Страница:
знялася метушня.
Усi замовкли й насторожилися.
Через хвилину в залi з'явився хорунжий Младановича Фелiкс
Голембиць-кий; весь його одяг був забризканий багнюкою, на блiдому обличчi
застиг жах. За Голембицьким увiйшло до залу кiлька дам, стурбованих
метушнею; серед них була й вихованка Кшемуських Текля, наречена пана
Фелiкса.
Голембицький, хитаючись, наблизився до свого принципала й, ухопившись
за високу спинку крiсла, щоб утриматися на ногах, промовив, задихаючись:
- Ясновельможний пане... Нещастя... На мо село Турову напали
гайдамаки.
- Гайдамаки? - скрикнули враженi слухачi.
- Так, гайдамаки, - говорив Голембицький, - все пограбували, двiр
спалили, ксьондза, офiцiалiв i ©х команду... перебили.
- О боже! - простогнав плебан.
- Pereat! -люто прошипiв ксьондз.
- Атож, винищимо всiх! - вигукнув Стемпковський.
Але молодь, зацiпенiвши вiд несподiванки, не обiзвалася на цей заклик.
- Коли б не Гонта, - провадив Голембицький, - я б загинув: вiн кинувся,
затримав оту бунтiвливу наволоч, допомiг менi втекти, а сам потрапив на
палю.
- Нещасний! Це засмутить графа... От бачите, панове, - моя правда:
Гонта був вiрний слуга... вiн сво ю жахливою смертю довiв тепер, що на
нього зводили наклеп.
- Так, Гонта... - почав був Голембицький, але вiд утоми й пережитого
страху мало не зомлiв. Його пiдтримали пiд руки Кребс i Шафранський, що
стояли поруч.
- Чи не поранений пан хорунжий? - стурбувався Младанович. У дверях
вiтальнi почувся iстеричний жiночий крик.
- Нi, бог уберiг, - з зусиллям вiдповiв хорунжий, - просто я
втомлений... усе бився. - При останнiх словах вiн раптом почервонiв, але
за мить його щоки знов поблiдли.
- То посадiть його, - засмiявся Младанович, - та дайте йому добрий
келих старого литовського меду: той одразу воскресить його, поверне йому
силу... Пане Шафранський, de grace!
Шафранський кинувся виконувати наказ губернатора, а Кшемуський поспiшив
до збентежено© Теклi й почав ©© заспокоювати. До них пiдiйшла Веронiка й
забрала Теклю у внутрiшнi поко© замку.
Повертаючись на сво мiсце, Кшемуський помiтив якогось лiтнього сивого
шляхтича, що сидiв коло самих дверей. Вiн був одягнений у старовинний
польський костюм, чуприна його за старопольським звича м була пiдголена, а
довгi вуса спускалися на гаптований золотом жупан: темне, засмагле й
огрубiле од вiтру обличчя його здавалося майже чорним, контрастуючи з
бiлими вусами й бровами. Рiзкi риси його й чорнi, мов вуглини, очi, що
поблискували з-пiд навислих брiв, та два-три шрами, якi перерiзали в
рiзних напрямах його обличчя, надавали йому якогось лихого й понурого
виразу. Судячи з розкiшного одягу й збро©, це був значний пан, але
енергiйне й похмуре обличчя його так вiдрiзнялося вiд випещених, гладких
пик вельможних панiв, якi тут зiбралися, що Кшемуський мимохiть звернув на
нього увагу. Якусь хвилину стояв вiн нерухомо перед старим, не одриваючи
вiд нього очей i намагаючись пригадати, де й коли бачив вiн його.
Шляхтич помiтив це й спинив на Кшемуському в свою чергу неприязний
погляд. Гадаючи, що шляхтич незадоволений його безцеремонним оглядом,
Кшемуський уклонився й промовив гречно:
- Зда ться, я не помиляюся: правда ж, я мав честь бачити шановного пана
на бенкетi у себе в Лисянцi?
Запитання Кшемуського чомусь збентежило шляхтича. А втiм, це тривало
лише одну мить.
- Авжеж, пан губернатор не помиля ться, - вiдповiв вiн сухим, хрипким
голосом, пiдвiвшись з мiсця i кивнувши Кшемуському головою. - Я мав утiху
бути в гостях у пана i був свiдком розкiшних видовищ, якi пан приготував
для сво©х гостей.
Усе це старий промовив так сухо, що Кшемуському важко було вести
розмову далi, а тому вiн уклонився ще раз шляхтичевi й вiдiйшов.
"Що за дивна постать? - думав Кшемуський, пробираючись серед гостей. -
Так, вiн справдi був у мене минулого разу на бенкетi, але цей голос...
очi... Де я ©х iще бачив?.."
У цей час Младанович попросив Голембицького докладно розповiсти про
наскок гайдамакiв.
Кшемуський поспiшив зайняти сво мiсце й, зацiкавлений розповiддю
хорунжого, вiдразу ж забув про понурого, непривiтного шляхтича.
Голембицький тим часом устиг випити два келихи литовського меду, й
тепер уже щоки його пашiли, а очi горiли одвагою.
- Даруйте, ясновельможний, - заговорив вiн з низьким уклоном,
торкаючись рукою колiна губернатора. - Падам до нуг, за мою слабкiсть...
але я так утомився... руки ось право© не чую, - i вiн потер ©© лiвою
рукою. - Розбiйникiв налетiла добра сотня! Нi, бiльше!.. Куди там! А було
так. Серед мо©х хлопiв-схизматiв знайшлося чоловiк п'ять, котрi,
переконанi мо©ми доказами, погодились пристати до унi©... Згiдно практики,
яку ми виробили, коли половина або хоч i менша частина парафiян
наверта ться до iстинно© вiри, то церква негайно переходить у ©хн
володiння. Через те що й п'ять хлопiв вiдносно становлять частину, то я й
повiдомив його превелебну мосць пана офiцiала Мокрицького, щоб вiн прислав
ксьондза й сам прибув з командою перебрати церкву i ©© майно в сво© руки.
Звичайно, я мiг би обiйтися й без цi © безглуздо© формальностi, - промовив
з презирливою усмiшкою Голембицький, - патрон i колятор церкви - я, отже,
вiд мене й залежить, кому передати ©© - поповi чи пановi ксьондзу, та й тi
хами належать менi цiлком, i з головами, i з душами сво©ми. А втiм, вони
цього разу добре це затямили, - додав вiн, хвальковито усмiхаючись i
пiдкручуючи сво© вусики. - Отже, слухайте далi: пана офiцiала я повiдомив,
а сам по©хав оглядати iншi сво© ма тки. Повертаюся й бачу таку сцену: все
село з кiлками сто©ть стiною навколо церкви й захища ©©, а малочисельна
команда руба й коле це оскаженiле бидло. Тi лайдаки падають, мов снопи,
але на мiсце цього падла встають новi, i стiна сто©ть знову стiною... Я
одразу ж наказав вирвати з натовпу, який стояв на майданi, з пiвсотнi
хлопiв, переважно дiвок i жiнок... звелiв позривати з них одяг i наказав
шмагати ©м канчуками спини од п'ят i до лопат...
- Го-го! - зауважив хтось iз молодi. - Видовище, мабуть, було пiкантне.
- I зворушливе, - хiхiкнув Голембицький. - Ця екзекуцiя одвернула увагу
лайдакiв, якi захищали церкву. Вони хоч i бидло, а все-таки почувають до
дружин, сестер i дочок сво©х жаль. А я, скориставшись ©хнiм збентеженням,
шепнув пановi офiцiалу, щоб вiн звелiв призначеному туди ксьондзовi
пiдкопатися з причтом пiд церкву, пробити пiдлогу й одслужити мшу. Так i
зробили.
