Старицкий М.. Останнi орли

- вiшати, на палю садовити, топити, шкварити... Що вони тепер можуть?
Плюнув, розтер, та й годi!
- Ясновельможний помиля ться, якщо так легко на це дивиться, - серйозно
зауважив хорунжий, - погань то погань, але цю погань пiдтриму й наставля
ки©вська схизматська i рархiя, а Москва... вона, можливо, про людське око
й стриму запорожцiв, але та мно... ого-го! Адже вона, наш ворог, не
тiльки заступа ться за сво©х нiбито одновiрцiв, але й велить Понятовському
потурати ©м... Ну, звичайно, вiн "падам до нiг"!
- Грiм i блискавка! Той Понятовський ось де в мене сидить! - ударив
себе кiлька разiв по потилицi Младанович.
- Та й у всiх! Це ж ганьба! Ми, вiльна, гонорова шляхта, i в якiйсь
пiдлеглостi, когось повиннi слухатися!
- Oui, oui!' Обурливо!
- От багато хто з благородного лицарства й повстав проти такого
становища й утворили конфедерацi©, щоб протидiяти московському шпигуновi,
зрадниковi! I протидiяти не тiльки йому, а й усьому впливу схизматсько©
Росi©.
- Браво! Браво! Це менi подоба ться... Це менi нагаду стару Польщу...
Я сам ладен прилучитися до конфедератiв.
- Пречудове!.. Головне - конфедерацiя вiд нас недалеко, в Барi. Я член
©©... Ясновельможний пан буде щонайповажнiшим...
- Радий, радий i клопотатимусь за Пулавського...
У цей час до спiврозмовникiв пiдiйшло кiлька гостей; виявилося, що й
вони провадили жваву бесiду на ту ж саму тему; але серед них знайшовся
один, який зовсiм розходився з думкою бiльшостi: його слова й викликали
гарячi заперечення, що перейшли в бурхливу суперечку.
- Задушили, задушили поспiльство цiлком! - кричало кiлька голосiв.
- Нi, панове, не задушили ви поспiльство, воно тiльки зата©ло злiсть, а
нас, шляхту, ненавидить до глибини душi.
- Ха, - обiзвався один шляхтич зневажливо, - а пановi дуже потрiбна
любов того бидла? Пан, може, хоче обнiматися й цiлуватися з тими
схизматами?
Весь гурт дружно зареготав, але суперечник не збентежився вiд цього
брутального глузування, а дивився на всiх ясно, спокiйно, навiть з
поблажливою усмiшкою, що грала на його великих, м'яко окреслених губах.
Хоч вiн був i негарний, худорлявий i непоказний, але прекрасно розвинена
його голова, з благородно окресленим чолом i розумними, трохи
короткозорими очима, справляла симпатичне враження i свiдчила, що ця
людина сповнена внутрiшньо©, приховано© сили. То був молодий учений,
шляхтич Левандовський, що оселився недавно в сво му родовому хуторi
поблизу Лисянки.
- Не святкуйте, панове, перемоги i не дивiться так легко на тривожний,
близький до кризи час, - провадив вiн серйозно, не звертаючи уваги на
безтурботний, веселий, пiдiгрiтий алкоголем настрiй сво©х слухачiв. -
Ненависть люду, який стогне пiд несправедливим гнiтом ваших економiв,
отаманiв i рiзних жондцiв, може за першо©-лiпшо© нагоди проявитися таким
вибухом помсти, який захита всю вашу видиму могутнiсть i вжахне свiт...
- Вiтаю пана Левандовського! - зухвало кинув у вiчi шляхтичевi один з
його опонентiв. - Якщо пан бо©ться цi © поганi, то йому слiд усе
пробачити: хто бо©ться, тому в очах дво©ться!
- А може, пан хоче бути ватажком в того бидла? - зауважив другий.
- Можливо, - пiдхопив третiй, - звiдси й пророкування.
- Протестуюсь! - крикнув Левандовський.
