Самчук У.. Волинь

тiльки тi проклятi бджоли завинили, але i його штани, що дiйшли вже до
такого краю, що хiба зiсталось ©х зовсiм скинути i ходити без них. Мати
сказала виразно, що бiльше латати ©х не буде.
А до того й погода змiнилася. Взагалi ця весна була мокрою, але ось
перед Зеленими святами засльотило на цiлi два тижнi. Не було дня, щоб
Володько так не накис у полi при худобi, що пiсля того йому було не до
лiсу. Але i в цих сльотах була якась приваба. Всi озера повнi води, вся
рослиннiсть яскраво-зелена. Пiвсонний спокiй заповняв, здавалось, усе
повiтря. Вечорами молодь сходиться до хати Ониська, що живе в батрацькому
будинку, Максим Стратонiв бере свою скрипку, Нестор Ониськiв бубенце,
Василь Матвi©в гармонiйку, миттю прибiгають босi й захеканi три Ганни -
Тарасова, Миколина й Кузьмина, за ними гналися iншi i танець починався.
Максим дуже зручно нарiзував польочку "Свинi в рiпi, свинi в рiпi, ой,
годино моя", а дiвчатка дрiбненько точились довкруги сво©ми босими, в
"калошах" з грязюки, ногами, i було шумно, i весело, прибiгали i з села,
напихалось дiтвори, стирчав тут i Володько, i це тривало геть за пiвнiч, а
потiм усi розходились зi спiвами i свистами, незважаючи на нiяку погоду.
Володько весь перейнявся новою думкою: конче захотiлося й собi грати на
скрипцi. Але як, але де, але на чому? Думав i думав, де б його тих грошей
роздобути, бо просити в батька чи матерi, та ще й на скрипку, коли вiн
зовсiм без штанiв, було б найбiльшим зухвальством, чого вiн навiть i не
думав робити. Грошi мусить самий роздобути, мусить ©х знайти на дорозi,
мають упасти з неба, але мусить ©х мати. Пробував кiлька я ць продати,
думав iти до мiста на службу, пригадав i жида-онучника, що часто про©жджа
дорогою i на все село горла ; "Онуч-онуууч! Онуч-онуууч!" - на що бiжать
стрiмголов жiнки i дiти, несуть ганчiр'я, а дiстають голки, шпильки,
олов'янi перстенi, скляне намисто, Дрiбненькi, як квасоля, рiзнобарвнi
цукорки, сухi рiжки. Весь той крам дуже сумнiвно© якостi, хоча його
власник божиться i клянеться,- от хай вiн до шабасу не доживе, хай не
побачить сво©х дiтей, коли це не найкращий товар у свiтi, i що вiн за те
дiста ? Ганчiр'я! Зовсiм нiчого не варто, непотрiбне ганчiр'я, яке вiн
отам далi викине до рову.
- Таке б ми тобi й повiрили.
- Не вiрите? От хай менi обсохнуть руки, коли кажу неправду!
- Скiльки то треба було б тих рук, щоб за кожним разом обсихали.
- Та вiн же ма на думцi, щоб обсохли, коли вiн ©х поми ...
- А! Хiба так.
Володько рiшив збирати i собi ганчiр'я - по ямах, по смiтниках, по
горищах i все те продати не за олов'янi перстенi, а за чистi грошi.
Назбирав купу, а коли понiс продати, проклятущий ганчiрник не хоче навiть
дивитись. За грошi? | Хто .за це дасть тобi грошi? Бери он двi голки, одну
шпильку i шiсть квасолин цукеркiв. Не хоч? Будь здоровий! Нема часу з
таким бавитись.
Остання Володькова надiя зникла остаточно. Назбирати грошей на скрипку
даремно й думати, а до того Максим йому сказав, що скрипка кошту найменше
три карбованцi...
Тодi вiн рiшив самий зробити собi скрипку, зрештою, це й не так тяжко.
Приглянувся добре до Максимово©, витесав денце, дiстав мiцних ниток,
навощив ©х порядно воском, натягнув на денце, пiдпер кобилкою - i скрипка
готова. Смичка зробив з кiнсько© волосини, натягнуто© на каблучку, i натер
його живицею iз соснових дощок.
