Старицкий М.. Останнi орли

Найда нiчого не вiдказав i теж злiз з коня.
Вони розташувалися на березi рiчки; зморенi конi стояли поруч, сумовито
похнюпивши голови.
Мовчки, непорушне сидiли приятелi з чверть години, жодним звуком не
порушуючи навколишньо© тишi. Нарештi Найда засунув руку за вилог жупана,
дiстав звiдти складений вчетверо аркушик паперу, розклав його на колiнах i
почав читати.
Аркадiй невдоволено поглянув на свого товариша, та Найда, заглибившись
у читання, не помiтив цього.
Кiлька хвилин диякон мовчки дивився на приятеля, чекаючи, що вiн
заговорить. Але той мовчав, i Аркадiй почав сам:
- Нi, брате, як хочеш, далi блукати берегами цi © рiчки безглуздо: туди
вгору днiв п'ять дороги, та назад, а якщо круча залишилась за нами, -
стiльки ж. Коли ж це не на Саксаганцi, а на якiйсь iншiй рiчцi, то так
можна про©здити цiлий рiк i нiчого не знайти, а справу нашого повстання
прогавити.
- Хто ж каже! Не про те я думаю.
- А про що ж?
- Про те, як би дiзнатися, на котру ж рiчку вказував той, хто писав
записку, i чи справдi ми збилися з дороги?
- Гм... Як же це ти додума шся?
- А от як! Дивись: ось те мiсце записки, яке вказу дорогу, вiд нього
вцiлiли тiльки слова: "вiд... гарду до©деш до рiчки С... в тому мiсцi, де
впада в не© рiчка... звана, поверни коня й по©деш лiвим берегом угору
проти течi©".
- Ну, цього, брате, надто мало, щоб вiдшукати дорогу в степу!
- Хвалити бога, що й те . Бачиш...
- А не сказано там, чи треба пере©жджати рiчку? - перебив Аркадiй.
- Нi, не сказано. А що?
- Та от, якби сказано було... А то невiдомо. Найда допитливо глянув на
Аркадiя, але той сумно мовчав, очевидно, не знаходячи потрiбно© нитки...
Проте його запитання примусило задуматися Найду.
- А зна ш що, брате Аркадiю? - пiсля довго© мовчанки жваво й рiшуче
заговорив Найда. - Ти знiчев'я спитав, а тво запитання дуже важливе...
Менi це й на думку не спало.
- Ну, ну! В чiм рiч? - стрепенувся Аркадiй i звiв на товариша очi, що
спалахнули цiкавiстю.
- Ми ©демо з пiвночi на пiвдень i, наблизившись до витокiв Саксаганки,
могли повернути i праворуч, i лiворуч: тобто по©хати правим берегом чи
лiвим.
- Звичайно. Але ми по©хали лiвим, ближче до Днiпра... Бо гадали, що
запорожець заховав скарб у сво му степу, а не в Буджацькому...
- Цiлком вiрно. Тiльки одного ми не врахували, що в записцi не сказано,
чи пере©жджати рiчку, а просто: до©деш до тако©-то притоки i попряму ш
лiвим берегом вгору...
- Ну, ну! - пожвавiшав Аркадiй, вiдчуваючи, що в цих мiркуваннях, може,
й справдi щось кри ться.
- А якщо ми ©демо лiвим берегом Саксаганки, то тутешнi притоки ©©
течуть з боку Днiпра й до нас, отже, повернутi правим берегом...
- Стривай, стривай! - схопився на ноги Аркадiй. - Виходить, щоб
пiднятися лiвим берегом притоки вгору, треба ©© переплисти?
- Авжеж! Бачиш, друже: така проста думка, а в голову не прийшла. Тiльки
ти напоумив...
- Та що я... - знiтився Аркадiй. - Тiльки в записцi ж не сказано
пере©жджати...
- В тому-то й рiч! - радiсно вигукнув Найда. - Ми не тим берегом рiчки
по©хали: якби попрямували правим берегом Саксаганки, то ©© притока була б
до нас повернута лiвим берегом, отже, ми, не переправляючись, могли б
вирушити прямо за течi ю вгору.
