Самчук У.. Волинь

батькових словах. Нi. Це не Матвiй гнiва ться. Це гнiва ться земля, хлiб.
Це гнiва ться потоптана й опльована справедливiсть.
Перерва. Мовчанка. Мiдяне сяйво лудить поля. Володько хоче вiдпочити.
П'ятдесят кiлометрiв - кус дороги. Вста , кида батьковi добранiч i
вiдходить.
На другий день пiшов косити грабками ячмiнь. Вiн перестояв i покляк.
Косив до вечора, а вечором подався в село подивитися на "театри". В однiй
клунi збили сцену. Народу зiйшлося безлiч. Вiдкрили "брезент" i Володько
побачив буржуйського офiцера та його денщика Голопупенка. Офiцер в карти
гра , п' шампан i лущить морду Голопупенка. А цей кривиться мавпою, меле
нiсенiтницi. А юрба реве реготом з пришелепуватого хахла. Нещасна, забита
юрба. Полiтрук Йойна Цiперович гаркавим голосом дяку за вiдвiдини,
просить не забувати гостинно© червоно© армi©. Реве обховзаний грамофон,
гойда ться червоне рядно, кривиться карикатура контрреволюцiонера.
Село дiстало наказ пекти для червоно© армi© хлiб. Сiльський комiтет
зiбрав муку. Пшеничну, житню, ячмiнну, вiвсяну, яку хто ма . Зсипали все
докупи, розважили на "па©" i роздали господиням. Хлiб той завтра ма бути
вiдставлений на фронт "бiйцям". Село мусить дати "наряд" пiдвiд. Але всi
пiдводи були вже в нарядi. Деякi тижнями гуляють по лiсах. Стратон, що
вмудрився заховати сво© "орлята", не вилазив з гущавин. На нього почали
ремствувати:
- Як то? Я вже третiй раз iду, а той нi разу.
- Вiн у млинi...
- У млинi. Щось там дуже довго мелеться... Кожний раз, коли тiльки
треба пiдвiд, то вiн або в млинi, або до Дерманя по©хав, або на торг... А
коли ж вiн буде дома?..
На цей раз до Стратоново© баби прийшли не сво©, а "товаришi". Сказали
©й:
- Слишь, баба... Не явиться твiй старик до завтра, з хати один попiл
буде.
Над ранок Стратон при©хав з ярмарку. Конi спали, бо кормив ©х мало.
Серце його на кусся рветься, коли бачить, як його Шпак i Бiлогривий
"скидають стерво", тратять блиск, випинають клуби та ребра. Та що робити.
Заберуть як стiй. Усiм забрали.
Крiм Стратона, з Дерманських хуторiв назначили в наряд нового
Тарасового приймака Макара, Тита Когана та Володька. Матвiй почув про це i
тiльки рукою махнув.
- То... Хто зна , чи приведеш назад конi... Як заженуть пiд Варшаву...
- Но,- каже Володько.- Будемо бачити. За цей час Володько навчився дещо
большевицько© мови. Трима себе певно, говорить рiшуче, з присмаком. Один
матюк нiяк не да ться йому. Не поверта ться язик на це мерзенне слово.
У Матвi вiй клунi, крiм коней, примiстилися шевцi. Весь час шиють
фронтовикам взуття. Вечором один пiдходить до Володька.
- Слиш... Таварiщ. Скажi, гд д вкi хорошi . Палучiш на сапагi товару.
Володько подумав i сказав:
- Пiдем у село. Покажу.
Пiшли. Таварiщ радi . Володько завiв його пiд хату Соловiя. Старий вже
помер. Лишилась його горбата й ослiпла бабця.
- Туди йди... Там прекрасна фея мешка ,- показу Володько.
- Вот харашо. А прiмьот?
- Кан чно. Она такiх любiт.
- Ну... Палучiш на сапагi.
I большевик пошелестiв через кукурудзу пiд хатину Солове©хи. Володько
посмiха ться i йде додому.
- Сукiн ти син! - ла ться на другий день большевик.
- В чiм справа? - пита Володько. - Сам зна ш. Зашел, а там стол тная
яга. Тьху, чорт берi!..
Володько регоче.
- Дурак ти, товарiщ... У не© дочка . Не бачив?..
