Страница:
Незважаючи на зовнiшнiй спокiй, видно було, що чернець боровся з
сильним душевним збентеженням: руки його тремтiли, вiн раз у раз випускав
то свiчки, то грошi, якi йому давали богомольцi; на блiдому обличчi його
то спалахував, то згасав тривожний рум'янець. Здавалося, в цю хвилину вiн
був так само далекий вiд молитви, як i Залiзняк.
I звiдки могла з'явитися в цьому палкому серцi ненависть до життя й
прагнення до чернечого сану? Звiдки?
Залiзняк ще раз пробiг у думцi всi вiдомi йому факти з життя Найди i не
знайшов у них вiдповiдi на сво запитання. Рокiв зо два тому Найду було
послано вiд Запорозького вiйська до Глухова, у гетьманську канцелярiю, та
в iншi мiсця з листами до значно© козацько© старшини. Пробув вiн там
мiсяцiв два i без пригод повернувся назад. Правда, пригадалося
Залiзняковi, повернувся вiн трохи заклопотаний чи засмучений, але не
бiльше. Потiм вiн пiшов з гайдамаками в Польщу, та там i пропав.
В однiй сутичцi з ляхами, коли перевага виявилась на боцi полякiв i
гайдамакам довелося рятуватися втечею, Найди не стало. Його шукали
товаришi скрiзь, але марно, i всi подумали, що Найду наздогнали ляхи i
вбили. I нараз ця зустрiчi
Залiзняк почав з нетерпiнням чекати закiнчення служби. Чекав вiн
недовго. Незабаром почувся голос i ромонаха, що промовляв слова останньо©
заамвонно© молитви. Люди заворушилися; однi пiшли до виходу, iншi почали
проштовхуватися вперед, щоб поцiлувати хрест. Залiзняковi довелося пустити
в хiд сво© могутнi плечi, щоб проштовхатися до дверей. Догнав вiн молодого
ченця вже на папертi. Той, як видно, чекав його.
- Менi треба поговорити з тобою, друже мiй коханий, зараз, негайно, -
звернувся Залiзняк до Найди, пильно дивлячись йому в обличчя.
- Радий бачити тебе, пане полковнику, - вiдповiв чернець, потуплюючи
очi.
- Але тiльки поговорiмо без свiдкiв. в тебе окрема келiя?
- , прошу пана полковника iти за мною.
Найда показав рукою на ряд довгих одноповерхових будинкiв з маленькими
гратчастими вiкнами, що тяглися по обидва боки монастирського двору, i сам
пiшов уперед; за ним рушив Залiзняк, ©м довелося пробиратися крiзь густий
натовп прочан, що заповнив весь монастирський двiр.
Мовчки йшов Залiзняк, поринувши в сво© думки, як нараз дзвiнкий голос
почувся ззаду i примусив його зупинитися.
- Братику, братику! Дивись, онде знову той самий запорожець, що
розмовляв з нами! - долинув до його слуху молодий жiночий голос. -
Господи, який же вiн i гарний, i страшний!
Залiзняк оглянувся й зустрiвся з захопленим поглядом Прiсi. Вони з
братом стояли тут же, осторонь вiд iнших прочан, i дивилися, як виходили
люди з церкви.
На суворому обличчi Залiзняка з'явилася ласкава усмiшка.
- Страшний? - промовив вiн весело, пiдходячи до Прiсi. - Ну, на ось
тобi цю абищицю, щоб пам'ятала "страшного", - вiн зняв з свого пальця
перстень i дав його дiвчинi, що так i зашарiлася. - А тобi, парубче, -
додав вiн, - я подарую, як за©ду до вас, шаблю на ворогiв i напасникiв
наших. Кланяйтеся ж там од Залiзняка, од Максима, панотцевi Хомi й сво му
татовi.
Сказавши це, вiн квапливо рушив за Найдою.
Пiдiйшовши до довго© будiвлi, молодий чернець вiдчинив низенькi
надвiрнi дверi, й Залiзняк слiдом за ним увiйшов до невелико© напiвтемно©
келi©.
То була тiсна, низька кiмната з малесеньким гратчастим вiкном i
склепiнчастою стелею. У кутку, праворуч вiд дверей, стояв сяк-так збитий
тапчан з кинутим на нього снопом соломи; бiля вiконця притулився такий же
збитий з дощок стiл, на якому лежали двi-три книги в шкiряних товстих
оправах i велика проскура. В кутку перед образом блимала лампадка; два
грубих дерев'яних ослони доповнювали убогу обставу келi©. Усе в нiй було
таке суворе i вбоге, таким холодом вiяло вiд ©© бiлих оголених стiн i вiд
сiро© кам'яно© пiдлоги, що серце Залiзняковi стислося при думцi, що його
юний товариш доброхiть ув'язнив себе в цiй тiснiй домовинi.
Схвильований, приголомшений, вiн мовчки спинився посеред келi©. Чернець
помiтив, яке враження справило його житло на Залiзняка.
- Сiдай, пане полковнику, - промовив вiн, показуючи на ослiн, - будь
дорогим гостем, даруй тiльки, що нiчим менi тепер пригостити тебе, як
бувало колись.
- Ех, яке там пригощання! - з сумом промовив Залiзняк. - Дай обняти
тебе щиро, мiцно, по-козацькому, дай притиснути до серця!.. Отак, отак! -
примовляв вiн, стискаючи Найду в обiймах i гаряче пригортаючи його до
сво©х могутнiх грудей. - Подумай тiльки, два роки тебе оплакувала вся Сiч,
усе Запорожжя, два роки вважали, що ти загинув! А ти хоч би словом
озвався!..
- Знаю... але я не мiг...
- Не мiг? Ех, ех, отак дiти про матiр пам'ятають! Та розкажи, голубе,
що приключилося з тобою? Як ти потрапив у монастир? Я й розуму не
доберу... в мене мозок горить... Я ж тебе, як рiдного брата, люблю, та й
усi, всi...
Слова Залiзняка схвилювали й зворушили ченця; в очах його засвiтилася
ясна радiсть, а обличчя зашарiлося. Вiд глибокого хвилювання йому
перехопило подих...
- Врятувався од ворогiв i сховався в цiй обителi, - промовив вiн з
зусиллям.
- То ти, виходить, сховався тiльки на час пiд цi ю чорною рясою вiд
переслiдування панiв? - радiсно запитав Залiзняк.
Якусь хвилину Найда мовчав, потiм пiдвiв поволi голову й промовив хоч
тихо, але твердо, не опускаючи очей перед поглядом Залiзняка.
- Нi, пане полковнику, я вирiшив не скидати ©© вiдтепер нiколи.
Залiзняк мимохiть вiдсахнувся.
- О господи! - скрикнув вiн iз щирим смутком. - До чого ж ти дожилася,
нещасна Укра©но, коли найкращi сини тво© цураються тебе й лишають на
загибель©
- Не цураються й не лишають, батьку, - поквапно мовив Найда, - i за
монастирською стiною можна послужити вiтчизнi й вiрi...
- Ха-ха-ха! - злим смiхом перебив його Залiзняк. - Жарту ш, друже! Ти
служитимеш постом та молитвою собi, а не Укра©нi! А ляхи тим часом
поневолять народ, повернуть всiх у пiд'яремних волiв, заведуть силомiць в
унiю, знищать до-брочестя, поруйнують нашi храми! Де прихилить голову тодi
наш нещасний народ? Нi, нi, не так ти думав ранiше, не так говорив! Не час
тепер для посту й молитви!
Голос Залiзняка зазвучав грiзно й суворо.
- Воiстину настав час, коли не тiльки козаки, а й дiти повиннi
оперезатися мечем i виступити на брань!
- Для чого, навiщо? - зiтхнувши, запитав чернець.
- Навiщо? - перепитав Залiзняк i подивився на Найду сповненим обурення
поглядом. - Чи я одбiг розуму, чи тво серце замерзло в грудях! На те, що
коли ми й тепер не згурту мося й не вiзьмемо в руки меча, то наша Укра©на
загине навiки!
