Самчук У.. Волинь

Вiн поцiлував, але ж, Боже! Хiба це можливо, щоб вiн дiстав цiлого
пiврубля? Де ж таке .видано? То ж це такi грошi, що за них можна купити
зовсiм новi штани i кашкета навiть зi звiздою. Просто не вiрилось.
Але пiврубель лежав у його долонi як явний доказ, що це правда. Велика,
срiбна з головою царя монета, Володько не може надивитися, намага ться
розiбрати, що там на нiй написано. Великий, круглий, двоголовий орел, а
пiд ним: "50 коп к I899 г."; з другого боку голова царя з написом
довкола: "Б. М. Нiколай I iмператор i самод рж ц вс росс." - слов'янськими
лiтерами. Володько ще не розумi , що то значить, але йому то подоба ться i
вiн завчив це напам'ять. То були великi грошi i першi. Таких ще вiн нiколи
не мав.
Хрестини пройшли дуже гарно, день видався прозорий i соняшний, було
досить з'©джено i випито, а пiсля гостi розiйшлись по дворi, по саду, по
городi. Садок зародив, молодi яблуньки погнулись пiд плодами, деякi з них
можна ©сти, гостi ©х хвалять, Матвiй оповiда , яку де знайшов, як защiпив,
як посадив.
- Оту-о знайшов у нашому лiшнику, принiс, защепив, а тепер бачите. А на
ту дiстав ножики з двора, добрi яблука, лежать довго i цiну мають...
Гуторили i гуторили, а потiм до смерку гостi роз'©хались. До рання
залишились ночувати тiльки тiтка Зiнька та повитуха Уляна...
А другого дня почались знов буднi. Знов Настя в'язала, вибирала
коноплi, мак, цибулю-сiянку, лише тепер вона, час вiд часу, мусiла бiгти,
бо виходив Хведот i казав:
- Мам! Дитина плаце...
I мати спiшила "дитинi цицьки дати".
Матвiй з Василем возили копи, копицi, орали зяблю. Володько пас товар.
Доходили останнi тижнi лiта, поля почорнiли, бабине лiто поснувалось по
скибах, зябля поросла горубкою, посходило розсипане зерно. Почалась сiвба
озимого. Скоро i осiннi сльоти навинулись, у полi спiвають i мокнуть
пастушки, що пасуть на цiлий день, а мiж ними i Володько.
А одного ранку хуторян розбудила велика несподiванка. Отуди, як Юхимiв
хутiр, зненацька забовхало, i Матвiй означив одразу, що стрiляють "з
орудiй". Бум! Бум! Бум! Цiла баталiя розгорнулась, люди стривоженi,
зацiкавленi, скрiзь тiльки й мови, що про ту стрiлянину. Виявилося, що
"москалi" розпочали якiсь великi, осiннi маневри, заговорили про
можливiсть вiйни, але з ким, нiхто толком не зна , хiба що "з германцем"
або "австрiяками", хто там у тому тепер розбереться, "казет" нiхто не
чита , а так лише "з чуток" люди довiдуються i сердяться, що геть-чисто
витовчують озимину отi москалi.
Володька це захопило неймовiрно, вiн ризикнув пiти геть отуди за лiс на
дорогу, що веде з Мизоча до Острога, i там побачив багато москалiв, що
йшли дорогою пiшки, зiгнувшись пiд дощем, мокрi, мов кури, зi сво©ми
рушницями. До-рожиною ©хав вiддiл вершникiв, на дуже гарних конях, а
дороги для них вузькi, деякi вози надто широкi i зовсiм не вмiщаються у
звичайнi колi©, ©хали через поля, де попало - чи там засiяно, чи не
засiяно.
- А, то все нiмець бунту ,- казав на це Матвiй, коли вернулися в недiлю
з церкви.- Але нашi як йому наложать - буде знати.
