Самчук У.. Волинь

в колiнах подригують. При тому дода "таку-го-ма" i чвирка кутом рота.
Цi два й Сергiй з Володьком якось одразу зiйшлись i злилися в одно.
День-денно Володько вiдвiду ©х. Мова. Слова, смiх. Щодень те саме, мов
крапля, що твердий камiнь довбе.
I цього вечора зайшов Володько. Застав усiх.
- Ааа! Здоров, Тимоше! Ха-ха-ха! Не пiдступайте, не пiдступайте! Знаю
вашi намiри! - наподоблю Никон вчорашню гру Володька.- А ходив батько до
волостi? Ха-ха-ха! Добре! Добре! Смiху-у! Нашi дiвчата боки рвали. Ну, а
що тепер?
- То как я бил у солдатах,- почав Кiндрат,- i стояли ми у Вiльнi. Дали
нам преставленi . От було смiха.
- Смiха то смiха, хлопцi,- сказав Володько.- Ось нам треба про щось
iнше подумати.
- В рно! - зазначив Кiндрат.
- Нам треба, братва, читальню,- сказав Володько й подивився по всiх
обличчях. Нiхто нiчого не казав. Настала тиша. Тiльки по хвилi заворушився
мовчазний Сергiй i докинув:
- Це треба.
- Ну да! - проговорив i Кiндрат.
- Далi нiчо. Можем,- зазначив i Никон.
- Мусим виписати хоч одну газетку,- докинув Володько ще одне полiнце.
Згорить то згорить. Але пiсля цього настала довга, вперта мовчанка.
- А де ж грошi? - ляпнув нарештi Кiндрат. Володько подивився знову по
всiх обличчях. Никонове було байдуже. Йому хотiлось закурить i думав, де б
дiстать папiрка. Кiндрат вiдговорив сво й досить. Пiднiмав правого чобота
й бурчав:
- Ну й проклята грязюка.
Сергiй посмiхавсь у вус. Дивився на Володька з-пiд лоба й ловив його
думку. По часi вiн сказав:
- Грошi . А не стане - зложимось!! Це вийшло зовсiм певно й вiдважно.
Але Никон i Кiндрат ще бiльше замовкли, а Володько сказав:
- Ну, а що там на селi? Гуляють хлопцi?
- Гуляють! Аж курить! - одразу озвався Кiндрат,- В суботу у Химки
весiлля. Тараска вчора витягнули з болота ледве живого. Напився в мозок.
- А Йон знову побив людвищан. На другу недiлю збираються до Башковець,-
сказав Никон.
-Хто?
- Антiн, Iлько, Йон, твiй Демид. Там весiлля...
- I не бояться. Хiба тамтi забули за празник?
- Кого нашi бояться? Коли до чого - Йон пiдступить: тарах в зуби, i
справа скiнчена. А дiвки аж пищать. Йон двом нараз голови розбив. Тарахнув
дрюком, вправо, влiво!.. Було смiху.
- Десять пляшок, кажуть, випили...
- Було. Дай, Сергiю, папiрка!
- Не маю. Хiба з газети.
- Давай хоч бiбулу. Треба б купити папiрка.
- Завтра йду до Крем'янця. Можу купити,- сказав Володько.
- Йдеш до мiста? - перепитав Сергiй,- Пiшки?
- Так.
- Чекай до середи. Буде ярмарок. Пiд'©деш, ще й чарку вип' ш,- сказав
Кiндрат, посмiхнувся.
- Нi. Йду завтра. Вибори будуть, голосування.
- Ого! А це ж куди вибори? - здивувався Кiндрат.
Володько почав пояснювати. Кiндрат i Никон деякий час слухали, але
пiсля почали все виразнiше проявляти байдужiсть. А Сергiй все сидiв, все
мовчав i все посмiхався. Вечiр тягнувся мляво. Володько почував велику
втому, розпитався, що зробили з дошками й чи розчистили клуню, та
вiдiйшов.
Була чорна, осiння нiч. Неба зовсiм не видно. У глибокiй темнотi грузли
хати, i тiльки десь-не-десь проривалось кволе свiтло з вiкна. Коло Габеля
стояло кiлькох людей, а в шкальнi ясно свiтилось i було гамiрно.