- Вона й так приречена на загибель, - тяжко зiтхнув Найда. - Нема
звiдки ждати допомоги... остання надiя згасла!
- Тим паче, тим паче повиннi ми зiбрати всi сили, щоб пiдтримати
вiтчизну, оборонити ©© од ворогiв, не допустити до загибелi.
- Даремно! - з грудей Найди вирвалося вже не зiтхання, а болiсний
стогiн. - Даремно, пане полковнику, - сказав вiн знову похмуро, - не буде
з того пива нiякого дива! Я сам ранiше сподiвався, сам вiрив, а тепер
бачу, що нiхто нам не допоможе, нi нам, нi Укра©нi, нiщо не вряту нас!..
I самi ми нiчого не вдi мо, i люд наш нещасний захлинеться у власнiй
кровi. Ох, пане полковнику! Немало пережив я горя, поки переконався в
тому... Що можуть зробити нашi поодинокi гайдамацькi повстання?
- Якi це повстання? - перебив його Залiзняк. - Розправа з панами i з
жидами - та й годi! I то тiльки там, де заллють уже через край сала за
шкуру.
- Ну, а iншого повстання вже тепер чекати даремно: знесилiли всi,
збезлюднiв край... козацтво винищене.
- Та й Польща ж здрiбнiла.
- Одна тiльки надiя була i в мене, та, мабуть, i в усiх, на Росiю, але
надiя ця марна! - з смутком провадив далi Найда. - Коли мене посилав пан
кошовий до козацько© старшини i до гетьмана в Глухiв, тодi я зрозумiв усе
й збагнув, що надi© нема : Росiя зв'язана з Польщею мирним договором, та
там тепер i не на часi дiла цi... а без не© й без Запорожжя не приведуть
нi до чого гайдамацькi наскоки...
- То що ж, по-тво му, - гнiвно перебив його Залiзняк, - скласти всiм
руки й дивитися, дожидатись, як покiнчать ляхи з нашою вiрою, i з волею, i
з народом?
- З богом, пане полковнику, не сперечатися. Душа шука волi й
визволення, а не буйних наскокiв, коли ж нема на перемогу надi©, коли
прирiк сам господь нас на загибель, треба скоритися його волi...
- Звiдки ти зна ш, ченче, ту господню волю? Господь милосердний: вiн
лихом тiльки випробову нас! Скоритися?.. Не для козака вигадане це слово!
- грiзно мовив Залiзняк. - I ганьба вiчна тому, хто промовить його! Поки
серце б' ться в грудях, поки очi дивляться на свiт божий, не скориться
козак ляховi. Нiколи! - вiн з силою вдарив себе в могутнi груди й говорив
далi гаряче й обурено: - Правда, тепер тяжко, та чи не гiрший час був за
славно© пам'ятi гетьмана Богдана, а пощастило ж йому пiдняти всю Укра©ну й
вирватись з лядсько© неволi!
- То був один час, пане полковнику, а тепер настав iнший. То були ми i
все Запорожжя пiдвладнi однiй Польщi, а тепер нас жменя, а Росiя не почне
з Польщею вiйни.
- Не треба ©й i починати ©©! Упора мось i самi! Блаженно© пам'ятi цар
Олексiй не йшов на Польщу вiйною, а коли гетьман Богдан при днався до царя
Олексiя, тодi вiн прийняв усю Укра©ну пiд свою руку, то може таке бути й
тепер...
- Була тодi, кажу знову, цiла Укра©на, а тепер тiльки правий берег без
Запорожжя, без лiвобережних козакiв...
- Була тодi й стара, славна Польща з Жолкевськими, Лянцкоронськими,
Потоцькими, Вишневецькими, а тепер... тепер зосталося тiльки панське падло
з Зайончковськими та Тхоржевськими!
- Був тодi, пане полковнику, i гетьман Богдан, котрий зумiв по днати
весь народ...
- Так, був гетьман, богом даний, а хто тобi сказав, що не дасть нам
господь i другого такого? Може, голова, може, осяяв уже ©© господь
святими думками, - голос Залiзняка зазвучав якось особливо сильно й
грiзно, - може, жде вона тiльки часу...
- Щоб пообрубували ©й руки, - перебив його Найда.
- Якщо ©х буде тiльки двi, а якщо ©х набереться сто тисяч, тодi...
- Не набереться! Без Запорожжя, без Росi© не повстане весь народ, бо
вже стомили його всi утиски-муки, вмерла вже й надiя.
- Авжеж, якщо найкращi сини одiйдуть од нього, залишать на смерть, на
поталу, - гнiвно промовив Залiзняк, - а якщо всi з' днаються, стануть, мов
скеля, навколо одного прапора, тодi й кволi стануть мiцнi, й вiвцi
перекинуться на левiв, i в горлиць повиростають кiгтi... Нi! - Залiзняк
стукнув кулаком по столi з такою силою, що важкi його нiжки заскрипiли й
похитнулися. - Ще поборемось з ляхами! Надiя в нас, та не зарiкаюся
побачити й допомогу. А щодо Запорожжя, то сам вiда ш, що серцем воно
незмiнне... А коли що... то на всяку ж криву дiрку, - каже приказка, -
знайдеться й кривий кiлок. Якщо тiльки це примусило тебе пiти в монастир,
ти повинен кинути його й повернутися зi мною на Сiч! Живий бог i жива душа
наша!
При останнiх словах Залiзняка якась сумна хмарка набiгла на обличчя
молодого ченця; тяжке придушене зiтхання вирвалося з його грудей i
завмерло в тишi, яка нараз закралася в сувору келiю.
- Нi, пане полковнику, - промовив чернець пiсля хвилинного мовчання, -
прости мене сам i проси простити все наше славне товариство. Нехай
борються тi, в кого й сила, i надiя, i вiра, а я - мрець, умерла моя
душа, i не людинi воскресити ©©!
- Вона воскресне, воскресне, кажу тобi! - скрикнув Залiзняк,
пiдводячись з мiсця. - Ця темна келiя, цi похмурi печери, пости й молитви
заглушили в тво©й душi надiю. Скинь тiльки оцю страшну, чорну рясу,
вирвись iз цi © душно© келi© на свiтлий простiр, дай вiйнути тобi в
обличчя нашому вiльному степовому вiтру - i надiя знову повернеться до
тебе: вона , кажу тобi. - Залiзняк пiдiйшов до Найди, нахилився до нього
й заговорив: - Терпiння всюди вичерпалося; народ кругом - як порох, для
бочки пороху досить i однi © iскри, iскра знайдеться... вона вже...
У цей час легенький стук перервав його слова. Залiзняк одразу урвав
свою мову й хутко вiдiйшов до вiкна.
Найда пiдвiвся з мiсця й одчинив дверi.
У келiю зайшов молодий монастирський служка. Шанобливо вклонившись
Залiзняковi, вiн промовив звичайне вiтання i сказав, що превелебний отець
архiмандрит печорський просить пана полковника до себе на трапезу, що з
мiста Ки ва прибули архiмандрит Мотронинського монастиря i ясновельможний
пан генеральний обозний Свiчка з дочкою, що всi вже в трапезнiй i ждуть
тiльки пана полковника.
- Гаразд, - вiдповiв Залiзняк, глибоко переводячи подих. - Iду. А з
тобою, друже мiй, я не прощаюсь, - промовив вiн, обертаючись до Найди.
I нараз зупинився здивований, вражений раптовою змiною, що сталася в
ньому. Молодий чернець стояв коло дверей бiлий як полотно, тримаючись за
стiну рукою. Здавалося, коли б не ця пiдпора, вiн не змiг би встояти на
ногах. Чорна ряса пiдiймалася на його грудях високо й поривчасто.
- Не прощаюся, - сказав знов Залiзняк, опускаючи свою руку на плече
Найди. - Побачимося ще раз i поговоримо про все.
