не маю часу вiдшукати ©©, а тому
залишаю тобi ключi вiд цi © потайно© скриньки: знайди ту грамоту i вiддай
©© пановi полковниковi. Ти зрозумiв мене? - I Мельхiседек пильно подивився
в очi Антонi вi.
- Зрозумiв, превелебний отче, - скрикнув Антонiй у поривi неприхованого
захвату. - Будь спокiйний, усе виконаю!
Захоплений вигук Антонiя примусив Мельхiседека здригнутися й змiнитись
на виду.
- Стривай! - промовив вiн швидко й, пiдвiвшись з мiсця, пiдiйшов до
Антонiя i взяв його за руку. - Чи розумi ш ти, - заговорив вiн поволi,
впиваючись у нього очима й мiцно стискаючи його руку в сво©й руцi, - чи
розумi ш ти, що викличе сей папiр? Чи розумi ш ти, на який шлях штовхне
вiн усiх? Чи розумi ш ти, що з того шляху не буде вже повороту, що вся
доля вiтчизни залежатиме вiд цього паперу... тiльки вiд нього?
- Розумiю, - прошепотiв Антонiй, опускаючи очi перед пронизливим
поглядом Мельхiседека.
- Присягнися ж менi богом всемогутнiм, - Мельхiседек пiднiс до
розп'яття руку, i голос його залунав урочисто й суворо. - Присягнися
спасiнням душi сво ©, присягнись стражданнями розп'ятого за нас, що ти
вiддаси полковниковi сей папiр лише тодi, як воiстину вдарить наша остання
година!
- Присягаюсь! - прошепотiв Антонiй, стаючи перед розп'яттям на колiна.
- Хай же буде над нами воля твоя! - мовив наприкiнцi тремтячим голосом
Мельхiседек.
Вийшовши з келi© iгумена, Залiзняк узяв Найду за руку й, придержавши
його, промовив тихо:
- Пора! Завтра треба вирiшити, кому податися на Запорожжя, а кому
лишитись тут... Буду завтра... Зараз треба до сво©х...
Залiзняк випустив руку Найди й поспiшив прилучитися до ченцiв, що пiшли
вперед...
Найда уповiльнив ходу, щоб дати час товаришам одiйти, i попростував до
сво © келi©: йому хотiлося зостатися самому, i будь-яке товариство, навiть
найближчих друзiв, було в цю хвилину небажане для нього. Груди його
розпирало непогамовне хвилювання...
Уся ненависть до ляхiв, уся палка любов до батькiвщини, вся вiдданiсть
вiрi батькiв, уся гордiсть козацька спалахнули в його серцi яскравим
полум'ям, коли вiн почув звiстку, привезену гiнцем. Тепер вiн горiв
бажанням будь-що врятувати вiтчизну, поставити все на карту, але добути ©й
волю. Залiзняковi слова наелектризували його ще бiльше.
Завтра ма вирiшитися все... треба спiшити... А втiм, Залiзняк не
дрiмав: Укра©на вже вся напоготовi, жде тiльки гасла... Але треба
передусiм заручитися пiдтримкою Росi©, послати когось та мно... та й до
iнших сусiдiв вдатися не завадить... Австрiяк... Пруссак... скрiзь треба
кинутись: усi зазiхають на труп старо© Польщi... треба все обмiркувати,
все зважити... Запорожцi, гайдамаки... так, а маса селянства - i не
озбро на, i не навчена... Добре, якщо допоможе Росiя, а коли доведеться
дiяти лише сво©ми силами та з голими руками?.. Ех, якби можливiсть була
найняти союзникiв... Прикупити збро©, вiйськового припасу!..
Пойнятий такими думками, Найда повернувся до сво © келi© й, узявши на
засув дверi, пiдiйшов до вiкна.
