Старицкий М.. Останнi орли

границi, був у руках народу; усiх панiв, економiв, посесорiв i орендарiв
повстанцi прогнали або знищили, - один тiльки Лисянський замок ще стояв
ворожим оплотом, а тому Залiзняк i доручив Найдi взяти його... Про це вони
умовились iще в Уманi, але гетьман вiдрядив побратима з сотнею козакiв
лише з нового табору.
За провiдника взяли диякона, бо вiн пробув у Лисянцi та ©© околицях
майже два тижнi й мiсцевiсть вивчив досконало. На загальнiй радi дiйшли
згоди пiдкрастися до замку не з боку мiстечка, а з-за гори, лiсом. Той лiс
пiдходив до самого муру, за яким починався великий сад; у лiсi, недалеко
вiд ставка, був i тайник, що вiв до губернаторських поко©в, а поблизу вiд
нього - нижня брама, укрiплена набагато слабше, нiж головна. Отаман знав,
що iз замку вихiд у сад - цей вихiд захищали тiльки простi дубовi
дверi...
З Уманi до Лисянки загiн дiстався за два днi, без пригод i перепон; не
тiльки якихось польських команд, жодно© живо© душi не зустрiли гайдамаки
на безлюднiй дорозi. Надвечiр вони пiд'©хали до лiсу, який майже до самого
замку тягся пологим узгiр'ям, а праворуч збiгав схилом до рiчки.
Вiд узлiсся до замку лишалося миль зо двi, але ©х треба було про©хати
лiсом та ярами, по бездорiжжю. Заглибившись у хащi, отаман дав перепочити
змореним коням i зiбрав раду, в якiй взяли участь диякон, колишнiй кривий
жебрак, що знав тут кожну стежку, й один досвiдчений дiд. Усi погодилися,
що вночi, та ще в таку темряву, - а нiч справдi була безмiсячна, небо
обклали важкi хмари, - ©хати небезпечно i лiпше переночувати в лiсi, щоб
на свiтанку рушити в дорогу. Але потiм Найда заперечив проти цi ©
пропозицi©: напад на Лисянську фортецю мiг вдатися тiльки глупо© ночi, -
виходить, цiлий день довелося б стояти за сто крокiв вiд замку, що було
ризиковане та й забарно; а в отамана, крiм стратегiчних мiркувань, нiмiло
серце вiд журби за Дариною i поривалося до не© з усi ю силою бурхливого
кохання... Тодi диякон запропонував скористатися з нiчно© темряви iнакше:
по©хати не лiсом, а полем, попiд лiсом, - удень чи при мiсячному свiтлi ©х
iз стiни замку, звiсно, побачили б, а в такiй пiтьмi нiякий бiс i за
десять крокiв нiчого не помiтить. Найда схвалив цю пропозицiю, додавши, що
за дво гiн вiд замку все-таки треба звернути з поля в лiс i спуститися до
само© рiчки.
Вирiшили ©хати через годину i, прибувши на мiсце, роздiлити загiн
надво : однiй частинi розташуватись нагорi поблизу головно© брами, а
другiй - спуститися до нижньо©; за гасло, що брама вiдчинена, верхньому
загоновi правитиме крик сови, а нижнiй загiн пiсля пострiлу повинен через
стiну пробратися в сад, добiгти до замку i, виламавши згадуванi вже дубовi
дверi, вдертися до губернаторських поко©в, а через них у замковий двiр;
сам же отаман з десятком молодцiв пробереться в тайник i спробу вiдчинити
головну браму.
Близько пiвночi загiн щасливо досяг призначеного мiсця, i Найда зi
сво©ми хлопцями пiсля довгих пошукiв у густому тернику знайшов нарештi
завалений камiнням вхiд до пiдземно© галере©.
А Кшемуський з дружиною не спали вже третю нiч, та й навряд чи в замку
знайшлася б хоч одна жива душа, яка могла б спокiйно спати останнiм
часом... Три днi тому до головно© брами прибiг натовп вре©в i, голосячи,
почав благати притулку; як виявилося, серед них було два втiкачi з Уманi -
вони й розповiли, що мiсто в руках гайдамакiв. Ця звiстка приголомшила й
губернатора, й гарнiзон:
не ждав i не гадав нiхто, щоб таку твердиню могла взяти безладна,
кепсько озбро на юрба... Досi кожен вважав становище Лисянського замку i
сво перебування в ньому цiлком безпечними: всi були певнi, що повстанцi,
обложивши Умань, стоятимуть там добрий мiсяць, а тим часом вiд коронних
вiйськ прийде надiйна пiдмога... I раптом - Умань упала в огнi й ру©нах;
пiдмоги тепер нема вiд кого чекати й з дня на день жди, що перед стiнами
замку з'являться незлiченнi сили лютих ворогiв.