Усi загаласували.
- Та нам тепер не страшнi, - кричав перший опонент, - не тiльки хлопи,
а й круль, i сейм, i сам диявол!
- Ми самi тепер крулi! - крикнуло кiлька шляхтичiв, дзенькнувши
острогами й брязнувши шаблями.
- По-перше, панове, ви не крулi, - перечекавши, поки затих галас,
заговорив знову Левандовський, - а тiльки служите в командах у крулiв, а,
по-друге, саме в цьому й безсилля Речi Посполито©, що олiгархiя захопила
владу в сво© руки, знищила значення закону, сейму й державно© влади;
можновладцi розбили славну й сильну колись Польщу на кiлька ворожих помiж
собою таборiв i взяли собi на розум, що ©хнi дрiбнi особистi iнтересики та
свавiлля й становлять усю суть Речi Посполито©.
- Це нахабство! Зрада! Чи не з дисидентiв пан? - з погрозою обступила
Левандовського група опонентiв.
- Панове лицарство! - палко мовив, пiднiсши руки, Младанович i пiдiйшов
з сво©м хорунжим до товариства. - Я бував у Францi©, в Парижi i всiлякi
диспути чував, там вони скрiзь провадяться безборонне. Це дуже корисно для
розуму, але не повинно викликати розлюченостi... Це, так би мовити,
лицарський турнiр слова... а на турнiрах, шановне панство, переможця
прикрашають вiнком.
- Але, ясновельможний, - вже стриманiше загомонiли деякi голоси, - цей
пан обража нас i Рiч Посполиту сво©ми словами...
- Нiкого я, панове, не маю намiру ображати, - пiднiс голос
Левандовський. - Я кажу щиро i кажу, за сво©м глибоким переконанням,
правду. Я католик, справжнiй, а не фанатичний... Я був недавно за кордоном
i зустрiчався з видатними особами сусiднiх держав: усi цi моцарства - й
Австрiя, й Пруссiя, й Московiя - дивляться на Польщу, як на вмираючу вiд
внутрiшнього безсилля й безладдя державу. Ви обурю тесь, що Московiя
заступа ться за ретикiв, сво©х одновiрцiв, та нiмцi, повiрте, ще бiльшi
нашi вороги: вони до часу не втручатимуться в нашi чвари, а ще, либонь,
заохочуватимуть розгнузданiсть нашого вельможного панства...
- Ого! Одначе! - почулося кiлька роздратованих голосiв.
- Занадто смiливо, - зауважив i Младанович.
- Я ще раз кажу - розгнузданiсть, - пiдкреслив Левандовський, - бо всi
багатства й прибутки кра©ни вiдiбранi в Речi Посполито© i перебувають у
руках магнатства, а воно ©х витрача на лукулiвськi бенкети, на безумнi
забаганки та на дикi забави; держава ж позбавлена прав i знесилена. Хiба
при такому станi речей може Рiч Посполита дати вiдсiч зовнiшньому
вороговi?
Пiд час цi © останньо© тиради непомiтно пiдiйшов до гурту суперечникiв
господар замку i став з подивом прислухатися до мови свого пiдвладного
шляхтича.
- Що вона ма для самозахисту? - тим часом провадив далi Левандовський.
- Нi влади, нi грошей, нi вiйська!
- Помиля шся, пане! - рiзко перервав його хорунжий Младановича. - у
Речi Посполито© оборонцi, тi оборонцi - ми, благородне лицарство, найкраще
в свiтi вiйсько: нiхто ще з нас не розучився орудувати списом i шаблею,
нiхто з нас не дозволяв ще нiкому наступити собi на ногу... i ось ми
утворю мо конфедерацi© проти Москви за шляхетську вольнiсть!
- Браво© Вiват! От справжнiй патрiотизм! ще Польска н згiнела! -
вибухнули захопленi вигуки натовпу на адресу хорунжого Голембицького.
