Самчук У.. Волинь

десятину землi чи за колхоз, переслiдували важнiший i бiльший iдеал вiд
тих, що полягли за свою батькiвщину, за честь, за славу цiлих поколiнь, за
традицi© свого роду? По-мо му, нi. По-мо му, цi бiльшi, цi геро©чнiшi, цi,
можна сказати, iдеальнiшi. Ну, а знову тепер? Подивiться: кожний пацан -
полiтик. Кожна кухарка - мало не мiнiстр. Ну, як ви в якомусь сво му творi
оминете полiтику? Будете це все оминати? Будете казати, що цього всього
нема? Не призна те оцi © нашо© розмови? Тож тепер всi так розмовляють, i
оминути це, значить, оминути дiйснiсть, значить, нагинати дiйснiсть,
фальшувати ©©" творити власне нездорову тенденцiю. Нi?
- Так. Розумi ться. Погоджуюсь з вами. Але треба знайти правильний
пiдхiд. Треба подi© не видумувати, а виривати з самого справжнього
життя... Щоб було ще тепле, щоб билось живчиком, щоб пахло. Ось подивився
на земну кулю, вiдкро©в вiд такого до такого градуса шмат простору, вирвав
його i в книгу. Це буде творчiсть.
- А я думаю,- сказав вже спокiйнiше Володько,- це залежить не вiд
пiдходу, не вiд реальностi зображення, не вiд фотографування. Це залежить
вiд здiбностi автора. Вiд слова його залежить. Можна те саме слово
поставить так i сяк. I вiд того, яку воно буде кидати вiд себе на нашу
уяву тiнь, вiд того залежатиме сила самого твору. У словi сила. Воно ма
безлiч вiбрацiй, безлiч тонiв, I коли автор ма бiльший слух на слово, так
само, як композитор на тон, тодi вiн може витворити бiльшу гаму. Я так
думаю.
- Дума те правильно,- сказав Андрiй Андрiйович, бо не хотiв перечити.
Хотiв краще висловлювати сво© думки, що ©х мав так багато в запасi.- Я
все-таки люблю класикiв,- сказав вiн по короткiй перервi.- Такий Бальзак.
Така його "Шагренева шкiра". Боже, Боже! Який величезний свiт думок, якi
чудовi порiвняння й образи. Або Гюго, Мопассан. Росiйську лiтературу
люблю. Це чудовi, монументальнi речi. Толстой! Коли я його читаю, я
тремчу, я жахаюся. Що за невмолима логiка людських почувань. Чи то жiнка,
чи мужчина, юнак, чи дитина - кожний вiд початку до кiнця, вiд народження
до смертi, в кожному вiдтинку життя - кожний живий, справжнiй, правдивий.
Нi одного фальшивого тону, нi один звук не рiже вуха. Люблю Iбсена! Менi
зда ться, що коли б не вони, не тi люди, що колись жили й колись творили,
я не бачив би нiчого на цьому свiтi дiйсно вартого уваги! - майже з
пафосом говорив Андрiй Андрiйович.
- Все минуле вида ться кращим вiд сучасного,- сказав Володько.- Але ми
тепер зовсiм задивленi в будуче, через те сучасностi майже не помiча мо.
Ми цiлком в будучому. Я сам глибоко вiрю в кращу майбутнiсть, i це да
менi силу бути тверезим у чинах i оптимiстом в думках.
- Молодiсть! Чудова, мрiйна молодiсть! - викрикнув Андрiй Андрiйович.
Потiм зняв пенсне, витер його й знову одягнув. Поволi пили чай. Володько
не дуже любив чай. Пив його скорше з чемностi. Так само й курив. Не звик
курити, не любив тютюну, навiть цигарки не вмiв добре тримати. Тримав ©©
незграбно мiж двома пальцями право© руки, час вiд часу клав ©© в уста,
тягнув у рот дим i, не затягаючись, одразу випускав його.
- Я зайшов,почав знову Володько,- до вас, Андрiю Андрiйовичу, в однiй
справi.
- Кажiть! Слухаю!
