Самчук У.. Волинь

©х пiд село й раптом на мiсцi обернулись. Тi оглянулись, а вони самi. Ми
дiгнали ©х, i кiлькох так i лишили на мiсцi. Мабуть, i ще лежать.
- Ах, чорт бери! - обтирав Антiн закривавленою рукою з носа кров, що
весь час сочилась йому з чола.
- Ну, ми ©м цього не подару м,- додав Йон.- Ми ©м ще покажемо, де раки
зимують. А все Iлько, нас так мало. I де вiн в чорта подiвся? По цiлому
селi шукали. Як у землю...
- Хо-хо-хо! - зареготав Кiндрат.- Iлько був з нами.
- Де? - запитали всi разом i наставили вуха. Володько, Сергiй i Никон
сидiли спокiйно коло мисника й тiльки посмiхалися.
- Е, де! - говорив Кiндрат.- I вас, чортяк, треба б туди повести.
- Володько завiв? Так? - питав Антiн.- А нам нiчого не сказав.
- Ти ж не зна ш ще, де,- казав далi Кiндрат.- Можливо, тебе туди й
гаком не затягнув би. Ми були не на весiллi й не в Башкiвцях. Ми були на
вiчу, у Крем'янцi. А ось тут паперiв нанесли. Берiть всi й читайте.
Розумi те? Але не курiть. Двадцять другого вибори. Всi, щоб вас сам чорт
куди iнше тягнув, мусите на ось це число голосувати й батькiв та мамiв
сво©х на це пiдбити! А козака не слухати. Да чарку - пий, а каже що -
мовчи та сво дiло роби. Ось тут наше число, й усi ма мо на нього в другу
недiлю голосувати. Кожний ма одну купу оцих паперiв помiж сво©х сусiдiв
рознести.
- Зна те що, хлопцi? - вмiщався до цього й Володько.- Менше тiльки
говорiть, хто вам то давав. Особливо не дуже перед Габелем та козаком
вiдчиняйте губу. Питатиме хто: дiстав i все. А тобi що?
- Правильно! - хрипiв вiд напруження Кiндрат. Йому вже й в горлi
висохло, i випити вiн хотiв, i закурити не мав чого. Але терпiв, говорив,
розмахував сво©ми довгими руками, хвилювався.
- А кому що до того, що мiж нами робиться? - кинув котрийсь мiж
хлопцями.- Ми ми, а iншi хай собi по-сво му.
- Ех, там i говорили! - кинув ще Кiндрат, сiдаючи коло столу. Всi
звернули на нього очi.- А комендант! - добавив по хвилi... - Нi! - мотнув
головою.- Не забуду! ©й-бо не забуду! - А ще по короткiй перервi додав: -
А пiсню ту навчитись мушу! Хай тут що, а мушу!
Решта хлопцiв не розумiли, що вiн там говорить, але розумiли, що коли
вже Кiндрат чимсь захопивсь, значить, то варте уваги кожного.
- Володьку! Спiвай! - кричав по часi Кiндрат i зiрвався зо свого
мiсця.- Спiвай!.. - I вiн сам затягнув хриплим, порваним голосом...
- Нi, Кiндрате! - говорив спокiйно Володько.- Не тепер. Не тепер! Iншим
разом.
Пiзно вночi розiйшлися. Володько пiшов додому також. З ним iшов Антiн.
Говорили дорогою про рiзнi речi, а коли мали бiля Гершка розходитись,
Антiн сказав:
- За тобою сьогоднi питала Ганка.
- Так? - проговорив Володько, розпрощався й пiшов далi. Думав про
Ганку, але одночасно пригадував собi ту, що зустрiв на весiллi, ©© великi
карi очi, ©© червонi уста... Не мiг забути за них, але був утомлений,
розбитий. Хотiлося скорше дотягнутися до якогось свого мiсця, десь там
схилитися, й заснути.


Прокинувся пiзно. Соромно було ввiйти до хати. Боявся, що зустрiне
батька, i не знав, що ма йому сказати. Але батька не було нi в хатi, нi
на подвiр'©, анi в полi. Ще раненько вiн вiд'©хав з Хведотом до млина. У
хатi була сама мати, а Василинка була в школi.
- А де батько? - запитав Володько.
