Страница:
- Ми для його заспоко ння багато жертвували на монастирi, посилали в
Рим... Все для душi невинного немовляти...
- Ой, не кажи так; не кажи! - сливе крикнула Кшемуська. - Я не хочу
вiрити, що вiн помер, менi все зда ться...
- Ох, кохана, це тебе бентежать тi та мничi листи, котрi ми iнодi
отриму мо... Але то витiвки якогось заклятого ворога, щоб роз'ятрити наше
горе...
- Ой зус-Марiя! Хiба серце матерi може забути таке горе?..
- Тихiше, тихiше, моя люба, моя кохана! Завтра по синовi вiдправимо в
монастирi лiтiю. Ходiмо, перед товариством треба бути твердими й
сильними!.. Та панi Кшемуська не змогла повернутися до гостей, а пiшла у
сво© поко©... Пiсля голосних похвал молодiй господинi й перших ковткiв
товариство, з келихами в руках, посiдало й трохи притихло.
- З загального дозволу! - пiдвищив голос Пулавський.
- Ми слуха мо пана, - процiдив крiзь зуби Стемпковський, вiдчуваючи, що
Пулавський знов скаже щось вороже його переконанням.
- Панове! - почав полковник. - Я сказав, що переселенцi не можуть мати
певностi у виконаннi панами сво©х зобов'язань, що нi гродськi, нi земськi
книги не можуть бути в тому гарантi ю - i це щира правда; скажу навiть
бiльше: у нашому крулевствi закону нема зовсiм або, лiпше сказати, вiн
для шляхти нiщо!
I у вiдповiдь на гомiн, який зчинився навколо, Пулавський рiзко
повторив:
- Так, нiщо - отже, я висловився цiлком слушно, що у нас законiв нема !
Для того, щоб закон виконувався, потрiбна сила, а на яку силу спира ться
наш закон? На державу?! Вона нами обдерта, пограбована й править за
iграшку зажерливим сусiдам! Вiйська в не© всього-на-всього тисяч
п'ятнадцять-шiстнадцять, а на кожен край не набереться й трьох тисяч...
голодних, обiдраних. Прибутки з кварти коронних ма ткiв падають, бо тi
ма тки всякими способами захопила шляхта, а сама вiдмовилася платити
податки: ergo, казни держава теж не ма ! Хiба не правда, що наша Корона
нещасна, безсила жебрачка? Не тiльки магнат, а й середньо© руки шляхтич
дужчий за короля, не кажучи вже про якийсь там гродський суд. Та,
признатися щиро, хiба хто-небудь з нас пiдкориться вироку такого суду? Та
кожен з нас iз сво ю надвiрною командою розжене i суд, i суддю вiдшмага
за вирок не на свою користь!
Схвальний смiх був вiдповiддю на цi слова.
- Злота воля! - вигукнув хтось.
- Ех, воля! - сумно похитав головою Пулавський. - Сваволя, а не воля!..
Цiлковите безправ'я й безладдя... кулачне право! А ще кажуть, що Польща
безладдям сильна! Вельми сильна! От ви кричите, панове, що плювати вам на
бидло, що те смiття можна мiтлами розмести, канчуками розiгнати, розчавити
чоботом... Гай-гай! А якщо воно все пiднiметься, то нас розчавить...
далебi!
- Pater noster! - крикнув, сплеснувши руками, Мокрицький. - Нi, ми
розчавимо тих гадюк, i католицька церква восторжеству !
- Ще не вмерло шляхетне лицарство! - палко вигукнув молодь.
- Усе це слова... Все це пориви юного серця... А от гляньте, що
робиться кругом i яких заходiв вжива беззуба Корона й могутнi речники
лицарсько© свободи! Всi знають, що вже з весни почалося загальне
заворушення, що до нього спричинилися безмiрнi насильства над вiрою, над
майном i особою трудiвника. Що ж ми зробили? Для приборкання заколотiв
нiчого лiпшого не придумали, як вдатися iз скаргами до московсько© царицi,
щоб вона втихомирила нашi домашнi нелади, а Коронi сво©й ми вiдмовили
навiть у субсидi© для збiльшення кiлькостi кварцяних вiйськ, для виплати
грошей жовнiрам... Що ж це за сила, коли вона неспроможна впоратися з
хатньою бiдою! Та кожен з наших сусiдiв легко загарбав би нас! I не
безладдям сильнi ми, а вза мним недовiр'ям сусiдiв... А як тiльки вони
порозумiються, то вiд старо© славно© Польщi й слiду не залишиться!
- Пан - злобний пророк! - просичав Стемпковський.
- I не патрiот! - процiдив Мокрицький. - Не зрозумiв, видно, тi ©
велико© мiсi©, яку поклав на Польщу Всевишнiй...
- Вогнем i мечем поширювати католицьку вiру? Чи не вам, превелебний
отче, доручив ту мiсiю Всевишнiй? Так, вiн свого единородного сина, бога,
послав на землю, щоб провiстити всiм любов i братерство... А ви обража те
бога, приписуючи йому прагнення до насильства! Iдеал християнства -
свобода духу, лагiднiсть, покiрливiсть, прощення кривд, молитва за
ворогiв... а ви ангела нiжно© любовi перетворили на демона нетерпимостi й
злоби, з закривавленим обличчям, iз знаряддями тортур у руках...
- О, то дисидентськi наклепи! - заволав Мокрицький. - Найсв нтша панна!
Справдi, наступають останнi часи, коли вже й шляхетнi лицарi стають
дисидентами!
- I ладнi захищати права бидла, того дикого звiра, здатного лиш до
пияцтва, грабунку та люто©, скажено© помсти, яка не милу нiчого й нiкого!
Це ганьба! - обурився Стемпковський, не стримавши ненавистi до
вiльнодумства Пулавського.
- Дикий звiр, невиправний ненависник! - гостро кинув Пулавський. - А
хто його таким зробив? Ми! Звiдки темному людовi брати приклад, кого
наслiдувати? Нас, панiв! Погляньмо ж на себе: хiба вельможнi пани не
чинять грабiжницьких на©здiв на сво©х же братiв? Хiба нашi лицарi не
тiшаться справжнiсiнькими грабунками й не здобувають собi розбо м
багатства, а то й не пристають отаманами до гайдамакiв? Хiба не
переодягаються хлопами й не одягають сво© команди в сiряки, щоб, пiд
виглядом гайдамакiв, палити й грабувати околишню шляхту?.. Скажете - нi?..
А Юзеф Монасинський, Казимир Глодич, Ян Башевич?.. Та що шляхта! Прiори
монастирiв у нас збирають розбiйницькi банди й грабують... навiть
католицькi монастирi, а то ще наймають для розбою i короннi вiйська!.. Я
не вигадую, ясновельможний пане офiцiале! Згадайте горезвiсного Хому
Кше-совського, Iгнацiя Конiжицького! То як же серед страхiтливих, кривавих
бешкетiв кидати камiнь у темних пригнiчених смердiв, коли вони беруть
приклад з гонорового панства?
Слова Пулавського були такi влучнi й правдивi, що нiхто прямо не
ризикнув йому заперечувати. Мокрицький i Стемпковський кидали на
полковника лютi погляди, мимрячи прокляття; губернатор роздратовано смикав
свого вуса, дами збентежено похнюпили голови, але молодь була на боцi
Пулавського, вiдомого сво ю мужнiстю й шаленою вiдвагою. А втiм, незабаром
серед покаянно© тишi почулися нарiкання, якi швидко iз самовиправдань
обернулись на ворожi звинувачення.
- Шановний пан iще забув до списку лицарiв при днати й Левандовського,
який очолив хлопський бунт, - зауважив Кшемуський.
- Пан полковник так висловлювався про хлопiв, схизматiв i взагалi про
всiх... не знаю вже, як пановi при мнiше ©х назвати, що, може, й сам не
вiд того, щоб стати гетьманом чернi?..
