Самчук У.. Волинь

темноту, у прiрву. Часом здригався, хотiв зiрватися, але не мав сили й все
летiв у безмежну темноту.
IV _
Рано Володько прокинувся й довго не мiг отямитись. Чужа хата, чужi
люди, взутий, вдягнений. Одяг зiм'ятий, чоботи в болотi. У головi все ще
шумить, очi невиразно дивляться на свiт Божий. Встав на ноги й заточився.
- Ну, що? Виспались? - запитала господиня, тiтка Домка.
- Де ж хлопцi? - запитав Володько, не вiдповiдаючи на ©© питання.
- Якi? Кiндрат? Той десь повiявся. Сергiй раненько приходив, але не
хотiв вас будити. Казав, що прийде... А Ганка тут майже до ранку чепiла.
- I вже пiшла?
- Певно. Що ж. Вже люди з церкви повиходили.
- Ну, я пiду,- сказав Володько.
- Куди? А поснiдати. Ось пiдсмажила я шню. Поснiдайте.
Володько вiдмовлявся, але врештi сiв до столу й почав ©сти.
- Не ма те кислих огiркiв? - запитав.
- А чому б нi. Я зараз.- I побiгла з мискою до льоху. По хвилi миска
огiркiв стояла перед Володьком. Увiйшов Сергiй.
- Ну, що? Вже? - питався Володька.- Як чу шся?
- Уяви, як може чутися свиня, коли проведе нiч у багнi,- сказав
Володько.
- Свиня кращого мiсця й не зна . Для не© то найкраще,- вiдповiв Сергiй.
- Ну, але йдем до Крем'янця! - рiшуче проговорив Володько.
- Дума ш, пiдем? - перепитав Сергiй.
- Неодмiнно. Клич хлопцiв i з мiсця! Нi хвилини далi. Вiче в двi
години. Якраз встигнемо! Але раз-два.
- Тут ще будуть музики. Ганка просила задержати тебе,- казав Сергiй.
- Нi. Досить! Я мушу йти. Не пiдете ви, сам пiду. Я мушу! Досить цього.
В головi у мене, як в улiю. Фу! Чорт його зна , як це все сталося.
- Це мусило бути. Не пiшов би ти з нами, не пiшли б ми з тобою. Ще я
пiшов би, але iншi... Зрештою, чому не можна випити...
- Хiба це зветься випити?.. Положити чоловiка... Це випити? Де Кiндрат,
Никон? Пiди за ними...
Але йти за ними не пришилося. Обидва прийшли самi, бо не знали, що
сталося з Володьком.
- Хо-хо-хо! Вiн вже танцю знову,- проговорив весело Кiндрат.- Чи не
варто б похмелитись?
- О, нi! Це вже нi! Йдемо до Крем'янця! - сказав Володько.
- До Крем'янця? Що ти здурiв? - здивувався Никон.
- А що? Ти думав, я жартую? Зараз йдем. А не пiдете ви, я сам пiду.
- Н , брате! Я вчора сказав! - рiшуче сказав Кiндрат.- Слово святе.
Сказав, то сказав. Пообiцяв - зроби. Хай у пекло, а йди. Пiдем!
- Ну, але треба поснiдати,- сказав Сергiй.
- Поснiда м! - кинув презирливо Кiндрат.- Зайдем на весiлля й
поснiда м. Ще й чарку дiстанем. А Ганка також зрадi . Вона щось до нашого
Володька- того. Дiвка, мов куля.
Вийшли з хати й перейшли на весiлля. Там нiкого вже не було. Всi
розiйшлися. Хто був, то спав. Молода вже встала, ходила по хатi i робила
порядок.
- Ну, що? Як, Оксано? - пiдморгнув Кiндрат... Молода зачервонiла й
вдарила його жартуючи кулаком.
- Западенний Кiндрате! - проговорила.
- Ну, й дивiться. Запитав ©© по-доброму, а вона б' ться. Давай ось
краще миску холодцю. Хлопцi снiдати хочуть! А де Сидiр? Спить? Намучився,
бiдака? Трохи затовсту жiнку взяв. Ну, нiчого. Помiчник скоро знайдеться.
Так, Оксано? Де Ганка?
- Ганка пiшла до церкви. Спiва .