Уже другу нiч подружжя Кшемуських проводило в молитовнi, розташованiй
мiж спальнею й кабiнетом. Цього вечора вони довго молилися, а тепер сiли
перепочити. Усi ©хнi думки були паралiзованi жахливим передчуттям
неминучо© смертi.
- I той юний лицар, який справив на мене таке незабутн враження, i вiн
ошукав нас! - промовила панi Ядвiга. - Обiцяв негайно повернутися з
регiмента-рем i пiдмогою, та, певно, й забув про свою обiцянку.
- А може, його вбили гайдамаки? - зiтхнув губернатор.
- Ой, на бога! Не кажи такого... Не край мого серця... Я й так
змучилася... Вони замовкли. Кшемуський, походивши по кiмнатi, знову сiв.
Нараз з кабiнету почулись якiсь дивнi звуки. Перша звернула на них увагу
панi Ядвiга:
- Чу ш? У кабiнетi завелися щурi...
- Що-о? - опам'ятався Кшемуський. - Якi щурi?
- А ось прислухайся!
Тепер з кабiнету долинув тихий скрип i якесь пiдозрiле шарудiння,
немовби хто пролазив через вузький отвiр. Щось брязнуло.
Губернатор зблiд, схопився був на ноги, але знову опустився в крiсло.
- Ай! Хтось ходить там, - скрикнула панi, та вiд страху в не©
перехопило подих i з горла вирвався ледве чутний хрип: - Це злодi©!
- Цсс! Анi слова! - Кшемуський затис дружинi рота й шепнув ©й на вухо:
- Це не злодi©, а зрадники...
Переборовши жах, вiн кинувся в куток i натиснув ногою на якусь педаль.
У стiнi почувся глухий стук. Шарудiння в кабiнетi вiдразу стихло.
Губернатор на руках винiс з молитовнi панi Ядвiгу, знепритомнiлу вiд
страху.
А в кабiнетi стояв Найда, випростуючи занiмiлу вiд напруження спину; за
ним уже пролiзли й обережно обмацували стiни ще четверо козакiв. Зненацька
за стiною у тайнику немовби щось обвалилося. Усi занiмiли в тривожному
чеканнi... Минула хвилина, друга... - нiхто з ©хнiх товаришiв бiльше не
з'являвся в отворi...
Отаман кинувся назад, на кiлька схiдцiв спустився в пiдземну галерею i
наткнувся на якусь брилу, що загородила вхiд; за нею було чутно метушню i
стурбованi голоси... Найда спробував зрушити брилу, та вiдразу зрозумiв,
що це не пiд силу людинi.
- Поспiшайте назад! Ми вiдрiзанi© - крикнув вiн. - Нехай диякон iз
загоном мерщiй перелазить через огорожу й здобува замок... Ми ще
спробу мо вiдчинити браму.
Потiм, повернувшись у кабiнет, Найда прошепотiв до товаришiв:
- Нас пiдстерегли... Та хоч би там що - гайда за мною! Тiльки швидкiсть
i вiдвага ще можуть урятувати нас!
Навпомацки отаман знайшов дверi в коридор; вiн знав, що в кiнцi його
були сiни з двома виходами: один вiв до брами, другий - у сад. Ледве чутно
ступав Найда, а за ним товаришi... Але тiльки-но вiн вийшов у сiни, як
раптом збоку на нього кинувся добрий десяток озбро них людей-То були слуги
Кшемуського. Попереду ©х стояв сам губернатор, що вiдразу пiзнав у
полоненому свого недавнього гостя, якого в замку так ласкаво усi приймали,
вважаючи його за польського лицаря.
- А! То ти ось яка птиця! - зловiсно мовив губернатор.
- Атож, я запорожець! Найда, коли твоя мосць чула це iм'я! - твердо
вiдповiв отаман, дивлячись прямо в вiчi ненависному вороговi. - Шкода, що
мене схопили тво© посiпаки, а то ми звели б старi рахунки, пане
губернаторе.
