Самчук У.. Волинь

казати щось треба. Не можна про такi речi мовчати.
- Не треба, кажете, дiлитися. Бо ви не зна те... Вам зда ться, що
москаль ваш брат, а вiн ваш "експлостатор". (Оо, Володько вмi i вчене
слово пiдпустити). Подивiться:
де на Укра©нi великi фабрики чи заводи? Де "оружейний завод"? В Тулi, в
Iжевську. Де обробляють укра©нське залiзо? У Москвi, Петроградi, бо в
Укра©нi, бачте, небезпечно. З не© тiльки хлiб та хлiб помпують, всi
заграницi, всi чужi держави кормлять та московську казну поповняють.
Володька слухають, мов старого. Раз вiн i за укра©нське залiзо зна , tq
чого ще треба. Навiть Сергiй нiчого лiпшого не втне. Тiльки Сергiй "сам
був, сам бачив", а Володько? Хiба з книжок. А книжка хiба що? Бог? t
книжка бреше.
Та Володько не дума пiддаватися без бою. Вiрять йому, не вiрять - все
одно. Слово по слову, ступ за стулом, в гущу, в незнання, в несвiдомiсть!
Вперед, Володьку!
Сергiй пригаду про "залiзяку на пузяку, геп!" Це, мовляв, "мова" зi
"самопер попер до мордописнi".
Регiт. Володько гарячиться. Вiн чу в цьому щось жорстоко дике, але
йому браку витривалостi, такту переслухати, стати понад це, злегковажити
тих близьких i дорогих людей. Володько вибуха , мов динамiт. Вiн хотiв би
побити того матроса, але не чу досить сили, тiка у другу темну кiмнату i
там пiд буга м на тапчанi реве ревом лютi, болю i жалю. Тут уперше
вiдчува Володько трагедiю свiту, з котрого вiн походить, але який вiн
любить i в який вiрить. Тато, дядько, Сергiй i безлiч Сергi©в. Всi вони
яскравi, виразнi здоровi постатi, справжнi геро© працi i якiсь самi не
сво©. Хтось сидить у ©х душах i говорить ©х власними устами хулу i зневагу
на самих себе. Хто? Хто ти, бiсе, що сидиш у душах мо©х батькiв, дiдiв?..
I Володько почина гарячкове шукати вiдповiдi на пекучi питання.
Почина вiд себе i того вогнища, коло котрого зав'язалось i розрослось
його життя. Почина згадувати кожний виразнiший мент свого короткого
житт вого шляху, починаючи вiд того цвiркуна в печi, що навiв його i
батька на розмову про Росiю i рускiсть... Так. Вони були рускi... "Не такi
рускi... Не кацапи... Нi. Ненастоящi... А хахли, люди, простий народ"...
Але укра©нцi? Нi. Укра©нцями вони нiколи не були, тому яка жура, що честь
i шана того iменi топчеться. Але як тiльки ©х свiдомiсть приняла цю нову
назву, коли вiдчули ©© близькiсть, вони зненацька оберталися "до фронту"
iншою, незнаною, новою стороною i на обличчi ©х родились: самоповага,
гострота зору в майбутн , гордiсть iз того, що належать вони до цього
обновленого, воскреслого з небуття народу.
Це Володько перший зi свого оточення пiшов незнаною дорогою
самопiзнання. I, переболiвши першi прикростi, вiн навiть не гнiва ться на
сво©х батькiв. Вiн iде далеко наперед i, виперши дурну сльозу образи,
гука веселим дзвiнким голосом: таату! дядьку, Сергiю! Сюди! Не бiйтесь.
Тут обiцяна земля! Тут сонце i виноград!
Ну й чого я сварюся? - дума Володько. Так нiби менi не ясно, як два
рази два, що перемога за мною. Терпiння! Праця! На цьому ось Запорiжжi
родились, росли, дiставали iмена та прiзвища безлiч цiкавих, дужих людей.
Вони геть-чисто такi, як треба ©м бути, тiльки на очах полуда. Зiрвати!
