Старицкий М.. Останнi орли

землю...
Вечорiло.
Пiсля двотижнево© спеки, яка обпалила i трави, i хлiба, i дерева, над
Лисянкою нарештi пролилася зливою давно очiкувана й така жадана грозова
хмара. Правда, вона захопила село тiльки крилом, посунувши далi на
пiвдень, але й пiвгодинний рясний дощ освiжив i зелень, i повiтря,
напо©вши його пахощами щойно скошено© в левадi трави. Пiвнiчний край неба
вже виблискував чистою, прозорою блакиттю, а на заходi ще зловiсно чорнiла
темно-багряна хмара, з яко© проглядало вечiрн сонце. Його скiсне промiння
золотило свiжу лапату зелень густих кленiв та срiблястi пасма немовби
розчесаних верб i райдужними iскрами грало в дощових краплинах, що повисли
на листi.
Батюшка з титарем вийшли з душно© хати й сидiли на призьбi, вдихаючи
цiлюще повiтря i втiшаючись чудовим вечором; 3 тихою усмiшкою дивився
отець Хома i на чорну хмару, яку прорiзували вогненнi змiйки, i на ясний
захiд сонця, i на палаючi багрянцем вiкна хат, i на пурпуровi, у
самоцвiтах, верховiття дерев.
- Ох, велик си, боже наш, у творiннях рук тво©х! - тихо промовив
батюшка, звiвши очi в синю височiнь неозорого неба. - Дивний i прекрасний
свiт i в грiзнiй борнi стихiй, i в лагiдному сяяннi вечора... Свiте тихий,
свiте слави безсмертного отця небесного... - молитовне зашепотiв вiн i
затих у нiмому спогляданнi.
Титар довго мовчав, не бажаючи порушувати настрiй свого любого батюшки,
i тiльки згодом наважився заговорити.
- Ех, панотче, - зiтхнув вiн, потерши рукою сво© волохатi груди, -
красен свiт божий, то правда, та не красними iстотами населений вiн...
Одне одного силку ться пожерти... Вовк вовка не зачепить, а от католик
заповзявся всiх нас пожерти, щоб i кiсток не лишилось... То навiщо ж i
краса цього свiту, коли в ньому таке паскудство?
- Е, не кажи так, пане Даниле! - лагiдно вiдказав отець Хома. - Не нам,
смертним, збагнути думу творця всесвiту, навiть херувими й восьмикрилi
серафими не можуть прозирнути в та мницю його творiнь... Але й незрячими
очесами ми бачимо, що тьма неминуча... I дивись, поряд з нею ще яскравiше
виблиску вiчне сонце; гроза теж потрiбна, бо пiсля йе© наста тихий i
чарiвний вечiр... Бiльше того, коли б у свiтi не було зла, то й добро не
мало б цiни... Усе супротивне iсну для боротьби, i як свiтло переборю
тьму, так i добро зрештою мусить подолати зло, а правда - кривду... Я
вiрю, що й народне горе мине, як чорна хмара, й пiсля нього возсiя красою
наш край i заплаканi обличчя засвiтяться усмiшкою! Тiльки ревно молiтеся й
черпайте уповання з джерела милосердя й любовi, не поклада-ючись на князiв
i на синiв людських, а тим паче на меч; бо яка рiзниця буде мiж
напасниками, лиходiями й вами, якщо й у вас руки будуть заплямованi
кров'ю? - останнi слова батюшка вимовив тремтячим голосом i схилив голову.
Данило хотiв був сказати кiлька слiв на сво виправдання, та козачок,
що зненацька вигулькнув з хвiртки, - вiн, без сумнiву, належав до
польсько© челядi, але нетутешньо© - спантеличив титаря й примусив його
мимохiть здригнутися.
- Чи тут живе його превелебнiсть пан ксьондз тутешньо© церкви? - спитав
козачок по-укра©нськи, але надто голосно й почасти зухвало.
- Тут, хлопче! - вiдповiв стривожений титар.
