Старицкий М.. Останнi орли

собi отаман. - Ото славна штука буде!"
Губернатор теж помiтив пильнi погляди дружини й спитав ©©:
- Ядвiго, ти хiба ранiше де-небудь зустрiчалася з вельможним паном?
- Ранiше нi... нiде... правда ж, пане? - якось непевно вiдповiла
Кшемуська, з останнiми словами звертаючись до Найди. - Але нехай пробачить
юний пан - його обличчя таке менi миле... голос його... погляд пронизують
серце... Ох, i мiй Стась нинi був би в такому вiцi... - зiтхнувши, додала
вона. - I теж чорнявий... i теж був би славний лицар! О, яка щаслива та
мати, що дочекалася такого сина! - Панi губернаторова змахнула з очей
мимовiльну сльозу й замовкла.
В душi отамана ворухнулись жалощi... Це почуття навiть обурило його.
Вiн прагнув гартувати сво серце ненавистю... i раптом жалощi!
- У шановно© панi був син? - спiвчутливо запитав Найда.
- Так, був... диний... i загинув... - зробивши над собою зусилля,
вiдповiла Кшемуська.
- Ядвiго, облиш, - перебив ©© губернатор. - Навiщо краяти сво серце?
Бог дав, бог i взяв, як каже пан пробощ.
- Так, так, - погодилася панi, ковтаючи сльози, - але пiсля при©зду
того дивного лицаря, пiсля того вузлика... не можу... не можу!
- Годi, годi, Ядвiго! - зупинив Кшемуський дружину. - У Польщi не одне
тепер материнське серце облива ться кров'ю, тому всiм нам треба поки що
забути сво© власнi жалi й думати тiльки про те, як би навiки знищити тих
ненависних хлопiв, схизматiв, котрих ми самi розплодили, завдяки сво©й
легковажностi i, нiде правди дiти, - завдяки лiнощам, авжеж, лiнощам i
безтурботностi...
- Правда, правда! - з несамовитою люттю вигукнула Текля. - Усiм треба
забути сво© жалi й думати тiльки про те, як би вiдплатити проклятим
хлопам, як би знищити ненависну схизму! Смерть ©м усiм! Усiм, без пощади,
без милосердя!
- Смерть, смерть усiм - вiд старих до немовлят! - пiдхопила й панi
Кшемуська. Обличчя ©© спаленiло, очi загорiлися дикою ненавистю. Цi вигуки
викликали в Найди зловтiшне почуття.
- Бiдолашнi, - промовив Кшемуський, нiжно дивлячись на дружину й
приймачку. - Не крайте свого серця, наше вiдважне лицарство, - тут вiн
глянув на отамана, - зумi помститися за всi шляхетськi сльози, зумi
вiдстояти шляхетську вольнiсть i обернути збунтованих хлопiв у безсловесне
бидло, яким i призначив бути ©м сам пан бог.
- Пан не помилився! Присягаюсь, що ми вiдплатимо за всiх i за все! -
палко вигукнув Найда.
Губернатор пiдняв келих за його здоров'я, i розмова знову перейшла на
останнi подi©. Кшемуський розпитував отамана про становище в Уманi, про
рух Залiзнякових вiйськ. Найда на всi запитання вiдповiдав смiливо. Жiнки
теж з цiкавiстю слухали його розповiдь, бо ж вона стосувалася всiх.
Трапеза вже скiнчилась, як зненацька в кiмнатi пролунав тихий,
мелодiйний дзвiн.
То бив годинник, що стояв на виступi величезного камiна. Вiдзначаючись
рiдкiсною красою, цей годинник одразу привернув до себе увагу Дарини й
Найди...
Вiн мав вигляд готичного собору з башточкою, перед якою було прироблено
чималий майданчик.
Било шосту годину, i разом з цими ударами на майданчик з дверей
башточки вийшла мати божа, Iсус Христос i чотири вангелiсти.
Якусь мить Найда мовчки дивився на годинник, потiм несподiвано
промовив:
- А вночi й опiвднi виходять усi дванадцять апостолiв.
