Страница:
помсти грабувати й рiзати кого попало. Якось ми пробиралися лiсами по
Волинi, дивимось - на узлiссi горить з чотирьох бокiв, видно, пiдпалений,
виселок i панський двiр... Думаю собi, чи не наш брат похазяйнував? Хотiв
уже був про©хати мимо, але наче хтось на вухо шепнув менi: "Заверни!"
Ну, завернули. Вiд одного пораненого дiзналися, що то справдi був на©зд
- тiльки не гайдамацький, а лядський. Чортовi панки-ляшки давно вже
вигадали собi забаву: переодягаються гайдамаками та пiд нашим iм'ям i
грабують свого ж брата, а трапиться, то й укра©нського шляхтича.
Рушили ми мерщiй до двору... думка була - застукати гайдамакiв панських
зненацька, та ©х уже й слiд пропав: знедолили укра©нського шляхтича, та й
- гайда! Повернули ми назад, коли чую - в огнi крик. Я туди - полум'я вже
охопило стелю... жар сиплеться... задушливий дим хмарою стелеться...
Пробiгаю один покiй - нiкого; чую - у сусiдньому поко© затрiщало... Стеля
обвалилася... а крик чути... не то крик, не то стогiн уже. Я лiворуч - в
iнший покiй. Дивлюсь - а тут, на щастя, стеля в одному мiсцi трiснула, й
полум'я крiзь щiлину так i шугонуло вниз язиками, стало видно. Бачу - бiля
мо©х нiг лежить убита панi, голова розрубана, а коло не© дитя, рокiв
трьох-чотирьох, уже ледве пищить. Я швидше його на оберемок та з
полум'я... Насилу вискочив! I чуприну трохи обсмалив, i жупан затлiвся. Як
вискочив, то й спалахнув увесь, але мене облили водою... а дитя виявилось
хлопчиком, ну, я й прозвав його Найдою...
- То це ви мене врятували? - скрикнув отаман i кинувся обнiмати свого
рятiвника й другого батька.
- Атож, тебе, мiй сину! - запорожець мiцно притис до сво©х грудей
голову Найди i поцiлував його в лоб. - Тебе, кохане дитя! Як глянув тодi,
то й прикипiв до тебе серцем навiки. Усе мо горе немов покрилося цi ю
знахiдкою. Але де ж менi, бездомному, було притулити тебе? Думав я, думав:
нiкого й нiчого у мене не зосталося - нi кола, нi двора, нi родини, сирота
кругом, тiльки й зосталося роду, що Сiч-мати, - от я i вирiшив одвезти
тебе туди, довiрити матерi сво дине й кохане дитя. Там, на зимiвнику у
дiда Свердла, я й улаштував тебе, а братчикiв попросив доглянути, до
розуму довести й звитязi лицарськiй навчити.
- Пам'ятаю, пам'ятаю, - жваво заговорив Найда. - I пасiку, i дiда...
Вiн любив мене й пестив, розповiдав про походи, про ворогiв Укра©ни,
говорив, що козак для того й народжу ться на свiт божий, щоб захищати од
ворогiв-панiв рiдний люд i рiдну вiру...
- Еге ж... Дiд помер, а тебе згодом узяв пiд свою опiку кошовий i
приставив двох доглядачiв.
- Квача й Передерихату? Я цих добре пам'ятаю: i суворi, i людянi. А при
них уже кожного року навiдувались до мене й ви, батьку мiй, привозили
всякi гостинцi й дорогу зброю.
- При©жджав, при©жджав, мiй любий, - розчулено мовив запорожець. - I тi
хвилини були найщасливiшi в мо му життi, та я не хотiв тобi признаватися у
всьому - ще зарано було... А от коли ти став лицарем i в походах показав
свою звитягу - я подумав: "Ну, нинi вiдпуска ш раба твого, господи, з
миром", - в мене кому передати свою помсту, сво© надi©... й грошi для
цього.
- I присягаюся святим небом, - палко вигукнув отаман, - що батько в
менi не помилився: я помщуся цьому гаспидовi, цьому сатанi Кшемуському
так, як не снилося й звiру Яремi!
Запорожець схопився руками за отаманове плече й засмiявся таким
моторошним хрипким смiхом, що Найда мимохiть здригнувся, а серце його
похололо.
- Я вiрив i вiрю, що син... - тут старий урвав мову i якийсь час
мовчав. - Та коли, - почав вiн знову, - ти несподiвано пiшов у ченцi - це
мене замалим не вбило! Адже я невiдступне, мов тiнь, стежив за кожним
тво©м кроком, знав усе, що ти робив, знав навiть тво© думки... I раптом, у
розквiтi тво © слави, тодi, як усе товариство вшанувало тебе довiр'ям, -
ти щез, зник безслiдно, невiдомо куди! Я шукав тебе скрiзь, розпитував -
нiхто нiчого не мiг сказати. Усi вирiшили, що ти загинув десь у бою або що
тебе схопили й стратили ляхи. Ох, коли б ти знав, що робилося в мо му
серцi! Знайти собi сина, знайти собi дину втiху за всi муки - i знову
його втратити!..
Старий запорожець мiцно стис Найдину руку i, ще бiльше хвилюючись, вiв
далi:
- Але в стократ тяжче менi стало, коли я дiзнався, що ти пiшов у
ченцi... О, з мо©м горем не могло зрiвнятися нiщо! Присвятити тобi все
життя, ростити, викохувати для того, щоб перелити в тебе всю душу, - i
нараз побачити твою зраду! Так, зраду, - наголосив запорожець, до болю
стискаючи Найдi руку. - Тому що тiльки зрадник може думати про порятунок
сво © душi в той час, коли гине рiдний край!..
Найда весь спаленiв, а потiм побiлiв, наче полотно. Старий важко
перевiв дух i заговорив хрипким од хвилювання голосом:
- В першу мить я хотiв убити i тебе, i себе... Та серце мене стримало,
воно пiдказало менi, що ти повернешся до нас, що ти не зрадиш! Я стежив за
тобою повсякчас, я не спускав тебе з ока, я чекав... я благав бога... I ти
повернувся! Повернувся тим самим лицарем-козаком! Ох, коли б ти знав, як
мучився я вiд думки, що, може, ти вже й любити розучився наш знедолений
край!
- Батьку, як ви могли подумати таке? - гаряче промовив отаман i знову
весь спаленiв вiд незаслужено© кривди.
- Так, я батько тобi по духу, але не по плотi, - з болем сказав
запорожець. - А от якби ти зустрiв свого рiдного батька, хiба б ти не
залишив для нього всiх нас? Хiба б ти не перейняв усiх його думок, його...
- старий замовк i впився очима в .Найдине обличчя.
- Але ж ви самi казали, що батько мiй був укра©нський шляхтич. Та коли
б вiн був врей, турок, поляк - присягаюся вам, я на нього не промiняв би
вiтчизни! Тепер нiхто й нiщо не вирве Укра©ни з мого серця!
- Так, так! - скрикнув дiд, задихаючись вiд якогось несамовитого
збудження. - Сину мiй! Радосте моя! Втiхо моя!
Вiн палко обняв названого сина i якусь мить мовчки притискав його до
сво©х грудей. Найда чув тiльки, як сильно билося серце старого i з яким
важким свистом виривалося дихання з його грудей...
- На тебе надiюсь, у тебе вiрю, - через хвилину заговорив дiд, злегка
вiдхиляючи од себе Найду й з невимовною гордiстю вдивляючись у його
прекрасне обличчя. - Пересели в себе мою душу, врятуй Укра©ну й не забудь
помститися душогубовi за дiтей i за батька...
- Присягаюсь, - урочисто промовив отаман.
- Вiрю, вiрю... - прошептав запорожець i, знесилений страшенним
хвилюванням, упав на тверде узголiв'я.
Смертельна блiдiсть вкрила його обличчя, очi заплющились... Найда
стривожено нахилився до старого, але той похитав головою i прошепотiв:
- Нi, нi, сину, мо © залiзно© натури радiсть не вб' . У цей час
почулися чи©сь кроки...