- Саме так... Не туди по©хали.... Це татари нас збили... Ну й голова ж
у тебе, друже, ох i голова! - захоплювався Аркадiй, стрiпуючи сво ю
розкiшною чуприною. - Отже, пере©демо на той берег - та й гайда?
- Стривай, змiрку мо ще, якi на тому боцi притоки. Щодо головно©
рiчки й гарду я, зда ться, не помилився: в цiй окрузi ще двi рiчки, якi
починаються на "С" - Синюха й Синявка, але ©хнi назви короткi, а вiдсутн
мiсце в записцi велике, якраз пiдходить до слова Саксаганка, - отже, тут
усе вiрно.
- Авжеж! - переконано кивнув головою Аркадiй.
- То й гард, виходить, цей самий, бо другого поблизу нема !
- А звiдки йому взятися? - знизав плечима диякон, немовби й справдi
знав уздовж i впоперек усi околицi.
- А якщо це той самий гард, то на протилежному березi, поблизу нього,
ма впадати в Саксаганку рiчечка, i ця рiчечка неодмiнно мусить носити
подвiйну назву. Я знаю, що на тому боцi притока Жовтоводська... ©©
по-простому звуть Жовтi Води, - це саме тi Жовтi Води, де блаженно©
пам'ятi наш славний гетьман Богдан розбив ляхiв... Там i мiсцевiсть
байрачна... Адже в Княжих Байраках, у гайку, i молодий Потоцький загинув.
- Друже, голубе! - Аркадiй кинувся обiймати Найду. - Та це ж i саме
те мiсце... Присягаюся пресвятою богородицею, воно, iншого й не шукай, про
iнше й не думай! I за всiма прикметами воно якраз запорожцевi до
вподоби...
- Я й сам так думаю... I якщо по той бiк, бiля гарду, рiчечка й
зветься вона Жовтi Води, то, анiтрохи не вагаючись, треба ©хати лiвим
берегом вгору, та й годi!
- То не гаймо часу. Назад до гарду! - весело гукнув отець Аркадiй.
Приятелi скочили на коней i щодуху помчали назад.
Тiльки другого дня надвечiр вони до©хали до Саксаганки, та
переправитись на той бiк бiля гарду не змогли: береги були такi багнистi,
що конi грузли по черево. Треба було пiднятися вгору й знайти зручне для
переправи мiсце.
м довелося про©хати милi зо двi на пiвнiч. Трохи вiдпочивши на правому
боцi Саксаганки й пiдкрiпивши сво© сили скромним снiданком - таранею й
хлiбом, подорожнi рушили вниз за течi ю.
Незабаром ©м перетнула дорогу невелика рiчечка, що впадала в
Саксаганку, але вона була така мала, що товаришi не вагаючись перебрели ©©
й по©хали далi, пильно придивляючись, чи не покажеться де заросла тирсою
стежка. Та степ був безлюдний, золотистими хвилями переливалося море
трави, й тiльки праворуч на видноколi синiли горби й могили.
- Ох, боюся тiшити себе надi ю, але щось нiби на дiло скида ться, -
показав на них рукою Аркадiй.
- Я й сам бачу, - вiдповiв Найда. - А он попереду мрi щось, наче
блищить:
або пухнасте волоття шовково© трави срiблиться на сонцi, або iскриться
вода...
I справдi, праворуч, вдалинi, ховаючись у зеленi, раз у раз щось
поблискувало.
- Рiка! - вигукнув Аркадiй. - ©й-богу, рiка! Ану, брате, наддай! За
пiвгодини товаришi досягли невелико© рiчки, що ховалася в низьких,
порослих густим очеретом берегах.
- Вона! Присягаюсь, - вона! - вигукнув Аркадiй. - Ну от, немов серце
чу , що вона!
- Менi й самому зда ться! - вiдповiв Найда. - Глянь, яка в нiй
каламутна вода...
- Ну, вiдпочивати тепер не час! Прямо вгору лiвим берегом! Гайда!
Товаришам дедалi частiше стали зустрiчатися урвища, камiння й скелi...
Та хоч жодна iз скель не нагадувала голови вепра, нетерплячий Аркадiй
вилазив майже на кожну з них, сподiваючись побачити де-небудь лiс.
