Старицкий М.. Останнi орли

що навiть сам Шафранський здивувався; i хоч ©хнi пострiли й не були такими
влучними, як у досвiдчених стрiльцiв, зате вони гримiли часто й безупинно:
одному вре вi допомагали ще п'ятеро чи шестеро, набиваючи й мiняючи
рушницi... Пороховий дим немовби одурманював ©х, збуджуючи гарячкову
енергiю.
Повстанцi були враженi цим пекельним трiскотiнням, що виривало з ©хнiх
лав десятки товаришiв; покладаючись на Гонтинi слова, вони зовсiм не
чекали опору, сподiваючись, що у фортецi, крiм вре©в i гладкого панства,
нiкого нема , а тут раптом - справжн пекло!.. Гайдамаки не запасли нi
драбин, нi кiлля, нi мотуззя... як же пiд таким градом куль спускатися в
рiв, не маючи можливостi видертися звiдти на високий земляний вал з
навислим вгорi бруствером?
Приступ вiвся лише з трьох бокiв, бо з четвертого був табiр, теж
обгороджений валами. Незважаючи на нищiвний рушничний вогонь, частокiл у
багатьох мiсцях першого валу було зруйновано, i вiдчайдушнi смiливцi
почали стрибати та на поясах спускатися в рiв, але вибратися з нього на
другий, ще вищий, вал не могли й марно гинули вiд куль, що летiли зверху.
Першi завзятцi, наклавши головами, остудили запал атакуючих... I вони,
замiсть того, щоб розбирати частокiл, почали ховатися вiд куль, що
дзижчали навколо роями, за уцiлiлим валом.
- Що ж, пане Гонто, - крикнув Залiзняк, обурений цим страшним
винищенням, - потрапили в пастку?..
- Прости, батьку, - вiдповiв, знявши шапку, сотник. - Не сподiвався я;
бий мене сила божа, коли я чекав, щоб отi вояки стiльки бiди наробили!..
Ну, ми ©х вiзьмемо не ки м, то палицею!.. Треба тiльки зруйнувати табiр,
що по той бiк фортецi, тодi мiсто й два днi без води не протрима ться...
Залiзняк звелiв сурмити вiдступ i сам бiгом проскочив небезпечнi лiнi©
вогню. Бачачи вiдхiд ворога, хоробрi Маккаве© зчинили оглушливий радiсний
гвалт.
Повстанцi пiсля невдалого приступу обложили Умань залiзним кiльцем i,
влаштувавши невелику батарею з шести гармат, захоплених у Чигиринi, почали
лiниво обстрiлювати фортецю. Уманськi гармати теж вiдповiдали чавунними
ядрами... Цi ю перестрiлкою, яка нi тiй, нi iншiй сторонi не завдавала
особливо© шкоди, i закiнчився день.
Та коли стемнiло, Залiзняк з Гонтою свiжими силами з двох бокiв ударили
на укрiплений табiр i незабаром взяли його. Захисники фортецi з височини
стiн бачили, як обложенi спершу вiдповiдали шаленим вогнем, вiдбиваючи
чорнi юрби повстанцiв, що, наче демони, видиралися на вали; але згодом
стрiлянина вщухла, i гайдамацька лавина, увiрвавшись до шанцiв, затопила
©х сво©ми нестримними хвилями...
З жахом прислухалися уманцi до страшних зойкiв, якi долинали з табору,
i радiсть, що було охопила ©х пiсля перемоги, змiнилася вiдча м.
- Воду вiдрiзано! Ми загинули! - залементували жiнки. хнi крики
вiдразу вплинули на самопочуття мiлiцi©... Шафранському довелося докласти
чимало зусиль, щоб заспоко©ти переляканих уманцiв: вiн почав гучно всiх
запевняти, що в губернаторському ставку джерела, i коли ощадливо
користуватися водою, то ©© вистачить на кiлька тижнiв; а днiв за три, за
чотири сюди, на виручку обложеним, прибуде коронне вiйсько хороброго й
славетного регiментаря пана Стемпковського.