А москалi все йшли та йшли i було ©х багато. Iшли на Лебедi, на Острiг,
через лiс, через Мартинову долину, на зрубi за отою долиною робили табiр,
там ночували, клали огнi, спiвали. На другий день Володько вже там був,
москалi вiдiйшли, але Володько назбирав досить блискучих гудзикiв,
консервних бляшанок, ремiнцiв, шнурочкiв, усе то дуже цiннi здобутки i все
то понiс додому. Придасться.
Уперто говорили про вiйну, от-от, мовляв, вибухне, недурно вони роблять
тi маневри i такi великi. Бувало, також робили iнодi, але такого ще не
було, щоб артилерiя й кавалерiя, i пiхота, i всiлякi там мости будували i
везли ранених.
Але минула осiнь, прийшла зима, а вiйни не було. Почали про те
забувати. Життя пiшло сво ю чергою. На хуторi Матвiя буднi.
Володько мав iти цi © осенi до школи. Батьки над цим говорили i радили
i рiшили, хай ще цю зиму посидить дома, ноги його ще не такi мiцнi, щоб
мiг кожний день таку милю, туди й назад, ходити, а платити за мешкання в
Дерманi поки що не годиться. Хай учиться дома" а на другу зиму вже напевно
дадуть до школи.
Володьковi таке нiяк не до смаку, вiн уже весь був у школi, школа його
манила i тягла, мовби магнiт.
- Там же ще меншi ходять,- з плачем казав матерi.
- м, дитино, близько, а тобi куди лiзти в таку дорогу, хоч, щоб снiгом
замело. Забув минулу зиму, мало ми з тобою нагорювались...
Хоч-не-хоч, а коритися мусиш, пробував плакати, але батькова попруга i
рiзне iнше вплинуло на примирення. Знов зима, знов нудьга, знов хата. Не
ходить навiть на лiд, анi до млина, бо все минуле заважало. Зате почав
учитися. Василевi книги пiшли в рух, тепер уже букварцем одним не
обмежишся. Батькова вангелiя також придалася. Стрiчка за стрiчкою
розлущував ©© змiст, i все те дивувало малого надзвичайно.
Та одного разу в його руки справжнi скарби попали.I то випадково. На
горищi, як вiдомо, сто©ть ота та мнича, велика матiрня скриня. У нiй там
повно всяко© всячини, доступ до не© заборонений i замкнута вона на мiцний
замок. Як вiдомо, одного разу Василь усе-таки добрався до не©, i вони
разом випили слив'янку, що там завжди хоронилася. Василевi тодi як слiд
дiсталось, але ж то було давно, рани заго©лись, а в скринi, Василь це
добре зна , появились новi бутлi слив'янки, i Василь уже вiддавна лама
голову, як би туди краще дiстатися.
Володька та скриня також дуже живо цiкавила i не тому, що там тi бутлi,
а зовсiм чимсь iншим. Володько зна , що мама переховують там якiсь стapi
книжки i папери, нiхто не зна , що то за книжки i для чого вони там
ховаються але вони там були, i скiльки Володько не просив, скiлькх не
молив, щоб йому то показали, мати все мала одну вiдповiдь:
- Як пiдростеш - дiстанеш! - I це все.
Як звичайно, в недiлю батьки йдуть до церкви, а лишаються самi дiти. I
чого тiльки тодi не видуму ться: i куряться цигарки з вати, i
переверта ться щось у коморi, i чiпа ться.? все заборонене. А найпаче
завжди i завжди добива ться до, тi © скринi. Але мати нiколи не лишала
ключа вiд не©, i всi, Василевi намагання туди дiстатися були даремнi. Та
одно© недiлi якось так сталося, що Василь знайшов бiля старо© ма-тiрньо©
спiдницi дорогоцiнного ключа вiд скринi. Радiсть була велика, i вони
обидва з Володьком негайно подались на горище.
