Страница:
злигоднiв рiдного нам народу, але видати ординанс вiйську сво му на
вiдкритий захист народу укра©нського не може, бо ця обставина, тобто саме
ординанс цей, - пiдкреслив вiн, - був би для iнших держав свiдченням Тi
явного втручання у справи Польщi.
- Виходить, вiйська, якi прибули сюди, не...
- На захист права й порядку державного i на випадок чого... сподiваюся,
пiдтримають персональну славу ©© величностi, - обернувся Во йков до
полковника.
Почувши це, полковник випростався, наче лiнiйка, в крiслi й
багатозначно крекнув.
- А втiм, - вiв далi Во йков, звертаючись знову до Калнишевського з
найлюб'язнiшою посмiшкою, - найшановнiший наш пане кошовий, маючи на увазi
слова мо©, чини у всьому, як тобi природна твоя розсудливiсть пiдкаже!
Кошовий низько схилив голову. На мить у вiтальнi запала мовчанка, яку
порушували тiльки звуки менуета, що долинали з залу, та човгання нiг.
Нарештi Калнишевський пiдвiвся з мiсця i, звертаючись до Во йкова,
промовив:
- Даруй, ясновельможний пане, менi треба ще побачити добродiя секретаря
в однiй приватнiй справi.
- Зроби ласку! Та ось пан генеральний обозний i проведе тебе до нього.
- Охоче! - квапливо промовив обозний, схиляючи голову, i пiдвiвшись
вийшов слiдом за Калнишевським.
Во йков довго дивився ©м услiд глузливим поглядом i, коли вони зникли
за танцюючими парами, звернувся з посмiшкою до полковника:
- Хитрий хохол...
- Авжеж, з такими вести компанство неспокiйно - кого завгодно
обдурять...
- Та не завжди вда ться!
- А пископам та iгуменам у свiтськi справи втручатися i такими
турбацiями народ до сум'яття й бунту пiдбурювати не слiд!
- Про се вже й сiятельний князь Р пнiн у Петербург вiдписував;
базiкають вони багато, чого й не було, а хоча б i було, то нам тепер на
справи дисидентськi особливо натискати нема чого, бо цi ю справою не токмо
ми, але й король прусський вельми цiкавиться, а понеже в православнiй вiрi
залишився в Коронi польськiй тiльки чорний люд, що не ма нiяких прав,
тодi як лютеранськi та iншi протестантськi толки сповiду сила-силенна
людей знатних i багатих, то таке зрiвняння прав дисидентiв дало б королевi
прусському, яко государевi держави протестантсько©, великi переваги й
загрожувало б вирвати з наших рук увесь вплив на справи вропейськi.
- Неодмiнно... Марнi мрiяння... - хрипiв полковник.
- Тим паче, що якби було апробовано зрiвняння дисидентiв, сирiч
православних, у всiх iз шляхтою польською правах, а також у вiльному
сповiданнi релiгi©, то це породило б велику спокусу в малоросiйському
народi, який живе пiд росiйським скiпетром. А беручи до уваги факцi©, якi
мали мiсце нещодавно, - до невдоволення i ремствування привело б,..
- Покласти край, ваше високопревосходительство, - перебив полковник.
- Вiдхилити, - поправив його з лагiдною посмiшкою Во йков. - Тим паче
що милостива наша цариця спiвчува дисидентам i втруча ться в справи
Корони польсько©, i коли господь допоможе, - Во йков загадково усмiхнувся,
- урiвня ©х з народом росiйським у правах, чинах i рангах, як i народи
малоросiйськi, котрi живуть по сей бiк.
- Це, одначе, не вiдповiдатиме справедливостi, - мовив, густо
почервонiвши, полковник, - рiвняти росiйськi вiйська, вiрних слуг
отечества й престолу, з розбiйниками, мазепинцями, яких не раз викривали в
зрадi.
- Що робити! - Во йков розвiв руками. - Полiтичнi резони... Цариця дба
про злиття... Та мало надiй, щоб це здiйснилось, бо кожен хохол сидить i
дума про гетьмана... Ось навiть цей обозний, що тiльки про сво© хутори
помишля , i той, либонь, у душi iнше та©ть...
- Хе-хе! А про хутори оного мазепи, батечку Федоре Матвiйовичу, ви
iстиннi вiдомостi ма те?
- Iстиннi... Багатий, несказанно багатий, i дина донька, бiльш
нiкого... i гарна з себе.
- Це байдуже! - полковник усмiхнувся. - Казна... в походах
розтрусилась...
- Одразу поправите сво© дiла; шлюб цей, як я вже казав вам, усiм нам
буде на користь...
- I кишенi полата .
- Мене весiльним батьком запрошуй! Ощасливлений полковник дзенькнув
острогами.
- А сам же вiн, мазепа цей?
- Я балакав з ним: з дорогою душею!
- Ну, а дочка?..
- Завзята хохлушка, а втiм, думаю, не всто©ть... Невже во©н росiйський
не здобуде цi © вiкторi©?
- Охо-хо! Надiюсь... одначе не завадить пiти й засвiдчити ©й свою
пошану.
- До того ж вона й нудьгу сама.
Полковник пiдвiвся, ще раз дзенькнув острогами, вклонився Во йкову i
попрямував важкими кроками до зали.
Пройшовши мiж танцюючими парами, вiн розшукав генерального обозного,
який розмовляв з одним iз росiйських вельмож.
- Дуже поспiшав, пане генеральний, засвiдчити мою венерацiю щодо
резонiв, висловлених вами в розмовi з паном генерал-губернатором.
- Щиро вдячний, - вiдповiв генеральний обозний, потискуючи руку
полковниковi, - штатськi резони перш за все.
- Вельми при мно чути такi резонабельнi слова, але де ж ваша дочка? Я б
хотiв побачити ©©, засвiдчити ©й свою естимацiю...
- Ходiмо, ходiмо... Сподiваюся, що пан полковник не вiдмовиться за©хати
до нас на хутiр, по-простому, без фасонiв, на хлiб-сiль?
- Це... кгм... залежатиме вiд однi © чарiвницi, - а ось i вона!
Генеральний обозний пiдiйшов з полковником до вiкна, бiля якого сидiла
Дари-на; вона схилила голову на руку й неуважно стежила за фiгурами танцю,
витаючи думками далеко звiдси, в монастирi, що сховався в Мотронинському
лiсi.
- Доню, Дарино! - покликав ©© обозний. Дiвчина стрепенулась i
оглянулася.
- Пан полковник, Iван Сидорович Хрущов, бажа познайомитися з тобою!
- Багато чував про розум ваш i про всiлякi iншi привабливi якостi вашi,
- прохрипiв полковник, ще раз вклонившись Даринi й дзенькнувши острогами.
- Але я бачу, що ви в танцях не берете участi, а тому чи не краще зробити
при мний для думок i для очей променад?
- Далебi, тут страшенно душно, - погодилась дiвчина.
Полковник ще раз дзенькнув острогами, вклонився, подав Даринi руку i,
випнувши груди, рушив з сво ю дамою через залу до розчинених дверей, якi
провадили в сад.
Величезний сад генерал-губернатора, розбитий в дикому гаю, що вкривав
усi гори, якi тяглися понад правим берегом Днiпра, освiтлювався
рiзноколiрними лiхтариками. А втiм, освiтлена була лише незначна частина
саду, решта ж, що збiгала до берега Днiпра, тонула в глибокiй тiнi;
де-не-де стояли лави, на яких тепер вiдпочивали стомленi танцями пари. По
освiтлених дорiжках i на верандi палацу походжали молодi офiцери, голосно
смiючись i розмовляючи про сво© справи. У саду було прохолодно; нiжними
хвилями розливалися в повiтрi пахощi квiтiв; звуки музики, пом'якшенi
вiдстанню, здавалося, пливли, танучи пiд зеленим склепiнням лип.
Дарина пiдвела очi на всiяне зорями небо.
