Самчук У.. Волинь

хоч дiдуня в руку...
- Ось тiльки чоботи взую! - викрику Володько. Вiн з мiсця взявся до
чобiт i в одну мить вони були вже у нього на ногах. Добрi! Дуже добрi! I
нiде не тиснуть, i такi гарнi! Нi. Таких гарних чобiт вiн ще, мабуть, i не
бачив. Поцiлував гарно дiдуня в руку, дiдуньо сказали: "Носи на здоров'я"
- i проходжу ться гордо, що до нього тепер не пiдходь. Хведотовi аж сльози
стоять вiд заздрощiв, йому також треба було б, але той ще мусить почекати.
- А вони витяжки,- хвалиться Володько i всi смiються з Володьково©
помилки. Володько зна , що найкращi чоботи "витяжки", але його якраз були
далеко не витяжки, а пришитки. Але це не така велика бiда.
Почався "снiданок", хоча пора обiдня, забряжчали чарки, голоси
зiсилились, чоловiки обговорюють полiтику, тiтка Зiнька пошепки, щоб не
чула Катерина, оповiда Настi, що не можна вiд "ходанiв" до Катерини
вiдбитися, а "воно ж iще дитина". Тiтка Зiнька i Настя сестри, але кажуть
собi "ви", бо ж вони куми. Катерина Настина хрещениця. Зiнька оповiда , що
тих хлопцiв тьма-тьменна - а де вона? А що вона? А приносять гостинцi,
могоричi...
Катерина ж дiйсно на диво хороша видалась. Як панночка. "Тендитне
таке", як казала Зiнька, а струнка, а росла, "як тополя", а личко завжди
свiже, рожеве, а коси яснi та кучерявi, а очi синi, як небо. Володьковi
вона завжди нагадувала тих херувимiв з шiстьма крилами, що в дерманськiй
приходськiй церквi на хорах намальованi...
I любить Володько ту свою Катерину, що Господи. Ось вiн пiдсумову сво©
гостинцi - i копiйки, i горiхи, i яблука, i цукорки вiд тiтки Марi© з
папiрцями, що на них оленi намальованi i червоними буквами написано: "Чем
табак курить, лучше конфект купить", що Володько сам вголос чита , щоб усi
почули. Але тi там за сво ю полiтикою нiчого не чують, i тiльки одна
Катерина, що так само, як i вiн нею, найбiльше цiкавиться Володьком,
одразу почула, як ©© пестун чита , схопила його i посадила собi на колiна.
Який сором! Сидiти на колiнах! Володько такого не очiкував, i хоч як вiн
любить Катерину, але швидко замолов ногами в чоботях, щоб вирватись з ©©
рук.
- Та посидь же, Володьку, та почитай менi щось. Слухайте! - звернулась
вона до всiх.Володько наш уже незабаром апостола в церквi читатиме!
- Та невже? Ооо! - дивуються всi.
- О, так,каже Матвiй.- Вiн дуже малий понятливий! Батькова похвала нiби
жаром його посипала. Такого вiн ще направду нiколи не чув. Нiколи не знав
вiн, що про нього батько дума . I вiн загорiвся, почервонiв геть з вухами
i почав ще дужче рватися з рук Катерини, нiби пiймане дике звiря.
А Катерина не пуска , горне його до себе, вицiлову .
- Я, мамо,зверта ться вона до Настi,- заберу його з собою. Я хочу
такого братчика мати. Вiн буде менi книжки читати.
Але Володько не слуха бiльше, вже вирвався i, як було, пошумiв геть на
пiч разом зi сво©ми чобiтьми.
- Як пiдросте - на школи подам,- вирвалось у батька. i Володько це
також учув, i це кажуть тато, самi тато, i отак перед усiма. О, Боже! Вiн
цього не пережи ! Який особливий день сьогоднi, вiн зовсiм не зна як
поводитися, що робити - i радiсно, i соромно, i разом так десь, там
всерединi, при мно, що нiякими словами такого не вискажеш.
Увечерi друга радiсть: прийшли колядники i то зо звiздою. Володько,Як
тiльки почув за вiкном дзвiнок, в одну мить був у вiкнi на лавi. Хведот
негайно також поспiшив за ним.