Скрипка вийшла значно гiршою, нiж Максимова, але вона все-таки гра i
Володько вдоволений. I все, що на нiй вигравав, брав умовно, збоку можна б
подумати, що все то те саме i воно нiчого не варте, та Володько ма не
лише розум, але й уяву, а до того вiн став дуже корисним сво©й дiточiй
громадi, що хоче також танцювати. Христинка, Хведорка, Улянка, Ганнуся
збирались старанно на ганку маказину, Володько брав свою скрипку, нiмий
бляху овальну, що на нiй "Государственное страховое общество" вибито,|
виходила сильна музика, а дiвчатка брались попiд руки i точились
дрiбненько зовсiм так, як тi там в Ониська. Гiрше, коли хто з дорослих
навинеться. Тодi та "зграя" безжалiсно розганялась, бо нiмий, мовляв, так
сильно бив у свою бляху, що iншим "вуха трiскали", що дуже дивувало не
лише нiмого, але й усе чесне товариство.
Життя йшло тверде. Багато працi, небагато харчiв. Декому ©х зовсiм не
хватало i ©ли, що трапилось. Усi чекали новий урожай.
Нарiки на Матвiя не вгавали, нiхто його не любив, нiхто не водив з ним
дружби, хiба iнодi Стратон прийде щось радитись, зрештою, i сам Матвiй не
дуже квапився з кимсось дружити, був завжди сам iз собою, а тепер де його
вiльного часу взяти, коли навiть свята не було, не ходилосьдо церкви,
зрiдка коли ©здилось до мiста i то лише тодi, коли конче було необхiдно.
Матвiй усе терпiв, як мiг, мав на все свою думку. Бог не обидив його
волею, мав ©© справдi сталеву i не мiг нарiкати, щоб коли найшла на нього
яка зневiра.
Та одного разу i його терпець урвався. Замiняв вiн ото той город з
Титком i разом з тим набрав на свою голову безлiч зайвих клопотiв. За
панських часiв через город навпростець iшла широка дорога до водопою.
Дорога та забирала дуже багато найкращого поля, а до того, по обох ©©
боках, худоба геть усе чисто витоптувала й вибивала, так що з тi ©
десятини мало що лишалося. Пановi це не дуже шкодило, бо в нього досить
поля, але зовсiм iнша рiч селяниновi. I тому, коли краяли городи, всi
одноголосно рiшили пустити дорогу боком, дебрею, уздовж сусiдньо© межi, а
що там не зовсiм для цього зручне мiсце, було домовлено, що всi прийдуть i
толокою скопають нерiвнi мiсця, щоб зробити дорогу придатною для вжитку.
Так було ухвалено, але iнакше сталося, коли город дiстався Матвi вi.
Про змiну дороги перестали й говорити. Копати нiхто й не думав. Тодi
Матвiй самий дещо скопав пригiрки i пустив дорогу за планом. Але його
спiвгромадяни заявили, що вони тудою не пiдуть i не по©дуть, а будуть
користати старою дорогою.
Але стару дорогу Матвiй старанно зорав i засiяв ©© викою. Не сподiвався
там першого року якогось урожаю, але земля не смi лежати дарма. Думав, що
це змусить його спiвгромадян виконати свою постанову. Одначе помилився.
Коли на городi нiкого не було з його родини, бо будувався вiн не тут, а на
полi, люди ходили i ©здили просто через поле, через рiллю, по засiву.
Матвiй поставив вiху. I це не вплинуло... Матвiй не знав, що з тим робити,
судитися не хотiв, а битися з усiма також не випадало.
Та одного разу - був душний, лiтнiй ранок - Матвiй працю з рискалем i
ломом бiля свого городу, рiвня рештки з яко©сь корчми, що колись тут
стояла, працю з усi ю вирвою, пiт лл ться з нього цюрком, одiння мокре до
рубчика... I бачить: Кузьма Запорука - повiльний i впертий дядько - веде
сво© мишатi коники через поле i не зверта на Матвiя нiяко© уваги. Матвiй
це бачить, його бере злiсть, розiгнув спину, оперся на рискаль i чека .
