Самчук У.. Волинь

Василь рiзав поросята. Баняк холодницi зiпсувся i не було нi одного
голодного пса, який би на таке поласував. Гармидер навкруги, огнi, дим,
дощ... Дядьковi одному шкапи пристали. Скривив рота, вагався, що скидати -
жiнку чи мiх з мукою. Чорт з мукою, а жiнки жалко. Розв'язав мiшисько i
сипнув муку на рiденьку грязь дороги. Вiтер дещо пiдняв, але дрiбний дощик
зразу ж уйняв мучну хуртовину.
- Вйо! - Шкапа одна не йде. Впала, чортова тварина, i лежить... Просто
в муцi!..
- Вйо! Вйо, згорiла б ти ясним огнем!
Шкапа лежить i постогну . На дядька лють, мов чорна хмара, найшла.
Обернув пужално держалном. Бемц, бемц по ребрах. Тiльки ногами засовала. У
дядька пiна ротом виплюснулась. Плигнув на вiз... Якiсь миски, якiсь
горшки, якась дiжечка, все те випурхувало з буди i розлiталося на скалки,
ще не доторкнувшись землi.
З'явився якийсь москалик. Зiйшлися люди. Нагай затанцював по спинi
тварини, полосував ©© вздовж i впоперек. Нарештi люди кiлками пiдважили,
поставили-таки на ноги, витягнули з багна колеса, що вгрузли по самi
маточини, пхали воза, а вiз шкапу. Дядько поплужився далi "вглуб Росi©".
Обоз не руш . Вiз у клунi готовий - честь честю - сто©ть. Колеса в
битий шлях вгрузають. Купа вiвса також лежить. Не продав Матвiй нi одного
пуда. Гармати день i нiч виграють. Часом брязкотять скорострiли i,
вида ться, десь отут за башковецьким "казьонним" лiсом.
Матвiя ©жа не бере. Сон десь зник. У думцi покошена i мокра конюшина,
що лежить в копицях на полi. А повна така, головчаста - пудiв
п'ятнадцять-двадцять було б, по десять рублiв пуд.
Метушливi люди вибиратись квапляться.
- Ось, кажуть, перетнуть нам дорогу в Шумську на греблi i баста. I так
по три днi стоять втiкачi, поки через греблю переповзуть... А коли ще
натиснули б.
- Хочете, то вибирайтесь, а менi дайте чисту годину,- сердито
вiдповiдав Матвiй. Баби не одважуються самi рушити. Хай вже "вiн" наперед.
А той "вiн" сидiв, мов камiнь i нiяка вiйна не зрушить його. Кiлька
дядькiв з Тилявки не видержало i знялося. Виповзли на шлях i поряхалися в
напрямi жолобецького лiсу. Матвiй провадив ©х очима i мовчав. Що ©м
казати. А ©х хати, вже другого дня, стояли вилущенi, мов порожнiй стрючок.
На мiсцi дверей i вiкон однi нори, а всерединi, нiби буревiй бушував.
Кажуть, завтра чи коли там, козаки вiд Iвана з тамтого кiнця село
пiдпалять i люд, мов блощицi, викурять. Хай. Хай палять. Все одно.
У Матвi вiй хатинцi двадцять "денщикiв". У печi пала огонь, смажаться
кури, поросята... Дверi навстежiнь вiдчиненi, долiвка, мов на дорозi. Сам
господар не сидiв у хатi. Ходив i ходив. I коли сили спадали, приходив,
брав мовчки в кулак дещо "покомлати" i вiдходив до клунi, до свого. вiвса,
до сво © машини, яку щойно два роки тому купив. Там i жив, мов горобець у
стрiсi.
Володько також купку марок за кури та всякi прислуги зiбрав. Були синi,
з "Миколою другим", зеленi з "першим". Солдати якось до двора пiшли i
мiшок яблук приперли. Висипали серед подвiр'я i хто хотiв, ©в.
Розказували, що там твориться.
Володько нiколи у дворi не був, бачив здалека велику садибу, поко©.