- Годi! - вставши, рiзко зупинив Стемпковського Пулавський. -
Спростовуйте мене, доводьте помилковiсть наведених мною фактiв скiльки
завгодно, але ображати себе безглуздими пiдозрами я не дозволю! Пулавський
нi перед якою небезпекою не пасував, меч Пулавського вiдомий ворогам,
Пулавський не ховався вiд служби Речi Посполитiй у сво©х ма тках, як iншi;
коли Пулавський рiзко заговорив, то це вiд сердечного болю, вiд
усвiдомлення, що гине кохана ойчизна, гине вiд наших же рук, якi
пограбували ©© для сво © особисто© вигоди! Пулавський вола до честi й
гонору синiв Польщi, закликаючи ©х рятувати свою матiр, а хто цьому не
вiрить, той нехай схрестить свою шаблю з мо ю!
Стемпковський позеленiв од злостi, зрозумiвши, що виклик адресовано
йому, i чуючи схвальний гомiн у всiх кутках вiтальнi, але прийняти той
виклик не вiдважився. Губернатор виручив його з непри много становища:
- На бога, панове! Окраса нашого лицарства! - заговорив вiн стривожено,
звертаючись то до Стемпковського, то до Пулавського. - Ви наша дина
опора... Але в цю мить до свiтлицi поквапно ввiйшов гайдук i перепинив
сварку:
- Ясновельможний пане! Жидки прибiгли до брами з якоюсь страшною
звiсткою... Впустити?
- Веди ©х до мого кабiнету, - тремтячим голосом звелiв губернатор i
вийшов слiдом за гайдуком.
Усi затихли в напруженому чеканнi, передчуваючи щось лихе. Господар
недовго барився. Вiн увiйшов до свiтлицi блiдий, iз перекривленим вiд жаху
обличчям.
- Бiда, панове, погибель! - прошепотiв Кшемуський, хапаючись рукою за
високу спинку крiсла. - Тисячi запорожцiв вдерлися до нашого краю, усе
поспiльство повстало й згуртувалося в гайдамацькi загони, вибравши собi за
ватажкiв Залiзняка i якогось мiфiчного ченця Найду; у Мотронинському
монастирi освячено ножi... I от учора бунтiвники взяли Чигирин... Всю
шляхту вирiзано... А сьогоднi, зараз, горять Млi©в i Смiла!
- Ой рятуйте! - зарепетували дами; почулися ридання та iстеричнi
викрики. Молодь кинулася втiшати жiноцтво; старi хрестилися й зiтхали,
Мокрицький голосно почав читати молитву. Стемпковський розлючено скреготав
зубами.
- Нема чого, панове, занепадати духом! - пiдвищив голос Пулавський. -
Гроза збиралася давно, а ми безтурботно бенкетували... То вiзьмiмося ж за
дiло хоч тепер, коли вже вдарив перун! Тутешнiй замок неприступний, а тому
ви, окраса нашого життя, пишнi панi й чарiвницi панянки, можете бути
цiлком спокiйнi!..
- Еге ж, замок мiй... те ... замок - фортеця, - забелькотiв i
губернатор, силкуючись пiдбадьорити себе й перейнятися вiрою в слова
Пулавського. - I менi тут нiякий дябел не страшний, як бога кохам!
- Та й ми сво©ми грудьми й шаблями посто©мо! - загукала молодь,
брязкаючи острогами й шаблями.
- О, me miserum! - вигукнув Мокрицький. - Усьому злу причиною той
баламут Мельхiседек!.. Я давно казав, що проклятого попа треба знищити, та
його ясна мосць, пан бiскуп, усе не зважувався... Ох, правда, я й сам мiг
дати наказ, та схибив... Меа culpa, mea maxima culpa! А заварив кашу цей
схизматський пес, ця бестiя! Вiн усюди ©здив iз скаргами - i в Ки©в, i в
Петербург, i до Варшави;
вiн скрiзь розсилав iз свого схизматського гнiзда бунтiвникiв i
шпигунiв, вiн вигадав байку i про Найду: нiбито цей чернець Богун, якому
господь послав Мафуса©лiв вiк i якого призначив стати на чолi
повстанцiв... Бараняче бидло повiрило цiй байцi й носиться нинi з тими
героями, як дурень iз ступою... Але я присягаюсь iм'ям найсвятiшого папи,
що цього головного пророка, цього хлопського месiю Мельхiседека знищу,
розчавлю... i всi ©хнi надi© розсиплються на порох! Днiв три тому я
одержав звiстку, що мотронинський iгумен подався до Гервасiя у Переяслав i
що його мало не схопили бiля Сокиринцiв, та вiн вислизнув, - але це йому
вдруге не вдасться!.. I я його скараю на горло! Ось навiть зараз по©ду
туди...
- А я того Найду посаджу на палю!.. Бий мене триста перунiв, коли не
посаджу! - вигукнув Стемпковський.
- Так! Поражу пастиря, i розбредуться вiвцi! - напутливе промовив
Мо-крицький.
- Ось що, панове! - владним голосом заговорив Пулавський. - Я негайно
вирушаю в Радомишль, де сто©ть наше кварцяне вiйсько, i примчу з ним
сюди... Треба вдарити зненацька й приголомшити ворога!
- Цiлком слушно, - пiдхопив Стемпковський. - I я по©ду з паном колегою!
- Хай зiйде на вас beneditio! - пiдняв руки Мокрицький. - Я теж ©ду
разом з вами, панове, пiд вашим крилом!..
- I гайда зараз же! Тепер жодно© хвилини гаяти не можна! - вирiшив
Пулавський.
- Але, ласкавi панове, браття мо©! - запротестував губернатор. - Як же
ви мене залиша те самого... в розпалi пожежi?
- Шановний пане! - вiдповiв Пулавський. - Цю твердиню захища хоробрий
i досвiдчений комендант, а ми вмi мо битися тiльки в чистому полi. Крiм
того, гарнiзону в пана бiльш нiж досить... Я навiть побоююсь, що пiд
впливом поганих звiсток усе околишн й дальн шляхетство злетиться сюди,
так що й мiсця для всiх не вистачить, а тому прошу пана дати нам загiн для
супроводу.
- На бога! - заволав Кшемуський. - 3 чим же я лишусь?
- Я вже сказав пановi, що тут гарнiзону бiльш нiж досить... А зайвi
люди при оборонi тiльки збiльшують метушню i перешкоджають швидкостi
маневру... Нарештi, ми вiд'©жджа мо, щоб повернутися з вiйськом, принести
вам i всьому краю порятунок.
- Amen! - закiнчив Мокрицький.
Усе заметушилося. Пулавський перебрав владу до сво©х рук i почав
вiддавати накази на свiй розсуд. Уже через годину сотня драгунiв була
готова до походу; багато хто охоче приставав до цього загону, i коли б
воля, то за полковником вирушила б уся надвiрна команда: кожному
здавалося, що в полi, на привiллi, не так страшно, як у цiй кам'янiй
клiтцi.
Надвечiр одчинилася брама, i з не© ви©хали обидва полковники й
Мокрицький, у супроводi добро© сотнi драгунiв та невеликого обозу.
Випровадивши загiн з усiлякими добрими побажаннями, а головне з
проханням швидше повернутися з вiйськом, усi, хто залишався в замку, знову
зiбралися в ту ж вiтальню. Панiка, яка була охопила ©х, тепер почасти
вляглася, ©© заступила дiяльна тривога. У фортецi подво©ли варту й
встановили найсуворiший порядок, немов пiд час облоги; комендант фортецi,
хоробрий ротмiстр Рустицький, присягався господаревi й дамам, що коли б
замок облягло i п'ятдесятитисячне вiйсько, то й таку облогу вiн витрима
принаймнi пiвроку. Губернатор погоджувався i на чотири мiсяцi, розумiючи,
що до того часу зима й так розжене обiдрану голоту, а росiйськi вiйська
прийдуть на допомогу навiть ранiше. Запропонований господарем старий мед i
добрий венгжин ще бiльше пiднесли дух, i безтурботний настрiй потроху
знову почав опановувати товариство. Навiть панi Кшемуська, вийшовши до
гостей, була тепер не така пригнiчена.