- Спасибi, мiй майбутнiй зятю, - несподiвано почувся голос губернатора
Кшемуського; старий вийшов наперед з натовпу, що розступився перед ним,
пiдiйшов до хорунжого й ласкаво поклав йому на плече руку. - Старопольське
серце в пана, а душею, видно, вiн справжнiй католик. Але менi сподобалась
i смiлива мова пана, - кинув вiн крижаний погляд на знiяковiлого
Левандовського. - Як бога кохам - це смiливо й оригiнальне; звичайно, пан
iз-за кордону вивiз сво© переконання, але це цiкаво... А я, зда ться, знаю
пана, - придивлявся до нього, хижо примруживши очi, Кшемуський. - Ми часто
зустрiчалися...
- Так, я мав честь кiлька разiв бути присутнiм на його мосцi
полюваннях, i вельможний пан звернув увагу на мiй хутiр, милувався ним...
- А, пам'ятаю, пам'ятаю... пречудовий куточок, сад, долина, став,
млини... Так, так... Хотiв був ще за©хати, але молода дружина в пана була
хвора.
- Цiлковита правда, ясновельможний, вона збиралася стати матiр'ю, i
тому я позбавлений був утiхи й честi...
- Ми пана винагородимо i завтра ж у нього будемо... Менi хочеться
ближче з паном зiйтися, але я не пригадую, де цей хутiр, то пан сам нас
проведе...
- Я попрошу в такому разi дозволу по©хати ранiше й попередити дружину.
- Не вiдпущу, - зловтiшне посмiхнувся Кшемуський, - ми зробимо сюрприз,
а про почастунок не турбуйся: все вiзьмемо з собою...
Левандовський низько вклонився й замовк. Кшемуський пiдiйшов до
Младановича, i гостi шанобливо вiдiйшли, щоб дати можливiсть губернаторам
поговорити наодинцi.
Левандовський кинув гамiрливий гурт i заглибився в одну з темних алей;
серце його щемiло вiд образи, а душу охопив такий морок, таке ганебне
вiдчуття рабства, що в грудях його билося тiльки одне бажання: пiти
звiдси, нiкого не бачити й нiколи сюди не повертатися.
На перехрестi вiн здибав незнайомого у багатому козачому вбраннi, з
золотою китицею на правому плечi, що свiдчила про звання сотника. Козак
був ставний, плечистий, i вiд усi © постатi його била мужня сила, але,
незважаючи на атлетичну будову, вiн не був позбавлений грацi© i плавностi
рухiв.
Та Левандовського особливо вразило обличчя сотника: воно було сповнене
контрастiв i належало до числа тих фiзiономiй, якi, раз потрапивши на очi,
не забуваються вже нiколи.
Довгастий овал його обличчя був гарний, але до пiдборiддя надто
звужений, правильнiсть лiнiй порушував лоб: бiлий, дуже розвинений, немов
мармуровий, вiн здавався вiд пiдголено© чуприни ще бiльшим, засмаглi,
вкритi густим рум'янцем щоки вилискували бронзою. Чорнi мигдалеподiбнi очi
незнайомого поставленi були трохи зашироко, але оскiльки вони були дуже
великi, то ця вада лишалася непомiтною, чому сприяли ще брови, темнi,
тонкi, смiливо пiднятi вгору бiля скронь i опущенi коло перенiсся. З-пiд
цих брiв погляд незнайомого здавався пильним i гострим; тонкий з горбиком
нiс надавав демонiчного виразу всьому обличчю, а втiм, його пом'якшував
добродушний вираз трохи заширокого рота, завжди готового вiдкритися для
веселого смiху, показуючи при цьому два ряди мiцних бiлих зубiв.
З першого ж погляду сотникове обличчя з орлиним носом, гострим поглядом
i хвацько закрученими вусами вражало кожного непохитною волею й нестримною
енергi ю, що променилась з кожно© риси його обличчя, але за мить враження
це пом'якшувалось, i в грiзному обличчi козака можна було побачити таку
одверту доброзичливiсть, що перше враження змiнювалося довiрливою,
сердечною прихильнiстю.
