Старицкий М.. Останнi орли

тiльки половина, що по той бiк Днiпра, а ми, друга, нещасна половина,
попали ще в гiршу неволю.
- То вина не Богданова, а iнших гетьманiв, - з гiркотою вiдповiв
Залiзняк. - Попустили розiрвати нас надво , а от коли ми одiб' мося вiд
ляхiв, то Москва нас теж прийме пiд свою руку... Поки ми мовчимо, нiхто за
нас не заступиться, а якщо ми самi почнемо боротися й не захочемо бути пiд
кормигою ляхiв, тодi iнше дiло!
- Та де тепер нам, половинi, боротися? - не вгавав Дзюба. - Поляки ж
зосталися тi самi, навiть поповнилися нашими перевертнями, а нас - жменя!
- Ну, Дзюбо, - засмiявся Залiзняк, - якi тi самi? Тодi в них було
сильне вiйсько, а серед магнатiв зустрiчалися лицарi, завзятi вояки. А
тепер: вiйська нема , ладу в Речi Посполитiй нiякого, а саме тiльки п'яне
панство! Та й менше ©х набагато стало: адже Москва вiдколола добру
половину Литви. То воно й виходить, що коли прадiди нашi насмiлились
повстати проти сильно© оружно© держави, то онукам пiти на теперiшн дiло й
бог велiв.
- Та хай заарканить мене татарин, коли все це не щира правда! -
вигукнув Петро. - Що не скаже пан полковник, то наче залiзним цвяхом
приб' !
- На те вiн i Залiзняк, славний Залiзняк, надiя наша й порада! Дай
йому, боже, вiку довгого! - загомонiв пiдбадьорений натовп, пiдкидаючи
шапки.
Раптом почувся верескливий крик у супроводi гуркоту колiс, i до ворiт
батющиного будинку пiдкотила тарадайка. В нiй сидiв гладкий, широкоплечий
врей з вогненно-рудою бородою; на ньому був чорний лапсердак, висока
хутряна шапка, з-пiд яко© телiпалися довгi рудi пейси. Все обличчя його,
червоне, гладке, з чорними банькатими очима й чорними ж широкими бровами,
що сходилися над перенiссям, аж пашiло нахабством i пиховитiстю.
Довга тiнь, що простяглася вiд клунi уздовж двору, ховала гурт козакiв
i селян, так що врей зразу не помiтив ©х.
- Гей ти, попе! - закричав вiн рiзким голосом, придержуючи коня. -
Гершку, йди сюди.
- Чого тобi, Гершку? - обiзвався батюшка, важко пiдводячись iз призьби.
- Я не просто Гершко, я - пан Гершко! - крикнув врей ще дужче.
Залiзняк стиснув кулаки й так заскреготав зубами, що навiть селяни
перезирнулись; але вiн стримав перший порив обурення.
- Слухай ти, попе, - говорив корчмар, - знову моя дочка сидiла тут у
тебе? Що? Будеш брехати, що не була?
- Була.
- Була? Була?! Чу ш, коли я ще хоч раз дiзнаюсь, що вона була тут, то
свiт тобi немилий стане!
- Я не кличу ©©, Гершку, - сама приходить.
- Сама? Сама?.. Брешеш! Ти ©© заманю ш, хочеш навернути в свою вiру.
Постривай, постривай! Ось при©де сюди пан економ, вiн з вами розправиться!
- Не смiй казати так про вiру, не смiй кричати на панотця, а то ми тобi
так боки полата мо, що й чортам непереливки буде! - глухим од стриманого
гнiву голосом промовив Петро, виступаючи наперед.
- Вус?' - закричав корчмар. - Ти ще смi ш тут патякати? Бунтiвник,
гайдамака, ось як угрiю тебе батогом, то прикусиш язика.
Серед селян почулося глухе ремство. Гершко пiдвiвся в бричцi й тiльки
тодi помiтив схованих у тiнi селян. Хоробрiсть його одразу де й подiлася,
i вiн, злякано озираючись навколо, почав смикати за вiжки; але все ж таки,
не бажаючи принизити себе перед хлопами, не переставав погрожувати ©м, хоч
i знизив тон.