- Так, так, - пiдтвердив Кшемуський. - Але хiба пан ранiше бачив цей
годинник?
- Цього, певно, не бачив, бо в тутешньому замку не бував, але подiбний
до нього...
- Подiбних нема нiде, - посмiхнувся Кшемуський. - Цей годинник
зроблено на спецiальне замовлення одного з князiв Яблоновських.
- Невже? - здивувався Найда. - А я був ладен закладатися на найлiпшого
коня, що колись його бачив... Дивлюся - i мовби пригадую кожну колонку,
кожне вiконечко...
- Нi, нi! - похитав головою губернатор. - Пан мiг бачити щось схоже,
але тiльки не цей годинник: такого бiльше нiде нема...
- Вранцi i ввечерi вiн гра молитви, - додала, зiтхнувши, господиня. -
Ах, мiй Стась так тiшився ним. - При цих словах в ©© голосi забринiли
сльози;
панi закрила обличчя хусткою й вiдкинулася на спинку крiсла.
- Ти втомилася, Ядвiго, ходiмо я вiдведу тебе у твою спочивальню, -
промовив Кшемуський, пiдводячись з мiсця. - Вельможне панство пробачить...
Ти ж, Текле, постарайся розважити любих гостей.
Найда й Дарина поквапилися виявити свою цiлковиту згоду, i губернатор
вийшов з трапезно©, обережно пiдтримуючи дружину.
У поко© лишилися тiльки Найда, Дарина й Текля. Бесiда знову перейшла на
страхiття, яких нiбито зазнала Дарина у гайдамакiв.
Отаман слухав розмову двох дiвчат неуважно, не беручи в нiй участi; вiн
пiдходив то до дверей, з яких видно було довгу анфiладу поко©в, то до
картин, що прикрашали стiни, то знову повертався на сво мiсце.
- Але де ж, власне, панну захопили гайдамаки? - спитала Текля.
- У Лебединському монастирi, - вiдповiла Дарина.
- У Лебединському монастирi? - Текля зблiдла й промовила крiзь сльози:
- Ох, там же загинув i мiй коханий Фелiкс! Гайдамаки по-звiрячому вбили
його, встромивши ножицi в горло.
- То це був наречений панни? - мимохiть скрикнула Дарина. - Боже мiй! А
я не знала...
- Хiба панна бачила його? - жваво спитала Текля.
- Нi-нi, не бачила, але чула, як гайдамаки розмовляли про це... Тут до
трапезно© ввiйшла поко©вка й покликала Теклю до панi Ядвiги. Текля
перепросила гостей i слiдом за служницею поквапне вийшла. Переконавшись,
що вони залишились самi, Дарина швидко нахилилась до Найди i пошепки
спитала:
- Коханий мiй, що з тобою? Ти чимось стривожений?..
Отаман провiв рукою по чолу i з надзвичайним хвилюванням заговорив:
- Щось дивне дi ться зi мною... - а що - не можу тобi пояснити... Цей
замок... Адже я нiколи не був у ньому, а тим часом усе тут таке знайоме
менi... немовби вiн снився менi колись... немовби увi снi я ходив цими
покоями... От я сидiв тут i слухав вашу розмову, а якийсь голос у мо му
серцi шепотiв: "Встань, подивися, там, за цi ю трапезною, ма бути покiй,
обставлений позолоченими меблями, а по кутках того покою стоять лицарi з
позолоченою збро ю". Я пiдвiвся, глянув - i побачив той покiй, - усе в
ньому було так, як нашiптував менi та мний голос.
- Тут нема нiчого незвичайного, друже! Панство завжди так прикраша
сво© поко©, - зауважила Дарина.
- Нi, нi, - з гарячковим хвилюванням перебив Тi Найда, - не те!