Сотник, побачивши Левандовського, швидко пiдiйшов до нього.
- Дозволь, шановний пане, привiтати тебе, - заговорив козак по-польськи
звучним i дуже при мним баритоном, простягаючи до Левандовського обидвi
руки. - Шановний пане, - пiдкреслив вiн, - присягаюся богом, що я вперше в
життi промовляю з таким благоговiнням це привiтання. Дозволь же потиснути
твою благородну руку. Я чув смiливу, правдиву й чесну панову мову: в мене
серце затремтiло в грудях вiд подиву й захвату, я мало не кинувся пановi
на шию, але придворний звичай та обережнiсть стримали мiй запал.
- Я дуже радий... - Левандовський стиснув простягнутi сотниковi руки i
весь почервонiв вiд задоволення. - За весь час мого перебування тут це
перше спiвзвучне слово... , щоправда, два-три юнаки, яких ще не зовсiм
отру©ли зу©ти, вони нiби й спiвчувають правдi, але спiвчуття ©хн безсиле
й незабаром потоне в хвилях розгулу...
- Прости, вельможний пане, за пораду, - сказав спiврозмовник
Левандовського, - ти наража ш себе на велику небезпеку... Я помiтив, як у
тутешнього господаря люто горiли очi, коли вiн пiдслухував... Раджу пановi
остерiгатися...
- В мене одна думка - втекти... хоч i шкода рiдного гнiзда, та що
зробиш! А бути байдужим спостерiгачем огидного насильства - тяжко.
- I пiдло! - додав, насупившись, козак, i в очах його спалахнула
блискавка. - Але тут незручно говорити... За кожним рогом може бути
шпиг... а шановний пан такий довiрливий i одвертий... Я не хочу зловживати
щирiстю пансько© душi i вводити його в оману: адже я хоч i нобiлiтований
тепер, але не католик, а схизмат, - пiдкреслив сотник.
- О? Але це мене аж нiяк не бентежить, а ще збiльшу прихильнiсть до
пана. Я ненавиджу фанатизм, а схизмати не в такiй мiрi фанатики, як нашi.
- Навiть зовсiм не фанатики, пане; нiколи нам i на думку не спадало
силомiць перехрещувати в свою вiру татарина, турка... Ми тiльки сто©мо за
те, щоб нас не перехрещували...
- Либонь, так, i тут проляга глибока прiрва мiж нашою шляхтою й
козацтвом: i вашi, i нашi прагнуть свободи; але вашi шукають ©© для себе,
не позбавляючи свободи iнших, а нашi хотiли б увесь свiт обернути на сво©х
челядникiв i рабiв, залишивши тiльки для себе цю золоту свободу, або,
краще сказати, свавiлля...
- Пане мiй, друже мiй! Даруй смiливiсть, - палко промовив схвильований
спiврозмовник. - Коли б сота частина вашого лицарства подiляла тво© думки,
то ми по дналися б по-братерському... Але сюди йдуть... Ще, дасть бог,
зустрiнемося... Про шановного пана я розпитав - i все знаю... А сам я -
сотник умансько© козачо© корогви Iван Гонта... Нехай це дружн днання
католика iз схизматом буде запорукою бажано© братерсько© любовi... - I
вiн, притиснувши до сво©х широких грудей нового побратима, квапливо зник
за поворотом але©.
Вечорiло. Багрець заходу пригасав, змiнюючись на нiжнiшi тони. М'якi
сутiнки серпанком лягали на сад. З замку виходили новi групи пишних
лицарiв i дам: строкатi гуртки розсипались по галявинi й тонули в темних
просiках алей.
Вихованка господаря Текля, ясна блондинка з лукавими очима й кирпатим
носиком, iшла пiд руку з дочкою Младановича Веронiкою, гарненькою
шатенкою. Праворуч, поряд з цi ю парою, йшла якась, видно, багата й
манiрна панна.