- А об мiцний частокiл пси розiб'ють сво© лоби! - додавав губернатор. -
Вчорашнiй день показав ©м, якi левенята засiли за цими укрiпленнями, -
вихваляв вiн хоробрiсть i стiйкiсть молодо© мiлiцi©.
Веронiка з свого боку втiшала жiнок та пiдбадьорювала всiх звiсткою, що
нiбито росiйськi вiйська вже пiдходять до Лисянського замку й через два,
найбiльше через три днi будуть тут.
Усi вiрили доньцi губернатора або принаймнi хотiли вiрити й
пiдбадьорювали одне одного. Другий день минув цiлком спокiйно: гайдамаки
укрiплювали сво© позицi©, лiниво перекидалися бомбами i звужували кiльце
довкола мiста, не зважуючись поки що на повторний штурм. Води з
губернаторського ставка обложеним роздали в перший день до тридцяти бочок,
i вiн одразу так обмiлiв, що в кiлькох мiсцях навiть дно показалося; ця
обставина вельми збентежила губернатора; вiн усе-таки сподiвався, що
ставка вистачить хоч на тиждень, а виявилося, що його вичерпають уже
завтра-пiслязавтра!.. Шафранський порадив наступного дня усiм вiдпускати
пиво, а води давати якнайменше. Младанович згодився пожертвувати населенню
не тiльки пивнi склади, але й усi винарнi, аби виграти час i яким-небудь
способом повiдомити Стемпковського про сво безвихiдне становище...
Звичайно, правду про наявнi запаси води вiд уманцiв приховали, i вони поки
що не виявляли особливо© тривоги.
Панiка, що було запанувала в мiстi, начебто трохи зменшилася; усi
метушились i, хто чим мiг, допомагали мiлiцi©: то пiдносили харчi й набо©,
то лагодили пошкоджений пострiлами частокiл. Усi храми були вiдчиненi
вдень i вночi; вiдправи в них не припинялися, й богомольцi з палкими
молитвами слали до Всевишнього сво© одчайдушнi благання...
Сара в цi днi, полишена цiлком на саму себе, мучилась однi ю
невiдступною думкою: як врятуватися, як дати комусь iз сво©х знати, що
вона в Уманi... Тому-то дiвчина використовувала кожну нагоду, щоб пiдiйти
ближче до частоколу й виглянути назовнi. Але частокiл височiв суцiльною
стiною, та й гайдамаки стояли вiд фортецi за дво -тро гiн - сажнiв за
чотириста, а на такiй вiдстанi ©© не впiзнав би i сам Петро, навiть коли б
вона вилiзла на вежу, на самiсiнький шпиль!
Сповнена тупого вiдчаю, Сара одного разу йшла майданом i випадково
натрапила на православну церковку, в якiй щодня ревно били поклони бабусi
й дiди, що не могли через свою немiчнiсть втекти з Уманi... I раптом у
дiвчини сяйнула думка: "Тут, тут мiй порятунок! Бiля розп'ятого бога, який
з любов'ю кличе всiх стражденних i обтяжених пiд свiй захист".
- Авжеж, - прошепотiла Сара, звiвши очi на хрест, - там, там! I як менi
ранiше не спало це на думку? Адже в душi я давно християнка... Сам
батюшка, святий отець, благословив мене... а я, замiсть того, щоб шукати
захисту в отця небесного, весь час блукала в пiтьмi, мучила тугою душу,
каламутила серце отрутою злоби... А тут, перед мо©ми слiпими очима, було
тихе пристановище любовi й милосердя...
Вiд зворушення по щоках Сари котилися сльози; та вона цього, охоплена
молитовним настро м, не помiчала.
- Нi, бiльше не хочу ховатися! Я хочу вмерти християнкою! - i, нехтуючи
обережнiстю, навiть не озирнувшись, дiвчина рвучко увiйшла до церкви.
Всерединi було порожньо й тихо; три баби й два дiди тулилися по кутках;
священик у рясi та пiтрахилi тихо читав вiдпускну молитву... Та ось вiн,
закiнчивши ©© вигуком "яко благ i чоловiколюбець", благословив молiльникiв
хрестом i простят його для цiлування.