Коли серед жвавого гомону вже залунали веселi вигуки й голосний смiх, у
дверях вiтальнi з'явився гайдук з якимсь вузликом у руцi, всi вiдразу
замовкли в тривозi.
- Ясновельможний пане! - доповiв гайдук, подаючи губернаторовi вузлик.
- Якийсь лицар пiд'©хав щойно до брами й засурмив у рiг. Воротар йому
розтлумачив, що по заходi сонця до замку нiкого не впускають, тодi лицар
вручив цей вузлик i звелiв його передати вашiй ясновельможностi, та ще
додав, що той, хто носив цю сорочку, - живий, здоровий i славний на весь
свiт лицар, але що вельможне панство, мовляв, побачить його тодi, коли
розквита ться iз старим боргом.
Панi Кшемуська рвучко кинулася до чоловiка й, вихопивши з його рук
вузлик, розв'язала.
До ©© нiг упала шовкова дитяча сорочечка.
- Сорочечка! - скрикнула панi i втупилася в не© безтямними очима. - Ай!
- зойкнула вона за мить нелюдським голосом. - Сорочечка Стася!.. Мiй Стась
живий! - i, знепритомнiвши, впала на пiдлогу.
Усi кинулися приводити до пам'ятi нещасну матiр. Губернатор, схопивши
сорочечку, судорожно притискав ©© до обличчя, пристрасно шепочучи: "Стась,
Стась! Коханий, незабутнiй!" А потiм, опам'ятавшись, наказав негайно
знайти того лицаря. Полетiли у всiх напрямках десятки гiнцiв, та невiдомий
лицар щез, наче крiзь землю провалився.
XXIII
Був теплий лiтнiй вечiр; сонце вже заходило, кидаючи останнi променi на
багряно-золоте листя в саду Грудського монастиря.
Ясновельможний пан Зубревський, грудський губернатор, сидiв на широкiй
терасi, яка виходила в сад, i благодушно попивав мед у товариствi
шановного прiора монастиря.
Грудський монастир належав до суворого ордену босоногих кармелiтiв; та,
незважаючи на це, його монахи славилися також майстерним приготуванням
пива й меду, i цi благороднi напо© переповнювали льохи й шлунки чесно©
братi©.
Сам прiор зовсiм не вiдповiдав тому аскетичному iдеалу, який вiн мусив
наслiдувати: хоча на його босих, випещених i товстих ногах були тiльки
простi шкiрянi сандалi, але кругленьке черевце й гладенько виголене
пухляве рум'яне обличчя, облямоване кружалом срiблястих кучерiв, свiдчили
про те, що шановний прiор i не думав дотримуватися тих правил посту й
помiрностi, якi передбачав суворий статут ордену. Прiора можна було б
прийняти за благодушного дiдка, коли б не орлиний гачкуватий нiс i гострi,
як у хижого птаха, очi, що кидали з-пiд сивих брiв швидкi, пронизливi
погляди.
Спiвбесiдник його, грудський губернатор, сухорлявий сивуватий шляхтич,
з суворою зовнiшнiстю старого рубаки, у всьому був повною протилежнiстю
прiоровi.
Губернатор мовчки пив мед, а прiор, зрiдка сьорбаючи з келиха,
солодким, вкрадливим голосом переконував його:
- Цiлком справедливо, нiчого кращого не можна й придумати... Замурованi
вiкна й дверi згодом можна буде й вiдмурувати, а тим часом задушливе
повiтря зробить сво i таким чином Укра©на й Польща позбудуться
найзапеклiшого бунтiвника, який терза паству, довiрену нам найсвятiшим
папою. О, коли не стане сього царя схизматського, коли буде вiдрубана
голова проклято© хлопсько© гiдри, тодi тiльки в Польщi запану
християнський мир i вельможна шляхта спокiйно користуватиметься правами й
привiлеями, наданими ©й вiд самого бога.
- Так незабаром i буде! - вiдповiв губернатор. - Я одержав та мнi
iнструкцi© якнайшвидше тихим способом позбутися клятого бунтiвника.
- I треба вiддати належне ясному пановi: спосiб, придуманий його мосцю,
- чудовий, швидкий, тихий, не залишить нiяких слiдiв, одно слово, все
звершиться lege artis. - При тих словах прiор навiть потер вiд вдоволення
руки. В цю мить коло тераси, на дорiжцi, пiд чи©мись ногами заскрипiв
пiсок, i вiн жваво додав: - Та ось я бачу, до нас iде пан дозорця, може,
вже несе втiшну звiстку.
Губернатор оглянувся.
Справдi, до тераси наближався невеличкий кругленький чоловiчок, з
червоним носом, настовбурченими жовтими вусами i в'язкою важких ключiв,
якi висiли в нього на поясi.
- Го, пан дозорця! - привiтав його губернатор. - Ну, проше, проше, що
скажеш, як посува ться робота?
Пан д зорця пiднявся схiдцями тераси й зупинився на деякiй вiдстанi од
губернатора.
- Вiкна й дверi, ясний пане, вже замуровано, лишився тiльки невеликий
отвiр цеглини в двi.
- Ну? Чому ж ти не звелиш замурувати його?
- Та от не знаю, чи варто?..
- Хiба в'язень?.. - жваво пiдхопив губернатор.
- Якщо не згинув ще, то згине за годину, другу! - вiдповiв дозорця. -
Бардзо весь посинiв, майже не дише й очей розплющити не може.
- Хай же простить йому господь усi тяжкi його грiхи! - прошепотiв
прiор, побожно зводячи очi до неба. - I хай звiльнить швидше душу вiд
тiла!..
- Ну, то залиш так, не замуровуй до кiнця, щоб iще не спало комусь на
думку вигадати байку, нiби ми задушили його...
- Ох, так, так! - пiдхопив прiор. - Язики людськi злi, а така байка,
коли дiйде до хлопiв, може викликати бунт...
- Ага, там iще прибув якийсь вельможний пан з командою, поспiшають
при днатися до вiйська, - провадив далi дозорця, - питають твою милость,
чи не можна вiдпочити в замку, поки мiсяць зiйде?
- Впустити, впустити! Грудський замок нiколи не вiдмовляв у гостинностi
польському шляхтичевi. А як звуть пана?
- Ян Заблоцький! З ним при©хали також купцi московськi, просять твою
милость, чи не можна i ©м глянути на те бидло...
- Московськi купцi? - здивувався губернатор. - Звiдки ж вони взялися в
загонi пана?
- хали до Москви з Варшави, та в дорозi ©х пограбували гайдамаки, уже
й повiсити збиралися, але, на ©хн щастя, на ватагу наскочив пан iз сво©м
загоном, ну, хлопи навтiкача, та, втiкаючи, забули й москалiв, - пан
пiдiбрав ©х. Тепер вони хочуть добратися з ним до Радомишля, а далi, як
бог дасть...
- Хе-хе! - зловтiшне засмiявся губернатор. - Виходить, гайдамаки добже
поскубли ©х... Тим лiпше, тепер i самi розкажуть у Москвi, за яку вiру
клопочеться те нiкчемне бидло...
- Ого-го, розкажуть... У старшого вiд страху майже вiдiбрало мову... То
дозволити ©м подивитися на превелебного владику? - з глузливою усмiшкою
спитав дозорця. - Пан теж хотiв би глянути на того ведмедя...