Найда кiлька разiв казав, що час уже дати коням вiдпочинок, та диякон
нiчого не слухав i вперто ©хав уперед i вперед.
Найда вже твердо вирiшив зупинитись, коли до нього долинув несамовитий
крик Аркадiя:
- , !
Серце Найди здригнулося вiд радiсного передчуття, вiн пiдвiвся на
стременах, свиснув на коня i в одну мить наздогнав товариша.
Аркадiй стояв пiд високою кручею, на вершинi яко© стримiв великий сiрий
камiнь, що справдi нагадував собою голову вепра. Трохи пiднятi кра© каменя
здавалися нашорошеними вухами тварини, а найвужча частина його з
обламаними боками, далеко видовжуючись над урвищем, була точнiсiнькою
копi ю кабанячого рила з грiзно вищиреними iклами.
Здавалося, страхiтливий вепр висунув голову й приготувався кинутись на
зухвалого мандрiвника, котрий стояв внизу.
- Вiн, вiн! - вигукнув Найда i, задихаючись вiд радостi, скочив з коня
й кинувся слiдом за Аркадi м, який уже дерся на кручу.
Скоро Найда теж вибрався на не© i, притримуючись за уламки дивовижного
каменя, полiз на його верхiвку. Коли зненацька до нього долинув сповнений
вiдчаю крик Аркадiя...
Найда аж здригнувся i, випроставшись на весь зрiст, скам'янiв од жаху:
в долинi вiн побачив невеликий гайок, перед яким широкою смугою чорнiли
самi пеньки.
Хвилин з п'ять Найда стояв зацiпенiлий, не зводячи очей з жахливого
видовища, нарештi обернувся, машинально вилiз на вершину каменя й
опустився поруч з товаришем.
Аркадiй сидiв нерухомо. Скинута, як видно, в поривi вiдчаю, шапка
валялася коло нього; побачивши Найду, вiн безнадiйно промовив:
- Усе загинуло!
- Та чого ж загинуло? Не впадай у розпач, брате! Уже як зле було, та й
то господь напоумив вiдшукати дорогу, може, й тепер щось вимiрку мо.
- Що вимiрку мо? - сердито перебив його Аркадiй. - Дивись оно! - вiн
показав на гайок, що лишився вiд лiсу. - I жодного дуба не видно, а тут...
ну, що можна по цих пеньках узнати?
Найда нiчого не вiдповiв i, пiдперши голову, задумався.
Записка лежала в нього на колiнах; вiн то заглядав мигцем у не©, то
знову пильно дивився на гайок, що нагадував зелену шапку. Та хоч скiльки
вглядався Найда, дубового гiлля там не знаходив. А тим часом з цього
мiсця, за словами записки, було добре видно розчахнутого дуба; виходить,
вiн колись рiс на вирубанiй тепер дiлянцi, але в якому ж мiсцi?
Звичайно, не так важко встановити по пеньку породу дерева, але тут ©х
стримiло не сотнi, а тисячi, й передивитись усе те двом людям було не пiд
силу. О, коли б встановити, хоч приблизно, в якому напрямi треба шукати
цей пеньок!
Якийсь час Найда сидiв мовчки, нарештi рiшуче пiдвiвся й почав швидко
спускатися з каменя.
- Постривай! Куди ж ти? - покликав його Аркадiй.
- Пiдожди, посидь там, зараз повернуся! - крикнув Найда. Лiс був не
бiльше як за пiвверсти вiд кручi, та коли Найда спустився вниз,
то одразу помiтив, що розмiри видимо© оку частини лiсу набагато
зменшилися
вiд змiни мiсця, а кра© його зовсiм зникли з поля зору.
- Так i ! - промовив вiн уривчасто й швидко попрямував до лiсу.
Пройшовши помiж пенькiв i зупинившись поблизу високо© крислато© берези, за
якою лiс, заокруглюючись пiвколом, уже щезав з очей, коли людина стояла
внизу бiля кручi, Найда пiдняв велику гiлку, прив'язав до не© свого
червоного пояса i, вилiзши на березу, прикрiпив цей iмпровiзований прапор
на однiй iз верхнiх гiлок. Спустившись додолу, вiн швидко пiшов до
Аркадiя, що нетерпляче чекав його на вершинi кручi.
