Старицкий М.. Останнi орли

подвигу? Хто вирвав з його серця любов до батькiвщини? Хто погасив
полум'я, яке палахкотiло в ньому?" - цi питання давно мучили дiвчину, а
тепер з новою непереборною впертiстю точили ©й душу. "Та чи погасло воно?"
- закрадався сумнiв, i перед ©© очима, нiби живий, постав чернець; гарне
обличчя його, опушене невеликою борiдкою, зда ться вiд чорного покривала
особливо блiдим, але в кожнiй рисочцi його тремтить життя; рiвний з
маленьким горбиком нiс i смiливо окресленi брови надають йому особливо©
виразностi, а блискучий погляд... "Нi, полум'я в ньому не згасло, воно
тiльки та©ться й бризка iскрами, але може кожно© митi спалахнути страшним
вогнем... Нi, пiд цi ю рясою б' ться вiдважне серце, але в глибинi його
кри ться якась незбагненна та мниця!" - Дарина зiтхнула й провела рукою по
холодному лобi, немов стираючи з нього надокучливу, настирливу думку...
У цей час на порозi дверей, що вели до внутрiшнiх кiмнат, з'явилася
дiвчина й сказала ясновельможнiй паннi, що якiсь старцi просяться на нiч,
то чи пустити.
- Старцi? Жебраки? - стрепенулася вiд задумливостi Дарина. - Звiдки?
- Не питала! - вiдповiла служниця.
- Прийми, прийми ©х, - пожвавiшала панна. - Дай ©м мiсце в великiй
хатi, що бiля пекарнi... та зараз же нагодуй: вони, мабуть, голоднi...
може, кiлька днiв i крихти в ротi не мали.
- На те вони й жебраки... всякому сво .
- Тож бiжи та скажи ще тiтцi Мотрi, щоб налила ©м корцiв зо два пива i
по чарцi оковито© дала... А я потiм зайду розпитаю ©х.
Коли через пiвгодини панна Дарина ввiйшла до велико© хати, старцi,
пiдкрiпившись уже доброю вечерею та оковитою, вiдпочивали, попиваючи
пивце. Тро сидiло за столом, а дво розляглося на лавах. Засмаглi,
обвiтренi обличчя ©хнi, змарнiлi вiд утоми й голодування, зовсiм не
нагадували зморщених облич старцiв; вiдрослi бороди й чуприни не свiтилися
сивиною, а очi дивились пильно й часом спалахували похмурим вогнем.
Стрункi постатi ©хнi були гнучкi, а крiзь дiрки в лахмiттi видно було
залiзнi м'язи, що свiдчили про фiзичну силу. Серед цих лiсових гостей був
i той високий старець, який стояв коло папертi Лаври на дерев'янцi, без
ноги, з викрученою рукою. Тепер вiн стояв посеред хати на двох довгих i
мiцних ногах, потираючи здоровi руки, й пахкав люлькою.
При появi панни Дарини всi посхоплювалися з сво©х мiсць i, низько
вклонившись, почали вiтати й дякувати ©й за хлiб, за сiль, за ласку, ©хнi
темно-бронзовi, суворi обличчя свiтилися щирою усмiшкою, а голоси навiть
тремтiли вiд розчулення, коли вони висловлювали паннi сердечне спасибi й
усякi побажання, закликаючи на не© ласку господню.
- Не менi, браття, дякуйте, а милосердному боговi, - вiдхилила вiд себе
подяку Дарина. - Ну, та чого ж ви сто©те? Потомилися, здорожилися?
Сiдайте, сiдайте, i я сяду та й поговоримо щиро: ви зна те, що хата моя -
покришка.
- Зна мо, зна мо, вельможна панно! - весело загомонiли всi.
- Не тiльки ми зна мо тебе, панно, добродiйнице наша! Кожен iде до
тебе, як до сестри чи до янгола!
- Саме як до янгола, - пiдхопили iншi.
- Що ви, панове? - спалахнула й зашарiлась Дарина. - Грiх величати
мене, грiшну, таким словом! Скажiть краще, звiдки ви й куди?
