Самчук У.. Волинь

куцохвоста. Цi двi корови - гордiсть Матвi вого господарства. Решта -
дрiбницi, хiба ще Рогата.
Корови повiльно i байдуже ступають, ©х широкi ратицi потрiскують вiд
великого тягару.
День буде жагучий, як i всi попереднi. Гарячi променi стрижуть прудко
по рештках роси, яка цi © ночi надто неврожайно випала. Лиш червiнь сонця
i загар мiсяця, на котрому воно прип'яте, пiдкреслено голосять непевнiсть
дня, якусь змiну, якусь ворохобню...
- Ах, коли б дощ... Так його, людоньки, треба... Так, чу те,- тошнiла
Настя.
- Дощу треба! - казав Матвiй при зустрiчi з сусщом.- Земля, як гнiт,
тверда.
- Ну-да, ну-да! Дощику брак,- вiдповiда сусiд.- День по дню пражить,
як у пеклi.
Володько це чу зо всiх бокiв впродовж тижня. Пашня завчасно поспi , не
налл ться й засохне зерно. А це ж вiдомо...
I коли пасе товар вiн, час вiд часу позира на небо, на хмарки, що
викочуються з-за лiсу. Дiйшовши до пiвнеба, вони розпливаються. Хлопець
схвильований. Вiн ма досить цiкавих особистих справ, якi безперечно
захоплюють, але "брак дощу" турбу його навiть тодi, коли про це не дума .
Цiла його iстота вiдчува "брак дощу", бо це вiдчува земля, жито,
пшениця, корови i все живе. А хiба ж вiн не одно, не цiлiсть iз тим усiм,
що його оточу ?
На згарищi сво © буди, свого, як вiн назвав, куреня, стояв довго i з
болем у серцi мiркував над тим, як помститися над нахабними напасниками.
- Чекайте! Прийде лиш осiнь... Тодi побачимо...
Пригнав "з роси" раннiм, бо сонце смажило, як у кiтлi. Задумав обсадити
садок дубочками, але для того треба ©х виплекати. У одному кутi саду завiв
шкiлку i зносив туди з лiсу молоденькi дубочки. Обережно з землею
викопував малюсiнькi деревця, приносив у шапцi додому, садив рядочками i
поливав. Та не дивлячись на удатнiсть, з якою вiн пильнував сво © шкiлки,
дубочки в бiльшостi одразу в'янули, жовкли i курчились листочки на
вмираючих деревцях, якi вiн любив i плекав. Треба було йти знов у лiс i
приносити новi на мiсце завмерлих.
- Що то ти там ото витворя ш? Ти!? Камлуку ти! Дума ш, що тут лiс
виросте? - журила його мати...- Краще он пiшов би та ряднисько зiлляччя
коровам припер. Пригнав з пашi, як дошки... Не бачиш?
- Я думаю,розважав Володько,- що дубочки в господарствi пригодяться.
Хiба нi? Виростуть, а лiсу тодi не буде, вирубають.
Мати всмiха ться i вiдходить. А батько взагалi не мав часу до таких
справ втручатися. Дяка Богу, ма досить клопотiв, аби тiльки голова та
руки витримали.
"На день" погнав Володько, коли над лiсом вiд заходу купчились потужнi
куснi вайлуватих хмар. "Ах, коли б вони не розiйшлися... коли б не
розiйшлися?" - думав.
Ступав бадьоро, радiснiше. Сонце оточене зi всiх бокiв. Воно вперто
змага ться з велетенськими, сiрими хмарами, що бажають наповзти на нього i
задушити...

Iди, iди, дощику,
Наварю я борщику...
Поставлю на вербi,
Будуть ©сти гороб'©.
Ще й останеться тобi...

- виспiву Володько. Вiн задира високо голову i впива погляд у хмари.
I вони його, зда ться, слухають. Повiльно, мов отара летючих мамутiв,
зсовуються кострубатi велетнi i зливаються в одну, сталево© барви масу...
Знизу висуваються ще й ще хмарини. Барва неба темнi . Повiтря застига ,
лиш час вiд часу, ледь помiтно, гусне, то знов рiдне, нiби там вгорi хто
по ньому топчеться i душить.