- То вас тут цiла зграя! А, бунт затiва те? Стривайте ж! Ми з паном
економом вас прикрутимо ще не так! Якщо ви, свинi, насмiлитесь хоч
писнути, то затрiщать у вас спини... Менi пан економ на вiдкуп вiддав усе
село!
- Цить, поганець! - гучно крикнув Залiзняк, виступаючи з тiнi й
кидаючись до ворiт. - Поки ти ще почнеш дерти з них шкуру, я тебе вб'ю, як
погану гадину! Коли врей побачив озбро ного козака, душа його шугнула в
п'яти.
- Ой, гевулт! Гайдамаки! - зарепетував вiн не сво©м голосом i хотiв був
уперiщити коня батогом, але в цей час залiзна рука Залiзнякова опустилася
з такою силою йому на шию, що вiн похитнувся i впав на дно брички.
Зляканий кiнь рвонувся й кинувся вбiк, але його вхопили за вуздечку дво
iз Залiзнякових супутникiв.
- Гей, хлопцi! - гукнув Залiзняк, не випускаючи з рук врея. - Ану
лишень пошукайте височенького дерева тут недалеко...
Почувши козаковi слова, врей в одча© засовався на днi брички.
- Змилуйтесь, ясновельможний пане, - забелькотiв тремтячим од страху
голосом врей, - я пожартував...
- Пожартував? Ось i я пожартую, - рикнув Залiзняк, придержуючи Геро©ка
правою рукою, а лiвою стягаючи з себе довгого шовкового пояса, - пояса
свого шовкового не пошкодую... Ну, не крутись, - штовхнув вiн його кулаком
у спину i обкрутив йому шию поясом.
- На бога, що ти робиш, сину? - скрикнув батюшка, пiдступаючи до
Залiзняка й хапаючи його за руку.
- А що ж, панотче? Може, скажете помилувати того, хто нахваля ться з
вас три шкури здерти? - промовив гнiвно Залiзняк i скрутив на потилицi в
врея свого пояса. - Ннi, хай же вiн тепер розплатиться за всi тi муки,
котрих завдавав убогим людям! Тягнiть його, хлопцi!
Петро перший кинувся до Гершка, до парубка пристало ще дво -тро з
молодих селян.
- Спинися, сину! Спинися! Схаменiться, - батюшка кинувся рятувати
врея. - Подумай, що робиш?! Якщо ти повiсиш Гершка, наскочить економ i
перевiша усiх ©х, - вiн показав на гурт селян. - Мало того, що вiн
зруйну церкву нашу, розорить усе село, але вiн не помилу нi жiнок, нi
дiтей... Зглянься, сину... схаменись!
Залiзняк слухав батющинi слова, i обличчя його дедалi хмурнiшало.
- Правда твоя, панотче, слушний час iще не настав i суд попереду, -
нарештi промовив вiн суворим голосом i, повернувши одним рухом руки до
себе врея, помертвiлого од жаху, промовив, карбуючи кожне слово таким
тоном, вiд якого той весь з нiг до голови вкрився холодним потом.
- Слухай ти, жиде! Заради ось цих людей i святого отця я поки що дарую
тобi життя.
- Ой вей! Пануню мiй золотий, ясновельможний гетьмане! - упав врей на
колiна, вiдчувши, що його вiдпустили гайдамаки, й не розумiючи з переляку,
що йому каже Залiзняк. - Змилуйся! Пусти тiльки живого, пожалiй мо©х
дiтей, ой вей! Що з ними буде? Я все для пана, я озолочу пана... Ой
мамеле! Не губiть! Це не я - це мiй дурний язик...
- Годi белькотiти! - тупнув ногою Залiзняк i, вхопивши врея за бороду,
пiдняв його майже до свого обличчя так, що Гершко витягся й перебирав
ногами, шукаючи собi на землi опори. - Дивись на мене й запам'ятай мо
обличчя, а ще краще запам'ятай, що я скажу, - карбував кожне слово
Залiзняк. - Коли через тебе постражда в цьому селi не те що дорогий наш
панотець, свята наша церква чи хтось iз селян, але хоч найменша частка
©хнього добра... то я з тебе живого шкуру здеру й живого посолю...