- Та ми з рiзних мiсць, - вiдповiв високий жебрак, який бував уже в
Ки вi не раз. - Оцей кирпатий з-пiд Бара, з нього, чисту правду сказавши,
п'ятнадцять шкур здерли - полюбився, видно, економовi й
орендаревi-жидовi... За п'ятнадцятим разом таки надумався: пустив ©м
червоного пiвня та й до нас у лiси та байраки на прохолоду подався.
- А цей ось - теж з Подiлля, - провадив далi ки©вський жебрак,
показуючи на iншого прочанина. - Служив у Немировi, в княжого економа,
пана Лемкiвського; той економ, жонатий уже, навiть двох дiтей мав, -
накинув оком на його молоду жiнку та й одняв! Ну, це йому не сподобалося,
взяв вiн панського доброго, у срiбнiй оправi, ножа й зарiзав економа, а
потiм йому стало жаль молодо© вдови й сирiток, то вiн од доброго серця i
©х порiшив...
- А його молода дружина? - спитала Дарина.
- Дружина повiсилась того ж дня... трохи ранiше, - похмуро вiдповiв
прочанин з Немирова й одвернувся.
- А ось вони з Вишнякiв, що за Вiнницею, пан диякон...
- Що? - здивувалася Дарина, переводячи погляд на прочанина атлетично©
будови: кошлата, вогненного кольору борода й таке ж настовбурчене в усi
боки волосся обрамляли його рябе з широким носом обличчя, надаючи йому
звiрячого виразу; але синi лагiднi очi суперечили всьому його вигляду й
пом'якшували враження.
- Воiстину, ясновельможна панно, - вiдповiв низьким басом, що виявляв
оксамитну октаву, атлет, який стояв у кутку, освiтлений промiнням
вечiрнього сонця. - Я колишнiй служитель вiвтаря, диякон Воскресенський;
губернатор вiнницький одняв у добродiйника мого, отця Антонiя, церковну
руту, а гда ж той почав обстоювати землю, то звелiв зацькувати його
псами... Пошматували смердючi пси чесного отця, а губернатор при©хав з
ксьондзами повернути нашу православну церкву на костьол... Ну, я не дав ©м
чинити наругу над нашою святинею: замкнув тих панiв i ксьондзiв у церквi i
пiдпалив ©©. Гаразд, що збiглися нашi селяни й допомогли, нанесли соломи.
Церква горiла, як свiчка, i вкупi з вогнем несла до неба нашi останнi
молитви.
- Годi© - спинила його вражена до глибини душi панна. Вона була
надзвичайно блiда, а очi ©© блищали сльозою. - Годi про цi страхiття;
розповiдi про них падають на мо серце вогнем. А як же ©х бачити чи
пережити душею! Бiднi ви, бiднi страдники! У вас усi втiхи вiднято, й
лишилася замiсть них сама помста. Та чи радiсть вона, друзi? Нi! Зойк
знiвеченого життя, крик останньо© боротьби! Ох, братове мо©, не
пiддавайтеся ви цiй утiсi, вона п'янить, але не да сили й стiйкостi в
боротьбi!.. Треба всiм з' днатися й дiяти спiльно, щоб визволяти себе з
лядсько© неволi й захистити вiд латинян святу православну церкву.
- Слова тво©, ясновельможна панно, сама iстина! - зарокотав октавою
диякон i зупинився. - Та плоть немiчна й прагне воздати кожному по дiлах
його...
- А що ж, братове, нового нiчого нема ? - заговорила знову пiсля
короткого мовчання Дарина. - Чи не вгамовуються в сво©х звiрствах ляхи, чи
не соромляться свого блюзнiрства латиняни?
- Де там соромляться! - мотнув головою диякон. - 3 кожним днем гвалт
над простим людом росте... Що виробля канiвський Потоцький, то й пекло не
нахвалиться... А губернатор лисянський прагне самого Потоцького за пояс
заткнути. Тепер пани вирiшили викоренити гайдамакiв, а понеже в кожному
хлоповi вони гайдамаку вбачають, то вони замислили винищити й хлопiв.
