Самчук У.. Волинь

А Матвiй з лисе м, розкидаючи полами одягiв, ступали твердими кроками
снiговою саламахою назустрiч вiтру. У Стратона Булiя на Запорожжi чека на
них фактор власника ма тку села Тилявки Кирило Деберний. Застали його за
столом з дядьками, перед ними почате пiвока з червоною налiпкою, смажена
я шня,- здоровий, мiцний, борода лопатою, лисина на всю голову.
Привiталися, нiби старi знайомi.
- О, дядьку Матвiю! Чув, чув! Сiдайте ось бiля нас та, як то кажуть,
покотим колодкою,казав Деберний, був увесь сяючий i одразу налив Матвi вi
чарку.
Ради такого "случаю" Матвiй не вiдмовився, пiднiс ту чарку, глянув на
всiх:
- Ну, так... Дай-бо здоровля! - проговорив i випив. Розмова велася
жваво, говорив, як i слiд йому, найбiльше фактор.
- Ото ж слухайте, люди добрi. Вiрте менi чи не вiрте, а тако© землi, як
у нас, ви на цiлiй Волинi не знайдете. Високе, соняшне, сухе мiсце. Чорна,
вироблена, пшенична земля. Двадцять п'ять десятин першорядного лiсу, пан
обанкрутився, продати мусить, i були б ви останнi з останнiх, коли б ви
оцю нагоду пропустили. Правда, мушу вам сказати: на першу пору нашi люди
зустрiнуть вас не дуже ласкаво, нiчого правди та©ти, прийдеться вам з ними
деякий час повоювати, бо самi купити хочуть, але я, зна те, як побачив
нашу громаду - подумав: не буде з нею ладу, дай, думаю, пошукаю мудрiших.
Як барани, кажу вам, нашi люди. Так, дай-бо здоровля! - пiдняв i вихилив
чарку.- Отже, кажу вам, нетямущий народ,продовжу сво Деберний.- Зiбрав
я, чу те, ©х на сходку у цiй самiй справi, а вони замiсть рiшати - битись
почали. Подiлились, зна те, одразу на гурти, тi за попа, а тi за попадю, i
хоч ти ©м кола на головi теши. i за вiщо? Бо однi, мовляв, що по тамтому
боцi долини, не мають права до цього ма тку, бо у них, мовляв, "свiй" -
ха-ха-ха! Подумайте! I така вам зчинилась колотнеча, що до дiла не дiйшло.
Подивився я на те дiло, плюнув i давай, думаю, пiду у свiт мудрiших людей
шукати, а тут менi в Обичах сказали, що до них приходив один дядько з
Дерманя i питав за землею, а я собi й подумав: коли люди самi йдуть i
шукають, то це не те саме, що ось тут нашим само в рот лiзе, а вони не
хочуть. Дай, думаю, пiду та поспитаю, i от я тут. I от, як кажете, давайте
дiло зробимо.
Дядьки на цю мову лише головами покручували, кожний пригадав собi, як
то вони самi "списки робили", але говорити про це при чужiй людинi не
випада . Один тiльки Матвiй, по сво©й упертiй щиростi, не втримався:
- А ви дума те, що ми iншi. Усi ми з одного тiста лiпленi.
- Е, не кажiть,- заперечив Деберний.- 3 одного то одного, але у вас он
школи якi. Хе! Дайте нам школу! Що ви дума те? Не кажу, що ми з клоччя
суканi, але неграмотнiсть. Люди темнi. Що тут казати.
- Темнi то темнi, але i кров така,- докинув до всього лисей...
- Яка кров? - пiдняв голос Деберний.- Наш народ, кажу вам,сумирний.
- То-то й бiда. Де не треба - сумирний, а де треба... Ге! Рiл'-ма,
такого гамору наробить. Особливо коли батога над ним нема.
- Кажу ж - темнота. Дайте лише школу, розкажiть, покажiть, розтолкуйте,
вiдкрийте очi, i пiде. Е, ще й як пiде. Певно, тепер... Тепер нi. Що
тепер. Тому й кажу:
при©жджайте, купуйте i працюйте.
- Та ж кажете - нас там не дуже того,- зауважив Стратон.
