Самчук У.. Волинь

злочестивого й розбiйника. Знову горять свiчки i дзвонять дзвони. Уява
родить тi чи iншi, вже багато разiв родженi, картини, а мiж ними й ця, що
сто©ть тепер перед очима.
Наталка спiвала на крилосi. Але пiсля церкви не мiг з нею Говорити. З
нею був ©© наречений. На Великдень також не бачив ©©. Першого дня
розговiння, вiдвiдини найближчих. А на другий день ©© вже нiде не було.
Навiть у церквi. Володько був на цвинтарi, де сходяться дiвчата та
спiвають веснянки. Був на вулицi. Скрiзь повно народу. Скрiзь "Христос
Воскрес", скрiзь веселi обличчя, скрiзь барви, смiх. Цiлий день
безперестанку дзвонять дзвони. Хлопчики "б'ються" крашанками. Дiвчата з
вiдкритими головами, у вiночках. Сонце, тепло, от-от розцвiтуть черешнi.
Володько вже мiг одягнути бiлу, з виложеним комiром сорочку й так iти.
Весняний, теплий вiтер при мно лоскоче молоде, пружне тiло. Чу себе
наповненим кипучою силою. Одначе йому непри мно. Зустрiча ться з тим чи
iншим з хлопцiв.
- Христос воскрес!
- Воiстину воскрес! Як ма мось?
- Нiчого!
Розходяться. Кожний ма сьогоднi сво© радощi. Нема часу на чужi. Хлопцi
зiбрались на вечiр до Башковець. "Миритися". Кликали й Володька. Нi. Вiн
не може. Нi, то нi. Пiшли самi. Вдарили пiсню й пiшли.
Володько йде вулицею сам. Бiля школи зустрiча Кiндрата. Вiн п'яний,
червоний i веселий.
- А-а-а! Христос воскрес! Не чув хiба? А ми тебе шука мо. Був у
Андрiя... Ех! - i не договорив.
- Так. Я бачу, що ех... А хто там ще був?
- Сво©. Сергiй... А ти, брате, що? Суму ш? Хто сьогоднi суму - дурень.
Ти пробач. Не тобi це влiпив, а так... взагалi... Наталку бачив рано...
Йшла до Тетильковець. Я провiв ©© й кажу: чому не хочеш грати? Дурна.
Ходи, й кiнець. А Iльковi наб'ю морду, й також кiнець. Нi. Вона завжди
туди ходить. Дiвка, як шкло!
Володько легко почервонiв. Кiндрат не помiтив.
- Не казала, коли вернеться?
- Казала. За тиждень. Не йдеш зо мною? А де хлопцi?
- Нi. Я додому. А хлопцi пiшли до Башковець. Будь здоров!
Розiйшлися. Володько йшов бiля садиби Левинських. Згадав хвору Ольгу.
Вона вже другий мiсяць майже не вста . Застав ©© не в кiмнатi, а в саду
перед ганком. Лежала в крiслi-гойдалцi. Ноги мала загорненi пледом.
Передвечiрн сонце падало на не© з-над широкого каштана. На клумбах
густими кущами росли шпичастi лiле©, косетинь, турецький часник.
Розцвiтали кругленькi стокротки. Фiялки вже розцвiли.
Обличчя Ольги блiде, кругле, але не худе. Гладеньке, чорне волосся ще
збiльшу його блiдiсть. Великi, чорнi очi горять хворобливо, але весело.
Вона зрадiла, що Володько ©© навiдав.
- Воiстину, воiстину воскрес! - сказала радiсно на Володькове
привiтання.- Володю! Дуже тiшуся, що ви зайшли. Я тут сама. Майже всi -
хто в лiсi, хто в гостях. Мама бiля тата. Вийшла ось трохи на сонце. А що
ви? Олег все питав: а де ж Володько? Чому не зайде? Ми вас всi чекали. А
який гарний видався Великдень. Нi? Рiдко коли так бува . Сонце, теплiнь...
Подивiться: отам вже розцвiта черешня... То дуже добра черешня. Я завжди
любила ©сти з не© ягоди. Чорнi такi, соковитi й солодкi. А тепер
розцвiта ... Кожно© весни розцвiта , але рiдко коли на Великдень. Ще
пам'ятаю, раз розцвiла на Великдень. Я з Галиною ще були тодi у братствi.