- Якi рахунки? - здивувався Кшемуський. - Чим я завинив перед тобою або
тво©ми товаришами?
- Чим? Згадай, скiльки ти пролив людсько© кровi, скiльки сирiт пустив
по свiту, скiльки слiз виточив у нещасних!.. Та в тих сльозах тебе можна
втопити! Ще раз кажу, шкода, що ти втечеш од мо © руки... Ну, дарма -
прийде iнший месник! Веди ж мене на страту, недолюдку, але затям, що в
тебе за плечима сто©ть смерть... страшна смерть!
Найдинi слова так вразили губернатора, що вiн спершу й слова не мiг
промовити, тiльки цокотiв зубами вiд злоби й страху. Шляхта, що його
оточувала, люто загаласувала:
- Заткни ж йому пельку, ясновельможний пане!
- На шибеницю! - ревнув нарештi Кшемуський, бажаючи якнайшвидше
позбутися зловiсного пророка.
Отамана потягли в двiр...
У цей час надiйшла стривожена панi Ядвiга й, побачивши полоненого,
заточилася.
- зус-Марiя! - хотiла вона крикнути, але голос у не© обiрвався. - Що
це ко©ться? Наш коханий гiсть, славний лицар вiтчизни...
- Не хто iнший, - перебив дружину Кшемуський, - як хлопський шпигун,
довудца гайдамакiв, диявол iз пекла, проклятий Найда!
- Ой, води! - скрикнула панi губернаторова i, коли б не офiцери, якi
стояли поблизу, впала б додолу.
- Ти, люба, не тривожся! - почав заспокоювати Кшемуський дружину, що
потроху приходила до пам'ятi. - Цей схизмат не вирветься з мо©х рук, нi!
Вiн був у нас тодi з пiдступною метою: вивiдати пота мнi ходи... i хотiв
по-зрадницькому, як Юда, продати нас... Але тепер вiроломний зрадник у
мо©х руках i за кiлька хвилин його повiсять!
- На бога! Не треба! У мене серце розрива ться! Тут щось не так...
Цього не може бути... Це жахливо... Вiн не може бути злочинцем... Хiба
такi очi... i голос... можуть бути у розбiйникiв? - голосила панi, не
тямлячи, що говорить i чому захища Найду.
- Що ти? Що ти? - силкувався припинити потiк ©© диких, несамовитих слiв
губернатор. - Опам'ятайся! За кого ти просиш? Тобi ж кажуть, що це
Найда... заклятий ворог наш... Вiн i сам признався, тут щойно всiм
погрожував смертю... проклинав нас... Вiн не поляк, вiн - хлоп!.. Вiн
шпигун i зрадник!
- Ой боже мiй, що ж це? - ламала руки панi губернаторова. Вона не могла
перебороти сво © незбагненно© симпатi© до Найди.
Тим часом жовнiри, що тягли отамана на страту, зупинилися. Шляхта,
невдо-волена затримкою, почала ремствувати.
- Що ж це? Невже заради примхи... через незрозумiлий жаль... уникне
страти такий злочинець? - чулися голоси.
Найду теж вразило це заступництво, торкнувши в його серцi давно
замовклi струни... I тепер вони бринiли, немов забута пiсня, гамуючи злобу
й навiваючи якусь дивну розчуленiсть. Отамановi раптом стало жаль свого
молодого життя... "Умерти на порозi щастя - це безглуздя, але вмерти, не
попрощавшись з коханою, - це найстрашнiше! Та де вона? Може, губернатор
уже вiдпровадив ©© додому? Але Дарина не по©хала б... А якщо не по©хала,
то чому не йде сюди? Усе в замку пiднялося на ноги... вона б на гамiр
прибiгла перша... Чи не кинув ©© у льох цей негiдник?" - такi думки
ро©лися в головi Найди, й вiн, щоб вiдтягти якось час, лагiдно мовив до
Кшемусько©:
- Панi... тво заступництво зворушило мене... I я б вiддячив тобi тим
же... Але доля позбавля мене тако© можливостi...
У цю мить залунав пронизливий зойк: на сходах з'явилася Дарина. Найда
похитнувся.
Дiвчина знала про падiння Уманi й нетерпляче чекала свого судженого в
замку... I раптом гамiр, крики... Вона кинулась до дверей, але покiй було
замкнено ззовнi. Довго панна кликала слуг i смикала дверi, поки нарештi
вони розчинились...