- До млина по©хав. Зовсiм не було муки. Чекав, чекав, поки ти не
прийдеш, i не дочекався. По©хав з Хведотом. Вчора цiлий день ходив по
полю. Вiн нiчого про тебе не згаду , але як дивиться. Як вiн дивиться...
Боже, як вiн дивиться! Скiльки-то вiн побiга по тих полях, по скибах.
Скiльки вiн пополiта там. Так все те любить, так страшно любить. Для
нього то все, що найкращого. Чому ти не хочеш його трохи змiнити? Вчора
кажу; та посидь трохи дома. Чого бiга ш? Чого? Ось, каже, поля мо©, як
пустка. Лежать, а господаря нема. Нема кому ©х передати, каже. Нащо цiле
життя дерся, як той останнiй каторжник? Так страшно, сину, нарiкав, що
Господи.
- Що ж я можу зробити? Що я поможу? - сказав Володько.
- Що? Хiба не зна ш, що? Ти вже дорослий. Батько твiй у тво© роки
женився. Земля , господарство... Все ма мо. А пiдросте Хведот, вiддамо
його в приймаки. А господаря треба. Вiн старий, а не так старий, як
недужий. Нi одно© здорово© кiсточки не ма . Подивися, як вiн рано
зводиться... Я ось також ледве руками ворушу. I я помiчницю потребую...
Василина? Що вона. Мале ще, дитина. Правда, рветься воно до всього,
кида ться на працю, але воно ж мале... Аж страх бере, коли воно набере отi
повнi вiдриська води й несе... А ти все ходиш, все ходиш... Ось десь там
вийдеш, а менi вже й туркають у вуха: а вiн там. А вiн те робить. А вiн за
тою бiга ... Кажуть, он ти цiлу нiч на весiллi гуляв та пив. Чи правда те?
Та менi краще нiж у серце, нiж слухати про тебе таке.
Володько мовчки ©в i слухав. Настя вичитувала сво горе, дивилась на
сина благальним поглядом, а коли вже не мала бiльше слiв, стулила щiльно
тонкi, сухi уста й чекала, що скаже вiн. Володько довго не знайшов слiв
для вiдповiдi, I аж коли скiнчив снiданок i мав вiдiйти з хати, спокiйно й
байдуже промовив:
- Нi, мамо! Господарем я не буду.
- А чим будеш? - пiднесла голос Настя.- Жебраком? Пiдеш у свiт? Сво
кинеш, а пiдеш тулятись по чужому? Що? А для кого то батько цiле життя
тягнув, як вiл? Для кого?
- Не знаю, для кого. Для мене нi. Я того не потребую. Пiду у свiт,
знайду для себе роботу.
Цi слова вдарили Настю, мов грiм. Не знала, що сказати, й безнадiйно
стояла, опершись на комин. Володьковi стало ©© шкода. Пiдступив до не©.
- Мамо, Не дивуйтеся, що так кажу. Батько знають сво , я сво . Я не
хочу так жити, як жили ви, як жили батько, як жили мо© дiди. Не хочу. Хочу
жити краще. Не хочу сiяти й орати. Хочу щось iнше робити. Не хочу
заграбатись тут на трьох десятинах i починати каторгу спочатку...
- А що будеш, дитино, робити? Куди пiдеш?
- Щось буду. Знайду мiсце. Свiт великий. Пiду до мiста.
- Але всi панами не можуть бути. Хтось мусить i свинi пасти.
- Для свиней свинопаси. Хто для чого родився. Але я не для свиней.
Пiсля того Володько вийшов надвiр. Не знав, за що взятись. Все, на що
падав його погляд, здавалось йому чужим. Обiйшов цiле подвiр'я. Ось
дровiтня. Купа грабових полiн. Одно з них, сучкувате й раз коло разу
порубане, лежить на землi. На ньому рубають дрова, й через те воно
порубане й через те майже наполовину вгрузле в землю. Ось i сокира сто©ть
сперта на полiно. Володько пiзнав ту сокиру. О, вона знайома йому. Це
стара, давня батькова сокира. Ось як ©© старе, вичовгане долонею топорище.
Воно аж жовте, зда ться, вигризене. Це вичовгали його батьковi руки,
батьковi мозолi. Скiльки разiв тримали вони його, скiльки разiв махнули
цi ю тяжечою, старою сокирою...