На другий день Володько вiдiйшов до Крем'янця. Погода все псувалась i
до вечора почав сiяти дрiбний дощ. Дорога розбилась зовсiм. Втомлений i
голодний вернувся Володько аж iiiзно вночi, а вже до рання на магазинi й
на всiх видних мiсцях були мiцно налiпленi плакати. Час вiд часу перед
ними хтось зупинявся й довго, вперто читав.
Але за пару днiв коло тих плакатiв з'явилися iншi. Володько зустрiв
Сергiя.
- Не зна ш, хто то поналiплював оте? - показав один зiрваний з числом
двадцять два.
- Козак,сказав Сергiй,- Вчора в нього була нарада. Сидiв комендант,
вiйт. Довго пили. Кiндрата також по©ли. Пiсля вiн i порозлiплював...
- Кiндрат?
- Вiн. Але я зустрiв його й кажу: дурний. Будеш оте розлiплювать? "А
що?" - пита . Сховай на оселедцi. Вiн порозлiплював кiлька, а решту ми
сховали. Бачив, як порозлiплював? Вiтер вже, напевне, ©х пiдiбрав.
- В недiлю в Крем'янцi вiче. Не хотiв би пiти? - сказав мiж iншим
Володько.
- В недiлю? А весiлля?
- В суботу вiдтанцю м, а в недiлю махнем. Нi? Це варто, Сергiю.
Сергiй замовк. Думав, що ма робити. Умовився з Мокриною, що буде
танцювати на весiллi, аж тут перешкода.
- Добре! - викрикнув Сергiй по часi й трiпнув правою рукою.- Пiдем!
Днi поволi тягнулись. Сльозливi, похмурi днi. Сiяв дощ, шумiв вiтер.
Дерева вертiлись то вправо, то влiво, на всi боки, мов дiвчата на весiллi.
Спадало листя, летiло з вiтром, куди той хотiв. Поля пустiли й пустiли,
нiби забутi й залишенi. Навiть пастушки трималися лiсу й запусту угорських
хащавин. Там тепер весь час курiло, звiдки неслися виспiви Кузьмово©
Христi, там десь бебкав Ех-то©в нiмий, що, не дивлячись на свiй вiк, все
ще пас худобу. Кузьма також не мав пастуха, через те вигонила Христя.
Часом приходили туди парубки, починались жарти. Пiд деревом горiло велике
багаття. Дим вився навкруги, а з галузок скапували краплинки роси на
голови.
Володько любив такий час. Пригадував сво хлоп'яцтво, i тягнуло його
туди, до веселого товариства. Але не мiг вiдважитись пiти туди. Зовсiм
вiдбився вiд сво©х, вiдучився з ними говорити, не знав, що ма з ними
робити.
Йшов сам у поле, у лiс... Блукав по запустi й придивлявся до всього.
Ось пень, що його зрiзали колись з батьком. Рiвний, гладенький, вогкий. До
нього прилипло кiлька палькатих, порудiлих кленових листочкiв. Он той вже
встиг обрости пасинками. Там далi гурт струнких осичок. Листя ©х вже майже
осипалось, тiльки трохи лишилось, але й те весь час хвилювалось, тремтiло
й, здавалось, ось-ось одiрветься. Коло деяких пнiв росли купами опеньки.
Не хотiв ©х збирати, бо не думав скоро вертатись до хати. Чув себе добре
на самотi з природою. Якась солодка туга входила в душу. Все бiльшi й
бiльшi думки огортали його. Iнодi вилазив на високий пень, ставав, дивився
перед себе, а пiсля починав спiвати. Голосно, сильно спiвав i сам слухав
свiй спiв, сам ловив його звуки, що летiли далеко, далеко туди, в хащi.
Пiсля йшов глибше в запуст. Ось гарний, захисний куточок, обставлений
молодими берiзками. Чудовi, веселi дерева. Кора ©х свiжа, бiла, нiби
мальована, тоненькi, бронзовi галузки, легкi, округлi листочки. Помiж ними
клен старий, насiнник сто©ть, нiби для захисту. Ось виглянуло на хвилинку
сонце й пригрiло сюди... Володько присiв на погнилому пнi проти сонця. I
стала перед ним Ганка. Виразно бачив ©© синi, як небо, як волошки, очi...