Бачив часом паничiв, що з зализаними головами "спацерували" селом. Але
близько не пiдходив, нiчого спiльного з ними не мав i чомусь не любив
того... Не чув до них того, що, бувало, в Дерманi до учнiв семiнарi©. Тi
також "чисто ходили", блискучi "козирки" кашкетiв, блискучi халяви мали,
але Володько сам хотiв "таким бути". Нiчого лiпшого не було, як бути
учнем-Паничем? Нi. Прийде тобi.
- А, скажiте, пожалства... Что ет' такое? - показу на жито.
Не зна , що таке жито, а жи ж у селi. Тьху! Руки якi у них... Пальцi,
мов шклянi. Коли б здушив - розсипалися б... Дiвки губи до червоного
мажуть...
Тепер слухав, що "там" твориться, i собi пiшов. Подивитись.
Сад гарний, великий. Яблунi гнуться вiд овочу. Скрiзь, де не глянь,
солдати. До яблунь поприв'язували коней. Яблука спадають просто пiд копита
i тут чавляться.
У покоях уже всьому кiнець. Лиш бiлi папiрчики, що летять з вирваних
вiкон та дверей, пурхають вiд вiтру по клумбах квiтiв. У палiсаднику
обтрощена пальма i пара кактусiв. Володько вiдломив i собi одну цiкаву,
невидану, подiбну на пiр'©ну гiлку з пальми.
Пiсля не без остраху всередину вступив. Там солдати, баби, дiти. Якiсь
розбитi бебехи. Пух розвiяний по помостi. Вирванi з одвiркiв дверi лежать
пiд порогом i по них топчуться.
У просторiй кiмнатi дзеркальна стiна. Перед нею москаль у мокрiй шинелi
- вус фертом, шапка на потилицi чудом засiла. Володько i свою непоказну
постать перший раз на цiлий зрiст побачив. От чоботи, тi самi, якi у
батька виканючив, надто у грязюцi. Аж злякався, коли глянув, Що вони на
помостi, колись, мабуть, навiть лакованому, стоять. А очi якi смiшнi.
Чуприна, як щiтка, якою замiтають. Шморгнув носом i пiшов далi.
З протилежних дверей вилiз ще москаль. У руках його сокира.
- Ти што, мать твою розтаку, как баришня, рило свойо расматрiва ш! Вот
во!
Бах, бах! Вправо, влiво! Обух торкнувся дзеркала i те, мов розбита
вода, хлюпнулось на всi боки. Бренькнули кусники шкла, а москаль кашкета
збив на потилицю, лiву руку в бiк упер, у правiй сокира - сто©ть гордо,
нiби переможець великий.
Один Володько, мабуть, здивувався, решта все, що входило i виходило,
бiльше бачило. Той, що розглядав "сво рило", до фортепiана пiдсiв i взяв
кiлька акордiв. Фортепiано заревiло i заповнило простiр дикими згуками.
- Какой-то-сукiн син сапагамi по клавiшах топтался,- з серцем вирвалось
у музики.
- А ти р ж! - кричить на нього той з сокирою.- Раскамарiнскаво!
Той брязнув щось розгульне. Солдат сокиру за пояс заткнув, плюнув на
руки так, нiби з тим сплювком усе серце виплювать хотiв, i тупнув кiлька
незграбних присядок.
Десь взялися дiвки. Закрутились шинелi, спiдницi. Чоботи гупотять по
помостi i розкидають закарвашi болота, фортепiано одчайдушне реве, пики
барвою наливаються i бiлi зуби мигають, мов блискавки.
I зненацька музика урвав. Розкрученi пари фургалом вертiлись далi.
Зупинились i стихли, коли "розкамарiнский" попiд стелею розвiявся, а на
мiсце його розлилася розлога та повiльна мелодiя.
Володько не розумi того всього, але задубiло сто©ть i цiлою iстотою
вника в оточення. Ось музика буриться, пiднiма ться на височiнь. Чу
вiтер, що б' ться об скелi i квилить злим духом. Чу густоту мороку i
вихор, що бушу в ньому, оточуючи блiду пляму сонця, яке ледь прорива ться
через хмари. Чоботи, носи, очi червонi, чорнi, синi... Чуби, що мають вiд
вiтру... Жмут сяйва, що хлеще у прижмуренi очi й освiчу велику, насторч
розбиту брову.
