Страница:
- Забивай пролом! - закричав гучним голосом диякон; червоне обличчя
його було страшне в цю хвилину, нiздрi широко роздувалися, голубi очi
здавалися бiлими од гнiву, який душив його. Руде волосся стояло круг
голови вогненним ореолом. - Забивай пролом! - кричав вiн, розмахуючи сво ю
страшною довбнею. - А ви не допускайте ляхiв до дверей; якщо вони вiдняли
в нас церкву, то не дiстанеться ж вона ©м! Несiть сюди вогню, хмизу,
соломи! Нехай горить, як остатня наша свiчка господу богу!
- Вогню! Вогню! Не вiддамо ©м церкви! - пiдхопили всi. Багато хто
кинувся в сусiднi хати. Жовнiри помчали ©м навперейми. Натовп змiшався,
однi побiгли допомагати товаришам, другi до обложених дверей, третi до
пiдкопу. Звiдусiль почулися крики:
- Ляхи перемагають! На допомогу! Рятуйте!
I серед цих тривожних вигукiв вирiзнялися радiснi викрики ляхiв.
Коли несподiвано через увесь майдан прокотився страшний крик:
- Гайдамаки!
На мить усi зупинилися - i нападники, i обложенi, пильно оглядаючись
навколо.
Широкою вулицею села, що виходила просто на майдан, мчало щодуху
чоловiк п'ятдесят озбро них вершникiв; конi летiли з такою швидкiстю, що
копита ©хнi ледь торкалися землi, довгi гриви маяли на вiтрi. Поприпадавши
до кiнських ший, вершники, здавалось, зрослися з ними; грiзнi покрики ©хнi
стрясали повiтря. Мов чорна хмара, мчали вони, наганяючи на всiх жах.
Коли Голембицький побачив гайдамакiв, обличчя його вкрилося смертельною
блiдiстю, очi зупинилися, нижня iуба одвисла.
- Бери, пане, пiд свою руку загiн, а я по©ду по пiдмогу, - насилу
промимрив вiн до Гонти й, давши коневi остроги, полетiв стрiлою в
протилежний бiк.
Гдишицький i Мокрицький вмить скочили на коня, що стояв поблизу, й
помчали за ним. Усi жовнiри, якi були на майданi, кинулися хто куди.
- Гайдамаки! - радiсно закричав диякон, потрясаючи довбнею й кидаючись
уперед. - За мною ж, панове, тепер уже цi мосцьпани не втечуть од нас!
Ловiть перш за все отих ксьондзiв на кобилi.
Захоплений крик прокотився по натовпу, всi кинулись за дияконом; та
ляхiв уже було мало на майданi. Лишилися на мiсцi тiльки пораненi, та
Гонта стояв посеред майдану з радiсним, трiумфуючим обличчям.
За мить увесь майдан заповнили гайдамаки; селяни оточили ©х гамiрливим
натовпом.
- А де ж ляхи? Кинулися врозтiч? - спитав передовий гайдамака, отаман
Неживий, осаджуючи вкритого милом вороного коня.
- Далеко не втекли, пане отамане, - вiдповiв диякон, виростаючи перед
отаманом.
- Летiть же, хлопцi, доганяйте тхорiв та винишпорте все навколо. I тут
чи не знайдеться хто! - скомандував Неживий.
- , лишився в церквi ксьондз та десяткiв зо два ляшкiв, - вiдповiв
диякон.
- Попались мишi! Тягнiть ©х сюди та паль, вогню, лози наготуйте!
- А тут ще один, мабуть, iз значних, - почулося за спиною отамана, i
дво гайдамакiв пiдвели до нього Гонту.
- Попався, ляшку? - зустрiв його отаман зловтiшною посмiшкою. - Ну,
тепер же ти менi даси вiдповiдь за всiх.
- Не лях я, а православний козак, сотник умансько© надвiрно© команди
Iван Гонта, а тому менi нема за кого вiдповiдати, - промовив твердо й
упевнено Гонта.
- Га, Гонта? Чули, чули - преславне iм'я! - вигукнув iз саркастичним
реготом Неживий. - Православний козак i служить сотником надвiрно© команди
в пана католика, щоб допомагати йому ловити й мучити сво©х же братiв,
останнiх захисникiв цих нещасних людей?! Такi пси гiршi за проклятих ляхiв
та унiатiв, i нема ©м гiдно© кари на землi!
Обличчя отамана густо почервонiло, очi налилися кров'ю.
- Гей, лози, вогню й паль сюди! - гукнув вiн, пiдводячись у сiдлi. -
Ух, i справимо ж бенкет! Вiдплатимо ©м за всiх i за все!..
Слова отамана вразили Гонту, мов грiм. Коли вiн почув, що наближаються
гайдамаки, йому й на думку не спало тiкати, навпаки, звiстка про ©хню
появу сповнила його серце радiстю, бо вiн знав, що гайдамаки нiколи не
чiпають сво©х i завжди подають допомогу братам. Не раз йому доводилось
зустрiчатися з ними, i багато було в нього серед них приятелiв i знайомих,
i нараз - такий несподiваний кiнець! Усе це так вразило Гонту, що вiн
навiть нiчого не вiдповiв отамановi. Та й що вiн мiг вiдповiсти?
Виправдуватись? Нiхто б не повiрив йому! Просити пощади - нiхто б не
змилосердився! Тiкати, - але тепер уже й польова миша не втекла б з
майдану, та й власна гордiсть не дозволила б йому це вчинити. Зоставалося
скоритися сво©й долi й прийняти смерть, яка заскочила його так зненацька i
так безглуздо.
- Ну що ж, катуй i свого, - промовив вiн нарештi, гордо кидаючи на
Неживого сповнений зневаги погляд. - Досi ми знали, що гайдамаки служать
оборонi православних од ненависних ляхiв; а тепер знатимем, що гайдамаки,
як розбiйники, катують кожного, хто попадеться, хоч i свого!
- Свого© - злобно перебив його Неживий. - Ха-ха-ха! Оце так свiй! Од
таких сво©х ще гiрше трiщить наша шкiра!
- Ти можеш катувать мене, бо я тепер у тво©й владi, а ганьбити не смiй,
- вiдповiв Гонта похмуро, i в очах його блиснув недобрий вогник. - Ще од
мо © руки не трiщала нiчия шкiра: я фундатор свято© церкви й оборонець
благочестя!
- Га, оборонець! А до панiв у надвiрну мiлiцiю ти чого пiшов? Щоб
обороняти благочестя наше?
- Я служу в князя у мiськiй мiлiцi© як оборонець Уманi, не бiльше!
- Ха-ха-ха! Спiвай пiснi кому хочеш, а мене не одуриш! Зв'язати його й
поставити коло нього сторожу.
Гайдамаки скрутили Гонтi за спиною руки й одтягли його набiк. Петро,
стоячи за кiлька крокiв вiд Неживого, чув цю розмову; щось вабило його
серце до Гонти, а тому страшна i, як йому здавалося, несправедлива ухвала
отамана вразила й дуже засмутила його. Не знаючи, як i чим допомогти
козаковi, Петро безпорадно озирався навколо, коли нараз перед ним виросла
велетенська постать диякона.
- Здоров, пане-брате! - промовив вiн, плеснувши Петра закривавленою
рукою. - Це ти привiв наших?
- Я!
- Оце добре! Коли б не вони, то ми б телiпалися вже тут на мотузках! I
як у такому пеклi ти вчасно згадав про це? Ех, брате, i чого тобi потiти
за плугом? До нас би йшов! Був би з тебе добрий козак!
Петро зашарiвся.
- й-богу, плюнь на все! Де наше не пропадало! - провадив далi диякон.
- Що, згода?
- Про це потiм, - ухильно вiдповiв Петро. - А ти вже чув: пан отаман
звелiв зв'язати Гонту й намiря ться закатувати його?!
- Так йому, собацi, й треба!
- Що ти! - перебив його Петро. - Та вiн же наш!
- Ге, наш! Зна мо ми таких наших! - Диякон махнув рукою й пiшов далi.
