Старицкий М.. Останнi орли

можливiсть оговтатись i хоч сяк-так зiбратися з думками.
- Тiльки постривай, пане, постривай! - вигукнув, схаменувшись,
губернатор. - Що ж воно виходить? Адже дозорця сказав менi, що до замку
пiд'©хав Ян Заблоцький... Чи не так, панове? - спитав вiн офiцера, який
сидiв поруч.
- Так, саме так! - вiдповiв офiцер i пiдозрiливе глянув на отамана.
- Переплутав, либонь, - зухвало вiдповiв Найда. - Зборовський,
Заблоцький - недочув, певно...
- Ха-ха! Ну, та бiда невелика. Звичайно, коли б я не дiзнався зовсiм,
що приймаю в себе сусiду, сина, так би мовити, мого приятеля, друга, тодi
б я шельмi повiк не простив тако© помилки. Але, шановний пане, розкажи ж
менi, що там дi ться у нас на батькiвщинi? Як пожива твiй батечко й
шановна панi? А Фелiця, Казя, Вiня?.. А пан Вацлав?.. Ха-ха-ха! Який вiн
тепер? Ех, та й при мно ж, далебi, при мно згадати давнину, перенестися в
далеке минуле.
Найда врештi почав вiдповiдати на запитання губернатора; кiлька разiв
вiн замалим не вклепався, та добре, що, розвеселившись, господар бiльше
говорив сам, нiж розпитував. Раз у раз отаман поривався змiнити небезпечну
тему розмови, але перепинити спогади губернатора було не так-то легко.
Все-таки Найда вибрав хвилину й запитав його про Мельхiседека.
- А, ти, ясновельможний пане, ще хотiв поглянути на того бунтiвника,
царя схизматського!.. Якщо хочеш, то поспiшай, бо стара лисиця ось-ось
здохне!
- Туди йому й дорога! - з презирливою усмiшкою вiдповiв Найда. - Але я
думаю, що те схизматське бидло не заслугову , щоб заради нього благородний
шляхтич бив ноги! Бачив я на сво му вiку немало таких дурнiв i думаю, що
сей горезвiсний Мельхiседек нiчим не цiкавiший за iнших бородатих попiв!
От мо© московити бажали поглянути на нього, то коли вельможний пан буде
ласкавий...
- Я вже звелiв показати ©м попа, хоча вiн i подиха ...
- А скiльки часу минуло вiдтодi, як ця бестiя попалася?
- Та вже тижнiв зо три!
- Тижнiв зо три! - скрикнув Найда. - I досi його не посадили на палю?
Чого ж дожидалося шляхетство? Якби його ранiше посадили на палю, то не
було б i тих бунтiв хлопських!..
А на замковому дворi тим часом вiдбувалося ось що.
Недалеко вiд кам'яно© будiвлi, де було ув'язнено Мельхiседека, на
розiсланих килимах розташувалося веселе товариство... Посерединi сидiли
диякон i Дарина, навколо них iншi переодягненi гайдамаки, а далi щiльною
стiною юрмилась замкова челядь. Тут же, на килимi, стояла й "розрада",
презентована губернатором. Диякон розважав товариство якимись небилицями з
московського побуту, i чим оповiдання було безглуздiше, тим бiльше
захоплення воно викликало серед слухачiв; це захоплення пiдсилювалося ще
добрячою пиятикою, в якiй особливо активну участь брала замкова челядь.
- Та що ви сто©те, хлопцi, сiдайте до гурту, то й веселiше, i
привiльнiше буде! Чого тут манiжитися? Що купець, що стрiлець, коли добра
людина - сiдай i пий! У нас на Москвi все попросту: гуляй душа нарозпашку!
- i диякон молодецьким рухом розправив на грудях червону шовкову сорочку.
- Правду пан купець каже: коли гуляти - то гуляти! - вигукнув Петро,
який удавав одного iз слуг вельможного пана. - Адже шляхетне панство
бенкетуватиме до ранку, то чого ж нам постити? Сюди, панове! - вiн
посунувся i рухом руки запропонував сво©м товаришам дати мiсце тим, хто
стояв. - Вистачить мiсця для всiх, та й горiлки ще на цiлу ватагу !