- Генiально! - скрикнув од захвату плебан.
- Але в цей час, - вiв далi, запалюючись усе бiльше й бiльше, хорунжий,
- коли все було вже зроблено, луна на майданi крик: "Гайдамаки!" Усi хами
одразу пiдбадьорились, погрозливо загаласували. А я ту ж мить ударив
острогами коня й крикнув: "До збро©! На погибель!" I врiзався в банду...
Махну кривулею - i голова з плечей, ударю навiдлiг - двi летять, рвонусь
уперед - за мною вулиця. Команда теж руба , але не встига догнати мене, а
тут i Гонта пробива ться до мене й кричить, щоб я не наражав на небезпеку
сво життя... Але я кричу: "Гонто! До мене!" I кришу направо й налiво, як
снопи, цих лайдакiв. А сам i не помiчаю, що ©х прибуло ще двi банди.
Пробився я крiзь них i озирнувся, та й побачив, що розбiйницька банда, мов
рiй бджiл, укрила жменьку мо©х смiливцiв з Гонтою на чолi... Я йому
гукнув: "Гей, пане сотнику, тримайсь, я зараз прилечу з допомогою!" Та
коли я мчав бiчними вулицями по команду в сусiднiй фольварк, то побачив,
що Гонту вже в'язали i забивали на майданi палю.
- У пана хорунжого, - зауважив з у©дливою усмiшкою Стемпковський, -
першi слова трошки розбiгаються з дальшою розповiддю.
- Од страшенно© втоми, ясновельможний пане, - вiдповiв, почервонiвши,
Голембицький. - Я не мiг спершу промовити вiрно й слова, а потiм
розговорився.
- Правда, це видно було, - пiдтримав його Младанович. - Пан хорунжий
мiй знесилiв до непритомностi... Але все-таки Гонта загинув?
- О, бiдолашний! - сумно зiтхнув хорунжий. - Його садовили вже на палю.
- Ну, а пан з допомогою повернувся?
- Аякже, - поквапно мовив Голембицький, i очi його забiгали. - Та все
село вже обезлюдiло, а на мiсцi мого двору й церкви курилися тiльки
головешки... Але я попрошу в ясновельможного пана дозволу перемiнити
убрання, бо на такому пишному з'©здi мо брудне лахмiття, обкурене порохом
битви...
Младанович вiдпустив свого хорунжого жестом, i Голембицький,
супроводжуваний двозначними усмiшками, поквапливо вийшов iз залу.
Розповiдь хорунжого справила все-таки на зiбрання гнiтюче враження:
близька бiда, що заглянула в вiчi, розвiяла одразу войовничий, пиховитий
настрiй i примусила всiх замислитись. Младанович звернувся за порадою до
присутнiх. Шафранський заявив, що передусiм треба потурбуватися про воду,
бо мiсто ©© не ма , а користу ться лише пiдвозною, i якщо супротивник
оточить фортецю, то уманцям не можна буде без води оборонятися, а тому вiн
радив у самому мiстi почать копати великий колодязь. Стемпковський
запропонував одразу ж палити села й вiшати лайдакiв для постраху,
Пулавський не зовсiм довiряв Голембицькому, але Кшемуський, навпаки,
вважав небезпеку ще серйознiшою, нiж описував ©© Голембицький.
З цього приводу почала вже розгорятися суперечка, коли губернаторовi
доповiли, що до нього з'явився в надзвичайно важливiй справi головний
орендар усiх шинкiв, як мiських, так i сiльських, довготелесий
Лейба-рабин, той самий, що так галасував на зiбраннi врейського кагалу в
Малiй Лисянцi.
- Ясновельможний пане, - почав вiн тремтячим вiд переляку голосом, -
даруйте менi мою зухвалiсть, що я насмiлився потурбувати вас i
найвельможнiше, найшановнiше лицарство, але мене спонукала до цього
страшна чутка, така жахлива звiстка...
- Що таке, Лейбо, в чому справа? - спитав Младанович, стурбований таким
початком.
- Пресвята Ченстоховська матiр! - сплеснув руками Кшемуський. Серед
лицарства перебiгло сумне зiтхання, що пролунало придушеним стогоном.
А Лейба все ще переводив дух i пригладжував пальцями сво© розпатланi
пейси.
- Та не муч же, - тупнув ногою уманський губернатор, - а кажи швидше, в
чiм рiч?
- Ясновельможний пан зна нашого славного, святого цадика, слово
котрого ма велику вагу, бо всi до нього прислухаються на небi, бодай я
так любив сво©х дiтей, коли неправда.
- Ну, ну?
- Так у того цадика небiж, ой, розумний який! Такий кантор... який
нiколи панськiй милостi й не снився.
- Досить! - гримнув розгнiваний Младанович. - Кажи дiло!
- Ой вей, даруйте! - верескнув Лейба й злякано зiгнувся, немов ждучи
удару. - Це не я... це мiй дурний язик... все iз-за зубiв вискаку ... коли
почну про цих ой, вi ваг iз а цуре... Я зараз, зараз... той самий Ха©м,
про якого я сказав, що добрий ма копф2, - захапався Лейба, так i сиплячи
словами, - ©здив у Малу Лисянку сватати в тамтешнього орендаря дочку
Сару... Ой слiчна, ой пишна! Тако© гарно© ще не було на свiтi... iх бiн
а©д! Тако© не було навiть нi панянки, нi крулевни...
- Ти глузувати надумав? - заревiв Младанович, ухопившись за шаблю.
Серед лицарства почулися теж енергiйнi, загрозливi вигуки. Лейба поблiд,
затремтiв i замовк, озираючись на всi боки великими, переляканими очима.
- Ну! - брязнув Младанович шаблею.
- Зараз, хвилинку! Ох! - стрепенувся Лейба й знову почав свою
розповiдь: - Так той Ха©м, коли повертався назад через Мотронинський лiс,
то чув од вiрного чоловiка, од Абрамки-шинкаря, коли зна те, що при
монастирi, так чув, що в Мотронинському лiсi повно гайдамакiв, вiн сам
бачив це, й тiльки молитва святого цадика його сховала вiд розбiйницького
ока... Зараз, зараз! Так той Абрамка каже, i Ха©м на власнi вуха це чув,
що як повернувся архiмандрит Мельхiседек, то почав скликати до себе, в
свiй лiс, даруйте на словi, все розбiйницьке лайдацтво... Склика i
волоцюг, i хлопiв та й велить, панове добродiйство, просто наказу , щоб
панiв i орендарiв рiзали до ноги... Ой, гевулт! Що з нами буде! - вхопився
Лейба руками за голову й захитав нею з боку на бiк, примовляючи жалiбно: -
Ой вей, вей!
- Oremus! - вигукнув молодий ксьондз.
- Одверни гнiв твiй, боже! - молитовне сплеснув руками плебан.
- Це ж зовсiм коло мене! - схопився на ноги пан Кшемуський, тремтячи
всiм тiлом. - Це в мо©х володiннях!..
- Еге ж, у панових, - пiдтвердив Младанович. - I я дивуюсь, як можна
було дозволити розвинутися цiй саранi, а не розчавити ©© п'ятою в зародку.
- Не знав, не вiдав... Не було ранiше... це нанесло ©х звiдкiлясь
вiтром... чи не з Бара?
- Можливо, - спокiйно вiдповiв Пулавський. - Ми розгромили кiлька
ватаг... а рештки - полова... може, й залетiли...
- Але що ж робити? Порадьте, панове добродiйство! Та на мене ж першого
вдарить ця наволоч, а замок у мене не укрiплений...
- Передусiм, - обiзвався Стемпковський, - треба того Мельхiседека
скарати: вiн заколотник i пiдбурювач, так з нього й почати.
