Старицкий М.. Останнi орли

нещасному куточку нашо© Укра©ни вже нема нi шляхти, нi козацтва, нi
мiщанства, а лишився тiльки простий, сiрий, замордований у неволi народ.
Де ж серед цих злиденних, темних рабiв знайдуться лицарi, здатнi запалити
всiх великою думою?
- такий орел! А коли вiн заклекоче, то й орлят пiднiметься багато! -
захоплено почала Дарина. - Запорожцi рвуться сюди i з братньо© любовi
ладнi покласти за нас сво© голови, лiвобережна шляхта й козацтво хоча й не
смiють без волi царицi вiдверто втрутитися в боротьбу, але щирим серцем
потай спiвчувають нам, та й сама цариця про нашi бiди особисто уболiва i
пiклу ться про наш народ перед польським урядом.
- Чула, чула... I отець Мельхiседек повiдомля мене про це в листi, та
тiльки всi турботи царицинi залишаються марнi. Не зважають на них
латиняни-поляки, проти короля повстали й жахом сповнюють кра©ну... Хто ж
насмiлиться проти цi © страшно© сили пiднести голос, коли навiть велика
цариця, заради полiтики, не наважу ться пiдняти на них свою могутню руку?
- Насмiляться! - збуджено вигукнула дiвчина. - Залiзняк насмiлиться, i
Найда насмiлиться!
- Найда? - поблажливо усмiхнулася iгуменя у вiдповiдь на щире
захоплення панни. - Та це ж байка, казка, вигадана народом!
- Нi, не казка, а правда!
- Як правда? Адже люди гомонять - i я чула, - нiби Богун i досi. живе
древнiм схимником у Печерах i назива ться Найдою i що нiбито в слушний час
вiн скине рясу, знову пiдпережеться мечем i визволить з неволi Укра©ну,
злучивши обидвi частини ©© во дино... I що нiбито вiн уже скинув рясу й
подав навiть бойовий клич.
- I про це ваша ясновелебнiсть чула? Уже заговорили й про це? - в
шаленому захопленнi вигукнула Дарина.
- Атож, гомонять... Цими днями навiть прочанки розповiдали, але ж це
байка, i радiти ©й, моя дитино, не подоба : адже славному Богуновi нинi
було б двiстi рокiв, а хiба життя людське може бути таке довге?
- Звiсно, нi. Про Богуна - це байка, але не про Найду! Найда - жива
людина... I молодий ще, сповнений сил, високо© доблестi, лицар i
могутнiстю, i духом, орел-козак, окраса Запорожжя! - палко вела далi
Дарина, виблискуючи очима й зашарiвшись. - Вiн справдi був ченцем, спершу
в Печерах, а потiм у Мотронин-ському монастирi; з туги попрощався з
свiтом, не бачачи порятунку любiй його серцю вiтчизнi, а нинi вiн пiднiсся
духом, запалився надi ю i кинувся у вир боротьби, щоб врятувати душi
улюблених братiв... Народ пам'ята Богуна, славного лицаря, того й плута
його iм'я з Найдою...
- Он воно що, - спроквола мовила iгуменя, пильно дивлячись на дiвчину.
- Видно, кохана дитино моя, що ти вiд щирого серця вiриш цим лицарям i
глибоко шану ш ©х... Дай боже... Дай боже! Тво© останнi слова i в мене,
стару, вселили бадьорiсть i надiю... Усе, звичайно, в руцi промислителя.