Пiсля Володько поклав сокиру на ©© мiсце, але вже, куди не подивився,
скрiзь щось побачив, чого ранiше майже не зауважував, а що тепер само
лiзло у вiчi. Скрiзь щось з батькового знаряддя. Все таке ж, як сокира,
старе, тяжке й вичовгане. Он пiд стрiхою свининця кiлька старих кiс. Деякi
вже давно стирчать там, нiхто ©х не вжива бiльше, але вони все-таки
зберiгаються. Хто зна, вiдколи вже вони iснують на цьому свiтi. У деяких
навiть повiдпадали кульки. У тих, що кульки ще держаться, вони також
повичовгуванi, як те топорище. Старi батькiвськi речi.
Он пiд брамою сто©ть перевернутий плуг. Старi, почорнiлi, залiзнi
чепiги, старий дерев'яний градiль, старi колiщата. Ручки чепiг так само
повичовгуванi та ледве держаться на сво©х мiсцях. I плуг старий, ще з тих
часiв, коли Володько бiгав по полях i лугах Лебедщини. Перемiнили тiльки
кiлька разiв плиту, лемiш, а плуг все служив без змiни. I тут, i там...
Куди не глянеш... Ось дильована клуня. Кожний диль[21] вирiзаний чи
обтесаний батьковими руками. Частокiл, живоплiт, садок. Чепурнi, яблуньки
стоять рядочком i скидають решту зiржавiлого листя. Хто ©х принiс сюди?
Хто покопав ямки? Хто садив? Хто прив'язував ©х до кiлкiв, щоб не вихитав
вiтер? Хто обчищав, обкопував, пiдливав? Вiн. Батько. Батько все нiс на
сво©х плечах, все тягнув сво©ми руками, все обiйшов сво©ми ногами. Цiлi
роки, десятки рокiв, пiвстолiття. Тягнув, рвав, тремтiв над кожним зерном.
А чи для себе?
Нi. Це не для себе робив. Сам вiн не ма нiчого й не потребу нiчого.
Он його кут у клунi. Оберемок соломи, тверда, напхана сiном подущина й
старий кожух. Тут, коли приходить нiч, склада на вiдпочинок сво© костi.
Не любить м'якого, вигiдного. Сам твердий, цiле життя мав тверде, через те
й голову на твердому любив схиляти. Так i дiтям казав...
Ось вбитий у диль старий зуб з борони. На ньому висять старi батьковi
одяги. Ватовий пiджак з рукавами, що приняли форму батькових рук. Такi
самi штани... Ось i стара, порепана, зсохла батькова попруга. Володько
добре тямить ©©. Багато рокiв минуло, попруга зсохлась, порепалась, але
Володько пам'ята ©© ще з часiв, коли була нова, тверда й гнучка.
Пам'ята , як свою сувору, тверду вчительку. Взяв у руки, потримав...
Бiдна, стара попруга! Нiхто вже не користу ться тво ю силою. Стара
батькова попруга...
Пiсля Володько змiнив на постелi солому. Викидав збиту мерву, а принiс
i настелив свiжо©. Витряс рядно, кожуха. Напхав до подушки м'якого,
свiжого сiна. Все поклав на сво му мiсцi... Пiсля дивився, що б мiг ще
зробити батьковi. Але нiчого зробити не мiг. Так, нiби батько навмисне не
хотiв вiд нього нiчого. Все, зда ться, казало йому: бери! Бери ось цiпа,
молоти. Машина он сто©ть. Бери ©©, це тво . Садок, поля. Бери! Тво це...
Тво , Володьку! Все аж руки до нього простяга , просить. Нi, нi! Володько
не чу того голосу, а хоч чу , закрива вуха. Не хочу, не можу. У всьому
чу дух батька, дух дiдiв. На всьому лежить ©х знак. Довгi, довгi
поколiння, що вiдходять у безвiсть минулого... Безславнi, страшнi роди й
поколiння. Рабство, рабство й рабство... Коса, серп i рало. Нагнута вiчно
спина й схилена голова. Праця, пiт i смерть у муках. Нiма безмовнiсть,
страх перед всiм. Безправнiсть, погорда, сваволя. О, ви мо© далекi
поколiння! О, ви батьки й дiди мо©! Ви всi тут коло мене. Бачу вас i чую
вашi скарги, болi. Чую ваш бiль i вашi скорботи. Беру ©х на себе й пiду з
ними на суд, але тут вже не зостанусь... Прощайте! Не кличте мене даремно!