Успiх ©х пiдпри мства був надзвичайний, сулi© слив'янки i вишняку
стояли, мов двi вежi, повнi i урочистi, i Василь негайно взявся до ©х
вiдкривання, але Володько цим не вдовольня ться, вiн якось не зважа на
Василя, а копа ться далi в скринi, i наслiдки його розшукiв перевершили
всi його сподiвання. В його руках опинилася чудова, нова книжка з баским
конем на обкладинцi, на якому сидить лицар в гостроверхому шоломi i
стрiля з лука в якогось бородатого дiда, що залiз чогось на
велетенського, широчезного дуба i дуже витрiщив великi очi. Пiд тим
лицарем Володько негайно вичитав: "Билiна про багатиря Iлью Муромця i
Солов'я Разбойнiка".
О, як це мусить бути страшенно цiкаво! Володько негайно забрав ту
книжечку, забув за все iнше i поцупотiв униз.
I весь той день до самого вечора читав ту книгу. I прочитав ©© майже
половину. I не зважав анi на дрiбнi лiтери, анi на чужу мову. Читав i
читав, не хотiв навiть ©сти, забув за все на свiтi, а як вернулись батьки,
залiз на пiч i читав далi. Мати спочатку анi не здогадалася, отже, вiн
завжди з тими книжками возиться, але ©© все-таки дивувало, що вiн там
найшов таке особливе, i вона все питала:
- I що ти там таке знайшов? I чого ти там слiпа ш? Тож там тобi нiчого
не видно.
- Видно! Не бiйтесь! - вiдповiдав Володько i читав далi. А там у тiй
книзi стiльки чудес, стiльки пригод, стiльки геройства. Богатир Iлля
Муромець, що сиднем сидiв тридцять три роки i не мiг ходити, але потiм
вiдчув у собi велику силу, мiг вирвати деревину з коренем, сам мiг побити
цiле басурменське вiйсько i нарештi подолав страшного Солов'я Розбiйника,
що в одному лiсi на семи дубах засiв i пiшому, i кiнному той шлях
загородив, бо мав таку велику силу, що як свисне - дерева гнулися, конi
вгрузали по колiна в землю. Але Iлля Муромець не злякався того розбiйника,
iде просто на нього, стрiля зi свого лука стрiлою гартованою, поцiля
розбiйника в око i здобува право на пере©зд i на всi скарби Соловiя.
I багато цiкавого довiду ться Володько з тi © книги: про святого князя
Ясне Сонечко, Володимира, що княжив у Ки вi, i про ворогiв його рiзних -
половцiв та печенiгiв, що Ки©в облягли, поля топтали, людей до полону
брали, i коли б не Iлля Муромець, хтозна-що зробили б. I Володько всьому
тому вiрить, колись могли бути такi люди, то лише тепер усi стали такими
малими та слабкими, а колись було то зовсiм iнакше.
I була це перша такого року Володькова книга, i як тiльки прочитав ©©
раз, удруге i трет , захотiв щось iншого, уява його розгорiлася, йому вже
мало вангелi©, Псалтиря, Окто©ха, вiн знов лiзе до мамино© скринi i
знаходить там купу "Листiв По-ча©вських", а при тому "Життя Святих",
преподобного Iова Залiзо Поча©вського, що чудеса творив, про велику
священо-мученицю Катерину, що ©© за вiру Христову мучили i звiрам кидали,
"Вiдкриття во©на iз Карiота", що вмер був, його поховали, побував на
рiзних митарствах "тамтого свiту" i знов воскрес, i взагалi прочитав
велику книгу "О митарствах" i довiдався з не© силу-силенну всячини: коли
помре людина, що ©© на тамтому свiтi чека , за якi грiхи, яка кара, кого
милують, а хто пiде на вiки вiчнi в "ге ну огненную".
Отакi-то дива з Володьком творяться i така-то сила науки впиха ться до
його маленько© голови, i дума вiн над тим безконечно, i не може нiяк у
тому як слiд розiбратися, хотiв би когось всяку всячину розпитатися, та
нема кого, бо нiхто з його рiдних таким не займа ться i нiкого то так, як
Володька, не цiкавить.
Та не тiльки книгами займа ться Володько, на хуторi трапляються й iншi
важливi подi©. Ось одного вечора при смерку постукався до Матвi во© хати
якийсь подорожнiй, i всiх здивувало, що вiн постукав до дверей, значить,
людина бувала i не наша, бо нашi входять просто без стуку.
