Старицкий М.. Останнi орли

сiнцi й попросив дiда виглянути, чи нема поблизу ляхiв. На щастя,
виявилося, що стукiт i гомiн зчинились од возiв, на яких селяни
поверталися з поля. Господарi зупиняли коней бiля церковно© огради, а самi
бiгли до сво©х хат, щоб дiзнатись, чи не сталося чого з ©хнiми сiм'ями.
Таких возiв стояло вже чотири, пiд'©жджав п'ятий.
- Поспiшай, пане титарю! - сказав дiд. - Хвалити бога - це сво©, можна
пройти.
- Замкни ж дверi на засув i на замок... Ключi забери... I мерщiй за
мною! - сказав титар i квапливою ходою, крадькома, прошмигнув у бiчну
хвiртку, а звiдти в провулок i зник iз дiдом у буйнiй гущавинi левад...
Тим часом звiстка про на©зд докотилася на царину; найближчi встигли
при©хати, деякi пiшки бiгли в село, сповiщаючи зустрiчних хуторян про
наглу бiду, а iншi, щоб повiдомити односельцiв, подалися на сiножатi й
дальнi ниви... На лихо, новий пан був десь на хуторах, i дво верхiвцiв
помчали його розшукувати.
Тiльки-но титар з дiдом сховалися в провулку, як до церковно© огради
пiдскакав пан довудца. Там уже стояло вряд шiсть розпряжених возiв, бо на
конях в усiх напрямах помчали хлопцi й дiвчата. На цвинтарi бiля замкнених
дверей церкви юрмилося чоловiк дванадцять лiтнiх статечних господарiв. З
найближчо© вулицi й з поля поспiшали люди.
- Вiдiмкнiть церкву! - крикнув довудца селянам, якi сидiли на папертi.
Тi встали, скинули шапки й, перезирнувшись помiж себе, нiчого не
вiдповiли.
- Вiдiмкнiть! - ще голоснiше крикнув шляхтич. - А нi - всiх посаджу на
палю...
- Змилуйся, пане, - вiдповiв статечний господар, що стояв попереду, -
чим же ми вiдiмкнемо, коли в нас ключiв нема ?
- Ага! У вас ключiв нема ? Де ж вони? У кого? У кого? - лютував
довудца, на©жджаючи конем на людей.
- Не зна мо, пане, в панотця або в титаря...
- Ведiть титаря!
Селяни переступали з ноги на ногу, але нiхто не рушав з мiсця.
- Сокир! Рубайте дверi! Чу те? Зараз же менi рубайте дверi!.. Чого ж ви
сто©те, хами? Я ©х висаджу сам!.. - i вiн, стиснувши коня, помчав до
дверей.
Селяни зiмкнулись i заступили дорогу, замахнувшись на коня цiпками.
Кiнь рвонувся вбiк i мало не скинув з сiдла завзятого улана.
- Церкви не дамо! - глухо обiзвалися з натовпу.
- Не дасте, пся крев?! - зарепетував, скажено блискаючи очима,
розлючений довудца. - Та я вас на капусту посiчу! - i вiн, повернувши
коня, вихопив шаблю й кинувся був на селян; та зваживши, що ©х стало
бiльше й що вони зiмкнулися щiльною лавою, миттю повернув до ворiт i
крикнув на все горло:
- Гей, сюди! До збро©!
На цей крик до нього пiдскакав гусар.
- Гвалт! Рятуйте! - закричали селяни й всi, як один, кинулися до
титаревого двору.
Довудца й гусар шарахнули вiд натовпу вбiк, гукнувши на допомогу
команду, що саме наближалась до церкви. Шлях був вiльний, i селяни, не
звертаючи уваги на гусарiв, кинулись прямо до титаря. Вони не помiтили
навiть, що з протилежного боку майдану мчав .новий загiн, чоловiк з
двадцять драгунiв, на чолi з осавулом полковника Стемпковського; осавул
повiдомив довудцовi, що губернатор уже ви©хав iз замку в супроводi сотнi
команди й прибуде сюди через пiвгодини найпiзнiше.