Молодий чернець нiчого не вiдповiв, - здавалося, вiн навiть не чув цих
слiв. Залiзняк глянув на нього, з сумнiвом похитав головою i, взявши з
столу свою шапку, вийшов слiдом за служкою на монастирський двiр.
Як тiльки дверi за ним зачинилися" глибокий, тяжкий стогiн вирвався з
грудей ченця, i, закривши обличчя руками, вiн знесилено сiв на свiй
дерев'яний тапчан.
II
У просторому, але суворо чернечому помешканнi настоятеля Печорського
монастиря сидiли вже за столом, у трапезнiм поко©, запрошенi гостi.
Мурований двоповерховий будинок, де були архiмандритськi поко©, стояв
осiбно праворуч вiд Лаври, вiн притулився на схилi гори, що спускалася до
Днiпра крутими терасами, порослими виноградниками та квiтучими фруктовими
деревами, i тонув у ©хнiх срiблисто-рожевих хвилях.
Архiмандритська трапезна була невеликою кiмнатою з неймовiрно товстими
стiнами, в котрих вузькi, заокругленi згори вiкна мали вигляд справжнiх
бiйниць; стеля трапезно© була склепiнчаста, i з вершка ©©, де сходились
кути, спускалася вниз люстра, або, точнiше сказати, панiкадило, весь
схiдний куток покою займали iкони, в центрi ©х вирiзнявся великий образ
Iсуса Христа в багряницi й терновому вiнку, а обабiч його висiли
зображення преподобних подвижникiв Антонiя й Феодосiя Печорських. Перед
образами в кутку свiтилися три лампадки, а попереду стояв, помiж двома
ставниками з зеленими восковими свiчами, накритий чорним оксамитом аналой,
взагалi весь цей куток нагадував невеликий iконостас. Вiкна в трапезнiй
були вiдчиненi, в них заглядали розквiтлi гiлки вишень i груш, над якими
роями гули й метушилися бджоли. В покою стояв важкий дух ладану, та аромат
садiв, що лився в вiкна вкупi з ласкавим повiтрям, пом'якшував той дух до
нiжних пахощiв.
На почесному мiсцi, ближче до iконостаса, сидiв у глибокому крiслi з
високою спинкою сам iгумен печорський. Чорна камлотова ряса облягала його
маленьке, худорляве тiло, на головi був пiдкапок, скуфiйка, венецiанського
Оксамиту, з вишитим срiбним хрестом та адамовою головою й кiстками пiд
ним. Вся маленька постать отця iгумена майже ховалася в крiслi; пасмо
срiблисто-бiлого волосся, що вибилося з-пiд скуфiйки, така сама iз
жовтизною борода й виснажене, воскового кольору обличчя з глибоко запалими
очима виказували його похилий вiк. Цiлковиту протилежнiсть являв собою
почесний гiсть, що сидiв праворуч, - архiмандрит Мотронинського монастиря
отець Мельхiседек Значко-Яворський: огрядний, широкоплечий, високого
росту, у чорнiй шовковiй рясi i чорному високому з "крепи хiнсько©"
клобуцi; з такою ж довгою пелериною, - вiн мав вигляд людини, повно©
житт вих сил i майже молодо©: смугляве, з легким темним рум'янцем обличчя
його, обрамлене густою, чорною, як смола, бородою, було сповнене мужньо©
козачо© краси; чорнi тонкi брови, що зрослися на перенiссi, виявляли
тверду, вперту волю ченця; з-пiд них iскрились енергi ю темнi довгастi
очi; цi зрослi брови й великий з горбиком нiс надавали деяко© суворостi
його фiзiономi©, хоч ця суворiсть пом'якшувалась теплою, привабною
усмiшкою. Лiворуч вiд архiмандрита сидiв генеральний обозний в каптанi з
адамашки, - важко© шовково© з опуклими квiтами матерi© синього кольору, -
пiдбитому бiлим легким глазетом й облямованому золотим позументом, з
такими ж китицями й гудзями. Голене, випещене, гладке обличчя обозного
лиснiло й сяяло задоволенням, на верхнiй тонкiй губi його майже не росло
нiчого, чуприна, рiдка, з сивиною, вже не нагадувала колишньо© козацько©
зачiски. Обозний був дуже вгодований, ледве вмiщався в крiслi, важко дихав
i часто витирав шовковою червоною хусткою лоба. Поруч нього сидiла його
дина дочка, панна Дарина, блондинка з фарфоровою бiлiстю шкiри й нiжним
рум'янцем; обличчя ©© не можна було назвати бездоганно гарним, - риси його
були трохи зiм'ятi, але темнi брови дугою й карi вогнистi очi, вiдтiненi
довгими вiями, надавали йому яко©сь оригiнально© привабливо© чарiвностi;
особливо гарнi були очi, - виразистi, великi, з поволокою, вони здавалися
на сяючому бiлiстю лобi ще бiльшими; кожен перед ними зупинявся, сп'янiлий
вiд захвату, i не мiг без сердечного болю вiдiрватися вiд тих очей.
Коло панни Дарини сидiв Залiзняк, а мiж ним i отцем Мельхiседеком
примостився згорблений, в убогiй полотнянiй рясi священик. Зморшкувате,
темне обличчя його вкривали шрами; гладенько зачесане сиве волосся було
заплетене ззаду в тонку кiску, що стирчала вгору; бороди в нього майже
зовсiм не було, - куйовдилося кiлька жмутiв волосся, а серед них
вирiзнялися чорнi синяки чи струпи; у батюшки, замiсть правого ока, зяяла
червона яма, та й ©в вiн якось особливо чудно, стиснувши губи й
перекидаючи з щоки за щоку ©жу.
Обiд був на серединi. Горiлка з солодкими закусками - варенням,
медовими шишечками, iмбиром у цукрi й iншими солодощами - вже була
прибрана зi столу. На бiлоснiжнiй скатертинi з'явилися срiбнi тарiлки з
юшкою iз минькiв i стерлядi, а замiсть пляшок з усякими горiлками -
шафрановою, деревi©вкою, березiвкою, полинiвкою й перегiнною на вишневих
кiсточках, - з'явилися сулi© з мальвазi ю, ратафi ю та наливками й дзбани
з медами та пивами мiсцевого чернечого виготовлення.
Пан обозний i пан Залiзняк вiддавали ©м належну шану, старанно частуючи
один одного.
Розмова пiсля кожного нового заздоровного слова жвавiшала, ставала все
бiльше й бiльше невимушена i зразу ж iз загальних пустих фраз перейшла на
злобу дня, на пекучi, животрепетнi для всiх питання.
- Чим же ви возраду те нас, ясновельможний пане? - звернувся отець
Мельхi-седек до генерального обозного. - Чи благоволила ваша мосць
бачитися з генерал-губернатором, ясно-превосходительним вельможею паном
Во йковим, i чи довiдалися ви, пане мiй, про те, як Росiйська держава на
наше лихо дивиться, i чи не може найласкавiша цариця простягти десницю
свою на захист диноплемiнних одновiрцiв, без вини вiдданих на поталу
папiстам i на винищення таке тяжке?
При словах архiмандрита, якi зачепили кожного за живе, всi змовкли й
сумно похилили голови; почулося стримане зiтхання, й присутнi завмерли,
чекаючи вiдповiдi пана Свiчки, але обозний мовчав; Мельхiседек пронизував
його поглядом. Панна Дарина, гадаючи, що батько ©© не розчув слiв
архiмандрита, поспiшила перервати нiякову мовчанку й вiдповiла за батька:
- Ясновелебний отче, батько мiй був у його ясно© милостi Во йкова, i
пан генерал був у нас!
- I що ж, вельможна панно? - перевiв Мельхiседек погляд вiд панни до
обозного.
- Що, превелебний отче? - скинув той очима, обдумавши, певно,
вiдповiдь. - Цариця вболiва серцем за сво©х одновiрцiв; всiх скривджених
заклика до себе на лiвобережнi землi, на слобiдськi, i на донськi степи,
а в пресвiтло© монархинi вистачить на всiх вас i земель, i лiсiв, i угiдь.