Вилiзши на камiнь, Найда приклав руку до очей i одразу ж побачив
прикрiплений на деревi прапор.
- Так воно i ! - радiсно вигукнув вiн.
- Що таке? - похмуро спитав Аркадiй, пiдводячись з мiсця й пiдходячи до
Найди.
- Знайшов!
- Та що знайшов?
- Знайшов мiсце, вiд якого нам треба шукати дуба.
- Де? Звiдки? Як?
- Звiдки? А ось послухай! У записцi сказано, що треба вийти на кручу,
сiсти на праве камiнне вухо й тодi побачиш гай, а в ньому розчахнутий дуб.
Для того, щоб побачити гай, не треба було б i вилазити на кручу, та ще
саме на правий бiк, бо його видно як на долонi й вiд пiднiжжя кручi; отже,
вирiшив я, дуб мав бути в тiй частинi гаю, яко© знизу не видно... А яко© ж
частини гаю не видно знизу? Он тi © далеко©. Але мiсцевiсть тут рiвна,
навiть далi до середини немовби пiдiйма ться, i якби дуб був десь за цi ю
зеленою шапкою, то його не можна було б i розгледiти. Та й заради цього не
треба сiдати з правого боку кручi - досить би було просто зiйти на не©.
Отже, я вирiшив, що дуба треба шукати в глибинi лiсу, але де саме? Яку ще
частину лiсу видно тiльки звiдси, з вершини кручi, i саме з ©© правого
боку? Я довго думав i нарештi догадався: дивись, ти бачиш - лiс тут iде
пiвколом. Якщо спуститися вниз, то крил його зовсiм не видно, а видно
тiльки ту частину, яка доходить до знаку, почепленого мною ген на тiй
березi; ось чому треба шукати дуба тiльки в цьому мiсцi - помiж березою i
он тi ю кострубатою вербою на краю. Обличчя Аркадiя засяяло вiд
захоплення.
- й-богу, все правда до останнього слова! - вигукнув вiн, опускаючи
руку на плече Найди. - Адже так просто, так зрозумiло все, а от я, хоч би
й цiлий рiк просидiв тут, нiколи б не додумався! Ох i голова ж у тебе,
брате! Берiмося до роботи:
руки сверблять! Я сам усi цi пеньки порубаю, а дуба знайду!
- Стривай, куди ти? Уже ж нiч заходить! - зупинив товариша Найда. - Це
вже залишимо до завтра, а тепер не завадило б i попо©сти, адже-ми цiлий
день i крихти в ротi не мали.
- Згода, - вiдповiв Аркадiй. - Алчу й жажду!
Вони спустилися вниз, набрали хмизу, якого багато валялося на узлiссi,
розпалили вогнище й почали вечеряти. Допiзна не змовкала дружня розмова;
нарештi полягали спати, але Найда ще довго дивився в глибину зоряного
неба, вiдшукуючи серед зiрок ту, яка дивиться зараз в очi його кохано©
Дарини...
Рано-вранцi товаришi повставали й, нашвидку по©вши, взялися до
роботи... Розв'язали в'юки, вийняли з них заступи й розiйшлися в рiзнi
кiнцi вiдзначено© Найдою дiлянки.
I для Найди, i для Аркадiя не становило нiяких труднощiв, трохи
надрубавши пеньок, розпiзнати, до яко© породи належало дерево, але ця
робота, на перший погляд така легка, насправдi виявилася набагато важчою.
На деяких пеньках, правда, вiдросли пагiнцi, - тут не треба було й рубати,
але бiльшiсть ©х струхлявiла, або поросла деревними грибами, чи так
почорнiла й затвердiла, що доводилося докладати чимало зусиль, щоб
вiдрубати вiд пенька кiлька трiсок.
Незважаючи на це, друзi працювали з непослабним завзяттям, але досi
серед дерев, породу яких ©м' пощастило розпiзнати, вони не виявили жодного
дуба. Усе це було м'яке дерево: липа, береза, осокiр.