Прощайте навiк! Нi, нi! Не кричiть! Не послухаю!
Володько вийшов у поле й пiшов межею до Угорщини. Вiтер вiяв, сяло
сонце, синiло небо. Розлягався синiй, далекий простiр. Га© й лiси облитi
золотом. Поля, мов озера топленого залiза. Купаються у них листочки,
скиба, мов хвиля бiжить кудись. Вiтер дзвенить, мов дика струна. Тисяча
осiннiх скрипок там i тут виграють. Оберта ться все навкруги, коло сонця,
коло Володька, коло батькiвського грунту, що стелиться ось пiд ногами, мов
покiрний раб. Топчись по ньому досхочу. Край його, рiж його, бери його!
Мовчатиме в нiмiй покорi... Ах, ви лани мо©! Ах, ви мо© болючi! Це ви
вмовляли мо©х дiдiв бути такими. Це ви, лани мо©! Ану пройдуся ще по вас
уздовж i поперек. Хочу, щоб кроки мо© вiдчули. Може, вiдчу те те, що йде
за мною... Га? Армiя йде там, вiйсько велике! Вгинайтесь i тремтiть, лани!
Майте, мов прапор бойовий! Ви - золото мо , ви - небо мо високе!
Поле лежало перед обличчям Володька, зоране, опоране, обведене дбайливо
межами. Ось рiвна, поскороджена рiлля. На нiй видно ще широкi батьковi
слiди. Оглянув ©х, змiряв оком, хотiв сам по них ступати, але слiди скоро
стратились. Нi. Далi треба йти по-сво му. Далi тратиться батькова стежка.
В цей час щось в собi вiдчув. Щось поворушилось в його душi й забринiло.
Почув в собi силу велику. Здавалось, у нього виросли крила - широкi, довгi
крила - i ось вiн махне ними, пiднiметься над полем... Все вище й вище
летiтиме над сво©ми полями, над сво©ми межами, над долинами та лiсами, над
борами та гаями... Боже, скiльки пiснi, скiльки радiсного крику, скiльки
сили та любовi у грудях. Ось розiрвуться вони вiд тi © нестримно© повенi,
серце вискочить, кров жива полл ться й оросить землю.
Володько пiшов швидко додому, знайшов шматок паперу й почав писати. По
короткому часi паперу стало мало. Знайшов ще шматок, але й цього не
вистало. Почав шукати ще й ще i писав, писав i писав. Почав з поспiхом
великими, нерiвними лiтерами, руки тремтiли, кров грала й припливала до
щiк, горiли очi... День тiкав, але вiн не бачив дня. Сонце заходило й
гасло, стелилась пiтьма, а Володько сидiв схилений, нервовий, розгорiлий.
Мати пiдходила до нього, дивилась, зiтхала й знову вiдходила. Боялась
торкнутися його, боялася заговорити з ним. Бачила, що дi ться з тим
парубком. Бачила його палаючi уста й його хворобливо блискучi очi.
I аж коли стемнiло зовсiм, Володько вiдiрвався вiд свого писання.
Оглянувся навкруги. Було чорно, нiмо, коло печi поралась мати, коло не©
Василина. Вузька, низька, закурена хатина. Розхитаний стiл, старi,
почорнiлi образи, мiцне лiжко, плита.
- Володьку! - проговорила мати.- Ти ж не обiдав.
- Ага! Так. Я не обiдав. Нi, нi! Я не хочу ©сти. Або нi. Дайте менi
щось...
Було щось там, стояло вiд самого полудня. Мати пiднесла йому, вiн
мовчки почав ©сти...
- Що ти, дитино, пишеш? - несмiло запитала вона.- I що з того буде?
- Про вас пишу, мамо! - сказав певно й майже весело Володько.
- Про мене? Що можна про мене писати? Кому я потрiбна? - казала вона.
Син, напевно, жарту . Вiн взагалi дивак, невдачник. Напевно, жарту .