I коли небо прийма барву старо© бронзи, коли почина вирувати,
вибухають першi упередливi громовi рокоти. Сонце згасло нараз. Шарпнувся
вiтер. Знов i знов на чорнотi неба хтось блискавично креслив i стирав
огненнi знаки.
"Фiii! Фiii!" - брязнув вiтер. По дорогах пiднялася курява. Верхи дубiв
розпатлались. Пв житах i пшеницях заплигали згра© лютих тигрiв. Володько
не сто©ть, не сидить. Вiн бiга , стриба , голосно виспiву якусь пiсню,
яку щойно видумав i яку зараз забуде. Голос його бореться з вiтром.
Волосся, сорочка рвуться з намагою зiрватись i вiдлетiти пiд хмари. Корови
злазяться докупи...
Крап-крап, крап... Одна, друга, десять... На вiдкриту голову луплять
хльосткi краплини. Трiснув грiм - гуррур! - покотилося горою... Хтось
вiдкрив там заставу i дощ прудкий, скiсний, змiшаний з градом сипнув на
землю...
Володько нижиться... Мiцнiше, мiцнiше! По чупринi, на чоло, щоки i
бороду течуть потьоки. Сорочину промочило одразу. Тiло чу холоднi струми
води, яка стiка по ногах додолу. Небо рiшуче розбурилось i громи
вигравали свою велику музику, що так личила до сiро-бронзових дубiв.
I Володько не вiдчува прикростi. Навпаки. Йому зда ться, що це ще
мало. Йому далi спiвати хочеться, i коли б дощ не так плюскав у рот, вiн
заспiвав би щось подiбного до того, що дi ться навколо.
Буревiй так само зник, як i навалився. Остання черевата хмарина
вiдкрила сонце, i воно бризнуло на свiт свою горiючу мiць. Бризнуло
свiтлом, теплом, розсипалось барвами коштовних каменiв по всьому, що
росте. Бризнуло, щоб пiдняти з долини i з-над Жолобецьких та Угорських
лiсiв тяжкi валуни туману.
Озеро вже вилилось, i вода свавiльно толочить трави. А навкруги свiжо,
невинно, так нiби волошки, маки i все, все зненацька вiдчуло молодiсть i
засмiялось дзвiнким радiсним смiхом.
Другого дня ранком Матвiй квапиться обiйти поле i поглянути на те, що
полишили вчорашнi веремi© неба. Гей! гей! Усмiшка широка сама напина
уста. Роса дзвенить... "А пшениця, рiзалма, таки вилягла. Казав не давати
гною... Кiлька кiп полеглицi буде..." - мiрку . А жито муром сто©ть, лиш
дещо вклонилося сходовi, по котрому вже гарцю свавiльне сонце ранку.
Зiтха широко, легко. М'язи курчаться, мов у молодого. Ноги несуть самi
довгою, росяною межею - вздовж, впоперек i назад вздовж.
Чудесно! Рости, рости! Клуню клав не для грашкiв. Вмiститься живого
золота досить. Ось тiльки стрiху поши , та дещо нових делiв з осичини
наколе, та подилю , бодай вiд "фронту"... Хай хоч вiд дороги вигляд
пристойний прийме... А збiжжя увiйде до не©... То, що увiйде, то увiйде...



II

Прийшла цього гарного лiта вiйна. Шлях вiд Крем'янця до Шумська не
битий, але широкий. Вiд Матвi вого хутора пiшов вiн просто полями на схiд
i врiзався в саму гущу Жолобецького лiсу.
Одного ранку ви©хав звiдти козацький полк. Конi гиржать, списи
вiдблискують у сонцi, шаблi бряжчать. Курява вiд комонникiв товстою
ковдрою кри стернi i пiвкопи налiво. Люди там, жiнки з пишними грудьми,
пiдтиканими спiдницями, позакачуваними рукавами, дiти-пастушки, старе й
мале збiглось до шляху.
Конi ритмiчно помахують головами, пирхають... Спiтнiлi ©х груди
виграють вальками вип'ятих м'язiв. Копита м'яко топчуть шлях i збивають
куряву.