Мова, старi хати, призьби.. Солома мiня ться залiзом. Поволi, крок за
кроком. Не можна дико обертати думок. Розум треба тримати при собi, як
вiрного слугу свого. Бо все те, i хати, i призьби, i мова, творить цiлiсть
одну, велику, нерозривну з тим, що було, з тим, що , i з тим, що буде.
I чого цi слова пруться наввипередки? Хай пруться. З них буде дiло.
Велике буде дiло. Прийдуть люди колись, дивуватимуться, що були великi
майстри, якi творили такий величний, такий хороший твiр у вогнi найбiльшо©
з пожеж...
Разом iз хуртовиною женуться у безвiсть днi. Нема часу на довгi думки.
Бризка у вiкно льодовий дощ. Мов божевiльний, шарпа ться перед вiкном
горiх i шкряботить пазюринням по огольоденiй блясi стрiхи. На повiки
нижуться голочки iнею, ломляться, падають на червонi гарячi щоки i стають
перлистими краплинами.
Ще вчора, сидячи самiтно в темнотi, Володько кулився вiд прикрих
розмов. Сьогоднi знов, радiсний i повний надiй, женеться з Петром до
школи.
Там остаточно "укра©нiзацiя". Читанки Курила, прикметники, дi слова.
Зникли "глаголи" й "прилагатiльни ". Все пiдда ться, бо йде Укра©на, так,
як повiнь, як буревiй. Нема перепон ©© шаленому маршевi. Один Ферапонт
Яковлевич - кам'яна душа, "так сказать", малорос, чiпля ться за кожний
сантиметр сво © глупоти. Класи, коридори, дроворуби, кухарка Грущиха i
навiть е-е - Михайло Петрович "в лiкiй прiкм тнiк" - всi проти нього.
Очi й нiс Ферапонта виявляють неспокiй. Усмiх його гiркий. Двадцять
рокiв учив вiн про "Ст пни края, Чернозьомную полосу", i тут зненацька
Укра©на. Дiд Днiпро, Тарас Шевченко, мова... З невiдомого, з пiдземелля, з
туманiв минулого виступа й залива класи, коридори, обступа навкруги
пана географа та iсторика Ферапонта ненависна Укра©на.
Вiн не ходить, не сидить, не спить. Вiн гаса з класу в клас, брязка
невинними дверима, шарпа старенького Iванова, в якому короткi й довгi
Пiпiни починають балакати "мовою".
I не видержав Ферапонт. Цього особливого ранку з'явля ться в класi,
робить кiлька напружених зусиль i почина :
- Панов ! Вiд сьогоднi пiчнемо вiкладати iсторiю й географiю на
укра©нськiй мовi.
Всi класи, зали й коридори розносять нечувану вiсть. Ферапонт упав!
Великий малорос не видержав. Матроси i Пушкiн не помогли, зрадили. Йде
мова i валить язик. Нема ради...
По Водохрещах поверта з нiмецького полону дядькiв Василь. Вечiр. У
свiтлицi на комiнку блима маленька нафтова лампочка. На лавах куня
кiлька сусiдiв, що зiйшлися "посидiти", полаяти погоду, оповiсти, хто де
помер на iспанку, згадати Петлюру. Переговорили все i замовкли. Одарка
сидить на печi, лисей пiд буга м на тапчанi "пiдбива " мотузом постiл.
Йому зовсiм нiчого не видно, але свою роботу вiн зна , i пальцi зовсiм
добре замiняють очi. Вiн виводить пiд носом якусь стару протяжну пiсню...
У кухнi зовсiм темно, тiльки маленька смужка кволого свiтла
продира ться через напiввiдчинену половинку дверей.
Сiннi дверi рипнули i хтось увiйшов до кухнi. Всi пiднiмають голови.
Володько вста зi стiльчика, що сто©ть перед горiючою грубкою, i вiдхиля
дверi. З темноти виступа Василь.
- Добрий вечiр вам! - каже вiн повiльною мiшаною мовою. Вимовив i
сто©ть, огляда ться, нiби хоче отямитися, куди вiн попав. Маленька
хвилинка тишi. З тапчана вста лисей. З лав зводяться сусiди. З печi
злазить Одарка. Очi в не© великi, здивованi. Вираз нiби переляканий.