- Що горiлка? - загаласував диякон, вдаряючи рукою об землю. - Коли вже
бенкет, то бенкет на всю губу! Ану бiжи, Сенько, та пошукай там у поклажi,
надiсь, зосталося в нас од тих проклятих гайдамакiв хоч барил зо два
заморського трунку... Сiдайте, друзi, всiх запрошую!
Дарина схопилась i разом з Петром подалася до прив'язаних осторонь
коней; а замкова челядь, пересмiюючись i пiдштовхуючи один одного,
поспiшила зайняти мiсця довкола кумедного й гостинного московита;
сподiвання на добру випивку ще бiльше пожвавило й згуртувало веселу
компанiю; однi потирали руки, другi добродушно покректували, третi вже
запанiбрата поплескували по плечу щедрого москаля.
- Гей! Розсуньтеся, хлопцi! - хвацько гукнула Дарина, пiдкочуючи з
Петром дво барил вина.
- Набiк, дорогу! - загомонiли всi, розсовуючись.
- Славному гостевi честь i мiсце! - виголосив диякон, вiдсовуючи набiк
пиво й горiлку. - Сюди, сюди ©х, голубчикiв! Вiдбивай, наливай i абi
наливай! - скомандував вiн. - Коряки сюди, келихи, черпаки! Давай всяк,
хто що може!
Команду диякона зустрiли вибухом п'яного смiху.
Звiдусiль простяглися руки з коряками, келихами, склянками... Миттю
барила були вiдбитi, й дорогоцiнна золотиста волога наповнила пожадливо
пiдставлений посуд.
- За здравi наших дорогих сусiдiв! - проголосив диякон, високо
пiднiмаючи чару.
- За здоров'я всiх московитiв! - пiдхопили, розвеселившись, гостi.
- I на погибель пiдлим хлопам! - вигукнув Петро, люто потрясаючи
кулаком.
- Вiват! - загримiло кругом.
У цей час до бенкетуючих наблизився кругленький пан дозорця.
- Гей, ви, чого розсiлися? - гукнув вiн, намагаючись перекричати п'янi
голоси. - Московськi купцi, що прибули з загоном вельможного пана, тут чи
нi?
Галаслива компанiя на крик дозорцi не звернула нiякiсiнько© уваги, але
Петро й диякон почули його вiдразу ж.
- Тут, тут! Ласкаво просимо, сiдай до нас, не погребуй, твоя милость,
випити чару винця! - сказав диякон, пiдводячись назустрiч начальниковi
варти. - Гей, ви, розступiться, швидше пропустiть шановного пана!
Тiльки тепер замковi челядники звернули увагу на новоприбулого i,
пiзнавши в ньому пана дозорцю, трохи збентежились.
- Дякую, пан добродз ю, але я не належу до тих свиней, якi й на вартi
здатнi нажлуктитись! - бундючно вiдповiв дозорця, зневажливо глянувши в
бiк замково© челядi; та коли погляд начальника варти майнув по наповнених
iскристим вином келихах, очi в нього мимоволi стали вологими й масними. -
Його милость, пан губернатор, дозволив московським купцям подивитися на
колишнього iгумена Мотронинського монастиря!
- Е, та ще встигнемо! Бiжи ти, Сенько, а зараз i ми пiдiйдемо. Тiльки
ти, пане, попереду випий з мо©х рук - без цього не вiдпущу! Не скривдь! -
диякон наповнив коряк вином i пiдiйшов з ним до пана дозорцi. - Надiсь,
московськi купцi не часто у вас бувають, та й вино дiлу не завадить, на те
й прислiв'я : "пий, та дiло розумiй!"
- Хе-хе! Добре прислiв'я, хай йому дiдько! - вiдповiв з люб'язною
усмiшкою дозорця. - Тiльки кепсько, що начальство не бере його до уваги.
