Самчук У.. Волинь

зi школи, прощаються i просять навiдатися до них улiтку. Аж тодi десь, як
садовина поспi . У Тилявцi, напевне; нема таких садiв, як у Дерманi.
Добре. Володько не промине навiдатися, а восени, як Бог дасть здоров'я,
знов прибуде до школи.
Виходить Володько в далеку дорогу зовсiм раненько. Ледь на свiт
благословля ться, ледь обарвилось небо на сходi, а Володько вже палку .
Ось знайомi хати, сади. Люди ще не скрiзь повставали. Свiжо. Повiва
сухий, схiдний вiтер. Ах, далека та клята дорога. На пiшака аж надто
далека. А чекати, поки при©дуть, нiколи. Речей сво©х не забрав зi собою.
Колись при©дуть i заберуть.
Знов знайомi лiси, пiски, самота. Нiхто в цих лiсах не ходить, нiхто не
©здить. Лише час вiд часу якийсь зачовганий полячок проповзе пiсковою
дорогою сво©ми череватими конятками. Дубовий лiс ще не розвився. Лиш по
землi зеленi трава та розквiтчались веснянi квiточки.
Володько йде швидко. Не зупиня ться, не роздивля ться навкруги, як тодi
восени. Нема часу. Хотiлося б ще цього дня дiстатися додому, але ледь чи
вдасться це. Коли б яку пiдводу нанесло. Присiв би i пiд'©хав би. Ноги
вiдпочили б, а тодi хоч цiлу нiч iти.
В полудень на Зелений Дуб дiйшов. Сiв на пригiрку пiд сосною коло
колодязя i пополуднував. З'©в кусень старо© паски, що лишилася вiд
Великодня. З'©в шматок сиру. Пiсля витягнув з колодязя вiдро води i все те
порядно запив. Дещо прикро з губами. Суховiтер обпiка ©х i вони засихають
та репаються. Ноги також промовляють за себе. Поки йшов - нiчого. А сiв,
посидiв i вставати не хочеться. Так би й сидiв тут до ночi. Ах, як при мно
було б тепер присiсти до кого-небудь i пiд'©хати.
Як на тоте з гори затарабанив вiз i з-за кущiв ви©хала якась пiдвода.
Володько зрадiв. Подивився на конi. Зда ться, шустрi стригуни. Ще зовсiм
молоденькi, але нiчого собi. На возi дебелий обвiтрений дядько.
На бiльше Володькове щастя дядько пiд'©хав до колодязя i почав напувати
конi. Володько визвався витягнути води. Дядько недовiрливо з-пiд
насуплених брiв подивився на хлопця i мовчки погодився на це. Володько
запрацював, викрутив кiлька вiдер i налив повне корито. Конi п'ють, а
дядько посвистом пiдда ©м смаку. Дядько все ще мовчить, загнузду конi.
Володько також не знаходить вiдповiдних слiв для розмови, хоч розмовитися
необхiдно.
Нарештi дядько пита :
- А ти звiдки будеш?
- О, здалека. З Тилявки.
- З Тилявки? А де то ? - байдуже, поволi пита далi. Володько коротко
i ясно вдовольня його цiкавiсть. Дядько поправля на конях шле© i сiда
на вiз. Пiдвезе? Не пiдвезе? Треба сказати. Нi. Не поверта ться язик. А
дядько вже руша .
- Чiпляйся там iззаду,- вже на ходу кида дядько. Володько миттю
виковистову нагоду. Пiдбiг, пiдскочив i присiв ззаду на голiй дошцi. Коли
хлопець уже садить, на дядька находить сентимеят.
- Сiдай, чу ш, зручнiше. Тягни он опалку пiд себе.
-- О, менi й так добре. Дуже добре. Оце трохи пiд'©ду. Чортовi ножиська
болать, зна те...
Але дядько, видно, наговорився вже вволю i бiльше не ма бажання.
Дорога саме йде в долину i дядько нагнав конi. Володько рiвно ж не виявля
великого бажання провадити розмову з таким насупленим типом. Iдуть
трусячком. Дорога м'яка пiскувата. Володько вдоволений. Не зна , куди ©де
дядько" як далеко вiдвезе його. Все одно. Коли дядько звертатиме туди,
куди Володьковi не по дорозi, хлопець зiскочить з воза i все.