Палажки нема дома. Вона десь вийшла, може, до Харитини.
- Василю!
Це вирива ться майже одночасно в усiх присутнiх... Боже! Василь! З
нiмецького "пл ну" вернувся. Нiхто не вiрив, що живий. Так. Вiн живий, але
вiн ледве трима ться на тонких, мов патики, ногах у черевиках та обмотках.
На ньому чорна по колiна "шинеля" з жовтим нарукавником на лiвому рукавi.
Щоки повпадали, вiд чого вип'явся наперед великий, злегка горбатий нiс.
Пiд носом великi вуса.
Обiйми. Одарка плаче. Ну, ну... Чого? Вiн же вернувся. Не було i
вернувся. Чотири роки не було. Ходив далекими дорогами, чужими краями,
страждав, а ось живий вернувся i знов у рiднiй хатi, серед рiдних людей.
Зняв чорну "капоту", сiв на лавi, опер довгi висохлi руки на колiна i
дивиться глибоким зором по стiнах, по стелi, по долiвцi.
- Знов дома,- проговорив.- Часом навiть не вiрилося, що буду тут...- I
повiв широкою плиткою долонею перед собою.- Був у Остпройсен. Схiднiй
Прусi©...- добавив.
Одарка, мов задубiла, сто©ть перед ним, лисей опритомив ©© - давай
йому ©сти!.. Чого ж ти!..
- Охляв,каже Василь.- Три тижнi в дорозi. По станцiях повно народу.
Тьху!.. У Гомелi два тижнi в "лазаретi" пролежав. Тиф. Недавно встав.
Трудно. Зi Здолбунова, коли б не пiдвiз отой... Вже й забув... Зi
Шинковцiв один... Мабуть, не дiйшов би... Да.
Одарка смажить нашвидку я шню. Василь роззува поволi черевики,
розмоту отбмотки. Кожну рiч обережно i байдуже бере довгими бiлими
пальцями i склада купкою на боцi.
- Все вошиве. На станцiях без перерви сунуть. Зi Сибiру, з Германi©...
Туди й назад. Валить народ. Отак клякне десь коло куба з кип'ятком i
лежить, як стерво.
Розмотав з нiг промоченi ганчiрки, стягнув протоптанi вовнянi панчохи,
виглянули бiлi, кiстлявi, з довгими покоцюрбленими пальцями, ноги. Одарка
цебричок тепло© води пiднесла. Василь ми ноги, всi дивляться на нього.
Володько слiдку за кожним його рухом. Вiн не може погодитися з думкою, що
це Василь. Веселий, радiсний Василь, якого вiн так любив, якого стiльки
разiв згадував. Життя, видно, не проста рiч. Зiмне, зiбга тебе, видушить
iз тебе форму, яку захоче, i все...
Ось Василь помився, пiшов у кухню, передягнувся у чисте сво . На столi
чека на нього ©жа.
- Ви менi, мамо, не давайте такого одразу. Це тлусте,- каже вiн,
дивлячись на я шню, на смажену ковбасу.
- Ну а що ж? Що ти хочеш? Я думала як найлiпше...
- Дайте менi молока...
- Молока? Боже мiй! То ж нi одна корова тепер не до©ться. Сиру хiба
солоного, масла...
Одарка побiгла до комори за сиром i маслом. Прийшла Палажка. Побачила
Василя i залилася сльозами. лисей знов одвернувся... На очi набiгають
сльозинки радостi, i вiн сам не зна , що казати.
- Ферштеген зi дойч? - чомусь вставив якийсь мудрагель зi сусiдiв.
- Я, я! - хита Василь головою.- Яволь!..
- Ах, кiчкiне! Сусунате мутелi,- бурмоче лисей.- Ах, май лiбер гот! -
Вiн тепер знов ма сина. Пропадав i знайшовся. Був мертвий i воскрес. I як
не радiти, як не витирати шорстким кулаком мокрих очей i, не знаходячи
справжнiх слiв, як не бурмотiти хоч чужi, незнайомi, в яких так само
та©ться i блищить велика радiсть, як у кам'янiй рiнi ховаються й блищать
зернинки щирого золота.