До келi© ввiйшов Петро й доповiв, що все уже готово до вiд'©зду, ворота
полагодженi й нещаснi мученики похованi.
- Поставили й хреста, - додав вiн, - не встигли тiльки високо© могили
насипати.
- Насиплють ©м могилу думи й пiснi нашi, - похмуро вiдказав отаман. - I
тi © могили вже нiхто не зруйну . До ранку ще далеко?
- Вже свiта .
Почувши Петровi слова, дiд розплющив очi.
- Свiта ? - пошепки спитав вiн, звертаючись до Найди. - Чу ш, свiта ...
поспiшай же... ти ще встигнеш, не гай же й хвилини... Пам'ятай присягу!..
- Пам'ятаю, пам'ятаю, батьку... Але як я вас тут залишу? Хижаки можуть
знову повернутися!..
На обличчi запорожця промайнула зневажлива усмiшка, вiн махнув рукою i
сказав: замiсть вас полечу й знайду та мний хiд, я присягався i знову
присягаюсь: помщусь за вас лиходiям так, як помстився б за свого рiдного
батька!
- Так, так, ти помстишся! - гарячкове заговорив запорожець, впиваючись
очима в обличчя Найди. - Ти - син мiй, мiй тепер син! Мiй! Ох, сину, я
стiльки рокiв та©вся вiд тебе й лише нинi можу пригорнути тебе до серця.
Йди ж до мене... дай обняти тебе ще раз!
Запорожець з якоюсь нелюдською силою притис отамана до сво©х грудей i,
задихаючись од хвилювання, промовив:
- Мiй син, мiй! Укра©нець серцем i душею i страшний месник ляхам!
- Укра©нець серцем i душею i страшний месник ляхам! - повторив за ним i
Найда.
З грудей запорожця вирвався несамовитий крик трiумфу.
- Дякую тобi, господи! - прошептав вiн, зводячи очi до неба. - Ти вже
тут, на землi, заспоко©в мо розтерзане серце... Iди ж, сину... iди, але
бережи себе: в тобi диному мо життя, моя радiсть...
- Бережiть себе, батьку! - тремтячим голосом промовив отаман i припав
устами до сухих дiдових рук.
Старий запорожець прихилив ближче голову Найди i, поклавши на не© руки,
ледве чутно мовив:
- То нехай же благословить тебе бог! - i, ще раз поцiлувавши козака в
чоло, знесилено лiг i заплющив очi.
Ще сонце не сходило, як Найда iз сво©м загоном ви©хав з монастиря й
поспiхом, через дрiмучий лiс, подався на захiд, в напрямку Вiльшано© та
Лисянки.
Усi ©хали мовчки, пригнiченi жахом щойно баченого; але, крiм цi ©
спiльно© причини похмурого настрою, у багатьох було це й сво особисте
горе, яке посилювало душевний тягар: Петро, наближаючись до рiдних мiсць,
мимоволi згадав замученого ляхами батька; Найда перебував пiд враженням
жахливо© розповiдi старого запорожця й нового почуття любовi й обов'язку,
скрiпленого присягою, даною отаманом сво му рятiвниковi; Дарина переживала
близьку розлуку з коханим - невiдоме майбутн будило в ©© душi невиразне
передчуття фатальних втрат, дiвчина серцем уже чула бiду, що насувалася з
чорно© iмли.
Та й у кожного напередоднi кривавих бо©в зринали з пота мних глибин
душi зворушливi спогади.
Коли втомленi конi побiгли повiльнiше, Дарина пiд'©хала до Найди й тихо
спитала його:
- Об чiм, коханий, так задумався?
- Га?! - здригнувся отаман вiд несподiваного запитання, яке порушило
його задуму. - Це ти, моя люба, моя зоре?
- Ох, коли б тiльки бурi та грози не розлучили нас навiки, - мовила
дiвчина. - Ти ось зажурився, друже мiй, i в мо серце теж запала печаль...
Справдi, куди менi тепер податися? Мотронинський монастир розграбовано...
там тепер нi менi, нi пораненим нема притулку; у Ки©в, поки не скiнчиться
ця велика боротьба, я не вернусь нiзащо, та й потому вернуся туди хiба що
з тобою, вiрною дружиною, яку дав менi бог...
- Щастя мо , радосте моя, вся надiя в тобi, все життя для тебе! -
прошепотiв у вiдповiдь Найда, сп'янiлий вiд захоплення.
- Так, - тихо, але твердо вела панна, - без тебе менi не жити. Але як
пiд час цi © бурi... не сховатися вiд не©, нi, навпаки - як хоча
чим-небудь бути корисною в смертельнiй борнi? Я б з радiстю полетiла з
вами в похiд!
- Боронь боже! - вигукнув отаман. - Це неможливо. Тривога за тебе, за
тво життя зв'язала б менi крила.
- Але яка мука, друже мiй, не бачити тебе, сидiти десь згорнувши руки й
думати щохвилини, чи не трапилося з мо©м жаданим якогось лиха!
- Нi, не тривожся: не трапиться! Я вiрю в свою фортуну, i якщо душею
буду спокiйний, то гори зрушу...
- Про що ж ти думав?
- Не про небезпеку, нi, - посмiхнувся Найда. - Але я в монастирi
дiзнався багато про що вельми важливе вiд старого пораненого запорожця...
почув од нього несподiванi речi... Виявля ться, вiн мiй названий батько,
вiн урятував менi життя й виховав мене; його сiм'ю з нелюдською
жорстокiстю знищив Кшемуський, губернатор лисянський, i я заприсягся
вiдплатити катовi за цей злочин. Лисян-ський замок неприступний, Дарино,
але страдник розповiв менi, що там потайний лаз, через який можна
дiстатися до самiсiнько© спочивальнi губернатора... Мiй батько рокiв
двадцять тому, скориставшись цим лазом, зумiв пробратися в замок. От я й
думаю, голубко моя кохана, як би дiзнатися, чи зберiгся той лаз i донинi?
Залiзняк тепер обложив Лисянку, та ця облога забере багато часу й дасть
змогу ляхам отямитись i зiбрати сили, а негайний штурм вимага великих
жертв. От якби пробратися до замку через потайний хiд, тодi б ми легко
здобули його!.. Саме про це я й думав, моя зоре.
- О! То важлива новина! Треба помiркувати й допомогти нашому
гетьмановi, - задумливо сказала Дарина. - Я спершу було навiть зрадiла, що
монастир... нi, не тому, що вiн зруйнований, - схаменулася дiвчина й
мимоволi почервонiла, - тi страхiття i кривавi злочини... ох, вiд них у
мене i досi кров холоне й серце стиска ться... Але я було зрадiла, коли
мiй кiнь ступив за ворота й знову помчав поруч з тво©м. Ох, тiльки тепер
мене мучить сумлiння, що я не залишилася бiля твого батька. Йому потрiбний
догляд, а я лише про себе думала; та я ж не знала, що це твiй батько i
благодiйник.
- Не тривожся, моя люба, коло нього лишився знахар, - заспоко©в дiвчину
отаман.
- Ну, слава богу, а я, може, й тут стану в пригодi, - загадково
промовила Дарина.
У цей час до Найди пiд'©хав диякон i перебив розмову:
- А що, батьку отамане, либонь, по©демо швидше? Конi вiдпочили!
- Гаразд, - погодився Найда й махнув рукою:
Козаки пiдiбрали повiддя, свиснули й помчали мов вiтер.
Незабаром подорожнi прибули у Вiльшану, де, як виявилося, стояв
Залiзняк з головними силами. Ще в дорозi, розпитавши зустрiчних козакiв.
Найда дiзнався, що Залiзняк вiдмовився од свого намiру здобути Лисянський
замок i сьогоднi ж вируша на Умань.