Вершники бадьорi й веселi. Гору кучерiв над лiвим ухом кри напнутим
дашком круглий кашкет, який дивом дивним трима ться потилицi. Через груди
навхрест рушниця, шабля i "патронташ": Ширiзнi штани з червоними
лампасами.
- Дальоко що австрi ць?
- О, далеко! Там,- махали люди рукою...
- й, красотка!.. Пайдьом с намi!.. На н мца!.. Дiвчина закрива
хвартушком очi.
- Йдiть самi... Хiба вас мало?..
О, немало, ©дуть - лава за лавою - мiцногрудi, усмiхненi. I де тi конi
плекалися, яка земля ©х викормила? Боже, яка та, мабуть, велична земля!
Додому верталися люди поспiхом. Хтось засапаний, без кашкета, побiг
полями.
- На сходку! Всi на сходку! Вiйнааа!
"Вiйна, вiйна!" - побiгло полями. На магазинському чорному зрубi
прилiплена широка "бамага-об'явленi ". Така сама "бамага" на церковних
воротях i коло Гершка на перехрестi до паркана старого Соловiя тiстом
прилiплена.
Дядьки збивають коси, кладуть серпи. У кожного вираз непевностi.
Вулицями, якими про©хали комонники, пiшли селяни. Пiшли поважнi дядьки,
пiшли ©х жiнки, ©х дiти. Коло "шкальнi" збори. Старшина чита вголос
царський наказ. Дехто кашкета стягнув i цупко трима його в задубiлiй вiд
напруження, долонi.
- Так, значить, "перший разряд - червонобiл тчики" завтра раненько, з
харчами на три днi, ви©хати до во©нського начальника,- закiнчив сво©ми
словами старшина.
На дерманських хуторах "перворазрядчикiв" усього один - зять-приймак
Тараса Здорова, що оце у Великодню з Манчжурi©, де служив пограничником,
вернувся.
Нiчого сказати - пристойний i поважний "москаль". Одяг темно-синiй з
зеленими нарукавниками та вильотами. Параска Тарасова ходила, мов пава,
коли бiля не© побрязкував острогами ©© довгоочiкуваний...
I от на... Але, що ридала - що голосила, руки ломала i билася об землю.
А вiн ©© пiднiмав, на руках нiс, цiлував при всiх - малих i старих. Коло
шкальнi чекають, тримаючи у кулаках пужална, пiдводчики. Вози високо
вимощенi. Конi байдуже помахують хвостами. "Перворазрядчики" вириваються з
обiймiв матерей, жiнок, наречених. Пiдводи рушають. Голоснi виспiви ридань
зносяться над селом.
А шляхом з Жолобецького лiсу знов висунулись полки. На цей раз
пiхоти...
- Москалi! Москалi йдуть! - пронеслось селом. Володько, Хведот, Хведiр,
лько i все, що могло бiгти, бiжить назустрiч "москалям".
Ва-ку'... Да ва кузнiце!
Ва-ку'... Да ва кузнiце...
а кузнiце малади кузн ци.
Вирива ться з сотень уст розлогий вояцький спiв. Здоровi з загорiлими
обличчями люди. На плечах у кожного мiшок - "вещевой". Через плечi навскiс
згорнута калачем "шинеля" з пiдв'язаним до не© "котьолком". На головi
кашкет з овальною трибарвною "кокардою". На поясi патронташi, лопатки,
келепи, сокири. Все нове, все щойно одягнене.
Спереду ©дуть баскими випасеними кiньми надутi старшини. При боцi у
кожного шабля, мапа i далековид.
- Ой, йой-йой! Скiльки ©х! - вирвалося у Володька. Переднi вже на
верству вiд лiсу, а заднi ще бозна-де. Йдуть, йдуть. Бряжчать котелки.
Рота за ротою виступа з лiсу. Пiснi, жарти. Одна рота нарiзу весело©.
Звинний, барчистий з кирпатим носиком "москалик" вибива спереду гопака.
- Браво-браво, Бондаренко! Дай лиха закаблукам! - пiдбадьорю його
якийсь "прапорщик" в окулярах.
А Бондаренко вигупу тяжкими закуреними чоботиськами, виплеску в
долонi. Пiт з нього лл ться зливою, промокла навильот "гiмнастьорка",
кашкет ледь трима ться на злиплих пасмах волосся.