- Врьош? Н т. Д вкi н вiдал.
- Мало чого ти не бачив. А де товар на чоботи?
- За что? Обманул м ня i що...
- Н обманул. Сам ти матня безнадiйна. Сьогоднi пiди ще раз, але
порядно обшукай хату. А товар давай. Обiцяв, так давай...
- Ну, на подошви достанеш. Чорт с табой. Но, как ти м ня обдул...
Сматрi...
Володько сьогоднi вiд'©жджа на фронт. Вiн мiрку , як би йому
виховзнути вiд цього. По обiдi запряг конi, сiда на вiз i ©де в поле. Там
за горбом над Угорщиною скошена конюшина. Володько ма намiр по©хати туди,
набрати конюшини, а як нiхто не слiдкуватиме, чкурнути в лiс. Але тiльки
вiн ви©хав на поле, як вiд хутора Хоми Етто вирива ться охляп на конi
будьоновець. Володько побачив його, вдарив по конях батогом i пустився
вчвал. Будьоновець пре навпростець через овес, маха люто кулаком i
матюка ться. Але Володько не огляда ться. Вiн ©де, як може швидко.
Будьоновець женеться за ним. От-от дожене. Вже виразно чути ззаду його
матюки. Володько розгонно пiд'©жджа до покосiв конюшини, круто поверта ,
злазить з воза i спокiйно почина класти конюшину.
Приганя будьоновець. Кiнь тяжко диха i приха пiною.
- Ах ти, сукiн син!.. А я думал, ти удiрать? Разв ти н вiдял, как я
скакал?
- Кто т бя зна т, чево ти скакал,- каже спокiйно Володько.- Менi он
треба на дорогу пашi.
- Ну, ладна. Б рi пабольше. Моя лошадь тоже с табой пайдьот. Вот чорт
какой...
На дорогу Настя нав'язала Володьковi вузлик хлiба i сала. Володько
ви©хав. У селi чекають на нього Макар, Тить i Стратон. Тить i Стратон
нервуються та лютують. Особливо останнiй.
- Анцихристи, нелюди. Ото ж у Святому Письмi написано: прийде час i не
останеться каменя на каменi. У "откро-венiях" ясно писано, що Анцихрист
родиться вiд жидiвки. А Троцький хто? Не жидюга? Зiбрав христопродавцiв i
пре на народ християнський.
Тить слуха Стратона, але йому iнше в головi.
- Ой-йой-йой! У мене на полi всi коси. Прийде сльота i все погни .
Макар i Володько, як молодi, спокiйно дивляться на справу. Макар тiльки
побою ться, щоб йому його бiлих кобил не забрали. При вiд'©здi тесть
наказував: - Заберуть, то й самi не вертайся. Гляди менi!..
Макар чоловiк спокiйний, рiвний, неговiркий. Колиi прийдеться до дiла,
хто зна , чи не вкладе вiн спокiйно© когось з "товаришiв".
Всiм чотирьом хуторянам вложили не хлiб, а набо©. Ви©хали надвечiр. З
села виплутався довжелезний обоз i посунувся хвилястим шляхом. Для охорони
приставлено вiддiл кiнноти.
Над Крем'янцем сiда велетенське сонце. Хмарою знiма ться з дороги
курява i засипа вуха, нiс, очi. Один за другим поволi котяться вози. Коло
Крем'янця зустрiлися ще з якимсь обозом, що йде напроти. Курява ще
збiльшилась. У деяких мiсцях пiдводи затикають шлях i цiлий обоз
зупиня ться. Хвилина тишi. Пiсля заднi гукають:
- Ей, там! Поганяй!
- Стой! Куда па д ш? Н вiдiш, чтоль?.. "Гi-гi-гi-гi!" - лiржать i
прихають конi. Хтось заводить "яблочко"...

Ех, яблочко, да налiва тся,
Махно жiда ос длал i ката ться.

Серед ночi обоз в'©жджа в якесь село i зупиня ться нанiч. Пiдводи самi
собi шукають пристановиська. Володьковi вда ться попасти пiд браму якогось
дядька. Все-таки пiд накриттям лiпше, хоч нiч тепла, мiсяшна. З Володьком
весь час трима ться той самий будьоновець, що виганяв його.