Сара перша пiдiйшла до хреста з якимось внутрiшнiм трепетом i
вiдчайдушною рiшучiстю; вона побожно поцiлувала хрест, руку батюшки й
промовила тихо-тихо: "Панотче! Менi... треба вам сказати..."
Священик, худенький дiдок, ласкаво глянув на дiвчину й кивнув головою
на знак згоди. Вiдпустивши сво©х парафiян, вiн пiдкликав Сару до аналоя.
Вона впала перед батюшкою на колiна й заридала.
- Чого плачеш, чого тужиш, дитя мо ? - спитав священик, накривши
пi-трахиллю Сарину голову, немов для сповiдi. - Повiдай менi тво горе,
вiдкрий свою душу... перед цим хрестом!
- Ой отче святий... я не достойна ще... Адже й те, що я пiдступила до
хреста, може, страшний грiх, - схлипувала дiвчина.
- Нема такого грiха на свiтi, якого не можна було б омити сльозами пiд
покровом хреста, бо розп'ятий на ньому спокутував сво©ми муками всi грiхи
свiту... i якщо ти вiриш...
- О так, вiрю, вiрю! - пристрасно вигукнула Сара, перебиваючи
священика. - Вiрю в цього доброго бога... але ще не смiю торкнутися до
святинi... я врейка!..
- врейка? - здивувався батюшка.
- Атож, врейка, ще не хрещена... Але мене вже благословив панотець...
батюшка лисянсько© церкви... - схвильовано заговорила дiвчина, кваплячись
висловити перед цим добрим, сивеньким дiдусем усi болi сво © змучено©
душi... - Вiн одкрив менi очi, вiн просвiтив мою душу, вiн влив у мо
серце струмочок братньо© любовi... I я полюбила го©в, нещасних, гнаних...
- О мо нове чадо! - зворушено промовив священик. - Нема бiльшо©
радостi на небi, як знайти заблудле ягня... Ти в серцi вже носиш Христа...
отже, ти хрещена духом... А тому благословляю тебе цим хрестом, нехай вiн
стане тво©м щитом i провiдною зiркою в життi... Ти християнка!..
Сара побожно припала до хреста й вiдчула в сво му серцi той наплив
релiгiйного ентузiазму, який веде мученикiв на вогнища, осяваючи ©хнi
обличчя усмiшкою блаженства.
- Лисянський священик iмення ще тобi не дав? - спитав батюшка.
- Нi... Вiн уже мав охрестити й повiнчати мене... - зашарiлася дiвчина
й знову залилася слiзьми, - але мiй батько, несподiвано... завiз мене на
Подiлля... а тепер в Умань... Розлучив навiки... Де тепер Петро, син
титаря лисянсько© церкви, я не знаю... я помру християнкою... i там
зустрiнуся...
- Бiдолашне дитя мо ! Надiйся i вiруй... а в бурю тебе збереже сей
храм... його дверi й для тебе будуть вiдчиненi... Даю ж тобi ймення
Варвари-великомученицi, в iм'я отця, i сина, i святого духа... Амiнь, - i
священик тричi перехрестив Сару.
В поривi пристрасного релiгiйного почуття дiвчина упала ниць перед
анало м i занiмiла в безмовнiй молитвi...
Настав третiй день облоги. Настрiй в обложених усе ще був бадьорий.
Пиво й мед з погребiв Младановича збуджували енергiю. Справжню причину
цi © щедростi панство приховувало, але та мниця от-от мала розкритись, бо
в губернаторському ставку-цистернi воду вже вичерпали... На лихо, стояла
страшенна спека - лiто було в самому розпалi.
Ще з раннього ранку на вишках усiх веж юрмилися люди: вони озирали
околицi й дiлилися сво©ми спостереженнями з натовпом, що стояв внизу... На
запитання: "Чи не видно королiвських вiйськ? Чи не прийшли москалi?" - з
веж лунала одна й та сама вiдповiдь: "Нi, не видно нiкого!"