Його воля i його сила! Але й нам, рабам його велiнь, потрiбна твердiсть
духу i уповання, понеже зневiра вкрива серце iржею... О господи, владико
наш! - iгуменя молитовне склала руки й пiдвела очi до лика спасителя в
терновому вiнку. - Не дай менi скнiти в неробствi й зневiрi! - i потiм,
пiсля коротко© молитви, додала, звертаючись до Дарини: - Ти, моя люба
ясновельможна панно, пiдбадьор сво©м словом i сво ю гарячою вiрою дочок
мо©х, черничок... Ох, потребують вони зело' твердостi й змiцнення духу:
враг убо сильний, а плоть немощна... А вiд пiдступних i лютих латинян
iдуть спокуси та пiдкупи... Уже якiсь баламути проникли в саме серце
благочесного монастиря i отру©ли душi двох новеньких черничок влалi© та
Веронiки... Либонь, отру©ли, бо сi чернички вже пробували потай
переконувати деяких сестер, що бог для всiх один i байдуже, як поклонятися
йому! То навiщо ж, мовляв, ця впертiсть? Тiльки дурнi вiвцi впертi... Риба
- i та шука , де глибше, а людина - де лiпше... Це, бачте, все до того
мовиться, що за унiю офiцiал ©хнього митрополита Мок-рицький обiця усiм
пiльги й розкошi, а за вперте дотримання благочестя, яке нашi напасники
iменують схизмою, погрожу бiдами й винищенням.
- Хiба вони смiють? - обурилась Дарина. - Адже ваш монастир древнiй i
права його скрiпленi королями!
- Що для них королiвськi декрети й грамоти? Ось губернатор Кшемуський,
що в Лисянцi, - йому наш монастир i не пiдляга , а вiн одняв у нас майже
всi пасовиська й сiножатi... А митрополит унiатський, з благословення папи
римського, постановив унiверсалом, що де з'явиться - чи то в монастирi, чи
то в парафi© - хоча б кiлькох охочих пристати до унi©, то храм вiд
православних вiдбирати й перетворювати на костьол. Того-то й потерпаю я
так за нашу святиню: якщо, не доведи господи, вдереться сюди офiцiал, та
ще з бандою конфедератiв, котрi нинi всюди чинять на©зди, то цi двi
сестри... вiд страху, згодяться на унiю, i тодi монастир наш перейде до
рук латинян...
- Невже православнi сестри зважаться на таку мерзенну зраду?
- Ох, спокуса велика© За православ'я нiхто не заступиться: воно
безправне, а за унi ю - i сила, i мирськi спокуси...
- I ясновелебна мати вважа , що Мокрицький пiде в цi нетрi?
- Уже двiчi був i домагався розвалити браму.
Дарина похнюпилась. У цей час задзвонили до ранньо© обiднi. Iгуменя
встала, перехрестилася i хотiла вже вийти, та, помiтивши, що дiвчина
заметушилася, зупинила ©© ласкавим жестом:
- Не утруднюй себе, дитино моя, а вiдпочинь пiсля довго© й важко©
дороги;
i тобi, i нам тво© сили потрiбнi... Встигнеш iще помолитися i
вклонитися нашим святиням... А зараз краще засни до трапези... Тебе нам
господь послав, бажана й довгождана госте, тво гаряче серце, уповаю,
зiгрi серця наших черниць, змiцнить ©хнiй дух i, може, навiть заблудлих
овець наставить на путь iстини...
- О, вiддам на це всi сили, всю любов мою...
- Iди ж з миром, дочко моя, спочинь, а ми за тебе й за твою велику
справу щиро помолимося, - i, перехрестивши Дарину, мати Серафима тихо
вийшла з келi©.
Пiсля лiтургi© iгуменя, щоб не порушити сну дорого© гостi, навi©ь не
заходила до сво © келi©, та коли вдарив дзвiн до трапези, вона обережно
ввiйшла i здивувалась, заставши Дарину на ногах i бадьорою. У трапезнiй
iгуменя вiдрекомендувала почеснiй гостi i заслужених черниць, i новеньких
- бiлиць; до значних i найстарiших черниць дiвчина пiдiйшла за
благословенням, а з молодими сестрами дружньо обнялася. За трапезою мати
iгуменя почала розпитувати Дарину про царицю, про очiкувану вiд не©
допомогу, про новини з сусiдньо© Укра©ни i взагалi про надi© на визволення
нещасного краю з польського ярма, причiм розпитувала так, немовби до того
не розмовляла з панною про все це. Дарина з великим запалом переказувала
радiснi новини: що народ уже весь пiднявся на захист сво © вiри й волi, що
на чолi народно© боротьби стали великi геро© - полковник запорозький
Залiзняк i лицар-чернець Найда, посланий богом, що завдяки клопотанню
славного заступника, найпревелебнiшого отця Мельхiседека, цариця
росiйська, як ласкава матiр, звернула погляд на багатостраждальний, рiдний
по кровi й вiрi народ, що вона вже зiбрала на кордонi непереможнi сили,
щоб допомогти йому, i що вся Лiвобережна Укра©на горить одним бажанням -
за знаком царицi кинутися в обiйми сво©х братiв.