Пам'ятай же мо слово, - трусив Залiзняк Гершка за бороду. - Пам'ятай i
придивись добре до мого обличчя! Нiде ти од мене не схова шся: нi в
Львовi, нi в Краковi, нi в Варшавi, сотнi очей стежитимуть за тобою, сотнi
вух пiдслухуватимуть... i на днi моря знайду i тодi вже нiхто не захистить
тебе - нi король, нi вся Рiч Посполита!
Очманiлий вiд страху, врей не мiг промовити й слова: якiсь булькотливi
звуки, що нагадували стогiн i схлипування, виривалися з його горла, а
налитi кров'ю очi безпорадно озиралися й благали змилуватись.
Залiзняк зняв з ши© Гершка свiй пояс i зневажливим рухом руки штовхнув
його до тарадайки.
- Гляди ж менi, жиде, - закiнчив вiн свою мову. - Про те, що сталося
тут, анiтелень! Коли ж ти хоч щось насмiлишся бовкнути, то краще б тобi й
на свiт не родитися.
Запорожцi пiдхопили корчмаря пiд руки й кинули на дно брички, потiм
хльоснули коней, вони рвонули й помчали вчвал знайомою дорогою.
Якусь хвилину всi мовчали, приголомшенi цi ю сценою.
- Що ж, панотче, - схвильовано промовив Залiзняк, - скажете, що й тепер
можна терпiти? Жид погрожу i погрожу насправжки - мало руку не здiйма
на священика! А ви й далi мовчатимете?
- Не мовчатимемо бiльше! - запально крикнув Петро. - Годi!
- Годi! Скажи, пане полковнику, що нам робити? - почулися серед гурту
селян глухi голоси.
- Я сказав, що робити тому, кому жити в ярмi тяжко, а кому солодко,
тому нема чого й питатись мене.
- Та як же, батьку, - звернувся до Залiзняка Дзюба, виступаючи з гурту,
-як же всiм нам разом повстати? Коли ми всi повстанемо, то знайдуться в
Польщi добрi сусiди, якi допоможуть ©й задушити нас.
- Але й ми знайдемо собi вiд них захист.
- Де?
Залiзняк показав рукою на пiвнiч i промовив твердим, упевненим голосом:
- У Росi©!
Схвильованi розмовою й сценою з вре м i батюшка, й титар, та й сам
Залiзняк зовсiм забули про Прiсю, а вона тим часом стояла в дверях блiда,
приголомшена, ледве переводячи подих од хвилювання; за цi пiвгодини вона
нiби вся переродилася: з блiдого личенька злетiла дитяча усмiшка, коло губ
лягла скорботна риска, великi, потемнiлi вiд збудження очi ©© з застиглими
слiзьми були сповненi невимовного жаху i страждання. Тримаючись за
одвiрок, дiвчина вся подалася вперед i завмерла в нiмому поривi; вона
жадала всiма фiбрами свого ства почути те, про що говорив Залiзняк, але
не всi його слова долiтали до не©...
Раптом на вулицi почувся якийсь рух, i з-за рогу виступив гурт селян, -
босi, з непокритими головами, сумнi, вони несли щось на марах, прикрите
драною свиткою;
за ними йшли, тихо плачучи, жiнки й дiти з клунками в руках. I
Залiзняк, i всi, хто був у батющиному дворi, здивовано обернулися до
вулицi. Процесiя, видно, посувалася саме сюди. Всi мовчки поскидали шапки.
- Небiжчик? - тихо спитав Залiзняк.
- Не розберу, - теж неголосно вiдповiв титар i знизав плечима. - Щось
дивне, й люди не нашi.
Тим часом стогiн жiнок i плач дiтей розбудили мешканцiв села; з
сусiднiх хат вибiгали молодицi, дiди, дiвчата й, здивованi несподiваною
появою цi © процесi©, юрмились на вулицi; через кiлька хвилин коло
батющиного двору стояв цiлий натовп стривожених людей. Та ось переднi
селяни, що несли мари, пiдiйшли до ворiт.