Все преться i преться перед очима, мов змора. I коли влетiв з нага м
офiцер i рiзким голосом ревнув: "Смiрнааа!" - у Володька все ще бiльше
змiшалося в головi i вiн витиснувся через розтрощене вiкно пiд капiж, де
лежала розчовпана купа вазонiв.
З дверей поко©в бомбами вириваються вояки, баби, дiти. Деякi несуть на
плечах знак брудного нагая. Але все чомусь регочуться. Видно, були
вдоволенi.
Володько обiйшов поко©. В одному вiкнi побачив знайомого хлопця. Той
манить його пальцем i щось показу на помостi. Володько пiдiйшов до вiкна
i глянув досередини. Там стоси розбитих книг. Володько плигнув через
пiдвiконня i накинувся на книжки.
Вибрав з них те, що вважав найцiкавiшим. Скинув пасочок, яким
пiдперiзував штани, i накладав на нього стоску книжок, недописаних
журналiв, картин. Все це рухнув на плечi. Але вага була надзвичайна.
Прийшлося трохи скинути. Володько довго вибира менш вартiсне, але кожна
книжка липне сама до його рук.
В iнших кiмнатах обривали на стiльцях плюш, розбирали якiсь горшки,
розбивали шухляди i витягали з них клямки та замочки. Володька це не
цiкавить. Вiн несе скарб, несе так, як несе кожна людина щось таке, що
безперечно й невiд' мно ©й, i тiльки ©й однiй належить.
Все одно ж там все те знищать. Що, нi? Напевно, так. Знищать. А вiн же
хотiв це прочитати. Перший раз у життi мав вiн нагоду бачити, вiдчувати i
торкатися до тако© маси книг. А якi соковитi, виразнi, палаючi картини,
лiтери... Нi, нi. Хто посмi заборонити йому вирвати тi скарби з-пiд
салдатського чобота, який не зна милосердя i шани?..
Але, пiдходячи додому, вiй бiльше вiдчував, як розумiв, що цього вчинку
батько не похвалить. Тому вiн i не показався на очi батьковi. Пiдiйшов не
з дороги, а з горбу... Обережно прокрався поза ожередою соломи i занiс до
льоху. Там у темнотi звалив усе з натомлених плiч i сiв навшпиньки перед
здобиччю... Довго розкладав зiм'ятi листочки, обривав пошарпане, складав
розсипанi сторiнки. Надзвичайно мало свiтла, тому призирався до всього,
мов слiпець, що цiлим ством прагне побачити яснiсть предмету. Шкода, що
вiн не може ось тут засвiтити i сiсти на цiлу нiч за читання. I хай там
б'ють зверху гранати... Хай валиться там свiт... Що то все його обходить,
коли перед ним купа дорогоцiнних скарбiв.
Розказав про це тiльки матерi. На другий день i та пiшла з ним
подивитися на ру©ну. У покоях було вже порожньо. Якимсь чудом лишився i
лежав у кутi, мов тяжко ранений iнвалiд, круглий лакований столик. Три
ноги його вiдбитi, i невiдомо де знайшли вони свiй кiнець. Одна четверта,
зухвало й жалюгiдно, сторчить догори...
Настя злякалася. Таке багатство гине... Така розкiш... Вона мало не
ридала над тим нещасним столом. А стiл аж просився пiдняти його, дати йому
змогу далi жити, робити комусь вiрну незаздрiсну службу.
I жiнка пiдняла його на сво© худi плечi, стогнала, сапала i так занесла
бiдолашну калiку до сво © темно©, з мокрою згруженою долiвкою, хати.
На те навинувся Матвiй. Уже одного його погляду було досить, щоб Настя
почала:
- Ото все нищать. Все розбивають на скалки. Думаю, хай вiзьму, а
вернуться, тодi вiддам. Поставимо у хлiвi. Це ж так добре буде на ньому
кришити буряки, картоплю...