Гроза ще лютувала, але Найда одчинив навстiж вiкно - його схвильованiй
душi була близька ця бурхлива стихiя. Припавши обличчям до залiзних грат
вiкна, вiн почав жадiбно вдихати свiже повiтря. Блискавки прорiзували
темряву, що оповила землю, грiм раз у раз потрясав склепiння неба, а душа
Найди все росла й росла, розправляючи сво© могутнi крила пiд звуки цi ©
страшно© грози...
З пiвгодини отак простояв Найда коло вiкна, не бачачи нiчого навколо,
прислухаючись тiльки до тi © пречудово© гармонi©, що росла в його душi,
коли нараз, зробивши необережний рух, вiн штовхнув стола й мало не
перекинув його. Iз столу впало щось важке. Вiн нахилився й намацав на
пiдлозi велику проскуру. Ця знахiдка надзвичайно здивувала Найду.
Роздивляючись i перевертаючи в руках так дивно знайдену проскуру, Найда
раптом помiтив, що знизу на нiй було щось написано великими слов'янськими
лiтерами.
Пiдiйшовши ближче до лампади, що жеврiла бiля iкони, вiн прочитав:
- "О здравi© раба божого Iвана Найди, гетьмана правобережного
укра©нського".
Слова цi, вимовленi вголос, примусили Найду здригнутися всiм тiлом. Вiн
iз жахом оглянувся, неначе це промовив не вiн, а хтось iнший, але в
кiмнатi не було нiкого.
Не довiряючи сво му слуховi й сво му зоровi, вiн ще раз глянув на
проскуру й знову прочитав:
- "О здравi© раба божого Iвана Найди, гетьмана правобережного
укра©нського".
Моторошне почуття охопило Найду.
Що це: глум чи фатальне пророцтво? Хто поклав йому цю проскуру, хто
зробив цей страшний напис? Хто цей незримий супутник, що скрiзь його
супроводжу , куди б не кидала його доля?
Приголомшений, нерухомо стояв Найда посеред кiмнати, а нерозв'язнi
питання вихором проносились в його головi. Непомiтно для самого себе вiн
вiдкусив добрий кусень проскури, вiдчувши голод.
Проскура була черства, та молодi зуби ченця легко ©© дрибушили.
Нараз Найда вiдчув у ротi щось не©стiвне...
Здивований i вражений, вiн поквапне витяг з рота м'якушку й помiтив у
нiй клаптик паперу.
Тремтячими вiд хвилювання руками пiднiс вiн його до лампадки; папiрець
був списаний дрiбними лiтерами, частина слiв добре збереглася, в iнших же
мiсцях, од слини, чорнило розпливлося, на паперi лишилися тiльки плями.
Найда напружив зiр i прочитав уцiлiлi на паперi слова: "скарб...
червi... та рiзних кош... в потайному... кому належить визволити... тому
вiдкриваю та мницю сю... я цiле життя... вiтчизнi Нашiй... шлях
та мний..."
Найда похитнувся i ухопився за стiну, щоб не впасти.
"Що це? Сон? Маячня?.. Чи я збожеволiв? Хтось показу менi на скарб?
Так, скарб, - це слово стояло на папiрцi виразно й чiтко. Чи диво це
господн ? Чи злий якийсь жарт? Нi, нi! Хто б так жартував? Навiщо? Для
чого?"
Найда знову пробiг очима по клаптику папiрця.
"Нi-нi, це не може бути жарт, це якийсь невiдомий доброчинець, що цiле
життя збирав шеляг до шеляга на користь вiтчизнi, переда йому свiй скарб.
Як розшукати його?"
Найда знову пiднiс до очей порваний клаптик паперу.
- "Шлях та мний", - прочитав вiн останнi слова, далi папiрець
обривався.
Здушений крик вирвався з грудей Найди:
"Що ж це? Невже я з'©в решту записки?"
Вiд цi © думки холод пробiг поза спиною в Найди.
Вiн почав пильно роздивлятися папiрець, i йому вiдлягло вiд серця.
Смужка паперу, що зосталася з одного боку, була досить довга - отже, весь
папiрець був чималий, а тому вiн не мiг проковтнути його непомiтно: певно,
клаптик лишився десь у проскурцi.