Володько пояснив, за чим прийшов. Розповiв про читальню, про вiдношення
кооперативу. Андрiй Андрiйович слухав його з увагою i цiкавiстю. I коли
Володько скiнчив, Андрiй Андрiйович промовив:
- Чудово! Я вас цiлком розумiю. Пiдтримуватиму вас всiми сво©ми силами.
Маю тiльки одно застереження.
- А саме? - запитав Володько, дивлячись уважно на
Андрiя Андрiйовича.
- Ви говорили про "Просвiту". Маю вiдносно цi © органiзацi© свою думку.
Не люблю ©© духу. Просвiтянщина на нашому грунтi не на мiсцi. А по-друге:
хто там у тiй "Просвiтi" сидить? Константин Павлович Медведський? Цей
буржуйчик з кругленькою голiвкою й такою ж iнтелiгенцi ю? Цей "щирий", що
з народностi зробив собi професiю й торгу нею, мов сидуха капустою? Нi,
нi. Дозвольте менi бути на вiддалi гарматного стрiлу вiд вашо© "Просвiти".
Не маю намiру влiзти в шаровари й танцювати гопака.
- Не можу з вами, Андрiю Андрiйовичу, погодитися. Не в назвi й не в
"просвiтянщинi" суть. Суть у змiстi. А змiст вклада той, хто працю .
Можна плекати широкi штани, гопака, а можна й iншi речi. Я принаймнi маю
на увазi далеко ширшi намiри, нiж гопак i штани. Хоча скажу вам одверто,
що й гопак, i штани, i все iнше, що ма цей народ, все це складники його
культури. По-мо му, смiшно цуратися того, що мали нашi дiди. Мусимо тiльки
всьому надати iнший, новий змiст, i це все.
Андрiй Андрiйович з усмiшкою дивився на захоплене, розчервонiле
Володькове обличчя.
- Ну,- казав вiн,- робiть, як зна те. Мене пiдкуплю ваша
безпосереднiсть i ваш ентузiязм. Але читальню можна було б пiдтягнути поки
що пiд статут кооперативу. Це було б просто, практично й позбавило б вас
багато працi, яко© нiхто крiм вас не зробить. Ну, а куди дiнемо Габеля? -
запитав на кiнцi Андрiй Андрiйович.
- Це вже його турбота. Наше завдання вичерпа ться пiсля того, як вiн
вибереться звiдти. А це ми зробим - хоче вiн чи не хоче...
- Скоро казка кажеться, та не скоро дiло робиться,- казав Андрiй
Андрiйович.- Ну, але рiшено: ви робiть сво . Я зберу управу кооперативу й
закличу на засiдання вас. Виберемо вас iнструктором культурно-освiтнього
вiддiлу й вiддамо у повне ваше розпорядження читальню й все, що до не©
належить. Зробимо перевибори управи, затягнемо до не© нових членiв з
молодих, дiстанемо кредит, привеземо товарiв i рушимо крамницю в хiд.
Пiсля говорили ще про полiтику, про минулi вибори, про послiв. Час
iшов. Приходив i вiдходив Марко, щось вiдносив, щось приносив. Потiм
Андрiй Андрiйович прочитав уривок сво © п' си. За цей час попiльниця
наповнилася попiлом цигарок, кiмната - димом, шлунки обох - ча м. Самовар
натомiсть спорожнiв, захолов, цигарки вийшли, до кiмнати несмiло вступав
вечiр.
Володько мусить вiдходити. Умовились про засiдання, розпрощались i
Володько пiшов.
На старi яблунi, на вiльхи, що гуртами стоять в долинi над рiчкою, на
село сходив тихий сiльський вечiр. Володько ступав униз, мав добрий
настрiй, почувався в силi. Коло обмерзло© криницi багато людей. Однi з
бочками, iншi з вiдрами. На протилежному схилi долини розсипанi рухливi
точки. Це сходять або виходять люди з порожнiми чи повними вiдрами. Люди.
Народ. Все якось рухалось, все щось робило. Кожний ма свою думку, свою
турботу. Багато, багато сiл навкруги й дуже багато таких людей. Володько
думав тепер якраз про них, про них усiх. Знав ©х, бачив ©х, розумiв ©х.