Довго працював Найда, нарештi, стомившись, кинув сокиру й взяв заступ,
щоб вiдкопати вкритi землею пеньки. Взяв i, спершись на нього, замислився.
Так простояв Найда хвилин iз п'ять, потiм стрiпнув головою i з силою
встромив заступ у землю. Вiн уже хотiв вiдкинути брилу, вивернуту
заступом, коли нараз його гострий погляд помiтив у нiй щось таке, вiд чого
серце козака радiсно затремтiло.
Вiн швидко нахилився й пiдняв з землi якусь маленьку грудочку - то був
жолудь.
- Дуб! - вирвався в Найди радiсний вигук. I тi © ж митi несамовито
закричав Аркадiй:
- Дуб! Дуб! Ще дуб! Цiлий дубняк!..
Найда остовпiв, де й подiвся його радiсний настрiй: вiн гадав, що вже
сто©ть бiля мети сво©х пошукiв, що вже знайшов заповiтного дуба, - i
раптом цих дубiв виявля ться безлiч.
"Який же з них той, що ©м потрiбний? Як тепер розпiзнати по цих
напiвзотлiлих пеньках, на котрому з них рiс розчахнутий дуб?"
Холодний вiдчай охопив Найдину душу.
Довго стояв вiн, спершись на заступ.
Нарештi наполегливий голос Аркадiя, що кликав його до себе, примусив
Найду опам'ятатися.
Вiн пiдiйшов до товариша, кинув заступ i мовчки опустився на землю.
Аркадiй, не розгинаючи спини, робив на пеньках якiсь зарубки. Обличчя його
почервонiло вiд утоми й спеки, але працював вiн швидко, з енергi ю людини,
щасливо© iз сво © знахiдки.
- Що, i в тебе дуб? - спитав диякон, не пiдводячи голови.
- Дуб! - вiдповiв Найда таким сумним голосом, що Аркадiй одразу ж
вiдставив заступ i здивовано глянув на товариша.
- Та що з тобою? На тобi лиця нема ! - стурбовано промовив вiн. -
Стомився?.. Зате добралися нарештi до дубiв!
- Тим гiрше...
- Ти що, розуму вiдбiг? Сам шукав дуба, а тепер...
- Шукав дуба, а знайшов дуби й тiльки тепер зрозумiв, що нiчого з
нашого дiла не вийде!
- Та що ти верзеш? Чому не вийде? Уже все вiдшукали, а ти тепер кажеш -
не вийде?
- Не вийде, бо неможливо з'ясувати головне: на якому з цих пенькiв рiс
розчахнутий дуб!
- Як? - вигукнув Аркадiй, з силою встромивши заступ у землю. -
Вiдмовитись од скарбу? Нiзащо!.. Не зiйду з цього мiсця, доки не знайду
його.
- Лобом муру не проб' ш, треба скоритися!
- Нiзащо! Читай записку, будемо думати, обмiзку мо все...
- Нiчого не поможе! Та якщо хочеш, слухай ще раз! Найда дiстав iз-за
пазухи записку й, розгорнувши ©©, прочитав, вставляючи слова, яких не
вистачало:
- "Побачиш гай, а в тому гаю розчахнутий дуб, одну половину якого
розбила блискавка, а друга росте, похилившись над самою землею". Як же ти
тепер дiзна шся, на якому з пенькiв рiс розчахнутий дуб i в який бiк росла
його похила сторона?
Аркадiй нiчого не вiдповiв. Кiлька хвилин вiн сидiв мовчки, вперто
насупивши сво© густi чорнi брови, нарештi пiдвiвся, перекинув через плече
заступ i пiшов помiж пенькiв.
- Куди ти? - гукнув Найда.
- Не сидiтиму ж склавши руки! - похмуро вiдповiв Аркадiй. - Iду шукати
пеньок!
- Та по чiм же ти його впiзна ш?
- Та вже знаю по чiм! На тому деревi, в яке вдарить блискавка, повинна
бути обпалена кора.
- Бува iнодi! - погодився Найда; - Та не завжди.
- Дарма, треба випробувати все, що можна.
