Старицкий М.. Останнi орли

скель!
Слова врейки, "що в цiй ямi кiнець свiту", "що сюди нiхто й не
загляне", били в серце Сари ножами, вина з тугою озиралася кругом i з
жахом ступала тремтячими ногами, неначе кожен крок наближав ©© до
вiдкрито© могили... нi, не до могили, - вона б у могилу пiшла з радiстю
вiд сво©х катiв, вiд ©х нелюдських катувань, - а ©© ведуть у кам'яну
в'язницю, звiдки нiхто не визволить ©©, звiдки не долинуть до дорогих
людей нi зойки ©©, нi останнiй крик нерiвно© боротьби.
- Вус? Я не про тi страхи, - заговорила нарештi Ривка. - Вiд хлопських
страхiв пуриц мiй втiк, i, правду кажучи, кращого мiсця, бiльш прихованого
нема на цiлому свiтi! А я ось про що: про цi урвища, що й дна не видно, а
коли йдеш, то в головi наморочиться, у вухах дзвенить i в очах зеленi
кола. Я ось про цi провалля... Ну що, коли зiрватися тут, кiсток не
позбира ш!
- Авжеж, не позбира ш! - кивнула головою жебрачка. - Цi © весни
зiрвався он з того мiсця, що перед нами, а може, й з сво © охоти стрибнув,
якийсь подорожнiй, - так до дна не долетiв: розiрвало його об гостре
камiння на шматки, i знайшли на днi тiльки шапку та цiпок...
Сара здригнулась i на хвилину зупинилася.
"А що, коли?.. I за мить усе щезне, всi страхiття, муки!" - промайнула
в не© думка. Урвище було за п'ять ступнiв.
- Ой вей! Замовкни! Не розказуй такого! Оно перелякала ©©... Та не
встигла Ривка доказати, як Сара, зiбравши останнi сили, рвонулася й,
вислизнувши з рук сторопiлих супутниць, кинулася до прiрви. Одчайдушний
крик завмер на устах жiнок; жах прикував ©х на мiсцi... Ривка бачила, як
Сара хитаючись наблизилась до страшного урвища й кинулась туди, витягши
руки вперед... Стара скрикнула й затулила очi руками, та через секунду ©©
штовхнула жебрачка:
- Вона зачепилась, бiжимо!
Коли Ривка вiдкрила очi, жебрачка вже була на краю прiрви й, напружуючи
всi сили, щось тягла.
- Допоможiть! Вислиза ! - гукала вона, задихаючись.
Ривка пiдбiгла до не©.
Жебрачка держала в руках край Сарино© спiдницi й намагалася вхопити
ноги дiвчини; мабуть, нещасна кинулась у провалля, не добiгти до краю
урвища, - тiло ©© перевалилося, але падiння затримав гострий камiнь, за
який зачепилася ©© спiдниця. А втiм, легка тканина рвалася, й непритомна
жертва, що висiла над прiрвою, ось-ось мала зiрватися вниз.
Багато довелось докласти обом жiнкам зусиль, поки ©м пощастило схопити
Сару за ноги й витягти на найближчий карниз.
Але вона лежала непритомна, а пiд руками не було води. Жебрачка
порадила вiдтягти Сару подалi вiд урвища, на вiтер.
У цей час до них пiдбiгла кучерява обiдрана дiвчинка з чорними
виразистими очима.
- Ой мамо! Ти мене покинула, я тебе скрiзь шукаю! - кинулась вона до
жебрачки, скоса поглядаючи на Ривку, та коли погляд дiвчинки впав на Сару,
що лежала нерухомо, очi ©© заiскрилися сльозою, й вона, припавши до
матерi, зашепотiла: - Ой мамулю! Це вона ©© задушила, ця вiдьма? Ой як
жаль! Тiкаймо, а що буде нам! Битимуть!
- Мо золоте ябко, - обняла дiвчинку мати. - Вона не зовсiм гешторбен,
вона тiльки знепритомнiла. Побiжи, Естерко, принеси нам з криницi води,
там пiд каменем i коряк.