- А начальство що, хiба воду нинi дудлить? Ач, який гомiн, - либонь, не
вiд води розгаласувалися так! - Диякон показав рукою в бiк освiтлених
вiкон замку i, вклонившись до пояса шановному гостевi, сказав: - Зроби
ласку, покуштуй вина заморського, не скривдь, а на людей плюнь: на всякого
не догодиш.
- Хiба щоб не скривдити! - глибокодумно мовив дозорця i, взявши коряк з
рук диякона, пiднiс його до уст. Ледве тiльки вiн зробив перший ковток, як
його обличчя розпливлося в блаженну усмiшку, дозорця одхилив голову вбiк,
нiби не довiряючи собi, зажмурив очi, зробив ще один ковток i, проказавши
"ого-го", одним духом осушив коряк.
- Iз самого Царграда! До двору царського везли, та гайдамаки, окаяннi,
пограбували! - Диякон наповнив коряк знову й пiднiс його дозорцi.
- А чи не забагато? - усмiхнувся той i нерiшуче одвiв коряк рукою.
- Ха-ха-ха! Та ти красна дiвиця чи що? Та мiй хлопчисько переп' тебе!
- Оце вже нi! - дозорця хвальковито задер голову й пiдкрутив вуса. - Ще
не народився той смiливець, який би мене перепив... Не раз пили ми - сто
кiп чортiв - i за столом пана графа Потоцького, i князя Радзiвiлла, - вся
шляхта покотом лежала, а пан Гжибовський нiколи!
- Ха-ха-ха! - добродушно зареготав диякон. - Та хiба у вас умiють так
пити, як у нас, на Москвi?
- На Москвi! Та я у Варшавi в самого круля випивав - i хiба ж таке
вино, як це! - дозорця взяв коряк iз рук диякона й одним духом випив його.
- Квасок... - сказав вiн з поблажливо-глузливою посмiшкою.
- Квасок? - перепитав диякон. - А от iду в заклад, що я переп'ю тебе, i
не вип' ш ти цих трьох корякiв, як уже не встанеш з мiсця!
- Що ставиш? - запально вигукнув розчервонiлий дозорця.
- Двадцять червiнцiв! - i з тими словами диякон кинув на землю свою
ставку.
Коли дозорця побачив золото, очi його заiскрилися.
- Згода! - крикнув вiн чванливо. - Подивимось, чи переважить москаль
ляха!
- Перебивай руки! - звернувся диякон до найближчого сусiди. Один iз
замкових челядникiв перебив руки, i всi з голосними вигуками присунулися
ще ближче, щоб стежити за цiкавим парi.
- А ви, хлопцi, себе не забувайте, наливайте повнiше! - звернувся
диякон до челядникiв i, наповнивши два коряки, крикнув дозорцi:
- Ану, пане, починай!
Тим часом Дарина з Петром i ще з двома-трьома товаришами пiшли до
кам'яно© будiвлi, в якiй був ув'язнений Мельхiседек.
Бiля дверей темницi, заздрiсне поглядаючи на веселе товариство, сидiло
п'ять сторожiв.
- А що, панове, схизматський пiп тут? - звернувся Петро до сторожi
по-польськи. - Його мосць, пан губернатор, дозволив московитам подивитися
на нього!
- То йдiть дивiться! - вiдповiв один iз сторожi, не пiдводячись з
мiсця. - Цiлий день нема спокою, диво яке знайшли: ©здять та й ©здять
дивитися на нього, хоча б хлопи, а то й шляхетнi панове. I чого
панькаються з цим ворогом, прикiнчили б, та й годi! А то ©м забавка, а
добрiй людинi нiколи й чарку горiлки випити!
- Що правда, то правда! - пробурчали iншi, трохи вiдiйшовши вбiк i
пропускаючи Дарину й Петра в темницю.
Решта козакiв зосталася бiля входу погомонiти з невдоволеними
сторожами; дверi темницi були вiдчиненi, кругом валялися купи щебеню й
цегли.
Завмираючи вiд жалю та хвилювання, Дарина переступила високий порiг i
ввiйшла до вузького й тiсного кам'яного склепу, в якому мав бути живцем
похований настоятель Мотронинського монастиря.
