Самчук У.. Волинь

- покiйний Хведiр та Матвiй скрiзь перед вели, усi громадськi справи до
пуття доводили. Скiльки того попоходилося та попо©здилося. То до Острога,
то до Жито-мира, то до самого Ки ва. Коли викупляли Лебедщину, Матвiй
одвiз до Ки ва мiшечок, так тисяч двадцять, самих золотих "iмперiялiстiв"
- копiйка в копiйку, громадських грошей. I довiз. А це ж вам ризик, тiльки
подумайте, що його переболiв за ту дорогу, скiльки тих нещасть могло
трапитись,однак Бог милував.
Такому чоловiковi, само собою, всяк вiру йме. Його i сюди i туди. Чи то
довiреного треба, чи заступника вiд громади - кого? Звiсно, Матвiя. Без
просторiкувань. I вiн йде, i робить.
Тому й тепер юрба чоловiчих та бабських свиток оточила Матвiя. Громада
мусить же довiдатись, що там i до чого. Чи той економ, чи нема? Чи
думають вони поважно з тi ю землею, чи так лише качку пустили, аби дурний
мужик потоптав трохи чобiт?
I почали поговорювати, кого б вибрати та пiслати до пана. Почали
натякати на того, на iншого, а врештi i на дядька . Матвiя. А кому б, як
не йому краще такi дiла знати. Той тобi любого пана навколо пальця обвине.
I показний, i розважний, i толк зна .
- Ану, дядьку Матвiю... Пiдiть-но... Хай йому частець, отак тут за
гарма-дарма чапiти.
Але Матвiй з мiсця вiдмовля ться. Вiн, мовляв, i так не зна , що ще з
того вийде. Чи буде вiн ще купувати, а чи й нi, бо зв'язався з
Григорчуком, а то ж, звiсно, пiвтисячку рубликiв треба вилiчити. А тут
уже, далебi, хоч би й хотiлося, духу не вистачить, не потягне зi свого
господарства бiльше. Вiн прийшов лише так собi, подивитися, послухати, як
то люди купуватимуть, а самий то вже гзй-гай.
- Чого ж гай-гай,- вставля слово Мартин, що стояв трохи збоку i
прийшов сюди також "тiльки подивитися та послухати"...
- Но,порушу головою Матвiй i збива на потилицю свого засмальцьованого
кашкета,воно б то, звiсно, того... Розумi ться. ,Та правду кажу - не втну
бiльше. А ви, Мартине, i без мене ту справу обчухрали б.
Мартин i справдi господар поважний i "топковий", але до нього громада
вже з обережнiстю ставиться. Той того, що зветься, через губу, накупився i
ласувати йому на клапоть того поля не годилося б, коли стiльки iнших
покупцiв найшло, яким, либонь, потрiбнiше, нiж Мартиновi, те купно. Тому
про Мартина помовчували.
Але Мартин зна , що й до чого. Вiн сам i не преться куди не слiд.
Звернувся рiшуче до Матвiя:
- А, нiчого вам, Матвiю, стягатися. Мусимо i то знати, що це наша
остання купiвля. А дiло зробити треба. Я сам пiшов би, та менi того не
личить, на поле я i не чигаю - от хiба клапоть стависька та, кажуть,
млинок.
Натовп прогудiв щось невиразне. Чи то одобрювали Мартиновi слова, чи то
заперечували. А Мартин вiв сво :
- Що там не кажiть, а й вам десятинка ще придалася б. А ви, скажiть,
люди чеснi, чи не заслужився той чоловiк у громадi? Скiльки-то вiн
попоходив та по©здив, та з тими панами, та з грiшми. Та iнший би з вас
стiльки злупив, що аж пальцi було б видно, а що вiн дiстав за свiй труд?
Карбованця вiд пана на горiлку... Самi зна те...
О, Мартин зна що й до чого. Обходить кого треба та й про себе не
забува . Матвiй з мiсця пом'якшав. Можливiсть набути ще одну десятинку
пiдкуплювала його надзвичай. Та це ж бо було б цiлi сiм десятин, а там, за
пару рокiв ще десятинку придбав би, i його бахурi сливе забезпеченi...