Ця звiстка i вразила, i засмутила Найду. Що могло змусити Залiзняка так
несподiвано змiнити рiшення? Певно, трапилось щось важливе! Може, ляхи
зiбрали вiйсько або знайшли собi союзникiв i Залiзняк поспiша ©м
навперейми? Чи встигли ж при днатися до нього Найдинi загони? Чи знайшли
©х в умовленому мiсцi посланi гiнцi?.. Що ж, зрештою, вирiшили робити з
Лисянським замком?
Усi цi питання дуже тривожили Найду. Козацька душа була ще сповнена
кривавими слiзьми старого запорожця, його страшними словами, страшними
клятвами - i думка про те, що нелюдське горе названого батька залишиться
непоквитованим, що йому, Найдi, не пощастить заспоко©ти старече змучене
серце - ця думка важким болем озвалася в грудях отамана.
Дарина вiдразу помiтила змiну в настро© коханого й вiдразу ж зрозумiла
©© причину. Обличчя дiвчини спохмурнiло... Закусивши губу й звiвши сво©
соболинi брови, вона зосереджено дивилася в далечiнь, обмiрковуючи, певно,
щось важливе. Найда час вiд часу поглядав на Дарину, але, охоплений
тривогою, не помiчав незвичайного виразу ©© обличчя.
Через пiвгодини загiн, пiд гучнi переможнi крики козакiв, уже в'©жджав
до гомiнкого табору, що велетенським залiзним кiльцем охоплював мiстечко
Вiльшану.
Дiзнавшись про прибуття славного отамана, козаки звiдусiль ринули
назустрiч Найдi, й незабаром навколо наших подорожан зiбралася тисячна
юрба, яка на сво©х плечах донесла ©х до намету гетьмана Залiзняка.
Залiзняк, котрий уже знав про чудесний порятунок Мельхiседека, але
втратив усяку надiю дочекатися Найди, тепер, побачивши його, страшенно
зрадiв i довго не випускав побратима iз сво©х обiймiв, раз у раз
примовляючи: "I де ж ти досi пропадав? Замучив! Геть замучив нас!.."
Коли нарештi вщухли першi радощi, коли Залiзняк дiзнався, яким чином у
Найдиному загонi опинилася Дарина, вiн посадовив гостей у сво му наметi,
звелiвши подати ©м усе необхiдне, щоб пiдкрiпитися з дороги.
Увагу Дарини вiдразу привернув стрункий блiденький джура Залiзняка, з
дiвочим обличчям i великими сумними очима. Панна також помiтила, що й
Петро дуже радiсно зустрiв юного джуру й довго притискав його до свого
серця.
"Певно, брат його", - подумала Дарина i, уважнiше глянувши на чарiвного
джуру, справдi помiтила, що мiж ним i Петром була безсумнiвна родинна
подiбнiсть, але обличчя козака вiдзначалося мужньою, суворою красою, тодi
як м'якi риси тендiтного джури ховали в собi стiльки ласки й печалi, що
личко його мимохiть приваблювало кожного.
Коли прибулi пiдкрiпилися i розпитали про останнi найважливiшi новини,
розмова зосередилася на головному:
- Вчасно ти поспiв, соколе, - промовив Залiзняк, торкаючись рукою до
Найдиного колiна, - саме впору, адже сьогоднi вируша мо на Умань.
- Чув, чув, - вiдповiв Найда. - Але скажи, чому ти роздумав брати
Лисянсь-кий замок?
- Нема рацi©, друже; оглядали ми замок: чортове гнiздо так укрiплене,
що його можна й рiк в облозi держати, i зуби на ньому поламати, а дорогий
час зга мо: в Умань нинi зiбралася шляхта, либонь, з усього краю... Вони
там подурiли од страху - отож треба застукати ©х, поки не встигли
попросити пiдмогу... А коли вiзьмемо Умань, тодi вже увесь цей край стане
справдi нашим.
- Так-то воно так, - згодився Найда,;- але як же нам iти на Умань,
залишаючи позаду себе такий мiцний замок? Ми ж ризику мо опинитися мiж
двох огнiв. Адже Умань теж мiцна!
- Ха-ха-ха! в нас до не© ключик, а значення Лисянського замку ти,
брате, перебiльшу ш: замок сам по собi неприступний, але його гарнiзон
загрози не становить, хоч там i засiло душ iз двiстi з самим катом
Кшемуським на чолi. Адже ж то такi боягузи, що скорше згодяться перегризти
один одному горло, нiж вийти в поле назустрiч нам.
- А все-таки шкода залишати таку укрiплену фортецю! - вiдказав Найда. -
Якщо там навiть i боягузи тепер, то можуть же прибути й справжнi вiйська,
а коли вони засядуть на скелi, то покажуть свою силу, i ми завжди матимемо
в себе за спиною нагострений нiж... Нi, друже, слiд негайно зруйнувати
прокляте кубло, та й часу на це пiде небагато, тому що я маю вiдомостi про
та мний хiд, який веде до замку: треба тiльки спершу якось пробратися в
самий замок, щоб переконатися, чи той хiд i тепер.
- тайник?.. Це iнша справа! - Залiзняк на мить задумався, але потому
рiшуче промовив: - Нi й нi! По-перше, невiдомо, чи тайник зберiгся...
Треба буде шукати його, i якщо не знайдемо, то шкода й заходу... Страшно
згаяти дорогий час!.. А якщо ми навiть i знайдемо та мний хiд, то все ж,
щоб здобути замок, треба буде затратити днiв зо три, чотири, а нам не
можна гаяти й чотирьох хвилин: фортуна може зрадити...
Гетьман нахилився до побратима й тихо сказав кiлька слiв, яких Дарина
не розчула. Обличчя Найди вiдразу стало зосереджене: важко було, наперекiр
здоровому глузду, наполягати на здобуттi замку... Але як же тодi виконати
клятву, котру вiн дав нещасному старому?
- Ну, чого ж ти насупився? - спитав Залiзняк, помiтивши змiну в
Найдиному обличчi. - Хiба Кшемуський твiй особистий ворог?
- Атож! - вiдповiв Найда. - Ненависний ворог, i я заприсягся, спасiнням
сво © душi заприсягся помститися йому!
- I ми розквита мося з ним, не забудемо нiчого. Дай тiльки спершу
здобути Умань!
- Дозвольте, панове отамани! - несподiвано заговорила Дарина, i вiд
незвички й хвилювання ©© голос помiтно затремтiв. - Дозвольте... якщо
тiльки менi можна висловити свою думку, то я насмiлюсь запропонувати один
спосiб...
- Говори, говори, ясна панночко! - з подивом сказав Залiзняк, а Найда
зупинив на спаленiлiй дiвчинi захоплений погляд.
Дарина переборола мимовiльне збентеження i промовила:
- Отаман Найда каже, що треба пробратися в замок i розвiдати, чи ще
та мний хiд. А тому я пропоную вам, панове, ось що: нехай пан Найда з
кiлькома козаками одвезе мене в Лисянський замок, нiбито для того, щоб
мене, як росiйську пiдданицю, охороняли там вiд гайдамакiв, а потiм
вiдпровадили у Ки©в... Пан Найда може ©хати зi мною, як поляк, як лицар
шляхетсько© корогви... Адже, коли визволяли отця Мельхiседека, ясний пан
так чудово вдавав польського магната, що жоден лях нiчого не помiтив... i
слуги для ясновельможного пана ... i вбрання для всiх...
- Чудова думка! - пiдхопив Найда. - I за два днi ми зваримо пиво...
навiть дожену вас пiд Уманню... Менi тiльки пройтися берегом ставка та
кинути оком на спочивальню губернатора... i доволi. А коли все добре
вдасться, то пiсля Уманi я пiду з десятком молодцiв, i ми вiдчинимо
лисянську браму.
- Ех, орле мiй, оце гарно! - скрикнув Залiзняк, звертаючись до Найди. -
Та з такими соколами я не то що Укра©ну вирву з лабет Польщi, а й саму ©©
осiдлаю... Але ти ж i орел, брате мiй! Куди не вдариш знаскоку, чудеса
виходять, та й годi! Отже, як панна сказала, так тому й бути!