Оксана принесла миску холодцю, хлопцi сiли, змололи ©© й рушили в
дорогу.
Виходили на край села, пiд черешнi Iлькового батька... Тут починалась
дорога, що веде на шлях. Зустрiли Iлька. Вертався десь вiд дiвчини з
вечорниць.
- Куди, хлопцi? - запитав.
- Хоч, приставай i ти! Кидай мрежи своя, в якi ловиш дiвчат, i ходи за
нами! Святим будеш! - сказав Кiндрат.- Йдем до Крем'янця, на весiлля.
- Нi, справдi! Куди? - допитував Iлько.
- Правду кажу! До Крем'янця. Взад кругом i з нами,- жартував далi
Кiндрат.
- Як хоч, ходи,- сказав Володько,- Шкодувати не будеш.
- Де наше не пропало! Пiду! - сказав Iлько, трiпнув кулаком i
засмiявся.
Товариство збiльшилось. З заходу повiвав вiтер. Небо досить чисте.
Дорога майже висохла. Хтось затягнув пiсню й хлопцi рушили.
Йшли швидко, розмашно. Нi один не хотiв зменшити ходи, кожний тримався
шику. Вийшли на шлях. Почали зустрiчати людей. Деякi ©хали на возах. Iлько
не знав, куди йде, але не питав, бо не хотiв виявити цiкавостi.
За двi з половиною години пiдiйшли пiд мiсто. Доходили до мiщанських
садкiв й тут зустрiли людей.
- Куди, хлопцi? - спитав один дядько.
- До мiста! - майже разом вiдповiли.
- А ма те документи? Он там далi стоять жандарми й без документiв
арештують. З пiвсотнi вже забрали.
- Стоп! - сказав Володько.- А дiйсно! Ма те, хлопцi, документи?
Виявилося, що не всi мають.
- Не бiда! - сказав Володько.- Хiба до мiста веде одна дорога?
- По всiх дорогах стоять,- сказав дядько. Пусте й це. Знайдем стежку.
Ходiм, братва! Вперед! Все вперед!
Парубки зiйшли набiк i межами пiшли просто на мiщанськi сади. Виминали
дороги, хати. Перейшли кiлька садiв, га©в, заплутались у городах,
заблудилися. Нарештi натрапили на двох молодих хлопцiв.
- Куди йдете, панове? - пита один з хлопцiв.
- Ми нiякi панове, а чеснi люди,- сказав Кiндрат.- А йдемо собi до
мiста. От i все.
- Не потребу те нас боятися. Ми можемо випровадити вас на дорогу. Може,
на вiче йдете?
- Так,сказав Володько.- Йдемо на вiче. Поможiть нам вийти на якусь
дорогу.
- А ви хто будете? - спитав знову Кiндрат.
- Ми з укра©нсько© гiмназi©. Всi нашi учнi розiйшлися проводити людей
на вiче. По дорогах скрiзь сто©ть полiцiя.
- А що це вони хочуть? - пита далi Кiндрат.
- Хiба не зна те? Напевно, зна те, чого хочуть. Вiче дозволене й
законом i чим хочете, тiльки пан староста задумав перевiрити людям
документи. Зна , що не кожний з документами за порiг виходить...
- А ви не зна те такого Олега Левинського? - запитав Володько.
- Чому нi. З нашого класу. Вiн також десь тут. Сьогоднi цiла гiмназiя в
роботi.
- А хто вам казав це робити? - запитав ще раз Волоцько.
- Нiхто. Самi. Ми ще вчора знали, що сьогоднi буде... Так завжди бува ,
коли нашi щось задумують робити.
Йшли й вийшли на вулицю. Гiмназисти провели парубкiв до самого мiсця,
де ма вiдбутися вiче. Дiйшли до кiна "Пересвiт". Тут було вже скрiзь
повно народу з села. Старшi, а переважно парубки, трохи дiвчат. До початку
вiча ще добро© пiвгодини, а цiла вулиця забита народом. Володькове
товариство вмiшалося й собi мiж народ. Всi говорили про вибори. Помiж
людьми ходили молодi хлопцi й роздавали плакати, нумерки, брошурки,
часописи. Всi брали, ховали в кишенi, щоб почитати дома.