"А що, коли чорнило на ньому зблякло вiд жару? А що, коли я проковтнув
найважливiшу частину?.."
Та Найда недовго розмiрковував: хутко зняв вiн з ланцюжка лампадку,
поставив ©© на столi й, присiвши до не©, почав обережно розламувати
проскуру.
Проскура добре вже таки зачерствiла, а тому треба було докласти деяке
зусилля, щоб розломити ©© обережно.
Найда вiдломив один шматочок, у ньому не було нiчого, другий - теж,
третiй - i радiсний крик вирвався з його грудей: iз середини вiдламаного
шматочка стирчав рiжок папiрця.
Обережно витяг Найда цей клаптик, розгорнув його, приклав до того, який
вже був у нього, й побачив, що новий клаптик прийшовся до першого
якнайкраще.
Тепер можна було прочитати таке: "...жий козак запорозький..." Далi
чорнило зовсiм зблякло, а ще далi стояло слово "скарб".
"Закопав скарб!" - пiдставив у думцi Найда й почав розбирати далi.
"Грошi, аби постаткувати доро... зiбрав я червiнцiв два..."
Тут стояла теж замiсть слова блiда чорнильна пляма.
"Чого ж два? Два казани? Два мiшки? Два барила? - промайнула думка в
Найди. Не затримуючись на цьому, вiн побiг очима далi. - "...кий дiамантiв
та рiзних кош... i все се за..."
"Закопав, - пiдставив Найда, - в потайному... кому належить
визволити... тому вiдкриваю та мницю сю... я цiле життя... вiтчизнi
нашiй... шлях та мний..."
Хоч тепер уже було цiлком ясно, що в записцi йдеться про якийсь
величезний скарб, схований запорозьким козаком, але де його закопано, куди
податися шукати його, було, як i ранiше, невiдомо.
Записка кiнчалась тими ж словами: "шлях та мний".
А втiм, цi клаптики становили, як видно, незначну частину записки,
запечено© в проскурi: треба було передусiм зiбрати всi iншi ©© частини.
Задихаючись од нетерпiння, кинувся Найда розламувати й решту проскури,
обережно виймаючи з не© клаптики паперу. Уже вся проскура була розламана,
i йому лишалося тiльки скласти свою моза©ку, як зненацька сильний порив
вiтру дмухнув у вiкно, змiв iз столу на пiдлогу всi клаптi й загасив
лампадку.
Розпачливий зойк вирвався з грудей Найди, вiн насилу зачинив вiкно й
заходився збирати розвiянi клаптики паперу, але в темрявi нiчого не бачив.
Тодi вiн кинувся в сусiдню келiю по свiтло, не забувши при цьому замкнути
за собою дверi.
Повернувшись iз свiчкою, Найда насамперед глянув на пiдлогу й полегшено
зiтхнув - клаптики паперу лежали тут, розкиданi вiтром.
Найда старанно замкнув дверi, запнув вiкно, засвiтив лампадку й
поставив ©© коло iкон. Воскову свiчку вiн прилiпив до столу й, зiбравши
всi клаптi, сiв ©х складати.
Чималенько довелося йому поморочитися, поки всi клаптi було складено.
Та, закiнчивши цю роботу, вiн iз жахом помiтив, що в кiнцi записки не
вистачало трьох маленьких клаптикiв i самий кiнець був одiрваний.
Притиснувши складенi клаптики товстою бiблi ю, щоб вони часом знову не
розлетiлися, Найда кинувся шукати тi, яких бракувало. Вiн перевернув усю
келiю, поодсовував усi сво© простенькi меблi, перетрусив постiль,
обдивився кожну шпаринку, але папiрцiв не було нiде...
- Куди вони могли подiтися? Невже ©х занесло вiтром?
Лоб Найди вкрився холодним потом... У тих загублених клаптиках було,
певно, головне.
