Самчук У.. Волинь

нарештi нiби прокида ться вiн,- що добра нiчого чекати. Будемо зрештою
бачити... А поки що пiдемо в поле... Ми також вояки. Мусимо день у день на
стiйцi бути... Що ж.
I вони йшли в поле. З поновною силою i красою зустрiчало воно сво©х
володарiв i разом сво©х рабiв.
Двадцять вiсiм кiп жита поставив Матвiй, двадцять п'ять пшеницi. Сорок
вiсiм кiп вiвса. Це вам не жарт. Таких скарбiв вiн ще не мав у руках. А
тут вибирайсь... Хм!.. Теж видумали. Мiльйонна армiя i вибирайсь...
Днi чергою посуваються наперед. Перед Чесним Хрестом "новий набор". Вiд
Василя, Здорового зятя, нема нiякого "зв стiя". Пiшов у "першi бо©" i хто
зна , як... Параска червонi очi носить, ото чу те, нiчого перед собою не
бачить... Що тобi день, що нiч рида . Лiкера, мати ©©, також плаче.
Другий набор загорнув Бондарцевого Мирона, дебелого i вiспуватого брата
Кирила Деберного - Арйона, який, кажуть, разом з Гнидкою Матвiсве сало з
боднi витащив.
- Бодай його перша куля не минула,- винесла свiй суворий селянський
присуд Настя. Але важне, що забрали лисейового Василя.
Цiла Матвi ва родина любила Василя, як свого. Сам Матвiй радiв
племiнником бiльше, нiж сво©ми дiтьми. Нiяко© справи не було, щоб вiн не
порадився з Василем. I тепер його забрали. За два тижнi прийшов лист з
поворотньою адресою:
"Саратов, 151 п хотний полк, первая рота, п раий взвод".
Тепер черга за другим сином Хоми - Ет-то - Корнi м, за Ониськовим
Нестором. А зо старших, мабуть, як перший Iван Кушка, а далi Запорука
Кузьма i Стратон. Обидва однолiтки синьобiлетчики. Гнидка, хоч i молодий,
але який з нього во©н з перебитими ребрами. Ма бiлий бiлет, хiба в
"не-стро вую роту".
Мирон i Василь попали в один полк i навiть в одну роту. Писали, що
"дуже гонять", бо за три мiсяцi мають вiдставити ©х на "германський
фронт".
Пiшла також мобiлiзацiя на вози та конi. Тут в першу чергу потерпав
Стратон. Його жеребцi найлiпшi, найкращi на цiлiм хуторi.
Десятник обiйшов усi хати i наказав такого-то числа усiм ©хати до
волостi. Була то недiля - гарний, соняшний осiннiй день. Ворота кожного
подвiр'я вiдчинялися i з них ви©жджали пiдводи. На вигонi збiрка.
Довжелезна черга возiв, а спереду староста i один стражник. Вози i конi
кожний приправив так, щоб якнайменше звертали на себе увагу. Матвiй i
колеса помiняв. Дав старi, розхлябанi. На конi портянi, вiд Бог зна коли
захованi, шле© напаяв. Шле© вузькi, тиснуть коням ши©, але якось
видержать.
Коли сонце пiднялось, велетенський обоз рушив з села. З Матвi м ©хав
також Володько, щоб "на возi посидiв", ©хали до Бiло© Криницi через поля,
через "казьонний" лiс.
"Зборний пункт" призначили на полях перед казармами. Широченна долина.
Шiстнадцять сiл з'©халося сюди нараз. Як сягнеш поглядом,- вози й вози.
Дядьки ходять, здоровкаються, але на ярмарок це не походить. Нема
лiверантiв[10], запалу, биття в долонi, могоричiв. Кожний, хто ма лiпшi
конi, потерпа , що розлучиться з ними, як стiй та й дивись.
- Ех, дядьку Стратоне! Пiдуть вашi шпачки "н мца воювать"... -
пiдходять до Стратонових коней дядьки, з насолодою поплескують долонями по
©х тлустих задах...