А люду, що тi © води в повiнь - усе прибува i прибува . Цiле широке
подвiр'я, весь парк - скрiзь повно, скрiзь товчуться, гармидерять,
бiдкаються. Погода почала капсiти, небо насупилось, зсунулось, зда ться,
аж на голови дядькам налягло. Ось-ось розсльозиться.
I Матвiй дався намовитись. Удвiйку з дядьком Харитоном, отим самим, що
ма поле межа в межу з Матвi м, пiшли до панських поко©в. Люди ж,
розбившись на гурти, гомонiли далi i чекали.
Бути поважним та статечним не робило для Матвiя нiяких труднощiв.
Чоловiк, що не кажiть, у формi. Йшов i роздумував, що сказати, як сказати
- мусить його толково та з розумом, дiло ж немале.
Поко© панськi низькi, старосвiтськi. У дверях Матвiй мусить сливе
голову нахиляти, щоб не буцнутись об одвiрок, видно, не для таких вони
будованi. Оконом, видно, на свiй зрiст ©х вимiряв, бо ж не всi можуть
такими Матвiями бути. Зате скрiзь тут затишно, та притульно, та м'якенько.
Ситiсть тут чу ться та вигода. Уже самий передпокiй чого вартий,- килими,
кажуть, перськi, тапчанчик м'який, кiлька таких ослончикiв та крiсел
плетених" "Чи витримав би, коли б так сiв?" - мiрку Матвiй, дивлячись на
тi турецькi витребеньки. I хто його може на такому сидiти? Пан? Так вiн же
сам, хоч куций, пудiв вiсiм важить - жлукто таке, та й панi його не менше.
От хiба донька ©х - дина стать, що на людину подiбна, зросту хоч i не
високого, та струнка i нiжна, i голос дзвiнкий, хiба що лiтери "р" як слiд
не вимовить, замiсть "русска" у не© виходить "лусска", а замiсть Ревська
каже "Левська" i так ©© Левською ще у школi й прозвали.
Пана дома не застали. Був вiн, зда ться, у Мизочi, а за нього говорив
його заступник, чи писар, чи повiтря зна що вiн таке - молодий, на диво
тоненький i хирлявий панок хлюстоватого вигляду, що дуже натягнуто i
роблено-поважно заявив, що воно, мовляв, так i так... Пан дiстав дiйсно
вiд власницi княгинi телеграму з Парижу, щоб ма ток продати, але коли та
як - нiчого ще не вiдомо. Отож i по©хав пан до мiстечка, щоб там
докладнiше у адвоката довiдатись, i паничик дума , що вiн скоро вернеться
i тодi буде виднiше. Але сьогоднi то ледве чи станеться, от хiба завтра.
По-друге - тут стiльки того люду навалило - де ж його зо всiма розмовляти.
Мусять вибрати уповноважених, як слiд, i передати в ©х руки справу.
Запитав Матвiя, чи ви таким уповноваженим. Нi. Матвiй лише ось хоче
запитати. Ну, то iдiть i виберiть уповноважених, а тодi вернiться. Ага. Ще
одно: що до продажу Застав'я, то мова йде лише про його пiвденну частину
зi ставом та млином. Решту землi затриму за собою пан оконом.
Усе то було сказано, звичайно, по-росiйськи, "по-панськи". Панок iнакше
говорити не може, але дядьки до такого, звiсно, давно звикли. Де ж такi
пани, щоб говорили по-людськи. На те вiн такий тоненький, та тендiтний, i
обличчя в ластовиннi, i волосся м'яке та ясне, мов у ляльки, i довгi та
прозорi пальцi, що, ©й-Богу, можуть поломитися як скло.
Але мову його передали висланцi народовi слово в слово. До цього додав
вiд себе Матвiй, що гаразд було б подiлитись людям на гурти i кожний гурт
вiд себе одного вiдпоручника вибере, а тi знов разом виберуть
уповноваженого. Матвiй-бо зна , що як почнуть усi юрбою "вибирати" -
нiколи нiкого не виберуть.