- Сам бог вирiк святу iстину тво©ми устами, сину мiй, - урочисто
промовив плебан Ба вський.
- Н стети! Пiд мо©м крилом така зграя! - вигукнув Кшемуський. - I
схизматський чернець iще й нацькову цю псю крев! О, кари йому! З руками й
ногами я видам його вам, панове. А лiси мо© всi, i Мотронинський, i
Лебединський, i Лисянський, даю на полювання за бидлом. Я при днаю i сво©
команди до нагоничiв, i влашту мо пишнi влови... Я прошу все шановне
лицарство, всiх вельможних i славних гостей на полювання: мiй замок, мо
мiстечко з усiм i з усiма до панських послуг!
Пропозицiя гостинного губернатора була прийнята з галасливою радiстю,
перспектива майбутнiх бенкетiв з вакханалiями одразу змiнила понурий
настрiй товариства на грайливий. Розбещений, легковажний характер
шляхетного панства, вироблений на протязi поколiнь свавiллям i гульбищами,
що не знав нiяких перепон i керiвних засад, виявився тут напрочуд яскраво:
небезпека, що висiла досi над головою, а зараз вдарила вже грозою, була
одразу забута, i все товариство захоплено гомонiло про те, як воно гнатиме
з лiсiв цих гайдамакiв, мов мишей, i якi влаштовуватиме видовища, тортури
й кари. По всiх кутках залу лунали вибухи смiху, чулися оплески й навiть
вигуки: "Вiват!", "Н х жи !" - на адресу Кше-муського. Дами, почувши не
брязкiт шабель, а грайливий, перемiшаний iз смiхом гомiн, почали входити з
цiкавостi до залу. Поява жiноцтва осяяла обличчя вболiвальникiв за долю
"велико© ойчизни" солодкими усмiшками, запалила очi юнакiв i старих вогнем
i навiяла на всiх вельми житт радiсний настрiй. Тiльки Лейба стояв збоку i
з острахом, подивом та недовiр'ям поглядав на панiв, якi раптом хто й зна
чого стали такими хоробрими.
- Я гадаю, - на весь зал проголосив пан Младанович, пiдвiвшись урочисто
на сво му тронi, - що всi державнi питання обмiрковано, засоби для
винищення гайдамакiв i схизми знайдено i благороднi серця заспоко нi... Чи
не так, вельможне лицарство?
- Так, так, ясновельможний! - почулося з усiх бокiв.
- Mesdames! - I Младанович гречно вклонився паням i панянкам. - Я можу
заспоко©ти вас цiлковито: нiхто й нiщо не перешкодить вам тiшитись життям,
а нам схилятися перед вашими чарами!..
- Браво! - вигукнула молодь, забряжчавши шаблями.
- А тепер, мо© любi гостi, - закiнчив Младанович, - гадаю, що пiсля
трудiв можна приступити й до трапези, не кривдячи при цьому й виноградного
бога...
У вiдповiдь на це ласкаве запрошення в залi знявся схвальний, радiсний
гамiр; усi повставали з мiсць, пiдiйшли до дам i чекали урочисто© хвилини,
коли сам господар поведе ©х до трапезного покою.
Але тут трапилося щось надзвичайне.
Тiльки-но Младанович рушив з мiсця, як вхiднi параднi дверi широко
розчинилися й на порозi з'явився, пiдтримуваний попiд руки, з патерицею в
руках, холмський архi пископ Рило. Несподiвана поява високого гостя так
всiх приголомшила, що нiхто не рушив йому назустрiч, а хто як стояв, так i
застиг на мiсцi. Навiть плебан i настоятель базилiанського монастиря та
новонастановлений ксьондз закам'янiли вiд страху та подиву й не могли
ступити й кроку назустрiч сво му архiбiс-купу. Гамiр, що стояв до цi ©
хвилi в залi, заглушив стукiт екiпажа й метушню челядi, так що поява
архi пископа здалася просто чудом.
- Dominus vobiscum! - промовив нарештi архiпастир, простягаючи сво©
руки над присутнiми, що так i лишилися стояти застиглими групами. Цi слова
примусили всiх здригнутись i опам'ятатися.
Младанович перший кинувся до архi пископа й, ставши на одне колiно,
нахилив голову пiд благословення. За ним посунуло духiвництво, що було в
залi, i решта гостей. Коли церемонiал закiнчився, архiбiскуп сiв на
почесне мiсце пiд балдахiном i звернувся до господаря з таким словом:
- Молитвами найсвятiшого, непогрiшимого отця нашого, папи римського,
божа благодать спочила на тобi, й грiхи тво©, як теперiшнi, так i
майбутнi, вiдпущенi на небесах, прийми цей папiр як свiдчення волi
господньо©, що звершилася по молитвi глави нашо© церкви.
Младанович упав на колiна i, прийнявши до рук хартiю з привiшаною
печаттю вiд архiпастиря, накрив нею голову. А архiбiскуп говорив далi:
- Коханi дiти католицько© церкви! I ви, лицарство славне, й ви, матерi
й сестри великих геро©в! До вас зверта святе слово сво , через
найпревелебнiшого пана нунцiя прислане, найсвятiший папа. Вiн нагаду вам,
що в скрижалях небесних заповiдано Польщi не тiльки стати стражницею
католицько© церкви, але й поширити ©© вчення до останнiх меж свiту. Час
надiйшов важкий, i хитання йде навiть серед латинян, причиною чого
збайдужiння до вiри, а тому найсвятiший отець заклика вас усiх повиймати
з пiхов мечi й рушити на винищення схизми. Час надiйшов, пора повиривати з
корiнням плевели, якi глушать пшеничне поле, бо якщо плевели переростуть
добрi злаки, то пшениця загине навiки, а нива заросте терням i бур'янами.
Будьте твердi, виженiть з сердець ваших усякий жаль до нерозкаяних i
винищiть ©х до диного, щоб не спокусилися вiд закоренiлого зла незмiцнiлi
члени юно© пастви. Святий отець посила вам благословення на боротьбу i
розгрiша сво©ми молитвами всi вашi грiхи.
Усi, як один, лицарi й дами впали на колiна, схрестивши на грудях руки
й схиливши голови. Архiбiскуп пiдвiвся й, простягши над паствою руки,
прошепотiв безмовну молитву.
- Присягайтеся ж, - проголосив вiн урочисто, - присягайтесь, звитяжнi
лицарi, шляхетським гонором, щастям сво©х родин, славою ойчизни i святим
костьолом! Присягайтеся виконати волю небесного глави вашого, передану вам
через намiсника земного, найсвятiшого римського папу!
- Присяга мось! - закричали пани, пiдвiвшись на ноги й повиймавши сво©
шаблi.
- Нi пощади, нi жалю до схизматiв!
- Нi пощади, нi жалю! - глухо прогуло в залi.
- Винищити всiх до диного!
- До диного! - вигукнув з фанатичною пристрастю молодий ксьондз.
- До диного! - понурим хором повторив натовп.
- I всi ©хнi храми обернути на попiл i вугiлля!
- Стерти з лиця землi!
Цi слова прокотилися через весь зал, понурий шляхтич, що сидiв бiля
дверей, нараз спалахнув весь i зiрвався з мiсця; очi його люто блиснули,
рука судорожно схопилася за пiстоль, вiн подався вперед, але раптом
зупинився... рука його поволi опустилася, очi згасли, й вiн знову сiв на
сво мiсце...
Захопленi урочистiстю хвилини, присутнi в залi не помiтили дивног i
спалаху старого.
- Amen! - мовив нарештi архiпастир i, склавши руки, занiмiв у безмовнiй
молитвi.
