брат його, архiдиякон Аркадiй, i особистий секретар його, молодий i
здiбний молдаванин Антон Дзегiль, який разом з тим завiдував i
монастирською аптекою. Мельхiседек, бувши взагалi на свiй час рiзнобiчне
освiченою людиною, кохався i в медицинi, так що й цим сво©м знанням
залучав iще багатьох стражденних до монастиря.
Глибоко обмiркувавши план боротьби, боротьби безоружно©, з незламним
ворогом, Мельхiседек зрозумiв, що тiльки вiрна юридична постановка справи,
спокiйне й тонке ведення ©©, при сильному зовнiшньому заступництвi, можуть
урятувати Укра©ну, а тому вiн спершу не дратував ворогiв, присипляв ©х
мирними домаганнями й прагнув лише змiцнити зв'язок з Переяславською
пархi ю, а через не© i з найсвятiшим синодом: тiльки в диновiрнiй Росi©
вiн бачив тихе пристановище й намагався усiм серцем викликати в нiй
спiвчуття й жаль до сво©х нещасних спiввiтчизникiв.
Нарештi, з призначенням Мельхiседека правителем укра©нських церков, на
Укра©нi, пiсля тривалого безправ'я й безладдя, з'явля ться перша офiцiйно
визнана влада, заводиться конче потрiбний церковно-адмiнiстративний лад i
вiдновлю ться перерваний насильствами ворогiв зв'язок ©© з Переяславським
пископством. Число тих, що прилучалися до Переяславсько© пархi©, почало
поступово зростати, утруднену висвяту на сан священика полегшили
молдаванськi владики, рукополо-ження яких стверджував Гервасiй; багато
силомiць навернених в унiати почали знову переходити в православ'я.
Мельхiседек скрiзь поспiшав на допомогу, пiдтримував дух православ'я,
реставрував церкви, добивався прав на спорудження нових. Незважаючи на
розумну тактику й обережнiсть, вiн все-таки викликав пiдозру у ворогiв i
зустрiв з ©хнього боку люту вiдсiч. Спершу, в 1765 роцi, надiйшла вiд
унiатського митрополита Володкевича скарга на Мельхiседека пископовi
Гервасiю, а потiм, у наступному роцi, Мельхiседек одержав вiд комiсара
Сонського заяву, що Мотронинський монастир буде повернуто в унiатський. То
вже був одвертий виклик, який iгнорувати не було можливостi, тим бiльше,
що новий король Станiслав-Август ще не виявив сво © полiтики. Мельхiседек
подався до Переяслава, а звiдти до Петербурга шукати захисту православнiй
церквi й православному людовi. Колишнiй мiнiстр iноземних справ граф Панiн
прийняв його вельми ласкаво, зблизив з синодом, i iмператриця доручила
князевi Р пнiну, пословi при варшавському дворi, клопотатися перед королем
про захист одновiрцiв. Цi клопотання увiнчалися успiхом: Мотронинський
монастир поки що не зачепили, але розлючена шляхта почала домагатися
знищення цього "царя схизматiв" i переслiдувала нещасних священикiв i
селян. Цi жорстокi переслiдування, особливо пiсля утворення конфедерацiй,
перетворилися на знущання й викликали потребу вдруге по©хати
Мельхiседековi в Росiю, звiдки вiн тiльки через три мiсяцi мiг повернутися
до свого рiдного монастиря.
З сердечною радiстю вiтала паства Мотронинського монастиря свого
владику. Старший i ромонах, намiсник отець лпiдифор, зустрiв архiпастиря
з хрестом коло дверей храму, а ченцi шпалерами стали од само© дзвiницi.
Отець Мельхiседек вiтався по-братерському з усiма i, ввiйшовши в олтар,
упав на колiна перед престолом i вознiс теплу молитву до господа сил, щоб
послав вiн ласку свою пригнобленому народу i заспоко ння облитiй кров'ю
землi. Усi присутнi в церквi, i ченцi, i прочани, упали ниць.