Тим часом гайдамаки й селяни швидко виконували наказ Неживого: церкву
оточили подвiйним рядом сторожi, iз закидано© ями витягли священика, який
уже ледве подавав ознаки життя, й однесли в одну з сусiднiх хат. Нещасних
селян, засiчених катами, попiдводили, й тих, котрi ще були живi, однесли
набiк, де ©х заходилися приводити до пам'ятi; мертвих же, - а ©х була
бiльшiсть, - поклали на церковному цвинтарi. Очистивши майдан, гайдамаки
взялися до роботи. Забили в землю цiлий ряд гострих паль, розпалили кiлька
вогнищ, поставили шибеницю.
I ще не встигли вони скiнчити сво© приготування, як почали повертатися
тi, що кинулися наздоганяти жовнiрiв. Незабаром на майданi зiбралася сила
людей.
- Ну що, хлопцi, всiх переловили? - спитав ©х Неживий.
- Нi, батьку! - вiдповiли ватажки кiлькох загонiв, якi вiдрядженi були
в рiзнi напрямки. - Багатьох пiймали, а багато й повтiкало.
- Ну, а ксьондзи i пан?
- Саме ©х i не впiймали, десь поховалися. Винишпорили скрiзь!
- Ех ви! - Неживий махнув рукою. - Не гайдамачити вам, а пiр'я дерти в
запiчку. З-пiд самого носа тiкали, гаспиди, а ви й не догнали! Самих би
вас повiшати отут перед добрими людьми!
Мовчки стояли вони похнюпившись i слухали грiзнi слова отамана, коли
раптом у заднiх рядах гайдамакiв, що оточували майдан, почувся рух i
вiтальнi вигуки.
Петро оглянувся й побачив, що на майдан ви©хав якийсь значний
запорожець, оточений козаками.
Зiркi Петровi очi одразу впiзнали в ньому Максима Залiзняка. Серце його
радiсно забилося.
- Залiзняк! Ось хто дасть усьому лад i пораду!
Усi одразу впiзнали Залiзняка. Шапки злетiли вгору, i натовп загомонiв
вiтаннями.
Майданом поволi ©хав верхи на конi Залiзняк, уклоняючись на всi боки
селянам i гайдамакам, якi махали йому шапками. До©хавши до середини
майдану, вiн злiз з коня, пiдiйшов до Неживого й тричi поцiлувався з ним,
а потiм обернувся до гайдамакiв i гучним голосом промовив до них:
- Здоровi були, дiтки! А що поробля те?
- Сi мо, батьку! - вiдповiло йому зразу багато голосiв.
- Сi те! Час уже й жати: жито виколосилось!
- Та ось i жнемо потрошку.
- Це не жнива, а прополювання! Треба всiм у ряд ставати та разом з
божою помiччю.
- Ми готовi. Починай, батьку, зажинки! - загомонiли на вiдповiдь
радiснi голоси.
- I почнемо! - голосно промовив Залiзняк, обводячи натовп орлиним
поглядом. - Треба тiльки благословитися та серпи нагострити...
- Гострi! Всяке стебло перехоплять! Ось тут наскочили на будяки -
вирвали.
- З корiнням?
- Ге, ось в тiм-то й бiда, що хлопцi гав наловили, - понуро сказав
Неживий. - Одного ксьондза з челяддю тут, у церквi, застукали, ну, оно й
оточили сторожею, - вiн показав на церкву. - А всi ляхи, що на майданi
були, тiльки-но почули тупiт наших коней, кинулися навтiкача... А поперед
усiх тiкав пан хорунжий. Ну, мо© хлопцi полетiли навперейми, ловили,
ловили, та головних i не впiймали.
- А хто тут був?
- Офiцiал митрополита унiатського Мокрицький, протопоп Гдишицький i пан
комiсар тутешнiй, хорунжий Голембицький.
- Ге, дiти, шкода, та ще й дуже! - скрикнув Залiзняк i кинув вiд досади
шапку на землю.
- Та цей же Мокрицький i Гдишицький найлютiшi вороги нашi й гнобителi,
а Голембицький - хоч i молода шельма, та вредна! От ©х би сюди на палi!
Ех, ви! Щоб таких гадин з рук випустити!
Гайдамаки нiяково мовчали.
- Та вони зараз же наберуть у сусiднiх панiв замкових команд i налетять
сюди на розправу, - говорив Залiзняк. - Голембицький той боягуз, а
Гдишицький та Мокрицький лютiшi за найлютiшого звiра, ©м би тiльки
пiдмогу, то вони помстяться!..
- Ой батечку, що ж нам робити? Порятуй! - заговорили селяни,
проштовхуючись крiзь ряди гайдамакiв i виступаючи наперед.
- А що ж ви думали тодi, як вступали в боротьбу з ляхами та ксьондзами?
Адже те, що повтiкали ксьондзи, нiчого не мiня . Однаково всiх би ляхiв ви
не передушили, хтось би утiк та й переказав кому слiд; а коли б навiть i
нiхто не втiк, то офiцiал митрополита унiатського не голка, одразу б
кинулися шукати його. Ну й вiддячили б вам...
- Що ж нам робити, батьку, як вiдстояти церкву? Як урятувати себе?
- Ось по©дете ви - i налетять пани.
- Ой налетять, як вороння на падло!
У натовпi почулися зiтхання, стогiн i зойки.
- Ой пропали ж ми, пропали навiки! - заголосили жiнки.
- Слухайте ж! Якщо хочете мо © поради, то не плачте й не голосiть, а
слухайте мого слова! - пiдвищив голос Залiзняк, i всi навколо замовкли.
- Хоч би ми тут зосталися й зимувати з вами, то церкви вже вам не
вiдстояти! Самi зна те, коли в нiй ксьондз одслужив мшу, - церква вже
прилучена до унi©.
- Що ж, батьку, невже нам вiддати ©© ляхам? - почулися з натовпу
несмiливi голоси.
- Спалити! - бовкнув диякон, гнiвно стрiпуючи сво ю розкудланою
головою. - Якщо не нам, то й не ©м! Залiзняк озирнувся в його бiк.
- Правдиве слово: спалити церкву та й спекти в нiй проклятих ляхiв, якi
зазiхнули на наш убогий храм... Не тужiть, дiти, настане час, - а вiн уже
близько, - i засяють на нашiй землi сотнi й тисячi благочесних церков.
- Правда, батьку! Добре! Слушно! Спалити церкву! Не вiддавати ляхам! -
закричали кругом гайдамаки.
- А вам, дiти мо©, - провадив далi Залiзняк, звертаючись до селян, -
скажу я коротко: якщо хочете дожити до того щасливого часу, коли Укра©на
виб' ться з-пiд лядсько© кормиги, то йдiть до нас у байраки й лiси. Що вас
тут чека ? Налетять ляхи: половину з вас перекатують, поглумляться з
жiнок, а другу половину, потрiбну ©м для обробiтку землi, повернуть у таку
неволю, що ©© не знесли б i воли пiд'яремнi. Тому, кажу вам, iдiть до нас!
Вже увiрвався терпець по всiй Укра©нi. Усi вирiшили або вмерти, або
звiльнитися од ляхiв i запанувати в сво©й хатi. Запорожцi пiднялися,
звiдусiль збираються брати, i сором, i ганьба тому, хто не стане на
оборону вiтчизни в цей час!
- Орел! Слово сказав, як у око влiпив! - перебили Залiзнякову мову
вигуки гайдамакiв.
- Тому, кажу вам, - провадив Залiзняк, - iдiть у замок; в замку запас
збро©. Берiть звiдти що треба, озброюйтесь, берiть усе сво добро i -
гайда до нас у лiси, а там, як прийде час, - у загони, i вперед, на
визволення вiтчизни!
- А нашi жiнки й дiти? Хто ж боронитиме ©х? - заговорили селяни, що
стояли попереду.
- З собою берiть! Тут ©м смерть або ганьба, i нiхто не змiг би ©х
оборонити. Схова мо ©х у лiсах чи переправимо на лiвий берег, а як мине
буря, тодi вони спокiйно повернуться у свiй визволений край.
- Згода! Так, батьку! З тобою! Наказуй, що робити! - вiдповiли в один
голос селяни.
Залiзняк узявся порядкувати. Вiн одiбрав найкмiтливiших iз гайдамакiв i
наказав ©м розташуватися на вiдстанi п'яти верст навколо села на сторожi,
частину послав разом iз селянами в замок, решту залишив на майданi, для
остаточних розпоряджень.