- А чого ж, пустiть... хай дивляться, нехай усi бачать, що нiякi хлопи
з ©хнiми бунтiвливими попами не зламають сили шляхетства польського, а
всякий, хто хоч голос проти нього наважиться пiднести, дiждеться тако© ж
долi, як цей проклятий пiп!..
- Amen! - зiтхнувши, озвався прiор на гнiвнi слова губернатора.
- Тiльки нi, стривай... - щось пригадав губернатор. - Ти кажеш, що й
московськi купцi хочуть поглянути на попа?
- Вони найпаче!..
- Гм... - губернатор на мить замислився. - От що... - заговорив вiн
жваво. - Коли пiп i так здиха , то звели вiдмурувати дверi, знiмiть з
нього кайдани й викиньте його з темницi, покладiть коло порога чи що; але
сторожi нi в якому разi не вiдсилай...
На обличчях прiора й дозорцi вiдбилося крайн здивування.
- Сину мiй, - урочисто почав прiор, - не розумiю, що спонука тебе до
такого вчинку? Милосердя - заслуга перед господом, але милосердя до слуг
диявола - то грiх, тяжкий грiх i неспокутний. Наша суворiсть наштовхнула
б цього слугу диявольського на думки про каяття i полегшила б загробнi
страждання його душi, а милосердя тiльки спонука попа й далi триматися
сво©х помилок.
- Високошановний пане прiоре, це милосердя триватиме доти, доки тут
перебуватимуть московськi купцi. Слiд пам'ятати, що цей запеклий бунтiвник
- це пiп i пiдданець росiйсько© i рархi©, i коли б московськi купцi
пустили чутку про те, що ми замордували його, то цим могли б вельми
нашкодити нам при дворi росiйському, а, як вiдомо вашiй мосцi, Рiч
Посполита нинi шука допомоги проти гайдамакiв i хлопiв у росiйсько©
iмператрицi...
- Sapienti sat, mi fili, - мовив прiор, схиляючи голову.
- Iди ж, пане, - сказав губернатор дозорцi, - впусти вельможного
шляхтича до замку й попроси завiтати до нас, а його челядникам дай
пристойне помешкання; коли ж викона ш усе, що я тобi сказав, то можеш i
попа ©м показати.
Дозорця вклонився i, зiйшовши з тераси, зник за деревами саду. А
губернатор пiдвiвся з мiсця i разом з прiором пiшов зустрiчати вельможного
гостя.
Незабаром почулися звуки сурем, сторожа спустила пiдйомний мiст i в
ворота замку, оточений сво©м пишним почтом, в'©хав Найда; у розкiшному
одязi й блискучих гусарських латах, вiн так змiнився, що всякий, угледiвши
його, мiг би заприсягтися, що бачить перед собою уродженого магната й
польського шляхтича. Пишний почет був гiдний свого пана. Тiльки диякон,
одягнений у незвичне для нього московське вбрання, вирiзнявся серед усiх
сво ю велетенською постаттю й незграбними рухами. Особливо чудернацьке
враження справляла його кошлата чорна борода.
Уся замкова челядь висипала у двiр, з цiкавiстю розглядаючи
новоприбулих гостей i обмiнюючись ущипливими зауваженнями на адресу
росiйського купця.
Найда скочив з коня i, спритно кинувши поводи челядниковi, що пiдбiг до
нього, поквапився назустрiч господаревi. Привiтавши гостя, губернатор
запросив його разом з почтом до замку, а через пiвгодини отаман з п'ятьма
сво©ми козаками вже сидiв у трапезнiй за розкiшно сервiрованим столом.
- Ясний пане, - звернувся губернатор до Найди, - що ж ми вчинимо з
тво©ми супутниками, з московитами? Може, i ©х запросити повечеряти з нами?
При цих словах господаря Найда зробив такий рух, немовби до нього д
торкнулась якась бридка гадина:
- На бога, пане, хiба ж можна тих хамiв садовити за один стiл з
благородними шляхтичами?! Адже вони й шматка до рота пiднести на вмiють!
Литовський ведмiдь шляхетнiший за них!
- Ха-ха-ха! - зайшовся вдоволеним реготом губернатор, а за ним i гостi.
- Пан правду мовить, тому московському ведмедевi тiльки заправити кiльце в
губу - i показуй на ярмарку... Закладаюся, що кожен прийняв би його за
природженого ведмедя! - i, вдоволений дотепом, пан господар знову зайшовся
смiхом.
- Одначе що ж з ними робити? - перепитав губернатор Найду.
- Викотити ©м туди у двiр барило горiлки, та й годi; вони надудляться,
як свинi, i то для них найкращий бенкет! Як бога кохам, коли б не та
вимушена згода з Москвою, я б нiзащо не взяв з собою те природжене бидло!
- Правда! - згодився губернатор i звелiв одному з челядникiв послати
московитам горiлки й пива i ще там чого на за©жку. - Та нагодувати й
пахолкiв панських!
Челядник пiшов виконувати наказ, а губернатор, продовжуючи перервану
розмову, знову звернувся до Найди:
- Я ще й досi не спитав пана, - звiдки пан, з яких мiсць? З Литви чи з
Корони?
Отаман чекав цього запитання i в думцi вирiшив вибрати найглухiше,
най-вiддаленiше мiстечко на Волинi; але вiн там не бував i тому назвав
дине вiдоме йому мiстечко Гоща, яке загубилося десь у нетрях Полiсся.
- Нi, я з Волинi, - вiдповiв Найда невимушене. - Якщо чували, з
мiстечка Гощi...
- зус-Марiя! - сплеснув губернатор . руками й пiдвiвся, схвильований,
з крiсла. - 3 Гощi? З Гощi Волинсько©? Та як же менi не чувати про це
мiстечко, як менi не знати його, коли я там народився, хлопцем гасав по
лiсах, плавав у душогубцi по озерах i плесах, полював i тинявся навколо
нього, доки на верхнiй губi не вирiс пушок!..
Найда зблiд, слухаючи швидку мову господаря i в душi проклинаючи ту
Гощу, яка так фатально потрапила йому на язика.
- Ах, який я радии, який я щасливий, - провадив губернатор сво ©, - що
приймаю в себе любого сусiду... Пан менi розповiсть i про мо©х рiдних, i
про все, що дi ться нового на мо©й коханiй батькiвщинi... Адже, либонь,
чверть вiку минуло, вiдколи я востанн побував у рiдних мiсцях. Боже, який
я радий! Дозволь, любий пане, обняти тебе!..
Отаман зрадiв тим обiймам - адже вони давали можливiсть виграти трохи
часу - i довго не випускав господаря з сво©х рук: уже одне те, що
губернатор не був у Гощi понад двадцять рокiв, набагато полегшувало
безвихiдне становище Найди, а розпач спонукав його до зухвальства - вiн
вирiшив iти напролом. Блiдi щоки отамана спалахнули густим рум'янцем...
- Як бога кохам, я й не сподiвався на таку зустрiч, - знову заторохтiв
балакучий господар, насилу звiльняючись iз залiзних обiймiв любого гостя.
- Пан, напевно, син шановного мосцiпана Казимира Зборовського? Адже так?
- Пан губернатор вгадав, - рiшуче вiдповiв Найда й гордовито пiдкрутив
вуса. - От уже не сподiвався... та людина з людиною не так, як гора з
горою... Але зiзнаюсь, що я зовсiм не впiзнав пана!
- Ха-ха! Ще б пак! Адже коли я востанн бачив пана, то вiн, так би
мовити, ще пiд стiл пiшки ходив... Та й я б тебе, пане, не пiзнав нiколи:
пригадую, малим ти був бiлоголовий, а нинi чорний як ворон. А втiм,
природа з нами часто жарту :
тодi в мене волосся було чорнiше за вугiль, а ось незабаром стане
свiтлiше вiд льону... Ха-ха! - i губернатор вдоволено засмiявся.
