Самчук У.. Волинь

гамiр, рух. Галя знайшла собi обрiзок дошки й присiла. У не© на руках
примостилась Женя. Оля принесла торти. Самi пекли, самi принесли й самi
себе гостять. Оля вся ся , до всiх смi ться, меле при мну нiсенiтницю й
сама з себе регоче. Володько хвилинку сидiв тихо.
- А, панове! Забули! Скiльки грошей? - викрикнула Галя.
Володько зрозумiв, про якi грошi гутiрка. Вiн став i, вдаряючи себе по
кишенях, казав:
- Ось! Тут! Повно! Ще не встиг полiчити! Женя швидко затупцяла ногами й
закричала:
-- Галю! Ти iдiотка! Як тобi хочеться говорити про грошi! Рома! Дай
менi чарочку. Скорше!
- От, це так! - сказав Лiнкерт.- Лий! Женя герой! Повно лий!
- Ха-ха-ха! - заходилась реготом Оля, а Галя зiпхнула з колiн Женю.
- П'янице! Геть! - сказала вона й струсила на колiнах сукню.
Роман пiдскочив з чаркою. Женя взяла ©©, дзвiнко засмiялась i випила
половину. Решту вилила через голову.
- Так п'ють в селi! - весело сказала вона й взяла кусник хлiба.
Увiйшов Сергiй з двома порожнiми пляшками.
- Ну, що? - зiрвався до нього Володько.
- Витягли! - сказав Сергiй... - I ще хочуть.
- Досить! Хай грають. Почастуй краще хористiв.
У залi також рух. Скрiзь набито молоцi, всi гарячi й веселi. По часi
Володько лиша товариство за лаштунками й виходить до зали. Музика
заграла. Володько оглянувся навкруги, побачив Ганку й пiдiйшов до не©.
- Дозвольте вас попросити на танець,- сказав ©й. Вона зашарiлась i
вiддалась мовчки в його руки.
Володьковi дуже при мно, що так сталося. Вже давно не зустрiчався з
цi ю дiвчиною, вже давно не бачив ©© зблизька. А тепер ось танцю з нею,
чу ©© зовсiм близько коло себе, чу дотики ©© грудей, чу навiть ©©
хвилювання, що переда ться також на нього. Хотiв би з нею заговорити, але
не знаходить вiдповiдних слiв. Вона заговорила сама.
- А ви ще не забули мене? - запитала непевно, з посмiхом... Блиснула на
нього очима й одразу сховала ©х.. Володько посмiхнувся також.
- Певно, що нi,- сказав вiн.- Як можна. Вона:
- Ой, йой! Напевне забули. Я кiлька разiв зустрiчала вас. Навiть у мiй
бiк не глянули. Вiн:
- Бо, мабуть, вас не бачив. Вона:
- Бо не хотiли бачити. Вiн:
- Або, може, вас не пiзнав. Будете багатi. Вона:
- Хто не хоче когось пiзнати - не пiзна . Запанiли. Вiн:
- А, де там запанiв.
Хвилина тишi. Пiсля знову почина вона:
- Цього Великодня на цвинтарi коло церкви з Даркою коло вас пройшла й
кинула на вас паперову квiтку. А ви?.. Вiн:
- Це ви були? Ах, Ганусю! - вирвалось у нього зненацька.- Я вас пiзнав,
але ви дуже швидко тiкали. Перед людьми не вiдважився вас доганяти. Ви
були в голубому. Нi? I з вiнком на головi...
Вона:
- Ее, хто! Хтось...
"Така сама, як i тодi", - подумав Володько.
- А пригаду те, Ганко, там у школi? - запитав по короткiй перервi.
Вона:
- Ще б нi. Ой-йой, як пригадую... I не раз. Як то на Ронiвському...
Зна те? Тi пролiски для учительки Машi. Як то ви менi оповiдали... Це було
давно.
Мовчанка. Музики грають. Вони спокiйно, плавно обертаються пiд ©х
звуки. Вiн чу ©© коло себе й хоче ще ближче пригорнути, але не
вiдважу ться. Навколо стiльки людей. Одягнена вона у бiлу, тоненьку
блузочку. На грудях червона в'язанка. Спiдниця гладенька, чорна, майже до
колiн, коротка. Володько хоче ©й ще щось сказати. Вiд не© вi свiжiстю,
здоров'ям i ще чимсь, що хвилю його.