- Ну, що ж,розводить руками Стратон. У очах його видно бiль. Конi любив
над усе. Ще в Дерманi на "трьох десятинах", i то добрi муцики держав, а
тепер, хоч у фаетон запрягай. Ши©, мов лебедi, вигинають. Матвi вi також
"нiчого собi", але одна сiра кобила ще молода, а карого коня можуть
записати "в обоз". Стратоновi "в кавалерiю", напевно, пiдуть.
По серединi площi мобiлiзацiйна комiсiя. Села пiд'©жджають по азбуцi.
Так само й окремi господарi. До Тилявки черга прийшла аж пополуднi. До
того часу Володько встиг досить набратися нових вражень. Оглянув, хоч
правда здалека, вiйськовi казарми, ходив до цегельнi з височенним комином.
Коло Матвi вого воза цiла зборня. Гуторять про вiйну. Вже, кажуть, Гнат
Чорноокий, швагер бабиного Iвана, ранений прийшов "на поправку". Куля
попала йому в праву щелепу, вибила кiлька зубiв, але кiсть якось лишилась
цiла. Ранили його аж десь за Львовом. Кажуть, був великий бiй. Кинулися на
австрiйськi окопи, вибили з них "панiв" i заняли. Стрiлянина втихла.
"Солдати" вiдпочивають. Гнат лежав догори i курив цигарку. I тут проклята
куля якось в самий окоп, нiби з неба, бацнула.
Володько слуха такi оповiдання з насолодою. Вiн уявля собi бо©,
наступи "наших", мертвих, ранених...
- Ах, що того отi ю залiзницею вчера повезли... Що його повезли.
Тридцять еталонiв ранених. Все на Ки©в, все десь туди. Ех, перекалiчать
народу,- говорив якийсь мiсцевий дядько.- Що тобi день, що нiч,-
продовжував вiн,- усе безупинно везуть: туди здорових, назад калiк.
- То зв сно! Вiйна...
- Тилявка! Тилявка! Наступай! - чути викрик старости. Дядьки уривають
гутiрки i спiшать до сво©х возiв.
- Андрущук Полiкарп! Скорей! Мiгом!..
Андрущук Полiкарп, грубенький шпаковатий дядько, хапа ться за вiжки,
цвьога батогом по конях i пiд'©жджа ...
Руки його тремтять, сидить напружено. Конi його i не злi, i не добрi.
Пiдходять вiйськовi, мiряють зрiст, дивляться на зуби, випробовують силу
нiг.
- Н гадiтся! Па зджай! Сл дующiй!
"Сл дующiй" Антощук Петро. Попереднiй тим часом дiста посвiдку, що
вiдбув мобiлiзацiю з помiткою категорi© його коней.
Матвiй часто протискався наперед, щоб побачити, якi конi приймають.
Виявилось, що такi, як його, не пiдходять для вiйська. Поки що це перша
мобiлiзацiя i вибирають самi найкращi.
- Довб нко Матвей!...
- сть! Вйо! Вйо! Скорше!
Треба спiшити, бо ще дуже багато людей. Хто пiд'©жджа повiльнiше, того
пiдгонить нага м козак. Володько сидить на возi за батьком.
Конi тiльки помiряли. Не пiдходять. Малi. Далi не дивилися. Вiз не
годиться.
- Отвалiвай!...
Дещо гiрша доля спiткала Стратона. Його зупинили надовше. Мiряли,
обдивлялися. Стратон весь, як на шпильках. Вся надiя на те, що "шпак" не
ма ще досить лiт. Але "старший "шпак" пiдiйшов й повнотi пiд мiру.
- Год н! Кавалерiя! Отвалiвай!
У Стратона затремтiли уста. Вiн нервово сiпнув за вiжки, i навiть
чомусь цьвьогнув батогом по конях, чого нiколи не робив. Не мiг нiколи
вдарити коня. Кiнь мусiв бути такий, що вiд одного - вйо! - йшов.
- Н бось, ат ц! Д ньгi достанеш... Другую лошадь кулiш! - говорили
йому старшини. Коли вiд'©хав набiк, де зупинялися тi, у яких "записано",
до Стратона пiдiйшло багато людей, пiдiйшов Матвiй i, не витерпiвши,
обережно, щоб не пiдлiзти якому сердитому козаковi пiд ноги, пiдiйшов
Володько.