До прибуття драгунiв довудца не тiльки не мав намiру чiпати розлючених
селян, але й подумував уже про вiдступ; та й тепер, хоч i прибула пiдмога,
вiн не зважувався атакувати чималий натовп, який показав, що зможе дати
вiдсiч: адже довудца розраховував, що матиме справу з беззахисними
вiвцями. "А коли це не вiвцi, а вовки... то лiпше, поки нема явно©
переваги, не рискувати, - думав губернаторiв небiж. - Тим бiльше, що його
основне завдання - вiдiмкнути й приготувати церкву, отже, на не© i треба
вдарити, добре, що хлопи залишили ©© без захисту". I вiн наказав драгунам
оточити церкву, а сам з гусарами в'©хав в ограду.
Спiшившись, гусари кинулись до дверей, але всi дверi були взятi на
засув i дуже мiцнi - дубовi й кованi залiзом; висадити ©х не вдавалося...
Довудца пiдбiгав то до одних, то до других, але, бачачи, що всi зусилля
марнi, дедалi бiльше лютився. Час летiв, щохвилини мiг над'©хати
губернатор, а довудца, посланий його ясною мосцю, й досi не виконав
доручення та ще поквапився стратити священика, який знадобився б
губернатору i для допиту, i для кари... Головне ж, згаяв час: коли вiн
прибув, у селi було порожньо, а зараз з усiх кiнцiв збiгаються бунтiвники.
А тут цей дзвiн... б' на сполох, склика ... Ще, чого доброго, з'являться
й гайдамаки.
А дзвонар, побачивши, що жовнiри ламають церковнi дверi, та помiтивши
вдалинi загiн вершникiв, почав дзвонити швидше: мiдний стогiн, що жалiбно
лунав з дзвiницi, хвилями котився на всi чотири сторони, наче волаючи про
страшне лихо й закликаючи все живе на допомогу.
- Це вiн, пся крев, збунтував усiх! - немовби зрадiв довудца, що
нарештi знайшов винуватця сво©х невдач. А дзвонар' тим часом, вигинаючись
то в той, то в другий бiк, розгойдував, що було сили, важке серце великого
дзвона.
- Зняти його, шельму! На палю! - гаркнув на гусарiв довудца. Тро з них
кинулось шукати драбину...
- Слухай-но, ти, шельмо! - крикнув дзвонаревi пан довудца. - Якщо ти
зараз же не перестанеш дзвонити, то я на тво©х очах усю твою сiм'ю спечу
на повiльному вогнi, а тебе посаджу на палю... Якщо ж перестанеш - усiм
дарую життя.
Дзвонар почув цей ультиматум i на мить був задумався... Та ось дзвiн
знову судорожно застогнав.
- Подихай же! - несамовито загорлав довудца й, вихопивши пiстоль,
вистрелив у дзвонаря; але куля, не влучивши в нього, зачепила маленький
дзвоник, i той жалiбно зойкнув, наче вiд болю.
У цей час до пана довудци пiдбiг один iз гусарiв i повiдомив, що
маленькi заднi дверi вибито. Довудца поспiшив за ним i через вiвтар зайшов
до церкви, де гусари вже ламали дверi на дзвiницю. Вдершись туди, вони
скинули дзвонаря вниз. Упавши, нещасний зламав ногу, а руку йому одразу
вiдрубав розлючений пан довудца.
А з гори тим часом спускалася в Лисянку величезна каруца, запряжена
восьмериком вороних коней цугом. За нею в хмарi густо© куряви мелькали
конфедератки, каски, черкеськi папахи й козацькi шлики конвойного загону.
У каруцi сидiли старий Кшемуський з Мокрицьким, а проти них
примостилися плебан базилiанського монастиря й полковник Стемпковський,
запеклий ненависник схизматського бидла.