В епоху, про яку тут iдеться, вся Правобережна Укра©на була густо
вкрита лiсами; а мiсцевiсть од рiчки Тясьмину до Гнилого Тiкича - верст на
двiстi на захiд, i од рiчки Рось до херсонських степiв - верст на сiмдесят
на пiвдень, тобто весь нинiшнiй Чигиринський, частина Корсунського,
Ольвiопiльського, лисаветградського, Олександрiйського повiтiв, - вся ця
площа являла собою суцiльну, майже непрохiдну гущину диких пралiсiв,
перетятих горами, скелями, глибокими ярами, м'якими улоговинами, рiчками й
болотами. Величезнi лiсовi урочища, розмежованi або вузькими просiками,
або чорними кряжами, або рiчками, мали рiзнi назви. Мотронин лiс
(найближчий до Днiпра), Жаботинський, Круглий, Цибуль-ський, Найдин,
Гончарний, Лебединський, - та, власне кажучи, всi вони зливалися у
неосяжний лiсовий край. Серед цих диких нетрiв, де привiльне жилося хижим
звiрам, куди важко було пробратися грабiжниковi й розбiйнику, тулилися
монастирi й вабили в сво© мiцнi стiни, пiд захист хреста, знедолених i
скривджених, - гнаний руський люд.
Майже з перших часiв християнства правобережжя Днiпра було розсадником
чернецтва. Чудова природа й тиша незайманих лiсiв принаджували сюди i
втомлених життям, i тих, хто не знайшов в ньому радощiв, - для
подвижництва, для високих i чистих молитов, для заспоко ння бентежно©
душi; до анахоретiв прилучалися iншi, шукали надiйний сховок i закладали
спершу убогий зруб - церковцю, а потiм i монастир. Багато укра©нських
монастирiв були щедро обдарованi сво©ми фундаторами, за згодою польських
королiв, а також гетьманами малоросiйськими - просторими й багатими
угiддями; цi дарунки примножувалися власними надбаннями, i монастирi могли
б користуватися великими прибутками, коли б неспокiйний час, нестримна
сваволя шляхти й цiлковите беззаконня не позбавляли ©х прав i не розоряли
раз у раз вогнем i мечем. Та, незважаючи на все це, монастирi все-таки, як
останнi притулки православ'я, росли й росли, i ©х мiж Ржищевом i Чигирином
було тодi п'ятнадцять: Чигиринський, Медведiвський, Мотронинський,
Жаботинський, Лебединський, Мошногорський, Iрдинський, чи Виноградський,
Корсунський, Богуславський, Трахтемирiвський, Канiвський, Ржи-щiвський,
Лисянський i Манькiвський. Перше мiсце серед них посiдав, безперечно,
Мотронинський монастир: вiн вирiзнявся серед усiх укра©нських монастирiв i
стародавнiстю, i кiлькiстю братi©, i сво©м пречудовим мiсцем.
Мотронинський монастир був заснований ще задовго до навали Батия, у XII
столiттi, якоюсь княгинею Мотроною, вiд iменi яко© й дiстав свою назву.
На пiвдень вiд Чигирина мiсцевiсть ста горяна; вершини гiр з химерними
обрисами товпляться зубчастим пасмом до Днiпра, пiдiймаючись терасами вище
й вище, то набiгаючи одна на одну, то обриваючись кручами, немов
скам'янiлi гiгантськi хвилi. Усi цi гори вкритi були тодi лiсами й
височiли серед темного, безмежного моря лiсiв. В одному мiсцi, у центрi
замкнутого овала, здiймалася конусом гора-особняк, пануючи над усi ю
мiсцевiстю, а на вершинi цi © гори спочивав у мiцному гнiздi Мотронинський
монастир. Його золотi хрести було видно за кiлька миль, сонячного дня вони
виблискували зорями в синявi лiсiв i, мов рятiвний маяк, привертали до
себе погляди нещасного пiд'яремного люду, вселяючи в його змучену душу
надiю.
Монастирський Святотро©цький храм був дерев'яний, з наддашником, що
утворював нiби галерею, яка звалася кружганком; п'ять бань його було
пофарбовано в синiй колiр i засiяно срiбними зорями. Цей храм був
оновлений i оздоблений заходами нинiшнього настоятеля, архiмандрита
Мельхiседека Значко-Яворського, якого одноголосно обрала братiя й
затвердив на цiй посадi переяславський пископ Гервасiй Линцевський у 1753
роцi. Навколо монастиря пiдiймався високий земляний вал, увiнчаний мiцним
дубовим частоколом; цей укрiплений вiнець замикався брамою, неначе врослою
в земляний насип; а вже над брамою стояли двi гармати, а праворуч i
лiворуч уся передова лiнiя укрiплена була бруствером i бiйницями.
Всерединi монастирського двору, попiд валами, тяглися дугами низенькi
дерев'янi келi© братства й iншi господарськi прибудови. За валом, коло
пiднiжжя гори, тулилися, ховаючись то за камiнням, то за виступами,
халупки й землянки прийшлого люду - i укра©нцiв, i молдаван, i волохiв,
якi знайшли собi притулок пiд охороною монастирських стiн. З протилежного
боку долина глибшала й по нiй, звиваючись i ховаючись у кущах папоротi й
тернику, змi©лася рiчечка, зливаючись далi з Тясьмином. По той бiк рiчечки
тяглася скеляста круча, у вигинах яко© та©лися входи у глибокi й довгi
печери, котрi сягали, як казав дехто, одним рукавом до Чигирина, а другим
навiть до батька Днiпра. Подейкували, що з само© вершини гори, з
монастирського цвинтаря, iшов пiдземний хiд у тi печери... I справдi, не
раз пiд час переслiдувань рятувалися в них приреченi на смерть жертви.
Кра вид з валiв Мотронинського монастиря був чудовий; темне море лiсiв,
котячись удалину, набирало сизих, димчастих тонiв, а на розкиданих широким
розмахом терасах вирiзнялися то червоними, то золотавими плямами бескиди й
скелi - i все це десь на обрi© зливалося в свiтло-синю й рожеву млу, серед
яко© з одного боку виблискував срiбною ниткою сам Днiпро. У чудовому,
напо ному пахощами повiтрi дихали вiльно груди, погляд тонув у безмежному
просторi, серце билося одвагою i нiби незримi крила виростали в людини,
ладнi пiдняти ©© й понести в бурю боротьби.
Мельхiседек перебрав управлiння монастирем i церковними справами
Укра©ни в той час, коли православ'я в нiй ледь-ледь трималося навiть i в
таких пунктах, де польський елемент був слабший, де свiдомiсть народна
була наймiцнiша, наприклад, на Смiлянщинi, Черкащинi й Чигиринщинi.
Присвятивши себе цiлком, до самозабуття порятунку православно© вiри й
русько© народностi, вiн увесь вiддався великiй справi боротьби за
вiдновлення людських прав рiдного народу.
Серед братi© Мотронинського монастиря було багато ченцiв i з Запорожжя,
бо мiж чернецтвом i сiчовим братством iснувала завжди велика
спорiдненiсть, i з Лiвобережно© Укра©ни, куди пiсля Прутського договору
було переведене все козацтво, i з безправно© маси селян. Усi вони i пiд
рясою смирення й забуття мирсько© су ти ховали в сво©х серцях почуття
безмежно© любовi до змучено© батькiвщини й ненавистi до ©© ворогiв.
Тому-то дiяльнiсть Мельхiседека знайшла у братi© захоплений вiдгук i щиро
прихилила всiх до свого архiпастиря. Найенергiйнiшим помiчником
Мельхiседека був намiсник монастиря, що заступав iгумена пiд час його
вiдсутностi, заслужений i ромонах отець лпiдифор. Незважаючи на сиву, мов
крило голуба, бороду, серце його горiло молодечим вогнем i очi променились
одвагою. Пiсля намiсника були особливо близькi до Мельхiседека - рiдний
Усi замовкли й насторожилися.