Подорожнiй був високого зросту, не селянського вигляду i попросився
переночувати. Матвiй радо приймав кожного, не було в звичцi краю цього
вiдмовити людинi даху над головою або ложки гарячо© страви, особливо, коли
ось таке надворi, як сьогоднi, i Матвiй сказав:
- Дуже просимо, пожалуйте, тiльки не здивуйте, ми мужики, у нас тут усе
по-простому, самi бачите...
Бо бачив Матвiй, що його гiсть людина не проста i говiр його не
тутешнiй, i можна пiзнати якогось чеха, чи поляка, але нiяк не руського, i
для бiльшо© певностi попросив навiть пашпорт свого гостя, бо, мовляв, ви
нам звiнiть, ми тут, бачите, самi на хуторi, а бува всiляково.
Чужинець охоче показав свiй пашпорт, Матвiй лише для виду поглянув на
нього, нiчого в тому не розiбрався, але заспоко©вся, принiс два околоти
соломи i зробив для гостя на долiвцi постелю.
Говорилося при тому небагато - про се, про те, найбiльше про погоду.
Роздягаючись, чужинець вийняв з кишенi свого годинника i положив на столi.
Побачив це Володько, що сидiв з Хведотом десь далеко на печi, i одразу
вирiшив скористати такою нагодою i подивитися на годинника зовсiм
зблизька, не було його i в його рiдних, але вiн знав, що годинники
iснують, що ©х носять пани, вiн бачив також великого годинника в Острозi,
але зблизька ще нiчого такого нiколи не бачив. i тому Володько перебрався
тихенько до столу i, поки тi там старшi щось говорили, вiн довго
приглядався до того дива i дуже дивувався, як то тi малюсiнькi вказiвочки
самi рухаються довкруги i так чудово цокотять. Йому дуже хотiлося
подержати таке в руках, але нiяк не вiдважувався. Чужинець це, мабуть,
помiтив, пiдiйшов, узяв годинник i каже до Володька:
- На, мальчiк, пасматрi...
Володько взяв то до рук i довго, довго розглядав його з усiх бокiв, а
потiм положив його на мiсце i пiшов спати. Почував себе щасливим, йому
здавалось, що вiн ще щось нове i цiкаве пiзнав, пiсля довго думав, як то
все зроблено, що воно само так вiчно руха ться.
Рано-раненько чужинець устав, намiрився вiдходити, не хотiв навiть
снiдати i хотiв заплатити за нiчлiг, але Настя наробила одразу гамору:
- А, хай нас Бог боронить, щоб ми брали грошi за те тiльки, що людина
переспала. Що ми, татари, чи погани якi. На здоров'ячко вам, iдiть
здоровi!
Чужинець дуже дякував, але все-таки кожному з хлопцiв дав по десять
копiйок, як гостинця, на що вже Настя нiяк не могла перечити, лише
дивувалася, що той пан ма стiльки грошей, i назвала його "добрим паном".
Хлопцi були дуже радi, що дiстали таку суму грошей, i тепер кожний з них
матиме за що купувати на Трiйцю.
"Добрий пан" вiдiйшов, але того ж дня при©хало до Матвiя верхи аж два
стражники i питали про "гасподiна високаво роста, со св тлимi волосамi с
катомкой". Матвiй не второпав, що значить ота "катомка", але сказав, що
такий "господiн" цi © ноч© у нього ночував, а ранком пiшов собi десь
отуди, як Лебедi.
Стражники сердяться:
- Ех, ти глупий мужик! В дь его же бил германськiй шпiон. Ми за нiм
несколько дн й гонiмся. Пач му н задержал?
- А хто його розбере, чи вiн шпiон, чи не шпiон. Iде собi, хай iде,
проситься до хати переночувати, то ж ми не татари, щоб вiдмовили, пашпорт
мав у повному порядку, виспався i пiшов.
Стражники по©хали далi, але на хуторi довго про цю подiю розмовляли.