Звичайно, пiднявся в народi рух, рейвах та гармидер. Во-но-то було б
гаразд по-Матвiйовому, але як його той народ подiлиш? Хiба що за кутками.
Запорозький куток окремо, Шинковецький окремо, Зарiчанський окремо i так
його гуртiв двадцять набереться.
Селяни не вмiють робити щось на галай-балай. Треба обмiркувати, що i як
та з якого боку, а тодi вже i до дiла. Сiм раз вiдмiр, а раз вiдрiж, каже
мудра народна приказка. Мовляв, добре розжоване нiколи шлунковi не
завадить. Але на це треба часу! Боже, скiльки на це треба того дорогого
часу.
Тому знов Мартин виступив:
- Люди добрi! Нiколи над цим довго сушити голови. Нiч на носi, а до
того, диви, i сльоза розпiчнеться. Поки воно на тi гурти розiб' мось, та
поки се та те, то й часу не хватить i нiчого ми не зробимо. Краще його
одразу громадою вибрати дво чи, скажемо, четверо люда i хай роблять
списки. Я пропоную дядька Матвiя. Чоловiк у цих справах битий, i нiхто
краще за нього цi © роботи не зробить. А вже вiн хай добере собi
помiчникiв сам. Чи добре кажу?
- Просимо, просимо! - впало кiлька голосiв.- А так! I справдi, i чого
його товктися на мiсцi,- загомонiли iншi i тих голосiв усе прибавлялося й
прибавлялося, хоча загалом говорили без ладу i без складу, що i сам дiдько
не розбере.
- Люди добрi! - обiзвався Матвiй,- Послухайте ви i мене. Усi добре
зна те, що тепер я не можу брати на сво© барки такого тягару. Iнше дiло
було при купiвлi Осовця чи Лебедщини. Там я сам брав кiлька десятин, то за
одним мiг i iнших клопоти на себе переняти. Не те тепер. Тепер я чи вiзьму
яку там пiвдесятину, чи не вiзьму, то посудiть самi, чи менi варто брати
той клопiт на свою голову. Хай це беруть iншi - он дядько Мартин, чи
Дам'ян, чи Харитон, чи мало тут нас таких...- i Матвiй розводить
довкруги рукою.
Громада насупилась хвилево мовчанкою. Дядьки почухували потилицi,
попльовували, видно, мiцно мiркували. Во-но-то, либонь, якось би треба
почати, та на яку його ступиш. Гармидер, що пiсля цi © мовчанки зiрвався,-
бо кожний, надумавшись, хоче висловитись,- заборсав справу ще дужче.
Кожний говорив i нiхто не слухав. Кожний щось радив i все щось iнше.
Нарештi до слова прийшов старий Кальчук, що деякий час радився з Мартином.
то високий, як вежа, тонкий, довгоши©й, з горбатим тонким носом,
чолов'яга, що завжди, досить до речi, потрапить мiркувати. Вiн виступив на
якесь пiдвищення i глухим, горловим голосом почав говорити, що коли
громада хоче щось робити, то треба робити, а не товкти воду в ступi. Ми
прийшли сюди не пащекувати, а робити дiло. Коли дядько Матвiй одмовля ться
- його дiло, i вiн ма рацiю. Бо ж, посудiть розумом, кому б це хотiлося
за гарма-дарма чужi клопоти на себе брати. Але я так мiркую: кожне дiло
нотребу доброго чоловiка. Хто може лiпше це зробити вiд Матвiя? Нiхто. I
я кажу просто: дядько Матвiй пiде, я вам кажу! Але ми мусимо за те
вiддячитись. Сам вiн хоче пiвдесятини брати - додаймо йому ще пiвдесятини
вiд нас усiх, i шабаш! I якщо всi згоднi - йдемо на Шинкiвцi, робiмо
списки та пiдписуймо з дядьком Матвi м догоду. Чи згода?