При©хали, пам'ятаю, на Великдень, i саме цвiла та черешня. Я люблю той
цвiт. Бiлий, радiсний, майже порцеляновий... Ну, а що ж дiйсно ви? Я все
говорю й говорю... Ви чогось нiби невеселi... Що таке? Дивуюся, як можна в
такий день мати похмуре обличчя. Можливо, закоханi? (Володько почервонiв).
А-а! Володю. Кохайте. Це не грiх. I я думаю, ще видужаю й ще закохаюсь,
хоч раз... Тi люди, що не вмiють чи не можуть кохати, вбогi, окраденi.
Вони, можливо, i проживуть сво життя, але наполовину гiрше. Я. цим тепер
не раз думаю... Думки маю дуже яскравi. Iнодi зда ться, що ось-ось досягну
iстину. Це, думаю, i те, чого людина стремить. Як його назвати - не
знаю. Але знаю переконано, що я в цьому станi духово пiднялась. Хвороба
загострю ...
Вона так швидко й жадiбно говорила, що закашлялась. Деякий час не могла
вимовити слова, тiльки робила рухи руками. Володько дивився на не©
спiвчутливо й перечiкував кашель.
- Вам не можна багато говорити,- сказав Володько...
- Ет,махнула вона рукою.- Що це може значити, коли... вже ...
- Ви кажете, що я сумний. Сьогоднi вже менi це кажуть вдруге. Я не
сумний. Просто весна. Коли я чую оцю пiсню, що спiвають на цвинтарi: "Ой,
вже весна, ой, вже красна... Iз стрiх вода капле... Молодому козаковi
мандрiвочка пахне...", я не можу видержати. Я дiйсно хочу мандрувати...
Але що то? Ось ми не можемо зробити виставу... - почав Володько.
- Чому? - запитала Ольга.
- Не ма мо вас... Нема кому грати... Нема жiнок...
- Берiть з села... Там стiльки дiвок...
- Не йдуть. Хлопцi , а дiвчат нема.
Ольга на це не вiдповiла. Сидiла, зробилась зненацька поважною й мовчки
дивилася вниз. Сонце досягало верхiв каштана, i його тiнь вкривала вже ©©
ноги. Володько допомiг ©й. вiдсунутись далi на сонце. На цвинтарi спiвали
дiвчата... Весь час в неладi баламкали дзвони. Прийшла матушка. Boлодько
привiтався з нею.
- Тобi, Олюню, вже треба, мабуть, лягти. Не втомилася? Що у вас нового,
Володю?
- Дякую. Нiчого особливого,- сказав Володько.
- Я б ще трохи посидiла,- вiдповiла Ольга.
- Ну, ну... Але весняне сонце... Воно, зна ш?.. Виснажу .
Матушка сiда на кра чку старо© лавицi. Обличчя ©© заклопотане. Руки
трима згорненi в пеленi. Слуха Ольжинi розважання, але ©й не весело. Це
трива деякий час.
Бiля церкви вмовкають спiви дiвчат. Чути, заспiвали "Христос Воскрес".
Володько вста , проща ться й вiдходить.
На цвинтарi перед церквою правиться вечiрня. Скрiзь повно народу. Хор
спiва великоднi тропарi. Сонце поволi, спокiйно сiда за церковний сад.



VIII

Великоднi дзвони вiддзвонили. Довго ще по широких, соняшних полях
стояли в повiтрi ©х звуки. Здавалось, вони все ще вириваються з отого
мiсця, де над густим садом блищить золотий хрест, розлiтаються по всiх
полях i застигають.
Кожний день щось ставалось нове. То розцвiли черешнi, то пiдросли й
пустили бульбахи пiвонi©, то розгорнули першi липкi листочки косатi
берези. На полях кожний день iшли орачi. Вони спiвали пiснi, розгортали
землю, сiяли зерно. На городах з кожним днем творились новi грядки. Хати
були бiлi, ще великоднi, осяянi сонцем. Навкруги церкви стоптана земля. У
Левинських праця, рух i клопiт. Олег вiд'©хав. Пан Глiб знову ходить
учити. Ольга лежить, о. Клавдiй лежить. Матушка бiга по господарствi.