Пiсля короткого молебня отець Мельхiседек оголосив усiм у трапезнiй
радiснi вiстi, передавши з благоговiнням ласкавi слова царицi, якi
заронили свiтло i надiю в занiмiлi вiд розпачу серця. Вiн розповiв, що,
крiм подарованого йому набедреника й патерицi, iмператриця пожертвувала од
щедрот сво©х п'ятнадцять тисяч карбованцiв на пiдтримання старих i
спорудження нових православних храмiв, а Мотронинському монастирю
пожертвувала ще багату ризницю. Коли до трапезно© внесли й розклали на
лавах царськi дари, то пишнота й багатство церковних риз так вразили
незвиклi до блиску очi убого© пастви, що в трапезнiй довго чути було
тiльки вигуки захвату, знадвору приходили все новi й новi юрби цiкавих.
Усi пожвавiшали; погляди ченцiв, привченi до холодно© байдужостi,
заiскрилися вогнем радостi, замкнутi мовчанням уста вiдкрилися, й радiсна
звiстка з трапезно© перелетiла на монастирське дворище й за браму, а
прочани рознесли ©© далi, по хуторах i селах, до братiв, що знемагали в
непосильнiй працi.
Не склав рук заради вiдпочинку i сам архiпастир, а зараз же пiсля
при©зду взявся за дiяльну пропаганду. Почувши про його повернення, до
нього почали при©жджати з навколишнiх сiл священики й виборнi вiд громад,
прохаючи вiдновити в них православ'я або вiдiбрати землi i майно, якi в
них захопили унiати й ксьондзи. На превелику радiсть Мельхiседека,
незабаром прибув до нього з Печер наш знайомий Найда i зразу став близьким
i енергiйним його помiчником. Чи пiдтримати дух пригнiченого кровожерним
насильством села, чи вселити надiю в серця спокушених, чи надихнути на
боротьбу знеможених, чи дати притулок i сховище тим, що не мають домiвки,
чи тим, якi блукають по лiсах, мов звiрi, - скрiзь архiмандрит посилав
Найду, i той виконував з великою ретельнiстю найменшi його доручення.
Це нове дiяльне життя захопило Найду цiлком i заглушило болiсну тугу,
що гнiздилася в його серцi; картини народного горя, якi вiн бачив навколо,
сповнювали його душу глибокою скорботою й примушували замислюватися, чи
вiрний вiн обрав собi шлях.
Найда був письменний i знав не тiльки церковне, а й свiтське письмо, а
в тi часи то було рiдкiстю, i тому, крiм доручень в роз'©здах, вiн почав
виконувати ще при Мельхiседеку й обов'язки писаря. Це ще бiльше зблизило
його з настоятелем. Мельхiседек i ранiше, вiдвiдуючи Печери, оцiнив серце
й розум молодого послушника, який з переконання покинув мирську су ту для
молитов i подвижництва в дiлах церкви, гноблено© i занепало©, а тепер,
узнавши його ближче, полюбив всi ю душею i зробив повiрником сво©х та мних
дум i бажань. Найда, з свого боку, платив за сердечне довiр'я архiпастиря
палкою вдячнiстю i високою любов'ю. Вiн би й на мить не задумався вiддати
за нього сво життя.
Мельхiседек завiв тепер, у зв'язку з подiями, що назрiвали, дiяльне
листування з переяславським пископом Гервасi м та пископом бiлоруським
Георгi м Кониським, який перебував саме в Варшавi i клопотався також
справами дисидентiв.