Кузьма ©де верхи поволi й байдуже далi, i коли до©жджа ближче, Матвiй
кладе на бiк рискаля, переходить дорогу i спокiйно каже:
- Що тобi, Кузьмо, вже не видно, де дорога, що ти менi через засiв
ведеш?
- Дорога ма бути де була! - бундючне заявля Кузьма.
- Але ж ти сам ухвалював, що дорога ма йти долом. Що ж ти не
по-людськи робиш. Вернися назад. Ти ж не дитина, а господар... Зна ш же,
що й до чого.
Кузьма мовчки намага ться ©хати далi.
- Вернись, кажу! - твердiше каже Матвiй.
- Не вернуся! Дорога ма бути сюдою, це всi люди кажуть! - говорить
Кузьма.
- Не вводь мене, чу ш, у злiсть, краще вернись i ©дь кудою належиться.
Кузьма сидить охляп верхи i все-таки намага ться ©хати далi. Матвiй
хвата коня за оброть i рiзким рухом поверта його назад.
- Пусти повiд! - кричить Кузьма.
- Вернись - пущу!
- Не вернусь!
Матвiй рiзко шарпнув коня за оброть, кiнь сiпнувся назад,. Кузьма миттю
зiскочив на землю, схопив рискаля, що, лежав побiч, i шелестнув Матвiя по
головi. З Матвi вого чола одразу закапала кров. Цього було досить. Матвiй,
мов роздратований слон, пуска коня, зводиться на весь свiй, зрiст i
кида ться на Кузьму. Дике i рiзуче - "гвалт, рятуйте!" - рознеслося
довкруги. Недалеко працювала Настя, почула це i прибiгла. Прибiгло на
гшвалт i ще кiлька чоловiкiв i жiнок. А Матвiй бив. Звалив Кузьму на рiллю
i бив його кулаками, мiсив чобiтьми, гатив по чому попало, ах поки той не
замовк.
Люди кинулись було ©х розбороняти, але вже не було потреби. Кузьма весь
у кровi лежав, а Матвiй - страшний i великий, з обличчям, залитим кров'ю,
з рискалем у руках,стояв проти всiх i кричав:
- Гади! Нелюди! Вам не хлiба, а каменю в животи! Я вам, чортова голото,
добра бажав, а ви ось як! Шпана чортова! Собача зграя! Тiчка паскудна -
геть! Геть з очей! Розiб'ю! - i вiн кинувся на юрбу.
Усi сипнулись врозтiч.
- Розiб'ю! У гроб ужену! - ревiв дико Матвiй i гнався за ким попало.
- Матвiю! Та втихомирся! Глянь он на свою сорочку! - гукала Настя i
намагалася його зупинити.
Матвi ва сорочка була дiйсно у кровi, вiн зупинився, тернув брудною
долонею по чолi, розвiв ще бiльше кров, пiсля трiпнув рукою, нiби хотiв
усе то струснути, i нагадував дикого, роздратованого звiра. Настя швидко з
себе хвартушка зiрвала i подала йому.
- На! Хоч обiтрись! Дивись, на що ти подiбний! Матвiй узяв хвартушка i
байдуже витирав обличчя. Вiн весь тремтiв, очi його дико бiгали, ще нiхто
не бачив його таким. Потовчений Кузьма лежав на землi i стогнав, конi його
паслись збоку у вiвсi.
- Ууу, будьте ви проклятi - таке гаддя, коли б був знав, що з такою
хал рою прийдеться дiло мати - краще б ©м чуму, нiж землю, виходив!
- Чекайте,казав вiн сам до себе i лють його швидко, мов буревiй,
минала.- Тепер я з вами поговорю iнакше, ©м тiльки попусти - на голову
вилiзуть, чортове хам'я!
I дiйсно, з того часу все пiшло по-iншому. Дорога раз назавжди пiшла
долом. Заповiв, щоб усi прийшли ©© рiвняти, i всi прийшли. Не з'явився
лише Титко Коган. Матвiй самий зайшов до його хати - не було дома.