Присягаюсь, не те... Ох, щось дивне ко©ться зi мною... В головi
наморочиться - я хочу пригадати щось далеке, давн , забуте... - Отаман
схвильовано пройшовся по кiмнатi. - От i цей годинник... Я ладен дати
голову собi вiдрубать, що бачив його колись... Невже ж це мiг бути сон?
Найда зупинився перед дiвчиною i задумався.
- Чому б i нi? Бувають такi вiщi сни, про них розповiда ться i в
святому письмi. Може, тобi судилося здобути тут славу, - мовила Дарина.
Отаман неуважно слухав ©© слова, захоплений якоюсь та мною думою.
- Стривай, - зненацька сказав вiн. - Ходiмо зi мною туди... у той
покiй... З його вiкон ма бути видно башту, довкола яко© кружля
сила-силенна голубiв...
Схвильована словами Найди, охоплена якимось незвичайним трепетом,
Дарина пiшла слiдом за ним; минувши просторий салон, вони вийшли у покiй,
справдi обставлений позолоченими меблями, й зупинилися перед амбразурою
вiкна.
Придушений зойк вирвався з грудей отамана, вiн закрив рукою очi й
прихилився до стiни.
Панна виглянула у вiкно: перед ним височiла башта, на якiй сидiло
безлiч голубiв. Даринi стало моторошно. Якусь хвилинку вона мовчки
дивилася на отамана, але ось у дiвочих очах промайнуло щось свiтле й
радiсне.
- Стривай, стривай, друже, - жваво промовила панна, торкаючись до
Най-диного плеча. - Даремно ти тривожишся - усе це поясню ться дуже
просто: адже твiй названий батько сказав, що ти син укра©нського шляхтича
- отже, ти, певно, й побував колись iз батьками в цьому замку!
- Ай справдi! - з полегкiстю зiтхнув Найда, одводячи руки вiд обличчя.
- Ох, рiдна моя, ти заспоко©ла мене. Авжеж, саме так воно й було. Мене
вивели з рiвноваги сльози цi © панi, вселивши у серце якусь незбагненну
тривогу... Менi стало шкода ©©, Дарино. Менi згадалась i моя мати... в
калюжi кровi... Вона захищала мене до останнього подиху...
- Атож, твоя мати захищала тебе до останнього подиху, - iз стриманим
обуренням промовила дiвчина. - А цi пани!.. Згадай, з якою ненавистю
вимагали вони смертi усiм хлопам, усiм схизматам? Га?! А хто ж цi
схизмати? Нещаснi жiнки, дiти, старi - змученi, обiдранi, що мруть од
голоду й страждань; замордованi священики нашi, убогi ченцi, якi, в
чистотi сво © вiри, славлять у лiсових нетрях господа бога... Саме, ©хньо©
смертi жадають пани, ©х хочуть обернути у безсловесне бидло!.. О, не вiр
панським сльозам! ©хнi сльози - отрута, вогонь, що пожира наших нещасних
братiв!..
- Так, до ©хнiх слiз не може бути милосердя, бо вони його не мають до
чужих слiз. На кожному каменi цього замку запеклися краплини кровi дiтей
мого названого батька, i прокляття повисло над цим кублом душогубiв. -
Найда гаряче потис Даринину руку. - Твоя правда, зiронько!.. Дай же менi
ще раз, востанн , пригорнути тебе до мого серця, - пристрасно зашепотiв
вiн, притягаючи дiвчину до себе.
- Опам'ятайся, коханий! Щохвилини можуть увiйти...
- Нiхто не ввiйде... На одну мить можна забути все!.. Я усiм
пожертвував для вiтчизни, Дарино: життям сво©м, волею i навiть коханням до
тебе. Через пiвгодини я залишу замок... Хтозна, чи ми побачимося знову? А
я кохаю тебе над усе в свiтi, над свою душу!
Отаман палко пригорнув дiвчину i вкрив ©© обличчя поцiлунками.
- Коханий мiй, соколе мiй! - тихо скрикнула Дарина, припадаючи до
козацьких грудей i, раптом вiдсторонившись, квапливо зняла з руки перстень
i надiла його на палець Найди.