- Не зважайте! Нашi люди попиндючаться, попиндючаться та й сядуть.
Майте лише дещо терпцю. А ви люди грамотнi та й, бачу, хазя© не останнi.
Зда ться, той самий край, а не той - п'ятдесятверстов, а яка разнiца. I
худоба, i будова, i поле. Кажу: у нас ви багачами станете, рипайтесь,
рипайтесь!
Фактор купив Матвiя з першого слова. От чоловiк! Такого ще Матвiй не
бачив. I толковий, i порядний, що й казати. Пiзно поночi вернувся Матвiй
додому, i по одному його виглядi Настя одразу догадалась, що сталося.
- Спечи якого там коржа - завтра пiдемо оглядати "iм нi " в Тилявцi.
- Як, як? У... Як ти сказав? Що це за така западенна Пилявка?
Матвiй роззува чоботи.
- Западенна не западенна, а ти-но рихтуй харчi. Пiду на кiлька днiв -
п'ятдесят верстов ходи.
Хотiлося йому по-доброму з Настею, але хiба ж iз нею можна? Настя
Настя. Одразу в плач, одразу в сльози, одразу нарiки! Ех! Так би вдарив!
А надворi темно, мовби в проваллi, чогось загавкав Пундик. Настя
пiдiйшла до вiкна i довго дивилася в темноту. Заспiвав перший пiвень, а
вона все сто©ть. Матвiй не зважа . Йому треба спати, на нього чека довга
путь.
Другого дня рано Матвiй дещо полагодив, дав розпорядження, узяв торбу
хлiба й пiшов. На Запорожжi чека на нього Деберний i Стратон. Так утрiйку
i подалися отуди, як Мости, як Зелений Дуб, як Гiсерна...
Тро рослих, барчистих мужiв iшли в напрямку пiвденного сходу. Темними
лiсами, глухими дорогами i аж другого дня вийшли на трахт, що веде з
Острога, через Шумське, до Крем'янця. Тут розгорнулась рiвнина з гайками,
селами, хуторами. Кра вид змiнився. Бiльше простору, ширшi обрi©, меншi
села, десь-не-десь розмахують крилами вiтряки, в'ються дороги, бiлiють
церкви, чорнi здебiльша оголена земля. За селом Жолобки, що лежить у
балцi на шляху, почина ться старий дубовий лiс. Минають його i стають на
землю обiцяну.
Лiс кiнча ться нагло, простою, темною, з пiвночi на пiвдень, стiною, i
одразу, по обох боках дороги простяга ться хвиляста рiвнина. Справа поле
запада в долину, злiва впира ться в березовий гай, спереду на обрi©
стрiхи, двори i села.
Мужики зупинилися. Сонце лило сво© дари назустрiч, Хмари розбились на
загони i гнались шалено в бiй з дубовим лiсом. Вiтер дув в обличчя.
- Так дивiться,- промовив Деберний.- Це i та сама Тилявка. Це вам
щира i щедра долоня, що пiдносить вам дар. Берiть i нiкому не дякуйте,
хiба Боговi.
Матвiй зi Стратоном дiйсно враженi, а Деберний продовжу :
- Триста десятинок отут, мо© людички, i сто двадцять з них вашi. Решту
розберуть, мабуть, нашi мiсцевi. Котiть лише рублики.
- Так... Рублики... Зна мо - рублики,- мимрить Матвiй, а зiр його хижим
орлом носиться довкруги по пригiрках, довкруги лану, сяга за обрiй.
Нахиля ться, пiдносить мокру груду зi скиби i чавить ©© на долонi.
- Масло, масло,- каже Деберний. Долоня Матвi ва звична на те масло,
вона тверда i шорстка i з таким маслом потрапить розiбратися.
- А як тут з водою? - пита Матвiй.
- Отам у долинi,- каже Деберний i показу на га©.
- Либонь, далеченько,- кида слово Матвiй.
- Сажнiв десять углиб отам у долинi сягнете i ма те воду,- на це
Деберний.
Дядьки мовчать, у ©х очах щось, видно, зрi . Деберний дивиться i
бачить. Добре. Вiн вдоволений. Пiшли далi.
