Старицкий М.. Останнi орли

приймаючи такого дорогого й високого гостя, як отець Мельхiседек, забула
про Найду, а вiн, може, голодний десь ждав, що про нього згадають.
- Невже панотець не снiдав? - звернулась вона поквапно до Найди. - Я
так захопилася бесiдою.
- Дякую вельможнiй паннi за ласку, - вiдповiв, низько вклоняючись,
чернець. - Я трапезував.
- А, спасибi тiтцi, - заспоко©лась Дарина й хотiла була запросити ченця
сiсти, але згадала, що без дозволу архiпастиря це було незручно, а тому й
утрималась. А отець Мельхiседек, поправляючи рясу, випадково налапав у
кишенi папiр i, витяг-ши його, розсмiявся:
- Хе, старий же я став: говiркий, а малопам'ятливий... Коли панна
питала мене про батька, то я сказав, що бачився з ним, а не передав
головного - листа вiд нього: ось вiн!
- Лист вiд татонька! - зрадiла Дарина. - Я так давно вже не мала вiстей
вiд нього... - I вона, взявши листа, вiдiйшла набiк, до вiкна, й жадiбно
почала його читати.
- Ну, сiдай, брате во Христi, - добродушно показав Найдi на найближчий
фотель iгумен.
- Перед його превелебною милостю постояти менi при мнiше, - ухилився
вiд запрошення Найда.
- Твоя воля, твоя щирiсть... - з лагiдною усмiшкою мовив iгумен. - А
щодо мого давнього прохання чи не передумав ти, сину мiй? Я про тебе
говорив з отцем настоятелем печорським, i вiн ласкаво дав дозвiл на
переведення тебе в Мотронинський монастир: якщо серцем не охолонув ти
потрудитися в мо©й обителi, то врата ©© для тебе широко одчиненi.
Дарина, пробiгаючи очима батькового листа, нашорошила вуха й ждала, що
вiдповiсть на пропозицiю iгумена Найда.
- Нести свiй подвиг пiд благословенням найпревелебнiшого владики
серцевi мо му радiсть, - пiсля невеликого роздуму вiдповiв чернець.
- Спасибi за ласкаве слово, а менi ти будеш вкрай потрiбен... Дякуючи
гос-подевi, надiя, що багато одiбраних у нас храмiв i монастирiв будуть
повернутi в нашi руки, тодi постане багато тiлесного й духовного труда для
прийняття духовних дiбр i пастви... Тепер ти можеш перейти до нас з легкою
душею, бо не доведеться тобi сво©х обiтниць ламати i ти до кiнця днiв
тво©х не розлучишся з власяницею i вериг на зброю не перемiниш...
Останнi слова вразили Дарину; сама не розумiючи чому, вона вiдчула, як
вони болiсно врiзалися в ©© серце й змусили його здригнутись i тужливо
стиснутись, ©© обличчя раптом вкрилося мертвотною блiдiстю. Навiть отець
Мельхiседек помiтив цю перемiну й стурбовано запитав:
- Чи не пише батько про щось лихе, крий боже, що так стурбувало панну?
- Так... знову затрима ться... а мене непоко©ть його здоров'я... Вiн
так у дорозi не береже себе, - заговорила, розгубившись, Дарина, немов ©©
пiймали на чомусь такому, що вона приховувала й та©ла навiть вiд себе
само©. - Нi, про справи - то навпаки... Пише батько, - вела вона далi,
оговтавшись трохи, - що його затрима ще закупiвля й звезення харчових
запасiв, бо розпорядження з Петербурга вирушати вiйськам незабаром сюди
до Ки ва. Виходить, те, що говорили в столицi, - правда, i наймилостивiша
цариця наказала пересунути до кордонiв нещасно© кра©ни свою державну
допомогу.
- Хай буде благословенне ©© iм'я! - побожно промовив архiмандрит. -
Одначе менi пора; паства моя занадто довго жде пастиря! Поспiшаю радiсно:
приспiв убо слушний час.