Оскiльки вища i рархiя була знищена в Руському кра©, котрий був пiд
гнiтом Польщi, то за висвячуванням в i ре© i навiть в диякони доводилося
звертатися до вищого духiвництва Росiйсько© держави. У цьому найбiльшу
допомогу подавав переяславський пископ, але користуватися нею було вельми
нелегко: польськi властi ловили перебiжчикiв на кордонi, вiддавали ©х на
тортури й навiть карали на смерть, а тому потрiбно було багато хитрощiв i
одчайдушно© вiдваги, щоб висвятитися й живим повернутись додому. Ранiше,
як ми вище сказали, цьому горю частково допомагали молдавськi владики, але
вони висвячували на священикiв без перевiрки знань iнодi людей навiть
зовсiм неписьменних, i Мельхiседековi доводилося спершу навчати ©х письма
й служби божо©, а потiм уже просити Гервасiя затвердити ©х. Тепер же,
внаслiдок протекторату Росi©, вiдкривалася пряма дорога, хоч i утруднена
все ж таки шляхтою, до переяславського пископа Гервасiя.
З приводу цих висвячувань писав часто Гервасiй, а Кониський повiдомляв
про наслiдки сво©х особистих клопотань при варшавському дворi, i кожне
його послання приносило все бiльше й бiльше радiсних вiстей; в останньому
листi Кониський повiдомляв, що король уже зважився видати декрет, яким
дисиденти визнаються державною владою i урiвнюються в правах з католиками
та унiатами. Ця звiстка викликала в Мотронинському монастирi щиру радiсть
i пiднесений настрiй. З цього приводу було вiдслужено урочистий подячний
молебень, на радiсний дзвiн якого вiдгукнулися й церкви навколишнiх сiл,
сполохавши тим уперше спантеличених ворогiв.
Був жаркий червневий день. Слiпучi потоки свiтла падали майже
прямовисне з безхмарно© височини й обливали Мотронинську гору з монастирем
i неозорий навколишнiй обшир яскравим сяйвом. Глибоко внизу виблискували
сво©ми макiвками величнi шатра зелених масивiв i, зливаючись у хвилясте
безмежжя, творили чудову картину.
Темнi тiнi скрiзь позбiгали до самого корiння, i тiльки щiлини ярiв та
кам'янистих круч згори здавалися страхiтливими чорними змiями.
Було душно й тихо. Навiть на верхiвцi гори не вiдчувалося свiжого
вiтерця, i тiльки по легких тiнях, що тремтiли на зелених склепiннях, та
по iскрах, якi подекуди спалахували смарагдами, можна було догадатися, що
легенький подих ледь помiтно ворушив листя.
Та, незважаючи на задушливу спеку, в келi© архiмандрита було
прохолодно.
диний кам'яний будинок, у якому мiстилася келiя та ще два поко©
настоятеля монастиря, зовсiм тонув у зеленi невеликого садка, що оточував
iз схiдного боку церкву. Товстi, масивнi стiни не пропускали всередину
зовнiшньо© спеки, а вузькi, високо прорiзанi вiкна, затiненi переплетеним
гiллям, не давали пробиватися в келiю яскравому промiнню, а тому в нiй
стояло при мне напiвсвiтло, що лягало м'якими зеленими тiнями на стелю. З
висоти склепiння келi© спускалася маленька, на три свiчки, люстра, а в
правому од вiкна кутку височiло розп'яття, обабiч якого висiли образи
Кирила та Мефодiя - перших просвiтителiв i насаджувачiв православ'я.
Бiля вiкна стояв Найда й читав допiру одержане вiд Гервасiя послання.
Мельхiседек сидiв проти вiкна в високому дерев'яному крiслi, спершись
лiктями на колiна й схиливши на руки голову. Поруч нього, склавши на
патерицi руки, сидiв у такому самому крiслi сивий намiсник лпiдифор. А
коло дверей, одкинувши голову й спершись на одвiрок, стояв атлет у чорнiй
рясi й клобуцi без воскрилiй; то був брат Мельхiседека архiдиякон Аркадiй.