У Найди потроху вiдлягло од серця: господар сво©м базiканням давав йому
Рим... Все для душi невинного немовляти...
- Ой, не кажи так; не кажи! - сливе крикнула Кшемуська. - Я не хочу
вiрити, що вiн помер, менi все зда ться...
- Ох, кохана, це тебе бентежать тi та мничi листи, котрi ми iнодi
отриму мо... Але то витiвки якогось заклятого ворога, щоб роз'ятрити наше
горе...
- Ой зус-Марiя! Хiба серце матерi може забути таке горе?..
- Тихiше, тихiше, моя люба, моя кохана! Завтра по синовi вiдправимо в
монастирi лiтiю. Ходiмо, перед товариством треба бути твердими й
сильними!.. Та панi Кшемуська не змогла повернутися до гостей, а пiшла у
сво© поко©... Пiсля голосних похвал молодiй господинi й перших ковткiв
товариство, з келихами в руках, посiдало й трохи притихло.
- З загального дозволу! - пiдвищив голос Пулавський.
- Ми слуха мо пана, - процiдив крiзь зуби Стемпковський, вiдчуваючи, що
Пулавський знов скаже щось вороже його переконанням.
- Панове! - почав полковник. - Я сказав, що переселенцi не можуть мати
певностi у виконаннi панами сво©х зобов'язань, що нi гродськi, нi земськi
книги не можуть бути в тому гарантi ю - i це щира правда; скажу навiть
бiльше: у нашому крулевствi закону нема зовсiм або, лiпше сказати, вiн
для шляхти нiщо!
I у вiдповiдь на гомiн, який зчинився навколо, Пулавський рiзко
повторив:
- Так, нiщо - отже, я висловився цiлком слушно, що у нас законiв нема !
Для того, щоб закон виконувався, потрiбна сила, а на яку силу спира ться
наш закон? На державу?! Вона нами обдерта, пограбована й править за
iграшку зажерливим сусiдам! Вiйська в не© всього-на-всього тисяч
п'ятнадцять-шiстнадцять, а на кожен край не набереться й трьох тисяч...
голодних, обiдраних. Прибутки з кварти коронних ма ткiв падають, бо тi
ма тки всякими способами захопила шляхта, а сама вiдмовилася платити
податки: ergo, казни держава теж не ма ! Хiба не правда, що наша Корона
нещасна, безсила жебрачка? Не тiльки магнат, а й середньо© руки шляхтич
дужчий за короля, не кажучи вже про якийсь там гродський суд. Та,
признатися щиро, хiба хто-небудь з нас пiдкориться вироку такого суду? Та
кожен з нас iз сво ю надвiрною командою розжене i суд, i суддю вiдшмага
за вирок не на свою користь!
Схвальний смiх був вiдповiддю на цi слова.
- Злота воля! - вигукнув хтось.
- Ех, воля! - сумно похитав головою Пулавський. - Сваволя, а не воля!..
Цiлковите безправ'я й безладдя... кулачне право! А ще кажуть, що Польща
безладдям сильна! Вельми сильна! От ви кричите, панове, що плювати вам на
бидло, що те смiття можна мiтлами розмести, канчуками розiгнати, розчавити
чоботом... Гай-гай! А якщо воно все пiднiметься, то нас розчавить...
далебi!
- Pater noster! - крикнув, сплеснувши руками, Мокрицький. - Нi, ми
розчавимо тих гадюк, i католицька церква восторжеству !
- Ще не вмерло шляхетне лицарство! - палко вигукнув молодь.
- Усе це слова... Все це пориви юного серця... А от гляньте, що
робиться кругом i яких заходiв вжива беззуба Корона й могутнi речники
лицарсько© свободи! Всi знають, що вже з весни почалося загальне
заворушення, що до нього спричинилися безмiрнi насильства над вiрою, над
майном i особою трудiвника. Що ж ми зробили? Для приборкання заколотiв
нiчого лiпшого не придумали, як вдатися iз скаргами до московсько© царицi,
щоб вона втихомирила нашi домашнi нелади, а Коронi сво©й ми вiдмовили
навiть у субсидi© для збiльшення кiлькостi кварцяних вiйськ, для виплати
грошей жовнiрам... Що ж це за сила, коли вона неспроможна впоратися з
хатньою бiдою! Та кожен з наших сусiдiв легко загарбав би нас! I не
безладдям сильнi ми, а вза мним недовiр'ям сусiдiв... А як тiльки вони
порозумiються, то вiд старо© славно© Польщi й слiду не залишиться!
- Пан - злобний пророк! - просичав Стемпковський.
- I не патрiот! - процiдив Мокрицький. - Не зрозумiв, видно, тi ©
велико© мiсi©, яку поклав на Польщу Всевишнiй...
- Вогнем i мечем поширювати католицьку вiру? Чи не вам, превелебний
отче, доручив ту мiсiю Всевишнiй? Так, вiн свого единородного сина, бога,
послав на землю, щоб провiстити всiм любов i братерство... А ви обража те
бога, приписуючи йому прагнення до насильства! Iдеал християнства -
свобода духу, лагiднiсть, покiрливiсть, прощення кривд, молитва за
ворогiв... а ви ангела нiжно© любовi перетворили на демона нетерпимостi й
злоби, з закривавленим обличчям, iз знаряддями тортур у руках...
- О, то дисидентськi наклепи! - заволав Мокрицький. - Найсв нтша панна!
Справдi, наступають останнi часи, коли вже й шляхетнi лицарi стають
дисидентами!
- I ладнi захищати права бидла, того дикого звiра, здатного лиш до
пияцтва, грабунку та люто©, скажено© помсти, яка не милу нiчого й нiкого!
Це ганьба! - обурився Стемпковський, не стримавши ненавистi до
вiльнодумства Пулавського.
- Дикий звiр, невиправний ненависник! - гостро кинув Пулавський. - А
хто його таким зробив? Ми! Звiдки темному людовi брати приклад, кого
наслiдувати? Нас, панiв! Погляньмо ж на себе: хiба вельможнi пани не
чинять грабiжницьких на©здiв на сво©х же братiв? Хiба нашi лицарi не
тiшаться справжнiсiнькими грабунками й не здобувають собi розбо м
багатства, а то й не пристають отаманами до гайдамакiв? Хiба не
переодягаються хлопами й не одягають сво© команди в сiряки, щоб, пiд
виглядом гайдамакiв, палити й грабувати околишню шляхту?.. Скажете - нi?..
А Юзеф Монасинський, Казимир Глодич, Ян Башевич?.. Та що шляхта! Прiори
монастирiв у нас збирають розбiйницькi банди й грабують... навiть
католицькi монастирi, а то ще наймають для розбою i короннi вiйська!.. Я
не вигадую, ясновельможний пане офiцiале! Згадайте горезвiсного Хому
Кше-совського, Iгнацiя Конiжицького! То як же серед страхiтливих, кривавих
бешкетiв кидати камiнь у темних пригнiчених смердiв, коли вони беруть
приклад з гонорового панства?
Слова Пулавського були такi влучнi й правдивi, що нiхто прямо не
ризикнув йому заперечувати. Мокрицький i Стемпковський кидали на
полковника лютi погляди, мимрячи прокляття; губернатор роздратовано смикав
свого вуса, дами збентежено похнюпили голови, але молодь була на боцi
Пулавського, вiдомого сво ю мужнiстю й шаленою вiдвагою. А втiм, незабаром
серед покаянно© тишi почулися нарiкання, якi швидко iз самовиправдань
обернулись на ворожi звинувачення.
- Шановний пан iще забув до списку лицарiв при днати й Левандовського,
який очолив хлопський бунт, - зауважив Кшемуський.
- Пан полковник так висловлювався про хлопiв, схизматiв i взагалi про
всiх... не знаю вже, як пановi при мнiше ©х назвати, що, може, й сам не
вiд того, щоб стати гетьманом чернi?..