Дiвчинка швиденько побiгла вниз, а стара заходилася знову терти руки й
ноги нещаснiй Сарi. А втiм, до зомлiло©, видно, поверталося життя. Обличчя
з синьо-червоного ставало блiдiше й блiдiше, груди починали помiтнiше
здiйматися.
- От покарав мене бог, що допустив найнятися в Гершка, - скаржилась,
ламаючи в розпачi руки, Ривка. - I надало ж менi, бодай я не дiждалась
маци, за мiзернi копiйки найнятися до такого гаспида! Пильнуй, каже, за
дiвкою, та й годi! Добре пильнуй! Не гойка ж я якась остання, щоб у мене
серця зовсiм не було!.. I зла я на не©, i жаль менi дiвчини; тиха вона,
сумирна, води не скаламутить, а ©©, мов ту вовчицю.... на ланцюг та в
мiшок або пiд перини. Коли б одразу, а то...
- Ой! Що ви, золота моя, - скрикнула жебрачка, сплеснувши руками. - За
що ж таке ©й катування? Хто вона буде господаревi?
- Дочка рiдна, ось хто! - не вгавала роздратована Ривка. - А за що вiн
©© мучить, достеменно й не знаю, силу замiж за нелюба, а вiд того, кого
вона любить, далеко везе... тiльки, видно, любить вона такого, що хазя©н
мiй убив би ©© зразу, та когось бо©ться. При менi кричав ©й: "Задушив би
тебе, як гадюку, коли б не був зв'язаний словом".
- Ой мамеле, тателе! Таке верзти на рiдну доню!
- Кричати? Та вiн бив ©© батогом i вiжками... душив... Як вона ще досi
не здохла, я й сама не знаю, присягаюся торою! Як задумав мiй хазя©н уночi
тiкати з Лисянки, то Сару зв'язав i вкинув у лантух, а на лантух поклав ще
двi перини й погнав степом коней, бездорiжжям, щоб збити погоню... Коли ми
од'©хали миль зо три, тiльки тодi вiн скинув з Сари перини й витяг ©© на
вiтер... Така була бiла, як сорочка, а на синiх губах темнiла запечена
кров... насилу ми одволали... Далi вiн побоявся класти перини на Сару й
держав ©© тiльки в лантусi iз зв'язаними руками й ногами... А на четвертий
день дозволив розв'язати ©й руки й iнодi сидiти... а ноги я розв'язала ©й
оце тiльки зараз, - i Ривка на доказ сво©х слiв вiдкрила опухлi Саринi
ноги.
Жебрачка вжахнулася й завела жалiбним голосом:
- Ой вей, вей! Сирiточка, нiкому заступитися... Ох, я, безпритульна,
годуюся божою рукою, а щасливiша за не©, пишну... I хороша, i красуня,
антик... А як долi нема , то й плач цiлий вiк... не дивно, що вона шукала
собi смертi...
- Це уже вдруге, - пояснила Ривка. - Перший раз вона хотiла була
кинутись пiд лотоки, втопитись, так ©© вдержали. Ой, i катував же вiн ©©,
вей мiр! Я боюсь йому й сказати тепер - заморду ...
- Навiщо ж виказувати нещасну, - проговорила зворушеним голосом
жебрачка, немов благаючи спiвчуття в Ривки. Та Ривка й не думала про
спiвчуття, бо гнiв Гершка повернувся б у першу чергу проти не© само©.
У цей час повернулася дiвчинка з корячком свiжо© води. Вiд кiлькох
ковткiв ©© Сара вiдразу опритомнiла. Вона розплющила сво© великi очi й
обвела всiх безтямним поглядом. А потiм, пригадавши все, нараз затремтiла
й почала благати рятiвникiв сво©х, щоб зглянулись над нею й пустили б ©© з
цього свiту.
- Навiщо вам мо© страждання? - ламала вона руки. - Навiщо? Ривко,
пожалiй мене! В тебе ж теж дочка. Ой пустiть мене! Пустiть!
- Ой вей, мамеле! - несподiвано й iстерично заридала на цi благання
Естерка. - Пустiть ©©, не мучте! Вона така добра... очi в не©... ой вей,
не бийте панни, не бийте! Пустiть: менi так ©© жаль!
Це благання дитини, висловлене так щиро, прорвало нарештi гiркоту, що
назбиралася в змученому Сариному серцi, й вона, притиснувши дитину до
сво©х грудей, залилася сльозами.
- Не плач, панно, не плач, адамант мiй! - втiшала Сару жебрачка,
цiлуючи ©© холоднi руки. - Велике в тебе горе, та око гови його бачить, а
раз всемогутнiй береже тебе од грiха, то не на муку ж, а на радiсть... на
його терезах наше життя, i ми не смi мо переступити його волi... Вже яке
гiрке мо життя, простягнутою рукою дитинку годую, а на бога батькiв наших
не повстану.
Цi простi, теплi слова чужо© стражденно© людини пiдбадьорили Сару, а
сльози, крiм того, полегшили бiль, що стискав ©й груди. Вона поцiлувала
жебрачку, ще раз притиснула до грудей ©© дочку, навiть обняла Ривку й,
прошепотiвши тихо: - Так, ще не пробила моя остання година, ще треба
терпiти, - пiдвелася з зусиллям на ноги й сказала сво©м супутницям: -
Ведiть мене, не бiйтеся!
Коли вони спустилися до пiднiжжя гори, то в глибокiй улоговинi лежав
уже густий морок. Гершко з сво ю бричкою стояв давно бiля корчми коло
в'©зду до мiстечка.
- Де це ти, стара вiдьмо, так довго тинялася? - накинувся був зразу
Гершко на Ривку.
Але та не розгубилася й собi закричала у вiдповiдь:
- Де тинялася! Несла на руках разом' з цi ю жебрачкою рiдну дочку ребе
Гершка... На ноги стати не може, погляньте якi! Нехай господар дасть
лiхтаря - од мотузкiв це. Та й до того двiчi зомлiвала вона, iх бiн а©д!..
Я гадала, що ми донесемо мерця... Ой вей, вей! Що робиться на свiтi!
- Ну, гершду, годi! - зупинив ©© Гершко, але не гнiвним, а лагiдним,
нiби благальним голосом. - Слабка, хвора... Ну, ноги й те ... А ти, якщо
втомилася, можеш пiдкрiпитися пивом.
- Дякую, ребе, але й вона, ось ця бiдна жiнка, вибилася з сили... та й
Сару пiдкрiпити слiд було б.
- То налийте нам два ока пива, - наказав Гершко й дав жебрачцi ще
трояка.
Стояла вже над Кам'янкою нiч, коли Гершкова бричка з гуркотом
зупинилася бiля однi © брами, що сховалася серед акацiй ближче до Днiстра.
Сара, сидячи в бричцi, вiдчувала по розлитiй у повiтрi вологiй прохолодi
близькiсть води.
Гершко довго стукав у браму й гукав; нарештi у дворi заметушилися, з
страшенним гавкотом, брязкаючи ланцюгами, заскакали собаки, i ворота
розчинилися.
З брами вийшла жiнка, висока на зрiст, трохи сутулувата. У непевному
свiтлi лiхтаря здавалося, що на всьому ©© обличчi переможно панував лише
довгий, гачкуватий нiс.
- Ану, покажи лишень менi, покажи, братику, свою Сару! - заговорила
вона ласкаво, пiднiмаючи вище лiхтаря.
Ривка пiдштовхнула до не© дiвчину, яку досi мiцно тримала за руку. Сара
мовчки поцiлувала родичцi руку.
- О, красуня! Очi, як у небiжки... немов бачу ©©. Тiльки шлехт - хвора
вона в тебе! Як вiск личенько, а сама, мов очеретинка, хита ться... Ну, та
ми ©© тут швидко поправимо! - говорила вона привiтно. - У мене всяке зiлля
, я ж знахарка! - засмiялася стара й, погладивши по щоцi знiяковiлу Сару,
звернулася до Гершка: - Спасибi, спасибi, братику, що завiтав до нас.
Тепер багатi родичi цураються бiдних, та й часи такi, що кого рiк не
бачив, то вважай краще за мертвого. Ну, хай буде благословен бог Авраама,
Iсаака й Iакова! Хай прийде з вами радiсть i мир у дiм мiй!
Гершко пiдiйшов iще раз до руки сво © родички й разом з нею та Сарою
ввiйшов у свiтлицю. Низенька невелика кiмната, з розмальованою стелею i
товстими стiнами, прикрашеними вишитими птахами i яскравими килимками,
приваблювала сво©м затишком i прохолодою, а накритий стiл, заставлений
пляшками та полумисками, надив щедрою гостиннiстю... Та й господиня так i
упадала коло сво©х родичiв. Вона голубила й пригощала Сару, хоч дiвчина
ледве доторкалася до ©жi й тiльки на дуже пильне прохання тiтки випила
невеликий келих меду. Бачачи надзвичайне виснаження Сари, господиня одвела
©© в свою спальню, де була приготована постiль, а сама повернулася до
брата i довго про щось стиха розмовляла з ним... Веселий ранок застав
спiвбесiдникiв за келихами, i вони мусили вiдкласти вирiшення багатьох
питань до наступного дня.
А Сара, лiгши на сво©й новiй постелi, вiдчула тiльки зараз, як
змучилось ©© тiло, як натомились i опухли ноги й руки, як надiрвалися,
неначе розбитi на шматки, ©© груди. Ця надмiрна знемога не давала ©й
заплющити очi, та й пережитий страх стояв iще перед ©© очима.
Щирi слова жебрачки дзвенiли в ©© вухах i вiдлунювалися в биттi серця.
"Грiх великий не вiрити в милосердя бога!" - сказала врейка, - а
християнка повинна б iще бiльше вiрити в любов i милосердя розп'ятого
бога! - зринали в ©© розгарячiлiй головi думки. - Мене одчай штовхав на
страшний грiх, а мiй любий сокiл, мiй рай, мiй Петрусь iще може знайти
свою Сару й вирвати ©© з неволi! Адже все у божiй волi... Та що це я, вей,
вей! Хто мене зможе знайти тут? Хто перенесе дорогому Петрусевi стогони
мого розбитого серця? Я на тому свiтi, живцем похована в могилi! Ох, i
кiсток мо©х не занесе на батькiвщину ворон!" - Сара почала до болю ламати
сво© руки й застогнала. Потiм нараз блискавкою майнула перед нею тривожна
думка й примусила пiдвестися. "А може, батько вiддав до рук катiв i
Петруся, i його батька, й батюшку? Але нi, батько останнi три днi не
вiдлучався з корчми й на мить. А Петро, ой мамо моя, вiн i догадатися не
мiг, куди ми по©хали, iнакше б нас догнав... Я три днi його ждала, а потiм
утратила надiю. Ой не взна вiн нiколи, нiколи, куди мене завезли... i
завезли на погибель!.. Що ж, до останньо© хвилини я терпiтиму... Та якщо
силою свого домагатимуться, то... тодi прости мене, боже!"
Сарi пригадалось лагiдне обличчя батюшки i його тихi, сповненi щиро©
ласки слова: "Дитя мо , зло на цьому свiтi не вiчне; вiд дихання любовi
воно тане i втрача свою отруту, а серед людей розвива ться все бiльше й
бiльше любовi..." Нарештi втома взяла сво , й дiвчина заснула мов убита.
Наступного дня пiзно прокинулась Сара й, не розплющуючи очей,
намагалася розiбратися в хаосi вражень i знайти рятiвну нитку в нових
обставинах свого життя. Батько, звичайно, все розповiв хазяйцi i вкупi з
нею обмiркував найсуворi-ший нагляд за кожним ©© кроком, за кожним
поглядом i за кожним ударом серця;
треба скоритися - це неминуче; щоправда, на те один спосiб - але вона
присяглася милосердному боговi терпiти до останнього... Та й, крiм того,
сторожа ©©, напевне, буде пильна й завбачлива... Сара розплющила очi й
уважно обвела ними свою кiмнату. © вразило, як усе змiнилося навколо вiд
учора: стiни зовсiм оголилися, а вчора в них було понабивано багато гачкiв
i цвяхiв, на яких висiв одяг i всяке домашн начиння; шафу з ножами,
виделками й посудом, котру вона бачила онде в тому кутку, зараз було
винесено, одно слово - в кiмнатi лишилося тiльки два лiжка та один ослiн,
i спальня вiдразу перетворилася на камеру одиночного ув'язнення.
"Отак, - усмiхнулася Сара. - Вони дуже заклопотанi тим, щоб зберегти
ув'язнену живою до при©зду головного ката... Але як полегшити тугу
ув'язнення, як пом'якшити серця приставлених сторожiв? Ривка хоч i
жорстока, та ©© завжди можна було купити за кухоль меду, а от як тiтка?
Вона схожа на сову - i очi пронизливi, i нiс гачкуватий... Вчора вона була
ласкава, а от сьогоднi, пiсля ради... О, якщо вона мене вiзьме в сво©
кiгтi, то не втекти менi..."
"От хiба що, - стрепенулася Сара, - менi одне лишилося: вiдтягти час, i
на це в мене один спосiб - хвороба. Отже, треба всiляко не пiддаватися
лiкуванню знахарки-тiтки, а приспати ©© ласкою... I, крiм того, треба на
грiзний час мати пiд рукою такий порятунок, котрий би кожно© хвилини мiг
мене вирвати з рук катiв... Це головне, головне! - захвилювалась вона. -
Тiльки так я зможу терпiти й спокiйно ждати останньо© хвилини".
Спинившись на цiй думцi, Сара стала спокiйнiша; молодий органiзм,
пiдкрiплений цiлющим сном, знову сповнився житт радiсною бадьорiстю, в
серцi зажеврiли надi©... Сонячний промiнь, пробившись крiзь щiлину
вiконницi, вигравав у золотiй курявi всiма кольорами веселки й сповнював
кiмнату ласкавим напiвсвiтлом. Навкруги панувала цiлковита тиша, тiльки з
вулицi чи з двору чути було iнодi задерикуватий крик пiвня та якась пташка
пiдлiтала до вiкна, й видовжена тiнь ©© то трiпотiла на протилежнiй стiнi,
то зникала.
Сара схопилася була досить бадьоро з лiжка, але зараз же змушена була
сiсти, бо ноги в не© i всi кiстки дуже заболiли. Та все ж таки треба було
одягтися, а сукня була порвана. Поволi пiдiйшла Сара до дверей: вони були
защепнутi з того боку. Дiвчина постукала й прислухалася, але вiдповiдi не
почула. У сусiднiй свiтлицi, де приймала ©х тiтка, певно, нiкого не було.
"Однак це зовсiм незручно", - подумала Сара й почала голосно кликати до
себе Ривку, в сусiдню кiмнату хтось зайшов, i за хвилину на порозi спальнi
з'явився батько з господинею дому.
Сара накинула на плечi велику хустку й покiрно схилилася, нiби ждучи
вiд мучителiв, якi ввiйшли до кiмнати, неминучих ударiв. Блiде личко ©© ще
бiльше поблiдло, темнi вi© закрили очi.
- Хай буде мир над тобою, дитино моя, - лагiдно промовив Гершко,
урочисто простягаючи до не© руки.
Такий початок був вельми незвичайний, i Сара пiдвела очi на батька, щоб
роздивитися краще вираз його обличчя. Довга стрiлчаста тiнь пробiгла по ©©
щоках i знову зникла: обличчя Гершка, незважаючи на лагiднiсть тону, було
суворе й та©ло в зморшках сво©х лють.
Сара покiрно поцiлувала простягнуту руку й здригнулась усiм сво©м
худеньким тiлом од внутрiшнього холоду.
- Ти сирота, - говорив далi тим же тоном Гершко, - i тiтонька Рухля
найближча i дина твоя родичка; ти ©© повинна шанувати й любити так, як
свою, ох, небiжку матiр, i кожне слово ©© мусить бути для тебе таке ж
страшне, як божий наказ, викарбуваний на каменi.
Сара здригнулася знову, й на темнiй крайцi ©© повiк блиснули двi чистi
росинки.
- Не страшне, нi, - заперечила стара грубуватим, низьким, немов
чоловiчим, голосом. - Я не хочу, щоб Сара мене боялася. Я хочу ©© любити,
як любила свою померлу дочку Дебору... Ой вей, яка вона була! Перша на
цiлий свiт i розумом, i вродою... Ой мамо, що то була за дитина! - i Рухля
витерла непрохану сльозу, висякавши при цьому й гачкуватого носа. - Ой
сирiтко, як тобi, - провадила вона, - не вистача материнсько© ласки й
теплого серця, котре б обiзвалося з любов'ю на тво© сльози, так i менi,
старiй сиротi, не вистача дитячо© любовi, яку нам бог посила в нагороду
за вiру й за нашi клопоти. От я тебе й хочу любити, як рiдну дитину, i хай
буде в тебе не страх до мене, а цiлковита довiра й любов... - i Рухля
пiдiйшла до Сари, обняла кощавими руками ©© голову й поцiлувала в чоло.
Сара впiймала руки старо© i вкрила ©х поцiлунками, а тiтка погладила по
голiвцi свою нову дочку.
- Бачиш, i не заслужила ти такого щастя, - заговорив Гершко, - а
милосердний наш бог, що виявив стiльки ласки до свого обраного народу, бог
Iзра©лiв, котрого ти не раз зневажала, - вiн невичерпний у щедротах сво©х
i дару тобi другу матiр, дару без плати, набiр: ти це пам'ятай i не
забувай! За таку ласку й ти мусиш заплатити чимось боговi. Ой, тво
минуле, тво© грiхи й провини, так само, як i тво зрадливе серце, вiдомi
тво©й тiтцi, як вiдомi були й менi, нещасному, зганьбленому батьковi, а
тому, якщо тво серце не з каменю, то ти мусиш вiдкрити його сво©й матерi:
в нiй, у ©© ласках тво© радощi, а в покiрливостi тво©й i в цiлковитому
послуховi диний порятунок. Кажу ще раз, - грiзно пiднiс голос Гершко, -
що менi легше бачити тебе зотлiлою в могилi, анiж мерзенною тварюкою серед
живих, i що я не зiгну нi перед чим i нi перед ким сво © волi!
Сара випросталась. На ©© щоках виступили двi червонi плями й розлилися
рожевою хвилею по всьому личку.
- З тво©м словом, тату, я згодна, - стримано прошепотiла вона, - смерть
лiпша за ганебне життя.
- Вперта, - проскрипiв Гершко, втрачаючи самовладання.
- Уся в тебе, - всмiхнулася Рухля. - I батько повинен не гнiватись, а
радiти, якщо дитина схожа на нього. Я от ще й не знаю дочки, а бачу ©©
серце наскрiзь - адже я знахарка.
Сара з забобонним страхом глянула на свою названу матiр, i ©й здалося,
що, незважаючи на жартiвливий, ласкавий тон, пiд гачкуватим носом в тi ©
змi©лася хидна усмiшка.
- Так от я й бачу, - вела сво стара, - що просьбою та ласкою з нею
можна все зробити, а погрозами нiчого не вiзьмеш... Гершду, мiй старший
родичу! Ти просив мене заступити тво©й дочцi рiдну матiр, то дай i права
менi материнськi:
Сару нiчим не лякай, бо вона й хвора ще... а хвороба може будь-кого
зламати, не те що...
- Хоч би одужати й вiдпочити! - простогнала Сара.
- Так, так, дитино моя, - заступилася тiтка, - нiхто тебе й прикрим
словом не скривдить, заспокойся й вiдпочивай... а я ще зiлля приготую...
то ти в нас до зими як огiрочок будеш.
Гершко нiяково мовчав, кидаючи з-пiд навислих брiв на свою дочку лихi
погляди. Вiн хотiв, як видно, поблажливо всмiхнутися, але замiсть посмiшки
його рот скривила зла гримаса.
- Нехай буде по-тво му, сестро, - нарештi сказав вiн, - може, я й
слiпий, як Товiт, а ти менi вловиш рибу, жовчю яко© зцiляться мо© очi...
Будь ©й за матiр, а права материнськi я тобi передаю цiлком... Тiльки май
на увазi, що спускати ©© з ока й на хвилину не можна: вона хотiла
заподiяти собi смерть... вона на все здатна...
- Ой-ой-ой, не бiйся, брате мiй: од мого ока й думка ©© не схова ться.
- Ну, хай благословить вас господь, - мовив нарештi Гершко й вийшов iз
спальнi. За ним поспiшила й нова опiкунка Сарина, кинувши дiвчинi: - Я
Ривку пришлю до тебе, дочко!
Так почалося в цьому закинутому куточку нове Сарине життя. Спершу,
незважаючи на запевнення знахарки-тiтки в ©© материнських почуттях, Сара
все-таки перебувала в справжньому ув'язненнi. Якщо вона лишалася сама, то
©© замикали в спальнi, не дозволяючи навiть Ривцi переступити порiг, i
лише з тiткою дiвчина могла посидiти в сусiднiй свiтлицi, не далi. На
вулицю ж i в двiр ©й було зовсiм заборонено виходити: очевидно, Сару
випробовували, й поширення ©© прав цiлком залежало вiд тiтки. Сара з
першого дня збагнула це й старалася переконати опiкунку в цiлковитiй сво©й
покiрливостi, але на одвертiсть з нею не йшла, тим бiльше, що тiтка
всякими хитрощами намагалася випитать в не© ©© та мницю, а сама була
замкнута й нещира, та©лася з усiм вiд сво © названо© дочки, - навiть не
хотiла сказати, як зветься мiсце ©© ув'язнення... Тому-то й Сара не могла
©й довiритися нi в чому, а на всi спроби викликати ©© на сердечну
одвертiсть одмовчувалася або вiдповiдала на©вно, вiдхиляючи зовсiм в iнший
бiк тiтчинi пiдозри. В одному тiльки вона хотiла переконати тiтку, що
жорстоке поводження батька довело ©© до озлоблення й зовсiм пiдiрвало
здоров'я, а що iнше ставлення могло б викликати й iншi наслiдки: все це
зрештою послабило недовiр'я опiкунки, й вона почала давати Сарi, хоч i
дуже обережно, трохи бiльше волi.
А незабаром до цього долучилась iще нова полегкiсть: Гершко ви©хав у
сво©х гешефтах зовсiм з мiстечка i ви©хав, як казала тiтка, надовго... Не
бачити свого мучителя, не тремтiти перед його холодними, зеленими очима
було для Сари справжнiм щастям, i вона тепер могла вiльно дихати й навiть
тiшитися мрiями в сво©й самотинi.
Одного тiльки Сара тепер боялася - хутко одужати й не знайти, не мати в
руцi певного засобу, який би мiг у будь-яку мить звiльнити ©© вiд мук.
Одужання в ©© план не входило, навпаки - на хворобi вона сподiвалася
виграти час, а може, й свiй порятунок, а тому вирiшила знахарчиного зiлля
не пити, а обманювати тiтку й виливати все за вiкно, та, крiм того,
якнайменше ©сти. Що ж до друго© обставини, то думка про не© не давала Сарi
спокою нi вдень нi вночi, невiдступне переслiдуючи ©© й доводячи майже до
божевiлля. Нi мотузка, нi рiка не були надiйними засобами - кати в хвилину
насильства завжди могли вiдрiзати ©й цей шлях... "От якби нiж, кинджал або
отрута... але де ©х добути, де ©х знайти?" - мучила себе Сара такими
запитаннями, не знаходячи на них вiдповiдi.
Пiсля вiд'©зду Гершка тiтка зайшла раз до Сари й завела розмову:
- Ти все ще блiда, як лiлея, й мало ©си... Тужиш, моя дитино? Сара
поцiлувала, як звичайно, ©© в руку й мовчки опустила очi.
- Авжеж, тужиш... я бачу, - вкрадливо говорила Рухля. - Та й не дивно:
у двох таких покоях можна задихнутися... без простору, без вiльного
духу... Давно б я тобi волю дала, та твiй батько наговорив менi, що ти i
потайна, i зла, що тобi вiрити не можна... I справдi, я нiякою ласкою,
нiякою щирiстю не можу заслужити в тебе цiлковитого довiр'я: бачу добре,
що тебе гризе туга, а ти все-таки нi слова! Як же я допоможу тобi, коли не
знаю причини. Я могла б порадити дещо й батьковi, походила б коло нього...