- А що тобi, сину? - з цiкавiстю пiдвiв голову й батюшка.
- Пан наказали, щоб ви зараз же йшли до панського двору! - сказав
хлопець.
- Який пан? Економ наш чи що? - спитав батюшка.
- Який економ? - презирливо пирхнув хлопець. - Сам володар тутешнього
села.
- Його ясна мосць пан губернатор? - вигукнули разом титар i священик i,
наче окропом ошпаренi, схопилися на ноги.
- Не губернатор, - якось знiтився козачок, - а володар цього села, його
мосць пан Левандовський.
Отець Хома й титар здивовано перезирнулися: вони такого прiзвища не
чули й спершу було подумали, що, мабуть, при©хав новий економ чи новий
посесор. Але за мить у титаря майнула страшна думка, що, певно, прибула
уповноважена особа, якiй доручено криваву розправу, в першу чергу, з
Лисянкою, - i ось для цього пан i звелiв прийти батюшцi.
Титар пополотнiв i сказав отцевi Хомi, що самого його не пустить, а
пiде з ним разом.
- Його мосць кличе тiльки пана ксьондза, - пiдкреслив козачок, - а тому
про-вожатих не треба.
- Чого ти, пане Даниле, бо©шся? - сумовито усмiхнувся на хлопцевi слова
священик. - Без волi отця небесного не впаде жодна моя волосина... То пiд
його святою опiкою я й пiду... зараз... тiльки... ось рясу... - отець Хома
поспiшив у хату, одяг поверх полотняного грубого пiдрясника, в якому вiн
сидiв, свою дину рясу з синьо© китайки й у цьому парадному одязi вирушив
разом з козачком до свого нового, невiдомого пана.
"Що ж? - думав вiн дорогою. - Якщо пан кличе мене, щоб я вручив йому
ключi од ввiреного менi храму, то я терпiтиму до останнього подиху, а
ключiв йому не вiддам i власною рукою не впущу ворога в господнiй дiм для
осквернення нашо© святинi".
Коли козачок побiг у внутрiшнi поко© сповiстити пана про прихiд
схизматського ксьондза, отець Хома смиренно зупинився бiля вхiдних дверей,
у передпоко©, i, схиливши голову, з трепетом ждав свого верховного
господаря. Як же вiн здивувався, коли пан, що ввiйшов до передпокою -
середнього вiку й при мно© зовнiшностi, - поквапно пiдiйшов до нього й,
простягши обидвi руки, заговорив ласкавим голосом:
- Даруйте, панотче, що я потурбував вас; та менi хотiлося якомога
швидше з вами познайомитись, спiзнатись i обмiзкувати дещо секретно, а
тому я й гадав, що в мене це зробити зручнiше. Пшепрашам!' Я вважатиму
найпри мнiшим обов'язком побувати у вашо© велебно© мосцi, - й вiн, взявши
обома руками худу кiстляву руку священика, енергiйно потиснув ©©. - Ах, я
й забув сказати велебному пановi, хто я! Левандовський, власник
подаровано© менi губернатором Лисянки з усiма правами, з яких я й думаю
скористатися... Але що ж ми розмовля мо, стоячи в передпоко©? Прошу до
салону.
Батюшка був такий вражений цим нечувано ласкавим поводженням, що в
першу мить витрiщив на метушливого пана очi, не розумiючи, чи то
незвичайна чемнiсть дивного пана, чи витончений глум. Та пан
Левандовський, не дочекавшись вiдповiдi, сам повiв батюшку попiд руку до
сво © вiтальнi й, присунувши крiсло, запросив гостя сiсти; мало того,
одразу ж звелiв подати меду, щоб випити два-три келихи з ним.
Ще й тут думав отець Хома, що все це Левандовський виробля , аби
поглузувати, й що ©хня зустрiч неминуче закiнчиться якимось жахливим
знущанням, але пан так сердечно виявляв свою гостиннiсть, що батюшка
зовсiм розгубився.