- Ось перстень мiй, - пошепки, уривчасто заговорила панна. - Перед
господом богом заручаюся ним з тобою i присягаюсь, що пiду за мо©м
судженим хоч на край свiту!
Найда притис до уст ©© руку... Але в цю мить почулися кроки. Закоханi
поспiхом вернулися до трапезно©.
Слiдом увiйшли Кшемуський з Теклею; вiн попрохав вибачення за дружину,
яка через нездоров'я не може вийти до гостей, i доручив приймачцi
опiкуватися Дариною. Найду ж запросив до себе в кабiнет, вирiшивши
написати кiлька слiв Стемпковському.
Дарина, виходячи за Теклею, на мить зупинилася, ще раз крiзь сльози
глянула на коханого й зникла за дверима.
Найда пiшов з Кшемуським у кабiнет.
Це й була саме та кiмната, про яку розповiдав отамановi старий
запорожець, вона колись правила губернаторовi за спочивальню: на стiнах
висiли величезнi портрети володарiв замку - князiв Яблоновських.
Увагу Найди вiдразу ж привернув портрет лицаря в срiбних латах, з мечем
у руцi i чорними перами на шоломi.
Кшемуський сiв до столу писати листа, а Найда став походжати по
кабiнету, зупиняючись то бiля одного портрета, то бiля iншого; але його
непереможно тягло до лицаря з чорними перами на шоломi.
Власне, нiчим особливим портрет не вiдзначався. Вiн висiв так само, як
решта, i чорнi очi лицаря, немов виступаючи з рами, дивилися так само
виразно, як i очi iнших портретiв.
Губернатор писав, не повертаючи голови.
"Невже не пощастить перевiрити механiзм?" - думав Найда.
Його пекла нестерпна цiкавiсть. Кiлька разiв отаман наближався до
портрета й ледве стримувався, щоб не простягти до нього руку.
Нарештi Кшемуський пiдвiвся й чемно промовив:
- Даруйте, ясний пане! Ще моя дружина хотiла передати щось
ясновельможнiй панi Стемпковськiй. Певна рiч, це можна було б i завтра...
Але оскiльки пан поспiша ...
Серце Найди завмерло вiд радостi. .
- Так, так, я поспiшаю, щоб завидна добратися до якого-небудь
безпечного мiсця, - вiдповiв вiн, насилу приховуючи жагуче нетерпiння.
- В такому разi прошу пана зачекати тут п'ять хвилин - я зараз
повернуся. Отаман вклонився, i Кшемуський вийшов з кабiнету. Ледве затихла
вдалинi його хода, як Найда одним стрибком опинився бiля портрета й
пальцями щосили натиснув на чорнi очi лицаря.
Портрет тихо вiдсунувся: за ним були дверi до пiдземного ходу...



XXVII

Тим часом в Уманi все кипiло: нова мiлiцiя то переносила на стiни
фортецi бойове спорядження, то укрiплювала табiр, щоб можна було безпечно
користуватися водою з озера; жiнки, що почувалися на силi, також брали
дiяльну участь у спiльнiй роботi, слабшi плакали й молилися, а деякi в
розпачi, мов сновиди, блукали по мiсту, жахаючи людей сво©м виглядом.
Костьоли не зачинялися: вiдправа йшла за вiдправою, тужливий, похоронний
дзвiн не змовкав з ранку до пiвночi... У храмах було повно старих i
жiнок... Однi били себе кулаками в груди, iншi лежали ниць на чавуннiй
пiдлозi, раз у раз протяжно зойкаючи. У переповненiй синагозi гамiр не
вщухав нi на мить: розпачливi крики й голосiння долiтали на майдан i
навiть до губернаторського замку.
Тiльки православна церква була майже порожня. Хоч губернатор i наказав
поповi щодня правити службу, а закличнi удари дзвона розлягалися далеко
над мiстом, до церкви чвалали тiльки старi й калiки - решта хлопiв та
мiщан порозбiгалася... Навiть спокусливi пропозицi© врейських купцiв, якi
просили мiщан взяти на збереження ©хнiй крам, обiцяючи за це великi грошi,
не могли вдержати нiкого.