Зупинилися. Володько впорю конi. Передовсiм мусять дещо прохолонути.
Пiсля напо©ть ©х та пiдчепить до дишля опалку. Тим часом виняв шматок
хлiба, сала, розломив усе наполовину, одну собi, другу будьоновцевi.
Той взяв. ©дять i гуторять.
- Чорт знает, кагда ета вайна кончiтся,- скаржиться будьоновець.-
Ваю ш, ваю ш, а что с етаво - чьорт знает...
- Глупа вiйна,- зазначу Володько.
Далi Володько вiдчiплю конi i веде ©х до води. Посеред села тече
рiчка. Вода чиста. Мiсяць вiдбива ться i сипле у вiчi скалки промiння. В
осоцi стависька крекотять жаби.
Конi жадiбно п'ють. Володько ©м пiдсвисту . Пiсля веде ©х до воза,
заклада опалку i вмощу ться спати.
Ледь свiток зчиня ться крик. На сходi яскраво-червона заграва. Над
рiчкою бiлий кострубатий туман. Зо всiх дворiв ви©жджають пiдводи i
лаштуються на дорозi. Вздовж возiв чвалом пролiта на конях кiлькох
вершникiв. У ©х руках трiпочеться червоний вилинялий прапор. Стратон
сто©ть навколiшки на сво му возi й уголос демонстративно молиться. Вiн
хреститься широким розмашистим хрестом i вичиту "Отченаш", "Вiрую",
"Богородице Дiво". На нього зо всiх бокiв сипляться матюки, кпини, але вiн
не зважа .
Закiнчу молитву словами:
"Господи, Боже неба i землi. Ти великий i могутнiй. Тво ю волею живе
все на землi. Не допусти, щоб нечиста сила посмiялася над тво ю
величчю"...
- Ей, старiк! - гука якийсь большевик i дода мерзенну в сво©й
винахiдливостi лайку.
Обоз руша . Володько шука торби з хлiбом, щоби поснiдати. Але находить
в нiй тiльки маленьку скибочку хлiба. "Зжер, сукин син", - дума Володько,
а вголос зверта ться до будьоновця, що ще поруч...
- Товарiщ! Ей, таварiщ? Ти сожрал весь хл б. Ето н потоварiщескi...
- Врьош! Я тво во хл ба н брал,- вiдгриза ться будьоновець.
- Но, но. Н валяй дурака. Сожрал i кан ц,- спокiйно дода Володько.
Обоз виповза з села i розтяга ться рiвниною. Сонце пiднiма ться,
пiдбира росу i почина припiкати. Направо й налiво поля. Озимина в копах.
Ярина ще на пнi. В долинi видно Божу Гору. Битий шлях тягнеться долиною
Iкви.
Це мiсце, де шалiла велика вiйна. Села починають означуватись. Городи
зазеленiли городиною. На полях засипають окопи. Коло полудня обоз досяга
Божо© Гори. Звiдтiль чути глухе трiскотiння кулемету. Кiннота, що ©хала
спереду, звернула налiво i "пiшла в атаку". В обозi повстала мiшанина i
рух. Всi квапляться швидше минути гору. Хтось дiстав рану. Комусь вбито
коня. Широким рiвним полем у напрямку гори летять вершники, що здалека
видаються згра ю гончих псiв. З гори вирвалось кiлька гарматних стрiлiв.
- На шрапнель беруть! - гука хтось. Серед метушнi Стратон десь дiстав
сокиру i вибив з власного колеса кiлька шпиць.
- Сторонiсь! - чути рiзкий крик ззаду. Обоз з'©жджа
на праву сторону дороги. Швидким чвалом пролетiло кiлька гармат. Конi в
милi. Люди сердитi. Колеса гармат грюкотять
по нерiвному бруку. Крик, стрiли.
Обоз почина ©хати чвалом. Ось тiльки минути гору, пересiкти рiчку, а
там знов безпечно. Мiст на рiчцi нашвидко збудований i гойда ться. Але
трима . Навiть гармати витримав.
За годину обоз втихомирю ться. З сусiднього села чути вибухи гармат. Це
"стали на лiнiю" тi, що недавно при©хали. Вони завзято обстрiлюють Божу
Гору.