А вечiр все зближався. Небо зовсiм затягнуте сiрою поволокою. З заходу
повiва нехолодний, одлижаний вiтрець. Починають падати великi, рiдкi -
там, то там - снiжинки. Пiсля вони густiшають, летять з вiтром, в'ються в
затишку, б'ються об дерева, об стiни будинкiв, липнуть до всього. У вiкнах
хат засвiтились неяснi вогники, люди ховались кожний на сво мiсце, собаки
сидiли по будах i гавкали, вечiрнi пiвнi вiщували свiтовi змiну погоди.
I дiйсно така змiна прийшла. Цiлу нiч падав густий, мокрий снiг, що
перейшов над ранок у дощ. Iз заходу вiяв мокрий вiтер, шарпав почорнiлi
дерева, гонив з мiсця на мiсце неспокiйнi згра© ворон, що лiтали похилено,
хрипко крякали, шукаючи поживи. За пару днiв на полях з'явились чорнi
лисини, на дорогах проломлювався вбитий, мов камiнь, снiг. У деяких мiсцях
його зовсiм не стало й виступала чорна, рiдка, нiби смола, грязюка.
А був це щойно мiсяць лютий. Недавно вiдпровадили веселi м'ясницi. Село
повинно було замовкнути, бити себе в груди. В селi рух, в селi якась
робота. Тепер вже не ставало самих вечорiв, як до цього часу. Дядьки, що
уважно й здивовано слiдкували за сво ю "шкальнею", помiчали дивнi, просто
неймовiрнi речi. Спершу побачили, що в великiй хатi. побiч тi ©, де жив
Габель, одного вечора з'явилося свiтло. Свiтилось довго. Пара десяткiв
людських тiней сидiло навкруги стола. Не було перед ними нi одного
шкалика, але сидiли вони довго й вперто щось говорили, щось писали,
рухались, ходили.
Потiм дядьки бачили, що кiлька людей кудись ©здило. щось привозили.
Потiм бачили Володька й Сергiя, що носили на плечах з-пiд дзвiницi товстi
дубовi дошки, що лишились там вiд того часу, коли робили церковну огорожу.
Бачили, як ©х тесали, збивали з них лавицi. Ще через пару днiв помiтили,
що з комори дядька Каплiя роблять чомусь хату. Пробивають вiкна, дверi,
бiлять. За якийсь час дядьки з жахом помiтили, що бляшана вивiска з
написом "Продаж вуткi i лiкеруф" щезла з дверей "шкальнi" й з'явилася над
дверима бувшо© Каплiйово© комори. Одного дня погода видалася трохи
вiдраднiшою. Свiтило сонце, було теплiше. Цього дня дядьки бачили, як всi
вiкна, всi дверi "шкальнi" зненацька вiдчинилися, i всерединi з'явилося з
десяток дiвчат. Всi вони весело спiвали, але мали позакачуванi рукави,
попiдтиканi аж до колiн спiдницi i кожна мала скiпець з вапном. До вечора
дядьки вже не могли пiзнати сво © "шкальнi". Здивовано дивилися на бiлi
стiни, на чистi вiкна, на поправленi сходи. Вiдчували, що в ©х село
увiйшли якiсь чужi люди й, навiть не питаючи ©х, почали господарити. Треба
якось протестувати, якось боронитись, але як? Всi ходили збентеженi,
стурбованi. До Габеля вже не можна зайти. Там тепер так мало мiсця, що
один дядько Григорко, коли одягне свою нову гуню, цiлком засяде весь
простiр. Всi розгубилися.
А тим часом шкальня все мiнялась, все перероджувалась, нiби в нiй
панував якийсь чародiй. Одного дня всi вiкна шкальнi, навiть тi, що нiколи
не свiтилися, ясно освiтилися... У великiй кiмнатi пiд стелею висить
здоровенна лампа. Свiтло б' з не©, нiби вiд сонця, залива велику
кiмнату, вирива ться цiлим водоспадом через вiкна й освiчу болото дороги.