У покоях губернатора теж було не веселiше, нiж у синагозi, - тiльки
горе виявляло себе тут не криками, не стогоном, а могильною тишею. З усi ©
сiм'© лише сам Младанович i його донька Веронiка виказували цiлковите
самовладання й вiдвагу. Шафранський, котрий якщо не по кровi, то за
вза мними симпатiями належав до сiм'© губернатора, пiдтримував бадьорий
настрiй в усьому мiстi; вiн з'являвся то на валах, то на торжищах, то на
вежах або в таборi - i скрiзь з безжурним смiхом та дотепами запевняв, що
його фортеця мiцна й неприступна, що вiн сам хоче якнайшвидше побачити "ту
погань" i почастувати ©© з височини мурiв картеччю, а дина, мовляв, у
нього турбота - це про воду... Мешканцi Уманi, слухаючи Шафранського,
переймалися вiдвагою i, стоячи на валах, виглядали ворога навiть з деякою
задерикуватiстю... З валiв було видно розставленi Гонтою за версти двi од
мiста пiкети, якi оточували Умань довкола - так що-навiть миша не
проскочила б до фортецi повз них; така ретельна охорона всiх тiшила й
розвiювала пiдозри щодо Гонти. "Якби вiн плекав у душi зраду, то вiдразу б
утiк до гайдамакiв, а то нi - твердо сто©ть i охороня мiсто", - так думав
кожен, побувавши на валах...
Найвищим пунктом, що панував над усi ю Уманню, була надбрамна вежа
губернаторського замку. У цiй вежi оселився сам Шафранський, а на вишцi в
нього зберiгалися рiзноманiтнi астрономiчнi прилади, серед них i пiдзорна
труба. Веронiка кiлька разiв на день вибiгала на вишку й кожного разу
поверталася звiдти заспоко на: Гонта з загоном стояв на мiсцi, а ворога
нiде не було видно. Цю заспокiйливу звiстку вигукував на мiських вулицях i
оповiсник, вселяючи надiю в серця уманцiв...
Першого дня Сара ходила, мов божевiльна; ©© серце краялося вiд болiсних
почуттiв i сумнiвiв: не виказати губернаторовi Гонти - означало, на думку
Сари, те ж саме, що сво©ми руками вiддати на смерть тисячi уманських
мешканцiв, а виказати його - це було все одно, що погубити Залiзняка з
повстанцями, ©© братами по хресту, загибель яких спричинилася б до
винищення всього православного люду в кра©!.. Неможливiсть знайти якийсь
вихiд замалим не довела Сару до божевiлля; та за нiч вона трохи
заспоко©лась, i вчорашнi страхи постали в дещо iншому свiтлi: по-перше,
дiвчина схилялася до тi © думки, що нових братiв ©й треба жалiти бiльше -
адже ©х усе життя кривдили й мучили... Крiм того, вона, по сутi, зараз
нiчого не може вдiяти: Гонта нинi, мов сокiл, на волi - куди захоче, туди
й полетить... а при ви©здi сотника з мiста вона ж таки крикнула, щоб йому
не вiрили, та на крики врейки нiхто не звернув уваги - тож тепер нехай як
знають...
Заспоко©вши почасти сво сумлiння, Сара знову почала думати, як би
врятуватися й розшукати Петра. Але тепер втекти з мiста не було
можливостi:
Гонтинi пiкети неодмiнно б ©© схопили, i тодi ©й смерть... Хто повiрив
би хоч одному слову врейки? Як видно, треба все-таки лишатися в мiстi й
з-за частоколу стежити, коли з'являться гайдамаки... Може ж таки ©© хтось
пiзна ... А може, вона випадково побачить Петра, пiдiйшовши до
частоколу...