- Будьте здоровi з Рiздвом Христовим, а чи дозволите заколядувати?! -
чути з-за вiкна глухий, хриплий голос.
- Спасибi, спасибi! А просимо, просимо! - вiдповiдають майже хором з
хати.
Колядники колядують, голоси ©х хрипкi, вони вже обiйшли чимало
простору, треба дякувати ©м, що вони i за такий далекий, закинутий хутiр
не забули, тому ©х кличуть до хати, частують чаркою горiлки, дають
закуску, книша, десять копiйок грошей i вiдправляють...
День минув якнайкраще. Усi вдоволенi. Гостi роз'©халися геть за смерку,
а Катерина мусiла залишитись ночувати, хоча ©й дуже не хотiлося, бо там же
©© "ухажори", ©© залицяльники, ©© приятельки, але Настя настояла, i як
його не послухати хрещено© матерi. Володько також був дуже з цього
вдоволений.
Третього дня батьки iдуть доДерманя "в гостi", Катерина ©де додому,
Володька беруть також iз собою. Василь мало не плакав, так не хотiлося
йому лишатися самому з Хведотом, але батько проговорив: "Ти-но менi не
коверзуй, бо як вiзьму запругу..." - i цього було досить, щоб Василь
замовк.
Але i Володько не мав велико© радостi з цi © по©здки, хоча були на
Запорiжжi у дядька лисея, де Володько найбiльше любить бувати. Але тепер
узимi зовсiм не те саме, що влiтку. Улiтку, як побiг зрання з.
хлопчиськами, то до самого вечора гаса десь там по гаях, що й не
зглянеться, коли той день пройде. Тепер же весь день сиди у хатi, довкруги
самi дорослi, хлопцi десь також сидять дома, або десь, хтозна-де,
пропадають, Архип та Мефод вже ходять до школи, дуже виросли i ©м тепер не
до Володька.
I так, досить марудно, минув день, а ввечерi, коли верталися на санях
додому, Володько так змерз у сво©х нових чобiтках, що мало ноги йому не
поодмерзали. Але вiн мовчав про це, боявся, що iншим разом його не
вiзьмуть бiльше, бо ©хати все-таки дуже при мно. Дорога рiвна, в'©жджена,
небо ясне та зоряне, свiтить круглий, аж, зда ться, прозорий мiсяць, мороз
пришквару i полоззя саней поскрипу , ©дуть тепер не тi ю ж дорогою, що й
улiтку, а навпростець, здовж лугу, а то i через луг, бiля обох млинiв -
монастирського i чеського. Колеса млинiв зовсiм замерзли i вкрилися дуже
гарними, що блищать пiд мiсяцем, льодяними френдлями. Володьковi дуже
кортить вiдломити шматок такого френдля i посмоктати його.
Хутiр Матвi©в тихий, самiтнiй, снiгом з усiх бокiв занесений, сливе
непомiтний на бiлому здалека. Лише пiд'©хавши ближче, ста видно дво
малих вiконечок, що в них блима слабке водянисте свiтло, а трохи вище
видно стовп чорного диму, що зводиться сливе простопадно, просто з нiчого,
бо бiло© стрiхи на бiлому тлi поля майже не видно. Це Василь топить
смоляними корчаками, а тому такий тяжкий i густий той дим.
Решта свят - Новий Рiк, Щедрий Вечiр, Голодна кутя i Водохрещi минають,
як би не були. Ще раз були гостi. Приходили до Матвiя i чужi люди -
погуторити, побалакати, порадитись. Матвiй дещо вiдпочив, пiдняв голову,
повеселiшав, не сердився стiльки. Колядували, щедрували, посипали, бажали
собi i iншим щастя, здоровля, щоб пшениця родилась, щоб худiбка плодилась,
щоб дiточки росли i щоб багато всiм лiт прожити i "дай Боже назарiк
дiждати".