- Розступiться, розступiться! - почувся тихий голос. Натовп
розступився, i в воротях панотця показалися мари, на яких лежав чоловiк;
тiло його, до само© ши©, було накрите драною чорною свитою, й лише голова
з довгим сивим чубом i такою ж бородою залишалась вiдкрита. На смертельно
блiдому обличчi старого з заплющеними очима лежав вiдбиток нiмого
страждання й суворого докору. Селяни обережно опустили мари на землю й
поставали коло них. Батюшка пiдiйшов ближче i нараз одсахнувся.
- Що це, панове? - спитав вiн вражено. - Отець ©ларiон? Селяни ствердно
похилили голови.
- Сконав! - з жахом прошепотiв старий, придивляючись до безкровного
обличчя отця Iларiона.
- Одходить, - вiдповiв тихо один з тих, що несли мари.
- Що ж це з ним приключилося? Чи давно ж був у мене? - з болем
прошепотiв отець Хома.
- Ксьондзи-базилiани одiбрали в нашого причту ругу; батюшка пiшов
просити в губернатора поради й захисту... I от ляхи замучили його... -
Селянин помовчав якусь хвилину й провадив далi, дивлячись у землю: - А
потiм пан губернатор звелiв запалити для потiхи солому, що складена була
на фiльварку за мiстечком; кругом того фiльварку тулилося хат iз двадцять
сiльських, а в кiнцi й церква стояла; ну, вiтер перекинув огонь на
виселок, i все геть-чисто згорiло, згорiла й церква наша, i все наше
добро, лишилися ми на вулицi з малими дiтьми. На бога, дайте притулок хоч
панотцевi! Одходить вiн... i нема йому де голови прихилити...
Тихi жiночi схлипування перервали його слова.
Усi стояли навкруги, занiмiлi вiд жаху та обурення.
- От до чого доводить ваше терпiння! - заговорив нарештi Залiзняк
тремтячим вiд гнiву голосом, показуючи на нерухоме тiло, що лежало на
марах. - I ви все ще не зна те, на що зважитись?!
Старий священик, стоячи на колiнах бiля свого мученика-побратима, не
чув тих докорiв. Очi його, повнi слiз, були зведенi до неба, рука лежала
на сивiй головi вмираючого, а уста творили сповнену чисто© вiри молитву.
Залiзняк теж пiдiйшов до вмираючого, i вигляд цього мученика сколихнув
його душу й запалив серце вогнем.
- Цей мученик святий вопi про помсту... вопi до тих зiрок, що
миготять нам з неба, нiби докоряючи... I я присягаюся, що помщуся за цю
жертву! А ви, - зневажливо мовив вiн до занiмiлого натовпу, - терпiть,
терпiть далi! Кращо© долi ви не вартi! Прокляття пiде слiдом за вами, люди
вiд вас одвертатимуться, звiрi дикi тiкатимуть, щоб не зустрiтися з вами,
й господь вас забуде, забуде!
- Нi, нi! - пролунав у цей час iстеричний жiночий крик, i Прiся
кинулася до нiг Залiзняковi. - Ми не залишимо сво©х храмiв... ми все,
все... все життя наше вiддамо, умремо всi... з тобою разом, а не вiддамо
ляхам на наругу нашо© святинi! Не вiддамо!
- Правда, дiвчино! Всi помремо! Правду сказала! Життя сво вiддамо! -
пролунали кругом грiзнi вигуки.
- Господь заговорив до вас устами цi © дитини, - зворушено промовив
Залiзняк i, пiдвiвши Прiсю з землi, притулив ©© голову до сво©х грудей.
- Готуйтеся ж i чекайте, коли я скажу: "Пора!" - сказав наприкiнцi
Залiзняк. Тi © ж ночi Залiзняк ви©хав з Лисянки, давши пораду селянам
з' днатися громадою й наготувати колодi©в та списiв, бо й слiпий тепер
бачить, що тiльки оружною рукою можна захистити сво життя, а безоружних i
нерiшучих розчавить п'ята лютого ненависника. Батюшка не заперечував проти
войовничих закликiв Залiзняка: його приголомшив вигляд умираючого...