I бачив усмiх ©©, нiби усмiх сонця, що ось виглянуло з-за хмар у цю осiнню
пору. А в серцi вiдчув солодкий, тремтячий неспокiй...
Спустив голову й опер ©© на руки, впертi лiктями в колiна. Довго
дивився вниз на сво© мокрi, з прилиплим листом чоботи.
Ах, коли б стояла вона тут направду. Коли б дивився отак на не© i чув
голос ©©, i бачив очi... Прийди, кохана, прийди! Не хочу нiчого, лиш
бачить хочу тебе!
Марив, снив, тягнувся в незнане - велике, широке, чарiвно незнане...
Хотiв кохати свiжою, палкою й криштально чистою любов'ю. Такою, як
описують в книжках, такою, як в пiснях спiвають, такою нiжною й разом
твердою, такою звучною й разом тихою любов'ю.
Йшов час, небо все бiльше вiд заходу вiдкривалося, вiтер сюди й туди
розкидав великi хмарини, нiби вони перешкоджали йому кудись бiгти. Нарештi
майже зовсiм розкидав. Небо зiсталось син й чисте, лиш час вiд часу
гналась по нiм хмарина, нiби квапилась догнати тих, що втiкли за обрiй.
Сонце через те зайшло свобiдно й червоно. Весь захiд нiби облився
червоним, а цiлий пригiрок на Чешчинi палав. Володько навмисне покинув
свiй запуст, вийшов на взлiсся, стояв тут, мов стовп граничний, i все
дивився на захiд, на озеро, що половиною вже ховалось у тiнь, на березовий
гай, що на другому боцi долини. Як любив вiн це все. Як на все оглядався.
Як цiкавила його кожна та незначна деревина, нiби вона йому рiдна сестра.
Боявся сам себе через цю дивачну любов, що змiшувалась з iншою любов'ю,
пiсля ще з iншою, сплiталась, зливалась у щось одно. Боявся сам себе, бо
знав, що так як вiн, так не любить нiхто... I що можуть його тут бачити,
можуть сказати людям, а тi будуть смiятись, пальцем на нього показувати...
Скажуть, ледащо, час дорогий марну , бiга , нiби скажений собака, по полях
та по лiсах... Вiд людського ока хова ться, нiби нечистий... Але захiд все
горiв. Кiлька хмарин, мов опали, знову випли-ли десь зовсiм зблизька, нiби
сидiли вони за горою, збурились i пiднялися. Виплили й посунули чистим
небом. Пiсля починало гаснути там, на Чешчинi, озеро сховалось зовсiм у
тiнь. Кiлька ворон летiло з тамтого боку просто на Володька. Долиною
про©хав селянин. Володько провiв його поглядом, хоч той i не догадувався,
що ним хтось з тамто© гори цiкавиться.
Нарештi настав вечiр, i Володько пiшов додому. Боявся тiльки, щоб не
зустрiти батька. Краще не треба. Сьогоднi треба було пiти щось там
заскородити, чи заорати, чи вивезти гнiй... Щось там треба було зробити,
але Володько не зробив. Покинув все й пiшов. Настя бiгала, тупцялась цiлий
Божий день. Матвiй також не дармував. Хведот ходив з кiньми. Василина
прийшла зi школи й одразу взялась до роботи... Тiльки Володько один
вiдбився вiд усiх... Вiдколовся, як громом вiдбита галузка... Зайвий вiн
тут. Хай йшов собi в той свiт, коли не хоче бути дома.
Була це субота. З села долiтали звуки дзвона. Повiтря було чисте, й
звуки свобiдно собi плили й розкладались навкруги. По хатах свiтили лампи.
Родини сiдали до вечерi. Все втихало навкруги й навiть вiтер втихав, нiби
змовився... Досить, мовляв, навiявся. Свято йде, й менi вiдпочить треба...
Бог дозволив йому: ну, йди, спочинь. Але завтра знову вставай рано!
По вечерi Володько знову подався до Сергiя.
Село стояло оповите переднедiльним споко м. По деяких подвiр'ях ще
вештались люди. Десь скрипiли ворота, десь брехав собака, але все це так,
нiби рештки денного гармидеру, що не може нiяк втихомиритись.