Володько довiдався нове слово "шпiон", а батько йому пояснив, що то такi
люди, що по Росi© нишпорять, плани знiмають, усе пiдглядають, а потiм усе
то передають нiмцям... Володько iз цього ма повну голову думок.
Заходили часами до Матвiя i сво© люди посидiти вечорами. Особливо тi,
що десь тут поблизу дiло мали, чи то у млинi, чи в лiсi. Вечори довгi i
насидiтися можна вволю, i вволю наговоритися. Заходив дiд Кошiль, що на
мiсце Лiсовського став лiса Таксарового стерегти. Цей до всього i чарчини
не цурався, прийде, бувало, i плящину за пазухою принесе...
- I дай-бо здоровля, куме! - Хоча вiдомо, що Матвiй чоловiк "трезвий" i
до чарки не скорий. Але дiд Кошiль просторiку :
- А, що там ще каверзувати, пий - помреш i не пий - помреш, то краще
вже пити, бодай пiзна ш життя...
Щоки в нього повнi, червонi, очi блискучi, борода широка i бiла,
чарочку не пив, а ликав - кивне i нема, тiльки смiшок лиша ться, а смiявся
з усього i дуже дрiбно.
Трапилось, що на це навинувся дядько Омелько з Бiла-шева. Дуже зрадiв,
бо i вiн великий прихильник усiлякого "вип' мо, куме" i нiколи не
при©жджав з порожнiми, як то кажуть, руками, завжди в нього як не один, то
зо два пiвоки в залубнях. Матвiй не шанував за це цього брата.
- Такий, бачте, з нього й господар,- казав не раз, i дiйсно, дядько
Омелько не ма щастя до господарки. Нi тобi машини яко©, нi худобини
порядно©, що заробив, що вторгував - пропив, про©в, прогуляв. Полiтика,
плiтки, побрехеньки. Такий був дядько Омелько.
I ось вiн якраз у дуже слушний час нахопився. Кошiль весь засяяв,
обнiмалися, мовби один одного хотiв задушити, i цiлувалися так звучно, що
на цiле подвiр'я чути.
А увiйшовши до хати, Омелько одразу заспiвав:
"Ой, чарочко, чарочко медовая,
З ким я тебе пить буду, молодая!"
- От це, ©й-богу, молодцi з вас, брате Матвiю i дiду Кошелю, що я вас
тут знайшов, серце мо вiдчувало, i дай, думаю, смикну до того куркуляки.
Ну, Насте, готуй що там i присiдай до нас...
I Настя щось готу , i присiда , i випивають. На дворi мороз, а в хатi
тепло, i гамiрно, i при мно. П'ють усi, навiть кажуть пити дiтям, хоча
проти того дуже Матвiй.
- То, зна те, дитинi вредить. Я от самий i то не можу, вип'ю чарку i
вже голова болить.
- Ех,- каже Омелько,- твоя голова тiльки облiзти вiд поту потрапить, а
жити вона не вмi .
- Що ж зробити. Кожний ма свою голову,- каже Матвiй.
- А чи чули ви, що он жиди в Мизочi кажуть? - пита Омелько.
- А що там вони кажуть? - цiкавиться Кошiль.
- Та он кажуть, що вiйна буде.
- Ого! - кида Кошiль,- А то iз ким?
- Та з германцем.
- Гм... З германцем. Ну i що ж? Буде то буде...
- А може, й буде,- дода Матвiй.- Снилось менi, зна те, нiби я стою
отам на горбищi лебедському i бачу на заходi там, де сонце запада , ста
два стовпи червонi, огнянi i вiд них нiби пожежа розлива ться. I дивлюсь,
з-пiд того гад великий виповза i де лише вiн проходить - усе чисто дотла
зника . I полiз той гад десь отуди на сiвер, а тут, де не з'явись бiля
мене старий, покiйний Хведiр i менi каже: то зна ш, Матвiю, отой гад
поповз отуди у Пинськi багна i там йому кiнець буде... А другий сон снився
менi ще й такий. Нiбито я в Бущенському лiсi на великiй галявинi, шукаю
там сво© украденi конi... i бачу, цiла та галявина старими польськими
жупанами покрита. Iду я та йду i все думаю: а чи буде де кiнець тим
жупанам, аж то мо© конi з лiсу вирвались i все чисто то стоптали, а хтось
тут менi й каже: то, каже, лише для просушки ©х тут того... ©х скоро
заберуть... Це, чу те,- казав Матвiй пророчо,- у нас iще Польща буде.