По трьох днях Матвiй зi Стратоном вернулися. Рiшення запало. Уже
дорогою намiчали, кого б до товариства при днаи - родин десяток i доста. А
першо© недiлi бiля церкви пiшла, довкола чутка: Матвiй знайшов землю.
Нарештi! Нелегка справа. Земля пiд ногами, а от знайти штука, казали люди.
Почали голоситися покупцi, Матвiй зi Стратоном вибирали, але вибору не
було. Луччi хазя© не дуже пруться на нове, приходиться брати, що
трапля ться. Не було i Настиного двоюрiдного брата Титка забуто. Матвiй
сам прийшов до нього, узяв за шорстку руку i каже:
- Iди, Титку, у свiт - господарем будеш. Титко чухався, йойкав, але
послухався. Його Параска одразу затараторила, але було запiзно.
Хому Бондарця, по вуличному Ет-то , втягнули - четверо синiв, як слупи,
i крива дочка - землi треба. Миколу Гнидку, що злодi м колись був i що
покаявся - хирляк, справжня гнида, але жiнку ма , як слон, i дiтей копиця.
Тараса Здорова з гурточком кучерявих дiвчаток - малих i менших. Iвана
Кушку iз жiнкою, що сипле щороку по одному - справжня фабрика. Онисько
Середа, Iван, по вуличному Бабин, Кузьма Запорука. Десяток таких, сама
голота.
I з таким товариством рушив Матвiй на нове мiсце. А час наглив, весна
летiла буревi м, снiг щезав на очах, сонце шалено горiло. Новосельцi мають
повнi руки роботи: продають свою землю, шукають за грiшми, вносять
завдаток, пiдписують "запродажну", ©здять i ©здять туди й назад, а тут i
земля тряхне, оранка й сiяння просяться...
Але перш нiж сiяти, треба ту землю подiлити, i дiлили, i краяли новi
межi, жеребки тягнули - кому за ким, кожному в чотирьох мiсцях рiзали -
город, поле, придаток i лiс. Усi пристали на це, та як пришилось брати
свiй жереб - пiшли нарiки. Той дiстав краще, тому припало дещо мочару,
iншому ще щось хибить. I всi до Матвiя, i всi на нього, так нiби це вiн в
усьому винен. Титко, наприклад, дiстав город пiд самим селом, самi нiби
рiвчаки, та грузи цегли, та за©зди, та бур'яни i давай нарiкати, i давай
плакати. Матвiй подумав, подумав i каже Титковi:
- Бери, Титку, мо , а я вiзьму тво . Титко погодився.
- Аби лихо-тихо,- казав Матвiй, коли йому дорiкали, що, мовляв, собi
пошкодив.
Матвiй з Василем, як по©хали на середхресному тижнi до тi © "западенно©
Пилявки" (Настя цього iнакше нiяк не вимовить), то до самого Великодня там
барився. Повну хуру збiжжя забрав iз собою, i плуг, i борони, i мiшок
©жi...
А на хуторi тим часом весна робила сво© щорiчнi веремi©. Надулася i
розлилася рiчка, залила весь луг, усю Лебедщину, верби бруньки сво©
розчепiрили, садок ожив, з'явились галасливi птахи, зацвiрiнькали горобцi.
Лiс зашумiв весняними, парубочими шумами, сосни запахли смолкою.
Але чого так смутно навколо? Чому Настя, встаючи рано, не спiшить на
город, не розкида гною на грядки, чому не бiлить хати пiд Великдень?
Пiст, смуток, самота. Устане сердешна, упора корiвки, та свинi, та кури i
стоконя ться, мов привид, по дворi, по садку, по неораному городi, огляда
кожний кутик, кожне деревце, кожний кущик. "Господоньку, Господоньку! Що
тут напрацювалося, що тут нагорювалося, ось гляньте, людоньки, на мо©
руки, як патики, як зачовганi копистки, а вiд чого? Дума те, сидiла
зложивши ©х у пеленi? Дума те, наймичок держала, радила та командувала, та
готовеньке до боднi, до скринi, до засiкiв збирала? Ой, нi! Ой, чу те, нi!