В одча© кинувся вiн надвiр, сподiваючись хоч там знайти тi клаптики,
але вiдразу ж зрозумiв, що сподiванка ця безглузда... Дощ лив, як з ринви,
i коли б навiть занесенi вiтром папiрцi й лежали тут, то вода б за цей час
зовсiм позмивала чорнило... Та навiть i змитих папiрцiв нiчого було
шукати, бо потоки води, що бiгли по двору, мусили б уже давно понести ©х
за собою.
Чи вiн iз'©в клаптики, яких бракувало, чи ©х занiс вiтер - однаково:
треба було примиритися з фактом - так чи iнакше, вони загинули.
Не марнуючи часу на даремне бiдкання, Найда повернувся в свою келiю.
Через те, що загубленi клаптики нiяк не можна було розшукати, вiн вирiшив
спробувати вiдтворити змiст записки по тих уривках, якi лишилися.
Взявши товстий аркуш паперу. Найда тонко намазав його медом i накле©в
на нього пiдiбранi клаптики. Тепер записка набрала такого вигляду:
"Року божого вiд народження панського 1750 я, раб божий, козак
запорозький... скарб... Цiле життя сво збирав грошi, аби постаткувати
дорогiй вiтчизнi мо©й, зiбрав я червiнцiв два... битих талярiв казан
великий, дiамантiв та рiзних коштовних речей казан малий... i все се за...
у потайному мiсцi... Тому, кому належить визволити край наш з лядсько©
неволi, тому вiдкриваю та мницю сю, хай обряще вiн усе те, що збирав я
цiле життя, i хай добуде за його допомогою волю вiтчизнi нашiй. На нього
надiюсь: перст божий вказу на нього - шлях та мний... вiд... гарду до©деш
до рiчки С... в тому мiсцi, де впада в не© рiчка... звана, поверни коня й
по©деш лiвим берегом угору проти течi©. Наступного дня надвечiр побачиш на
лiвому березi рiчки високу кручу, а на вершинi ©© великий сiрий камiнь,
подiбний до голови вепра. Вийди на кручу, сядь на той камiнь, нiби на
праве вухо, й побачиш... а... розчахнутий дуб, одну по... блискавка, а
друга... похилившись... пройди пiд... роною, спинися пiд... звiдти сто
крокiв уперед там пi... пiвсписа... камiнь... на тому мiсцi... ра й
Павла... сонця сiмдесят три кроки, там по..."
Тут рiжок записки був одiрваний, на цьому клаптику вона й
закiнчувалась. Найда взявся до роботи.
Перша частина записки збереглася цiлком, за винятком кiлькох слiв,
котрi вiн пiдставив без будь-яких труднощiв. Перше змите слово, без
сумнiву, було "закопав", тим паче, що в iншому мiсцi пiсля слiв: "I все
се" - стояв початок слова "за...", а далi розмазана пляма. Найда пiдставив
i сюди слово "закопав" i прочитав: "i все се закопав у потайному мiсцi".
Тiльки над рядком: "зiбрав я червiнцiв два... битих талярiв казан великий,
дiамантiв та iнших коштовних речей казан малий" - довелося трохи
задуматися.
- Чого два? Два барила, два казани, два мiшки?
А втiм, це не мало особливого значення, та оскiльки далi згадувалося
слово "казан", Найда пiдставив його сюди i прочитав:
"Червiнцiв два казани, битих талярiв казан великий, дiамантiв та рiзних
коштовних речей казан малий".
Це була величезна сума, i свiдомiсть того, що вiн може стати володарем
всього цього, розпалила ще дужче бажання Найди вiдновити втрачений змiст
записки.
Далi йшло таке неясне мiсце: "вiд ...гарду до©деш до рiчки С... в тому
мiсцi де впада в не© рiчка... звана". Тут знову було двi плями.
Для будь-кого iншого було б вельми нелегко на основi таких невиразних
даних визначити дорогу, якою слiд ©хати, але для Найди це було справою
кiлькох хвилин. Вiн знав напам'ять назви всiх малих i великих рiчок у
запорозькому степу, розташування мiст, мiстечок, селищ i навiть окремих
хуторiв.