Але оружною рукою на Польщу пiти ©© державнiй милостi не випада - бо
замоцований Прутський мир, та й сусiднi ма стати тому опiр чинять.
- Ох, горе, горе! - тяжко зiтхнув iгумен. - Доки, господи, одвертатимеш
слух свiй од зойкiв i стогону народного?
- Спасибi матiнцi царицi за ласку, - обiзвався, помовчавши, Залiзняк, -
продовж ©й, боже, вiку! Та тiльки ось у чому лихо, - з ласки ©© нiхто
покористуватися не зможе: всi шляхи на лiвий берег Днiпра затасованi, пани
сторожу поставили по Днiпру... втiкати не вiльно, - хiба що птахом
перелетиш, а кого на дорозi впiймають, то для спочинку й посадять на
палю... а то ще й лiпше вигадають: пани на цi штуки мастаки! - Не так
пани, як тi пiдпанки, ксьондзи та вiдступники унiати! - зауважив
Мельхiседек. - А якою злобою та ненавистю переповненi ©хнi серця - i
повiрити важко! Звiр лютий не шмату так здобичi сво ©, як християни
мучать братiв сво©х християн, - одбирають у православних все, здирають
навiть останн рам'я; нашi храми палять або повертають на костьоли,
святинi оскверняють, i нема на латинiв суду! Звiра жене голод, а ситiсть
гаму його шаленство; гонителiв же наших не вгамову нiщо: нi благання
нашi, нi стогони, нi рiки гарячо© кровi - ковзаються, тонуть у нiй жертви
й викликають лише вящу лютiсть у ворогiв наших, непогамовне алкання
кровi...
- Блаженнi сте, аще виженуть вас мене ради, - тихо, немов про себе,
мовив iгумен, - бо узрять сонце правди, а гонителi од лютостi сво ©
загинуть.
- Загинуть! - енергiйно пiдтримав Залiзняк. - А помста?.. Вже коли
гинути, то хоч недарма!
- Ви, панове, - посмiхнувся зверхньо пан обозний, - розбiй повсякчас
чините. Мало не пiвстолiття лл ться у вас кров, i хто зна , може, це
розбiйникування й виклика лють з другого боку.
- Ясновельможний пане, - блиснув на нього Залiзняк запаленiлим
поглядом, - не розбiйники гайдамаки, а месники за хрест святий i за свою
волю! Нападники, розбiйники, саме розбiйники, силомiць вдерлись у наш
споконвiчний край! Нашi дiди й прадiди були його володарями, а не ляхи! А
спустошителi нашi по-розбiйницькому напали на нас, вiдняли в нас землi,
добро, вiдняли волю... Нас повернули на пiд'яремний скот, на бидло i не
дають навiть молитися нашому боговi, як молилися нашi батьки!
Обозний трохи знiяковiв вiд палкого заперечення Залiзняка i вiд тих
фактiв, якi той виставив; але вiн не подiляв крайнiх поглядiв запорожця, а
тому спробував хоч i несмiливо, а таки обстояти свою думку.
- Я генеральне не решпектую звiрства, i впорядкована держава нiколи
його не потерпить, та й безладдя не потерпить! А ви всi, купно з
поспiльством, за панiв себе вважа те i без правди добро наживати хочете.
Гульнею, та розбоями, та насильствами живете...
- Ех, пане обозний генеральний, - вiдповiв з гiркотою i навiть з
вiдтiнком зневаги Залiзняк, - взяв ти, твоя ясна мосць, грiх на душуi
Поспiльство не бидло, й не можна нарiкати на нього за те, що воно не
заклада охотою шию в ярмо, не пiдставля з ласкавою усмiшкою спини пiд
канчуки... Тадже й справжня худоба, коли ©© почнеш бити повсякчасно, то й
вона оскаженi й пiднiме сво©х мучителiв на роги!
- Все сi того у вас чиниться, що в Польщi нема нi ладу, нi влади... а
тiльки гуля кулак...
- Ну, а якщо кулак - то хто кого? Проти гвалту - гвалт, проти ножа -
нiж! Нема iншо© ради!
- О tempora! Виходить, один одного рiж? При такому резонi чого ж вам i
нарiкати?
- Як же не нарiкати? - захвилювався Залiзняк, i в його голосi почувся
страшний бiль. - Та ми ж залили сво ю кров'ю весь край i одбилися-таки -
визволилися з лядсько© неволi, щоб при днатися до сво©х братiв, стати пiд
високу руку Москви, а нас вiддали ляхам на згубу? Що ж нам зоста ться
чинити, як не рiзатися до останньо© голови з ворогом? Вельможний пан
диву ться, що пiвстолiття точиться рiзанина! Iнакше й бути не може! Не
призна мо ми над собою панами ляхiв! Майте на увазi, вельможний пане, що
гайдамачить i шляхта.
- Ну, ну? - усмiхнувся обозний.
- й-богу! Навiть чи не бiльше вона, анiж простий, пiд'яремний люд!
Збере шляхтич команду, попереодягаються всi, як наш брат, та й
розбiйничають, чинять на©зди на села iнших панiв i на ©хнi замки: рiжуть,
палять i грабують не згiрше найзапеклiших гайдамакiв!
- Воiстину так, - пiдтвердив Мельхiседек, - а насильства унiатiв... Ех,
i язик прилипне до гортанi!
- Чутки йдуть, святий отче, чував, - погодився обозний. - Тiльки ось i
губернатор, його превосходительна милость, в сих рiзких словах деяке
перебiльшення вбача !
- Нi, мiй таточку! Це все правда, що пан полковник мовить, чиста
правда! - зашарiлась панна Дарина. - Я чула од багатьох, ще в Переяславi.
Пам'ята те, посол був, - загорiлась вона ще дужче вiд хвилювання, - та й
тут, на хуторi... i калiки, i народ - всi в один голос... Хiба можна,
таточку мiй, не вiрити?
- О велелюбна панно! - заговорив Мельхiседек зворушеним голосом. - Хай
осiнить тво серце благодать божа i хай захистить тебе вiд напастей
десниця його! Ось погляньте, превелебнi й премилостивi панове, на сього
мученика, отця i рея. Оскаженiлi унiати вдерлися в храм православний,
пограбували, осквернили його, а сьому служителевi олтаря вирвали бороду,
висвердлили праве око свердлом i вiдрiзали язика... Невже вам, маловiрнi,
не досить цього свiдчення?
Усi з жахом подивилися на священика. Його жалюгiдний хворобливий вигляд
збуджував i ранiше в них спiвчуття, а мовчання пояснювалося затурканiстю й
нiяковiстю, але тепер, при словах отця Мельхiседека, жах охопив усiх
присутнiх, а коли нещасний мученик, вiдкривши рота, видав жалiсний звук,
то жах перейшов у страшне обурення.
- Боже сил! - вигукнув отець iгумен. - Пощо убо iспиту ш народ твiй?
Панна затулила обличчя руками й заплакала...
- О, це жахливо, - прошепотiв обозний, опустивши очi.
- Прокляття! - скрикнув Залiзняк, з грюкотом вiдсунувши стiльця; але,
схаменувшись, зараз же стримав себе. - Даруйте менi, ясновелебнi святi
отцi, мою запальнiсть. Нелюдськi муки, яких завдали цьому нещасному
знавiснiлi кати, крають мо серце... Душа бентежиться, й скорбота мене
гризе, а наша кривда затуманю розум! Хiба можна сидiти спокiйно в куренi,
склавши руки? Адже й туди долiтають зойки матерiв, сестер, крики дiтей i
стогони вмираючих! Та треба ж вирвати з грудей серце й покласти замiсть
нього камiнь, щоб не кинутись на катiв! Треба повиривати очi, щоб не
дивитися, як ©х виверчують у пастирiв наших! Ох, отцi святi, молiльники за
сильним душевним збентеженням: руки його тремтiли, вiн раз у раз випускав
то свiчки, то грошi, якi йому давали богомольцi; на блiдому обличчi його
то спалахував, то згасав тривожний рум'янець. Здавалося, в цю хвилину вiн
був так само далекий вiд молитви, як i Залiзняк.