Затхле й смердюче повiтря вiдразу вдарило в обличчя, Дарина аж
вiдсахнулася.
- Крiпись! - шепнув ©й Петро.
Вони ступили крок уперед, напружуючи зiр, щоб побачити владику. Через
те, що вiкно було замуроване, у склепi панувала темрява, й тiльки бiля
вхiдних дверей, коли ©х ширше вiдчинили, стало трохи свiтлiше.
- Ось вiн! - шепнув Даринi Петро, показуючи на щось темне в кутку.
Дiвчина широко вiдкрила очi й, пронизуючи поглядом темряву, побачила
владику, що лежав майже голий, непорушний i нiмий на напiвзогнилiй соломi,
прикритий якоюсь драною ксьондзiвською хламидою.
- Помер! - придушеним голосом скрикнула Дарина.
- Тихше! - Петро стис паннi руку i, швидко озирнувшись на дверi,
прошепотiв ледве чутно: - Подивимось!
Вiд дверей долетiв голосний регiт сторожiв.
Петро з полегкiстю зiтхнув i, ступивши два кроки до Мельхiседека,
припав вухом до його грудей: серце ледве чутно билося.
- Живий, живий! - прошепотiв парубок, задихаючись од радостi. - Панно,
давай сюди вино!
З допомогою Дарини Петро трохи пiдняв голову владики й, розкривши йому
рота, влив трохи вина. Через кiлька секунд ледь помiтна судорога пробiгла
по тiлу нещасного, i з вуст його почувся слабкий стогiн.
- Святий отче, владико, чи ти чу ш нас? - гарячкове зашепотiла Дарина,
нахиляючись до вуха страдника. Мельхiседек ледь поворухнувся.
- То слухай же, слухай мене, святий отче, - провадила далi дiвчина, -
це я говорю з тобою, я, Дарина, дочка генерального обозного ки©вського. Ми
прибули сюди з Найдою... Збери всi сво© сили, сьогоднi вночi ми вряту мо
тебе!
- Годi! - шепнув Петро. - Воронь боже - помiтять... - i, смикнувши
дiвчину за руку, швидко пiдвiвся й разом з нею пiшов до виходу.
- А пiп у вас вже сконав, панове! - розв'язно сказав Петро, зупиняючись
у дверях.
- Нарештi! - сердито пробурчав один iз сторожiв. - Справжнiй камiнь,
iнший давно б уже сконав, а цей - двожильний, - двiчi тру©ли, i то не
взяло!
- То на якого бiса стерегти трупа? - вигукнув один з козакiв, котрi
прийшли з Петром. - Гайда з нами, - там московський купець розходився i
таким вином часту , що, дiдько його бери, чи куштував таке вино й сам
круль!
- Та от, начальство велить! - похмуро вiдповiли сторожi.
- Охота ©х слухати! - Петро зневажливо махнув рукою. - Свiй розум
кращий вiд усякого начальства! Та й куди вiн тепер утече од вас, хiба в
пекло? Ну, то душа його вже напевно там, а якщо чорти захотять поцупити й
тiло, хоч би тут i тисячi людей стерегли, однак вони сво дiло справлять!
- Правда! - погодилися сторожi. - Проти нечисто© сили нiчого не вдi ш!
- Ну, то ходiмо, вип' мо чарку-другу, - адже це тут поруч, на очах! -
запросив iще раз гостинний козак.
- Так-то воно так, - мовив, розтягаючи слова, старший сторож i з
досадою сплюнув набiк, -але що скаже пан дозорця?
- Дозорця? Та вiн же там... без заднiх нiг уже... - Петро iз смiхом
показав рукою в бiк гомiнко© компанi©. - Гуля з московитом, а де
начальство, там i сторожi належить бути!
- Сто дяблiв, справдi! - рiшуче вигукнув старший сторож. - На якого
бiса нам стерегти тут мертвяка? Коли панство гуля , то хiба не можна й
доброму шляхтичевi промочити горло? Гайда, панове, вип' мо по келиху, адже
нiч довга, а вартувати до свiтанку!