- Ну, пане отамане, а що робитимемо з цим падлом? - звернувся до
Залiзняка Неживий, коли останнi накази було вiддано i гайдамаки з селянами
подалися в рiзнi боки.
- А що ж, не варто на них часу гаяти, повiсити усiх, та й годi!
- Мабуть, що й так! - погодився Неживий. -Тiльки тут у мене один, з
ним так кiнчати шкода... I заслужив вiн бiльшо© кари, та й розпитати його
про дещо можна!
- А хто такий?
- Уманський сотник Гонта.
- Гонта? Уманський православний козак?
- Авжеж, православний слуга католика! Таких клятих перевертнiв треба ще
гiрше катувати, анiж самих ляхiв.
- Нi, ти цього не кажи! - заперечив Залiзняк. - Iншi - правда,
перевертнi - запроданцi лядськi, а Гонта - нi. Я багато вже чув про нього
й давно стежу за ним. На нього можна покластися, душею вiн наш!
- А тiлом лядський?
- Головне, друже, душа.
- А якщо душею управля тiло?
- Тодi, брате, якщо у нього в черепку хоч краплина мозку, - а всi
кажуть, що розумний вiн, як сам Соломон, - то, кажу тобi, само тiло
пiдкаже, що пора вже душу до нас повернути.
- А якщо нi?
- Втратимо небагато! Що вiн може про нас розказати? Що бачив нас тут?
Ну, так про це й без нього довiдаються ляхи. А якщо нам пощастить
перетягти його на свiй бiк, то вигра м багато. Умань у всьому цьому кра©
найважливiше мiсто... За Гонтою стоять двi тисячi наших рiдних козакiв,
якi всюди пiдуть за ним. Ти зна ш, що означа в дiлi перший успiх?!
- Твоя воля, пане отамане! - промовив Неживий, нахиляючи голову. -
Роби, як зна ш.
- Гаразд! - Залiзняк потиснув йому руку. - Ти ж тепер кiнчай з цими
недовiрками, а я пiду до Гонти. - Залiзняк повернувся й пiшов туди, де
сидiв на землi Гонта iз зв'язаними руками й ногами.
Петро давно вже чекав цi © хвилини й зразу ж пiдiйшов до пана
полковника.
Залiзняк надзвичайно здивувався цiй зустрiчi.
- Петро? А як ти тут опинився? Покинув домiвку назавжди?
- Нi, пане отамане, - вiдповiв Петро. - Ще не назавжди: за тво ю
порадою кинувся по допомогу.
- Як, невже, проклятий, насмiлився?
- В тiм-то й горе, пане отамане!
Залiзняк з глибоким обуренням вислухав Петрову розповiдь, пообiцяв ще
раз навiдатися в село, передав уклiн Прiсi й, попрощавшись з парубком,
пiшов до Гонти.
Гонта сидiв похнюпившись i не чув, як пiдiйшов до нього Залiзняк.
- Здоров, пане Гонто! - сказав голосно Залiзняк. Гонта здригнувся й
пiдвiв голову.
- Здоров! - вiдповiв вiн коротко, здивовано глянувши на незнайомого
козака.
- Багато чув я про тебе, пане Гонто, i давно хотiв познайомитися, але
не було нагоди, та ось привiв бог.
- Ну, невдалу ж ти вибрав хвилину, - вiдповiв з кривою посмiшкою Гонта.
- Не можу подарувати тобi багато часу... а втiм, сiдай, поговоримо: з
добрим чоловiком i перед смертю поговорити любо, а зустрiнемось на тому
свiтi колись i закiнчимо бесiду.
- Бог з тобою, пане сотнику, я прийшов наказати, щоб розв'язали тебе.
Отаман не знав тебе, але я поручився, i вiн поверта тобi свободу. Гонта
глянув з подивом на Залiзняка.
- Гей, хлопцi, розв'яжiть пана сотника й принесiть йому назад його
зброю! Гайдамаки, якi стерегли Гонту, вмить виконали наказ Залiзняка.
Гонта розправив плечi й пiдвiвся на ноги. Подив змiнився на його обличчi
виразом найщирiшо© радостi й подяки.
- Ху, ти, - промовив вiн, вiддихуючись. - А я вже й надiю втратив! А
зна ш, брате, при мно вдруге на свiт народжуватись! Ха-ха! Одначе я тобi й
не подякував, спасибi, друже! - вiн з почуттям потиснув Залiзняковi руку.
- Спасибi! Тiльки от, даруй, пане-брате, не знаю нi iменi твого, нi
прiзвища.
- Максим Залiзняк.
- Залiзняк? - Гонта здивовано вiдступив на крок. - Залiзняк? То це ти
Максим Залiзняк?
- Я самий, а ти, мабуть, гадав, що вiн на лисого дiдька схожий?
- Ну, спасибi ж тобi, пане-брате! - з щирим почуттям промовив Гонта, ще
раз потискуючи Залiзняковi руку. - Нехай господь i менi подару нагоду
колись вiддячити тобi!
- За цим дiло не стане! - весело вiдповiв Залiзняк. - Настають такi
часи, коли, може, не одну сотню дукатiв пообiцяють за мою голову ляхи й не
одну шибеницю приготують для мого тiла. То в разi чого... гм... якщо тобi
трапиться стерегти мене, може... випустиш... Га?
Гонта опустив голову, й густий рум'янець виступив на його смаглявих
щоках.
- Ну, та що там ще загадувати, - провадив весело Залiзняк, поклавши
руку на плече Гонти. - Ходiм лишень та краще вип' мо чарку за тво
народження. Я ж тепер i сам не знаю, чи повитухою, чи хрещеним батьком
тобi доводжусь. Гей, хлопцi, несiть нам найкращого меду з панського льоху!
Вiн обняв Гонту за стан i повiв майданом.
Через пiвгодини вони сидiли вже в просторiй хатi за накритим чистою
скатертиною столом. На столi перед ними було розставлено хлiб, сир,
сметану, яйця, два олов'янi пугари й дорогий срiбний дзбан, повний темного
запашного меду.
Коли вони попо©ли, Залiзняк налив у пугари меду, подав один з них Гонтi
й, цокнувшись, звернувся до нього з запитанням:
- Ну, пане сотнику, куди ж ти тепер подасися?
- Куди ж? До сво © сотнi, в Умань!
- Гм... - Залiзняк повiв бровою. - Ну, то я проведу тебе, менi теж по
дорозi, а то коли б ти часом не попався знову гайдамакам. Налетiли вони
хмарами, а вашого брата, надвiрних козакiв, ненавидять ще дужче, нiж
ляхiв.
Залiзняк замовк на мить i пильно глянув на Гонту, Гонта понуро мовчав.
- Воно, правда, не можна вину класти на них за це, - провадив далi
Залiзняк. - В той час, коли вони вiддають життя за вiтчизну, - ви
одгулю тесь пiд панською ласкою, служите ненависним гнобителям-ляхам!
Останнi слова Залiзняковi прозвучали особливо в'©дливо й презирливо.
Гонта мовчав похнюпившись; на хвилину в хатi запанувало напружене
мовчання.
- Тяжкi слова тво©, пане полковнику, - заговорив нарештi Гонта,
пiдводячи голову. - Багато в них правди, але багато й гiркоти зайво©,
несправедливо©... Не тiльки гайдамакам дорога вiтчизна, не тiльки в них
болить за не© серце. Та не всi люди однi © кондицi©. Добре йти в гайдамаки
тому, в кого нема нiчого, крiм буйно© голови, а в кого сiм'я?..
- Чим же заважа сiм'я? Хiба не було на Укра©нi сiмейних козакiв?
- Козакiв, а не гайдамакiв, котрi гасають зграями, як вовки, лише для
того, щоб помститися тому чи тому пановi! Пане полковнику, вони звитяжцi,
i кожен з нас вважа ©х за найславнiших дiтей вiтчизни, тiльки ж усякий
чоловiк розумi , що з ©хньо© помсти не вийде нiчого, крiм нових жертв.
Залiзняк нахмурився.