Пере©хали долину. З обох бокiв дороги поруб. Ще перед вiйною почали тут
рубати лiс, наставили гелеток, стосiв, кiз i так залишили. Вже засiявся i
пiдрiс молоденький запуст. У запустi безлiч рясту, спiвають птахи. Дорога
зводиться пiд гору. Коники звiльняють бiг i йдуть ходою. Дядько щось
мiрку , кива головою i зверта ться пiвзворотом до Володька.
- А. того... Ти ж звiдки того... Йдеш? То ж Тилявка аж десь отуди...
пiд того, пiд Крем'янець.
- Я йду з Дерманя. Перерва. Мовчанка. По хвилi:
- Аааа! З Дерманя. То десь того... отуди, як до того... Отуди пiд
Здовбуново.
- Еге. Коло Мизоча.
- А того... А що ж ти там... робив?
- Я там учився. Там школи. Там семiнарiя,- не проминув похвалитися
Володько.
- Семiнарiя? Ого! То мусять бути того... великi училiща. То ти,
значиця, з отих, як його... Зо студентiв. Ой тi студенти... Я б ©х коли б
узяв. А добре, що нiмцi прийшли. й-бо, добре. Там люди того...
скаржаться, а я кажу: добре i шлюс.
- А то ж чому?
- Порядок зробили. Чому? Вiн ще того... чому, пита . Я б, коли би був
яким мiнiстром, чи там урядником, то того... зiбрав би отих самих
скубентiв та всипав би кожному по двадцять п'ять нага©в, i май.
- А то ж чому ви так на студентiв? - осмiлю ться запитати Володько.
- Чому. Вiн ще того... пита . А революцiю хто робив? Хто, спрашу ться?
Студенти, каторжан . А ще соцiлiсти. Тож нацiя. Скинули царя i порядку
нiкакого. От так все на вспас, твойо-майо. Ганархiя повна. Вилiзе тобi на
бочку такий горлатор, розверне ротиська i репету ... А до роботи вiзьми,
то його, не бiйсь, i гаком не затягнеш. Бо вже у студентах побував, на
каторзi. Там усе за дурничку. Там не треба рано вставати, йти в поле,
орати, сiяти. Там сiв собi, закурив делiкатну папiроску i попльову . А наш
брат, землю верни. Наш брат, пiт лий. Наш брат, рийся в гною, як отой жук
подорожний. От яке то правл нiя. А коли ти чого добився, так вiн тобi в
очi тво©м трудом цвiрка .
Дядько зовсiм розiйшовся. Кострубата, тяжка його мова розгладилась,
набрала мiцi, вогню. Володько просто захопився.
- I добре,продовжу дядько,- що прийшли нiмцi. Вони б'ють наших хахлiв.
То iстинна правда. Вчора, кажуть, у Шумську сто©ть на греблi ©хнiй
патруль. де мужик. "Гальт!" - кричить той. Це, нiби по-©хньому все одно
що стой. Це в них так. Але наш що. Що мужик понiма . Йде собi, та й годi.
Нiмець як пiдбiжить, вихопив з тако© кабзульки якогось патика i давай
молотити дядька. Збив, збив i ще на гавпвахту потяг. Так-то. Але порядок
завели. Тепер тобi от не пiдеш, куди очi бачать. Тепер гальт, цурiк, то
роби, а то не роби. де клятущий конем, пiд'©хав до криницi, вийняв
градусника i воду мiря . Каже, щоб коневi в зуби зашпори не зайшли, щоб не
дуже холодна була вода. Воно-то в нас у криницях води не грiють, але
дивись, сто чортiв його матерi, який тобi порядок. I нам того треба. От
чого нам треба. Порядку. Був цар, був вратник, був порядок. А тепер що
стало? Каторга пiшла порядок робити, а тож звiсно...