Спереду чути команду. Роти зупиняються. Вiдпочинок. Бондаренко вiдгуляв
сво ...
- Маладец, Бондаренко! - пiдходить до нього старшина.- Вот тебе руб' на
водку! А как водку т п р чертi п'ют, а чесним людям не дают, так вип' ш
чаю. Понял?
- Так точно, ваш' бродь! - тягнеться Бондаренко.
- Спасiба!
- Рад стараться, ваш'бродь!..
Направо й налiво дороги стелиться по стернях вояччя. Деякi бiжать далi,
ген туди в долину.
- Ех, води! Дай, браток, води!
Сонце смажить навмисне. Вiд Матвi вого хутора бiгом несуть дво вiдер
води. Нiби сполохана зграя зелених птахiв, все зiрвалося i женеться
назустрiч водi.
- Варатiiсь! Сукiни сини! Стооой! - горлають старшини. Дехто зупинився,
але iншi бiжать. Вiдра з водою трима Катерина. Сотнi рук з "баклажками"
простягнулося догори.
- Води! Дай, брат, одiн глаток!
- Не л зь! Куда прьош! Н вiдiш, человек упал... На голову!..
- Сукiни сини, всю разберут! Чернушка, д вушка-красотка! Остав для
меня!..
- Задушите! Назад! - гука Катерина. Дружнiм хором матюкiв заревiла
воячня. Заднi перли наперед, середнi назад. Посерединi, облита водою, з
порожнiми вiдрами, Катерина.
З'явилося кiлька вершникiв на цибатих огирях. Замаяла над головами
нагайка.
- Разайдiiсь! Разайдiiсь, сукiни д тi!..
Щасливий воячисько з розхристаними волохатими грудьми дiстав повну
баклажку води i, перевернувши ©© над головою, вилива все у широко
вiдчинений рот. Зненацька вершник. Нагайка знялася i оперезала голову
вояка. Баклажка випала з рук. На обличчi рiзкий знак, а вояк труснув
головою, вдарив матом i здивувався.
- За что? - Хотiв було змахатися.
- Марш, сволоч! Нельзя пiть води! Слихал?..
Володько надзвичайно здивований таким видовищем. Так бити просто по
лицi... Нi... Цього не можна зрозумiти... А той клишавий дурень нiчого.
Подивився зляканим сiрим поглядом, витягнувся, мов стовп. Вся вода з
баклажки на землю витекла.
А люди бiжать зi всiх бокiв на "москалiв" дивитися. Крик, лайка, запах
поту i вiдпадкiв. Вiйна.
За пiхотою посунула гармата. О, таких коней Володько i нiхто з його
приятелiв нiколи не бачив. Конi, так конi. Копито, мов баняк. Шiсть таких
потужних звiрiв тягнуть гармату. Крутi верченi посторонки пружно
натягнутi. Велетенськi колеса повiльно котяться по м'якiй дорозi.
Дванадцять батарей пройшло. О, як заговорять вони десь там за Поча вом!

Пiшет, пiiiшет цар германской,
пiшет рууускому царююу...
Я Расс ею завоююую.
Сам в Рас ею жiть пайду...
Виспiвують гарматчики...
Отв чаа т цар наш б елой,
Ми Рас е© н дадiм; Соб ром ми войска много
Пайдьом н еемца воювааать...

Нiч впала, а вiйсько все сунуло. Сунуло, мов хмара, без кiнця i краю.
Де його стiльки набралося? Звiдки? Цiла земля, небо, дерева, все нiби
змiнилося. Все принишкло, занiмiло. Лиш вiйсько одно - рота за ротою,
батарея за батаре ю, ескадрон за ескадроном, мов залiзна топлена маса,
плило в пащеку заходу, над котрим розгорялась неймовiрна в розмiрах i
барвах пожежа.
Другого дня недiля. Сонце встало, як i завжди - весело, барвно i
свавiльно. Вiйсько урвало свiй похiд. Лиш дорога, втоптана тисячами нiг,
зберiгала слiд особливого значення.