Днiв цих не забудуть нiколи. Вони нагадують дивну книгу, писану великим
мрiйником.
Зима лагiдна i небезпечна, мов тигриця. Вiтер заходу несе теплi хвилi,
топить снiг. Льодовi фреидлi звисають пiд стрiхами там, де хороняться
пучечки червоних китяг калини "прялкам на слину".
З пiвночi чутки йдуть. Там десь петлюрiвцi курiнями, полками засипали
станцi©. Звiдтiль прибувають матроси, що прагнуть великих чинiв, промов,
походiв... Село нi. Село бажа землi та "твердо© влади". Осточортiла вже
ота западенна "слабода". Хоч i можна даремно рубати лiс, дiлити панський
лан, зате порядку нiякого. Карбованцi пiшли. "Осиковi" папiрцi, а
"микола вки" купами трухлявiють за образом, i не зна ш, чи ховати далi, чи
викинуть... Був Нiколка, знав чоловiк, що хтось над тобою ... Хтось
чату , стрим робить. А тепер чортзна-що. Нi Бога, нi царя. "Послушанi й
почот" все тобi отак - тьху!.. Хал ра зна - що...
Бувало, приказ... Висить тобi бамага - номер, орел, печать... Чу ш, що
уряд з тобою говорить, що тверда власть, хоч шапку з голови далой! А то:
товаришi селяни! Громадяни!.. Сповнiть ваш обов'язок! - В'язало б тебе,
недуга в твою м', до банти!...
В недiлю на церковнiй та монастирських брамах появляються оголошення.
"Товаришi с лян ! Петлюра зi сво©ми радами не встановля настоящого
режиму. Вiн несе безвладдя, бандитизм, непорядки. Права селян i робiтникiв
загроженi, бо до влади знов приходять рiзнi пам щикi й капiталiсти. Далой
з пам щицькими та капiталiстичними акулами. Заклика мо вас усiх з оружi м
в руках встати для захисту народу. Хай живе соцiялiстична радянська
республiка!.."
Пiдписаний народнiй повстанчий комiтет села Дерманя.
Заклик цей, мов блискавка, пролунав селом. Заповiдають мiтинг. Лави
сiрих шинель заливають площу коло Яна. Виступають оратори. "Петлюра
самозванець об дiнiлся с галiчанамi, австрiйцамi, н мцамi. Он продайот наш
народ в капiталiстiческую кабалу... Далой Петлюру!.."
- Далой! Далоой!..
Камiняка дивиться люто на юрбу. Матроська його шапчина збилась назад.
Чоло всiяв пiт. Вiн обiця пiдняти Дермань, повiт, цiлу Волинь. Вiн поведе
народ визволяти Укра©ну, встановить порядок, спокiй.
Перший похiд на Здолбунiв. Там на станцi© цiла "батарея" гармат,
скорострiли i навiть три лiтаки.
Дермань готу ться до повстання.
Он той двоповерховий будинок, що зветься "корпус"-ом, живе вдень i
вночi. Там трiскотать "Адлер", там дзвонить дзвiнок телефону. Кабель його
пролiз через вiкно, в' ться мiж гiллям слив i десь зника .
У штабi Сергiй Корнiйчук. Там i Камiняка. Не ©сть, не спить, лиш курить
цигарку за цигаркою, жу мiцними зубами папiросницю. Барва його обличчя
нагаду барву шинки. Чоло зрiзане пругами випнутих жил i зморщок. На
попрузi два нагани.
Зi Здолбунова прибув Комаров. Куций, барчистий обрубок у соляному
овечому кожушку. Очi сiрi й гострi. Неголена щетина бороди вiдлива
золотом. Пiд носом "фузики", нiби повбиванi...
Жижлик Гнатюк у галiфе, мов аероплани, в хромових чоботях. На френчi
слiди "пагонiв". Весь чорний, мов баняк. Наолi на голова розсiчена рiвним
бiлим продiлом, а очi, мов двi шротини.