Але не договорила.- Зна ш ти, стара, що? Тобi вже, видно, таки зовсiм в
головi перевернулось. Чи ж тобi не сором? Зараз менi вiднеси оту непотрiб
туди, де взяла! Чу ш? Щоб я й слiду вiд цього не бачив! Бо як вiзьму
напругу, то я тебе навчу...
Цього було досить. Лiпше не чекати на щось бiльшого. Бо хiба ж ви не
бачите, як вигляда сьогоднi "наш батько". Вiн же тiльки що "новину"
дiстав. Хоч ти в землю лiзь, а вибиратися мусиш. Прибiг засапаний десятник
- жiнка Iвана Бабиного, i сказав:
- Завтра всi, як один, мають ви©хати. Обоз також вiд'©жджа ...
Матвiй тодi подався до клунi мiж сво© снопи, машини i всяке таке... А
там на стiл, на якiм подають в барабан, голову на руки спустив i пережив
одну тiльки годинку так. Хм... Коли б ви знали, що то ...
Встав був Матвiй, як сторож роду свого, як здоровий корiнь землi
сво ©... Десятки рокiв минуло з того часу. На весь зрiст пiднявся вiн,
непоборний син п'янкого чорнозему, щоб закреслити й загладити вину дiдiв i
батькiв. Його потуга росла, мов повiнь, мов гiрська стрiмка лавина. Силу
велико© душi i сильних м'язiв впо©в у землю, напо ну дивним чадом, що
давав життя, муки, радiсть i смерть. I пiслав у життя синiв, дочок з
твердою наукою: закон ваш - закон землi. Будьте сильнi, як вона,- i
вiчнiсть вам забезпечена.
I от на цiй висотi, на цьому тронi чистоти, вiри i могутностi заста
його цей страшний жорстокий гад, "що тiлом брязкотить i де проповза , там
все вигоря ". Перед роками чула його душа того гада й у снi пiдказувала
страшнi роки.
Вiйна. Нечувана, небувала. Вона свавiльно, неухильно ступа по хрустких
кiстках мiльйонiв i от-от готова схопити в сво© обiйми й Матвiя, щоб
жбурнути його знов у безодню темноти, горя й нужди.
I виростуть такi сини i дочки, напояться отру ю порохового чаду, пiдуть
по широких дорогах степiв i лiсiв, розгублять чистоту душi... Кров, барва
i випад ©©, змiшанi з тонами гармат, хто зна , чи не похитнуть вiри в Бога
поколiнь, землi i неуявно© батькiвщини...
У Матвiя тремтiли руки i ноги. Вiн ходив, стояв, сидiв, спав, як i
завжди, але у цi днi вiн вiв надлюдське змагання з якоюсь невидимою силою.
Часами цiпив зуби, нiби тамував невимовний бiль, нiби тлумив страшний
крик, що самохiть рвався з його здушених грудей...
О, Володько так зна , розумi , вiдчува свого тата. Нi одне слово не
вирветься з нього на знак протесту. Вечером за башковецьким лiсом особливо
ревуть гармати. Небо там пожежею жарi i, зда ться, по хмарах iдуть
легiони воякiв, щоб iз неба лити на землю вогонь.. Дорогою йде обоз. У
таборi горить безлiч огнiв, i дим застеля долину.
Володько звалив на спину стола й пiшов з ним униз городом до долини...
Пiшов, твердо ступаючи пiд тягарем молодими ногами, i сховався пiд
покровом диму.
Йшов по межах, чув як двигтiла земля вiд гарматнiх перегукiв...
Здавалося, йде тут останнiй раз. Ось минув поле Хоми Ет-то . Далi
Гнидкове. Невибранi, посохлi бараболi. Хтось, видно, ще недавно вибирав
©х, клав огонь, димок вiд нього ще тоненькою вуалькою пiднiмався i пахнув
так знайомими згарами бараболь.
Далi i далi пер того проклятого безногого стола. Хотiв минути сво©х
хуторян, щоб заховати сором батька бодай перед сво©ми. Йому тяжко. Голову
зовсiм зiгнув, i жмли на карку сильно натягнулись i вип'ялись. Руки
розп'яв i мiцно тримав стiл на плечах. Донiс свою ношу майже до
жолобецького лiсу. Там жбурнув ©© в рiвчак, зарослий лiщиною та вовчими
ягiдками. Чомусь зупинився над тим мiсцем, куди покотився стiл, i деякий
час дивився униз.