- Ой, останнi часи надходять! - зiтхнув один iз старiших селян, що
сидiв у кутку.
- Пропадемо всi, коли нiхто не подасть допомоги! - заговорив другий. -
Он у нас, у Барi, зiбралося шляхетне панство... конфедератами себе
велича : пани ©здять iз псарями, п'ють, бенкетують i гвалтують...
- Тепер що не день, то й чутка йде про грабунки та розбо©... а про
церкви й казати нема чого: з конфедератами ©здять ксьондзи, - старенькi
церкви просто палять, а кращi повертають на костьоли, - пiдтвердив перший.
- Плач сто©ть на рiках вавiлонських: рида мати невтiшно за дочкою i
роздира ризи сво© родитель за загиблим сином, - обiзвався диякон.
- Ох, багато нещасного люду по лiсах та яругах i тепер з голоду
пухне... а що буде взимку? Одним вовкам-сiроманцям пожива, - докинув
ки©вський жебрак.
- Господи, не попусти! - сплеснула руками Дарина, схвильована й
збентежена до слiз. - Слухайте, братове, - почала вона, опанувавши себе. -
Я вас порадую добрими вiстями: отець Мельхiседек, настоятель
Мотронинського монастиря, по©хав до царицi просити ©© пресвiтлу милость
подати вам, нашим братам диновiрним, оружну допомогу i вирвати святi
православнi храми з рук латинян. Поки що сам владика ще не повернувся, але
написав уже його превелебнiй мосцi, отцевi iгуменовi Лаври, що цариця
прийняла його ласкаво й обiцяла всякi милостi.
- Хай не зайде сонце в ©© державi i хай укриються славою днi ©© на
многi лiта! - проголосив диякон.
Усi пiдбадьорилися й повеселiшали.
- Пошли ©й, господи, всякого щастя!
- Дай, боже, ©й вiку довгого!
- Ех, якби вона й нас забрала од ляхiв!
- Одна в нас думка, щоб бути всiм укупi, як колись! - посипались з усiх
бокiв побажання.
- Тут ось що, - заговорив ки©вський жебрак. - Питала твоя милость, куди
ми пряму мо. А просто в Печери. А спитай, панно, тепер, чого? А ось воно
яка справа. По всiх лiсах i байраках, по всiх степах i ру©нах, по всiх
селах i мiстечках пiшла одна поголоска, а занiс ©© в край чернець з
Афонсько© гори, що сто©ть посеред моря-кияна. То з-пiд то© гори чернець,
виходить, переплив море-киян i прибився до нашого краю та й пророчить, що
нiбито славний лицар Богун, який ще за Богдана Хмельницького воював, не
вмер, а замурований у Печерах ченцем пiд прiзвиськом Найда... i що як
знайдуть його, то вiн знову вiзьме в руки меча й визволить увесь край i
вiру од лядсько© неволi! То ось ми i йдемо розшукувати там славного
лицаря.
Дарина слухала мiстичну розповiдь жебрака, створену народною фантазi ю,
та при словi "Найда" вона здригнулась i вiдчула, що в не© само© з цим
iменем якийсь та мничий зв'язок. Але ж не про нього, молодого юнака, йде
мова, - цей мiф пов'язаний з Хмельницьким, мабуть, народ тiльки й може
ждати визволення вiд таких, як вiн, геро©в, що давно зiйшли в могилу...
- Ну, вiдпочивайте ж, - сказала панна й пiдвелася, привiтно
вклонившись. - Потомилися ви, намучилися, то спочиньте... Якщо схочете, то
перебудьте в мене денькiв зо два, а то й зо три. А потiм i я по©ду в
Печери, разом шукатимемо того Найду...
- Пошли, господи, тобi, милостивице наша, заступнице наша, всього,
всього, чого тiльки душа твоя бажа , - загомонiли зворушено потайнi гостi.