Ага. Он танцю Олег з Женею. Бачить його й морга очима. Володько
нагнувся до вуха Ганки й шепнув:
- Ну, а коли б я тепер до вас заходив? Вона запаленiла, мов жарина, й
мовчала.
- Ну, чого ж мовчите? - спитав ©© знову.
- Хiба я знаю...
- А хто ж може знати?
Вона нахиля ться до нього й шепче:
- Прийдiть... Прийдiть, Володьку! - i затремтiла, мов пташина. Володько
виразно вiдчув те радiсне, лячне, жадiбне тремтiння. А по часi несмiло,
уникаючи його погляду, ще тихше сказала:
- А зна те що? Прийдiть до вдошки. Ми ма мо там вечорницi. Сергi вi
скажiть. Вiн вас заведе. До нас заходять хлопцi з Башковець, з Людвищ.
Заходять i сво© - Антiн, Iлько, що прийшов оце "з полякiв". Багато
заходять. Зайдiть i ви... Але де там... Ви не зайдете. Дурите... Он на вас
дивиться ота... Боже, яке гарне у не© вбрання. Вкра©нське, нi? Гарне, i
корсет оксамитовий... А скiльки стрiчок... Як ви танцювали з нею, менi
здавалось, що то... Не скажу, а вже хотiла сказати... - i замовкла.
- Що ви хотiли сказати?
- Не скажу. Смiялися б.
- Шкода. Хiба я такий насмiшник.
Вона не вiдповiла. Натомiсть промовила сво :
- Дума те, коли б я надягнула таке... Дарка сказала менi... ха-ха-ха!
Не скажу. Знову не скажу! й-Богу, не скажу!
- Що там таке? Чому не скажете? Вона та мничо пiдтягнулася,
притиснулася до нього й майже на вухо шептала:
- Казала менi: ти дурна. Купи собi таке вбрання, такий корсет, такi
стрiчки, i вiн тебе полюбить. Будеш, каже, бачити. Вона менi весь час,
цiлi роки вами у вiчi цвiрка . Каже: це твiй. I завжди так каже.
Замовкла. Треба було крутитися. Володько запитав ©©, окручуючи:
- А ви?
- Смiюся тiльки. Бо куди ж... Я, зна те, зовсiм не сподiвалася ще з
вами говорити. I тодi на Великдень... Взяла на себе голубеньке, вiночка...
Воно менi так подоба ться. Дарка каже: "А ходiм, Ганко, на цвинтар. Там
дiвчата кривого танця виводять". Менi якось не хотiлося, бо думала йти на
мiщани до тiтки. (У мене на мiщанах тiтка, Ольга, )... Але вона все:
ходiм. Ну, я й пiшла. Iлько саме тодi був на вiдпустцi - пристав до нас з
Наталкою. Ви зна те Наталку? Вона не ходила до школи... Iлькова сестра.
О!.. Перестають грати...
Музики урвали гру. Танцюристи почали поволi розходитись. Володько взяв
Ганку за руку й сказав:
- Ходiмо на хвильку надвiр...
Вона згодилася.
Дверi тепер вiдчиненi навстежiнь. Свiтло з клунi б' в темноту ночi.
Багато хлопцiв i дiвчат виходять парами й зникають по рiзних кутах.
Протискаючись помiж людьми. Ганку хтось майнув хустинкою по носi, i якийсь
дiвочий голос гукнув: "Ганко!" - i бiльш не сказав нiчого. В тому голосi
чулась усмiшка, заздрiсть i щастя. На обличчi Ганки помiтне те саме. Вона
оглянулась i кинула:
-Ти!
Надворi холоднувато, але молодь на це не зважа . Налiво веде дорiжка в
садок. Там повно людей. Чути смiх, дзенькiт скла. Коло плоту ряд слив.
Пiд одною сливою Володько й Ганка зупинились. Вона стала коло плоту й
оперлася. Вiн взяв ©© обидвi руки, i так стояли. Руки ©© теплi, твердi.
Деякий час стояли мовчки, нiби набирались сили. Зненацька вона засмiялася.
- Чого ви смi тесь? З мене?