- Ой хороше! - вирвалося в не© з грудей глибоке зiтхання.
- Пречудово© - голосно вiддихуючись, мовив полковник. - Панна не
танцю , та й я у мистецтвi цьому не майстер. Он вони, шаркуни, жевжики, -
кивнув вiн у бiк молодих офiцерiв, - а пусти ©х у дiло - нiкудишнi!
Гвардiйцi, - шематони, петиметри, для парадiв, а в дiлi армiя ©х усiх на
сво©х плечах виносить!
Полковник заговорив про перевагу пiхоти перед усiма росiйськими
вiйськами, про ©© заслуги, про те, що гвардi© несправедливо вiддають
бiльшу шану.
Дарина майже не слухала, про що говорила ©й ця чужа людина; дiвчину
мучила iнша думка: навiщо вiн розмовля з нею, навiщо батько рекомендував
його з такою радiсною усмiшкою, навiщо вiн привiв ©© сюди? А що, коли вони
вже вирiшили цю справу? Що тодi?
Полковник помiтив нарештi, що Дарина слуха його дуже неуважно.
- А втiм, у прекрасних малоросiянок вiйська росiйськi, зда ться, не в
авантажi?
- Чому? - здивувалася Дарина. - Якщо вони не чинять нам зла...
- Зла? Боронь боже! Ми лише встановлю мо скрiзь спокiй i порядок,
припиня мо крамолу, бунти, сваволю...
- А в Польщi ви встановите мир i спокiй?
- За одним лише словом наймилостивiшо© царицi.
- А чи узна вона про те, що ко©ться в Польщi, чи вiзьме близько до
серця цю справу?
- Кгм... Справа ця в нас на першому планi, й цариця пильно стежить за
всiм, що вiдбува ться в Польщi.
- То, виходить, ви тут пробудете...
- Аж поки не встановимо спокою...
- О, слава богу!
- А панна цiкавиться справами полiтично© ваги? Я гадав досi, що це
жiночому нiжному серцю не властиве, а може, панна бо©ться вторгнення
ляхiв? То це, зважаючи на присутнiсть армi© росiйсько©, даремно...
- Нi, мене тривожить доля рiдного народу.
- Кгм! - полковник голосно крекнув, скоса поглянув на Дарину, але вiв
далi, намагаючись надати сво му хрипкому басу по можливостi бiльшо©
лагiдностi. - Похвально. Схильнiсть до добра прикраша жiноче серце...
Кгм... Про добросердiсть вашу говорять усi довкола, i я бачу, що це щира
правда.
Дарина мовчала.
- Кгм...- провадив полковник,- шановний батечко ваш зробив менi при мне
й люб'язне запрошення вiдвiдати його; я отвiтствував, що вельми радий
за©хати й вiддати йому агенцiю та що ця вiзитацiя моя залежатиме вiд одно©
чорноброво© чарiвницi, а саме - чи перебува моя особа у не© в авантажi?
Бо не хотiлося б менi вiдступати з чималою конфузi ю...
Дiвчина трохи поблiдла, але вiдповiла спокiйно:
.Ми, пане полковнику, радi кожному гостевi, хто б вiн не був, але вам
здасться нудно в нас: простий наш козацький звичай не пасу полковниковi
росiйсько© армi©.
Полковник крекнув:
- Кгм... Звичайно. Але зауважу, що шановний батечко ваш рангом дорiвню
генерал-бригадировi; а через те, що й наймилостивiша цариця наша прагне
урiвняти, оскiльки це дозволяють полiтичнi резони, вiйська малоросiйськi з
росiйськими, то й нам перед вами чванитися не випада . Та я й сам не
шематон гвардiйський, не шаркун, не петиметр, а чесний i доброзвичайний
солдат... Кгм... I хоча дурощами любовними не займаюся, одначе як
справжнiй християнин не супроти мар'яжу; звичайно, жiнку шукав би не
модницю й манiрницю, а просту, покiрливу й хазяйновиту... А тому прошу вас
сказати менi... кгм... просто, без фасонiв...
Дарина похолола, та полковник не закiнчив сво © мови, бо в цю мить ©х
наздогнав захеканий молоденький офiцер i доповiв, що генерал Кречетников
просить полковника до себе.
Полковник звiв плечi, дзенькнув острогами i, вклонившись паннi,
промовив:
- Пробачте, обов'язок служби...
- Може, я продовжу з вами, панно, цей при мний променад? - послужливо
запропонував молодий офiцер. Але Дарина вiдмовилась.
- Нi, дякую, щось голова наморочиться... Я сяду тут i вiдпочину...
- Поспiшатиму, наскiльки дозволить обов'язок мо © служби,- полковник ще
раз трусонув еполетами i, випинаючи груди, поспiшив за молодим офiцером до
яскраво освiтленого палацу.
Як тiльки вони зникли, Дарина встала з лави й пiшла в глибину саду. ©й
було страшно навiть подумати про зустрiч iще з ким-небудь. Туга й розпач
стискали дiвчинi гру- ди. Увесь цей бал, усi цi пишно вирядженi гостi,
розмови... такi далекi ©й, такi бай- дужi!.. I цей полковник. Господи!
Невже ж вiн говорив серйозно? О, безумовно! Адже такий служака не
марнуватиме часу на пустопорожнi розмови... Очевидно, вiн уже розмовляв з
©© батьком, i той, звичайно, зрадiв нагодi видати доньку замiж за пол-
ковника росiйсько© армi©. "Ох, батьку! - Дарина до болю заломила руки й ще
швидше пiшла але ю саду, яка закiнчувалась урвищем, що збiгало до самого
Днiп- ра.- Там тиранять, катують рiдний народ, братiв по кровi й по вiрi,
приневолюють усiх до унi©, чинять звiрства, яких i свiт не бачив, а йому
байдуже! Замiсть того, щоб тут шукати ради, просити допомоги, вiн бо©ться,
аби його не запiдозрили в спiв- чуттi до бунтiвних хлопiв; клопочеться про
те, щоб видати свою дину доньку за чужу людину! Невже вона погодиться?
Нiколи! Та хiба це в людських силах?! Та якби Найда, кохаючи ©©, i не
покинув монастиря, вона все-таки залишилася б вiр- ною йому на все життя!"
- Дарина схопилася рукою за серце, що тривожно кала- тало в грудях.
"Де вiн тепер, що робить? Чи залишив уже монастир? Ох, лицар, герой
Укра©ни! О, якщо тiльки вiн стане на чолi повстання, усе рушить за ним! I
цей герой коха ©©, Дарину, ©© одну! - Дiвчина згадала Найдинi слова, його
голос, весь його образ, могутнiй, прекрасний, i серце ©© застогнало,
защемiло вiд щастя й болю. - Чи дума вiн тепер про не©? Коли пiднiме
повстання? Чи прилине за нею? Вона пам'ята , вона жде... Коли ж? Коли?" -
з грудей Дарини вирвалося важке зiтхання. Вона спустилася до краю урвища
й, сiвши там, затулила обличчя руками. Думки ©© полинули далеко-далеко, до
Мотронинського монастиря, до пралiсiв, де ще блукала давня воля й згасаюча
слава далеких лiт... Глибоко внизу, бiля пiднiжжя скелi, котив сво© води
Днiпро, похмурий, широкий, темний... Протилежний берег тонув у пiтьмi,
розсовуючи межi могутньо© рiки. На безхмарному обрi© спалахували та мничi
зiрницi, освiтлюючи на мить глибину неба й темну широчiнь рiки... Там,
внизу, у природi, все було величне й мовчазне... Та за тим мовчанням
крилося щось грiзне, й Дарина вiдчувала це сво ю збентеженою душею. З
пiвгодини сидiла вона отак, не чуючи й не бачачи нiчого довкола себе, аж
раптом ©© вивiв iз задуми звук укра©нсько© мови, що пролунала десь
поблизу. Дарина прислухалась. Розмовляли дво , повiльно наближаючись до
того мiсця, де сидiла дiвчина. Вона майже iнстинктивно сховалася за
розлогим кущем, який рiс неподалiк.