Решта хто де...
Село також працю . Сергiй ходить на поденне до цегельнi. Кiндрат
кожного ранку йде з сокирою тесати клепку в Жолобеччинi. Демид у полi. Йон
©здить на Угорщину по дрова. Iлько працю в дворi.
Матвiй ма нову турботу. Володько хоче вiдходити. Куда? У свiт,
далеко... На Укра©ну... Вiн так i сказав: на Укра©ну. Хоче, мовляв, ©©
бачити цiлу... Сходити ©© хоче вздовж i впоперек власними ногами. Якийсь
дивак той Володько. Раз стялися обидва - батько й син... Нi один не
перемiг. Обидва лишились при сво му. Матвiй тодi подумав: хай! Не буду
йому перечити. Хай iде! Вiн так говорить, нiби Укра©на це його подвiр'я,
де вiн може йти, куди захочеться. Але хай iде. Кiлька днiв ходив старий
понурий i сердитий. Був такий i на палi, i вдома. Нiхто, крiм Володька, не
знав, що з ним сталося.
Настя працювала на городi. Силу-силенну ма тi © працi. Василинка мало
може ©й помогти, бо ходить до школи. Це вже останнiй рiк. Прийде зi школи,
вiзьме книжку й на город... Там присяде бiля матерi на грядцi, в однiй
руцi книжка, а другою поле зiлля. При тому вчить:
"Бяла па нчина стернiско укрила,
Ой, жебим я прендзей шиць сен научила...
Вишилабим соб б люхнон хустучкен, Брацiковi мему п нкнон
кошул чкен..."
Мати довго, терпеливо слуха ©©, а пiсля не видержу ;
- I що ти, дитино, ото цiлий час мелеш?
- То, мамо, така пiсня...
- I ти то розумi ш? - При цьому Настя зводить на дочку сво© вилинялi,
запалi очi й дивиться на не© з жалем.
- Ну, мамо... Спочатку нi... Потiм нам пояснюють. Зна те, що то
"кошул чка"?
Мати поважно й здивовано дивиться, але не вiдповiв Василинка сама
поясню :
- То сорочечка...
- А-а-а! - маха рукою Настя.- Таке воно тобi потрiбне, як менi бiда.
Будеш з того щось мати... Господнi Господи! Якi тi люди... - дода
зрезиговано й знову поле грядку.
Хведот у полi за копанкою скородить. Мати про нього казала:
- Но! Вже до тi © роботи пнеться... Можливо, хоч цей буде до чогось...
Але надто вже вiн крутий.
Хведот дiйсно крутий. Це анi Василь, анi Володько. В духовному життi
вiн не бере участi. Воно для нього не iсну . Вiн жи кiньми, коровами,
господарським начинням, полем. Володько, на його думку, "дурний". Його
читальнi, вистави... Його мандрiвки по ночах з хлопцями, особливо його
книжки й писанина... Кому то потрiбне? Хведот дивиться на свого брата
виразно згори. Нiчого з нього не буде. Анi пан, анi Iван...
Володько сам зна , що вiн не пан i не Iван. Це i причиною, що вiн
тепер такий розгублений, такий не свiй. Чу себе розiрваним на кiлька
шматкiв. Зна , що йому поплутано всi стежки. Всi дороги, якими йшов до
цього часу, перетято... Треба шукати новi. Бо ж вiн зна , що не тут, не в
цьому селi його справжн мiсце.
Але куди йти? Як? На це не да нiхто вiдповiдi. Нi рiднi поля зi сво ю
вiчною красою, нi предки, що нiкуди не ходили - тут родились, жили й тут
лишили могили, анi живi люди, що оточують Володька. Вiн тiльки чу , що
мусить iти. Чу навкруги себе якесь коло, якусь межу, ще ©© мусить
переступити. Треба вирватись тiльки звiдси, з цього ось мiсця, з цього
села. А там вже знов вiднайде свою дорогу...
Його днi йдуть неспокiйнi, нервовi. Його не тiшить нi рiлля, нi сад, нi
чепiга. Бiжить у поле, у лiс... Шука самотностi. По часi хоче бачити бiля
себе людей - живих, чогось спрагнених, неспокiйних. Вирватись! Вирватись з
цього мiсця! Воно засмокту в глибiнь... Ноги грузнуть по колiна, а тут
треба йти... Завжди один i той саме наказ...