- А скiльки дадуть? - питали Стратона.
Той часто, нiби соромлячись, клiпа очима й говорить:
- А хто його зна ... Ось дали "бамажку"... Йди з нею тепер,
домагайся... А, може, ще в шияку наженуть... Таке-то...
- Но, то вже нi. Рублiв вiсiмдесят дадуть.
- А все-таки шкода.
- То тепер ще нiчого. Ще вибирають... Тепер тiльки первий сорт
забирають... От що то далi буде...
- Добра не буде... Це зна мо...
Володько в той час уважно розгляда "принятого" Стратонового шпака.
Гарний, статечний кiнь... Рiвний, як панна. Дивиться собi весело i
байдуже, високо пiднявши легку з нагостреними вухами голову.
Вiн зовсiм, мабуть, не зна , яка доля чека його. Ось був у Стратона. У
нього стайня у старiй батрацькiй кухнi. Тепла, простора, чиста. Стратон
ходив за ним, як за дитиною. Син його Максим щодня ночу коло коней, щоб
було, боронь Боже, хто не виволiк ©х.
А тепер ось тут... А завтра? Хто зна . Заберуть, вiдвезуть у гори
Карпати, де "Солдатскi костi под снiгом лежать", як у пiснi спiвають.
I дадуть того шпака якомусь вояковi. Той осiдла його i по©де "в
атаку". Це, мабуть, не проста рiч... А коневi що? Байдуже...
- Гi-гi-гi! - довго i протяжно зненацька загиржав... Кiлька разiв
поворушив гострими тонкими вухами. Нiздрi роздуваються також неспокiйно...
"А, може, вiн також все розумi "? - дума Володько.- "Може, вiн чу ...
Хто його розбере?!"
Додому верталися не всi разом, ©хали, хто коли хотiв. Коней i возiв
"приняли" мало. Матвiй не втратив ще нiчого.



III

Осiнь проходить майже спокiйно. Розпочалася школа. Учила сама
учителька, бо учитель пiшов до Крем'янця, щоб висвятитися на диякона.
Кажуть, щоб не йти на вiйну. "Псаломщик" також почав частенько ©здити до
Крем'янця i також в короткому часi почав вiдпускати коси та одягати довгий
з широкими рукавами одяг.
Наука Володьковi одна забава. Ходить уже з ним i Хведот, пiшло дво
дiвчат Тарасових - Устя i Мотря. Пiшла Кузьмова Ганна, Iванiв Хведiр,
Хомiв Олексiйчик... Цiла армiя школярiв з одних дерманцiв.
Володько "старий" школяр - другогрупник. У нього вже не порожня
торбина, як у першогрупникiв. О, нi. У нього торбина набита книгами. Там
"Закон Божий". Там читанка, рiк II. Там "задачнiк" з мудрими задачами на
додавання, вiднiмання, множення i дiлення. Там навiть "Граматiка рускаво
язика" зi "склон нiями i спряженiями". А щоб бiльше було книжок, так
Володько завсiди брав у книгозбiрнi якусь "iнтересну" книжечку почитати.
Бо що йому наука? Чистий тобi плювак. Сiв, прочитав, i ...
Робили школярi вiйну. По виходi зi школи дiлилися на германцiв i
"наших" - i давай. Поки ще був учитель, то за вiйну суворо каралося.
Учителька також не любила давати попусту, та хiба ж тут справишся з отими
бельбасами. Почали робити, що ©м хочеться.
Спочатку були це "бо© пiд Львовом". За германцiв одерадiвцi. Тi
засiдали за хатою старого Соловея, i пiдходь тiльки. "Нашi" ведуть наступ.
Львiв готовий розсипатися в ру©ну, але не здатися. Та й "нашi" не
дармують. Снiговi кулi залiплюють стiни, дверi, вiкна. Ось бренькнула
тахля. З дверей вирива ться Соловей, хапа коромисляку i, як , у однiй
бiлизнi з розхристаною пазухою та матнею, накида ться на фронтовикiв.
Тi розсипаються, мов розiрвана шрапнель.