А Левандовський тим часом iз щирим спiвчуттям розпитував, як йому
живеться, чи не кривдить його хто, чи не терпить вiн нужди.
Та батюшка все ще мовчав i тiльки зiтхав, розгублено розводячи руками.
- Либонь, не довiря менi панотець? - заговорив пiсля невелико© паузи
Левандовський. - Та й зрозумiло: я поляк i католик... А пани, певно, так
усiм остогидли, що в кожному ©хньому теплому словi вбачають тiльки
каверзу...
- Воiстину... - нарештi промовив отець Хома й, схаменувшись, що бовкнув
зайве, знiтився й похнюпився.
- Так, так, так! - усмiхнувся Левандовський, пiдливаючи йому в келих
меду. - Але я, панотче, зовсiм особливий пан, виродок. По-перше, будучи
католиком - я не фанатик, а дотримуюся бiльше вчення Соцiя i вважаю
будь-яке релiгiйне насильство злочином... Розум i совiсть мають бути в
кожно© людини вiльнi... По-друге, я ненавиджу рабство й вважаю усiх людей,
за подобою божою, братами й рiвними в правах, по-трет , я також, напевне,
як i ви, батюшко, люблю тутешнiй край i тутешнiх людей, вважаючи ©х
рiдними собi: мiй прапрадiд був значним козаком i звався Левадою, а потiм
уже прадiд, покатоличившись, причепив хвостик.
- Господи! Вперше за все життя... - сплеснув руками батюшка. - Зроду й
не подумав би, i не повiрив би! Швидше перевернеться небо й земля...
- Панотець здивований? Та я ще додам, що, крiм учень фiлософських, i
саме життя переконало мене, що хваленi безлади й безправ'я, на яких нiбито
тiльки й трима ться Польща, страшним, нетерпимим злом, i воно ма бути
вирване з рук свавiльних магнатiв... Там, де закон да тiльки .одному
становi необмежену владу, а iнших позбавля будь-яких людських прав, там
не може бути блага й могутностi, i така держава мусить рано чи пiзно
впасти; але там, де вже зовсiм нема закону, де законом сваволя магната,
де й диний правний стан не гарантований вiд цi © сваволi, - там годi
терпiти й кожен на такий лад ма право пiдняти руку!
- Ясновельможний пане... сину мi'й... даруйте на словi... Але такi
високi мислi... i вiд пана... в мене, старого, навiть розум мiша ться, -
плутався схвильований отець Хома. - Тiльки я ось думаю... що лiпше б...
якби нiхто не пiднiмав руки...
- Коханий панотче!.. - промовив пан Левандовський. - Однi ю любов'ю i
ласкою не переможеш зла, особливо коли воно взяло гору... i нiчого не
бачить.... нi на що не зважа !.. Якби хто вдерся в гурт дiтей i почав ©х
рiзати... невже б ми, ©хнi охоронцi, дивилися на це винищення склавши руки
i тiльки благали звiра в iм'я любовi зглянутись над дiтьми? Нi, в таку
хвилину наша бездiяльнiсть була б злочинною... Сам Христос не стерпiв
бешкету в храмi отця свого й не просьбами, а дiянням очистив його вiд
осквернителiв... Без сили, панотче, не можна: усе в свiтi трима ться на
силi - i земля, i сонце, i зорi... Ох! - глибоко зiтхнув Левандовський i,
потерши рукою чоло, вiв далi ослаблим голосом: - Я теж пережив... власне,
не пережив, а переживаю й переживатиму до скону непоквитоване, велике
горе... Наш губернатор убив мою дружину й маленьку доньку... Посиротив
мене...
- Боже всесильний! - вигукнув вражений до глибини душi батюшка. - Невже
й шляхетний лицар не убезпечений вiд такого розбою?