- Уповайте ж, сестри, - закiнчила свою натхненну оповiдь Дарина, - на
допомогу милосердного бога й велико© бiло© царицi. Вона твердо вирiшила
вирвати сво ю всесильною рукою цей край iз лядсько© i латинсько© неволi...
Отже, бiдi й насильству незабаром прийде край, i днi згубно© сваволi уже
полiченi. Кожний, хто перетерпить, матиме спасiння не тiльки там, де пану
вiчна правда, але буде нагороджений i тут, на землi, щедротами велико©
монархинi, а всяк, хто спокуситься i не всто©ть, буде затаврований вiчною
ганьбою й покараний як зрадник i Ка©н!
Натхненна мова дiвчини всiх пiдбадьорила, почулися радiснi вигуки й
палкi молитви до бога. На обличчях у всiх засвiтилася надiя, очi
загорiлися вогнем свято© вiри... Тiльки двi молодi чернички при останнiх
словах Дарини помiтно зблiдли й похнюпились, ховаючи збентеженi погляди.
Келiйку собi Дарина обрала по сусiдству з запiдозреними сестрами -
вла-лi ю i Веронiкою, щоб частiше бувати з ними й тiснiше зблизитись та
по дружбi дiзнатися про ©хнi думки, а потiм i вплинути на них, по
можливостi. А втiм, першi Дарини-нi спроби не дали бажаних наслiдкiв:
влалiя залишилася замкнутою, мовчазною, Веронiка, правда, виявилася
чутливiшою i податливiшою, але й вона в розмовах була дуже обережна,
насторожена й бiльше сама випитувала, нiж задовольняла цiкавiсть сусiдки;
проте дiвчина ще не втрачала надi©.
На третiй день кульгавий з побратимами зiбралися рушати назад i прийшли
до монастирсько© брами попрощатися з панною. Дарина вийшла до них i
попросила кульгавого переказати лицаревi, який прислав ©й подарунок, що
вона дяку йому вiд щирого серця i що за його бажанням прибула в монастир,
щоб вiн знав це й пам'ятав...
- Та ще ось що перекажи: над цим монастирем нависло лихо, i кожно©
хвилини над беззахисними черницями можуть вчинити звiряче насильство.
- Це правда, - хитнув головою кульгавий. - Сторож нам такого наговорив,
що аж серце похололо!..
- Ну, отак i передай, що панна чека .. - закiнчила Дарина. - I що без
охорони ©й страшно вертатися, що вона, мовляв, рада, дяку i чека .
Тихо потекло життя Дарини в схованому вiд житейських бур i хвилювань
монастирi. День проходив у молитвах, церковному спiвi й побожних розмовах.
Розкiшна природа й молитовний настрiй го©ли душевнi болi, гасили вогонь у
кровi й наповнювали серце дiвчини лагiдним, примирливим почуттям. Та коли
вночi монастир поринав у тихий сон i в тiснiй келi©, освiтленiй тiльки
тремтливим вогником лампади, западала насторожена тиша, тодi прокидалися в
головi Дарини бентежнi думи й летiли далеко-далеко за стiни монастиря,
через лiси, до ©© найдорожчого друга, до дивного лицаря, який уявлявся ©й
в ореолi слави, з булавою в руцi. До нього простягалися з вдячним
захопленням тисячi рук, звiльнених од тяжких кайданiв... А вона, вона
стояла там, не зводячи з нього очей, i палала вiд щастя... I серед
незлiченного натовпу лицар впiзнавав ©©, i йшов до не©, i говорив голосом,
що тремтiв од хвилювання: "Ось вона, обраниця мого серця, дружина моя на
все життя!"