- Ааа, руки б вам покорчило! - трагiчно-урочисто проголошу старий. -
Ааа, сто-сот чортiв ув вашу ма'!..- Сто©ть, очима сiрими водить навкруги,
розчухрана його сива грива ма на вiтрi.
А тi клятi, тi розпроклятi... Доганяй ©х. Але коли б тiльки пiймав
кого... О, Соловей жартiв не зна . Як звезе кого через спину коромислякою,
як обамбурить... Клякнеш одразу до землi.
Але завзятi вояки цього не лякаються. В скорiм часi Солове ва хата
перетворилася у неймовiрну фортецю Перемишль. Во ннi операцi© набирають
особливого гарту. Збивають снiговi "укрiпленiй", стягають "крепоснi
орудiя". Одерадiвцi готовi життя сво вiддати, а не пiддатися. Соловей
безрадний. Не хвата добiрних побажань, босий ганя по снiгу з
коромислом... Навiть до старости зi скаргою звертався.
- Ооота клята байстручня! А бодай вам, Господоньку поможи, в'язи
позвертало. Бодай би вам руки потрощило!..
До справи встрява Солове©в син Овсiй. Цей з батьком "на ножах", але
далi терпiти нема сили. Бо© набирали таких розмiрiв, що ©х жертвою ставали
всi плоти.
Овсiй скида попругу, засiда десь за кутом i коли "нашi" входять в
запал наступу, а германцi вперто захищаються, вибiга зненацька з засiдки.
Горе тому, хто попався у його цупкi, жилавi руки. Все одно, хто -
германець чи "наш". Не розбирав. Лiпше буде Содому i Гоморрi в день
страшного суду, нiж хороброму оборонцевi "Перемишля" у Овсi вих руках.
Одначе це не дуже впливало на хiд бо©в. Овсiй врештi-решт також
дiставав досить. Одно те, що його плоти являли собою дуже сумну картину на
землi, було для нього доброю нагородою за сво нечемне обходження з
хоробрим во©нством.
I нарештi Перемишль "впав". Школи в той день не було. Учнiв поставили в
пари, сказали взятися за руки, втицьнули кожному в руку клаптик
трикольорового паперу i повели "слухати благодарственний мол бен".
О. Клавдiй говорив про "наших непобiдимих геро©в", якi здобули
найбiльшу твердиню ворога.
Володько слуха з натхненням промову священика. Вiй уявля собi ту
твердиню такою, як та у Дубнi, яку здобув колись зi сво©ми козаками
хоробрий Тарас Бульба.
У скорiм часi з'явилися у школi великi барвистi картини з написом "Бой
рускiх под Перемишлем". Володько ще бiльше переконався в хоробростi
рускiх. На картинi купа москалiв, якi буревi м, майже один другому по
головах, мчать у "штикову атаку". Лиця ©х суворi, сильнi. На плечах гора
вояцького знаряддя. Напроти них в купi, де намальована потрощена гармата i
забитий ворожий кiнь, в неладi втiкають австрiяки. Рускi колють ворогiв
"штиками", з боку наскочили козаки, якi сiчуть ©х шаблями, мов капусту.
Одночасно з цими картинами з'явилися книжечки про хороброго донського
козака Кузьму Крючкова. Сам вiсiмнадцять нiмцiв забив. Коли напали на
нього проклятi нехристи,
Кузьма Крючков сiк ©х шаблею. Але шаблю вибив йому ворожий кiннотник.
Хоробро вiдбиваючись вiд ударiв, козак колов ворогiв списом. Не стало
списа, козак стрiляв. Шiстнадцять ран дiстав могутнiй герой, але ворогiв
знищив.
У "госпiталi", де лежав Кузьма Крючков, велика метушня. Всi хочуть
побачити неймовiрного козака. Сама цариця довiдалась про чини хороброго i
забажала його вiдвiдати та обдарувати подарунками. Козак дiстав з рук
царицi святу iкону i портрет царя з власноручним пiдписом. Коли цариця
запитала, якi вiн ма ще бажання, козак вiдповiв: "Скорей на фронт, чтоби
ум р ть за в ру, царя i ат чество".