I звiдки могла з'явитися в цьому палкому серцi ненависть до життя й
прагнення до чернечого сану? Звiдки?
Залiзняк ще раз пробiг у думцi всi вiдомi йому факти з життя Найди i не
знайшов у них вiдповiдi на сво запитання. Рокiв зо два тому Найду було
послано вiд Запорозького вiйська до Глухова, у гетьманську канцелярiю, та
в iншi мiсця з листами до значно© козацько© старшини. Пробув вiн там
мiсяцiв два i без пригод повернувся назад. Правда, пригадалося
Залiзняковi, повернувся вiн трохи заклопотаний чи засмучений, але не
бiльше. Потiм вiн пiшов з гайдамаками в Польщу, та там i пропав.
В однiй сутичцi з ляхами, коли перевага виявилась на боцi полякiв i
гайдамакам довелося рятуватися втечею, Найди не стало. Його шукали
товаришi скрiзь, але марно, i всi подумали, що Найду наздогнали ляхи i
вбили. I нараз ця зустрiчi
Залiзняк почав з нетерпiнням чекати закiнчення служби. Чекав вiн
недовго. Незабаром почувся голос i ромонаха, що промовляв слова останньо©
заамвонно© молитви. Люди заворушилися; однi пiшли до виходу, iншi почали
проштовхуватися вперед, щоб поцiлувати хрест. Залiзняковi довелося пустити
в хiд сво© могутнi плечi, щоб проштовхатися до дверей. Догнав вiн молодого
ченця вже на папертi. Той, як видно, чекав його.
- Менi треба поговорити з тобою, друже мiй коханий, зараз, негайно, -
звернувся Залiзняк до Найди, пильно дивлячись йому в обличчя.
- Радий бачити тебе, пане полковнику, - вiдповiв чернець, потуплюючи
очi.
- Але тiльки поговорiмо без свiдкiв. в тебе окрема келiя?
- , прошу пана полковника iти за мною.
Найда показав рукою на ряд довгих одноповерхових будинкiв з маленькими
гратчастими вiкнами, що тяглися по обидва боки монастирського двору, i сам
пiшов уперед; за ним рушив Залiзняк, ©м довелося пробиратися крiзь густий
натовп прочан, що заповнив весь монастирський двiр.
Мовчки йшов Залiзняк, поринувши в сво© думки, як нараз дзвiнкий голос
почувся ззаду i примусив його зупинитися.
- Братику, братику! Дивись, онде знову той самий запорожець, що
розмовляв з нами! - долинув до його слуху молодий жiночий голос. -
Господи, який же вiн i гарний, i страшний!
Залiзняк оглянувся й зустрiвся з захопленим поглядом Прiсi. Вони з
братом стояли тут же, осторонь вiд iнших прочан, i дивилися, як виходили
люди з церкви.
На суворому обличчi Залiзняка з'явилася ласкава усмiшка.
- Страшний? - промовив вiн весело, пiдходячи до Прiсi. - Ну, на ось
тобi цю абищицю, щоб пам'ятала "страшного", - вiн зняв з свого пальця
перстень i дав його дiвчинi, що так i зашарiлася. - А тобi, парубче, -
додав вiн, - я подарую, як за©ду до вас, шаблю на ворогiв i напасникiв
наших. Кланяйтеся ж там од Залiзняка, од Максима, панотцевi Хомi й сво му
татовi.
Сказавши це, вiн квапливо рушив за Найдою.
Пiдiйшовши до довго© будiвлi, молодий чернець вiдчинив низенькi
надвiрнi дверi, й Залiзняк слiдом за ним увiйшов до невелико© напiвтемно©
келi©.
То була тiсна, низька кiмната з малесеньким гратчастим вiкном i
склепiнчастою стелею. У кутку, праворуч вiд дверей, стояв сяк-так збитий
тапчан з кинутим на нього снопом соломи; бiля вiконця притулився такий же
збитий з дощок стiл, на якому лежали двi-три книги в шкiряних товстих
оправах i велика проскура. В кутку перед образом блимала лампадка; два
грубих дерев'яних ослони доповнювали убогу обставу келi©. Усе в нiй було
таке суворе i вбоге, таким холодом вiяло вiд ©© бiлих оголених стiн i вiд
сiро© кам'яно© пiдлоги, що серце Залiзняковi стислося при думцi, що його
юний товариш доброхiть ув'язнив себе в цiй тiснiй домовинi.
Схвильований, приголомшений, вiн мовчки спинився посеред келi©. Чернець
помiтив, яке враження справило його житло на Залiзняка.
- Сiдай, пане полковнику, - промовив вiн, показуючи на ослiн, - будь
дорогим гостем, даруй тiльки, що нiчим менi тепер пригостити тебе, як
бувало колись.
- Ех, яке там пригощання! - з сумом промовив Залiзняк. - Дай обняти
тебе щиро, мiцно, по-козацькому, дай притиснути до серця!.. Отак, отак! -
примовляв вiн, стискаючи Найду в обiймах i гаряче пригортаючи його до
сво©х могутнiх грудей. - Подумай тiльки, два роки тебе оплакувала вся Сiч,
усе Запорожжя, два роки вважали, що ти загинув! А ти хоч би словом
озвався!..
- Знаю... але я не мiг...
- Не мiг? Ех, ех, отак дiти про матiр пам'ятають! Та розкажи, голубе,
що приключилося з тобою? Як ти потрапив у монастир? Я й розуму не
доберу... в мене мозок горить... Я ж тебе, як рiдного брата, люблю, та й
усi, всi...
Слова Залiзняка схвилювали й зворушили ченця; в очах його засвiтилася
ясна радiсть, а обличчя зашарiлося. Вiд глибокого хвилювання йому
перехопило подих...
- Врятувався од ворогiв i сховався в цiй обителi, - промовив вiн з
зусиллям.
- То ти, виходить, сховався тiльки на час пiд цi ю чорною рясою вiд
переслiдування панiв? - радiсно запитав Залiзняк.
Якусь хвилину Найда мовчав, потiм пiдвiв поволi голову й промовив хоч
тихо, але твердо, не опускаючи очей перед поглядом Залiзняка.
- Нi, пане полковнику, я вирiшив не скидати ©© вiдтепер нiколи.
Залiзняк мимохiть вiдсахнувся.
- О господи! - скрикнув вiн iз щирим смутком. - До чого ж ти дожилася,
нещасна Укра©но, коли найкращi сини тво© цураються тебе й лишають на
загибель©
- Не цураються й не лишають, батьку, - поквапно мовив Найда, - i за
монастирською стiною можна послужити вiтчизнi й вiрi...
- Ха-ха-ха! - злим смiхом перебив його Залiзняк. - Жарту ш, друже! Ти
служитимеш постом та молитвою собi, а не Укра©нi! А ляхи тим часом
поневолять народ, повернуть всiх у пiд'яремних волiв, заведуть силомiць в
унiю, знищать до-брочестя, поруйнують нашi храми! Де прихилить голову тодi
наш нещасний народ? Нi, нi, не так ти думав ранiше, не так говорив! Не час
тепер для посту й молитви!
Голос Залiзняка зазвучав грiзно й суворо.
- Воiстину настав час, коли не тiльки козаки, а й дiти повиннi
оперезатися мечем i виступити на брань!
- Для чого, навiщо? - зiтхнувши, запитав чернець.
- Навiщо? - перепитав Залiзняк i подивився на Найду сповненим обурення
поглядом. - Чи я одбiг розуму, чи тво серце замерзло в грудях! На те, що
коли ми й тепер не згурту мося й не вiзьмемо в руки меча, то наша Укра©на
загине навiки!