- Де, Параско, Титко? - пита Матвiй Титкову жiнку.
- Де? Та ж нiде! У полi! У нас праця!
- Чув вiн, що сьогоднi треба йти до дороги?
- Але ж у нас...
- Цить! Не питаю! Зараз менi за лопату i марш копати! А за ним я сам
пiду!
I дiйсно пiшов. Тит орав. Побачив Матвiя здалека й зупинився. Матвiй
пiдiйшов. У руцi пужално.
- Казав тобi, Титку, Стратон iти сьогоднi до дороги?
- Не казав... Я встав раненько...
- Не бреши! Казав! Рiзун в твою-ма, хоч, щоб розбив на тво©й головi оце
пужално до цурупалка? Уже забув, як плакав? Щоб менi зараз був там!
З цим Матвiй повернувся i пiшов. Iде полем i розважа :
- З таким народом по-iншому не вийде! Якась тупота! Якась мертвячина!
Що вб' ш, те в'©деш!
Боротьба мiж Матвi м i рештою товариства з явно© перейшла в та мну.
Його боялися. Уже не чути отих побожних побажань, але очi всiх горять
по-вовчому. Кожне, видно, лише шукало приключки, щоб помститися.
Матвiй, проте, не думав уступати з поля бою, не з такого тiста
злiплений. Не кричав, не бешкетував бiльше, але й нiчого нiде не спускав.
I це всi вiдчули. I стало спокiйнiше.
Але не для Матвiя. Ледве втихомирив свою громаду, як он село почало
капризити. Там, як i казав колись Деберний, люди не дуже ласкаво прийняли
до себе нових спiвгромадян. Нарiканням не було кiнця i вони все множились
i множились.
- Понаходили якiсь зайди, забрали нашу землю... Тепер до них не
пiдступиш, нi поговориш. Геть з ними. Не дозволимо ©м ©здити нашими
дорогами, не пустимо до церкви.
Матвiй казав до сво©х:
- Мовчiть i працюйте! Покажiть ©м, що ви розумнiшi... Найбiльшим
ворогом дерманцiв зробився Мельник Павло, кажуть, злодiй в минулому, на
Сибiрi був i недавно вернувся. Крутий i жорстокий чоловiк, людину, кажуть,
убива , як муху. Так i звали - Каторжний-Мельник. I незлюбив вiн
дерманцiв, що тi "багатi©", що набрали "через губу". Десь вiн там у тому
Сибiрi всiляких дуже дивних думок набрався i все на багатих псячив.
Хома Ет-То по©хав з бочкою по воду, пiдгорою зустрiв його Мельник iз
сокирою i порубав тому колеса. Вернувся Ет-То i плаче:
- Я, каже, собi ©ду, виходить той злодюга, присiкався i бах-бах по
колесах. Не подарую! До суду!
- Чекай,каже Матвiй, - до суду! Тепер колеса, далi вiкна, а там i до
червоного пiвня дiйде. Краще зробiм ми от що: бачите, яка у них там
криниця? Срам, не криниця! Калабаня в багнi - нi пiдiйти, нi пiд'©хати,
вiк живуть, а криницi порядно© не зроблять. А ми давайте от що: зберiмося
всi отак, громадою, набиймо каменю i змуруймо ©м криницю. Як належиться. З
цебринами, з риштоком.
Титко, а за ним ще дехто пiдняли голос:
- Так, нiби у нас сво © роботи не хватало. ди i ©м ще криницю роби.
- Не ©м, а собi! Не повiдлiтають руки, коли пiвдня попрацю ш для
громади. Я ось пiду до старости перебалакати, а там усi вiзьмемось до
криницi.
I Матвiй подався до старости. Хитрий, невеличкий iз широкою лисиною
чоловiчок. Дуже примеленний, любить чарчину i куму Прiську. Хатина
старосвiтська в зруб, тро вiконець, присiла до землi, як квочка. Матвiй
увiйшов i лобом у сволок дiстав. Привiталися, i Матвiй почав, - так i,
так, мовляв, я от до вас за дiлом, ма мо непорозумiння, вашi люди не дають
нам води, воно пiсля ми будемо свою воду мати, але поки те та iнше, чи не
слiд би якось того... По-людському та по-Божому...