Громада довго не слухала, що там той Кальчук говорить, та коли всi
втихомирились, почали слухати його уважно. Здавалось - той говорить до
речi. I коли вiн скiнчив, громада щось загула, щось, анi так, анi нi, але
скорше так, коли тут чорти вирвали Мотрю Нестериху. Ця куценька,
грубенька, нiби капустяний качан, осiбка була вельми неспокiйною i вже
давно поривалася щось i собi сказати, та ©© все до слова не пускали. I аж
тепер прийшла ©© година, вона рванулась наперед i задзеленчала на цiле
горло:
- Ой, менi, Господоньку святий! Ой, Господоньку та Матiнко Божа! I кому
це ми ще ма мо кланятись до землi, та просити, та просити, та ще й землю
йому викуповувати? Чи ж у нас стiльки тих грошей, що й самим не треба? Ось
так: тому пiвдесятини, тому могорича, тому те, тому се, а тобi, бабо,
облизня. А ви, люди, й не знайте, що як помер мiй отой гниляк Нестор, то
лишив менi двi грядочки поля, що одна курка хвостом закри , та копицю
дiтвори до того. А що я тепер з тими бахурами? А звiдки? А як? Найстарший
- тринадцять, другому одинадцять, третiй дев'ятий пiшов, четвертому...
- Тю, на тебе, дурна бабо! Свят, свят, свят! Втихомирся! - загукали на
Мотрю.
- Треба було менше ночами, а бiльше днями працювати,- докинув котрийсь.
- Дурна, дурна! - заверещала Мотря, аж ©й голос зривався.- Завжди
дурна, коли бiдна. Не бiйсь, он тому багатi вi так на, бери, а тобi нонами
витикають. То таке "правленi "?
- Ото-то-то! Вискочила лепетуха,- перебила Мотрю баба Велiтка.- Дуже ти
на всьому тямишся, а борщу людського не вдаси зпартолити...
- Ой, менi людоньки! - сплеснула Мотря долонями, що аж ляски пiшли.-
Дивись! А тобi ж то що до того? Зубата яка найшлася. Тьху на твою голову!
Та чи ти зна ш, що я ще любого чоловiка за пояс заткну!
- Го-го-го! - озвалася юрба. Усiм це, видно, подоба ться.
- А Нестеров! костурi вже забула. Як смикне, бувало, той "гниляк", то
аж пищиш, га? - докинув котрийсь.
Знову регiт.
- Стало бути, що тут бiднiй людинi i слова "нiдзя" сказати? -
заступився хтось i за Мотрею. Був то Iван Гуца, по-вуличному Панок, що
десять рокiв у графа Сангушки за льокая служив, iнколи "по-панськи"
закидав i фрак старий, старосвiтський, цегляно© барви носив на животi з
мiдяним ланцюжком вiд годинника, бо самий годинник уже давно "не
д йствував" i рокiв десять у прискриньку лежав.
Почувши голос за собою, Мотря таку веремiю зчинила, що хоч тiкай. Вона
розжалобилась, з очей потекли сльози, хустка ©© набiк зсунулась.
- Не согласии! Не согласии! - пищав Панок.- Не будемо комусь там землю
викупляти! Досить i сво©х ротiв ма мо!
Почалась справжня колотнеча. Мотря тарахтiла, мов розбитий вiз, що
котиться згори по кам'янiй дорозi, розкидала кужими руками, била кулаком
об кулак перед самим носом Велiтки, а та й собi не дармувала, обидвi
верещали, мов навiженi, сукали одна однiй дулi, нi одна не могла iншу анi
перекричати, анi перемогти, i коли напруження дiйшло до найвищо© точки, ©м
не залишилось нiчого iншого, як ухопитись навза м за коси. I так патраючи
та скубаючи себе зо всi © сили, вони вперлися на мiсцi - анi туди, анi
сюди i при тому вивiскували, мов кобили, коли до них залицяються жеребцi.
До цього негайно включився весь жiночий актив. Створилось одразу двi
партi© - одна за Мотрею, друга за Велiткою. Бiй розгорiвся. Чоловiки лише
пiд'юджували та надривали а реготу животи, але до бiйки не втручалися.
