Старицкий М.. Останнi орли

застилав небо жовто-бурою пеленою... Тiльки церква серед майдану, вкритого
трупами, виблискувала багрянцем, немов ©© хрести й банi були облитi
кров'ю.
Настав похмурий, задушливий вечiр. Важкi чорнi хмари затягли все небо i
вкрили землю вогкою мертвотною тiнню. Вiтер ущух, нерухоме повiтря наче
застигло. Низько над землею носилися чимось занепоко нi ластiвки. Усе
провiщало страшну нiч; та, незважаючи на це, дорогою до Мотронинського
монастиря повiльно посувалися юрби прочан.
В цьому, звичайно, не було нiчого дивного, бо завтра в монастирi мала
вiдбутись урочиста вiдправа з нагоди свята Маковiя. Але вигляд прочан мiг
нагнати мимовiльний страх на кожного зустрiчного: обличчя у всiх були
похмурi, у декого з-пiд свит виглядали кiнцi шабель, iншi ж, незважаючи на
завтрашн свято, несли на плечах коси й сокири; жiнок i дiтей не видно
було зовсiм.
Пiших прочан обганяли озбро нi з нiг до голови вершники.
Посеред дороги поволi рухалися велетенськi чумацькi мажi, до верху
навантаженi й укритi кiнськими шкурами; подекуди з-пiд шкур виглядали
хвости в'ялено© таранi.
Великi чумацькi воли насилу везли цю поклажу. Певно, рибу закупила
жалiслива монастирська братiя, щоб почастувати на Маковiя прочан; дивне
було тiльки те, що на вибоях у навантажених копченою i в'яленою рибою
возах щось металево-глухо бряжчало. Погоничi у довгих важких свитах, якi
геть ховали ©хнi обличчя й постатi, неквапливо, мовчки ступали бiля сво©х
возiв. Либонь, вони так поодягалися, боячись грози, а може, й iнша якась
причина, примiром можливiсть небажаних зустрiчей, примусила ©х ховати сво©
обличчя.
Перед тим, як в'©хати в лiс, вози зупинялися.
- Хто ©де? - лунав iз хащi тихий оклик.
- Вози з таранею! - вiдповiдали чумаки й зникали в темнiй глибинi лiсу.
Швидко насувалася нiч, край неба раз у раз спалахували лиховiснi
блискавицi, а чорна паща лiсу поглинала все новi й новi юрби загадкових
прочан.
Тим часом на монастирському дворi стояла велика метушня. Мовчки,
нечутно шастали по двору ченцi, готуючи все потрiбне для вiдправи:
розставляли нещодавно прибулi вози з залiзною таранею - спочатку бiля
церкви пiвколом, а коли вже там не було мiсця - по крутому схилу гори,
виносили з церкви анало© та iкони, розстеляли килими.
Брама не зачинялась, а тiльки охоронялася посиленою сторожею.
Монастирський двiр не мiг умiстити сили-силенно© прибулих прочан - вони
строкатими гуртами снували по всiй околицi.
Згори здавалося, що глибоко внизу серед кущiв i низьких заростей
стривожено метушаться цiлi полчища мурашнi.
Люд, який заповнив монастирський двiр, мовчки стежив за приготуваннями,
тiльки приглушенi вигуки вряди-годи порушували лиховiсну тишу.
Дверi церкви були розчиненi навстiж. У глибинi, бiля намiсних образiв,
блимали двi-три лампади, наповнюючи церкву та мничими сутiнками.
Обриси монастирських будiвель уже потопали в темрявi, й на чорному тлi
яскраво рiзьбилися лише освiтленi вiкна келi© отця архiмандрита.
У нiй зiбралися i ромонахи, диякон Аркадiй, отець Антонiй, настоятель
лпiдифор, Залiзняк i Найда.
В кутку, перед образами, темнiв аналой з iконою i хрестом на ньому.