- Ах, ви помiтили, як цей страшний Потоцький, староста канiвський, на
нас дивився? Я ледве всидiла на мiсцi: вiн просто пiк мене поглядом... А
про нього ж розповiдають жахливi речi...
- То кажуть про простих дiвчат, - обiзвалася Текля, - i хоч вiн i
староста, але не насмiлиться щось подiбне вчинити iз значною шляхтянкою -
це неймовiрно!..
- Одначе цей Миколай Потоцький, - зауважила Веронiка, - справдi
безчинству й доходить до злочинiв, я сама чула про нього таке, що волосся
сторч ста . Вiн нiкого не милу , якщо треба - вiнча ться живосилом, а на
другий день зашива жiнку в мiшок i кида ©© з кручi просто в Днiпро...
- Ах! - завищала панна. - Я туди не пiду, - i вiдсахнулась, коли панни
ввiйшли до темно© але©.
- Чого панна бо©ться? - засмiялася Текля. - Потоцький же в замку, а не
за кущами.
- Але там може бути в засiдцi його посiпака... а то i який-небудь
гайдамака!
- Гайдамака? У нас гайдамака? - сплеснула руками Текля. - Та ©х скрiзь
уже перевiшали, а в нас, у мого батька, й поготiв, ©х i за грошi тут не
знайдеш!
- Не кажи так, люба, - мовила поважно Веронiка, - у нас, в Уманi,
одержано недобрi вiстi - народ почина хвилюватися i про щось усе
змовля ться по лiсах та ярах, i з Ки ва засилають бунтiвникiв, звiдти
обiцяють ©м пiдтримку...
- Ну, то байка! - махнула рукою Текля. - Це бидло, ця голота нещадима й
писнути тепер не посмi !
- Коли б воно так було! - вiдповiла на це манiрна панна, сполохано
озираючись кругом i поспiшаючи назад до майданчика, де починали
спалахувати рiзноколiрнi лiхтарi. - От у нас, на Брацлавщинi, уже
з'явилися знову гайдамаки, спалили два фiльварки, настрахали всiх навкруги
звiрствами i втекли вiд команд. Там у нас без охорони небезпечно ©здити
навiть i вдень, хоч i близько.
- А я не боюсь на човнi кататися сама з хлопом... У нас тут вiдважний
такий, Петро...
До панн пiдiйшов гурт молодих елегантних гусарiв та уланiв на чолi з
нареченим Теклi хорунжим.
- А, нарештi-таки, - вигукнув вiн з пафосом, - фортуна зглянулась i
показала менi нитку Арiадни, яка й привела мене знову до мого щастя.
- Але лицаря, - кокетливо вiдповiла Текля, - мабуть, та нитка водила й
до iнших утiх: ми були в небезпецi, а наш оборонець усе по якомусь
лабiринтi блукав...
- Що таке, панно? - сполохався хорунжий.
- Яка небезпека? Де? - забрязкали шаблями його товаришi.
- Там гайдамаки! - показала на темну алею Текля й розреготалася.
- Це жарт, - заспоко©ла молодь юна Младанович, - але ось панна каже, -
i це правда, - що на Подiллi з'явилися гайдамаки i що серед поспiльства
помiтний неспокiй...
- А ось ми цей неспокiй вгаму мо скоро! - запально вигукнув
Голембицький. - Це буде перше дiло конфедератiв: повиривати останн пiр'я
з крил у хлопства й налякати його так, щоб воно й тiнi сво © боялося.
- Добра думка, - пiдтримали його товаришi.
Тим часом весь сад уже був освiтлений i очам вiдкрилося чарiвне
видовище:
на всiх деревах уздовж алей були порозвiшуванi рiзноколiрнi лiхтарики,
й здавалося, що зоряне небо впало й розсипалося по саду зiрочками; та
особливо чарiвним був став, залитий кривавим вiдблиском запалених на
березi смоляних бочок: наче розтоплений чавун, вiн свiтився й вихоплював з
темряви блiдо-рожевi обриси мiстечка, розкинутого на протилежному боцi.