- Слушно! - одностайно пiдтримала його решта сторожiв, i вся ватага з
веселим смiхом подалася до бенкетуючих.
Видовище, яке постало перед сторожами, змусило ©х зайтися реготом:
посерединi на килимку з буряковим спiтнiлим обличчям, з посоловiлими очима
сидiв пан дозорця i белькотiв неслухняним язиком, похитуючись з боку на
бiк:
- Не переп' ш, бiсiв москалю!.. Я i в Варшавi, i в Краковi, i з самим
крулем... Ще один коряк, i дукати мо©!..
Його рука тримала наповнений коряк; та марно пан дозорця намагався
пiднести вино до рота: у тремтячiй руцi воно розхлюпувалося, обливаючи
бороду i вбрання шляхтича.
Осторонь вiд компанi©, уткнувшись обличчям у землю, лежав "купець" i
голосно хропiв; бiльшiсть гостей також валялася кругом, наче мертвяки, й
тiльки три чи чотири жовнiри, котрi оточували дозорцю, ще тяглися за
вином, вивергаючи п'янi прокляття, розливаючи вино й штовхаючи один
одного.
- Ге-ге! Та тут уже мертве царство, - весело зауважив Петро, окинувши
вдоволеним поглядом усю компанiю.
- Та й московит уже звалився! - з досадою сказав старший сторож.
- А на дiдька нам московит? Було б тiльки його вино! Петро без усяко©
церемонi© переступив через розпростертi тiла, узяв барило i, пiднявши його
вгору, переможно вигукнув:
- Ге-ге! Та тут iще пiвбарила - нам вистачить! Гей, панове,
повiдтягайте вбiк цi колоди, - вiн показав на переодягнених гайдамакiв, що
лежали долi. - Сюди ©х кладiть i розбирайте келихи... Ось так!
З допомогою Дарини та ©© супутникiв сторожi вiдтягли вбiк, як ©м
здавалось, п'яних мов хлюща челядникiв прибулого пана й посiдали навколо
Петра.
Вiн налив ©м келихи, а сам високо пiдняв барило й весело крикнув:
- Ну! Н х жи ясне панство! - i почав нахильцi пити.
- Ого-го! Добре дудлить! - схвально загомонiла сторожа, осушуючи
келихи. - Та, гляди, не все випивай, залиш i нам!
- Залишу, залишу! - i Петро знову наповнив ©м келихи.
- А не... не... не переп' ш! Тисячу вiдьом з хвостами... сто тисяч
дяблiв... - бурмотiв дозорця, безтямно витрiщаючи п'янi очi.
- Еге, та вiн, бiдолаха, до рота коряка нiяк не донесе, треба йому
допомогти! I Петро, притуливши коряка до губ пана дозорцi, змусив його
випити все до дна. Дозорця ще буркнув щось недоладне, похитнувся
раз-другий i звалився на одного з челядникiв, що лежали покотом. За чверть
години всi були п'янi.
- Готово! - прошепотiв Петро, пiдводячись з мiсця. - Ну, панове, тепер
до роботи!
Почувши це, диякон i гайдамаки, якi лежали осторонь, швидко
посхоплювалися.
- Ну, друзi, напружте тепер i розум, i очi, i душу! - пошепки сказав
диякон товаришам. - Бо доки з них ще не вийшов дурман, треба закiнчити
роботу. Ти, панно, лягай сюди на мо мiсце та розкинь ширше руки, - коли
хто й гляне, то з п'яних очей не второпа ; ви, - диякон вiддiлив частину
гайдамакiв, - залишайтеся на сторожi, та на випадок, коли прокинеться хто,
- приспiть його по-нашому, а ви - гайда за мною!
Диякон, Петро i ще зо два чи зо три козаки квапливо подалися до темницi
Мельхiседека.
- Хто тут? - ледве чутно прошепотiв владика.
- Ми, чесний отче, рятiвники тво©! - вiдповiв диякон. - Треба
поспiшати... Чи можеш ти встати, панотче?
- Нема сили... Ноги... - вiдповiв Мельхiседек кволим голосом.