Бiля аналоя стояв отець лпiдифор; поверх чорно© ряси на ньому була
траурна пiтра-хиль; присутнi оточили його тiсним колом; обличчя у всiх
були зосередженi й сповненi суворо© мужностi. Тiльки на обличчi Найди
крiзь зовнiшню суворiсть виразно проглядала страшна, пота мна мука.
За цю добу вiн пережив непосильну й для козацького серця боротьбу, та
все-таки вийшов з не© переможцем.
Гонець, посланий ним у Лебединський монастир, привiз лише пiдтвердження
страшно© звiстки, передано© Найдi Залiзняком: справдi, сильний польський
загiн обложив монастир з усiх бокiв, i пройти туди було неможливо.
Страшний вiдчай охопив козакове серце, але залiзна воля взяла гору, i
Найда залишився на мiсцi, влаштовуючи й готуючи все для наступного
фатального дня.
У келi© було тихо. Отець лпiдифор погортав требник, розкрив його,
поклав на аналой i звернувся до всiх схвильованим старечим голосом:
- Братi , поки нога наша не переступила порога цi © келi©, усе ще
перебува в смиренному споко© на нашiй бiдолашнiй Укра©нi; та тiльки-но
вийдемо ми за порiг, по всьому рiдному краю спалахне пожежа, й нiхто вже
не спроможний буде погасити ©©. Що вона передвiща нам - порятунок чи ще
гiрше лихо? диний вседержитель свiту вiда про це. Можливо, ми, слiпi
слуги його, ведемо в цей час на заклання вiтчизну свою! Помолимося ж,
братi , йому, всевiдаючому i всеблагому, хай пошле вiн нам свою допомогу:
бо не помсти шука мо, не користi й земно© слави, а спасiння святого хреста
нашого й захисту для старих, вдiв i сирiт. На страшну справу зважились ми,
не вiдаючи волi промислителя... Помолимося ж йому щирим серцем, усi ю
душею, хай зглянеться вiн на нашi страждання i пошле сво благословення!..
Усi мовчки опустилися на колiна; настоятель тремтячим голосом читав
молитви; присутнi повторювали за ним пошепки кожне слово, з надi ю i
благанням зводячи очi на темнi лики святих. Нарештi отець лпiдифор
обернувся до молiльникiв, проказав звичайний вiдпуст i перехрестив усiх.
Першими пiдiйшли до хреста Залiзняк i Найда.
- Чада мо© возлюбленi! - сказав лпiдифор, пiдносячи ©м хрест. - Вам
вручили ми долю свято© церкви й нашого краю. Заприсягнiться ж у цей
страшний час, що не для користi, не для слави поведете ви за собою малих
сих!
- Присяга мось муками Христа, спасителя нашого! - промовили разом
Залiзняк i Найда, пiдiймаючи вгору руки. - За вiру i за волю народу ми
вiдда мо сво життя i життя тисяч братiв, i коли хоч одна горда, себелюбна
думка скаламутить наше серце, коли хоч раз рука пiдiйметься з велiння
нашо© гординi, - хай ми тодi не матимемо вiчного спасiння, хай нас
вiдлучать вiд свято© церкви нашо© навiки!
- Амiнь, - закiнчив лпiдифор, обнiмаючи Залiзняка й Найду. - Хай
благословить вас господь i дару вам перемогу.
- Вiримо, пречесний отче, i надi мося! - палко мовив Залiзняк. - Ех,
шкода тiльки, що нема превелебного отця iгумена... Коли б менi той папiр,
присягаюся, з ним перевернув би я всю Польщу!
- Папiр ! - обiзвався хтось за спиною Залiзняка тихим голосом.
Полковник швидко обернувся й побачив за собою отця Антонiя. З уст
Залiзняка замалим не зiрвався мимовiльний вигук, але Антонiй подав йому
ледве помiтний знак i пошепки сказав:
- Коли вийдемо з келi©, пiдеш за мною.
Присутнi почали пiдходити до хреста - слiв отця Антонiя не почув нiхто.
Нарештi всi поцiлували хрест.