I навiть з дороги побачили селяни, що всi стiни й стеля велико© кiмнати
оздобленi вiнками, якимись картинами, якимись прапорцями... Отам висять
якiсь два портрети... Тож всi добре пам'ятають, як там ще висiли портрети
царя i царицi в золочених рамах, а тепер... Боже! Тепер там якийсь чоловiк
в кожусi й шапцi, без мундира й без медалiв. А на полицях шкальнi за
дротяною сiткою, де ще недавно так привiтливо виблискували чудовi шкалики
- пiвоки, четвертухи,- тепер розложене жовте мило, сiрники, цукор. Он у
кутi мiшисько солi, бочка оселедцiв. Он порозвiшуванi вила, лопати. Якiсь
скриньки, коробки, бляшанки. З'явився крамар. Ось уже навiть якась
молодиця з вузликом я ць увiйшла й просить за два яйця солi, за три
"керосiни", за решту дiтям цукоркiв. Одна, друга, й торгiвля рушилась.
А був це доперва мiсяць березень. Ступала поволi, але певно весна.
Дороги розбитi, грузькi. Не раз i не два змiряв Володько сво©ми ногами
вiддаль мiж мiстом i сво©м селом. Але робив це радiсно, завжди охоче i
завжди бадьоро.
Вiдчував якесь натхнення. Багато вечорiв i ночей вiддав вiн сво©й
роботi, але тiшився, що з кожним вечором росте його сила, шириться його
вплив над селом. Вперто, мов вояк, крок за кроком добував хату за хатою,
людину за людиною. Мав перед собою непроглядну, дядькiвську, вперту душу,
оточену чортами, забобонами; безпросвiтною, вiковою темнотою. Мав проти
себе темнi, сатанинськi сили, що, зда ться, навмисне родились на цей свiт,
зiйшлися зо всiх кiнцiв землi, щоб ставити спротив, щоб боротися. I
все-таки чув, що перемага вiн, Володько, син Матвiя, син землi дiдiв i
прадiдiв. Був гордий з цього. Щось Матвi вого свiтилось в його очах. Чувся
справжнiм сином свого батька... Не вимагав за працю свою нiяко© нагороди,
не чекав ©©, не думав про не©. Хто може тут нагороджувати? Якою нагородою?
Нiхто у цiлому свiтi, крiм цього села, не знатиме його iменi, нiхто не
запише у книгу iсторi©. Його - Володька й безлiч iнших Володькiв, що
родились, ростуть i працюють на цiй забутiй землi.
Найбiльшою нагородою для Володька був день вiдкриття його читальнi.
Простора, свiтла кiмната набита молодими, веселими людьми. Велика лампа
ясно освiчу кожний кутик. Нiхто не курить, нiхто не плю . Всi сидять, всi
уважно слухають. Це вже не тi люди, що ©х ще недавно бачив Володько. Це
зовсiм iншi, що прийшли невiдомо звiдки й сiли тут i слухають мову
Володька, iнструктора культурно-освiтнього вiддiлу тилявецького
кооперативу. Це зовсiм iншi парубки. Вони якось iнакше сидять, якось
iнакше говорять. В очах ©х рiвна, яскрава думка. Волосся ©х причесане. Ось
один з них черговий. Вiн пильну , щоб нiхто не курив тут, щоб не робив
смiття.
Зi стiн дивляться на всiх портрети, оздоби, написи. Тисячi рокiв
минуло. Було село, жили люди... Але вперше з'явились отам на бiлiй, рiвнiй
стiнi слова: "В сво©й хатi своя правда, i сила, i воля". Простi, звичайнi
слова, але скiльки в них вложено! Скiльки неухильно©, намацально© правди,
I скiльки сотень лiт минуло, щоб тi слова прийшли сюди, до цього села, щоб
стати всiм перед очима на бiлiй, рiвнiй стiнi! Дивiться на них i
розумiйте!
Тим часом iшла весна. Ще падав деколи снiг, але й одразу розтавав. А
одного разу повiяв зовсiм теплий вiтер, ринули потоки води, поля зовсiм
почорнiли. На деревах набухли бруньки. Жайворонки пiднялися вiд землi й
там високо пiд чистим, блакитним небом видзвонювали сво© пiснi. Ще день,
два мина , пару й протряха земля. На взлiссю виглянули першi квiтки. З
вирiю верталися птахи. Ось закурликали десь журавлi. Довго не можна
пiймати ©х зором. Слiпуче сонце закрива ©х сво©м промiнням, але ось все
виразнiше й виразнiше чути ©х радiсний голос, i око ловить першу низку.