Матвiй вигнав на поле товар, лишив там Катерину i вернувся. Зняв свою
святочну одежину, кашкета зеленавого сукна з пружним сталевим обручиком
всерединi. Раз-два шурнув по ньому щiткою...
- Пiдеш до церкви? - пита Настя.- Сьогоднi у нас не правиться...
(Звикла якось до того, що не кожну недiлю правилось у свому селi).
- Пiду до Башковець. Може, почую що... Володьку! Не хоч зi мною?
Ого! Чому нi. Володько звинувся, мов опарений.
- Ось тiльки трохи помию ноги, тату! - аж викрикнув.
- Ну, скорше, поки його дiйдемо.
Йшли селом, опiсля долиною, лугами з покошеною осоковитою травою. Йшли
майже мовчки стежкою. Матвiй спереду, а Володько за ним. Матвiй крок,
Володько два, але хiба що...
- А як ви дума те, тату? Поб'ють нашi австрiяку? - пита хлопець. -
Хал ра така. I чого йому вiд нас треба...
- Може, й поб'ють... Хто наших коли побив? Чого треба? Хлiба. Всi на
наш хлiб зазiхають. Тям це...
Село Башкiвцi вп'ялося, мов клiщ, мiж двох розток долини i добiга пiд
"казьонний" лiс. Церкiвця нiби забавка. Маленька, ледь визира з патлатих
лип, що оточили ©© навкруги. Пiд липами цвинтар: хрести скiснi, безладно
розсипалися...
Народу зiйшлося досить. Служба тягнулася довго, а по службi о. Клавдiй
вийшов над церковнi схiдцi i заговорив:
- Милi брати i сестри во Христi! Хмара велика насува ться на Руску
землю. Ворог лютий, нехрист германець вже протягнув свою ненажерливу руку,
щоб загарбати наше добро, нашу землю, нашу худобу, наших жiнок i дiтей.
Лютi полчища, як сарана, насуваються на нас з огнем i мечем та несуть
смерть... Усьому смерть! Усьому живому - смерть i ру©ну. Вже опалилося
небо пожежами, вже полилася вчора наша невинна кров, вже заянчали нашi
дiти, катованi лютими за©рськими мадярами. Вже тяжка ганьба торкнулася
наших дочок i сестер... Нашi святинi, храми батькiв опоганено, опльовано.
Мадярськi полчища нагадують отi татарськi орди, що колись, у давнину,
летiли на нашу велику землю, нищили, плюндрували ©©, брали в брань жiнок,
дiтей, старцiв, над якими творили дiла сатанинськi. Жiнок гвалтом
ганьбили, дiтей били об камiнь, а чоловiкiв нечуваними тортурами змушували
до каторжно© служби у сво©х царствах.
Отож встаньмо дружньо всi, як один - старий i малий, калiка i здоровий,
багатий i вбогий, для захисту нашо© батькiвщини Росi©. Встаньмо всi за ©©
честь i славу нашого батюшки царя православного. Не дозволимо нехристовi
посмiятися над нашими святинями, над могилами предкiв наших. Не дозволимо
злому вороговi сягнути на нашу свободу, за яку довгi вiки лилася кров
наших славних батькiв, дiдiв i прадiдiв - християн православних.
Хай не буде нi одно© душi мiж нами, хто б не пiшов на брань велику, хто
б пошкодував для спiльного добра чи то коня свого укоханого, чи себе
самого. Не плачте, жени, i не ридайте. Знайте, що нема нiчого гiршого над
неволю, а той, хто впаде на полi бранi за вiру, царя i батькiвщину,
дiстане вiд Найвищого Царя небесного вiнець вiчностi. Будьмо всi мужнi i
готовi, бо ворог коло ворiт, ворог пiд вашою брамою. Його дикi орди
пiдступають все ближче i ближче. I, можливо, поки наспi наша "доблесна"
армiя, ворог "вторгнеться" у нашi володiння. .Але будьмо мужнi. Дивiмся
просто небезпецi у вiчi. Принесiмо сьогоднi гарячу молитву нашому Отцевi
Небесному, Господевi милосердному, щоб вiн збавив нас i наших дiтей вiд
гладу, потопу, огню i меча ворожого. Приготуйте усi вашi вози iз добром
вашим, щоб коли ворожа хвиля нахлине, ви могли знятися з мiсць сво©х i
вiдiйти у глиб матерi Росi©, яка знайде для вас притулок i хлiб насущний.