Через те вiн i сказав батьковi, що вiдiйде. Вирвалось з уст слово
Укра©на, бо не мiг його обiйти. Не мiг! Вiн уже зрiсся з тим словом i його
тягне далечiнь, що простягавсь туди далi на схiд. Рiки туди течуть, дороги
туди бiжать...
Думки все туди й туди летять... Боже! Чому не так , як ма бути?
У Провiдну суботу Володько вийшов з дому й пiшов. Ще сонце стояло
високо. Напередоднi випав перший весняний дощ. Все зазеленiло. Навкруги
зелено, зелено й зелено. Свiжо так i тепло. Вiн пiшов через поля до
"предаткiв", потiм вузькою дорожиною до Одерадiвського березового гаю. Тут
повернув праворуч й розмитою дорожиною пiшов униз до села. Перейшов село,
долину, рiчку й пiшов на гору.
Коли вийшов на рiвне до Тетилькiвсько© дiброви, йому здавалось, що вже
можна й не вернутись. Варто йти далi так само на схiд, все на схiд... Там
десь у тих полях границя... Переступити ©© ось так, як цю межу, i йти собi
по землi. I там так зелено, так свiжо, так гарно. I там люди сво©, i села,
i яри, i га© рiзного дерева.
Ще сподiвався Володько, що зустрiне тут Наталку. Вона ма десь
вертатися з Тетильковець. Чекав ©© до заходу сонця, але марно. Геть
вечором вернувся додому й застав дядькового Василя...
Вiн тiльки що прийшов з Дерманя. Сидiв i вечеряв. Бiля нього сидiв
Матвiй. Настя поралася бiля печi. Хведот i Василина вже полягали спати,
але тепер повставали знову.
Василь засмалився вiд сонця, вуса його пiдросли. Одягнений у чорне. На
ногах черевики.
- Що нового в Дерманi? - питав Володько.
- Нема, Володьку, нiчого доброго,- сказав рiшуче Василь.- А потiм
продовжував перервану розмову з Матвi м:- Цiле Застав'я - все заселили.
Геть туди, як ©хати цим боком до Лебедiв. Хати вже ставлять. Лiс дали ©м,
землю й ще грошей на розбудову. Соснину, що була над нашими сiножатями,
майже вирубали.
Ще довго оповiдав про це все i не було потреби щось питати. Всi й так
знають. Мова йшла про так званих польських осадникiв. Матвiй довго мовчки
слухав Василя. Голову держав рiвно й дивився просто перед себе. Нарештi
проговорив:
- Не встигли тодi викупити... Ах, дерманцi, дерманцi! Володько вiдчув у
цих словах тяжкий докiр. Можливо, навiть не за те, що не встигли викупити.
Зда ться, за iнше...
А Василь так i зрозумiв...
- Зна те, дядьку,- сказав вiн на Матвi ву мову.- Дерманцiв треба
ганьбити, але хто тодi знав? Ну, от я. Що я мiг знати? Звiдки? Цар був над
всiм. Нi? А прийшла Укра©на... Ет! Те повстання, тi всiлякi Камiняки, тi
крикуни...
Села нашi тепер за них несуть покуту й будуть довго нести Але скажу:
народ встав! Так! Встав народ!
Ось, наприклад,- провадив далi Василь. (Володько подумав: звiдки вiн
навчився "наприклад"? Ранiш все казав "например"),- В нас помер Ферапонт
Яковлевич...
- Ферапонт помер? - раптом перебив Василя Володько.- Що йому?
- Помер,коротко вiдповiв Василь.- Не знаю, що йому було. Кажуть, слiпа
кишка... А був вiн уже другий рiк... Ну, нiби директором, чи що...
Народно© школи. Тепер "семиклясувка"... Наш Андрiй ходить до п'ятого
класу. Прийшов раз зi школи й розказу : дали нового директора. З
Познаньщини... Каже, одразу наказав учителям вивчити дiтей державного
гiмну... Почали вчити. Перший раз як заспiвали... Дiти нiзащо не
тягнуть... А тiльки вийшов учитель - як вдарять свого... I нiхто ©м не
казав. Самi. Учителi перелякались, директор почервонiв, сердитий...