- З вас? Ай! Якби я з вас могла смiятись?
- А чого ж?..
- Ах, так... Не знаю... - знизала плечима та спустила вниз очi. Вона
хвилювалася, не знала, якi вибрати кращi слова.
- Як то? - питав ©© Володько, хоч добре розумiв ©©.
- Я кажу: ми, сiльськi дiвчата, всi дурнi.
- А то ж чому?
- А так. Не знаю, як вам сказати... Ми дуже вiримо. Володько перебив ©©
i нагадав нескiнчену розмову.
- Ее,сказала вона.- Не можу вам усього розказати. Це було б на цiлу
нiч. А тодi, на Великдень, пiдходимо до цвинтаря. Смi мося, жарту мо...
Зна те, як то нашi сiльськi дурнi дiвчата... Невченi, простi... Всi отак,
зна те... Пiдходимо. Дарка ще на дорозi кричить: "Ганко, Ганко! Глянь!" -
"Куди?" - кажу. "Он туди..." Я глянула, дивлюся: а ви сто©те коло
попiвського паркану з Олегом... Менi щось так зробилося... Не можу й слова
сказати. I радiсно, i соромно... Та, нiби мене хтось накрутив i раптом
поставив на землю. Дивлюся, зна те, чую, що вся горю з сорому, але кажу:
та що? Чи ти, кажу, здурiла? Ай, кажу: геть-те! Вирвала вiд Iлька свою
руку, вiн мене за руку вiв. Ви всi, кажу, дурнi. А вони в смiх. I так
увiйшли ми на цвинтар. Ви якраз хотiли вiдходити, а я не знала, що робити,
вирвала з вiнка одну квiтку i кинула на вас. Ви оглянулись, засмiялись,
але пiшли далi й не вернулись. Я тодi пiзнала, що ви вже мене забули. Менi
було так сумно, так сумно. Не знала, де подiтися. А Iлько ще договорю :
"Ааа! Втрiскалася! Вiн на тебе й не дивиться!" Йди, кажу, ти, нещаснику
рогатий! (вiн тодi саме рогату шапку носив). Не хотiлося спiвати, була
зла, зда ться, когось роздерла б. Куди там, думаю, йому до мене. Там, за
парканом, на дорожках та лавицях Галя, Оля, ще якiсь панни. За нас, сво©х,
вiн вже забув. Ще й тепер на вас зла. Так, так! Зла, й кiнець!
- Невже! Чому? Ганусю! - проговорив лагiдно Володько, особливо останн
слово.
- Тому! Бо зла! Серджусь на вас! Мала б казати вам ти, як колись. Хiба
ми що? Iншi? Те саме грiшне тiло, i тi самi руки... Тiльки тепер з
мозолями. Вашi, мабуть, нi? А я думала про вас: думаю, чому вiн нiколи до
нас не загляне? Запанiв, забув. А я все думаю, все думаю. Колись очей з
мене не спускав, а тепер... Все чисто забув... I село, i нас... От чому на
вас зла!
- Я хотiв прийти,- сказав Володько.
- А не прийшли. Чому?
- Боявся.
- Дурите... Чого боялись? Мене? Хлопцiв?
- I вас, i хлопцiв, та й дiвчат.
- Дiвчат? Ха-ха-ха! Ну, чого? - Ганка дивувалася щиро. Не розумiла
його.- У нас, зна те, просто: прийшов, обняв, вщипнув. Захотiв,
поцiлував... Що хотiв, сказав. Ми ж не панянки... Пужалуста, пужалуста...
Ми вам не пужалуста. Простi дiвчата. Що на думцi, те й на язицi, i так
добре. Менше брехнi...
У клунi знову почали грати, але нi Володько, нi Ганка не квапились туди
йти. За плечима лоскотав холод. Нiч темна, мов вугiль, але та темнота
сьогоднi при мна й чарiвна. Такi ночi не трапляються часто. Такi сво©,
довiрливi... Трима ш руки тi © iстоти з двома довгими русявими косами,
синiми очима, з тонким гнучким станом i, хоч ©© не бачиш, але чу ш кожним
нервом, вiддихом. Чарiвна темнота пливе навколо тебе, а ти трима ш чи©сь
руки й дума ш якраз так, як часом марив в тi найкращi, найяскравiшi днi
молодостi. Так. Це "вона". Вона i . Близька, доступна, пружна, мов
тятива, й п'янка, мов добре вино. Таку тiльки бачиш у снах; у мрiях, а тут
вона на явi... Тут вона в тво©х руках - та величезна дорогоцiннiсть, що
тiльки молодостi да ться зовсiм даром.