Але свято святом, воно приходить i воно вiдходить. Лишаються, як i були
тi самi, що i завжди, буднi. Праця, убогi харчi, клопоти, гризня. Зараз по
Рiздвi почалась метелиця, що тривала цiлий тиждень, а там повiяло теплим
полудневим вiтром i настала одлига. Пiшов дощ, снiг розм'як i став
пускати, весь луг зненацька, за одну нiч, залило водою. I не встигла вода
зiйти, як знов морозом вдарило i все то геть, як око гляне, замерзло, ген
аж до самих Лебедiв i далi. Лiд такий гладенький та прозорий, нiби вся
земля покрилася склом.
I враз на лугу появилося безлiч отих самих учнiв з дермансько©
семiнарi©, тьма-тьменна найшло ©х, i всi на ковзанах, i всi бiжать,
летять, один за одним, один за одним, а поли ©х одягiв, мов крила,
розвiваються i мають на вiтрi. I все десь туди на Лебедi та на Лебедi...
Мiж ними, мiж тими учнями, i Василь десь цiлими днями пропада , намота
на постоли (бо дали б йому тато чоботи) отi сво©, як вiн каже, "коньки", з
дерева тесанi, пiдкутi лише грубим дротом, i весь час там сховза ться а
мельниковими хлопцями. Володьковi страх хотiлося б i собi там бути, i
чоботи вже ма , але його туди нiяк не пускають мама i все кажуть, що
"скажу батьковi", бо чобiт нiяк не можна вишкор-бувать. I вiн аж плаче, аж
iз себе виходить, так просить, а коли вже вирветься, то бiжить, мов
навiжений i такий щасливий, що, зда ться, небо обняв би.
На льоду дiйсно при мно! Так якось просторо, легко, помiж кущами
верболозу, такi якiсь закрути цiкавi, у льодi позамерзали бульки повiтря,
якiсь трiсочки, трапляються навiть рибки. А як розженешся, як пустишся, як
полетиш, холодне повiтря тне в обличчя, вiтер рiже в очi i так радiсно,
нiби ти птах вiльний з крилами i летиш куди тобi заманеться... Але то так
недовго трива , так рiдко трапля ться.
Iнше дiло Василь. Той тобi, за цей останнiй час, зовсiм вiд дому
вiдбився, все вiн десь там на лугу та на лугу, а оце знов почав не
приходити додому, ночував десь там у дядька на Запорiжжi, або у тiтки на
Залужжi, там йому куди веселiше - юрба хлопчури, гренджоли, коньки, цiлими
днями санкуються, вiйну ведуть, навчився навiть курити. Хлопцi у батькiв
крадуть листя бакуну, деруть книжки на папiрки i курять. Навiть i Василь
якусь дуже добру, божественну, куплену ще покiйним дiдом Антоном в
Поча вi, книгу пустив з димом.
Забагато цього стало Настi, що сама все мусить дома робити, i
поскаржилась вона батьковi.
- Дивись, он другий тиждень мина , а його нема i сорочки навiть не
змiняв, i хтозна, що вiн там вичворя , i чи ходить вiн до тi © школи...
А Матвiй вiзьми та вибери згодну хвилину, та пiди до Дерманя, та
приведи того "камлiя" додому, а ввечерi вiзьми та вiдлупи його так, що той
потiм цiлий тиждень не мiг на свiй задок сiсти, що навiть Володька
зворушило...
Пiсля того Василь щодня приходив додому i почав з книгою дiло мати, бо
Матвiй зажадав, щоб той принiс вiд учителя "свiд тельство", як там вiн
учиться. Виявилось, що Василь зовсiм науку занедбав i ледве-ледве десь там
у хвостi за iншими волiкся. Матвi вi таке зовсiм не "по нутру", i вiн
приказав, що як далi Василь буде так учитися - вiддасть його до циганiв
або жидiв, на помийника.
Володьковi нiяк не зрозумiло, чому Василь не хоче вчитися. Ах, коли б
це так вiн мiг ходити до школи... I тому Володько придивля ться до Василя.