- Вона й так приречена на загибель, - тяжко зiтхнув Найда. - Нема
звiдки ждати допомоги... остання надiя згасла!
- Тим паче, тим паче повиннi ми зiбрати всi сили, щоб пiдтримати
вiтчизну, оборонити ©© од ворогiв, не допустити до загибелi.
- Даремно! - з грудей Найди вирвалося вже не зiтхання, а болiсний
стогiн. - Даремно, пане полковнику, - сказав вiн знову похмуро, - не буде
з того пива нiякого дива! Я сам ранiше сподiвався, сам вiрив, а тепер
бачу, що нiхто нам не допоможе, нi нам, нi Укра©нi, нiщо не вряту нас!..
I самi ми нiчого не вдi мо, i люд наш нещасний захлинеться у власнiй
кровi. Ох, пане полковнику! Немало пережив я горя, поки переконався в
тому... Що можуть зробити нашi поодинокi гайдамацькi повстання?
- Якi це повстання? - перебив його Залiзняк. - Розправа з панами i з
жидами - та й годi! I то тiльки там, де заллють уже через край сала за
шкуру.
- Ну, а iншого повстання вже тепер чекати даремно: знесилiли всi,
збезлюднiв край... козацтво винищене.
- Та й Польща ж здрiбнiла.
- Одна тiльки надiя була i в мене, та, мабуть, i в усiх, на Росiю, але
надiя ця марна! - з смутком провадив далi Найда. - Коли мене посилав пан
кошовий до козацько© старшини i до гетьмана в Глухiв, тодi я зрозумiв усе
й збагнув, що надi© нема : Росiя зв'язана з Польщею мирним договором, та
там тепер i не на часi дiла цi... а без не© й без Запорожжя не приведуть
нi до чого гайдамацькi наскоки...
- То що ж, по-тво му, - гнiвно перебив його Залiзняк, - скласти всiм
руки й дивитися, дожидатись, як покiнчать ляхи з нашою вiрою, i з волею, i
з народом?
- З богом, пане полковнику, не сперечатися. Душа шука волi й
визволення, а не буйних наскокiв, коли ж нема на перемогу надi©, коли
прирiк сам господь нас на загибель, треба скоритися його волi...
- Звiдки ти зна ш, ченче, ту господню волю? Господь милосердний: вiн
лихом тiльки випробову нас! Скоритися?.. Не для козака вигадане це слово!
- грiзно мовив Залiзняк. - I ганьба вiчна тому, хто промовить його! Поки
серце б' ться в грудях, поки очi дивляться на свiт божий, не скориться
козак ляховi. Нiколи! - вiн з силою вдарив себе в могутнi груди й говорив
далi гаряче й обурено: - Правда, тепер тяжко, та чи не гiрший час був за
славно© пам'ятi гетьмана Богдана, а пощастило ж йому пiдняти всю Укра©ну й
вирватись з лядсько© неволi!
- То був один час, пане полковнику, а тепер настав iнший. То були ми i
все Запорожжя пiдвладнi однiй Польщi, а тепер нас жменя, а Росiя не почне
з Польщею вiйни.
- Не треба ©й i починати ©©! Упора мось i самi! Блаженно© пам'ятi цар
Олексiй не йшов на Польщу вiйною, а коли гетьман Богдан при днався до царя
Олексiя, тодi вiн прийняв усю Укра©ну пiд свою руку, то може таке бути й
тепер...
- Була тодi, кажу знову, цiла Укра©на, а тепер тiльки правий берег без
Запорожжя, без лiвобережних козакiв...
- Була тодi й стара, славна Польща з Жолкевськими, Лянцкоронськими,
Потоцькими, Вишневецькими, а тепер... тепер зосталося тiльки панське падло
з Зайончковськими та Тхоржевськими!
- Був тодi, пане полковнику, i гетьман Богдан, котрий зумiв по днати
весь народ...
- Так, був гетьман, богом даний, а хто тобi сказав, що не дасть нам
господь i другого такого? Може, голова, може, осяяв уже ©© господь
святими думками, - голос Залiзняка зазвучав якось особливо сильно й
грiзно, - може, жде вона тiльки часу...
- Щоб пообрубували ©й руки, - перебив його Найда.
- Якщо ©х буде тiльки двi, а якщо ©х набереться сто тисяч, тодi...
- Не набереться! Без Запорожжя, без Росi© не повстане весь народ, бо
вже стомили його всi утиски-муки, вмерла вже й надiя.
- Авжеж, якщо найкращi сини одiйдуть од нього, залишать на смерть, на
поталу, - гнiвно промовив Залiзняк, - а якщо всi з' днаються, стануть, мов
скеля, навколо одного прапора, тодi й кволi стануть мiцнi, й вiвцi
перекинуться на левiв, i в горлиць повиростають кiгтi... Нi! - Залiзняк
стукнув кулаком по столi з такою силою, що важкi його нiжки заскрипiли й
похитнулися. - Ще поборемось з ляхами! Надiя в нас, та не зарiкаюся
побачити й допомогу. А щодо Запорожжя, то сам вiда ш, що серцем воно
незмiнне... А коли що... то на всяку ж криву дiрку, - каже приказка, -
знайдеться й кривий кiлок. Якщо тiльки це примусило тебе пiти в монастир,
ти повинен кинути його й повернутися зi мною на Сiч! Живий бог i жива душа
наша!
При останнiх словах Залiзняка якась сумна хмарка набiгла на обличчя
молодого ченця; тяжке придушене зiтхання вирвалося з його грудей i
завмерло в тишi, яка нараз закралася в сувору келiю.
- Нi, пане полковнику, - промовив чернець пiсля хвилинного мовчання, -
прости мене сам i проси простити все наше славне товариство. Нехай
борються тi, в кого й сила, i надiя, i вiра, а я - мрець, умерла моя
душа, i не людинi воскресити ©©!
- Вона воскресне, воскресне, кажу тобi! - скрикнув Залiзняк,
пiдводячись з мiсця. - Ця темна келiя, цi похмурi печери, пости й молитви
заглушили в тво©й душi надiю. Скинь тiльки оцю страшну, чорну рясу,
вирвись iз цi © душно© келi© на свiтлий простiр, дай вiйнути тобi в
обличчя нашому вiльному степовому вiтру - i надiя знову повернеться до
тебе: вона , кажу тобi. - Залiзняк пiдiйшов до Найди, нахилився до нього
й заговорив: - Терпiння всюди вичерпалося; народ кругом - як порох, для
бочки пороху досить i однi © iскри, iскра знайдеться... вона вже...
У цей час легенький стук перервав його слова. Залiзняк одразу урвав
свою мову й хутко вiдiйшов до вiкна.
Найда пiдвiвся з мiсця й одчинив дверi.
У келiю зайшов молодий монастирський служка. Шанобливо вклонившись
Залiзняковi, вiн промовив звичайне вiтання i сказав, що превелебний отець
архiмандрит печорський просить пана полковника до себе на трапезу, що з
мiста Ки ва прибули архiмандрит Мотронинського монастиря i ясновельможний
пан генеральний обозний Свiчка з дочкою, що всi вже в трапезнiй i ждуть
тiльки пана полковника.
- Гаразд, - вiдповiв Залiзняк, глибоко переводячи подих. - Iду. А з
тобою, друже мiй, я не прощаюсь, - промовив вiн, обертаючись до Найди.
I нараз зупинився здивований, вражений раптовою змiною, що сталася в
ньому. Молодий чернець стояв коло дверей бiлий як полотно, тримаючись за
стiну рукою. Здавалося, коли б не ця пiдпора, вiн не змiг би встояти на
ногах. Чорна ряса пiдiймалася на його грудях високо й поривчасто.
- Не прощаюся, - сказав знов Залiзняк, опускаючи свою руку на плече
Найди. - Побачимося ще раз i поговоримо про все.