Як Володько вже був коло церкви, зачув з другого боку долини
бубнування. Згадав, що там сьогоднi весiлля i що всi хлопцi пiдуть туди,
i, напевно, у Сергiя тепер нiкого нема.
I дiйсно. У Сергiя не було нiкого, крiм його батька Макара. Сидiв,
розкарячивши ноги, на лавi, курив i спльовував на землю. Володька вiн не
зовсiм долюблював, бо той приятелю з його сином, через те на питання, де
Сергiй, сердито буркнув:
- Чорт його зна , де. От десь пошлявся. Може, у Никона. Володько пiшов
до Никона. Це перша сусiдська хата над самою дорогою. Зайшов у сiни й
одразу вiдчинилися однi дверi...
- Сюди! - крикнув хрипливий Кiндратiв голос. Володько зайшов до
маленько© кiмнатки з одним вiконечком. Було темно й непривiтно. Коло
великого столу понуро сидiв Кiндрат.
- А де ж Сергiй i Никон? - запитав Володько.
- Зараз прийдуть,- байдуже вiдповiв i задумався. Робилося зовсiм темно.
Маленька лампочка, що коптiла на поличцi, починала згасати.
- Керосiни нема! - пробурчав Кiндрат i матюкнувся.
- А чому не йдеш у велику хату? - запитав Володько.
- Там сидить Тараско. Никонова мати й сестра в Башкiвцях на весiллi, а
той старий бугайчик суму .
Знову стало тихо. Лампочка дуже швидко згасала й густа темнота заливала
кiмнату. Кiндрат схилив голову на стiл i тiльки час вiд часу матюкався та
добавляв:
- Ах, жизнь, скажу тобi. Сообача!
- А це ж чому? - пробував заговорити веселiше Володько.
- Д нiг н т. Коли б мав деньги... - i Кiндрат не договорив.
У сiнях хтось затупав i по часi вiдчинилися дверi. З темноти чути
Сергi©в голос.
- Кiндрате! вже Володько?
- ! - хрипко, але певно проговорив Кiндрат.
- То клич.
- Ходiм туди! - сказав Кiндрат.- Побачимо Тараска. Вiн продав вчора
хуру нецьок, а сьогоднi повинен пропити грошi...
Обидва встали й через сiни перейшли до друго©, просторо© кiмнати. Над
столом висiла й ясно свiтилась лампа. Коло столу сидiв Тараско. На столi
стояла пляшка горiлки i кiлька головок часнику. Сергiй ходив по хатi, а
Никон порався за буга м[20]. Звiдти також виглядало дво дiтей - хлопчик i
дiвчинка.
- Дай Боже! - привiтався Володько й усiм подав руки.
- Дай Боже! Сiдай з нами! - буркнув Тараско. Увiйшов Никон i принiс на
тарiлцi сала. Привiтався з Володьком.
- Чекали на тебе. Ось у дядька Тараска горло пересохло. Вже й говорити
не може...
- Нi! - сказав Володько.- Пити я сьогоднi не буду. Прийшов тiльки
сказати, що завтра йду до Крем'янця, й може, хто з вас буде менi за
товариша.
- рунда! - понуро проговорив Никон.- Вiд чарки тiльки дураки
вiдмовляються!
- Нi. Я не можу! - твердив сво Володько.
- Дурниця! - вибухнув Кiндрат.- Примусимо! Не будеш з нами, не будем з
тобою! А будеш з нами - хоч у пекло полiзем за тобою...
Сергiй мовчки дивився на Володька й посмiхався. Володько поглядав на
сердитi, суворi обличчя сво©х товаришiв, на чисту, синяву пляшку, на
велику чайову шклянку, що стояла коло не©, i не знав що робити. Вже
наперед чув в собi огидний присмак горiлки, але вiдмовитись не мiг. Iнакше
було б зле. Вiн ще хвилину вагався, але Кiндрат ревiв:
- Брось дурака валять! Как удару кулаком, весь дiм розвалю. Що, ми
вмирати мусимо, чи що?
- Но, но! Що це ти того... Не дiвка ж... - говорив спокiйно Сергiй.-
Сiдай, сiдай. Лий, Никоне! Дай-бо-здоров'я! Ще одну! Одразу по двi.
Загрiтись треба.
Володько випив одразу двi шклянки, сильно крякнув i почав швидко
закушувати салом з часником.