- Авжеж, Петре, чужi пiвнi весело спiвають, а нашi понiмiли, - почула
Дарина.
Вона здригнулась, цей сухий, скрипучий старечий голос був знайомий ©й,
вона вже його чула десь... Але де й коли? Цього дiвчина не могла
пригадати.
- Та й не дивно, -.вiдповiв другий, - нi свiтла, нi простору .нема.
- Сядьмо тут, - перебив його перший голос.
- Коли б не пiдслухав хто.
- Нi, там урвище, а з цього боку, вiд палацу, нам буде видно всiх, а
нас закри тiнь.
- I справдi!
Дарина почула, як обидва спiвбесiдники сiли на лаву, що стояла пiд
розлогою липою. Вона глянула в той бiк, але нiчого не побачила:
спiвбесiдникiв закривала тiнь дерева. Якусь мить пiд липою панувала
цiлковита тиша.
- Ну що ж, допитався? - знову пролунав сухий, скрипучий голос.
- Так, допитався.
- Що ж?
- О-хо-хо! Розумнi люди завжди чужими руками жар вигортають, а дурнi
поперед батька в пекло лiзуть... Коли в Польщi пiдiймуться ще бiльшi чвари
та гайдамацькi бунти i, скориставшись iз цього, на не© почнуть чинити
на©зди запорожцi або козаки, тодi втрутяться з вiйськами й москалi задля
оборони сво©х кордонiв, сирiч помiняють правлiння Корони, якiй не пiд силу
тримати в покорi пiдвладнi ©й народи, i подiлять Польщу помiж iнших
держав, що встановлять скрiзь залiзний порядок.
- То, виходить, бунти цi бажанi, й вiйська, що прибули в Ки©в, ©х не
придушуватимуть?
- Авжеж! Не гнiваються навiть на запорожцiв, якi беруть у цих бунтах
участь!
- Так, -вiдповiв на це скрипучий голос. -То вже давно не мiстерiум,
що тим, хто прибува сюди звiдти, видано ординанса мати вовчi зуби й
лисячий хвiст... Чому б i нам не мати орлиний погляд i змi©не жало?
- Гай-гай, друже прозорливий, погляд то залишився, але з жала отруту
вже витягли, сичить тiльки, а вжалити не може...
- Наберемося сили, тiльки б роздивитись довкола! Що в туркiв?
- Заварю ться каша. Французи пiддають жару, - бути вiйнi!.. До нас вiд
султана листи йдуть... М-м... Хитрий цей москаль... Уже пронюхав щось...
Треба буде замести слiди.
- А як справа за Днiпром?
- Росте, шириться... - тут голос стишився так, що Дарина вже не могла
розiбрати окремих слiв.
Нарештi старечий голос знову стало чути виразнiше:
- Ех, друже! Навiщо тiльки господь продовжу днi мо©? Чи не для того,
щоб я на власнi очi побачив похорони любо© Укра©ни? Адже i орел , i
сокiл... а орлят... тiльки б клекiт почули... До осенi б упоралися з
Польщею, покiнчили б справу... Та ось доводиться оглядатися на iнших...
Нас стережуть, щоб вирвати здобич. А вiйна турецька нам на руку.
- Що й казати, адже тепер i на нас, запорожцiв, не тим духом дихають.
Подобрiшали й на деякi справи крiзь пальцi дивляться, вольностi
повертають. Без нашо© ж допомоги, тiльки сво©м вiйськом, з турком не
впораються. Адже ми всю ©хню вдачу, всi звича©, всi ходи й виходи зна мо.
- От тепер би, друже, спираючись на це ©хн бажання, роздмухати
повстання в Польщi, пiдняти б запорожцiв звiдусiль, начебто на допомогу
братам, та пiд час турецько© вiйни й перекинутися всiм пiд турка! Адже
тодi вони могли б вiдмахнути пiд султанову руку весь наш рiдний край...
- Самi об тiм повсякчас дума мо... Але тяжко... Все-таки бусурман...
Святий хрест пiд пiвмiсяцем... Он i Дорошенко на тому опiкся. А ще й
друге: скрiзь нас пильна сторожа обсiла... За кожним кроком стежать. От
тiльки в разi вiйни... Ех, якби вся старшина наша козацька, не токмо
Запорожжя, об' дналася, як один, тодi б нам нiхто не був страшний... Адже
ми сила! Та тiльки розплодилося серед нас немало юд, таких ось, як
генеральний обозний, примiром.
При цих словах Дарина вiдчула, як уся кров ударила ©й в обличчя i перед
очима застрибали червонi кола. Раптом пролунав пострiл, щось з рiзким
свистом прорiзало повiтря, i слiдом за цим почулися гучнi оплески. Дарина
пiдвела голову й побачила гроно блискучих рiзнобарвних зiрок, що
розсипалися над садом. Слiдом за першим пострiлом пролунав ще один, i
друга ракета ще вище шугонула в небо й розсипалася над садом золотим
дощем.
- Ходiмо, потiшнi вогнi пускають, помiтять нашу вiдсутнiсть, - промовив
один iз спiвбесiдникiв.
Вони пiдвелися з мiсця й рушили але ю, що вела до палацу. Дiвчина
виглянула iз сво © схованки; тепер, на тлi освiтлено© але©, перед нею
виразно вимальовувалися постатi обох спiвбесiдникiв; в одному з них Дарина
вiдразу ж пiзнала кошового отамана Калнишевського, а другий, на ©©
превеликий подив, був одягнений у росiйський вiйськовий мундир, з густими
еполетами i в бiлiй перуцi.
Зачекавши, поки кошовий з офiцером вiдiйшли на чималу вiдстань, Дарина
вийшла iз сво © схованки й теж попростувала до палацу.
"Хто цей офiцер? Де вiн мiг навчитися так добре розмовляти
по-укра©нськи? Звiдки одержав такi докладнi вiдомостi про всi та мнi
заднiпровськi справи? Чому кошовий виявля до нього таке довiр'я i чому
голос офiцера, скрипучий, рiзкий, такий знайомий ©й? Де вона чула його?" -
розмiрковувала Дарина, повiльно йдучи але ю.
Тим часом ракета за ракетою злiтали в небо. За кожним удалим ©х вибухом
зривалися гучнi оплески. Усi гостi вийшли з зали i, розташувавшись на
верандi та на лужку, розбитому перед палацом, милувалися фейерверком, який
тiльки нещодавно ввiйшов у моду.
Дарина вийшла на лужок i при дналася до товариства; в самому центрi
його, на схiдцях веранди, стояв Во йков i задоволене слухав захопленi
похвали гостей. Але ракети були тiльки першим сигналом до початку
фейерверка. Одразу ж на деревах, що оточували лужок, спалахнули й
закрутилися велетенськi колеса, розсипаючи довкола снопи вогняних iскор, i
в центрi ©х засяяли щити з вензелями iмператрицi. Слiдом за цим чарiвним
видовищем у рiзних мiсцях саду загорiлися бенгальськi вогнi, i вiн казково
засяяв.
Незважаючи на душевне хвилювання, Дарина мимоволi замилувалася
фейерверком, коли зненацька почула позад себе хрипкий голос; вона
оглянулась i побачила полковника, котрий швидко пiдходив до не©.
- Шукав, - засапавшись, мовив вiн, - по всiй дистанцi© i ближнiх
бастiонах, бажаючи продовжити з вами, панно, таку цiкаву й люб'язну
конверсiю... Але, побачивши це захоплююче видовище, вiдкладаю ©© до мого
при©зду до вас i тiшу себе надi ю одержати належну милостиву резолюцiю! -
з цими словами полковник узяв Дарину пiд руку i, ступивши кiлька крокiв
уперед, зупинився неподалiк од Во йкова, серед сановникiв, що
розташувалися пiвколом, на лужку.