А Ганка оповiда далi. Оповiда про себе, про сво©х приятельок, про
досвiтки, що там роблять, що говорять. Вона бажа розповiсти йому всi днi
й години свого цiлого дiвоцтва, щоб вiн знав ©© i бiльше не боявся. Час
все йде поволi, нiч вiдходить все далi й далi. У клунi грала музика, то
знову вмовкала. Люди входили, виходили, танцювали, бавилися...
I от Ганка,зда ться, сказала все. Володько зна , хто до кого
залиця ться, хто за ким плаче, хто смi ться...
- Ах, як гарно було там! - завершу свою думку Ганка. Пiд "там" вона
розумi сцену, декорацi©, спiви.- Так би й я хотiла жити. Я плакала разом
з Оленою.
Володько посмiха ться. Вiн розумi ©© та ©© плач. Це не плач, а
радiсть. Але треба все-таки розходитись.
- Ну,- каже нарештi Володько, потягнувши Ганку за руки,- пiдемо. Там
нас чекають.
Вона погоджу ться, але ставить умову:
- Прийдете до нас? Направду? Дурите! Не вiрю! Ну, побачимо.
Розiйшлися. Володько спiшить на сцену. Тут уже розходяться, прощаються
з Володьком. Женя жартiвливо йому погрожу . Габель забира свою Розочку,
хоч це не до вподоби Романовi.
Володько почав розплачуватись. Заплатив Якововi. Той не спав цiлу нiч,
все навкруги обiйстя бiгав та вiдганяв напасникiв. Дiстав за сво . Пiсля
пiдiйшли музики й просять "на двi пляшки" для кожного. Подивився на них
сердито, але розплатився.
- Йдiть! Пийте!
- Пiдем,сказав "бiдний чоловiк" Симон.- Може, й ви з нами?
- Йдiть самi. Я не п'ю. Потребу мо ось на "Просвiту"...
- То зна те... "Просвiта" "Просвiтою", але наш брат мусить зайти до
Габеля. Такий, бачте, закон.
- Дурний закон. Розстрiляти його варто.
- Но... Не ми його встановляли, не ми й будем розстрiлювати... -
завершив Симон.
Пiсля пiдiйшов до Володька Антiн i говорить потиху:
- Там он чекають хлопцi. Зна ш... Вони стiльки для тебе попрацювали.
Дай ©м. На другий раз ще пiдуть. Хоч "по пляшцi" дай.
Володько не стримався:
- Для мене? Працювали? Хiба то для мене. На, дай ©м! Хай п'ють... Чорт
з ними. Але працювали вони не для мене.
- Ну... - затупцяв Антiн.- Хто там буде розбирати, для кого... Що
виробили, то виробили. На чарку стане...
"Говори з кобилою отченаш,- думав Володько.- А це ж найповажнiший
парубок..."
Володько нарештi розплатився зо всiма, а решту сховав на "Просвiту".
П'ятдесят тисяч зiсталось, i то добре. Розпрощався з Олегом i Сергi м i
пiшов сам додому. На вечiрцi були Василина й Хведот, але тi вже, мабуть,
давно сплять дома. Нiч уже мина . Ось на сходi почина яснiти... Володько
ледве ступа . Втома, враження, плани на будуче навантажили його тягарами,
а вiн несе все, мов добрий бендюжник. Ноги ступають по землi, а вона,
зда ться, гнеться вiд його тягару. Але вiн йде, все йде, все ступа туди
на схiд, назустрiч сонцю... Перебирав у думцi всi вражiння, посмiхався не
раз, зупинявся i, здавалось, з кимсь говорив. Може, з'явилася перед ним
синьоока Гануся, може, весела Женя, можливо, згадав тi слова, що чув
сьогоднi...
Але все те разом - добре. Тепер, зда ться, зрушилось, тiльки треба
впертостi й бажання. Коли дiйшов до свого хутора, зупинився й ще раз
глянув на село. Добранiч. Пiдем вiдпочивати. На перший раз досить. Завтра
встанемо й будем рухатись далi...