Лише Iван Гуца-Панок та ще дво -тро лицарських душ не змогли встояти
безчинно. Вони тупцювали сюди i туди, забiгали зо всiх бокiв довколо
воюючих, кричали, а найбiльше перешкоджали. Незабаром Мотрi потекла з носа
юха, хустка зовсiм злетiла, волосся нагадувало копицю сiна пiд час
буревiю, але вона боролася завзято, хоча бiльша Велiтчина партiя явно
перемагала. I якось так сталося, що Iван Гуца попав у саму гущу подi©,
спотикнувся на якусь бабу, полетiв шкереберть i за одну мить на ньому
височилася цiла купа жiнок, так що йому нiчого не залишилося iншого, як на
цiле горло, нiби його рiзали, верещати.
- От Панок! От так Панок! - викрикували з натовпу смiхуни.
Бачучи таке, Матвiй лише сплюнув, вiн терпiти не мiг "отого чортового
баб'я" i вiдiйшов набiк. За ним пiшло кiлькох iнших - лисей, Мартин,
Кальчук, Харитон.
- Хай чубляться, а ми ходiмо до банку на Шинкiвцi списки робити,- казав
Матвiй.
За колотнечею та за пiтьмою, бо вже вечорiло, баби зовсiм не
запримiтили вiдходу "головарiв", а коли партiя Мотрi була остаточно
переможена та коли на полi бою залишились тiльки пошматованi хустки i
тощо, i шановнi тiтки голосно сякали червоним, а Панок вирiвнював сво©
потурбованi костi, в той час нi одного з поважнiших чоловiкiв не було
бiльше на мiсцi. До того ще з поко©в вибiг той самий тоненький панок, що
розмовляв з Матвi м, i заявив, що як тi не розiйдуться "геть до чортово©
матерi", то вiн прикаже випустити на них гончих собак, i це вплинуло
досить переконливо.
Оглянувшись сюди i туди i побачивши, що навкруги вже нiкого з тих
"головарiв", Мотря знов заверещала i ще бiльше затурбувалася.
- А! Дивись менi його! Повтiкали - рiзун ©х матерi! - i мерщiй посукала
короткими ногами, плутаючись у довгiй спiдницi, в напрямку Шинкiвцiв. За
нею подалася i вся ©© гвардiя, що прийшла сюди здебiльша отак собi "на
людей подивитися".
Iван Гуца, кляпаючи задрiпаними крилами свого фраку, що сягали йому
сливе до п'ят, i собi пошкандибав за ними. Починав накрапати дрiбний дощ.
Списки складали сливе до пiвночi. Будинок кооперативного банку не
змiщав таку спусту народу, тому всi, що прийшли пiзнiше, опинилися за
порогом i мусiли киснути пiд дощем. Мiж тими була, розумi ться, також i
Мотря Нестериха. Вона i тут пробувала домагатися "свого права" i
бунтувати, але ©й iншi одразу заявили, що "як ви, бабо, не втихомиритесь,
то дiстанете по мармузi i пiдете собi до повiтри лихо©", пiсля того нiчого
iншого не лишалося, як "зацiпити писок" i, шморгаючи носом, тихо хлипати
собi в кулак. "Вони хiба знають, отi камлi©, отi... отi проклятi, що тебе
болить? А звiдки ©м це знати? Вiддалася за отого чортового горбуна,
смердiв-смердiв, хирляв-хирляв, ночами спати не давав... А дiти сипались.
А тепер? А тепер ось ма ш. Вiн там зогнив, а ти тут мучся з його дiтьми,
пухни з ними з голоду... Коли б ще якось ту пiвдесятину набути, але хiба
тут допнешся за тими багатiями та тими чоловiчиськами, що тебе, бiдну
бабу, анi не пустять нiкуди, анi ходу тобi не дадуть. Клуньчину, думаю,
продати, та ялiвку, та яблук пару десяткiв пудiв, то, може, воно i щось
вийшло б... Воно-то i без клуньчини бiда - щось там збереш з поля i де
його ту мiзерiю зложити. А скiльки намучились, поки ©© злабудали, плечi
облазили, як носила з Бущенщини-крокви, та лати, та балки... Усе то на
плечах мо©х..."
- Ой, видно, та баба хоче дiстати по пицi,- зазначу котрийсь там
спередi, з намагою повертаючи назад голову.