Цi невтiшнi повiдомлення пiдривали вiру в обiцянки губернатора й
посилювали тривогу; але уманцi все ще крiпилися, боячись втратити останню
надiю...
На четвертий день облоги, надвечiр, по мiсту прокотилася жахлива чутка,
що нiде нема й краплини води.
Уже двi доби населення не одержувало ©©, але терпiло спрагу, вважаючи,
що вода зберiга ться на випадок крайньо© скрути; нинi ж фатальна дiйснiсть
постала перед мешканцями Уманi в усiй сво©й жорстокостi, ©х охопив
божевiльний розпач.
Зчинився страшенний гамiр: довкола залунали безтямнi вигуки, несамовитi
зойки, надривнi благання й шаленi прокляття, а до них долучилося ще й
жалiбне ревiння худоби... З настанням ночi панiка посилилась... люди, мов
божевiльнi, з перекривленими вiд жаху обличчями й палаючими люттю очима
блукали мiстом, щось вигукуючи; деякi матерi в нестямi власними руками
душили сво©х дiтей...
На ранок загальне збудження дiйшло до тако© межi, що розлючена юрба,
зiбравшись коло замково© брами, з погрозами й лайкою почала викликати
губернатора...
Вiн вийшов у супроводi Веронiки й Шафранського. Знавiснiлий люд зустрiв
©х погрозами й прокляттями, посипалися докори, - мовляв, ще з весни почали
укрiплювати фортецю, а про воду й не подумали. Шафранський нагадав, що
колодязь копали.
- Вниз би тебе головою у той колодязь! - крикнув хтось у юрбi.
- I губернатора туди ж! - озвався iнший голос. Кiлька каменюк полетiло
в браму, але вiдстань поки що гарантувала безпеку представникам влади.
- Посилай просити миру! - знову гаркнув перший голос.
- Миру! Милосердя! Пощади! - пiдхопив натовп, чiпляючись за цю думку,
немов потопаючий за соломинку.
Тiльки один рудий врей, з запаленими божевiльними очима, видряпавшись
на спини сусiдiв, замахав руками й несамовито зарепетував:
- Смерть гайдамакам!
Та його самотнiй голос юрба заглушила буйним ревом.
Губернатор i сам вважав, що капiтуляцiя була диним виходом iз
жахливого становища, а тому, вислухавши вимоги населення, звелiв пiдняти
на вежi бiлий прапор. Шафранський, жестом руки угамувавши крики натовпу,
урочисто оголосив, що вiн сам по©де у ворожий табiр, i заприсягся головою
домогтися, щоб при здачi Уманi було збережено життя i майно ©© жителiв.
Хвилину тому юрба ладна була закидати Шафранського камiнням, а тепер,
коли з'явилась надiя на порятунок, вiтала його вигуками радостi.
Через годину Шафранський повернувся, виконавши свою обiцянку.
Гетьман Залiзняк дав лицарське слово, що гаранту всiм безпеку й
збереження майна, за яке вiзьме лише помiрний викуп, але застерiг, що все
мiсто, уся панська й державна власнiсть iз збро ю й запасами переходить до
гайдамакiв. врейське населення радiло. Пани покiрливо мовчали.
Незабаром гайдамацькi загони пiдiйшли до головно© брами. Усе начальство
фортецi, на чолi з губернатором, який держав у руках хлiб-сiль,
вишикувалося перед брамою, щоб урочисто зустрiти гетьмана.
Ось вiн у супроводi Найди, Гонти й цiлого почту значних козакiв на
чистокровному конi в'©хав на фортечний мiст... Загули дзвони в храмах,
вийшло з хрестами духiвництво... Орлиний погляд Залiзняка свiтився
ласкавою усмiшкою. Вiн поминув браму... I нараз з юрби уманцiв пролунав
пострiл-Крик жаху знявся над майданом. Пострiл був влучний: куля пробила
шапку Залiзняка, вiн навiть вiдчув, як шалена черкнула по його чупринi.