- Стривай, отче, не розмовляй, не витрачай марно сил... Хлопцi,
пiдведiть владику й одягнiть у мо вбрання.
Диякон швидко зняв iз себе вбрання московського купця, пiд яким була
одежа панського пахолка, а козаки насилу пiдвели майже непритомного
Мельхiседека й почали натягати на нього купецький одяг. Та коли довелося
взувати владику, мимовiльний крик жаху вихопився в Петра i його
помiчникiв: ноги Мельхiседека страшенно розпухли, з потрiскано© шкiри
сочилася сукровиця, а в мiсцях, ранiше стиснутих кайданами, тепер були
суцiльнi рани. З великими зусиллями козаки натягли чоботи на ноги
Мельхiседека; вiн кiлька разiв непритомнiв, та диякон ще двiчi дав йому
випити мiцного вина, й воно знову пiдкрiпило владику.
- Тепер пiдеш з нами, превелебний отче, i слухай, що я тобi казатиму:
ти московський купець, ти такий п'яний, що не можеш нi стояти, нi
говорити, - ти чу ш мене?
Мельхiседек ствердно кивнув головою; та коли гайдамаки поставили
владику на ноги, вiн заточився й знов упав би на землю, якби Петро не
пiдхопив його.
- Гм, кепськi справи! - диякон iз сумнiвом похитав головою. - Коли вiн
на ногах стояти не може, то як ми його на коня посадимо? Хiба що всiм
удавати п'яних? Так, так... ну, то що ж, пiднiмiть отця iгумена на руки й
вiднесiть його якомога швидше на те мiсце, де лежав я, та покладiть
долiлиць, а ми з Петром дещо тут зробимо i миттю до вас.
Козаки пiдняли на руки безвладне тiло Мельхiседека й понесли його до
вказаного мiсця.
- Ну, Петре, тепер не барися, - скомандував диякон. - Я тут робитиму
опудало, а ти збiгай i принеси менi вiдро води, та дивися, щоб хто не
помiтив нас...
- Знаю! - парубок вискочив з темницi, а диякон взявся робити опудало.
Скрутивши з соломи сяку-таку подобу людського тулуба, диякон натягнув на
нього зняту Мельхiседеком ксьондзiвську хламиду, а на голову накинув
ганчiрку. Закiнчивши свою роботу, диякон вiдiйшов убiк, глянув на опудало
й задоволене пробурмотiв:
- Пречудове! П'яному воно справжньою людиною здасться! Потiм сiв на
землю, дiстав з кишенi ножицi й заходився стригти свою бороду, залишаючи
тiльки довгi вуса.
Кiнчивши з цi ю процедурою, диякон, за козацьким звича м, постриг сво
волосся пiд макiтру.
- Де ж це в дiдька пропав хлопець? - стурбовано пробурчав вiн i,
прочинивши дверi, виглянув у двiр.
Петра не було видно, а захiдний край неба помiтно посвiтлiшав:
очевидячки, незабаром мав зiйти мiсяць.
- Тьху ти, чи не попався вiн десь? А мiсяць от-от зiйде. Ех, бий його
нечиста сила, i не здогадались же взяти з собою води!..
Диякон сердито плюнув i знову с в на землю.
Минуло ще кiлька хвилин, важких, довгих, диякона опанувало нетерпiння,
а згодом пiдкрався й справжнiсiнький страх: певно, Петро десь попався.
Нiчим iншим не можна було пояснити таку довгу його вiдсутнiсть: звiсно,
шкода хлопця, але ще страшнiше те, що, коли вiн попався, загине й владика,
i Найда, i всi вони!
Далi не можна було чекати, небезпечне становище вимагало якихось
заходiв, i хоч кострубате пострижена голова могла привернути увагу ляхiв,
диякон рiшуче пiдвiвся й попрямував до виходу.
Тим часом Петро, вискочвши з темницi, подався розшукувати колодязь у
замковому дворi. Це не становило особливих труднощiв, i за кiлька хвилин
парубок знайшов його; але - о жах! На коловоротi телiпалася тiльки
вiрьовка, а вiдра не було...