Володько й собi перейма ться розмовою. Спочатку легко, далi все певнiше
i певнiше почина перечити дядьковi. Вiн, мовляв, тi © думки, що порядок
потрiбний... Це призна кожний. Але щоби вмiти порядок робити, треба
вчитися. Не всi вчаться тiльки на те, щоб закурити делiкатну папiроску й
попльовувати. Були й такi, але вони приносили бiльше шкоди, нiж добра.
Тепер учаться на те, щоб вмiти краще жити, краще господарити, краще уряди
вести. Цар. Воно правда, що за царя був порядок, але який. За царя мали
право тiльки однi. Тi могли вчитися, тi могли уряди займати, а iншi
нiчого. Десь там якийсь мужик мiг достукатися чогось лiпшого. Але то
коштувало його багато працi та намаги, бо мусiв сам, сво©ми силами
пробивати собi дорогу. А за дворян, за багатих людей грошi робили. Дядько
слуха уважно. Пiсля зазнача :
- Воно то як розсудити сознатiльно, ти ма ш правду. Але зачем робити
революцiю.
- Революцiю роблять для того, щоби дати право всiм без роздiлу. Всiм
класам народу.
- Еее! - махнув рукою дядько.- Када нема порядку, то й право нипочом.
Перш треба навчитися порядок робити, а тодi право давати. Так я думаю.
дуть все далi i далi. Володько вдоволений, що може стiльки пiд'©хати.
Ось уже Гiсерна. Ще один великий пере©хати лiс, i там Москалiвка. А далi
поля, бита дорога. Дядько переходить з полiтики на господарськi справи.
Пита Володька, хто його батько. Диву ться, що той такий самий господар,
як i вiн, а задумав так марнувати свого сина. Володько знов перечить. Вiн
намага ться пояснити дядьковi, що вiн зовсiм не збира ться вчитися на
пана, а тiльки, щоби бути розумнiшим, щоби вмiти лiпше господарювати.
- Ееет! Для того вчитися не треба. Дай менi тiльки досить поля, то я
тобi без науки докажу, який з мене господар.
Володько знов перечить. Вiн згаду отих самих нiмцiв, яких дядько так
вихвалював. У них, мовляв, усi люди вчаться, тому вони й порядок знають.
Дядько, видно, призна Володьковi рацiю, але перечити не переста .
- Не кажи. А я тобi скажу. У них вже то в кровi. Так!
Володько знов перекону , що й нiмцi не завше в себе мали порядок. Були
й у них заколоти i революцi©. Але вони вчилися, всi вчилися, i тепер вони
у всьому толк мають.
Пере©хали Москалiвку i ви©хали на поля. Пiски лишилися в лiсках. Знов
чорнозем. Зi сходу дме прудкий вiтер. На полях вовтузяться люди. Орють,
сiють, скородять. Нiде не видно революцi©. Ген на пiвдень у соняшнiй
далечинi бiлiють якiсь хутори. Пiд'©жджають до Васьковець. У селi
неймовiрне болото. Колеса грузнуть до маточини. Конята ледь тягнуть воза.
Дядько ла ться. Нарештi вилазять iз брудних Васьковець i наближаються до
Шумська. Якось дивно. Володько найбiльше зна цi мiсця ще з тих часiв,
коли тут було скрiзь повно люду, обозiв. Тепер порожньо, тiльки здалеку
видно, на головному мостi греблi сто©ть нiмецький патруль у шоломi.
Ви©хали на шлях, що йде на Крем'янець, i дядько зупинився.
- Ну,- каже вiн,- тепер ми розминемось. Я ©ду отак через мiсто, а тобi,
зда ться, сюди на Крем'янець.
Володько дяку i злазить. Дядько зовсiм подобрiв i шкоду , що не може
далi пiдвезти. Але, може, хто буде ©хати з мiста i Володько знов
попроситься.
Нiчого. Володько i так вдоволений. Вiн зовсiм вiдпочив i, коли
прийдеться йти пiшки, також не бiда. Ще раз подякував i йде.
Сонце ще досить високо. Хотiлося б йому до заходу сонця добитися до
дому. Йде через село Рохманiв. Дорога тут лiпша, виложена дерев'яними
кругляками. Побiч здебiльша жидiвськi, обiдранi хати. Виходить у поле.