- Годi! - вставши, рiзко зупинив Стемпковського Пулавський. -
Спростовуйте мене, доводьте помилковiсть наведених мною фактiв скiльки
завгодно, але ображати себе безглуздими пiдозрами я не дозволю! Пулавський
нi перед якою небезпекою не пасував, меч Пулавського вiдомий ворогам,
Пулавський не ховався вiд служби Речi Посполитiй у сво©х ма тках, як iншi;
коли Пулавський рiзко заговорив, то це вiд сердечного болю, вiд
усвiдомлення, що гине кохана ойчизна, гине вiд наших же рук, якi
пограбували ©© для сво © особисто© вигоди! Пулавський вола до честi й
гонору синiв Польщi, закликаючи ©х рятувати свою матiр, а хто цьому не
вiрить, той нехай схрестить свою шаблю з мо ю!
Стемпковський позеленiв од злостi, зрозумiвши, що виклик адресовано
йому, i чуючи схвальний гомiн у всiх кутках вiтальнi, але прийняти той
виклик не вiдважився. Губернатор виручив його з непри много становища:
- На бога, панове! Окраса нашого лицарства! - заговорив вiн стривожено,
звертаючись то до Стемпковського, то до Пулавського. - Ви наша дина
опора... Але в цю мить до свiтлицi поквапно ввiйшов гайдук i перепинив
сварку:
- Ясновельможний пане! Жидки прибiгли до брами з якоюсь страшною
звiсткою... Впустити?
- Веди ©х до мого кабiнету, - тремтячим голосом звелiв губернатор i
вийшов слiдом за гайдуком.
Усi затихли в напруженому чеканнi, передчуваючи щось лихе. Господар
недовго барився. Вiн увiйшов до свiтлицi блiдий, iз перекривленим вiд жаху
обличчям.
- Бiда, панове, погибель! - прошепотiв Кшемуський, хапаючись рукою за
високу спинку крiсла. - Тисячi запорожцiв вдерлися до нашого краю, усе
поспiльство повстало й згуртувалося в гайдамацькi загони, вибравши собi за
ватажкiв Залiзняка i якогось мiфiчного ченця Найду; у Мотронинському
монастирi освячено ножi... I от учора бунтiвники взяли Чигирин... Всю
шляхту вирiзано... А сьогоднi, зараз, горять Млi©в i Смiла!
- Ой рятуйте! - зарепетували дами; почулися ридання та iстеричнi
викрики. Молодь кинулася втiшати жiноцтво; старi хрестилися й зiтхали,
Мокрицький голосно почав читати молитву. Стемпковський розлючено скреготав
зубами.
- Нема чого, панове, занепадати духом! - пiдвищив голос Пулавський. -
Гроза збиралася давно, а ми безтурботно бенкетували... То вiзьмiмося ж за
дiло хоч тепер, коли вже вдарив перун! Тутешнiй замок неприступний, а тому
ви, окраса нашого життя, пишнi панi й чарiвницi панянки, можете бути
цiлком спокiйнi!..
- Еге ж, замок мiй... те ... замок - фортеця, - забелькотiв i
губернатор, силкуючись пiдбадьорити себе й перейнятися вiрою в слова
Пулавського. - I менi тут нiякий дябел не страшний, як бога кохам!
- Та й ми сво©ми грудьми й шаблями посто©мо! - загукала молодь,
брязкаючи острогами й шаблями.
- О, me miserum! - вигукнув Мокрицький. - Усьому злу причиною той
баламут Мельхiседек!.. Я давно казав, що проклятого попа треба знищити, та
його ясна мосць, пан бiскуп, усе не зважувався... Ох, правда, я й сам мiг
дати наказ, та схибив... Меа culpa, mea maxima culpa! А заварив кашу цей
схизматський пес, ця бестiя! Вiн усюди ©здив iз скаргами - i в Ки©в, i в
Петербург, i до Варшави;
вiн скрiзь розсилав iз свого схизматського гнiзда бунтiвникiв i
шпигунiв, вiн вигадав байку i про Найду: нiбито цей чернець Богун, якому
господь послав Мафуса©лiв вiк i якого призначив стати на чолi
повстанцiв... Бараняче бидло повiрило цiй байцi й носиться нинi з тими
героями, як дурень iз ступою... Але я присягаюсь iм'ям найсвятiшого папи,
що цього головного пророка, цього хлопського месiю Мельхiседека знищу,
розчавлю... i всi ©хнi надi© розсиплються на порох! Днiв три тому я
одержав звiстку, що мотронинський iгумен подався до Гервасiя у Переяслав i
що його мало не схопили бiля Сокиринцiв, та вiн вислизнув, - але це йому
вдруге не вдасться!.. I я його скараю на горло! Ось навiть зараз по©ду
туди...
- А я того Найду посаджу на палю!.. Бий мене триста перунiв, коли не
посаджу! - вигукнув Стемпковський.
- Так! Поражу пастиря, i розбредуться вiвцi! - напутливе промовив
Мо-крицький.
- Ось що, панове! - владним голосом заговорив Пулавський. - Я негайно
вирушаю в Радомишль, де сто©ть наше кварцяне вiйсько, i примчу з ним
сюди... Треба вдарити зненацька й приголомшити ворога!
- Цiлком слушно, - пiдхопив Стемпковський. - I я по©ду з паном колегою!
- Хай зiйде на вас beneditio! - пiдняв руки Мокрицький. - Я теж ©ду
разом з вами, панове, пiд вашим крилом!..
- I гайда зараз же! Тепер жодно© хвилини гаяти не можна! - вирiшив
Пулавський.
- Але, ласкавi панове, браття мо©! - запротестував губернатор. - Як же
ви мене залиша те самого... в розпалi пожежi?
- Шановний пане! - вiдповiв Пулавський. - Цю твердиню захища хоробрий
i досвiдчений комендант, а ми вмi мо битися тiльки в чистому полi. Крiм
того, гарнiзону в пана бiльш нiж досить... Я навiть побоююсь, що пiд
впливом поганих звiсток усе околишн й дальн шляхетство злетиться сюди,
так що й мiсця для всiх не вистачить, а тому прошу пана дати нам загiн для
супроводу.
- На бога! - заволав Кшемуський. - 3 чим же я лишусь?
- Я вже сказав пановi, що тут гарнiзону бiльш нiж досить... А зайвi
люди при оборонi тiльки збiльшують метушню i перешкоджають швидкостi
маневру... Нарештi, ми вiд'©жджа мо, щоб повернутися з вiйськом, принести
вам i всьому краю порятунок.
- Amen! - закiнчив Мокрицький.
Усе заметушилося. Пулавський перебрав владу до сво©х рук i почав
вiддавати накази на свiй розсуд. Уже через годину сотня драгунiв була
готова до походу; багато хто охоче приставав до цього загону, i коли б
воля, то за полковником вирушила б уся надвiрна команда: кожному
здавалося, що в полi, на привiллi, не так страшно, як у цiй кам'янiй
клiтцi.
Надвечiр одчинилася брама, i з не© ви©хали обидва полковники й
Мокрицький, у супроводi добро© сотнi драгунiв та невеликого обозу.
Випровадивши загiн з усiлякими добрими побажаннями, а головне з
проханням швидше повернутися з вiйськом, усi, хто залишався в замку, знову
зiбралися в ту ж вiтальню. Панiка, яка була охопила ©х, тепер почасти
вляглася, ©© заступила дiяльна тривога. У фортецi подво©ли варту й
встановили найсуворiший порядок, немов пiд час облоги; комендант фортецi,
хоробрий ротмiстр Рустицький, присягався господаревi й дамам, що коли б
замок облягло i п'ятдесятитисячне вiйсько, то й таку облогу вiн витрима
принаймнi пiвроку. Губернатор погоджувався i на чотири мiсяцi, розумiючи,
що до того часу зима й так розжене обiдрану голоту, а росiйськi вiйська
прийдуть на допомогу навiть ранiше. Запропонований господарем старий мед i
добрий венгжин ще бiльше пiднесли дух, i безтурботний настрiй потроху
знову почав опановувати товариство. Навiть панi Кшемуська, вийшовши до
гостей, була тепер не така пригнiчена.