I я пiду з вами також. Як добрий пастир череди нiколи не покине сво©х
овечок, так i пастир стада духовного не лишить в небезпецi свого мiсця. От
прийшли телеграми, що ворожа кiннота роз'©жджа вже за Iквою, що розвiдка
©х була вже у Березнях, а це чотири верстви за Крем'янцем.
Отож не дрiмайте! Не лякайтеся i не плачте! Будьте готовi на все. Пiдем
углиб Росi©, не дамося вороговi на посмiховисько. За нами цар i Бог. За
нами велике христолюбиве во©нство наше. Впадiмо на колiна, здвигнiм руки
до неба i воздамо Небесному Царевi нашi полум'янi благання, щоб Вiн
милосердний зниспослав на наше во©нство перемогу над ворогом i супостатом
- во iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа - Амiнь.
При цьому о. Клавдiй пiдняв високо руку з хрестом i благословив людей.
Все рухнуло навколiшки. Жiнки залилися голосним плачем. Почалась панахида
за першi жертви, за вiру, царя i батькiвщину на полi бранi живот свiй
вiддавшi©. Тужливе "Господи помилуй" пронеслося над головами людей. Он
мати горне до лона свою дитину, а великi сльозини витiкають з ©© очей i
котяться глибокими зморшками до. бороди. Он дiд - сивий, як голуб, припав
чолом до порога, б' засохлим кiстлявим кулаком сво© груди. Молода
смуглолиця дiвчина тисне до грудей обидвi долонi, нiби там огонь, який
пече i який треба здушити.
А сонце дивилося i завзято мовчки пекло. Небо майже чисте, лиш пара
сукуватих незграбних хмарин, i це все.
Люди понесли пiд сво© стрiхи жахи i ридання. А в селi нова
несподiванка. На "маказинi" знов вилiпили наказ - вибиратися.
Матвiй уважно прочитав усi лiтери, усi знаки. Хотiлося хоч маленьку
ключечку знайти, щоб зачепити на нiй свою надiю. Дарма. Йди, господарю,
витягай воза, клади на нього сво господарство, чiпляй за люшню твою
худобу i ©дь.
дь, куди хоч. Свiт без кiнця.
Матвiй ступа в поле. Йде стернею мiж пiвколами. Став i глянув на
захiд. О, нi! Коли ти хоч вже конечне, щоб я покинув цей шматок землi, то
зроби так, щоб провалився вiн i на його мiсцi постало море. Хай хвилi
гуляють тут, нiж ворожий чобiт, що топтатиме цю скибу, де кожна грудка
напо на мо ю кров'ю.
Пiвсотня рокiв стелиться поза мною, i я згадую кожний день, як згадую
болючий зуб кожну секунду. О, це вже нi! Пiдходь, армi - сто тисяч, я
стану проти, i хай тисяч куль б' в мо© груди. А мiсця цього я не дам! Я
завоював його! Я - Матвiй Довбенко!
Я не видирав його нi вiд кого з рук. Я заплатив! Так,- кров'ю, шматками
власно© плотi, рiками поту! Як хто смi загарбати менi це?!
Лицем до заходу звернувся, кинув зiр з-пiд насупленого чола. Постать
мимохiть вирiвнювалась i долоня корчилась у жилавий п'ястук.
- Йди, вороже! Ходи за власним кiнцем, стань на цю гарячу ниву, яка
спече тебе i зотлить тво© костi. Нi одно© скиби вороговi! Нi одно© груди
сво © землi! Геть!
Коли б мав дорослого сина, сказав би: "Бери хлiбину на три днi i йди
пiд "ружо". Земля охорони потребу ". Коли б сам мiг двадцятку рокiв з плеч
скинути, став би також у лаву. Земля потребу охорони!
Сотня за сотнею рокiв йшли над землею i лишали на нiй сво© знаки з
огню, з залiза; лишали наш дух тут... лишали костi безлiчi поколiнь.
Чу те? Хто смi вирвати нам з-пiд нiг цю вiковiчну пiдставу?