Це штаб. Це своя "тверда власть" республiки Дермань. Коло корпусу
щоденно юрби ©© громадян. Сходяться, зносять зброю, харчi, шикуються в
роти, батальйони. З околичних сiл прибувають вiддiли, при днуються.
На перший день великого посту армiя дермансько© республiки виступа в
переможний похiд. Перша мета здобуття Здолбунова. Завтра Дермань покаже,
що варта сила його в захистi здобуткiв Велико© Революцi©, Вiн запише себе
в iсторiю тривким чином...
На семiнарському подвiр'© шикуються батальйони.
- Смiррнааа! Равн нi напррава! Смiрна!.. На крраул!..
Обвiшений наганами, у матроському бушлатi, Камiняка огляда хоробру
революцiйну армiю. Вiйсько муром сто©ть i проводить зором свого вождя.
Промова, наказ. Сурмач сурмить "вiльно" i розхiд.
Останнiй день масляно©. У монастирi бамка дзвiн, правиться перша
постова вечiрня. Але церква порожня. Все там, у вирi революцi©. Нiч
надходить. Ясна зоряна з приморозком нiч. До штабу прилiта вiстка, що до
Будаража прибув вiддiл кiнних петлюрiвцiв. Командуючий збройними силами
республiки Дерманя негайно засила вiддiл вiйська для лiквiдацi©
противника, що мав смiлiсть зайти на терен республiки. Над ранок геро©
вертаються переможцями. Вiсiм петлюрiвцiв попало ©м у полон з кiньми,
шаблями, сiдлами, добрими кожушками та чобiтьми. На першому поверсi
корпусу замкнули полонених. Конi, чоботи й кожушки пiшли у "строй". Це
перша кiнна сила республiки.
Другий день - день виступу. Сурма склика усiх громадян на майдан пiд
монастир. Армiя у зборi. В саду закопанi казани, в яких вариться обiд.
Нагода хотiла, щоб у той час мiзоцький жидок Янкель купив пару ялiвок i
вiв ©х попри табiр революцiйних сил. Варта затримала Янкеля та повiдомила
про це уряд республiки. Той не завагався виявити цiлу велич сво © влади.
Iменем революцiйного командування обидвi Янкелевi ялiвки беззастережно
мандрують у казани армi©, а Янкель дiста "талон" з печатями i пiдписами
до скарбу велико© республiки.
В полудень з високо© дзвiницi сурмач сурмить "призив". Усi, хто ,
хоч-не-хоч мусять кинути батькiв, жiнок i дiтей та пожертвувати себе для
великого дiла.
Не минуло це й лисе вого Василя, Вiн уже поправився i мусить також
вiдiйти. Одарка з Палажкою витирають мокрi очi...
- Тiльки що, люди мо©, прилiз... Ледь живий був... Ще не огрiвся, не
обувся i знов.
Нема часу. Там вiйсько шику ться в лави для виступу. На лiквiдованих
конях гарцю начальство й розвiдка. Комаров наперед подався до Здовбицi
пiдготовляти грунт. Там чека на нього любка його - жiночка. Вона, мабуть,
i не зна , що коханий ©© зненацька президентом республiки став.
Надвечiр востанн стали перед корпусом батальйони. Половина без збро©.
Нiчого. Прийдуть, побачать i переможуть. Буде зброя. Там гарматна батарiя,
лiтаки, скорострiли.
- Поротно! Смiррна! С п снямi шагом мааррш!
- Раз-два-три! Л вой! Л вой!..
Гримнула перша озбро на рота. Хитаються сiрi шапки, хитаються рушницi
на смiрно, разом з помахом рук...
За нею друга рота, третя!.. Кожна пiсню виводить, ноги самi вибивають
крок, а за ротами юрби дiтей, дiвчат. Позаду два вози i пара кiннотникiв.
Пiзно вечором верта ться Володько до дому. Цiлий день сторчав коло
монастиря, придивлявся до всього, що дiялось на його очах. Спочатку навiть
захопився рухом, гармидером. Повно народу, гутiрки, промови. I аж вечором,
коли йшов додому, на нього сходить незрозумiлий острах за наслiдки всього,
що власними очима бачив сьогоднi.