Селяни, збудженi словами запорожцiв, пiдбадьорились, в очах у них
заблищала вiдвага, щоправда, ©х, непiдготованих до боротьби, бентежила
думка про те, що зробить губернатор, коли довiда ться про напад на Гершка,
- а в тому, що шинкар донесе, нiхто не сумнiвався.
- Ось що, друзi, - сказав, вiд'©жджаючи, Залiзняк, - якщо шельма
Гершко, незважаючи на мою пересторогу, вас викаже, то нехай хто-небудь
навiда ться в
Мотронинський лiс, у Вовчi Нори, а там уже покажуть, куди далi йти.
Посвистом обiзвiться, й знайдуться помiчники: дадуть i товаришiв за халяву
i самi прилетять побалакати з панами-ляхами. Воно хоч i не час вилiтати з
сво©х гнiзд орлятам, та коли вам буде скрут, то нехай спробують крила.
Це остаточно пiдбадьорило селян. Усi дякували, вклоняючись запорожцям,
вихваляли Залiзняка й покладали на нього велику надiю. Петро зохотився
негайно вирядитись у вказане мiсце для переговорiв, бо розбiйницького
наскоку можна було чекати й на завтра. Залiзняк схвалив його намiр i
сказав, що з такого юнака буде в пуття. Наприкiнцi вiн попросив селян, щоб
в разi тривоги вони сховали батюшку в лiсi, бо на ньому першому окошиться
злiсть ляхiв.
Але батюшка вiдповiв на це спокiйно й рiшуче, що нiкуди не пiде вiд
храму, дорученого йому, служителю бога, що коли господь сподобить його
мученицько© смертi, то вiн умре тут, коло вiвтаря, а не зганьбить себе
втечею. I, незважаючи нi на якi вмовляння Залiзняка, запорожцiв i селян,
вiн лишився не похитним.
Нарештi прийшов час ©хати; Залiзняк прощався з усiма, особливо
зворушливо з батюшкою й титарем, i, перед тим як сiдати на коня, став
шукати очима Прiсю. А дiвчина стояла тут же коло перелазу, схована тiнню
осокора; не стримавши пориву почуттiв i висловившись так енергiйно перед
старшими, а особливо перед Залiзняком, вона нiби злякалася свого
зухвальства. Вся минула сцена, пiднесення духу в затурканих селян,
запальна промова Залiзняка, висока рiшучiсть панотця, якого вона так
любила, хвилювали ©© душу новими могутнiми враженнями й пере носили iз
сфери дитячих, безтурботних мрiй у грiзний вир суворого життя, котре
вимагало подвигiв: за цi кiлька годин Прiся змужнiла душею; вона тепер
дивилася розчулено й з новим захопленням на цього прекрасного героя,
оборонця й рятiвника ©хнього вiд напасникiв, i вiдчувала, як у ©© молодих
трепетних грудях росло й буяло таке свiтле, широке почуття, якого вона
ранiше не знала.
- Де ж та дiвчина, що сво©м палким словом осяяла нашi темнi душi? -
спитав Залiзняк, обвiвши всiх очима.
У Прiсi пiд ногами похитнулася земля, й вона вхопилася рукою за дерево.
Усi оглянулись. Петро помiтив сестру й, пiдiйшовши до не©, сказав:
- Вийди лишень: тебе шукають.
Але Прiся не могла рушити з мiсця. Залiзняк швидко пiдiйшов до не© i,
взявши за руку, вивiв з тiнi в смугу мiсячного свiтла; дiвчина,
спалахнувши рум'янцем, опустила голову.