- Молодець! - заревiв знов Кiндрат.- Знаю, що маю дiло з чоловiком.
Лий, Никоне! Дядько Тараско чекають...
Але Тараско не чекав. Вiн вже сам наливав собi повну шклянку, виливав
©© спокiйно в широкий, зарослий дикою рослиннiстю рот i наливав другу.
Пiсля ставив спокiйно пляшку й так само спокiйно закушував. По часi тiльки
буркнув:
- Е-е-е! Чарка, варкою. А все-таки не та... I самогон був лiпший.
Пiсля випили Сергiй, Кiндрат i Никон. На Кiндратi пляшка спорожнiла,
але зараз же з'явилася знову повна. Кiндрат взяв ©©, стукнув дном об лiву
долоню, i корок полетiв мiж образи. Володько одразу почав п'янiти.
Робилося тепло, настрiй пiднiмався, язик ворушився й хотiлось говорити.
- Ну! Чорт з вами! П'ю! - почав голосно,- Але завтра всi до Крем'янця.
- А що там? - пробурчав Тараско.- Ярмарок? Як буде могорич, то й я
пiду.
- Пiдем! - рiшуче викрикнув Кiндрат.- Буде там вiче! Козак заявив - хто
пiде, попаде до жандарiв, але ми раз i на козака плю мо! Ось вип' мо, а
пiсля на весiлля. Гей, козаки! Хто не п' , не наш брат!
- Правду, Кiндрате, кажеш! - ожив Тараско.- Ех! Це як колись було. За
Миколки! Я ще тодi чувсь молодим. До Антоновець, бувало, пiдеш, а там
корчма над шляхом стояла. Блатваки туди заглядали. Часом п'ять коней за
нiч спустять! Грошей було! Ех, було! Що тодi бракувало чоловiковi? Нема
грошей, пiшов у лiс, проробив день, i руб в кишенi. П'ять пляшок - не
пий, а купайся! От були часи!
- Да! - хрипiв Кiндрат.- Дураки були, що революцiю робили. Цар був
все-таки наш брат. Нi? Кажуть, дурак був, але всьо-таки человек. А це саме
главне. Водка була, хлiб був, сало було! Якого чорта ще хотiли? Слабода!
Вот тепер ма м слабоду!..
- Но, но! Досить там. Весiлля втече... - казав Сергiй.
- Не так весiлля, як Мокрина. То ти йди. Нам i тут добре,- перечив
Тараско.
- Нi! - озвався Никон.- Хто як хто, а я не опущу весiлля. Йдеш,
Кiндрате?
- Кiндрат не ваш брат. Коли Кiндрат ходив по весiллях, ти ще на
припiчку кашу ©в,- додав Тараско.
- Нiчого, Тараску! - встав i зазначив Кiндрат.- Тут ще ма те, пийте, а
наше дiло парубоцьке. Пiдем, хлопцi!
Зiбрались i вийшли на двiр. Нiч була темна. На дорозi ще не висохла
грязюка. З високого неба миготять зорi. З другого боку долини доноситься
виразно гра музик. Реве труба, квилить дрiбно кларнет, бубонить бубон.
Володько був п'яний. Хотiлось спiвати, кричати, бiгти. Затягнув якусь
пiсню. Хлопцi пiдхопили ©©, взялися попiдруки та, не оминаючи болота,
пiшли хитаючись вниз.

"Ой, там зiбра-а-а-а-лась бiдна голота До-о коршми гулять!"

- виспiву Володько. За ним реве Кiндрат, Никон, Сергiй. Йдуть поволi,
часу мають досить. Дiйшли в долину, перейшли рiчку, влiзли порядно в
болото. Кiндрат лаявся. Далi йшли пiд гору. Музики все гучнiше грали.
Почали попадатися люди. Ось коло перелазу парубок з дiвкою стоять.
Поприлипали одно до другого й стовбичать хто зна як довго. Товариство
пройшло коло них, навiть не глянувши.
На подвiр'©, де було весiлля, повно людей. Стоять пiдводи, бiгають i
кричать парубки. Володько й товариство одразу подалися на тiк, де
танцюють. Протиснулися через юрбу дiвок, Володько загорнув котрусь i пiшов
ходором.