З глибини саду вирвався цiлий снiп ракет i з свистом i трiскотiнням
розсипався над деревами потоком дiамантових зiрок. Вибух захоплення
зустрiв чудове видовище.
У цей час сходами веранди, спритно пробираючись помiж гостей, спустився
лакей з невеликою тацею в руках, на якiй лежав запечатаний пакет, i,
пiдiйшовши до Во йкова, промовив неголосно, але так, що полковник, Дарина
й гостi, що були поблизу, почули його слова: "Привiз гонець iз Польщi".
Во йков нетерпляче розiрвав пакет.
Звiстка про те, що прибув гонець iз Польщi, швидко поширилася серед
гостей i вiдвернула увагу товариства вiд фейерверка.
- Що? Що там? Лихi вiстi? Зiрвали сейм? Вiдкинули наказ? - почулося
серед гостей.
- Бунт, заколот? - мовив полковник, ступаючи вперед.
- Нi, заспокойтеся, любi гостi, небезпеки поки що не передбача ться.
Пуста звiстка. Повiдомляють, що якийсь мотронинський чернець Найда скинув
рясу i збира до себе гайдамакiв!
При цих словах губернатора з Дарининих грудей вирвався глухий зойк;
вона похитнулась i, напевне, упала б, якби полковник не пiдтримав ©©.
Усi здивовано озирнулись на дiвчину.
- Лякатися, панно, вам нема чого, - звертаючись до не©, зауважив з
тонкою посмiшкою губернатор. - Росiйськi вiйська захистять нашi кордони
вiд цих головорiзiв.
- На арканах усiх приведемо! - гаркнув полковник i по-молодецькому
дзенькнув острогами.
Пiсля сито© вечерi з тостами й тушами, якою закiнчився пишний бал у
губернатора, гостi почали роз'©жджатися. Нарештi й Дарина з батьком сiли в
свiй ридван i рушили безлюдними вуличками мiстечка Печер. Спустившись
лiсовою дорогою у вузьку долину, якою протiкав глибокий струмок Хрещатик,
i поминувши старi мiськi вали, вони по©хали широким шляхом, що пролягав по
нерiвнiй мiсцевостi; обабiч дороги час вiд часу траплялися поодинокi хати.
Переправившись через греблю коло Михайлiвських млинiв на Либедi, ридван
в'©хав у невеликий виселок i, пiднявшись на гору, помчав зовсiм безлюдними
полями.
Обважнiлий пiсля щедрого частування генеральний обозний всю дорогу вiд
Печер до свого хутора проспав, вiдкинувшись у куток ридвана, а Дарина
навiть не склепила очей. Припавши до опущеного вiкна, вона жадiбно впивала
в себе свiже передсвiтанкове повiтря. Конi мчали ридван, дорога швидко
втiкала з-пiд колiс, вiтрець розвiвав м'якi пасма Дарининого волосся i
охолоджував ©© розпашiле обличчя. Нi думки про слова полковника, нi
тривога за майбутн не каламутили тепер дiвочу душу: вона була свiтла й
радiсна i сповнена передчуття ясного щастя, як це безхмарне небесне
склепiння.
Одна дума сповнювала дiвчину невимовним щастям: Найда скинув рясу - вiн
коха ©©.
При©хавши на хутiр, Дарина вiдразу пiшла в свою свiтлицю, але,
незважаючи на втому, не могла заснути; вона роздяглась, погасила свiчку,
розчинила навстiж вiкно й поклала голову на схрещенi на пiдвiконнi руки.
Вiкно ©© свiтлицi виходило на захiд, i крiзь нього мрiли втопаючi в бiлому
морi туману химернi плями лiсiв. Починало свiтати. З кожною хвилиною небо
яснiшало дедалi бiльше; у свiтло-блакитнiй глибинi його тихо загорявся
ясно-червоний вiдблиск i розливався по всьому небосхилу. I подiбно до
цього нiжного вiдблиску розгорялось i вiдчуття щастя в душi дiвчини,
сповнюючи вщерть ©© серце.
"Вiн коха , коха ! - повторювала сама собi Дарина сотнi разiв. - Вiн
покохав ©© з першого дня ©хньо© зустрiчi, а вона не знала, i не
здогадувалась, i сумувала, i тривожилась... А вiн думав, що вона не любить
його, i пiшов у монастир! Через не© пiшов! Нi, не через не©! - гордо
вiдкинула дiвчина ганебну для козака думку. - Пiшов вiн, зневiрившись у
визволеннi вiтчизни! Але тепер зневiра зникла, вiдчай змiнився надi ю:
орел стрепенувся, розправив могутнi крила - вiн визволить Укра©ну й
прилетить за нею! Боже, яке щастя! Як же вона коха його, як палко, до
нестями любить! Невже це не сон, не мрiя? Невже ж це здiйсниться? Невже ж
стрепенеться закатована Укра©на? Стрепенеться, оживе! Герой очолив
повстання, лицар-славута, якого ще не було з часiв Богдана, склика
козакiв пiд свiй прапор, i всi повстануть, усi, як один! Вiн вирве Укра©ну
з лядсько© неволi, й тодi прибуде до не©, i вiзьме ©© з собою. О, вона
ждатиме його, вона очi сво© видивиться, очiкуючи його, висушить мозок
свiй, думаючи про нього!
А вiн? Чи дума тепер про не©? Чи згаду у вирi повстання, серед
небезпек, пiдступностi? О, дума , дума ! Скрiзь, де б вiн не був, хоч би
що трапилося з ним! Адже так, як вiн ©© коха , не кохав нiхто на землi! I
щоб вона його залишила, щоб вона погодилась?.. Нiколи! Там, у тiй келi©, в
ту страшну хвилину господь заручив ©х, i вона не покине свого нареченого
нiколи! Померти з ним - щастя, тортури за нього прийняти - блаженство! З
ним, з ним i на смерть!"
Дарина витерла щасливi сльози.
Але що робити з полковником? Найда далеко, вона тут сама, батькiвська
воля, настирливiсть полковника, бажання самого Во йкова... Що ж робити?
Серце дiвчини защемiло, але радiснi думки прилинули знову i заглушили
©© тривогу.
Тим часом небо розгорялося дедалi яскравiше, в глибинi його
вимальовувалися рожевi обриси легеньких хмаринок.
Кiлька разiв Дарина лягала, кладучи втомлену голову на подушки, але
заснути не могла: щастя й захоплення, що сповнювали ©© серце, не давали й
на хвилину задрiмати.
"Ох, побачити б коханого, пригорнутися до його грудей, розповiсти, як
вона страждала цi довгi мiсяцi... Нi, нi, довгi роки, бо з тi © хвилини,
коли Найда по©хав од них iз Переяслава, вона вже кохала його й журилася за
ним. Розповiсти милому все, припасти до його гордого серця та так i
померти разом з ним!"
Тiльки вранцi, коли сонце вже запалило верхiв'я далекого лiсу, Дарина
трохи задрiмала.
Прокинулась вона вiд того, що хтось сильно термосив ©© за плече. З
подивом i переляком дiвчина розплющила очi й побачила схилене над собою
лагiдне тiтчине обличчя.
- Ото розiспалася, ледащо, - мовила з доброю усмiшкою стара, помiтивши,
що ©© зусилля вже дали деякi наслiдки, - буджу, буджу, а вона лежить
крижем, хоч з гармати стрiляй! Вставай-но швидше, ми вже з батьком давно
поснiдали. Та й батько якийсь похмурий сьогоднi, слова з нього не
витягнеш. Ну ж бо, поспiшай. Розкажи, як там приймали вас учора.
При цих словах Дарина вiдразу пригадала все, що сталося вчора, i щастя
знову могутньою хвилею затопило ©© серце. Вона швидко схопилася з постелi,
обняла тiтку й дзвiнко поцiлувала.