Коли серед жвавого гомону вже залунали веселi вигуки й голосний смiх, у
дверях вiтальнi з'явився гайдук з якимсь вузликом у руцi, всi вiдразу
замовкли в тривозi.
- Ясновельможний пане! - доповiв гайдук, подаючи губернаторовi вузлик.
- Якийсь лицар пiд'©хав щойно до брами й засурмив у рiг. Воротар йому
розтлумачив, що по заходi сонця до замку нiкого не впускають, тодi лицар
вручив цей вузлик i звелiв його передати вашiй ясновельможностi, та ще
додав, що той, хто носив цю сорочку, - живий, здоровий i славний на весь
свiт лицар, але що вельможне панство, мовляв, побачить його тодi, коли
розквита ться iз старим боргом.
Панi Кшемуська рвучко кинулася до чоловiка й, вихопивши з його рук
вузлик, розв'язала.
До ©© нiг упала шовкова дитяча сорочечка.
- Сорочечка! - скрикнула панi i втупилася в не© безтямними очима. - Ай!
- зойкнула вона за мить нелюдським голосом. - Сорочечка Стася!.. Мiй Стась
живий! - i, знепритомнiвши, впала на пiдлогу.
Усi кинулися приводити до пам'ятi нещасну матiр. Губернатор, схопивши
сорочечку, судорожно притискав ©© до обличчя, пристрасно шепочучи: "Стась,
Стась! Коханий, незабутнiй!" А потiм, опам'ятавшись, наказав негайно
знайти того лицаря. Полетiли у всiх напрямках десятки гiнцiв, та невiдомий
лицар щез, наче крiзь землю провалився.
XXIII
Був теплий лiтнiй вечiр; сонце вже заходило, кидаючи останнi променi на
багряно-золоте листя в саду Грудського монастиря.
Ясновельможний пан Зубревський, грудський губернатор, сидiв на широкiй
терасi, яка виходила в сад, i благодушно попивав мед у товариствi
шановного прiора монастиря.
Грудський монастир належав до суворого ордену босоногих кармелiтiв; та,
незважаючи на це, його монахи славилися також майстерним приготуванням
пива й меду, i цi благороднi напо© переповнювали льохи й шлунки чесно©
братi©.
Сам прiор зовсiм не вiдповiдав тому аскетичному iдеалу, який вiн мусив
наслiдувати: хоча на його босих, випещених i товстих ногах були тiльки
простi шкiрянi сандалi, але кругленьке черевце й гладенько виголене
пухляве рум'яне обличчя, облямоване кружалом срiблястих кучерiв, свiдчили
про те, що шановний прiор i не думав дотримуватися тих правил посту й
помiрностi, якi передбачав суворий статут ордену. Прiора можна було б
прийняти за благодушного дiдка, коли б не орлиний гачкуватий нiс i гострi,
як у хижого птаха, очi, що кидали з-пiд сивих брiв швидкi, пронизливi
погляди.
Спiвбесiдник його, грудський губернатор, сухорлявий сивуватий шляхтич,
з суворою зовнiшнiстю старого рубаки, у всьому був повною протилежнiстю
прiоровi.
Губернатор мовчки пив мед, а прiор, зрiдка сьорбаючи з келиха,
солодким, вкрадливим голосом переконував його:
- Цiлком справедливо, нiчого кращого не можна й придумати... Замурованi
вiкна й дверi згодом можна буде й вiдмурувати, а тим часом задушливе
повiтря зробить сво i таким чином Укра©на й Польща позбудуться
найзапеклiшого бунтiвника, який терза паству, довiрену нам найсвятiшим
папою. О, коли не стане сього царя схизматського, коли буде вiдрубана
голова проклято© хлопсько© гiдри, тодi тiльки в Польщi запану
християнський мир i вельможна шляхта спокiйно користуватиметься правами й
привiлеями, наданими ©й вiд самого бога.
- Так незабаром i буде! - вiдповiв губернатор. - Я одержав та мнi
iнструкцi© якнайшвидше тихим способом позбутися клятого бунтiвника.
- I треба вiддати належне ясному пановi: спосiб, придуманий його мосцю,
- чудовий, швидкий, тихий, не залишить нiяких слiдiв, одно слово, все
звершиться lege artis. - При тих словах прiор навiть потер вiд вдоволення
руки. В цю мить коло тераси, на дорiжцi, пiд чи©мись ногами заскрипiв
пiсок, i вiн жваво додав: - Та ось я бачу, до нас iде пан дозорця, може,
вже несе втiшну звiстку.
Губернатор оглянувся.
Справдi, до тераси наближався невеличкий кругленький чоловiчок, з
червоним носом, настовбурченими жовтими вусами i в'язкою важких ключiв,
якi висiли в нього на поясi.
- Го, пан дозорця! - привiтав його губернатор. - Ну, проше, проше, що
скажеш, як посува ться робота?
Пан д зорця пiднявся схiдцями тераси й зупинився на деякiй вiдстанi од
губернатора.
- Вiкна й дверi, ясний пане, вже замуровано, лишився тiльки невеликий
отвiр цеглини в двi.
- Ну? Чому ж ти не звелиш замурувати його?
- Та от не знаю, чи варто?..
- Хiба в'язень?.. - жваво пiдхопив губернатор.
- Якщо не згинув ще, то згине за годину, другу! - вiдповiв дозорця. -
Бардзо весь посинiв, майже не дише й очей розплющити не може.
- Хай же простить йому господь усi тяжкi його грiхи! - прошепотiв
прiор, побожно зводячи очi до неба. - I хай звiльнить швидше душу вiд
тiла!..
- Ну, то залиш так, не замуровуй до кiнця, щоб iще не спало комусь на
думку вигадати байку, нiби ми задушили його...
- Ох, так, так! - пiдхопив прiор. - Язики людськi злi, а така байка,
коли дiйде до хлопiв, може викликати бунт...
- Ага, там iще прибув якийсь вельможний пан з командою, поспiшають
при днатися до вiйська, - провадив далi дозорця, - питають твою милость,
чи не можна вiдпочити в замку, поки мiсяць зiйде?
- Впустити, впустити! Грудський замок нiколи не вiдмовляв у гостинностi
польському шляхтичевi. А як звуть пана?
- Ян Заблоцький! З ним при©хали також купцi московськi, просять твою
милость, чи не можна i ©м глянути на те бидло...
- Московськi купцi? - здивувався губернатор. - Звiдки ж вони взялися в
загонi пана?
- хали до Москви з Варшави, та в дорозi ©х пограбували гайдамаки, уже
й повiсити збиралися, але, на ©хн щастя, на ватагу наскочив пан iз сво©м
загоном, ну, хлопи навтiкача, та, втiкаючи, забули й москалiв, - пан
пiдiбрав ©х. Тепер вони хочуть добратися з ним до Радомишля, а далi, як
бог дасть...
- Хе-хе! - зловтiшне засмiявся губернатор. - Виходить, гайдамаки добже
поскубли ©х... Тим лiпше, тепер i самi розкажуть у Москвi, за яку вiру
клопочеться те нiкчемне бидло...
- Ого-го, розкажуть... У старшого вiд страху майже вiдiбрало мову... То
дозволити ©м подивитися на превелебного владику? - з глузливою усмiшкою
спитав дозорця. - Пан теж хотiв би глянути на того ведмедя...