Вiтер сильнiша , напира ззаду i помага йти. День, хоч весняний, але
непривiтний, холоднуватий, сiрий. Уста зовсiм порепалися. У ротi й у носi
висиха . Ноги вiдпочили, i тепер майже не чути втоми.
Як завжди, так i тепер, Володько виразно помiча змiну кра©ни i людей.
Там, за лiсами, коло Дерманя, йому значно бiльше подоба ться. Якiсь
яскравiшi, виразнiшi люди. Цiле життя якимсь дзвiнкiшим вида ться. Тут
сiрiше. Села тут i не бiднi, але вигляд ©х надто простацький. Люди
здебiльша байдужi. Тут i революцiя не так помiча ться. Нема тих великих
сходок, нема промовцiв. Землi i тут домагаються, але не так пристрасно. Де
причина цього? Не треба далеко за нею ходити. У Дерманi школи, монастир. А
тут... Тi маленькi пiд солом'яною стрiхою хатини, що звуться школами, хiба
то школи? А он Жолобки, Угорське i багато iнших подiбних, скiльки стоять
на землi, не бачили в себе школи. Не диво, що й люди тут сiрi, лишайнi,
розчухранi, мало не дикi.
На вечiр Володько дома. Смерка . Ще здалека почув його собака Пундик i
вибiг назустрiч. Зворушливi обiйми, пестощi. Он рiдний хуторець. Садочок
розроста ться, а навкруги поле. Вiтер свобiдно шуга , б' ться об мури
хлiва i хатини, на клунi мiсцями позривало снiпки i майже зовсiм зiрвало
стропа.
Володько входить до хати. Там одна мати з Василиною. Привiтався,
поцiлував матiр у руку. Стара заметушилася. Вона зовсiм не сподiвалася, що
той прибуде.
- Яка низенька хатина. А плита. Зовсiм низька. Мало не по колiна,- каже
Володько.
- Бо ти вигнався,- радiсно зазначу мати,- Було таке кордупленя, а то
дивись...
Володько аж тепер помiча , як багато вiн за зиму вирiс. Тепер вiн мало
не парубок. Справжнiй "скубент". I делiкатностi набрався. Все тобi так
зручно в нього виходить. Навiть мова злагiднiла. Не така уривна,
кострубата.
Зовсiм смерком приходить з поля батько. З ним Катерина. Хведот ще
ходить до школи, а пiсля школи пасе товар.
Батько побачив Володька i першим йопэ словом було:
- Ну, так уже прийшов? Розпустили?
Володько привiтався з батьком так само, як i з матiр'ю. Поцiлував
брудну батькову руку. Вiн боявся одного, що застане батька дуже слабим.
Але тепер нiчого такого особливого не помiтно. Батько ходить щодня в поле,
працю .
При вечерi коротка розмова. Володько показу свiдоцтво. Батько взяв
папiр у руку, подивився i зараз повернув. Не сказав нiчого. Володько
вдивля ться тiльки у вираз батькового обличчя. На цей раз усi прикмети
вказують, що батько вдоволений. Далi вiдпочинок, гасне лампочка. Володько
аж тепер чу сво© ноги. Але нiчого.
Другого ранку Володько вже в полi. Знов вiтер, рiлля, жайворонки. Знов
простiр i рiдна, чорна земля, а Володько син ©©, справжнiй син
найсильнiшо© з матерiв.



VIII

Шалi весна. Цвiтуть i одцвiтають сади. Земля жене iз себе силу велику.
Ростуть i хвилюють жита. Небо наганя потопу сонця i дощу.
Володько господарить з батьком. У його розпорядженнi конi. Чудеснi
"казьоннi" тварини з таврами на стегнау. Кара блискуча кобила i гнiдий
кiнь-киргиз, ©здить ними до лiсу, возить гнiй, водить на пашу, до води...
Особливо подоба ться Володьковi "кiргiз". На ньому чудесно iдеться верхи.
Всiвся, гикнув i понiсся стрiлою.
