Старицкий М.. Останнi орли

сподiваючись за допомогою хлопiв або гайдамакiв вирватись од сво©х
мучителiв i дiстатися в Малу Лисянку, до Прiсi й отця Хоми.
Вiз котився повiльно, усi сидiли мовчки, поринувши в сво© роздуми.
Вiдчувши байдужiсть фурмана, конi пiшли ступою.
Вiз з'©хав з дороги i, наскочивши на камiнь, замалим не перекинувся.
Усi переполошились.
- В' , в' ! - закричав Гершко i, натягнувши вiжки, замахав руками, наче
зляканий птах крилами. Конi повернули назад, i вiз знову покотився вузькою
дорогою.
- Ребе Гершку, ребе Гершку! - повчально мовила Рухля. - Скiльки разiв я
казала тобi, щоб ти не кричав "в' "; коли б тут був хтось iз хлопiв, вiн
одразу б зметикував, що ти не циган, а чесний врей.
- Ой вей, усе забуваю, вiд страху в головi все плута ться!
- Не бiйся! Господь, що вивiв з пустелi батькiв наших, виведе й нас з
цього проклятого краю. А чи скоро Умань? Тобi ж знайомi цi мiсця!
- Знайомi, знайомi, але ж ми звернули вбiк i я тепер не знаю, куди
©хати. Десь неподалiк ма бути Кирилiвка, а в нiй шинкар знайомий - Лейба.
Коли тут iще спокiйно, - голос Гершка жалiбно затремтiв, - то в нього
можна буде й перепочити, i про все розпитати.
- Ну, ну! То поганяй же коней; боронь боже, що-небудь... - тут у степу
нiде й сховатися.
Натяк Рухлi на можливiсть зустрiчi з гайдамаками змусив Гершка щосили
засмикати вiжками. Вiн хотiв пiдбадьорити коней ще й сво©м улюбленим
"в' -в' ", але'вчасно схаменувся i тiльки зацмокав губами.
Сара не прислухалась до розмови, але при словi "Кирилiвка" вiдразу
насторожилася.
Це слово було ©й добре знайоме - кiлька разiв вона туди ©здила з
батьком у гостi до старого Лейби i дорогу вiд Кирилiвки до Мало© Лисянки
знайшла б i зараз; якщо виявиться, що в Кирилiвцi все спокiйно i вони
справдi зупиняться вiдпочити у шинкаря, то, можливо, ©й пощастить утекти
вiд батька, а вiн, зважаючи на таке тривожне становище в кра©, звичайно,
не кинеться навздогiн за нею! Ох, коли б у Кирилiвцi все було гаразд!
Сара заломила пiд хусткою руки й застигла в безмовнiй молитвi. "Невже
господь не захоче простягти ©й руку порятунку? Нi! Нi! Тiльки треба вiрити
й надiятись, i, може, завтра надвечiр вона буде в Малiй Лисянцi".
Дiвчина почала озиратися на всi боки, намагаючись вiдгадати, в якому
напрямi мала бути Кирилiвка. Нарештi ©© гострий погляд помiтив удалинi
ледь помiтний пагорок, на якому чорнiли двi тоненькi рисочки.
- Батьку, батьку! - вигукнула Сара. - Прав туди, он на ту могилу!
- А ти звiдки зна ш? - Гершко з подивом i пiдозрою озирнувся на дочку.
- Я пам'ятаю, пам'ятаю, коли ми ©здили до Лейби, то завжди там годували
коней; на могилi ростуть двi тополi, а внизу маленька криничка й гайок.
- Вона каже правду! - мовила Ривка Гершковi, який усе ще неприязним,
пiдозрiливим поглядом дивився на Сару.
- Що ж, ребе Гершку, якщо й Ривка пам'ята , то повертай туди! - рiшуче
сказала Рухля.
Гершко знов засмикав вiжками, й конi повернули в той бiк, куди показала
Сара. За пiвгодини вони добралися до могили, на котрiй, як i говорила
дiвчина, росли двi тополi, а внизу дзюрчав невеликий струмок. А ще через
годину на обрi© з'хвтллас.я смужка зелета, серед яко© очг подорожнiх
почали незабаром розрiзняти й крила вiтрякiв.