якби знала, про що клопотатися й чого остерiгатися... а слiпому шукати
дорогу важко... Ну, та бог з тобою, може, ти, гарненько узнавши мене, й
полагiднiша ш, а все-таки я, на свiй страх, хочу тобi дозволити гуляти в
нашому дворi.
Сара зрадiла цьому дозволу й гаряче розцiлувала тiтку, пояснивши ©й
свою недовiрливiсть деспотизмом батька, який залякав ©© з дитинства.
Двiр, в якому тiтка дозволила гуляти Сарi, був невеликий чотирикутник,
оточений з усiх бокiв високим парканом, увiнчаним зверху гребенем гострих
цвяхiв; в кутку двору стояла якась халупка з широким димарем. Двiр був
зовсiм порожнiй, i жодна жива iстота - нi собака, нi кiшка, нi курка - не
порушувала в ньому тишi, а тому, сидячи в дальньому кiнцi двору пiд
парканом, можна було чути плескiт тихо© рiки й шурхiт рiнi. Та, незважаючи
на те, що цей тiсний двiр був зовсiм вiдрiзаний вiд навколишнього свiту,
Сара невимовне зрадiла, побачивши над собою клапоть ясно© блакитi, а над
черепичним дахом будинку, в якому вона жила, нескiнченну стiну гiр, що
химерними бiлястими силуетами вирiзувалися на м'якiй синявi неба,
зливаючись вдалинi з високим пасмом хмар.
Сара приходила сюди й, сiдаючи на призьбi халупки, вдихала на повнi
груди струменi запашного повiтря, прислухалася до плескоту хвиль i
залiтала думками за скелястi верховини, за туманну млу, в далекий край, до
дорогих людей...
Тiтка, помiтивши, що чисте повiтря добре вплива на вiдновлення сил у
Сари й що вона пiд час прогулянок поводиться спокiйно, дозволяла ©й
частiше гуляти, так що дiвчина проводила майже цiлi днi в дворi.
Якось уранцi, сiвши на сво улюблене мiсце на призьбi, Сара раптом
почула, що в порожнiй халупцi хтось нiби переливав з горщика в горщик
воду. Вiд несподiванки дiвчина перелякалась. Не встигла вона заглянути до
халупи, як низенькi дверi вiдчинились i на порозi показалась якась
дiвчинка, вся обвiшана мокрими пасмами вовни. Дiвчинка хутко пройшла повз
Сару й заходилася розвiшувати на вiрьовцi мокру, допiру пофарбовану вовну.
Сара затулила рукою рот, щоб криком не виявити сво © присутностi. Але крик
все-таки вирвався, коли дiвчинка обернулася до не© личком: Сара впiзнала в
нiй Естерку, дочку жебрачки, яка врятувала ©© вiд смертi. Дiвчина так
зрадiла цiй зустрiчi, що мало не кинулася обiймати Естерку, але
стрималась, щоб не привернути увагу сво©х стражниць. Коли мала верталася в
халупку, Сара тихо ©© покликала:
- Естерко!
Дiвчинка здригнулась, здивовано глянула на Сару й потiм, упiзнавши ©©,
вся спалахнула вiд радостi й кинулась до не© з криком:
- Ой вей!
- Цить, дитинко! За мною стежать! - застерегла ©© Сара, притиснувши до
грудей. - Ти одiйди i вдавай, що мене не зна ш, що нiколи мене не бачила.
Не дивись на мене так i, розмовляючи, не оглядайся, щоб нiкому й на думку
не спало, що я тобою цiкавлюся, що я тебе про щось розпитую.
- Гiт, але ж чому? - здивувалася Естерка. - Тебе лаятимуть, що ти з
бiдною дiвчинкою водишся?
- Нi, не те, пiсля розкажу... Ти собi розвiшуй вовну... Я одiйду до
паркана... отак, мiй адамантику... Тепер, одвернувшись одне вiд одного, й
будемо потихеньку розмовляти... Що це за вовна й навiщо ти ©© розвiшу ш?
- Щоб вiтром сушилася... Мама приходить сюди й варить бiлу вовну в