- Тому й не виходило досi нiчого, - промовив вiн гнiвно, - що не
знаходилося того, хто об' днав би ©х усiх, а якщо знайдеться, тодi ця
страшна сила обрушиться сво ю жахливою помстою не на окремих панiв, а на
всю Польщу, на весь ©© державний лад.
- Ех, пане полковнику, - вiдповiв, зiтхнувши. Гонта, - повiр менi, не
тiльки тобi спадало це на думку, та батогом обуха не переб' ш: хоч би й
усi гайдамаки об' дналися, то нiчого б не вийшло, бо не той, пане-брате,
тепер час.
- Чим же теперiшнiй час гiрший за попереднiй? Вiн кращий, - присягаюся,
кращий у сто крат! - вигукнув Залiзняк i заговорив iз запалом,
присуваючись до Гонти: - Послухай мене, остання година Польщi вже вдарила
на небесах, i справедлива вiдплата за дику сваволю ©© панства вже ось-ось
ма звершитися. Над нею сидять три сусiди, й кожен тiльки й дума про те,
який би урвати собi шматок. Ждуть тiльки нагоди, щоб кинутися.
- Але шляхта теж передбача це i вже береться за розум: скрiзь
укладаються конфедерацi©...
- А, ©хнi конфедерацi©!.. Вони викличуть у кра©нi ще бiльше сум'яття, а
сум'яття тiльки прискорить нашу справу. Терпiння народу вичерпалося - в
нього нема нiчого: нi волi, нi хлiба, нi сiм'© - нiчого, крiм душi, а
голий дощу не бо©ться. Вiр менi, не сьогоднi-завтра зчиниться страшний
заколот...
- I кому ми потрапимо пiд руку, той i забере нас, як бунтiвникiв?! -
мовив з легкою iронi ю в голосi Гонта й пильно глянув на Залiзняка.
- Нi, пане-брате, - впевнено заперечив Залiзняк i, нахилившись до
Гонти, заговорив пiвголосом: - Я скрiзь вештаюсь уже не один рiк. Все
бачу, все чую, все винюхую, й нiщо не прихова ться од мене. Тисячi очей i
тисячi вух дивляться й слухають за мене там, де нiкому й на думку не спаде
зустрiти гайдамакiв. I ось що я скажу тобi: не сьогоднi-завтра Польщу
розiрвуть i роздiлять сусiди-друзi, а разом з тим одiрвуть i нас i
прилучать до котрогось iз сусiднiх панств. Подумай сам: коли дiстанемо ми
бiльше свободи й прав, - чи тодi, коли одiрвуть нас з тими правами, з
якими ми й зараз живемо в Польщi, тобто з правами пiд'яремно© худоби, чи
коли прилучимося ми самi з сво © волi, до кого захочемо, iз збро ю в
руках?
Гонта мовчав. У хатi густiшали сутiнки.
Залiзняк говорив далi з наростаючим запалом:
- Не думай, що ми будемо тодi згра ю бунтiвникiв. Нi! Тут виросте
страшна, грiзна сила. I тодi при дна мося ми самi, до кого захочемо, i
кожен прийме нас з радiстю пiд свiй протекторат. Скажи, кому кориснiше
прийняти нас пiд свiй протекторат? Росi©!!! Половина нашого краю вже там,
ми одно© вiри, дiди нашi пiшли з одно© землi, край наш принесе i берег
Чорного моря, найважливiшого моря для Росi©, i бувалi, обстрiлянi,
безстрашнi вiйська. Все це розумiють i там, - Залiзняк показав рукою на
пiвнiч, - а тому й дадуть нам найбiльше прав i привiле©в. А до кого нам
найкраще прилучитися? До Росi©, i бiльше нi до кого! Там половина нашо©
розшарпано© вiтчизни, там нашi брати, там серце наше, наше славне
Запорожжя...
У хатi стало поночi.
Слова Залiзняка лилися й лилися, викликаючи перед Гонтою образи давнiх
гетьманiв: здавалося, вони випливали з сиво© пiвтемряви й, грiзно
блиснувши очима, знову тонули в нiй. Якийсь червонуватий вiдблиск, ще
кволий, але дедалi яскравiший, починав пробиватися в хату, та
спiврозмовники, далеко ширяючи палкою уявою, не помiчали нiчого...
Гонта мовчав; у темрявi важко було роздивитись його обличчя, але,
судячи з переривчастого дихання, видно було, що його глибоко схвилювали
слова Залiзняка.
- Ех, друже, все це було б так, - промовив вiн нарештi з придушеним
зiтханням, - коли б можна було довести дiло до кiнця! А повстання наше, як
i ранiше бувало, на самому початку придушать ляхи.
- Нiколи! - грiзно в гукнув Залiзняк, гримнувши кулаком по столу. - То
були повстання, що ©х пiдiймали незначнi ватажки гайдамацькi, вiдомi лише
сотнi-другiй козакiв, тому й повставали мiзернi купки люду i ляхам неважко
було ©х придушити, а тепер пiднiметься iнше повстання - всi © землi нашо©,
всього знедоленого панами народу... Повстане, кажу тобi, вся Укра©на!
Голос Залiзняка зазвучав глухо й грiзно, а очi його, в червоному
вiдблиску, що наповнив хату, спалахнули лиховiсним вогнем.
- I лише тi козаки, котрi продалися панам...
- Зажди, спинися! - перебив його Гонта, здiймаючи руку. - Не квапся
кинути в товаришiв тяжким докором: згадай тiльки, як глумилися запорожцi з
ре стрових козакiв, а яку вони подали допомогу Богдановi, i чи був би без
них визволений наш нещасний край?
Придушений стогiн вирвався з грудей Залiзняка.
- Але старшина ©хня, старшина?! - прошепотiв вiн, задихаючись од
хвилювання й не маючи сили закiнчити фразу.
- Старшина ©хня тут, - гордо промовив Гонта, вдаривши себе рукою в
груди, й додав твердо: - А як прийде слушний час, тодi всi узнають, хто
такий Гонта!
- Друже, брате мiй! - вигукнув Залiзняк i, схопившись з мiсця, стиснув
Гонту в сво©х могутнiх обiймах.
Якусь хвилину в кiмнатi тривало мовчання, що переривалося тiльки
козацькими поцiлунками.
- Де бачитись можна? - промовив нарештi уривчасто Залiзняк.
- У мо му селi, в Розсiшках, - вiдповiв Гонта, - люди вiрнi... тiльки
перемiнити трохи одяг... довгу бороду... абощо...
- Гаразд, побачимось!.. Вiр же й надiйся. Залiзняк потиснув руку Гонти.
Гон а одвернувся до вiкна, щоб приховати хвилювання, яке його охопило,
й тiльки тепер побачив червону заграву, що заливала всю хату.
- Що це? Пожежа? - промовив вiн, швидко обертаючись до Залiзняка.
- Мабуть, церкву запалили! - вiдповiв той.
Обидва приятелi мовчки вийшли з хати й спинилися коло дверей.
Картина, яку вони побачили, тяжко вразила ©х сво©м глибоким, безмовним
драматизмом.
Тиха нiч уже вкрила село.
Посеред майдану рiвно й тихо, неначе полум'я величезно© свiчки, палала
церква, освiтлюючи все навколо червоним сяйвом. Увесь майдан був забитий
людьми:
хто, припавши обличчям до землi, неначе завмер у молитвi, хто голосно
ридав, здiймаючи руки до неба, а хто стояв мовчки, понуро, не одриваючи
погляду вiд сво © старо© церкви, коло яко© вони виросли; постарiлись, коло
яко© збиралися вмирати, а тепер мусили спалити сво©ми руками.
Понуро стояли збоку гайдамаки, далi видно було вози iз селянським
збiжжям, з жiнками й дiтьми, що сидiли зверху.
- От до чого дожили ми на нашiй землi, - з глибоким хвилюванням
промовив Залiзняк, простягаючи руки до палаючо© церкви. - Сво© убогi
святинi ми змушенi палити власними руками, щоб вони не дiсталися на глум
ляхам! О, нехай же вони горять, нехай горить уся Укра©на вiд краю до краю
з Запорожжям, з козаками, з старцями й нерозумними дiтьми! Нехай згорить
уся, нехай розвi ться попелом, щоб ©© й iменi не лишилося на свiтi.