- Як бачите, отче! Де нема закону, там кулак - пан... а проти кулака
суддею може бути тiльки кулак... Атож, кулак! - гiрко пiдкреслив
Левандовський i замовк. Груди його важко здiймались, у горлi щось
клекотiло. Левандовський одним духом випив келих i, вiддихавшись,
заговорив знову: - Мiсяцiв зо два тому пановi Кшемуському захотiлося трохи
розважити гостей i "пожартувати" з мене... Коли я був у нього на дикому,
огидному бенкетi, вiн наказав сво©й розбiйницькiй бандi вчинити нiчний
на©зд на мiй хутiр, знести все дощенту, спустити став i саме мiсце, де
була моя садиба, засадити деревами, щоб не лишилося й слiду житла. Дружину
й немовля схопили сонних... Челядь перев'язали й розвезли... а потiм,
вчинивши цей страхiтливий розбiй, губернатор запросив гостей разом зi мною
на прогулянку в мiй хутiр... Я знепритомнiв, коли побачив, що все знищено.
Бiльше мiсяця був несповна розуму, та, на лихо, моя мiцна натура
перемогла... а дружина... моя сердешна, моя дина Ядвiся й немовлятко...
не витримали й померли... Були ось... бiля мо©х грудей... i загинули... з
примхи звiра... А вiн живе, пересичуючись всiлякими втiхами... глумиться з
чужих, слiз... Мо © ж розради... мого ангела... мого щастя... нема на
свiтi!.. Нема, й нiхто не може менi повернути ©х! - Левандовський закрив
очi рукою i довго сидiв нерухомо, охоплений пекучою тугою i образою...
- Ох, любий пане, велике ваше горе, - мовив батюшка тремтячим голосом i
витер хусточкою очi. - I я тепер вiд щирого серця вiрю кожному панському
слову... Його мосць на собi зазнав те, що терпить майже щоденно народ...
Правда, вiн бiльше звик до терпiння, але i йому тяжко... А пановi господь
послав випробування й зберiг життя, напевне, для вищо© потреби. Панське
серце ще потрiбне тут. Так указу промисел божий...
- Я скоряюся йому, панотче, в тiй же надi©... Ось i цей дар... цiну
кровi... я прийняв... щоб бути корисним хоч чим-небудь бiдолашному
людовi... Я й вас запросив до себе, коханий ксьондзе, щоб ви були менi в
цiй справi помiчником... Що ж до церковно© руги й всiляких господарчих
потреб, то вiд мене ви матимете все... А чи не пробували обернути вашу
церкву в унiатський костьол? Таке насильство нинi повсюдно твориться...
- Поки що господь милував, - здригнувся отець Хома.
- То ось вам моя рука, що поки я живий, захищатиму права i вашi, i
вашо© церкви... А селянам я хочу здати всi економiчнi землi споловини,
по-сусiдськи... Я ©х вважаю за сво©х добрих сусiдiв - менi багато тепер не
треба, - так i перекажiть сво©м парафiянам. А громаду я скличу й про землю
з нею побалакаю... Та говорити з натовпом по щиростi незручно... то я вже
покладаюся на панотця...
- Скажу! Скажу! Як же не подiлитися такою радiстю? Така благостиня ©м i
не снилася... Справжнього благодiйника ©м послав господь... Зглянувся на
сльози сирiт, на стогiн матерiв... Тобi, тво му милосердю безконечному
вклоняюся, о всеблагая мати! - i батюшка, пiдвiвшись з крiсла й простягши
руки до iкони Остробрамсько© богородицi, що висiла в кутку вiтальнi, впав
на колiна.
Левандовський кинувся пiдняти старого й притис його до сво©х грудей. В
обох, i в пана, i в старого священика, по обличчю текли щасливi сльози...
Пiзно вийшов лисянський священик вiд нового пана. За садибою його
зустрiв титар з двома дiдами. Вони весь час стерегли батюшку в засiдцi,
чекаючи в страшеннiй тривозi, чим усе це скiнчиться. А на левадi в титаря
уже зiбралася громада, й багато хто прийшов з ближчих хуторiв, щоб
дiзнатися про новини i в разi потреби допомогти.