Побачивши зв'язаного Найду, Дарина зрозумiла, що справу програно й що
страшний кiнець неминучий; з розпачем приречено© вона кинулася
губернаторовi в ноги й почала благати:
- Зглянься! Змилуйся! Мiй батько вiддячить тобi сторицею!.. Не може
вмерти цей лицар! Вiн - мiй наречений!
- Ха-ха! То ось яка ти дочка генерального обозного! - зловтiшне
просичав Кшемуський. - Це одна зграя...
- Змилуйся! - не тямлячи себе, волала Дарина, хапаючись за полу
губернато-рового жупана. - Зглянься, пане!
- Ах ти, гадюка! - крикнув Кшемуський i затупотiв ногами. - Мотузку на
них обох! Тiльки ©© спочатку прив'язати до стовпа, до шибеницi, поки вiн
не здохне... хай милу ться на свого коханця... а потiм i ©©!
- Не принижуйся перед цим негiдником, моя люба! - промовив отаман, не
зводячи з дiвчини очей. - Коли так судилося, то помремо чесно, не
зганьбивши себе. На Укра©нi все влашту ться i без нас...
Дарина пiдвелась i, обвiвши презирливим поглядом катiв, кинулась до
Найди.
- Орле мiй! Наша славо! Я не принижусь бiльше!.. Прощай! Там
побачимось! - i вона обвила шию коханого руками, злившись iз ним душею в
останньому передсмертному поцiлунку.
- Вiдтягнiть ©©! - зненацька крикнула панi губернаторова, вiдчувши в
сво му серцi якiсь ревнощi до цi © дiвчини.
Найду потягли в двiр, а за ним i непритомну Дарину... Юрби цiкавих i в
дворi, i на стiнах замку нетерпляче чекали страти. Панi Ядвiгу Кшемуський
наказав вiдвести в поко©.
- Слухайте, божевiльнi! - востанн заговорив отаман, звертаючись до
жовнiрiв. - Ви чините волю лиходiя, приреченого на жахливу смерть... i цим
самi себе засуджу те на загибель... Залiзняк уже звiльнив увесь край i йде
сюди! Польськi вiйська розбито... Весь народ повстав... Вiн не лишить тут
каменя на каменi... i за мою голову вiдплатить вам пекельними муками!
Присягаюся всiм святим - не страх смертi змушу мене говорити, я не раз
дивився в вiчi кирпатiй, а менi шкода вас... Схаменiться, перейдiть на бiк
правди й скарайте наших мучителiв. Першого хапайте
недолюдка-губернатора!.. Було видно, що отамановi слова справили враження
- жовнiри захвилювалися i почали ремствувати:
- Ай справдi, панове, супроти Залiзняка нам не встояти... то чого ж
гинути нi за цапову душу?
Скрегочучи зубами вiд злоби й нетерплячки, губернатор чекав, поки
встановлять шибеницю. Нарештi все було готово, й вiн люто вигукнув:
- Взяти його! А цю, - показав вiн на Дарину, - прив'язати поки що до
стовпа! Челядь, проте, не квапилась... Тодi наказ губернатора кинулася
виконувати вельможна шляхта, переймаючи на себе обов'язки катiв. А
Кшемуський скаженiв:
- Найда все бреше! От-от прибуде Стемпковський!
Отамана пiдвели до шибеницi, накинули зашморг... На щастя, Дарина не
бачила нiчого: вона так i не прийшла до пам'ятi, навiть тодi, коли ©©
прив'язували до стовпа.
Але в той час, коли Кшемуський тiшився муками сво©х жертв, у замку
несподiване зчинився страшенний гамiр: вiн виник десь у внутрiшнiх покоях
i, наближаючись, наростав, мов буря... Усi скам'янiли... Почувся жiночий
вереск, i знавiснiла панi губернаторова, в супроводi Теклi й iнших жiнок,
вискочила у двiр з криком:
- Рятуйте! Гайдамаки в замку! Вдерлися через садовi дверi!
Ще не встигли сторопiлi жовнiри й шляхта збагнути жах свого становища,
як iз вхiдних дверей вихором вилетiла юрба гайдамакiв; на чолi ©© був
старий запорожець Таран, котрий приспiв з Мотронинського монастиря i
при днався до нижнього загону.