його було страшне в цю хвилину, нiздрi широко роздувалися, голубi очi
здавалися бiлими од гнiву, який душив його. Руде волосся стояло круг
голови вогненним ореолом. - Забивай пролом! - кричав вiн, розмахуючи сво ю
страшною довбнею. - А ви не допускайте ляхiв до дверей; якщо вони вiдняли
в нас церкву, то не дiстанеться ж вона ©м! Несiть сюди вогню, хмизу,
соломи! Нехай горить, як остатня наша свiчка господу богу!
- Вогню! Вогню! Не вiддамо ©м церкви! - пiдхопили всi. Багато хто
кинувся в сусiднi хати. Жовнiри помчали ©м навперейми. Натовп змiшався,
однi побiгли допомагати товаришам, другi до обложених дверей, третi до
пiдкопу. Звiдусiль почулися крики:
- Ляхи перемагають! На допомогу! Рятуйте!
I серед цих тривожних вигукiв вирiзнялися радiснi викрики ляхiв.
Коли несподiвано через увесь майдан прокотився страшний крик:
- Гайдамаки!
На мить усi зупинилися - i нападники, i обложенi, пильно оглядаючись
навколо.
Широкою вулицею села, що виходила просто на майдан, мчало щодуху
чоловiк п'ятдесят озбро них вершникiв; конi летiли з такою швидкiстю, що
копита ©хнi ледь торкалися землi, довгi гриви маяли на вiтрi. Поприпадавши
до кiнських ший, вершники, здавалось, зрослися з ними; грiзнi покрики ©хнi
стрясали повiтря. Мов чорна хмара, мчали вони, наганяючи на всiх жах.
Коли Голембицький побачив гайдамакiв, обличчя його вкрилося смертельною
блiдiстю, очi зупинилися, нижня iуба одвисла.
- Бери, пане, пiд свою руку загiн, а я по©ду по пiдмогу, - насилу
промимрив вiн до Гонти й, давши коневi остроги, полетiв стрiлою в
протилежний бiк.
Гдишицький i Мокрицький вмить скочили на коня, що стояв поблизу, й
помчали за ним. Усi жовнiри, якi були на майданi, кинулися хто куди.
- Гайдамаки! - радiсно закричав диякон, потрясаючи довбнею й кидаючись
уперед. - За мною ж, панове, тепер уже цi мосцьпани не втечуть од нас!
Ловiть перш за все отих ксьондзiв на кобилi.
Захоплений крик прокотився по натовпу, всi кинулись за дияконом; та
ляхiв уже було мало на майданi. Лишилися на мiсцi тiльки пораненi, та
Гонта стояв посеред майдану з радiсним, трiумфуючим обличчям.
За мить увесь майдан заповнили гайдамаки; селяни оточили ©х гамiрливим
натовпом.
- А де ж ляхи? Кинулися врозтiч? - спитав передовий гайдамака, отаман
Неживий, осаджуючи вкритого милом вороного коня.
- Далеко не втекли, пане отамане, - вiдповiв диякон, виростаючи перед
отаманом.
- Летiть же, хлопцi, доганяйте тхорiв та винишпорте все навколо. I тут
чи не знайдеться хто! - скомандував Неживий.
- , лишився в церквi ксьондз та десяткiв зо два ляшкiв, - вiдповiв
диякон.
- Попались мишi! Тягнiть ©х сюди та паль, вогню, лози наготуйте!
- А тут ще один, мабуть, iз значних, - почулося за спиною отамана, i
дво гайдамакiв пiдвели до нього Гонту.
- Попався, ляшку? - зустрiв його отаман зловтiшною посмiшкою. - Ну,
тепер же ти менi даси вiдповiдь за всiх.
- Не лях я, а православний козак, сотник умансько© надвiрно© команди
Iван Гонта, а тому менi нема за кого вiдповiдати, - промовив твердо й
упевнено Гонта.
- Га, Гонта? Чули, чули - преславне iм'я! - вигукнув iз саркастичним
реготом Неживий. - Православний козак i служить сотником надвiрно© команди
в пана католика, щоб допомагати йому ловити й мучити сво©х же братiв,
останнiх захисникiв цих нещасних людей?! Такi пси гiршi за проклятих ляхiв
та унiатiв, i нема ©м гiдно© кари на землi!
Обличчя отамана густо почервонiло, очi налилися кров'ю.
- Гей, лози, вогню й паль сюди! - гукнув вiн, пiдводячись у сiдлi. -
Ух, i справимо ж бенкет! Вiдплатимо ©м за всiх i за все!..
Слова отамана вразили Гонту, мов грiм. Коли вiн почув, що наближаються
гайдамаки, йому й на думку не спало тiкати, навпаки, звiстка про ©хню
появу сповнила його серце радiстю, бо вiн знав, що гайдамаки нiколи не
чiпають сво©х i завжди подають допомогу братам. Не раз йому доводилось
зустрiчатися з ними, i багато було в нього серед них приятелiв i знайомих,
i нараз - такий несподiваний кiнець! Усе це так вразило Гонту, що вiн
навiть нiчого не вiдповiв отамановi. Та й що вiн мiг вiдповiсти?
Виправдуватись? Нiхто б не повiрив йому! Просити пощади - нiхто б не
змилосердився! Тiкати, - але тепер уже й польова миша не втекла б з
майдану, та й власна гордiсть не дозволила б йому це вчинити. Зоставалося
скоритися сво©й долi й прийняти смерть, яка заскочила його так зненацька i
так безглуздо.
- Ну що ж, катуй i свого, - промовив вiн нарештi, гордо кидаючи на
Неживого сповнений зневаги погляд. - Досi ми знали, що гайдамаки служать
оборонi православних од ненависних ляхiв; а тепер знатимем, що гайдамаки,
як розбiйники, катують кожного, хто попадеться, хоч i свого!
- Свого© - злобно перебив його Неживий. - Ха-ха-ха! Оце так свiй! Од
таких сво©х ще гiрше трiщить наша шкiра!
- Ти можеш катувать мене, бо я тепер у тво©й владi, а ганьбити не смiй,
- вiдповiв Гонта похмуро, i в очах його блиснув недобрий вогник. - Ще од
мо © руки не трiщала нiчия шкiра: я фундатор свято© церкви й оборонець
благочестя!
- Га, оборонець! А до панiв у надвiрну мiлiцiю ти чого пiшов? Щоб
обороняти благочестя наше?
- Я служу в князя у мiськiй мiлiцi© як оборонець Уманi, не бiльше!
- Ха-ха-ха! Спiвай пiснi кому хочеш, а мене не одуриш! Зв'язати його й
поставити коло нього сторожу.
Гайдамаки скрутили Гонтi за спиною руки й одтягли його набiк. Петро,
стоячи за кiлька крокiв вiд Неживого, чув цю розмову; щось вабило його
серце до Гонти, а тому страшна i, як йому здавалося, несправедлива ухвала
отамана вразила й дуже засмутила його. Не знаючи, як i чим допомогти
козаковi, Петро безпорадно озирався навколо, коли нараз перед ним виросла
велетенська постать диякона.
- Здоров, пане-брате! - промовив вiн, плеснувши Петра закривавленою
рукою. - Це ти привiв наших?
- Я!
- Оце добре! Коли б не вони, то ми б телiпалися вже тут на мотузках! I
як у такому пеклi ти вчасно згадав про це? Ех, брате, i чого тобi потiти
за плугом? До нас би йшов! Був би з тебе добрий козак!
Петро зашарiвся.
- й-богу, плюнь на все! Де наше не пропадало! - провадив далi диякон.
- Що, згода?
- Про це потiм, - ухильно вiдповiв Петро. - А ти вже чув: пан отаман
звелiв зв'язати Гонту й намiря ться закатувати його?!
- Так йому, собацi, й треба!
- Що ти! - перебив його Петро. - Та вiн же наш!
- Ге, наш! Зна мо ми таких наших! - Диякон махнув рукою й пiшов далi.