- Кирилiвка, Кирилiвка! - радiсно вигукнула Сара.
Село розкинулося на рiвнинi, так що здалеку видно було тiльки вузьку
смугу зеленi.
Гершко зрадiв i, жваво пiдганяючи коней, подався навпростець, щоб iще
до заходу сонця при©хати в Кирилiвку.
До села зоставалося не бiльше пiвверсти, коли Гершко несподiвано
зупинив коней.
- Ой вей мiр! - застогнав вiн. - Далi ©хати небезпечно, зда ться, село
горить... Он, бачте, дим стелеться... Невже гайдамаки?! - i вже хотiв
круто повернути коней назад.
- Стривай, стривай! - закричала Рухля. - Треба роздивитися! - вона
стала на возi, приклавши руку до очей.
- Ох, який же ти полохливий, ребе Гершку: та хiба ж, коли горить село,
дим так стелеться? Вечерю готують селяни, он що! А гайдамакiв тут iще не
було, - сказала стара, знов вмощуючись на возi. - Якби були, то витоптали
б хлiба, а вони, хвалити бога, он якi колосистi!
Гершко мовчки погодився з Рухлею i погнав коней до Кирилiвки.
Незабаром в'©хали в село, i вiз покотив безлюдними вулицями. Коли нараз
перед очима подорожнiх постало страхiтливе видовище: посеред майдану стояв
ряд паль, на яких сидiли вже мертвi ляхи.
Тут же поряд, у калюжах кровi, лежали купи порубаних тiл, серед яких
можна було розпiзнати i хлопiв, i ляхiв, i вре©в. Собаки шматували теплi
ще трупи. Побачивши непроханих гостей, вони пiдводили скривавленi морди й
глухо гарчали, та не лишали сво © трапези.
Вiд хат, що оточували майдан, тепер зосталися тiльки купи попелу, який
густо курiв, розстилаючи над страшним кладовищем смердючий, задушливий
дим. За-ндяки безвiтрянiй погодi пожежа не перекинулася далi.
Гайдамаки, очевидячки, залишили село зовсiм недавно: Сара навiть
виразно чула чийсь тихий стогiн, який долiтав iз купи спотворених тiл. Вiд
©дкого запаху тепло© кровi в дiвчини запаморочилась голова.
У цей час два пси, вчепившись в один шматок м'яса, з гарчанням кинулися
один на одного. Це примусило отямитися скам'янiлого вiд жаху Гершка; вiн
здригнувся й з усi © сили вдарив вiжками по конях. Та вони не побiгли, а
пiшли ступою i бiля корчми, що стояла край села, зупинились.
Лейбина корчма, в якiй подорожнi сподiвалися вiдпочити, була
розгромлена дощенту. Як видно, гайдамаки плюндрували ©© з особливою
ненавистю: вiкна й дверi були зiрванi з петель i валялися тут же, поряд з
розбитими барилами, розпоротими перинами, одежею i потрощеними меблями.
Сам же Лейба з почорнiлим обличчям i настовбурченими пейсами висiв униз
головою на воротях свого двору.
Конi стояли нерухомо, стомлено понуривши голови; видно було, що вже
нiщо не примусило б ©х рушити з мiсця, та, правда, нiхто й не думав про
дальшу дорогу. Гершко i його супутницi теж немов скам'янiли.
Тим часом погожий лiтнiй вечiр спускався i над цим зруйнованим гнiздом,
розливаючи довкола тиху задуму й нiжну прохолоду.
Зацiпенiння, що охопило подорожнiх, тривало недовго: жахливе становище,
в яке вони потрапили, примусило ©х швидко отямитись.
Першим опам'ятався Гершко.
- Що робити? - прошепотiв вiн, обертаючись до сво©х супутниць. -
Гайдамаки десь поблизу, вони, либонь, нещодавно покинули село.
- Залишатися тут! - вирiшила Рухля.
- Тут?.. Ой вей!! - Ривка й Гершко з жахом озирнулися довкола.