- Слушно, - погодився Найда, пiдводячись з мiсця. - Випробу мо все, що
можна, щоб потiм не докоряти собi. Дуб рiс або на самому узлiссi, або
поблизу його;
огляньмо ж спочатку цi пеньки, а потiм i решту!
Друзi енергiйно взялися до роботи.
Бiльшiсть пенькiв вони оглянули вже ранiше, та ще залишалося чималенько
й неоглянутих.
Товаришi пiдрубували пеньки, робили на них позначки и шукали слiдiв
обпалено© блискавкою кори.
Розглядаючи один широкий, розкарякуватий пень, Найда помiтив, що бiля
нього валялося багато шматкiв кори, обрубаного гiлля й трiсок. Як видно,
це дерево очищали тут, на мiсцi порубу, й валили його не на узлiсся, а
чомусь у глибину лiсу.
Ця обставина здивувала козака, але, захопившись роботою, вiн швидко
забув про не©.
- Ну, годi! - через якийсь час мовив Найда, встромляючи заступ у землю.
- Все одно нiчого не видно. Треба вiдпочити й обмiркувати, що робити далi.
Аркадiй теж припинив роботу.
Приятелi розпалили багаття й, почепивши над ним казанок, стомленi й
змученi, простяглися на землi.
- Ну, брате, що ж ми робитимемо завтра? - звернувся до товариша Найда.
- Шукатимемо! - уперто вiдповiв Аркадiй.
- А завтра ж Петра й Павла.
- Дарма-Мовчки повечеряли, мовчки полягали. Та цi © ночi ©м не спалося.
Найда чув, як Аркадiй раз у раз перевертався з боку на бiк, сам вiн теж не
склепив очей... Десь вдалинi моторошно завивали вовки.
Уже сiрiло, й навколишнi предмети чiткiше виступали з темряви, коли
Найда врештi задрiмав. Та не минуло й пiвгодини, як його розбудив
сповнений радiсно© тривоги голос Аркадiя:
- Ти спиш, друже?
- Нi! - вiдповiв Найда, квапливо протираючи очi. Аркадiй уже встав,
обличчя його було збуджене, очi горiли.
- Ну, то вставай, я додумався, як шукати!
- Невже? Як саме? - вигукнув Найда.
- Кажу тобi, все розмiркував! Слухай, у записцi сказано, що похила
сторона росте над самою землею, отже, пiд нею не могло нiчого рости;
виходить, у той бiк од пенька, куди росла похила сторона, ма бути чисте
мiсце, без жодного пе-ньочка.
- Ай справдi! - вигукнув Найда. - Менi теж цiлу нiч не давала спокою
одна думка, та, з горя чи з досади, не мiг дiбрати в нiй толку, а тепер
одразу все збагнув... Я покажу тобi, де стояв цей дуб i в який бiк росла
його похила сторона.
Не тямлячи себе вiд радощiв. Найда, перестрибуючи через пеньки й
колоди, добрався до того мiсця, де вiн учора серед розкиданого сухого
гiлля побачив дубовий пеньок.
Аркадiй не вiдставав од нього.
Хвилин через п'ять вони вiдшукали пеньок. Глянувши пильно довкола,
Найда радiсно скрикнув:
- Тут, тут! Без сумнiву, вiн...
Аркадiй зупинився поруч з Найдою i вхопився рукою за груди. Од велико©
радостi вiн не мiг вимовити й слова.
Сонце ще не зiйшло, але все довкола було добре видно.
- Вiн, вiн! - не вгавав Найда, насилу зводячи дух. - Поглянь, як густо
кругом, особливо з цього боку, стоять пеньки-i широкi, старi, й молодi, а
тут, бачиш, усе чисто, аж до пенька тi © сосни. Тiльки шматочки кори та
обрубане гiлля. Збоку усохло© половини росли дерева, а ось ця, що росла,
нахилившись до землi, заглушила все пiд собою, i з цього боку валя ться й
гiлля. Бачиш, скiльки його, i це незаперечне доводить, що саме в цей бiк
була нахилена жива половина дуба... Бачиш, усi дерева валили в той бiк, до
степу, i там уже очищали ©х вiд кори й гiлля, а що розчахнутий дуб
похилився в протилежний бiк, то його тiльки туди й можна було валити, тому
вiн i впав у бiк лiсу, тут його й очистили.