Дарина вийшла з хати, але, поминувши будинок, попрямувала в сад. Вечiр
уже зовсiм догоряв; на небi боязко засвiчувалися зiрочки; лiс чорнiв
темною безформною масою, а внизу, серед клубiв мороку, вiдбивалися в ставу
два блiдi червонуватi вогники, неначе дво очей страховища, яке виринуло з
глибини й прича©лося, чекаючи здобичi. Улоговина здавалася тепер безмежною
темною безоднею... Вiд не© вiяло холодною вогкiстю.
Дарина пройшлася разiв зо два темною але ю, щоб остудити нiчною
прохолодою схвильованi груди i втишити тривожне калатання серця; але
якийсь внутрiшнiй жар i наркотичний аромат, що линув од квiтникiв,
дратували ©й нерви. Уривки картин тортур i страхiть, якi розлилися по краю
широкою хвилею, вир мiнливих вiдчуттiв, рiй несподiваних думок... i серед
цього хаосу - образ Найди, що стояв перед нею, мов загадковий сфiнкс, -
все це хвилювало й збуджувало молоду кров.
Дарина сiла на лавi пiд широколистим кленом i задумалась над сво©м
життям. Майже з раннього дитинства вона втягнута була у вир громадського
життя й, закрутившись у ньому, забула, або, лiпше сказати, не зазнала
зовсiм особистих тихих радощiв i мирних утiх. Рано вона зосталася сиротою,
ледве пам'ята нiжнi материнi пестощi, в родинi ©хнiй не було нiяко©
близько© родички, котра могла б заступити сиротi матiр, а тому Дарина й
зосталася коло батька подiляти з ним його бурхливе життя: доля ©х кидала i
в Варшаву з дорученнями вiд Малоросiйсько© колегi©, i на Запорожжя з
наказами вiд генерал-губернатора... Вiд цих мандрiв, сповнених тривог i
прикростей, вона останнiм часом стомилася, вiдчула потяг до тихого життя в
мирних клопотах i зворушливих молитвах; коли вони пере©хали до Ки ва, вона
упрохала батька оселитися в Кита©вському хуторi, ближче до свято© обителi,
але, на диво, знову потрапила не в смугу тишi й особистих душевних
радощiв, а на рубiж розбурханих стихiй, що ось-ось вибухнуть страшною
бурею.
- Ясновельможна панно! Панно Дарино, де ви? - хтось гукав ©© в саду.
Дарина здригнулась, i якась незрозумiла тривога стиснула ©й серце.
- Що там? Я тут! - обiзвалася вона голосно й квапливо пiшла на поклик.
За поворотом дорiжки зустрiла ©© дiвчина-поко©вка i сказала, що якийсь
посланець привiз паннi листа вiд його високопревелебно© мосцi отця
архiмандрита.
- Де ж той лист? - стурбувалася Дарина й знову вiдчула, як у ©© серце
вп'ялося холодне жало.
- Ось! - i поко©вка подала ©й великий пакет.
Дарина, охоплена якимсь лиховiсним передчуттям, майже прибiгла у велику
свiтлицю, де горiли на столi двi восковi свiчки, а в кутку, перед кiотами,
мерехтiли три високi лампади; вона зiрвала з пакета печать i почала читати
послання, написане тремтячою, старечою рукою.
Спершу Дарина була зацiпенiла вiд жаху, гадаючи, що лист сповiща про
нещастя з ©© батьком, а може, й про його смерть; але, похапцем прочитавши
послання, вона не знайшла в ньому iменi свого батька, а в приписцi стояло,
що нi з столицi, нi з Переяслава нiчого нового поки що нема . Дарина
почала спокiйнiше, слово по слову, розбирати писання.