Недалеко чорна стiна старого дубового лiсу. Небо затягнене хмарами.
Легкий вiтер поривно вi з заходу. Пiд тилявецькими садками горять огнi,
там чути вигуки, спiв, згуки гармонi©. Час вiд часу погуркують гармати.
Володько оглянувся навкруги. "Яка дивна, несамовита околиця. Що це
твориться перед мо©ми очима?" - дума вiн. Але нема часу довго над цим
зупинятися. Поверхня землi здрига ться, нiби по нiй щось неймовiрно тяжке
котять.
Згадав ще про книжки. I те мусить вiн десь спрятати. Батько не повинен
ще раз впадати в гнiв. Зiрвався з мiсця i швидко поскакав межами назустрiч
вiтровi з димом, назустрiч огням.
Дома залiз у льох i почав збирати книжки. Збирав поспiхом, хоробливо.
Яким безглуздям здавалось йому те, що вiн мусить розлучитися з тими
неоцiненними книгами.
А куди з ними? Ага. Добре. Закинув на плечi в'язочку i швидко понiс
тi ю самою дорогою, якою перед хвилею нiс стола. Донiс до бараболиська i
знайшов уже майже згасле вогнище. Тут зняв з плечей книги. Огонь догорiв i
вкривався верствою легкого бiлого попельцю.
Володько дмухнув, i жар вишкiрив червонi зуби. Тисячi теплих снiжинок
пiднялося i розсiялося перед його носом. Узяв верхню книжку i придивився
при свiтлi жару до заголовку. Щось незнайоме. Положив на жар. Папiр
засмердiв i затлiвся, але не занявся полум'ям. Треба було дмухати...
Бризнув огник i застрибав по Володькових вилицях, затиснутих устах,
вiдбився у свiтлих сочках очей, де вiдбилась також цiла картинка палаючо©
книги.
Володько бере другу книгу i знов дивиться на заголовок. Тургенев.
Розгорнув. Натрапив на якусь сторiнку i поки трiпотливе полум'я не
проковтнула темнота, пробiг очима кiлька рядкiв. Урвав на пiвсловi, бо не
хотiв, щоб згас огонь. Поклав на його згасаючий язик книжку i протягнув
руку за черговою жертвою.
Ах, яка це тяжка, черевата книжисько. "Нiва". Так. Це рiчник "Нiви" у
твердих палiтурках. Скiльки в нiй картин, вiршiв, оповiдань, реклам. Цю
рiч дiйсно мусить вiн переглянути, ще раз востанн , поки огонь не зжере ©©
трупа i вiтер не розвi шматочки попелу по оцих-о полях.
Зiп'явся над огнем, присiвши на пальцях. У колiнах млiють ноги. Скинув
з голови старого кашкета, положив на землi i сiв на ньому. Це вигiднiше.
Один за другим розбира хлопець све© цiннi, награбованi скарби i нелегкою
рукою вiдда ©х на знищення. "Нiва" тим часом дала йому те останн , що
могла в такий короткий час дати, поки i сама, без спротиву i нарiкань,
лягла на ложе небуття.
I коли згас ©© останнiй листочок, а ворохобний, мiнливий попiл швидко
набирав барви вiчно© пiтьми, Володько впер лiктi в колiна й обняв долонями
пiдборiддя.
Що вiн думав? Що в такий час можна думати? За плечима серiями гримiли
гармати i, може, в цей саме мент серiями летiли в повiтря двоногi "корони
Божого творiння".
I дивно, що у цей мент Володько не вiдчував нi жалю, нi спiвчуття, нi
страху. Йому було навiть весело. Одно тiльки дошкульно ворохобило його
душевну рiвновагу - стан батька. Володько аж надто добре розумiв i
вiдчував його.
Вiн навiть по-варварськи дав вогневi пожерти книги, якi вже рахував
сво©ми i якi, iншим разом, не випустив би зi сво©х цупких пальцiв так
довго, поки не висмоктав би з них весь, до останньо© каплi, сiк i трунок.