- Спасибi тобi, голубко моя, за тво палке слово, - урочисто сказав
Залiзняк, - в ньому виявилась душа твоя, свiтла та хороша. Вiзьми ж на
згадку вiд побратима цi святощi, - вiн зняв iз сво © ши© великого золотого
хреста на ланцюжку i вклав його в похололу руку дiвчини, - iди з ним i за
нього скрiзь! А тепер дозволь обняти тебе, як сестру. - I, не чекаючи
дозволу остаточно розгублено© дiвчини, Залiзняк притиснув ©© до сво©х
могутнiх грудей, потiм, скочивши на коня й гукнувши "гайда", помчав iз
сво©ми товаришами в срiблисту млу...
Усi кинулися за ворота побажати друзям сво©м добро© путi, а Прiся
нерухомо стояла з хрестом у руцi й не чула, як радiснi сльози котилися
одна за одною по ©© зблiдлому личку...



V

Сара була вже дома, коли пара ©хнiх коней, запряжених у бричку,
пiдбiгла до брами й сильно вдарила в не© дишлем. Батька вона ще не бачила,
- вiн не застав ©© вдома й помчав до батюшки, - а тому й була здивована,
що конi самi вернулись додому; але, пiдбiгши до брички, вона побачила
батька, який лежав на днi ©© й стогнав.
- Що з вами, тату? - кинулась вона до нього страшенно перелякана,
намагаючись допомогти йому пiдвестися.
Блiдий Гершко, обливаючись холодним потом, тiльки дрижав i бурмотiв
щось незрозумiле. Сара могла розiбрати тiльки три слова: "гайдамаки",
"повiсив" i "ге-шторбен"'.
Майже цiлу нiч промучилась Сара з очманiлим вiд переляку батьком, який
дiстав мало не нервову гарячку; над ранок вiн нарештi заснув, але й весь
наступний день схоплювався з лiжка й кричав: "Держи дверi... гайдамаки!"
Аж на третiй день Гершко очумався й, покликавши до себе Сару, заговорив з
нею спокiйним, крижаним тоном.
- Слухай, Саро, - почав вiн урочисто, - i хай кожне слово мо змi м
Мойсея вповзе в тво серце й зцiлить його вiд чорно©, страшно© недуги або
вб' його отрутою! Справжнiй, чесний врей повинен зневажати гоя, бо, за
мудрим висловом шулхан-аруха, гой - гiрший за собаку!
- Але мiж ними добрi й чеснi люди, - тихо мовила Сара.
- Вей з мiр!2 - скрикнув Гершко, почервонiвши вiд гнiву, i пiдступив до
Сари. - Де це ти знайшла тих чесних людей? У хлопiв? Ха! Так он куди тво
серце лежить! Мало не повiсили твого батька... так, так, так - у попа
ховалися гайдамаки... а дочка за розбiйникiв заступа ться! Прокляття, що я
дожив до тако© ганьби! Якщо ти ще раз пiдеш туди, я уб'ю тебе, а всiх
тво©х приятелiв викажу пановi губернатору!
Пiсля цi © розмови Гершко перестав говорити з сво ю дочкою, але ходив
за нею i вдень i вночi, мов тiнь, а коли ви©жджав, то замикав на замок,
приставивши ще до не© за дозорця стару Ривку. Гершко, однак, не ви©жджав
нiкуди надовго; вiн щодня шмигляв то в Лисянку, то в Вiльшану, то в
Мотронiвку, то ще до якихось вре©в, - але на нiч майже завжди повертався
додому.
Страшний привид лютого гайдамаки та його товаришiв переслiдував його
скрiзь i гнав у сутiнках до сво © хати; Гершко не раз поривався розповiсти
про появу розбiйникiв пановi губернатору й пошукати пiд його охороною
захисту, але Залiзнякова погроза морозила йому кров i сковувала волю...
Мов убита, ходила Сара, машинально пораючись по господарству й живучи
душею там, у доброго батюшки, бiля дорого© подруги та ©© коханого брата;
спогади про них злилися в ©© серцi в якийсь спiвучий звук, що тяг ©© з
цi © душно© тюрми, вiд цього змi©ного сичання злоби туди, на волю, на
сонячне свiтло, на широчiнь, де ласкою всмiхалися уста, де любов'ю
свiтилися очi. Але що ж вона мала робити, де могла знайти захист? В ©©
головi ро©лися пiдбитi, безкрилi думки. Махнути рукою на прокляття й це
нудне, одноманiтне життя та пiти до них назавжди... Але вони, бiдолашнi,
такi слабкi й безсилi: вона б принесла ©м новi муки, новi напастi, та й
годi!.. О, ©й сама смерть не страшна: вона тiльки визволить ©© вiд
насильства батька й кагалу!.. Хоч би звiсточка якась, хоч би знати, що там
дi ться пiд тополями?!