Тим часом гайдамаки й селяни швидко виконували наказ Неживого: церкву
оточили подвiйним рядом сторожi, iз закидано© ями витягли священика, який
уже ледве подавав ознаки життя, й однесли в одну з сусiднiх хат. Нещасних
селян, засiчених катами, попiдводили, й тих, котрi ще були живi, однесли
набiк, де ©х заходилися приводити до пам'ятi; мертвих же, - а ©х була
бiльшiсть, - поклали на церковному цвинтарi. Очистивши майдан, гайдамаки
взялися до роботи. Забили в землю цiлий ряд гострих паль, розпалили кiлька
вогнищ, поставили шибеницю.
I ще не встигли вони скiнчити сво© приготування, як почали повертатися
тi, що кинулися наздоганяти жовнiрiв. Незабаром на майданi зiбралася сила
людей.
- Ну що, хлопцi, всiх переловили? - спитав ©х Неживий.
- Нi, батьку! - вiдповiли ватажки кiлькох загонiв, якi вiдрядженi були
в рiзнi напрямки. - Багатьох пiймали, а багато й повтiкало.
- Ну, а ксьондзи i пан?
- Саме ©х i не впiймали, десь поховалися. Винишпорили скрiзь!
- Ех ви! - Неживий махнув рукою. - Не гайдамачити вам, а пiр'я дерти в
запiчку. З-пiд самого носа тiкали, гаспиди, а ви й не догнали! Самих би
вас повiшати отут перед добрими людьми!
Мовчки стояли вони похнюпившись i слухали грiзнi слова отамана, коли
раптом у заднiх рядах гайдамакiв, що оточували майдан, почувся рух i
вiтальнi вигуки.
Петро оглянувся й побачив, що на майдан ви©хав якийсь значний
запорожець, оточений козаками.
Зiркi Петровi очi одразу впiзнали в ньому Максима Залiзняка. Серце його
радiсно забилося.
- Залiзняк! Ось хто дасть усьому лад i пораду!
Усi одразу впiзнали Залiзняка. Шапки злетiли вгору, i натовп загомонiв
вiтаннями.
Майданом поволi ©хав верхи на конi Залiзняк, уклоняючись на всi боки
селянам i гайдамакам, якi махали йому шапками. До©хавши до середини
майдану, вiн злiз з коня, пiдiйшов до Неживого й тричi поцiлувався з ним,
а потiм обернувся до гайдамакiв i гучним голосом промовив до них:
- Здоровi були, дiтки! А що поробля те?
- Сi мо, батьку! - вiдповiло йому зразу багато голосiв.
- Сi те! Час уже й жати: жито виколосилось!
- Та ось i жнемо потрошку.
- Це не жнива, а прополювання! Треба всiм у ряд ставати та разом з
божою помiччю.
- Ми готовi. Починай, батьку, зажинки! - загомонiли на вiдповiдь
радiснi голоси.
- I почнемо! - голосно промовив Залiзняк, обводячи натовп орлиним
поглядом. - Треба тiльки благословитися та серпи нагострити...
- Гострi! Всяке стебло перехоплять! Ось тут наскочили на будяки -
вирвали.
- З корiнням?
- Ге, ось в тiм-то й бiда, що хлопцi гав наловили, - понуро сказав
Неживий. - Одного ксьондза з челяддю тут, у церквi, застукали, ну, оно й
оточили сторожею, - вiн показав на церкву. - А всi ляхи, що на майданi
були, тiльки-но почули тупiт наших коней, кинулися навтiкача... А поперед
усiх тiкав пан хорунжий. Ну, мо© хлопцi полетiли навперейми, ловили,
ловили, та головних i не впiймали.
- А хто тут був?
- Офiцiал митрополита унiатського Мокрицький, протопоп Гдишицький i пан
комiсар тутешнiй, хорунжий Голембицький.
- Ге, дiти, шкода, та ще й дуже! - скрикнув Залiзняк i кинув вiд досади
шапку на землю.
- Та цей же Мокрицький i Гдишицький найлютiшi вороги нашi й гнобителi,
а Голембицький - хоч i молода шельма, та вредна! От ©х би сюди на палi!
Ех, ви! Щоб таких гадин з рук випустити!
Гайдамаки нiяково мовчали.
- Та вони зараз же наберуть у сусiднiх панiв замкових команд i налетять
сюди на розправу, - говорив Залiзняк. - Голембицький той боягуз, а
Гдишицький та Мокрицький лютiшi за найлютiшого звiра, ©м би тiльки
пiдмогу, то вони помстяться!..
- Ой батечку, що ж нам робити? Порятуй! - заговорили селяни,
проштовхуючись крiзь ряди гайдамакiв i виступаючи наперед.
- А що ж ви думали тодi, як вступали в боротьбу з ляхами та ксьондзами?
Адже те, що повтiкали ксьондзи, нiчого не мiня . Однаково всiх би ляхiв ви
не передушили, хтось би утiк та й переказав кому слiд; а коли б навiть i
нiхто не втiк, то офiцiал митрополита унiатського не голка, одразу б
кинулися шукати його. Ну й вiддячили б вам...
- Що ж нам робити, батьку, як вiдстояти церкву? Як урятувати себе?
- Ось по©дете ви - i налетять пани.
- Ой налетять, як вороння на падло!
У натовпi почулися зiтхання, стогiн i зойки.
- Ой пропали ж ми, пропали навiки! - заголосили жiнки.
- Слухайте ж! Якщо хочете мо © поради, то не плачте й не голосiть, а
слухайте мого слова! - пiдвищив голос Залiзняк, i всi навколо замовкли.
- Хоч би ми тут зосталися й зимувати з вами, то церкви вже вам не
вiдстояти! Самi зна те, коли в нiй ксьондз одслужив мшу, - церква вже
прилучена до унi©.
- Що ж, батьку, невже нам вiддати ©© ляхам? - почулися з натовпу
несмiливi голоси.
- Спалити! - бовкнув диякон, гнiвно стрiпуючи сво ю розкудланою
головою. - Якщо не нам, то й не ©м! Залiзняк озирнувся в його бiк.
- Правдиве слово: спалити церкву та й спекти в нiй проклятих ляхiв, якi
зазiхнули на наш убогий храм... Не тужiть, дiти, настане час, - а вiн уже
близько, - i засяють на нашiй землi сотнi й тисячi благочесних церков.
- Правда, батьку! Добре! Слушно! Спалити церкву! Не вiддавати ляхам! -
закричали кругом гайдамаки.
- А вам, дiти мо©, - провадив далi Залiзняк, звертаючись до селян, -
скажу я коротко: якщо хочете дожити до того щасливого часу, коли Укра©на
виб' ться з-пiд лядсько© кормиги, то йдiть до нас у байраки й лiси. Що вас
тут чека ? Налетять ляхи: половину з вас перекатують, поглумляться з
жiнок, а другу половину, потрiбну ©м для обробiтку землi, повернуть у таку
неволю, що ©© не знесли б i воли пiд'яремнi. Тому, кажу вам, iдiть до нас!
Вже увiрвався терпець по всiй Укра©нi. Усi вирiшили або вмерти, або
звiльнитися од ляхiв i запанувати в сво©й хатi. Запорожцi пiднялися,
звiдусiль збираються брати, i сором, i ганьба тому, хто не стане на
оборону вiтчизни в цей час!
- Орел! Слово сказав, як у око влiпив! - перебили Залiзнякову мову
вигуки гайдамакiв.
- Тому, кажу вам, - провадив Залiзняк, - iдiть у замок; в замку запас
збро©. Берiть звiдти що треба, озброюйтесь, берiть усе сво добро i -
гайда до нас у лiси, а там, як прийде час, - у загони, i вперед, на
визволення вiтчизни!
- А нашi жiнки й дiти? Хто ж боронитиме ©х? - заговорили селяни, що
стояли попереду.
- З собою берiть! Тут ©м смерть або ганьба, i нiхто не змiг би ©х
оборонити. Схова мо ©х у лiсах чи переправимо на лiвий берег, а як мине
буря, тодi вони спокiйно повернуться у свiй визволений край.
- Згода! Так, батьку! З тобою! Наказуй, що робити! - вiдповiли в один
голос селяни.
Залiзняк узявся порядкувати. Вiн одiбрав найкмiтливiших iз гайдамакiв i
наказав ©м розташуватися на вiдстанi п'яти верст навколо села на сторожi,
частину послав разом iз селянами в замок, решту залишив на майданi, для
остаточних розпоряджень.