III

Анi Матвiй, анi Настя не були на виставi. Досить того, що й так цiла
родина там. Не можуть отак батько й мати геть з дiтьми забратися,
зоставити господарство на волю Божу i пiти на фiглi-мiглi дивитись. На
Володька Матвiй махнув рукою... Все одно не буде з нього господаря...
Даремна рiч. Цiле життя сам на нивi сво©й дерся, i на старiсть, видно,
приходиться самому товктися. Нема менi змiни, хiба в домовинi, думав
старий. Росли дiти, думав про них, з-пiд землi рвав - думав, господарi
будуть. А тут... Той пiшов i не вернувся. Той все марить Бозна-що, все
дума , все невдоволений. Йому бач вже тiсно стало на сво©й скибi, йому бач
заманулося в свiт. Хоче, мовляв, все бачити йвсе знати... Не буде з нього
толку для господарства,- закiнчу старий свою думку.
I коли Володько вернувся над ранок з вистави, коли лiг i заснув
кам'яним сном, Матвiй тiльки пiдiйшов до його постелi, подивився, побачив
його втомлене, виснажене обличчя й не сказав нi одного слова. Треба йти в
поле й заорати конюшинисько, але не будив його. Сказав Хведотовi:
- Слухай! Покорми конi, поки худобу виженеш...
- А Володько чому не вста ,- вiдгризнувся Хведот. Вiн мусить тепер за
Василину худобу на цiлий день пасти та ще й дома працювати.
- Володько,похмуро муркнув старий.- Володько вже не наш...
Пiсля Матвiй виволiк плуга, пiдмазав колiщата телiжки, прикрутив
мiцнiше плиту й причепив шле©. Конюшинисько треба орати глибоко. Мусить
все бути на мiсцi.
Випив кварту свiжого з житнiм хлiбом молока й пiшов. Настя все бiгала,
потиху гуторила, скаржилася на Володька, але Матвiй не промовив нi одного
слова. Забрав конi, плуга й пiшов у поле.
День видався нi добрий, нi поганий. По небу пливуть великi, мов гори,
хмарини. Помiж ними прорветься десь шмат синього неба, часом i сонце на
хвилину блисне, щоб кинуть на землю кiлька тих байдужих променiв.
Вiтер вi з-над угорсько© долини. Лiс приспiшено скида свою оздобу.
Жовтi, нiби восковi, листочки вiдриваються вiд сво©х галузок i летять
Бозна-куди. В поле, на долину... Летять, летять, трiпочуться в повiтрi,
опадають, то знову пiдносяться, нiби бавляться чи змагаються з сво ю
долею. Деякi залiтають дуже далеко, геть аж до Матвi вого конюшиниська.
А Матвiй зайняв загiн вiд Ет-то во© межi й пiшов. Плита глибоко
зарилася в тверде, проросле мiцним корiнням конюшинисько. Конi напружилися
й потягнули. Груба скиба виверта ться, аж корiння трiщить, i кладеться як
попало на другий бiк. Матвiй цупко трима чепiги, поцмоку на конi, час
вiд часу пiдгонить ©х посвистом батога й ступа за плугом.
Треба на зиму обернути це поле. За два лiта, коли його не оралось,
завелося у ньому досить рiзно© черви. Треба вивернуть, щоб мороз покiнчив
з тим усiм. На весну можна ярицю посiяти або овес. На конюшиниську поросте
все. Вилежалась земля, та й конюшина сама дода сили...
Вiд дороги ген аж туди на горбок тягнеться борозна. Налетiли галки,
ворони, шпаки. Скачуть борозною, по скибi, вибирають з землi борознякiв,
б'ються... Надiйде Матвiй, птахи зiрвуться, облетять дугою й знову
осядуть. А хитриш з них лишають гурт i йдуть борозною за Матвi м.
Он по дорозi хтось iде.
- Дай Боже здоров'я, дядьку Матвiю! - гука подорожнiй. Це Карпо з
Дебрi.
- Боже поможи!
Матвiй на хвилинку зупиня ться.
- Спаси-Бiг! - вiдповiда . Голос його вже досить втомлений й нерiвний.