Молодий чернець нiчого не вiдповiв, - здавалося, вiн навiть не чув цих
слiв. Залiзняк глянув на нього, з сумнiвом похитав головою i, взявши з
столу свою шапку, вийшов слiдом за служкою на монастирський двiр.
Як тiльки дверi за ним зачинилися" глибокий, тяжкий стогiн вирвався з
грудей ченця, i, закривши обличчя руками, вiн знесилено сiв на свiй
дерев'яний тапчан.
II
У просторому, але суворо чернечому помешканнi настоятеля Печорського
монастиря сидiли вже за столом, у трапезнiм поко©, запрошенi гостi.
Мурований двоповерховий будинок, де були архiмандритськi поко©, стояв
осiбно праворуч вiд Лаври, вiн притулився на схилi гори, що спускалася до
Днiпра крутими терасами, порослими виноградниками та квiтучими фруктовими
деревами, i тонув у ©хнiх срiблисто-рожевих хвилях.
Архiмандритська трапезна була невеликою кiмнатою з неймовiрно товстими
стiнами, в котрих вузькi, заокругленi згори вiкна мали вигляд справжнiх
бiйниць; стеля трапезно© була склепiнчаста, i з вершка ©©, де сходились
кути, спускалася вниз люстра, або, точнiше сказати, панiкадило, весь
схiдний куток покою займали iкони, в центрi ©х вирiзнявся великий образ
Iсуса Христа в багряницi й терновому вiнку, а обабiч його висiли
зображення преподобних подвижникiв Антонiя й Феодосiя Печорських. Перед
образами в кутку свiтилися три лампадки, а попереду стояв, помiж двома
ставниками з зеленими восковими свiчами, накритий чорним оксамитом аналой,
взагалi весь цей куток нагадував невеликий iконостас. Вiкна в трапезнiй
були вiдчиненi, в них заглядали розквiтлi гiлки вишень i груш, над якими
роями гули й метушилися бджоли. В покою стояв важкий дух ладану, та аромат
садiв, що лився в вiкна вкупi з ласкавим повiтрям, пом'якшував той дух до
нiжних пахощiв.
На почесному мiсцi, ближче до iконостаса, сидiв у глибокому крiслi з
високою спинкою сам iгумен печорський. Чорна камлотова ряса облягала його
маленьке, худорляве тiло, на головi був пiдкапок, скуфiйка, венецiанського
Оксамиту, з вишитим срiбним хрестом та адамовою головою й кiстками пiд
ним. Вся маленька постать отця iгумена майже ховалася в крiслi; пасмо
срiблисто-бiлого волосся, що вибилося з-пiд скуфiйки, така сама iз
жовтизною борода й виснажене, воскового кольору обличчя з глибоко запалими
очима виказували його похилий вiк. Цiлковиту протилежнiсть являв собою
почесний гiсть, що сидiв праворуч, - архiмандрит Мотронинського монастиря
отець Мельхiседек Значко-Яворський: огрядний, широкоплечий, високого
росту, у чорнiй шовковiй рясi i чорному високому з "крепи хiнсько©"
клобуцi; з такою ж довгою пелериною, - вiн мав вигляд людини, повно©
житт вих сил i майже молодо©: смугляве, з легким темним рум'янцем обличчя
його, обрамлене густою, чорною, як смола, бородою, було сповнене мужньо©
козачо© краси; чорнi тонкi брови, що зрослися на перенiссi, виявляли
тверду, вперту волю ченця; з-пiд них iскрились енергi ю темнi довгастi
очi; цi зрослi брови й великий з горбиком нiс надавали деяко© суворостi
його фiзiономi©, хоч ця суворiсть пом'якшувалась теплою, привабною
усмiшкою. Лiворуч вiд архiмандрита сидiв генеральний обозний в каптанi з
адамашки, - важко© шовково© з опуклими квiтами матерi© синього кольору, -
пiдбитому бiлим легким глазетом й облямованому золотим позументом, з
такими ж китицями й гудзями. Голене, випещене, гладке обличчя обозного
лиснiло й сяяло задоволенням, на верхнiй тонкiй губi його майже не росло
нiчого, чуприна, рiдка, з сивиною, вже не нагадувала колишньо© козацько©
зачiски. Обозний був дуже вгодований, ледве вмiщався в крiслi, важко дихав
i часто витирав шовковою червоною хусткою лоба. Поруч нього сидiла його
дина дочка, панна Дарина, блондинка з фарфоровою бiлiстю шкiри й нiжним
рум'янцем; обличчя ©© не можна було назвати бездоганно гарним, - риси його
були трохи зiм'ятi, але темнi брови дугою й карi вогнистi очi, вiдтiненi
довгими вiями, надавали йому яко©сь оригiнально© привабливо© чарiвностi;
особливо гарнi були очi, - виразистi, великi, з поволокою, вони здавалися
на сяючому бiлiстю лобi ще бiльшими; кожен перед ними зупинявся, сп'янiлий
вiд захвату, i не мiг без сердечного болю вiдiрватися вiд тих очей.
Коло панни Дарини сидiв Залiзняк, а мiж ним i отцем Мельхiседеком
примостився згорблений, в убогiй полотнянiй рясi священик. Зморшкувате,
темне обличчя його вкривали шрами; гладенько зачесане сиве волосся було
заплетене ззаду в тонку кiску, що стирчала вгору; бороди в нього майже
зовсiм не було, - куйовдилося кiлька жмутiв волосся, а серед них
вирiзнялися чорнi синяки чи струпи; у батюшки, замiсть правого ока, зяяла
червона яма, та й ©в вiн якось особливо чудно, стиснувши губи й
перекидаючи з щоки за щоку ©жу.
Обiд був на серединi. Горiлка з солодкими закусками - варенням,
медовими шишечками, iмбиром у цукрi й iншими солодощами - вже була
прибрана зi столу. На бiлоснiжнiй скатертинi з'явилися срiбнi тарiлки з
юшкою iз минькiв i стерлядi, а замiсть пляшок з усякими горiлками -
шафрановою, деревi©вкою, березiвкою, полинiвкою й перегiнною на вишневих
кiсточках, - з'явилися сулi© з мальвазi ю, ратафi ю та наливками й дзбани
з медами та пивами мiсцевого чернечого виготовлення.
Пан обозний i пан Залiзняк вiддавали ©м належну шану, старанно частуючи
один одного.
Розмова пiсля кожного нового заздоровного слова жвавiшала, ставала все
бiльше й бiльше невимушена i зразу ж iз загальних пустих фраз перейшла на
злобу дня, на пекучi, животрепетнi для всiх питання.
- Чим же ви возраду те нас, ясновельможний пане? - звернувся отець
Мельхi-седек до генерального обозного. - Чи благоволила ваша мосць
бачитися з генерал-губернатором, ясно-превосходительним вельможею паном
Во йковим, i чи довiдалися ви, пане мiй, про те, як Росiйська держава на
наше лихо дивиться, i чи не може найласкавiша цариця простягти десницю
свою на захист диноплемiнних одновiрцiв, без вини вiдданих на поталу
папiстам i на винищення таке тяжке?
При словах архiмандрита, якi зачепили кожного за живе, всi змовкли й
сумно похилили голови; почулося стримане зiтхання, й присутнi завмерли,
чекаючи вiдповiдi пана Свiчки, але обозний мовчав; Мельхiседек пронизував
його поглядом. Панна Дарина, гадаючи, що батько ©© не розчув слiв
архiмандрита, поспiшила перервати нiякову мовчанку й вiдповiла за батька:
- Ясновелебний отче, батько мiй був у його ясно© милостi Во йкова, i
пан генерал був у нас!
- I що ж, вельможна панно? - перевiв Мельхiседек погляд вiд панни до
обозного.
- Що, превелебний отче? - скинув той очима, обдумавши, певно,
вiдповiдь. - Цариця вболiва серцем за сво©х одновiрцiв; всiх скривджених
заклика до себе на лiвобережнi землi, на слобiдськi, i на донськi степи,
а в пресвiтло© монархинi вистачить на всiх вас i земель, i лiсiв, i угiдь.