- Воiстину все це так! - промовив Аркадiй. - Подякуймо ж господовi, що
явив нам свою ласку, й продовжуватимемо свою роботу, може, вже сьогоднi
ввечерi й назад вирушимо. Незабаром зiйде сонце, треба вже вiдрахувати
кроки!
Найда стрепенувся.
- Правда, - погодився вiн, - але насамперед ма мо встановити, як далеко
сягала похила сторона дерева.
- Що ж, менi зда ться, це не важко встановити. Адже сосни в лiсi
ростуть так, що стовбур ©х лиша ться голий i тiльки на вершинi
розроста ться гiлля, отже, похила сторона дуба могла вiльно рости майже до
цi © зрубано© сосни, сво © найближчо© сусiдки. - Аркадiй вiдмiряв од
пенька сосни невелику вiдстань, крокiв п'ять чи десять.
- Так! - погодився Найда. - В усякому разi, якщо ми й помилимося, то
всього на кiлька крокiв уперед чи назад, а це легко можна буде виправити!
- Тепер я побiжу за списами, заступами, сокирами, за всiм знаряддям.
Сонце ось-ось зiйде!
Аркадiй побiг до скелi, бiля пiднiжжя яко© вони склали всi сво© речi, й
за кiлька хвилин повернувся назад.
Вiд позначеного Аркадi м мiсця товаришi голосно, щоб не помилитися,
почали вiдраховувати кроки. Взятий напрям повiв ©х по схилу якогось горба.
Боячись помилитися в лiчбi й напрямi, товаришi жодного разу не поглянули
кудись убiк i, промовивши "сто", одразу вдарили списами, що, не зустрiвши
нiяко© перепони, глибоко ввiйшли в м'яку землю.
- Далi! - уривчасто крикнув Найда, вiдчувши, що його охопив жах вiд
само© тiльки думки про те, що й тут ©х могла спiткати невдача. Та цього
разу товаришам не довелося довго марудитись: спробувавши списами в кiлькох
мiсцях землю, вони нарештi намацали щось тверде.
- Камiнь! - вигукнув Аркадiй.
- Камiнь! - пiдхопив Найда i, швидко копнувши кiлька разiв, справдi
побачив сiру камiнну брилу.
- Тут! - разом крикнули приятелi.
- Хай буде благословенне iм'я господн ! - промовив Аркадiй, скидаючи
шапку.
- На вiки вiчнi! - тремтячим вiд хвилювання голосом вiдповiв Найда. -
Тепер я вiрю, що господь допоможе нам знайти скарб!
Обидва глибоко зiтхнули, випростались i тiльки тепер пiдвели голови й
озирнулися довкола.
Друзi стояли на досить високому горбi. З того боку, звiдки вони йшли,
пiдйом був ледь помiтний, а з протилежного - набагато крутiший.
Вершина горба була гола, й тiльки на ©© схiдному боцi росли,
сплiтаючись корiнням, двi старi сосни. З горба далеко виднiвся степ, поруб
i рiчка...
- Ну, та й привiльне ж тут, гарно, наче й дихати легше! - озираючись
довкола, захоплено промовив Аркадiй. - Ех ти, друже мiй, i як це нам
одразу не спало на думку, що дуб повинен був рости якщо не на узлiссi, то
на вершинi якогось горба чи бiля його пiднiжжя, одне слово, в такому
мiсцi, з якого i в лiсi можна б бачити i схiд, i захiд сонця?
- Поночi, брате, i в сво©й хатi заблудишся, а в чужiй i поготiв, -
усмiхнувся Найда. - I так без божо© допомоги ми б не второпали цi ©
записки. Одначе помовчiмо. Дивись, край неба уже червонi , зараз зiйде
сонце.
Товаришi завмерли, чекаючи цi © митi.
За кiлька хвилин на видноколi, саме помiж двома соснами, виринув край
вогненного диску...
- Сюди, праворуч, помiж цими двома соснами. Лiчи! - кидаючись уперед,
вигукнув Найда. Аркадiй попростував за ним, голосно вiдраховуючи кроки.