- Ну, пане отамане, а що робитимемо з цим падлом? - звернувся до
Залiзняка Неживий, коли останнi накази було вiддано i гайдамаки з селянами
подалися в рiзнi боки.
- А що ж, не варто на них часу гаяти, повiсити усiх, та й годi!
- Мабуть, що й так! - погодився Неживий. -Тiльки тут у мене один, з
ним так кiнчати шкода... I заслужив вiн бiльшо© кари, та й розпитати його
про дещо можна!
- А хто такий?
- Уманський сотник Гонта.
- Гонта? Уманський православний козак?
- Авжеж, православний слуга католика! Таких клятих перевертнiв треба ще
гiрше катувати, анiж самих ляхiв.
- Нi, ти цього не кажи! - заперечив Залiзняк. - Iншi - правда,
перевертнi - запроданцi лядськi, а Гонта - нi. Я багато вже чув про нього
й давно стежу за ним. На нього можна покластися, душею вiн наш!
- А тiлом лядський?
- Головне, друже, душа.
- А якщо душею управля тiло?
- Тодi, брате, якщо у нього в черепку хоч краплина мозку, - а всi
кажуть, що розумний вiн, як сам Соломон, - то, кажу тобi, само тiло
пiдкаже, що пора вже душу до нас повернути.
- А якщо нi?
- Втратимо небагато! Що вiн може про нас розказати? Що бачив нас тут?
Ну, так про це й без нього довiдаються ляхи. А якщо нам пощастить
перетягти його на свiй бiк, то вигра м багато. Умань у всьому цьому кра©
найважливiше мiсто... За Гонтою стоять двi тисячi наших рiдних козакiв,
якi всюди пiдуть за ним. Ти зна ш, що означа в дiлi перший успiх?!
- Твоя воля, пане отамане! - промовив Неживий, нахиляючи голову. -
Роби, як зна ш.
- Гаразд! - Залiзняк потиснув йому руку. - Ти ж тепер кiнчай з цими
недовiрками, а я пiду до Гонти. - Залiзняк повернувся й пiшов туди, де
сидiв на землi Гонта iз зв'язаними руками й ногами.
Петро давно вже чекав цi © хвилини й зразу ж пiдiйшов до пана
полковника.
Залiзняк надзвичайно здивувався цiй зустрiчi.
- Петро? А як ти тут опинився? Покинув домiвку назавжди?
- Нi, пане отамане, - вiдповiв Петро. - Ще не назавжди: за тво ю
порадою кинувся по допомогу.
- Як, невже, проклятий, насмiлився?
- В тiм-то й горе, пане отамане!
Залiзняк з глибоким обуренням вислухав Петрову розповiдь, пообiцяв ще
раз навiдатися в село, передав уклiн Прiсi й, попрощавшись з парубком,
пiшов до Гонти.
Гонта сидiв похнюпившись i не чув, як пiдiйшов до нього Залiзняк.
- Здоров, пане Гонто! - сказав голосно Залiзняк. Гонта здригнувся й
пiдвiв голову.
- Здоров! - вiдповiв вiн коротко, здивовано глянувши на незнайомого
козака.
- Багато чув я про тебе, пане Гонто, i давно хотiв познайомитися, але
не було нагоди, та ось привiв бог.
- Ну, невдалу ж ти вибрав хвилину, - вiдповiв з кривою посмiшкою Гонта.
- Не можу подарувати тобi багато часу... а втiм, сiдай, поговоримо: з
добрим чоловiком i перед смертю поговорити любо, а зустрiнемось на тому
свiтi колись i закiнчимо бесiду.
- Бог з тобою, пане сотнику, я прийшов наказати, щоб розв'язали тебе.
Отаман не знав тебе, але я поручився, i вiн поверта тобi свободу. Гонта
глянув з подивом на Залiзняка.
- Гей, хлопцi, розв'яжiть пана сотника й принесiть йому назад його
зброю! Гайдамаки, якi стерегли Гонту, вмить виконали наказ Залiзняка.
Гонта розправив плечi й пiдвiвся на ноги. Подив змiнився на його обличчi
виразом найщирiшо© радостi й подяки.
- Ху, ти, - промовив вiн, вiддихуючись. - А я вже й надiю втратив! А
зна ш, брате, при мно вдруге на свiт народжуватись! Ха-ха! Одначе я тобi й
не подякував, спасибi, друже! - вiн з почуттям потиснув Залiзняковi руку.
- Спасибi! Тiльки от, даруй, пане-брате, не знаю нi iменi твого, нi
прiзвища.
- Максим Залiзняк.
- Залiзняк? - Гонта здивовано вiдступив на крок. - Залiзняк? То це ти
Максим Залiзняк?
- Я самий, а ти, мабуть, гадав, що вiн на лисого дiдька схожий?
- Ну, спасибi ж тобi, пане-брате! - з щирим почуттям промовив Гонта, ще
раз потискуючи Залiзняковi руку. - Нехай господь i менi подару нагоду
колись вiддячити тобi!
- За цим дiло не стане! - весело вiдповiв Залiзняк. - Настають такi
часи, коли, може, не одну сотню дукатiв пообiцяють за мою голову ляхи й не
одну шибеницю приготують для мого тiла. То в разi чого... гм... якщо тобi
трапиться стерегти мене, може... випустиш... Га?
Гонта опустив голову, й густий рум'янець виступив на його смаглявих
щоках.
- Ну, та що там ще загадувати, - провадив весело Залiзняк, поклавши
руку на плече Гонти. - Ходiм лишень та краще вип' мо чарку за тво
народження. Я ж тепер i сам не знаю, чи повитухою, чи хрещеним батьком
тобi доводжусь. Гей, хлопцi, несiть нам найкращого меду з панського льоху!
Вiн обняв Гонту за стан i повiв майданом.
Через пiвгодини вони сидiли вже в просторiй хатi за накритим чистою
скатертиною столом. На столi перед ними було розставлено хлiб, сир,
сметану, яйця, два олов'янi пугари й дорогий срiбний дзбан, повний темного
запашного меду.
Коли вони попо©ли, Залiзняк налив у пугари меду, подав один з них Гонтi
й, цокнувшись, звернувся до нього з запитанням:
- Ну, пане сотнику, куди ж ти тепер подасися?
- Куди ж? До сво © сотнi, в Умань!
- Гм... - Залiзняк повiв бровою. - Ну, то я проведу тебе, менi теж по
дорозi, а то коли б ти часом не попався знову гайдамакам. Налетiли вони
хмарами, а вашого брата, надвiрних козакiв, ненавидять ще дужче, нiж
ляхiв.
Залiзняк замовк на мить i пильно глянув на Гонту, Гонта понуро мовчав.
- Воно, правда, не можна вину класти на них за це, - провадив далi
Залiзняк. - В той час, коли вони вiддають життя за вiтчизну, - ви
одгулю тесь пiд панською ласкою, служите ненависним гнобителям-ляхам!
Останнi слова Залiзняковi прозвучали особливо в'©дливо й презирливо.
Гонта мовчав похнюпившись; на хвилину в хатi запанувало напружене
мовчання.
- Тяжкi слова тво©, пане полковнику, - заговорив нарештi Гонта,
пiдводячи голову. - Багато в них правди, але багато й гiркоти зайво©,
несправедливо©... Не тiльки гайдамакам дорога вiтчизна, не тiльки в них
болить за не© серце. Та не всi люди однi © кондицi©. Добре йти в гайдамаки
тому, в кого нема нiчого, крiм буйно© голови, а в кого сiм'я?..
- Чим же заважа сiм'я? Хiба не було на Укра©нi сiмейних козакiв?
- Козакiв, а не гайдамакiв, котрi гасають зграями, як вовки, лише для
того, щоб помститися тому чи тому пановi! Пане полковнику, вони звитяжцi,
i кожен з нас вважа ©х за найславнiших дiтей вiтчизни, тiльки ж усякий
чоловiк розумi , що з ©хньо© помсти не вийде нiчого, крiм нових жертв.
Залiзняк нахмурився.