З-пiд шапки потекла яскраво-червона цiвка кровi. Обличчя гетьмана
лиховiсне зблiдло, в душi його кипiв страшний гнiв.
- Друже, тебе поранено? - сполошився Гонта, почервонiвши вiд лютi.
- Дряпнуло! - кинув йому Залiзняк, зневажливо примруживши очi, i,
поволi знявши з голови прострелену шапку, глянув у той бiк, звiдки
пролунав пострiл.
Младанович, Шафранський, шляхта i вре©, якi вийшли назустрiч
гайдамакам, вiдчули, що цей пострiл вирiшив ©хню долю, й мимохiть слiдом
за гетьманом озирнулися на зухвальця. Юрба розступилася. Всi побачили
рудобородого врея, обличчя якого палало несамовитою злобою. Залiзняк
вiдразу впiзнав його: це був Гершко, той самий Гершко, якого вiн на
прохання покiйного лисянського батюшки колись помилував. Очi гетьмана
блиснули страшним вогнем...
- Спасибi за ласку, вельможнi пани, - з кривою посмiшкою промовив вiн,
умисне чемно вклоняючись губернаторовi. - Тiльки шкода, що зiпсували шапку
й подряпали лоба, та ще й чуприну обсмалили...
- На бога, вельможний пане, прости! Ми не знали про замiр зухвальця...
Його негайно скарають на горло, як тiльки твоя милость накаже! - разом
заговорили Младанович i Шафранський, полотнiючи й мимохiть вiдступаючи
назад.
- Що ж, бiда невелика, - iз зловiсною усмiшкою вiдповiв Залiзняк, -
доведеться лише справити нову шапку!.. Тiльки ж я не король тут, а
гетьман: треба порадитися з товариством, як вiддячити вам за щире
вiтання!..
I Залiзняк швидко обернувся до козакiв, якi супроводили його. В одну
мить гетьман змiнився: обличчя спалахнуло, брови нахмурились, стан
гордовито випростався.
- Гей, панове-товаришi! - гучним голосом крикнув вiн, високо пiдiймаючи
прострiлену шапку. - Ось як зустрiли нас ляхи за те, що ми погодилися
милостиво дарувати ©м життя!.. Вирiшуйте ж, як вiддячити нашим вiрним
приятелям?
- Смерть! Смерть iродам! - люто вигукнули повстанцi.
Цей вигук прокотився над юрбою, i все живе кинулося з майдану в рiзнi
боки. За хвилину вiн спорожнiв...
Губернатор i шляхта, пустивши коней учвал, встигли сховатись в замку;
решта побiгли в найближчi церкви, костьоли, синагоги, шукаючи захисту
бiля священних вiвтарiв... Але все було марно!
Наче хвилi, що прорвали греблю, слiдом за втiкачами ринули гайдамаки...
Незабаром вони роздiлилися: однi подалися вслiд за Гонтою до замку, де
зачинилася шлях i з, iншi з палаючими головешками кинулися вулицями мiста.
Пекельне полум'я .жхором закрутилося над Уманню...
Сара, з дозволу батюшки заховавшись у ризницi православно© церкви, не
бачила нiчого. Вона тiльки чула, як iз замку до брами проскакав iз сво©м
почтом губернатор - зустрiчати страшних гостей.
Завмираючи вiд жаху, Сара жадiбно дослухалася до звукiв, що долiтали
ззовнi, очiкуючи, чим скiнчиться небезпечна зустрiч. Якийсь час було тихо.
Та раптом до дiвчини докотився грiзний крик гайдамакiв... Сара вiдразу
зрозумiла, що сталося... В першу мить вона немов скам'янiла, але страх
смертi й пристрасна жага життя надали дiвчинi сили. В розпачi, не тямлячи
себе, вона кинулась у вiвтар;
бiля престолу стояв священик i, звiвши до iкон очi, тремтячими вустами
творив молитву.
- Смерть, смерть, панотче! - закричала Сара, падаючи перед старим на
колiна. - Гайдамаки вдерлися до мiста... Врятуйте, врятуйте мене... Я жити
хочу!..