Ступа далi Матвiй. Поле перегорта перед ним сторiнку за сторiнкою,
мов якась велетенська книга. Тут стерня до зяблi готова. Там конюшина
насiнна з порудiлим твердим, як камiнцi, голов'ям. Там озимина буде -
жито, вусата червона пшениця... А он, над Мозолянкою по чужих полях, в
гуртi корови пасуться. Здалека це нiби зграя птахiв, i дим там довгим
рукавом розтягнувся - видно, огонь кладуть пастухи.
I обiйшов Матвiй також сво© новi будинки. Кожна цеглина тут власною
рукою кладена, кожний диль, кожний вбитий цвях... Ех... Так i бачиш, як
молот вганяв його у платву. Подався на садочок. Щуплi незмiцнiлi щепки
тримаються, обнявшись перевеслом з кiлком. Це Матвiй ©х у землю ввiгнав i
змусив стояти, рости... Так, це ж вiн...
Приходить Стратон.
- Ну як? Що ж? По©демо?
Зморшки на Матвi вому чолi вирiвнялися. Брови опустились зовсiм низько.
Уста скривилися.
- Хiба що мене звiдцi мiною зiрвуть... Хiба тодi,- заявив вiн.
- А там он люди буди на вози рихтують...
- Буди. Теж видумали. Будочний народ... Цигани, грiм вас побий! - i
сплюнув.
- Думаю,каже вiн,- сидiти тут, аж стрiльно загуде над комином...
Подумайте, куме, яка дурна iсторiя... Бачили ви, скiльки ото вчера i
передвчора пересунуло перед очима? Бачили, скiльки того пiшло? I кацапи, i
нашi, i татари, i козаки, i хто тiльки там не був! I тут вiдступати?
Вiддавати на поталу все! Тьху! - бий тебе сила Божа! - коли ми вже не
зможем шпурнути вiд себе якогось клишавого австрiяку!
- Так. Жалко й обидно. Дiйсно... Але все одно "наша" вiзьме...
Матвiй знизнув плечима i мовчав. Стратон Бога вмiшав, каже:
- Прогнiвили! Хiба ж дотепер знали люди, що Бог? Хiба коли вiн, один
з'другим, згадав це слово? Ну от... Ма мо. Вiйна. На тобi нове лихо на
голову.
Розiйшлися дядьки поночi. Шляхом знов вiйсько потягло. За вiйськом
цивiлi-обозники на возах, не таких, як у дас, нi... Ки©вцi на гарбах.
Здоровi мужчини, кажуть, тиждень в дорозi. Коло кожного воза кiлька коней,
мов леопардiв, прив'язанi. Матвiй i не думав, що десь така безлiч коней ,
i то все як кiнь, то кiнь.
Мiсяць жарить. Курява високо зводиться i пудру поля. Пiснi,
гармонiя... Спати в таку нiч - не заснеш. Тисячi дум лiзуть в голову,
крають мiзок. Як страшно, як неймовiрно страшно, хочеться жити й рости.
Не дивлячись на все, другого дня Матвiй не одразу, як звичайно, подався
в поле, а виволiк з клунi воза i почав обглядати його. Потрусив кожне
колесо - чи не хляба . Пiсля одно за другим знiмав з воза i пробував
букшi. Порiшив також на всякий випадок драбини мiцнiшi дати. При цiй
роботi кпився сам з себе. Насмiшкуватий гiркий вираз не сходив з його
обличчя. Що його на той вiзок забереш? Куди по©деш?
Настя й собi не переставала лементувати, топпгiти, ломити руки. А куди?
А як? А що ми там робити будемо? Куди нас поженуть i де на нас оте лихо,
оте нещастя вискiпалося?
Василь i Катерина працюють у полi. Хведот ставиться до всього байдуже.
Володько весь цiкавiсть. Вiн розумi чудесно становище. Вiн зна , що
значить покинути доми, залишити все на знищення, плюндрування, але його
тягне чомусь далi, туди... Ну, хай! Ну, хай щось станеться... Хай люди
вовтузяться, ворушаться. Буде змiна, рух, буде безлiч цiкавих переживань.
А москалi йшли...