Сара дiстала собi селянське вбрання. Анi батько, анi тiтка тепер не
звертали на не© уваги, не цiкавилися навiть, де вона блука : кожен думав
тiльки про власний порятунок, все iнше було байдуже... Коли Гершко побачив
дочку в селянському вбраннi, вiн навiть похвалив ©© за винахiдливiсть.
Тим часом, на третiй день уранцi, з вежi Веронiка повiдомила, що iз
сизо© iмли виплива й суне по землi якась чорна лавина, незабаром вона
захопила майже третину обрiю. Звiстка про це облетiла мiсто й пiдняла на
ноги весь люд:
однi кинулися на вали, другi видиралися на частокiл, третi вилiзли на
нарiжнi вежi... I всi до слiз напружували зiр, намагаючись роздивитися, що
ж то за страховище суне на них з далини? Спершу нiчого не можна було
розiбрати, та згодом з вежi почулися тривожнi зляканi вигуки: "Видно...
йдуть... вiйсько, зда ться..." I нарештi хтось крикнув: "Гайдамаки!"
Цей крик, мов грiм, розкотився по всiй фортецi. Але Шафранський уже
летiв на сво му румаковi вздовж укрiплень, пiдбадьорюючи гарнiзон
войовничими вигуками:
- На мiсця! До збро©! - командував вiн. - Ех, коли б Гонта заманив цю
погань, то ми б ©© почастували чавунними кавунами: любо буде глянути, як
уся гайдамацька наволоч кинеться врозтiч пiд градом картечi й куль!
В iншому мiсцi Шафранський заохочував словом нове во©нство:
- Бадьорiше, смiлiше, панове! Пам'ятайте, що ви - Маккаве©, i захищайте
сво життя та свою святиню!
Але бiдолашнi Маккаве© тремтiли й переляканими очима дивилися в
загрозливу далечiнь, прислухаючись до невиразних звукiв, що долинали
звiдти, мов рокотання розбурханого моря. Пiд'©хавши до брами, комендант
фортецi наказав, щоб засуви на воротях було знято й щоб на перший сигнал
Гонти вони розчинилися навстiж для його команди.
На майданi й коло синагоги юрмилася сила-силенна врейок; там, серед
наростаючого гомону, вже чулися ридання, зойки й переляканi крики.
Шановний цадик стояв на ганку синагоги й силкувався вгамувати панiку, яка
охопила юрбу.
- Слухайте, безумнi! - суворо й натхненно говорив вiн, простягаючи руки
до юрби. - Не плакати нинi треба, а всiма силами душi постояти за життя
ваших синiв i братiв, за скрижалi святого заповiту. Господь Iсаака та
Iакова кличе вас усiх до бою, як закликав колись на амаликитян i
фiлiстимлян. Чи ж не вiн берiг свiй народ у гиптi, чи ж не вiн годував
його в пустелi? Чи ж не вiн провiв його через грiзне море, розверзнувши
безодню? Чого ж ви страха тесь нинi й тремтите? Встаньте всi, бо гова з
вами!
Палкi слова цадика заспоко©ли натовп: плач i ридання почали стихати,
очi в багатьох загорiлися вiдвагою.
А Веронiка в той час з високо© вежi губернаторського замку спостерiгала
за наближенням гайдамакiв i з великою тривогою стежила, що ж робитиме
Гонта. Вона боялася, щоб одчайдушний сотник не кинувся iз сво ю командою
на чорну лавину повстанцiв; в запалi вiн би неминуче загинув, розбитий
ворожими силами, якi мали незмiрну кiлькiсну перевагу.
Та Гонта, вишикувавши сво©х козакiв, стояв непорушне i, мабуть, чекав,
щоб гайдамаки наблизилися... Ось безладнi юрби пiдiйшли на вiдстань
пострiлу й почали шикуватись у бойовi лави. Але сотник, божевiльний, що ж
вiн робить? Сто©ть як стiй, не поворухнеться... Дозволя повстанцям
вiдрiзати собi вiдступ, чи що?.. Незбагненна, якась вiдчайдушна
безстрашнiсть... Вона, як видно, приголомшила навiть ворога. "Так,
приголомшила, - шепоче Веронiка, не зводячи з Гонти труби. - Але, боже, що
ж це таке?!"