- Ге-ге, та з тобою, видно, трапилося щось незвичайне, - з ласкавою
вiдкритий захист народу укра©нського не може, бо ця обставина, тобто саме
ординанс цей, - пiдкреслив вiн, - був би для iнших держав свiдченням Тi
явного втручання у справи Польщi.
- Виходить, вiйська, якi прибули сюди, не...
- На захист права й порядку державного i на випадок чого... сподiваюся,
пiдтримають персональну славу ©© величностi, - обернувся Во йков до
полковника.
Почувши це, полковник випростався, наче лiнiйка, в крiслi й
багатозначно крекнув.
- А втiм, - вiв далi Во йков, звертаючись знову до Калнишевського з
найлюб'язнiшою посмiшкою, - найшановнiший наш пане кошовий, маючи на увазi
слова мо©, чини у всьому, як тобi природна твоя розсудливiсть пiдкаже!
Кошовий низько схилив голову. На мить у вiтальнi запала мовчанка, яку
порушували тiльки звуки менуета, що долинали з залу, та човгання нiг.
Нарештi Калнишевський пiдвiвся з мiсця i, звертаючись до Во йкова,
промовив:
- Даруй, ясновельможний пане, менi треба ще побачити добродiя секретаря
в однiй приватнiй справi.
- Зроби ласку! Та ось пан генеральний обозний i проведе тебе до нього.
- Охоче! - квапливо промовив обозний, схиляючи голову, i пiдвiвшись
вийшов слiдом за Калнишевським.
Во йков довго дивився ©м услiд глузливим поглядом i, коли вони зникли
за танцюючими парами, звернувся з посмiшкою до полковника:
- Хитрий хохол...
- Авжеж, з такими вести компанство неспокiйно - кого завгодно
обдурять...
- Та не завжди вда ться!
- А пископам та iгуменам у свiтськi справи втручатися i такими
турбацiями народ до сум'яття й бунту пiдбурювати не слiд!
- Про се вже й сiятельний князь Р пнiн у Петербург вiдписував;
базiкають вони багато, чого й не було, а хоча б i було, то нам тепер на
справи дисидентськi особливо натискати нема чого, бо цi ю справою не токмо
ми, але й король прусський вельми цiкавиться, а понеже в православнiй вiрi
залишився в Коронi польськiй тiльки чорний люд, що не ма нiяких прав,
тодi як лютеранськi та iншi протестантськi толки сповiду сила-силенна
людей знатних i багатих, то таке зрiвняння прав дисидентiв дало б королевi
прусському, яко государевi держави протестантсько©, великi переваги й
загрожувало б вирвати з наших рук увесь вплив на справи вропейськi.
- Неодмiнно... Марнi мрiяння... - хрипiв полковник.
- Тим паче, що якби було апробовано зрiвняння дисидентiв, сирiч
православних, у всiх iз шляхтою польською правах, а також у вiльному
сповiданнi релiгi©, то це породило б велику спокусу в малоросiйському
народi, який живе пiд росiйським скiпетром. А беручи до уваги факцi©, якi
мали мiсце нещодавно, - до невдоволення i ремствування привело б,..
- Покласти край, ваше високопревосходительство, - перебив полковник.
- Вiдхилити, - поправив його з лагiдною посмiшкою Во йков. - Тим паче
що милостива наша цариця спiвчува дисидентам i втруча ться в справи
Корони польсько©, i коли господь допоможе, - Во йков загадково усмiхнувся,
- урiвня ©х з народом росiйським у правах, чинах i рангах, як i народи
малоросiйськi, котрi живуть по сей бiк.
- Це, одначе, не вiдповiдатиме справедливостi, - мовив, густо
почервонiвши, полковник, - рiвняти росiйськi вiйська, вiрних слуг
отечества й престолу, з розбiйниками, мазепинцями, яких не раз викривали в
зрадi.
- Що робити! - Во йков розвiв руками. - Полiтичнi резони... Цариця дба
про злиття... Та мало надiй, щоб це здiйснилось, бо кожен хохол сидить i
дума про гетьмана... Ось навiть цей обозний, що тiльки про сво© хутори
помишля , i той, либонь, у душi iнше та©ть...
- Хе-хе! А про хутори оного мазепи, батечку Федоре Матвiйовичу, ви
iстиннi вiдомостi ма те?
- Iстиннi... Багатий, несказанно багатий, i дина донька, бiльш
нiкого... i гарна з себе.
- Це байдуже! - полковник усмiхнувся. - Казна... в походах
розтрусилась...
- Одразу поправите сво© дiла; шлюб цей, як я вже казав вам, усiм нам
буде на користь...
- I кишенi полата .
- Мене весiльним батьком запрошуй! Ощасливлений полковник дзенькнув
острогами.
- А сам же вiн, мазепа цей?
- Я балакав з ним: з дорогою душею!
- Ну, а дочка?..
- Завзята хохлушка, а втiм, думаю, не всто©ть... Невже во©н росiйський
не здобуде цi © вiкторi©?
- Охо-хо! Надiюсь... одначе не завадить пiти й засвiдчити ©й свою
пошану.
- До того ж вона й нудьгу сама.
Полковник пiдвiвся, ще раз дзенькнув острогами, вклонився Во йкову i
попрямував важкими кроками до зали.
Пройшовши мiж танцюючими парами, вiн розшукав генерального обозного,
який розмовляв з одним iз росiйських вельмож.
- Дуже поспiшав, пане генеральний, засвiдчити мою венерацiю щодо
резонiв, висловлених вами в розмовi з паном генерал-губернатором.
- Щиро вдячний, - вiдповiв генеральний обозний, потискуючи руку
полковниковi, - штатськi резони перш за все.
- Вельми при мно чути такi резонабельнi слова, але де ж ваша дочка? Я б
хотiв побачити ©©, засвiдчити ©й свою естимацiю...
- Ходiмо, ходiмо... Сподiваюся, що пан полковник не вiдмовиться за©хати
до нас на хутiр, по-простому, без фасонiв, на хлiб-сiль?
- Це... кгм... залежатиме вiд однi © чарiвницi, - а ось i вона!
Генеральний обозний пiдiйшов з полковником до вiкна, бiля якого сидiла
Дари-на; вона схилила голову на руку й неуважно стежила за фiгурами танцю,
витаючи думками далеко звiдси, в монастирi, що сховався в Мотронинському
лiсi.
- Доню, Дарино! - покликав ©© обозний. Дiвчина стрепенулась i
оглянулася.
- Пан полковник, Iван Сидорович Хрущов, бажа познайомитися з тобою!
- Багато чував про розум ваш i про всiлякi iншi привабливi якостi вашi,
- прохрипiв полковник, ще раз вклонившись Даринi й дзенькнувши острогами.
- Але я бачу, що ви в танцях не берете участi, а тому чи не краще зробити
при мний для думок i для очей променад?
- Далебi, тут страшенно душно, - погодилась дiвчина.
Полковник ще раз дзенькнув острогами, вклонився, подав Даринi руку i,
випнувши груди, рушив з сво ю дамою через залу до розчинених дверей, якi
провадили в сад.
Величезний сад генерал-губернатора, розбитий в дикому гаю, що вкривав
усi гори, якi тяглися понад правим берегом Днiпра, освiтлювався
рiзноколiрними лiхтариками. А втiм, освiтлена була лише незначна частина
саду, решта ж, що збiгала до берега Днiпра, тонула в глибокiй тiнi;
де-не-де стояли лави, на яких тепер вiдпочивали стомленi танцями пари. По
освiтлених дорiжках i на верандi палацу походжали молодi офiцери, голосно
смiючись i розмовляючи про сво© справи. У саду було прохолодно; нiжними
хвилями розливалися в повiтрi пахощi квiтiв; звуки музики, пом'якшенi
вiдстанню, здавалося, пливли, танучи пiд зеленим склепiнням лип.
Дарина пiдвела очi на всiяне зорями небо.
- Ой хороше! - вирвалося в не© з грудей глибоке зiтхання.