Вiстi, принесенi батюшкою, громада зустрiла з недовiр'ям. Усi вбачали в
щедростi нового пана якусь каверзу з його боку. Та коли отець Хома
розповiв людям про невтiшне горе Левандовського, про страшну наругу, яко©
той зазнав од губернатора, вони уже з бiльшим довiр'ям поставилися до його
обiцянок.
Радiсний настрiй запанував серед мешканцiв Лисянки; через годину пiсля
повернення батюшки все село вже знало про несподiване щастя, послане
Всевишнiм, i зiбралося в садибi Данила Кушнiра. Нiколи ще рада не була
така багатолюдна й нiколи ще так не свiтилися щастям очi селян! Як тiльки
блиснув перший промiнь сонця, отець Хома запросив усiх до церкви послухати
подячний молебень з водосвяттям. Вдарив радiсний дзвiн, i все село, з
старезними дiдами, з хворими, з дiтьми, широкою рiкою попливло у вiдчиненi
дверi яскраво освiтленого храму...
Другого дня пан Левандовський зiбрав селян i оголосив, що всi поля й
сiножатi земель Лисянського ключа вiдда ©м споловини, а пасовиська просто
так i що, крiм того, решту податкiв - подимне, шляхове, рiчкове, хлiбне,
церковне та iншi, скасову зовсiм, а церкву ©хню бере пiд свiй захист i
заступництво. Благодiяння цi були такi великi, що, незважаючи на
попередження отця Хоми, приголомшили громаду. Селяни, поскидавши шапки,
стояли мовчки, не смiючи поворухнутись, i тiльки тривожнi погляди спiдлоба
виразно промовляли, що кожного мучив сумнiв: чи не з'©хав з глузду пан?
Запанувала гнiтюча тиша, яка зовсiм збентежила Левандовського.
- Може, ви, панове громадо, не задоволенi? - сумно спитав вiн.
- Спасибi! Щиро дяку мо за ласку! Пошли, боже, пановi вiк довгий! -
несмiливо обiзвалося кiлька голосiв.
- Вiк довгий! - пiдхопили iншi, вже .трохи дружнiше.
- Ви, панове, начебто не довiря те менi, - вiв далi господар. - То ось
що:
оберiть сво©х виборних i розмежуйте помiж себе, за згодою, мо© лани й
сiножатi... А за побажання менi здоров'я - велике спасибi, а також зичу
вам здоров'я i всякого добра... Тiльки насухо зичити - не випада ... То
йдiть до корчми, i хай орендар викотить на громаду цiлу бочку горiлки вiд
мене.
- Спасибi! Оце пан, так пан! Дай, боже, пановi! Ну й пан! Спасибi!
Спасибi! Пошли, боже! - одностайно закричала й загомонiла юрба, пiдкидаючи
шапки вгору, i посунула до корчми.
Дозвiл пана зараз же взятися до подiлу його ланiв i запропоноване
частування одразу розвiяли всi сумнiви й викликали в натовпi шалену
радiсть. Горiлка розпалила серця ще бiльшою втiхою.
Даремно диякон, який не схотiв навiть пити на панську ласку, намагався
протверезити захоплених селян i збити ©х iз мирного настрою; його не
слухали.
- Та не вiрте ви пановi, - надривався диякон. - Паки й паки реку, не
вiрте! Вiн хитрий як лисиця, от щоi Бачить, що всi селяни ховаються по
лiсах, що села й хутори спустiли, а жнива наближаються... От вiн i вдався
до хитрощiв, що, мовляв, половину даю... Ха-ха! Та чи на свiтi такий
дурень, щоб готового вiддав половину? Нема! Тож-бо й воно!.. А вiн вас
дурить, щоб вижали йому хлiб i звезли, - а другу половину вiн i сам забере
з ваших токiв. От що! Збагнули?