- Ото вже дудки! - рiшуче заперечу Омелько.- То, стало бути, що Рос я
наша навiть якихсь там поцвiлих жупанiв не викине куди треба. То ти,
Матвiю, можна сказати, не розбира шся в ком рческой полiтiк . Тут мусиш
знати, что вот, так сказать, eтa самая наша Рос я, котора, стало бути,
пiдкорила пiд себе всi народи вiд Кавказу аж по Вислу, саааамая огромная
страна в мирi! Зна ш, що таке Рос я? Первая страна по большонству.
Понiма ш ти, що коли б отак узяв ус етi государства, котори сть у
свiтi, то й то не буде одна Рос я. Це, брат, iмперiя! Одна Москва,
например, коли йдеш впоп рьок - сто верстов, в длину - двiстi! О, нi,
братику! Коли i буде яка вiйна - всiх завою м i над усiма наш цар буде
царем! - випалив Омелько.
- Хо-хо-хо! - зареготав Кошiль.- I правильно! I правильно! Кому б, як
не йому.
А Омелько продовжу про "Дарданд ли", про генерала Скобелева, про
Шипку, про графа Румянцева i багато, багато зна того Омелько, а всi
слухають i дивуються.
А надворi зима, пада снiг, вi вiтер, замiта дороги. Вона цього року
видалась сувора, снiгу навергало вище колiна, лiс закутало в бiлу вату,
луг, як глянеш оком, суцiльне iскристе бiле, поле, однотонне i мовчазне.
Роботи у Матвiя досить, те то iнше, але думку його турбу одна лише
справа. Не да i не да йому спокою ота земля, кортить йому, бачте, щось
придбати, i Матвiй не витримав: одного лагiднiшого дня закинув торбу на
плечi i подався. Настя лише стулила сво© тонкi уста i мовчить. Що казати?
Очi ©© блищать крицею, але мовчить.
А Матвiй подався отуди на пiвдень, на Крем'янеччину, чув, що там землi
продаються. Вiн ступа вiд села до села:
- Чув, що у вашому селi прода ться "iм нi "?
- Н . То вiн торiк щось думав. Тепер не чути. Нашi люди й самi хотiли б
купити. А ви-но зайдiть до Рохманова.
Матвiй мандру до Рохманова. У Рохмановi невигiдно. Самi багна i мочар.
Кусник i поля до того, але цiна, як за матiр рiдну. З Рохманова подавсь до
Шумська. Погане мiстечко, сама жидова, пан прода клапоть поля, але цiна
ще солонiша, нiж у Рохмановi, мовляв, при мiстi. Пiшов далi, Межирiчi,
Коршiв, Обичi - села, села i села, обпитав, оглянув - нiчого не скурав,
вернувся за тиждень додому - хмара не людина, нiякого з того толку, хiба
що чоботи розтащив, що на день латання буде.
Але дуже вперся. Полатав чоботи, дещо вiдпiчнув i знову подався. На цей
раз пiд Острiг, хтось там нараяв у якогось графа, але й тут не
сподобалось. Пiскувате, громиш, не варто на такому селитися. Вернувся
додому. Стiльки страчено мужицького часу.
А Настя свiй клопiт ма , iз Залужжя прийшла вiсть, що Катерина замiж
виходить. Та за кого? А за того самого Павла, що ото в хорi церковному
спiва тенором та носить чоботи хромовi за сiм рублiв з калошами, кажуть,
на пана вчитись хотiв та заломився.
- Господи Боже! Та за того хлюста? Чи не за тi часом чоботи хромовi
вона виходить? У нього ж тiльки i того добра, що чоботи та очi зiкратi.