Рано-свiточок, чи звелося сонце, чи й нi, а ти вже зводишся i чи болить
тебе що, чи не болить, чи догаря тобi яка бiда, чи не догаря , а ти йдеш,
а ти дерешся, а ти робиш. Нема тобi часу на таке зважати. Зернятко до
зернятка, копiйку до копiйки, все докупи, все разком - зносиш, збира ш, а
тепер? Кидай! Усе кидай! А дивiться, людоньки, яка тут земля - як масло,
як хлiб, а пахуча, а садок який, гляньте на тi вишеньки, на тi яблуньки,
на тi грушечки та сливи. I все отут на очах виросло, кожне зна ш, як свою
дитину. А дивiться, який город! Хiба то город? То скатертина, що на нiй
кладуть паску. А як родило, що не посi ш, що не втицьнеш у землю - росте,
буя , женеться догори. I небо яке, погляньте, сво , пахуче, i звиклося до
нього, i хутiр, i нiхто тобi на голову не лiзе, чи курка пiде куди, чи
дiтиська десь залiзуть, нiхто того не бачить, нiхто не жминда , нiхто не
гдира ".
Перед Великоднем у середу прийшла iз села стара мати Iвана Кушки, i
тiльки увiйшла до хати, навiть помагай-бi не промовила, як одразу сльозами
залилася. Настя не питала, що сталося, i собi в сльози.
- Навiщо вам ото,- ледве промовля стара Кущиха,- все кидати? I чому ви
того свого не вговорите? То ж у вас тут рай. Хiба вам чого браку ? А вiн
прийшов до "нашого", намовив його, а тепер тягне нас у свiт за очi на край
свiта, а я, дивiться, стара, хотiла б уже зложити костi сво© приI сво©х.
- Нi, серденько бабусю, нi, голубонько! Нiчого нам, чу те, тут не
браку , але що я можу подiяти? Бере нас, волоче нас, Бог святий зна куди,
десь отуди, як до Поча ва, а може, ще й далi.
Ридали обидвi, нiби ©х на смерть виряжали, i не могли наридатися.
Здавалось - геть-чисто обидвi в сльозах розiллються.
Пiдступало свято. У п'ятницю на Плащаницю вернулись Матвiй з Василем.
Не можна ©х впiзнати - такi вихудлi, вивiтренi, аж темнi, очi - як нори.
Василь ледве лазить, Матвiй сама кiстка.
У хатi, мов у домовинi - чорно, непорано, паски якiсь спекла, але не до
них тепер. А Матвiй ще було думав, що одразу отак i по©дуть, бо дехто вже
ви©хав, там, мовляв, i паску з'©дять i кiмната там у панському будинку
приготовлена, але треба квапитись, а то чого доброго заберуть iншi, а тодi
живи на дворi, та й земля, та й городи, та й усе скрiзь чека .
Але Настя вперлася i хоч ти рiж ©©:
- Не по©ду перед самим святом, не будеш бачить мене живою! Без сво©х,
без могил не буду десь там святкувати!
I Матвiй здався, хай уже, дума , вiдсвятку , а в самого серце не на
мiсцi, думка все там i там, цiлий тиждень треба чекати i хто зна, що за
такий час може там статися.
Прийшла свята нiч, на покутi перед образами лампадка блима , Настя,
худа, як мощi, сто©ть, руки чорнi зложенi, i молиться... Хреститься,
поклони б' i плаче потиху.
А Василь, а Володько, а Хведот також невеселi, але цi мають сво горе.
Свято не буде, як було, все якось так розкидане, скрiзь смутно. Володько,
наприклад, анiтрохи не шкоду , що вони iдуть. Йому навiть цiкаво, що там
буде, по©дуть кудись далеко, невiдомо куди, але все-таки то дуже, дуже
мусить бути цiкаво. Питав Василя, як там , але той так уже вирiс, що й
балакать з ним не бажа ... Отже, всi в турботi, одна Василинка пищить собi
в колисцi, як звичайно, ©й ще зовсiм байдуже, що там у тому Божому свiтi
ко©ться.