Але свiтлi картини часто змiнювалися похмурими, уява малювала Даринi ©©
героя порубаним, умираючим десь серед поля чи скривавленим i розтерзаним
катами на тортурах. Тодi вона схоплювалася з постелi й кидалась iз палкою
молитвою до розп'ятого бога...
Тiльки коли лунали удари дзвона, що сповiщав про пiвнiч, i нiчний
сторож клепалом починав будити луну, тiльки тодi влягалися сполоханi
Дарининi думки, i вона склепляла стомленi очi.
Та чим бiльше минало днiв, тим сумнiше ставало дiвчинi. Болюче питання
- де Найда, що тепер з ним, чи вiн очiку слушного часу, чи вже кинувся у
вир криваво© розплати, - невiдступне стояло перед нею не тiльки в нiчнiй
тишi, але й пiд час спiльного молiння в храмi; а замкнуте життя в цих
глухих стiнах, схованих у глибокiй долинi за неозорими лiсами, не давало
на те запитання нiяко© вiдповiдi.
Минув тиждень; вiн не принiс сюди iз зовнiшнього свiту нi звiсточки, нi
листа, нi живо© людсько© душi. Це починало гнiтити й тривожити Дарину;
адже вона вирвалася з Ки ва для того, щоб стати ближче до народно©
боротьби, стежити за ©© розвитком, жити ©© тривогами, навiть брати в нiй
участь, - i раптом потрапила в таке мiсце, куди зовсiм не доходили звуки
життя i звiдки вибратися було майже неможливо. Досада почала заповзати в
Даринине серце, досада, яка межувала з вiдча м. Невже вся ©© мiсiя
обмежиться цим монастирем? Велична iдея визволення Правобережно© Укра©ни й
возз' днання ©© з другою половиною, для створення великого цiлого, - ось
що цiлком полонило дiвчину. I раптом вона виявиться вiдрiзаною од
боротьби, замкненою на нiмому кладовищi безцiльно й даремно, бо вплив ©©
на двох непевних сестер зда ться сумнiвним, а в разi прямого насильства i
розбою хiба могли б принести якусь користь ©© кволi руки...
Дарина сказала матушцi Серафимi, що ©й вкрай потрiбно якомога швидше
повернутися додому чи принаймнi в Мотронинський монастир, звiдки жвавiшими
були зносини з Ки вом; але стара рiшуче не пускала дiвчину саму без
належно© охорони, побоюючись нападу польських розбiйницьких ватаг, яких з
кожним днем ставало бiльше. Сторож, котрий мав зв'язок з сусiднiми
висiлками й хуторами, щодня доповiдав iгуменi про новi кривавi вiстi, якi
долiтали в його хату з лiсових околиць. Нарештi iгуменя вирiшила послати в
Мотронин до отця Мельхiседека гiнця з листом. В листi Дарина просила його
превелебнiсть прислати за нею, якщо знайдуться в монастирi чи його
околицях вiльнi люди, хоча б чоловiк iз десять охорони, а iгуменя
повiдомляла, що довкола Лебединського монастиря нишпорять конфедерати i
якщо не буде прислано озбро но© допомоги, то нападу можна чекати кожно©
хвилини. Минуло кiлька днiв, а з Мотронина не було вiдповiдi, й сам
посланець пропав безвiсти; вирiшили, що вiн потрапив до рук полякiв i,
певно, загинув. Коли це й справдi так сталося, то небезпека, яка
загрожувала затворницям, ще збiльшувалася: адже вiдiбранi листи виказували
©хню цiлковиту безпораднiсть i беззахиснiсть, а прохання прислати озбро ну
охорону могло тiльки спонукати ворогiв до нападу...