- Чи все у вас готове, чеснi отцi? - спитав Залiзняк.
- Все!
- Незабаром пiвнiч! Iди ж. Найдо, у двiр, а я зараз теж пiду за тобою.
- Попроща мося ж, братi ! - мовив отець лпiдифор. - Хай буде над вами
воля господня.
Усi мiцно обнялися й почали виходити з келi©.
Залiзняк пiшов слiдом за Антонi м.
Вийшовши в коридор, що вiв од келi© отця iгумена на ганок, вони
повернули праворуч i вступили в маленьку келiйку. Тут мiстилася аптечка
Мельхiседека, а також зберiгалися в пота мних скриньках усi монастирськi
папери.
Келiйку тьмяно освiтлювала, ледь блимаючи бiля образiв, невелика
лампада. Антонiй старанно зачинив за собою дверi; потiм, пiдiйшовши до
однi © iз стiн, вiдчинив пота мну шафочку й дiстав звiдти товстий згорток
паперу, перев'язаний золотим шнурком.
- Що це? - схвильовано спитав Залiзняк, жадiбно стежачи за кожним рухом
отця Антонiя.
- Указ царицi росiйсько©, - урочисто вiдповiв той i, зiрвавши шнурок,
розгорнув перед полковником товстий аркуш пергаменту, списаний золотими
слов'янськими лiтерами.
- Читай, читай! - задихаючись, вигукнув Залiзняк i, схопивши Антонiя за
плече, пiдвiв його до лампади.
- "Ми, божою милостю Катерина II, цариця i самодержиця всеросiйська..."
- почав Антонiй i, повiльно карбуючи слово за словом, прочитав
полковниковi весь указ, в якому нiбито вiд iменi Катерини наказувалося
всiм козакам, селянам i запорожцям укра©нським, пiд проводом Залiзняка,
винищити по всiй Укра©нi ворогiв православно© вiри й руського народу, бо
цариця не хоче бiльше терпiти насильств i звiрств лядських над
православною церквою та православним рiдним народом i обiця йому свою
швидку й сильну допомогу.
- Друже мiй, брате мiй! -вигукнув Залiзняк, коли Антонiй прочитав
папiр. - Та хто тобi дав, та де ти роздобув цей папiр? Чого ти ранiше не
сказав менi про нього?
- Бо ще не настала остання хвилина.
- Хто тобi дав його?
- Знайшов у пота мнiй скриньцi отця Мельхiседека... - вiдповiв отець
Антонiй, опустивши очi.
- Чи так це, отче? - i Залiзняк пронизав отця Антонiя допитливим
поглядом.
- Не час, козаче, дошукуватися, звiдки указ i хто привiз його! -
збудженим голосом вiдповiв отець Антонiй. - Благо, що вiн ! Сплюндрована
Укра©на й свята церква волають про допомогу... Лише це волання
непреложною iстиною... Iди ж i переможи ненависних латинян, сокруши ©хню
гординю й визволи кра©ну вiд гипетського ярма... А для цього - будь-яка
зброя придасться... Амiнь! - закiнчив вiн.
- Присягаюсь, що з цим папером, - вигукнув Залiзняк, стискаючи в руцi
пергамент, - усе пiде за мною, i душi замучених полетять попереду вiйська
на люту кару ворогам!
Полковник мiцно обняв отця Антонiя i, сховавши за пазуху дорогоцiнний
папiр, поспiшно вийшов у присiнок.
Не встиг вiн ступити й кiлька крокiв, як за його спиною почулося тихе
шарудiння й двi тонкi руки схопили його за рукав.
Залiзняк швидко озирнувся i, здивований, побачив Прiсю. У напiвтемрявi
присiнка важко було розгледiти вираз ©© обличчя. Полковник бачив тiльки
великi чорнi очi дiвчини, якi з тугою дивилися на нього.
- Це ти, Прiсю, дитя мо ? Що з тобою? - ласкаво промовив вiн.