Це вiн зробив "для них"...
Так. Це тiльки для батька, диного батька, якого нiхто бiльше не ма i
який так чудесний та дужий, як сама вiйна.
До полудня другого дня все було по-звичайному. Шляхом iшли обози,
роз'©жджались козаки. Табор стояв на мiсцi. В полудень у таборi засурмила
сурма i счинився надзвичайний рух. Зi всiх подвiр'©в бiгли москалi. Крик,
лайки, гиржання коней. За пiвгодини табор рушив i розтягнувся довжелезною
валкою по шляху.
За башковецьким лiсом розiгралась канонада. Гармата ревла безупинно.
"Аж вiкна бряжчать",- казали, хоча Володько ще не чув, щоб вiкна бряжчали.
Матвiй уже сам не зна , що далi... Дума зiрвалась. Нiколи у сво му
життi не плакав вiн, нiколи не вирвалася з його уст якась скарга. Але горе
його було видиме i велике.
Уже навiть сусiди "рушають". Що робити? Всi зiйшлися на нараду, але на
Матвiя зненацька находить впертiсть.
- Не по©ду!..- заявив.
-Як то? Тож козаки он нагайками гонять... Он, кажуть, з тамтого боку
село пiдпалюють...
- Хай! Хай гонять; хай пiдпалюють, а я не по©ду. Це вирвалось у нього з
вiдча м i не так певно, як цього хотiв.
- Люди!? Куди по©демо? Що ви собi дума те? Чи там ви хату знайдете, чи
хлiб? Ось вечорi ... Куди на нiч? Ну... Зна те що? У нас худоба... Кажете,
за одну нiч у нас можуть бути мадяри. Так худобу для безпеки вишлiм
наперед, а завтрiшнiй ранок нам покаже, що ма мо робити. Хай переженуть
худобу через Шумську греблю i там чекають на нас... Добре?
- Катерино! - звернувся вiн до дочки.- Ти он з Володьком поженеш
худобу! Збирайся, Володьку!
Вiн давав розпорядки, але сам не рухався. Стояв мов мур, мов викут
кам'яний. Вiн ще не вiрить, що вiйна прийде сюди. Його твердiсть i
витривалiсть перед стихi ю передавалися на всiх присутнiх, i тi згодилися
"почекати до завтра".
Сам Матвiй, нiби вмираючий, що хапа ться за кожний мент життя, вiдпихав
як мiг страшну розв'язку трагедi©.
Але тим часом зi села над©жджали пiдводи тих, що вже рушили...
До©жджали до останньо© Матвi во© хати i в непевностi зупинялися.
Здавалось, не рiшалися переступити кордон села.
На Матвi вому подвiр'© повно народу. Як на тоте, гарматна тарабанщина
ще збiльшилась i чути навiть скорострiльний огонь. Пiд тi клекоти говорив
надривним глухим голосом Матвiй. Чоловiки, жiнки повитягали ши© -
слухають.
- Люди! - казав вiн, опертий на довге грубе цiпилно, стоячи на порозi
клунi.- Люди! Мо© дорогi© люди! Ви ж бачите, що робиться!..- i тут повiв
навколо довгою, в широкiм рукавi сукняного куцана, рукою, нiби намагався
вiдкрити всiм усе те, що вони бачать i не розумiють.- Чого ви спiшите? Чи
дума те, що так втечете вiд смертi? То ж все одно, не тепер, то пiсля десь
там коло Рiздва, на дорозi, серед чужих, у снiгу умрем усi... А кинемо
сво© садиби... Ви ж зна те: не вiйна страшна, а люди... Коли вийдемо з
наших хат, на ©х мiсцях стануть ру©ни, навiть, коли фронт сюди не дiйде.