Село швидко мiня ться. Вернулися з вiйни Стратон, Кузьма, Iван. Не
вернулися тiльки Хомiв Мирон, Тарасiв Василь i Ониськiв Нестор. Це з
дерманцiв. Iз сiльських не вернулось багато. Матвi вого Василя також нема,
але вiн ще служить у якомусь укра©нському полку. Недiлями знов збираються
селяни в Матвiя i ведуть розмови.
Одного разу поиходить вiстка, що в Ки вi змiнилася влада. Настав якийсь
гетьман. Що то таке - нiхто не вiда .
"Плохо д ло". По мiстах якiсь гайдамаки завелись. Одягаються в таке
тобi рябе. Червонi штани, синя блюза. Просто, як циган який. А по селах,
кажуть, карательнi "отряди" пiшли. Скрiзь, де тiльки пан був i де люди не
вглядiли панського майна, тепер бiда. Приходять, чу те, збирають людей,
лежать по черзi на стiлець, скидають штани i сиплять по двадцять п'ять
кожному. Це тобi не жарт.
Матвiй з приводу того так висловився:
- Воно дурне правл нiя. Що там за гетьман i хто вiн - не зна мо. Але
коли б вiн мудрий був, не допустив би, щоб його люди i пiд нього таки
копали яму. Як не кажiть, а проти народу не можна йти. Не можна народовi
волю велику давати, але ж не можна над ним канчуком правити. Треба, щоби
було справедливо. Розiбрали ма тки. Бо вiйна прийшла. Революцiя. Нащо до
революцi© гнали. Дума те, що революцiю робили революцiонери. Нi. Офiцерня,
паничики. Оцi самi, що тепер по селах ©здять i народ нагаями порють, поки
©х не вишпурнуть пiд сто чортiв. Ех, я казав i кажу. Люди не бачать
правди, а вона . правда. Всiм досить мiсця на землi, тiльки треба
вмiти розумно i чесно жити. Скинули царя - добре. Бо цар не був у себе
паном. Не був хазя©н. Вiдiбрали помещикам землю - також добре. Бо хiба ©м,
отим паничикам, вона потрiбна. Яке государство буде терпiти, щоби такi
обшари землi марнувалися. А по-мо му, коли пом щик добрий господар, хай
господарить. Нi,забрати йому землю i вiддати чесним господарям. Бо землi
таки мало. Це призна кожний. Але коли би добре та до ладу ©© роздiлили -
всiм хватило б. А найважнiше: земля належить тому, хто ©© любить i на нiй
добре працю . Государство буде тодi багате, як усi будуть працювати...-
хто б вiн не був. Чи то пан, чи мужик, без роздiлу... I треба дивитися не
на того, хто ма , а на того, хто не ма . Прийди i запитай його: а чому-то
ти не ма ш? Вiн тобi скаже: так i так. Я ось маю дуже мало землi, багато
дiтей. До старости, до громади: люди добрi? це працьовита людина? це
чесний хазя©н? Так, скажуть люди. це чесний i справедливий чоловiк, не
злодiй i не п'яниця. Йому треба без викупу дати землi. Хай ма собi i
дiтям. Норму на все. А коли це злодiй, гультiпака, пролiтарiят усього
свiту, геть iз ним. Государство вiд такого все одно нiчого нiколи не
дiстане.
Те саме i з панами. I мiж тими такi самi. Однi ведуть хазяйство,
працюють, iншi по заграницях грошики протринькують, з лярвами гуляють,
людей зневажають, Бога поганять. Вiдняти землю таким i баста! Без викупу!
Хай iде собi i що хоче робить! Хоче, за працю береться, хоче, здиха ,
хоче. Божим духом живе.
А ще треба народовi просвiток дати. Це дуже важне. Темний народ
по-темному робить. Колись, розказують, цар i пани не хотiли народу вчити.