- Та й для панни буде спокiйнiше, - додав Найда. - Не на нашому ж
кривавому бенкетi ©й мiсце! А Кшемуський росiйську пiдданицю берегтиме як
зiницю ока... Усi ляхи нинi "падам до нуг" перед Москвою...
- Xa-xa-xa! To в добрий час! Господь благослови вас! - i Залiзняк палко
обняв свого товариша, а паннi, немов галантний кавалер, звиклий до
салонних звича©в, поцiлував руку.
Вирiшивши, кого з собою брати, Найда запропонував Даринi пiти у
приготований для не© намет, щоб вiдпочити й зiбратися в дорогу. Вони
вийшли разом, за ними поспiшив Петро - йому було доручено передати козакам
накази отамана. В наметi залишилися тiльки Залiзняк i Прiся.
Кiлька хвилин гетьман сидiв мовчки, поринувши в сво© думи. Дiвчина
потихеньку прибирала зi столу, боячись яким-небудь необережним рухом
сполохати тишу, що панувала в наметi.
Але ось Залiзняк пiдвiв голову й, помiтивши Прiсю, яка нечутно ходила
навколо стола, здивовано промовив:
- Ти тут, Прiсю? А я саме думав про тебе.
- Про мене? - з боязкою радiстю, зашарiвшись, перепитала дiвчина.
- Авжеж, про тебе, моя люба дитино, бiдна моя квiточко, одiрвана вiд
рiдно© гiлки! Чого ж ти засоромилась? Ходи сюди, сядь коло мене.
Прiся несмiливо пiдiйшла до Залiзняка й сiла поруч на ослонi.
- Ось що, дитино моя, - заговорив гетьман, ласкаво кладучи свою руку на
Прiсину, - звiдси ми вируша мо на Умань; хтозна, що там чека нас...
числимо на перемогу, а от серце все чогось ни , немов бiду вiщу ... То ось
я що надумав:
панна, дочка генерального обозного росiйського, ©де в замок
Кшемуського, ти ж чула це... От я вирiшив i тебе вiдправити з нею, нiби ти
©© служниця, чи що... Пересидиш там бурю i в разi не пощастить нам пiд
Уманню, то вельможна панна не покине тебе...
Почувши цi слова, Прiся зблiдла, на очах у не© виступили сльози.
- Батьку, пане гетьмане, за що? За що ви хочете вiдправити мене?.. Хiба
я чим... Ой господи! - Дiвчина в розпачi сплеснула руками й закрила ними
обличчя.
- Прiсю, дитино моя, та хiба я це роблю, сердячись на тебе? Лiпшого
джури в мене не буде; але ж треба подумати й про твiй спокiй, про тво
життя, треба влаштувати тебе на випадок яко©-небудь бiди...
- Спокiй! - з болем скрикнула Прiся. - Та хiба я матиму хоч одну
хвилину спокою, якщо не знатиму, що дi ться з вами? Я виплачу очi сво©,
серце мо розiрветься... Боже мiй, та я збожеволiю, щохвилини думаючи, що,
може, лях уже всадив вам ножа в серце... Ой нi, нi, батьку, не вiдсилайте
мене! Лiпше менi до ляхiв на муки потрапити, нiж пропадати десь далеко од
вас!
Прiсин голос урвався.
- Спасибi тобi за ласку, дитино! - нiжно промовив Залiзняк, опускаючи
руку на плече дiвчини. - Тiльки чого це ти так тривожишся за мене?
У вiдповiдь на гетьмановi слова з грудей Прiсi вирвався глибокий
болiсний зойк. Вона затулила обличчя руками, i все ©© тiло затряслося вiд
судорожного ридання.
З сумною ласкою дивився на дiвчину Залiзняк, нарештi мовчки обняв ©© i
пригорнув до грудей.
Прiся схопила його руку й почала цiлувати. Та гетьман, нiчого не
кажучи, вивiльнив свою руку й, пiдвiвши Прiсину голову, нiжно поцiлував
дiвчину в чоло.
Якусь мить вiн сумно дивився на блiде, засмучене личко Прiсi, а потiм,
зiтхнувши, сказав:
- Ех, дiвчино, дiвчино! Не в добру годину причепила ти свiй човник до
мого байдака. За мо©м байдаком iде крута хвиля, вона залл , розiб' твiй
човник, не дасть йому дiстатися до тихо© пристанi.
- Хоч на днi моря, хоч у самiсiнькому грозовому вирi, тiльки б з вами!
- в поривi невимовного кохання скрикнула Прiся й припала до грудей
Залiзняка.
XXVI
Лисянський замок був милi за двi од Вiльшано©, i надвечiр того ж дня
пишна кавалькада, яка складалася з шляхетного лицаря, вирядженого в
оксамит, золото й коштовностi, молодо© красунi-амазонки та десяти пишно
одягнених слуг, зупинилася недалеко вiд брами. Один з шляхетського кортежу
ви©хав наперед i засурмив. Iз замку довго не вiдповiдали, нарештi по
великiй паузi з надбрамно© вежi засурмили. Передовий - то був отець диякон
- пiд'©хав ближче.
- Хто ти? - гукнули з вежi.
- Осавул його мосцi молодого пана Ржевуського; а ©де вiн до ясного пана
губернатора з дорученням од ясновельможного нашого регiментаря i просить
гостинностi...
Знову запала мовчанка. Очевидячки, слова осавула були переказанi
губернаторовi, i вiн захотiв перевiрити - друзi чи вороги напрошуються до
нього в гостi.
- А хто у нас тепер за регiментаря? - з височини вежi спитав осавула
сам губернатор.
- Хоробрий i преславний полковник Стемпковський; вiн у Бiлiй Церквi вже
перебрав командування кварцяним вiйськом... - вiдповiв диякон.
- А звiдки вiн туди прибув i коли?
- Прибув вiн учора... Звiдки - пан капiтан краще зна ... а я чув,
нiбито вiд його ясно© мосцi, пана тутешнього губернатора.
Цi двi слушнi вiдповiдi розвiяли сумнiви Кшемуського, та й, крiм того,
якийсь десяток людей не становив небезпеки.
Губернатор звелiв одчинити браму.
Гостей вiн зустрiв у сво©й параднiй залi вельми урочисто i, разом з
тим, дуже привiтно; а з вельможною панною, росiйською пiдданицею, нiбито
вiдбитою Стемпковським у гайдамакiв, повiвся навiть пiдлесливо, сказавши,
що замок та команда й усi люди - до ©© послуг - i що, при першiй
можливостi, вiн сам вважатиме за честь для себе супроводити панну в Ки©в.
Цього разу Найдi щастило: прiзвище, яким вiн назвався, було вельми
вiдомим i шанованим, але, на щастя, сам губернатор з цим родом не мав
знайомства, тому отаман мiг бути спокiйний, що його не пiймають на
вигадцi, а новини про грудського губернатора, викрадення Мельхiседека,
становище кварцяного вiйська або вiстi з Росi© - вiн знав чудово i тому
мiг вiльно, у рiзних варiацiях, iмпровiзувати на цi теми.
Пiсля коротко© бесiди губернатор запросив гостей у трапезну, де ©х
зустрiли панi Кшемуська й Текля. Приймачка, на знак жалоби по вбитому
нареченому, носила тепер чорну сукню i була дуже засмучена. Панi
губернаторова зустрiла гостей надзвичайно привiтно.
Дарина хоч i не зовсiм вiльно, а все ж говорила по-польськи, й тому за
столом незабаром зав'язалася жвава розмова. Дiвчина була змушена вдруге
розповiсти про страхiття, яких вона нiбито зазнала в полонi у гайдамакiв,
i про несподiване сво врятування.