Пополуднi обоз в'©хав до бiльшого села, в якому повно кiнноти i пiдвiд.
Конi потомленi, спраглi. Люди чорнi вiд спеки i вiтру. Володько хоче ©сти,
але про якесь задоволення цього хотiння нема чого й думати. Перш за все
необхiдно напо©ти й покормити конi.
Дуже дивно бачити, що Стратонiв вiз став зовсiм нездатним ©хати далi.
Шпицi одного колеса вибитi. Драницi драбин стратилися, солома зникла i
скриньки з набоями лежать на голiй дошцi.
- Не можу далi ©хати й кiнець! - рiшуче заявля Стратон якому
старшому.- Ну посудiть самi...
Старший видався "плохий". Оглянув розбитий вiз i заявив:
- Чорт с табой! Катiсь с б дамой! А патрони розложiть на другi вози.
Стратон заметушився, мов опарений. Схопив скриньку i переклав Титьовi.
Другу Макаровi. Третю хотiв дати на Володькiв вiз, але якраз десь взявся
будьоновець, який рiшуче спротивився.
- Пашол вон! Хатiш чтоб т бя с' хал? Валiсь.ти с сва©мi патронамi к
чортовой мат рi. У нас н т м ста!
Стратон не ма часу змагатися. Двi скриньки патронiв скида на землю i
бiжить до старшого.
- Так я вже ©ду!.. Таварiщ старший. Я вже ©ду...
- Атвалiвай! - кричить той. Стратон швидко оберта конi, поспiхом
часту ©х пужалном i вiд'©жджа .
- Хитрун,байдуже заявля Клим. Тить лютий i тiльки спльову чорною
густою слиною. Володько посмiха ться.
Хоч-не-хоч, а Володьковi прийшлося таки взяти на свiй вiз одну скриньку
набо©в. Другу вложили Макаровi.
Обоз ви©жджа далi. До нього долучу ться ще кiлька десяткiв возiв i
вiддiл кiнноти. На мiсце "будьоновця" до Володька приста якийсь новий
вершник. Кiнь i одяг зраджують у ньому когось бiльшого, як звичайного
козака. Володька почав вiн кликати "мальчик".
- ду с табой! - заявив вiн Володьковi. Час вiд часу до нього
пiд'©жджають вершники, i вiн да ©м розпорядки. За селом обоз поверта
налiво i сунеться навпростець без дороги через засiянi поля. Нi початку,
нi кiнця його не видно.
Тiльки десь там далеко, далеко спереду помiтно трiпоче червоне
полотнище i чути спiв. Володько вже чув ту пiсню. Це переробка "Ст нькi
Разiна".

Iз л сов, л сов др мучiх
Будьоновци iдут.
В сва©х руках магучiх
Сав тов флаг несут.
Ми людi, людi вс прости .
Кр стьянскi сини.
Разбiть палкi стальни
Паляков созвани.

Спiв сильний, розгульний. Нема часу роздумувати над ним, але Володьковi
повстають в уявi "др мучi" лiси i тi "розбiйнички", що на схрещених мечах
несуть свого раненого отамана. Мимохiть чу ться й сам учасником якогось
шаленого походу розбiйникiв. Суворi, загорiлi люди. Стрiлянина. Нi одного
слова без триповерхового матюка. Побiч ©де на конi сильний, загорiлий, з
горбатим носом козак. Кашкет його набакир. Зiр вперто скерований наперед.
- Куди ©демо, товариш? - запитав Володько.
- А вот увiдiш. Сiдi й малчi! - вiдповiв той. Володько чу дошкульний
голод. Тить також скаржиться. Конi зовсiм потомленi. Минають села, поля.
Сонце хилиться
до заходу. Спека спада .
Надвечiр в'©жджа обоз у село. Пiдводи роз'©жджаються . по подвiр'ях,
тому, мабуть, тут зупиняються нанiч. Володька, Макара i Титя тримають
окремо, ©х завели на город, поставили просто на буряках i сказали чекати,
поки не прийде новий наказ.