Архiмандрит сповiщав, що вiн одержав скорботного листа вiд iгуменi
жiночого Пречистенського монастиря, од чесно© матерi Серафими: пише, що
пани й ксьондзи грабують i вже роблять спроби заволодiти монастирем i
повернути його на латинський кляштор, що вони пробують пiдкупити ©©, матiр
iгуменю, та матiр економку i панотця i ромонаха, обiцяють вiдпустити всiх
черниць з миром i дозволяють навiть забрати з собою православнi святинi;
але якщо монастир у сво му дикому безумствi опиратиметься, то погрожують
забрати все гвалтом i не помилувати вже тодi нiкого. "Внаслiдок цього, -
дода iгуменя, - iде в обителi вагання, бентежиться дух i нема жодно©
сильно© душi, яка б укрiпила переполоханi тут нашi душi".
У сво му листi архiмандрит просив Дарину, щоб вона по©хала в монастир,
передала од нього послання iгуменi, при цьому додане, i сама сво©м палким,
пройнятим вiрою словом змiцнила в них надiю на господню ласку. Вiн же, з
свого боку, напише i найяснiшiй царицi, щоб заступилася за одновiрцiв i не
попустила б храму святого на розтерзання, а також дасть знати i ©©
батьковi, щоб поспiшив до не© в монастир.
Усе це Дарина прочитала не одразу: тремтячий почерк i слов'янський
правопис страшенно утруднювали читання й примушували ©© замислюватись i
напружувати думку майже на кожному словi. Прочитавши вдруге листа, Дарина
звернула увагу на таку фразу: "Сi послання мо барзо розумному чорноризцю
доручаю; оний же посланець розповiсть тобi, вельможна панно, ширше й про
стогiн нещасних черниць, i про мо молiння".
Дарина звелiла зараз же ввести цього посланця од владики, а сама вся
поринула в послання, яке зняло в нiй цiлу бурю почуттiв.
Тихо рипнули дверi, i хтось несмiливо ввiйшов до свiтлицi; але Дарина,
заглибившись у читання, нiчого не чула... Нарештi прибулий ненароком чи з
намiром кашлянув.
Панна здригнулась i, обернувши до вхiдних дверей обличчя, побачила
чорну постать коло одвiрка... Нараз вона тихо скрикнула й вiдсахнулася вiд
несподiванки: перед нею стояв Найда!
- Ти? - радiсно вирвалося в Дарини; вона швидко пiдвелася з мiсця й
мимоволi подалася вперед. - Звiдки? Як? - Дихання спинилося в ©© грудях,
обличчя зашарiлось, i вона стала посеред кiмнати, розгублена, збентежена,
з листом iгумена в руках.
- Мене прислав до тво © милостi, ясновельможна панно, превелебний отець
i молiльник наш iгумен печорський, - вiдповiв, шанобливо вклонившись.
Найда.
- Справдi... так... Вiн пише про це... - отямилась дiвчина й
почервонiла ще дужче. - Але я не сподiвалася побачити... Я гадала, що тебе
вже нема тут... ми були з батьком ще раз у Печерах... i не бачила тебе...
- Я нiколи не виходжу з сво © келi©... ранiше я стояв коло ящика з
свiчками, а тепер попросив, щоб мене увiльнили вiд цього послуху... Я
сьогоднi вперше ви©хав... Але де ясновельможний пан, батько твiй? Отець
iгумен наказав передати йому уклiн...
- Батька нема ... вiн по©хав у справах вiйськових на лiвий берег i досi
ще не повернувся.
- То ти тут сама?
- Сама з думами сво©ми, - додала тихо Дарина, й голос ©© прозвучав
чомусь сумовито.
- Сама в такому вiдлюдному лiсовому хуторi? Хiба мало що може тут
учинитися! - з тривогою промовив iнок.
- Ну, зi мною живе старенька тiтка й челядь. Ляхи сюди не поткнуться, а
гайдамаки не страшнi менi... Та чого ж ти сто©ш? Розкажи, що зна ш; пан
iгумен пише, що ти ма ш щось на словах менi передати.