Пiд час розмови панi Кшемуська кiлька разiв зупиняла пильний погляд на
обличчi Найди. Спершу отаман на цi погляди не зважав, та згодом вони
потроху почали пробуджувати в його душi якесь тривожне почуття. "А чи не
бачила мене де-небудь ця панi - в Печерах або серед козакiв? - подумав сам
Волинi, дивимось - на узлiссi горить з чотирьох бокiв, видно, пiдпалений,
виселок i панський двiр... Думаю собi, чи не наш брат похазяйнував? Хотiв
уже був про©хати мимо, але наче хтось на вухо шепнув менi: "Заверни!"
Ну, завернули. Вiд одного пораненого дiзналися, що то справдi був на©зд
- тiльки не гайдамацький, а лядський. Чортовi панки-ляшки давно вже
вигадали собi забаву: переодягаються гайдамаками та пiд нашим iм'ям i
грабують свого ж брата, а трапиться, то й укра©нського шляхтича.
Рушили ми мерщiй до двору... думка була - застукати гайдамакiв панських
зненацька, та ©х уже й слiд пропав: знедолили укра©нського шляхтича, та й
- гайда! Повернули ми назад, коли чую - в огнi крик. Я туди - полум'я вже
охопило стелю... жар сиплеться... задушливий дим хмарою стелеться...
Пробiгаю один покiй - нiкого; чую - у сусiдньому поко© затрiщало... Стеля
обвалилася... а крик чути... не то крик, не то стогiн уже. Я лiворуч - в
iнший покiй. Дивлюсь - а тут, на щастя, стеля в одному мiсцi трiснула, й
полум'я крiзь щiлину так i шугонуло вниз язиками, стало видно. Бачу - бiля
мо©х нiг лежить убита панi, голова розрубана, а коло не© дитя, рокiв
трьох-чотирьох, уже ледве пищить. Я швидше його на оберемок та з
полум'я... Насилу вискочив! I чуприну трохи обсмалив, i жупан затлiвся. Як
вискочив, то й спалахнув увесь, але мене облили водою... а дитя виявилось
хлопчиком, ну, я й прозвав його Найдою...
- То це ви мене врятували? - скрикнув отаман i кинувся обнiмати свого
рятiвника й другого батька.
- Атож, тебе, мiй сину! - запорожець мiцно притис до сво©х грудей
голову Найди i поцiлував його в лоб. - Тебе, кохане дитя! Як глянув тодi,
то й прикипiв до тебе серцем навiки. Усе мо горе немов покрилося цi ю
знахiдкою. Але де ж менi, бездомному, було притулити тебе? Думав я, думав:
нiкого й нiчого у мене не зосталося - нi кола, нi двора, нi родини, сирота
кругом, тiльки й зосталося роду, що Сiч-мати, - от я i вирiшив одвезти
тебе туди, довiрити матерi сво дине й кохане дитя. Там, на зимiвнику у
дiда Свердла, я й улаштував тебе, а братчикiв попросив доглянути, до
розуму довести й звитязi лицарськiй навчити.
- Пам'ятаю, пам'ятаю, - жваво заговорив Найда. - I пасiку, i дiда...
Вiн любив мене й пестив, розповiдав про походи, про ворогiв Укра©ни,
говорив, що козак для того й народжу ться на свiт божий, щоб захищати од
ворогiв-панiв рiдний люд i рiдну вiру...
- Еге ж... Дiд помер, а тебе згодом узяв пiд свою опiку кошовий i
приставив двох доглядачiв.
- Квача й Передерихату? Я цих добре пам'ятаю: i суворi, i людянi. А при
них уже кожного року навiдувались до мене й ви, батьку мiй, привозили
всякi гостинцi й дорогу зброю.
- При©жджав, при©жджав, мiй любий, - розчулено мовив запорожець. - I тi
хвилини були найщасливiшi в мо му життi, та я не хотiв тобi признаватися у
всьому - ще зарано було... А от коли ти став лицарем i в походах показав
свою звитягу - я подумав: "Ну, нинi вiдпуска ш раба твого, господи, з
миром", - в мене кому передати свою помсту, сво© надi©... й грошi для
цього.
- I присягаюся святим небом, - палко вигукнув отаман, - що батько в
менi не помилився: я помщуся цьому гаспидовi, цьому сатанi Кшемуському
так, як не снилося й звiру Яремi!
Запорожець схопився руками за отаманове плече й засмiявся таким
моторошним хрипким смiхом, що Найда мимохiть здригнувся, а серце його
похололо.
- Я вiрив i вiрю, що син... - тут старий урвав мову i якийсь час
мовчав. - Та коли, - почав вiн знову, - ти несподiвано пiшов у ченцi - це
мене замалим не вбило! Адже я невiдступне, мов тiнь, стежив за кожним
тво©м кроком, знав усе, що ти робив, знав навiть тво© думки... I раптом, у
розквiтi тво © слави, тодi, як усе товариство вшанувало тебе довiр'ям, -
ти щез, зник безслiдно, невiдомо куди! Я шукав тебе скрiзь, розпитував -
нiхто нiчого не мiг сказати. Усi вирiшили, що ти загинув десь у бою або що
тебе схопили й стратили ляхи. Ох, коли б ти знав, що робилося в мо му
серцi! Знайти собi сина, знайти собi дину втiху за всi муки - i знову
його втратити!..
Старий запорожець мiцно стис Найдину руку i, ще бiльше хвилюючись, вiв
далi:
- Але в стократ тяжче менi стало, коли я дiзнався, що ти пiшов у
ченцi... О, з мо©м горем не могло зрiвнятися нiщо! Присвятити тобi все
життя, ростити, викохувати для того, щоб перелити в тебе всю душу, - i
нараз побачити твою зраду! Так, зраду, - наголосив запорожець, до болю
стискаючи Найдi руку. - Тому що тiльки зрадник може думати про порятунок
сво © душi в той час, коли гине рiдний край!..
Найда весь спаленiв, а потiм побiлiв, наче полотно. Старий важко
перевiв дух i заговорив хрипким од хвилювання голосом:
- В першу мить я хотiв убити i тебе, i себе... Та серце мене стримало,
воно пiдказало менi, що ти повернешся до нас, що ти не зрадиш! Я стежив за
тобою повсякчас, я не спускав тебе з ока, я чекав... я благав бога... I ти
повернувся! Повернувся тим самим лицарем-козаком! Ох, коли б ти знав, як
мучився я вiд думки, що, може, ти вже й любити розучився наш знедолений
край!
- Батьку, як ви могли подумати таке? - гаряче промовив отаман i знову
весь спаленiв вiд незаслужено© кривди.
- Так, я батько тобi по духу, але не по плотi, - з болем сказав
запорожець. - А от якби ти зустрiв свого рiдного батька, хiба б ти не
залишив для нього всiх нас? Хiба б ти не перейняв усiх його думок, його...
- старий замовк i впився очима в .Найдине обличчя.
- Але ж ви самi казали, що батько мiй був укра©нський шляхтич. Та коли
б вiн був врей, турок, поляк - присягаюся вам, я на нього не промiняв би
вiтчизни! Тепер нiхто й нiщо не вирве Укра©ни з мого серця!
- Так, так! - скрикнув дiд, задихаючись вiд якогось несамовитого
збудження. - Сину мiй! Радосте моя! Втiхо моя!
Вiн палко обняв названого сина i якусь мить мовчки притискав його до
сво©х грудей. Найда чув тiльки, як сильно билося серце старого i з яким
важким свистом виривалося дихання з його грудей...
- На тебе надiюсь, у тебе вiрю, - через хвилину заговорив дiд, злегка
вiдхиляючи од себе Найду й з невимовною гордiстю вдивляючись у його
прекрасне обличчя. - Пересели в себе мою душу, врятуй Укра©ну й не забудь
помститися душогубовi за дiтей i за батька...
- Присягаюсь, - урочисто промовив отаман.
- Вiрю, вiрю... - прошептав запорожець i, знесилений страшенним
хвилюванням, упав на тверде узголiв'я.
Смертельна блiдiсть вкрила його обличчя, очi заплющились... Найда
стривожено нахилився до старого, але той похитав головою i прошепотiв:
- Нi, нi, сину, мо © залiзно© натури радiсть не вб' . У цей час
почулися чи©сь кроки...
До келi© ввiйшов Петро й доповiв, що все уже готово до вiд'©зду, ворота
полагодженi й нещаснi мученики похованi.
- Поставили й хреста, - додав вiн, - не встигли тiльки високо© могили
насипати.
- Насиплють ©м могилу думи й пiснi нашi, - похмуро вiдказав отаман. - I
тi © могили вже нiхто не зруйну . До ранку ще далеко?
- Вже свiта .
Почувши Петровi слова, дiд розплющив очi.
- Свiта ? - пошепки спитав вiн, звертаючись до Найди. - Чу ш, свiта ...
поспiшай же... ти ще встигнеш, не гай же й хвилини... Пам'ятай присягу!..
- Пам'ятаю, пам'ятаю, батьку... Але як я вас тут залишу? Хижаки можуть
знову повернутися!..
На обличчi запорожця промайнула зневажлива усмiшка, вiн махнув рукою i
сказав: замiсть вас полечу й знайду та мний хiд, я присягався i знову
присягаюсь: помщусь за вас лиходiям так, як помстився б за свого рiдного
батька!
- Так, так, ти помстишся! - гарячкове заговорив запорожець, впиваючись
очима в обличчя Найди. - Ти - син мiй, мiй тепер син! Мiй! Ох, сину, я
стiльки рокiв та©вся вiд тебе й лише нинi можу пригорнути тебе до серця.
Йди ж до мене... дай обняти тебе ще раз!
Запорожець з якоюсь нелюдською силою притис отамана до сво©х грудей i,
задихаючись од хвилювання, промовив:
- Мiй син, мiй! Укра©нець серцем i душею i страшний месник ляхам!
- Укра©нець серцем i душею i страшний месник ляхам! - повторив за ним i
Найда.
З грудей запорожця вирвався несамовитий крик трiумфу.
- Дякую тобi, господи! - прошептав вiн, зводячи очi до неба. - Ти вже
тут, на землi, заспоко©в мо розтерзане серце... Iди ж, сину... iди, але
бережи себе: в тобi диному мо життя, моя радiсть...
- Бережiть себе, батьку! - тремтячим голосом промовив отаман i припав
устами до сухих дiдових рук.
Старий запорожець прихилив ближче голову Найди i, поклавши на не© руки,
ледве чутно мовив:
- То нехай же благословить тебе бог! - i, ще раз поцiлувавши козака в
чоло, знесилено лiг i заплющив очi.
Ще сонце не сходило, як Найда iз сво©м загоном ви©хав з монастиря й
поспiхом, через дрiмучий лiс, подався на захiд, в напрямку Вiльшано© та
Лисянки.
Усi ©хали мовчки, пригнiченi жахом щойно баченого; але, крiм цi ©
спiльно© причини похмурого настрою, у багатьох було це й сво особисте
горе, яке посилювало душевний тягар: Петро, наближаючись до рiдних мiсць,
мимоволi згадав замученого ляхами батька; Найда перебував пiд враженням
жахливо© розповiдi старого запорожця й нового почуття любовi й обов'язку,
скрiпленого присягою, даною отаманом сво му рятiвниковi; Дарина переживала
близьку розлуку з коханим - невiдоме майбутн будило в ©© душi невиразне
передчуття фатальних втрат, дiвчина серцем уже чула бiду, що насувалася з
чорно© iмли.
Та й у кожного напередоднi кривавих бо©в зринали з пота мних глибин
душi зворушливi спогади.
Коли втомленi конi побiгли повiльнiше, Дарина пiд'©хала до Найди й тихо
спитала його:
- Об чiм, коханий, так задумався?
- Га?! - здригнувся отаман вiд несподiваного запитання, яке порушило
його задуму. - Це ти, моя люба, моя зоре?
- Ох, коли б тiльки бурi та грози не розлучили нас навiки, - мовила
дiвчина. - Ти ось зажурився, друже мiй, i в мо серце теж запала печаль...
Справдi, куди менi тепер податися? Мотронинський монастир розграбовано...
там тепер нi менi, нi пораненим нема притулку; у Ки©в, поки не скiнчиться
ця велика боротьба, я не вернусь нiзащо, та й потому вернуся туди хiба що
з тобою, вiрною дружиною, яку дав менi бог...
- Щастя мо , радосте моя, вся надiя в тобi, все життя для тебе! -
прошепотiв у вiдповiдь Найда, сп'янiлий вiд захоплення.
- Так, - тихо, але твердо вела панна, - без тебе менi не жити. Але як
пiд час цi © бурi... не сховатися вiд не©, нi, навпаки - як хоча
чим-небудь бути корисною в смертельнiй борнi? Я б з радiстю полетiла з
вами в похiд!
- Боронь боже! - вигукнув отаман. - Це неможливо. Тривога за тебе, за
тво життя зв'язала б менi крила.
- Але яка мука, друже мiй, не бачити тебе, сидiти десь згорнувши руки й
думати щохвилини, чи не трапилося з мо©м жаданим якогось лиха!
- Нi, не тривожся: не трапиться! Я вiрю в свою фортуну, i якщо душею
буду спокiйний, то гори зрушу...
- Про що ж ти думав?
- Не про небезпеку, нi, - посмiхнувся Найда. - Але я в монастирi
дiзнався багато про що вельми важливе вiд старого пораненого запорожця...
почув од нього несподiванi речi... Виявля ться, вiн мiй названий батько,
вiн урятував менi життя й виховав мене; його сiм'ю з нелюдською
жорстокiстю знищив Кшемуський, губернатор лисянський, i я заприсягся
вiдплатити катовi за цей злочин. Лисян-ський замок неприступний, Дарино,
але страдник розповiв менi, що там потайний лаз, через який можна
дiстатися до самiсiнько© спочивальнi губернатора... Мiй батько рокiв
двадцять тому, скориставшись цим лазом, зумiв пробратися в замок. От я й
думаю, голубко моя кохана, як би дiзнатися, чи зберiгся той лаз i донинi?
Залiзняк тепер обложив Лисянку, та ця облога забере багато часу й дасть
змогу ляхам отямитись i зiбрати сили, а негайний штурм вимага великих
жертв. От якби пробратися до замку через потайний хiд, тодi б ми легко
здобули його!.. Саме про це я й думав, моя зоре.
- О! То важлива новина! Треба помiркувати й допомогти нашому
гетьмановi, - задумливо сказала Дарина. - Я спершу було навiть зрадiла, що
монастир... нi, не тому, що вiн зруйнований, - схаменулася дiвчина й
мимоволi почервонiла, - тi страхiття i кривавi злочини... ох, вiд них у
мене i досi кров холоне й серце стиска ться... Але я було зрадiла, коли
мiй кiнь ступив за ворота й знову помчав поруч з тво©м. Ох, тiльки тепер
мене мучить сумлiння, що я не залишилася бiля твого батька. Йому потрiбний
догляд, а я лише про себе думала; та я ж не знала, що це твiй батько i
благодiйник.
- Не тривожся, моя люба, коло нього лишився знахар, - заспоко©в дiвчину
отаман.
- Ну, слава богу, а я, може, й тут стану в пригодi, - загадково
промовила Дарина.
У цей час до Найди пiд'©хав диякон i перебив розмову:
- А що, батьку отамане, либонь, по©демо швидше? Конi вiдпочили!
- Гаразд, - погодився Найда й махнув рукою:
Козаки пiдiбрали повiддя, свиснули й помчали мов вiтер.
Незабаром подорожнi прибули у Вiльшану, де, як виявилося, стояв
Залiзняк з головними силами. Ще в дорозi, розпитавши зустрiчних козакiв.
Найда дiзнався, що Залiзняк вiдмовився од свого намiру здобути Лисянський
замок i сьогоднi ж вируша на Умань.
Ця звiстка i вразила, i засмутила Найду. Що могло змусити Залiзняка так
несподiвано змiнити рiшення? Певно, трапилось щось важливе! Може, ляхи
зiбрали вiйсько або знайшли собi союзникiв i Залiзняк поспiша ©м
навперейми? Чи встигли ж при днатися до нього Найдинi загони? Чи знайшли
©х в умовленому мiсцi посланi гiнцi?.. Що ж, зрештою, вирiшили робити з
Лисянським замком?
Усi цi питання дуже тривожили Найду. Козацька душа була ще сповнена
кривавими слiзьми старого запорожця, його страшними словами, страшними
клятвами - i думка про те, що нелюдське горе названого батька залишиться
непоквитованим, що йому, Найдi, не пощастить заспоко©ти старече змучене
серце - ця думка важким болем озвалася в грудях отамана.
Дарина вiдразу помiтила змiну в настро© коханого й вiдразу ж зрозумiла
©© причину. Обличчя дiвчини спохмурнiло... Закусивши губу й звiвши сво©
соболинi брови, вона зосереджено дивилася в далечiнь, обмiрковуючи, певно,
щось важливе. Найда час вiд часу поглядав на Дарину, але, охоплений
тривогою, не помiчав незвичайного виразу ©© обличчя.
Через пiвгодини загiн, пiд гучнi переможнi крики козакiв, уже в'©жджав
до гомiнкого табору, що велетенським залiзним кiльцем охоплював мiстечко
Вiльшану.
Дiзнавшись про прибуття славного отамана, козаки звiдусiль ринули
назустрiч Найдi, й незабаром навколо наших подорожан зiбралася тисячна
юрба, яка на сво©х плечах донесла ©х до намету гетьмана Залiзняка.
Залiзняк, котрий уже знав про чудесний порятунок Мельхiседека, але
втратив усяку надiю дочекатися Найди, тепер, побачивши його, страшенно
зрадiв i довго не випускав побратима iз сво©х обiймiв, раз у раз
примовляючи: "I де ж ти досi пропадав? Замучив! Геть замучив нас!.."
Коли нарештi вщухли першi радощi, коли Залiзняк дiзнався, яким чином у
Найдиному загонi опинилася Дарина, вiн посадовив гостей у сво му наметi,
звелiвши подати ©м усе необхiдне, щоб пiдкрiпитися з дороги.
Увагу Дарини вiдразу привернув стрункий блiденький джура Залiзняка, з
дiвочим обличчям i великими сумними очима. Панна також помiтила, що й
Петро дуже радiсно зустрiв юного джуру й довго притискав його до свого
серця.
"Певно, брат його", - подумала Дарина i, уважнiше глянувши на чарiвного
джуру, справдi помiтила, що мiж ним i Петром була безсумнiвна родинна
подiбнiсть, але обличчя козака вiдзначалося мужньою, суворою красою, тодi
як м'якi риси тендiтного джури ховали в собi стiльки ласки й печалi, що
личко його мимохiть приваблювало кожного.
Коли прибулi пiдкрiпилися i розпитали про останнi найважливiшi новини,
розмова зосередилася на головному:
- Вчасно ти поспiв, соколе, - промовив Залiзняк, торкаючись рукою до
Найдиного колiна, - саме впору, адже сьогоднi вируша мо на Умань.
- Чув, чув, - вiдповiв Найда. - Але скажи, чому ти роздумав брати
Лисянсь-кий замок?
- Нема рацi©, друже; оглядали ми замок: чортове гнiздо так укрiплене,
що його можна й рiк в облозi держати, i зуби на ньому поламати, а дорогий
час зга мо: в Умань нинi зiбралася шляхта, либонь, з усього краю... Вони
там подурiли од страху - отож треба застукати ©х, поки не встигли
попросити пiдмогу... А коли вiзьмемо Умань, тодi вже увесь цей край стане
справдi нашим.
- Так-то воно так, - згодився Найда,;- але як же нам iти на Умань,
залишаючи позаду себе такий мiцний замок? Ми ж ризику мо опинитися мiж
двох огнiв. Адже Умань теж мiцна!
- Ха-ха-ха! в нас до не© ключик, а значення Лисянського замку ти,
брате, перебiльшу ш: замок сам по собi неприступний, але його гарнiзон
загрози не становить, хоч там i засiло душ iз двiстi з самим катом
Кшемуським на чолi. Адже ж то такi боягузи, що скорше згодяться перегризти
один одному горло, нiж вийти в поле назустрiч нам.
- А все-таки шкода залишати таку укрiплену фортецю! - вiдказав Найда. -
Якщо там навiть i боягузи тепер, то можуть же прибути й справжнi вiйська,
а коли вони засядуть на скелi, то покажуть свою силу, i ми завжди матимемо
в себе за спиною нагострений нiж... Нi, друже, слiд негайно зруйнувати
прокляте кубло, та й часу на це пiде небагато, тому що я маю вiдомостi про
та мний хiд, який веде до замку: треба тiльки спершу якось пробратися в
самий замок, щоб переконатися, чи той хiд i тепер.
- тайник?.. Це iнша справа! - Залiзняк на мить задумався, але потому
рiшуче промовив: - Нi й нi! По-перше, невiдомо, чи тайник зберiгся...
Треба буде шукати його, i якщо не знайдемо, то шкода й заходу... Страшно
згаяти дорогий час!.. А якщо ми навiть i знайдемо та мний хiд, то все ж,
щоб здобути замок, треба буде затратити днiв зо три, чотири, а нам не
можна гаяти й чотирьох хвилин: фортуна може зрадити...
Гетьман нахилився до побратима й тихо сказав кiлька слiв, яких Дарина
не розчула. Обличчя Найди вiдразу стало зосереджене: важко було, наперекiр
здоровому глузду, наполягати на здобуттi замку... Але як же тодi виконати
клятву, котру вiн дав нещасному старому?
- Ну, чого ж ти насупився? - спитав Залiзняк, помiтивши змiну в
Найдиному обличчi. - Хiба Кшемуський твiй особистий ворог?
- Атож! - вiдповiв Найда. - Ненависний ворог, i я заприсягся, спасiнням
сво © душi заприсягся помститися йому!
- I ми розквита мося з ним, не забудемо нiчого. Дай тiльки спершу
здобути Умань!
- Дозвольте, панове отамани! - несподiвано заговорила Дарина, i вiд
незвички й хвилювання ©© голос помiтно затремтiв. - Дозвольте... якщо
тiльки менi можна висловити свою думку, то я насмiлюсь запропонувати один
спосiб...
- Говори, говори, ясна панночко! - з подивом сказав Залiзняк, а Найда
зупинив на спаленiлiй дiвчинi захоплений погляд.
Дарина переборола мимовiльне збентеження i промовила:
- Отаман Найда каже, що треба пробратися в замок i розвiдати, чи ще
та мний хiд. А тому я пропоную вам, панове, ось що: нехай пан Найда з
кiлькома козаками одвезе мене в Лисянський замок, нiбито для того, щоб
мене, як росiйську пiдданицю, охороняли там вiд гайдамакiв, а потiм
вiдпровадили у Ки©в... Пан Найда може ©хати зi мною, як поляк, як лицар
шляхетсько© корогви... Адже, коли визволяли отця Мельхiседека, ясний пан
так чудово вдавав польського магната, що жоден лях нiчого не помiтив... i
слуги для ясновельможного пана ... i вбрання для всiх...
- Чудова думка! - пiдхопив Найда. - I за два днi ми зваримо пиво...
навiть дожену вас пiд Уманню... Менi тiльки пройтися берегом ставка та
кинути оком на спочивальню губернатора... i доволi. А коли все добре
вдасться, то пiсля Уманi я пiду з десятком молодцiв, i ми вiдчинимо
лисянську браму.
- Ех, орле мiй, оце гарно! - скрикнув Залiзняк, звертаючись до Найди. -
Та з такими соколами я не то що Укра©ну вирву з лабет Польщi, а й саму ©©
осiдлаю... Але ти ж i орел, брате мiй! Куди не вдариш знаскоку, чудеса
виходять, та й годi! Отже, як панна сказала, так тому й бути!