- Пречудово© - голосно вiддихуючись, мовив полковник. - Панна не
танцю , та й я у мистецтвi цьому не майстер. Он вони, шаркуни, жевжики, -
кивнув вiн у бiк молодих офiцерiв, - а пусти ©х у дiло - нiкудишнi!
Гвардiйцi, - шематони, петиметри, для парадiв, а в дiлi армiя ©х усiх на
сво©х плечах виносить!
Полковник заговорив про перевагу пiхоти перед усiма росiйськими
вiйськами, про ©© заслуги, про те, що гвардi© несправедливо вiддають
бiльшу шану.
Дарина майже не слухала, про що говорила ©й ця чужа людина; дiвчину
мучила iнша думка: навiщо вiн розмовля з нею, навiщо батько рекомендував
його з такою радiсною усмiшкою, навiщо вiн привiв ©© сюди? А що, коли вони
вже вирiшили цю справу? Що тодi?
Полковник помiтив нарештi, що Дарина слуха його дуже неуважно.
- А втiм, у прекрасних малоросiянок вiйська росiйськi, зда ться, не в
авантажi?
- Чому? - здивувалася Дарина. - Якщо вони не чинять нам зла...
- Зла? Боронь боже! Ми лише встановлю мо скрiзь спокiй i порядок,
припиня мо крамолу, бунти, сваволю...
- А в Польщi ви встановите мир i спокiй?
- За одним лише словом наймилостивiшо© царицi.
- А чи узна вона про те, що ко©ться в Польщi, чи вiзьме близько до
серця цю справу?
- Кгм... Справа ця в нас на першому планi, й цариця пильно стежить за
всiм, що вiдбува ться в Польщi.
- То, виходить, ви тут пробудете...
- Аж поки не встановимо спокою...
- О, слава богу!
- А панна цiкавиться справами полiтично© ваги? Я гадав досi, що це
жiночому нiжному серцю не властиве, а може, панна бо©ться вторгнення
ляхiв? То це, зважаючи на присутнiсть армi© росiйсько©, даремно...
- Нi, мене тривожить доля рiдного народу.
- Кгм! - полковник голосно крекнув, скоса поглянув на Дарину, але вiв
далi, намагаючись надати сво му хрипкому басу по можливостi бiльшо©
лагiдностi. - Похвально. Схильнiсть до добра прикраша жiноче серце...
Кгм... Про добросердiсть вашу говорять усi довкола, i я бачу, що це щира
правда.
Дарина мовчала.
- Кгм...- провадив полковник,- шановний батечко ваш зробив менi при мне
й люб'язне запрошення вiдвiдати його; я отвiтствував, що вельми радий
за©хати й вiддати йому агенцiю та що ця вiзитацiя моя залежатиме вiд одно©
чорноброво© чарiвницi, а саме - чи перебува моя особа у не© в авантажi?
Бо не хотiлося б менi вiдступати з чималою конфузi ю...
Дiвчина трохи поблiдла, але вiдповiла спокiйно:
.Ми, пане полковнику, радi кожному гостевi, хто б вiн не був, але вам
здасться нудно в нас: простий наш козацький звичай не пасу полковниковi
росiйсько© армi©.
Полковник крекнув:
- Кгм... Звичайно. Але зауважу, що шановний батечко ваш рангом дорiвню
генерал-бригадировi; а через те, що й наймилостивiша цариця наша прагне
урiвняти, оскiльки це дозволяють полiтичнi резони, вiйська малоросiйськi з
росiйськими, то й нам перед вами чванитися не випада . Та я й сам не
шематон гвардiйський, не шаркун, не петиметр, а чесний i доброзвичайний
солдат... Кгм... I хоча дурощами любовними не займаюся, одначе як
справжнiй християнин не супроти мар'яжу; звичайно, жiнку шукав би не
модницю й манiрницю, а просту, покiрливу й хазяйновиту... А тому прошу вас
сказати менi... кгм... просто, без фасонiв...
Дарина похолола, та полковник не закiнчив сво © мови, бо в цю мить ©х
наздогнав захеканий молоденький офiцер i доповiв, що генерал Кречетников
просить полковника до себе.
Полковник звiв плечi, дзенькнув острогами i, вклонившись паннi,
промовив:
- Пробачте, обов'язок служби...
- Може, я продовжу з вами, панно, цей при мний променад? - послужливо
запропонував молодий офiцер. Але Дарина вiдмовилась.
- Нi, дякую, щось голова наморочиться... Я сяду тут i вiдпочину...
- Поспiшатиму, наскiльки дозволить обов'язок мо © служби,- полковник ще
раз трусонув еполетами i, випинаючи груди, поспiшив за молодим офiцером до
яскраво освiтленого палацу.
Як тiльки вони зникли, Дарина встала з лави й пiшла в глибину саду. ©й
було страшно навiть подумати про зустрiч iще з ким-небудь. Туга й розпач
стискали дiвчинi гру- ди. Увесь цей бал, усi цi пишно вирядженi гостi,
розмови... такi далекi ©й, такi бай- дужi!.. I цей полковник. Господи!
Невже ж вiн говорив серйозно? О, безумовно! Адже такий служака не
марнуватиме часу на пустопорожнi розмови... Очевидно, вiн уже розмовляв з
©© батьком, i той, звичайно, зрадiв нагодi видати доньку замiж за пол-
ковника росiйсько© армi©. "Ох, батьку! - Дарина до болю заломила руки й ще
швидше пiшла але ю саду, яка закiнчувалась урвищем, що збiгало до самого
Днiп- ра.- Там тиранять, катують рiдний народ, братiв по кровi й по вiрi,
приневолюють усiх до унi©, чинять звiрства, яких i свiт не бачив, а йому
байдуже! Замiсть того, щоб тут шукати ради, просити допомоги, вiн бо©ться,
аби його не запiдозрили в спiв- чуттi до бунтiвних хлопiв; клопочеться про
те, щоб видати свою дину доньку за чужу людину! Невже вона погодиться?
Нiколи! Та хiба це в людських силах?! Та якби Найда, кохаючи ©©, i не
покинув монастиря, вона все-таки залишилася б вiр- ною йому на все життя!"
- Дарина схопилася рукою за серце, що тривожно кала- тало в грудях.
"Де вiн тепер, що робить? Чи залишив уже монастир? Ох, лицар, герой
Укра©ни! О, якщо тiльки вiн стане на чолi повстання, усе рушить за ним! I
цей герой коха ©©, Дарину, ©© одну! - Дiвчина згадала Найдинi слова, його
голос, весь його образ, могутнiй, прекрасний, i серце ©© застогнало,
защемiло вiд щастя й болю. - Чи дума вiн тепер про не©? Коли пiднiме
повстання? Чи прилине за нею? Вона пам'ята , вона жде... Коли ж? Коли?" -
з грудей Дарини вирвалося важке зiтхання. Вона спустилася до краю урвища
й, сiвши там, затулила обличчя руками. Думки ©© полинули далеко-далеко, до
Мотронинського монастиря, до пралiсiв, де ще блукала давня воля й згасаюча
слава далеких лiт... Глибоко внизу, бiля пiднiжжя скелi, котив сво© води
Днiпро, похмурий, широкий, темний... Протилежний берег тонув у пiтьмi,
розсовуючи межi могутньо© рiки. На безхмарному обрi© спалахували та мничi
зiрницi, освiтлюючи на мить глибину неба й темну широчiнь рiки... Там,
внизу, у природi, все було величне й мовчазне... Та за тим мовчанням
крилося щось грiзне, й Дарина вiдчувала це сво ю збентеженою душею. З
пiвгодини сидiла вона отак, не чуючи й не бачачи нiчого довкола себе, аж
раптом ©© вивiв iз задуми звук укра©нсько© мови, що пролунала десь
поблизу. Дарина прислухалась. Розмовляли дво , повiльно наближаючись до
того мiсця, де сидiла дiвчина. Вона майже iнстинктивно сховалася за
розлогим кущем, який рiс неподалiк.