Дiвчина знову сiла на сво мiсце коло столу, а Найда присiв на один з
ослiнчикiв, що стояли бiля вiкна, й почав розповiдати паннi про утиски,
якi чинять ляхи жiночому Лебединському монастиревi. Вiн сказав ©й, що
отець iгумен уже одписав пановi генерал-губернаторовi ки©вському, прохаючи
його докласти всiх можливих зусиль, щоб захистити цей нещасний монастир,
але просить ще окремо вельможну панну, щоб вона попрохала ясновельможного
родителя свого одписати про те ж саме пословi чи комусь iз знайомих осiб
польських, щоб вони "в сьому дiлi допомогу тому монастиревi чинили та
оборонили його од зазiхань латинян".
Дарина слухала мовчки слова молодого ченця; ©© довгi вi© були опущенi й
прикривали очi, але груди високо пiдiймалися, виказуючи глибоку
схвильованiсть дiвчини.
- О господи! - промовила вона, коли Найда замовк. - Що ж робити тепер?
Батька нема , i не знаю, коли вiн повернеться... А мого слова не послуха
нiхто. Та чим тут допоможуть нашi слова?.. - Вона махнула рукою й додала
швидко: - А що, чи не чути чого вiд отця Мельхiседека?..
- Нема нiяких вiстей!
- От i батько по©хав на той берег Днiпра. Дiстав наказ заготувати для
вiйська провiант, а куди тi вiйська рушать - не зна , тiльки думка була,
чи не на Польщу.
- Нi, панно, на це мало надi©, - вiдповiв чернець. - Москвi нема коли
клопотатися нашими справами, та хоч би й схотiла вона, то не могла б
заступитися, бо сусiднi держави не дозволили б.
- Ну, вони ©й не страшнi, та й батько завжди казав, що Росi© бажано
було б прийняти пiд свою протекцiю i правий берег.
- Про це нема чого й сперечатися... i буде це напевне... та тiльки
тодi, як розпадеться Польща... а що вона незабаром розпадеться, в цьому я
можу ручитися сво ю головою.
- Доки сонце зiйде, роса очi ви©сть! - зiтхнула Дарина. - Що ж буде з
цим кра м до того часу?
- Ру©на, - похмуро вiдповiв чернець.
- Ох, не говори так холодно, так суворо! - зойкнула з болем у голосi
Дарина й навiть мимохiть простягла руки до молодого ченця. - Тепер
пiдiйма ться таке повстання, яке було за славно© пам'ятi гетьмана
Богдана!.. Воно вiдiрве назавжди вiд Польщi Укра©ну! Так, вiдiрве!.. Не
дивися ж так холодно, так суворо! Не однiмай у мене цi © останньо© надi©,
без яко© вже нема менi щастя на землi!
У голосi Дарини пролунала така щира журба, що чернець швидко пiдвiв
опущенi додолу очi й здивовано глянув на дiвчину.
- Авжеж, - пiднесено говорила дiвчина, - тепер не те! Ти покинув свiт,
ти замкнувся в сво©й келi© й не зна ш, не бачиш нiчого, а я знаю! До мене
сюди, на наш хутiр, навiдуються лiсовi гостi, вони розповiдають про те, що
робиться навкруги. Народ скрiзь готовий, вiн тiльки жде гетьмана й гасла!
Ось i сьогоднi прибилося до нас п'ятеро таких калiк... Вони йдуть шукати у
Печорський монастир ватажка.
- У Печорський монастир? - здивовано промовив чернець.
- Так, у Печорський монастир; вони кажуть, що по всiй Укра©нi
розiйшлася чутка, нiби в Печорському монастирi хова ться од свiту
уславлений лицар Найда, який живе ще з часiв славного гетьмана Богдана, й
що, коли вiн скине рясу й пiднiме булаву над Укра©ною, тодi, - натхненно
говорила Дарина, - всi зберуться до нього, загримить давня слава Укра©ни,
пiдлетять останнi орли, й одiрвуть ©© вiд Польщi, й понесуть на сво©х
крилах до ново© слави й долi!..
- Звiдки вони довiдались про мо iм'я?.. Навiщо сплели його з цi ю
казкою? - схвильовано промовив чернець.