Говорили до пiзньо© ночi. Про землю, про дерманськi новини, про рiдню.
Всi були в доброму настро©. Василь хоче покинути Дермань. Нема там мiсця
для людини, що хоче рости. Хоче по Матвi вих слiдах iти. Прийшов
розвiдати, чи не продасть часом Рона свою землю. Охоче б з того щось
купив...
Потiм полягали спати.
Володько заснув не одразу. Розмова й настрiй Василя пiддали йому
завзяття. Порiшив знов iти в село й знов там працювати. Вiн з роду
Довбенкiв. А це мiцнi, твердi люди...
Другий день - Провiдна недiля. Люди йшли на могили, правили панахиди.
Потiм вiдходили набiк, розстеляли на зеленiй травi бiлi настiльники,
розкладали паску, крашанки, ковбасу, драглi... Сходилися куми та свати й
поминали мертвих. Пiсля кiлькох чарок робилося весело. Пiд вечiр
верталися, i зо всiх бокiв села було чути спiви.
Володько був у читальнi. Справа з виставою вирiшена й пiдписана. Браку
тiльки дiвчат. Надвечiр Сергiй сказав Володьковi:
- Не хотiв би часом зо мною?
- Куди?
- Побачиш.
Вiддiлилися вiд хлопцiв i пiшли просто селом. У селi повно люду. Деякi
так розспiвалися на проводах, що й дома не можуть утихомиритись. У
Польона, що йому пiд Сапановом обiрвало пальцi, справжня гульня. Вiкна
вiдчиненi, за столом повно гостей, мов на весiллi. Спiвають "Чарочку". Пiд
вiкнами бiгають i бавляться "у цвiт" дiти.
Сергiй i Володько пiшли далi. Сонце заховалось за обрiй i там лишилось.
М'яка весняна темнота оповила землю. Чисто, свiжо й тепло.
На колодах, що лежать на вигонi, сидить Мокрина. Вона загорнута в
велику чорну хустку. Голова вiдкрита, а волосся заплетене в двi довгi
чорнi коси. Вона чека на Сергiя...
Ось i вiн, але не сам. З ним Володько.
- Це добре, що ти його привiв,- сказала Мокрина.- Та дурна Наталка не
да менi спокою... Хочете ©© бачити? - запитала рiшуче.
Для Володька це несподiванка.
- Вона не в Тетилькiвцях? - промовив вiн.
- Та де... Вже три днi тут... Вчора в дворi сiяли разом квiтки... Все
спiва ... А часом набреде на думку щось i пита : а ти пiшла б до читальнi?
Певно, що пiшла б... Чому нi, кажу. Володьку! Ви! Хол рнику! Вона у вас
втрiскалась по вуха... Я знаю.
Володько не знав, що вiдповiсти. Йому було при мно це чути, але не
виявив нiчого назовнi. Присiв до Мокрини й жартома ©© обняв.
- Ах, Мокрино, Мокрино! Золота ви дiвчина! - майже вигукнув.
- Так. Золота... Бiля золота лежала... а ти, Сергiю, дивись: обнiма ...
- Хай. Для Володька все... Ми з ним одно. Он i мiсяць почина сходити.
Це також для нас.
- Хочете, Володьку? Пiду викличу? - запитала Мокрина... - Дивiться.
Вона там... Володько зна , про кого мова.
- А вийде? - запитав непевно...
- Ха-ха-а! - голосно засмiялась Мокрина. Голос у не© дзвiнкий, низький,
сильний. Смiх покотився долиною. Потiм зiрвалась з мiсця, кинула "чекайте"
й побiгла. Скоро вона зникла за рiчкою...
Парубки зiстались самi. Мовчанку перервав Сергiй.
- Як тiльки Наталка погодиться - одразу за виставу... Але рiшуче!
Володько дума щось iнше, але вiдповiда :
- Так. Одразу. Тiльки чи знайдуть час хлопцi...