Володько хотiв знайти Олега, але це йому не вдавалося. Пiшов до нього
на квартиру, та не застав дома. Шукав його скрiзь мiж людьми, але дарма.
Занадто багато було скрiзь людей...
У двi години вiдчинили кiно й люди почали входити. За пiвгодини в залi
не лишилось нi одного вiльного мiсця. Люди тиснулись у дверi, щоб якось
дiстатись до середини, товпились, натискали на переднiх.
- Не тиснiться! Люди! Нема бiльше мiсця! - гукали спереду.
Володьковi та його товариству вдалося зайняти добре мiсце. У великому
натовпi всi, навiть Кiндрат, споважнiли. Iлько аж тепер довiдався, куди
вiн попав, i то зовсiм несподiвано. Сьогоднi хлопцi йдуть до Башковець на
весiлля, будуть, напевно, чекати i його, а вiн, як крiзь землю провалився.
I цiкаво. Матиме що оповiдати пiсля.
А людей все прибувало. Цiле подвiр'я перед кiном було заняте народом.
- Бачте, що нашого люду насунуло,- казав Володько сво©м хлопцям.-
Бачте, як люди цiкавляться життям. Тiльки нашi села, як копицi гною.
Лежать собi й спокiйно гниють...
Нiхто Володьковi не перечив. Навiть Кiндрат. Дома вiн знайшов би i
слова й аргументи, але тут, серед цi © людсько© маси, серед цi ©
велетенсько© сили, вiн не знайшов сво©х слiв. Думав: а може, воно щось i
потрiбне, коли за ним стiльки народу зiйшлося, I грошей тут не дають i не
поять горiлкою, а дивись, скiльки народу зiйшлося. Мов хмари люду найшло.
А народ хвилю ться, гуторить. Всi очiкують, аж вiдкриють вiче. За добру
пiвгодину до залi увiйшло кiлькох людей. ©м зробили дорогу й мiж людьми
почали шептати:
- Це кандидати! Нашi! Отой невисокий, товстенький, в окулярах,-
кандидат вiд Крем'янеччини. Бачите? Той другий також. А той товстий з
великим носом - це з Дубенщини. Сьогоднi будуть всi промовляти...
- А он i полiцiя. Ого. Сам комендант. Ага! Засiв на трибунi разом з
послами. Пан який!
Задзвенiв дзвiнок. Всi вмовкли так, нiби вимерли. На сцену вийшов той
самий кандидат з Крем'янеччини в окулярах i почав говорити:
- Вельмишановнi збори! Дорогi товаришi й товаришки! Iменем виборчого
комiтету нашого повiту вiдкриваю сьогоднiшн вiче!
Бурхливi оплески й крики "слава" перервали промовця. Кiндрат, Никон i
Iлько знiяковiли, але, отямившись, i собi почали плескати. Промовець
говорив далi.
Завданням сьогоднiшнього вiча познайомити наших виборцiв зо всiм тим,
що розумi ться пiд словом "вибори", чому-то вибирають i куди вибирають.
Також завданням нашого вiча познайомити наших виборцiв з iншими
виборчими листами, що ведуть мiж нашим народом агiтацiю й пропаганду з
намiром перетягнути наш народ на свiй бiк...
Промовець говорив про довгий час царського режиму на наших землях,
коли-то наш народ був зовсiм вiдсунутий вiд всяко© полiтики, коли нашому
народовi дозволялося тiльки пити горiлку та молитися за царя, що ту
горiлку робив. Через те ми не призвича нi думати полiтичне, ми не
розбира мося в партiях, ми не цiкавимося нiякими законодатними установами,
ми не зна мо, що над нами якiсь уряди, якi беруть податки, беруть у
вiйсько, коли треба, женуть на вiйну, але що то за держава, який то уряд,
хто в ньому сидить, для кого й нащо платимо податки, за кого й пощо йдемо
на вiйну й кладемо там сво життя, це все ми напевно не всi зна мо. А все
це, шановне громадянство, треба знати. Бо iнакше ми не можемо вважати себе
громадянами держави, а скорше громадянами якогось звiриного царства, отак,
як, скажемо, десь у лiсi живуть звiрi. Ми мусимо знати, хто ми, де живемо,
на якiй землi, чи самi собою управля мо, чи нами хтось управля . Мусимо
знати, кому ми платимо податки, мусимо знати, хто над нами пану , i мусимо
знати, якi права нам належать. Це ми мусимо знати!