Ой, загине вона за ним, ой, загине!
Цi слова хтось Катеринi передав, i нагнiвалась вона на свою хресну маму
вельми. Казала, що й на весiлля не пiде просити, але Настя сто©ть на
сво му.
- Воля ваша, кумо,- казала вона Зiньцi,- але я б ©© за такого не
вiддала б. Та й молоде воно ще, то ж i шiстнадцяти нема ...
- Та що я вам, кумонько, пораджу. А чи я ©й не казала, а чи я ©й не
говорила. Що я ото наплакалась i що нагорювалась - так нi! Хоч ти ©© рiж,
хоч ти з нею що хоч роби, пiду i пiду, бо люблю його! I говори з нею.
Володька ця новина пригнобила, не хотiв вiрити, щоб Катерина, та "наша
Катерина", та, що так його любила, могла якось там "вийти замiж" i то за
когось зовсiм чужого i, як кажуть мама, поганого. I Володько вже наперед
вiдчува нехiть до того осоружного якогось Павла, що хоче забрати
Катерину.
Але все-таки до весiлля готувалося, Настя лише чекала, чи Катерина
дiйсно так нагнiвалась, що навiть не запросить ©© на весiлля. Але так не
сталося.
Була одлига, вiяв гнилець, лугом мокрий снiг, вечорiло, i нараз iз
двору влiта засапаний Василь i викрику лише одно слово:
- Катерина! - А пiсля ще додав:
- Молода! У вiнку! З дружкою! - побiг назад на двiр. Усi в хатi
заметушилися, Володько аж затремтiв i ним почало трясти, Настя метнулась
по хатi, пiдсунула пiд припiчок цебрика, швидко застелила стола, поправила
подушки.
- Замiтай, Володьку, швидше хату! - гукнула на Володька.
Iншим разом нiхто такого не робив би, коли б iшла Катерина, але ж це не
Катерина, а молода. Також iншим разом Володько ледве чи хотiв би робити цю
мiзерну бабську роботу, але тепер метнувся, мов опарений, схопив обома
руками деркача i почав шкребти ним долiвку. На половинi роботи Настя
вихопила з його рук вiника i почала сама швидко зганяти до коцюбника
бiльше смiття.
I тiльки скiнчила, як до хати ввiйшов Матвiй, скинув закурену вовняну
шапку, обтирав швидко спiтнiле чоло ганчiркою.
- Катерина вже на дворi,- сказав вiн здержано-радiсно. У ту ж мить у
сiнях загупали, Настя ще раз оправила спiдницю, Матвiй прибрав поважного
вигляду, Володько i Хведот забилися в кут. Дверi швидко вiдчинилися i,
шелестючи широкою, темно-бронзово© барви, шовковою спiдницею, метко
увiйшла Катерина, за нею дружка, а за ними Василь.
Володько був дуже здивований, коли побачив ©© такою - у вiнку, у
стрiчках, i вона тепер не вiталася, не смiялася, не цiлувалася, як
звичайно, а пiдiйшла одразу до батька, вклонилася йому до само© землi, так
що посипались i торкнулися долу рiзнобарвнi ©© стрiчки, i дуже поважно
промовила:
- Прошу вас, тату, вiд себе i мого нареченого на весiлля! Благословiть
мене - раз, другий, третiй!
- Хай Бог благословить - раз, другий, третiй! - перехрестив Матвiй
Катерину, поцiлувався з нею i дозволив ©й цiлувати його брудну руку.
Те саме сталося i з Настею, лише Настя залилася одразу сльозами, обняла
Катерину i причитувала:
- Дитинонько моя люба, дитинонько моя золота! А яка ж ти, серце мо ,
хороша i яка ж ти менi дорога. Хай тебе Господь милосердний благословить,
пiшле тобi щастя, здоров'я, многих лiт, а менi, серце, не бери нiчого за
зле, люблю я тебе, кохана ти моя дитино!
Катерина була зворушена також, а Володько й собi сплакнув, пiсля чого
вiдчув на сво©х щоках мокрi, нiжнi дотики ©© уст, i вiд того йому стало ще
болючiше.