Перебравши все це в пам'ятi, Найда досить легко вiдновив назву рiчки,
вiд яко© збереглась лише початкова лiтера "С".
"До рiчки Саксаганки",- прочитав вiн. Пiдставленi лiтери якраз
заповнили розмите мiсце.
Тепер уже зовсiм легко було вiдкрити назву гарду, i Найда без усякого
вагання вписав слово: "Незаймалiвського".
Таким чином, уся перша частина записки була вiдтворена: Залишалася
друга, неясна, заплутана.
Поволi, слово по слову, читав Найда неяснi мiсця: "Вийди на кручу, сядь
на той камiнь, нiби на праве вухо, й побачиш", - далi йшов пропуск.
- Що ж побачиш там? - спитав себе Найда. Пiсля пропуску стояла лiтера
"а", потiм знову пропуск i "розчахнутий дуб".
"А" сполучало цi два речення. "Побачиш щось, а в тому, що ти там
побачиш, й отой розчахнутий дуб". Але що це може бути?
"Побачиш гору, а на нiй розчахнутий дуб"? - пiдставив у думцi Найда,
але зараз же вiдкинув цю гадку. Якби та гора була вища за кручу, то не
можна було б побачити з кручi дуба, що росте на тiй горi, а якби вона була
нижча, то дуб було б так само видно й з рiвного мiсця, як i з кручi. У
всякому разi, в записцi мало б бути сказано так: побачиш гору, вийди на
не©, й там росте дуб. Тодi, може, "яр"? Це коротеньке слово теж пiдходило
до змитого мiсця, що лишилося на паперi.
- Побачиш яр, а в тому яру розчахнутого дуба, - голосно промовив Найда
й зараз же вiдкинув цю думку.
Хто б же закопував скарб у яру? Адже щовесни дощi розмивають яр водою;
крiм того, й дуби не ростуть на низинi.
Що ж це можна було побачити з тi © кручi? Лiс, гай?
Цi коротенькi слова також пiдходили до пропущених мiсць. Але навiщо ж
треба було видиратися на кручу й на камiнь, щоб побачити гай? Гай же не
голка, i в степу його можна побачити за десяток верст. Чому ж виникла
потреба в автора та мничо© записки так точно вказувати мiсце, з котрого
треба було дивитися на той гай?
Найда на мить задумався, та ось обличчя його спалахнуло, очi
загорiлися, i вiн кинувся до столу.
- Чому? - мало не скрикнув вiн уголос. - Та тому, що йому треба було
точно вказати напрямок, в якому слiд шукати того дуба, тому додано ще й
ознаку: дуб розчахнутий. Так, так! Якби той дуб був тiльки один, то
вказувати так докладно його мiсце не було б потреби, а через те, що вiн
рiс у гаю, то авторовi записки й треба було точно вказати напрямок, у
якому шукати дуба i як вiн вигляда ! Так, так, iнакше не могло й бути!
Найда вписав потрiбнi слова й прочитав уголос:
- "Побачиш гай, а в тому гаю розчахнутий дуб".
Очевидно, так i було в записцi.
Нестримна радiсть охопила Найду, i, пiдiгрiтий першим успiхом, вiн iще
з бiльшим запалом узявся розгадувати змiст та мничо© записки.
Далi йшла фраза: "Одну по... блискавка, а друга р... похилившись".
Розкрити змiст цi © фрази було не важко.
Що могла зробити блискавка з дубом? Звичайно, спалити або розбити. В
даному випадку тiльки розбити, бо одна, розбита блискавкою, половина
протиставилася другiй. Та й на спалене дерево не мiг би вказувати
та мничий хазя©н скарбу, бо таке дерево мусило б скоро всохнути й
загинути. Отже, одну половину його розбила блискавка, а друга... Далi в
записцi йшло пропущене слово. Що ж робить вона, похилившись... сто©ть,
лежить?! Нi! Яке ж тут ма бути слово? На що воно мусить указувати? Коли
про одну половину сказано, що ©© розбила блискавка, а друга
протиставля ться ©й - виходить, вона здорова, не всохла, вона росте...