Острах побiльшу ться дома. У хатi тихо i сумно. На комiнку, як
звичайно, свiтиться маленька лампочка. Коло печi на стiльцi сидить лисей
i чита якусь книжку. Одарка лежить на печi, Палажка десь пiшла.
Лампочка да дуже мало свiтла i куцозорий лисей трима книжку обома
руками пiд самим носом. Почувши Володька, вiн пiдводить голову i пита :
- Ну що? Пiшли?
- Пiшли,вiдповiда понуро Володько i ходить по хатi.
- А нашого не бачив? - пита Одарка.- Ми вже вечеряли. Отам картоплi в
горщику й огiрки з олi м,- дода ...
- Бачив,каже Володько.- Скиданець на конi... Пiшли всi, а половина з
них без "вiнтовок". Чорт ©х зна , що вони там робитимуть...
Володько бере картоплю, огiрки i ©сть. Одразу видно, що настав великий
пiст. Одарка суворо притриму ться постiв.
- А я от тут сиджу i читаю,- каже лисей.- Взяв у Iванового Захара оцю
книгу. Iсторiя... Ото, як то воно, рiзун його матерi, i колись те саме
було.
- Так,- каже Володько.- I колись нашi на наших походами ходили, билися,
нищились.
лисей приклада носа до само© книги i вголос прочиту :
"i всi городи, i всi села, i весь люд хрещений, що назива себе
русо-укра©нським, вста , як один муж, для захисту краю сво©х батькiв i
дiдiв. Ворог не видержав велико© сили i побiг. Шлях уступу його вкрився
трупом, на котрiм виросла i розцвiла воля переможцiв".
"Здавалось, треба тiльки прикласти рук i розуму, щоби на ру©нах
звiльнено© батьковщини будувати й закрiпляти силу й потужнiсть свою. Так
нi. Воля слiпила очi, п'янила розум. Надто довго предки нашi несли ярмо
неволi, щоби, визволившися, втримати присутнiсть розважностi та рiвноваги.
Всi стали, як були числом у сотнi тисяч, панами. I не один не хотiв
признати зверхностi другого. Що вiн менi? - казав перший. Вiн так само
говорить, як я, так само одяга ться, як я, так само молиться, як я... I
чому я маю коритися йому? Другий казав: вiн не нi князь, нi во вода, анi
пан великий. Його iм'я таке ж просте i зрозумiле, як мо . Як може бути вiн
зверхником мо©м? Були й iншi голоси. Вони подiбнi на цi, що я сказав вам.
Всi зворохобилися... Встав брат проти брата i вбив один другого пiдступною
кулею. I як холодний лик мiсяця з плямою вiчно© ганьби перед цiлим миром
сто©ть, так холоднi тепер серця мертвих братiв, що лежать на землi. Нiхто
не сказав ©м: брати! Вас родила одна мати i старший хай буде старшим, а
молодший його опорою. Брати! Вчините ганьбу велику, коли станете один
проти другого з пiною лютi на устах i вогнем зненавиди в очах. Ви
прохромитесь на вашi списи i ворог лютий реготатиме над вашими кiстками".
Володько переста жувати i слуха . Якi правдивi слова. Де взялися вони
тут, якраз цього вечора? лисей зупинився. Володько пита :
- А де ви взяли цю книжку?
- Кажу ж - Захар принiс... Прийшов, i ми посперечалися. Я одно, вiн
друге. Ну, каже. Принесу вам, каже, iсторiю. Пiшов i з монастиря принiс.
По короткiй перервi лисей пристрасно спльову i кива головою. Вiн,
видно, сам собою невдоволений. Пiсля без нiяких передмов висловлю
продовження сво © прикро© думи вголос:
- А який чорт зна , що ми не рускi, а укра©нцi?.. Я за руского царя
воював, чин носив, татарами командував. Дiд наш польських харцизяк, що
збунтувалися, по лiсах косою витинав... Звiдки я мав знати, що син мiй ма
за Укра©ну встати? Га? Що, я Бог чи пророк? Правильно! Ми ось бунту мо!
Може, там i яка власть, що дума добре, а хто ©© в нас бачив чи зна ?