- Та й для панни буде спокiйнiше, - додав Найда. - Не на нашому ж
кривавому бенкетi ©й мiсце! А Кшемуський росiйську пiдданицю берегтиме як
зiницю ока... Усi ляхи нинi "падам до нуг" перед Москвою...
- Xa-xa-xa! To в добрий час! Господь благослови вас! - i Залiзняк палко
обняв свого товариша, а паннi, немов галантний кавалер, звиклий до
салонних звича©в, поцiлував руку.
Вирiшивши, кого з собою брати, Найда запропонував Даринi пiти у
приготований для не© намет, щоб вiдпочити й зiбратися в дорогу. Вони
вийшли разом, за ними поспiшив Петро - йому було доручено передати козакам
накази отамана. В наметi залишилися тiльки Залiзняк i Прiся.
Кiлька хвилин гетьман сидiв мовчки, поринувши в сво© думи. Дiвчина
потихеньку прибирала зi столу, боячись яким-небудь необережним рухом
сполохати тишу, що панувала в наметi.
Але ось Залiзняк пiдвiв голову й, помiтивши Прiсю, яка нечутно ходила
навколо стола, здивовано промовив:
- Ти тут, Прiсю? А я саме думав про тебе.
- Про мене? - з боязкою радiстю, зашарiвшись, перепитала дiвчина.
- Авжеж, про тебе, моя люба дитино, бiдна моя квiточко, одiрвана вiд
рiдно© гiлки! Чого ж ти засоромилась? Ходи сюди, сядь коло мене.
Прiся несмiливо пiдiйшла до Залiзняка й сiла поруч на ослонi.
- Ось що, дитино моя, - заговорив гетьман, ласкаво кладучи свою руку на
Прiсину, - звiдси ми вируша мо на Умань; хтозна, що там чека нас...
числимо на перемогу, а от серце все чогось ни , немов бiду вiщу ... То ось
я що надумав:
панна, дочка генерального обозного росiйського, ©де в замок
Кшемуського, ти ж чула це... От я вирiшив i тебе вiдправити з нею, нiби ти
©© служниця, чи що... Пересидиш там бурю i в разi не пощастить нам пiд
Уманню, то вельможна панна не покине тебе...
Почувши цi слова, Прiся зблiдла, на очах у не© виступили сльози.
- Батьку, пане гетьмане, за що? За що ви хочете вiдправити мене?.. Хiба
я чим... Ой господи! - Дiвчина в розпачi сплеснула руками й закрила ними
обличчя.
- Прiсю, дитино моя, та хiба я це роблю, сердячись на тебе? Лiпшого
джури в мене не буде; але ж треба подумати й про твiй спокiй, про тво
життя, треба влаштувати тебе на випадок яко©-небудь бiди...
- Спокiй! - з болем скрикнула Прiся. - Та хiба я матиму хоч одну
хвилину спокою, якщо не знатиму, що дi ться з вами? Я виплачу очi сво©,
серце мо розiрветься... Боже мiй, та я збожеволiю, щохвилини думаючи, що,
може, лях уже всадив вам ножа в серце... Ой нi, нi, батьку, не вiдсилайте
мене! Лiпше менi до ляхiв на муки потрапити, нiж пропадати десь далеко од
вас!
Прiсин голос урвався.
- Спасибi тобi за ласку, дитино! - нiжно промовив Залiзняк, опускаючи
руку на плече дiвчини. - Тiльки чого це ти так тривожишся за мене?
У вiдповiдь на гетьмановi слова з грудей Прiсi вирвався глибокий
болiсний зойк. Вона затулила обличчя руками, i все ©© тiло затряслося вiд
судорожного ридання.
З сумною ласкою дивився на дiвчину Залiзняк, нарештi мовчки обняв ©© i
пригорнув до грудей.
Прiся схопила його руку й почала цiлувати. Та гетьман, нiчого не
кажучи, вивiльнив свою руку й, пiдвiвши Прiсину голову, нiжно поцiлував
дiвчину в чоло.
Якусь мить вiн сумно дивився на блiде, засмучене личко Прiсi, а потiм,
зiтхнувши, сказав:
- Ех, дiвчино, дiвчино! Не в добру годину причепила ти свiй човник до
мого байдака. За мо©м байдаком iде крута хвиля, вона залл , розiб' твiй
човник, не дасть йому дiстатися до тихо© пристанi.
- Хоч на днi моря, хоч у самiсiнькому грозовому вирi, тiльки б з вами!
- в поривi невимовного кохання скрикнула Прiся й припала до грудей
Залiзняка.
XXVI
Лисянський замок був милi за двi од Вiльшано©, i надвечiр того ж дня
пишна кавалькада, яка складалася з шляхетного лицаря, вирядженого в
оксамит, золото й коштовностi, молодо© красунi-амазонки та десяти пишно
одягнених слуг, зупинилася недалеко вiд брами. Один з шляхетського кортежу
ви©хав наперед i засурмив. Iз замку довго не вiдповiдали, нарештi по
великiй паузi з надбрамно© вежi засурмили. Передовий - то був отець диякон
- пiд'©хав ближче.
- Хто ти? - гукнули з вежi.
- Осавул його мосцi молодого пана Ржевуського; а ©де вiн до ясного пана
губернатора з дорученням од ясновельможного нашого регiментаря i просить
гостинностi...
Знову запала мовчанка. Очевидячки, слова осавула були переказанi
губернаторовi, i вiн захотiв перевiрити - друзi чи вороги напрошуються до
нього в гостi.
- А хто у нас тепер за регiментаря? - з височини вежi спитав осавула
сам губернатор.
- Хоробрий i преславний полковник Стемпковський; вiн у Бiлiй Церквi вже
перебрав командування кварцяним вiйськом... - вiдповiв диякон.
- А звiдки вiн туди прибув i коли?
- Прибув вiн учора... Звiдки - пан капiтан краще зна ... а я чув,
нiбито вiд його ясно© мосцi, пана тутешнього губернатора.
Цi двi слушнi вiдповiдi розвiяли сумнiви Кшемуського, та й, крiм того,
якийсь десяток людей не становив небезпеки.
Губернатор звелiв одчинити браму.
Гостей вiн зустрiв у сво©й параднiй залi вельми урочисто i, разом з
тим, дуже привiтно; а з вельможною панною, росiйською пiдданицею, нiбито
вiдбитою Стемпковським у гайдамакiв, повiвся навiть пiдлесливо, сказавши,
що замок та команда й усi люди - до ©© послуг - i що, при першiй
можливостi, вiн сам вважатиме за честь для себе супроводити панну в Ки©в.
Цього разу Найдi щастило: прiзвище, яким вiн назвався, було вельми
вiдомим i шанованим, але, на щастя, сам губернатор з цим родом не мав
знайомства, тому отаман мiг бути спокiйний, що його не пiймають на
вигадцi, а новини про грудського губернатора, викрадення Мельхiседека,
становище кварцяного вiйська або вiстi з Росi© - вiн знав чудово i тому
мiг вiльно, у рiзних варiацiях, iмпровiзувати на цi теми.
Пiсля коротко© бесiди губернатор запросив гостей у трапезну, де ©х
зустрiли панi Кшемуська й Текля. Приймачка, на знак жалоби по вбитому
нареченому, носила тепер чорну сукню i була дуже засмучена. Панi
губернаторова зустрiла гостей надзвичайно привiтно.
Дарина хоч i не зовсiм вiльно, а все ж говорила по-польськи, й тому за
столом незабаром зав'язалася жвава розмова. Дiвчина була змушена вдруге
розповiсти про страхiття, яких вона нiбито зазнала в полонi у гайдамакiв,
i про несподiване сво врятування.
Пiд час розмови панi Кшемуська кiлька разiв зупиняла пильний погляд на
обличчi Найди. Спершу отаман на цi погляди не зважав, та згодом вони
потроху почали пробуджувати в його душi якесь тривожне почуття. "А чи не
бачила мене де-небудь ця панi - в Печерах або серед козакiв? - подумав сам