Вiдлiчивши п'ятдесят крокiв, приятелi опинилися бiля пiднiжжя горба й,
тримаючись узятого напряму, ввiйшли в лiс, обiгнули велике дерево й
побачили перед собою на вiдстанi п'яти-шести крокiв великий сiрий камiнь,
весь оброслий мохом, - вiн у виглядi конуса виступав з-пiд землi.
- Тут, тут! Напевне, пiд цим каменем! - вигукнув Аркадiй i побiг. Найда
теж прискорив ходу, пiдiйшов до каменя й промовив:
- Сiмдесят п'ять! Сiмдесят п'ять крокiв! А в записцi сказано сiмдесят
три!
- Це байдуже! - заспоко©в Аркадiй. - Його крок мiг бути ширший за наш.
- Не iнакше, як тут!
- Стривай, тепер уже будемо дiяти обережно, щоб не зробити помилки:
треба почитати записку.
- А що в нiй сказано?
- Та ось! - Найда дiстав iз-за пазухи записку й вголос прочитав: "Стань
на тому мiсцi на Петра й Павла й вiдлiчи на схiд сонця сiмдесят три кроки,
там побачиш..."
- Ну, що ж побачиш?
- Та тут клаптик вiдiрвано...
- Гм... Шкода!.. А великий був клаптик?
- Нi, ось поглянь, тут рiжок, не вистача одного рядка, не бiльше.
- Побачиш! Гм... Тут нiчого цiкавого, крiм каменя, не побачиш! - сказав
Аркадiй, уважно роздивляючись довкола. - Дерева як дерева, одне в одне,
без будь-яких прикмет. Ну, а ти що скажеш?
- Я теж думаю, що скарб пiд каменем. У рядку, якого не вистача , мала
бути точна вказiвка на мiсце, де його заховано. Скарби завжди закопують у
такому мiсцi, котре можна було б одразу знайти. А тут хоч як дивлюся, не
бачу, крiм цього каменя, нiчого примiтного: земля рiвна, анi горбочка, нi
рову, нi ями, - стирчить тiльки цей камiнь, отже, пiд ним i закопано
скарб.
Аркадiй якусь мить помовчав, зважуючи Найдинi слова, i потiм рiшуче
сказав:
- Так, у цьому останньому рядку мало бути вказано мiсце, де сховано
скарб;
певно, там писалося: "Побачиш камiнь, а пiд тим каменем закопано
скарб".
Аркадiй i Найда дружно взялися до робити. Настрiй в обох був чудовий, i
робота кипiла в ©хнiх руках. Пiдкопавши камiнь з одного боку, товаришi
побачили, що вiн розширю ться донизу, й зрозумiли, що доведеться немало
попрацювати, поки вдасться вивернути його iз землi.
- Нi, стривай, так нiчого не вийде! - нарештi промовив Найда,
розгинаючи спину й витираючи з чола пiт. - Треба спершу знайти в землi
хоча б один край цього каменя, звiдти й копати. Бери списа!
Товаришi взяли списа й заходилися пробувати землю навколо каменя. Але
списи входили в грунт на аршин, на пiвтора й одразу ж натикалися на щось
тверде.
Друзi зрозумiли, що пiдняти цей камiнь було б над людську силу, отже, й
скарбу пiд ним не могло бути.
Вони знову перемiряли кроки: камiнь лежав вiд вершини горба за сiмдесят
три кроки. I коли автор записки, який так точно описував усi прикмети
мiсцевостi, вказував на камiнь, то виходило, що цей камiнь являв собою
тiльки вихiдну точку, вiд котро© ще треба було шукати мiсце, де сховано
скарб.
Але як же його знайти, те мiсце, коли кiнець записки був вiдiрваний i
назавжди втрачений? Товаришi ще раз оглянули всю мiсцевiсть поблизу
каменя, але нiчого примiтного - анi горбочка, анi ямки - так i не виявили.
Лiс теж стояв рiвний, густий, жодне дерево не привертало до себе уваги
якою-небудь особливiстю... А за вузькою смугою лiсу вже тягся степ.
- Годi! - похмуро мовив Аркадiй, стромляючи заступ у землю. - Нiчого з