Iз спотвореним вiд жаху обличчям вона чiплялася за руки й за ноги
батюшки, немов потопаючий, що хапа ться за щоглу корабля, який iде на
дно...
- Молись, молись! - тремтячим голосом, сповненим урочистостi й жаху,
мовив священик i пiдтягнув дiвчину до велико© iкони розп'ятого Христа. -
Йому молися!.. Вiн один всемогутнiй... Вiн урятував i отрокiв у палаючiй
печi... Молися, проси чуда... Вiн усе може...
Захлинаючись од ридань, Сара почала вигукувати слова молитви, плутаючи
слов'янськi слова з врейськими i благальне простягаючи до iкони руки та
б'ючи себе кулаками в груди...
Гамiр наростав... Повз церкву iз зойками й риданнями бiгли юрби
людей...
Ось кривавим блиском спалахнули вiкна, усю церкву багряним сяйвом
освiтила заграва; пролунав страшенний гуркiт, вiд якого задрижали стiни, i
в ту ж мить дверi храму розчинилися навстiж пiд натиском юрби.
- Гайдамаки! - не сво©м голосом крикнула Сара i, заслiплена жахом, знов
кинулася до священика.
Але то були не гайдамаки... З несамовитими зойками до церкви вбiгли
врейськi жiнки - старi, молодi, дiвчата. У багатьох на руках були дiти...
Церква сповнилася риданнями й криками.
Сара зрозумiла, що тепер уже й храм не захистить: уся ця юрба нещасних
жiнок теж прибiгла шукати порятунку в ньому, й тепер нiхто з гайдамакiв не
повiрить ©й. Сарi, що вона прийшла сюди як справжня християнка.
- Замикайте дверi, завалюйте вхiд! - кричав хтось iстеричним голосом.
- Хрести, хрести всi надiньте! Берiть у руки iкони, гова заради дiтей
простить нам! - чулося вперемiж з риданнями.
- Молiтеся, молiтеся Христовi-спасителю, молiтеся зi мною разом, -
проголосив, тремтячи, блiдий священик, з'являючись у царських вратах i
високо пiдносячи напрестольний хрест. - Його кличте, вiн всесильний i
благий, вiн може убогим стiнам цього храму дати неприступну мiць залiза,
вiн може перенести храм на недосяжну гору. Покайтеся й молiтеся...
Милосердю Христа нема меж.
Вигляд старого сивого батюшки, його голос, тремтячий, але сповнений
вiри, сльози, що котилися по лагiдному обличчю, - все це привело юрбу в
екзальтацiю, - серця жiнок жарким полум'ям охопила судорожна остання
надiя.
- Змилуйся! Змилуйся! - закричали вони, падаючи на колiна й простягаючи
до священика немовлят. - Молися за нас, хрести нас! Ми вiримо в твого
Христа!
- Нi, нi! - зненацька пролунав хрипкий, пронизливий голос, i на амвон
вискочила страшна стара жiнка з розпатланим сивим волоссям. - Прокляття
тому, хто це зробить! Мовчiть, божевiльнi, ваше вiдречення не вряту вас
од смертi. Вона летить за вами на широких чорних крилах! Кривава, жахлива!
Тут, тут, уже близько! Чу те, як регоче, як люту вона довкола! Ввiйдiть
же на той свiт, не опоганенi хлопською вiрою. Прокляття на голову того,
хто посмi послухати священика! Хай захлинеться зрадник у кровi дiтей
сво©х, нехай духи пекла терзають його й пiсля смертi!..
Моторошний голос старо© змусив усiх замовкнути. Жiнки мимохiть
озирнулися i завмерли, прикутi до мiсця якоюсь незбагненною силою.
Сара вискочила з вiвтаря, з жахом глянула на страшну жiнку - i нараз
пiзнала ©©. Це була Рухля... Але не та, хитра й вкрадлива, котру дiвчина
звикла бачити у Кам'янцi, - нi, перед нею стояла зловiсна фурiя, вiд
самого вигляду яко© холола кров. Хрипким голосом вона викрикувала дикi
прокляття.