Коли владика вийшов на ганок, до нього пiдiйшли всi пiд благословення:
за панами наблизилась челядь, а за челяддю й лiсовi гостi. Благословляючи
лiсових гостей, Мельхiседек сказав ©м загадково:
- Калiки й нужденнi! Живете ви iменем Христа, а незабаром, може, й
стати за Христа буде потреба!
- Звели, найпреосвященнiший владико! - прогудiв октавою колишнiй диякон
i почервонiв, знiяковiвши.
- Благослови тiльки, - вирвався з натовпу другий голос.
- Амiнь! - кинув ©м коротко архiмандрит i зник у просторiй каруцi.
Ляснула пуга, й шестерик ситих коней легко пiдхопив екiпаж: здригаючись i
погойдуючись, покотила колимага по м'якому зеленому подвiр'ю, а як
проминула браму й ви©хала на монастирський шлях, то зняла хмару бiло©
куряви, що довго клубочилася вдалинi.
- Даруй, вельможна панно, менi теж пора! - мовив Найда до дiвчини й на
прощання шанобливо вклонився.
- А його превелебнiй мосцi коня? - звернулася Дарина до одного з
челядникiв, що стояв ще коло ганку.
- Насилу осiдлали, - вiдповiв стайничий, - огир майже не ви©жджений.
Тiльки цей i був дома, а то шестерик пiшов пiд святого владику... Не знаю,
як ченцевi й сiсти на нього...
- Давайте! Менi не первина! - заво©сто вiдповiв Найда, i щоки йому
спалахнули полум'ям.
Два челядники ледве могли втримати за гнуздечку гарного, але шаленого
коня;
вiн хропiв, поводив у гнiвi кривавими очима, мотав головою й ставав
дибки, та так високо, що, здавалось, ось-ось перекинеться навзнак. Земля
грудками летiла з-пiд його копит, а пiна з вудил...
- Добрий кiнь! - блиснув очима Найда й смiливо пiдiйшов до огиря.
- Будь обережний! - скрикнула Дарина.
- Не турбуйся, панно! - усмiхнувся чернець i, скориставшись миттю, коли
кiнь став на переднi ноги, блискавично вхопив повiд i скочив на коня.
Сторопiвши i злякавшись, огир заiржав i кинувся спершу в один бiк, а потiм
у другий, хвицаючи заднiми ногами, стаючи дибки, щоб скинути з спини
ненависного вершника, але Найда сидiв у сiдлi, наче прирiс, i так врештi
здушив ногами коня, що той одразу вiдчув, що цього супротивника не
здолати, - i пiсля кiлькох стрибкiв помчав покiрно вперед.
- От так лицар! Бачили?! Такого змiя приборкав! Ху ти, аж душно стало!
Козак, на весь свiт козак! - весело загомонiли старцi, а один з них, що
ходив на дерев'янцi, навiть вигукнув: - От кого б за гетьмана!
Вершник зник з-перед очей; розiйшлася по роботах челядь, старцi пiшли
по сво© торби в хату, а Дарина все нерухомо стояла, втупивши очi в туманну
далечiнь, i почувала, як холод самотностi пiдкрадався до ©© серця...



VII

Коли минула перша хвилина зацiпенiння, яке охопило всiх пiсля смертi
священика, Петро пiдiйшов до Сари й шепнув ©й на вухо:
- Ходiм, баритися не можна, вони можуть побачити, що тебе нема, - тодi
всiм нам кiнець.
Сара, не кажучи й слова, пiшла за Петром, тихо вийшли вони в двiр i
мовчки спустилися до берега рiчки.
Була вже пiзня нiч, глибоко в височинi сапфiрового неба стояв уповнi
срiблистий мiсяць, i ясне сяйво його, здавалося, лилось широкими потоками
на сонну землю й спускалося тремтливими срiблистими дорiжками в та мничу
глибину нерухомо застигло© рiчки.
Петро й Сара йшли мовчки, пригнiченi враженням вiд сцени, свiдками яко©
допiру були. Нарештi вони повернули в леваду, що прилягала до берега
рiчки.
- Слухай, Саро, - заговорив Петро, стискуючи руку дiвчини в сво©й руцi,
- чи пам'ята ш ти все те, про що ми говорили тобi?
- Пам'ятаю, Петре, - вiдповiла вона тихо.