- Добре ореться? - пита Карпо.
- Е! Не дуже. Тверде.
- Що будете на ньому сiяти?
- Картоплю, думаю, посаджу на зарiк.
- Але тре буде вироби...
- Та певно. Ось виорю, за зиму вимерзне, пiдвезеться трошки гною. На
весну ще раз переверну та роздеру трояном, i буде...
- Досить працi з тим...
- Що ж. Без працi нема нiчого. Життя.
Карпо вже зупинився й хотiв би погуторити. Вiн постояв би з при мнiстю,
вийняв би папiрка, закурив би. Пiсля, уважно спльовуючи, розповiдав би
докладно про погоду, про те, яка то була торiшня осiнь, а яка тепер, про
те, що пашня трошки нiби подорожчала, що "проклятюща марка" все пада i
пада ... Ось скоро добрi грошi були, а тепер смiття, що гидко в руку
взяти... При цьому не оминув би "правл нi " й "чортових панiв"...
Але Матвiй не виявля намiру стояти й галакати отак на пусто. Робота
сама не зробиться. Треба орати. Оберта ться, жене конi й решту слiв вже на
ходу вiдповiда Карповi. Нема на гутiрки часу, нема...
Матвiй краще ось обдума сво . Не можна випустити з рук господарство,
коли нема кому перейняти його. Старий не старий, слабий не слабий - тягни
й все. Ось хату нову, аж кричить, ставити треба. Тулиться чоловiк в отiй
норi вже стiльки лiт, нема де навiть костi протягнути. Вже дерева нiбито
навозив i цеглу вже замовив. Ось тiльки прийде санна дорога, треба буде
перевезти. Не можна опускати рук... Треба тягнути, коли Бог хотiв, щоб вiн
i на старiсть не мав яко©сь змiни. Може, хiба аж той найменший пiдросте'.
А цей... Не буде з нього для хазяйства толку.
Згадав Матвiй Василя. Згадав його таким, як бачив востанн . На тому
каштаному... Ех! Минулося, як сон. Прогуло, прогримiло й тiльки голод, мор
i чорнi круки лишились... Пригадав, якi-то недавно були роки, коли за пуд
ячменю десять хур колючого дроту та хуру гарматних щитiв який-небудь Iван
Штука з Сапанова давав. За сiллю люди по сто верстов ходили. Такi-то
пережили роки, i все даремно.
А може, й нi. Побачимо, що буде далi.
- Вйо, Сiра! Тягни, тягни! - проговорю старий до коней.
Сусiди виходять, дивляться, як працю Матвiй, говорять:
- Бач. Батько поле оре, а син комедi© виробля . I розумний старий, а.
дурний. Дав би я йому таку комедiю, що не знав би, де сво© зуби збирати.
Заманулось сина зробити паном, а тут вiн не пан й не Iван... А сам як
тягнув плуга, так i тягне...
Володько не спав довго. Коли сонце досить високо пiднялося, встав,
швидко помився, поснiдав i пiшов на поле змiнити батька.
- Йди, йди! - казала Настя.- Де ж видно, щоб старий весь час тягнув. I
коло хати стiльки працi, що тiльки Господоньку, поможи!
Коли Володько вийшов, Матвiй вже Зорав досить порядний шмат.
- Будеш орати?- спитав старий.
- Поорю.
- Тiльки отам, на закрутi, притримуй добре. Скоро обiд. Конi втомилися.
Тверде, як камiнь. Коли б то Бог дав, трохи протягнула добра година...
Добре було б отам пiд Угорщиною зяблю заскородити. Навеснi тодi краще
ореться... Пiд лiсом просянисько також варто привести до порядку. Пнiв там
стiльки. Колись, було, як мав ще силу, пiшов i повикидав. А тепер хай ще
гниють... А озимина, зда ться, гарно зiйшла, коли б тiльки зима порядна
видалась. Змiнилися нашi зими, змiнилися. Не знаю, що то сталося, але,
бувало, оце по Михайлi як прийшли морози, як замерзла земля, як впав снiг,
то аж на весну зiйшов. А тепер дивись: дощ, дощ... Земля не замерзне,
впаде снiг, полежить, згине, знову напада по колiна. Земля не замерзла, i
пашня випрiва ...