- Ми,говорив промовець;- укра©нцi! Ми заселю мо цiлу цю землю... Всi
села, що густо розсiянi по цiлiй землi, укра©нськi села! I цього нiхто
не мусить забувати! Бо з цього виплива все дальше, все, що торка ться
цiлого нашого життя. Ми не ма мо сво © держави, але ми живемо в iншiй,
чужiй державi, яко© закони й конституцiя гарантують нам певнi права, i тi
права мусимо вмiти до останнього використати. Також мусимо вмiти
домагатися вiд урядiв, щоб законом i конституцi ю гарантованi нам права
були урядами респектованi, щоб ©х не ламали, щоб ними не зловживали. Ось
через те ми мусимо мати там нагорi, коло уряду когось вiд себе, якихось
сво©х людей, щоб пильнували нашi iнтереси там i не допускали до порушення
©х урядами.
Далi говорив промовець про вибори, про сойм, про сенат. Пригадав,
скiльки в державi партiй, що то за партi©, скiльки виборчих лист.
Потiм перейшов до ©х пояснення. Перебирав одну за другою, починаючи вiд
першо©, казав, хто за тими листами сто©ть, чого вони хочуть, за що
борються. Перебрав так усi й почав поволi пiдходити до тi ©, за яку ма мо
голосувати ми.
На залi було зовсiм тихо. Люди стояли без руху, без вiддиху, без
найменшого звуку. Всi слухали, хапали слова, намагалися ©х зрозумiти.
Кожне обличчя напружене, розчервонiле. У залi пiвтьма, тiльки на сценi
трохи свiтлiше, i через те ця суцiльна, збита, мовчазна маса людей
видавалась ще грiзнiшою, ще потужнiшою.
Володько слухав також уважно, але не мiг стриматися, щоб не обернутися,
щоб не подивитися в обличчя свого сусiда, сво©х товаришiв. Всi були
однакi: поважнi, спокiйнi й суворi. Справжнi, розумнi люди. Хотiлось ©х
завжди такими бачити. Скрiзь, на кожному мiсцi. Зо всiх далеких сiл
прийшли сюди, зiйшлися i збились в одну, велику, сильну, тверду масу.
При мно й радiсно бачити ©х. Душа пружиться й тiло набира сили, коли
дивишся на той вибраний народ. Бо сюди пiшли переважно кращi, сильнiшi,
розумнiшi...
А промовець все говорить. Ось вже вiн доходить до сво © виборчо© листи,
коли зненацька спереду хтось крикнув. Серед глибоко© тишi той крик, крiм
голосу промовця, пролетiв над головами всiх слухачiв i викотився десь на
двiр. На сценi встав комендант полiцi©.
- Iменем закона розв'язую вiче! - проголосив комендант.
- Що? Як? Що сталось? - пронеслося мiж народом.-
За що розв'язу ? Чому?
- Просимо говорити! - почали кричати iз зали.- Просимо далi. Нiхто не
смi нам заборонити говорити!
- Тихо! - крикнув рiшуче комендант.- Пан староста сказав розв'язати
вiче, й так ма бути!
- Але ж за що? Ми ма мо право робити вiче! - казав здивований кандидат
на посла.- Пан староста мусить це знати.
- Прошу розiйтись,- рiзко й рiшуче проговорив комендант до народу.
- Не пiдемо! Як? Яким правом не дозволя ться нам говорити? Всiм можна,
а нам нi? Не дозволимо!
Почався гамiр, крик, метушня. Володько поглянув на Кiндрата, на Iлька.
Цi також кричали:
- Не дозволимо! Ми ма мо право! Хай говорить! Кiндрат навiть захопився.
Вiн увесь червоний, сердитий.
Хтось крикнув знову..,
- Тихо-о! - закричав комендант.- Як не хочете вийти й розiйтися
по-доброму, то ми вас попросимо! Розiйтися!..
В цей час знову вийшов на трибуну кандидат на посла:
- Шановнi збори! Прошу спокою! Розв'язання нашого вiча виразно
незаконне й ми цей факт мусимо вияснити. Прошу розiйтися. Спротив все одно
не доведе до .нiчого. Тепер ви й так зна те, хто ми, яке наше на землi
право й за кого нам треба голосувати. Прошу розiйтися!