- Пам'ятай же: передусiм, як повернешся додому, прокрадься в свою
кiмнату так обережно, щоб тебе нiхто не побачив, а потiм не дай помiтити
нi батьковi, нi iншим, що ти чула щось iз ©хньо© розмови. Коло корчми
вашо© повсякчас вартуватиме хтось - я, або Прiся, чи хто iнший, i ось,
коли твiй батько почне рихтуватися до вiд'©зду, ти то© ж хвилини вивiсь
бiлу хустку на сво му вiкнi. Якщо ж батько надума щось iнше... ще гiрше,
то повiсь на вiкно червону хустку, тодi вже я знатиму, що робити... Крик
пугача буде тобi знаком, що я вжив заходiв.
- Ой, Петре! Страшно менi... боязко, - прошепотiла Сара, тулячись до
нього.
- У самого душа завмира , - похмуро промовив Петро. - Ех, коли б це був
не твiй батько, то за одну хвилину я заспоко©в би i тебе, i всiх.
Сара вхопилася за плечi парубка i втупила в нього сво© величезнi очi,
якi ще дужче розширилися вiд страху.
- Нi, нi, будь спокiйна, як домовились, так i буде зроблено. Велика
небезпека в тому дiлi, що ми задумали, боронь боже не пощастить, тодi геть
усе село загине... Заради тебе тiльки, Саро, на це я зважився, а якщо вже
зважився, то знай - слова свого не зламаю!
- Петре! Чим вiддячу я тобi? - прошепотiла Сара, припадаючи до його
плеча.
- Нiчим, Саро, нiяко© менi подяки вiд тебе не треба. Ти врятувала нас,
i ми повиннi вволити твою волю... Але ходiм, - вiн м'яко вiдсторонив вiд
себе дiвчину. - Мiсяць уже хилиться до рiчки... не можна гаяти часу. Зайва
хвилина може зiпсувати все.
Вiн узяв Сару за руку, й вони рушили хутко вперед, ©м тепер треба було
перейти найнебезпечнiшу частину дороги - пустирище коло корчми. Дiйшовши
до краю левади, Петро й Сара зупинилися в тiнi розлого© старо© липи й
обдивилися кругом.
Мiсяць уже хилився до заходу й здавався тепер великою золотою кулею.
- Нiкого, - тихо прошепотiв Петро. - Зда ться, нiхто не помiтив, що
тебе нема дома. Дивися, дверi так само замкнутi, навколо тихо.
- Еге ж, еге, - вiдповiла пошепки Сара. - Вони так кричали, що, мабуть,
не чули нiчого.
- Ходiмо ж, вони можуть почати роз'©жджатися до свiтанку.
- Ой Петре! - придушене ридання вирвалося з грудей Сари, i вона з
слiзьми припала до грудей парубка.
- Не бiйся, Саро, заспокойся... Спи спокiйно, цiлу нiч не одiйду я вiд
твого дому, i коли що... - очi парубка так блиснули пiд чорними бровами,
що Сара й без слiв зрозумiла, що жде того, хто б намiрився важити на ©©
життя.
- Щастя мо , золото мо ! - скрикнула вона тихо, обнявши Петра за шию.
Петро палко притиснув до себе дiвчину й заговорив глухим, уривчастим
голосом, одхиляючись вiд не© й дивлячись кудись убiк.
- Слухай, Саро, зараз нам треба попрощатися хтозна на який час... а
коли той жид, якого батько дна тобi за чоловiка, коли вiн, собака,
наважиться...
- Петре! - палко перебила його Сара, здiймаючи до неба руки. - Богом
великим, якого я пiзнала в вас, присягаюся тобi, що, крiм тебе, не назву
нiкого, нiкого сво©м чоловiком, i коли що, то будь спокiйний: не побоюсь i
вмерти, щоб лишитися вiрною тобi i тво му боговi, котрий став тепер i
мо©м.
- Мила моя! - палко промовив Петро й нiжно пригорнув до себе дiвчину. -
Господь милосердний не допустить тебе до смертi, вiн захистить i вряту
нас. Пам'ятай лише все, i тiльки-но я пiдсаджу тебе в вiкно, ти зараз же
зачини його й постарайся закласти все так, як було.