- Я за всi села й мiстечка ясновельможного пана губернатора спокiйний,
- сказав плебан при в'©здi в село. - Тут хлопи не опиратимуться; але далi
до Турово© - iнша рiч: там лiси й лiси, а вони кишать гайдамаками, та ще
ми одержали вiдомостi, що до цих волоцюг прориваються розбiйницькi банди з
гадючого гнiзда - Запорожжя.
- Нинi цi вовки беззубi, й триста дияволiв та вдво бiльше вiдьом, якщо
я ©х не знищу! - вигукнув Стемпковський. - Хай тiльки уповноважать, то я з
©хнього гнiзда зроблю мiсиво, далебi, мiсиво - з вугiлля, попелу й кровi!
- Нiхто не сумнiва ться! Пан полковник - вiдомий лицар, слава Корони! -
люб'язно мовив Кшемуський.
Каруца зупинилася бiля церкви. Молодий довудца ту ж мить пiдскочив до
не© й доповiв сво му дядечковi, що церкву вiдчинено, що титар, який чинив
опiр, заарештований (вiн справдi, сховавши священнi речi, повернувся на
цвинтар i був схоплений гусарами), а пiп нагло помер; дзвонар же, котрий
скликав хлопiв на бунт, з вiдрубаною правою рукою лежить бiля церкви.
- То цей пiп не схотiв схилити сво © парафi© до послушенства й прирiк
©© на загибель? - поспитав, пiдводячись iз свого мiсця, Кшемуський.
- Бiльше того, мiй найяснiший дядечку, вiн пiдбурював парафiян на бунт
i велiв бити на сполох, - вiдповiв небiж, допомагаючи ясновельможному
вилiзти з каруци.
- Гадюка! Шкода, що помер так швидко... Я б з ним побалакав... Ну, та
залишилося ще двi гадини й цiла отара... Грядiть же, превелебний отче, до
церкви й перетворiть ©© святою мшею в костьол.
- Во славу божу i в торжество вiчне католицько© вiри! - урочисто
промовив Мокрицький, а плебан склав руки на грудях i звiв очi до неба.
А натовп на титаревiй вулицi зростав i зростав; з найближчих висiлкiв
через леваду пiдходили все новi люди; у дворi теж було повно... Скорботний
настрiй селян поступився тепер мiсцем почуттю'обурення, що наростало з
кожною хвилиною: чулось глухе ремство, очi блищали похмурим вогнем,
внутрiшн хвилювання пробивалося назовнi...
- Ех, не послухали диякона! Повiрили пановi! - лунало в одному кутку.
- Та де ж цей новий володар, який обiцяв захищати i нас, i нашу церкву?
- ремствували в iншому.
- Усi вони гаспиди! Усе брехня! - котилося вiд гурту до гурту.
- Душогуби! Грабiжники! Кровопивцi! Отепер би на них диякона!
- Що ж це? Погибель? Кiнець? - голоснi розмови й запальнi вигуки
зливалися в похмурий гомiн, що, посилюючись, нагадував рокотання бурi.
Нараз серед цього гомону людських голосiв рiзко пролунав один крик,
немовби вiдчайдушний зойк людини, що гинула.
Усiх пройняв дрож, i кожен обернувся на той крик.
Бiля трупа отця Хоми, якого зняли з шибеницi й поклали посеред двору,
стояла середнього вiку ставна жiнка. Виразисте обличчя вiдбивало душевну
бурю, що охопила всю iстоту молодицi, очi ©© виблискували зловiсним
вогнем, розлючена, простоволоса, з розпущеними косами, якi розвiвав вiтер,
вона була живим втiленням Не-мезiди.
- Що ж ви сто©те над небiжчиком i чуха те потилицi? - кричала жiнка,
розмахуючи руками, i голос ©© краяв серце. - Захистили свого заступника,
батька нашого диного? Захистили? Ось вiн лежить, розтерзаний, i наче
молиться за вас... А ви вмi те тiльки скиглити над святим мучеником... Ех,
люди, ви, люди! Кожен звiр захища сво лiгво! Вовчиця боронить дiтей, не
боячись смертi... Навiть голуб метиться за голубку... А ви? Ха-ха-ха! Вашi
ж батьки вiльними козаками були, а вас пани обернули в бидло, i ви живете
й терпите! Та на дiдька вам таке життя? Нащо вам це ярмо? Чу те ви чи нi?