Жийте тут далi! Не кидайте цих мiсць! Чу те? Не кидайте тепер... Не
кидайте, навiть коли б вас гнали нагаями. Зубами гризiть, а боронiться, бо
то вашi кубла, здобутi працею, потом, кривавою нелюдською працею. Це не
грошi, не золото. Це ваша земля, яка ссала впродовж вiкiв вашу i ваших
дiдiв-прадiдiв кров. Дiти вашi ростуть i вони мають замiнити вас на цих
мiсцях... А вiйна, а ворог? Ворог i хоче, щоб ми всi втекли звiдсiль, бо
тодi прийдуть його люди i засядуть на сiдалах наших батькiв. Знайте, що
без опору, без волi нашо©, без нашого твердого слова спротиву нiчого не
буде... Все зникне! Нас випхнуть на шлях i, мов ту черву, затопчуть у
багно... Ви ж гляньте! Вернiться! Прошу вас! Худобу хай женуть, а ви
вернiться! Завтра... Чу те? Вже завтра хай по©демо!
Сам Матвiй здивувався, де взялися в нього ця впертiсть i цi слова. Це
не розум, не розвага. Це його Бог, що з його iстоти в час Страшного Суду
говорив словами правди i мудростi. Вiн випростався й очi його засвiтилися,
нiби в людини, що випила чогось п'янючого...
Пiд гарматнi рокоти люди почали вiд нього, нiби ватага якого, вимагати:
- демо! У нас дiти!.. Не кажiть так, дядьку Матвiю!
Вiн зiрвався з мiсця i, опираючись на цiпилно, широкими кроками вийшов
на дорогу.
Там валка возiв з будами. Коло них дiти, худоба. З заходу насува якась
не то хмара, не то дим. Б' гармата. Вiтер рвучко стриже по лицях, патра
кiнськi гриви.
Це вплива на Матвiя, як трунок. Вiн тратить зовсiм розум. На його
головi нема нiякого покриття i вiтер свобiдно перебира i шарпа рiдкi
довгi пасмвська сивавого волосся.
На нього найшла якась певнiсть пророка i вояка разом. Впасти, але
непереможеним i незломленим. А поки в грудях б' ться серце i в жилах тече
кров - свята боротьба, мов вiчний огонь життя, нiколи, висоли не смi
згаснути... Жити - значить боронитися. А вмерти - значить не бути бiльше.
Мертвi не мають сорому!
Матвiй знав це усiм: розумом, нервами, цiлою iстотою i тим усiм, що
гнало його через великi житт вi перешкоди.
Стоячи перед валкою возiв, обернений грiзним, з блискучими очима,
обличчям до суворого заходу, вiн нагадував втiлення сили i мужньо© краси.
Вiн, здавалось, виступпроти само© царицi життя i смертi - вiйни.
I в той саме мент iз-за башковецького лiсу вирина велетенська хмара.
Кра© ©© горять, озаренi якимсь огнем.
- Дим, дим! - крикнув хтось,- Башкiвцi горять! Дядьку Матвiю! демо!
Хочете ©дьте, хочете не ©дьте! Ми ©демо!.. Матвiй розiп'яв руш.
- То хмара! - крикнув вiй.- Сонце ©© освiтило! Не ©дьте! Лкади, не
©дьте! Вернiться! Нiч, дощ!.. Куди?
Серед валки бiженцiв заколот. Однi похапцем сiдають на вози, вйокають,
цыьогають по конях батогом. Iншi стоять у непевностi. Один чи два дядьки
вертаються иазад i рiжуть колесами м'який грунт поля, заточуючи велике
коло.
Над'©хав обоз. Це гарматнi парки, запряженi по шестеро тяжкокопмтввх
бевдюхнхкхв. Грубечi посторонки пружньо натягнутi. Високi, дзвiнкi колеса
поволi обертаються, крають ще глибше дорогу.
- Вiн "сумашедший"... Дивiться! Вiн з ума зiйшов... Дивiться на
ньогоi..- гуторили баби. Але ©хати - не ©хали. Хто зна , яка сила з того
сумашедшого промовля .
Гарматний парк поволi тягнувся, i це перешкодило селянам рушати.
- Куда, дуракi, д т ? - вирвалося в якогось гарматчика, що сидiв на
конi з коротким кривим тесаком при боцi.- Вот снарядов подв зьом i
засиплем н мца!..
Це для Матвiя пiдсилення.