Кажуть, думали, темним народом легше правити. Передумались. Не по тiй
лiнi© думали. I звiрина тресована потрiбнiша, нiж дика. А ми ж, як-не-як,
люди. Ми також не худоба i розум ма мо. Сво©м розумом, без помочi
доходимо: так, а не так потрiбно. I коли би вчили нас, не було б
революцi©, не було б отих грабункiв, отих злодюг i справа, i злiва. Бо
зараз не чеснi люди бiй ведуть, а, пробачте, тi, що не працювати, а
грабувати хочуть. От що. В тiм-то й бща. Кажу, люди мо©! Бiда тепер тому,
що всi чеснi люди не хочуть кидати отi © само© землi, яка вже для них не
радiстю, а прокляттям ста . I ще найважнiше, що нема в тих людей шани до
себе, не чують сили сво ©.
Старий я вже i не маю сили починати все наново. Але я вже бачу, що
треба робити. Свiт новий наста i ми, хто зна , чи будемо в ньому голос
мати. Але дiтям сво©м наказую: дiти! Мусите перш, нiж торкнутися землi,
пiзнати себе. Вчитися мусите. Всi до одного. Чу те? Всi до одного. Не на
панiв учитися, а на господарiв, на докторiв, на потрiбних i чесних людей.
От воно. А то здоровий чоловiк землю рив, а гультяй з паном власть
держали. I вони вмiють держати ©©. I тепер гультяй з паном бiй веде,
грасу по наших полях, по нашiй працi, а ми сидимо i мовчимо. I нас
затопчуть, бо ми ще не вмi мо обстояти за себе. Але кажу: правда завжди
наверх вийде. Прийде час, i ми, люди мо©, чи нашi дiти до голосу прийдемо
i сво государство востановимо. Це стане, бо ж iнакше не можна буде жити.
Солодко i радiсно чути Володьковi розумування батька. Може, вони i не
такi, .як треба, але вони все-таки правдивi. В них нема фальшу. I головне,
вiн дiйшов до цього сам. Нiякi книги, нiякi вчителi чи оратори. Боже мiй.
Скiльки в цiй людинi розумного, доброго, справедливого. Яка непереможна
воля жити. Всупереч усьому. I не тiльки жити, а рости, ширитись.
Ось не встигли одгримiти гарматнi перегроми i Матвiй знов зводиться на
цiлу свою величину. Поширилися чутки, що деякi пани поспiхом землю
розпродують. Кажуть, що й угорський пан хоче продати добрий шмат поля i
лiсу. Одно© недiлi Матвiй бере в руки палицю i ступа сво©м розмашним
ходом на Угорщину. Пiшов i оглянув молодий запуст. Кусочок чималий. Цiлi
двадцять десятин в одному загонi. Цiна, кажуть, тисячу карбованцiв
десятина. Це ж просто даровизна. Купляти!
Люди кажуть:
- Ее, зна те! Хто його зна , як ще воно буде. Дума те, що той гетьман
вдержиться. Наврат. Раз проти народу - баста! Тут чоловiк стягатиметься,
купуватиме, а прийдуть iншi й вiдберуть. Нi. Таки лiпше вже зачекати.
Вагання Матвiя збiльшу ться i збiльшу ться. Вчора перед вечором заходив
Стратон.
- Дайбо здоров'я! Чули, що зробили з Мощаницею? При©хав он з Дерманя
Титко. Чорно зробили. Нiмцi. Це останн слово вимовля Стратон та мничо.
- Чужа кров, що ж... А що робить наша власть? Кажуть, Таксарi почали за
сво© розбитi тартаки впоминатися. Воно понятно, але, що можна зробити
таким способом, як вони задумали. Послали в село нiмцiв, щоби контрибуцiю
для жида стягти. Мощаничани виставили за селом кiлька "пулiмьотiв" i
сипнули по нiмцях, бо ж зна те... Коли вже вони прийдуть стягати
контрибуцiю, не проси змилування. Зате, по кiлькох днях, до села прийшла
цiла нiмецька рота. Виловили матросiв i iнших главарiв, зачинили ©х у
магазинi i живцем спалили. Кажуть, живих людей у вогонь кидали.
Матвiй подумав.
- Не вiриться, щоб це правда була. Де ж видано, щоб живих людей палили.
