Страница:
- Берiть i життя мо ! - з запалом вiдповiв Петро. Запорожцi з Прiсею
вийшли, а через хвилину до сторожки ввiйшов Харко Неживий з дванадцятьма
надiйними козаками.
- Доброго здоров'я, батьку! - привiталися козаки. - Що скажеш?
- А ось що, брати, - вiдповiвши на' привiтання, заговорив Залiзняк. -
Завтра опiвночi зберуться в Мотронинському лiсi всi козаки, запорожцi,
гайдамаки й селяни - вся Укра©на; завтра опiвночi ми освятимо нашу зброю i
заприсягнемося полягти всi, як один, за матiр Укра©ну i за хрест святий.
Вiйська вже тут; та ще багато прибуде до завтрашнього вечора i козакiв, i
селян, - тому вiзьмiть кожен з собою ще по кiлька душ i засядьте на всiх
дорогах i стежках, якi ведуть до монастиря, щоб ляхи, довiдавшись про
завтрашнiй день, не прорвалися крiзь лiс i не оточили нас зненацька. Бо
тут буде серце Укра©ни, i якщо вони поразять його, тодi вже нiщо не
воскресить трупа.
- Розумi мо, батьку, мишi не пропустимо! - заговорили разом козаки.
- З лiсу теж не випускати нiкого! - додав Найда. - Хiба що тiльки з
нашим листом чи перначем, а в лiс тiльки тих, хто на запитання "Хто йде?"
дасть вiдповiдь: "Лисянський титарi" - "Куди?" - "На прощу в монастир". А
коли ©хатиме обоз, то гасло таке: "Хто йде?" - "Чумаки з Криму!" - "Що
везете?" - "Сушену тараню!"
- А якщо хто помiтить ляхiв i не зможе зупинити ©х, - вiв далi
Залiзняк, - то хай тричi вистрелить iз мушкета, i кожен, хто почу
пострiли, хай повiдомить iншому, а той повинен негайно послати гiнця до
нас. Розумi те, дiтки?
- Розумi мо, батьку! Усе зробимо, як кажеш, будь певен!
- Вiримо, друзi! - Найда i Залiзняк пiдвелися. - Нам i вам, однаково
всiм, господь востанн да нагоду врятувати Укра©ну, востанн , бо часи
мiняються: ви - останнi орли Укра©ни. Вiддамо ж, друзi, все, що ма мо, - i
життя, i душу, щоб хоч цього разу вирвати батькiвщину з кайданiв!
- Амiнь! - разом вiдповiли запорожцi.
Усi мiцно обнялися, потисли один одному руки, й запорожцi вийшли.
Залишилися тiльки Залiзняк i Найда. Обидва якусь мить мовчали.
- Ну, друже, - глибоко зiтхнувши, сказав полковник. - Тепер уже все
скiнчили, залишилося тiльки вирiшити нам помiж себе: на якi мiста зараз
рушати? Перш нiж ми нападемо на Умань, треба взяти кiлька менших мiст, щоб
наше вiйсько повiрило в сво© сили i щоб нагнати страху на ляхiв... У
Чигиринi й Жаботинi зiбралося багато шляхти, то як ти гада ш, чи не
податися нам щонайперше туди?
- Згоден!.. Але ось що, друже: перш нiж ми гомонiтимемо про справи, я
хотiв тобi сказати про одну приватну рiч! - Найда вiдкашлявся. -
Пiдiйма ться буря, жiночий Лебединський монастир сто©ть без будь-якого
захисту, а на нього давно гострять зуби ляхи... От я й вирiшив, що
неодмiнно треба туди, про всяк випадок, послати сотню козакiв... Гiрко ж
буде, коли й ця свята обитель загине, як iншi...
- Ох, друже, шкода, що тобi так пiзно спало це на думку! - зiтхнув
Залiзняк.
- Чому пiзно? - стривожено спитав Найда.
- Бо я щойно одержав звiстку. Ляхи, либонь, уже напали на Лебединський
монастир i, очевидячки, перетворили його в кляштор!..
А що ж дiялося в нещаснiй Лисянцi пiсля вбивства доброго отця Хоми?..
Мокрицький i плебан у супроводi губернатора, полковника й чотирьох молодих
офiцерiв увiйшли до церкви; найпревелебнiший офiцiал, пiдiйшовши до
вiвтаря, зняв руки вгору й заспiвав фальцетом "Те deum laudamus" плебан, а
за ним i всi присутнi рiзноголосе пiдхопили, й переможний гiмн верескливо
i дико залунав пiд склепiнням гвалтом узято© церкви. Потiм Мокрицький
увiйшов через царськi врата у вiвтар, а плебан через дияконський вхiд
поспiшив у ризницю. За хвилину вони обидва вийшли з вiвтаря з перекошеними
вiд гнiву обличчями:
- Злочинство! Святотатство! Нечуване блюзнiрство! - зарепетував
офiцiал, хапаючись руками за голову.
- Мшi не можна вiдправити: всi шати забрано... Усi священнi речi
вкрадено... I навiть ковчег i чашi зникли, - тремтячи вiд хвилювання,
пояснив плебан.
- Грiм i блискавка! Хто насмiлився? Роздеру на шматки! - закричав,
синiючи вiд лютi, Кшемуський i витрiщився на небожа.
- У всякому разi, найяснiший пане, не пiп, - вiдповiв переляканий
шляхтич. - Я його захопив зненацька, й нiкого з ним не було, нiкому при
менi передати ключiв вiн не мiг. Потiм розпочався допит... А коли пiп
помер, я поквапився сюди; церква була замкнена, й нам довелося виламати
дверi... Виходить, хтось iз бидла...
- Який пекельний злочин! - жахався Мокрицький. - Наруга над богом у
його святилищi... Осквернення "Secula seculorum"... О зус-Марiя!
- Блюзнiрство впаде на нашi голови! - вторив офiцiаловi плебан.
- Знайти менi винного! - затупотiв ногами на небожа губернатор. - Або я
не подивлюся, що ти шляхтич! Пан галган, а не довудца!
- Проше найяснiшого пана дядю... - спробував був тремтячим голосом
запротестувати шляхтич, але Кшемуський несамовито закричав на нього:
- Тихо! Замовч! Ти повинен був одразу пiд'©хати до церкви, оточити ©©
сторожею, а ти по городах тинявся... I не зна ш, хто був тут у той час,
хто давав розпорядження, хто звелiв бити на сполох!
- Я ось титаря...
- Стiй! Я вже сам займуся допитом i карою... I слово гонору, що
жахнеться пекло! - i Кшемуський, повернувшись спиною до небожа, вийшов
розлючений на паперть. За губернатором рушили iншi.
Неподалiк вiд папертi стояло кiлька зв'язаних полонених, захоплених
жовнiрами, - три баби, слiпий дiд i титар. Тут же лежав, спливаючи кров'ю,
дзвонар i тихо стогнав. Драгуни на конях оточили церкву, а решта команди,
спiшившись, розташувалась на вiдпочинок по всьому цвинтарi й за оградою.
- До свого десятка, пане, за ограду! - скомандував Кшемуський, i
блiдий, похнюплений довудца, тремтячи вiд переляку, вийшов за ворота.
- Слухайте ви, пси, гадюки! - звернувся до полонених губернатор. - Якщо
зараз же на цьому мiсцi ви не назвете менi ту бестiю, котра забрала з
церкви священнi речi, то не дожити менi до вечора, коли я не перерiжу усе
ваше село, починаючи з щенят.
- Не покладай гнiву на людей безневинних, найяснiший пане, - обiзвався
титар. - Усi священнi речi iз церкви винiс з власно© волi, а не за чи©мось
наказом, я.
- Ти? Ха-ха! - зрадiв Кшемуський i потер вiд задоволення руки. - А де ж
ти ©х, собако, подiв? - спитав вiн трохи м'якшим, навiть ласкавим голосом,
втiшаючись збентеженням жертви.
- Де я подiв ©х, найяснiший пане, то вiдомо диному боговi й менi.