Через хвилину в залi з'явився хорунжий Младановича Фелiкс
Голембиць-кий; весь його одяг був забризканий багнюкою, на блiдому обличчi
застиг жах. За Голембицьким увiйшло до залу кiлька дам, стурбованих
метушнею; серед них була й вихованка Кшемуських Текля, наречена пана
Фелiкса.
Голембицький, хитаючись, наблизився до свого принципала й, ухопившись
за високу спинку крiсла, щоб утриматися на ногах, промовив, задихаючись:
- Ясновельможний пане... Нещастя... На мо село Турову напали
гайдамаки.
- Гайдамаки? - скрикнули враженi слухачi.
- Так, гайдамаки, - говорив Голембицький, - все пограбували, двiр
спалили, ксьондза, офiцiалiв i ©х команду... перебили.
- О боже! - простогнав плебан.
- Pereat! -люто прошипiв ксьондз.
- Атож, винищимо всiх! - вигукнув Стемпковський.
Але молодь, зацiпенiвши вiд несподiванки, не обiзвалася на цей заклик.
- Коли б не Гонта, - провадив Голембицький, - я б загинув: вiн кинувся,
затримав оту бунтiвливу наволоч, допомiг менi втекти, а сам потрапив на
палю.
- Нещасний! Це засмутить графа... От бачите, панове, - моя правда:
Гонта був вiрний слуга... вiн сво ю жахливою смертю довiв тепер, що на
нього зводили наклеп.
- Так, Гонта... - почав був Голембицький, але вiд утоми й пережитого
страху мало не зомлiв. Його пiдтримали пiд руки Кребс i Шафранський, що
стояли поруч.
- Чи не поранений пан хорунжий? - стурбувався Младанович. У дверях
вiтальнi почувся iстеричний жiночий крик.
- Нi, бог уберiг, - з зусиллям вiдповiв хорунжий, - просто я
втомлений... усе бився. - При останнiх словах вiн раптом почервонiв, але
за мить його щоки знов поблiдли.
- То посадiть його, - засмiявся Младанович, - та дайте йому добрий
келих старого литовського меду: той одразу воскресить його, поверне йому
силу... Пане Шафранський, de grace!
Шафранський кинувся виконувати наказ губернатора, а Кшемуський поспiшив
до збентежено© Теклi й почав ©© заспокоювати. До них пiдiйшла Веронiка й
забрала Теклю у внутрiшнi поко© замку.
Повертаючись на сво мiсце, Кшемуський помiтив якогось лiтнього сивого
шляхтича, що сидiв коло самих дверей. Вiн був одягнений у старовинний
польський костюм, чуприна його за старопольським звича м була пiдголена, а
довгi вуса спускалися на гаптований золотом жупан: темне, засмагле й
огрубiле од вiтру обличчя його здавалося майже чорним, контрастуючи з
бiлими вусами й бровами. Рiзкi риси його й чорнi, мов вуглини, очi, що
поблискували з-пiд навислих брiв, та два-три шрами, якi перерiзали в
рiзних напрямах його обличчя, надавали йому якогось лихого й понурого
виразу. Судячи з розкiшного одягу й збро©, це був значний пан, але
енергiйне й похмуре обличчя його так вiдрiзнялося вiд випещених, гладких
пик вельможних панiв, якi тут зiбралися, що Кшемуський мимохiть звернув на
нього увагу. Якусь хвилину стояв вiн нерухомо перед старим, не одриваючи
вiд нього очей i намагаючись пригадати, де й коли бачив вiн його.
Шляхтич помiтив це й спинив на Кшемуському в свою чергу неприязний
погляд. Гадаючи, що шляхтич незадоволений його безцеремонним оглядом,
Кшемуський уклонився й промовив гречно:
- Зда ться, я не помиляюся: правда ж, я мав честь бачити шановного пана
на бенкетi у себе в Лисянцi?
Запитання Кшемуського чомусь збентежило шляхтича. А втiм, це тривало
лише одну мить.
- Авжеж, пан губернатор не помиля ться, - вiдповiв вiн сухим, хрипким
голосом, пiдвiвшись з мiсця i кивнувши Кшемуському головою. - Я мав утiху
бути в гостях у пана i був свiдком розкiшних видовищ, якi пан приготував
для сво©х гостей.
Усе це старий промовив так сухо, що Кшемуському важко було вести
розмову далi, а тому вiн уклонився ще раз шляхтичевi й вiдiйшов.
"Що за дивна постать? - думав Кшемуський, пробираючись серед гостей. -
Так, вiн справдi був у мене минулого разу на бенкетi, але цей голос...
очi... Де я ©х iще бачив?.."
У цей час Младанович попросив Голембицького докладно розповiсти про
наскок гайдамакiв.
Кшемуський поспiшив зайняти сво мiсце й, зацiкавлений розповiддю
хорунжого, вiдразу ж забув про понурого, непривiтного шляхтича.
Голембицький тим часом устиг випити два келихи литовського меду, й
тепер уже щоки його пашiли, а очi горiли одвагою.
- Даруйте, ясновельможний, - заговорив вiн з низьким уклоном,
торкаючись рукою колiна губернатора. - Падам до нуг, за мою слабкiсть...
але я так утомився... руки ось право© не чую, - i вiн потер ©© лiвою
рукою. - Розбiйникiв налетiла добра сотня! Нi, бiльше!.. Куди там! А було
так. Серед мо©х хлопiв-схизматiв знайшлося чоловiк п'ять, котрi,
переконанi мо©ми доказами, погодились пристати до унi©... Згiдно практики,
яку ми виробили, коли половина або хоч i менша частина парафiян
наверта ться до iстинно© вiри, то церква негайно переходить у ©хн
володiння. Через те що й п'ять хлопiв вiдносно становлять частину, то я й
повiдомив його превелебну мосць пана офiцiала Мокрицького, щоб вiн прислав
ксьондза й сам прибув з командою перебрати церкву i ©© майно в сво© руки.
Звичайно, я мiг би обiйтися й без цi © безглуздо© формальностi, - промовив
з презирливою усмiшкою Голембицький, - патрон i колятор церкви - я, отже,
вiд мене й залежить, кому передати ©© - поповi чи пановi ксьондзу, та й тi
хами належать менi цiлком, i з головами, i з душами сво©ми. А втiм, вони
цього разу добре це затямили, - додав вiн, хвальковито усмiхаючись i
пiдкручуючи сво© вусики. - Отже, слухайте далi: пана офiцiала я повiдомив,
а сам по©хав оглядати iншi сво© ма тки. Повертаюся й бачу таку сцену: все
село з кiлками сто©ть стiною навколо церкви й захища ©©, а малочисельна
команда руба й коле це оскаженiле бидло. Тi лайдаки падають, мов снопи,
але на мiсце цього падла встають новi, i стiна сто©ть знову стiною... Я
одразу ж наказав вирвати з натовпу, який стояв на майданi, з пiвсотнi
хлопiв, переважно дiвок i жiнок... звелiв позривати з них одяг i наказав
шмагати ©м канчуками спини од п'ят i до лопат...
- Го-го! - зауважив хтось iз молодi. - Видовище, мабуть, було пiкантне.
- I зворушливе, - хiхiкнув Голембицький. - Ця екзекуцiя одвернула увагу
лайдакiв, якi захищали церкву. Вони хоч i бидло, а все-таки почувають до
дружин, сестер i дочок сво©х жаль. А я, скориставшись ©хнiм збентеженням,
шепнув пановi офiцiалу, щоб вiн звелiв призначеному туди ксьондзовi
пiдкопатися з причтом пiд церкву, пробити пiдлогу й одслужити мшу. Так i
зробили.
- Генiально! - скрикнув од захвату плебан.