- Авжеж, якраз саме росте! - радiсно скрикнув Найда, знайшовши слово,
котре шукав. - Одну розбила блискавка, а друга росте, похилившись до
землi. - Ще один крок до розкриття змiсту записки було зроблено. Слово по
слову почав розбирати Найда далi.
- "Пройди пiд... роною", - прочитав вiн наступну фразу, - "...роною", -
тут, певно, одiрваний початок слова: "сто..." Найда приписав його й
прочитав:
"Пройди пiд... стороною".
- Але пiд котрою з двох? - спитав вiн себе. - Пiд похилою чи пiд
розбитою? Та чи вказував би хазя©н скарбу на половину, яку розбила
блискавка? Звичайно, нi, бо вона згодом все одно мала усохнути. Та коли б
ця розбита частина й правила за вказiвку, то не було б потреби так
детально говорити про iншу, похилену.
Отже, найпевнiше, в записцi мало стояти: "Пройди пiд похилою стороною".
Найда знову схилився над запискою.
- "Спинися пiд... - читав вiн далi, - звiдти сто крокiв уперед".
Але звiдки? В записцi було сказано: "Пройди пiд похилою стороною,
спинися пiд..."
"Пiд нею", - вирiшив сам собi Найда, але зараз же засумнiвався. Цього
було б замало, щоб почати вiдлiчувати кроки, треба було мати точнiшу
вказiвку, з якого саме мiсця це робити.
Яка ж могла бути точна вказiвка? Вигляд гiлок, сама кiлькiсть ©х за цей
час, певно, змiнилася. Вони могли розростися або всохнути,
попереплiтатись. Ознака мусила бути бiльш постiйна. Що б це могло бути у
вцiлiло© половини дерева: початок чи кiнець ©©?
Таким чином, сама по собi з'явилася вiдповiдь.
Але якби треба було лiчити кроки вiд початку цi © сторони, тобто вiд
стовбура, то було б просто сказано: вiдлiчи вiд стовбура пiд похилою
стороною, а оскiльки в записцi сказано було: "Пройди пiд похилою стороною,
спинися пiд...", то природно гадати, що хазя©н скарбу написав так:
"Спинися пiд кра м ©© i вiдлiчи звiдти сто крокiв уперед", i таке
пояснення видалось Найдi цiлком правдоподiбним.
Тепер йому лишалося тiльки доповнити останню фразу, але в цьому й були
найбiльшi труднощi. Тут уцiлiло всього кiлька зовсiм дивних i незрозумiлих
слiв.
"Там пi... пiвсписа... камiнь... на тому мiсцi... ра й Павла... сонця
сiмдесят три кроки, там по..."
Що могли означати цi розрiзненi слова?
Думка Найди працювала з гарячковою швидкiстю. Обхопивши голову руками,
з розпаленiлим обличчям, схилився вiн над папером, не вiдриваючи очей вiд
та мничих слiв, якi нiби дражнили його сво ю недосказанiстю.
Невже вiн не розгада ©х, невже вiн не розкри змiсту останнiх рядкiв
записки? Невже вiн не знайде цього скарбу? На саму думку про це
мимовiльний жах охопив Найду.
- Нi-нi! - мовив вiн гаряче й з новим запалом узявся до працi.
Про який камiнь тут iдеться?
"На тому мiсцi..." Чи не закопаний на тому мiсцi, пiд тим каменем,
скарб?
Нi! Адже далi говориться про сiмдесят три кроки, отже, вiд того каменя
треба ще вiдлiчити сiмдесят три кроки.
Як же пiзнати той камiнь? Де знайти його? Що означа оте "пiвсписа"?
Мiра його? Завдовжки пiвсписа?