Хтось ви©жджа з гайдамацьких лав i руша , в супроводi трьох козакiв чи
запорожцiв, до Гонтино© команди. Ось i сотник з осавулом i хорунжим
подалися ©м назустрiч. Вiд страшного хвилювання Веронiка мало не випустила
з рук пiдзорно© труби...
- Що ти там бачиш, дитя мо ? - нечутно ввiйшовши, стурбовано спитав
губернатор i кинувся до дочки, щоб самому глянути на далеке поле.
- Стривай, батьку... Я сама... будь твердий... на все воля божа! -
тремтячими руками Веронiка пiдняла вище пiдзорну трубу й нервово притисла
©© до очей. - зус-Марiя! Гонта з ватажком ворогiв обнiмаються... i
гайдамаки, i наша команда пiдкидають угору шапки... Когось пiдняли на
списи... мабуть. Обуха...
- Клятвопорушник! Юда! - вигукнув Младанович, схопившись руками за
голову.
- Зрада! - глухо мовила панна й, знесилена, майже впала на стiлець.
Щось важке, металеве грюкнуло об пiдлогу й покотилося до балюстради
балкона.
- Що з нами буде? - у розпачi прошепотiв губернатор.
- Те, що судилося там! - урочисто вiдповiла Веронiка, показуючи рукою
на небо. За мить вона рвучко схопилася з мiсця й пiдбiгла до занiмiлого в
розпачi батька.
- Коханий, любий мiй батьку! - промовила панна, обвиваючи шию блiдого й
тремтячого губернатора сво©ми нiжними руками й припадаючи до його грудей.
- Вiдваги, ради бога, вiдваги! Настав вирiшальний час, i вiд тво ©
твердостi та стiйкостi залежить доля мiста й тисяч людей, яких вiддав пiд
твою опiку i дiдич-князь, i бог... Матерi, дiти, старi нинi простягають до
тебе руки... Чу ш, якi ридання лунають на майданi?.. Поспiшаймо ж туди!
Довiримо сво©х кревних захисту панни небесно©! Я певна, батьку, що ти
викона ш свiй обов'язок!
Мова доньки пiдбадьорила губернатора, i вiн, схопивши за руку свою любу
Веронiку, вигукнув з пiднесенням:
- Так, я виконаю свiй обов'язок, мо кохане дитя, i ти мене в цьому
пiдтрима ш!
Спершу звiстка про Гонтину зраду викликала серед мешканцiв Уманi такий
розпач, що всi немов очманiли вiд жаху: чоловiки скам'янiли, а жiнки
ридали, металися по майдану, били себе в груди й рвали коси; матерi шукали
сво©х дiтей i топтали пiд ноги чужих... Стогiн, крики, зойки зливалися в
якесь страхiтливе виття, й воно неслося далеко за мiсто, аж до
гайдамацьких полчищ.
Якби вчасно не наспiли Младанович i Шафранський, то зацiпенiла вiд жаху
сторожа не зачинила б навiть брами, i Гонта з Залiзняком увiйшли б у
неприступну фортецю без жодного пострiлу.
Але Шафранський сво©ми палкими, завзятими словами знову вдихнув одвагу
в сторопiлих попервах Маккаве©в i навiть зумiв заспоко©ти жiнок та змусити
багатьох iз них припинити марнi плачi й при днатися до захисникiв фортецi.
Пiсля об' днання повстанцi, кiлькiсть яких уже дiйшла до сорока тисяч
пiших i кiнних бiйцiв, на короткiй радi вирiшили негайно штурмувати Умань;
Гонта доводив, що жодного справжнього захисника у фортецi не зосталося:
всi мiщани й городяни розбiглися, а вельможна шляхта i вре© не зможуть
чинити стiйкого опору...