- Тут! - повторила Рухля. - Конi зараз не потягнуть воза, поглянь -
вони замалим не падають, а що буде з нами, коли ми зостанемося без коней?
Окрiм цього, раз уже гайдамаки побували тут, вони назад не повернуться...
А завтра вранцi можна буде роздивитись i вирiшити, куди ©хати.
Останнiх слiв Рухлi Гершко не чув: його обличчя зненацька витяглось i
помертвiло, очi зупинились i набрали якогось божевiльного виразу.
- Ребе Гершку! Що з тобою? - разом вигукнули Рухля й Ривка, схопившись
iз сво©х мiсць.
Гершко хотiв щось вiдповiсти, але губи його безгучно заворушилися, i
вiн, обернувшись у той бiк, куди, певно, пiшли гайдамаки, показав лише
пальцем у далечiнь. Усi занiмiли. Вдалинi не було видно нiчого, але
загострений жахом слух жiнок одразу розрiзнив далекий кiнський тупiт.
- Iдуть! - жваво промовила Сара.
- В' , в' ! - закричав Гершко i в розпачi засмикав вiжками, але конi
стояли нерухомо, бо, либонь, не мали вже сили зрушити з мiсця.
- Гевулт! Загинули, загинули! Ой мамеле, тателе! - зарепетувала Ривка,
хапаючись за голову руками.
В одну мить усi зiскочили з воза.
- Тихше! - просичала Рухля, щосили смикаючи Ривку i Гершка. -
Занапастити всiх хочете? Рятуватися треба!
Та Гершко тiльки тремтiв i дивився на не© божевiльними очима, а Ривка
голосила й здiймала руки до неба. Тодi Рухля почала командувати, хоч ©©
голос зривався вiд страху:
- Постав воза пiд повiтку, коней випряжи й пусти, потiм спiйма мо... Це
©дуть, певно, не гайдамаки, а хлопи, якi порозбiгалися, а тепер вертаються
до села. Швидше ж, швидше випрягай коней, схова мось у цiй корчмi, - сюди
нiхто не загляне!
Рухля, Ривка й Сара з гарячковою квапливiстю заходилися допомагати
Герш-ковi, у якого з переляку так тремтiли руки, що вiн, незважаючи на всi
зусилля, нiчого не мiг зробити.
Тим часом тупiт чувся ближче й ближче.
- Швидше, швидше! - пiдганяла Рухля.
Нарештi коней сяк-так розпрягли, й вони, вiдчувши волю, одразу ж
почвалали за ворота, у степ, що зеленiв довкола.
- За мною, сюди! - крикнула Рухля, прожогом кидаючись до корчми; за нею
подалися й iншi.
Забiгши в сiни, вони одразу ж ускочили до велико© свiтлицi, але там не
знайшлося нiяко© схованки. Скрiзь було видно слiди несамовито© лютi
гайдамакiв: потрощенi меблi, побитий посуд... На пiдлозi стояли калюжi
горiлки й пива.
Рухля метнулась у пекарню, сподiваючись знайти хоч який-небудь
закапелок, де можна було б сховатися, але й тут панував такий самий хаос,
навiть пiч була розвалена... А тупiт тим часом уже лунав майже бiля самих
ворiт. Переляканi до смертi, не знаючи, що робити, подорожнi знову
кинулися в сiни; нараз Рухля помiтила драбину, що вела на горище.
- За мною нагору! - крикнула вона й з незвичайною для ©© рокiв
швидкiстю полiзла по крутiй драбинi. За нею - Гершко й Ривка.
Забувши спохвату про Сару, вони спустили за собою важку ляду. Дiвчина
лишилася внизу одна - безпорадна, беззахисна, чекаючи страшно© зустрiчi з
гайдамаками. Тепер ©й навiть не спадало на думку скористатися з сво © волi
й утекти вiд батька: тiкати - означало кинутися назустрiч смертi; треба
рятуватися, ховатись, але куди?
Лiзти на драбину, грюкати й кричати, щоб вiдчинили ляду, було занадто
довго й небезпечно, бо тупiт наближався.