Пiсля Настя швидко шкварила ковбасу з яйцями, журилася, що нема якраз
чарки, а дiвчата ж таку путь летiли, почали говорити; Катерина стала знов
такою, як звичайно - гамiрною i веселою, i була вона чарiвною у тiй сво©й
шовковiй широкiй спiдницi, що так гарно обiймала ©© тонкий стан. Матвiй
розпитував Катерину про весiлля - хто i чим буде, i як з коштами, i чи все
вже готове. Катерина на все вiдповiдала, ©й, видно, це при мно, вона
радiсна, з ©© ясних, синiх очей лл ться щастя. Настя знов не втрималась,
щоб не залебедiти:
- А навiщо тобi вже свiт в'язати? Чи ти така перестариця? Чи вже
нагулялася, надiвувалася? Будеш, дитино, не раз нарiкати, але не
вернеться.
- Нi, мамо, не нарiкатиму. Вiн такий гарний i такий добрий, i мене
шануватиме, i ми так любимось, i ми будемо щасливi...
За тиждень батьки по©хали на весiлля, дома лишились самi дiти. Володько
дуже хотiв також ©хати, але його чомусь не взяли. Не було, мовляв,
людсько© одежини. А коли батьки вернулися, Володько дiстав коровайну
гуску, калача i бiлу батистову хустинку. Не знав, чи брати ©©, чи нi, чи
радiти, чи плакати. Знав лише, що це вiд не©, вiд Катерини, i коли брав
хустину до рук, здавалося, що чу ©© запах, шелест ©© спiдницi i дотики ©©
теплих, вогких уст на сво©й щоцi.
I нема вже Катерини, не вернеться. Знав, що вона вже нiколи не буде
такою, якою була до цього часу. Так минула i вiдiйшла у вiчнiсть перша
любов Володькового серця, що ©© вiн ще довго чув у собi, нiс завжди зо
собою, як святий спогад, як знак ласки, щастя днiв свого нелегкого
дитинства.
Але натомiсть в ньому вже росла i зрiла нова любов: Василинка. О, як
радiсно дивитися i бачити те маленьке ство, що ось уже сiда , i смi ться,
i мугика , i разом знати, що це твоя сестра. Будь благословенна!
Розпускало i розпускало, на лузi трiснув лiд, вода залила сiножатi, дув
гнилий захiдний вiтер, сосни гнулися i шумiли, старi косатi верби трiпали
сво©м вiттям, вороння лiтало боком i крякало.



ЗНАЙШОВ ЗЕМЛЮ

Масляна. Буде рання весна: червоний, дикий пiвень виходить за хату,
вилазить на кiнець, що над картопляною ямою, i на цiле горло завзято
кукурiка . Це той самий грiзний пiвень, що нападав на Володька, але тепер
вiн уже давно занехаяв це. Хай тiльки спробу .
У середу несподiвано прийшов дядько лисей. Довго обшкрябував у сiнях
бруднi чоботи. Принiс вiстку, що вiд не© защемiло Настi пiд серцем.
Мовляв, до села прибув з Крем'янеччини "хвактор", що шука покупцiв на
одне дуже нiбито зручне "iм нi ", i вже хтось йому сказав, що такими
справами особливо цiкавиться Матвiй Довбенко.
- Прийшов, зна те, на Запорожжя,- оповiда швидко лисей,- зайшов до
Стратона i так, i так: по триста п'ятдесят рублiв десятина з дворянським
банком. А земля, каже, як сажа, чорна, розстрочка на тридцять лiт, сто
двадцять десятин, а в тому двадцять п'ять лiсу.
Матвiя ця справа пiймала одразу. "Пiдем!" - рiшуче заявив вiн. Накинув
на плечi "куцана", i пiшли. Настя навiть не намагалась перечити - даремна
рiч, скорше зупиниш буревiй, нiж його. Вона лише тошнiла, була неспокiйна,
виходила то входила надвiр, сидiла з Василинкою в пеленi i сльози текли по
©© запалих щоках.