- Мусять. По вечорах... Все одно не йдуть одразу спати. Обговорювали
подробицi вистави. Сходив мiсяць. Поволi, ма статно. Небо прояснювалось,
земля пiдносилась. Вiд дерев лягли набiк довгi, невиразнi тiнi. В
декiлькох мiсцях заблищала рiчка. На горi виступили з темноти й пiдступили
ближче бiлi хати.
Мокрина вернулась скоро. З нею прийшла Наталка. Боса, так само у
великiй хустцi, з вiдкритою головою. Була весела жива... Принесла двi
квiтки турецького часнику. Володько не мiг ©© пiзнати.
- Це вам принесла квiтки,- казала вона.- Бiгла з Мокриною й вирвала...
У нас вже розцвiли. Хочете? - i подала квiтки Володьковi.
- Якими словами вам дякувати?
- А частець би на вас,- казала Мокрина.- Вони тут роздякувались, нiби
пани. Володьку! Отак ©©! - Кинулась на шию Сергiя, мiцно пригорнулась i
дзвiнко, соковито поцiлувала. Пiсля зареготалась, аж луна покотила
долиною.
- Не моя... Не смiю. Iнакше знав би, що робити,- сказав Володько.
- Не ваша. Дивись, яке мо -тво . Нiби це мед. Розлижуть... А ми йдемо.
Сергiю? Йдеш? Менi ще до двора треба. Завтра бариня встане: "Макрiно!
Оп'ять за парнямi б гала! Сматрi в мiня!" Ха-ха-ха! Добранiч!
- Мокрино! Куди? - крикнула Наталка. Але Мокрини вже не було.
Зiрвалась, гукнула Сергi вi "лови" й побiгла в мiсячний туман здовж рiчки.
Сергiй також побiг за нею...
I ось вони самi. Володько й Наталка. Знов тут на тому самому мiсцi, де
були у вербну суботу... Думки пролiтають, крутяться. Що сказати? Сталося
це несподiвано, як i все, що цiкаве. Пiдступив до Наталки й взяв ©© за
руку. Не вирвала, навiть не поворушила. Вiд цi © близькостi, вiд
хвилювання, вiд непевностi його рука затремтiла.
Вона мовчала. Схилила трохи голову, спустила очi, яки i так в темнотi
не було видно, i мовчала. Та мовчанка ще поглиблювала iнтимнiсть, родила
надiю, а одночасно творила ледве помiтну непевнiсть. Варто тiльки
потягнути за руку, пригорнути i все... А як образиться? Сполоха ться?
Втече? Нi. Нема сили. Коли б це Ганка чи яка iнша. Ця зовсiм вiдмiнна, й
не може робити з нею так, як радила Мокрина. Вiн зна , але не може. Руки
вiдмовляють послуху. Серце мiцно© б' ться в грудях... Почуття набралися
повнi груди. Цiле тiло в його владi й навiть язик не хоче повертатися...
Але не видержав:
- Наталю! - Це був майже шепiт, а хотiв сказати твердо.
- Що? - подiбно вирвалось у не©...
- Я вас... - слово урвалось на серединi. Заплутався язик. Але все-таки
доказав виразно:
- Люблю.
Хвилина тишi. Велико©, напружено©... Що вiн сказав? Що вона? Вiд серця
догори наплива повiнь i, зда ться, з нею пiдноситься само серце. В очах
туман.
- Кажете правду? - ледве чу слова, що майже так само звучать, як його
власнi.
- Дуже велику...
А на це мов луна, з туманно© далечини прилетiло:
- I я вас...
Зненацька стало ясно в його душi, головi, очах. Здригнувся... Впало
слово, мов щось гаряче... Боже мiй! Це ж значить... Це... Значить, воно .
Все . Значить, можна ©© пригорнути й загорiтись... Огнем, сяйвом,
щастям...
Вiд не© почув глибоке, кiлька разiв розiрване зiтхання. Вона пiдняла
голову. Бачив ©© обличчя зблизька. Схвильоване, поважне й щасливе. Щастя
видно на ньому. Навiть при мiсяцi. Очi поблискують, широкi такi, вiдкритi,
яснi й глибокi. Заглянув у ©х глибини, i йому захотiлось пiдняти ©©, бiгти
з нею й спiвати пiсню. Так весело на душi, так багато сили в грудях, так
неуявно багато навкруги життя.