А нам? А нам, жiнкам, уже несила, несила!.. - несамовито кричала молодиця,
рвучи на собi коси й б'ючи себе в груди. - Нема вже нашого заступника,
нема нашого молiльника, нема нашого сонця праведного! А вбивцi,
розбiйники й кати знущаються над нашою вiрою, руйнують церкву... То не
варто i нам жити! Дiтей сво©х задушу цими руками, батька зарiжу... На
смерть! На погибель! Хай у кровi сама захлинуся, а задушу-таки хоч одного
недолюдка, ката! За мною! - i жiнка рвучко кинулася вперед.
Палке слово молодицi так вразило натовп, що вiн спершу онiмiв, а потiм
вибухнув страхiтливим ураганом крикiв. Неначе удари грому, лунали вигуки:
- Бий ©х, на смерть, на погибель!
I багатоголове чудовисько стрепенулося, на©жачилось, немов щетиною,
списами, косами й кинулося шаленим, клекочучим валом за войовничою
жiнкою...



XIX

Прискакавши з Лисянки в Мотронинський монастир. Залiзняк застав там
Аркадiя i Найду, повернення яких вiн нетерпляче чекав. Напередоднi вони
прибули з Запорозько© Сiчi й привезли важливi вiстi.
хня по©здка на Запорожжя увiнчалася цiлковитим успiхом. Запорожцi
одностайно вирiшили допомагати, наскiльки буде можливо, гайдамакам, тим
бiльше що кошовий сказав, що на цю допомогу росiйський уряд да хоча й
неофiцiйну, але цiлком певну згоду.
З Найдою прибуло рiзними шляхами п'ятсот запорожцiв, а з дня на день
мало прибути ще двi тисячi.
Кошовий отаман вiдправив посланцiв i на Дiн, щоб кликали вiльних людей
на допомогу повстанцям. У татар i туркiв закупили цiлий обоз збро©, i вiн
незабаром мав прибути в Мотронинський монастир.
Та найважливiша звiстка була та, що кошовий отаман, а з ним i все
Запорожжя вiдправили хитрих послiв у Туреччину, щоб спонукати цю державу
якнайшвидше оголосити вiйну Росi©: оскiльки Польща була союзницею
Туреччини, то ця обставина пiдняла б проти Польщi Росiю.
Запорожцi добре знали, де знаходяться головнi пружини турецько©
державно© машини, а що Найда дав послам ще й величезну суму грошей, то,
беручи до уваги полiтичнi непорозумiння, якi виникли серед супротивних
держав, цiлком можливо було розраховувати на успiх цi © справи.
З такою ж метою були вiдрядженi посли з багатими подарунками й до
татарських мурз, i до хана.
Кошовий вiрно розрахував, що пiд час вiйни Запорожжя дiстане можливiсть
вiльнiше дiяти, а також одержить дозвiл збiльшити кiлькiсть свого вiйська.
Саме це вiн i сподiвався використати для визволення Укра©ни.
Про та мний план кошового й запорожцiв Найда розповiв тiльки
Залiзняковi, i ця звiстка так врадувала полковника, що вiн мимоволi
просльозився.
- Ех, серце ж у нашого кошового та в братiв-орлiв! - вигукнув Залiзняк,
сердито змахуючи непрохану сльозу. - Хоч i не дала доля рiднiй кра©нi
щастя, зате вже серця... Ех! Не шкода й головою накласти!
Бiльшу частину скарбу Найда й Аркадiй привезли в монастир. Розповiдь
Найди про чудесне здобуття скарбу остаточно оточила його особу i в очах
братi©, i в очах народу якимось незвичайним ореолом та ще бiльше змiцнила
в ©хнiх серцях надiю на успiх задуманого.