- Ну, зна те. Хто його зна . Титко каже, що йому самi мощаничани
розказали. Все, каже, село розбiглося. Хто куди бачив. I кобто покарали
винних. А тож невинних якраз; бо хто винним чувся, хiба дурний дома
сидiти.
- Нi,сказав Матвiй,- Не втрима ться ця вдасть. Он усе бiльше про
большевикiв гуторять. Тi золотi гори обiцяють, а цi вiдразу з нагаями та
канчуками заходилися.
Вiд цього часу Матвiй занехту думку про нову купiвлю землi. Вiн весь
стурбований. Оповiдання Стратона вплинуло на нього надзвичайно. Вiн зна
Мощаницю, зна людей з не©. Колись навiть купив у одного мощаницького
дядька корову. Дивний свiт для Матвiя настав. Незрозумiлий. Вiн знав свою
силу i вагу i вперто, смiливо йшов вiд перемоги до перемоги. Але настають
часи, що вимагають iнших сил i iнших борцiв. Матвiй розумi це, але не чу
бiльше сили вступити в лави нових змагунiв. Вiн почина розумiти, що
змагання тепер не за землю, ту, яку вiн десятини сточував та тiсний
родинний вузол в'язав, а за право влади над тi ю землею. Вiн поволi
почина розумiти, що й вiн не був паном сво©х мрiй, а був вiн лиш
знаряддям якихось вищих вiд нього сил, якi щойно тепер зводять жорстоку
боротьбу за втримання влади над ним. А що ж вiн? Невже вiн чесний,
справедливий працiвник, що рiс, як росте дерево знизу доверху, не ма сили
озватися за право сво ? Мабуть, так. Мабуть, не ма вiн тi © сили. Вiн не
ма змоги вiдорватися вiд скиби, з якою цiлинне зрiсся. I тому ходить вiн
тепер якийсь безрадний, якийсь пригноблений.
За пару днiв прийшлося по©хати до Кордишева до млина. Ви©хали з
Володьком раненько. Дзвiнкий лiтнiй ранок. Тиша. Сходить потужне сонце.
Лiс жолобецький спiва небуденну пiсню, хоч вiчно одну i вiчно незмiнну,
©дуть долиною над рiчкою. Над рiвною зеленню лугiв вигойду ться туман.
Зрiдка вилiтають з молодого очерету чайки, попадають пiд зливу раннього
промiння i там виблискують срiблом сво © барви. Якi вони вперто
неспокiйнi. Скiльки настирливостi. Хижi ©х голоси скаржаться i плачуть
сердитим плачем.
За цiлу дорогу мало зустрiчають людей. Не видно революцi©. Зда ться,
вiдгула вiйна, вернувся мир, спокiй. Он на лiвому схилi долини хвилю ться
пшениця жолобецького пана. Мiж нею цвiтуть волошки i червонi маки. На лузi
та очеретi цвiте дика коситинь. Спокiй.
Коло млина, як звичайно, завiзники. Сидять на сонцi селяни, курять,
регочуть i очiкують сво © черги. Знаходяться такi, що знають Матвiя.
- Ааа, дайбо здоров'я! Як ма мось? Що доброго, дядьку Матвiю?
- Та звичайно. Доброго тепер не жди.
Матвiй з Володьком зносять мiшки, важать ©х. Завiз великий i зараз
змолоти не вдасться. Прийдеться залишитися на нiч. Ось тiльки пiдживляться
конi, й назад. Володько по©де, а Матвiй залиша ться.
Поки пiдкормлюються конi, Володько йде оглянути млин i став. Дещо
нагаду йому Лебедщину, але тут став значно бiльший, глибший. Стависько
також велике. Вода в ставу чиста так, що видно дно i згра© рибок. Над
ставом крутяться i кигикають чайки. Володько сiда на самому кра чку
дерев'яно© запруди i вдивля ться в прозору воду. Онде лiзе рачок. Так
давно не бачив цих цiкавих тваринок. Йому при мно сидiти так на сонцi i
бачити життя, що нагаду дитинство. Але разом, яка велика рiзниця мiж
теперiшнiм i колишнiм. Як неймовiрно далеко пiшло життя наперед. За цей
час вiдбулася вiйна, почалася революцiя. Мiняються влади. Змага до
самостiйностi його пробуджена кра©на i от-от здобуде цю самостiйнiсть.