Та поки що в монастирi було тихо, глухо, тоскно. До Дарини почав
пiдкрадатися розпач...
Якось пiзнiм вечором, коли черницi виходили з церкви i останнiй звук
дзвона, хвилюючись, летiв удалину, де згасав у сизiй iмлi, хтось енергiйно
постукав у браму. Пiзнiй нетерплячий гiсть у такий неспокiйний час усiх
стривожив. Дехто поспiшив до iгуменi, щоб сповiстити ©й про прибуття
невiдомо© особи, iншi кинулися до брами.
З переговорiв через замкненi кованi ворота з'ясувалося, що пiд захист
монастиря, вирвавшись з рук мерзенних убивць, якi розгромили дальнiй
виселок, прибiгли двi жiнки: плачучи й стогнучи, благали бiдолашнi
впустити ©х якомога швидше в монастир, бо вони помирають од ран,
виснаження, спраги й бояться погонi...
Дарина перша почала просити матiр iгуменю, щоб вона звiльнила сердешних
од зайвих розпитувань i дозволила вiдчинити браму, хоч сонце вже й зайшло.
Врештi браму вiдчинили. Жертвами польсько© сваволi виявилися двi ще
молодi жiнки, мiцно© статури й високi на зрiст. Сво©м виглядом вони
справили на всiх гнiтюче враження: скривавленi обличчя були закутанi в
хустки, крiзь дiри подерто© одежi виднiлися синцi й почорнiлi рани.
Нещасних оточили зворушливим пiклуванням: та особливе спiвчуття виявила
до них сестра влалiя: вона попросила матiр iгуменю дозволити ©й
прихистити жiнок у сво©й келi©, взявшись обмити й перев'язати ©м рани i
доглядати ©х, поки вони не одужають. Цей порив спiвчуття запiдозрено© у
зрадi сестри, спiвчуття, яке вона виявила до православних селянок,
потерпiлих вiд унiатiв, переконливо свiдчив, що напрям ©© думок змiнився,
що колишнi симпатi© повернулися. Мати iгуменя була врадувана такою змiною,
приписавши ©© впливу Дарини, й охоче погодилась на просьбу влалi©.
Селянки ввiйшли до ©© келi© i, озирнувшись довкола, якось особливо
перехрестилися.
- Iменем найсвятiшого Iсуса, - промовила, стишивши голос, одна з них.
- Вся побiдиши, - вiдповiла влалiя.
- А чи добре зiлля? - спитала друга.
- Загубив ранковий вiтер... - i черниця показала рукою на схiд сонця.
- А нiч оживить! - усмiхнулася перша. Жалiслива черниця заговорила iз
сво©ми гостями пошепки. Через кiлька хвилин до келi© ввiйшла Дарина. Вона
висловила подив, що влалiя ще й не бралася перев'язувати рани. Та
збентежилась.
- Не утруднюй себе й сестри, вельможна панно, - поспiшила загладити
розгубленiсть черницi одна з селянок, - ми самi вiдмовились. Вiддирати од
ран ганчiр'я - це така мука, що краще зробити це завтра. А тепер у нас
одне бажання - вiдпочити; ниють костi, а вiд утоми й руки не пiдiймаються.
- Все-таки лiпше, - порадила Дарина, - перев'язати рани зараз, нiж
лишати до ранку, а то ще прикинеться огневиця й вони запаляться... Але
селянки жалiбно застогнали.
- Змилуйтеся, панно, ми люди простi... хлопи... на хлопськiй шкурi й
так заго©ться, присохне, як на собацi...
Дiвчину прикро вразили цi грубi й презирливi слова селянок про самих
себе, а особливо оте "хлопи".
- Нащо ж ви назива те себе пiдлим лядським прiзвиськом? - обурилася
вона. - Ви такi ж люди, як i вони; це пани, захопивши наш край,
перетворили вiльних людей на сво©х рабiв.