Паску святити, як звичайно, ©здили, хоча конi i дуже нагоненi, бо хто
зна, чи Настя дiйшла б до церкви. Бiля церкви зiйшлися всi тi жiнки, що ще
не вiд'©хали а мають ©хати, i зчинили таке, хоч у землю лiзь.
Христосуються, цiлуються, а самi, мов тiнi, а ридають, мов по мерцевi. До
них долучилась рiдня i ну, просто тобi не Великдень, а похорон.
Чоловiкам таке нiяк не вгод, але вже мовчать, що подi ш з такими
плакучими бабами, але найгiрше все-таки Матвi вi, бо ж то вiн до всього
приводець, а його Настя, це треба одразу признати, таки найбiльше
розлива ться, iншим разом вiн би взяв напругу i показав би ©й, як то i вiд
чого то ревти, але цим разом замкнув себе на всi замки i мовчить, мов той
камiнь, що лежить при дорозi i по ньому всi колеса котяться.
Другого дня Великодня стало дещо веселiше, пiшли, як звичайно, на
могилки та набрали зi собою, як велить звичай, i по©сти, i попити, щоб
побути разом з мертвими, коли Христос воскрес iз мертвих. Iдуть, на
могильних горбиках настiльники розстеляють, кладуть три крашанки, паску,
свiчку розсвiчують, кличуть священика i правлять панахиду. А по вiдправi
зiйдуться куми, та свати, та брати, та сестри, знесуть усе докупи i
почнеться поминання покiйничкiв, дай ©м Боже царство небесне i пухкенький
рай, i при тому так навпоминаються, що не тiльки живi, а й мертвi в гробах
починають обнiматися, та цiлуватися, та христосуватись, i скiнчиться все
то на: "Ой, чарочко медовая" та iнших ©м подiбних, що аж лунадовкола
цвинтаря розляга ться.
I нема тодi грiха, i нема смутку. "I друг друга об'iмем i тако
возопi м" - спiва ться у святiй пiснi, а дiвчата аж ви-вискують вiд
христосувань, що ©м подай тiльки, така сила тi © святочно© радостi.
Не дуже спiвала i не дуже тiшилась родина Матвi ва. Зiбрались разом уся
рiдня i присiли на травi у семiнарському саду. Кружляла як слiд чарка,
гуторили весело, а Матвiй, просить на завтра всiх "на пiдводу", усiх - як
рiдних, так i тих, що купили в нього землю. Просить усiх прибути завтра
раненько, щоб скорше ви©хати, бо воно хоч того майна i не дуже, а все-таки
на тузин возикiв набереться гарабурдя; поки вкладемось, поки те, поки се,
а хотiлося б, як то кажуть, за раннього сонця. На щастя, погода, зда ться,
зовсiм сприя , дякувати Богу.
Вечором на роздорiжжi довге, слiзне, гамiрне прощання, так що Матвiй аж
прикрикнув на Настю:
- Ну вже, ну... Ще менi розiлл шся. Досить того. Не на смерть же ©демо!
I там люди такi ж, як i ми.
Нiч довга, турботна... Остання на хуторi. Усi в напруженнi. Настя
зморена сидить на лавi, нiщо ©© не цiкавить. Дума i дума . Завтра тут нас
не буде... Зiстануть самi голi стiни, i буде поле, i лiс, i луг, i рiчка,
а ми все покинемо, полетимо, мов тi лелеки, що ото на стрiсi. Але тi
вiдлетять i вернуться, а ми нiколи.
Першим заснув Матвiй - завтра повнi руки роботи i йому нiколи думати.
За ним заснули дiти. Володько довше не мiг забутися, все i все приходило
щось дивне на думку. Усе-таки дуже дивно, що вони ось так вибираються
звiдсiль i кудись ©дуть. Йому трохи шкода матерi, що так дуже побиваються.
Вiн не розумi , чому вони так дуже вже плачуть, але все-таки йому шкода. А
мати сидить i сидить перед колискою, у колисцi Василинка, нога на поножi,
колиска потиху хита ться. Володько привстав, пiдсунувся до матерi i
пошепки пита :
- Мамо?
- Що тобi, дитино? Чому не спиш?
- А чому ви не спите?