У розпачi, не знаючи, що робити, Сара знову кинулась у пекарню, i
раптом ©й впала в око розвалена пiч з широким i глибоким пiдпiччям, звiдки
виглядала солома й трiски.
Довго не розмiрковуючи, дiвчина залiзла в пiдпiччя й зарилася в солому.
Вершники, не зупинившись бiля корчми, з гучним тупотiнням промчали
далi, та тiльки-но Сара хотiла вилiзти з сво © схованки, як тупiт знову
посилився .. Ось вiн уже зовсiм близько... I нараз припинився бiля
самiсiньких ворiт. Через якусь мить дiвчина почула, як хтось сильно рвонув
сiнешнi дверi.
Серце в не© завмерло.
- Та от хоч би й тут погомонимо, друже, стiни й дах залишилися, а нам
бiльше нiчого й не треба! Сiдаймо на цих барилах.
- То й сiдаймо! - вiдповiв другий гблос, i Сара почула, як хтось важко
сiв. - Ну, Максиме, як справи? - провадив той самий голос.
- Не кепсько, та ти, пане сотнику, певно, й сам чув про нашi справи! -
вiдповiв той, кого товариш назвав Максимом.
- I чую, i бачу, - сказав сотник. - Тiльки достеменно не знаю, бо
звiстки приносять усе ляхи та жиди, а в них з десятка гайдамакiв вироста
сотня, iз сотнi - тисяча. Скiльки зiбралося, друже, справжнього вiйська?
- Справжнього вiйська з гайдамакiв, козакiв i запорожцiв сорок тисяч, а
в запасi весь народ укра©нський.
- Гаразд! Такого вiйська вже давно не бачила Укра©на... Що дума те
робити далi, полковнику?
- Вiдвоювати свою вiтчизну. Ки©вщина уже вся наша!
- Уся, та не зовсiм!
- Правда, зосталася ще Умань, а коли вiзьмемо i ©©, тодi в ляхiв не
лишиться жодного мiстечка на Ки©вщинi, а далi вся Укра©на, Подiлля, Волинь
простеляться перед нами, мов скатертина. Одна тiльки Умань i непоко©ть:
все-таки двi тисячi вiйська... та ще козацького, надiйного... Може
затримати, а треба кувати залiзо, поки гаряче.
Сотник вiдкашлявся i п омовив, як здалося Сарi, трохи знiяковiло:
- Гм... ну, припустiмо, що ви вiзьмете й Умань, тодi що?
- Тодi? Тодi поставимо тут сво©х сотникiв, полковникiв та iнших
начальникiв i рушимо далi через Укра©ну на Польщу, до само© Варшави.
- Ех, Максиме, Максиме! - сотник важко зiтхнув. - Серце в тебе
лицарське, а душа дитяча. Це правда, що в ляхiв нема вiйська, що вони не
встигнуть зiбрати його, а коли й зберуть, то всi розлетяться перед вами,
як осiнн листя вiд пориву бурi, - але ж за Польщею стежать тепер три
держави, i вони не дозволять вам знищити ©©. Пам'ятай, Максиме, король
польський - ставленик росiйсько© царицi.
- Знаю, знаю... А чому цариця поставила саме його, а не когось iншого,
чи зна ш ти, пане Гонто?
Полковник на мить замовк, а далi провадив сповненим презирства й
глузування голосом:
- Тому, що цей король лише лялька в королiвському вбраннi. Ге, якби вiн
був людина з залiзною волею, ще й тепер мiг би врятувати Польщу. Але не
про це я хочу казати тобi, друже, а про те, що сусiди Польщi чекають
слушного часу, щоб кинутися на не©, тiльки кожен бо©ться починати,
зважаючи на суперника, тому-то й треба, щоб почав це дiло хтось стороннiй.
I от вибiр упав на нас!
- Що?
- Вибiр упав на нас; ми дзвонимо вiдхiдну старiй Польщi. Найстрашнiший
сусiд ©©, Росiя, вiдда на наш суд всю землю польську.
- Що ти кажеш? - вигукнув сотник. - Звiдки тобi вiдомо це?
- Ось звiдки! Читай сам!