Одна з селянок, та, що голоснiше стогнала, притихла й обпекла Дарину
лютим поглядом з-пiд насунуто© хустки, а друга, навпаки, збуджено
пiдхопила ©© слова:
- Ох, так, так! Клятi, каторжнi ляхи i вiра ©хня клята... Щоб ©м добра
не було! Щоб вони щезли навiки! Це вони, клятi, прозвали нас хлопами й
бидлом... Це вони завзялися усiх нас винищити: ой, коли ж до нас прибуде
допомога вiд московсько© царицi, коли вона перевiша всiх ляхiв? Ми чули,
що вiйська ©© вже тут, пiд лiсом!
Кволий голос жiнки раптом змiцнiв i лунав тепер сильно й твердо. Це
здивувало дiвчину.
- Нi, вiйська iмператрицi поки що пiд Ки вом, - зауважила вона, - i
цариця пошле ©х тiльки тодi, коли сейм вiдмовить ©й у всiх ©© клопотаннях.
Та селянка, яка було притихла, закашлялась i знов почала стогнати.
- Ну, сестро влалi , - спроквола мовила Дарина, пильнiше придивляючись
до жiнок, що сидiли на лавi, - якщо бiдолашнi мученицi так стомилися, то
треба ©м якомога швидше приготувати постiль... Трьом у цiй келi© тiсно...
Нехай хтось iде до мене.
- Спасибi, милостива панно, - вiдказала та, котра щойно стогнала, й
перезирну-лася з сво ю товаришкою, - ми не гiднi тако© честi... Турбувати
ясновельможну... Можливо, посланницю царицi... Задля пiдлого люду...
- Що за дурницi! - обурилась Дарина. - Я не царська посланниця, а
руський люд не пiдлий... Щось ви занадто вже себе принижу те.
- То я збiгаю до сестри Веронiки за коберцем, - перебила дiвчину
вла-лiя i, не дочекавшись вiдповiдi, швидко вислизнула з келi©.
Дарина мовчки провела ©© очима, а потiм почала приглядатися до
втiкачок; та вони сидiли похнюпившись, а свiтло лампади було надто тьмяне.
У серцi дiвчини заворушилась якась невиразна пiдозра.
- Де ваш хутiр? - спитала вона.
- Там, далеко... Бiля Мотронина... - вiдповiла селянка, що лаяла ляхiв,
а друга почала знову стогнати.
- Бiля Мотронина? А що там чувати? - пожвавiшала Дарина.
- Чули, що гайдамакiв перебили, тамтешнього iгумена схопили, а монастир
пристав на унiю...
- Не вiрю! Не такi нинi гайдамаки! А про монастир - брехня, мерзенна
брехня! - вигукнула обурена панна. - Поки й свiт сто©ть, руськi не зрадять
сво © вiри! Розбiйники ляхи можуть вирiзати благочестивих, спалити храми,
та нема в свiтi сили, яка б змусила нас зрадити свiй народ i
перевернутися на пiдлих латинян.
Обидвi жiнки, що, згорбившись, сидiли на лавi, вiд останнiх слiв Дарини
пересмикнули плечима й схопилися з мiсця. Почувся шепiт, i дiвчина вловила
в ньому щось дуже схоже на "пся крев". Та через мить жiнки знову впали в
апатiю.
- Що з вами? - пiдозрiливе спитала Дарина.
- Ох, морозить i трусить... Зовсiм погано! - застогнала одна з селянок.
- Чи не огневиця, бува?
- Не гнiвайся на нас, ясна панно, - додала, стогнучи, друга. - За що
купили, за те й прода мо... Люди брешуть, то й ми брешемо... А звiсно,
руський люд благочестивий, не те що католики... Та я б сам... - тут
селянка, наче подавшись, закашлялась.
Дарина встала. В цю мить до келi© ввiйшли сестри влалiя i Веронiка з
ковдрами й подушками в руках.
- Я до себе вiзьму одну хвору, - промовила Веронiка.
- От i добре, - всмiхнулася Дарина й вийшла з келi©.