- Не можу, дитино, не можу! Куди ми по©демо? Що нас там чека ?
Володько щось хотiв ©й сказати, та не знаходив слiв. Чув серцем свою
матiр, щось у нiй було таке дивне, таке величне i таке святе. I хотiлось
йому до не© молитися.
Нiч. Чорна, весняна, як оксамит, нiч. Спить родина глибоким сном,
сплять дорослi, сплять дiти. Ледве помiтний огник блима на коминку.
Настя, не роздягаючись, похилилась на краю полу бiля колиски i також
здрiмнула.
А нiч iде, ступа невмолимо, остання на тому мiсцi, де горiло огнище
оцього маленького, далеко на край свiта закинутого, гурточка людей; де
цвiло ©х щастя, де болiло ©х горе...
Тi чеснi, здоровi, повнi сокiв життя люди, тi борцi за поступ i
володiння, тi вузли, що в'яжуть народ i землю во дино.
Нiч. Чудесна, свiжа, пахуча нiч! Весна диха пристрасним диханням,
шумить лугом вода, а горою сосни. Зорi в небi жарiють... Земля набряка ,
мов жила, що налива ться свiжою кров'ю... Росте нечутно трава.
"ЗАПАДЕННА ПИЛЯВКА" _
Спочатку долиною, помiж заставською сосниною та лебедським зрубом,
повiльно хвилею котився перший, легкий, весняний туман. Потiм небо над
лебедським пригiрком легко зарожевiлося. Кущ вiльх, що над криницею з
кадубцем, звiдки Матвi ва родина черпала воду, чiтко зарисувався на
рожевому тлi. Запищала якась пташина. Лугом повiйнув вiтрець, похитнув
купками жовтих, болотяних квiтiв i шпичаками прибережних очеретiв.
Хутiр Матвi©в спить. Довгий будинок хати разом з хлiвом для худоби.
Навпроти тако© ж довжини, рiвнобiжне вад дорогою клуня на мурованих з
каменю стовпах. Упоперек вiд городу свинюшник, дровiтня i хижка. Дверi
клунi наростiж вiдчиненi. Серед двору сто©ть надовго розворений вiз. На
подвiр'© розтрушено солому.
Першою прокинулась Настя. Вона одразу збагнула, що всьому кiнець i що
зайво далi перечити. Вона це зна вже давно, але ще вчора здавалось, що ще
не все страчено. Устала i вийшла надвiр.
Ах, ранок! Який ранок! Сонце, скрiзь сонце, по всiх верхах, по вербах,
по вiльхах, по соснах, по дубах. Свiт - храм, а в нiм засвiчено всi свiчi.
Настя голосно молиться до сходу.
Устав i Матвiй. Пiдiйшов одразу до цебра, вилив на обличчя кварту
степлiло© за нiч води, гукнув на дiтей уставати i пiшов кормити худобу.
На хуторi рух. В'©жджають одна за одною замовленi пiдводи - брати,
швагри, сусiди. При©хав i Клим Юхимiв, а з ним Катерина. Ця вже не
верта ться бiльше до дiда, а ще з Матвi м до Тилявки. Юхим привiз ©©
скриню, ©© вiно, ©© корову. Не гаючи анi хвилинки, взялись до роботи.
Розворювали[8] вози, кормили конi. Василь кожнiй парi коней сипав по два
гарнцi вiвса до опалок. Виносили "добро" - з хати, з комори, з горища, з
повiтки, з клунi. Кадуби з борошном, бодню з салом, дiжки з капустою,
огiрками, столи, стiльцi, лави. Iншi в'язали свиней i вкладали до возiв,
тi гули, мов фабричнi гудки. Бiгали по городi за курми i запихали ©х до
клiток. Виводили з хлiва корiв, теличку...
Володько дивився на цiлу ту руйнацiю, на заплакану матiр, на
заклопотаного, в однiй сорочцi, батька, що з нього лився цюрком пiт, на
дядькiв, що старанно кожний вантажив свого , воза, i йому було весело.