Сара почула шелестiння паперу. Якийсь час тривала мовчанка... Та ось
пролунав схвильований голос сотника, якого - дiвчина запам'ятала - звали
Гонтою.
- Хто тобi дав цей папiр? Чи не це грубий обман, яким хочуть
занапастити нас?
- Його дав менi превелебний отець iгумен мотронинський! - урочисто
вiдповiв полковник. - Йому вручили грамоту, коли вiн був там. А що це не
обман, можеш судити з того, що в нашому вiйську з'явилися тисячi
запорожцiв, а хiба випустили б ©х, якби наше повстання'не було на руку
Росi©!
- Так, так, - схвильовано вiдповiв сотник.
Сара почула грюкiт вiдсунутого барила й енергiйнi кроки - один iз
спiврозмовникiв ходив по кiмнатi. Нараз кроки стихли й знову заговорив
сотник:
- Але невже ти дума ш, полковнику, що все це робиться з ласки до нас i
при подiлi здобичi нам вiддадуть кращий кусень Польщi? Ех, Максиме,
Максиме...
- Ти гада ш, це пустi обiцянки?.. Слушно. Але ж ми тепер не дурнi.
Навчили нас добрi друзi розуму. Сядь, брате, i послухай, що переказав орел
наш бiлозорець пан кошовий.
Полковник стишив голос. Хоч як дослухалася Сара, та не могла розiбрати,
про що вiн говорив; до не© долiтали лише окремi слова: "Туреччина...
вiйна... бiльше волi... поповнити ре стри... кошовий... Запорожжя...
обидва береги Днiпра..." Але, не знаючи, про що розмовляли козаки, дiвчина
не могла зрозумiти тих слiв.
Полковник говорив довго й палко Його мову iнодi переривали тiльки
захопленi вигуки спiвбесiдника.
- Ну, друже, все одно, - пролунав нарештi рiшучий голос сотника, - чи
пощастить нам на цей раз визволити й утвердити Укра©ну, чи доведеться
загинути всiм - ось вам моя рука: Iван Гонта у важкий час не залишить
вiтчизни. Ось вам моя рука, i серце, i шабля, а разом з нею i шаблi всiх
уманських надвiрних козакiв. Ми всi ладнi життя вiддати, й нiякi принади
свiту цього не вiдвернуть нас од братiв. Пан або пропав - усе одно!
Змучилася душа в неволi. Розправимо востанн сво© крила, а там хоч i
смерть! Коли не захоче господь дати Укра©нi долi, то хоч не вкри соромом
нас, ©© дiтей!
- Я так i знав, я вiрив у тебе, друже! - вигукнув полковник, i Сара
почула звук мiцних козацьких поцiлункiв,
- Стягай же всi загони пiд Умань! - заговорив знову сотник. - Ви ©©
вiзьмете без бою, а там - там уже вирiшимо, куди i як рушати далi. Ходiмо
ж, чого нам сидiти тут поночi, адже тепер не страшно розмовляти i в полi.
Але до часу, брате Максиме, про це - нiчичирк... Розумi ш?
- Не турбуйся!
Сара почула, як козаки пiдвелись i, грюкнувши дверима, вийшли у двiр.
Через кiлька хвилин пролунав кiнський тупiт i невдовзi завмер удалинi.
Якийсь час Сара ще сидiла в сво©й засiдцi, потiм розгребла солому i
обережно вилiзла з-пiд печi
Вiд задухи й тч радiсного хвилювання серце дiвчини билося так сильно,
що вона аби не впасти мусила притулитися до печi. "Господь почув ©©
молитву i в той час, коли вона вже впала у розпач приготував порятунок .
Тепер козаки зберуть в Умань усi загони, i. якщо тiльки ©й вдасться
щасливо добрэтися до того мiста, вона нарештi зустрiнеться з Петром!"
У цей час почувся боязкий шепiт Рухлi:
- Саро, дитино моя, де ти?
- Тут! Тут! - радiсно вигукнула дiвчина. - Виходьте, не бiйтеся,
гайдамакiв уже нема .