- Зараз вони всi там почманiли, й коли ©м не дати отямитись, а вдарити,
не гаючи часу, з усiх бокiв, то ще до вечора мiсто буде в наших руках! -
закiнчив сотник.
- Хай буде по-тво му, - згодився Залiзняк. - Хоча мо© молодцi волiють
битися в чистому полi, та для Уманi спробу мо!
Шафранський, поставивши на валах стрiльцiв з мушкетами й пищалями,
хотiв був податися через браму до нових шанцiв, якi сполучали мiсто з
озером, але його зупинили вигуки вiстових iз веж:
- Ворог спiшився й оточу фортецю!
Комендант розгадав намiр гайдамакiв i звелiв бити на сполох, щоб i
табiр попередити про небезпеку, а сам тим часом наказав негайно копати
пiдземний хiд, котрий би з' днав мiсто з табором.
Не встигли гайдамаки роздiлитися на чотири загони й наблизитися на
певну вiдстань до мурiв фортецi, щоб зручнiше було кинутися на приступ i
нестримними хвилями знести всi перепони, як з губернаторсько© фортецi
гримнули важкi гармати; клуби густого диму вiдразу оповили вежi й бiлою
пеленою почали опускатися над мiстом; iз свистом i шипiнням розсiкаючи
повiтря, полетiли на гайдамацькi полчища чавуннi ядра й пронизали ©х,
поваливши на землю десятки людей. Стрункi лави здригнулися, змiшались i
подалися назад, вiдразу перетворившись iз правильних прямокутникiв у
безформнi й безладнi юрби; але отамани кинулися вiдновлювати лад у сво©х
частинах, запалюючи й пiдбадьорюючи бiйцiв; та ледве вишикувалися лави, як
знову гримнули гармати й знову змiшали людей у безладнi юрби... Тодi до
вiдступаючих загонiв пiдлетiли головнi ватажки й скомандували: "Вперед!
Бiгом!"
Усi кинулися вперед i перехопилися через смугу вогню з верхнiх батарей;
та комендант передбачив це й заздалегiдь наказав набити гармати нижнього
валу картеччю; коли розпаленi бо м повстанцi добiгли до лiнiй, якi
обстрiлювалися нижнiми батареями, Шафранський скомандував: "Вогонь!"
Земля здригнулася, в амбразурах спалахнули блискавки й з оглушливим
громом понесли назустрiч смiливцям вихор картечi... Залунали крики й
стогiн, лави змiшалися, сотнi трупiв перегородили дорогу... Гайдамаки
похитнулися... але це була тiльки мить... Залiзняк, Гонта i Найда,
зiскочивши з коней, кинулися вперед... Залунали вигуки: "На вали! Там
гармати не страшнi! Коли й рубай собак!" - i збуджена маса нестримно, мов
ураган, ринула на приступ, не давши обложеним часу знову набити гармати;
сп'янiлi вiд дикого шаленства, не бачачи нiчого перед собою, видерлися
повстанцi на перший вал, укрiплений низьким частоколом, i остовпiли: за
валом iшов глибокий та широкий рiв, оперiзуючи довкола головний, крутий i
високий вал; на його гребенi стримiв у два ряди височезний, з дубових
колод частокiл з брустверами, бiйницями, вежами й вузькими просвiтами для
рушнично© стрiльби; саме за тим частоколом тiсними лавами розмiстилася
нова мiлiцiя з Маккаве©в...
Шафранський, Младанович, шляхта, що збiглася в Умань, i навiть дочка
губернатора Веронiка - усi були на валах i пiдбадьорювали сво ю
безстрашнiстю цих вояк, котрi ще нiколи не були в бою. А втiм, розпач i
смерть, що стояла перед очима в обложених, навiть боязким надали шалено©
вiдваги: адже нiхто не чекав од ворога нi жалощiв, нi пощади!
Коли гайдамаки видерлися на малий вал i почали ламати частокiл, новi
Мак-каве© зустрiли ©х таким нищiвним огнем з рушниць, мушкетiв та пищалей,