- Господи боже! - тремтячим голосом заговорила Прiся. - Пане
полковнику, зараз ножi святитимуть, вранцi похiд i пан полковник залишить
нас!
- Нi, нi, голубко моя! - перебив ©© Залiзняк. - Я не залишу тебе, я
домовився з отцем намiсником, ти житимеш у монастирi.
- Не те, не те! - з тугою вигукнула дiвчина. - Пан полковник пiде з
козаками, а на вiйнi, ой боже милий, - усе може трапитись! Страшно й
подумати!
- Господь над усiма нами!
- Над усiма нами, а батька замучили! - Прiсин голос урвався, i все тiло
©© затрусилося вiд глухого ридання.
Залiзняк, як мiг, заспокоював Прiсю.
- Хто за бога, за того й бог. Не переможуть нас ляхи, а монастир
укрiплений, i я залишу в ньому достатньо вiйська.
- Не про себе я, не про себе... - палко вiдказала дiвчина. - Хай мене
закатують, хай мене спалять, хай посадять на палю ляхи, - хто я? Дурна,
нiкому не потрiбна дiвчина, а якщо... Ой боже мiй, боже мiй!..
- Та що з тобою? - здивовано спитав Залiзняк. Прiся зiбралась iз силами
й заговорила швидко-швидко, наче боялася втратити рiшучiсть:
- У мене прохання, таке прохання... Якби пан полковник погодився, я б
усе життя... Я знаю, що я недостойна, але, як собака, слухатимусь кожного
слова, доглядатиму пайового коня... Нiхто не дiзна ться, я обрiжу собi
коси, одягну жупан... Ох, якби пан полковник погодився... Я не можу тут
залишитись, я помру вiд туги, вiд страху, що пан полковник сам на вiйнi,
що нiкому захистити його!
- Ти, ти збира шся захищати мене?! - вражено вигукнув Залiзняк. - Бiдна
маленька дитино, та чи зна ш ти, що таке вiйна? Там смерть щохвилини
загляда у вiчi.
- Усе, усе витерплю! - вигукнула Прiся, судорожно чiпляючись за руку
Залiзняка. - Кiстьми ляжу, душу свою занапащу, тiльки б з паном
полковником...
- То хай же буде по-тво му, мiй маленький джуро, тiльки пам'ятай - не
ти мене, а я тебе захищу вiд будь-якого напасника! - полковник пригорнув
до себе дiвчину й нiжно поцiлував ©© в чоло.
- Ви... ви... мене... - Прiся схопила Залiзнякову руку i, заливаючись
сльозами, почала палко ©© цiлувати.
Якийсь сумнiв, якийсь невиразний здогад ворухнувся в душi козака.
- Прiсю! - запитливо промовив вiн i, взявши дiвчину за пiдборiддя,
пiдвiв ©© голову й пильно заглянув у вiчi.
Але Прiся вмить випорснула iз Залiзнякових рук i зникла в глибинi
двору.
Якусь мить полковник стояв здивований i зворушений цi ю несподiваною
сценою, коли нараз почув протяжний удар дзвона.
Залiзняк труснув головою i рiшуче пiшов до виходу.
Вийшовши на високий ганок, вiн на мить зупинився, вражений красою
велично© картини, яку являв тепер собою монастирський двiр.
Увесь майдан, аж до самих возiв, поставлених пiвколом, був поспiль
забитий людом. Усi стояли, скинувши шапки, тихо, мовчазно, нерухомо, з
нетерпiнням чекаючи початку вiдправи.
Перед пiвколом возiв яскраво горiли у важких ставниках восковi свiчки,
а вниз схилом гори, немов розсипанi зiрочки, збiгали вогники. З возiв
поздiймали ножi й шаблi, ©хнi вiдточенi леза тьмяно блищали, коли на них
падало тремтливе, мигтюче свiтло.
На чорному тлi ночi горiв i сяяв огнями храм, ще рiзкiше вiдтiнюючи
навколишнiй морок. Крiзь вiдчиненi дверi храму видно було його середину,
залиту свiтлом панiкадил.