I Матвiй подiлився зi старостою сво©ми намiрами.
Еее! - заспiвав високим тоном, пiднявши вгору вказiвного пальця,
староста.- Цим ви наших мужикiв не купите.
- Як то не купите? Ми i не дума мо ©х купувати, але...
- Але чекайте, дядьку Матвiю,- перебив староста.- Я про вас чув i знаю,
але в нас уже здавна-давен так водиться, що люди нашi не люблять того, що
них якiсь новi порядки заводить. Добре, не добре, а не люблять. От не
люблять i вже. I людей розумних нашi люди не люблять... Чекайте, чекайте.
Я ще не доказав... Нашi люди люблять отако собi... Як сказати... I щоб
розумний нiби, i не розумний, а найкраще отакий мiрний, середнiй, лагiдний
та щирий... От як воно. I раджу я вам от що, коли хочете-наших людей
позискати: зберiться одного разу отако гуртом та прийдiть до нас на
сходку, та як слiд привiтайтеся, тому руку подай, тому слiвце добре,
iншого за полу i: ану, там, куме, свате, чорте - зайдемо он до шкальнi. Та
по шкалику, та по другому. О! Тодi iнша справа! Тодi за вас пiдуть горою!
й-богу! - дрiбно i хрипло зареготав староста.
Матвiй поворушився на лавi. Як це не по його, не по Матвi вому; його
права рука, що лежала на полатаному колiнi, нервово здригалася.
- Але ж я, старосто, так думаю, що коли чоловiк говорить з толком, та
до дiла...
- Е,перебив його знов староста,- Чу те! Не в дiлi справа, а в
характерi. Люд наш метушню, гармидер, слiвце любить. Вони пiзнiше i
по-вашому зроблять, зрозумiють же, що зерно, що полова, та знати вам не
дадуть, що це вони вiд вас знають, що ви ©х тому навчили. Такий ось гордий
наш народ i не любить, скажу вам по правдi, начальства, особливо коли то з
нашого, так сказать, брата. От ще коли якийсь такий iнший, не наш, так
повiрять. А! То ж сказав... Зна те? Срулевич! А не якийсь Дмитро чи Iван.
Так, так... Тому розумнiшi нашi люди нiколи свою думку сво©ми устами не
висловлюють, а завжди отак пiд когось, пiд когось. Не я це, мовляв,
сказав, а от вiн, а можливо, ще б так i не сказав, це, мовляв, я тiльки
так собi...
Матвiй слухав i мовчав, дядько, видно, фiлософ великий, а потiм
усе-таки промовив:
- А! Скажу вам, що наш народ вiри тiльки тому йме, хто вмi гнуздати.
- А, то так, то так! i я би сказав - не вiрить, не вiрить! А бо©ться! А
це не те саме, дядьку Матвiю. Бо©ться! От! А мiж тим так i шукатиме
нагоди, щоб вас влучити! Так , так - хе-хе-хе! Ага! От ви сказали, що
каменю наб' те... Аде, питаю, наб' те?
У нас? Пiд горою? Дума те, нашi люди вам дозволять? А де, скажуть,
вiвцю виженеш, а куди з гускою? Тете! Ви ще нас не зна те! Так-то! - i
староста смiшним похитом голови потвердив сво© розважання. Вiн навiть,
видно, гордиться сво©м розумом, вiн усе розумi , але Матвi вi саме
зда ться, що то не чужi думки, не громади, а його власнi...
- А я вам от що скажу, старосто,- почав на це Матвiй.- Так-то воно так.
Ма те правду. Але скажiть: хiба може сурйозна людина пускатись на хитрощi,
на пiдлабузництво, на пiдкуп? Нi. Сурйозна людина буде чесно битися i
чесним трудом доведе свою правду. Не кажу, що народ наш дурний; не дурний,
а недовiрливий, непросвiщенний, не зна , де початок, а де кiнець, де
добре, а де недобре, де мудре, а де немудре. А от вiзьми йому та покажи,
та розтолкуй - i одразу сходить, i одразу пiде. От тi вашi люди. Прийшли
ми сюди i почали пiд плуг бараболю, як ви кажете, садити. Вашi люди .