Дiвчина не знала спочатку, з ким танцю , але поглянула й здивувалась.
Нiхто не сподiвався бачити Володька на весiллi. Всi дивляться й очам не
вiрять. Всi знають його, Матвi вого сина, але ще нiхто не бачив його на
весiллю. А гуляти вмi . Добре танцю . Що б сказав Матвiй, коли б побачив
сина-гуляку? Що б? Нiчого б не сказав. Сам був молодий i сам гуляв. Нi?
Коли скiнчився танець, до Володька пiдiйшли хлопцi. Десь взявся Антiн i
так приязно положив свою руку на Володькове плече, що те мало не
вiдкололось. Але Володько не моргнув й бровою.
- Де в лиха взявся тут? - запитав.
- А що? Хiба тiльки вам тут мiсце? - вiдповiв хвацько Володько.
- Так! Правильно! - загуло кiлька голосiв. Ось i Iлько з Демидом.
Обидва недавно з Торуня вернулись, в гарматниках були, ще навiть рогатих
шапок не змiнили. Ходили мiж дiвками, перебирали ©х та спiвали то-рунськi
"Гусi-сюсi...". Здоровi козарлюги... Володько звернувся до них:
- А, чорти! Як там йде?
- Йде! - кинув Iлько.
- Мелеться! - додав Демид i почав говорити по-торунському...
- Ой, щось не розумiю тебе!! - сказав Володько.- Не розумiю
по-панськему. Кажи вже краще по-мужицькому. А може, хлопцi, затягнем що?
Зна те "Ой, на горi"?
- Тягни! - крикнув Антiн i, не чекаючи поки хто зачне, затягнув
сильним, сирим басом. "0-о-ой, на г-о-о-рi там женцi жнуть!" - протягнув
вiн два рази, а решта пiдхопили:
"А попiд горою, яром долиною,
Козаки йдуть!
Гей, долиною, гей, широкою
Козаки йдуть!"
Всi, що були, парубки прилучилися до спiвакiв. Пiсня гримiла на цiле
село. Сильнi парубоцькi груди напиналися як могли. Володько брав першого
тенора й виводив його десь пiд самi зорi...
У хатi йшов перепiй.
- Тихо в лiс! - кричав сват.- Послухайте, люди добрi, що то буде за
мова! Десь тут ма бути панi молодо© й пана молодого тiтка, Олена! Живе
близько, перелаз низький, скрипучi ворота й рябий собака! Молода, сто лiт
живе й хлiб жу ... За чужими сватами бiга , свого чоловiка часту
макогоном. Гарна, мов писанка! Моторна, говоруха-лепетуха, тоненька, що
поки навколо обiйдеш, цигарку викуриш. Обсила ©© пан молодий i панi
молода подарунком дорогим, шовком i золотом. Хай пiдходить, за себе
промовить, нам покажеться! А нi, то вiддам на запорожцiв! - викрику слово
високо й голосно.
Хлопцi всi як один уривають пiсню i ревуть: - Г-у-у-у! Дверi й вiкна
хати вiдчиненi. Там повно людей. Понад головами видно двi лампи, оздобленi
рушниками образи й руку свата, що високо над головою трима тарiлку з
подарунком.
Брязнули знову музики. Хлопцi пiшли в танець, а Володько також.
Перш-лiпшу пiймав й закрутився. Сергiй i Никон десь зникли мiж людьми.
Сергiй все одно не танцю , а йшов вiн на весiлля тiльки, щоб побачитись з
Мокриною.
Кiндрата також не видно. Вiн завжди трима ться там, де попивають. Ось
вiн якимсь чином "за стiл" втесався, сидить спиною до дверей i, обнявшись
з жiнкою свого кума Малая, умина смажену капусту. А Малай - пiдвiдчик з
пiдбитим правим оком, сидить за столом коло мисника й також ©сть. Пiт
лл ться йому з чола. хали з церкви й на зворотi коло Тараска вiз пiшов
шкереберть, а дiвчата висипались у грязюку. Сам Малай мало ока не
стратив...
Пiсля танцю вийшла з хати якась сваха, знайшла Володька й потягнула
також "за стiл". Трохи соромився, але йшов. За столом молода, коло не©...
Ганка. Це вона шепнула молодiй, а та покликала Самiйлиху, i Володько
опинився коло Кiндрата.