- Пам'ятаю, пам'ятаю.
- Прощай же!
- Серце мо ! - Дiвчина знову припала до грудей парубка й застигла в
поривi нiмого одчаю. Якусь хвилину Петро мовчки пригортав ©© до себе.
Маленька хмаринка набiгла на мiсяць i вкрила та мничою тiнню всю
околицю. Петро насилу вiдiрвався од Сари й промовив рiшуче:
- Ходiм... Треба поспiшати.
Вiн узяв Сару за руку, й вони кинулися бiгти через пустирище. Перебiгши
його й перескочивши через лiсу, вони повернули в провулок i дiйшли до
плоту, що оточував корчму. Петро перелiз через плiт, пересадив Сару, й,
ховаючись у довгiй тiнi, що простяглася вiд корчми, вони нечутно
пiдкралися до вiкна Сарино© свiтлицi й, зата©вши подих, зупинилися коло
стiни. Сарине вiкно лишалося вiдчинене, так як вона його й покинула, а
крiзь щiльно зачиненi вiкна велико© свiтлицi просочувалися тоненькi, як
волосинка, смужки свiтла й чути було голоси.
Парубок з полегкiстю зiтхнув.
- Вони не помiтили, - прошепотiв вiн упевнено. - Прощай же, серце мо .
- Прощай, мiй соколе! Прощай, мо щастя! - Сара обняла Петра за шию й
припала до нього довгим беззвучним поцiлунком.
Петро пiдняв ©©, мов пiр'©нку, пiдсадив у вiкно, ще раз припав до ©©
гарячих уст, ще раз прошепотiв ©й:
- Пам'ятай усе! - i хутко зник у тiнi.
Зоставшись сама в сво©й свiтличцi, Сара насамперед скинула сукню й,
нечутно пiдкравшись до сво © засiдки, завмерла, чуйно насторожившись. Але
в сусiднiй кiмнатi не чути було нiчого.
"Що це, чи не пороз'©жджалися вони всi?" - здивовано подумала Сара, але
в цей час у кiмнатi почувся шепiт, а потiм голосно й озлоблено заговорив
рабин:
- Пам'ятай же, Гершку, i зроби усе точнiсiнько так, як ми сьогоднi
вирiшили. Через три днi, як ви©деш з дочкою в Умань, по дорозi за©дь у
Лисянку й розкажи губернаторовi все, що зна ш, про цих проклятих
го©в-гайдамакiв: нехай ляхи покарають ©х так, щоб i iншим не кортiло
переховувати цих розбiйникiв.
- I нехай потiм за цю розправу помстяться самим ляхам гайдамаки, -
пiдхопив другий голос.
- А тi клятi го© хай рвуть одне одного до скону днiв, мов скаженi пси,
- просичав третiй, - i нехай загинуть усi, як фiлiстимляни, як вавiлоняни,
як полчища фараоновi!
Сара вхопилася руками за груди й ледве стримала радiсний крик, що
ладний був вирватися в не©.
Слава богу, отже, все буде так, як казав ©й Петро, i через три днi вiн
вирве ©© назавжди з uborq ненависного ©й гнiзда!
Нечутно пiдвiвшись з пiдлоги, вона пiдiйшла до вiкна, подивилась, чи не
помiтно там чого, i кинулась у свою пухову постiль. Радiсть i хвилювання
цього дня так знесилили дiвчину, що вона за хвилину вже спала мiцним сном,
десь в глибинi свого серця вiдчуваючи, що тут же, недалеко вiд не©, не
спить ©© коханий, любий Петро й не переста думати про не©, оберiгаючи ©©
сон.
Прокинулась Сара зовсiм пiзно, коли сонце вже стояло посеред неба. Ту ж
мить ©й спливли в думцi всi вчорашнi подi©; дiвчина хутко пiдвелася, сiла
на лiжку й прислухалася: навколо все було тихо.
"Пороз'©жджалися, тим краще", - подумала сама собi Сара й знову лягла
на подушку, щоб iще раз проказати в думцi тi чарiвнi слова, якi говорив ©й
учора Петро.