Молоде, гарне обличчя його, з невеличкою чорною борiдкою, вiдбивало гру
почуттiв, якi його хвилювали, а темнi очi горiли енергi ю, iнколи
спалахуючи вогнем. Найда вимовляв кожне слово послання виразно, повiльно,
немов бажаючи вдуматися в та мний його смисл, а слухачi жадiбно й
нетерпляче ловили ©х, не порушуючи жодним словом читання.
- Хай буде, господи, ласка твоя над нами! - вигукнув, зводячи вгору
руки, Мельхiседек.
- I хай прийдемо ми до тихо© пристанi вiд бур i напастей! -додав
тремтячим вiд хвилювання голосом лпiдифор.
Далi пископ писав, що вiн бачить перемогу православ'я не тiльки в
тому, що дечого вдалось домогтися у короля польського i на сеймi, але i в
тiй щиростi, з якою унiати, що вiдпали вiд православно© церкви, знову
прилучаються до православно© пархi©.
- "У всьому цьому, - виразно читав Найда, - я зрю плоди високих тво©х
трудiв, в бозi собрате, диний оборонче й вiдновителю на Укра©нi
зганьблено© вiри, а тому я, пископ переяславський i боришпiльський,
владою, даною менi, грiшному, вiд бога, при благословеннi найсвятiшого
синода, ведлуг' заслуг святого подвижника, нинi утверджую тебе,
Мельхiседека, в чинi церковного правителя й протектора як над церквами,
так i над усiм православним народом на Укра©нi". При цих словах
Мельхiседек швидко пiдвiвся й, сплеснувши руками, вигукнув:
- Господи, чи достойний я цi © честi? Нiхто ще в рiдному краю не
уповноважувався на таку широку владу, i раптом... душа моя збентежена i
сповнена трепету. Високе довiр'я хвилю мо© груди су тою радостi, але
покладений на рамена мо© обов'язок гнiтить вiдповiдальнiстю душу.
- Хай не бентежиться серце тво , брате мiй во Христi, - заспоко©в
Мельхiседека намiсник, - нема в нас на всiй Укра©нi iншого захисника
православ'я, iншого заступника за долю нещасних братiв, крiм тебе!.. I
справедливе воздаян-ня в бозi преосвященного отця нашого, переяславського
владики, - на радiсть воно всiй братi© i всьому руському людовi! Пiд тво©м
воскрилi м процвiтуть храми й осушаться сльози нещасних... Праведний чин
твiй високий, i я йому радiсно вклоняюся! - з цими словами старий низько
схилив голову.
- Нема достойнiшого пастиря! - вигукнув i Найда, вiддаючи майже
доземний уклiн.
- Аксiос, аксiос! - проголосив диякон.
- Не менi, мо© дорогi брати й друзi, а диному боговi! - вiдповiв
iгумен, прийнявши в сво© широкi обiйми отця намiсника i тричi з ним
поцiлувавшись в уста i в плече. Потiм вiн обняв Найду й брата i,
обернувшись до розп'яття, зворушено промовив:
- Тобi, розп'ятому за нас, вiддаю сво серце й душу; сподоби ж мене,
господи, постраждати за народ твiй!
Усi були глибоко зворушенi. В благоговiйному мовчаннi минула хвилина,
друга...
- А що ж, - звернувся нарештi Мельхiседек до Найди, - хiба закiнчилося
послання святого владики?
- Нi ще, превелебний отче, - вiдповiв Найда.
- То читай далi! - i iгумен знову сiв на сво мiсце.
пископ Гервасiй наприкiнцi звертався з напученням до братi© i всiх
жителiв Укра©ни, закликаючи ©х до терпiння й покори i застерiгаючи, що
яких би мук не зазнали вони вiд гонителiв, краще мовчки терпiти ©х, анiж
пiдносити оружну руку i за злодiяння платити злодiяннями. Зворушливе
послання кiнчалося такими словами: "I такими за вiру тяжкими стражданнями
й терпiннями перед усiм християнським свiтом слави сте зажили, яку й
iсторiя вовiки не зiтре... I сi ©х, мучителiв ваших, дiло потече
повiстями й iсторiями у всi прийдешнi вiки".