- Як то кому? - кричав вже Володько.- Не кажiть так. Я хочу книгу про
вас написати. Про вас, про батька, про наше життя! А хiба ви нiщо? А хiба
ви не мати моя? А хiба ви мало попрацювали на цiй землi? А скiльки радiли,
скiльки слiз вилили, скiльки пережили? Хiба це нiщо? Нi, мамо! Про все це
напишу... А тi, що будуть колись, хай читають. Хай знають, що перед ними
також були нашi люди, i також жили, i також любили все на Божому свiтi. Я
хочу, щоб почалось нове життя. Щоб поколiння нашi не тратились, не
западали в землю, не зникали, мов худоба. Хочу лишити слiд, слово, музику,
барву. От що я хочу. Я хочу також розказати про свого батька. Хочу
полiчити його днi, його дiла. Хочу все покласти на папiр. З повiтря
виловити розсiянi звуки, з оцих предметiв зняти мiрку й описати... Все,
все мусить бути колись, що тепер. Щоб знали його й бачили... От, що я
хочу, мамо!
Настя дивилася на нього й думала: здурiв! Напевне здурiв. Господи,
Господи! Спаси, схорони. Заступись, Царице Небесна, поча©вська Мати Божа!
З ума зiйшов.
Володько встав, вийшов i не вернувся. Довго чекала його, але той не
прийшов.
- А вийди-но, дитино, за ним. Куди вiн побiг,- казала Настя Василинi. -
Хто зна, що з ним дi ться...
Перелякана Василинка побiгла на двiр, оббiгла все навкруги. Клуню,
повiтку, хлiв. Заглядала на горище.
- Володьку, Володьку! - гукала. Мало не плакала... Але вернулася до
хати.
- Нема його нiде, мамо. Скрiзь оббiгала. Певно, в село пiшов.
У хатi було темно. Засвiтили. Мати довго сидiла коло печi, у печi горiв
огонь, варилась вечеря. Чекала на Матвiя, але час йшов, а вiн не
при©жджав.
При©хав зовсiм пiзно. Хведот розпрiг конi. Матвiй ледве ноги волоче.
Прийшов до хати й сiв. Одяг його в муцi. Настя подала вечерю, прийшов з
двору Хведот, i всi почали ©сти.
По вечерi, коли Хведот вийшов, а Василинка заснула, Матвiй запитав
тихо:
- Ну, як? Був дома?
- Ох, був, був,- зiтхнула Настя.
- Нiчого не говорив?
- Я почала йому говорити. А, кажу, ти не роби так. А подивись, а
послухай. Зглянься, кажу, на батька. На женячку йому натякнула. А вiн
встав i каже: не буду тут. Пiду в свiт. Не хочу господарем бути! А потiм
десь пiшов. Робити нiчого не робив. Пiшов десь у поле, а пiсля прибiг i
почав писати. Як сiв у полудень - писав до пiзнього смерку. А сам такий
гарячий, червоний... Я пiсля кажу: "А що ти, дитино, пишеш?" А вiн почав
кричати: "Про вас, про вас! Про батька! Про все..." Господи святий, як
кричав. А пiсля вийшов i не вернувся. Певно, знову подався в село... I це
все. I так от, як бачиш...
Матвiй вислухав спокiйно Настинi скарги, не промовив нi одного слова й
вийшов на двiр. Надворi темно. Старий обiйшов подвiр'я, скрiзь заглянув,
подивився до хлiва. Пiсля став коло клунi, зняв кашкета i, поклавши на
себе потрiйно знак хреста, почав вголос промовляти молитви, "...найпаче
омий мя от беззаконiя мойого...", "грiх мiй предо мною...", "i Тебе
диного возхвалю...", "работайте Господевi зо страхом i радуйтеся йому з
трепетом...", "благодатна Марi , Господь з тобою...", "Боже милостив, будь
менi грiшному, без числа я згрiшив, прости менi... " - закiнчував Матвiй i
бив себе кулаком у груди.
Коли вiн молився, думав увесь час про Володька. Зда ться, молився за
нього. Старий не любив молитись довго, при людях. Але тепер почав все
частiше й частiше звертатись до Бога, особливо пiсля того, як не вернувся
Василь. Десь у темнотi, у закутку, щоб не побачило його сторонн око,
зупинявся, стягав з голови кашкет i говорив цi молитовнi слова. Були вони
гарнi, величнi, якось особливо сказанi. Чув коло себе Бога. Великого,
свого Бога. Чув якусь силу, що керму його долею, бо ж бачив: все, що вiн
планував колись замолоду у сво©й головi, не так завершилось, як думав.