Зiрницi спалахували частiше й частiше, блискавки розтинали чорну пелену
ночi й немовби виривали на мить iз пiтьми обриси страшних, потворних хмар,
якi розповзалися по всьому небу, й контури дрiмучого лiсу, що з усiх бокiв
оточував гору, на котрiй стояв монастир.
Грому не було чутно; навiть найменший подих вiтерця не колихав
нерухомого повiтря, але небо дихало якоюсь страшною загрозою, i щось
зловiсне було в безшумному летi мигтючих блискавок.
Натовп стояв нерухомо, мовчки, затамувавши подих, чекаючи чогось
страшного.
Та ось царськi врата в храмi розчинились, в них з'явився у повному
парадному облаченнi намiсник монастиря - отець лпiдифор - i рушив до
виходу в супроводi дияконiв, хлопчикiв iз свiтильниками та хору, а слiдом
за ним потяглася довга вервечка i ромонахiв, ченцiв i послушникiв.
Мимовiльний шепiт пробiг по юрбi, i все раптом затихло.
лпiдифор зупинився бiля аналоя, поряд з яким було укрiплено ветхий
запорозький прапор, у багатьох мiсцях пробитий кулями й почорнiлий вiд
порохового диму.
За ним стали шiсть старших священнослужителiв, а по праву руку Аркадiй
у дияконському облаченнi та Антонiй. Хор i решта ченцiв оточили
священнослужителiв. Залiзняк i Найда стали перед вiйськовим прапором.
- Благословен бог наш! - виголосив отець лпiдифор.
Усi схилили голови й почали хреститися.
- Благословен, господе мiй, укрiпи руки мо© на ополчення i персти мо©
на брань, - голосно почав читати отець Антонiй. - I врятуй мя з рук синiв
чужих, ©хнi-бо уста глаголють су ту, i десницi ©хнi сiють неправди.
В тишi, що запала навкруги, голос Антонiя лунав гучно й чiтко; натовп
пошепки повторяв слова псалма i з вiрою й надi ю ревно хрестився.
Та ось Антонiй замовк, i грянув хор.
- З нами бог, розумiйте язицi й покоряйтеся, яко з нами бог!
Урочистий спiв широкими хвилями розливався довкола, i бадьорi, владнi
звуки його проникали в серця людей, наповнюючи ©х звитягою; здавалося,
люди вiдчували, як з кожним звуком ©хнi сили мiцнiшали i в душах зростала
вiдвага.
Коли хор замовк, Антонiй знову виступив уперед i почав читати молитву.
Чим далi вiн читав, тим натхненнiше бринiв його голос, непохитна
впевненiсть вiдчувалася в ньому й передавалась усiм присутнiм.
А блискавки страшними зигзагами розтинали чорне склепiння неба, немов
свiдчили про велич всесильного бога, який може прихиляти небеса,
запалювати свiтила й збурювати моря.
Замовк Антонiй, i наперед виступив отець Аркадiй.
Його смагляве обличчя в ореолi чорних кучерiв було мужн й суворе, очi
свiтилися гнiвом.
Натовп заворушився.
Аркадiй звiв очi до неба i почав проголошувати урочисту ктенiю. Його
могутнiй бас, наче грiм, прокотився над головами людей i досяг останнiх
рядiв.
Молитву за молитвою читав отець Аркадiй, i за кожною з них натовп
хрестився i падав на колiна...
Останнi Аркадi вi слова, якими вiн закликав на голови ворогiв i
зрадникiв кару господню, прозвучали страшним пророцтвом. I в ту ж хвилину
чорне склепiння неба розверзлося, на мить показалася бездонна глибiнь,
сповнена тремтливого слiпучо-бiлого свiтла, немов iз-за розiрвано© завiси,
що вiддiляла небо вiд землi, глянуло на оповитий мороком дiл нестерпно
блискуче око.