- Амiнь! - промовив Мельхiседек i побожно поцiлував пiдпис
преосвященного владики.
Запало досить довге мовчання. Нарештi Мельхiседек заговорив знову:
- Так, достойно й праведно дiяти по глаголу нашого
найпреосвященнiшого владики, i я, брат його во Христi, не раз наказував i
пастирям, i парафiянам нашим, щоб терпiли i ждали... з болем у серцi
доводилось iнодi втiшати нещасних цими убогими, безпорадними словами.
Архiдиякон зiтхнув так глибоко i з такою силою, що навiть полум'я
лампади, що блимала перед розп'яттям, похитнулося й замиготiло.
- Ну й терпiли ж! - мимохiть зiтхнув i Мельхiседек. - Не вiдаю, чи на
свiтi iнший такий багатостраждальний i багатотерпеливий народ? Сво©м
терпiнням ми зажили собi вiчно© слави, й iсторiя запише це на скрижалях
сво©х: сво©м терпiнням, нарештi, заслужили ми в бога велико© ласки - чудо
звершу ться: навкруги пригнiченi й уярмленi пiднiмають голови з теплою
надi ю в очах, дзвiн розносить навкруги радiсну вiсть, навiть i тi, що
вiдпали од предкiвсько© вiри, повертаються в лоно рiдно© й iстинно©
церкви...
- Повертаються в деяких мiсцях, правда, - мовив архiдиякон, - а в iнших
латиняни й унiати чинять ще бiльшi розбо© та на©зди.
- Це випадки, - заперечив Мельхiседек, - та й, певно, в тих глухих
мiсцях, куди не дiйшов ще декрет короля й не долетiла звiстка про високий
протекторат диновiрно© монархi©. Минуло© седмицi одержали ми про се
радiсне повiдомлення од милостивого нашого ясне в бозi преосвященного
Георгiя, пископа бiлоруського, й розiслали з оного послання й декрета
королiвського копi© по всiх наших храмах, нехай радi i перебува в надi©
народ...
- Ох, прости мене за мо зухвале iнакомислi , брате мiй во Христi i во
плотi, найчеснiший владико! - заговорив Аркадiй. - Але дух мiй
бентежиться, i заспоко ння йому вiд цих радiсних вiстей н сть
нiякiсiнького... Шляхта переродитися не може... Який змалку, такий i до
останку! I ранiше ©© настренчували ксьондзи та зу©ти гнати й винищувати
впень схизматiв, - то яку вагу матиме для них королiвський декрет?
- Одначе за цими декретами сто©ть сила могутньо© держави.
- Чи сто©ть iще - цього ми певно не зна мо, яснепревелебний владико, -
зауважив Найда.
- А коли й сто©ть, - додав лпiдифор, - то хiба се примусить одуматися
свавiльну, не пiдлеглу нi смиренномудрiю, нi тверезiй обачностi шляхту? У
беззаконнi зросла вона, безправнiстю годувалася, для безпутства й для
гвалту живе.
- Ех, покора i терпiння! - не витримав i прорвався Аркадiй. - Багато
вони нам допомогли! Слави мученикiв зажили!.. Ха! А вiру й народ довели до
цiлковитого знищення... У славному терпiннi!.. Боронитися од гвалту й
розбою терпiнням? Ха-ха! Багато виборемо...
- Брате! Не суемудрствуй i бунтiвливу душу свою упокорюй, - суворим
голосом мовив Мельхiседек. - Христос сказав: "Аще ударять тебе в лiву
ланiту - пiдстав праву, а хто меча пiдняв - од меча й загине".