одразу в крик: а! Не вродить! Лише пiд заступ треба! А я ©м: от ми так
завжди садили - пiд плуг i скорше, i справнiше - i завжди мали досить
бараболь. А, кажуть, то у вас, мабуть, земля лiпша! А я ©м: у нас земля не
лiпша, а гiрша... А от побачите, що i ви будете так садити, як i ми...
Кажу: i пшеницю, замiсть гречки, будете сiяти. I поросте...
- Ну, от,розводить руками староста.- Так воно , що зробите. Але
нiчого. Якось-то воно буде i, можливо, краще...
- Але я у вас таки засидiвся, а у мене ж там дiла стiльки,- почав було
Матвiй... - Але, так все-таки, старосто, як ви дума те нащот того?
Староста помовчав, помовчав та й каже:
- Думаю, дядьку Матвiю, що ви отак вiд мене не втечете. От що!
Хтодорко! Стара! А знайди-но там чого. Нi-нi-нi! Че- i кайте, чекайте! Ви
у мене поперве, у мене! У старости села Тилявки! Це була б для мене
смертельна образа, бо ж ви . прибули здалека...
Такого Матвiй не сподiвався. I як же йому тепер пити, коли там дiло. До
всього, як велить звичай, коли той "поставить", не можна й собi
вiдмовитись. А тут i шеляга нема за душею. Але нiчого не вдi ш, зiстатися
треба.
Одна чарка, друга. Голоси пiднялися, на щоках збiльшились рум'янцi.
Староста пiдсунувся ближче до Матвiя, дихав йому сливе пiд нiс i казав:
- Та... Що й казати. Дiло справне - видно одразу, криницю оправити!
Чому нi. Хоча я i не беру там води, але все-таки iншим придасться. Хороша
рiч, добра рiч, золота рiч! Що вже ©© нашi люди не напоправлялися, не
нагатилися, i що ©© не попокленуть... А все нiяк не можуть до людського,
до богоподобного образу довести. Пан, бувало, кожно© весни привозив пару
хур хворосту i гатив те багно. Та де там! Нiкому не вдалося його загатити.
I не тому, що не вмiли... Боронь Боже! Не тому! А тому, що нiхто не хотiв
перший почати. Ет, дума , всi мовчать, чого я маю наперед пертися. I так
було. А тепер ви ось хочете... Добре! I зробимо ось як: ми зробимо сход.
Прийдете ви, ще там хтось, скажемо, дядько Стратон, я вийду i скажу: так i
так, люди добрi! Ма мо ми от у себе нових громадян. Правда, шкоду вони нам
учинили, землю пiд самим, так сказать, носом викупили, ну, але люди вони,
як не кажiть, сво©, тутешнi, православнi, як i ми, хахли... Дехто ©м
боронить доступу до води, але ж бiйтеся Бога! Вода рiч Божа i хiба ж можна
людям води не дати. То ж ми не татари i не зувiри якiсь, але коли вже вам
так хочеться, то зробимо ось що: бачите, яка та криниця? де баба вiдро
води дiстати - мусить усi грiшнi мiсця показати, щоб не пiдмочити
спiдницi. Так от хай тi нашi новi громадяне наб'ють отам у нас пiд горою
каменю, хай пiдвезуть, а ми ©м поможемо i зробимо криницю, що хоч самий
цар бери з не© воду. Чи добре кажу? I тодi всi крикнуть в один голос:
правильно! Добре! I зробимо. I вам нiхто нiколи не буде бiльше перечити.
Е, чоловiче Божий, нашу людину треба знати, а це золота людина, що й
казати! Так дай-бо здоровля!
- На здоровля,- каже Матвiй i далi мнеться.- Я, як то кажуть,
старосто... Iдучи до вас, не сподiвався i так, навiть, як то кажуть...
- Но-но-но! Зна мо, зна мо! Що там! От просто - ви у мене, я у вас,
сьогоднi ви до мене, завтра я до вас, по старому, як то кажуть, звичаю, та
по-доброму, та по-християнському. Добре, що ви наважились та зайшли, а то
все думаю: от при©хали i анi тобi носа нiхто не покаже, i якось воно було
трохи дивно, як-не-як, а все-таки я тут якийсь староста, нi? Ну, але тепер
усе добре! Тепер у нас пiде! Тепер пiде! А тодi i про церкву, i про школу
гуторили... Народ народ.
Частувалися i частувалися, Матвiй з болем серця випивав кожну чарку, не
подоба ться йому таке "наше" ставлення, та що вже тут поробиш. Староста
показався i добрячим, i простодушним хитряком, який коли кому i пошкодить,
то найбiльше собi. Тому й хатинка в нього ось така, тому i долiвка
земляна, i вiконцята маленькi. Але почастувалися гаразд, як Бог наказав.
Розходились також, як Бог наказав... Сьогоднi у себе, завтра у кума...
I сталося, як казав староста, криниця прийняла "богочоловiчий" образ i
дерманцi брали вiльно воду скiльки потребували, i по всi днi свого життя.
А там i жнива... Першi жнива на новому мiсцi. Озимина ще засiяна паном,
i припала вона на дiлянки Iвана Кушки, Матвiя та Стратона. Дiлили стосовно
до кiлькостi десятин, але йшла сварня, як звичайно. В одному мiсцi
полеглиця, в iншому випрiло. Матвi вi лишили здебiльша полеглицю, але вiн
махнув на все рукою:
- Хай! Аби вже скорше з ними розв'язатися. Збиратиму лише коли вже сам
посiю.
По жнивах одразу оранка, сiвба озимого, докiнченая будiвель. Праця
кипить далi. Сонце вста - люди встають, сонце ляга , а люди не лягають, а
несуть сво© потомленi руки затемна додому, щоб i собi лягти. Таке воно
життя.



НАРЕШТI ШКОЛА

Осiнь. Перший вересень. У недiлю, передучора отець, Клавдiй заявив у
церквi:
- Люди добрi! Нагадую вам, що першого сентября почина ться школа.
Посилайте сво©х дiтей до не© i хай учаться там добро© нашо© вiри i добрих
людських дiл.
Матвiй прийшов iз церкви i сказав про це дома. Володько як почув, то
весь затремтiв. То ж вiн iде нарештi до школи, властиво, вiн мав iти ще
минулого року, але так ось склалось, що не вийшло. Але тепер iде! Це вже
рiшено!
За цю весну i це лiто Володько зовсiм змiнився. Загорiв на головешку,
дуже змiцнiв, був весь у шрамах, навчився лаятись, одiж на нiм, особливо
штанята, самi дiри. Ноги бруднi, заскорузлi, порецанi. Спав не в постелi,
а в кутi на мiшках.
- Здичавiла дитина,- казала Настя,- ви тiльки гляньте! Одне страхiття!
Але те страхiття дуже хотiло вчитися i воно йде до школи. I першого
вересня Матвiй сам сказав до Катерини:
- Сьогоднi, поки Володько вернеться зi школи, ти сама попасеш корови.
Катерина погнала пасти, а Володька не будили, як звичайно, вiн спав
довше. Устав, мився докладнiше, навiть ноги помив i навiть чесався, хоча
все то йому дуже небагато помогло; пiсля довго розважали, чи можна йти до
школи у таких штанях - латаних й перелатаних, хоча iнших усе одно не було,
на що батько лише сказав:
- Треба новi, але хай пожде. Тепер нема за що... Хай iде! Не панський
син!
Але Володько якось мало тим журився, вiн майже щасливий, знайшлась
якась, ще стара Василева, торбина, до торбини клався кусень свiжого,
натертого цибулею i здьором пiдпалка, i школяр готовий.
Мати мусить провести хлопця, не пiде ж вiн самий, таке соромливе, дике,
невторопне. Вона вийняла зi скринi лiпшу, не святочну, але охайнiшу
спiдницю, зав'язала кращу хустку, i вони пiшли.