Звiстка про мученицьку смерть лисянського священика, отця Хоми,
блискавкою облетiла Укра©ну, i все довкола сколихнулося. Це страхiтливе,
нечуване звiрство було останньою краплиною, що переповнила чашу терпiння
народного! А тим часом конфедерати й унiати, ще не розумiючи того, що
пiднiма ться навколо, чинили й далi сво© буйнi на©зди й кривавi розправи;
щодня приходили звiстки про новi звiрства, новi тортури...
Запорожцi, кинувши сво© села й хутори, ринули з усiх усюд у польську
Укра©ну i незабаром утворили сотнi невеликих загонiв. За короткий час
становище на Укра©нi змiнилося: ще недавно по селах i хуторах бешкетували
ватаги конфедератiв, чути було стогiн i зойки катованих людей та зухвалi
вигуки сп'янiлих од кровi шляхтичiв, тепер же там стало тихо; скрiзь
побiля церков збиралися юрби селян, якi кинули косовицю й жнива, що вже
почалися подекуди, й економи не зважувалися виганяти "бидло" на лани... У
повiтрi запахло порохом. вре© з гарячковою поспiшнiстю тiкали в найближчi
мiста, прихопивши з собою тiльки найцiннiше з свого майна.
- Хлопи бунтують! - прокотилося по Укра©нi.
Окремi загони в рiзних мiсцях уже почали страшну помсту. Народне
повстання загрожувало перейти в страхiтливу рiзню, якби не з'явилася
людина, котра об' днала пiд сво©м стягом усi сили й очолила ©х.
Залiзняк зрозумiв, що настав час або пiднятися на гребенi народно©
хвилi, або залишитися осторонь вiд руху. Iм'я Залiзнякове мало таку
популярнiсть по всiй Укра©нi, що досить було б йому вiдкрито пiдняти свiй
стяг, як усi ринули б до нього.
Та цього було замало.
Дiстати визнання повстанцiв - це ще не все, головне - щоб уся Укра©на
визнала його гетьманом i пiшла за ним; треба було, щоб до цього руху i
лiвобережне козацтво, i сусiднi держави поставилися не як до бунту хлопiв,
а як до великого народного повстання.
Але хто мiг настановити його гетьманом, хто мiг освятити такий рух,
надати йому характеру хрестового походу?
В часи Богдана це зробила Запорозька Сiч, тому що вона була святинею
для укра©нцiв i виразницею народних iдеалiв, захисницею народних
iнтересiв. Та нинi Правобережна Укра©на була вже давно вiдiрвана од Сiчi;
нi гетьмана, нi власного уряду не залишилося в не©, вона не мала навiть
вищого духiвництва, i не було ©й звiдки почути рiшуче слово; диною зорею
нещасному народовi сяяв ще Мотронинсь-кий монастир. Туди стiкався люд з
усiх кiнцiв Укра©ни.
Загальна жадоба помсти була така велика, що навiть ченцi й священики
ладнi були кинутися в бiй. Незважаючи на те, що, здавалося, всi сусiди
мовчки погодились на поголовне винищення православного люду в Польщi,
серед селян уперто трималася чутка про золоту грамоту, видану росiйською
царицею Мельхiседековi.
Безперервно новi й новi юрби збуджених людей прибували до стiн
Мотронинсько-го монастиря. Багато хто знав про те, що Залiзняк призначив
тут збiр, а бiльшiсть несвiдомо горнулася до цього останнього оплоту
православ'я, шукаючи тут поради й порятунку.
I ось Залiзняк вирiшив, що монастир повинен освятити ©хн повстання.
В глупу пiвнiч скликали вони з Найдою у колишню Мельхiседекову келiю
старшу монастирську братiю й оголосили ©й про свiй намiр.
Усi одностайно схвалили пропозицiю Залiзняка й Найди; вирiшено було
першого серпня, на Маковiя, вiдслужити урочисту вiдправу й освятити з
усi ю сумною пишнiстю зброю козакiв, якi поклялися вiддати життя за святий
хрест.