Нiяково було радiти одверто, вони ж кидають старе гнiздо i "волочуться,
мов цигани, у свiт", але хiба це не при мнiсть усе то лишити i ©хати
валкою возiв кудись "у свiт", бачити новi мiсця, iншi лiси, iншi рiчки,
iнших людей. При©дуть на якесь нове мiсце, там напевно знайдеться багато
дiтвори, можливо, знайде собi приятеля. Йому лише прикро, що все то, як
звичайно, тягнеться надто довго i що весь час так дуже побива ться мати. I
щоб усе то якось приспiшити, вiн рiша й собi помагати. Лiзе на горище,
вишуку там рiзнi старi речi, якiсь чоботи, якесь ганчiр'я i все то несе
оберемком до воза.
- Тату! Тату! - зверта ться до батька. Той саме двига щось тяжке,
якогось кадуба з борошном i зовсiм не зважа на малого.
- Чого ти хоч? - кричить спересердя.
-А куди з цим?
Батько мигцем огляда ться:
- А, кинь там куди-небудь!
Але куди його кинути, скрiзь повно, все завантажено, i Володько
носиться зi сво©м крамом i кожного, з дуже поважним виразом, пита : куди
то покласти. З нього посмiхаються, з ним жартують, але вiн не зважа . Не
такий час.
А сонце заповiда гарний день, тепло, свiжо, при мно. 'Високо в блакитi
кружляють лелеки "на погоду".
Нарештi все готово.
- Все, зда ться,- сказав Матвiй, пiшов ще раз до хати, до хлiва. Хата
порохня, з брудними стiнами зi знаками, де були образи. Нi стола, нi
лавиць, лише мiсце, де вони так довго стояли. Став на хвилинку, i щось
зворушливе пройняло його. Труснув головою i вийшов. Скрiзь порожньо. У
хлiвi, у клунi. I вичував у серцi смуток. А найгiрше той садок, тi рядочки
щеп. Нiяк не вiрив, що все то отак на поспас лиша ться. Вернувся до
пiдвiд.
На подвiр'© все готове, опалки знятi, конi загнузданi, вiзники чекають.
- Ну, так! - вирвалось у нього.- 3 Богом! Помолимось, люди, на дорогу!
- i зняв мокрого вiд поту кашкета.
У той час Настя голосно викрикнула, припала до землi устами, цiлувала
©©, рвала пальцями молодий шпориш:
- Земле моя! I як тебе покинути? Боже, поможи менi! Усiма пройшло
зворушення, стояли без шапок до сходу лицями, хрестилися. Матвiй читав
голосно "Отче наш".
По молитвi валка возiв рушила. Наперед Василь i Катерина гнали корови i
телицю, за ними пiшли вози. Завйокали, зацмокали, загойкали пiдводчики,
заскрипiли вози, один за одним, поволi i обережно, ви©жджали на дорогу.
Настя залишила подвiр'я останньою, вiдходячи повернулася, похрестила все
на всi чотири боки i пiшла. Сльози тихо текли по ©© щоках.
- Ну, що ж, кумо,- гуторили дядьки.- Не побивайтеся. Звикнеться й там.
Не в Туреччину ж iдете.
Настя мовчала, вона й сама це зна , що не в Туреччину, та що ж, коли
серце так болить, а сльози самi з очей бринять.
Поволi тягнеться валка, минають город, останню межу, минають
дерево-трепеток, що самiтн росте на межi Григорчукового поля i що правило
хуторянам за якусь межу ©х простору... Ось i до млина повертають, на
греблi чужi люди, мельник.
- Щасливо©, Матвiю, дороги!
-Спасибi!
- Дай Боже i на новому мiсцi зажити!
- Дай Боже, дай Боже! I ви здоровi зiставайтесь! Не згадуйте лихом!
Якщо зробив недобре - простiть!
- А, хай Бог боронить, Матвiю! Не робили ви вам нiяко© кривди. Хотiли б
завжди таких, як ви, сусiдiв мати.
Мельник, мельничиха, ©х дiти. Прощаються як з рiдними i проводять геть
далеко на гору.
Згори Володько востанн глянув на свiй хутiр, на луг, на рiчку, на тi
верби, що по них лазив, на того млина, де стiльки вислухав казок, на став,
на стависько.