Чому нiхто не покажеться, не скаже: народе, чорте, бiсе, чи як там!.. Так
i так. Ми от, мовляв, задумали царя i Росiю збурити, а на ©х мiсце Укра©ну
встановити. А пiсля розкажи все честь честю про ту саму Укра©ну. Кожний, i
такий i сякий, мусить знати, за що воювать ма . А не отак на
галай-балай...У кра©на! Укра©на! А яка Укра©на, що за Укра©на, звiдки
Укра©на!? Здраствуйте вам... Ось ми за Укра©ну, мовляв. Добро пожалувати,
будьте з нами, бо ми так само говоримо, як i ви... Мало хто сьогоднi не
так само, як ми, говорить... Н , н ... Це ще не все.
А от iз цi © книжки видно: царi й королi гризлися за нашi землi, а ми
©м помагали. От i так. Але царство наше, царство руске знали ми всi i в
душi носили його. Осьдечки Хмельницький Богдан до царя московського
царство руске прилучив i я сам у Ки вi бачив його пам'ятник. На баскому
конi, нiби на небо виплигнути хоче... I на пам'ятнику виховано:
" диная недiлимая Росiя". От що... А я ще, як в Якутському полку
старшим унтер-официром служив, не раз бачив: не дино недiлимая. Кацапи
були кацапами. Ми хахли - хахлами. Татари, яких я сам учив, татарами. I
раз Хмельницький управляв нашим кра м, значить, вiн був наш князь рускiй,
що до Московщини зi союзом пiшов. От як... I Московщина, як з цi © книги
бачу, союз зламала, землю нашу в пустиню обернула, iм'я наше собi
присво©ла, а нас назвала хахлами - значить, кiнець. Значить, нема бiльше
дружби. Значить, ти менi, а я тобi вороги смертельнi i нiчого нам не
поможе, хiба брань войскова!
А за той час, потайки вiд народу, край наш Укра©ною став. Хто знав про
це? Спiвали ми: повiй вiтре на Укра©ну... Але то десь там далеко земля та
лежала... Так звалась вона. Сьогоднi, видно, все так звати хочуть. От
як... А власть укра©нська, може, зараз i в Ки вi... Але в нас нi... У
нас ще Росiя. Нiхто у нас не пройнявся Укра©ною, тому i не диво, що ми
бунту мо. Хай би не боялися нас, а прислали якого оратора i все... Хiба ти
не бачив, скiльки книжок розкидали мiж людьми отi-о, що революцiю
повели... А що ж укра©нцi? Чому нiчого нема?..
- ,- каже Володько.- Он i Захар зна . У семiнарi© "Просвiту" роблять.
Хуру книжок привезли...
- Мало! - рiзко i твердо заявля лисей.- На Дермань не хуру, а сто хур
треба. У кожну хату. Хай не пожалують грошей. Осики хватить на папiр, а
книжка хоч чорта впече. Та й не одна книжка. Живе слово повиннi мiж люд
пустити. Скажiм, хто не зна читати... А такi,- взяв книжку i скурив. А
живе слово всiх сягне. Чому Петлюра цього не робить?..
- Сам вiн усього не може робити. Стiльки мiст, стiльки сiл,- пробу
захищати Петлюру Володько.
- То... Хм... Сам. Сам нi. Наказ треба дати. Послати когось. Мало
горла©в?
Дивним став лисей. Вiн нiби сам на себе сердиться. Книжку цупко трима
у правiй руцi. Вiн сердиться, що все так нiби просто, а нiхто як слiд не
зробить. Чому, мовляв, нема нiде чоловiка. Сказав так i так.
Не бере цi © ночi сон. Усi знають, що дi ться сьогоднi на свiтi.
Володько довго вичiку , поки дядько пiде спати, щоби скористати з його
та мничо© книжки. Нарештi до справи втруча ться Одарка. Вона сердиться:
Старе дупло, а вiчно з отими книжками носиться. I нащо воно тобi?..
Хоч це вiдноситься до лисея, але ж йому не догаря , бо це не первина.