- Чи вам, тiтко, часом. Бог дасть, не зацiпить? - дода iнший.
- Ага!.. Зацiпить,- було ©© останнiм протестом. До пiвночi чекала i
рюмсала собi пiд нiс, але зовсiм мовчки. А вписали ©© на пiвдесятину десь
уже в серединi списку, чого вона й не знала, але додому вона не йшла, все
не вiрила. А що як вiзьмуть та одурять "дурну бабу". Нi, вона вже краще
посто©ть, та помокне, та припильну .
Вертаючись геть по пiвночi пiд дощем додому, Матвiй нiс зi собою
невеселi думи. Земля-то земля, а от де його тих грошей дiстати. I як вiн
усе то сам подола . А тут ще й працi стiльки - i старо©, i ново©, i все ©©
прибува та прибува . Коли б мав хоч порядного помiчника дома, а то ж усе
таке от.... Сам i за плугом, i за бороною, i конi впорай, i води
принеси... Нi, нi. Невеселi думи нiс Матвiй зi собою, вертаючись тi ©
темно© ночi до свого хутора.
Щосереди у малому мiстечку Мизочi, що сiм верстов вiд Дерманя
вiддалене, ярмарок. Другого дня i була якраз середа. Сльотило i шугав
вiтер. Але дорогою до Мизоча з самого рання тягнулась валка возiв. Хто
везе веприка, хто вiвцi, де в кого ялiвка за возом тягнеться, ©хали, ©хали
i ©хали. I все це мало пiти на викуп Застав'я, усе то мав бути завдаток,
хоча нiхто ще нiчого не знав путнього, чи буде з тi © купiвлi що, чи не
буде. По-перше - нема ще нiчого певного вiд пана, по-друге, чи тих пара
сотень десятин вистачить на стiльки люду. Доведеться декого зi спискiв
скреслити, декому норму скоротити. Та люди на це не зважають.
Але Матвiй ще не ©хав на ярмарок. Вiн же мусить знов до двора на збори
тiпати. Треба ж до того пана добратися, треба ж чогось певного та ясного
добитися. Коли вже упрягея уi плуг, то вези.
Ще зовсiм рано, а бiля ганку поко©в товпляться люди. Така зборня - хоч
куди. i говорять, i регочуть. Про се i про те мiркують, а головне, як i де
грошей дiстати. "То, трасця матерi, казали: впишися, Семене, пайщиком до
банку та впишися. Нi, рiзал-ма' - не послухав. А тепер дулю, не позичку,
дiстанеш",- мiрку не один дядько.
А все-таки той банк диною надi ю села. Шкода, що ма його тiльки
"панська" часть, який не , а , "казьонцi" i такого не мають. Зате у них
там "трахтир" он який пиша ться. I взагалi тi казьонцi господарi, що з
клоччя батiг, сама тобi голота, розважають "панськi".
Тут також ще одна справа виникла, яко© учора не примiтили. Хтось подав
думку, чи варто пускати до купiвлi "казьонцiв". Двiр, мовляв, належить до
"пансько©" частини, то й викупити його мають "сво©". Тамтi мають
монастирську землю, нехай ждуть на не© та Богу моляться.
Ця думка припала до вподоби сливе всiм "панщизнянам". i знову крики, i
знову колотнеча.
- Та воно дiйсно не пустимо ©х. i сво©х досить,- гука котрийсь.
- А правда! Скiльки "наших" не дiстало, а тi, диви, загарбали он цiлi
лани.
- А що то там за такi сво© i не сво©? Усi ми люди i всi жити хочемо!
- То i жий собi на здоров'я, а до нас не лiзь...
- Диви, як його розпира !
I галас розроста ться та розроста ться. На цей раз уже не баби, а
чоловiки. I коли зайшло геть далеко, тодi "казьонцi" заявили, що, коли вже
на те пiшло, то тi © землi не тi, не тi не куплять. Пановi, мовляв, усе
одно хто ©© купить, але "казьонцi" можуть таку цiну нагнати, що хiба сам
чорт ©© докупиться.
I тодi Матвiй знов мусiв умiшатися.