- Покайся, покайся, безумна! - нарештi вигукнув батюшка, високо
пiдiймаючи хреста.
Та страшенний грюкiт у дверi заглушив його слова. Жiнки несамовито
закричали. ©хнiй крик злетiв пiд склепiння i вiдразу затих. Усi занiмiли в
моторошному чеканнi...
Сара стояла непорушне, приготувавшись до найстрашнiшого. "А може, Петро
з ними... - останнiм вогником спалахнула надiя в душi дiвчини. - Може, це
вiн ломиться сюди, щоб врятувати ©©? Ох!.." - Задихаючись од стримуваних
ридань, Сара пiдвела очi на осяяний загравою пожежi образ Христа.
I в цю мить дверi з гуркотом упали: до церкви вдерлися гайдамаки.
Сара швидко озирнулась... Це були страшнi люди, ©хнi очi палали жадобою
помсти; Петра серед них не було. Попереду всiх бiгли отаман Неживий i
диякон.
- Змилуйтесь, ради бога! - заволали жiнки, падаючи на колiна й
простягаючи до гайдамакiв руки.
- Ради бога?! - громовим голосом перепитав Неживий, зупиняючись посеред
церкви. - Якого бога? Тим, хто хоче хреститися, буде даровано життя.
- Ми, ми! - залунали довкола вигуки; але ©х заглушив владний голос
Рухлi:
- Нi, нi! - закричала вона, потрясаючи над головою кулаками. - Нiхто з
нас не хреститиметься, будьте ви проклятi!
- За коси витягнiть стару вiдьму, - звелiв Неживий.
Козаки пiдскочили до Рухлi, i в цей час вона побачила небогу.
- Саро, Саро, до мене! - заволала стара. З грудей дiвчини мимоволi
вирвався крик.
- Дочку, дочку до матерi! - загукали гайдамаки. Усi озирнулися на Сару.
Блiда, з палаючими, немов чорнi дiаманти, очима, вона в цю мить була
така гарна, що козаки остовпiли вiд подиву.
- Нi, цю залиште! - понуро мовив Неживий. - Я ©© беру собi... Сара
майже не тямила, що ко©ться з нею. Коли ©© вивели з церкви, вона трохи
спам'яталася, але, озирнувшись, мало знову не знепритомнiла: синагоги,
костьоли й iншi будiвлi, котрi височiли довкола майдану, були охопленi
пожежею; гуготiння полум'я, трiск i гуркiт будинкiв, що падали в огнi,
зойки жертв, вигуки розлючених гайдамакiв - все це зливалося в один
жахливий рев.
- Тягнiть сюди столи й ослони, несiть мед i горiлку! - наказав Неживий.
В одну мить його наказ було виконано. Отаман сiв за стiл на чiльне мiсце й
поруч себе посадовив Сару.
Почалася гульня...
Тим часом Петро, увiрвавшись до мiста, взявся розшукувати наречену.
Гершка, який стрiляв у пана гетьмана, вiн пiзнав одразу i тому
зрозумiв, що й Сара ма бути десь поблизу. Парубок тямив, яка небезпека ©й
загрожувала, жах охопив його серце, але вiн не втратив розуму й притьмом
узявся за розшуки.
Не знаючи, куди бiгти, Петро хотiв був податися до замку, коли раптом
до нього долинув несамовитий жiночий крик... Щось знайоме почулося Петровi
в тому голосi; вiн кинувся туди, звiдки лунав крик, i натрапив на
гайдамакiв, що бенкетували за довгим столом.
Бенкет уже кiнчався. Отаман Неживий стояв бiля столу, тримаючи на руках
якусь знепритомнiлу дiвчину, ©© кучерi, що спадали з плечей густою хвилею,
вiдразу привернули увагу Петра.
- Сара! - вигукнув вiн не сво©м голосом i в одну мить опинився коло
Неживого. .
Так, це була Сара; але ©© блiде обличчя здавалося мертвим, очi були
заплющенi.