У цей час дверi тихенько скрипнули, i в щiлину спершу просунулася
голова Гер-шка, а потiм увiйшов i вiн сам.
- Прокинулась уже, цурко моя, мо золоте яблучко, - заговорив вiн,
пiдходячи до доччиного лiжка. - Виспалась? Вiдпочила? Гостi нашi вже
пороз'©жджалися, а я все ходжу круг тво © свiтлицi, боюся, щоб тебе не
розбудити.
Гершко говорив якось надто вже ласкаво; давно вже Сара на чула вiд
нього такого нiжного тону, й серце в ©© грудях стислося вiд думки, що вона
вiддала батька до рук християн.
Однак, переборюючи докори совiстi в сво©й душi, вона вiдповiла весело й
привiтно:
- Зараз, зараз, тателе, я одягнуся й прибiжу до вас.
- Ну, гаразд, я тебе ждатиму, любуню, iз снiданком, - вiдповiв Гершко
й, вийшовши з кiмнати, причинив за собою дверi.
Сара моторно зiскочила з лiжка, за якусь хвилину одяглася й поспiшила
вийти у велику свiтлицю, котра правила ©м за все.
Коло столу, на якому стояло молоко, лежав бiлий хлiб, печенi яйця та
цибуля, сидiли Гершко й стара Ривка. Вони зустрiли Сару вельми привiтно, i
в Сари знову защемiло серце вiд думки про те, що вона ©х навiки зрадила.
Пiсля снiданку Гершко звернувся до Сари:
- Слухай, Саро, доню моя, час тепер небезпечний, ой-ой, який
небезпечний! Так i жди, що налетять на село гайдамаки, а вони, зна ш, як
нас частують, нещасних жидкiв? Якщо бог допомага , то життя ще можна
врятувати, а вже щодо грошей та iншого майна... Ой вей! Не залишать i
нитки. Тому прошу тебе, позбирай тут з Ривкою все, що в нас цiнного:
золото, адамашки, перли; грошi я сам зберу... i запакуйте все разом, а
вночi я це закопаю десь у льоху.
- Добре, тателе, - охоче погодилась Сара.
- Завiсьте ж чим-небудь вiкна, а я замкну з сiней дверi.
- Навiщо? - здивувалася Сара.
- Ой, ой! Нерозумне дитя мо , ще пита навiщо, - вiдповiв Гершко,
зателiпавши пейсами. - Хоч тепер час i робочий, але ж у нас корчма: кожно©
хвилини може нагодитися якийсь хам, i якщо побачить у нещасного жидка хоч
одну срiбну ложку, то до вечора цi собаки рознесуть усю нашу корчму.
- Ой вей, правда! Ой, яка правда! - пiдхопила Ривка. - Тут так страшно
ста , що i вдень бо©шся виглянути надвiр.
Сара мовчки погодилася з словами батька: вiн i справдi мав рацiю, та ще
й до того цi збори обiцяли ©й скорiший порятунок.
Гершко вiддав ключi Сарi, а сам вийшов у сiни й замкнув за собою дверi;
Ривка ж позапинала старими лапсердаками вiкна й заходилася з Сарою коло
роботи. Усi шкатулки, ящики, шафи й схованi в пiдпiллi скринi були
поодчинянi. До самого вечора пакували Сара й Ривка Гершкове майно. Сама
Сара не сподiвалася, що його набереться так багато. Дорогий шовковий одяг,
хутрянi шуби, перли, перснi, сережки, золотi ланцюжки й -iншi дрiбнi
коштовнi речi вони зашили в двi великi паки, а срiбний i золотий посуд
повкладали в два барила, пересипавши його половою й сiном, щоб вiн не
брязкотiв, потiм позабивали барила й навiть позаливали ©х смолою. Коли
сонце почало вже хилитися до заходу, Сара й Ривка закiнчили нарештi свою
роботу й, стягши барила й паки в льох, дали лад усьому iншому мотлоху,
розкиданому по хатi.
"Тепер вибiжу на хвилинку на вулицю, хоч переморгнуся з Прiсею", -
подумала сама собi Сара й, пiдiйшовши до дверей, тихо постукала в них.