- Що це ви, люди добрi, мотилицю дiстали чи кат зна що... Вiн пропону
подiлитися. Отой клин, що входить до "казьонно©" частини - "казьонцям",
решта "панським". Нi. Не согласни. Це буде кривда. "Казьонцi" дiстануть
самi суглинки та мочарi.
- Диви! - кричать "панськi",- йому, одному й другому, ще й вибирати
заманулося. Прошу! Зводьте, мовляв, найкращий шматочок, де вам захочеться.
Ха-ха-ха! Лихо ©х матерi.
- Но, но, люди,- озвався Мартин.- Язик язиком, а дiло дiлом. Цiну
нагнати кожний дурень потрапить. Хочете прийти до згоди - купите, не
хочете - не купите. Не буде тут нiкому кривди, коли згодитесь, як каже
Матвiй.
- Ага! Хитрий ти! Собi бiльше хочеться! - бурчить котрийсь. А вголос
додавалось:
- Нi, люди! Коли ми не будемо мати таке ж право, як i всi - не бувать
купiвлi! Чи не правду кажу?
- Правду! Правду!
- Щоб тебе з такою правдою та чорти в пеклi привiтали. Минув день, а до
згоди не прийшло. Та й про землю нiчого певного. Матвiй з Харитоном усе
ходять та ходять до двора, а пана оконома все нема та й нема. Усе село в
напруженнi. Балачки тiльки про землю, сварня не вгава . Де тiльки
зберуться, де пара тих i тих, одразу горлають.
- Ех, людоньки, людоньки! - каже старий Северин Задорожний.- Що тут
сваритися. Ваша бiда - наша бiда. Земля дар Божий - хто оре, то й ма .
- То, дiду, за ваших часiв так думали. Тодi давали - не брали, а тепер
не дають - то беруть.
- Е,- махнув дiд рукою.- Вузький ста свiт.
- Що вузький, то вузький...
- Як помремо - усiм стане широким,- мудру дiд. Матвiйова Настя
все-таки по-сбо му радiла. Як-не-як, а сiм десятин - поле! Господинею
буде. Дiтворi хлiб забезпечений. Тяжко то воно тяжко, але коли мужиковi
легко...
Та коли вертався "вiн", та коли виглядав, мов з хреста знятий, то руки
знов опускалися. Чи потягне вiн сам оте тягло? Один Бог зна ...
- Ну, як там Володькове око? - пита Матвiй. О, хто тепер про такi
дрiбницi, як те око, дума .
- Та нiчого. Вже либа ,- каже Настя.
Матвiй перев'язав наяово, сам робив, сам оглянув. Видно, що го©ться. Це
йому дещо полегшу да .
А другого райку знов до села палку . Погода зовсiм розсльотилася.
Грязюка, що в постолах не вилiзеш, а тут того чобота шкода. I так на всяку
всячину того гроша потрiбно.
Бiля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А пана все
нема. Аж пополуднi прийшла вiсть, що "вже ". Народ заворушився. Нiщо ©х
тепер не стрима , всi ставлять справу руба, i анi тi, анi тамтi не
поступаються. Хоч ти ©м кiл на головi теши. До пана пiшли вже вiд
"панських" i вiд "казьонцiв". Вiд цих перших - Матвiй, вiд других Горба ць
Микита. Дядькам довелося таки довгонько в передпокою посидiти, бо пан
щойно "при©хали" i "вiдпочивають". По годинах чекання, вийшов нарештi i
пан - живий та веселий хоч тяжкий, а вертливий, як фургало. Очi геть
залило ка© шучками, i вiн ними либа , мов жаба.
Не почав одразу про купiвлю, а з iншого. Вiн же добi зна дядька
Матвiя, не раз про©жджав повз його хутiр.
- Ну, як там у вас? Чи не скучно на безлюддi? - пта .- Чи не страшно?
- Е, пане. У нас нiколи скучати. А страшно лиш тодi, нема чого в рот
уложити...
Гуторили i гуторили i нарештi й до "землi" добралися.