Щось у ньому дивне стирчить, у тому хлопцевi, i Володьковi чомусь шкода
його. У ньому щось добре iз злим чергу ться, по всьому видно, що вирiс вiн
без матiрньо© опiки, бо його мати померла, коли вiн всього-навсього вiсiм
недiль мав. I так вiн вирiс самий, i нiхто його не любив, i нiхто не
ласкав, бо куди правду дiти, Володькова.мама не дуже то "©х", отих сво©х
пасинкiв, долюб-лювала i Володьковi це аж нiяк не подобалось. Володько
все-таки i любить того Василя - стяглий, високий, ясно-русий, обличчя i
шия в ластовиннi - якраз такий, яким i сам Володько хотiв би бути, якi
йому дуже подобаються, бо нагаду вiн тих казкових Iванiв-Царевичiв, про
яких не раз чув i читав.
Але не подобалось Володьковi, що Василь чогось завжди невдоволений,
завжди сердитий. I все, що вiн робить, здавалось, робить отак, без думки.
Що напливе, то й робить. I ще не подобалось, що той нiяк не хоче вчитися.
А це Володьковi не подобалось найбiльше.



ТАМ, ДЕ КАЗКА РОДИТЬСЯ

По святах побiг для Володька час куди швидше. Все-таки - нема-нема, та
й десь повi ться, не сидiв уже завжди в хатi, то на лiд, то до млина, а
останнiми часами почав просто цiлими днями зникати i коли його мати спита
"де був?" - завжди та сама вiдповiдь: "У млинi". I дiйсно тягнув його той
млин, як магнiт. Холод не холод, мороз не мороз, а вiн iде i чапить там у
хатинi, що в одному кутi млина примiстилася,- закуренiй, засмiченiй,
повнiй лавиць з дощок, пенькiв для садження iз залiзною, круглою, яку
звуть "барабанчик", грубкою посерединi. У хатинi денно i нiчно завжди i
без перерви, стоя, садя i лижка, повно дядькiв-завiзникiв. Диму там вiд
махорки i грубого газетного паперу завжди стiльки, що на ньому можна, як
кажуть, вiшати сокиру. Одне маленьке вiконечко, на чотири шиби, вiдколи
появилось на цьому свiтi, не бачило ще нiяко© утiрки, а тому воно стало
зовсiм непрозорим, сiрим, подiбним на шмат небiленого полотна. Анi
повiтря, анi свiтла воно не пропуска i не для того воно було зроблене.
Воно зроблене для того, щоб у хатинi було тепло... Але i цього свого
завдання воно не як слiд виконувало, бо й тепла тут не було. Надто великi
мало воно шпари, якими чомусь нiхто не цiкавився, щоб могло воно
втримувати тепло.
У хатинi повно дядькiв. Завжди горить барабанчик. Грiються завжди
снiданки. Курять, спльовують, регочуть. I завжди гуторять, завжди
оповiдають... I завжди сторчить тут, десь збоку, десь позаду Володько.
Мороз не мороз, холод не холод. Дядьки в кожухах, у валянках, Володько у
сво©х чобiтках i старому матiрньому жакетi.
Дядьки оповiдають - Володько слуха . Дядьки регочуть - Володько
посмiха ться. I якi були оповiдачi! Одноокий Трохим - син Iвана Гуци,
старий Iван Середа, що був колись у бандi злодi©в вiдомого Казмiрця i,
ховаючись вiд самосуду села, пiдрiзав зi страху собi горло, тому i звався
Зарiзаним.
Дiд Кошiль - лисий, бiлий, з довгою бородою, подiбний до святого
Миколая,- побережник Таксарових лiсiв; Олiйник - що бував "по свiтах", у
Ки вi, в Одесi, десь там на шахтах вугiль копав, а пiсля у Ки вi у якихсь
там панiв "за дворника состояв". Ще донедавна бував тут старий велетень
Ровiцький Хведь, що "собственою парсоною" на турецькiй вiйнi в I877-8
роках побував i бив туркiв i навiть медаль "за храбрiсть" мав i носив ©© у
днi святочнi на широких сво©х грудях. О, цей знав того! Кожне сво
повiдання починав так: "То ще коли я в I877-8 году на турецькiй вiйнi
був"... I пiшло, i пiшло. Доходив не раз до такого, що й сам собi
переставав вiрити i все питав слухачiв:
- А чи вiрите менi?