-Так ©деш уже? - пита його Пепiк мельникiв.
- ду,- каже Володько.
- А при©деш ще коли?
- Не знаю. Ми ©демо далеко. П'ятдесят верстов.
- Ого,диву ться Пепiк.- Але ти все-таки при©дь. При©дь!
- Колись при©ду,- обiця Володько i вони розстаються, Валка возiв
поволi тягнеться глибокою, ви©ждженою, немощеною дорогою з пригiрка на
пригiрок через заставське поле, попри монастирський млин, через Городн ,
в'©жджа "бiля Лисiв" до села. Гавкають собаки, виходять на дорогу
святочнi люди, вiтають Матвiя, деякi проводять валку, бажають щастя на
новому мiсцi, деякi навiть виймають пляшку i на ходу частують "на колеса",
жiнки дарують на згадку крашанки.
Настя вже лише сидить з дитиною на возi, вона так зморилася, що йти вже
не може. ©дуть побiля монастиря, побiля приходсько© церкви. Тут скрiзь
повно людей. Усi ще святкують. Настя знов у плач.
Поволi, поволi i по часi ви©жджають за село з другого боку. дуть
горою, звiдки дуже добре видно цiлу запорозьку долину зi стосами каменю i
саме Запорожжя на горi з другого боку долини. Видно бiлу, нову, криту
чорною бляхою хату дядька лисея, збудовану минулого лiта, видно клунi,
сади. Усе то до болю дорогi, близькi i знанi мiсця, i навiть сам Матвiй
погляда туди з виразом зата ного смутку.
Валка тягнеться далi полями. Жайворонки заливаються, ниви криються
зеленню, злiва виднi багата чеська колонiя Борщiвка, справа на обрi©
манячить та сама черешенька, що бiля не© "водило не одного", а в тому i
покiйного Ровiцького, навпрост на перехрестi та сама корчма "Веселка", де
то попивав покiйний Ровiцький з добрячим чехом Шалтою.
Володько ще не був тут i тому все то дуже цiкаве. Гарнi будинки, гарнi
Сади, пишнi хмельницi, рiвнi дороги. Спереду на пiвдень сто©ть стiною
густий, старий, мiшаний лiс i просто на нього тягнеться валка.
Бiля "Веселки" валка зупиня ться; дехто бере пиво, чута жарти, смiх.
Находяться знайомi чехи.
- А! Матвiй! дете? Ано, ано! Шаст пан Буг! Добже д лате!
Матвiй завжди добре жив iз чехами, ставив ©х за взiрець господарiв,
брав з них приклад, але чехи i його любили.
Постояли хвилинку i далi. Нема часу довго бавитись, попереду далека
дорога. По часi в'©жджають, нiби до тунелю, до старого, темного, мiшаного
лiсу. Дорога тут погана, з вибоями, ще не висохла весняна грязюка, пiдводи
тягнуться поволi, мiсцями дядьки пiдтримують сво© вози, щоб не
перекинутись.
Володько не може всидiти на возi - стiльки тут цiкавого. Злазить i
бiжить лiсом край дороги. Хведотовi також дуже кортить так побiгти, але
йому не можна. Ще забiжить куди, а тут нема кому за ним дивитися. А тут
такi величезнi, значно бiльшi, нiж у Лебедщинi, рiзнi дерева, що саме
розвиваються, сонце ледве продира ться крiзь ©х вiття, безлiч усiлякого
птаства гармидерить угорi i безлiч усiлякого рясту росте пiд ногами.
Володько радiсно, раз-у-раз викрику , луна пiдхоплю його голос i несе
кудись у хащовиння. Потiм вiн нарива цiлий оберемок рiзного квiття i несе
матерi. Вiд квiтiв пахне мiцною свiжiстю лiсу, вони дуже нiжнi, i особливо
подобаються Володьковi тi на високих стебельцях, що подiбнi на сережки
якогось ясно-бузового кольору, бо вони не такi, як бiлий ряст чи синi
фiялки, i трапляються вони не так часто.
Далi дорога спуска ться круто вниз i ста такою глибокою, що валка,
ранiш нiж до не© в'©хати, зупиня ться, гальмують колеса i дядьки