По-сво му. Дiти, цiлий свiт, господарство. Все не так, як думав, сталося.
Пiсля пiшов спати.
А Володько вже сидiв у Сергiя. Був тут, як звичайно, Кiндрат, був Никон
i пара менших хлопцiв та дiвчат. Кiндрат голосно просторiкував сво©м
хрипливим голосом. Сергiй мовчав i посмiхався. Никон час до часу кидав
якiсь слова й скорочено матюкався при тому.
- Нi чорта! - казав Кiндрат,- Буде наша! Боятись нема чого. Учитель
також з нами. дехто проти, але так i треба. Нi? А папiр весь рознесли.
Тепер скрiзь повно. Хай читають.
Забалакались до пiзнього вечора. Нарештi при розходi Кiндрат сказав до
Володька:
- А ми вже й читальню ма м.
- Де? - запитав зацiкавлений Володько.
- Е-е-е! Вчора ми всi тут радились. Никон нам свою комiрку вiдпустив.
Мати перечила, але хто ©© послуха ... Ще не докiнчили. Я сьогоднi цiлий
день стола та лавицi тесав. Шевченка та Франка також ма мо. Нема тiльки
книжок. У нас на горищi , та хто тепер такi читатиме. "Триста лiт дому
Романових", "Святий i рiвноапостольський князь Владимир", "Смерть Iвана
Iллiча". Це ще Демид колись брав у школi й так зостались... Батько деякi
обкурив, але...
Володько сказав, що книжок дiстане. Тяжче з часописами. Треба грошей.
Кiндрат тут мовчав. Ну, але завтра сходимося в читальнi. На чотирьох мiсця
досить, а бiльше не прийде.
- Чому?
- Ну. Хто тепер покине досвiтки, дiвок... Сергiй Володька проводив.
- Зна ш? Бачив Ганку.
- Ну?
- Казала, щоб прийшов на досвiтки. Хоч?
- А чи варто?
- Варто. Там не тiльки дiвчата. Там i хлопцi. Походиш - побачиш. Треба
тiльки ©х пiдiбрати. Вони всi по вечорницях та досвiтках розсипанi. А
Ганка каже: чому не прийде? Хай прийде.
Володько уявляв, як вимовляла цi слова. Уявляв ©© цiлу. У темнотi
зовсiм виразно перед ним з'явилась i стояла. Променистi, синi очi, рожевi
щоки i тонкi, червонi уста. Вагався. Сергiй мовчав i чекав.
- Нiколи ще не був на досвiтках,- сказав Володько.
- Не важно.
- Йду! - рiшив Володько.
Обидва повернули й через городи пiшли. Темно було. Зорi зникли, по селi
спiвали пiвнi на змiну погоди. Вiтер час вiд часу пошарпував верхами
дерев, нiби сердитий учитель сво©х школярiв...
Зiйшли в долину, перейшли кiлька подвiр'©в, перелiзли кiлька перелазiв,
роздражнили собак. Хата вдошки стародавня, в зруб, з малими вiкнами.
Свiтло ледве пробива ться назовнi, у вiкнах людськi плечi. Чути лагiдний,
дiвочий спiв i регiт парубкiв. Десь вирвався пес i загавкав.
- Ти! Пiшов геть! - крикнув Сергiй, i пес одразу сховався. Володько
почував себе негаразд, але бадьорився. Думав, що казати як прийде, як
тримати себе.
Сергiй iде попереду. Повернув дерев'яну завертку й пхнув скрипучi
дверi, що провалилися в чорну яму. Переступили високий порiг, зiгнувши
порядно голови.
Дверi з хати вiдчинились самi.
- Гей! Хто там ще? Нема мiсця! Вертайсь! - кричали з хати.
- Зачини губу! - суворо крикнув Сергiй.- З дороги! Знову високий порiг.
Знову низький одвiрок. Простора, низька хата й повно диму та людей.
- Дай Боже вечiр добрий! - театрально гукнув Володько. Парубки, дiвки,
прядки, дим, смiх, пiсня.