Володько одразу береться розшукати щось попо©сти. Йде на город, вирива
кiлька стручкiв фасолi, вигребу бараболi i береться варити юшку. Але в
чiм. Рада проста. Йде до господинi городу i просить баняка.
- Боже, Боже,- тошнi жiнка.- Перший рiк, як засiли пiсля бiженства, i
знов отака пагуба. А смуток би на них лихий найшов.
- Ми, тiтко, не по сво©й волi. Нас вигнали. Я от взяв з дому хлiба, i
большевик вкрав. Сам цiлий день, як собака, голодний
- Хiба я на тебе кажу. На них. На отих волоцюг... Боз-на-вiдки прийдуть
i топчуться по городах...
- У нас вони все знищили. Нiчого не шанують.
- Кара вiд Бога i бiльш нiщо...
Володько взяв баняк i хоче йти.
- А чекай-но,- зупинила його тiтка. Пiшла в сiни, дiстала кусник
доброго житнього хлiба i великого кислого огiрка. На, хлопче. Хоч
що-небудь по©ж. Самi зна мо голод.
Володько подякував, стоячи з'©в хлiб та огiрок. Пiсля пiшов з баняком
до сво©х хуторян. Там натрапив на велику несподiванку. Саме при©хали з
фронту козаки. Багато ©х коней поранено. Кожний власник таких коней
кида ться до пiдвiдчикiв, щоб замiнити скалiченого коня на здорового. До
Володькових коней також один присватався. Огляда кобили, мiря . На поводi
у нього великий сивий кiнь. Задня його нога прострiлена.;
Володько дивиться на нього, а далi пита козака:
- А де ви цього коня взяли?..
- А т б что?..
- Менi вiн знайомий. Не в Тилявцi часом?..
- Да. Может бить. Там ми стоялi...
Не було сумнiву. Це Матвi©в Шпак. Володько одразу пiзнав його, хоча вiн
дуже схуд.
Колись веселий, стрункий, тепер повiсив голову. Задню пiдстрiлену ногу
весь час тримав у повiтрi.
- Це мiй кiнь,- каже Володько.- Ви узяли його у мого батька. Бiльш ви в
нас не можете нiчого взяти. Обидвi цi кобили жеребнi i за пару тижнiв
матимуть лошата.
- Да. Ето не гадiтся,- заявля козак i пiсля того пристав до Макара. У
цього також кобили. Двi череватi старi кобили. Козак оглянув одну й
заявив: - Вот ету випрягай.
- Хiба ж вона годиться пiд сiдло. Це ж не коняка, а корова. Я сам у
кавалерi© служив i знаю, що до чого...
- Всьо равно. Нет лучшей, а ва ваць нада. А т б вот ету: лошадь дам.
Ето лошадь первой сорт, только прострелена. Я обещал сотню ляхов за н йо
на тот св т отправiть.
Нiчого не помогло. Одну з Макарових кобил випрягли i забрали. Макара на
цiлу нiч вiдправили додому. Що вiн тут з калiченим конем робитиме? Лишився
Володько з Титьом.
Володько ще зварив юшку, пiшов до одиноко© на цiлий полк польово© кухнi
i випросив жменю солi, щоби посолити ©©... ©ли всi три. Юшка недобра,
пiсна, але нема часу перебирати. Тить молов на всю. Макар не квапився.
Вигляд у нього кислий. Вiн непевний, чи його вимiняний кiнь дiйде додому.
Макар вiд'©хав. Сонце захопить i почина сутенiти. Конi вже пiд'©ли.
Володько i Тить стоять i не знають, що мають. робити. На землi купа
скриньок з набоями. Десь за селом чути, як строчить кулемет. Якийсь
большевик розносить i розда часописи. "Красноармеец" i "Красная Звезда".
Друкованi вони на сiрiм поганiм паперi. Володько дiстав два часописи i
почав читати.
Велетенськi успiхи хоробро© червоно© армi©. Накази. Описи. Оповiдання.
Вiршi. Володько чита так довго, поки не стало зовсiм темно. Пiсля
роздуму над прочитаним та вслуху ться в настрiй оточення. Йому хочеться
затямити кожний звук, кожний рух цього вечора. Це ж не звичайний вечiр.