- Чудово! - милувався цi ю картиною Потоцький, стоячи з господарем
замку край майданчика, звiдки вже починався крутий спуск гори. - Хвалю...
У пана добродiя багато смаку... Сюди б iще нiмф: пiд зоряним небом i при
такому освiтленнi вони були б пречарiвнi...
- Будуть, ваша ясновельможнiсть, - з догiдливою усмiшкою шанобливо
схилив голову губернатор. - Його мосць староста - улюбленець Кiприди, то
вона повинна потiшити його душу прекрасним.
- О? Коли так, то гостиннiсть панська мене полонить цiлком, - примружив
очi Потоцький, - i я, чого доброго, покину свiй Канiв i оселюся в пана...
- Був би невимовне щасливий, - схрестив на грудях руки Кшемуський.
- Хе-хе! Я набридну... Але панська привiтнiсть i гостиннiсть
безмежнi... i я неодмiнно напишу мо му приятелевi князевi Олександровi про
надзвичайну гречнiсть пана и попрошу в нього дозволу переселитися... -
Потоцький лукаво глянув на губернатора й провадив весело: - Нi, без
жартiв, i замок, i сад, i природа тут чарiвнi... В мене, правда, ширше...
i грандiознiше... Днiпро, звичайно, поспереча ться з цi ю калюжею, одначе
й тут принадно. Ось i мiстечко гарно вирiзьблю ться з темряви; шкода
тiльки, що не дуже виразно - якби з тилу сильний вогонь, - вiн ефектно б
осяяв i костьол, i магiстрат, i всi високi будiвлi.
- А що ж, слушно! Щаслива думка в пана старости.
- Що пан надумав? Мiстечко палити?
- Воронь боже! У мене там по той бiк хлопського селища складенi
величезнi ожереди соломи, то я ними й освiтлю мiстечко.
- Але вiд ожередiв можуть зайнятися й хати.
- Якщо й займеться щось, то спершу схизматська церква, а потiм уже i
©хнi хлiви.
- Ну, коли так, то й прекрасно...
Кшемуський поспiшив вiддати потрiбнi розпорядження. Пан пiдчаший,
найближча в iнтимних справах особа, доповiв мiж iншим губернатору, що
дiвчини, попово© вихованки, першо©, на його думку, красунi в мiстечку,
поки що не знайшли: вона або сховалася, або справдi кудись вiдлучилася,
але що вiн неодмiнно ©© розшука .
- Та й припровадиш у замок... Ну, хоч би за поко©вку до панни Теклi
абощо.
- Слухаю, ясновельможний пане!
- Неодмiнно, - додав губернатор i почав щось та мниче шепотiти сво му
довiреному.
А той тiльки все вклонявся та казав:
- Слухаю, все буде зроблено.
Тим часом дами, ждучи процесi©, посiдали на терасi, а чоловiки стали
шпалерами вздовж але©, якою мав проходити казковий похiд, вихоплений, як
висловлювався господар, iз садiв Магомета.
В альтанцi, що була в центрi широкого майданчика, розмiстився оркестр;
тiльки-но господиня махнула рукою, вiн гримнув урочистий полонез, - ту ж
мить спалахнули потiшнi вогнi, що осяяли червоними, смарагдовими,
голубими, золотими тонами i кущi, i дерева, i гостей, якi вп'яли пожадливi
погляди в широку просiку, що вела до альтанки.
Але процесiя не з'являлася: ждали господаря. Панi Ядвiга була
роздратована його вiдсутнiстю, нетерпiння гостей зростало.
Нарештi Кшемуська, довiдавшись, що чоловiк ©© в якихось справах подався
на дворище замку, обурилась i поспiшила туди.
Губернатор, вiддавши останнi розпорядження, пiшов був назад до гостей,
але тут його перестрiла дружина.
- Ти збожеволiв чи що? - накинулась вона одразу на чоловiка. - Залишив
вельможного гостя... затриму ш процесiю...