- Але ти й нам скажеш, га? Правда, скажеш?.. I принесеш усе назад, якщо
ми попросимо? - губернатор ставав дедалi нiжнiший i нiжнiший.
- Не скажу й нiкому нiчого не вiддам! - твердим голосом вiдповiв титар.
- Чи ти ба, який упертий! - здивувався Кшемуський i спокiйно додав: - А
принесiте-но, панове, жару й всипте гарненько по пригорщi йому за халяви.
Цей засiб дуже корисний i розв'язу iнодi язики.
Через десять хвилин на жаровнi було розпечено вугiлля. Прив'язаний до
стовпа титар стояв блiдий як полотно, але цiлком спокiйний; очi в нього
палали релiгiйним екстазом, уста шепотiли молитву. Кати насипали йому за
халяви жару, i скоро юхта в багатьох мiсцях прогорiла; дим тремтливими
пасмами пiднявся вгору й окутав обличчя, страдника.
Але титар мовчав, навiть не застогнав.
- Вельможний губернаторе! - сказав полковник Стемпковський. - Ця
гадюка, зда ться, ма лагiдне серце... I, певно, не стерпить мук сво©х
ближнiх за себе...
- Так, слушно, пане, - осмiхнувся Кшемуський. - А от спита мо цих
свiдкiв!.. Тiльки бiдолахам холодно босонiж стояти на сирiй землi, то
поставте ©х для зручностi на розпечене вугiлля!..
Слiпий дiд навiть не здригнувся: чи вiн недочув наказу губернатора
поставити "бидло" на вогонь, чи йому було вже все байдуже. Так само
мовчазно сприйняла наказ i одна з жiнок, але друга впала до нiг
Кшемуського й почала голосити.
- Вони не бачили... вони нiчого не знають, - тихо, через силу промовив
титар.
- Вiрю, - погодився Кшемуський, - але менi хочеться знати, наскiльки
тверде тво серце? Адже ти одним словом можеш врятувати ©х... Жiнко! Не
мене проси, а пана титаря. Це в його волi...
Титар застогнав, але швидше вiд морально© муки, нiж од фiзично©.
- Простiть мене, грiшного, простiть, добрi люди!.. Але я не можу, бог
бачить, не можу вiддати наших святинь i нашо© вiри на наругу латинянам...
Перетерпiмо ж за Христа вiд катiв.
Слуги виконали жорстокий наказ губернатора.
- Та пiдведiть ще й цього дзвонаря, - додав Кшемуський. - На дябла йому
валятися? Кiнчайте з ним швидше. Нехай дзвонить i склика бунтiвне бидло
на тому свiтi.
У цей час бiля ворiт почувся стукiт колiс i тупiт кiлькох коней; гурт
жовнiрiв, що стояв там з паном довудцою, розступився й пропустив в ограду
нового володаря Мало© Лисянки пана Левандовського в супроводi кiлькох
гайдукiв.
- По якому праву на мою Лисянку вчинено на©зд? - напруженим вiд лютi
голосом вигукнув Левандовський. - Хто смi порушувати мо© власницькi
права?
- Я! - вiдповiв Кшемуський.
- Пан губернатор? - здивувався Левандовський, спершу не помiтивши свого
кривдника-ворога. - Поставлений вельможним дiдичем для того, щоб у княжих
володiннях панувала справедливiсть i не порушувалось право? А вельможний
пан сам скрiзь насаджу насильство, грабунки й сваволю? Ха! Вiд такого
управлiння не буде добра нi пановi, нi дiдичевi.
- Цо-о? - посинiв губернатор i схопився за свою дамашiвку.
- А те, що я не дозволю в сво му майонтку порушувати шляхетськi
власницькi права! - i Левандовський видобув свою шаблю.
- Ха! А хто ж пану дав цей майонтек? Я! Захочу й сьогоднi ж вiдберу!
- Я знаю, що пан здатний на нечуване злочинство... Але цей майонтек дав
менi найяснiший князь, з дiда-прадiда володар усiх тутешнiх ма ткiв... А
що пан клопотався, то не по охотi, а тому, що задля примхи розорив мiй
родовий хутiр!.. То це не подарунок менi, а тiльки сплата боргу.
- А! Зухвальство? То я ж покажу пановi, хто я! Чому ще й досi не
введено тут унiю й чому ця церква не перетворена на костьол?
- Тому що я дозволив мо©м пiдданцям сповiдувати свою вiру... А пан,
немов розбiйник, кату чужих нi в чому не винних людей!..
- О tempora! - сплеснувши руками, вигукнув Мокрицький.
- Сини католицько© церкви здiймають руку на пресвяту матiр! -
простогнав плебан.
- Як пан дозволив? - скаженiв губернатор. - Адже наше лицарство на
сеймиках ухвалило, щоб не було бiльше схизми... щоб вирiзати всiх
схизматiв i дисидентiв!
- Та хiба ж ваше лицарство може мене позбавляти шляхетських прав? Адже
кожен iз нас ма право навiть на сеймi крикнути "veto" й зiрвати сейм...
То ось я у сво му власному селi й кричу "veto"!
- Це зрада!
- Прокляття! Вiчнi муки вiроломцям! - у фанатичнiй лютi вигукнув
Мокрицький.
- Взяти його! - крикнув, не тямлячи себе, Кшемуський.
- Вiзьми сам! - ступив крок уперед Левандовський. - Чого ти iнших
примушу ш? Оточив себе розбiйницькою ватагою i за ©хнiми спинами люту ш?
О, настане час, i вся пролита тобою, недолюдком, кров упаде на твою
голову, i ви всi захлинетесь у нiй... Слiпi звiрi, безумцi! Хiба не
тямите, що ваша сваволя довела весь край до вiдчаю? Хiба не зна те, що
замучений народ грiзно пiднiма ться на сво©х катiв, сп'янiлих вiд кровi?..
Прислухайтесь! Стогiн i зойки нещасних перетворились уже в лютi крики, якi
закликають до помсти, до вiдплати, а ©х же, скривджених, море! I ви,
безумцi, в таку хвилину, коли загибель загрожу всiй вiтчизнi, ви ще
пiдсипа те жару в огонь, кида те iскру в порох! То ж не я, а ви погубителi
вiтчизни, зрадники! А ти - головний злочинець i пiдлий боягуз! Виходь же,
коли в тебе ще хоч краплина шляхетського гонору, виходь звести зi мною
рахунки за смерть мо © дружини, мо © дитини й за всi цi звiрства! Виходь!
Я тебе називаю грабiжником, злодi м, який ганьбить шляхетське звання...
Виходь же, лицарю, змий кров'ю свою образу, сво безчестя, ганьбу!
Слова Левандовського сво ю смiливiстю й грiзним пророцтвом так
приголомшили ляхiв, що всi вони зацiпенiли, а губернатор, посинiлий, з
виряченими очима, весь тремтiв i тiльки щось мимрив.
- Зв'язати цього негiдника! - нарештi просичав вiн, задихаючись вiд
лютi.
- I розстрiляти! - додав спокiйно Стемпковський.
- Хто пiдступить - смерть! - крикнув Левандовський, змахнувши шаблею;
вiрнi його гайдуки стали в оборонну позицiю позаду. Ближчi драгуни, що
зробили були крок до смiливця, вiдступили назад.
- Що ж ви, боягузи?! - гукнув полковник. - Ха! Сто на одного напасти не
зважу тесь?
- Зв'язати! - гаркнув на все горло губернатор.
Купка драгунiв нарештi кинулася на Левандовського, та вiн був добрий
рубака, гайдуки теж не поступалися йому в майстерностi... Три шаблi
прийняли удари цiлого десятка. Замигтiли холоднi блискавки, задзвенiла
сталь. Один iз нападни кiв упав навзнак з розсiченою головою, другий
присiв, схопившись лiвою рукою за праву, що безвладно повисла... Решта
вiдскочила... На допомогу ©м кинулись iншi...
Звичайно, Левандовський мiг ще зарубати чоловiк п'ять-шiсть драгунiв,
та все ж вороги, маючи таку перевагу в кiлькостi, зрештою неодмiнно
перемогли б його. Але в цей час з боку майдану почувся зловiсний
наростаючий гомiн... Усi сторопiли, зблiдли, насторожились... Драгуни, що
напали на Левандовського, опустили зброю, i це дало йому змогу вiдступити
з сво©ми двома гайдуками за ограду. Губернатор i його почет втупили очi в
безлюдний поки що майдан... Та ось над тинами прилеглих вулиць виткнувся
лiс кiлкiв i шапок, що швидко наближались до церкви. За хвилину розлюченi
юрби винеслись бурхливими потоками на майдан, змiшалися, завирували й,
наче страхiтливий вал, ринули на ворогiв.
- Бунтi - ослаблим голосом прошепотiв губернатор i затремтiв, наче
осиковий лист.
- Oremus domine! - пiдняли руки вгору ксьондзи.
- Рятуйтесь! - захвилювалися офiцери, збiгаючи з папертi.
- До збро©! - крикнув Стемпковський, блиснувши очима й шаблею. -
Замкнути ворота! Мушкетери, вперед! Виждати - й залп! Пiкiнери - в лави,
до стрiльцiв! Решта на коней!
Рiшучий голос полковника одразу пiдбадьорив розгублених вояк; його
гучна команда наче розбудила шляхту. Усi кинулися виконувати наказ.
Офiцери при дналися до сво©х жовнiрiв.
Вигнаний з огради довудца стояв з гусарами за ворiтьми; побачивши юрбу,
що котилася просто на нього, шляхтич скам'янiв од жаху: "Що робити?
Пробиватися вперед - божевiлля, захищатися - теж... Сховатися за ограду?
Але брама зачинена". Залишалося одне - кинутися праворуч чи лiворуч вздовж
огради й десь перескочити на цвинтар... Та хвилина розгубленостi вiдрiзала
шлях до вiдступу... Купку одурiлих вiд страху вояк оточила юрба...
Попереду мчала фурiя з розпатланими косами, налитими кров'ю очима й пiною
на губах.
- Ага, ось вони, вбивцi мого сина! - захрипiла вона й голiруч кинулась
на озбро ного з нiг до голови довудцу. Напад був такий несподiваний i
навальний, що довудца не встиг опустити пiднято© шаблi й упав, збитий з
нiг. Жiнка не випустила сво © жертви, а, навалившись, вп'ялася руками й
зубами в горло ката. Юрба в нестримному русi розтоптала ©х, в одну мить
зiм'яла купку гусар, що вже й не думали оборонятись, i ринула до церковних
ворiт. Та раптом iз-за огради пролунав трiскучий залп iз мушкетiв. Юрба
зойкнула. З десяток скривавлених тiл упало в перших лавах, змусивши iнших
податися назад. Але на них напирали, збиваючи з нiг, заднi... Все
змiшалося...
- Чого стали? - крикнув Левандовський, який одразу ж при днався до.
атакуючих. - Швидше! Не давайте ©м часу набити мушкети. Ми ©х зiмнемо...
Ану вперед!
Голос пана, який встиг заслужити довiр'я селян, пiдбадьорив лави, що
були похитнулися; пролунали крики: "Бий ©х!", "Смерть ляхам!" Натовп
сколихнувся, але вперед не рушив. Збiгав найдорожчий час: поляки дiстали
можливiсть знову набити мушкети i, скориставшись розгубленiстю хлопiв,
самим кинутися на ворога... Сотня вершникiв порубала б селян, бо, напевне,
усi кинулися б врозтiч, пiдставляючи пiд удари шабель беззахиснi потилицi
й спини... Левандовський розумiв це i старався вдихнути вiдвагу в серця
повстанцiв, якi ще не звикли до бойового вогню.
- Смiливiше! Дружнiше! Вперед! - надривався вiн, розмахуючи шаблею, -
Ми ©х розчавимо... Хiба мало ще знущалися цi розбiйники з ваших жiнок i
дочок? Хоч церкви не вiддайте ©м у руки! Он гляньте, нещасному титаревi
спекли ноги й руки... Полум'я розгоря ться... Вирвемо ж iз рук катiв
мученика! Вперед! За мною!
Вигляд титаря, що горiв живцем, страшенно вразив усiх, i натовп кинувся
за Левандовським. Але пролунав другий залп i вiдкинув атакуючих назад.
Левандовський вiдчув: iще одна втрачена мить - i замiшання селян
перейде в панiку.
- До возiв! - скомандував вiн, не даючи ©м часу опам'ятатися. - Он у
вас рушницi... Стрiляйте по ляхах iз-за возiв... Почастуйте ©х
по-запорозькому свинцевим горохом!
Слова Левандовського знову пiдбадьорили селян.
- Веди нас! - пролунали в натовпi вигуки.
- За мною ж, друзi! До возiв! - крикнув Левандовський, i слухняний
натовп кинувся за ним. Вози, а ©х було не менше десяти, стали справжньою
барикадою.
Кшемуський трохи заспоко©вся. Стемпковський пропонував негайно
атакувати "бидло", але команда губернатора вважала за краще не ризикувати.
Кшемуський наказав кiльком жовнiрам прокрастися через ограду з
протилежного боку й запалити з чотирьох бокiв село. Вiн вважав, що пожежа
примусить селян рятувати майно, отодi на них можна й ударити.
Тим часом iз-за возiв пролунали пострiли: по дво . по тро односельцiв
допомагали кожному стрiльцевi набивати рушницi. Влучнi, хоч i нечастi кулi
зацокали по тонких штахетах огради, виводячи з ладу воякiв Кшемуського.
Нiкому з полякiв i на думку не могло спасти, щоб у затурканих,
зубожiлих хлопiв знайшлася вогнепальна зброя, а тому несподiвана пальба з
укрiплено© засiдки викликала панiку...
Шляхетськi пострiли, майже не завдаючи шкоди, почали стихати, тому що
стрiльцi шукали надiйнiшого прикриття, тодi як кулi повстанцiв, маючи
добру цiль, не пропадали марно. То там, то тут iз стогоном падали строкато
одягненi поляки... Пораненi конi заметалися в навколишнiй тиснявi,
кидаючись на людей i збiльшуючи замiшання... Затрiщала ограда... Серед
гамору й крику не чути було слiв команди... Одна куля вцiлила плебана в
плече й змусила Кшемуського вiдразу ж сховатися в церквi...
Стемпковський, бачачи загальну панiку, скочив на чийогось коня й владно
крикнув:
- Усi на коней! В атаку!
Голос полковника знову примусив полякiв пiдкоритися його командi...
Розчинилися ворота, й кiннота пiд проводом осавула кинулася на селян, але
вони тепер уже стояли за сво©ми барикадами твердо. Конi ставали дибки,
налiтали на вози й наражалися на списи, коси, загостренi кiлки... Шаблi не
дiставали селян за прикриттям, а прорвати його було важко... Тi, що
проскочили всередину. були розшматованi юрбою... Спробувавши кровi, вона
п'янiла вiд лютi... Перше почуття страху минуло.
- Славно, хлопцi! Так ©м, псам! Так ©х! - пiдбадьорював усiх
Левандовський, перебiгаючи поза возами. - Вiдомстiть ©м, катам, за ваших
жiнок i дiтей... усiх бийте, нiкого не милуйте! Тiльки губернатора дайте
менi... Благаю, дайте менi живцем цього гаспида в руки!
Панський двiр уже горiв, охоплений з усiх бокiв полум'ям. Високо в небо
шугали червонi язики, розсипаючи навколо iскри... На протилежному кiнцi
села пiдiймалися, клубочучись, двi чорнi хмари... Та нiхто не звертав на
це уваги.
Шалена атака захлинулася... Дехто з полякiв повернув коней назад.
- За мною тепер! На ляхiв! - кинувшись уперед, вигукнув Левандовський.
Наелектризований натовп не ждав повторення команди: неначе бурхливий
потiк, що прорвав греблю, вiн ринувся iз засiдки й навально вдарив на
розгублену команду; першi лави були одразу зiм'ятi, iншi подалися назад,
тиснучи один одного й збиваючи з нiг... За мить всi ляхи кинулися тiкати.
Захопленi успiхом, розпаленi помстою, в шаленому поривi переслiдуючи
кiнний загiн, пiшi селяни розсипалися по майдану безладною юрбою... Цi ©
хвилини й чекав Стемпковський; пробравшись з пiвсотнею уланiв через
розiбрану ограду по той бiк церкви, вiн ударив з тилу на розпорошених
повстанцiв. Слiпий жах охопив ©х; замiсть того, щоб зiмкнутися в щiльнi
лави й дати вiдсiч, селяни почали захищатися кожен окремо, збиваючи один
одного з нiг i падаючи пiд ударами шабель та списiв чи гинучи пiд копитами
коней... Протягом трьох-чотирьох хвилин майдан вкрився трупами повсталих;
решта, розгубившись, подалися в три вузькi вулицi й застрягли там;
Стемпковський навально насiдав i рубав з фронту, а розбитi ранiше улани,
що кинулись було тiкати, повернувши коней назад, напали з тилу... Селяни
опинилися в жахливому становищi. Хоча Левандовський i кричав щосили:
"Молодцi, лицарi, орли! Заманули ворога в пастку, а тепер бийте!" - та
лише найближчi чули його заклики, а далi все тонуло в хаосi диких звукiв.
Неминуча смерть вселила енергiю в оточених: затиснутi з усiх бокiв,
вони почали вiдчайдушне захищатися. Тини, хати й вузькi вулицi хоча й
посилювали страшенну тисняву, та разом з тим захищали селян вiд атаки
кiнноти розгорнутим фронтом.
Стемпковський, зваживши на опiр повстанцiв i неможливiсть успiшно дiяти
кiннотою, дав пекельний наказ: "Заднiм лавам спiшитись! Гайда на левади,
пiдпалюйте хлiви! Ми ©х живцем засмажимо!"
Страшна хвилина наближалась; уже спалахнули двi стрiхи й задушливий
дим, стелячись низом, обгортав оточених селян чорною пеленою, уже серед
полякiв пролунав трiумфуючий регiт... Та зненацька десь неподалiк почулися
несамовитi вигуки й тупiт...
Поляки спершу не звернули уваги на цi звуки; та ось заднi лави
обернулися й скам'янiли: на них вихором летiла цiла сотня добре озбро них
гайдамакiв на чолi з дияконом.
- Бий ©х, катiв! - пролунав страшний вигук.
- Смерть ляхам! - гаркнули гайдамаки i вдарили в спини уланiв списами.
Польських вояк загнали в тiсний кут, де вони не могли захищатися...
Зчинився страшенний гамiр; у ньому було чути i стогiн, i зойки, i
прокляття, й iржання коней, i дикi вигуки людей, i регiт, i пекельне
пронизливе завивання.
Селяни, побачивши пiдмогу, вмить розiбрали тини й кинулися в городи,
щоб вiдрiзати вороговi вiдступ. Тепер ролi перемiнилися: улани й драгуни
зiскакували з коней i тiкали на левади, сподiваючись там знайти порятунок,
але ©х скрiзь наздоганяли й нещадно вбивали... Баби й молодицi, якi не
встигли сховатися в лiсi й сидiли, позамикавшись у хатах, тепер повибiгали
з качалками й трощили голови усiм, хто потрапляв ©м пiд руку...
- Гей, пане дияконе! - кричав Левандовський, вже гарцюючи на конi. -
Спасибi, що виручив!.. Дай менi десяткiв зо два орлiв - бiля левад
загiн... треба вирiзати, бо втече!
- Не втече! Там кругом непролазне болото! - заспоко©в його диякон, але
людей послав.
Левандовський кинувся перш за все на цвинтар; вiн хотiв довiдатись, чи
не сховався в церквi губернатор з ксьондзами. Та церква була порожня.
На цвинтарi в рiзних мiсцях лежали вже задубiлi трупи; серед них були й
двi жiнки з дiдом, розтоптанi кiньми. Левандовський, здригнувшись,
одвернувся й попрямував до дзвiницi. "Може, вони там?" - майнула думка. Та
ледве вiн наблизився до входу, як страшне видовище змусило його
вiдсахнутися: бiля стовпа стояв прив'язаний титар, замiсть рук у нього
стирчали двi гострi, обвугленi кiстки, почорнiлi груди були теж пропаленi,
але обличчя вогонь не зачепив. Мертвi очi страдника були зверненi на хрест
церкви.
- О, за цей труп пролл ться багато кровi! - з гiркотою сказав
Левандовський. - I недолюдки заслужили вiдплату!
Зазирнувши в дзвiницю, вiн нiкого не побачив, тiльки мертвий дзвонар
сидiв на закривавленiй палi й стерiг сво© дзвони.
- Прокляття! Де ж цей Кшемуський? - вигукнув Левандовський, пiдбiгаючи
до коня.
- Даремно, пане, шука ш, - простогнав хтось поблизу.
Левандовський обернувся. Неподалiк вiд папертi конав поранений шляхтич.
- Даремно... - вдруге мовив вiн через силу. - Губернатор... будь вiн
проклятий... одразу ж, побачивши небезпеку... сiв у каруцу з ксьондзами...
тепер вони в замку...
- Сто дяблiв! Я знайду його й там! - крикнув володар Лисянки й
пришпорив коня.
Вiн помчав iз сво©м загоном на другий кiнець села, але там селяни вже
кiнчали з жменькою уланiв: загнавши ©х у болото, вони заарканювали
вершникiв, витягали ©х на берег i розправлялися по-сво му.
Левандовський повернувся на майдан. Тут уже було все спокiйно. На
цвинтарi селяни копали двi ями: одну невелику - для батюшки й титаря, а
другу - широку, братську - для решти.
Старшi з гайдамакiв i селян зiбралися на раду. Левандовський пiд'©хав
до них i згарячу почав переконувати, щоб, не даючи опам'ятатися
Кшемуському, негайно вчинити напад на його замок i розгромити чортове
гнiздо... Але диякон засмiявся на цю пропозицiю.
- Ну, пане, в'©вся ти на цього гаспида - i се добре... Та не настав iще
час... У нього там, за мурами, набереться сотнi зо три жовнiрiв та
гармати... То коли б нам не поламати сво©х зубiв - це одне; а друге - он
при©хав вiд отамана Неживого посланець: полковник Залiзняк склика всiх,
хто може тримати шаблю в руцi й ладен вiддати життя за кревний люд та за
вiру, щоб на Маковiя поспiшали в Мотронинський монастир; там вiн дасть
усiм розпорядження, там розправлять крила нашi орли i вдарять звiдти ошую
й одесную на демонiв!
- I менi можна туди ©хати? - несмiливо спитав пан Левандовський.
- Ти хоч i католик, а серце в тебе руське... Ми тобi вiримо...
- Такому пановi не вiрити? Адже ж вiн довiв... Вiримо, як собi! -
загомонiли селяни.
- I побрататися, братi , з таким паном за честь! - промовив диякон i
притиснув католика-пана до сво©х широких грудей.
- За честь! За честь! - пiдхопили всi, поскидавши шапки.
- Спасибi, панове! - подякував Левандовський.
Чоловiки взялися пiдбирати зброю, кинуту шляхтою, та ловити дорогих
коней, а жiнки розшукували на майданi, на вулицях i в левадах тiла сво©х
батькiв, братiв, чоловiкiв... З суворою печаллю на обличчях схилялися вони
над дорогими небiжчиками, вiддаючи ©м останн цiлування. Не чути було нi
стогону, нi плачу... Тiльки iнодi блiдi губи шепотiли прокльони...
Тим часом село горiло, нiхто й не думав його гасити... Вiльний вогонь
перелiтав з однi © хати на iншу, пiдкрадався тинами до ожередiв соломи...
Задушливий дим чорними хвилями коливався по вулицях та провулках i
вийшли, а через хвилину до сторожки ввiйшов Харко Неживий з дванадцятьма
надiйними козаками.
- Доброго здоров'я, батьку! - привiталися козаки. - Що скажеш?
- А ось що, брати, - вiдповiвши на' привiтання, заговорив Залiзняк. -
Завтра опiвночi зберуться в Мотронинському лiсi всi козаки, запорожцi,
гайдамаки й селяни - вся Укра©на; завтра опiвночi ми освятимо нашу зброю i
заприсягнемося полягти всi, як один, за матiр Укра©ну i за хрест святий.
Вiйська вже тут; та ще багато прибуде до завтрашнього вечора i козакiв, i
селян, - тому вiзьмiть кожен з собою ще по кiлька душ i засядьте на всiх
дорогах i стежках, якi ведуть до монастиря, щоб ляхи, довiдавшись про
завтрашнiй день, не прорвалися крiзь лiс i не оточили нас зненацька. Бо
тут буде серце Укра©ни, i якщо вони поразять його, тодi вже нiщо не
воскресить трупа.
- Розумi мо, батьку, мишi не пропустимо! - заговорили разом козаки.
- З лiсу теж не випускати нiкого! - додав Найда. - Хiба що тiльки з
нашим листом чи перначем, а в лiс тiльки тих, хто на запитання "Хто йде?"
дасть вiдповiдь: "Лисянський титарi" - "Куди?" - "На прощу в монастир". А
коли ©хатиме обоз, то гасло таке: "Хто йде?" - "Чумаки з Криму!" - "Що
везете?" - "Сушену тараню!"
- А якщо хто помiтить ляхiв i не зможе зупинити ©х, - вiв далi
Залiзняк, - то хай тричi вистрелить iз мушкета, i кожен, хто почу
пострiли, хай повiдомить iншому, а той повинен негайно послати гiнця до
нас. Розумi те, дiтки?
- Розумi мо, батьку! Усе зробимо, як кажеш, будь певен!
- Вiримо, друзi! - Найда i Залiзняк пiдвелися. - Нам i вам, однаково
всiм, господь востанн да нагоду врятувати Укра©ну, востанн , бо часи
мiняються: ви - останнi орли Укра©ни. Вiддамо ж, друзi, все, що ма мо, - i
життя, i душу, щоб хоч цього разу вирвати батькiвщину з кайданiв!
- Амiнь! - разом вiдповiли запорожцi.
Усi мiцно обнялися, потисли один одному руки, й запорожцi вийшли.
Залишилися тiльки Залiзняк i Найда. Обидва якусь мить мовчали.
- Ну, друже, - глибоко зiтхнувши, сказав полковник. - Тепер уже все
скiнчили, залишилося тiльки вирiшити нам помiж себе: на якi мiста зараз
рушати? Перш нiж ми нападемо на Умань, треба взяти кiлька менших мiст, щоб
наше вiйсько повiрило в сво© сили i щоб нагнати страху на ляхiв... У
Чигиринi й Жаботинi зiбралося багато шляхти, то як ти гада ш, чи не
податися нам щонайперше туди?
- Згоден!.. Але ось що, друже: перш нiж ми гомонiтимемо про справи, я
хотiв тобi сказати про одну приватну рiч! - Найда вiдкашлявся. -
Пiдiйма ться буря, жiночий Лебединський монастир сто©ть без будь-якого
захисту, а на нього давно гострять зуби ляхи... От я й вирiшив, що
неодмiнно треба туди, про всяк випадок, послати сотню козакiв... Гiрко ж
буде, коли й ця свята обитель загине, як iншi...
- Ох, друже, шкода, що тобi так пiзно спало це на думку! - зiтхнув
Залiзняк.
- Чому пiзно? - стривожено спитав Найда.
- Бо я щойно одержав звiстку. Ляхи, либонь, уже напали на Лебединський
монастир i, очевидячки, перетворили його в кляштор!..
А що ж дiялося в нещаснiй Лисянцi пiсля вбивства доброго отця Хоми?..
Мокрицький i плебан у супроводi губернатора, полковника й чотирьох молодих
офiцерiв увiйшли до церкви; найпревелебнiший офiцiал, пiдiйшовши до
вiвтаря, зняв руки вгору й заспiвав фальцетом "Те deum laudamus" плебан, а
за ним i всi присутнi рiзноголосе пiдхопили, й переможний гiмн верескливо
i дико залунав пiд склепiнням гвалтом узято© церкви. Потiм Мокрицький
увiйшов через царськi врата у вiвтар, а плебан через дияконський вхiд
поспiшив у ризницю. За хвилину вони обидва вийшли з вiвтаря з перекошеними
вiд гнiву обличчями:
- Злочинство! Святотатство! Нечуване блюзнiрство! - зарепетував
офiцiал, хапаючись руками за голову.
- Мшi не можна вiдправити: всi шати забрано... Усi священнi речi
вкрадено... I навiть ковчег i чашi зникли, - тремтячи вiд хвилювання,
пояснив плебан.
- Грiм i блискавка! Хто насмiлився? Роздеру на шматки! - закричав,
синiючи вiд лютi, Кшемуський i витрiщився на небожа.
- У всякому разi, найяснiший пане, не пiп, - вiдповiв переляканий
шляхтич. - Я його захопив зненацька, й нiкого з ним не було, нiкому при
менi передати ключiв вiн не мiг. Потiм розпочався допит... А коли пiп
помер, я поквапився сюди; церква була замкнена, й нам довелося виламати
дверi... Виходить, хтось iз бидла...
- Який пекельний злочин! - жахався Мокрицький. - Наруга над богом у
його святилищi... Осквернення "Secula seculorum"... О зус-Марiя!
- Блюзнiрство впаде на нашi голови! - вторив офiцiаловi плебан.
- Знайти менi винного! - затупотiв ногами на небожа губернатор. - Або я
не подивлюся, що ти шляхтич! Пан галган, а не довудца!
- Проше найяснiшого пана дядю... - спробував був тремтячим голосом
запротестувати шляхтич, але Кшемуський несамовито закричав на нього:
- Тихо! Замовч! Ти повинен був одразу пiд'©хати до церкви, оточити ©©
сторожею, а ти по городах тинявся... I не зна ш, хто був тут у той час,
хто давав розпорядження, хто звелiв бити на сполох!
- Я ось титаря...
- Стiй! Я вже сам займуся допитом i карою... I слово гонору, що
жахнеться пекло! - i Кшемуський, повернувшись спиною до небожа, вийшов
розлючений на паперть. За губернатором рушили iншi.
Неподалiк вiд папертi стояло кiлька зв'язаних полонених, захоплених
жовнiрами, - три баби, слiпий дiд i титар. Тут же лежав, спливаючи кров'ю,
дзвонар i тихо стогнав. Драгуни на конях оточили церкву, а решта команди,
спiшившись, розташувалась на вiдпочинок по всьому цвинтарi й за оградою.
- До свого десятка, пане, за ограду! - скомандував Кшемуський, i
блiдий, похнюплений довудца, тремтячи вiд переляку, вийшов за ворота.
- Слухайте ви, пси, гадюки! - звернувся до полонених губернатор. - Якщо
зараз же на цьому мiсцi ви не назвете менi ту бестiю, котра забрала з
церкви священнi речi, то не дожити менi до вечора, коли я не перерiжу усе
ваше село, починаючи з щенят.
- Не покладай гнiву на людей безневинних, найяснiший пане, - обiзвався
титар. - Усi священнi речi iз церкви винiс з власно© волi, а не за чи©мось
наказом, я.
- Ти? Ха-ха! - зрадiв Кшемуський i потер вiд задоволення руки. - А де ж
ти ©х, собако, подiв? - спитав вiн трохи м'якшим, навiть ласкавим голосом,
втiшаючись збентеженням жертви.
- Де я подiв ©х, найяснiший пане, то вiдомо диному боговi й менi.
- Але ти й нам скажеш, га? Правда, скажеш?.. I принесеш усе назад, якщо
ми попросимо? - губернатор ставав дедалi нiжнiший i нiжнiший.
- Не скажу й нiкому нiчого не вiддам! - твердим голосом вiдповiв титар.
- Чи ти ба, який упертий! - здивувався Кшемуський i спокiйно додав: - А
принесiте-но, панове, жару й всипте гарненько по пригорщi йому за халяви.
Цей засiб дуже корисний i розв'язу iнодi язики.
Через десять хвилин на жаровнi було розпечено вугiлля. Прив'язаний до
стовпа титар стояв блiдий як полотно, але цiлком спокiйний; очi в нього
палали релiгiйним екстазом, уста шепотiли молитву. Кати насипали йому за
халяви жару, i скоро юхта в багатьох мiсцях прогорiла; дим тремтливими
пасмами пiднявся вгору й окутав обличчя, страдника.
Але титар мовчав, навiть не застогнав.
- Вельможний губернаторе! - сказав полковник Стемпковський. - Ця
гадюка, зда ться, ма лагiдне серце... I, певно, не стерпить мук сво©х
ближнiх за себе...
- Так, слушно, пане, - осмiхнувся Кшемуський. - А от спита мо цих
свiдкiв!.. Тiльки бiдолахам холодно босонiж стояти на сирiй землi, то
поставте ©х для зручностi на розпечене вугiлля!..
Слiпий дiд навiть не здригнувся: чи вiн недочув наказу губернатора
поставити "бидло" на вогонь, чи йому було вже все байдуже. Так само
мовчазно сприйняла наказ i одна з жiнок, але друга впала до нiг
Кшемуського й почала голосити.
- Вони не бачили... вони нiчого не знають, - тихо, через силу промовив
титар.
- Вiрю, - погодився Кшемуський, - але менi хочеться знати, наскiльки
тверде тво серце? Адже ти одним словом можеш врятувати ©х... Жiнко! Не
мене проси, а пана титаря. Це в його волi...
Титар застогнав, але швидше вiд морально© муки, нiж од фiзично©.
- Простiть мене, грiшного, простiть, добрi люди!.. Але я не можу, бог
бачить, не можу вiддати наших святинь i нашо© вiри на наругу латинянам...
Перетерпiмо ж за Христа вiд катiв.
Слуги виконали жорстокий наказ губернатора.
- Та пiдведiть ще й цього дзвонаря, - додав Кшемуський. - На дябла йому
валятися? Кiнчайте з ним швидше. Нехай дзвонить i склика бунтiвне бидло
на тому свiтi.
У цей час бiля ворiт почувся стукiт колiс i тупiт кiлькох коней; гурт
жовнiрiв, що стояв там з паном довудцою, розступився й пропустив в ограду
нового володаря Мало© Лисянки пана Левандовського в супроводi кiлькох
гайдукiв.
- По якому праву на мою Лисянку вчинено на©зд? - напруженим вiд лютi
голосом вигукнув Левандовський. - Хто смi порушувати мо© власницькi
права?
- Я! - вiдповiв Кшемуський.
- Пан губернатор? - здивувався Левандовський, спершу не помiтивши свого
кривдника-ворога. - Поставлений вельможним дiдичем для того, щоб у княжих
володiннях панувала справедливiсть i не порушувалось право? А вельможний
пан сам скрiзь насаджу насильство, грабунки й сваволю? Ха! Вiд такого
управлiння не буде добра нi пановi, нi дiдичевi.
- Цо-о? - посинiв губернатор i схопився за свою дамашiвку.
- А те, що я не дозволю в сво му майонтку порушувати шляхетськi
власницькi права! - i Левандовський видобув свою шаблю.
- Ха! А хто ж пану дав цей майонтек? Я! Захочу й сьогоднi ж вiдберу!
- Я знаю, що пан здатний на нечуване злочинство... Але цей майонтек дав
менi найяснiший князь, з дiда-прадiда володар усiх тутешнiх ма ткiв... А
що пан клопотався, то не по охотi, а тому, що задля примхи розорив мiй
родовий хутiр!.. То це не подарунок менi, а тiльки сплата боргу.
- А! Зухвальство? То я ж покажу пановi, хто я! Чому ще й досi не
введено тут унiю й чому ця церква не перетворена на костьол?
- Тому що я дозволив мо©м пiдданцям сповiдувати свою вiру... А пан,
немов розбiйник, кату чужих нi в чому не винних людей!..
- О tempora! - сплеснувши руками, вигукнув Мокрицький.
- Сини католицько© церкви здiймають руку на пресвяту матiр! -
простогнав плебан.
- Як пан дозволив? - скаженiв губернатор. - Адже наше лицарство на
сеймиках ухвалило, щоб не було бiльше схизми... щоб вирiзати всiх
схизматiв i дисидентiв!
- Та хiба ж ваше лицарство може мене позбавляти шляхетських прав? Адже
кожен iз нас ма право навiть на сеймi крикнути "veto" й зiрвати сейм...
То ось я у сво му власному селi й кричу "veto"!
- Це зрада!
- Прокляття! Вiчнi муки вiроломцям! - у фанатичнiй лютi вигукнув
Мокрицький.
- Взяти його! - крикнув, не тямлячи себе, Кшемуський.
- Вiзьми сам! - ступив крок уперед Левандовський. - Чого ти iнших
примушу ш? Оточив себе розбiйницькою ватагою i за ©хнiми спинами люту ш?
О, настане час, i вся пролита тобою, недолюдком, кров упаде на твою
голову, i ви всi захлинетесь у нiй... Слiпi звiрi, безумцi! Хiба не
тямите, що ваша сваволя довела весь край до вiдчаю? Хiба не зна те, що
замучений народ грiзно пiднiма ться на сво©х катiв, сп'янiлих вiд кровi?..
Прислухайтесь! Стогiн i зойки нещасних перетворились уже в лютi крики, якi
закликають до помсти, до вiдплати, а ©х же, скривджених, море! I ви,
безумцi, в таку хвилину, коли загибель загрожу всiй вiтчизнi, ви ще
пiдсипа те жару в огонь, кида те iскру в порох! То ж не я, а ви погубителi
вiтчизни, зрадники! А ти - головний злочинець i пiдлий боягуз! Виходь же,
коли в тебе ще хоч краплина шляхетського гонору, виходь звести зi мною
рахунки за смерть мо © дружини, мо © дитини й за всi цi звiрства! Виходь!
Я тебе називаю грабiжником, злодi м, який ганьбить шляхетське звання...
Виходь же, лицарю, змий кров'ю свою образу, сво безчестя, ганьбу!
Слова Левандовського сво ю смiливiстю й грiзним пророцтвом так
приголомшили ляхiв, що всi вони зацiпенiли, а губернатор, посинiлий, з
виряченими очима, весь тремтiв i тiльки щось мимрив.
- Зв'язати цього негiдника! - нарештi просичав вiн, задихаючись вiд
лютi.
- I розстрiляти! - додав спокiйно Стемпковський.
- Хто пiдступить - смерть! - крикнув Левандовський, змахнувши шаблею;
вiрнi його гайдуки стали в оборонну позицiю позаду. Ближчi драгуни, що
зробили були крок до смiливця, вiдступили назад.
- Що ж ви, боягузи?! - гукнув полковник. - Ха! Сто на одного напасти не
зважу тесь?
- Зв'язати! - гаркнув на все горло губернатор.
Купка драгунiв нарештi кинулася на Левандовського, та вiн був добрий
рубака, гайдуки теж не поступалися йому в майстерностi... Три шаблi
прийняли удари цiлого десятка. Замигтiли холоднi блискавки, задзвенiла
сталь. Один iз нападни кiв упав навзнак з розсiченою головою, другий
присiв, схопившись лiвою рукою за праву, що безвладно повисла... Решта
вiдскочила... На допомогу ©м кинулись iншi...
Звичайно, Левандовський мiг ще зарубати чоловiк п'ять-шiсть драгунiв,
та все ж вороги, маючи таку перевагу в кiлькостi, зрештою неодмiнно
перемогли б його. Але в цей час з боку майдану почувся зловiсний
наростаючий гомiн... Усi сторопiли, зблiдли, насторожились... Драгуни, що
напали на Левандовського, опустили зброю, i це дало йому змогу вiдступити
з сво©ми двома гайдуками за ограду. Губернатор i його почет втупили очi в
безлюдний поки що майдан... Та ось над тинами прилеглих вулиць виткнувся
лiс кiлкiв i шапок, що швидко наближались до церкви. За хвилину розлюченi
юрби винеслись бурхливими потоками на майдан, змiшалися, завирували й,
наче страхiтливий вал, ринули на ворогiв.
- Бунтi - ослаблим голосом прошепотiв губернатор i затремтiв, наче
осиковий лист.
- Oremus domine! - пiдняли руки вгору ксьондзи.
- Рятуйтесь! - захвилювалися офiцери, збiгаючи з папертi.
- До збро©! - крикнув Стемпковський, блиснувши очима й шаблею. -
Замкнути ворота! Мушкетери, вперед! Виждати - й залп! Пiкiнери - в лави,
до стрiльцiв! Решта на коней!
Рiшучий голос полковника одразу пiдбадьорив розгублених вояк; його
гучна команда наче розбудила шляхту. Усi кинулися виконувати наказ.
Офiцери при дналися до сво©х жовнiрiв.
Вигнаний з огради довудца стояв з гусарами за ворiтьми; побачивши юрбу,
що котилася просто на нього, шляхтич скам'янiв од жаху: "Що робити?
Пробиватися вперед - божевiлля, захищатися - теж... Сховатися за ограду?
Але брама зачинена". Залишалося одне - кинутися праворуч чи лiворуч вздовж
огради й десь перескочити на цвинтар... Та хвилина розгубленостi вiдрiзала
шлях до вiдступу... Купку одурiлих вiд страху вояк оточила юрба...
Попереду мчала фурiя з розпатланими косами, налитими кров'ю очима й пiною
на губах.
- Ага, ось вони, вбивцi мого сина! - захрипiла вона й голiруч кинулась
на озбро ного з нiг до голови довудцу. Напад був такий несподiваний i
навальний, що довудца не встиг опустити пiднято© шаблi й упав, збитий з
нiг. Жiнка не випустила сво © жертви, а, навалившись, вп'ялася руками й
зубами в горло ката. Юрба в нестримному русi розтоптала ©х, в одну мить
зiм'яла купку гусар, що вже й не думали оборонятись, i ринула до церковних
ворiт. Та раптом iз-за огради пролунав трiскучий залп iз мушкетiв. Юрба
зойкнула. З десяток скривавлених тiл упало в перших лавах, змусивши iнших
податися назад. Але на них напирали, збиваючи з нiг, заднi... Все
змiшалося...
- Чого стали? - крикнув Левандовський, який одразу ж при днався до.
атакуючих. - Швидше! Не давайте ©м часу набити мушкети. Ми ©х зiмнемо...
Ану вперед!
Голос пана, який встиг заслужити довiр'я селян, пiдбадьорив лави, що
були похитнулися; пролунали крики: "Бий ©х!", "Смерть ляхам!" Натовп
сколихнувся, але вперед не рушив. Збiгав найдорожчий час: поляки дiстали
можливiсть знову набити мушкети i, скориставшись розгубленiстю хлопiв,
самим кинутися на ворога... Сотня вершникiв порубала б селян, бо, напевне,
усi кинулися б врозтiч, пiдставляючи пiд удари шабель беззахиснi потилицi
й спини... Левандовський розумiв це i старався вдихнути вiдвагу в серця
повстанцiв, якi ще не звикли до бойового вогню.
- Смiливiше! Дружнiше! Вперед! - надривався вiн, розмахуючи шаблею, -
Ми ©х розчавимо... Хiба мало ще знущалися цi розбiйники з ваших жiнок i
дочок? Хоч церкви не вiддайте ©м у руки! Он гляньте, нещасному титаревi
спекли ноги й руки... Полум'я розгоря ться... Вирвемо ж iз рук катiв
мученика! Вперед! За мною!
Вигляд титаря, що горiв живцем, страшенно вразив усiх, i натовп кинувся
за Левандовським. Але пролунав другий залп i вiдкинув атакуючих назад.
Левандовський вiдчув: iще одна втрачена мить - i замiшання селян
перейде в панiку.
- До возiв! - скомандував вiн, не даючи ©м часу опам'ятатися. - Он у
вас рушницi... Стрiляйте по ляхах iз-за возiв... Почастуйте ©х
по-запорозькому свинцевим горохом!
Слова Левандовського знову пiдбадьорили селян.
- Веди нас! - пролунали в натовпi вигуки.
- За мною ж, друзi! До возiв! - крикнув Левандовський, i слухняний
натовп кинувся за ним. Вози, а ©х було не менше десяти, стали справжньою
барикадою.
Кшемуський трохи заспоко©вся. Стемпковський пропонував негайно
атакувати "бидло", але команда губернатора вважала за краще не ризикувати.
Кшемуський наказав кiльком жовнiрам прокрастися через ограду з
протилежного боку й запалити з чотирьох бокiв село. Вiн вважав, що пожежа
примусить селян рятувати майно, отодi на них можна й ударити.
Тим часом iз-за возiв пролунали пострiли: по дво . по тро односельцiв
допомагали кожному стрiльцевi набивати рушницi. Влучнi, хоч i нечастi кулi
зацокали по тонких штахетах огради, виводячи з ладу воякiв Кшемуського.
Нiкому з полякiв i на думку не могло спасти, щоб у затурканих,
зубожiлих хлопiв знайшлася вогнепальна зброя, а тому несподiвана пальба з
укрiплено© засiдки викликала панiку...
Шляхетськi пострiли, майже не завдаючи шкоди, почали стихати, тому що
стрiльцi шукали надiйнiшого прикриття, тодi як кулi повстанцiв, маючи
добру цiль, не пропадали марно. То там, то тут iз стогоном падали строкато
одягненi поляки... Пораненi конi заметалися в навколишнiй тиснявi,
кидаючись на людей i збiльшуючи замiшання... Затрiщала ограда... Серед
гамору й крику не чути було слiв команди... Одна куля вцiлила плебана в
плече й змусила Кшемуського вiдразу ж сховатися в церквi...
Стемпковський, бачачи загальну панiку, скочив на чийогось коня й владно
крикнув:
- Усi на коней! В атаку!
Голос полковника знову примусив полякiв пiдкоритися його командi...
Розчинилися ворота, й кiннота пiд проводом осавула кинулася на селян, але
вони тепер уже стояли за сво©ми барикадами твердо. Конi ставали дибки,
налiтали на вози й наражалися на списи, коси, загостренi кiлки... Шаблi не
дiставали селян за прикриттям, а прорвати його було важко... Тi, що
проскочили всередину. були розшматованi юрбою... Спробувавши кровi, вона
п'янiла вiд лютi... Перше почуття страху минуло.
- Славно, хлопцi! Так ©м, псам! Так ©х! - пiдбадьорював усiх
Левандовський, перебiгаючи поза возами. - Вiдомстiть ©м, катам, за ваших
жiнок i дiтей... усiх бийте, нiкого не милуйте! Тiльки губернатора дайте
менi... Благаю, дайте менi живцем цього гаспида в руки!
Панський двiр уже горiв, охоплений з усiх бокiв полум'ям. Високо в небо
шугали червонi язики, розсипаючи навколо iскри... На протилежному кiнцi
села пiдiймалися, клубочучись, двi чорнi хмари... Та нiхто не звертав на
це уваги.
Шалена атака захлинулася... Дехто з полякiв повернув коней назад.
- За мною тепер! На ляхiв! - кинувшись уперед, вигукнув Левандовський.
Наелектризований натовп не ждав повторення команди: неначе бурхливий
потiк, що прорвав греблю, вiн ринувся iз засiдки й навально вдарив на
розгублену команду; першi лави були одразу зiм'ятi, iншi подалися назад,
тиснучи один одного й збиваючи з нiг... За мить всi ляхи кинулися тiкати.
Захопленi успiхом, розпаленi помстою, в шаленому поривi переслiдуючи
кiнний загiн, пiшi селяни розсипалися по майдану безладною юрбою... Цi ©
хвилини й чекав Стемпковський; пробравшись з пiвсотнею уланiв через
розiбрану ограду по той бiк церкви, вiн ударив з тилу на розпорошених
повстанцiв. Слiпий жах охопив ©х; замiсть того, щоб зiмкнутися в щiльнi
лави й дати вiдсiч, селяни почали захищатися кожен окремо, збиваючи один
одного з нiг i падаючи пiд ударами шабель та списiв чи гинучи пiд копитами
коней... Протягом трьох-чотирьох хвилин майдан вкрився трупами повсталих;
решта, розгубившись, подалися в три вузькi вулицi й застрягли там;
Стемпковський навально насiдав i рубав з фронту, а розбитi ранiше улани,
що кинулись було тiкати, повернувши коней назад, напали з тилу... Селяни
опинилися в жахливому становищi. Хоча Левандовський i кричав щосили:
"Молодцi, лицарi, орли! Заманули ворога в пастку, а тепер бийте!" - та
лише найближчi чули його заклики, а далi все тонуло в хаосi диких звукiв.
Неминуча смерть вселила енергiю в оточених: затиснутi з усiх бокiв,
вони почали вiдчайдушне захищатися. Тини, хати й вузькi вулицi хоча й
посилювали страшенну тисняву, та разом з тим захищали селян вiд атаки
кiнноти розгорнутим фронтом.
Стемпковський, зваживши на опiр повстанцiв i неможливiсть успiшно дiяти
кiннотою, дав пекельний наказ: "Заднiм лавам спiшитись! Гайда на левади,
пiдпалюйте хлiви! Ми ©х живцем засмажимо!"
Страшна хвилина наближалась; уже спалахнули двi стрiхи й задушливий
дим, стелячись низом, обгортав оточених селян чорною пеленою, уже серед
полякiв пролунав трiумфуючий регiт... Та зненацька десь неподалiк почулися
несамовитi вигуки й тупiт...
Поляки спершу не звернули уваги на цi звуки; та ось заднi лави
обернулися й скам'янiли: на них вихором летiла цiла сотня добре озбро них
гайдамакiв на чолi з дияконом.
- Бий ©х, катiв! - пролунав страшний вигук.
- Смерть ляхам! - гаркнули гайдамаки i вдарили в спини уланiв списами.
Польських вояк загнали в тiсний кут, де вони не могли захищатися...
Зчинився страшенний гамiр; у ньому було чути i стогiн, i зойки, i
прокляття, й iржання коней, i дикi вигуки людей, i регiт, i пекельне
пронизливе завивання.
Селяни, побачивши пiдмогу, вмить розiбрали тини й кинулися в городи,
щоб вiдрiзати вороговi вiдступ. Тепер ролi перемiнилися: улани й драгуни
зiскакували з коней i тiкали на левади, сподiваючись там знайти порятунок,
але ©х скрiзь наздоганяли й нещадно вбивали... Баби й молодицi, якi не
встигли сховатися в лiсi й сидiли, позамикавшись у хатах, тепер повибiгали
з качалками й трощили голови усiм, хто потрапляв ©м пiд руку...
- Гей, пане дияконе! - кричав Левандовський, вже гарцюючи на конi. -
Спасибi, що виручив!.. Дай менi десяткiв зо два орлiв - бiля левад
загiн... треба вирiзати, бо втече!
- Не втече! Там кругом непролазне болото! - заспоко©в його диякон, але
людей послав.
Левандовський кинувся перш за все на цвинтар; вiн хотiв довiдатись, чи
не сховався в церквi губернатор з ксьондзами. Та церква була порожня.
На цвинтарi в рiзних мiсцях лежали вже задубiлi трупи; серед них були й
двi жiнки з дiдом, розтоптанi кiньми. Левандовський, здригнувшись,
одвернувся й попрямував до дзвiницi. "Може, вони там?" - майнула думка. Та
ледве вiн наблизився до входу, як страшне видовище змусило його
вiдсахнутися: бiля стовпа стояв прив'язаний титар, замiсть рук у нього
стирчали двi гострi, обвугленi кiстки, почорнiлi груди були теж пропаленi,
але обличчя вогонь не зачепив. Мертвi очi страдника були зверненi на хрест
церкви.
- О, за цей труп пролл ться багато кровi! - з гiркотою сказав
Левандовський. - I недолюдки заслужили вiдплату!
Зазирнувши в дзвiницю, вiн нiкого не побачив, тiльки мертвий дзвонар
сидiв на закривавленiй палi й стерiг сво© дзвони.
- Прокляття! Де ж цей Кшемуський? - вигукнув Левандовський, пiдбiгаючи
до коня.
- Даремно, пане, шука ш, - простогнав хтось поблизу.
Левандовський обернувся. Неподалiк вiд папертi конав поранений шляхтич.
- Даремно... - вдруге мовив вiн через силу. - Губернатор... будь вiн
проклятий... одразу ж, побачивши небезпеку... сiв у каруцу з ксьондзами...
тепер вони в замку...
- Сто дяблiв! Я знайду його й там! - крикнув володар Лисянки й
пришпорив коня.
Вiн помчав iз сво©м загоном на другий кiнець села, але там селяни вже
кiнчали з жменькою уланiв: загнавши ©х у болото, вони заарканювали
вершникiв, витягали ©х на берег i розправлялися по-сво му.
Левандовський повернувся на майдан. Тут уже було все спокiйно. На
цвинтарi селяни копали двi ями: одну невелику - для батюшки й титаря, а
другу - широку, братську - для решти.
Старшi з гайдамакiв i селян зiбралися на раду. Левандовський пiд'©хав
до них i згарячу почав переконувати, щоб, не даючи опам'ятатися
Кшемуському, негайно вчинити напад на його замок i розгромити чортове
гнiздо... Але диякон засмiявся на цю пропозицiю.
- Ну, пане, в'©вся ти на цього гаспида - i се добре... Та не настав iще
час... У нього там, за мурами, набереться сотнi зо три жовнiрiв та
гармати... То коли б нам не поламати сво©х зубiв - це одне; а друге - он
при©хав вiд отамана Неживого посланець: полковник Залiзняк склика всiх,
хто може тримати шаблю в руцi й ладен вiддати життя за кревний люд та за
вiру, щоб на Маковiя поспiшали в Мотронинський монастир; там вiн дасть
усiм розпорядження, там розправлять крила нашi орли i вдарять звiдти ошую
й одесную на демонiв!
- I менi можна туди ©хати? - несмiливо спитав пан Левандовський.
- Ти хоч i католик, а серце в тебе руське... Ми тобi вiримо...
- Такому пановi не вiрити? Адже ж вiн довiв... Вiримо, як собi! -
загомонiли селяни.
- I побрататися, братi , з таким паном за честь! - промовив диякон i
притиснув католика-пана до сво©х широких грудей.
- За честь! За честь! - пiдхопили всi, поскидавши шапки.
- Спасибi, панове! - подякував Левандовський.
Чоловiки взялися пiдбирати зброю, кинуту шляхтою, та ловити дорогих
коней, а жiнки розшукували на майданi, на вулицях i в левадах тiла сво©х
батькiв, братiв, чоловiкiв... З суворою печаллю на обличчях схилялися вони
над дорогими небiжчиками, вiддаючи ©м останн цiлування. Не чути було нi
стогону, нi плачу... Тiльки iнодi блiдi губи шепотiли прокльони...
Тим часом село горiло, нiхто й не думав його гасити... Вiльний вогонь
перелiтав з однi © хати на iншу, пiдкрадався тинами до ожередiв соломи...
Задушливий дим чорними хвилями коливався по вулицях та провулках i