Летять, вертаються. Були десь далеко в гостинi, але нiде не так добре,
як у рiднiй землi.
Нарештi й берези пустили барву. Нiжнi, жовтуватi бруньки набрякли й
нагадують краплинки чистого воску. На поле виходить орач i заклада в
мастку, чорну землю плиту свого плуга. Полетiла набiк скиба. Сонце лл на
не© сво тепло. Бризнули з руки сiяча зернята й оплiднили ©©.
Матвiй вийшов також на поле. Як i кожного року, так i цього йде полем,
сi сво зерно. З ним Хведот. Он пiдходить Iван Кушка.
- Боже помагай,- гука здалека.- Протряхло?
- Спасибi! - зупиня ться й говорить Матвiй.- Рiлля гарна.
- А добре сi ться? - гука знов Iван , хоч сам бачить.
- Нiчого. Вiтер пiд руку!
- А де ж Володько? Не вчиться сiяти?
- Кожний сi , що вмi ,- вiдповiда спокiйно Матвiй.- Я сво , а вiн
сво . Аби тiльки на добру землю.
Не любив Матвiй, коли йому витикали Володьком. На кожному мiсцi
пригадували:
- Не помага . Навчився. Смердить гнiй. Не хочеться за працю братися.
Матвi вi й самому не зовсiм так хотiлося, як , але що зробиш. Був один
- пiшов i не вернувся. Пiдрiс цей i знову невiдомо, яка доля його чека .
Доброго не можна сподiватися. Нема звiдки. Але Матвiй все-таки розумiв, що
iнакше бути не може. I вiн так робив би. Тепер вже старий. Вiк свiй на
рiллi проробив, то хай хоча дiти за нього деiнде попрацюють. А що там
говорять - пусте. Самi не знають, що верзуть. Через те не любив Матвiй
починати тепер розмови з людьми. Навiть iз сусiдами. Оминав ©х, як мiг.
Любив самоту, господарство, поля. Йшов сам серед чистого поля й розмовляв
з ним уголос.
- Гарно, гарно в Божому свiтi,- говорив Матвiй.- Шкода, що сили нема.
Ах, яка та землиця. Ось вже й витика ться зерно. Коли б тiльки не прийшли
приморозки.
Був довгий, болiла йому спина, але, побачивши перший паросток зерна, не
мiг стриматись, щоб не нахилитись, не подивитись на нього зовсiм зблизька.
- Гарно, гарно сходить,- говорив знов уголос.- Вiтрець, зда ться,
досить теплий.
Пiсля дивився навкруги по широкому небу, нiби чогось шукав. Його
старечий вже зiр оглядав небо i, зда ться, просив його не бути надто
немилосердним до тих зовсiм ще малесеньких паросткiв. Хай вже пiдростуть,
хай будуть бiльшi. Цiла надiя всiх людей. Велике Боже добродiйство. Вiчнi
скарби землi. Пiт i кров. Гаряча молитва.
Небо було чудове, широке, син . дине небо, якого бiльше нiде нема.
Дивилось звисока на цей земний свiт, трохи згорда, трохи поблажливо... Але
воно ма повне право на те. Його краса, його величнiсть... Вкрива землю
навкруги, носить на собi хмарини, ма дощ, росу, блискавки. Ма чудове,
незрiвняне сонце... Чого ще треба тобi, дивна людино? Чого? Розуму треба.
Розуму. Трошечки розуму, щоб вмiти розумно жити, щоб щось творити, щось
давати життю. Трошечки того людського розуму, що да бажання щастя,
розумiння свободи, поняття честi.
Йшло до Великодня... На полях вiд ранку до вечора ходять орачi. З вирiю
повертають птахи. Школу розпустили. Олег Левинський також при©хав додому.
Кожного вечора над селом бамка дзвiн, i люди йдуть говiти.