- О-о-о!
- О-о-о!
- Здоров! Як ма ш? Дивись, яка кума! Як ягода! - показував Кiндрат свою
сусiдку.- Сiдай з другого боку!
- Володьку! - гукнула з покуття Ганка. Володько кинув на не© погляд,
посмiхнувся, але Кiндрат вже пiдносив йому пiд самий нiс налиту чарку.
- За здоров'я мо © куми! - ревнув Кiндрат.
- За здоров'я пана молодого й панi молодо©,- сказав Володько й вихилив
чарку.
- А куму минув?
- Ви! Кручений куме! - червонiла, нiяковiла й вiдбивалася кулаками
Мала©ха. Сама гарна, повновида, з високими, сильними грудьми.
- Що? Кепська кума? - шепче з другого боку поза спиною куми Кiндрат до
Володька.
- Кума двадцять п'ять,- вiдповiда Володько, за©даючи капустою. Та чу ,
©й при мно й вона голосно смi ться.
- Ви-но не того,- зверта ться вона пiвзворотом до Володька.- У мене там
чоловiк ззаду...
Володько обтер уста й потиху заспiвав ©й на вухо:
"Набiк, хлопцi, набiк,
Бо чорт мужа несе!"
Кума голосно засмiялася. Кiндрат також. Ганка подивилася на Володька,
почервонiла й прикусила нижню губу. Молода й молодий спокiйно, як личить у
таку годину, сидiли, нiчого не ©ли, дивилися на гостей i тiльки час вiд
часу когось зблизька припрошували:
- А заживiть, тiточко! А попробуйте! Свату! А ви чого ложку вiдложили?
Ану, ще трошечки!
- ж, брате! ©ж! - ревiв через куму Кiндрат.- Всяко даянi благо i
всяк дар совершен звише! А через те ©ж. А де чарка? Е-е, щось воно...
"Гей, хто п' , тому наливайте!
Хто не п' , тому не давайте!"
- заспiвав Кiндрат. Йому допомiг Володько. За плечима вирувало, як у
кiтлi, сват все обсилав. На дворi спiвали хлопцi, у хатi молодицi. Скоро
мають вiдводити молоду до комори й переодягати. Кiндрат почав закидати ©й
натяки.
- Ей, ей! Не садиться нашiй молодiй! Комора тягне. А ти, Сидiр, чого
надувся? Злякався? Не бiйся. Попроси мене, все обтяпаю!
Володько випив ще кiлька чарок. У головi стуманiло. Стiл почина
пiднiматись, стеля також. Кiндрат по часi вилiз i десь зник. Володько
зiстався з його кумою. Вона була зовсiм привiтлива, ближче пiдсунулась,
говорила, пiдспiвувала, пiдливала горiлки. Ось рука ©© пiд столом
доторкнулася до Володьково© руки, але вiн одразу свою вийняв i, нiби
нiчого не помiчаючи, почав спiвати весело©. Кума плеще в долонi й
виспiву :
"Сидоруньо грушки тряс,
Маланя збирала,
А Маланя не йшла замiж,
Сидора чекала..."
- Гоп, г-о-о-о весiлля! - кричав щосили за плечима сват. Володько не
мiг бiльше видержати за столом. Йому все пiдливали горiлки й силували
пити. У головi й так шумiло, хотiв вирватись i тiкати.
Коли заграли музики, викрикнув:
- Ех, в танець! Пiдем, Ганко!
- Почекайте! - кинула вона йому через стiл, хоч це не належалось. -
Пiсля!
Вона мусила досидiти, поки молоду не поведуть до комори. Володько
залишив куму, вилiз i мало не через голови потягнувся до сiней. За ним
потягнулась i Мала©ха. Ось вiн вже на дворi. На току грають. Взяв Мала©ху
й пiшов в танець.
Танцював, мов скажений. Ноги ходили самi, був легкий...
Носив Мала©ху навколо себе, що та ледве встигала за ним. Тiльки
спiдниця ©© розвiвалась.
- Поля! Поля! - гукав Володько.- Гей, поля! Танець все збiльшувався.
Парубки не хотiли вiдстати вiд Володька й гнались, мов вихори. Пiт залива
©х, дiвчата вже кричать, але хто на це зважа . Весiлля! Поля! Гуляй душа
без кунтуша!