Ще довго поволi оповiдав Матвiй Володьковi. Хотiв, щоб трошки й конi
вiдпочили. Натягнулися досить, аж мило на них зiйшло. Оповiдав, що i де
ма зробитися, що на весну будуть сiяти, про колишн ... А коли трохи конi
вiдпочили,
сказав:
- Ну, тепер пiдеш. Як доореш сьогоднi, то завтра заволочиш зяблю...
- Я завтра думаю пiти до Крем'янця,- сказав Володько.
- А то ж чого? - пiдняв трохи голову Матвiй...
- Дiстав он листа. Вибори будуть, так кличуть мене до мiста на
нараду...
- Вибори? Якi то вибори?
- До сойму вибори. Вибиратимуть послiв. Голосування
буде.
- Таак? То ти, значить, пiдеш? Ну, то я скажу Хведотовi, щоб заволочив.
Худобу вижене стара, або й я сам. А якi там будуть посли?
- Та ще й я не знаю. Пiду, послухаю, що там будуть казати. Треба сво©х
людей пiслати...
- Ну, то напевне. Толку з того буде стiльки, як i торiшнього снiгу, але
хай все-таки йдуть. Колись i до думи вибирали. Он з Людвищ одного вибрали.
По тисячi рублiв на мiсяць дiстав, каплицю .виставив муровану... Тiльки й
лишилося по його послуваннi. Навiть господарем порядним не став. Мав грошi
в банку, прийшла революцiя - й все пропало. А хату й господарство пiд час
повстання спалили. Тепер жебрак.
- Ну, а як там твоя вистава? Вдалося то? - запитав Матвiй наостанку.
- Добре було, тiльки багато мороки.
- Зiбрали якiсь грошi?
- Сто двадцять тисяч.
- Ого. То було дiло. А що з тих грошей буде?
- Розплатились за все, а п'ятдесят тисяч на "Просвiту".
Матвiй не сказав бiльше нiчого й вiдiйшов. Володько залишився орати, а
одночасно обдумував сво© справи. Треба було пiти в село й зробити там
порядок. Все так i зiсталось на купi. Може, хоч Сергiй надума ться та пiде
до Якова. Треба розтягнути та повiдносити позиченi дошки, треба вiднести
перуки. Ну, це Володько зробить завтра...
Треба було й до Левинських навiдатись та подивитись, який то у них
настрiй. Цiкаво було б взагалi послухати, що говорять в селi...
Пiсля Володько пригадав Женю й Ганку. Обидвi стояли в його очах, i не
знав, за котрою побiгти. Женя вже ось скоро вiд'©де, а Ганка лишиться.
Женя весь час нiби жарту , нiби кпиться. Весела, в'юнка, говiрлива. Ганка
пружна, мов тятива, i гаряча. © очi завжди горять, завжди бiгають... Уста
©© вогкi й соковитi, груди молодi й пружнi.
- Вйо, Карий! - пiдганя Володько коня. Йде борозною, трима в руках
чепiги, на шию зачiпив вiжки. Конi поволi, тяжко ступають... Копита ©х
грузнуть в землю. Доходить до кiнця поля, оберта ться, викида плуга та
деякий час йде вiльно. Блискуча плита вiдбива соняшний промiнь. Часом
Володько вiдкида на ходу з-пiд градiля пирiй, що за якийсь час наб' ться
туди. Пiсля, дiйшовши до друго© борозни, зручно хапа за праву чепiгу й
ставить знову плуга. Конi так навченi, що самi заходять у борозну.
Тут за плугом родяться всi Володьковi плани. Звiдси бачить вiн свою
житт ву дорогу, що далеко, далеко, перетинаючи границi й закони, стелиться
десь туди до далекого Днiпра й Ки ва. Ось вiн тут, бачить сво© добрi конi,
бачить поля, свiй хутiр зi садком, але думка не тут. Нi, нi. Нi одного
разу не зупинилася вона на цiй рiллi, пiд цi ю солом'яною стрiхою, десь
тут поблизу. Цi обрi© й цi широти вузькi для не©. Направо й налiво широкий
свiт, направо й налiво безлiч нового, небаченого, незнаного. Пiти,
пiзнати, вирвати звiдти все, що доброго, й вернутись, хоча б сюди на це
поле та вже не зрушитись. Навчити або змусити цi поля й цi стрiхи чогось
такого, що обновило б ©х, спружило б, привернуло б ©м розумний, Божий
образ, так давно десь ними страчений i затоптаний...