- Коли мова йде про саму тiльки мою шкiру, то й пiдставляй ©©... в
сво му дiлi твоя воля чинити так, як зна ш, - не вгавав Аркадiй, - а якщо
руйнують церкви, катують народ, занапащають його душу, то осторонь стояти
- це, на мою думку... Ех! Ще Христом вибивають очi... Та Христос же сам не
помилував крамарiв i мiняйл, якi залiзли в його храм i заходилися
торгувати, а взяв вiн у руки вiрьовку, столи ©м поперекидав, а самих
крамарiв - за дверi!
- Ти блюзнiрству ш! - сплеснув руками Мельхiседек. Архiдиякон одразу
змовк.
- Отець Аркадiй вiд щирого серця, - заступився за нього Найда, - од
гарячо© любовi до народу й до свято© нашо© вiри... I хiба не боляче
склавши руки дивитися на муку? Пал душi можна охолодити, але вбити в нiй
любов до братiв... не можна!
- Маловiри! - гаряче озвався iгумен. - Господь промислитель наш: вiн
покарання, вiн i суддя© Без волi його не впаде i диний волос. Усе
твориться в свiтi з волi царя царiв...
- Виходить, якби ми пiдняли на розбiйникiв i напасникiв довбню, то це
теж було б з волi вседержителя? - буркнув Аркадiй i, схаменувшись, замовк
остаточно.
Отець Мельхiседек сумно подивився на всiх i нiчого не промовив, тiльки
полегшив сво© груди болiсним зiтханням. Але що в тому зiтханнi та©лося?
Скорбота за непокiрних духом чи мимовiльна згода з ©хнiми думками?
Усi задумалися.
"Отже, все скiнчиться примиренням, - майнула в Найдинiй головi думка, -
бiдолашний люд примусять заспоко©тися. Як йому житиметься - не нам те
знати, а причини здiйняти за нього меча не буде, - i цей пекучий вогонь у
грудях повинен буде згаснути, розвiятись... А менi ж як? Спокiйно доживати
вiку в монастирi чи впасти в легкодухiсть? Нi, нi! Але душно тут, давить
груди ця ряса... нi дiла, нi життя! Ось i Аркадiй, i навiть старець
лпiдифор не вiрять в обiцяний мир, а вiрять тiльки в силу вiдсiчi... А
циганка яких страхiть менi наговорила! Згадаю - i досi волосся на головi
ворушиться... Але, видно, набрехала вона: нiчого й схожого на ©© слова
нема... Мабуть, доведеться поховати себе тут... Ех, життя!.."
Мельхiседек нарештi пiдвiвся з свого мiсця, прошепотiв молитву перед
розп'яттям i промовив лагiдно й тепло:
- Не будемо бентежити свiй дух сумнiвом, братi , кольми паче в днi
радостi, в днi посланого нам богом торжества! Дай, брате, послання нашого
архiпастиря, я покладу його в скарбничку.
Низько вклонившись. Найда передав архiмандритовi великий аркуш паперу,
списаний в'яззю, iз словотитлами й iншими надрядковими знаками.
Мельхiседек розгорнув його, розiклав знову старанно й згорнув у рурку, та
коли вiн почав легким постукуванням згортка об ручку крiсла вирiвнювати
його кра©, з рурочки несподiвано випав невеликий клаптик паперу й,
перевернувшись у повiтрi два-три рази, залетiв пiд лавку.
- Щось випало! - стрепенувся Найда й, проворно дiставши з-пiд лави
папiрця, подав його архiмандритовi.
Мельхiседек узяв той клаптик; на ньому з одного боку було щось написано
латинськими лiтерами. Поволi пiднiс вiн до очей сво©х записку й довго до
не© придивлявся, немов ледве розбираючи почерк або розгадуючи та мничий
змiст незрозумiлих слiв. Усi з живою цiкавiстю дивилися на архiпастиря, а
обличчя його тим часом укривалося мертвотною блiдiстю.
- Звiдки взявся папiрець сей? - звернувся нарештi Мельхiседек пiсля
довго© мовчанки до Найди.