Нiчна прохолода, напо на тонкими пахощами й вологою, остудила ©©
розпашiле обличчя й дала полегкiсть грудям. Дiвчина зупинилася, щоб
надихатись живлющим повiтрям i обмiркувати, що дiяти далi. Цi втiкачки
сво ю поведiнкою i розмовами одразу збудили в не© пiдозру, а тепер ця
пiдозра перейшла в упевненiсть, що вони зовсiм не селянки, а тiльки
прикидаються й брешуть, i що навiть, можливо, вони й не жiнки... А коли
так, то це - вороги!
В цю мить хтось виглянув крадькома з келi© i вiдразу ж зник. Гаятись
далi було годi, й Дарина швидко пiшла до матерi iгуменi, щоб повiдомити ©©
про небезпеку й вжити завчасу якихось заходiв.
Стара була ще на молитвi. Коли дiвчина сказала ©й про сво© пiдозри,
вона жахнулась. Негайно розбудили матiр економку i матiр казначею. На
короткiй радi вирiшили негайно розвести селянок по iнших келiях,
приставити до них сторожу, попередити воротаря й послати його сина в
сусiднiй виселок, щоб звiдти ще вночi прибула допомога.
Спершу пiшли до влалi©... Та як же всi здивувалися, коли, вiдчинивши
дверi, побачили, що келiя порожня; мати економка кинулась в сусiдню келiю
до Веронiки, але й там не було нiкого...
- Бийте на сполох! - звелiла iгуменя. - Бiжiть до брами, щоб нiкого не
пропускали!
Дарина побiгла до брами. Вона була напiввiдчинена; а коло не© лежали
воротар i його жiнка...
Дiвчина нахилилася, щоб розбудити ©х, i потрапила рукою в теплу липку
рiдину: воротар i його жiнка лежали мертвi в теплiй iще калюжi кровi.
На страшний Даринин крик iгуменя з ключницею кинулись до брами, а
сполоханi дзвоном чернички спросоння заметушилися, не розумiючи, що
трапилось, де небезпека, i шукали очима вогню...
- Господи, спасе наш! Що сталося? - волала перелякана iгуменя,
пiдбiгаючи до Дарини.
- Рятуйте! - кричала та в нестямi, пiднявши вгору руки. До брами почали
збiгатися чернички.
Одна наблизилася з лiхтарем i освiтила панну. Усi побачили, що в не©
руки в кровi.
- Зарiзали! Брама! - не вгавала Дарина, показуючи рукою на прочиненi
ворота.
Черницi перелякано закричали, але всi спершу подумали, що лиходi©
поранили панну.
- На бога! Хто тебе поранив, дитино моя? - кинулась до дiвчини iгуменя.
- Не мене!.. Воротар... жiнка... зарiзанi... Брама вiдчинена!
Тiльки зараз усi побачили трупи, що плавали в кровi, й зацiпенiли вiд
жаху
- Замкнути ворота! - першою опам'яталася мати iгуменя й сама пiдбiгла
до брами, щоб допомогти черничкам у цiй незвичнiй для них роботi. Слiдом
за iгуменею кинулася до важких ворiт i Дарина. Та було вже пiзно.
Греблею мчали до брами озбро нi вершники. За мить дужi руки налягли
зокола на ворота, й вони розчинились, примусивши кiлькох черничок
вiдскочити вбiк.
- За мною, дiти, в трапезну! - твердим голосом промовила мати Серафима,
звертаючись до закам'янiлих черничок. - Там помолимося... На все божа
воля! Без не© жодна волосина не впаде з голiв наших!
Усi пожилицi монастиря, i старi i молодi, кинулися до трапезно©. Iз
спотвореними жахом обличчями, заламуючи руки й б'ючи себе в груди,
юрмилися вони навколо сво © матерi; зойки, стогiн та iстеричнi ридання
нещасних черниць лунали пiд темним склепiнням, освiтленим лише однi ю
лампадою.
- Змiцнiться духом, дiти мо©! Настав-бо час постояти за нашу
благочестиву вiру та послужити вiдважно й твердо розп'ятому боговi!