Читали цi книжечки у школi, читали по хатах. Жiнки слухали i жахалися,
чоловiки клiпали очима i довго розмахували руками, вихвалюючи такого
надзвичайного козака. Навiть Матвiй зворушився, але чомусь у нього
вирвалось: "еее, може, такого козака зовсiм i не було"...
Володько аж гнiвався за це на батька. Як то не було? Раз про нього так
докладно написано. I станиця, де родився, i iм'я його батька та матерi. Як
би то так дурили...
- Дурять,не згоджувався батько.- Багато дурять. Он у японську вiйну
тiльки й писали, що "нашi" б'ють, нашi беруть в полон, нашi наступають, а
що вийшло... А чому? Бо брешуть, бо неправдою хочуть народом правити... От
воно...
Такi розумування батька Володьковi не зовсiм до вподоби, хоч вiн проти
них не може нiчого сказати. Може, й так... Хто його зна ... Вiйна - рiч не
проста, раз там стiльки людей убивають.
Ще перед Рiздвом прийшла звiстка, "що Кузьмiв зять Василь поляг у
первих боях". Також дуже прикрi вiдомостi про лисе вого Василя. Матвiй
навмисне ©здив до Дерманя i те, що почув, було дуже сумне. Хто його зна ,
чи жи . Пiшов у бо© пiд Варшаву i не вiдомо, де подiвся. Про Хомового
Мирона було "зв сно", що "впав". Пiд Варшавою у атацi вiд нiмецького
"штика" погиб. Товариш один, що ранений на поправку прийшов, на власнi очi
це бачив. А про Василя невiдомо нiчого. Чи погиб, чи в полон попав. Це
було нiби в лiсi, так десь над ранок. Кажуть, нiмцi несподiвано напали.
Сiм лав скосили кулеметами, але вони йшли без кiнця. Василь нiби
знаходився у "зводi", який пiшов у протинаступ. Це було на взлiссi, i
нiмцi оточили ©х. Василь нiби сховався у дуплявiй липi, але невiдомо, що
далi, бо вiд того "зводу" осталося тiльки дво людей.
Володько нiколи не плакав, але, слухаючи оповiдання про Василя, не мiг
стримати слiз. Йому було надзвичайно шкода
Василя. Вiн виразно уявляв собi його в бою, де "свищуть кулi, рвуться
снаряди". Навколо купи мертвих, а мiж ними, певно, i Василь. Той, який
колись найбiльше пестив Володька, той, який колись, коли Волоцьковi вдарив
кiнь у око, казав: "Ну, все було б добре, тiльки кепсько, що так знiвечило
нашого Володика. Ти мiй маленький цвяшечок"...
Володько добре пам'ята цi слова. О, вiн ©х нiколи не забуде... Нi, нi!
I Мирон упав. Шкода i цього. Колись мало не бився з батьком за гнiй,
але то було колись. А тепер... Боже... А таки здоровило був... Рудуватий,
мiцний карк зi срiбними волосинками. Великий хвалько... Але все-таки, як
писав колись Василь: "на одной кроватi спадi, вм ст за родiной дальокой
тужiлi". Дивно, що за "родiной тужiлi", нiби Саратов ©м не "родiна", нiби
то не за не© цiлу, велику, безмежну вмирати йшли.
Сам Хома почув вiстку, мовчки пiдняв правий кулак i витер очi. А лiвою
шапку зняв. Пiсля за великого морозу конi запрiг i п'ятдесят верстов до
Дерманя по©хав, щоб з "очевидцем", як було дiлр, поговорити. Очевидець
Кулешник, однорiчник Мирона, i оповiв усе, що знав про нiмця, про "штика",
про кров, що ротом i носом хлинула з нього. Бондарець вернувся назад i
голова його посивiла подвiйно.
А про Василя нiяких чуток. Навiть Кулешник нiчого не знав. Знав, що
первий "звод" пiшов у контратаку, а що далi? Хто може сказати. То ж,
чу те, вiйна.
Одарка всi ночi проплакала. То ж був ©© перший, добрий, працьовитий,
розумний. Люди його любили i вiн людей. Може, в полон попав? О, Боже! Та
ще й до нiмцiв. Чому якраз до нiмцiв, ах, чому?! Кажуть, то самий крутий
народ. То ж вони будуть його мучити, катувати. Того доброго привiтливого з
синiми ясними очима хлопця, який навiть нiкого поганим словом не назвав,
худобини не образив.