Таких вечорiв мало бува . Колись вiн сам згада не раз цей винятково
дивний час i, може, колись, на старостi лiт, сяде й розкаже сво©м дiтям та
внукам про те, що дiялось на нашiй землi. Всi будуть слухати й казати:
"Слава Богу, що минуло, а ще бiльша Йому слава, що лишило нам науку. Нам i
нащадкам нашим".
Мiсяць пiднiма ться, тiнi густiшають, на патину бурякiв сiда роса. По
селi крики коней i людей. Тить розлiгся на. взнак на скриньках набо©в i
хропе. Конi жують зiв'ялу, зiм'яту конюшину. Ну, дума Володько. Мабуть,
тут i переночують. Але нi. По часi розгонно пiд'©хав той самий вершник, що
©хав з Володьком.
- Мальчiк! - загукав вiн.- А, мальчiк! Па зжай за мной. Старiк тоже!..
Володько зiскаку з воза, будить Титя, вклада собi й Титьовi на вiз
скиданi Макаром скриньки й руша . За ним ©де Тить.
Ви©жджають за село. Мiсячно й тихо. Дорога висаджена густими коронатими
деревами. Далеко спереду маячить вершник. Десь ззаду дроботять коники
Титя. Про©хали з годину й опинилися в якомусь не то садку, не то гаю.
Зовсiм тихо, хоча пiд деревами видно вози й конi. Вершник знаходить мiсце
для Володька, а Титя веде ще далi. Володько пiд'©жджа пiд розлоге дерево
i зупиня ться нанiч. Розпряга конi, прив'язу ©х так, щоб вигiднiше могли
вiдпочити.
За хвилю при©жджа вершник. Вiн да Володьковi мотуз i каже, щоб пiшов
отуди на поле. Там лежить у покосах овес. Володько йде й приносить добру
в'язку вiвса. Вершник прив'язу свого коня до Володькового воза i пита :
- л ти что?..
- Мало,вiдповiда Володько.
- Ну так падi са мной...
Мовчки обидва вiдходять. Iдуть досить довго. Приходять в гущавину гаю.
Тут сто©ть обставлена високими дилями загорода, посерединi котро© пала
велике багаття. Навколо лавицi, столик, комердяки. Скрiзь стоять, сидять,
лежать люди. Мужчини i жiнки. Цi останнi стриженi, у мужеських одягах i в
кепках.
- Здаро, братва! - проговорив вершник.
- Здравя жела м, таварiщ командiр! - вiдповiли йому хором.
- Чай сть? - запитав командир.
- сть...
- Тянi сюда! Кто там с водня хазяйка?.. На дво©х л й. У м ня вот
маладой таварiщ жрать хочет. Ну как ляхi?..
- Нiчаво. Нашi пака толька балуют. С водня ссадiлi роплан.
- хнiй?..
- Панятно. I то обознiкi, с вiнтовок... Грiцко-шорнiк здорава бйоть.
Трi пана забралi i ломаную машiну...
- Жiви пани?..
- Жiвйот. Адному тока башку свернуло.
З'явля ться теплий в алюмiнi вих чашках чай, чорний грубий хлiб i
холодна яловичина. Командир ©сть стоячи, Володько присiв на iсуснi дерева.
I чай, i яловичина смакують надзвичайно. Володько ©сть i розгляда обличчя
людей та ©х одяги. Сяйво багаття яскраво освiтлю цi дужi у шкiряних
одягах постатi з крутою й уривною мовою. Називають себе полiтруками,
во нкомами, або просто "командiрами". Розмова точиться живо. Час вiд часу
зрива ться й вибуха буревiй реготу. Сильнi бiлi зуби блищать у сяйвi
полум'я.
З'©ли, що подали.
- Сит? - запитав командир Володька.
- Кажеться,вiдповiв той.
- Вот eтa вазьмi с сабой,- i пода боханець хлiба i торбину цукру.
Володько мовчки бере i вiдходить до свого воза. Глибока ясна нiч. Мiсяць
звiвся на височiнь i свiтить завзято.
Володько примостився спати на возi. По деякiм часi приходить командир.
- Спiш, мальчiк?..
- Сабiраюсь,- вiдповiда Володько.
- А мн буд т там место? - пита далi.