XXI

Напад на переодягнену Дарину за ворiтьми Лебединського монастиря був
такий несподiваний i блискавичний, що вона не встигла отямитись, як
вiдчула, що мiцнi руки затисли ©й рот, загорнули в накинуту кирею й
понесли невiдомо куди, - кричати було марно, чинити опiр неможливо...
Дiвчина задихалася в кире© i почувала, що це прийшла ©© остання година.
- Нащо нам тарганити цього ляшка? - почула Дарина крiзь шум в ушах
чийсь грубий голос.
- А що? Вiн не важкий, - вiдповiв другий голос м'якшого баритонального
тембру.
- Та на якого бiса? - рикнув бас. - Прикiнчити - й квит!
- An справдi, - мовив баритон i зупинився. Дарину не вельми делiкатно
кинули на землю.
- Тiльки ось що, - пiсля деяко© паузи заговорив баритон знову. -
Прикiнчити завжди встигнемо, а нам язик потрiбний... Поляки, як видно з
усього, вже у монастирi, то треба розпитати, скiльки ©х, що i як?..
- Ну й гаразд! Роздягнемо та розпита мо по-нашому, пар зо двi пасiв
вирiжемо... У мене, до речi, для присипки й рiжок з табакою, i дрiбна
сiль...
- Нi, лiпше одведемо до отця диякона, бо коли б не розсердився, -
вiдказав баритон. - Вiн сам любить допитувати... та й хвилина гаряча,
треба поспiшати!
- Гайда! - гаркнув бас. Дарину знову безцеремонне схопили за голову й
за ноги i швидко понесли, мов куль соломи.
Пiд час коротко© зупинки вона все ж устигла вiдгорнути трохи кирею,
дихати стало легше... У головi в дiвчини зринали й плуталися неяснi думки
й фатальнi запитання: хто схопив ©© - сво© чи поляки? Коли поляки - вона
загинула... Та, певно, сво©, бо розмовляють же не по-польськи... а втiм,
хто його зна ? Але якщо диякон - то сво©... Вiд цi © гадки гаряча хвиля
прилила до серця Дарини, та за мить дiвчина знову похолола вiд страху...
А ©© все несли й несли.
"А якщо сво©, чи признаватись ©й одверто, хто вона? - знову постало
перед дiвчиною запитання. - I як до цього поставиться свавiльна,
зачерствiла юрба?.. Приниження, образи, може, ганьба!.. Нi, нiзащо в
свiтi!"
У цей час тi, що несли ©©, зупинились i спустили свою ношу на землю.
- Ну, розiмнися, скинь кирею!.. Чи, може, задихнувся? - прохрипiв бас.
- А що, Петре, роздобули язика? - спитав бородатий, з заплетеною рудою
кiскою козак, очевидячки - ватажок загону.
- Злапали, панотче, ляшка й приволокли до твого превелебiя, - вiдповiв
молодший з тих двох, що схопили Дарину.
То був справдi Петро, що мусив при днатися до ватаги отця диякона,
котрого Найда послав на допомогу Лебединському монастирю.
Тiльки тепер панна Дарина випручалась з широко© кире©, в яку ©©
загорнули, наче в пелюшки. Перед очима дiвчини постав глибокий яр з
навяслими над ним деревами; крiзь ©хн переплетене гiлля де-не-де свiтлими
пляма -й пробивався свiтанок; навколо ж iще панував вологий морок, в якому
невиразно окреслювалися постатi людей, що лежали на землi. Перед самою
панною сидiв на пеньку отець диякон i нетерпляче чухав п'ятiрнею свою
бороду.
- Отрок, гм! - сказав вiн, пильно вдивляючись у гарне, збентежене личко
Дарини.
Дiвчина все намагалася глибше насунути на голову конфедератку, щоб
сховати сво волосся; хоч косу й вiдрiзала, але пишнi кучерi могли видати
©© - тако© зачiски не носили нi паничi, нi джури, нi простi хлопцi.
- Ну, ляшок, кажи, одвiтствуй на мо© запитання, рци ' слово твердо й
справедливо, - почав крижаним тоном дияхон, - бо за малу брехню велика
мзда належить, а джерела вiдплати за зло можуть бути невичерпнi й
рiзноманiтнi.