Плаче Одарка, так плаче, що Господи. Почав ©й навiть ввижатися. Боялася
у темнотi сама лишитись. Ввижався ©й обвiшаний торбами, як жебрак,
обдертий, голодний, з впалими очима. Мамо! Так i чула це слово. Ти родила
мене, ти ночей не спала, кормила, доглядала. Вирятуй мене!...
А лисей недiльними ранками старого дiдового, у шкiряних полiтурках,
"Канонiка" до рук брав i тремтячим протяжним голосом акафист Iсусу
Сладчайшему вичитував. Чита книгу, а сльози по рудiй бородi спадають.
Давав i на молебен, але хто зна , чи живий. Навiть не зна ш, чи записувати
в "Грамотку", чи нi. Сестра Палажка вiд плачу червонi очi мала, чорнi
одяги носила. Пiсля очi розболiлися i мусiла звернутися до лiкаря.
- Останнiй раз, люди мо©, бачила в Здовбуновi,- оповiда крiзь сльози
Одарка.- Перед Рiздвом пише вiн, наш голубчик: "любi i дорогi© мо© папаша
i мамаша. Наше ученi уже скiнчилося i ми, такого-то й такого числа,
будемо через Здовбуново на германський фронт ©хати. При©дьте, то
зобачимося".
Як же не по©хати. Напекла я, що могла - мазуркiв на маслi, курочку (тут
Одарка сяка у запаску носа i витира очi). Боже, Боже! Взяла, чу те,
ковбаси, шинки, запрiг старий конi i нас тро - "вiн", я та Палажка,
ви©хали. До Здовбунова 16 верстов, а тут Заверюха така знялася, що свiта
не видно. Дорогу замiта , свище, реве... Конята ледве-ледве тюпкають.
При©хали ми туди... А на станцi© москалiв... Господи! Анi стати нема
мiсця. А по©зди все ©дуть, все ©дуть. А "©х" там сердешних повнiсiнько
понабивано. Однi туди, а другi назад. Тяжко ранених везуть... Ох, що я там
надивилася. Серце окипа , як згада ш. А надворi аж пече мороз. Москалi
©дуть, руками вимахують - прощай, мамаша. Я плачу, Палажка плаче, старий
тупця валянками по морозi. Людей, як i ми, з усiх сiл пона©здило. Матерi
падають.
I що то там за "позiцiя", i нащо та, чу те, вiйна? I нащо там того
народу стiльки - тьма-тьменна, як хмари, як води. Все, кажуть, на Варшаву.
Дивимося ми, розпиту мо, коли то 151-й полк ©хатиме. Чека мо, день
тягнеться, мороз дошкулю , ноги одмерзають... Боже мiй милий! Вечiр
приходить, нiч, а його нема. Нема та й нема. А я цiлiсiнький день рiсочки
в устах не мала, i не кортить нiчого... Навiть забула, що ©сти тра... Все
очiкую, все жду. Цiлiсiньку нiч в товкотнi, в тiснотi на зачовганiй
пiдлозi просовались. Свiта , день... А його нема... А що, як вони вже
про©хали? А може, в дорозi задержались. Хто його зна . Старий все
розпитувати ходить. Кажуть чекати, при©де i 151-й. Але коли. Ми вже й
стояти не ма мо сили. А додому не хочеться. Зда ться, до смертi чекала б
на нього, хай краще вмерти, анiж не бачити.
Ждемо ще день. Вечорi . Старий турбу ться за конi. Овес вийшов, сiно
вийшло. Ще померзнуть на морозi. Почав вiн розпитувати скрiзь у вищого
начальства, кондукторам у руку - тому карбованець, тому два... Кажуть
почекати ще i перевели нас до яко©сь теплiшо© хати, а конi також десь там
пiд накриття затягнули.
Йде найвищий начальник. Старий шапку зняв: "Ваше високоблагородi !