Усi на мить зажмурили очi, але чорна завiса неба знову зiмкнулась, i
пролунав голос отця лпiдифора:
- Яко ти си крiпость i пристановище людям сво©м i тобi подоба всяка
слава, честь i поклонiння, отцю, синовi й святому духу, нинi, i прiсно, i
во вiки вiкiв. Амiнь!
Служба йшла сво ю чергою, урочистий спiв змiнювався молитвами.
Петро стояв у переднiх рядах i сам не розумiв, що дi ться з ним: немов
якiсь могутнi крила виростали в нього за плечима, немов душа росла, й
ширилася в грудях, i рвалася вперед, назустрiч грiзному невiдомому, немов
м'язи його мiцнiшали й наливалися залiзною, незламною силою, i все минуле
життя, i всi злигоднi, й смерть батька, i загибель Сари, i всi власнi
образи й кривди - все це вiдходило далеко назад, а серце охоплювало одне
пристрасне бажання: вiддати сво життя за рiдний край.
Настрiй однi © людини передавався, iншим, наелектризований натовп з
блiдими обличчями й блискучими очима горiв одним бажанням, i якби в цю
хвилину його оточило навiть стотисячне вiйсько, воно було б розбите, воно
не встояло б перед страшною силою геройського духу, що пробудився в серцях
змученого люду.
Та ось настоятель лпiдифор повернувся обличчям на захiд i, знявши руки
до неба, почав читати молитву на всю силу свого старечого голосу:
- Господи, боже наш, що послухав Мойсея, який простяг до тебе руки
сво©... Ти i нинi почуй нашу молитву й во©в, що зiбралися тут, благослови,
i укрiпи, i дай ©м серце мужн на супротивних ворогiв, ангела свiтлого
пошли ©м, щоб ворога подолати...
При перших словах молитви всi попадали на колiна.
Отець лпiдифор окропив свяченою водою прапор i, насилу пiднявши важке
древко, передав його Залiзняковi, який побожно опустився навколiшки.
- Прийми корогву сiю, небесним благословенням освячену, - промовив
настоятель, поклавши руку на похилену Залiзнякову голову. - Хай же буде
вона ворогам християнського роду страшна й жахлива, i хай дасть тобi
господь благодать i допоможе во славу iменi його пресвятого пройти мужньо
ворожi полчища неушкодженим. Во iм'я отця, сина i святого духа. Амiнь!
Залiзняк з благоговiнням прийняв корогву iз старечих рук. лпiдифор
пiдняв кропило й пiд голосний спiв окропив свяченою водою найближчi ряди.
Як тiльки стих заключний хор, настоятель зупинився проти Залiзняка i,
простягши руки до натовпу, iз зусиллям заговорив високим голосом:
- Чада мо© возлюбленi! Засмученi й беззахиснi дiти! Господь нинi почув
стогiн i ридання нашi й повелiв змiнитися скорботi на радiсть. Вам
належить визволити святу церкву i край рiдний вiд мук та наруги лядсько©.
Не бiйтеся сильних i прегордих ляхiв. Господь, який дарував перемогу людям
Iзра©левим над сильним Амаликом, господь, який укрiпив отрока Давида i
допомiг йому перемогти Голiафа, господь, який звелiв сонцю зупинитися i
колись дарував нашому преславному гетьмановi Богдану перемогу над
полчищами лядськими, дару й вам перемогу, i укрiпить серця вашi, i пошле
на допомогу полчища сво© небеснi, i оберне гордiсть лядську в переляк i
жах, i утвердить, i возвеличить церкву нашу на вiки вiчнi. Не бiйтеся, та
аще кого й спiтка смерть, хай не бентежиться серце його, бо нiхто так не
угоден боговi, як той, хто поклав душу за вiру свою. Вiруйте й надiйтеся,
братi моя, i вiрою вряту тесь! Не вболiвайте за жiнками й дiтьми сво©ми -
владичиця небесна покри ©х святим сво©м омофором. Вiдкладiть нинi всякi
земнi дбання! За вiру, за хрест святий вставайте всi: чоловiки, жiнки й
старi©
У натовпi почулися натхненнi вигуки й схлипування жiнок. Вiд душевного
хвилювання голос лпiдифора набрав ще бiльшо© сили:
- Сього мужа, - промовив вiн, показуючи на Залiзняка, що стояв бiля
нього з прапором у руцi, - свята церква, дина нинi заступниця ваша,
благословля вiйськами; серце його чисте перед богом! Вiн поведе вас на
ворога, i всi тiкатимуть перед ним, i щезнуть вороги нашi, - настоятель
пiдняв високо над головою срiбний хрест, - перед хрестом цим, яко щеза
тьма перед лицем сонця!
- Присягаюся перед лицем всемогутнього бога! - вигукнув Залiзняк дужим
голосом, що, проте, на мить затремтiв од хвилювання. - Присягаюся, - i вiн
зняв до неба праву руку, - що життя мо до останньо© краплини кровi вiддам
за нашу святу зганьблену вiру, за вас, мо© рiднi брати, i за нещасний наш
край!
- Слава, слава батьковi Максиму! - пролунав з натовпу захоплений вигук
у вiдповiдь. - I ми присяга мося померти за вiру, за тебе, батьку, i
помститися за рiдний край!
Бурхливi вигуки пiдхопила луна й понесла вниз по горi, де вони гримiли
з новою силою i котилися в непроглядну далечiнь.
- А ось - брат i товариш мiй Найда! Його iм'я вiдоме всiм вам, друзi
мо©! - голосно мовив Залiзняк, обнявши за плечi свого помiчника.
- Найда! - пролунало звiдусiль. - Чернець Найда! Г погляди всiх з
забобонним жахом звернулися до козака, про якого в народi уже давно
розповiдали чудеса.
- Так, Найда, - палко вiв далi Залiзняк. - Чернець, якого бог покликав
для свято© бранi, вiн поведе вас разом зi мною!
- I я перед усiма вами присягаюся, - схвильованим голосом промовив
Найда, - що поки не побачу визволеним мiй край, поки не почую переможного
спiву в наших церквах, доти не буде менi життя!
- Слава Найдi! Помста ворогам! - крикнули всi одностайно.
- Так, друзi, так, помстимося! - iз запалом вигукнув Залiзняк, i його
могутнiй голос заглушив крики натовпу, люди одразу змовкли. - За всi
сльози, пролитi батьками нашими, за муки, за наругу й за страшну смерть
святого мученика Данила, спаленого живцем! Нагада мо ©м i Корсунь, i Жовтi
Води, i Пилявцi. Хiба ж не тi в нас шаблi, якi й ранiше перемагали ляхiв?
Тi, тi самi! Присягаюся богом, тiльки ще бiльше отру нi кров'ю i сльозами!
Розiб' мо ж впень ляхiв i заживемо в сво©й власнiй хатi! Велика диновiрна
цариця московська обiця нам свою могутню допомогу; ось грамота, яку вона
прислала нам!
Залiзняк, дiставши папiр, розгорнув його i пiдняв високо над головою.
- Цариця московська обiця нам свою допомогу!
- Грамота, грамота, царська грамота! - лунали навколо радiснi вигуки.
- Атож, царська грамота! - вiв далi Залiзняк. - I ось що написано в
нiй. Полковник гучним голосом прочитав дану йому Антонi м грамоту; вона ще
бiльше розпалила натовп, захопленi вигуки заглушили голос Залiзняка.
- Смерть ляхам! На погибель! - гримiло по горi.
- Смерть! - грiзно крикнув Залiзняк, заглушаючи все навколо, й високо
пiдняв запорозький прапор. Пiд цим прапором ми пройдемо вiд краю до краю
всю Укра©ну, розтопчемо й виженемо геть ненависних гадiв, що впилися в ©©
серце;
або поляжемо всi, як один, або запану мо у сво©й кра©нi! Настав,
браття, останнiй час: якщо зараз ми з шаблею в руках не вiдсто©мо сво ©
волi, Укра©на не встане повiк. За вiру ж, за край наш, браття! - громовим
голосом вигукнув Залiзняк, потрясаючи прапором. - До смертi, до погибелi!
- До смертi, до погибелi! - грiзною луною вiдгукнувся натовп.
Та ось знову почувся голос лпiдифора, i гомiн одразу вщух. Почалася
вiдправа, лишалося ще освятити зброю.
Петро не чув уже нi молитов, нi спiву.
В станi екзальтацi©, що опанувала весь натовп, вiн жадiбно чекав лише
тi © митi, коли вiзьме в руки нiж i почу заклик: "Вперед!"
Нарештi лпiдифор опустив кропило в свячену воду i, звiвши очi до
чорного неба, натхненно виголосив:
- Нехай же благословення боже зiйде на зброю i на тих, хто вiзьме ©© на
захист iстини Христово©. Амiнь!
У супроводi пiвчих i дияконiв святителi рушили помiж возами, окроплюючи
свяченою водою складену на них зброю та во©нiв, що стояли поблизу, i
промовляючи благословення.
Юрба заворушилася, усi схиляли голови, протовплювалися вперед,
намагаючись стати якомога ближче 'до священнослужителiв.
Процесiя з отцем лпiдифором i дияконом на чолi, з корогвами, якi
майорiли на вiтрi, з хрестами й високими лiхтарями, немов могутня рiка з
безлiчi людських голiв, безмовно погойдуючись, рушила по горi до возiв,
якi стояли внизу.
До кожного воза було прилiплено запаленi восковi свiчки, такi ж самi
свiчки горiли в руках багатьох селян, що йшли за процесi ю.
Коли слiпуче сяйво блискавки виривало з темряви монастир i похмурий
лiс, який оточував його, у фосфоричному освiтленнi рель фно
вирiзьблювалась i довга низка возiв, i священики в чорних ризах, що
кропили зброю, i побожно схиленi голови, i постатi на колiнах...
Незважаючи на страшну навислу хмару, повiтря було непорушне, зловiсна
тиша сво©м тягарем давила груди... I кожен звук у нiй вiдлунював напружено
й тривожно...
Вгорi дзвонили дзвони, знизу долинали урочистi спiви, i здавалося, що
церква благословля у святу великодню нiч емблему переможно© любовi, яка
заклика свiт до братерських обiймiв, а не освячу смертоносну сталь на
помсту i винищення.
Нарештi всю зброю посвятили. Процесiя повернулася до монастиря, i
лпi-дифор у супроводi священнослужителiв зiйшов на високу паперть храму.
- Мужайтесь, i хай крiпиться серце ваше! - промовив вiн, простягаючи
руки над натовпом. - I переможете ворогiв ваших, уповаючи на господа. Хто
за бога, за того бог!
Настоятель iще раз перехрестив схиленi голови натовпу i зник у храмi.
Усi й далi стояли нерухомо.
- Чого ж ви онiмiли, браття? - палко вигукнув диякон Аркадiй. -
Розбирайте ножi! Свята церква просила на них благословення божого, нинi
благодать господня зiйшла на зброю, i страшний, жахливий буде удар цього
ножа для ворогiв наших! Хто носитиме його, той не зазна ран, а ворог,
який узрить ножа, тiкатиме, i ангел господнiй гнатиме його, доки не
сокрушить до останку. Бо безмежно милостивий бог i страшний у сво му
гнiвi! Вас обрав вiн захищати святий хрест! Вперед же, не гайте часу!
Здалеку долинув глухий удар грому.
Усi здригнулися.
- Чу те? - екзальтоване крикнув диякон, здiймаючи до неба руки. - Ось
голос божий, який заклика вас до помсти. Чаша терпiння його
переповнилась, i гнiв, i кара в десницi його! Iдiть же й творiте волю
його!
Удари грому дедалi посилювались.
- Iдiть, полчища господнiх во©нiв полетять разом з вами! Вдарять громи