"Ще-е не вм-е-е-е-рла Укра©на, i сла-а-ава, i во-о-оля!" - вирвалося
зненацька з середини збитого натовпу. Це було, як блискавка, як iскра в
бочцi пороху. В одну мить цiла зала вибухнула могутнiм, розлогим спiвом.
Спiв той все ширшав, мов огонь, мов пожежа. Ось вiн вже вирвався у дверi,
ось бушу вже на дворi, ось прорвався на вулицю. Тисячi уст, тисячi грудей
злилися в одному, великому звуцi, в одному викрику, в одному кличi... Всi,
мов занiмiли, стояли без диного руху на одному мiсцi, а тiльки уста й
груди спiвали, тiльки очi горiли вогнем, тiльки серця сильно,чiтко й
нагально бились у тiсних грудях.
Володько весь горiв. На ньому тремтiла кожна жилка, кожний нерв. Серце
билось так, нiби хотiло його розтрясти, а поза шкiрою на спинi пробiгав то
холод, то жар. Вiн поглянув на сво©х хлопцiв. Всi як один стояли
витягнутi, нiби перед генералом, i всi спiвали. Властиво, спiвав тiльки
Сергiй. Решта не знали слiв тi © пiснi, але в цей час ©м було соромно не
знати ©©, соромно перед цими тисячами таких саме, як вони, людей, I через
те вони все-таки спiвали. Уста ©х також ворушилися, а груди також видавали
якiсь величнi звуки... I Володько ще бiльше радiв, дивлячись на них.
Ось гiмн скiнчився.
Пiсля цього всi почали поволi, мов лавина, що сповза з верха гори,
виходити на двiр, на вулицю. Цiле широке подвiр'я, цiла, як глянеш, вулиця
була забита народом. Деякi все ще не могли втихомиритись i спiвали на
хiдниках, серед вулицi. Десь взялися вiддiли пiшо© i кiнно© полiцi©.
- Розходьтесь! Розходьтесь! - гукали вони... Люди поволi розпливалися у
бiчнi вулички, пливли широкою вулицею на обидва боки.
- Хлопцi! Тримаймось разом! - крикнув Володько. Але втриматися було
тяжко, бо натовп все розхвилювався, все ставав бурхливiшим. Всi рвались
кудись, мов хвилi розлито© в повiнь рiки...
- Ах, чорт! Ах, чорт! - кляв весь час Кiндрат. Було вже шiсть годин.
Починало темнiти. Всi вiдчували порядний голод, хоч кожний не мав часу й
нагоди про це сказати. I аж коли парубки витиснулись на вiльнiше мiсце,
Володько обернувся до них i сказав:
Хлопцi! Чи пiдем просто так додому, чи зайдемо щось з'©сти?
А куди? - запитав Сергiй.
- За що? - додав Кiндрат.
- Я,- сказав Сергiй,- маю кiлька тисяч марок. Може, вистаче!
- Так йдем! - сказав нарештi Iлько. Вiн майже весь час мовчав i тiльки
дивувався. Тепер вже перестав дивуватись i почав бути чинним.
- Ах, чорт бери! От так-так! - казав вiн, розмахуючи руками.- Оце, таку
йо-ма, коли б так... Е-е-е! Я вмiю з гармати бити! Я вмiю громить! Ану,
братва! Веди, Володьку!
Хоч в пекло!
- Перш усього до Грицюка. Це мiй знайомий. Там по©мо, вiдпочнемо й на
цiлу нiч додому. Добре?
- Добре! Смали!
По короткому часi парубки входили до набитого людьми ресторану Грицюка.
Не було вiльного нi одного столика. Коло прилавка юрбилось кiлька тузинiв
людей. Але Володько був знайомий з сином старого Грицюка й через те йому
вдалося скорше дiстати що треба.
- Куди йдете? - питав молодий Грицюк.
- Додому. Були на вiчi.
- Добре випало, нi?
- Було чудово! Я ще нiчого подiбного не бачив,- казав швидко Володько,
беручи через плечi людей шинку й ковбасу. Вiн спiшив у третю кiмнату, де
було трохи вiльнiше. Його нараз хтось вхопив за плечi. Швидко оглянувся -
Олег!