Так минали днi за днями в марнiй тузi. Сара поблiдла й схудла; чорнi
очi ©© стали ще чорнiшi й бiльшi... Вдень, у метушнi й клопотi, ©й було
легше, а коли надходив вечiр, тодi пiдповзала вкупi з сутiнками туга, а
Ривка ще крякала, як крук, над сво ю жертвою й тягла ©© в довгу, вузьку
свiтличку, що була поруч з батькiвським великим поко м i правила дiвчинi
за спочивальню, де й замикала ©©, а сама лягала коло порога, мов цербер,
на цiлу нiч. дине вiкно у спальнi було забите цвяхами й навiть закле не
папером; але, придивившись до нього добре, Сара виявила, що одна шибка,
пiд папером, була розбита; зрадiвши цьому, вона обережно пiдрiзала знизу
папiр i, пiдiймаючи його, могла чути, хто проходив чи про©жджав повз них.
Тепер, замикаючись у сво©й в'язницi ввечерi, Сара сiдала коло цього вiкна
й, пiднявши папiр, прислухалася до звукiв життя, що похмуро текло
каламутним струмком i безрадiсно згасало в темрявi ночi... Сарi раз
пощастило почути якусь тихеньку пiсеньку, що повторювалася через однаковi
промiжки часу то в тому, то в другому мiсцi, поблизу корчми. Мабуть,
пiсенька та була сигналом, i Сара почала уважно прислухатися:
- Господи! Та цей же голос я знаю, - скрикнула вона тихо, вхопившись
рукою за груди. - Так, так... то спiва Прiся... вона хоче подати менi
звiсточку... Але як вiдгукнутися, як подати знак, що я тут?
Сара пiдiйшла до дверей: Ривка не спала.
- Дай менi води! - гукнула Сара ©й крiзь дверi, й коли стара пiшла в
сiни, Сара пiдбiгла до вiкна й квапливо крикнула:
- Завтра сюди!
Цiлий день думала Сара, як би позбутися Ривки, тим паче, що й батько
по©хав з дому; та бiльше нiчого вона не могла придумати, як тiльки напо©ти
вiдьму: дiвчина знала, що Ривка любить мед i що батько майже нiколи не
частував ©© таким дорогим напо м.
Надвечiр Сара збiгала в погрiб i наточила добрий кухоль старого,
мiцного меду, та ще влила в нього чарки двi горiлки, а собi взяла слабкого
молодого меду. Покликавши Ривку, вона дала ©й великого кухля, попросивши
не казати батьковi про цi ©© маленькi пустощi. Ривка побожилася, що за мед
©© не викаже й що цю невинну втiху можна буде повторити ще; вона хутко
спорожнила кухоль, i мед незабаром зробив сво : навiть дiйти до свого
поста не змогла Ривка, а, вiдповзши трохи, тут-таки, в сiнях, i захропла.
Тепер Сара сама зосталася в корчмi. Вона взяла на засув усi дверi й,
пройшовши в свою комiрчину, пiдняла папiр i в розбиту шибку виставила свою
голiвку. Коли стих вечiрнiй гамiр вулицi й на потемнiлому небi вирiзався
золотий серп мiсяця, недалеко знову почулася вчорашня пiсенька.
- Сюди, сюди! Я тут! - гукнула Сара, знехтувавши будь-яку обачнiсть.
Якась тiнь майнула з-за повiтки й, боязко озираючись, почала
пiдкрадатися до вiкна.
- Ти? Прiся? - схвильовано спитала Сара.
- Я, я! - вiдповiв ©й пошепки знайомий, дорогий голос.
- Ходи ближче, не бiйся! Зараз нiкого нема ...