- Не вiдаю, святий отче... Мабуть, був усерединi згортка. - Але ця
приписка не владики й не з Переяслава.
- А що в нiй написано? - стурбовано спитав лпiдифор.
- Смертний вирок менi вiд ляхiв. Усi перезирнулися й закам'янiли.
- Заспокойтеся, братi , це не вперше, - промовив з доброю усмiшкою
Мельхiседек. - Тiльки ранiше писали з прокляттями й лайкою, а тепер
коротко i врозум-ливо. Спасибi, хоч попереджають.
- Але треба вжити всiх заходiв, - захвилювався лпiдифор.
- В iм'я бога, в iм'я знедоленого люду, - палко вигукнув Найда. - О,
якщо вони насмiляться, - смерть ©м!
- Без пощади! - крикнув архiдиякон, i очi в нього налилися кров'ю.
- Якщо я потрiбен, то господь захистить мене, мо© друзi, - спокiйно
сказав iгумен, - а ця погроза не спинить мене на мо му шляху. У цей час
хтось пiдiйшов до дверей келi© i промовив:
- Господи, Iсусе Христе!
- Помилуй нас! - вiдповiв Мельхiседек i додав тремтячим голосом: - I
душу, i життя наше тобi вiддамо!
На порозi з'явився молодий послушник i, пiдiйшовши пiд благословення,
сказав, що прибули виборнi вiд яко©сь громади з священиком i просять, щоб
отець iгумен вийшов до них на пораду.
- Поспiшiмо, братi , до прибулих, - промовив Мельхiседек. - Ти, Найдо,
пiдожди мене тим часом тут, щоб написати вiдповiдь преосвященному пископу
переяславському, а ти, Аркадiю, передай у трапезну, щоб потурбувалися про
гостей... усе в руцi божiй! - закiнчив Мельхiседек i поквапно вийшов з
келi©.
Найда зостався сам i довго ходив схвильований по келi©; вiд його
швидко© ходи погасла й почала чадiти лампада, що висiла бiля хреста низько
над анало м. Але Найда нiчого не помiчав, його охопила тривога за життя
людини велико© душi, диного захисника вiтчизни, що стояв на краю
загибелi. В душi ченця закипала злiсть на ошалiлих у сво©й лютi звiрiв,
ладних пiдняти руку на все дороге для нього, заповiтне. Перед Найдою
постали страшною, кривавою картиною страхiття панських i латинських
насильств, якi вiн бачив останнiм часом: серед обгорiлих ру©н спотворенi
трупи, заплаканi дiти, кiстяки, що гойдалися на деревах...
- Так, правду казала панна, тисячу разiв правду! - вирвалось у нього, i
вiн сiв у глибоке крiсло. Думки його мимохiть полинули до Печер, до Лаври,
до поко©в отця настоятеля, до Кита ва, i скрiзь царювала панна... Образ
©©, прекрасний, чарiвний, вабив його до себе неземною красою, палив серце,
спопеляв мозок, яснiв перед ним, як недосяжна, нездiйсненна мрiя. I чим
дужче силкувався вiн одiгнати вiд себе це видiння, тим яскравiше воно
випливало з iмли й полонило його цiлковито. Його знову охопила невимовна,
гнiтюча туга, близька до слiпого вiдчаю.
"Та невже ж не виб'юся я з-пiд влади цих чар i вони до могили
шматуватимуть мою душу? Божевiлля, божевiлля! Я, велетень, виявився таким
кволим перед примарою! Куди тiкати? На Афон хiба що? Покинути i
батькiвщину, i всiх, кого любив, за кого страждав i боровся! Покинути...