- Я не лях, панотче, а руський i грецького закону, я православний!
- Що-о? - аж пiдвiвся здивований ватажок. - В лядськiй збро© i лядськiй
шкурi?
- Що ж, убив ляха й одяг його кунтуш... щоб легше було втекти.
- Припустiмо... сi можливо... Але чим ти доведеш, що ти наш брат,
православно© вiри?
- Та чим хочеш, панотче... Ось, дивiться ж, i розмовляю, i хрещусь
по-нашому!
- Гм! I вiри гiдне, i вiрити не подоба , - вагався диякон.
- Розмовляти й хреститися не штука, - пiдозрiливе мовив бас, - цього
ляхи в наших краях навчилися.
- Iстинно глаголиш, - погодився диякон. - А ти ось краще прокажи нашi
молитви... Зна ш?
- Аякже, - зрадiла Дарина й почала пiдряд проказувати i "Отче наш", i
"Царю небесний", i "Богородицю", i "О, всепiтая мати", i "Да воскресне
бог"...
Диякон зупинив ©© на половинi псалма Давида "Помилуй мя, боже".
- Воiстину православний, братцi! - сказав вiн козакам, якi принесли
полонянку. - Та й молитви зна так добре, що хоч зараз до отця лпiдифора
на крилас!
- От так штука! - засмiявся скрипучим смiхом старший козак. - А я, бач,
хотiв штрикнути його ножем, та Петро не дав... Тiльки постривай! Як же то
мiж черничок опинився хлопець? Це ж, зда ться...
- Возбраня ться, - пiдхопив диякон. - А тому, - звернувся вiн суворо до
дiвчини, - оци, хто ти си, якого звання, звiдки прибув i з яко© причини
помiж черничок вешта шся?
Дарина розгубилась: вона не чекала таких запитань i не знала, що
вiдповiсти, боячись плутаними поясненнями накликати на себе пiдозру;
сказати ж чисту правду дiвчина не одважувалася, не бачачи тут жодно©
знайомо© людини, яка б пiдтвердила правдивiсть ©© слiв, а на випадок чого
й заступилась би...
- Я ки©вського генерального обозного, - мало не зiрвалось у Дарини з
язика - "дочка", але вона вчасно утрималась i затнулася, - генерального
обозного. син. Був присланий сюди мо©м батьком i настоятелем
Мотронинського монастиря отцем Мельхiседеком з листами, в яких вони
обiцяли черницям у скорiм часi допомогу й просили, щоб тi не спокушалися
принадами унi©, а твердо стояли в православнiй вiрi, тодi й цариця
заступиться... Ну, я сюди прибув... а тут на©зд конфедератiв. Двох черниць
вони пiдкупили, й тi вiдчинили ©м браму. Поляки вдерлися... а я заманила
одного пана в келiю... заманив, - поправилася Дарина, - i вбив... А
вбивши, переодягся в усе лядське i, вибравши хвилину, коли всi до безтями
напилися, вислизнув через браму й ну тiкати... А тут мене тво© люди й
схопили...
- Так, так, - пiдтвердив Петро, - панич тiльки-но кинувся навтiкача пiд
верби, а я йому на голову кирею та й злапав.
- Велелiпно! - усмiхнувся диякон. - А то я вже хотiв тебе трохи
пiдсмажити, щоб вийшов лядський душок, та от шкода... Ну, ми сво
надолужимо, - i вiн з такою силою стис i потер сво© руки, що аж пальцi
хруснули. - То ти, отроче, повiдав нам iстинну й чисту правду?
- Присягаюсь Всевишнiм i мо ю поневоленою вiтчизною Укра©ною!
- Гарна присяга! - хитнув головою панотець. - Ну, глаголай же, але не
вiд лукавого: ляхл-конфедерати, виходить, тепер там, у монастирi?
- Там, з ночi...
- А багато ©х?
- Напевно сказати не можу, а коли вони вдерлися в головну церкву i
влаштували там свiй нелюдський бенкет, то ©х було з пiвсотнi... Ну,
частина ще стояла на вартi, а хто грабував по льохах i келiях... усiх
набереться, мабуть, добра сотня.