- Ну, як там нащот того Застав'я? - почав Матвiй. Пан напiвсмiшки,
напiв з жалем почав, що нема о рiшення. Княгиня, мовляв, мовчить. У не©
там заплута справи, мабуть, прийдеться зачекати людям до весни... Все там,
бачте, заставлене, перезаставлене, банк дворянський, банк селянський, я
сам весь дурний з того.
- От тобi й на! I як його з цим до людей звертатися?
- Ну, та що робити? - каже пан.
- Та воно звiсно... Княгиня... В Парижi,- каже Горба ць.
-А люди так уже збулися. Дехто за безцiн,- додав| Матвiй.
Панок хотiв ще погомонiти, але дядькам нiколи. Натягнули шапки i йдуть.
Перед вiдходом Матвiй ще раз запитав;
- Значить, поки що нiяко© надi©?
- Значить, нiяко©! - каже пан.
- Так бувайте здоровi!
Матвiй нiс тягар, нiби на нього сто пудiв наложили. Аж угинався. Перед
обличчя люду сором стати. Матвiй вилiз з панських поко©в першим, Горба ць
за ним. i першим його словом до людей було:
- Iдiть ви, люди добрi, додому, нiяко© тут у чорта купiвлi. Усе то
було...- додав негарну лайку.
Люди витрiщали очi, дух ©м заперло, коротку хвилю все занiмiло. А як
отямились, як усе загуло, загомонiло: - Та як? Як то? Що ви, Матвiй,
добрий день з нас робите? Та як же так? Го-го-го! Гу-гу-гу!
- Та що ж там той пан казав?
- Та що казав. До весни, казав, чекати. Княгиня обанкрутилась.
- От тобi й ма ш! От тобi й накупили! А стiльки шелесту! Отак воно
завжди - з велико© хмари та малий дощ. Отак воно...
А дощ мрячiв, а грязюка по колiна, осiннiй день догоряв швидко, пiтьма
тяжкою дергою лягала на землю.



КУПIТЬ МЕНI БУКВАРЯ

- Воно то, Господоньку, як подума ш... Хто його зна . Може воно для нас
i краще,- говорила ввечерi Настя, коли Матвiй розповiв ©й, що сталося з
купiвлею.- То но лишень подумай: набрати того не штука, але чи потягнули б
ми стiльки... От тi бiднi дiтиська, що вони у нас бачать i знають. Навiть
на©стися як слiд нема . Шкода лишень - тi люди отак за безцiн худобу
позбували. Хто тiльки з того мужичиська не наглумиться.
Матвiй мовчить, i його злiсть бере. Отак за гарма-дарма стратив кiлька
робочих днiв, а тут навколо стiльки того набралося - i корчунок, i зябля.
Володько поправля ться, око почина дивитися i сливе не потрiбно його
зав'язувати, у хатi здiйма обв'язку зовсiм. Василь, через погоду,
трапля ться, по кiлька днiв не приходить додому i ночу в селi у своякiв.
Щенюка мусить Володько доглядати самий, вiн швидко росте i хтозна чи
вдасться довго продержати його в схованцi. Ось тiльки пiдросте, щоб
брехав, i тодi мама напевно погодяться. Вони тiльки проти зайвого на
подвiр'© дармо©да. А ©сть вiн не однi помийки з борошна, а й кусники
розмоченого хлiба i навiть шматки картоплi.
Продали також Маньку Куцохвосту, i Володько пасе тiльки Рябу та
теличку. Хоча мама й плакали за коровою, але йому це на руку, бо все-таки,
як не кажiть, а двi хвостяки куди легше пасти, нiж три. А пiшла Манька, як
кажуть, на люди, вiсiм рокiв прожила вона у Матвiя, привела вiсiм бичкiв i
нi одно© телички. А яке молоко давала! Як спариш, бувало, пiд шкiркою саме
масло. Купили ©© за тридцять вiсiм карбованцiв, ще молодою, а продали за
п'ятдесят. Та хiба можна було ©© зрiвняти тодi i тепер. Тепер це корова, а
тодi кусень сухореброго нещастя.
Пiд кiнець жовтня почина примерзати, i Володько може пасти на житах.
Пашнi гарно рунились, розходу, як оком глянеш, шкоди нiде нi на пiпетку,