Не гаючи й хвилини на марнi жалi, Петро кинувся шукати вiдра десь в
iншому мiсцi. Але виявилося, що знайти його не так легко... У замковому
дворi всi вже поснули, у монастирi також, - куди не кидався парубок -
скрiзь дверi були позамиканi. Пробiгавши отак кiлька хвилин, вiн натрапив,
зрештою, на яскраво освiтлену кухню губернатора; дверi ©© були розчиненi
навстiж, бiля погаслого вогнища порався кухар...
Зрадiлий Петро влетiв туди й, забувши, що ма вдавати ляха, спитав
укра©нською мовою:
- А чи не можна у вас, пане кухарю, роздобути вiдра на часинку?
Той змiряв парубка сердитим пiдозрiливим поглядом i погрозливо
вигукнув:
- А ти звiдки тут, пiдлий хлопе, взявся?
- Прошу вибачення: я не хлоп, а слуга вельможного пана, який прибув до
замку.
Хоча цi слова й було сказано по-польськи, та вони мало переконали
кухаря.
- Слуга вельможного пана! Нiби пан не знайшов би собi слуг серед
полякiв, а набирав таких гайдамакiв, розбiйникiв! Навiщо тобi вiдро?
Вiдливати сво©х товаришiв? Бач, яку корчму влашт вали на замковому дворi,
не могли хоч сюди, в пекарню, зайти. Та хiба порядний шляхтич стане пити
надворi, мов те бидло? Чого доброго, ще й сторожiв спо©те?! Ось я пiду
зараз до пана губернатора та й розкажу йому, що ви тут затiяли у дворi,
хай лишень помаца вас, що ви за птахи i яке на вас пiр'я!..
При цих словах Петро вiдчув, як ноги його похололи й приросли до
пiдлоги.
- Господь з вами, пане кухарю! - вiдповiв вiн, з усiх сил намагаючись
зберегти спокiйний тон. - Чи не вiд страху вам скрiзь ввижаються
гайдамаки?
- Ну, ну, йди собi! - сердито пробурчав кухар. - А я ось пiду зараз i
доповiм про все його мосцi, нехай лишень розмiрку , що можна, а що й зась!
Петро знизав плечима i, все ще зберiгаючи спокiйний вигляд, вийшов iз
кухнi; але, ступивши кiлька крокiв, мимохiть зупинився.
Погрози кухаря були не такi, щоб ними можна нехтувати: якщо навiть
губернатор i не запiдозрить у ньому гайдамаку, а тiльки побачить поснулу
сторожу й замкову челядь, то й тодi все пропало: кинуться до в'язня,
виявлять, що вiн зник, дiзнаються, хто це зробив, i загинуть не лише всi
вони, але й майбутня доля Укра©ни. диний порятунок - мерщiй тiкати з
замку, поки цей озлоблений п'яниця, як видно, ображений, що його не
запросили взяти участi в бенкетi, не здiйснив свого намiру.
Але як змiнити зовнiшнiсть диякона, щоб його не впiзнали? Чим
зачерпнути води? Хiба барилом? - несподiвано спало Петровi на думку: "Так,
так, прив'язати його до мотуза i спустити".
Вiн схопив порожн барило й почав прив'язувати до коловорота, але в
нього нiчого не виходило.
- Та навiщо менi це? - мимоволi вголос промовив парубок. - Адже там
зосталася горiлка, а вона зми фарбу ще лiпше, нiж чопа.
В цю мить чи©сь дужi руки зненацька схопили Петра за плече й струсонули
так сильно, що барило випало в нього з рук.
- Не втечеш, шельмо! - непомiтно пiдкравшись, лросичав над самим зухом
Петра кухар. - Ах ти, схизматський пес, бидло! Зна мо тепер, що ви за
птахи! Гей! Гвалт! - крикнув вiн на все горло.
Хвилина була вирiшальна: досить прогаяти одну мить - i на хрик ляха
прибiжить уся челядь...