Слова, пiвслова, питання, вiдповiдi. Мiсяць все плив i все догори. Нiч,
десь пiсня, срiбний туман... Могло б це тягнутись у вiчнiсть, коли б так
треба було...
Вертаючись долиною повз криницю, Володько весь час повторював:
- Ось воно те справжн ! Прийшло!
Все навкруги: i мiсяць, i зорi, i дерева - все то щастя, щастя й щастя.
От яка нiч... Вдивiться в не©... Ах, що й казати!
Ступав широко, легко... Нiс у собi ще тепло дiвчини, ©© iм'я звучало в
ухах. Вибiг нерiвною, кам'янистою дорогою пiд гору й тут на перехрестi
дорiг зустрiв... Йона.
Несподiвана й непри мна зустрiч.
- Куди бiжиш? - грубо запитав вiн Володька...
- Дивлюсь... Володько. Стриба , мов теля... Йон - завжди Йон. Грубий,
сердитий... Хто його бачив несердитим? Вiчно клямца зубами, мов вовк. Ось
вже рiк вiн трошки зрахманiв. Вже не чути, щоб когось побив, але при
кожному дотику ©жить шерсть. Ось-ось вгризе. Довший час Володько не бачив
його. Десь було зник...
- Звiдки? - знову впав запит вiд Йона.
- Не зна ш? - так само вiдповiв Володько.
- Вiд дiвки. Ну! - Це "ну" витиснене з уст, нiби погроза.
- А ти звiдки? - запитав i Володько.
- Я? Бував скрiзь... У Рони тепер п'ють. Нашi там всi. Iдiоти!
"Звiдки в нього те слово?" - подумав Володько. Уголос сказав:
- А ти? Тебе десь не видно... Де бува ш?
- Пити не ходжу... Бував у Крем'янцi.- Хвилину помовчав i сказав: - А
ти киснеш? Читальня, "Просвiта"... Петлюрiвщиною зайнявся... Йшов би краще
на Укра©ну...
- А тут що? - запитав швидко Володько.- Звiдки тi слова, Йоне? Це щось
не наше...
- Вгадав. Наше це не . Наше: "Просвiта", пан Рона, дiвки... Такий ось
ти... Вчився, вчився, а сидиш у батька на карку. Дума ш, поможе
"Просвiта"?
- А хто, по-тво му?
- Гм!.. трохи бiльша сила. Тож два кроки на схiд межа, нi? Тож сила
наша там, нi? Мiй брат у Ленiнградi команду батальйоном, а тут тебе
навiть волосним писарем не пустять А ми iдiоти: "Просвiта", читальня,
вистава... Може, Петлюра прийде й ще раз продасть за миску сочевицi. Туди
треба йти. Займати мiсця. Хай зо мною поговорять, коли за плечима сто
мiлiонiв стоятиме...
Володько не перечив. Йоновi слова яснi, а Володько не ма тако© ж
вiдповiдi. В його головi непевнiсть. Можливо, й так. Там все-таки сила.
Цей клаптик землi... Милий вiн, але все-таки клаптик...
Йон провiв Володька аж до дерманських хуторiв i повернув до села. При
цьому весь час кидав сво© сердитi слова. Володько бiльше слухав. Пiсля, як
залишився сам, мiг подумати над ними. Одночасно йому хочеться переживати
те, що наповняло його сьогоднi. Радiсть ту велику. Ось перед ним батькiв
хутiр, цвiте молода черешня, розцвiтають яблуньки. Скрiзь така весна,
скрiзь так молодо... Можливо, не варто зараз розривати все на шматки.
Треба ним пожити...
Все, що говорив Йон, було дуже важливе, але Володько не надав йому
великого значення. Вiн дуже жив... Жив сво©м молодим тiлом, сво ю свiжою
душею, сво©м нерозвиненим розумом. Навкруги так добре. Батько й Василь
ходили оглядати землю. Потiм Василь вiдiйшов. Вечором Володько подався в
село. Був захоплений i це захоплення передалось на хлопцiв. Через те
взялися завзято до вистави. Треба було дiвчат - знайшли. Звели з
Башковець, з Угорського, прийшла Наталка, Настя, Ганка... Грали, спiвали,
танцювали... Вечорами Володько виминав Ганку й зникав несподiвано...