- Пожалуй, хватiт,- каже Володько.- Вот здесь,- i сам вiдсува ться на
бiк.
Командир пробу , чи досить соломи, йде кудись, приносить оберемок
вiвсяних отрубiв. Стелить для себе i для Володька. Пiсля обидва лягають
разом горiлиць. Через вiти дерев моргають на них зiрки. Десь-не-десь
прокрада ться' пасьмо мiсячного сяйва. Командир сильно позiха i почина
розважати.
- Ех... краще було б пiвнем родитись... Не людина, а хмара летюча.
Сьогоднi тут, завтра за тридев'ять земель, а пiслязавтра в чорта. Ти сам
то звiдки?
- Я? - перепиту Володько.- Тутешнiй. Волиняк. Верстов вiсiмдесять вiд
цього мiсця... - Цiлком поважно вiдповiда Володько.
- Батька ма ш?..
Володько вiдповiв. Пiсля командир зацiкавився Володьковою освiтою.
Дiстав вiдповiдь...
- Я так i думав. Освiта важна рiч. Нiс мужицький, а очi одразу того...
Блищать логарифмами. Математику вчив?.. Перва, брат, рiч. Сам-Маркс на
математицi пролетарський клас у другу степень поставив. От, наприклад,
Бог... Був Бог, а тепер виявля ться, космiчна сила суворо, як два рази
два, пiдпорядкована законам вищо© математики... Тисячi лiт людськi тварини
не могли додуматися, що всяке тiло, занурене у воду, тратить на сво©й вазi
точно стiльки, скiльки важить витиснена ним вода. Будь то камiнь, людина,
чи iндiйський слон. А от з'явиться ще Архимед i скаже: от та он зоря, яко©
свiтло доходить до нас впродовж, скажемо, двох мiльйонiв лiт, нiщо iнше,
як якась неiснуюча тепер формула, складена з смiшно нiкчемних математичних
знакiв.
Нi? i тодi питаю: де Бог? Що Бог?..
Володько слуха , але чу не те, що говорить командир, а той ледь
помiтний вiдгук слiв у ньому самому... Вiн чу , що в ньому швидко
прокида ться i миттю по цiлому тiлi розлива ться велике бажання й собi
вплутатися в хащавини темних командирових мiркувань. Але дух боротьби й
змагання ставить Володька в становище противника.
- Бог? - каже Володько.- Про це тяжко говорити... Колись, як я був
дитиною, чи малим хлопцем, я не знав Бога, але вiрив у Нього. Тепер же я
часто чув i читав, що Бога нема. Пiд тим напором я часами переставав
вiрити в Бога, але я пiзнав Його...
- А от цiкаво, як?..
- А от як: передовсiм мене цiкавить, чому люди так багато придають ваги
тому, що якийсь Архимед винайшов такий простий закон, а так мало дивуються
первопричин! того закону. Ви самi сказали, що тисячi лiт люди не розумiли
тако© просто© речi. А як зрозумiли, то' що з того? Чи можуть вони змiнити
той закон. Чи знають вони його причину?..
От вiзьмiмо, скажемо, людину. Я сам недавно читав, що людина це твiр,
зложений iз клiтинок. Що кров, яка пiдтриму життя клiтинок, ма якiсь там
червонi тiльця. Що в цiлому тiдi здорово© людини тих тiлець 22 бiлiони.
Що завдяки функцi© печiнки живуть вони, зда ться, всього 20, днiв. Щоб ми
з вами могли жити, мусить наш органiзм фабрикувати тих тiлець 10 мiлiонiв
в одну секунду. Навiть вiдомо, скiльки разiв за сво життя переходить
кожне тiльце через людське серце. Це робить воно коло 3000 разiв. Серце
людини це вiчний рух. За нормальне життя воно зробить ЗО мiльйонiв ударiв.
I тiльки по двох ударах воно робить перерву одну шесту секунди...
I от скажiть менi, товариш командир: чи розумi те ви, не дивлячись на
цiлу масу математичних знакiв, що то людина? Чи розумi те того майстра,
хто сказав ©й: повстань, жий, родися, воюй?..
Слухаючи таке, командир аж звiвся на лiкоть.