У монастирi почали дiяльно готуватися до майбутнiх подiй: укрiплювали
стiни, заготовляли провiант для вiйська. Охопленi ентузiазмом, монахи
тягли в сво© льохи все, що тiльки можна, аби заготувати харч для вiйська й
сотень жiнок та дiтей, котрi знайшли притулок бiля стiн монастиря.
Залiзняк i Найда теж енергiйно готувалися до наступно© вiйни.
Розумiючи, що на успiх справи можна розраховувати лише в тому разi, якщо
зненацька ринутись на ляхiв i приголомшити ©х несподiваним ударом, вони
вирiшили одразу ж пiсля освячення збро© роздiлити вiйсько на двi частини й
кинутися на переповненi шляхтою мiста, а тому до всiх гайдамацьких загонiв
розiслали гiнцiв з наказом збиратись у Мотронинському лiсi.
Днi збiгали в гарячковiй роботi й необхiдних приготуваннях. Нарештi
настав переддень призначено© вiдправи.
На монастирському дворi панувало незвичайне пожвавлення. З комiр i
льохiв виносили барила й мiшки, вантажили ©х на похiднi козацькi вози; по
монастирських стiнах снували козаки, оглядаючи бiйницi й амбразури.
Ченцi з хрестами й кропилами в руках обходили людей, що юрмилися бiля
монастирських стiн. До брами раз у раз пiд'©жджали гiнцi i, скочивши з
коней, заходили в двiр.
Залiзняк i Найда походжали по двору, наглядаючи за всiма
приготуваннями, вiддаючи накази й вислуховуючи донесення гiнцiв.
- Ну, друже мiй, - сказав Залiзняк, зупиняючись бiля церковних дверей,
- зда ться, зроблено уже все, тепер хоч i наскочать ляхи, то об цi стiни
поламають зуби!
- Та ©х тепер сюди й калачем не заманиш, - усмiхаючись, вiдповiв Найда.
- Он знову прибули люди, кажуть, що ляхи, як мишi, тiкають iз сiл у мiста,
добро сво на дорогах кидають.
- Воно-то правда, а все ж обережнiсть не завадить, - треба нам, друже,
берегти цю святу обитель, як око в лобi. Поки вона цiла, доти й народ
вiрить у благословення господн ! Завтра вдосвiта ми виступимо звiдси, i
хоч залишимо для захисту монастиря з сотню козакiв, проте мусимо
передбачити все, - тому оглянь, друже, ще пота мний хiд, а я пiду
подивлюся на стiни; та поспiши й приходь до мене: треба дати гасло й
розставити вартових.
Найда подався до старо© монастирсько© церкви, уже закрито© для
богослужiння, й, вiдiмкнувши бiчнi дверi важким ключем, ввiйшов у ризницю;
тут вiн насилу пiдняв одну з плит у пiдлозi, викресав вогню, засвiтив
воскову свiчку й обережно спустився по крутих сходах у вузький пiдземний
коридор, який закiнчувався замаскованим виходом у лiсову хащу. Все тут
було справне.
Вийшовши з церкви. Найда попрямував до Залiзняка, коли раптом його
покликав чийсь голос:
- Козаче, козаче, та почекай же, не чу ш чи що?
Найда озирнувся: до нього поспiшав кульгавий жебрак, що при потребi
вмiв добре ходити обома ногами. Це його Найда посилав з чотками до Дарини.
Коли Найда побачив жебрака, серце його затремтiло вiд жагучого бажання
якомога швидше розпитатись про Дарину. Чи жива вона, чи здорова? Вiн
кинувся до жебрака й промовив з ледь прихованим нетерпiнням:
- Ну, що? Знайшов? Побачив?
- Знайшов, побачив, - вiдповiв жебрак. - I привiз...
- Привiз? Кого?
- Панну...
- Панну? Доньку обозного? - вигукнув здивований Найда.
- Авжеж, ©©!
- Де ж вона? Тут?
- Та нi! У Лебединському монастирi, велiла розшукати тебе й переказати,
що пам'ята тебе i жде.
- Пам'ята i жде, - мимохiть прошепотiв Найда. - Чого ж вона прибула
туди... в такий час?.. Господи... адже все може трапитись!..
Радiсть i тривога охопили Найду вiд звiстки, принесено© жебраком.
"Дарина тут, так близько вiд нього, прибула, не побоялася - козачка,
королева! Вiн ©© просив чимось допомогти монастиревi, а вона сама при©хала
туди! Авжеж, смiливий, вiдважний вчинок, але який ризикований!.. В цей
час, коли всюди нишпорять конфедерати й унiати, вона в жiночому монастирi!
О, не доведи господи! Щохвилини на не© чигають смерть, муки ще гiршi вiд
смертi! - Найда замислився. - Що ж робити? Не можна залишити ©© там
саму... По©хати, привезти сюди або вiдвезти додому, до батька?"
Але козак одразу ж вiдкинув цю думку. Хоч би там що, а в цей час вiн не
залишить вiйська нi на одну хвилину! Доля Укра©ни лежить на терезах, i
якби зараз вiн почав думати про сво© почуття, самiй Даринi було б соромно
за нього... Залиша ться одно: послати за нею невеликий загiн i прохати
прибути сюди, в Мотронинський монастир. Поки що тут найбезпечнiше мiсце.
Заспоко©вшись на цiй думцi, Найда пiшов до монастирських стiн, щоб
разом з полковником вiддати останнi розпорядження.
А тим часом Залiзняк, оглянувши монастирськi стiни, вийшов за ворота
подивитися ще на вали й шанцi, спорудженi за його вказiвкою на деякiй
вiдстанi довкола монастирських стiн.
Тепер увесь простiр мiж стiнами й валами був заповнений людом,
переважно жiнками й дiтьми.
Дехто тулився на возах i пiд возами, iншi просто на землi - на
розстелених свитах; бiля кожно© сiм'© лежали клунки - все, що люди встигли
захопити з собою; до деяких возiв були прив'язанi воли, корови, а подекуди
стояли, збившись купою, вiвцi. Людський гомiн перемiшувався з меканням
овець, ревiнням корiв i кукурiканням пiвнiв.
Збоку можна було подумати, що навколо монастирських стiн розташувався
велетенський ярмарок, якби обличчя людей, що сидiли гуртками, не були такi
сумнi, якби в загальний гомiн не вривалися сльози й стогнання жiнок та
дiтей.
Коли до валiв пiд'©хав Залiзняк, усi, перешiптуючись, шанобливо
поскидали шапки; полковник оглянув укрiплення й повернув назад.
Бiля ворiт його зустрiв козак i повiдомив, що до пана полковника з дуже
важливою звiсткою прибули ковалi.
- Ну, то веди ©х сюди, в сторожку! - наказав Залiзняк i зайшов у
невеличку келiйку монастирського сторожа.
За хвилину туди ж увiйшли дво високих на зрiст запорожцiв i,
вклонившись Залiзняковi, гучно мовили:
- Здоров був, батьку!
- Доброго здоров'я, дiти! - приязно вiдповiв полковник. - Ну що,
скiнчили роботу?
- Скiнчили, все сховано недалечке, у Вовчому байрацi.
- А скiльки?
- Тисяча шабель, та ножiв з чотири тисячi, та наконечникiв до списiв
тисячi двi.
- Славно! Добре попрацювали, не грiх i по чарцi!
- Зараз не треба, батьку: нап' мося в панських замках хмiльного пива.
- Дай боже! А що ви iще скажете?
- Пiймали двох шпигунiв польських.
- Шпигунiв? - здивувався й стривожився Залiзняк. - Де ж, як?
- Та в лiсi ж, - хотiли нас вистежити!
- Ну й що ж?
- Не вдалося, вартовий спiймав; ми хотiли ©х там самi рiшити, а потiм
подумали, що, може, ти розпита ш ©х про що.
- Добре... А хто ж вони?
- Брехали багато... Ну, та сам побачиш - хлопець i дiвчина.
- Хлопець i дiвчина? - перепитав Залiзняк.
- Та ось вони тут з нами, зараз приведу! - мовив один iз запорожцiв i,
вийшовши за дверi, повернувся з Прiсею й Петром.
Коли Залiзняк побачив ©х, у нього мимохiть вирвався вигук здивування;
вiн швидко пiдвiвся й, пiдiйшовши до дiвчини, взяв ©© за руки.
Прiся дуже зблiдла й схудла за час свого полонення, та коли побачила
полковника, ©© змарнiле личко зашарiлося нiжним рум'янцем, а очi засяяли
незвичайним щастям.
- То це шпигуни? - промовив Залiзняк, з любов'ю поглядаючи на Петра й
Прiсю, i з посмiшкою озирнувся на запорожцiв. - Та як вам таке на думку
спало? А ти, Петре, чого ж не сказав ©м про мене?
- Та вони, либонь, казали, - знiяковiло зауважив старший запорожець. -
Дiвчина й перстень твiй показувала, але ми не повiрили... За таких, бач,
обставин попалися... Вночi пiдповзли до нашого яру, видивлялися,
винюхували...
- Гай-гай! - усмiхнувся Залiзняк. - Як можна було подумати на таку
красуню, що вона шпигунка?
Вiн ласкаво взяв Прiсю за пiдборiддя, i збентежена дiвчина спаленiла ще
бiльше.
- Ну, та слава богу, що хоч живими до мене привезли. I як це тобi,
Петре, надало до них, - вiн пiдморгнув у бiк запорожцiв, - у гостi
потрапити?
- Заблудилися в лiсi з сестрою, - похмуро мовив Петро. - Ну, почули -
гупа молот, на те гупання й пiшли, але боялися вiдразу пiдходити...
Спершу хотiли роздивитись... пiдповзли, ну й схопили нас. А батько й отець
Хома не захотiли, пане полковнику, ©хати зi мною: сказали, що ©м належить
захищати святу церкву.
Залiзняк здивовано глянув на Петра: певно, бiдолашнi дiти ще нiчого не
знали про смерть свого батька. Якусь хвилину полковник мовчав, немовби не
наважуючись завдати ©м смертельного удару, та потiм сказав збентежено й
сумно:
- Вони свято виконали свiй обов'язок... Захищали церкву до останнього
подиху...
Уже в голосi, яким були промовленi цi слова, Петро й Прiся одразу
вiдчули щось лиховiсне.
- До останнього подиху? - тремтячим голосом перепитав парубок.
- Ой мати божа! - скрикнула Прiся, звiвши на Залiзняка сповненi жаху
очi.
- Хiба ляхи вже напали на Лисянку? - тривожно допитувався Петро.
- Авжеж, дiти...
- I батько?.. - у вiдча© сплеснула руками Прiся.
- Прийняв мученицький вiнець.
Тихий зойк вирвався з Прiсиних грудей, i вона, наче пiдрiзана косою
квiтка, похитнулась i впала на руки полковника, що пiдбiг до не©. Петро
теж кинувся до сестри, по його щоках котилися сльози. Коли бiдолашну
дiвчину привели до пам'ятi, вона тихо, безутiшно заридала.
- Недолюдки, христопродавцi, гаспиди! - хрипiв Петро, притискуючи Прiсю
до грудей. - Ех, чого ж мене не було там?.. Я або захистив би, або хоч
натiшився б!..
- Батько ваш тепер у ясних оселях божих iз святими мучениками й
праведниками; там йому краще, нiж тут, на землi. А ми вже справимо по
ньому таку панахиду, яко© й свiт не бачив. Ти, Петре, залишишся з нами;
знайдемо недолюдкiв, якi знущалися з твого батька... А ти, Прiсю, не
журися, ми не кинемо тебе. Залiзняк ласкаво погладив дiвчину по голiвцi. У
цей час дверi вiдчинилися, й до сторожки ввiйшов Найда.
- Ну, панове, одведiть дiвчину до людей, - звернувся Залiзняк до
запорожцiв. - Тут й лисянськi селяни, а до нас пришлiть Неживого. Ти ж,
Петре, коли хочеш, залишайся з нами.