- Н бось... Ей, матушка, не плач! Чево, глупая, ревьош? Вот как
падайдьом, как суданьом етаво самово!.. Пусть усто©т, пусть папробу т
устоять!..
- Ех, москалики, москалики! Вiдженiть вiд нас оте лихо, оту мару!..
Кажуть, уже чули, як "горудiя" стрiляють...
Настя по©ть москалiв молоком, кормить я шнею. А ©х безлiч... Iдуть,
iдуть, безупинно i нiч i день iдуть...
Спочатку йшли лавами, без збро©. Зброю дiставали у Крем'янцi. Пiсля i
зброю несли з собою, через плече на ремiнi з голим "штихом". Йшли в
розстрiльну полями, ярами, лiсами. Кажуть, шпiонiв шукають. Кажуть, нiмець
безлiч шпiонiв наперед вислав i вони швендяються скрiзь, то жебраками, то
черницями, то селянами.
Одного разу прибiгли засапанi пастушки з лiсу - там хтось пiд кущем
сидить. Такий бородатий чоловiк з торбою, сидить i книгу в руках трима .
Ми злякались i втекли.
- Шпiон! - загули люди.- Чому ж ви москаля не кликнули?
- Не було.
- Ну, то ходiм! Раз-два!
Коли прийшли, там лиш мiсце. Шпiон зник. Не дурний вiн там сидiти.
Хоча i був наказ вибиратися, нiхто з села не рухався. Дехто навiть буду
на вiз поклав i шле© попричiплював. Але нiхто, крiм родини священика й
помiщика, не рiшався кинути рiдну хату. Та й не було видно потреби. Панiку
вiдступу робили самi сво© - iнтелiгенцiя.
- Вони,гуторили дядьки,- рiзун його ма', тiльки нам баки забивають. Не
даймось, не даймось! А самi, диви, за власну шкуру тремтять...
А чого тiкати? Вiйсько йде на захiд... Нiяко© "опасность... Тьху!
Стратон майже щодня Матвiя навiду . Прийде i чергову видуману новинку
принесе.
- Чу те? Погнали! Кажуть, уже пiд Вiльговом!
- Ого! Здорово! А хто казав?
- Телеграма. Шкалiчник телеграми дiста . Горiлку всю заборонили. По
цiлiй Рос © нiхто не смi пити... I правильно... Так i тра... А що? Хiба я
не казав. Ееее! Куди там отим австрiячкам. Кажуть, на станцiю у Крем'янцi
цiлий "ошалон пл нних" привезли. Нашi, кажуть, тiльки пiдiйшли з
"орудiями", тiльки хотiли вдарити, а вони всi з окопiв гульк! Пан ваш!!
Ваш пан! I всi "оружi " об землю i руки вгору. Ну, а нашим що? Забрали без
бою полк i пiшли далi. А люди з них все миршавi. А смердять - страх!
Кажуть, сам Нiколай Нiкола вич "у ставку" при©хав. Царя ждуть, чи що...
Вiйна скоро кiнчиться. От пройдуть нашi до В ни i баста.
При цьому Стратон дрiбно, з при мнiстю засмiявся. Вiн курить товстi
папiроси. Пiд носом вуса зовсiм пожовтiли. Пальцi рук нiби обсмаленi
патики.
- Смiха було, як розказу один рiзник з Бережець. Каже, увiрвались
австрiяки до них... Одразу кури, гуси дерти, дiвок чiпають. Та вiд
Крем'янця ©хала пiвсотня козакiв. А це ж, зна те?.. Конi у них... Треба,
як птиця летить, треба, легше кота ступа , а треба - до землi, як людина,
приляже... Так от козаки у двi фалянки[9]. Як розгорнуться, та як гикнуть!
А мадярчики тiльки "майн лiбер Гот"... Тут ©м такого перцю всипали, що
вони аж мулу в пiдштанки напустили. От так креснули... Я вам кажу - iскри
сипались. А нашi уже в Галiцi©, а там також, кажуть, сам наш народ.
Нiколай Нiкола вич "возванiс" видав, шо вiднинi весь рускiй народ вiд
Карпат до Камчатки - все пiд руского царя руку пiдходить... От воно...
Да!..
Матвiй понуро сто©ть. Слуха Стратона задумано...- А я вам кажу,-