- Авжеж, Петре, чужi пiвнi весело спiвають, а нашi понiмiли, - почула
Дарина.
Вона здригнулась, цей сухий, скрипучий старечий голос був знайомий ©й,
вона вже його чула десь... Але де й коли? Цього дiвчина не могла
пригадати.
- Та й не дивно, -.вiдповiв другий, - нi свiтла, нi простору .нема.
- Сядьмо тут, - перебив його перший голос.
- Коли б не пiдслухав хто.
- Нi, там урвище, а з цього боку, вiд палацу, нам буде видно всiх, а
нас закри тiнь.
- I справдi!
Дарина почула, як обидва спiвбесiдники сiли на лаву, що стояла пiд
розлогою липою. Вона глянула в той бiк, але нiчого не побачила:
спiвбесiдникiв закривала тiнь дерева. Якусь мить пiд липою панувала
цiлковита тиша.
- Ну що ж, допитався? - знову пролунав сухий, скрипучий голос.
- Так, допитався.
- Що ж?
- О-хо-хо! Розумнi люди завжди чужими руками жар вигортають, а дурнi
поперед батька в пекло лiзуть... Коли в Польщi пiдiймуться ще бiльшi чвари
та гайдамацькi бунти i, скориставшись iз цього, на не© почнуть чинити
на©зди запорожцi або козаки, тодi втрутяться з вiйськами й москалi задля
оборони сво©х кордонiв, сирiч помiняють правлiння Корони, якiй не пiд силу
тримати в покорi пiдвладнi ©й народи, i подiлять Польщу помiж iнших
держав, що встановлять скрiзь залiзний порядок.
- То, виходить, бунти цi бажанi, й вiйська, що прибули в Ки©в, ©х не
придушуватимуть?
- Авжеж! Не гнiваються навiть на запорожцiв, якi беруть у цих бунтах
участь!
- Так, -вiдповiв на це скрипучий голос. -То вже давно не мiстерiум,
що тим, хто прибува сюди звiдти, видано ординанса мати вовчi зуби й
лисячий хвiст... Чому б i нам не мати орлиний погляд i змi©не жало?
- Гай-гай, друже прозорливий, погляд то залишився, але з жала отруту
вже витягли, сичить тiльки, а вжалити не може...
- Наберемося сили, тiльки б роздивитись довкола! Що в туркiв?
- Заварю ться каша. Французи пiддають жару, - бути вiйнi!.. До нас вiд
султана листи йдуть... М-м... Хитрий цей москаль... Уже пронюхав щось...
Треба буде замести слiди.
- А як справа за Днiпром?
- Росте, шириться... - тут голос стишився так, що Дарина вже не могла
розiбрати окремих слiв.
Нарештi старечий голос знову стало чути виразнiше:
- Ех, друже! Навiщо тiльки господь продовжу днi мо©? Чи не для того,
щоб я на власнi очi побачив похорони любо© Укра©ни? Адже i орел , i
сокiл... а орлят... тiльки б клекiт почули... До осенi б упоралися з
Польщею, покiнчили б справу... Та ось доводиться оглядатися на iнших...
Нас стережуть, щоб вирвати здобич. А вiйна турецька нам на руку.
- Що й казати, адже тепер i на нас, запорожцiв, не тим духом дихають.
Подобрiшали й на деякi справи крiзь пальцi дивляться, вольностi
повертають. Без нашо© ж допомоги, тiльки сво©м вiйськом, з турком не
впораються. Адже ми всю ©хню вдачу, всi звича©, всi ходи й виходи зна мо.
- От тепер би, друже, спираючись на це ©хн бажання, роздмухати
повстання в Польщi, пiдняти б запорожцiв звiдусiль, начебто на допомогу
братам, та пiд час турецько© вiйни й перекинутися всiм пiд турка! Адже
тодi вони могли б вiдмахнути пiд султанову руку весь наш рiдний край...
- Самi об тiм повсякчас дума мо... Але тяжко... Все-таки бусурман...
Святий хрест пiд пiвмiсяцем... Он i Дорошенко на тому опiкся. А ще й
друге: скрiзь нас пильна сторожа обсiла... За кожним кроком стежать. От
тiльки в разi вiйни... Ех, якби вся старшина наша козацька, не токмо
Запорожжя, об' дналася, як один, тодi б нам нiхто не був страшний... Адже
ми сила! Та тiльки розплодилося серед нас немало юд, таких ось, як
генеральний обозний, примiром.
При цих словах Дарина вiдчула, як уся кров ударила ©й в обличчя i перед
очима застрибали червонi кола. Раптом пролунав пострiл, щось з рiзким
свистом прорiзало повiтря, i слiдом за цим почулися гучнi оплески. Дарина
пiдвела голову й побачила гроно блискучих рiзнобарвних зiрок, що
розсипалися над садом. Слiдом за першим пострiлом пролунав ще один, i
друга ракета ще вище шугонула в небо й розсипалася над садом золотим
дощем.
- Ходiмо, потiшнi вогнi пускають, помiтять нашу вiдсутнiсть, - промовив
один iз спiвбесiдникiв.
Вони пiдвелися з мiсця й рушили але ю, що вела до палацу. Дiвчина
виглянула iз сво © схованки; тепер, на тлi освiтлено© але©, перед нею
виразно вимальовувалися постатi обох спiвбесiдникiв; в одному з них Дарина
вiдразу ж пiзнала кошового отамана Калнишевського, а другий, на ©©
превеликий подив, був одягнений у росiйський вiйськовий мундир, з густими
еполетами i в бiлiй перуцi.
Зачекавши, поки кошовий з офiцером вiдiйшли на чималу вiдстань, Дарина
вийшла iз сво © схованки й теж попростувала до палацу.
"Хто цей офiцер? Де вiн мiг навчитися так добре розмовляти
по-укра©нськи? Звiдки одержав такi докладнi вiдомостi про всi та мнi
заднiпровськi справи? Чому кошовий виявля до нього таке довiр'я i чому
голос офiцера, скрипучий, рiзкий, такий знайомий ©й? Де вона чула його?" -
розмiрковувала Дарина, повiльно йдучи але ю.
Тим часом ракета за ракетою злiтали в небо. За кожним удалим ©х вибухом
зривалися гучнi оплески. Усi гостi вийшли з зали i, розташувавшись на
верандi та на лужку, розбитому перед палацом, милувалися фейерверком, який
тiльки нещодавно ввiйшов у моду.
Дарина вийшла на лужок i при дналася до товариства; в самому центрi
його, на схiдцях веранди, стояв Во йков i задоволене слухав захопленi
похвали гостей. Але ракети були тiльки першим сигналом до початку
фейерверка. Одразу ж на деревах, що оточували лужок, спалахнули й
закрутилися велетенськi колеса, розсипаючи довкола снопи вогняних iскор, i
в центрi ©х засяяли щити з вензелями iмператрицi. Слiдом за цим чарiвним
видовищем у рiзних мiсцях саду загорiлися бенгальськi вогнi, i вiн казково
засяяв.
Незважаючи на душевне хвилювання, Дарина мимоволi замилувалася
фейерверком, коли зненацька почула позад себе хрипкий голос; вона
оглянулась i побачила полковника, котрий швидко пiдходив до не©.
- Шукав, - засапавшись, мовив вiн, - по всiй дистанцi© i ближнiх
бастiонах, бажаючи продовжити з вами, панно, таку цiкаву й люб'язну
конверсiю... Але, побачивши це захоплююче видовище, вiдкладаю ©© до мого
при©зду до вас i тiшу себе надi ю одержати належну милостиву резолюцiю! -
з цими словами полковник узяв Дарину пiд руку i, ступивши кiлька крокiв
уперед, зупинився неподалiк од Во йкова, серед сановникiв, що
розташувалися пiвколом, на лужку.