Через хвилину замок клацнув, i до кiмнати зайшов Гершко.
- А, це ти, любуню, - звернувся вiн до Сари, -скiнчили роботу? От i
добре, а я хотiв тебе якраз попросити допомогти менi шинкувати.
Це прохання здивувало Сару: досi батько, побоюючись появи козакiв або
панiв, нiколи не випускав ©© в шинок; тепер же раптом сам просить ©©
допомогти йому. Сара здивувалася, але разом з тим i зрадiла. У шинку
завжди було багато селян, i це давало ©й можливiсть перекинутись з
потрiбною людиною знаком чи словом, а головне - почути щось про панотця та
його сiм'ю, i тому вона охоче пiшла слiдом за батьком.
У шинку сидiло кiлька чоловiк, але то все були про©жджi. Забiгли ще
дiвчинка й хлопчик iз сусiднiх хат по кварту горiлки, зайшли випити по
чарцi два господарi з протилежного кiнця села, але Сарi було незручно
переказати ©м щось, бо вона не була впевнена в тому, що вони знають про
останнi подi©. Розчарована й сумна, дiвчина мовчки допомагала батьковi
наливати горiлку, коли несподiвано до шинку зайшли два одвiдувачi, i Сара
зразу ж упiзнала Качура й Довгоноса.
Серце ©© забилося й обличчя все спалахнуло вiд радостi.
Гершко, на щастя, не помiтив цього, бо наливав саме горiлку з барила,
що стояло долi.
- Гершку! Двi чарки горiлки! - голосно промовив Качур, сiдаючи з
Довгоносом за крайнiм столом.
- Саро, ну, подай же шановним гостям те, чого вони просять, - звернувся
Гершко до Сари, не пiдводячись з долiвки.
Сара проворно налила двi олов'янi чарки й пiдiйшла до селян.
- Ну, що? - спитав Качур так тихо, що Сара скорiше вгадала цi слова з
поруху губ його, анiж почула ©х.
- Усе гаразд, - шепнула вона у вiдповiдь.
В цей час Гершко пiдвiвся з долiвки; Сара поставила на стiл чарки й
повернулася на сво мiсце.
Качур i Довгонос випили горiлку й, розквитавшись, вийшли з шинку.
Зайшло ще кiлька одвiдувачiв, не цiкавих для Сари. Цього дня Гершко
зачинив шинок ранiше, нiж звичайно. Сонце ще стояло на обрi©, коли Сара
повернулася в велику свiтлицю, де Ривка закiнчувала укладати якесь шмаття.
- Ну й стомилася я! - вигукнула Сара, кидаючись на лаву.
- А треба тобi ще потрудитися, любуню! - мовила Ривка, сiдаючи бiля
Сари й витираючи брудною полою пiт з обличчя.
- А що ж iще?
- Допоможеш менi, серце, корiв подо©ти й телят позагонити.
- А де ж наймит наш? - здивувалася Сара.
- Де вiн? А бiс його зна , - протягла врейка, - одпросився в хазя©на,
нiбито на ярмарок у Вiльшану, а хто його зна , куди пiшов, може, й до
гайдамакiв. Роботи тепер багато, не можна було вiдпускати. Та такий час
настав, ой вей! Треба всякому хлоповi догоджати!
Звiстка ця не стурбувала Сару: вона про все домовилась з Петром i була
певна того, що незримий ©© охоронець невiдступне варту недалеко вiд
корчми. Мерщiй пiдвелася вона з мiсця й сказала старiй:
- Гаразд, ходiмо ж. Ривко... я чую, череда вже поверта ться.
Справдi, незабаром бiля ворiт заревли корови.
Ще з годину поралися Сара й Ривка бiля корiв. Кiлька разiв поривалася
дiвчина вибiгти за ворота й обдивитися кругом, але щоразу, як навмисне,
назустрiч ©й попадалися то Гершко, то Ривка. А втiм, один раз ©й пощастило
на мить виглянути за ворота, i вона помiтила, як iз-за дупласто© верби, що
стояла край левади, Г©рiся махнула ©й бiлою хусткою, але ту ж мить на
порозi корчми з'явився Гершко й Сара змушена була вернутися в двiр. Проте
й цей маленький знак Прiсi влив Сарi в душу спокiй; усвiдомлення свого
щастя й сво © безпеки охопило ©© живлющою хвилею, i Сара, рада,
заспоко на, повернулася до корчми.