- Давав розпорядження, моя сувора панi, вiдносно цi © само© процесi©, а
тепер ходiмо: все буде гаразд...
У цей час пiдiйшов до нього маршалок i доповiв, що схизматський
священик давно чека ясновельможного пана з якоюсь скаргою.
- Турбувати мене такими дурницями! - гнiвно гримнув Кшемуський.
- Провчити б слiд... - додала панi.
- Падам до нуг, - пробурмотiв зблiдлий маршалок, - я його вижену зараз
же!
- Нi, поклич негайно сюди! - грiзно звелiла панi Кшемуська. - Коли вже
потурбував ясновельможного, то ти з ним поговори... поговори, уконтентуй
його!
За хвилину перед грiзним можновладцем стояв сивенький дiдок з рiденькою
борiдкою у сiрiй пiстрявiй рясi. Вiн злякано клiпав очима i раз у раз
вклонявся. Панi Ядвiга з огидою одвернулась i вiдiйшла.
- Ну? - кинув йому губернатор.
Вiд того грiзного "ну" мороз побiг по зiгнутiй спинi священика, й вiн,
затинаючись, перериваючи мову зiтханнями, почав говорити тремтячим
старечим голосом:
- Ваша ясновельможнiсть, наш опiкун i заступник, будьте батьком,
захистiть во iм'я господа бога i його свято© правди...
- Ну! - ще грiзнiше гримнув Кшемуський i бридливо вiдступив назад.
- Нашiй церквi, во iм'я Iоанна Предтечi, що на фiльварках, здавен, з
дня ©© фундацi©, князi Яблоновськi подарували ругу, затверджену й князем
Олександром...
- Ну?!
- Ао отцi базилiани вiдняли ©© й вивезли звiдти до себе на тiк той
хлiб, який ми сiяли й жали, - останнiй наш прожиток.
- I добре зробили.
- Але в нас княжi записи, вони внесенi i в мiськi книги, вiдомi й
братству.
- Ти ще нагаду ш менi про братство й про мiськi книги? Учити мене хочеш
чи погрожувати? От я ж тобi пропишу записи!.. Гей! - ляснув вiн у долонi,
i на цей поклик з'явилося кiлька челядникiв.
- Вiзьмiть його, я з ним розправлюся потiм.
Упав приголомшений старий у ноги сво му катовi й заблагав:
- Зглянься, ясновельможний пане, на мiй сан, на мою немiчну старiсть...
Я прийшов не погрожувати, а просити милосердя...
Пiсля того, як вийшла панi губернаторова, товариство ще бiльше
збентежилось:
тi, що ждали урочисто© процесi©, почали шепотiтися помiж собою, кпити
одне з одного, вельможнi гостi теж були нi в сих нi в тих i шукали очима
господарiв, а музика грала й гула, ще дужче дратуючи гостей, якi
ремствували на зволiкання з забавою.
Текля страшенно хвилювалась; вона помiтила, що веселий настрiй в
товариствi пiдупав, i не знала, в чому рiч... У когб б спитати, де ©©
названi батько й мати? Вона озирнулась, але поблизу не було нiкого iз
знайомих; недалеко стояв тiльки один лицар, мабуть, при©жджий, той самий,
що сердечно розмовляв з Левандовським, i Текля зважилась його потурбувати.
- Даруй, пане, - промовила вона до нього, - тисячу пробачень. Ставний
лицар обернувся, швидко пiдiйшов до тераси й, зграбно вклонившись,
промовив дзвiнким голосом:
- Падам до нуг, весь до панських послуг.
Текля глянула йому в очi й занiмiла: якесь моторошне почуття, зiткане з
страху, подиву й захвату, охопило ©© цiлком; кокетливий жарт, приготований
для незнайомого, завмер на устах, i вона ледве могла боязко промовити:
- Ох, я помилилась... Думала, що наш...
- Придiли, ясновельможна, й чужому хоч краплину уваги... Дозволь
прислужитись i менi...