Та хiба й там не оживуть вони й не вiдгукнуться в кожному ударi серця
страшним болем? Ех, рясо! Не владна ти над цим! - Найда похилив на груди
голову; розбурханi почуття стали помалу-малу вгамовуватись i'переходити в
елегiйнi. Пригадалося Найдi, з якою радiстю, з якою соромливою ласкою
зустрiчала його завжди панна Дарина, i не хотiлося йому все це приписувати
тiльки ©© патрiотизмовi, прагненню вирвати його з монастиря для боротьби з
ворогом, за вiтчизну... Йому здавалось, що вiн мав право пiдозрювати в нiй
i iнше, нiжнiше почуття... О, та ласка, та усмiшка, тi очi - вони й
занапастили його! Вони звели його з розуму! I от здогади цi i смертельна
отрута. Хiба дочка вельможного пана, генерального обозного, може подумати
про нього, як про рiвну собi людину? Ха-ха! Адже батько ©© сказав йому про
це й навiть пояснив, що i в казцi таке було б дурницею! А вiн, знаючи вже
непереможну владу чарiвницi, ще слухав ©© i з захватом пив з ©© рук убивчу
отруту!.. Дурень, дурень! Коли вже втiк од не© пiд власяницю, то не треба
було слухати ©© слiв, ловити ©© погляд... Не виходити навiть з келi©, коли
слiпа доля заносила ©© в монастир... О, коли б випекти ©© з пам'ятi,
вирвати з цього дурного серця!" - i Найда здушив до болю груди.
У цей час до келi© долинув гамiр, що знявся на монастирському подвiр'©,
почувся стук молотка в браму, голоси й метушливi накази. Найда поквапне
вийшов з келi© й попростував до брами - в не© вже в'©жджала запряжена
шестериком гнiдих коней простора колимага. Отець iгумен iз старшою братi ю
стояли на схiдцях монастирського ганку, зустрiчаючи з особливою радiстю
новоприбулих гостей.
Перша вискочила з колимаги висока, струнка, мов тополя, панночка й
пiдбiгла пiд благословення до отця архiмандрита.
- Панна Дарина! - мимохiть скрикнув Найда i завмер на мiсцi.
Пiсля радiсних слiв привiту i перших запитань Мельхiседек запросив
почесних гостей у трапезну; пан обозний i Дарина пiшли за ним.
Дарина помiтила подив i хвилювання, що охопили Найду при зустрiчi з
нею, i серце ©© стислося так трепетно, так солодко, що вона вся спалахнула
вiд радостi й соромливо опустила очi. Коли ж панна знову оглянулася, то
Найди вже не було; засмучена й схвильована, пiшла вона слiдом за батьком i
Мельхiседеком, не беручи участi в ©хнiй розмовi: думки ©© були коло
суворого й мовчазного ченця.
Хоч вона бачила його обличчя тiльки одну мить, та все ж таки помiтила,
що Найда дуже схуд за цей час, а в очах його з'явився гострий, зата ний
блиск.
"Чому, побачивши мене, вiн так змiнився на обличчi, чому зник, не
сказавши й слова?" - думала Дарина, йдучи за батьком прохолодним
монастирським коридором.
Тим часом Мельхiседек увiв почесних гостей до просторо© монастирсько©
трапезно©, де ченцi нашвидку вже готували щедрий почастунок.
Гостi посiдали до столу.
Дарина озирнулася, маючи та мну надiю побачити Найду, але нi серед
присутнiх за столом, нi серед послушникiв, якi прислужували в трапезнiй,
Найди не було.
Крiм Мельхiседека, обозного й Дарини, за столом сидiли ще i ромонах
лпiдифор та i родиякон Аркадiй.
Очевидно, до трапези були запрошенi тiльки найпочеснiшi мешканцi
монастиря.
Заспоко©вшись на цiй думцi, Дарина почала терпляче ждати кiнця трапези,
сподiваючись зустрiти Найду якщо не в церквi, то на монастирському
подвiр'©.
У трапезнiй було свiжо й прохолодно; крiзь гратчастi вiкна заглядала
зелень розкiшного монастирського саду. Бiля iкон сяяли великi лампади. З