-- Чорт бери,- проговорив вiн.- То ви вчена людина!.. Цифри, до яких
командир ставився з таким пi тизмом, приголомшили його. Володько одразу
помiтив його перехiд з "ти" на "ви". I ще помiтив, що вiн не зна , що йому
далi казати, тому звернув на iнше.
- Да... Це все глупо. Життя страшно дурна рiч. Особливо наше. Воюй,
бийся... Ви, молодi, не знатимете такого...
- Дивлячись, якi молодi,- каже Володько.- Я, наприклад, досить зазнав
його. О, досить. Вiйна. Змiна шести влад. Цар, Керенскiй, Центральна Рада,
Гетьман, Петлюра, большевики, поляки, знов большевики... От вам i не
шiсть, а вiсiм змiн. Хiба це не досить? Ви... Чи знали ви, скажемо, в
дев'ять рокiв, що таке смерть? Бачили ви кров? Чули рев гармати? А я,
товаришу, все це не тiльки бачив, а пережив кожним нервом, кожною з отих
222 кiсточок. Дитячим нервом i дитячою кiсточкою. А це, товаришу, рiзниця.
Володько чу до цього чужого чоловiка якесь iнтригуюче довiр'я. Вiн
навiть задоволений, що може довiдатись про глибшi й та мнiшi думки цього
сирого створiння.
- Також,добавля Володько в перервi, поки командир намiрявся
вiдповiсти,- i щодо Бога. Скажу сам за себе. Називаю себе найбiльшим
дурнем дурнiв. Вiд кiлькох лiт я захотiв не вiрити. Я навмисне перестав
хреститися й молитися. Я навiть слово Бог демонстративно пишу з мало©
лiтери. I менi спричиня при мнiсть. Розумi те? Те саме, як дитина
бавиться з вогнем. Але в глибинi душi я забобонне боюсь Бога. В часи
упадку чи особливо тяжких ментiв життя я потайки молюся з глибокою вiрою,
що Бог вищий вiд мо©х дитячих химер i вiн з при мнiстю дару менi ©х. Але
це легке вiдношення до сво © вiри. В будучому... О, товариш командир, я
напевно буду не тiльки вiрити в Бога, але й буду шукати форми для тi ©
вiри....
- Даа! - протягнув командир.- Чорт зна , що з вашого брата за народ
вийде. Але по всьому бачу, ви контрреволюцiонер. Такi слова, у стiльки
лiт. Скiльки вам? Шiстнадцять? Не бiльше. Але ви людина недурна. Нi, нi.
Недурна. А яка, по-вашому, зо всiх змiнених влад найлiпша?.. Мо питання
дурне. Знаю... Але все-таки. Надiюся на вашу одвертiсть...
- Хм,сказав Володько.- А по-вашому?
- Наша! - зазначив твердо командир.- Наша! Ми, молодий чоловiче, дикi.
Так. Але ми за найбiльшу правду...
- Ну, а як з вами хтось не погодиться?
- Хай спробу . Бачили отих людей, що вгощали нас ча м? То суд, закон
i розправа. Люди, мов з крицi. А нашi козаки. Сам чорт ©м не брат. Нам ось
тiльки Варшаву... А там... Берлiн, Париж... Котовського посадимо у
Варшавi. Будьонному - Берлiн... А Париж у царство Тухачевському. Над усiм
Л нiн iз Троцьким управлятимуть... З Москви! Цiлою вропою! Розумi ш?
Такий розмах iмпону Володьковi. Вiн не бачить командира. На хвильку
забувсь його вигляд бронзового монгола.
- Це так,зазначу Володько.- Тiльки чому ж Москва?
- Москва?.. Центр! Розумi те? Москва центр усього.
Влiво - Азiя, вправо - вропа. А в Москвi червоний прапор,
Iнтернацiонал. Кремль - серце пролетарського миру. Наш прапор проповiду :
"Пролетарi всiх кра©в - днайтеся"!
Всiх кра©в. Розумi те?..
Володько мовчить. Командир продовжу :
- Але цього нiяк не тямить народ. Всякi Пiлсудськi, Петлюри, Денiкiни.
Це ж смiшно. За панськi ма тки, гайдамацьку матню чи золотi погони кров
лити. За свободу, землю, за свiтову силу працюючого народу! От наш бог;