Петро не довго думав: в його руцi, мов блискавка, мигнув нiж i по саму
колодочку увiйшов у кухареве горло; струменем бризнула кров, i лях,
захрипiвши, навзнаки упав додолу.
Не гаючи й хвилини, Петро кинувся туди, де недавно бенкетували, схопив
барило горiлки i щодуху, не оглядаючись, побiг з ним до колишньо© темницi
Мельхiседека.
Петро вже добiг був майже до ©© дверей, як нараз чиясь велетенська
постать заступила йому дорогу, а могутня рука вп'ялася в горло, i над
самим вухом одурiлого вiд страху парубка почулося сичання:
- Нi, голубчику, не вирвешся з мо©х лап! Почувши той голос, Петро
отямився.
- Пане дияконе! - скрикнув вiн неголосно. - Та це я, Петро, що ви!..
- Ти? - диякон розцiпив руку й енергiйно сплюнув набiк. - Тьху ти,
мара!.. З переполоху ледь-ледь не задушив хлопця. Де пропадав?
- Бiда, пане дияконе, треба поспiшати... Можуть застукати, та й мiсяць
от-от зiйде...
- Знаю... швидше-бо! Вода ?
- Не вода, а горiлка!
- Дарма - лий!
Через п'ять хвилин чуприна й вуса диякона були старанно помитi й з
чорних знову, як i ранiше, стали рудими. Уламком коси Петро ще
попiдголював йому бороду й скронi, i диякон змiнився зовсiм: тепер нiхто
не пiзнав би в цьому рудому вусаневi московського купця.
Пiд час цi © процедури парубок розповiв дияконовi про сутичку з
кухарем.
- Ну, - схвильовано промовив диякон, - тепер мерщiй тiкати!.. Вони
поквапно пiдiйшли до сво©х товаришiв, що сидiли навколо п'яних, як нiч,
полякiв.
- Бiда, треба поспiшати, панове, - тихо заговорив диякон. - Ви, -
звернувся вiн до частини гайдамакiв, - вiднесiть цих сторожiв та й самого
дозорцю туди до дверей темницi, а ви - вiдтягнiть кудись пiд стiну цю
наволоч, - показав вiн на замкову челядь, - та позакидайте ©х так, щоб не
потрапили нiкому на очi. А ти, Петре, пiди та скажи отаману, що мiсяць уже
зiйшов i загiн на конях чека вельможного пана. А що, панно, - спитався
диякон Дарини, - як превелебний владика?
- Диха й чу , що кажуть, тiльки сам говорити не може: дуже ослаб.
- Так! - диякон зiтхнув i розвiв руками. - Як же ми його мосць на коня
посадимо? Хiба от що, друзi, - усiм треба вдавати п'яних, похитуватися в
сiдлах i пiдтримувати один одного.
- Розумi мо, - тихо вiдповiли гайдамаки й з запалом взялися до роботи.
Хвилин за десять все було скiнчено... Сторожiв попереносили до темницi,
посадовили на землю й попритуляли до стiни, - так що здаля, у нiчнiй
темрявi, ©хнi постатi мали цiлком природний вигляд; замкову челядь
гайдамаки порозтягали куди попало, а самi заходилися швиденько сiдлати
коней.
З великими зусиллями вдалося ©м посадити Мельхiседека на коня, а що
владика був дуже кволий i не мiг триматися в сiдлi, його прив'язали.
Обiруч владики сидiли на сво©х конях диякон i ще один здоровенний
гайдамака. Усе вже було напоготовi, коли з замку повернувся Петро й
повiдомив, що пан отаман зараз вийде.
- Коли б тiльки швидше, а то владика може звалитися з коня, - пробурчав
диякон. - Ну, а ви, хлопцi, ведiть панських коней до ганку, та спритнiше
подавайте стремена!
Через кiлька хвилин у вiкнах замку замиготiли вогнi, на ганок вийшла
челядь з палаючими смолоскипами, а слiдом у супроводi Найди й пишних
гостей губернатор.
Попрощавшись з усiма й подякувавши за гостиннiсть, отаман поквапне
спустився схiдцями ганку й скочив на пiдведеного йому коня, коли нараз