- Де Найда? - кинувся вiн до скам'янiлого вiд переляку губернатора.
- Онде! - тремтячою рукою показав Кшемуський на шибеницю.
- Мертвий? Ой орле мiй! - захлинувся слiзьми старий. - Що ж тобi,
нелюде, зробити? Скажи, яку кару тобi придумати?
Губернатор трусився й не мiг вимовити жодного слова.
- Ти зна ш, кого ти стратив? Зна ш? - Дiд з ненавистю струсонув
губернатора, а потiм, схопивши за руку його дружину, також приволiк ©© до
нещасно© жертви. - Зна ш, кого цей гаспид повiсив? Сина свого, рiдного
сина: це - ваш Стась! Кшемуська несамовито крикнула i впала.
- Приведiть ©© до тями! Вiдлийте водою! Нехай втiша ться смертю рiдно©
дитини, яку вбив диявол-батько... Весело тобi дивитися на мертвого сина?
Та ще якого сина!.. Лицаря!.. Ось так i я мучився, коли ти закатував мою
дружину й дiтей!.. Придивись, я - Свирид Таран... Пам'ята ш - молодий,
ставний, щасливий... а тепер сивий дiд... Та серце в мене те саме, що й
колись було: останнi двадцять рокiв воно билося для помсти й дочекалося
©©!..
Запорожець пiдiйшов до прив'язано© Дарини й нахилився.
- Вона ще жива, тiльки непритомна... Розв'яжiть мотузку! А втiм,
стривайте! Яке буде ©© життя? Сама мука.. Нi, ©й лiпше не знати цього, не
бачити свого орла мертвим... а швидше з ним зустрiтися там... Боже, прости
i мене, i ©©! - вiн вихопив з-за пояса пiстоль i вистрiлив.
Дiвчина навiть не розплющила очей, вона тiльки стрепенулася й поникла,
всiм тiлом повисши на мотузцi.
- Дивися, неситий звiрю, i ти, гадюко! - знову звернувся дiд до
Кшемуського й опритомнiло© панi. - Ви, ка©ни, може, не вiрите мо©м словам?
То гляньте ж на родимку, що була у вашого сина на грудях... - I старий
розгорнув на тiлi Найди, якого гайдамаки вже зняли з шибеницi, жупан.
- Мiй син! Стась!.. - вирвався несамовитий крик з уст матерi, й вона,
наче мертва, впала на землю.
- Дорiжте ©©, коли ще жива, - звелiв запорожець. - А його прив'яжiть до
жiнчиного трупа й покладiть ось тут, бiля шибеницi: нехай здиха з
голоду... А ви, дiтки, грабуйте замок, рiжте всiх до ноги... Справте по
нашому славному лицаревi страшнi поминки!
Головна брама була вже вiдчинена, через не© увiрвався другий загiн.
Чинити опiр нiхто й не думав...
Гайдамацький рух зазнав поразки. Тяжко поранений Залiзняк з рештками
свого вiйська подався на пiвдень, у запорозький степ. За добу шалено©
гонитви гайдамаки вiд'©хали так далеко, що були в цiлковитiй безпецi. Але
нiщо вже не могло врятувати ©хнього ватажка: надвечiр наступного дня його
не стало. Перед смертю, зупинившись у чистому полi. Залiзняк звелiв
вивести себе на високу могилу, аби ще раз поглянути на милий серцю край;
потiм попрощався з товаришами, нiжно обняв Прiсю, востанн глянув на
призахiдне сонце, що багряним золотом заливало широкий степ, i, припавши
до рiдно© землi, навiки склепив сво© орлинi очi. Козаки накрили гетьмана
прострiленою кулями червоною корогвою i мовчки опустилися на колiна.
Вранцi вони шаблями викопали яму, наносили шапками землi й насипали сво му
батьковi високу могилу...
Гонту в Сербиновi замучили ляхи. Гордо терпiв вiн пекельнi тортури й
мужньо зустрiв смерть.
Зазеленiли степи й луки, зацвiли на кривавих нивах квiти. Пам'ять про
страшнi гайдамацькi битви перейшла в пiснi й думи; заго©лися рани в серцях
людей... Та не заго©лася рана у серцi Прiсi... Хоч як благали ©© Сара й
Петро, вона пiшла в монастир i там, вiдцуравшись свiту, жила спогадами про
гетьмана Максима...