Слухачам вiрилось тяжко, але все-таки вiрилось, коли вiн сам-один цiлу
роту туркiв в полон брав, або коли "сам iмператор Олександер
Олександрович" йому "собственоручно вручив оцю медалю за взятi знаменi
I25 пiшого полка турецького падишаха", яке "я сам вирвав з рук турецького
знаменоносця, пробивши штихом собi путь через колону туркiв з двадцяти
п'яти чоловiк".
Але Хведь Ровiцький не лише з турками мав дiло, не менше справ мав вiн
iз "нечистою силою". А треба вам i те знати що "нечиста сила" в якому
тiльки виглядi, мiж людом хрещеним, на землi не появля ться. От,
к'примiровi, було це саме перед зимним Микола м, саме першi хуртовини
закрутили, коли робив я у чеха Шалти на Борщiвцi. Трачку рiзали. А людина
з Шалти - нiчого собi. Любив i випити, i погуторити. Рiжемо, стал-бути,
цiлий день, а ввечерi додому. А менi, звiсно, до дому верстов шiсть через
Придатки, - а холод, а метелиця. Шалта це зна , прийде, бувало, i каже: а
ходiм-но, пане Ровiцький, та погрi мося.- Ну, ходiм, пане Шалто. I зайдем,
стал-бути, на "гулянку" до Веселого, що ото на перехрестi дорiг сто©ть.
Ну, одразу по пивi, а пиво там звiсно - Гульченського бровару, зна те?
- Та чому б не знати.
- Ну, i отож. Наперед по пивi, а там i на чарчину перейдемо. Я,
стал-бути, оповiдаю, а Шалта слуха та пiдлива, слуха та пiдлива, i не раз,
бувало, вип' мо собi, що зветься, на здоров'ячко... Бо треба i те знати -
пили з розумом, не то, щоб там наджорився та й хвантазi© якi - борони
Боже... Вийдеш од Веселого, як то кажуть, навесело i йдеться тодi, нiби
тебе несе крилами, i не зоглядишся, як додому прийдеш, жiнку iнодi
попоб' ш...
I тут Ровiцький на хвилину замовкне, подума , похита головою, болючого
бо мiсця торкнувся... Iз жiнкою молодою не йшло у нього гаразд.
- Одного разу,- продовжу вiн,- засидiвся я з Шалтою отак мало не до
перших пiвнiв... Вийшов надвiр, а в полi мете! Свiту не видно. Iти, думаю,
чи не йти? Пiду! Було-не-було, при менi сокира, як що до чого, а хiба ж я
на Балканах не стояв, Шипки не видав, турка у вiчi не бачив? Але, зна те,
як iдеш отак напiдпитку трохи, то завжди воно якась нечиста сила до тебе
пристане. То вiдьма якась, то отой западенний упир, що ото гонить попiд
Хвищиком, то панич... I цього разу, стал-бути, панича зустрiв. Як тiльки
вийшов я у поле, став та й роздумую: i як це його до Ровiцьких хуторiв
попасти? Отак, думаю, навпрост - Андрущикiвськi займиська, отак знов улiво
- Шинкiвцi, а отак управо - мужицька Борщiвка. А коли зверну отак
трошки-трошки влiво, так i попаду на Ровiцьке, i вибрьохаюсь на дорогу, i
до свiта дома. Значить, вирiшив i пiшов. Iду я, стал-бути, йду, iду я йду
- тьху, що за напасть лиха, думаю - все поле i поле i кiнця нема, а снiг
глибокий долинами, а мете, хоч сядь та й плач, а темнота, хоч в морду дай.
Уже i займиська десь мали бути, а тут поле i тiльки поле. I що б ви
думали? - пита Ровiцький, а дядьки здiймають голови, роблять великi очi:
ма бути щось страшне...
- ...Дивлюсь, зна те: черешенька!
- Черешенька! - дивуються дядьки.- Де черешенька, а де Андрущикiвськi
займиська!