- Але в цей час, - вiв далi, запалюючись усе бiльше й бiльше, хорунжий,
- коли все було вже зроблено, луна на майданi крик: "Гайдамаки!" Усi хами
одразу пiдбадьорились, погрозливо загаласували. А я ту ж мить ударив
острогами коня й крикнув: "До збро©! На погибель!" I врiзався в банду...
Махну кривулею - i голова з плечей, ударю навiдлiг - двi летять, рвонусь
уперед - за мною вулиця. Команда теж руба , але не встига догнати мене, а
тут i Гонта пробива ться до мене й кричить, щоб я не наражав на небезпеку
сво життя... Але я кричу: "Гонто! До мене!" I кришу направо й налiво, як
снопи, цих лайдакiв. А сам i не помiчаю, що ©х прибуло ще двi банди.
Пробився я крiзь них i озирнувся, та й побачив, що розбiйницька банда, мов
рiй бджiл, укрила жменьку мо©х смiливцiв з Гонтою на чолi... Я йому
гукнув: "Гей, пане сотнику, тримайсь, я зараз прилечу з допомогою!" Та
коли я мчав бiчними вулицями по команду в сусiднiй фольварк, то побачив,
що Гонту вже в'язали i забивали на майданi палю.
- У пана хорунжого, - зауважив з у©дливою усмiшкою Стемпковський, -
першi слова трошки розбiгаються з дальшою розповiддю.
- Од страшенно© втоми, ясновельможний пане, - вiдповiв, почервонiвши,
Голембицький. - Я не мiг спершу промовити вiрно й слова, а потiм
розговорився.
- Правда, це видно було, - пiдтримав його Младанович. - Пан хорунжий
мiй знесилiв до непритомностi... Але все-таки Гонта загинув?
- О, бiдолашний! - сумно зiтхнув хорунжий. - Його садовили вже на палю.
- Ну, а пан з допомогою повернувся?
- Аякже, - поквапно мовив Голембицький, i очi його забiгали. - Та все
село вже обезлюдiло, а на мiсцi мого двору й церкви курилися тiльки
головешки... Але я попрошу в ясновельможного пана дозволу перемiнити
убрання, бо на такому пишному з'©здi мо брудне лахмiття, обкурене порохом
битви...
Младанович вiдпустив свого хорунжого жестом, i Голембицький,
супроводжуваний двозначними усмiшками, поквапливо вийшов iз залу.
Розповiдь хорунжого справила все-таки на зiбрання гнiтюче враження:
близька бiда, що заглянула в вiчi, розвiяла одразу войовничий, пиховитий
настрiй i примусила всiх замислитись. Младанович звернувся за порадою до
присутнiх. Шафранський заявив, що передусiм треба потурбуватися про воду,
бо мiсто ©© не ма , а користу ться лише пiдвозною, i якщо супротивник
оточить фортецю, то уманцям не можна буде без води оборонятися, а тому вiн
радив у самому мiстi почать копати великий колодязь. Стемпковський
запропонував одразу ж палити села й вiшати лайдакiв для постраху,
Пулавський не зовсiм довiряв Голембицькому, але Кшемуський, навпаки,
вважав небезпеку ще серйознiшою, нiж описував ©© Голембицький.
З цього приводу почала вже розгорятися суперечка, коли губернаторовi
доповiли, що до нього з'явився в надзвичайно важливiй справi головний
орендар усiх шинкiв, як мiських, так i сiльських, довготелесий
Лейба-рабин, той самий, що так галасував на зiбраннi врейського кагалу в
Малiй Лисянцi.
- Ясновельможний пане, - почав вiн тремтячим вiд переляку голосом, -
даруйте менi мою зухвалiсть, що я насмiлився потурбувати вас i
найвельможнiше, найшановнiше лицарство, але мене спонукала до цього
страшна чутка, така жахлива звiстка...
- Що таке, Лейбо, в чому справа? - спитав Младанович, стурбований таким
початком.
- Пресвята Ченстоховська матiр! - сплеснув руками Кшемуський. Серед
лицарства перебiгло сумне зiтхання, що пролунало придушеним стогоном.
А Лейба все ще переводив дух i пригладжував пальцями сво© розпатланi
пейси.
- Та не муч же, - тупнув ногою уманський губернатор, - а кажи швидше, в
чiм рiч?
- Ясновельможний пан зна нашого славного, святого цадика, слово
котрого ма велику вагу, бо всi до нього прислухаються на небi, бодай я
так любив сво©х дiтей, коли неправда.
- Ну, ну?
- Так у того цадика небiж, ой, розумний який! Такий кантор... який
нiколи панськiй милостi й не снився.
- Досить! - гримнув розгнiваний Младанович. - Кажи дiло!
- Ой вей, даруйте! - верескнув Лейба й злякано зiгнувся, немов ждучи
удару. - Це не я... це мiй дурний язик... все iз-за зубiв вискаку ... коли
почну про цих ой, вi ваг iз а цуре... Я зараз, зараз... той самий Ха©м,
про якого я сказав, що добрий ма копф2, - захапався Лейба, так i сиплячи
словами, - ©здив у Малу Лисянку сватати в тамтешнього орендаря дочку
Сару... Ой слiчна, ой пишна! Тако© гарно© ще не було на свiтi... iх бiн
а©д! Тако© не було навiть нi панянки, нi крулевни...
- Ти глузувати надумав? - заревiв Младанович, ухопившись за шаблю.
Серед лицарства почулися теж енергiйнi, загрозливi вигуки. Лейба поблiд,
затремтiв i замовк, озираючись на всi боки великими, переляканими очима.
- Ну! - брязнув Младанович шаблею.
- Зараз, хвилинку! Ох! - стрепенувся Лейба й знову почав свою
розповiдь: - Так той Ха©м, коли повертався назад через Мотронинський лiс,
то чув од вiрного чоловiка, од Абрамки-шинкаря, коли зна те, що при
монастирi, так чув, що в Мотронинському лiсi повно гайдамакiв, вiн сам
бачив це, й тiльки молитва святого цадика його сховала вiд розбiйницького
ока... Зараз, зараз! Так той Абрамка каже, i Ха©м на власнi вуха це чув,
що як повернувся архiмандрит Мельхiседек, то почав скликати до себе, в
свiй лiс, даруйте на словi, все розбiйницьке лайдацтво... Склика i
волоцюг, i хлопiв та й велить, панове добродiйство, просто наказу , щоб
панiв i орендарiв рiзали до ноги... Ой, гевулт! Що з нами буде! - вхопився
Лейба руками за голову й захитав нею з боку на бiк, примовляючи жалiбно: -
Ой вей, вей!
- Oremus! - вигукнув молодий ксьондз.
- Одверни гнiв твiй, боже! - молитовне сплеснув руками плебан.
- Це ж зовсiм коло мене! - схопився на ноги пан Кшемуський, тремтячи
всiм тiлом. - Це в мо©х володiннях!..
- Еге ж, у панових, - пiдтвердив Младанович. - I я дивуюсь, як можна
було дозволити розвинутися цiй саранi, а не розчавити ©© п'ятою в зародку.
- Не знав, не вiдав... Не було ранiше... це нанесло ©х звiдкiлясь
вiтром... чи не з Бара?
- Можливо, - спокiйно вiдповiв Пулавський. - Ми розгромили кiлька
ватаг... а рештки - полова... може, й залетiли...
- Але що ж робити? Порадьте, панове добродiйство! Та на мене ж першого
вдарить ця наволоч, а замок у мене не укрiплений...
- Передусiм, - обiзвався Стемпковський, - треба того Мельхiседека
скарати: вiн заколотник i пiдбурювач, так з нього й почати.