Пiсля коротко© вечерi Гершко сказав ©й:
- Ну, дитя мо , любуню моя, будемо лягати спати; для бiльшо© безпеки
хай Ривка ляга з тобою. На всякий випадок треба бути всiм укупi.
Цi батьковi слова дуже засмутили Сару: вона сподiвалася виждати час,
коли поснуть Гершко й Ривка, вiдчинити вiкно й пiдкликати до себе Прiсю
або й самого Петра, - вона була певна, що вiн десь близенько. Тепер же
було ясно, що зробити це не вдасться; в не© ще залишалася надiя пiдпо©ти
Ривку, але й вона незабаром розвiялась, бо Гершко сам позамикав кругом усi
дверi й сховав у кишеню ключi вiд замкiв.
Дiяти було нiчого, й засмучена Сара мовчки лягла в лiжко; стомлена
турботами довгого дня, вона зразу ж заснула мiцним молодим сном.
Настала нiч; нечутно й непомiтно поповзли, клубочачись, з заходу
незримi хмари й затягли пеленою весь небосхил. Мiсяць ще не сходив. Кругом
було темно, мов у склепi.
Спокiйно спала Сара, як ось нараз почула крiзь сон, що дверi ©© кiмнати
тихо одчинилися; вона одразу розплющила очi й сiла на лiжку: на порозi
стояв Гершко з свiчкою в руках.
- Ну, Саро, вставай, одягайся, - промовив вiн коротко, - час ©хати.
Почувши його голос, такий холодний i владний у цю хвилину, Сара вся
здригнулася з голови до нiг; страшне передчуття стисло ©й серце.
- ©хати... Куди ©хати? - ледве прошепотiла вона, дивлячись на батька
сповненими страхом очима.
- В Умань, не можна гаяти й хвилини: я одержав страшнi вiстi. Сара з
жахом закрила обличчя руками. В одну мить безвихiднiсть ©© становища
постала перед нею в усiй сво©й безнадi©! Очевидячки, ©© не залишать саму й
на хвилину... Як же ж тепер сповiстити Петра?.. Вивiсити у вiкнi хустку?
Ой боже мiй! Хто ж цi © темно© ночi розгледить хустку на вiкнi! А вони з
Петром i не умовилися, що робити в тому випадку, якщо вночi трапиться
переполох! I ще, як на лихо, вона сама заспоко©ла ©х, сказавши Качуровi:
"Усе гаразд". Господи, може, по ©© слову заспоко©лися всi й нiкого тепер
нема на вартi? Сара вiдчула, як волосся заворушилося в не© на головi.
- Ти, Ривко, допоможи тут Сарi одягтися, - говорив тим часом Гершко, -
а я пiду до коней.
Сара швидко одняла руки вiд обличчя i зацiпенiла. Нiчого особливого не
побачила вона, тiльки один погляд... погляд, який Гершко кинув на Ривку,
але вiд того погляду Сара вiдчула смертельний холод у грудях.
Сарин переляк помiтив i Гершко.
- Не бiйся, любуню, - поспiшив вiн заговорити лагiднiшим тоном, -
доправимось тiльки до Велико© Лисянки, а там уже нема чого боятися
гайдамакiв.
З цими словами Гершко передав свiчку Ривцi й вийшов з кiмнати.
Свiчка! Мов блискавка, мигнуло нараз у головi Сарi, може, вона дасть ©м
зрозумiти про небезпеку.
Сара мерщiй схопилася з лiжка й, накинувши на вiкно бiле простирадло,
нiби для того, щоб запнути його, взяла iз столу свiчку й поставила ©© на
вiкно перед простирадлом. Потiм вона почала одягатися, але тремтячi руки
майже не слухались ©©.
"Побачить чи не побачить? Зрозумi чи не зрозумi ? Встигне чи не
встигне? - ро©лися в ©© головi думки, як вогненнi iскри безпросвiтно©
ночi. - Протягти б час... Але як?" - Сара навмисне впускала додолу то те,
то те iз свого одягу, пiдiймала й знову впускала.