- У-У-у! - загули парубки. Тут вони всi. Iлько, Антiн з перев'язаною
головою, Демид, Йон. Кинулись до Володька. Той пiдняв голову, як на сценi.
- Здоров, братва! Як ?
- Живем та хлiб жу м!
- Дай Боже, дiвчата! Чи приймете?
- Дай Боже! Самi вступитесь. У нас не приймають,- хором вiдказали.
- Ну, й хорошi!
- Та не вашi!
- Рада душа в рай.
- Та хвiст не пуска ,- додав котрийсь з хлопцiв.
- Ха-ха-ха! - зареготали всi, навiть тi, що сидiли навкруги на лавках i
що здебiльша слухали та мовчали. Верховодили Демид, Iлько, Антiн та Йон.
Здоровi, широкоплечi, справжнi козарлюги. Тiльки коня та шаблю i на
Запорiжжя.
Володько оглянувся по дiвчатах, але Ганки не бачив. Це непри мно, але
не подавав знаку... Не бачив також i Наталки. Самi молодшi дiвчатка. Зо
старших одна Дарка. Всi прядуть. Тiльки прядки гурчать.
Настрiй при мний. За вiкном свище холодний вiтер, а тут тепло, горять
двi лампи, молодi, веселi люди. Чимсь старим, давнiм вi , нiби тут пану
дух предкiв. Так, мабуть, було сто, двiстi й бiльше лiт перед цим, так i
тепер. Тiльки одяги дещо змiнилися. Нема нi корсетiв, нi вишивок, нi
свиток. Легкi перкалевi блузки, спiдницi... У хлопцiв кепки, штани-галiфе
й чоботи.
Всi якiсь напруженi. Очi, уста, щоки свiжi, здоровi, блискучi. Кожний
хоче з чогось смiятись, показать свою силу, свiй дотеп, свiй розум. Всi,
нiби на картинi... Вище, нижче, ще нижче... Там далi тiнi - чорнi й сiрi,
невиразнi, ворухливi. Профiлi, вираз, мерехтлива змiна, на i дай... Ось,
зда ться, чекають чогось... Очi, уста й груди... Гаряча iскра спаде й
спалахне, i серце заб' ться, i смiх розкотиться - бадьорий, лоскотливий,
жадiбний. Ось ноги тупотять i просять ритму, тремтять колiна, вигина ться
пружний стан, випинаються груди. Все теплiше й теплiше ста . На чолi
сходить пiт, мов роса, мов дихання. В очах легкий туман, як душного
вечора... У вухах дзижчить нап'ята струна.
За вiкном собачий гавкiт i спiв пiвня. Вiтер пiдхоплю звуки й
вiдносить ©х куди хоче. У сiнях рипнули дверi, й у затишку, пiд зрубом вже
стоять. Вiтер б' об зруб сво©ми грудьми. Сердито, поривно. Вiдступить
раз, затихне, нiби збира ться з силою. Розiгнавсь i тарах! Тiльки
заскрипiли крокви вгорi, i солома пiднялася. У щiлинах на кiлька ладiв
засвистало.
- Нi, нi! Чекай!.. Йон! - Чорно так, а в хатi регочуть.
- Сказився!.. Йоне!.. Ой!..
Гарячi уста, що горять i тут... Вiтер знову вдарив, знову вiдбився,
знову заскрипiли крокви й знову всi щiлини засвистали. Недалеко голосно
заспiвав пiвень. Оленка вирвалась, стрiпнулась, скрипнули дверi, а Йон
став проти вiтру...
- Дми! Бий у груди! - Тiльки кучер ма на вiтрi. Нiби на летючому ©де
конi...
- Просто на тебе? - кричить Антiн.
- Просто на мене! Розмахнувся, вдарив, i той лiг! - чiтко, ясно
вiдрубав Демид.
- Трупом! - хльостко додав котрийсь.
- Не трупом! В зуби калатнув, а душа не в зубах. Думав, мене не
вiзьме,- завершив Демид, повернувся рвучко й заспiвав.
- Хто бреше? - хильнулись сюди й туди дверi, бо вступив Йон. Йому нiхто
не вiдповiв, бо всi спiвали. "Ой, у полi вiтер вi , та жито половi . А
коза-ак дiвчину, та вiрненько лю-у-у-бить, а зайнять не посмi ..." Дзвенiв
тенор, рвався на кусники, носився в повiтрi. Його пiдхоплював бас, що
ревiв на всi боки. Хитались голови, миготiли носи й кучерi, напинались
карки й пiдборiддя.