У суботу перед вербною недiлею майже цiле село йде до церкви. Мала
церква далеко не вмiща людей. Гарне свято. Пригаду Христа, що ©хав у
русалим на ослi. Народ з пальмовими гiлками стелить йому сво© одяги,
гука осанну... Христос ©м не вiрив. Велика його душа чула, що завтра вони
будуть гукати "Розпни Його!" Вiн болi над людською безраднiстю,
несвiдомiстю ©х людського, розумного первня. Вiн зна ©х до глибини, через
те сьогоднi не радi з ©х захоплення, так само, як завтра не осуджу ©х.
"Вони не знають, що творять. Прости ©м. Отче".
Матвiй дуже любив це свято. Не раз брав свою стару, ще "за отлiчi i
усп хi" даровану на iспитi в школi вангелiю i вголос читав тi глави
страждання i воскресiння Христового. А пiсля мiркував:
- У життi завжди так. Дiти мо©. Нiколи не возгордiться, коли вас
хвалять, i нiколи не падайте духом, коли вас гудять. Робiть добро й вiрте
в себе.
У вербну суботу цiла Матвi ва родина в церквi. Мати наперед всiм
насукала свiчок. Добрих, з чистого, пахучого воску. У церквi й бiля церкви
повно народу. Темний, хоч зоряний вечiр. У церквi спiвають. Тiсно.
Григорко Деберний вносить двi величезнi в'язки вербових галузок з
котиками.
Народ тиснеться. Молодий священик, що заступа хворого о. Клавдiя,
швидко розда вербу. Над людьми замиготiло безлiч свiжих галузок. Хто вже
дiстав сво , витиска ться надвiр i засвiчу свiчку. Одна, двi, десять,
безлiч горiючих свiчок| Додому ще не йдуть. Стоять з палаючими свiчками й
чекають кiнця вечiрнi. Обличчя кожного якесь натхненне. У темнотi ночi
воно нiби горить i свiтить... Всi рухаються. Малi. хлопчики бiжать ззаду й
б'ють один одного вербою. "Не я б'ю, верба б' , Великдень за тиждень..."
Володько був також у церквi. Вiн стояв у тiснотi на крилосi в
товариствi Олега, Романа й iнших сво©х товаришiв. Вiн | не належить до
церковного хору, але став на крилос, бо в церквi нема мiсця. Крилос трохи
пiдвищений, i вiн може дивитися понад голови народу.
Спереду церковий хор. Вiн сьогоднi у повному зборi. Там Антiн, там
Iлько, там Володькiв батько. Не дивлячись на старiсть, вiн все-таки
заходив на крилос, бо любив спiвати. З дiвчат там Настя, Одарка й
Наталка... Ганка також у церквi, але вона тепер не ходить спiвати. Вона
сто©ть мiж дiвчатами серед церкви.
Володько часом погляда на Наталку. Так рiдко ©© бачить i ще майже не
говорив з нею. Хотiв би затягнути ©© до читальнi. Там готуються до ново©
вистави, i добре було б, щоб Наталка взяла в нiй участь. Вона напевно
могла б грати на сценi.
Вона сто©ть спереду й спiва . Обличчя ©© освiтлене ясно сяйвом свiчок,
©© очi блискучi, вi© довгi й рiвнi. Володько бачить ©© у профiль. Йому
хотiлося б, щоб вона помiтила його, але вона сто©ть рiвно, не огляда ться,
спокiйна й зайнята спiвом.
Аж коли почали давати вербу, i всi заворушилися, вона також
повернулась. До не© нахилилася Настя й щось ©й шепнула. Наталка
усмiхнулася й кинула погляд туди, де стояв Володько. Це помiтив також
Олег. Вiн шепнув Володьковi:
- Гарна дiвчина. Нi?
Володько не знав, що сказати. Пiсля промовив:
- Дуже хотiв би дати ©й одну ролю. Але вона не хоче...
- Дай ©й. Затягни ©© до читальнi. Обов'язково! - сказав Олег.
Потiм всi почали виходити. На цвинтарi повно народу. Володько
слiдкував, куди пiде Наталка. Хотiв пiдiйти до не© й заговорити, але як?
Ось вона стала в гуртi дiвчат пiд дзвiницею. У кожно© дiвчини верба й
свiчка. Щось говорять, смiються. Наталка також смi ться.