I коли скiнчився танець, Володько почув спрагу.
- Ей, дiвчата! Котра подасть води! Зацiлую! Не встиг оглянутися, як вже
котрась подавала йому кварту з водою. Протягнув руку, хотiв взяти воду,
але зиркнув на дiвчину. Стояла перед ним весела, рожевощока, з великими
карими очима. Був п'яний, хитався на ногах, мов очерет вiд вiтру, широко
вiдчиняв очi, щоб краще бачити. Взяв у руку кварту, але не пив. Дивився
просто ©й у вiчi.
- Ну й карi! - сказав вiн.- Вас тiльки цiлувати!
- Не кажiть! - вiдповiла дiвчина вiдважно й певно.- Ще перехвалите.
- Йдiть собi! Зникнiть з очей поки не пiзно! Вiдiйдiть далi! Тут сто©ть
сам грiх! - поволi говорив Володько i розводив руками, нiби хотiв
розгорнути з-перед себе людей.- Гей, поля! - викрикнув вiн, але заточився.
Його пiдхопив Сергiй.
- Хлопцi! Дорогу!
Володько не перечив. Сергiй вiв його пiд руки, а той йшов слухняно,
похитуючись, i говорив:
- Сергiю! Чорте мiй! Брате рiдний! Кажи, хто та дiвчина! Невже
тилявчанка!
- Хiба не бачив ©©? Не хились! Випив наперсток, а п'яний на вiдро.
Наталка то. Я ж тобi про не© казав.
- Наталка? Ага! Стiй, брате! Наталка? Любив колись Наталку. Ах, Сергiю.
Зда ться, сто лiт живу на землi. По©дем десь iнде. Так, кажеш, Наталка.
Так, так! Це вона! Грiм мене на цьому мiсцi трiсне! Наталка!
- Мовчи,шипить над ним Сергiй.- Он ©© брат Iлько. Вiн над нею сторожу .
Ма нареченого з Людвищ.
- З Людвищ? Плюю! До Людвищ не пустим тако©. Самi потребу м... Тут
росла, тут жий! Сторож? Не боюсь сторожiв. А Кiндрат де? Ха-ха-ха! От
дивак! Пiдходить до синагоги, кусень цегли у руку i брязь. Шиби
розсипались...
Володько вже не мiг стояти. Його занесли до сусiда й положили на лавi.
Лежав блiдий, знесилений, витягнутий, мов мрець. Час вiд часу намагався
встати. Коло нього сидiв Сергiй, приходив дивитись Кiндрат.
- Ну! Буде нас пам'ятати. Вгостили! - хвалився задоволено.
Пiсля прийшов Никон. Володько все лежав, голова болiла, думки мiшалися.
- А на вiче? Пiдем! Пiдем, братва! - говорив. Язик йому заплiтався. -
Кароока! Йди з дороги... Взяв цеглу... Прийшла й Ганка, глянула на нього:
- Боженьку! Сергiю! Що ви з нього зробили? Нащо ви його так впо©ли?
Пiдiйшла зовсiм близько до Володька, взяла його руку. Пiсля стала коло
лавицi навколiшки.
- Бiдний, бiдний Володько! - шептала вона й дивилась на його блiде
обличчя. Кiлька смужок волосся спадало йому на чоло, а очi були
заплющенi... - Дурнi хлопцi! Так напо©ти!
- Нiчого! - казав Сергiй.- Проспиться й пройде. Треба було охрестити у
вiру християнську. Побудь тут з ним, а я пiсля прийду.
Сергiй вийшов, i в хатi зiсталась сама Ганка з Володьком. Бiльше не
було нiкого. Всi на весiллi. Тро дiтей спало на запiчку. Володько чув, що
коло нього Ганка, чув, що казала вона, але не мiг пiднятися. Йому було
навiть при мно. Вона стояла схилена над ним, поводила легенько долонею по
чолi, торкалась пальцями уст, брiв, заплющених очей. Шептала над ним якiсь
слова. Володько починав забуватись. В його уявi ще мигали якiсь шматочки
дерев, листя, очей... У вухах дзвенiли дзвоники. Чув, що лавиця пiд ним
угина ться й опуска ться вниз. Починав поволi кудись западати, летiти в