Скажiть, прошу вас, чи буде сьогоднi 151-й полк ©хати".- Та три рублi йому
в руку тикнув. Взяв той три рублi i десь побiг. Каже, зачекайте. Побiг,
дума мо, i три рублi побiгли, але нi... Видно, якась чесна людина (хай
йому Бог дасть здоров'я)... Вернувся i каже: "151-й полк скоро при©де. Вiн
мав при©хати ще вчера, але через сильнi навали глибоких снiгiв спiзнився".
О-о-о, вирвалось у мене. Хвала тобi. Боже! А холод, аж до кiсток
допiка . Але вже не йдемо до ждальнi. Вже сто©мо i цiпнемо на перонi.
Старий десь окропу роздобув i ми з Палажкою трохи цукровано© води випили.
Стало дещо теплiше.
А по©зд за по©здом, по©зд за по©здом - все сунуть i сунуть. Деякi
зупиняються, iншi ©дуть не зупинившися. Все обснiженi такi. Видно, в полях
метелиця.
Коли смеркло, при©хав довгечий, облiплений снiгом по©зд. Паровик
шипить, приска парою. Дивимось - висипають москалики... Озираюся
навкруги, чи не узрiю i "його". Нi. Не видно. Пита мо одного, чи це не
151-й полк? - "Так, так, мамо! Це вiн..." Боже мiй! Я пiдскочила, як на
огнi, i оглянулася. О, сину мiй... (Тут Одарка урива оповiдання. Сльози
не дають можливостi говорити)... О, кажу, сину мiй! I... бiльше... не
могла, чу те, нiчого вимовити. У горлi голосу не стало, язик занiмiв... Ми
всi нiби постовпiли. Вiн обнiма нас, довгий такий, високий. "Шинеля" на
ньому довга, на плечах торба. Усе московське... Ми сто©мо i не зна мо, що
далi... Старий почав грошi доставати, а руки йому пограбiли i навiть
пуляреса не вiдчинить. Звiдки ти, кажу, прилетiв? Де ти був? О, сину мiй,
сину мiй! - одно тiльки i вимовлю. Засвистав по©зд. " демо!" - каже вiн.-
©деш? Вже? ©деш? Мiй милий, мiй дорогий, мiй одинокий! Куди ©деш?... На
Варшаву? На Варшаву? Господи! I нащо тобi та Варшава? Вiн отак, чу те,
хвилечку постояв. "Ну, бувайте здоровi! - каже.- Може, не по... ба...
чи... мо... же,- каже,- не побачимось..." Я, чу те, вчiпилась за один
рукав, Палажка за другий... А по©зд руша ... "Пустiть! - просить.-
Пустiть, мамо... Мушу! Будьте здоровi!" Вирвавсь i побiг... Хлiб, хлiб! -
кричу. Хлiб ти забув! По©зд ©де, ©де... Старий за мiшок, бiжить за
по©здом, пха ться мiж людьми, не догнав... Де там доженеш машину. То
сила... То сила... То, чу те, страшна сила... Кинув торбу з хлiбом мiж
москалiв, а тi тiльки зареготали... По©зд пролетiв, як вiтер...
I не було вiд нього нi одного листа бiльше. По©хав i як у воду
канув...- закiнчувала Одарка.
Так минула зима. Василь, хоч i молодий, парубкував. Старших парубкiв не
було. Дiвчата, молодицi - московки, а чоловiкiв нема. Василь уважно
русявого чуба оливою намащу , виглянцову халяви-бутилки i щовечора в
село. Там зберуться тичбою i заведуть;

Розв сьоли ребята, однiм словом, маладци...
Царю в рно i пакорно,
А на службе вс праворно!...

Або:

Сербiя, Белгiя, жаль мн т бя...
Проклятая Германiя поб дiла т бя...

На весну вдарив новий "набор". Пiшов цим разом Iван Кушка аж у
Бахмут... Покинув дома п'ятнадцять десятин, четверо дiтвори на пiдтикану
вагiтну жiнку.
При вiдходi казав:
- Вiзьми наймита, а землю не лишай гуляти. Коли вб'ють мене, вiзьми
доброго приймака, але гляди... Дiтей мо©х не обидь, а то з могили
проклену.
I пiшов. Зiнька лишилась сама.