- А чого ж, пустiть... хай дивляться, нехай усi бачать, що нiякi хлопи
з ©хнiми бунтiвливими попами не зламають сили шляхетства польського, а
всякий, хто хоч голос проти нього наважиться пiднести, дiждеться тако© ж
долi, як цей проклятий пiп!..
- Amen! - зiтхнувши, озвався прiор на гнiвнi слова губернатора.
- Тiльки нi, стривай... - щось пригадав губернатор. - Ти кажеш, що й
московськi купцi хочуть поглянути на попа?
- Вони найпаче!..
- Гм... - губернатор на мить замислився. - От що... - заговорив вiн
жваво. - Коли пiп i так здиха , то звели вiдмурувати дверi, знiмiть з
нього кайдани й викиньте його з темницi, покладiть коло порога чи що; але
сторожi нi в якому разi не вiдсилай...
На обличчях прiора й дозорцi вiдбилося крайн здивування.
- Сину мiй, - урочисто почав прiор, - не розумiю, що спонука тебе до
такого вчинку? Милосердя - заслуга перед господом, але милосердя до слуг
диявола - то грiх, тяжкий грiх i неспокутний. Наша суворiсть наштовхнула
б цього слугу диявольського на думки про каяття i полегшила б загробнi
страждання його душi, а милосердя тiльки спонука попа й далi триматися
сво©х помилок.
- Високошановний пане прiоре, це милосердя триватиме доти, доки тут
перебуватимуть московськi купцi. Слiд пам'ятати, що цей запеклий бунтiвник
- це пiп i пiдданець росiйсько© i рархi©, i коли б московськi купцi
пустили чутку про те, що ми замордували його, то цим могли б вельми
нашкодити нам при дворi росiйському, а, як вiдомо вашiй мосцi, Рiч
Посполита нинi шука допомоги проти гайдамакiв i хлопiв у росiйсько©
iмператрицi...
- Sapienti sat, mi fili, - мовив прiор, схиляючи голову.
- Iди ж, пане, - сказав губернатор дозорцi, - впусти вельможного
шляхтича до замку й попроси завiтати до нас, а його челядникам дай
пристойне помешкання; коли ж викона ш усе, що я тобi сказав, то можеш i
попа ©м показати.
Дозорця вклонився i, зiйшовши з тераси, зник за деревами саду. А
губернатор пiдвiвся з мiсця i разом з прiором пiшов зустрiчати вельможного
гостя.
Незабаром почулися звуки сурем, сторожа спустила пiдйомний мiст i в
ворота замку, оточений сво©м пишним почтом, в'©хав Найда; у розкiшному
одязi й блискучих гусарських латах, вiн так змiнився, що всякий, угледiвши
його, мiг би заприсягтися, що бачить перед собою уродженого магната й
польського шляхтича. Пишний почет був гiдний свого пана. Тiльки диякон,
одягнений у незвичне для нього московське вбрання, вирiзнявся серед усiх
сво ю велетенською постаттю й незграбними рухами. Особливо чудернацьке
враження справляла його кошлата чорна борода.
Уся замкова челядь висипала у двiр, з цiкавiстю розглядаючи
новоприбулих гостей i обмiнюючись ущипливими зауваженнями на адресу
росiйського купця.
Найда скочив з коня i, спритно кинувши поводи челядниковi, що пiдбiг до
нього, поквапився назустрiч господаревi. Привiтавши гостя, губернатор
запросив його разом з почтом до замку, а через пiвгодини отаман з п'ятьма
сво©ми козаками вже сидiв у трапезнiй за розкiшно сервiрованим столом.
- Ясний пане, - звернувся губернатор до Найди, - що ж ми вчинимо з
тво©ми супутниками, з московитами? Може, i ©х запросити повечеряти з нами?
При цих словах господаря Найда зробив такий рух, немовби до нього д
торкнулась якась бридка гадина:
- На бога, пане, хiба ж можна тих хамiв садовити за один стiл з
благородними шляхтичами?! Адже вони й шматка до рота пiднести на вмiють!
Литовський ведмiдь шляхетнiший за них!
- Ха-ха-ха! - зайшовся вдоволеним реготом губернатор, а за ним i гостi.
- Пан правду мовить, тому московському ведмедевi тiльки заправити кiльце в
губу - i показуй на ярмарку... Закладаюся, що кожен прийняв би його за
природженого ведмедя! - i, вдоволений дотепом, пан господар знову зайшовся
смiхом.
- Одначе що ж з ними робити? - перепитав губернатор Найду.
- Викотити ©м туди у двiр барило горiлки, та й годi; вони надудляться,
як свинi, i то для них найкращий бенкет! Як бога кохам, коли б не та
вимушена згода з Москвою, я б нiзащо не взяв з собою те природжене бидло!
- Правда! - згодився губернатор i звелiв одному з челядникiв послати
московитам горiлки й пива i ще там чого на за©жку. - Та нагодувати й
пахолкiв панських!
Челядник пiшов виконувати наказ, а губернатор, продовжуючи перервану
розмову, знову звернувся до Найди:
- Я ще й досi не спитав пана, - звiдки пан, з яких мiсць? З Литви чи з
Корони?
Отаман чекав цього запитання i в думцi вирiшив вибрати найглухiше,
най-вiддаленiше мiстечко на Волинi; але вiн там не бував i тому назвав
дине вiдоме йому мiстечко Гоща, яке загубилося десь у нетрях Полiсся.
- Нi, я з Волинi, - вiдповiв Найда невимушене. - Якщо чували, з
мiстечка Гощi...
- зус-Марiя! - сплеснув губернатор . руками й пiдвiвся, схвильований,
з крiсла. - 3 Гощi? З Гощi Волинсько©? Та як же менi не чувати про це
мiстечко, як менi не знати його, коли я там народився, хлопцем гасав по
лiсах, плавав у душогубцi по озерах i плесах, полював i тинявся навколо
нього, доки на верхнiй губi не вирiс пушок!..
Найда зблiд, слухаючи швидку мову господаря i в душi проклинаючи ту
Гощу, яка так фатально потрапила йому на язика.
- Ах, який я радии, який я щасливий, - провадив губернатор сво ©, - що
приймаю в себе любого сусiду... Пан менi розповiсть i про мо©х рiдних, i
про все, що дi ться нового на мо©й коханiй батькiвщинi... Адже, либонь,
чверть вiку минуло, вiдколи я востанн побував у рiдних мiсцях. Боже, який
я радий! Дозволь, любий пане, обняти тебе!..
Отаман зрадiв тим обiймам - адже вони давали можливiсть виграти трохи
часу - i довго не випускав господаря з сво©х рук: уже одне те, що
губернатор не був у Гощi понад двадцять рокiв, набагато полегшувало
безвихiдне становище Найди, а розпач спонукав його до зухвальства - вiн
вирiшив iти напролом. Блiдi щоки отамана спалахнули густим рум'янцем...
- Як бога кохам, я й не сподiвався на таку зустрiч, - знову заторохтiв
балакучий господар, насилу звiльняючись iз залiзних обiймiв любого гостя.
- Пан, напевно, син шановного мосцiпана Казимира Зборовського? Адже так?
- Пан губернатор вгадав, - рiшуче вiдповiв Найда й гордовито пiдкрутив
вуса. - От уже не сподiвався... та людина з людиною не так, як гора з
горою... Але зiзнаюсь, що я зовсiм не впiзнав пана!
- Ха-ха! Ще б пак! Адже коли я востанн бачив пана, то вiн, так би
мовити, ще пiд стiл пiшки ходив... Та й я б тебе, пане, не пiзнав нiколи:
пригадую, малим ти був бiлоголовий, а нинi чорний як ворон. А втiм,
природа з нами часто жарту :
тодi в мене волосся було чорнiше за вугiль, а ось незабаром стане
свiтлiше вiд льону... Ха-ха! - i губернатор вдоволено засмiявся.
У Найди потроху вiдлягло од серця: господар сво©м базiканням давав йому