Та все це могло загаяти час на якусь хвилину, не бiльше.
Що робити далi, Сара не могла вже змiркувати. Розбити шибку в вiкнi...
крикнути?.. Але батько ту ж мить задушить ©©, та й гострi очi метко© й
дужо© Ривки стежили за нею невiдступне, мов очi кiшки за мишею...
Та ось дверi одчинилися знову й до кiмнати зайшов Гершко.
- Як, ти ще й досi не одяглася, Саро? - спитав вiн суворо. - А свiчку
навiщо поставила на вiкно? - додав вiн, кидаючи на дiвчину пiдозрiливий
погляд. - Свiтло може привернути стороннi погляди.
Сказавши це, вiн узяв свiчку з вiкна й переставив ©© в глибину кiмнати
на пiдлогу й, обернувшись до Ривки, гримнув сердито:
- А ти ж чого тут возилася, стара вiдьмо?! Щоб за хвилину все було
готове! Ну! Ривка кинулась одягати Сару, напнула ©й на голову велику чорну
хустку i, взявши за руку, вивела слiдом за Гершком.
Вони вийшли з сiней i попрямували не до ворiт, а в глиб двору.
- Що ж це? Куди ми йдемо? - спитала Сара, зупиняючись.
- Цс!.. - просичав Гершко i, взявши Сару мiцно за руку, так, що вона
вiдчула, що ©й не вирватися, пошепки додав: - До брички, доню.
Нiч була темна, душна... Але Сара вiдчула, як смертельний холод пробiг
по ©© тiлу вiд плечей до п'ят; ноги в не© затремтiли, i вона так одразу
знесилiла, що коли б не Гершко та Ривка, то впала б тут же на землю.
- Куди ж ми ©демо? - насилу вимовила вона.
- У Велику Лисянку, - прошепотiв Гершко, - а звiдти в Умань... Тiльки
ми ви©демо з того боку, об'©демо село полем, щоб стукотом не розбудити цих
псiв.
У Сари оддягло од серця. О, якби тiльки Петро помiтив, зрозумiв...
устиг! В нiмiй i гарячiй молитвi вона пiдвела очi до неба... Але небо було
темне, мов склепiння льоху, здавалось, воно насунулось усi ю сво ю вагою
на землю. Крiзь чорне запинало мороку ледве просвiчували двi-три зiрки.
Тим часом Гершко пiдвiв Сару до запряжено© парою добрих коней брички,
що стояла в глибинi двору, проти пролому в огорожi. Посадивши дочку поруч
з Ривкою на задньому сидiннi, вiн вилiз на козли.
Незважаючи на темряву, Сара помiтила, що батько пiдняв з землi великий
мiшок i довгий пояс i пiдмостив усе це пiд себе.
Серце ©© тьохнуло й завмерло в грудях.
Навколо було тихо й темно, як у могилi...
Нараз моторошну тишу ночi прорiзав протяжливий, схожий на стогiн крик
пугача.
Сара здригнулась i тихо скрикнула. У цьому протяжливому крику, що
пролунав тричi, вона впiзнала Петрiв голос.
- Що з тобою, Саро? - пiдозрiло спитав Гершко, швидко обернувшись до
дочки.
- Пугач злякав мене, - вiдповiла, тамуючи подих, Сара.
- Поганий птах... завжди вiщу нещастя... - пробурчав Гершко. - Але бог
Ав-раама, Iсаака й Iакова, бог вiрних синiв Iзра©лю хай помилу нас!
Гершко пiдiбрав вiжки, конi рвонули й помчали бричку в темряву, що
розiслалася над землею...
I Сара не помилилася в сво©й надi©. Петро зрозумiв ©© знак.
Зважаючи на тривожнi обставини, вiн не по©хав сам у лiс сповiстити
гайдамацькi ватаги, якi там переховувалися, про навислу над селом
небезпеку, а послав туди одного з кмiтливих парубкiв; сам же, вiддавши
потрiбнi накази Качуру, Лящевi й Довгоносовi, подався знову до липи, що