- Ото ж бо й ! Черешенька. А то ж, зна те, найгiрше мiсце цiло© нашо©
околицi. Чи одного там ночами поповодило, а чи не знайшли там нашого
Миколу замерзлим, а позаторiк не завiяло там Корчака Панаса, зятя
церковного старости, що ©хав iз млина, разом з кiньми, саньми i мукою, а
чи не там саме не раз поповодило, доки до банти не довело, Ляша, що ото
повiсився, коли, бувало, вертався вiд сво © коханки з Верховеччини...
Ну, думаю, стал-бути, плохо дело. Воно-то в I877-8 роках на турецькiй
вiйнi не раз i гiрше бувало, але тодi я ще - го-го! - молодий був,
здоровий, кров ще грала, а тепер пройшов, зна те, вiд Веселого до
черешеньки i вжедихавиця почала грати, ноги не слухають, кашель душить -
коклюш мав такий, що як зайдешся, на ногах не втрима шся. А тут менi
зовсiм закрутило голову, i куди його, в який бiк - сам дiдько лисий хiба
зна ...
I тiльки оглянувся... Господи! Свят-свят! А бiля мене... панич! Тьху
ти, думаю. I де це ти тут узявся? I вiн спить, клятий - регоче, одягнений
делiкатно, у храку, котьолок на головi. Куди ви, дядьку, йдете - пита ,
стал-бути. Я глянув на нього, подивився. А тобi, кажу, що до того? Iдеш
собi, чоловiче, куди, то йди, а iнших не займай. I вдаю, зна те, нiбито я
не розумiю, хто вiн такий. Та я, каже, також iду - пiдемо разом. А куди ж
ти йдеш? - питаю. Отак, каже, до села - заблукав от. А чому ви оту
сокириську дричите, то ж ви i так ледве ноги тягнете. Ааа, думаю! Знаю.
Нечиста сила, як вiдомо, сталi бо©ться. Нi, кажу, спасибi. Якось уже
донесу. I, значить, iдемо. Без дороги, без слiду, отак куди очi бачать,
боремось iз вiтром... Панич мiй цигарку закурю i менi да . Нi, кажу.
Дякую. Не вживаю. Курю люльку. Розпиту , стал-бути, де був, що робив, я
вiдповiдаю, чому б, думаю, i не поговорити. Але тут я покметив що панич
мiй увесь час спиха мене з дороги. Усе вправо та вправо, а менi, зна те,
скорше влiво треба. I пройшли ми, значить, отак з годину, зупинився я, щоб
вiдсапнути та оглянутись, коли дивлюся: а ми бiля черешеньки...
- Бiля черешеньки! - викрикують здивовано дядьки.
- Бiля черешеньки! Тьху! Свят-свят-свят! Е, кажу, паничу, не буде мiж
нами ладу, краще воно буде, коли ти пiдеш сво ю дорогою, а я сво ю, а то,
©й-богу, перехрещу! От не грiх, що забожився. А вiн, капосний, став i
регочеться. Геть, кажу, поки не розiзливсь, дума ш, не знаю, хто ти такий?
Ну, каже, не сердься, дядьку, я вже бiльше не займатиму. Пiдемо - проведу
вас додому. А не зведеш? й-богу, нi! А не брешеш? Нi, каже, клятий. Ну,
то ходiм, але як тiльки що - хрещу i все. I пiшли. Iдемо ми йдемо, iдемо
ми йдемо, з мене вже i пiт цюрком, i де б, ви думали, ми опинились? Пiд
горою! Коло наших каменоломень. Якраз до мого кар' ра дiйшли...
Та куди ж ти мене, нечисть проклята, завiв? Аа... i тiльки хотiв руку
звести, щоб похрестити, а вiн, клятий, як трiсне мене по мармузi, та як,
зна те, садоне, то я i незчувся, як на днi печери опинився. То ще щастя,
що ©© геть снiгом занесло, а то б розбився, як горщок. А так полетiв, як у
пух, комiть головою, i в головi, чую, геть усе переверта ться. А вiн,
чортяка, як не зарегоче, як не заплеще в долонi - ах моторошно зробилось.
I зник!
Лежу я, значить, увесь iз головою в снiгу, прислухаюся, а на Ровiцькому
хуторi пiвнi спiвають.