Вона вже вважа ться самостiйною i Володько ©© громадянин. Вiн уже це
розумi i йому навiть при мно це розумiти. У нього влива ться якась
частинка гордостi вiд того розумiння. Цей млин, цi люди, цей став - все,
все навкруги це Укра©на, i навiть отой рачок у ставу, це вже багатство
Укра©ни. Як радiсно, як при мно. I дарма, що он тi селяни так мало
почувають себе господарями сво © держави. Вони не можуть цього почувати. В
них нема такого радiсного, при много чуття.
Матвiй покликав Володька. Хлопець сам незчувся, яким чином виникли в
нього такi думки. Все це навiяв спогад дитинства. Вiн зiрвався i пiшов до
батька.
- Ну, так по©деш до дому,- сказав той. - А завтра рано при©жджай.
Володько вiдчiплю опалку, гнузда конi. О, ви, мо© добрi конi, дума
вiн. Гладить блискучу пружну шию каро©. Вона дивиться на Володька добрим
байдужим поглядом. Киргиз також не перечить нiчому, ©м обом байдуже. Вони
пройшли вiйну, пережили дуже багато. Зазнали цi тварини всячини, i коли б
не купив ©х Матвiй, ©х костi напевно валялися би по ярах разом з тими,
яких цiлi стоси отут валяються та свiдчать про прикрi часи. Добрi, щирi,
спокiйнi тварини.
Володько любить сво© конi. Нема причини ©х не любити. Вiн сiда на вiз
i iде. Шкода гонити конi, а часу досить. Коло хуторiв Ляхiвцi доганя двох
гайдамакiв. Вiн вперше ©х бачить. Не мав якось нагоди бачити, й аж тепер,
невiдомо звiдки, вони тут взялися.
- Стой! - рiзко гука один з них.- Куда д ш, маладой человек?
Володько зупиня конi й поясню .
- Харашо! Так i нас с сабой подв зьош! Пригай, Мiтька! - звернувся вiн
до свого товариша.
Володько перечити не бажа . Пiдвезти ©х не така бiда. Гайдамаки щось
там лаються, що мало соломи на вiз намощено. Володько поясню , що вiн з
млина iде. Одвiз мiшки, тому не мiг набирати бiльше соломи.
Гаразд, ©дуть далi. Володько трохи диву ться, що гайдамаки розмовляють
по-московськи. Ну, але що тепер дивуватися. дуть. Яке йому до них дiло.
Перед Жолобками один з гайдамакiв зверта ться до Володька:
- Слиш, козак. Ти атв зьош нас с водня до Кременца. Лошадi iм ш
харошi . А что, анi казьонния?
Володько чу i зна , до чого той провадить, але мовчить i не
огляда ться. "Казьонни "! Тодi коли вони сновигали по полях, грузли в
снiгових заметах, гибли, мов мухи в осенi...
Не бiйсь... Тодi вiн один з другим не бачив, що то "казьонни ". Вйо! I
Володько чомусь злiсно хльоска по конях батогом, нiби тi щось виннi.
- Не можу я вас везти сьогоднi до Крем'янця,- раптом смiло озвався
Володько... Гайдамака пiдняв голову.
- А почему?
- Бо не можу!
- Ето не аргумент... Пав зьош... Да, да. Пав зьош, пав зьош! Н то ми i
лошадi тво© канфiску м... Ета казьонни .
Володько далi насуплено мовчить. Що казати. Вiн дуже добре розумi тих
нахабних i дурних парубкiв, може, зi сусiднього села, якi живуть скорше
iнстинктом, нiж розумом. А раз мають револьвери при боцi, що ©м тодi на
перешкодi дещо поглумитися над безборонним.
I ще змiцнився Володько у запозиченому вiд батька переконаннi, що нiхто
тепер, по вiйнi, не дума творити порядку. Нема сили в людей, щоб наново
взятися за працю. I хто би то не був, чи ось цi гайдамаки, чи большевики,