Iшли урочисто, нiби до церкви, переходили селом, на них гавкали собаки,
витягали сво© довгi ши© i сичали гусаки. Володько все оглядався, чи не
йдуть часом i iншi школярi, але щось таких не бачив, думав, як то там у
тiй школi буде, як зустрiне його учитель i що йому скаже. Настя думала, як
би все-таки малому якусь кращу одежинку справити, бо все-таки, не кажiть,
а воно нiяково отакими жебраками помiж людьми як та сирота виглядати.
Вулиця не бiжить рiвно та просто, вона собi сюди i туди вихиля ться, по
боках плоти, та частоколи, та садки, та городи. Хати все звичайнi, бiленi,
пiд соломою, вiкна синькою обведенi, ворота до кожного подвiр'я. Ось дещо
бiльша хата зараз за перехрестям, де лежать угрузлi в землю старi грубi
колоди. У нiй, звiсно, живе дяк, бо довкола частокiл, пiд вiкнами великi
кущi бозу, а на розi листаве оцтове дерево з червоними шишками. За дяковою
хатою iз-за високих груш i церкiвця, крита зеленою бляхою, вигляда , садом
довкруги оточена, а там i попiвська, просторiша, цiкавiша садиба, обнесена
частоколом, розложилася.
Школа трохи далi, над вулицею по правому боцi. Володько побачив ©© i
його жаль пойняв. Цiле лiто не згадував Дерманя, забув зовсiм усе те, що
там було, але, глянувши на школу, одразу пригадалось усе. Перед ним убога,
крита соломою, на чотири вiкнi, мало що бiльша вiд звичайно© селянсько©,
хатчина. П'ять дерев'яних, погнилих схiдцiв вiд дороги ведуть до
невеличкого, розхитаного ганочка. По боках двi здоровеннi черешнi, що
сливе закрили цiлу ту будiвлю вiд сонця.
I згадав Володько школу в Дерманi, i розвiялись його мрi©, як то вiн
буде ходити по блискучих коридорах, та по широких сходах, та виглядатиме з
вiкна другого поверху. Тут ось лише маленький ганочок, рипливий,
подряпанi, небарвленi дверi з написом над ними: "Тилявецкая
Церковно-Приходская Школа". Посерединi вузенькi сiни, направо клас, налiво
мешкання вчителя.
А ще дивнiше було Володьковi, а також i його мамi, що, не дивлячись на
раннiй час i не дивлячись на перше вересня, тут навколо так тихо.
Можливо.вони надто рано прийшли, а можливо, вже вчаться? Але довкруги, нi
на ганку, нi на дорозi, нi на подвiр'©, нiде жодно© душi. Шкiлка сто©ть
понуро, стiни мiсцями облупанi, вiкна заляпанi вапном.
Поволi увiйшли на ганок. Дверi зачиненi. Настя попробувала за клямку -
не вiдчиняються. Що за бiда? Як же тудисi дiстатися? Де ж учитель? Почала
стукати. За хвилю за дверима вiдчулись кроки i пiлка дверей вiдчинилася. У
нiй постать, яку помiтив Володько вiд зелених штанiв починаючи. Чорна, з
двома рядами блискучих металевих з орлами гудзикiв куртка здобила ту
постать. На вiдлеженому, пiд саму шию комiрi - синi петлицi.
Чорна, м'яка борiдка, темнi очi i буйне, чорне, розбите волосся значили
завершення постатi.
- Аа! - заговорила постать по-росiйськи.- Мабуть, до школи?
- До школи, господине учителю, до школи,- загомонiла одразу Настя.- Ото
ма мо такого шмаркача,- i кивнула гловою на Володька, що з червоного
зробився ще червонiшим.Усе, чу те, коли то та школа буде та коли то вона
буде? Все ото пита та пита . А батюшка ото в церквi, казали посилати
дiтвору, а вiн сьогоднi ледь свiт зiрвався i вже бiгти, а ми й кажемо: хай
iде. Худобу якось i самi доглянемо, роботи до погибелi, але коли прийшов
час на школу, що поробиш. А хлопець до науки, кажу вам, аж горить, тiльки