А! Хвала Богу! Зняв я шапку i перехрестився, та поволi почав рухатись,
думаю, треба якось iз того снiгу вилiзти, шукаю шапки, що десь злетiла...
(Володько дума : i як вiн ©© зняв, коли вона злетiла?) Знайшов ©©, а
сокири так i не знайшов. Полетiла катзна-куди! Пропала.
Отаке-то було! I не з одним Ровiцьким. Дядьки слухають, i кожний ма
вже щось сво подiбне, i кожний рветься, щоб висказатись.
- А зо мною, зна те,- почина другий,- трапилось одного разу таке...
I пiшло, i пiшло. I так день, i нiч, i безконечно. А Ревiцького
так-таки i завела та нечиста сила, бо йдучи, одного разу, пiзно ввечерi з
"трахтиру", що на "казьоннiй частi", опинився вiн якимсь чином "у вiкнi",
що то на болотi пiд Михалковим лiшником. I так вiн звiдти вже не вилiз.
Засмоктало. Розказують, що Михалкiв наймит Югеньо, напуваючи удосвiта бiля
криничини конi, чув, що у вiкнi щось нiби стогнало, але його то так
настрашило, що вiн тiкав без духу, бо хоч це i був досвiток, однак
нечистий може i ранками по багнищах гуляти.
I про дiда Юхима, Матвiйового тестя, оповiдали, i про бабу Улiту, ту
саму, що i Володька повела, i про вiшальника Ляша, як то вiн у сво му
займиську, коли люди йдуть з вечiрнi, з мотузом на ши© з'явля ться i
страшить. I як то тiтка Домаха чорного кота у сво му хлiвi пiймала та лапу
йому вiдрубала, а на другий день баба Улiта, всi бачили, з перев'язаною
рукою ходила. I як то дiд Якiв, одного разу, вертаючись iз шинку, замiсть
додому попав на могилки i там його пiд каплицею бачили, як вiн якiсь квiти
збирав, а Вiвдя Захаркова клялась-божилась, що сама бачила, як той же Якiв
удосвiта вертався з могилок...
Але ж то було взимi, думав Володько, i як же вiн мiг там тi квiти
збирати... Одначе, це нiяк не зменшувало вiрогiдностi оповiдань
завiзникiв...
А iншого разу один новий дядько, якого перед тим Володько ще не бачив у
цьому млинi, почав оповiдати про самий Дермань, про старовину... Казав
вiн, що земля наша древня i люд тут з давен i давен прожива . Ще перед
татарами були тут селища, та городи, та замки, де нашi князi рядили, та
воювались iз ворогами, з татарами, що на землю нашу нападали, люд хрещений
уярмлювали i вивозили в сво© землi в неволю вiчну...
А наш оцей край Волинський пiзнiше пiд владу князя Острозького попав,,
що його отой замок в Острозi до цього часу сто©ть, i, кажуть, князь той
мудрий був, школи будував, монастирi заводив, книги друкував i, кажуть, то
вiн, ще чотириста лiт перед цим, отой наш Дерманський монастир поставив.
Буцiмто, кажуть, воював вiн з невiрними, набрав бранцiв у полон i казав
ними гору пiд монастир на рiвному мiсцi насипати, що ото i по сей день
сто©ть. ставок там пiд монастирем викопали, i колодязь, двадцять п'ять
сяжнiв, глибокий поробили... I так постав тодi Дермань.
А треба знати, що був тодi навкруги лiс непроходимий, та яруги глибокi,
та багнища великi, i розказують, буцiмто князь Острозький сам це мiсце пiд
монастир вибрав, раз нiби на полювання з отроками вибрався, довго ©хали
верхи бездорiжжям i в отому мiсцi пiд монастирем, що ото звуть "бiля Яна",
де той пам'ятник мiж чотирма липами сто©ть, напав на князя дикий вепр.