- Володьку,каже Роман.- Зайдiм до нас...
- Нi. Я мушу переговорити з дiвчатами... А ти куди,
Олеже?
- Додому. Заходь. Будеш у читальнi/
- Певно. До побачення! - Володько це говорив, але думав про iнше. Вiн
бачить, що до дiвчат пiдходить Кiндрат i кожну б' вербою. Хоче пiдiйти до
них також, але в той час чу удар верби.
- Не я б'ю, верба б' ... Це Ганка.
- Це ти? - здивовано пита . Ганка смi ться.
- Певно. Не бачиш? Чого такий смутний? Де бува ш? Давно тебе не бачила.
Може б, мене провiв...
- Добре,каже вiн. Йому було при мно. Сердився сам на себе. Бiля нього
дiвчина. Вона весела, вона смi ться, вона щось його пита . Чому ж вiн не
радi з того? Чому не заговорить з нею як слiд? Але вiн все-таки ©©
проведе. "Не побачусь з нею",промайнула тимчасом думка.
Вийшли з Ганкою на вулицю. Проти церкви "бiля козака" натовп людей.
Течiя людей, що пливе поволi вiд церкви, тут роздвою ться. Однi йдуть
направо, вниз, iншi налiво. Ще iншi зупиняються бiля натовпу. Скрiзь
свiчки, огники, тихий гамiр. Ганка також несе свiчку. Вона закрива ©©
правою долонею, щоб не погасла.
Володько провiв ©© аж додому. Тут бiля перелазу проща ться.
- Ти якийсь дивний,- казала Ганка.- Я не розумiю... ©й-Богу!
Володько не вiдповiдав.
- Ви ходите туди? На гору? - казала далi Ганка.- Я знаю. Менi казала
Одарка.
- Часом,промовив Володько.- Ми тепер нiкуди не ходимо. Часом заходили
до Настi. Але рiдко.
- Ну... - казала химерно Ганка... - Так добранiч... Твоя свiчка
погасла...
- Ха. Все одно не донесу. Добранiч!
Володько повернувся й пiшов назад пiд гору. По дорозi зустрiчав людей.
Зустрiв також Наталку. Вона йшла з Iльком. Свiчка ©© горить.
- Здоров! Куди бiжиш? - гукнув Iлько. Володько пiдiйшов до них.
- Додому. А де твоя свiчка?
- А твоя?
- Погасла. Зате як гарно горить у Наталки... Вийняв свою зiм'яту свiчку
й засвiтив ©© вiд Наталчино©. При тому глянув на не©. В той час надбiг
Демид. Вiн вже минув свою хату, а куди йде, невiдомо.
- Куди? - знову гукнув Iлько.
- Як хочеш - хода! - кинув на ходу Демид. Не зупинився.
Iлько, видно, зацiкавився.
- Куди?
- Ходи, то побачиш! - казав далi Демид.
- Слух'!.. Чекай! - Iлько зiрвався й побiг за Демидом.
- Куди, Iльку? - гукнула за ним Наталка, але вiн не вiдповiв. Скоро
зник у темнотi.
- Знають вони, куди,- додала Наталка..- Через те так побiгли.
- А вам шкода? - запитав Володько.
-Чого?
- Що вiн вас лишив.
- Хiба я дитина?
- О, нi... Але ви так завжди... з братом... Скрiзь з братом...
- Не я з братом, а вiн зо мною... Бо©ться... - але тут вона осiклася.
- Чого бо©ться? - питав далi Володько.
- Ет,кинула вона байдуже,- Не варто казати. Але чого ми сто©мо? Ходiм.
- Провести вас? - питав Володько.
- Ви вже провели. Нi? Надокучить багато. У цих словах Володько щось
вiдчув. В той час дмухнув вiтер й свiчки обох згасли.
- Ой! - крикнула Наталка.- Боже!
- Чого ви злякались?
- Це недобрий знак. Подивiться. Обидвi свiчки... Нараз... Ваша i моя.
- А ви вiрите в забобони...
- Це не забобони. Я вiрю. Це буде недобре.
- Не лякайте мене, Наталко. Я так хочу, щоб все було якнайкраще...