Дехто з селян чухав потилицю й мимрив: "Еге ж, отець диякон, може, й
ма рацiю". Але ©х не слухали: "Та що ви базiка те? Батюшка запевня ... А
йому кожен повiрить... Та й одразу видно, що добрий пан... Його самого
скривдили... А хiба мало панiв на Запорожжя тiкало? Вiн же одразу звелiв
ниви дiлити... виходить, без обману... i частування, як слiд".
- Слухайте, дурнi© - посинiвши, кричав диякон i потрясав у повiтрi
могутнiми кулаками. - Ех, ви! Нажлуктилися пансько© горiлки та й вуха собi
позатикали! Та якби й справдi пан надумався вiддати вам землю, то не
допустить же такого шляхта: це був би ©м усiм пiдрив... Якщо пан зовсiм
вiдбiг розуму, то в нього вiднiмуть ма ток. Так чи iнакше, але нi пани, нi
губернатор, нiже сам князь Яблоновський не вiддадуть хлопам землi: ©©
тiльки силою можна взяти!
- Ех, отче! - докоряли дияконовi за цi слова хмiльнi голови. - Тобi б
тiльки одне - гайдамачити!.. Та якщо вiвцю можна спiймати за хвоста, то
навiщо пiднiмати на не© голоблю?
- А я кажу, - гарячкував диякон, - що коли ви повiрите в панськi
обiцянки й згорнете руки, то вас передушать, як курей... Вiдомо, що дурня
i в церквi б'ють, а береженого й бог береже.
Та хоч як надривався вiн, а пiдпилий натовп був настро ний миролюбно й
волiв веселитися, а не воювати. Навiть на другий день слова диякона мало
вплинули на селян: однi квапились у поле дiлити панськi лани, iншi
поспiшали перевезти з лiсу в село сво© сiм'© i, незважаючи на всi
умовляння диякона не ризикувати принаймнi жiнками й дiтьми, не могли
вiдмовитись вiд спокуси знову зажити по-людському... Войовничий диякон
нарештi плюнув, назвав Лисянку новою Гоморрою i подався на сусiднi хутори
збирати загiн.
Цiлий тиждень в Лисянцi кипiло життя, наче стояв там ярмарок; на всiх
кутках села заскрипiли вози з домашнiм добром; бiля вiдчинених хат
заметушилися баби, молодицi, бiля колодязiв почали збиратися дiвчата; з
веселим криком забiгала по вулицi дiтвора, здiймаючи хмари пилюки...
Вечорами знову мекали вiвцi й ревли корови, а вночi лунали на левадi
сумовитi пiснi парубкiв i дiвчат.
Батюшка розчулено поглядав, як село потроху знову поверта ться до
мирного життя, й, дiставши дозвiл правити службу в церквi, коли тiльки
забажа , користувався ним майже щоденно. Звiсно, в буднi, сповненi
клопоту, до церкви приходили тiльки старi - вони побожно слухали палкi
молитви священика.
Так минув тиждень. Того дня господарi з раннього ранку подалися хто на
царину, хто на розподiл ланiв, а парубки на сiножать, бо на високих мiсцях
уже горiла трава. Батюшка, вiдправивши ранню обiдню, разом з титарем i
паламарем був iще у вiвтарi, а в церквi шепотiли останнi молитви три сивi
дiди й одна беззуба пiдслiпувата бабуся. Раптом до церкви вбiг блiдий,
переляканий хлопець i заволав не сво©м голосом:
- Хто в бога вiру , рятуйте! З гори мчать... уже близько...
- Хто мчить? - стривожено спитав з вiвтаря батюшка; вiн уже скинув рясу
й був тiльки в полотняному пiдряснику, а в руках тримав довгу патерицю й
бриля.
- Ой панотче, поляки!.. По конях i по збру© видно... Ой лихо! -
заламував руки переляканий хлопець.
Усi зблiдли. Iз безладних хлопцевих слiв i священик, i всi присутнi
зрозумiли, що над церквою й селом нависла смертельна небезпека.