- Олег!
- Володю! Яким чином? На мiтинг? Чудово, нi? А бачив, як спiвали? А
бачив, якi сердитi всi були? Чудово! Розкiшно! Це було щось! Я мало не
здурiв вiд радостi. Ми цiлий день працювали, але не даремно. Я сам з пару
сотень людей перевiв. Полiцiя помiтила. Ми йдемо, а вони через город. Ми
до хати одного мiщанина, та через плiт... Вони хотiли за нами, але той
чоловiк замкнув дверi й сам сховався. От було працi. Ти сам?
- Де там. Дивись! Хiба не бачиш? - i Володько показав на сво©х
товаришiв. Олег був такий захоплений, що дiйсно не бачив нiчого. Був
втомлений, виснажений, блiдий, але очi його горiли, грали, смiялись, уста
хотiли весь час говорити, ноги й руки рухатись...
- Кiндрат! Сергiй! Никон! Iлько! - вигукував Олег iм'я кожного зокрема,
нiби вперше побачив ©х у свому життi.- Яким чином? Як ви сюди заблукали?
- А що? Хiба нам не можна? - хрипiв Кiндрат.- Захотiли й прийшли i ще,
як треба буде, прийдем.
Олег тiльки глянув на Володька, моргнув, але не сказав нiчого...
- Ми ось,сказав Володько,- голоднi, як вовки, а тут i присiсти нiде...
Вчора цiлу нiч на весiллю гуляли, а сьогоднi ось тут. Життя наше, мов
буревiй.
У всiх кiмнатах ресторану було повно народу. Все переважно тi, що були
на вiчу. Скрiзь розмови про те, що сталося у залi кiна. Знайомi радiсно
вiтаються й дiляться радiстю, що так випало.
- Е-е,говорив один дядько, жуючи оселедця,- народ народ...
- Нiчого,додавав iнший.- Глечик так довго носить воду, поки не
розiб' ться. Колись i на нашiй вулицi буде празник.
А Олег говорив Володьковi:
- Але ви мусите тепер взяти з собою прокламацi© й ну-мерки.
- А де? - питав Володько.
- Давайте! - ревiв вже пiд'©вши Кiндрат.-- Цiлу хуру вiзьмемо.
- У виборчому комiтетi,- казав Олег.- Там дiстанете, скiльки хочете. А
може, хотiли б пiти до кiна? Сьогоднi гарний фiльм дають.
- Пiдем! - вирвався Iлько.- Раз вже стiльки йшли....
- А грошi ма ш? - поставив питання Сергiй. Так. З грiшми справа
нелегка.
- От,- каже Володько.- Коли б вчора менше пропили, сьогоднi мали б на
кiно.
На це йому нiхто не вiдповiв. А вечiр iшов, надворi все темнiшало.
Дорога ще далека i нелегка. Час збиратись. Парубки на©лись, розплатились,
пiшли до виборчого комiтету, навантажились паперами й вiдiйшли.
Йшли так само, як i сюди, швидко. Нiч була темна, хоч зоряна. На поля
впала холодна осiння роса. Всi були надзвичайно пiднесеш, бадьорi. Всiм
хотiлося спiвати. Проспiвали кiлька пiсень. Чисте осiнн повiтря розносило
далеко ©х сильнi, молодi голоси й розсипало десь там по широтi землi. Це
чув кожний. Вiд "казьонного" лiсу, що ледве манячiв на обрi©, вiдбивалась
голосна луна. У Башкiвцях також чути, як виспiвують парубки, i, хоч це не
близько, ©х голоси дуже виразно досягають на шлях...
- Ех, земля наша! - зненацька вирвалось у Кiндрата.- Сидиш у селi, п' ш
чарку й нiчого не бачиш. А тiльки вийдеш за село - ширiнь, краса. Нi?
- А що ж ти дума ш? Земля наша над усi землi! - сказав Володько.- Край
наш над усi кра© край... I попрацювати для нього щось варто. Рови копати,
дороги класти, будинки новi здвигати... Тiльки ми, чорна, земляна мужва,
не бачимо анi його краси, анi багатства... Iншi приходять i вичавлюють з
нашо© землi собi пошану, честь i золото. А ми тiльки те, що зо столу
комусь спаде. А ми тiльки у себе в селi геро©. В землi, в хатi, в гно©...