Правда, це можливо, але певностi в Найди не було, бо вiн нiколи не чув,
щоб довжину предметiв вимiрювали списом. Крiм того, дивувало ще й таке:
навiщо було так точно описувати ознаки каменя, якби вiн лежав якраз на
вiдстанi ста крокiв вiд похило© сторони дерева? Адже кожен, вiдлiчивши сто
крокiв, наткнувся б просто на нього. А тим часом у записцi було ясно
сказано: "Вiдлiчи звiдти сто крокiв уперед там пi... пiвсписа...
камiнь..."
Отже, камiнь лежить на вiдстанi ста крокiв.
Але де ж вiн може лежати, якщо потрiбнi ще точнiшi вказiвки? Де
звичайно лежить камiння? Адже не на деревах, а тiльки на землi, або в
водi, або пiд землею.
При останньому словi наче блискавка осяяла мозок Найди, вигук
захоплення вирвався в нього з грудей.
- Так! I не може бути iнакше: камiнь - пiд землею на пiвсписа!
Встромивши в землю спис, можна його вiстрям дiткнутися каменя, так завжди
й пробують грунт. От чому й треба було в записцi на це вказати.
Тремтячи вiд радостi, Найда вписав на вiльних мiсцях: "Там, пiд землею
на пiвсписа, лежить камiнь" - i з новою енергi ю заходився розбирати
записку далi.
Насамперед йому впали в око дивнi слова "...ра й Павла". Що це означа ?
Павла? Якого Павла? Та ще сказано: "...й Павла". Кого ж iще? Чи не Петра й
Павла? Звичайно, так! Петро й Павло, цi два "iменi називаються поряд, коли
мова йде про свято.
Але чому виникла потреба в автора записки вказати саме на це свято?
Може, вiн закопав скарб саме в той день? Але це аж нiяк не з'ясову , де ж
саме закопано скарб, а слова "Петра й Павла", мабуть, поставленi були тут
для точнiшого визначення мiсцевостi. На що ж вони могли вказувати Може, на
тому мiсцi закопано образ Петра й Павла? Але чому в такому разi сто©ть
пiсля слiв "Петра й Павла..." "сонця сiмдесят три кроки"?
Найда встав i заходив по кiмнатi. Вiн зайшов у глухий кут - не мiг
нiчогiсiнько придумати.
Образ? Нi, коли так точно сказати про камiнь, подробиця щодо iкони
зовсiм зайва, та й слова "закопано образ" "знаходиться образ" нi в якому
разi не могли б лягти на те мiсце, що лишилося в рядку...
"Чому пiсля слiв "Петра й Павла" сто©ть слово "сонця"? - раз у раз
питав себе Найда, кусаючи з досади губи. Яке значення може мати сонце при
визначеннi мiсцевостi. Правда, можна було б вказати на схiд, на захiд
сонця, але тодi при чому тут "Петра й Павла"? Що дi ться з сонцем на Петра
й Павла? Воно свiтить так само, як i на рiздво, як i на стрiтення, як i в
будь-яке iнше свято.
Найда задумався.
Вiдгадуючи втрачений змiст та мничого листа, вiн i не помiтив, що нiч
уже минула - свiчка кволо мерехтiла на столi, а тьмяний вогник ©© тонув у
потоках ясного рожевого свiтла, що пробивалося до келi©...'Найда пiдвiв
голову й, помiтивши це, зняв запинало з вiкна й загасив свiчку.
Гроза вже давно минула, краплини дощу вигравали кришталем на листi. З
вiкна келi© видно було всю далину з лiсом, що збiгав схилом гори, з синьою
смугою далеких гiр...
Найдине вiкно виходило на схiд.
Ясна, рожева зiрниця розгорялася на небi, кидаючи нiжний полиск на
далекi синi гори...
Небо, прокидаючись, було таке величне й прекрасне, що Найда мимохiть
зами-лувався ним.
- Сонце, сонце! - говорив вiн сам собi, не вiдриваючи очей од вiкна. -
Та хiба сонце не однаково свiтить i в свято, i в будень?
Найда напружував думку, намагаючись розгадати та мничий зв'язок мiж
словами "сонце" та "Петро й Павло" й не мiг нiчого придумати.