- Ну, а нас буде десяткiв iз шiсть, - сказав диякон. - Отже, на кожну
руку по ляховi, стукнув лобом об лоб - i дух спустять! - мiркував вiн
уголос. - Що ж вони, тi розбiйники, наробили? Пограбували все? Вирiзали
сердешних черниць? - знову звернувся ватажок до полонянки.
- Гiрше! - вiдповiла Дарина i з невластивою паничевi соромливiстю
почала обережно розповiдати, щоб не збитися в родових закiнченнях слiв,
про все, що сталося цi © ночi.
© розповiдь, сповнена щиростi й благородного обурення, викликала гнiв
отця диякона й iнших слухачiв. Пролунав одностайний вигук: "Смерть ляхам!"
- Гей, до збро©! - гаркнув диякон. - На коней!
- На коней! До збро©! - луною покотилася команда по яру, i в синюватiй
iмлi його посхоплювались i заметушилися людськi постатi.
- Слухай, панотче, батьку-отамане! - знову заговорив недовiрливий бас.
- Що клятих панiв треба знищити всiх до одного, то це - справедливо, що
нашу святиню треба визволити з рук латинян, то це й бог велiв. Але ж нам
треба бути обережними: береженого, кажуть, i бог береже.
- Iстинно глаголиш... - погодився ватажок i схилив голову на знак
уваги.
- Це хлоп'я, чи нехай i паненя, з усього видно, православне й
письменне, - похмуро провадив бас, - та в душу до нього нiхто не
залазив... на словах у нього все гаразд виходить, а от язик часом
заскаку , та й очi, мов не зна куди подiти ©х... Добре, що вiн
православний, але хiба помiж православними не може бути зрадника? А що,
коли вiн польський шпигун, коли вiн прикида ться й хоче заманити нас у
пастку? Що тодi?
- То на палю його! - озвалося кiлька голосiв.
- На палю! На шибеницю! На страшнi муки! - палко вигукнула Дарина. -
Якщо такi недолюдки й зрадники можуть завестися серед нещасного,
пограбованого народу, то нема й не може бути ©м пощади! I шановний пан
радчий ма цiлковиту рацiю... в цi часи особлива обережнiсть потрiбна. А
мо слово до вас таке, чеснi браття: прив'яжiть мене отут, поставте ще
варту, яку хочете, i коли виявиться, що я дурив когось чи замишляв якусь
каверзу, - вчинiть зi мною те, що вам на думку спаде. Але богом великим
молю вас, хрестом його сина й сльозами його матерi благаю, не гайте й
хвилини! Брама не зачинена... Я ж пробралася! - знову обмовилась Дарина. -
Усi ляхи, i пани, i жовнiри, i челядь, п'янi, як нiч, сплять непробудно...
коло брами лежать дво ... А на свiтанку сон, та ще сон п'яний, особливо
мiцний... Ви ©х усiх перев'яжете, як баранiв, - присягаюсь усiма святими,
а головне, вряту те сестер-черничок, бо багато хто з них захоче сховати
свою ганьбу на днi озера, а багатьох недолюдки можуть повбивати... Зi мною
робiть що хочете, але поспiшайте до монастиря i рятуйте черниць, - гарячим
закликом кiнчила свою схвильовану мову Дарина.
Енергiйне, щире слово полонянки вiдразу прихилило до не© гайдамакiв,
навiть самого скептика-баса.
- Гм! - крекнув вiн. - Добре панич сказав... козацька щирiсть, а серце,
видно, не з боязких... То ти даруй менi, старому!
- Спасибi за добре слово, - вклонилась Далина. - Побiльше б нам таких
старих i розумних голiв, то й Укра©на запанувала б пишно, без панiв, без
катiв, на волi.
- Ну, амiнь. Ми вiримо тобi, - сказав диякон.
- А все-таки зв'яжiть мене для певностi, - порадила дiвчина. Пропозицiю
©© зустрiли добродушним смiхом.
- Ну, що ж, - осмiхнувся ватажок, - вволимо паничеву волю. Зв'язати