- Слухай, пане Даниле i ви, мо© любi дiди, - квапливо заговорив отець
Хома. - На все воля божа! Я пiду додому... Зле, коли мене застукають у
храмi... А ти, друже Даниле, разом з дiдами рятуйте всi священнi речi з
вiвтаря й ризницi... Щоб не дiсталися вони до рук латинян... Ключ також
доручаю тобi... хоч у рiчку закинь! Хай вдеруться до церкви, аки татi, аки
розбiйники, а не ввiйдуть мирно... Благослови вас, боже! А мене простiть i
розрiшiть, аще був що не гаразд вчинив.
- Що ви, панотче, батьку наш рiдний? - пiдходячи до батюшки за
благословенням, сказали титар i дiди. - Хiба ж завинила коли перед
ким-небудь ваша свята душа?
- Ох, простiть i прощайте! Хай береже вас господь! - тремтячим голосом
промовив отець Хома i, перехрестивши схиленi голови дiдiв, вийшов iз
церкви.
Ледве вiн дiйшов до садиби титаря, як назустрiч йому вискочив добрий
десяток вершникiв.
Попереду мчав на баскому гнiдому жеребцi молодий улан з пихатим виразом
обличчя, небiж Кшемуського.
- Гей, попе, сюди! - гукнув вiн, осадивши бiля ворiт змиленого коня.
Батюшка, скинувши бриля, пiдiйшов i шанобливо зупинився перед довудцою.
- Слухай, ти, - погiрдливо заговорив улан, - сейм постановив, щоб в
крулевствi не було бiльше нiяко© схизми, розумi ш, нi-я-ко©! Щоб усе
населення було католиками або принаймнi унiатами - i квит! I жодне
покровительство й заступництво вам не допоможе, жодне! - червонiв од
роздратування шляхтич, погрожуючи на-га м. - Нi ваш гайдамака Мельхiседек,
якого цими днями посадять на палю, нi Москва, проти яко© пiднялося все
лицарство... I я тобi зараз доведу, що гонорове слово сейму i святе, i
тверде! Слухай мiй наказ: ти задля свого спасiння й блага мусиш негайно,
до при©зду губернатора, присягнути сам i привести в церквi парафiян до
присяги на унiю. Даю тобi на це двi години. Якщо запiзнишся i його ясна
мосць ще застане тут схизму, тодi пощади не буде!
Отець Хома слухав зухвалу мову молодого улана скорботно й схвильовано;
в нього була спалахнула надiя на заступництво нового пана, але зараз же
згасла, - вiн раптом зрозумiв усю ©© ефемернiсть i подумав, що тисячу
разiв мав рацiю диякон, коли закликав нi в чому не покладатися на панiв. А
втiм, вислухавши улана, батюшка оволодiв собою, i в його ясних очах
засвiтився непохитний спокiй вiри.
- Пане, - тремтячим голосом заговорив вiн пiсля коротко© паузи. - Я
нiкого не силую iз сво©х парафiян. Всяк ма свою волю й свiй розум...
Склич ©х i поясни сам волю найяснiшого короля й могутнього сейму...
Насильством, пане, не можна анi насадити, анi знищити вiру... За не©,
пане, люди йшли на хрест i на вогнище... Що ж до мене, смиренного
служителя вiвтаря, то нiякi принади свiту цього, нiякi блага його не
можуть спокусити мене на нечестивий вчинок... Я не зламаю присяги, дано©
мною у вiвтарi мого рiдного храму, й зрадником не стану! Нiякi погрози
мене до цього не змусять... Смертi я не боюся, за ©© межею - сонце правди
й сiяння вiчно© любов ! I радощi життя, i муки його - все тлiн, усе
скороминуще... Тiльки там - вiчне! - гучним, урочистим голосом закiнчив
отець Хома, указавши перстом на глибоке блакитне небо.
Спокiй й мужнi його слова так розлютили улана, що вiн позеленiв,
задихнувся i якусь мить не мiг вимовити й слова.
- То ти не приста ш до унi©? - просичав довудца, на©жджаючи конем на
священика.
- Нi, - рiшуче вiдповiв батюшка.