- Пан такий ласкавий... менi хотiлося, щоб батько мiй... вiн, певно, на
замковому дворищi... щоб швидше повернувся до гостей, його чекають...
- Лечу передати бажання вельможно© панни, - i лицар вклонився, зробивши
елегантний жест шапкою з червоним висячим верхом.
- Хто це говорив з тобою? - з жахом спитала манiрна панна, коли вiн
поквап-но вiдiйшов.
- Не знаю, - вiдповiла Текля.
- Чи не диявол з пекла?
- Якщо й диявол, то привабливий.
- Ха-ха! Люба! - щиро засмiялася Веронiка Младанович. - От вигадала -
диявол! Та це найчистiша i найвiдданiша батьковi душа, це наш славний
сотник Гонта.
- Простий козак? - розчаровано процiдила Текля.
- Нi, шляхетний, нобiлiтований, iз замково© козачо© мiлiцi©.
Гостi, що юрмились коло широко© але©, заворушилися, це привернуло увагу
й дам; незабаром почулись вiтальнi вигуки: то з'явилося подружжя
господарiв.
Кшемуський махнув хусткою, i з фортецi гримнула гармата; музика заграла
урочистий марш... Усi щiльнiше обступили алею i зата©ли подих.
Почувся глухий гуркiт. З темряви ви©хала на високих колесах золота
бочка, в яку запряжена була пара волiв бiло© мастi, прикрашених червоними
стрiчками;
на бочцi верхи сидiв Бахус, якого пiдтримували два сатири; бочку
супроводили вакханки. Личка богинь веселощiв були чарiвнi, ©х постатi
стрункi й зграбнi, але самий вираз облич не пасував до ©хнiх ролей:
замiсть веселощiв у поглядах нiмф тремтiв переляк i страждання.
Поява Бахуса викликала гучне схвалення в глядачiв, а коли Бахус
заходився з сво © бочки черпати мальвазiю й розсилати ковшi тим, хто був
ближче до нього, схвалення перейшло у вибухи галасливого захвату...
- Досконале, досконале! - хрипiв, прицмокуючи, Потоцький i потискував
вдячно руку господаревi.
Младанович не мiг устояти на мiсцi, вiн пiдбiгав з сво©ми зауваженнями
то до господаря, то до Потоцького.
- Delicilux! Пречудово© - шепотiв вiн.
Слiдом за Бахусом поплив у якiйсь розмальованiй мушлi, запряженiй
дельфiнами, Нептун з тризубом; його супроводили, лежачи на довгому
помостi, драпiрованому у синю термаламу, неначе хвилi, ру алки й наяди.
Нептун роздавав на сво му тризубi гостям усiляку рибу; то були якiсь дуже
хитромудре приготованi цукерки. Наяди й русалки обсипали глядачiв квiтами.
Слiдом за Нептуном з'явилася процесiя народiв, якi представляли рiзнi
кра©ни;
звичайно, перша фiгурувала Польща, ©© зображувала пишна панна в
старопольському багатому вбраннi; панну оточувало пишне лицарство з
бiскупами та зу©тами. Вся ця група мальовничо розташувалась на великому,
прикрашеному рiзноманiтною збро ю, помостi; ©© везли запряженi в ярма
православнi хлопи, одягнутi в лахмiття. Поява цi © групи викликала бурю
захоплених вигукiв:
- Вiват! Н х жи ! Смерть схизматам!
Про кожну перемiну в процесi© сповiщалося пострiлом гармати й змiною
потiшних вогнiв, а появу Польщi було зустрiнуто сальвою всi © фортечно©
"армати". Цей гуркiт гармат, змiшаний з несамовитими криками очманiло© вiд
хмелю й захвату шляхти, докотився до мiстечка, розбудив i його фiльварки,
i далекi висiлки. Усi злякано попрокидалися; спросоння здавалось, що на
замок напали татари. А коли слiпучо спалахнула пожежа за околицею, жителiв