З глибини саду вирвався цiлий снiп ракет i з свистом i трiскотiнням
розсипався над деревами потоком дiамантових зiрок. Вибух захоплення
зустрiв чудове видовище.
У цей час сходами веранди, спритно пробираючись помiж гостей, спустився
лакей з невеликою тацею в руках, на якiй лежав запечатаний пакет, i,
пiдiйшовши до Во йкова, промовив неголосно, але так, що полковник, Дарина
й гостi, що були поблизу, почули його слова: "Привiз гонець iз Польщi".
Во йков нетерпляче розiрвав пакет.
Звiстка про те, що прибув гонець iз Польщi, швидко поширилася серед
гостей i вiдвернула увагу товариства вiд фейерверка.
- Що? Що там? Лихi вiстi? Зiрвали сейм? Вiдкинули наказ? - почулося
серед гостей.
- Бунт, заколот? - мовив полковник, ступаючи вперед.
- Нi, заспокойтеся, любi гостi, небезпеки поки що не передбача ться.
Пуста звiстка. Повiдомляють, що якийсь мотронинський чернець Найда скинув
рясу i збира до себе гайдамакiв!
При цих словах губернатора з Дарининих грудей вирвався глухий зойк;
вона похитнулась i, напевне, упала б, якби полковник не пiдтримав ©©.
Усi здивовано озирнулись на дiвчину.
- Лякатися, панно, вам нема чого, - звертаючись до не©, зауважив з
тонкою посмiшкою губернатор. - Росiйськi вiйська захистять нашi кордони
вiд цих головорiзiв.
- На арканах усiх приведемо! - гаркнув полковник i по-молодецькому
дзенькнув острогами.
Пiсля сито© вечерi з тостами й тушами, якою закiнчився пишний бал у
губернатора, гостi почали роз'©жджатися. Нарештi й Дарина з батьком сiли в
свiй ридван i рушили безлюдними вуличками мiстечка Печер. Спустившись
лiсовою дорогою у вузьку долину, якою протiкав глибокий струмок Хрещатик,
i поминувши старi мiськi вали, вони по©хали широким шляхом, що пролягав по
нерiвнiй мiсцевостi; обабiч дороги час вiд часу траплялися поодинокi хати.
Переправившись через греблю коло Михайлiвських млинiв на Либедi, ридван
в'©хав у невеликий виселок i, пiднявшись на гору, помчав зовсiм безлюдними
полями.
Обважнiлий пiсля щедрого частування генеральний обозний всю дорогу вiд
Печер до свого хутора проспав, вiдкинувшись у куток ридвана, а Дарина
навiть не склепила очей. Припавши до опущеного вiкна, вона жадiбно впивала
в себе свiже передсвiтанкове повiтря. Конi мчали ридван, дорога швидко
втiкала з-пiд колiс, вiтрець розвiвав м'якi пасма Дарининого волосся i
охолоджував ©© розпашiле обличчя. Нi думки про слова полковника, нi
тривога за майбутн не каламутили тепер дiвочу душу: вона була свiтла й
радiсна i сповнена передчуття ясного щастя, як це безхмарне небесне
склепiння.
Одна дума сповнювала дiвчину невимовним щастям: Найда скинув рясу - вiн
коха ©©.
При©хавши на хутiр, Дарина вiдразу пiшла в свою свiтлицю, але,
незважаючи на втому, не могла заснути; вона роздяглась, погасила свiчку,
розчинила навстiж вiкно й поклала голову на схрещенi на пiдвiконнi руки.
Вiкно ©© свiтлицi виходило на захiд, i крiзь нього мрiли втопаючi в бiлому
морi туману химернi плями лiсiв. Починало свiтати. З кожною хвилиною небо
яснiшало дедалi бiльше; у свiтло-блакитнiй глибинi його тихо загорявся
ясно-червоний вiдблиск i розливався по всьому небосхилу. I подiбно до
цього нiжного вiдблиску розгорялось i вiдчуття щастя в душi дiвчини,
сповнюючи вщерть ©© серце.
"Вiн коха , коха ! - повторювала сама собi Дарина сотнi разiв. - Вiн
покохав ©© з першого дня ©хньо© зустрiчi, а вона не знала, i не
здогадувалась, i сумувала, i тривожилась... А вiн думав, що вона не любить
його, i пiшов у монастир! Через не© пiшов! Нi, не через не©! - гордо
вiдкинула дiвчина ганебну для козака думку. - Пiшов вiн, зневiрившись у
визволеннi вiтчизни! Але тепер зневiра зникла, вiдчай змiнився надi ю:
орел стрепенувся, розправив могутнi крила - вiн визволить Укра©ну й
прилетить за нею! Боже, яке щастя! Як же вона коха його, як палко, до
нестями любить! Невже це не сон, не мрiя? Невже ж це здiйсниться? Невже ж
стрепенеться закатована Укра©на? Стрепенеться, оживе! Герой очолив
повстання, лицар-славута, якого ще не було з часiв Богдана, склика
козакiв пiд свiй прапор, i всi повстануть, усi, як один! Вiн вирве Укра©ну
з лядсько© неволi, й тодi прибуде до не©, i вiзьме ©© з собою. О, вона
ждатиме його, вона очi сво© видивиться, очiкуючи його, висушить мозок
свiй, думаючи про нього!
А вiн? Чи дума тепер про не©? Чи згаду у вирi повстання, серед
небезпек, пiдступностi? О, дума , дума ! Скрiзь, де б вiн не був, хоч би
що трапилося з ним! Адже так, як вiн ©© коха , не кохав нiхто на землi! I
щоб вона його залишила, щоб вона погодилась?.. Нiколи! Там, у тiй келi©, в
ту страшну хвилину господь заручив ©х, i вона не покине свого нареченого
нiколи! Померти з ним - щастя, тортури за нього прийняти - блаженство! З
ним, з ним i на смерть!"
Дарина витерла щасливi сльози.
Але що робити з полковником? Найда далеко, вона тут сама, батькiвська
воля, настирливiсть полковника, бажання самого Во йкова... Що ж робити?
Серце дiвчини защемiло, але радiснi думки прилинули знову i заглушили
©© тривогу.
Тим часом небо розгорялося дедалi яскравiше, в глибинi його
вимальовувалися рожевi обриси легеньких хмаринок.
Кiлька разiв Дарина лягала, кладучи втомлену голову на подушки, але
заснути не могла: щастя й захоплення, що сповнювали ©© серце, не давали й
на хвилину задрiмати.
"Ох, побачити б коханого, пригорнутися до його грудей, розповiсти, як
вона страждала цi довгi мiсяцi... Нi, нi, довгi роки, бо з тi © хвилини,
коли Найда по©хав од них iз Переяслава, вона вже кохала його й журилася за
ним. Розповiсти милому все, припасти до його гордого серця та так i
померти разом з ним!"
Тiльки вранцi, коли сонце вже запалило верхiв'я далекого лiсу, Дарина
трохи задрiмала.
Прокинулась вона вiд того, що хтось сильно термосив ©© за плече. З
подивом i переляком дiвчина розплющила очi й побачила схилене над собою
лагiдне тiтчине обличчя.
- Ото розiспалася, ледащо, - мовила з доброю усмiшкою стара, помiтивши,
що ©© зусилля вже дали деякi наслiдки, - буджу, буджу, а вона лежить
крижем, хоч з гармати стрiляй! Вставай-но швидше, ми вже з батьком давно
поснiдали. Та й батько якийсь похмурий сьогоднi, слова з нього не
витягнеш. Ну ж бо, поспiшай. Розкажи, як там приймали вас учора.
При цих словах Дарина вiдразу пригадала все, що сталося вчора, i щастя
знову могутньою хвилею затопило ©© серце. Вона швидко схопилася з постелi,
обняла тiтку й дзвiнко поцiлувала.
- Ге-ге, та з тобою, видно, трапилося щось незвичайне, - з ласкавою