- Чому?
- Бо не хочу зрадити вiри мого народу, вiри батькiв мо©х.
- Ключi вiд церкви! - крикнув довудца.
- У мене ©х нема ! - тихо вiдповiв священик.
- Ключi! - несамовито заревiв шляхтич.
- Присягаюсь... У мене ©х нема ... та я б i не дав... Хоч би якi ти
муки вигадав... я ©х за благо прийму: вони стануть менi блаженством...
- Повiсити його!
- Благослови тебе, господи, сину мiй! - пiдняв угору руки священик. -
Яке щастя, що ти прискорю ш менi путь до Христа й встеля ш його спокутною
мукою...
А в церквi, пiсля того, як пiшов батюшка, титар з дiдами кинулись у
вiвтар i ризницю, щоб винести священнi речi й надiйно сховати ©х. Усi
церковнi облачения, срiбнi й кипарисовi хрести, плащаниця, срiбнi
канделябри, лампади й iкони в окладах виносилися з вiвтаря i з само©
церкви, передавалися парафiянам, а тi розносили священнi речi по селу й
ховали, а срiбло закопували в землю.
Та зосталися на жертовнику чаша й потир з ложицею, а на престолi ковчег
iз освяченими дарами. Торкнутися цi © святинi нiхто не зважувався, а тим
часом найпекучiша потреба була саме в тому, щоб винести й сховати ©© вiд
напасникiв-унiатiв, тому що без цi © святинi ксьондз не мiг служити мшу, а
отже, й фактично перетворити православний храм в унiатський костьол.
Час минав. До церкви, дедалi наростаючи, долинали з вулицi крики й
тривожний гомiн. Били на сполох... Сумнi, мiрнi звуки дзвона пливли
важкими хвилями й розносили по околицях тривожну звiстку.
- Боже! Що ж робити? - у вiдча© заволав титар. - Ось-ось увiрвуться
вороги... Я вже чую тупiт... I тодi все загинуло... Дiду, ви старший...
Вiзьмiть он ту шовкову хустку, що покрива чашу й потир, i загорнiть у не©
дари.
- Недостойний, недостойний я, грiшний, i торкнутися, - застогнав дiд. -
Може б, ви, Охрiме? - звернувся вiн до свого товариша. Але той покрутив
головою i перелякано замахав руками:
- Ой на бога! Що ви? Адже менi з мо ю скверною... i пiдступитися грiх!
Нiкому це зробити, пане титарю, опрiч вас...
- Oй що ж дiяти, що чинити? Якщо захоплять дари, храм загинув. А я,
грiшний... недостойний... оскверню сво©ми руками... Не за себе я боюся...
Хай би мене й грiм небесний за мо зухвальство убив. тiльки б урятувати
храм... Але осквернити святиню... Не смiю, не смiю!!
В цю мить бiля само© церковно© огради пролунав кiнський тупiт.
- Рятуйте дари! Замкнiть церкву! - крикнули обидва дiди, беручи на
засув вхiднi дверi. Титар розгубився: вiн кинувся був до малого притвору,
щоб замкнути дверi, та потiм мерщiй повернувся у вiвтар i впав на колiна
перед запрестольним образом:
- Милосердний, ласкавий боже!.. Карай мене, але допусти врятувати дари!
Мати божа!
Вiн пiдвiвся блiдий, тремтячий, з розчуленим поглядом; похапцем
обмотавши руки шовковою хусткою, що лежала на жертовнику, титар, з
трепетом священного жаху, взяв iз жертовника чашу й потир, накинув на них
другу хустку i з належною обережнiстю зав'язав. Перед ковчегом вiн упав
був ницьма, але дiди квапили, бо зовнi посилився гомiн. З таким же
трепетом i благоговiнням зняв титар з престолу ковчег i загорнув його в ту
саму хустку; взявши обома руками дорогоцiнну ношу й тримаючи ©© перед
собою так, щоб вона не доторкалася його одежi, титар обережно вийшов у