- Жива, вмерла? - схопивши дiвчину за руку, крикнув Петро.
- А тобi яке дiло? - суворо спитав Неживий, вiдштовхуючи парубка.
- Я скрiзь ©© шукав, вона моя наречена! - з вiдча м гукнув Петро.
- Аз сьогоднiшнього дня моя! - перебив його Неживий.
- Змилуйтесь, порятуйте! - кричав парубок. - Сам пан гетьман
засвiдчить, що вона моя наречена!
Вiд розпачливого крику Петра Сара опритомнiла; ©© вi© затремтiли й
пiднялися, i... раптом дiвчина впiзнала коханого.
- Петро! - несамовито заволала вона й з такою силою рвонулася до свого
нареченого, що Неживий не встиг ©© притримати.
Обхопивши Петрову шию руками, сердешна ревно заридала. Та Неживого це
анiтрохи не розжалобило, навпаки - вiн ще бiльше розлютився.
- Пусти дiвчину! - гримнув отаман, пiдступаючи до Петра з палаючими
очима.
- Хоч убий мене на мiсцi, - вигукнув Петро, - а я не поступлюся; ходiмо
до гетьмана, нехай вiн нас розсудить, - присягаюсь, що погоджуся з усiм,
що вiн скаже.
Сльози Сари й горе Петра, якого у вiйську всi любили, зворушили
гайдамакiв.
- До гетьмана, до гетьмана! - закричали навколо.
- Добре! - промовив Неживий. - До гетьмана, то й до гетьмана! Згода!
Отаман мiцно схопив дiвчину за руку i потягнув вулицею, Петро пiшов
слiдом, рушили за ними й гайдамаки юрбою.
Через кiлька хвилин вони вийшли на одну з бiчних, не зачеплених пожежею
вулиць.
Посеред вулицi за довгим, заставленим горiлкою, медом i всякою ©жею
столом в оточеннi старшини сидiли Гонта, Залiзняк i Найда. Козаки ©м
прислужували, Прiся була тут же.
Процесiя на чолi з Неживим, що вiв якусь красуню, вiдразу привернула до
себе загальну увагу.
- А що там, дiтки? Петре, i ти тут? - звернувся до парубка Залiзняк. -
Що трапилось? Розповiдайте!
- Батьку, пане гетьмане, порятуй! Ти все зна ш... - почав Петро,
затинаючись вiд хвилювання. - Сара... Наречена моя...
- Сара? - скрикнула Прiся, спершу не пiзнавши у цiй блiдiй, змученiй
жiнцi сво © колишньо© подруги. - Жива, здорова й тут з нами!..
Вона кинулася на шию Сарi, й обидвi подруги залилися гарячими
сльозами...
Залiзняк, Гонта й Найда вислухали розповiдь Петра i, на загальну
радiсть усiх гайдамакiв, звелiли вiддати дiвчину йому. Вирiшено було
спершу охрестити ©©, а потому вiдгуляти весiлля.
Залiзняк i Гонта були за весiльних батькiв, а за дружок - Прiся й дочка
Младановича, яку гайдамаки на вимогу Гонти залишили в живих.
Молодих щедро надiлили грiшми й подарунками. До пiзньо© ночi гуляли
козаки. На другий день Петро випросив собi дозвiл перевезти Сару на лiвий
берег, щоб там знайти ©й безпечний притулок.
Залiзняк охоче згодився на це й дозволив козаковi цiлий мiсяць пробутл
з молодою дружиною. Петро й Сара упрошували й Прiсю ©хати з ними, та вона
рiшуче вiдмовилась.
Розпрощавшись з товариством, щасливi молодята нарештi залишили страшне
мiсто й подалися мостити собi для щастя й кохання затишне гнiздечко...
А Умань горiла... Далi зоставатися в палаючому мiстi було неможливо.
Гетьман наказав вивести вiйська в чисте поле, до Чорного лiсу.



ХХVIII

Пiсля здобуття Уманi весь край, вiд Бiло© Церкви до запорозько©