Весна якось раптом прийшла. По холодi нагальне вдарило тепло. Перед
Великоднем почало протрахати поле i забажало працi i поту.
Вiйна не вiйна, а робота не смi стати. Матвiй цупко тримав у руках
стерно господарства. Цiна на збiжжя, а особливо на овес, значно пiднялася,
i новоселенцi мали нагоду навiть перед умовленим термiном вив'язатися зi
сво©х нелегких зобов'язань.
Матвiй збирав на нараду товариство i вперто наполягав якнайскорше
сплатити борг у дворянському банку. Всi пристали на це, випродували пашню,
зайву худобу i одного разу Матвiй зi Стратоном вiднесли купу банкiвок
пановi Iванову.
Того не було дома. Десь у дi вiй армi© служив. Справи його вiв
заступник - нотар Гулянський.
Володько разом з iншими ходив до школи. Вчиться добре. Чита книжечки i
брошури. Учителька пестить його, як може, i да йому багато волi. Тепер
нiхто б не посмiв прозиватись з нього. Вiн перший, вiн скрiзь. Де дiлися
тi Родiони, вгени, Фони? Нема ©х. Вiн товаришу з третьогрупниками,
помага ©м рiшати задачi, ходить з ними навiть потай на вечорницi.
Також ходить до дяка на спiванку. Спiвав спочатку дискантом, але пiсля
перейшов на альт. На спiванцi збира ться уся сметанка села. Гуторять,
жартують, грають оброку, оповiдають про вiйну.
По спiванцi бiльшi хлопцi на вечерницi махнуть, меншi додому. Володька
часом також потягнуть такi гицлi, як Трохимiв Антон, або Гнат Дерешiв,
Вони значно старшi за Володька i товаришують з ним тiльки тому, що вiн
часто помага ©м у школi.
Додому вертавсь пiзно. Йти треба далеко за село. Проходив долиною мiж
дерманськими хуторами i селом. Тут якраз ота проклята яблуня - яцiвка, пiд
котрою, кажуть, кам'яна плита з залiзним кiльцем закопана. Пiд плитою
заклятий скарб, який горить ярiючим огнем на Великдень, поки не заспiвають
"Христос Воскрес".
На тiй самiй яблунi i Давид Ковбаснюк, якого звали Собакою, повiсився.
На спiванцi не раз про це оповiдалось. Казали, як то пiд яблунею часто
огники мигають, як чорний кiт з блискучими зеленими очима не одному дорогу
переходить, а одного жида, кажуть, на смерть загриз. Кажуть, ©хав жид
пiзно вiзком-одноконкою. Кiт той на вгенових черешнях сидiв. Як тiльки
жид з яблунею зрiвнявся, кiт сплигнув на нього i зажер.
Не можна сказати, щоб Володько був боягузом, але, коли проходив серед
ночi, коло дванадцято©, попри прокляту яблуню, нехотя ставало моторошно.
На спинi ©житься шкiра, на чолi виступа пiт. Хлопець летить як стрiла, i
боронь Боже оглянутися. Хай вже там ззаду всi чорти хапають - все одно...
Аби не бачив ©х очима. Бiжучи потихеньку, "Да воскреснет Бог i расточатся
вразi його" - вичиту .
Саме в той час, коли ще снiг не згинув, померла баба Iвана Кушки. Сина
вже дома не було. Прожила стара сто i три роки i мала, кажуть, ще усi
зуби. Дочка ©© - Iванова мати, мала також десь коло сiмдесяти...
Не було кому псалтиря читати, так кликнули Володька. Прийшли за ним,
мов за старим - сама господиня Зiнька. Володько пiшов i читав. Дiстав за
то книша.
Також Володько читав i вiдписував Зiньцi листи. Кожний раз закiнчував:
"кланя ться тобi глибоким, до само© землi, поклоном твоя в рна жена
Зiновiя, а за не© неграмотную власноручно росписался - Владiмiр Довбенко".
Пiсля стали його й iншi кликати листа читати. Володько йшов угору. Вiн
вже тепер не той заляканий, забитий хлопчисько. Вiн майже парубок. Ще
тiльки вирости дещо, та вусикiв дочекатися. А тодi...