- Сам бог вирiк святу iстину тво©ми устами, сину мiй, - урочисто
промовив плебан Ба вський.
- Н стети! Пiд мо©м крилом така зграя! - вигукнув Кшемуський. - I
схизматський чернець iще й нацькову цю псю крев! О, кари йому! З руками й
ногами я видам його вам, панове. А лiси мо© всi, i Мотронинський, i
Лебединський, i Лисянський, даю на полювання за бидлом. Я при днаю i сво©
команди до нагоничiв, i влашту мо пишнi влови... Я прошу все шановне
лицарство, всiх вельможних i славних гостей на полювання: мiй замок, мо
мiстечко з усiм i з усiма до панських послуг!
Пропозицiя гостинного губернатора була прийнята з галасливою радiстю,
перспектива майбутнiх бенкетiв з вакханалiями одразу змiнила понурий
настрiй товариства на грайливий. Розбещений, легковажний характер
шляхетного панства, вироблений на протязi поколiнь свавiллям i гульбищами,
що не знав нiяких перепон i керiвних засад, виявився тут напрочуд яскраво:
небезпека, що висiла досi над головою, а зараз вдарила вже грозою, була
одразу забута, i все товариство захоплено гомонiло про те, як воно гнатиме
з лiсiв цих гайдамакiв, мов мишей, i якi влаштовуватиме видовища, тортури
й кари. По всiх кутках залу лунали вибухи смiху, чулися оплески й навiть
вигуки: "Вiват!", "Н х жи !" - на адресу Кше-муського. Дами, почувши не
брязкiт шабель, а грайливий, перемiшаний iз смiхом гомiн, почали входити з
цiкавостi до залу. Поява жiноцтва осяяла обличчя вболiвальникiв за долю
"велико© ойчизни" солодкими усмiшками, запалила очi юнакiв i старих вогнем
i навiяла на всiх вельми житт радiсний настрiй. Тiльки Лейба стояв збоку i
з острахом, подивом та недовiр'ям поглядав на панiв, якi раптом хто й зна
чого стали такими хоробрими.
- Я гадаю, - на весь зал проголосив пан Младанович, пiдвiвшись урочисто
на сво му тронi, - що всi державнi питання обмiрковано, засоби для
винищення гайдамакiв i схизми знайдено i благороднi серця заспоко нi... Чи
не так, вельможне лицарство?
- Так, так, ясновельможний! - почулося з усiх бокiв.
- Mesdames! - I Младанович гречно вклонився паням i панянкам. - Я можу
заспоко©ти вас цiлковито: нiхто й нiщо не перешкодить вам тiшитись життям,
а нам схилятися перед вашими чарами!..
- Браво! - вигукнула молодь, забряжчавши шаблями.
- А тепер, мо© любi гостi, - закiнчив Младанович, - гадаю, що пiсля
трудiв можна приступити й до трапези, не кривдячи при цьому й виноградного
бога...
У вiдповiдь на це ласкаве запрошення в залi знявся схвальний, радiсний
гамiр; усi повставали з мiсць, пiдiйшли до дам i чекали урочисто© хвилини,
коли сам господар поведе ©х до трапезного покою.
Але тут трапилося щось надзвичайне.
Тiльки-но Младанович рушив з мiсця, як вхiднi параднi дверi широко
розчинилися й на порозi з'явився, пiдтримуваний попiд руки, з патерицею в
руках, холмський архi пископ Рило. Несподiвана поява високого гостя так
всiх приголомшила, що нiхто не рушив йому назустрiч, а хто як стояв, так i
застиг на мiсцi. Навiть плебан i настоятель базилiанського монастиря та
новонастановлений ксьондз закам'янiли вiд страху та подиву й не могли
ступити й кроку назустрiч сво му архiбiс-купу. Гамiр, що стояв до цi ©
хвилi в залi, заглушив стукiт екiпажа й метушню челядi, так що поява
архi пископа здалася просто чудом.
- Dominus vobiscum! - промовив нарештi архiпастир, простягаючи сво©
руки над присутнiми, що так i лишилися стояти застиглими групами. Цi слова
примусили всiх здригнутись i опам'ятатися.
Младанович перший кинувся до архi пископа й, ставши на одне колiно,
нахилив голову пiд благословення. За ним посунуло духiвництво, що було в
залi, i решта гостей. Коли церемонiал закiнчився, архiбiскуп сiв на
почесне мiсце пiд балдахiном i звернувся до господаря з таким словом:
- Молитвами найсвятiшого, непогрiшимого отця нашого, папи римського,
божа благодать спочила на тобi, й грiхи тво©, як теперiшнi, так i
майбутнi, вiдпущенi на небесах, прийми цей папiр як свiдчення волi
господньо©, що звершилася по молитвi глави нашо© церкви.
Младанович упав на колiна i, прийнявши до рук хартiю з привiшаною
печаттю вiд архiпастиря, накрив нею голову. А архiбiскуп говорив далi:
- Коханi дiти католицько© церкви! I ви, лицарство славне, й ви, матерi
й сестри великих геро©в! До вас зверта святе слово сво , через
найпревелебнiшого пана нунцiя прислане, найсвятiший папа. Вiн нагаду вам,
що в скрижалях небесних заповiдано Польщi не тiльки стати стражницею
католицько© церкви, але й поширити ©© вчення до останнiх меж свiту. Час
надiйшов важкий, i хитання йде навiть серед латинян, причиною чого
збайдужiння до вiри, а тому найсвятiший отець заклика вас усiх повиймати
з пiхов мечi й рушити на винищення схизми. Час надiйшов, пора повиривати з
корiнням плевели, якi глушать пшеничне поле, бо якщо плевели переростуть
добрi злаки, то пшениця загине навiки, а нива заросте терням i бур'янами.
Будьте твердi, виженiть з сердець ваших усякий жаль до нерозкаяних i
винищiть ©х до диного, щоб не спокусилися вiд закоренiлого зла незмiцнiлi
члени юно© пастви. Святий отець посила вам благословення на боротьбу i
розгрiша сво©ми молитвами всi вашi грiхи.
Усi, як один, лицарi й дами впали на колiна, схрестивши на грудях руки
й схиливши голови. Архiбiскуп пiдвiвся й, простягши над паствою руки,
прошепотiв безмовну молитву.
- Присягайтеся ж, - проголосив вiн урочисто, - присягайтесь, звитяжнi
лицарi, шляхетським гонором, щастям сво©х родин, славою ойчизни i святим
костьолом! Присягайтеся виконати волю небесного глави вашого, передану вам
через намiсника земного, найсвятiшого римського папу!
- Присяга мось! - закричали пани, пiдвiвшись на ноги й повиймавши сво©
шаблi.
- Нi пощади, нi жалю до схизматiв!
- Нi пощади, нi жалю! - глухо прогуло в залi.
- Винищити всiх до диного!
- До диного! - вигукнув з фанатичною пристрастю молодий ксьондз.
- До диного! - понурим хором повторив натовп.
- I всi ©хнi храми обернути на попiл i вугiлля!
- Стерти з лиця землi!
Цi слова прокотилися через весь зал, понурий шляхтич, що сидiв бiля
дверей, нараз спалахнув весь i зiрвався з мiсця; очi його люто блиснули,
рука судорожно схопилася за пiстоль, вiн подався вперед, але раптом
зупинився... рука його поволi опустилася, очi згасли, й вiн знову сiв на
сво мiсце...
Захопленi урочистiстю хвилини, присутнi в залi не помiтили дивног i
спалаху старого.
- Amen! - мовив нарештi архiпастир i, склавши руки, занiмiв у безмовнiй
молитвi.