Гори, моя пекуча уяво, i поможи! Постав знаки такi й iншi та дай слова,
налитi живою, кипучою кров'ю. А коли ти. Боже, десь коло мене й розумi ш
мо© бажання, вдiли менi не багато... Непомiтно - дрiбну частинку сво ©
мудростi вдiли, i я вже благословлю тво велике iм'я. I я пiду по цiй
землi, починаючи вiд цi © чорно© скиби, i буду там i там - геть по широтi
сiяти чудовий твiй глагол во iм'я Правди i Честi. Пiшли мене куди хоч. Я
пiду й буду скрiзь так, як мiй батько зерно, сiяти добре, розумне, чесне
слово... Потрiбне слово, конечне слово.
Володьку, Володьку! Чого зупинився там i дивишся, мов маг, на той схiд?
Ори землю, край ©© лемiшем твого плуга та мовчи, мов залiзо, мов камiнь.
Тво в тобi, i всi закони проти тебе, а може, й сам Бог. Ти, чи твiй
батько, чи, може, дiд зробили один грiх i сiм поколiнь не спокутують
його... Рабами будуть! Худобою без язика й без слова! Попихачами на свому
власному грунтi! Юдами i Ка©нами, що продадуть за пiвсрiбняка честь,
свободу, право!
Вйо, конi! Далi. Мати на дорогу вийшла й кличе на обiд.
Сонце вже пiднялося високо, конi втомленi, з позападалими вздухвинами.
Сам орач прокида ться, мов спросоння, й диву ться, що навкруги одно
поле...
А вечором пiсля працi подався в село. Ще як тiльки почав умиватись, як
тiльки причiсував перед кусником дзеркала свою чуприну, Настя одразу
почала:
- Господи, Господи! Находився, наморився! I що там тебе тягне? Два роки
не ходив, а тепер що Божий вечiр...
Володько, як звичайно, подивився на не©, але не сказав нiчого, I коли
вiн вiдiйшов, Настя накинулась на Матвiя:
- А чого ти мовчиш? Ти ж батько?
- Говори вже ти. Ма ш язика за всiх,- спокiйно вiдповiв
Матвiй.
- Говори, говори... До вас говори, як до муру. Слова мо© для вас
полова. Я можу день i нiч говорити, а ви всi сво .
Останнi слова витиснула разом зо сльозами. Матвiй поблажливо дивився на
не©, злегка кивнув рукою й одвернувся. Мовчав, супив чоло, час вiд часу
розгладжував його сво ю широкою долонею й думав. А коли Настя трохи
втихомирилась, вона несмiливо промовила:
- Ти... Слухай. А може б, його того... Оженити? Хтозна чого вiн там
ходить. Що ти дума ш?
Матвiй посмiхнувся, а по короткiй мовчанцi промовив:
- Це ти вже йому сама скажи.
Бiльше не сказав нiчого.
А Володько тимчасом подався до Сергiя. Мешка той з другого боку села
за церквою й школою, там, де дорога почина йти в долину. Стара, непоказна
хата. Подвiр'я також просте. Садочок, плiт, налiво клуня з широкими
подвiйними дверми.
У хатi направо вiд входу пiч, далi дво лiжок, розхитаний стiл. Над
столом пiвтузiна святих i Шевченко в кожусi. Вiд нього вбiк попiд стелею
полиця, i на нiй пара десяткiв книжок. Макар не раз погляда на них ласим
оком, коли бракне папiрка. Але торкнути ©х ще не вiдважився.
До Сергiя ще заходять Никон Бохiн i Кiндрат "дядьо". Цей весь мiцний,
суцiльний. Обличчя нагаду мiсяць уповню, а на нiм маленький, кирпатий
носик. На просторому обводi вiн майже тратиться. Зате чуб мiцний. Добре
врiсся на свому мiсцi.
Никон iнший. Це вже "таку-го-ма" жижлик, але кращо© породи. Нiс його
заняв сво мiсце гiдно. Очi сiрi й посмiшкуватi. Коли говорить, ноги його