Але оружною рукою на Польщу пiти ©© державнiй милостi не випада - бо
замоцований Прутський мир, та й сусiднi ма стати тому опiр чинять.
- Ох, горе, горе! - тяжко зiтхнув iгумен. - Доки, господи, одвертатимеш
слух свiй од зойкiв i стогону народного?
- Спасибi матiнцi царицi за ласку, - обiзвався, помовчавши, Залiзняк, -
продовж ©й, боже, вiку! Та тiльки ось у чому лихо, - з ласки ©© нiхто
покористуватися не зможе: всi шляхи на лiвий берег Днiпра затасованi, пани
сторожу поставили по Днiпру... втiкати не вiльно, - хiба що птахом
перелетиш, а кого на дорозi впiймають, то для спочинку й посадять на
палю... а то ще й лiпше вигадають: пани на цi штуки мастаки! - Не так
пани, як тi пiдпанки, ксьондзи та вiдступники унiати! - зауважив
Мельхiседек. - А якою злобою та ненавистю переповненi ©хнi серця - i
повiрити важко! Звiр лютий не шмату так здобичi сво ©, як християни
мучать братiв сво©х християн, - одбирають у православних все, здирають
навiть останн рам'я; нашi храми палять або повертають на костьоли,
святинi оскверняють, i нема на латинiв суду! Звiра жене голод, а ситiсть
гаму його шаленство; гонителiв же наших не вгамову нiщо: нi благання
нашi, нi стогони, нi рiки гарячо© кровi - ковзаються, тонуть у нiй жертви
й викликають лише вящу лютiсть у ворогiв наших, непогамовне алкання
кровi...
- Блаженнi сте, аще виженуть вас мене ради, - тихо, немов про себе,
мовив iгумен, - бо узрять сонце правди, а гонителi од лютостi сво ©
загинуть.
- Загинуть! - енергiйно пiдтримав Залiзняк. - А помста?.. Вже коли
гинути, то хоч недарма!
- Ви, панове, - посмiхнувся зверхньо пан обозний, - розбiй повсякчас
чините. Мало не пiвстолiття лл ться у вас кров, i хто зна , може, це
розбiйникування й виклика лють з другого боку.
- Ясновельможний пане, - блиснув на нього Залiзняк запаленiлим
поглядом, - не розбiйники гайдамаки, а месники за хрест святий i за свою
волю! Нападники, розбiйники, саме розбiйники, силомiць вдерлись у наш
споконвiчний край! Нашi дiди й прадiди були його володарями, а не ляхи! А
спустошителi нашi по-розбiйницькому напали на нас, вiдняли в нас землi,
добро, вiдняли волю... Нас повернули на пiд'яремний скот, на бидло i не
дають навiть молитися нашому боговi, як молилися нашi батьки!
Обозний трохи знiяковiв вiд палкого заперечення Залiзняка i вiд тих
фактiв, якi той виставив; але вiн не подiляв крайнiх поглядiв запорожця, а
тому спробував хоч i несмiливо, а таки обстояти свою думку.
- Я генеральне не решпектую звiрства, i впорядкована держава нiколи
його не потерпить, та й безладдя не потерпить! А ви всi, купно з
поспiльством, за панiв себе вважа те i без правди добро наживати хочете.
Гульнею, та розбоями, та насильствами живете...
- Ех, пане обозний генеральний, - вiдповiв з гiркотою i навiть з
вiдтiнком зневаги Залiзняк, - взяв ти, твоя ясна мосць, грiх на душуi
Поспiльство не бидло, й не можна нарiкати на нього за те, що воно не
заклада охотою шию в ярмо, не пiдставля з ласкавою усмiшкою спини пiд
канчуки... Тадже й справжня худоба, коли ©© почнеш бити повсякчасно, то й
вона оскаженi й пiднiме сво©х мучителiв на роги!
- Все сi того у вас чиниться, що в Польщi нема нi ладу, нi влади... а
тiльки гуля кулак...
- Ну, а якщо кулак - то хто кого? Проти гвалту - гвалт, проти ножа -
нiж! Нема iншо© ради!
- О tempora! Виходить, один одного рiж? При такому резонi чого ж вам i
нарiкати?
- Як же не нарiкати? - захвилювався Залiзняк, i в його голосi почувся
страшний бiль. - Та ми ж залили сво ю кров'ю весь край i одбилися-таки -
визволилися з лядсько© неволi, щоб при днатися до сво©х братiв, стати пiд
високу руку Москви, а нас вiддали ляхам на згубу? Що ж нам зоста ться
чинити, як не рiзатися до останньо© голови з ворогом? Вельможний пан
диву ться, що пiвстолiття точиться рiзанина! Iнакше й бути не може! Не
призна мо ми над собою панами ляхiв! Майте на увазi, вельможний пане, що
гайдамачить i шляхта.
- Ну, ну? - усмiхнувся обозний.
- й-богу! Навiть чи не бiльше вона, анiж простий, пiд'яремний люд!
Збере шляхтич команду, попереодягаються всi, як наш брат, та й
розбiйничають, чинять на©зди на села iнших панiв i на ©хнi замки: рiжуть,
палять i грабують не згiрше найзапеклiших гайдамакiв!
- Воiстину так, - пiдтвердив Мельхiседек, - а насильства унiатiв... Ех,
i язик прилипне до гортанi!
- Чутки йдуть, святий отче, чував, - погодився обозний. - Тiльки ось i
губернатор, його превосходительна милость, в сих рiзких словах деяке
перебiльшення вбача !
- Нi, мiй таточку! Це все правда, що пан полковник мовить, чиста
правда! - зашарiлась панна Дарина. - Я чула од багатьох, ще в Переяславi.
Пам'ята те, посол був, - загорiлась вона ще дужче вiд хвилювання, - та й
тут, на хуторi... i калiки, i народ - всi в один голос... Хiба можна,
таточку мiй, не вiрити?
- О велелюбна панно! - заговорив Мельхiседек зворушеним голосом. - Хай
осiнить тво серце благодать божа i хай захистить тебе вiд напастей
десниця його! Ось погляньте, превелебнi й премилостивi панове, на сього
мученика, отця i рея. Оскаженiлi унiати вдерлися в храм православний,
пограбували, осквернили його, а сьому служителевi олтаря вирвали бороду,
висвердлили праве око свердлом i вiдрiзали язика... Невже вам, маловiрнi,
не досить цього свiдчення?
Усi з жахом подивилися на священика. Його жалюгiдний хворобливий вигляд
збуджував i ранiше в них спiвчуття, а мовчання пояснювалося затурканiстю й
нiяковiстю, але тепер, при словах отця Мельхiседека, жах охопив усiх
присутнiх, а коли нещасний мученик, вiдкривши рота, видав жалiсний звук,
то жах перейшов у страшне обурення.
- Боже сил! - вигукнув отець iгумен. - Пощо убо iспиту ш народ твiй?
Панна затулила обличчя руками й заплакала...
- О, це жахливо, - прошепотiв обозний, опустивши очi.
- Прокляття! - скрикнув Залiзняк, з грюкотом вiдсунувши стiльця; але,
схаменувшись, зараз же стримав себе. - Даруйте менi, ясновелебнi святi
отцi, мою запальнiсть. Нелюдськi муки, яких завдали цьому нещасному
знавiснiлi кати, крають мо серце... Душа бентежиться, й скорбота мене
гризе, а наша кривда затуманю розум! Хiба можна сидiти спокiйно в куренi,
склавши руки? Адже й туди долiтають зойки матерiв, сестер, крики дiтей i
стогони вмираючих! Та треба ж вирвати з грудей серце й покласти замiсть
нього камiнь, щоб не кинутись на катiв! Треба повиривати очi, щоб не
дивитися, як ©х виверчують у пастирiв наших! Ох, отцi святi, молiльники за