хав князь нiби дещо спереду вiд отрокiв i вiд утоми задрiмнув. I саме в
той мент вирвався з кущiв дик, кiнь сполохався, i було б кепсько, наколи б
князь не встиг схопитися за гiллю, що звисала над стежкою. I так вiн
урятувався i на згадку про це князь наказав там монастир збудувати i
назвати його Дрiмання. Бо князь нiби мав тодi сказати: "Ох, i гiрке було
те дрiмання". А з того пiзнiше постало Дермання, а ще пiзнiше Дермань.
Але все то вiдiйшло i все забулося. Мало у нас писалося, мало читалося,
а все отак з уст в уста передавалося, а то, звiсно, воно не записане гине.
I лiси, i болота - вирубали,висушили, але земля наша древня, сива давнина
лежить на ©© облику. I нашi селища, i городища, i замки, i монастир... Усе
то каже, що рiд великий заселяв цю землю, хоча тепер вiн здрiбнiв, за©ла
неволя, панщина, упокорення. Бо людина, що раз в ярмо голову схилить,
тяжко назад до волi верта ться. Були у нас i Сангушки, i Вишневецькi -
роди великi i древнi, але i тi полакомились на чужi охляпи - мерзенний
такий вам клан, що честi не зна , а народ наш отако самотужки жив i живе,
та всi, кому лиш заманеться, зобижають його. А хто винен? Ми самi! Кров
наша винна! Душа наша! Не датись повиннiсть наша, гнати вiд себе
пасожерiв! А ми мало дба мо самi за себе, не вчимось, не цiкавимось
свiтом, не йдемо помежи люди, ми нiкого не зна мо i нас не знають,
приходять лиш тi, що багатства нашi збирають, лiси рубають, банки
закладають, дохторами стають, iнженерами робляться, книги про себе пишуть,
а ми нидi м, лiземо в землю, бабра мось в гною...
Той чоловiк, видно, дуже сердитий, дума Володько, дивлячись на нього.
Нелегко все то зрозумiти, чого вiн, той чоловiк, хоче. Дядьки слухають,
кивають головами...
- Та воно... Як сказать? Куда тут вже мужиковi... Дiд Кошiль, так той
просто:
- А! Байдуже! Науки, науки! Вчиться, вчиться людина, а дурнем помре!
- Ха-ха-ха! - регочуть дядьки, ця мова ©м бiльше зрозумiла.
А побережник Лiсовський, що править за дуже вченого, сто©ть, подригу
колiнами i говорить високим голосом:
- Ну, воно кон шно... слi, так сказать, примiром, одним словом
подумати, то й подано колись у древностi лiсу було бiльше, нiж т п рiча.
Сколько хотiш! Iдi, рубай - усьо тво !
- Ну, да! Ну, да! Верно, верно! - пiдтаку котрийсь дядько в тон
Лiсовському.
- Та кобто його не так нищили! - пищить дядько Грицько з Лебедiв. - А
то ж рубають! Грошi! Що жидовi. Йому аби бiльше тисячок збити...
- А де ж ми самi? - пита той самий чолов'яга, що про князя оповiдав.
Лiсовський подригу колiнами:
- Та... Звiсно! Куда там нам! Сиволапим, ге! На це наук треба. Сам
баняк не буде варити, як на огонь не даси...
- Ха-ха-ха! - регочуть дядьки.
- А чи не в рно кажу? - пiдбадьорю ться Лiсовський.
- Звiсно - вiрно! Мужицька голова, що тобi макiтра. Череп , а
всерединi порожн . Вiтер свище...
- О, не кажи! У макiтрi терти можна...
- А! Можна! Макогоном. Зна мо.
А Володько слуха i чу , не все гаразд второпа , але все влазить в
нього, в його голову, в його душу i там виповню його. Млин, хатина - його
школа, дядьки - учителi. Учителi щодня мiняються, учень лиша ться завжди.
Днi йдуть, проходять, минають, мiня ться життя, росте, множиться,
набира ться сили, зводиться на ноги, простяга руки. Як жити? Куди йти?
Господи! Вiзьми мене за руку i веди, i покажи сокровеннi сво© дiла, тво©
та мницi, розкрий менi сили паросткiв, що витикаються з нiчого i пнуться
догори, покриваючись барвою, наповняючись соками, насичуючись запахом