Серед пiснi знову вiдчинилися дверi й всi оглянулись. В одвiрках стояла
Ганка. Уста смiялись, очi смiялись, смiялась цiла у шовковiй, бронзово©
барви хустинi.
Володькiв тенор ще звучнiш задзвенiв, перелився кiлька разiв: "... що
женитись дума-а-а-а-а , ой, i того ж вiн... та i не горне-е-е-е-ться, бо й
пого-о-о-о-вору бо©-i-i-i-i-iться..."
Ганка протиска ться до дiвчат, ©й пiдставляють ноги, Антiн, басуючи в
пiснi, пiвкроку поточився, i Ганка опинилась за його широкими, як мур,
плечима.
- З дороги! Антоне! Пусти! - кричала вона й гатила обома кулаками в
Антоновi плечi. Але Антiн спiвав собi, тiльки бас його в деяких мiсцях
деренчав.
Нарештi Ганка прорвалась до дiвчат. Ось пiдбiгла до одно©, до друго©.
Тiй щось шепнула, ту обняла, нагиналась, розгиналась, вiдкинула велику,
теплу, що мала на плечах, хустку, поправила коси... Заложила обидвi руки
за потилицю, а груди повнi, круглi й пружнi вип'ялись пiд тонкою блакитною
блузкою. Одна тiльки мить.... Ось вона вже поправила коси й обернулась,
хитнула головою...
Пiсня скiнчилась.
- Хлопцi! Оброку! - крикнув котрийсь.
- Давай!
- Хай буде обрiк.
- Сип! Хто кормить? Терешку! Тримай шапку! - кричав Антiн.- А ви,
шушвалля, набiк! - крикнув на менших хлопцiв, що коло судника.
"Шушвалля" розсипалось, куди могло. Терешко вмощувався коло судника й
тримав на колiнах шапку.
- Хто ляга ? - кричав далi Антiн.
- Бий! Чорт з ним,- сказав Демид, заклав руки назад, нагнувся й сховав
обличчя у Терешковiй шапцi.
Парубки збились всi позаду нього. "Бий",- показував мiнами Антiн, але
сам вже розмахнув сво ю здоровенною, як лопата, долонею. Зробив собi мiсце
для вiдступу, два рази розмахнувся й чалапнув, у Демидовi щось йойкнуло, а
Ангiн швидко пару крокiв вiдступив. Його заступили iншi хлопцi. Демид
поволi пiдвiвся, весь червоний...
- Ну. Це, ©й-Богу, Антонова робота,- сказав i подивився на Антона, що
стояв, як мур, непорушне. Зав'язане його чоло вiдкидало на припiчок
велику, балухату тiнь.
- Сукин син!! - проговорив вiн добродушно й без найменшого спротиву
схилився до шапки.
Парубки замахали руками. Кожний хотiв вдарити, але Демид не бажав
дарувати свого. "Розступiться",- показав мiною, блискавично мазнув рукою й
припiк Антоновi обрiк. Той увiгнувся.- Мiг би краще, Демиде, - сказав вiн
встаючи.- Лягай!
- Бачив,казав Демид лягаючи.
- Твою бабу в запiчку! - вiдповiв Ангiн.- Не бачив, але руку пiзнав
одразу. Як копитом.
На цей раз захотiв спробувати сили Володько. "Я!" - показав пальцем на
сво© груди, розмахнувся й впiк щосили.
- У-у! - загув Демид.- А хто це? - дивився по всiх обличчях. Якась
свiжа рука. Чи не Володько?
- Вiн i ! - сказав Володько, виступив, сховав обличчя в шапцi, вiдчув
запах поту й чекав на удар. Пройшло трохи часу. Терешко тримав мiцно його
обличчя. Нiчого не чув i не бачив. Чекав: ось-ось хтось припече. Бах!
Володькiв зад увiгнувся, нiби на нього звалилася цiла хата. Не подав
нiякого вигляду, звiвся й глянув на парубкiв.
- Цiкаво, чия це була довбня,- казав, дивився всiм у вiчi. Всi були