Прiся пiдiйшла до вiкна й, пiдвiвши голову, заговорила з деякою
обережнiстю:
- Чому тебе не видно? Ми всi так занудилися i втямки не вiзьмемо, що
трапилося! Батюшка бо©ться, чи з тобою часом чого лихого не сталося...
брат сам не свiй...
- О боже! - зiтхнула Сара, наче простогнала. - Яка ж менi гризота, яка
туга! Руки б на себе наклала, коли б не сподiвалася вас побачити ще хоч
раз...
- То чого ж ти не навiда шся? Бо©шся?
- Боюсь, Прiсю, тiльки не за себе, а за вас... Батько нахвалявся вбити
мене, а вас усiх виказати губернаторовi... Ой, який же вiн лютий на вас i
на мене, який немилосердний! - протягла Сара спiвуче. - Заборонив менi й
ногою до вас ступати, замика на замок та ще приставив до мене Ривку.
- Серце мо чуло, - промовила Прiся, - що ти наша, що ти всiм нам
рiдна, а менi рiднiша за сестру... Не дiстану тебе, а то обняла б мiцно!
- Розкажи ж менi про всiх... Як живуть, що думають, чого ждуть? -
квапливо питала Сара.
- Брат мiй ©здив кудись i повернувся таким орлом, аж не впiзнати:
втiша всiх нас, каже, щоб бадьорилися, не занепадали духом, що й
захисники знайдуться... От, виходить, i тебе захистимо... Петро тiльки
скуча ... туга його сушить... а журиться вiн усе за тобою...
- Ой вей! - скрикнула, мов од пекучого болю, Сара й захлинулася
слiзьми.
- Ти плачеш! -здивувалася Прiся.
- Од щастя й од горя, - заговорила врейка швидко. - Я така рада, така
рада, що тебе бачу... що чую про ваших... Як же твiй тато й панотець?
- Тато мiй i батюшка все доглядають покалiченого отця ©ларiона; мабуть,
помре... без тебе привезли, у панському замку покалiчили...
Цi © митi почувся в чуткому нiчному повiтрi далекий стукiт колiс.
- Чи не батько? - сполошилася Сара. - Тiкай обережнiше. I пам'ятай:
коли ви менi скажете - переходь до нас, то я пiду не вагаючись. А ти
щовечора приглядайся здаля до цього вiкна: як воно темне буде, то не
пiдходь, а якщо хоч трошки освiтиться, то можна... Отодi й з братом
пiдбiжи... хоч на хвилину!
- Гаразд, прощавай!
- Усiм, усiм вклонися! - уже вслiд гукнула ,ара й вiдчула такий приплив
щастя, якого вона ще зроду не вiдчувала, яке п'янило ©© й пiдбивало на
дитячi пустощi, на дзвiнкий смiх.
Другого ранку Гершко покликав Сару в свою свiтлицю й, зачинивши добре
дверi, сказав, що ма для не© важливу звiстку. Гершко не говорив з дочкою
вiдтодi, як мiж ними вiдбулася ота гостра розмова, i новина, яку вiн мав
сказати, певно, не вiщувала Сарi нiчого хорошого; в не© одразу впало
серце.
- Слухай, Саро, й знай, що мого слова нiхто не злама , навiть сама
смерть, - почав вiн суворо, навiть не глянувши на дочку. - Ти ранiше
вiдпросилася од жениха, i я з добростi не наполягав на сво му; але тепер -
край! Я висватав тебе й руку перебив за Ха©ма Гольда, вiнницького купця,
хорошого, старовинного роду, родича славетного цадика. Ти будеш його
дружиною!
Сара спокiйно вислухала батька: вона була така впевнена в неможливостi
вчинення над нею цього насильства, так ©© серце було сповнене коханням до
iншого, що це повiдомлення навiть викликало на губах ©© ледве помiтну
глузливу усмiшку.
- Я продав корчму, - провадив далi Гершко, - i поладнав усi сво©
справи... Лиша ться тiльки скласти речi - й можна рушати хоч зараз на край
свiту. При цих словах Сара поблiдла.