- Народ пам'ята про тво© лицарськi звитяги! Скiльки разiв говорили
менi гайдамаки про тебе, про тво© славнi дiла, - чого ж дивуватися, що
вони пов'язали тво iм'я з iменем гетьмана Богдана i ждуть од тебе такого
ж порятунку, як i вiд нього?.. - Дарина помовчала хвилину й потiм додала з
гiркотою: - Нещаснi© Вони шукають лицаря Найду, а знайдуть тiльки
Найду-ченця!
Чернець нiчого не вiдповiв... Вiн знову втупив очi в землю, тiльки
обличчя його стало непроникне й блiде, а чорна ряса то пiдiймалась, то
опускалась на грудях, виказуючи його сильне хвилювання.
У Дарини вирвалося стримане зiтхання... В кiмнатi запала мовчанка, в
розчинене вiкно влетiв тихий нiчний вiтрець i принiс iз собою хвилю
пахощiв квiтучих лип... Здалеку долинув протяглий дзвiн... Найда здригнув,
пiдвiвся з мiсця й перехрестився. Дверi свiтлицi тихенько рипнули, i в
кiмнату ввiйшла лiтня жiнка, убрана в дорогий байбарак з коштовним
намистом на ши© й довгою бiлою намiткою на головi.
- Благослови, отче, - промовила вона побожно й, схиливши голову,
пiдiйшла до Найди.
- Не достойний я, вельможна панi, смиренний чернець, роздавати
благословення, - вiдповiв Найда й, пiдвiвши голову до божницi, заставлено©
iконами, додав: - Але хай буде ласка господня з усiма вами!
- Амiнь, - вiдповiла панi й, перехрестившись, звернулася до Дарини: -
Проси ж, доню, чесного панотця хлiба-солi нашо© скуштувати.
- Не вiдмовся, пане! - промовила, вклонившись, Дарина. Найда мовчки
погодився, i всi тро пiшли до трапезного покою. Трапезна в пана
генерального обозного вже багато чим вiдрiзнялася вiд старосвiтських
поко©в козацько© старшини. На чисто побiлених стiнах хоч i висiли портрети
гетьмана Богдана та козака Мамая, але тут же поряд висiло й кiлька iнших
картин в дорогих позолочених рамах. Мiж старовинних липових лав, накритих
за давнiм звича м червоними сукнами й килимами, стояло кiлька фотелiв,
оббитих голубим адамашком; бiла кахляна груба з зеленими по нiй малюнками
далеко виступала вперед. На стiнi висiв годинник, на довгих полицях
виблискував дорогий позолочений i срiбний посуд, а в заскленiй шафi стояв
англiйський порцеляновий сервiз. Довгий стiл, накритий бiлим обрусом, був
заставлений усiлякими стравами й напоями. Посеред столу у високих
бронзових канделябрах горiли восковi свiчки. В одчиненi вiкна свiтлицi
вливалася чудова прохолода тихо© лiтньо© ночi. Усi посiдали за стiл...
Незважаючи на пильнi припрошування, Найда ©в мало й неохоче.
Пiсля перших двох-трьох фраз розмова знову перейшла до теми, яка всiх
цiкавила, - до людського лиха, що дедалi зростало на Правобережнiй
Укра©нi.
- Ох, горе, та й годi! Кара нас, отче, господь за нашi грiхи! -
промовила, зiтхнувши, панi. - А з чим присила до нас отець i молiльник
наш iгумен печорський!
- З прикрою звiсткою, вельможна панi, - i Найда розповiв ©й про листа
iгуменi Лебединського монастиря, в якому писала вона про погрози й страшнi
намiри полякiв.
Панi сумно слухала розповiдь молодого ченця, склавши на грудях бiлi
пухкi руки з нанизаними на пальцях дорогими перснями.
- Алжеж, авжеж... горе гряде звiдусiль, - заговорила вона, сумно
похитуючи головою, коли Найда кiнчив розповiдати. - Ось i до нас прибилося
сьогоднi п'ятеро калiк, розказують, що там ко©ться в польськiй сторонi.
Тiльки слуха ш, i то серце кров'ю облива ться! Ох, господи, i що воно
буде! - стара голосно зiтхнула.