Особливо тепер...
Володько чекав, що вона щось скаже, але вона мовчала. Йшли в долину.
Володько казав:
- У церквi на вас дивився... Ма те гарний голос. Люблю слухати спiви...
Бувало у Дерманi, ще малим, завжди ходив з матiр'ю на вечiрню... Там
монастир. В той час спiвав семiнарський хор. Ах, як це було гарно...
Пригадую одну вербницю. Був я, мама, сестра Палажка й тiтка Зiнька. Там
великий образ Теодора Острозького. Бiля образу такi схiдцi й довгий
свiчник. Нас затиснули аж на схiдцi, пiд самий образ. Нiколи того не
забуду. Перед нами горiло багато свiчок. Ми дивились через горiючi свiчки
на людей. Тiснота була страшна. А хор так гарно спiвав. Мати моя також
любить спiви. Вона того не каже, але дуже любить. Пригадую, як зараз, як
вона молилась... На ©© устах, очах... Ну. Менi здавалось - вона на-правду
бачить самого Бога... Але нащо я це кажу? - перервав сам себе Володько.
Наталка весь час йшла бiля нього й мовчала.- Вам це зовсiм не цiкаве,-
додав по хвильцi...
- Чому... Я люблю... - Коротко вiдповiла Наталка.- А менi Настя
казала,- сказала вона й замовкла...
-Що?
- Що ви на мене дивитесь.
- А ви що?
- Нiчого. Що я? Кiндрат казав, що ви робите театри. Закликав нас. Мене,
Настю...
- Ну, i що?
- Настя може йти. Що ©й? Але я... Мене не пускають. У нас такi сусiди.
Скажуть: дивись. Не хоче робити. За хлопцями бiга .
- Ви мусите згодитися... Мусите бути з нами! Можливо, не хочете.
- Я хочу. Хто казав, що не хочу. Я пiшла б... О, Боже. Поговорiть з
Iльком. Може, вiн щось скаже... А тепер добранiч.
Були вже бiля рiчки. Володько дивився, як переходила вона кладку, як
переступила через перелаз i як поволi зникала у темнотi. Потiм повернувся
й пiшов вже не горою, а долиною вздовж рiчки до криницi.
Було вже тихо. Люди розiйшлися. Долину залила глибока темрява. Дорога
мало помiтна, але Володько зна ©© напам'ять. Пахне весною, бруньками,
медом молоденьких листочкiв вiльхи.
Володько чу , що настрiй його пiднявся. Чогось йому весело. Ма багато
моментiв життя, що ©х не забуде, а до них належить i цей. Нiчого
особливого не сталося. Ну, був у церквi, ну, дивився, як роздають вербу...
Багато разiв був у церквi й багато бачив подiбне... Але це не те. Нi! Це
зовсiм, зовсiм щось iнше. У тiй темнотi, мiж полум'ям свiчок, мiж теплом i
диханням людей, мiж словами, зверненими до Бога, мiж спiвом, родилось щось
таке, що наповня цiлу його iстоту. Неуявне, ненамацальне, одначе виразне.
Чу його по цiлому тiлi - тут i тут, нервами, розумом... Хто зна , що з
цього може бути. Ах, нащо це знати? Тепер, на початку життя? Навеснi?
Серед спiву цiло© землi, що ось прокида ться й почина дихати?
I на другий день, i на третiй Володько не позбавився свого почуття.
Куди б не пiшов, воно йшло за ним. Був у полi -- воно там... У стеблинах
хвощу, що тiльки витикаються на" поверхню... У бруньках лiщини. У
хмаринах, що розсипанi по синьому, бiлi такi, майже прозорi... Був у лiсi.
Так. Тут воно також з ним. М'який мох, пралiски над Угорщиною, першi
фiялки - все це видиха з себе те почуття. Працював. Iшов за плугом. З
чола падав пiт. Але й тут, з-пiд свiжо© скиби, разом з сильним запахом
землi, промiнювало одно й те саме всемогутн почуття.
Хотiв ©© знову бачити. Кожний день хотiв ©© бачити. У четвер вечором
знову пiшов до церкви. Це "Страсть". Це вечiр, коли згадують Юду