- Тому й не виходило досi нiчого, - промовив вiн гнiвно, - що не
знаходилося того, хто об' днав би ©х усiх, а якщо знайдеться, тодi ця
страшна сила обрушиться сво ю жахливою помстою не на окремих панiв, а на
всю Польщу, на весь ©© державний лад.
- Ех, пане полковнику, - вiдповiв, зiтхнувши. Гонта, - повiр менi, не
тiльки тобi спадало це на думку, та батогом обуха не переб' ш: хоч би й
усi гайдамаки об' дналися, то нiчого б не вийшло, бо не той, пане-брате,
тепер час.
- Чим же теперiшнiй час гiрший за попереднiй? Вiн кращий, - присягаюся,
кращий у сто крат! - вигукнув Залiзняк i заговорив iз запалом,
присуваючись до Гонти: - Послухай мене, остання година Польщi вже вдарила
на небесах, i справедлива вiдплата за дику сваволю ©© панства вже ось-ось
ма звершитися. Над нею сидять три сусiди, й кожен тiльки й дума про те,
який би урвати собi шматок. Ждуть тiльки нагоди, щоб кинутися.
- Але шляхта теж передбача це i вже береться за розум: скрiзь
укладаються конфедерацi©...
- А, ©хнi конфедерацi©!.. Вони викличуть у кра©нi ще бiльше сум'яття, а
сум'яття тiльки прискорить нашу справу. Терпiння народу вичерпалося - в
нього нема нiчого: нi волi, нi хлiба, нi сiм'© - нiчого, крiм душi, а
голий дощу не бо©ться. Вiр менi, не сьогоднi-завтра зчиниться страшний
заколот...
- I кому ми потрапимо пiд руку, той i забере нас, як бунтiвникiв?! -
мовив з легкою iронi ю в голосi Гонта й пильно глянув на Залiзняка.
- Нi, пане-брате, - впевнено заперечив Залiзняк i, нахилившись до
Гонти, заговорив пiвголосом: - Я скрiзь вештаюсь уже не один рiк. Все
бачу, все чую, все винюхую, й нiщо не прихова ться од мене. Тисячi очей i
тисячi вух дивляться й слухають за мене там, де нiкому й на думку не спаде
зустрiти гайдамакiв. I ось що я скажу тобi: не сьогоднi-завтра Польщу
розiрвуть i роздiлять сусiди-друзi, а разом з тим одiрвуть i нас i
прилучать до котрогось iз сусiднiх панств. Подумай сам: коли дiстанемо ми
бiльше свободи й прав, - чи тодi, коли одiрвуть нас з тими правами, з
якими ми й зараз живемо в Польщi, тобто з правами пiд'яремно© худоби, чи
коли прилучимося ми самi з сво © волi, до кого захочемо, iз збро ю в
руках?
Гонта мовчав. У хатi густiшали сутiнки.
Залiзняк говорив далi з наростаючим запалом:
- Не думай, що ми будемо тодi згра ю бунтiвникiв. Нi! Тут виросте
страшна, грiзна сила. I тодi при дна мося ми самi, до кого захочемо, i
кожен прийме нас з радiстю пiд свiй протекторат. Скажи, кому кориснiше
прийняти нас пiд свiй протекторат? Росi©!!! Половина нашого краю вже там,
ми одно© вiри, дiди нашi пiшли з одно© землi, край наш принесе i берег
Чорного моря, найважливiшого моря для Росi©, i бувалi, обстрiлянi,
безстрашнi вiйська. Все це розумiють i там, - Залiзняк показав рукою на
пiвнiч, - а тому й дадуть нам найбiльше прав i привiле©в. А до кого нам
найкраще прилучитися? До Росi©, i бiльше нi до кого! Там половина нашо©
розшарпано© вiтчизни, там нашi брати, там серце наше, наше славне
Запорожжя...
У хатi стало поночi.
Слова Залiзняка лилися й лилися, викликаючи перед Гонтою образи давнiх
гетьманiв: здавалося, вони випливали з сиво© пiвтемряви й, грiзно
блиснувши очима, знову тонули в нiй. Якийсь червонуватий вiдблиск, ще
кволий, але дедалi яскравiший, починав пробиватися в хату, та
спiврозмовники, далеко ширяючи палкою уявою, не помiчали нiчого...
Гонта мовчав; у темрявi важко було роздивитись його обличчя, але,
судячи з переривчастого дихання, видно було, що його глибоко схвилювали
слова Залiзняка.
- Ех, друже, все це було б так, - промовив вiн нарештi з придушеним
зiтханням, - коли б можна було довести дiло до кiнця! А повстання наше, як
i ранiше бувало, на самому початку придушать ляхи.
- Нiколи! - грiзно в гукнув Залiзняк, гримнувши кулаком по столу. - То
були повстання, що ©х пiдiймали незначнi ватажки гайдамацькi, вiдомi лише
сотнi-другiй козакiв, тому й повставали мiзернi купки люду i ляхам неважко
було ©х придушити, а тепер пiднiметься iнше повстання - всi © землi нашо©,
всього знедоленого панами народу... Повстане, кажу тобi, вся Укра©на!
Голос Залiзняка зазвучав глухо й грiзно, а очi його, в червоному
вiдблиску, що наповнив хату, спалахнули лиховiсним вогнем.
- I лише тi козаки, котрi продалися панам...
- Зажди, спинися! - перебив його Гонта, здiймаючи руку. - Не квапся
кинути в товаришiв тяжким докором: згадай тiльки, як глумилися запорожцi з
ре стрових козакiв, а яку вони подали допомогу Богдановi, i чи був би без
них визволений наш нещасний край?
Придушений стогiн вирвався з грудей Залiзняка.
- Але старшина ©хня, старшина?! - прошепотiв вiн, задихаючись од
хвилювання й не маючи сили закiнчити фразу.
- Старшина ©хня тут, - гордо промовив Гонта, вдаривши себе рукою в
груди, й додав твердо: - А як прийде слушний час, тодi всi узнають, хто
такий Гонта!
- Друже, брате мiй! - вигукнув Залiзняк i, схопившись з мiсця, стиснув
Гонту в сво©х могутнiх обiймах.
Якусь хвилину в кiмнатi тривало мовчання, що переривалося тiльки
козацькими поцiлунками.
- Де бачитись можна? - промовив нарештi уривчасто Залiзняк.
- У мо му селi, в Розсiшках, - вiдповiв Гонта, - люди вiрнi... тiльки
перемiнити трохи одяг... довгу бороду... абощо...
- Гаразд, побачимось!.. Вiр же й надiйся. Залiзняк потиснув руку Гонти.
Гон а одвернувся до вiкна, щоб приховати хвилювання, яке його охопило,
й тiльки тепер побачив червону заграву, що заливала всю хату.
- Що це? Пожежа? - промовив вiн, швидко обертаючись до Залiзняка.
- Мабуть, церкву запалили! - вiдповiв той.
Обидва приятелi мовчки вийшли з хати й спинилися коло дверей.
Картина, яку вони побачили, тяжко вразила ©х сво©м глибоким, безмовним
драматизмом.
Тиха нiч уже вкрила село.
Посеред майдану рiвно й тихо, неначе полум'я величезно© свiчки, палала
церква, освiтлюючи все навколо червоним сяйвом. Увесь майдан був забитий
людьми:
хто, припавши обличчям до землi, неначе завмер у молитвi, хто голосно
ридав, здiймаючи руки до неба, а хто стояв мовчки, понуро, не одриваючи
погляду вiд сво © старо© церкви, коло яко© вони виросли; постарiлись, коло
яко© збиралися вмирати, а тепер мусили спалити сво©ми руками.
Понуро стояли збоку гайдамаки, далi видно було вози iз селянським
збiжжям, з жiнками й дiтьми, що сидiли зверху.
- От до чого дожили ми на нашiй землi, - з глибоким хвилюванням
промовив Залiзняк, простягаючи руки до палаючо© церкви. - Сво© убогi
святинi ми змушенi палити власними руками, щоб вони не дiсталися на глум
ляхам! О, нехай же вони горять, нехай горить уся Укра©на вiд краю до краю
з Запорожжям, з козаками, з старцями й нерозумними дiтьми! Нехай згорить
уся, нехай розвi ться попелом, щоб ©© й iменi не лишилося на свiтi.