Нiхто нiчого не вiдповiв.
- Пiду ще, звелю ©м, сердешним, дати повечеряти... В Печери йдуть, а
чого шукають? Якогось лицаря Найду. Ох, ох, та навряд чи ©м тепер i той
лицар допоможе.
Панi пiдвелася з мiсця й вийшла з свiтлицi. Дарина й Найда лишилися
самi;
кiлька хвилин вони не зважувались порушити мовчанку.
- Лицаря Найду... - нiби про себе мовила Дарина, i прикра усмiшка
торкнула ©© уста. - Зна ш, - промовила вона, пiдводячи на Найду сво©
темнi, оксамитовi очi, - вiдтодi, як ми повернулися з Печер, ти не йшов у
мене з думки! - i лиця ©© зашарiлися. - Я думала все про те, що ти пiшов у
монастир, - додала вона швидко.
На обличчi ченця промайнув якийсь невловний вираз, усi риси його раптом
пожвавiли на якусь мить, з-пiд опущених вiй блиснув швидкий погляд, та за
секунду обличчя його знову нiби скам'янiло, i риси застигли в суворому
виразi.
- Справдi, все думала про тебе, - промовила якимсь настiйливим тоном
Дари-на. - Коли б менi сказали, що сонце зiрветься з неба, я б скорiше
повiрила цьому, анiж тому, що побачу тебе в чорнiй рясi! Пiсля всього, що
ти казав! Серце стиска ться, коли подумаю про це!
Останнi слова вирвалися в Дарини з щирим болем. Найда мовчав. Освiтлене
жовтавим сяйвом воскових свiчок, блiде обличчя його було надзвичайно гарне
в цю хвилину; з-пiд чорно© шапочки падало на високе чоло кiлька чорних,
мов смола, кучерiв, мiж орлиними бровами лежала сувора складка, - щось
скорботне вiдчувалося в кутиках м'яко окресленого рота.
Погляд панни на мить зупинився на обличчi молодого ченця, i смуток
затьмарив ©© очi...
- Скажи, - спитала Дарина Найду, - чи давно ти пiшов у монастир?
- Вже бiльш як пiвтора року...
- А ми два роки не бачилися з тобою...
Дарина якусь хвилину подумала й промовила несмiливо:
- Куди ж ти подався вiд нас?
- Од вас, з Укра©ни, на Запорожжя, звiдти на лядську Укра©ну, пройшовся
з гайдамаками по панських ма тках та й прибув до Ки ва.
- Певно, журилися тво© батько й мати, коли довiдалися про твiй намiр!
-У мене нiкого нема , панно.
- Ти сирота? - жваво промовила Дарина, i голос ©© забринiв надзвичайно
тепло й спiвчутливо.
- Бiльше, нiж сирота, панно! - вiдповiв Найда.
- Як так?
- А ось як: сво©х батька й матерi я зовсiм не бачив, та й не знаю, хто
вони були, чи живi, чи померли? Привезли мене запорожцi в Сiч пiсля одного
гайдамацького наскоку; кажуть - ©м дав мене якийсь козак, знайшов десь у
порожнiй хатi; достеменно нiхто цього менi не мiг розповiсти, навiть не
згадають, в якому селi знайшли мене, десь тут, на Ки©вщинi, а де саме - не
знають. Запорожцi й привезли мене на Сiч i полюбили, мов рiдного сина,
всього навчили й навели на розум.
- А козак той? - промовила панна схвильовано. Видно було, що розповiдь
Найди надзвичайно зацiкавила ©©.
- Навiдувався... Кажуть, часто на©жджав у Сiч, подарунки менi
привозив... Пам'ятаю його, мов крiзь сон, високий, сивий... Останнiй раз я
бачив його пiдлiтком, менi було рокiв тринадцять... Вiн подарував менi
дорогу зброю й сказав, що побачиться зi мною не скоро, тодi, коли я
виконаю те, що менi належить виконати!.. Вiдтодi я не бачив його, мабуть,