В епоху, про яку тут iдеться, вся Правобережна Укра©на була густо
вкрита лiсами; а мiсцевiсть од рiчки Тясьмину до Гнилого Тiкича - верст на
двiстi на захiд, i од рiчки Рось до херсонських степiв - верст на сiмдесят
на пiвдень, тобто весь нинiшнiй Чигиринський, частина Корсунського,
Ольвiопiльського, лисаветградського, Олександрiйського повiтiв, - вся ця
площа являла собою суцiльну, майже непрохiдну гущину диких пралiсiв,
перетятих горами, скелями, глибокими ярами, м'якими улоговинами, рiчками й
болотами. Величезнi лiсовi урочища, розмежованi або вузькими просiками,
або чорними кряжами, або рiчками, мали рiзнi назви. Мотронин лiс
(найближчий до Днiпра), Жаботинський, Круглий, Цибуль-ський, Найдин,
Гончарний, Лебединський, - та, власне кажучи, всi вони зливалися у
неосяжний лiсовий край. Серед цих диких нетрiв, де привiльне жилося хижим
звiрам, куди важко було пробратися грабiжниковi й розбiйнику, тулилися
монастирi й вабили в сво© мiцнi стiни, пiд захист хреста, знедолених i
скривджених, - гнаний руський люд.
Майже з перших часiв християнства правобережжя Днiпра було розсадником
чернецтва. Чудова природа й тиша незайманих лiсiв принаджували сюди i
втомлених життям, i тих, хто не знайшов в ньому радощiв, - для
подвижництва, для високих i чистих молитов, для заспоко ння бентежно©
душi; до анахоретiв прилучалися iншi, шукали надiйний сховок i закладали
спершу убогий зруб - церковцю, а потiм i монастир. Багато укра©нських
монастирiв були щедро обдарованi сво©ми фундаторами, за згодою польських
королiв, а також гетьманами малоросiйськими - просторими й багатими
угiддями; цi дарунки примножувалися власними надбаннями, i монастирi могли
б користуватися великими прибутками, коли б неспокiйний час, нестримна
сваволя шляхти й цiлковите беззаконня не позбавляли ©х прав i не розоряли
раз у раз вогнем i мечем. Та, незважаючи на все це, монастирi все-таки, як
останнi притулки православ'я, росли й росли, i ©х мiж Ржищевом i Чигирином
було тодi п'ятнадцять: Чигиринський, Медведiвський, Мотронинський,
Жаботинський, Лебединський, Мошногорський, Iрдинський, чи Виноградський,
Корсунський, Богуславський, Трахтемирiвський, Канiвський, Ржи-щiвський,
Лисянський i Манькiвський. Перше мiсце серед них посiдав, безперечно,
Мотронинський монастир: вiн вирiзнявся серед усiх укра©нських монастирiв i
стародавнiстю, i кiлькiстю братi©, i сво©м пречудовим мiсцем.
Мотронинський монастир був заснований ще задовго до навали Батия, у XII
столiттi, якоюсь княгинею Мотроною, вiд iменi яко© й дiстав свою назву.
На пiвдень вiд Чигирина мiсцевiсть ста горяна; вершини гiр з химерними
обрисами товпляться зубчастим пасмом до Днiпра, пiдiймаючись терасами вище
й вище, то набiгаючи одна на одну, то обриваючись кручами, немов
скам'янiлi гiгантськi хвилi. Усi цi гори вкритi були тодi лiсами й
височiли серед темного, безмежного моря лiсiв. В одному мiсцi, у центрi
замкнутого овала, здiймалася конусом гора-особняк, пануючи над усi ю
мiсцевiстю, а на вершинi цi © гори спочивав у мiцному гнiздi Мотронинський
монастир. Його золотi хрести було видно за кiлька миль, сонячного дня вони
виблискували зорями в синявi лiсiв i, мов рятiвний маяк, привертали до
себе погляди нещасного пiд'яремного люду, вселяючи в його змучену душу
надiю.
Монастирський Святотро©цький храм був дерев'яний, з наддашником, що
утворював нiби галерею, яка звалася кружганком; п'ять бань його було
пофарбовано в синiй колiр i засiяно срiбними зорями. Цей храм був
оновлений i оздоблений заходами нинiшнього настоятеля, архiмандрита
Мельхiседека Значко-Яворського, якого одноголосно обрала братiя й
затвердив на цiй посадi переяславський пископ Гервасiй Линцевський у 1753
роцi. Навколо монастиря пiдiймався високий земляний вал, увiнчаний мiцним
дубовим частоколом; цей укрiплений вiнець замикався брамою, неначе врослою
в земляний насип; а вже над брамою стояли двi гармати, а праворуч i
лiворуч уся передова лiнiя укрiплена була бруствером i бiйницями.
Всерединi монастирського двору, попiд валами, тяглися дугами низенькi
дерев'янi келi© братства й iншi господарськi прибудови. За валом, коло
пiднiжжя гори, тулилися, ховаючись то за камiнням, то за виступами,
халупки й землянки прийшлого люду - i укра©нцiв, i молдаван, i волохiв,
якi знайшли собi притулок пiд охороною монастирських стiн. З протилежного
боку долина глибшала й по нiй, звиваючись i ховаючись у кущах папоротi й
тернику, змi©лася рiчечка, зливаючись далi з Тясьмином. По той бiк рiчечки
тяглася скеляста круча, у вигинах яко© та©лися входи у глибокi й довгi
печери, котрi сягали, як казав дехто, одним рукавом до Чигирина, а другим
навiть до батька Днiпра. Подейкували, що з само© вершини гори, з
монастирського цвинтаря, iшов пiдземний хiд у тi печери... I справдi, не
раз пiд час переслiдувань рятувалися в них приреченi на смерть жертви.
Кра вид з валiв Мотронинського монастиря був чудовий; темне море лiсiв,
котячись удалину, набирало сизих, димчастих тонiв, а на розкиданих широким
розмахом терасах вирiзнялися то червоними, то золотавими плямами бескиди й
скелi - i все це десь на обрi© зливалося в свiтло-синю й рожеву млу, серед
яко© з одного боку виблискував срiбною ниткою сам Днiпро. У чудовому,
напо ному пахощами повiтрi дихали вiльно груди, погляд тонув у безмежному
просторi, серце билося одвагою i нiби незримi крила виростали в людини,
ладнi пiдняти ©© й понести в бурю боротьби.
Мельхiседек перебрав управлiння монастирем i церковними справами
Укра©ни в той час, коли православ'я в нiй ледь-ледь трималося навiть i в
таких пунктах, де польський елемент був слабший, де свiдомiсть народна
була наймiцнiша, наприклад, на Смiлянщинi, Черкащинi й Чигиринщинi.
Присвятивши себе цiлком, до самозабуття порятунку православно© вiри й
русько© народностi, вiн увесь вiддався великiй справi боротьби за
вiдновлення людських прав рiдного народу.
Серед братi© Мотронинського монастиря було багато ченцiв i з Запорожжя,
бо мiж чернецтвом i сiчовим братством iснувала завжди велика
спорiдненiсть, i з Лiвобережно© Укра©ни, куди пiсля Прутського договору
було переведене все козацтво, i з безправно© маси селян. Усi вони i пiд
рясою смирення й забуття мирсько© су ти ховали в сво©х серцях почуття
безмежно© любовi до змучено© батькiвщини й ненавистi до ©© ворогiв.
Тому-то дiяльнiсть Мельхiседека знайшла у братi© захоплений вiдгук i щиро
прихилила всiх до свого архiпастиря. Найенергiйнiшим помiчником
Мельхiседека був намiсник монастиря, що заступав iгумена пiд час його
вiдсутностi, заслужений i ромонах отець лпiдифор. Незважаючи на сиву, мов
крило голуба, бороду, серце його горiло молодечим вогнем i очi променились
одвагою. Пiсля намiсника були особливо близькi до Мельхiседека - рiдний