Як розтолку ш "©й", що значить книжка? Де таке слово? Чи ж зрозумi
вона, сухенька, оточена клопотами, горшками, кумами жiнка, що поза тим
iсну величний свiт - вширiнь, вдовжiнь, взад i вперед, на безлiч вiкiв i
верстов... Що в тому свiтi живуть люди... I люди творять iсторiю, вбрану
ось у цю купку пов'язаного паперу. Вiзьмеш його, пiднесеш пiд нiс i твiй
короткий погляд ста безконечно довгим. I вiдкрива ться перед ним страшна
картина, подiбна на страшний суд. I чу шся ти великим судi ю з насупленими
бровами, бо серце тво болить - чому так, а не так, сталося? Береш вагу,
кладеш на терези добро i зло й бачиш безлiч зла i так мало добра. I
дума ш: нi. Далi так не смi бути. Моя мудрiсть - велика мудрiсть. Я
зроблю так, як сам Бог хоче. Перед мо©ми очима тисяча помилок, якi я
розумiю, вiдчуваю i якi напевно тепер обмину. Предки! Я болiю вашими
хибами, але я благословлю вашу вiдвагу, з якою ви ©х робили, щоби показати
менi, як ©х обминути.
лисей дума . Пiсля кладе книжку i виходить надвiр. Поки вернувся,
Володько вже заволодiв книжкою, вiдхилив першу завiсу до входу ©© великого
свiту i захлинувся ним. Увiйшов лисей. Постояв коло Володька, а пiсля
каже:
- А зна ш... Коли вони збиралися, сам радiв. Треба ж нам твердо© влади.
А ось тепер. Вийшов, зна ш, надвiр, щоби послухати на Здолбунiв... Чорна
нiч i тихо. Шкода, що вони пiшли туди. Вони ж пiшли, щоби покласти на наше
село i на наш люд вiчну пляму ганьби... А хiба ж це справедливо?.. А хiба
ж наше село не лiпше зi всiх сiл, що навколо? I як то так?
Цi питання заскочили Володька, Як на них вiдповiсти? Вiн подумав i
сказав:
- Може, то тому, що тут стрiлося двi сили. Сила порядку i сила
непорядку. Сила непорядку взяла верх. А зрештою, хто зна . Отi матроси...
Самi ж ви сказали, що Сергiй все зна , бо вiн усе бачив. Вiн бачив
хтозна-що. Вiн усе торочить про Л нiна i Маркса. Ви ж чули. А хiба ж наше
село це потребу ? Село хотiло твердо© влади... Правда ж? А Камiняка з
Корнiйчуком Маркса. Дурнi дурних пiзнали i пiшли валити Петлюру. А
Петлюра... Хто зна , хто вiн... Але, що вiн не помiщик, це вiдомо. Вiн за
Укра©ну i все...
- Бо вiн сам винен... Сам i бiльш нiчого. Я це казав, кажу й казатиму!
- сердито з притиском зазначив лисей.- Раз берешся за дiло, то роби так,
щоби пальцi тво© на всьому видно було. Щоб усi чули, що ти господар. З
нашим народом усе можна зробити, але треба руки... Хiба не зна ш, як твiй
батько перебирався до Тилявки. Поки давав попуст - все розповзалось. А
взяв у жменю вiжки, закрутив на п'ястук i по©хав. От як треба.
Пiсля цього лисей ще раз сердито спльову i вiдходить до кухнi, де пiд
буга м кладеться. Але спати не спить. Чути, як переверта ться з боку на
бiк, щось бурмоче пiд нiс, ла ться.
А Володько пiшов у книгу. До нього заговорив його вiчний голос, голос
бажання знати. Кожна картка це ступ у невiдоме. Вiн чита i бачить перед
собою стару Укра©ну. Степи, луги, пралiси, дикi трави. Це рай, повний
звiра всякого, повний меду i квiтiв запашних. I ходить у тому пралiсi
чоловiк, що зветься козак. У очах його далечiнь, за якою не бачить того,
що перед ним. А коли гляне в землю - забува , що, крiм цi © плямки, на
якiй спинилось око його, iсну великий мир навкруги.
Нiхто не взяв козака за свого i нiхто не випустив його з рук сво©х. I
так тягнулось лiт триста.