- Так! - крикнув вiн,- Дурнi будемо, як рушимо. Вертайтеся всi!!
Люди завагалися.
- Хм... Якщо вiн не ©де... Хто його зна ... Може, воно й того... Як
його... Чи не вернутися й направду нам? Воно-то "дiствiтiльно" краще вже
дома переночувати. До ночi, хто зна , чи й доплужимося до Шумська. Хай вже
завтра.
I люди дiйсно почали вертатись. Оте "засиплем н мца", видно, було
найбiльш переконливим словом. А худобу таки треба вже вперед пiслати.
Боротьба Матвiя зi селянами та сво©ми хуторянами скiнчилась його
перемогою. Поважно вдоволений, вiн, нiби якийсь великий промовець, сходить
з трибуни, витира пiтне широке чоло.
Катерина з Володьком вигонять з хлiва корови. Рогата, Ряба, Сивенька,
дво озимкiв.
Матвiй навiть не хоче дивитися. Пiшов швидко до хати i винiс сiру
"кредитку" - трирублiвку.
- На! - сказав твердо, подаючи Катеринi грошi. Катерина взяла. Настя
втиснула Володьковi вузличок печено© поросятини. Хлiба не варто таку путь
дричити. У Шумську купиться...
Почекали з худобою, поки зiгнали всi хуторяни. Сiльських пристало до
дерманцiв тiльки дво чи тро людей. Гнали телят i навiть свиней.
Дивно, що Володько тiльки назовнi мав вигляд, що йому сумно кидати
дому. У дупгi (не хотiв чи соромився признатися) навiть радiв тi ю його
особистою й особливою радiстю" коли йому вдалося щось нового бачити чи
пережити. До того був заклопотаний. Вiдходячи, нi разу не обернувся, нi
разу не кинув погляду на те мiсце, де он зiбралася купа будiвель,
обтиканих навколо малкмн деревцями.
Зi заходу досить швидко насувають лапатi хмари. Володько навiть
теплiшо© одежвии при собi не ма . У ваговому куцому курташку, чоботи
зв'язав i несе на палицi через плече. Це i все. Катерина ма ще велику
теплу хустку.
Женуть худобу самi дiвчата. Тарасова Уляна, Кузьмова Христя, Титьова
Харитина i ще кiлька. Володько, як виявилось, був одиноким представником
славного мужеського роду в цьому жiночому товариствi. Це його аж надто
мало тiшило, хоча решта цiлком вдоволена, що мають бодай такого
чоловiчого пасинка.
Дорогою дiвки регочуться, жартують, продають москалям зуби i терпкi
вiдповiдi за не менш терпкi запити та побажання. м, видно, зовсiм
байдуже, що лишили, може, й назавжди, дому та рiдню. Володько ж цiлу
дорогу ма поважний i заклопотаний вигляд. Спостерiга , прислуха ться
нутром свого ства до настрою оточення. З острахом позира на насуваючi
хмари, якi, на щастя, дiйшовши до жолобецького лiсу, поволi розправлялися,
тихшали i майже зникали. Схiд навiть усмiхався блакитною плямою, i,
здавалося, там лежить та щаслива кра©на, яка пригорне всiх, хто жаха ться
i тiка вiд шорсткого обличчя вiйни.
Дещо змiнився настрiй дiвок, коли над вечiр досягли мiстечка. Вже в
Рохмановi, що вiддiля ться вiд мiстечка ставом, було величезне
стовковисько вiйськових та бiженецьких пiдвiд. Шлях обернувся на суцiльне
багно, в якому колеса возiв грузли по самi маточини. Деякi пiдводи
позастрягали i не могли рушитись далi. З iнших возiв вiдпрягали коней,
спрягались по четверо i так рятувалися.
Вiйськовi двоколки, тачанки, парки, запряженi четверма сильними кiньми,
рiжуть багно, чiпляються за селянськi вози, вiдривають ©м люшнi. Баби
репетують, лаються. Дiти верещать, вояки матюкаються.
Все це не могло гарно вплинути на дiвчат. Поки перебралися через
греблю, почало сутенiти. До того загубили дво свиней i тягаровий самохiд