Погляньте на цього божественного страдника, - iгуменя показала рукою на
образ спасителя в багряницi й терновому вiнку. - Погляньте, з якою
усмiшкою високо© любовi гряде вiн на хрест за грiхи нашi, за спасiння
наше" То чому ж тут лунають стогiн i плач? Не ридати, а втiшатися душею
треба, благоговiти серцем, що господь сподобив нас постраждати в його
iм'я: хiба може бути бiльше щастя, вище блаженство на свiтi? Розбiйник,
який увiрував у Христа в годи'ну мученицько© смертi, зазнав серцем раю, i
душу його осяяла радiсть... Невже ж ми, сповiдуючи благочестя, люблячи
вiтчизну свою, покажемо малодушнiсть перед мучителями, перед ляхами,
панами, ксьондзами, якi ненавидять нас?.. Наш страх i зневiра впадуть на
нашi голови довiчною ганьбою i будуть зустрiнутi презирливим смiхом
ворога, а наша твердiсть i стiйкiсть викличуть у насильника-супостата
повагу... Заклинаю ж вас в iм'я господа сил... Станьмо крiпко i з
непохитною вiрою, без страху перетерпiмо за святу велику справу! Будь-яка
мука, будь-яка ганьба, прийнятi за Христа, чистим, променистим сяйвом
вiнця мученицького...
Натхненне слово матерi iгуменi, сказане твердим голосом, справило
враження: голосiння i стогiн одразу стихли; черницi пiдбадьорились, ©хнi
очi загорiлися завзяттям i жагою подвигу.
- Сестри мо©! - в екстазi заговорила Дарина. - Перетерпимо, але не
марно! Вiдкиньмо i дiвочу боязкiсть, i лагiднiсть жiночо© душi... Дорого
продаймо сво життя лютим звiрам! Ми беззбройнi й безсилi... Але проти
наших катiв ми знайдемо в собi й хитрощi лисицi, й пiдступнiсть змi©.
Згадаймо, сестри мо©, Юдiф! Ця жiнка славним подвигом врятувала свiй
рiдний народ: вона пiшла у ворожий стан до азiата, пiшла, озбро на тiльки
сво ю вродою та залiзним серцем, i за свою ганьбу вiдтяла голову
супостатовi... Будьмо ж, мо© любi подруги, такими, як Юдiф!
- Благословення боже над усiма вами! - закiнчила iгуменя, перехрестивши
всiх навколо.
Тим часом конфедерати, вдершись у монастир, розставили всюди сторожу, i
ватажок банди з десятком шляхтичiв-гусарiв та челяддю кинувся до церкви;
оточивши ©© жовнiрами, вiн звелiв привести до себе схизматського попа й
iгуменю, а потiм i всiх черниць.
Це був той самий хорунжий iз команди Младановича Фелiкс Голембицький,
який нещодавно ганебно втiк з Турово© i в жалюгiдному виглядi прибув на
раду до Уманi. Нинi вiн, перед беззахисними жiнками, хизувався пихатою
вiдвагою i горiв диким бажанням помститися на нещасних за сво ганебне
боягузтво в сутичцi з гайдамаками, а також прагнув довести Мокрицькому, що
вiн швидше й лiпше за нього оберта хлопськi хлiви на католицькi кляштори
й костьоли.
Тепер Голембицький був невблаганний i лютий; здавалося, що нiякий зойк
страждання не може зворушити його серця.
Незабаром два жовнiри привели до хорунжого худенького, маленького,
згорбленого священика з рiденькою бiлою борiдкою, майже лисого. Ряса на
ньому була подерта; запалi, кiстлявi груди ходили ходором. Вiд хвилювання
й переляку вiн тремтiв, як осиковий листок.
- Давай ключi, лайдаку! - гримнув на нього ватажок загону. Священик
мовчав.
- Ключi давай, шельмо! - крикнув хорунжий ще лютiше й з такою силою
смикнув старого за бороду, що в руцi залишилося пасмо срiблястого волосся.