Жiнка та льоха - от наша культура. А поза тим все порожнеча. А вийди
тiльки отак в любе мiсце i стань та подивись гарненько... Одразу крила
вiдростуть... Одразу захочеш щось дiяти, захочеш вести когось, вказувати
дорогу вперед. О, я це дуже добре розумiю... А дума ш, легко отак йти
щовечора кудись, шукати людей? Питають: чого йдеш? Куди йдеш? Чи вистане у
мене нiг? А я кажу: мало ходжу. Бiльше треба ходити. По всiх дорогах -
скрiзь, де тiльки хата, стрiха, вiкно - скрiзь треба бути й казати. Бо ж
подумайте, хлопцi: нi батько наш, нi наш дiд, нi прадiд не ходили нашими
дорогами, а ми за всiх них вiдходити мусимо. Скiльки треба слiв, скiльки
дiла. Хай iншi думають, що тiльки лопата й цiп праця... Iнше нiщо. Але я
вiдрiкаюсь i лопати, i цiпа. Тисячi тисяч копачiв навкруги. Самi копачi,
земле©ди, борозняки, слiпаки... Досить ©х у нас. А там, за нами... Там
повно працi... По мiстах, по фабриках, по залiзних шляхах, по школах, по
церквах... Скрiзь там порожн мiсце. Так, хлопцi! Порожн ! Там нас нема. А
де нас, чоловiче, нема, там пустка для нас, порожн мiсце. Розумi ш?
Володько говорив все сильнiше й сильнiше. Пружно ступав зо сво©ми
товаришами, чув за собою силу, вiдвагу. Хотiлось все сказать, що сидить у
грудях i чого не завжди сказати можна.
- Я тут, хлопцi, не сво дiло роблю. Не для того родився. Тягне мене
iнша робота. Свiт, слава, широта мене манять, але поки тут, поки бачу оцi
поля, оце небо - не можу сидiти й дивитись. Ось чого я ходжу!
А дума те, так легко щось здобувати? Дума те, легко було прип'яти
крила, щоб летiти? Чи легко було океани переплисти? Чи в глибiнь землi
увертiтись? Нi! Скрiзь було тяжко, але через те думалось, шукалось,
творилось. Тi люди не спали, як спимо ми. Тi люди не тiкали вiд книжки,
вiд газети... Хапали ©© самi, виривали де тiльки могли, а не було де
взяти, самi сiдали й писали. I не тiльки писали книги... Скрижалi писали,
заповiти писали, закони писали... На каменi, на залiзi... Огнем i кров'ю
писали, щоб було, щоб бачили, щоб читали. Ех, товаришi, товаришi! Коли б я
так мiг вас щось навчити... Але слiв нема... Бо нi одно з мо©х слiв не
те справжн , чисте й тверде. Тут треба б таких слiв, щоб пекли вогнем,
залiзом розжареним... Таких треба слiв... А я ©х, таких, хоч маю, та
сказати не смiю.
Ось ми пiдходимо до нашого села. Скiльки я вже до нього пiдходив i з
яких тiльки бокiв. Скiльки разiв ставав на цьому мiсцi й чого тiльки не
передумав. Мене мучили тут думки, росли й зрiли слова. Знав, що треба
сказати... Скiльки тих слiв приходило, таких якраз яскравих, сильних,
твердих... Але не мав мiсця, звiдки б мiг ©х сказати. Треба було шукати
мiсця. Широкого, високого. Може, треба йти в свiт i там його знайти. Бо
хотiлось сказати, щоб чули мене й ви, i iншi, i сьогоднi, i завтра, i за
сто лiт... От що хотiлось менi, дорогi товаришi!
Володько на хвильку замовк. На хвильку не стало йому слiв. Вiн навiть
зупинився серед дороги, серед чорно© ночi. Хлопцi зупинились також i
слухали його. Вiн стояв чорний, у мороцi ночi, i з уст вилiтали слова. I
кожне було, мов iскра. Яскраве, живе, болюче. Кожне било й стьобало, нiби
гарячий Дрiт.