Можливо, вiн недобре робив. Дуже можливо. Але вiн не мiг iнакше. Ще в
читальнi Наталка казала:
- Я вийду пiд черешнi...
Володько добре зна , де тi черешнi. Там за городами, де почина ться
широке, до самих Людвищ, поле. Черешнi старi, широкi. Пiд ними довгий
хвилястий плiт, пiд плотом молода, зелена трава. Далi поля, засiянi
яриною, й межi, що бiжать далеко, майже до обрiю... Не можна було не йти
туди, хоч Наталку проводив додому Iлько, а дома часто чекав на не© Iван з
Людвищ.
I Володько, i Наталка крали сво щастя. Тiльки Сергiй та Мокрина знали
про це. Часом Володько приходив "пiд черешнi", сидiв там довго, вдивлявся
в темноту, тратив вiру, що прийде, але все-таки сидiв. Завжди приходила.
Насторожена, трохи перелякана. Пригорталась цiла - гаряча, гнучка,
трiпотлива... Часом знов Мокрина викликала ©© "на колодки". Тодi були вони
всi разом - Володько - Наталка, Сергiй - Мокрина, мов дикi птахи,
зривалися й вiдлiтали в темноту. Звiдти чути було дзвiнкий Мокринин смiх.
Вона не боялась смiятись.
А тi, що лишались? Наталка не вмi й не може так смiятись. Вона
трагiчна. Коди навiть смi ться - через смiх прорива ться щось поважне.
Вона тепер цiла горить. Коли цiлу , напружу ться, мов струна, i тремтить.
Вiбрацi© ©© тiла передаються на Володька. Вiн тодi забува ться й йому
зда ться, що земля пiд ним вгина ться.
Додому верталися пiзно.
- То нiчого,- казала Наталка.- Висплюся.
- А прийдеш завтра? Прийдеш! Правда, прийдеш? Володько верта ться
завжди далиною. Сюдою найкраще йти. Тут не ходять люди. Свiже,
передранкове повiтря охолоджу його розпалене чоло... Часом заходить до
криницi, сiда на цебринi, черпа долонею кришталево-чисту воду й п' .
Навкруги велика тиша. Дума про себе й Наталку. Що буде з нею? Ще кiлька
тижнiв, ще мiсяць, i вона не його. Вона належатиме iншому. Як буде вiн без
не©? Як? Любить ©©, не може бути без не©. Колись цього не розумiв, але тим
краще розумi це тепер. А чи може з нею одружитися? Нi. Що з нею робитиме?
Куди пiде? Нi батько, нi мати не дозволять цього, I сам вiн зна , що це
неможливе. Про це навiть не смi нiхто знати. Нi Iлько, нi Ганка, нi Iван,
навiть Йон. Цей нiби з презирством ставиться до жiнок, але все те брехня.
Вiн любить Наталку. Можливо, вiн i Володька через не© ненавидить. Вiн не
зна , що мiж тими , але зна що щось...
I це помiчають iншi. Вони зустрiчаються вечором у читальнi. Вони разом
грають. Часом вони непомiтно сходяться й щось говорять. Iлько уважно
слiдку за сво ю сестрою... Вiн зна ©©. Може бути погано...
Ще гiрше з Ганкою. Вона також ходить до читальнi, але чому Володько
уника ©©? Чому вiдмовля ться провести? А як проводить, чому такий
байдужий i холодний? Колись того не було...
Але Ганка розумна й горда дiвчина. Вона не хоче виявити сво©х сумнiвiв.
Вона тiльки iнодi каже:
- Володьку. Ти мене вже не любиш. Правда, нi? Ну, скажи... Це ж
правда...
Що ©й вiдповiсти? Мила, добра, весела Ганка. Зна ©© вiд дитинства.
Любив ©©. Ходив з нею прилюдно.
- Не кажи так, Ганко,- говорить вiн.- Не кажи так...
- Але то ж правда,- наляга вона...
- Нi.
- Можеш забожитись?
Почина говорити ©й про все, що разом пережили. Згаду минуле. Як може
©© не любити?
Вона слуха уважно, не перебива ... Увага ©© аж надто велика. Так, нiби
хоче вловити в тих словах все, що мiж ними заховане. А потiм каже: