Старицкий М.. Останнi орли

рiзних фарбах... От коли вона вивариться, то я переполiскую, викручую й
розвiшую, щоб сушилася.
- Навiщо ж хазяйцi стiльки вовни?
- Вона взимку плете панчохи та коци й прода .
- I мама твоя сюди приходить?
- Влiтку рiдше... тiльки тодi, як фарбу , а взимку й до панчiх, i до
коцiв.
- Ага! Виходить, ви служите в цi © хазяйки?
- Атож, - зiтхнула дiвчинка. - Да нам стару одiж... а коли - то й
хлiба. Панi Рухля дуже скупа...
- Ой, ой! Бiднi ви! Якби в мене були грошi... а то лише дещо з речей...
- Мама за одiж дiста грошi... Ходить на базар i дiста , - щебетала
Естерка. - Вона багато всього носить i на руцi, i на плечi... Купу сама,
а то й випрошу в добрих людей... а потiм дома чистимо, лата мо - i на
базар... I я з мамою ходжу. Панна не була на базарi?
- Нi, - сумно всмiхнулася Сара. - Мене не пускають... Слухай, Естерко,
мама твоя, коли я про щось попрошу, не розкаже хазяйцi?
- Ой, вей! Борони боже! Мама все плакала за панною... Зi мною разом
плакала... "Так, - каже, - шкода, що пальця б собi урiзала..." Мама моя
така добра, сама не ©сть, а все менi...
- Я так i думала, - зрадiла Сара, i очi ©© засяяли. - Я б через тебе
передала перстень. У мене ©х багато... продайте... я й вам допоможу... i
менi треба грошей. Тiльки мовчiть, щоб мама не призналася, що зна мене,
що зi мною ма гешефт.
- Ой, хiба ми не зна мо! Багато речей треба продавати потайки, з-пiд
поли. Нехай панна буде спокiйна.
- Ну то пiдiйди сюди з вовною, а я передам.
Естерка збiгала в халупу, вхопила там цiлий оберемок вовни й,
пiдiйшовши до
Сари, спритно й непомiтно взяла в не© перстень. У Сари промайнула
думка, чи не на ферфал вона його вiддала. Але дiвчина засоромилася сво ©
пiдозри й безтурботно спитала в Естерки:
- А яке це мiстечко?
- Кам'янка.
- А рiчка як зветься?
- Днiстро.
Сара задумалась. Таких назв вона не чула, а тому й вирiшила, що
потрапила просто на той свiт. Далi розпитувати ©й було важко, вона
замовкла, а потiм, почувши тiтчин голос, поспiшила пiти в хату, щоб не
зустрiтися з нею.
Наступного дня Сара вийшла в звичайний час погуляти надвiр i застала
вже там Естерку. Дiвчинка радо посмiхалася до не© й кивала з-за вовни
голiвкою. Сара сiла на оцупку пiд парканом i ждала, поки Естерка пiдiйде
до не©.
- Мама вiта , - прошепотiла вона, дивлячись убiк. - Ой леле! Яка вона
рада! Спершу злякалася за перстень... "Дорогий, - каже, - боюсь..." А
потiм я впросила... багато дали за нього, осьо!.. - простягла вона з-пiд
поли руку й висипала на колiна Сарi жменю срiбних монет - талярiв i
злотих.
- Ой мамо! - вигукнула здивовано Сара й, затулившись полою, швиденько
сховала грошi в кишеню. П'ять талярiв вона вiддала назад Естерцi. У цей
час почувся грiзний хазяйчин голос.
- Ти! Байстря! - закричала вона.
- Що панi хоче? - обiзвалася Естерка, вiдскочивши вбiк, i боязко
пiдiйшла до хазяйки.
- Вус? Ти ©си фарби разом iз сво ю матiр'ю-злодiйкою? Га?! - накинулась
на не© Рухля.
- Боронь боже! Шановна панi! Хiба фарби можна ©сти? Вiд них смерть! -
Естерка поблiдла й затремтiла, а в очах у не© забринiли сльози.
- Ось попробуй мiдянку, проковтни хоч щiпку й матерi дай!.. Жебраки,
дармо©ди, а чужого добра не бережете! Чуже добро вам за нiц?.. Так i
звикли жебрами жити!.. Чи ж давно я дала вам рiзних фарб, вистачило б на
два пуди вовни, а твоя мама - бодай ©© взяла яма! - пофарбувала менi не
бiльше як пуд, i вже ферфал, уже, кажуть, знову приходила по фарби!..
Гевулт!
- Ой панюню! Ой вей мiр! Нiхто з нас i крихiтки не з'©в, - заплакала
Естерка.
- Не з'©в! Дурепа! Звичайно, не з'©в, якщо не полопались... А хiба тi
фарби продати не можна?
- Мама прода тiльки старi жечi, - схлипнула Естерка.
- Ну, ну, знаю, - пом'якшала господиня, а може, помiтивши в глибинi
двору Са-ру, вирiшила зам'яти сварку. - А ти вже й справдi?.. Як не
наглядати за вами, то ви й бога забудете!.. Герш-ду! Я тво©й матерi даю
постiйний заробiток, то вона мусить про це пам'ятати й берегти кожен мiй
шеляг... Скажеш, щоб вона завтра прийшла: дам фарб, а як треба, то й
борошна, нехай торбу вiзьме!
Естерка пiдбiгла до господинi, поцiлувала простягнуту руку й знову
заходилася розвiшувати вовну, а господиня пiшла в хату, не обiзвавшись до
Сари й словом, нiби не бачила ©©.
Сара тiльки й чекала, поки пiде хазяйка: ©© пекла одна думка, що
зненацька блиснула ©й у головi.
- Слухай, Естерко, - звернулась вона до дiвчинки. - Яка то фарба
мiдянка?
- Зелена, оно, як та шерсть, - вiдповiла Естерка, витираючи руками очi
й усе ще тихенько схлипуючи.
- Ах, яка гарна, просто диво! Очей не вiдiрвеш!.. А навiщо ж хазяйка
радила ©сти й тобi, й мамi? Хiба вона смачна?
- Навiщо? А щоб ми одразу здохли...
- Ой мамеле! Хiба хазяйка така зла?
- Недобра, ой вей, яка недобра! Бiдну людину скривдити й вилаяти ©й за
нiц! Сара зiтхнула й замовкла. Естерка порозвiшувала всю вовну й, нишком
попрощавшись iз Сарою, хотiла була вже йти, але та затримала ©©.
- Слухай, Естерко, а яка ото фарба червона, що аж горить?
- Якiсь темнi корiнчики...
Сара похнюпилась, замовкла. Естерка почала чухати одна об одну босi
ноги.
- А коли знову? - пiдвела голову Сара.
- Днiв через три... А хiба що?
- У мене до тебе прохання, мiй дукатику... - зам'ялася Сара.
- Яке? Все, все зроблю! - жваво мовила Естерка.
- Данке! Тiльки ти й мамi сво©й не кажи, - нiкому анi мур-мур!!!
Естерка кивнула головою.
- Бачиш, менi хочеться перефарбувати сво© стрiчки... в мене багато ©х,
я й тобi подарую... перефарбувати в такий червоний, шкарлатний колiр i в
такий, як ото, зелений... То ти дiстань менi й червоно©, i мiдянки... хоч
трошки... Не чiпай хазяйсько©, щоб не перепало тобi, а краще купи... Ось
вiзьми таляр... можна?
- Ой мамо! Чому не можна? Можна! Я для панни - хоч зараз!
Сара вся спалахнула вiд хвилювання, а потiм нараз поблiдла. Але,
глибоко разiв зо два передихнувши, вона рiшуче дала дiвчинцi таляр i
притиснула ©© мiцно-мiцно до сво©х грудей.
Минуло кiлька днiв, i тiтка почала помiчати, що Сара рiзко змiнилась на
краще - i зовнi, i настро м: темнi кола пiд очима зникли, зеленкуватий
колiр обличчя змiнився на бiлий, на щоках зрiдка спалахував рум'янець, очi
заблищали прихованою радiстю, голос став дзвiнкiший, та й у всiх рухах
з'явилась енергiя. Таке полiпшення панi Рухля приписувала сво©й хитрiй
полiтицi й сво му знахарству, i це тiшило ©© самолюбство й вельми
радувало, бо вона могла тепер похвалитися перед братом. Хазяйка подво©ла
ласку до сво © затворницi, намагаючись всiляко примусити ©© бiльше ©сти; й
Сара мимохiть спокушалася помалу-малу смачними стравами, якi тiтка
готувала для не©.
Ривка теж стала ласкавiша з сво ю пiднаглядною; вона дiставала тепер од
Сари щодня по злотому - на мед i на пиво, i, не доскiпуючись, звiдки
взялися цi грошi, нишком випивала на них...
Сара зустрiчалася з Естеркою зрiдка, обережно, не даючи пiдстав для
пiдозр i приховуючи вiд усiх сво знайомство з нею. Одного разу, смерком,
вона навiть бачилася з матiр'ю дiвчинки. Жiнка ©й дуже дякувала за грошi й
присягалася в сво©й вiдданостi й готовностi виконати будь-яке доручення
сво © добродiйницi. Радiсть добросердо© врейки при зустрiчi з Сарою i
запевнення ©© були такi щирi, що дiвчина мало не розплакалася вiд
зворушливих слiв i пестощiв жебрачки й пообiцяла давати ©й через Естерку
рiзнi доручення, а також просити ©© поради й допомоги в скрутну хвилину.
Цi двi вiдданi iстоти в пiдневiльному життi Сари серед чужих, байдужих
людей були ©© диною втiхою та надi ю. Дiвчина навiть почала плекати знову
несмiливi надi© i в довгi години самотини вигадувати рiзнi плани, з
допомогою яких можна було б вирватися з цi © жахливо© неволi та з' днатися
знову з друзями i з любим, диним Петром.
Якось у свiтлицю до не© прийшла тiтка, принесла медяникiв, наливки й
завела дружню розмову. Останнiм часом тiтчина ласкавiсть трохи розвiяла
Сарине недовiр'я до не©, i хижий дзьоб та яструбинi очi старо© почали ©й
здаватися не такими страшними; але Сара все-таки була насторожi й
хитрувала з нею, прикидаючись одвертою.
- А ти з кожним днем усе краща ш, моя Сурочко, - спiвала тiтка. - Не
натiшуся тобою... Так полюбилася ти менi... Ой вей, як полюбилася, неначе
воскресла моя покiйна Дебора!
Сара поцiлувала тiтчину руку, а та пригорнула ©© голiвку до сво©х
широких, плескатих грудей.
- Ой дукатику мiй, скарбе дорогий! - вела свою пiсню Рухля. - Бачиш, як
ти до мене з теплою душею, то я й розiрвуся за тебе й батька твого зламаю.
Спершу я тобi не довiряла, думаю собi: як же б це вiн дину свою дочку не
жалiв? А тепер бачу, що твоя правда: ласкою та тихим словом можна з тобою
все зробити, а на грiзьбу ти ©жак ©жаком... Випий iще чарочку наливки -
вона тобi на користь...
- Боюсь, мамо, - сором'язливо вiдповiла Сара. - Зовсiм уп'юся, в мене й
так голова наморочиться...
- Пусте! Це квасок, - пiдлила вона знову ©й у чарку. - Заснеш краще -
та й квит! Турбу мене ось що: батька твого довго нема , чи запропав десь,
чи, може, гешефти затримали? Обiцяв через тиждень повернутися, та ось уже
й другий мина , а його нема...
У Сари мало не вихопилось "i слава богу!", але вона стрималась i тiльки
зашарiлася та зробила стурбоване обличчя, хоч ©© й зраджували iскорки в
очах.
- Недобрi вiстi чула я на базарi, - провадила Рухля, - ой мамеле, якi
недобрi! Бодай ©х нiколи не чути!.. Кажуть, що за Баром i за Уманню
з'явилися знову гайдамаки, що всi хлопи тiкають у лiси й стають
гайдамаками... Ох, ферфал! Що буде, боже мiй, що буде!
- Всi хлопи, кажете, в гайдамаки йдуть? - стрепенулася Сара й почала
уважно дослухатися до тiтчиних слiв.
- Усi, кажуть, як один! х пани вiшають, рiжуть, а вони панiв палять...
Ой, Содом i Гоморра! Вони собi рiжуться, а нам, бiдним синам Iзра©лю,
найгiрше! Запопаде хлоп - вiша , запопаде шляхтич - вiша ... Ох, ох! На
всiх розбiйникiв i ши© не вистачить!
- I сюди прийдуть гайдамаки? - особливо зацiкавлено спитала Сара.
- Хто його зна ! Сюди ранiше нiякий бiс не заглядав... Та й навколо
Бара конфедерати попалили, винищили всi хлопськi села, а втiм, хто його
зна ! Такi часи настають, як за фараона в гиптi... Куди нам тiкати i хто
виведе народ твiй, боже Iзра©лю? - майже заголосила Рухля, вельми налякана
звiстками i добре-таки розчулена мiцною наливкою.
Сару ж, навпаки, охопив настрiй зовсiм не вiдповiдний до звiсток, i
вона не могла його навiть приховати. "Ех, коли б гайдамаки сюди! - вихором
налетiли на не© гарячi думки. - Вони б урятували мене! Тiльки на них i
надiя!.. Я б ©м сказала, що я вже не врейка, що серцем i душею я давно
©хньо© вiри, що молюся потай розп'ятому боговi й на його любов
сподiваюсь... Не повiрять, може? То я б послалась на Петра... а його,
лицаря, напевне всi знають... Ну, а якби й вбили, то смерть лiпше, нiж
насильство, нiж ненависний шлюб! А втiм, це менi тепер не страшне, -
усмiхнулась вона, - та й гайдамаки мусять знати Петра... А може, й вiн,
скарб мiй, дiамант мiй, прибув би теж сюди... Ех, якби вiн знав, то перший
знав." - Ця думка блискавкою вдарила Сарi в серце й примусила його болiсно
стиснутись.
- Ох, тi пiдлi хлопи! - скаржилась Рухля. - Через них i пани чинять
гвалти.
- А може, коли б не пани, то й хлопи тихо сидiли б? - заперечила Сара.
- Пани ж грабують хлопiв i примушують ©х мiняти вiру... а вiра кожному
дорога.
- Так, так! Вiра дорога... вiра батькiв священна! - палко мовила Рухля.
- За не© можна вмерти, i хай той буде проклятий з роду в рiд, хто
вiдступиться вiд сво © вiри!
- Я думаю, що проклятий i лях, - додала Сара, - вiн силомiць наверта
до сво © вiри.
- I той проклятий! - погодилась стара й, щоб угамувати роздратування,
випила ще чарку наливки. Це вплинуло на не© благодiйно, зморшки на лобi,
прикритому чорною, погано зробленою перукою, розгладились, i в очах
засвiтився масний полиск. - Ось що, мо райське яблучко, - поцiлувала
Рухля кiлька разiв у щоку i в лоб Сару. - Скажи менi одверто, як матерi,
чого так батько в'©вся в тебе, що й тепер аж пiнить, коли про тебе
говорить?
Сара поблiдла й задумалась на хвилину, а потiм стрепенулась i
заговорила, немов нiяковiючи й соромлячись сво©х iнтимних признань.
- Я вам, як рiднiй матерi, признаюся, тiльки, на бога, нi слова
батьковi, а то вiн уб' мене...
- Присягаюся Мойшем, не прохоплюсь нi перед ким i словом, - забожилася
Рухля, тремтячи вiд цiкавостi й пiдливаючи знову Сарi в чарку темнувато©
рiдини.
- Батько, щоправда, й ранiше зi мною був суворий, - почала Сара, - i
вимогливий. Я боялася не тiльки його слова, а й погляду... Тiльки, треба
сказати, що вiн не шкодував на мене грошей i дарував менi часто й перли, й
дукати, й адамашок, i оксамит.
- Ой-ой! - кивала захмелiлою головою Рухля, пронизуючи з-пiд навислих
сивих брiв яструбиними очима Сару. - Виходить, вiн все-таки по-сво му
любив свою дочку...
- Не знаю, може, вiн бiльше любив себе, - мовила Сара, - та все ж таки
менi ще так-сяк жилося... Тiльки не було в мене нi подруги, нi рiдних... i
я жила, нудячись в самотинi... ну й сама не знаю, як покохала одного...
- Кого, кого? - видивилась на не© зеленими хижими очима стара, задерши
вгору свого гачкуватого, як у сови, носа.
- Ой мамо! Вам же однаково... ви не зна те... - нiяковiла, червонiла й
блiдла Сара.
- Нi, нi, скажи: це на твою користь...
- Ох, батько нiколи й нiзащо не погодиться видати мене за нього замiж.
Я й тодi це знала, а тепер ще бiльше впевнена в тому.
- Це ще побачимо, ти тiльки скажи, - наполягала тiтка.
- Гаразд... Але, на бога, - нiкому... Анi словечка, а батьковi
особливо!.. Я навiть не смiла й натякнути йому, а тiльки одвертала пiдозру
зовсiм в iнший бiк... У Великiй Лисянцi, куди ми часто з батьком ©здили,
бiдний крамар, що на головi носить лоток з медяниками й цукерками. Вiн
такий гарний i такий нещасний, що серце мо одразу до нього прикипiло, ми
перемовились словом, другим - i зрозумiли одне одного...
- I це правда? - суворо спитала стара.
- х бiн а©д, - вiдповiла з ледве помiтною усмiшкою Сара. - Ну,
подумайте ж самi, моя мамо, - зацокотiла вона, щоб приховати вiд тiтки
сво пота мне, - хiба ж батько погодиться вiддати мене за старця, за
лоточного крамаря? Я й сама не мрiяла про це, а так тiльки крадькома
любила та старалася морочити батька. I все було б нiчого, якби вiн не
надумав вiддавати мене замiж... та ще зразу, силою...
- А як твого коханого на iм'я? - несподiвано спитала ©© тiтка. Але Сара
була готова до цього запитання й вiдповiла спокiйно:
- Абрум Мiнц.
- Ось воно що! - розвела Рухля руками й опустила на груди обважнiлу вiд
хмелю голову. - Тiльки чого ж це вiн, дурень?.. Не втямлю...
- Менi тодi, та й тепер, усi чоловiки, крiм Абрума, - нiж у серце, а
тут раптом силують... Якби менi дали хоч на деякий час спокiй, щоб я могла
забути свого Мiнца, а то ж не дають... "Виходь зараз замiж, я наказую!.."
Ну, а менi тодi, та й тепер - краще смерть, анiж насильство. Тому я й
благаю вас, мамо, - упрохайте батька, щоб дав менi спочинок хоч на рiк...
Я за цей час забуду Мiнца й тодi виконаю батькову волю беззаперечно...
Менi б тiльки рiк один, щоб забути... Я ось i тепер уже трохи
заспоко©лась, а за рiк, певно, вилетить у мене з голови ця примха...
Тiльки рiк прошу я, моя дорога мамо! - й вона кинулася цiлувати й обнiмати
стару.
- Ой дитино моя люба, моя сирiточко, - щиро рознiжилася тiтка й почала
голубити Сару. - Все, все заради тебе зроблю... ублагаю, умовлю батька...
А вiн менi зовсiм не те... дурницю якусь молов, а я бачу, що ти добра
дитина й справедливо просиш... Не знаю, чи виклопочу тобi спокiй на рiк, а
що до весни, то напевне. Будь спокiйна, мiй адамантик дорогий!
- Мамо! Рiдна моя! Рятiвнице моя! Вiк за вас молитимусь! - скрикнула
Сара й кинулась в обiйми до сво © опiкунки.
Через два днi пiсля цi © розмови повернувся Гершко, й повернувся в
доброму настро©. Рухля страшенно зрадiла з цього, а Сару, навпаки, обiйняв
холодний трепет. Про гайдамакiв Гершко вiдгукнувся зневажливо: ©х, мовляв,
передушать усiх, як блощиць, якщо вони тiльки надумають поворушитися. А в
Польщi починаються новi часи; набридли вже панам хлопи, i вирiшили вони
раз назавжди поквитатися з ними, а замiсть ©х iнших поселити, а з тими
закордонними, котрi заступаються за них i втручаються в справи Польсько©
держави, вирiшено просто... повигонити ©х з Польщi й Варшави, та й взагалi
йдеться до того, щоб запровадити в Польщi всi старi звича©.
- Ой вей, а що ж буде з нами? - запитала тривожно Рухля. - Захотiли
поквитатися з хлопами, то, може, схочуть i за вре©в узятися?
- Нi, про це не турбуйся: вре©в пани не чiпатимуть. Ну, хiба може пан
жити без врея? Пхе! Пановi без врея те саме, що рибi без води... Кишеню,
звичайно, потрусять, та й то тiльки там, на Днiпрi, а сюди до нас нiхто й
не загляне сто лiт! Там уже почалася розправа, - провадив Гершко. - Ой,
ой! Що робиться: пани й конфедерати збираються в команди, а наляканi хлопи
тiкають iз сiл, мов мишi вiд пожежi...
Сара, блiда й збентежена, слухала батькову розповiдь, i кожне його
слово впивалося стрiлою в ©© серце.
А Гершко був з чогось дуже задоволений: чи цi вiстi пiдбадьорили його,
чи вiн встиг укласти з новим паном добрий гешефт, чи, може, десь знайшов
скарб... Усе це зовсiм заспоко©ло й пiдбадьорило Рухлю. Тiльки Сара сидiла
мовчки, наче опущена в воду.
А Гершко поглядав задоволене на дочку й ще бiльше радiв.
- От спасибi тобi, сестро, за тво© турботи, й за лiкування Сари - теж
спасибi! - заговорив вiн, весело потираючи руки. - Дiвку просто не можна
впiзнати, красунею стала i Соломон був би радий узяти ©© собi за
дружину... бодай я сво©х пейсiв не побачив!
- Красунею Сара й ранiше була, - вiдповiла Рухля, - поки не замучили
©©... Але крiм краси, вона багата ще добрим i покiрним серцем... Щасливий
той батько, якому бог дару таку дочку, як Сара... Я ©© добре взнала й
полюбила всiм серцем.
У Сари вiд тiтчиних слiв затрiпотiло серце й бризнули з очей двi великi
сльози...
- То, виходить, вона знову стала мо ю дочкою? - скрикнув Гершко. -
Виходить, гова повернув менi дитину мою?.. О, тодi я з радiстю скажу...
- Брате мiй! - перебила його Рухля. - Менi з тобою треба серйозно
поговорити про Сару. Твоя дитина, - ось при нiй кажу, - варта того, щоб
мо© слова не були пущенi за вiтром.
- Добре, сестро! - усмiхнувся Гершко. - Мо вухо охоче слуха твою
мову, бо кожне тво слово таке ваговите, як щире золото...
Гершко й Рухля залишили Сару в свiтлицi, а самi вийшли до iншо©
кiмнати. Сара страшенно хвилювалася, чекаючи, чим закiнчиться тiтчине
клопотання. Вона була певна, що тiтка на ©© боцi, але сумнiвалася в тому,
що вона зможе побороти деспотичну батькову впертiсть, тим бiльше, що його
радiсний настрiй вселяв у не© страшну пiдозру.
Зневажливим батьковим словам про гайдамакiв вона не надавала велико©
ваги, бо добре знала тих орлiв i була впевнена, що коли вони залишають
сво© рiднi, на-сидженi гнiзда, то не для того, щоб втекти вiд панiв, а для
того, щоб зiбратися в грiзнi ватаги i дружно вдарити на мучителiв... Сару
тiльки бентежив цiлковитий спокiй Гершка: його б не переконала бундючна
хвальковитiсть якогось п'яного шляхтича, - вiн знав цiну ©хньо© одваги, -
а, певно, в цьому кра© було цiлком спокiйно, i батько сам упевнився в
тому, якщо кпив з перебiльшених боягузами чуток. Отже, коли й спалахнуло
випадково десь повстання, то, звичайно, не тут, а там, далеко, ближче до
Днiпра...
Два днi тому, коли тiтка частувала Сару наливкою, ©й пiд час розмови
спала шалена думка: дати звiстку про себе Петрусевi в Малу Лисянку... А
тепер вона й зовсiм сердилась на себе, що ранiше не спробувала зробити
цього, маючи ще таку помiчницю, вiрну й вiддану, як мати Естерки. Там уже,
може, кров лл ться... а вона тут, у глухому закутку, не може нi
перев'язати ран сво му коханому, диному, нi крикнути йому, що вона його
любить бiльше за життя... Або ось зараз з'явиться ©© грiзний кат i скаже
©й свою жахливу волю, а Петро не зна , де вона, i не прилетить навiть
закрити ©й на прощання очi.
"Ох! - простогнала Сара. - А час летить i летить! За цi два днi Естерка
й не навiдалась сюди... Що робити? Що робити?" - заломила вона руки.
В цей час у сусiднiй кiмнатi почулися кроки, i за хвилину ввiйшли до
не© батько з тiткою. Сара завмерла й не могла звести очей: вона вiдчувала,
як у грудях в не© все похололо, й чекала смертельного удару мовчки...
- Саро, дитино моя! - звернувся до не© лагiдним голосом Гершко, й
поблiдле обличчя вiдразу вкрилось рум'янцем. - Менi сестра багато про тебе
говорила, i з кожним ©© словом мо серце млiло од радостi... Може, i я був
трохи черствий: вiд працi й клопоту кам'янi наше чоловiче серце... а в
жiнок воно м'якше й чутливiше... дай, боже батькiв наших, щоб ти не
лукавила душею й по правдi жила, не зраджуючи нi бога, нi мене, анi
обраного народу. Я схилив сво серце до прохання твого i даю при сестрi
слово, що збережу тобi свободу, за тво©м бажанням, поки не примусять мене
змiнити сво слово невiдкладнi обставини... Отож старайся забути... все
минуле... всi страхiття його... всi помилки... слухайся друго© сво ©
матерi... i змiцнюйся у вiрi... Хто зна ? - якось загадково усмiхнувся
Гершко. - Може, i я, на старiсть, iще ошалiю... i добрий врей, хай навiть
i жебрак, здасться менi людиною... Ну, слухай же тiтку, а головне -
набирайся сили... Менi ще в справах треба тут недалеко з'©здити, то щоб я
тебе застав отаку, - розвiв вiн широко руками.
Сара хотiла була, кинутися на шию батьковi, але непереможна сила
стримала ©©, i вона тiльки покiрно поцiлувала батькову руку.
На другий день пiсля вiд'©зду Гершка тiтка зробила Сарi несподiваний
сюрприз - взяла ©© з собою прогулятися в мiстечко. Пiсля двотижневого
затворницького життя ця прогулянка була для Сари справжньою радiстю.
Дитячий, давно забутий захват охопив дiвчину... I каламутна бистра рiка, i
навислi гори, i стрiчка зелених садiв бiля ©хнього пiднiжжя, i високе син
небо з розкиданими по ньому перлистими хмаринками - все захоплювало Сару,
й вона не могла стриматися вiд радiсних вигукiв. Та найбiльше вона
зрадiла, коли зустрiла на базарi Естерку. Дiвчинка в присутностi грiзно©
хазяйки вдала, що незнайома з небогою, та проте потайки прокралася за ними
й, вибравши слушну хвилину, коли стара зайшла до крамницi, швиденько
пiдбiгла до Сари.
- Панночко, люба, ой, яка я рада!
- Приходь сьогоднi!.. Важливе дiло... - встигла ©й шепнути Сара й
помiтила, що Естерка, ховаючись у юрбi, всмiхнулася й кивнула ©й головою.
По обiдi Сара вийшла в двiр i почала нетерпляче чекати Естерку. Цiлу
нiч мiркувала вона, як би це за допомогою Естерчино© матерi сповiстити
свого сокола Петра про себе й дiстати вiд нього звiсточку. Це бажання, або
лiпше сказати мрiя, загорiлося днiв три тому в Саринiй душi й тепер пекло
©© вогнем... А Естерка все не приходила! Чи, може, вона не зрозумiла ©©, а
усмiхалася й кивала головою просто так?
Уже посутенiло, й засмучена Сара зiбралася була йти до сво © свiтлички,
як нараз хтось несподiвано шарпнув ©© за рукав.
Сара швидко оглянулась.
- Ой, це ти, Естерко? Чому так пiзно? - кинулась вона до дiвчинки.
- Не можна було... Хазяйка коло хвiртки сидiла... Я, як стемнiло,
перелiзла через паркан.
- Вей мiр! А мене ось-ось покличуть вечеряти. Що робити? Слухай! - вона
вхопила дiвчинку за руку й, одвiвши ©© в далекий куток двору до халупки,
де вже лягла темна пелена темряви, почала квапливо шепотiти, весь час
тривожно озираючись навколо:
- Менi неодмiнно треба побачитися з тво ю матiр'ю. Дуже, дуже важлива
справа! Розумi ш?
Естерка вся перетворилася на слух i, широко розплющивши очi, мовчки
кивала головою на знак того, що вона добре все затямила.
- Oй, яка важлива! - говорила Сара. - Там далеко-далеко, звiдки привiз
мене мiй батько, молодий врей... жених мiй... Розумi ш? Тiльки батько
не хоче його нiзащо... вiн бiдний... То я хочу написати йому й послати
нашому наймитовi листа... вiн зна , де Абрум, вiн знайде його й
передасть... Але, боронь боже, якщо батько дiзна ться, що я пишу йому. Ой
мамеле, що менi тодi буде! Тодi все ферфал! Розумi ш? Так треба, щоб i
муха не знала, щоб i стiна не чула...
- Ой-ой, який секрет, розумiю! - мало не задихнулася Естерка вiд
хвилювання.
- Атож, атож! Так ось що: перекажи матерi... нехай вона про це подума
i порадить, що робити? Або нехай вона спробу найняти якогось хлопа, щоб
повiз листа мого в Лисянку, пiд Чигирин... Я не знаю, скiльки миль туди...
ми недовго ©хали... та однаково, я нiчого не пошкодую... Розумi ш?
- Гiт, гiт! - кивнула головою Естерка й прожогом кинулася за рiг хати,
почувши хазяйчин голос.
- Чого ти, Саро, до ночi стовбичиш тут? - незадоволено мовила Рухля. -
А я тебе все жду вечеряти.
- Даруйте, мамо! - обняла Сара ©© за шию. - У свiтлицi душно, а тут так
гарно, я задумалася i забула про вечерю.
- Ну-ну, тiльки не задумуйся: цур ©м, тим думкам!
Наступного дня, як посутенiло, Естерка постукала в паркан i через
шпарину шепнула Сарi, що мати взялася за ©© справу, бо ладна заради не©
перерватися, але що справа ця важка й коштуватиме багато грошей, i додала,
нарештi, що коли мати знайде хлопа та обмiрку гешефт, то тодi
навiда ться...
Три днi до пiзньо© ночi просиджувала Сара в сво му дворику, попросивши
дозволу в тiтки й пiсля вечерi дихати годинку-другу чистим повiтрям. Та
все було марно:
нi Естерка, нi ©© мати не з'являлися нi в дворi, нi пiд парканом. Коли
й третього дня нiхто не прийшов, Сару охопив одчай, i вiд цього вона,
мабуть, злягла б у лiжко, якби четвертого дня зранку не з'явилася до ©©
тiтки з таким нетерпiнням очiкувана Естерчина мати.
Це трапилось пiд час снiданку, в присутностi Сари.
Жебрачка смiливо ввiйшла до свiтлицi й, не виявивши нiчим, що вона зна
Сару, звернулася до хазяйки, пропонуючи ©й вигiдний гешефт: якийсь економ,
мовляв, привiз на базар добру вовняну пряжу в мiтках i недорого править,
то вона ладна сторгувати ©© для панi.
- А щоб я не помилилася, - додала вона, - то нехай вельможна панi дасть
менi для взiрця сво © нефарбовано© вовни, я порiвняю, котра пухнастiша й
м'якша... нехай панi дасть ключi, я знаю, де в коморi лежить вовна.
Рухля гостро поглянула на жебрачку й вiдповiла ©й пиховито:
- Нi, тобi я не довiрю ключiв, пiду краще сама.
Жебрачка низько вклонилась i шанобливо,стала коло дверей, а як хазяйка
грюкнула й сiнешнiми дверима, то вона, смiючись, звернулася до збентежено©
й сторопiло© Сари:
- Я так i знала, що ключiв вона менi не дасть. Ну й гiт!
- Моя рiдненька! - кинулась була до не© Сара, але врейка спинила ©©