- Ах, як би карав я ©х, коли б мiг! - говорив вiн по часi. Затинав
зуби, п'ястуки. Здавалось, бачив перед собою тих юд, i тiльки якась
залiзна перешкода хоронила ©х вiд його кари i гнiву.- Як би виполов з
рiдного грунту. Нi одного корiнця б не лишив. Бо ми ми й собою мусимо
бути! Ми ж народ, люди! Моя мати мати! ©© мова - моя мова! I хто цього
не зна - не людина той, а кусень гною. Хто цура ться слова матерi -
худоба. Хто йде продавати нас - проклятий, нiкчемний. Хай наша земля не
прийме ©х трупа. От що я вам кажу, хлопцi! I хочу, щоби ви це затямили.
Хоч ви, що тут зо мною. Хай нас буде не п'ятеро, а дво ... Хочу, щоб
вiрили менi й щоб менi допомагали. Я не янгол. Я грiшна людина, але разом
з великими грiхами хай зробимо ми хоч одне велике дiло Боже. Це буде
добре!
Володько закiнчив. Минули хутiр Iвана Бога й спускалися вниз. Було вже
досить пiзно. Село вже майже скрiзь спало. Тiльки в деяких мiсцях миготiло
кволе свiтло. По долинi, що йде з напрямку Башковець, чути якiсь крики,
тупiт. Так, нiби там бiжать люди.
Парубки зупинилися й наслухували. Але скоро й крики, й тупiт замовкли,
й парубки спокiйно пiшли далi.
- Ну, так що? Хто куди? - сказав Iлько. Його хата на цьому боцi, й вiн
хотiв йти одразу спати.
- Зоставайся. Ми пiдем кожний сво ю дорогою,- казав Кiндрат. Iлько
зостався, а решта парубкiв пiшли далi. У Кiндратовiй хатi свiтилося, i
чути там гармидер.
- Зайдiм,сказав вiн.- Це, певно, Демид вернувся з Башковець. Розкаже,
як там було.
Завернули з вулицi й зайшли до хати. Тут було повно парубкiв. Антiн,
Демид, Йон, якого вчора не було на весiллi, Михалко й багато iнших. Всi
були розбуренi, схвильованi. Антоновi з голови тече кров. У Йона
перев'язане око.
- Го, го! - вступаючи до хати, ревiв Кiндрат.- А це ж що за вiче?
Всi хлопцi, як тi, що увiйшли, так i тi, що були у хатi, з нiг до
голови заляпанi в болотi. Тi й другi пiднесенi й розхвильованi. Тi, що
увiйшли, не могли одразу зрозумiти, що сталося, а тi що були в хатi, не
могли довiдатись, звiдки привалили тамтi.
Антiн i Йон стояли серед хати й, розмахуючи руками, сильно матюкали.
- Все, що не було Iлька! - кричав Антiн.- Нас було мало! Коли Йон
тарахнув того в зуби, я вже одразу знав, що дiло зле. Я вирвав з плота
кiлка, але десь чорт Демка Коварду принiс. Вiн накинувся на мене ззаду, а
в цю мить хтось пожбурив на мене пляшкою. Пляшка бамцнула менi в лоб i
розсипалась. Я вже не мiг нiчого робити, бо в очах сто блискавок стояло...
- Але що було? Що сталось? - ревiв далi Кiндрат, криючи все матюком.
- Що сталось? - кричав Йон.- Побили нас! Башкiвчани! Перший раз,
вiдколи земля сто©ть! - i пiсля цього закляв.- Куди вас чорт носив? Тебе
не було, Iлька не було. Хто мав виступити? А ©х, тi © дрiбноти, з
п'ятдесят на нас навалило. Гнались за нами майже пiд Тилявку.
- Ну, але хоч тим останнiм дiсталось,- трохи вiдраднiше говорив Демид,
що вийшов з бою без нiяких знакiв.- Зна ш,- казав вiн братовi, - гнались
за нами аж пiд село. Ми тiкали, бо нас було всього чотири. До того Антiн з
розбитою головою, а Йон також вже дiстав кiлком по черепi. Я збив кiлькох
на товч, але ©х там було стiльки, що й не перелiчиш. Почали тiкати.
Бiжимо, бiжимо... ©м не хотiлося всiм бiгти. Бiгло лише кiлька. Ми пiдвели