Самчук У.. Волинь

сонця. Як радiсно бути тво©м слугою, кохати творiння тво , брати вiд нього
малу частину сили i також жити.



ПО ТАМТОЙ БIК ДОБРА

Володька нема дома. Ось уже смерка , а його нема. Мати сама з Хведотом,
Василь не вернувся з Дерманя, а батько ще не прийшов з роботи. Надворi
трiщить мороз лютий...
А де ж той, у Бога, хлопчисько лазить - Господи, Господи, ще десь там
пiд лiд усунеться - заморока така, вiчно тремти за нього, вiчно бiйся,
вiчно журися...
Мати виходить кiлька разiв надвiр. Небо прозоре, мiсяць великий,
червонавий, верби iскряться пiд iне м, вiтрець схiдний стриже долиною,
мiсцями горять зорi, що, зда ться, дзвонять сьогоднi. I нi душi живо©
довкруги.
I де ж та дитина, людоньки мо©, то ж нiколи ще з ким такого не бувало?
Мати йде до хати, треба того Хведота положити спати, одягнутися i йти
шукати. Хто зна , що там з ним сталося?
I аж то дверi потихеньку вiдчинилися, i вiн iде. Не йде, а лiзе,
сунеться, i, як пiзнiше оповiдала Настя, вiдчиняються, каже, дверi i на
порозi "воно". Нещасне, замерзле, я напустилася на нього, а воно,
людоньки, анi язиком не поверне. Де ж ти, погибелi лихо©, був? "У млинi,"
- ледве виговорило. Я до нього, зриваю те дрантя, стягаю чоботи, а звiдти
лiд сиплеться, снiгу повно, а ноженята, як крига. Господи! Я перелякалася
та на пiч з ним, а там саме жито сушилося...
Далi, звичайно, Настя пiднiма свiй брудний хвартух i одним кiнцем
витира сво© вiчно червонi очi, а другим сяка носа...
- Чобiтята отi, зна те,- продовжувала вона,- як не кажи, а зi старого
ременю, а воно ж хiба вмi берегтися. Ми i не помiтили, що вони порвалися,
що до них снiг сипався, а мале боялось сказати, бо ж батько наш забороня
на лiд ходити; та й то правда - коли йому ще тi дитячi скорбуни латати...
А другого ранку, коли Володько спустив ноги, щоб злiзти з печi, а вони
йому, як патики, переламались i вiн полетiв у запiчок. Мати в крик, в
лемент.
- Володьку? Що з тобою? Дитино?
А вiн лежить i анi звуку, бо що ма казати, чим виправдати себе.
Мовчить i тремтить, щоб не дiсталось бува, ось як тiльки прийде батько. Де
був? У млинi? Що там робив - молов? Працював? Що, казки слухав? Дасть йому
батько казки - чекай,чекай.
Мамо, мамо! - говорили синi Володьковi очi, що пильно дивились на
матiр. Зрозумiйте хоч ви мене!
I мати, зда ться, розумi , вона i лементу , i скаржиться, i ляка , що
скаже батьковi, але в тих ©© словах стiльки зрозумiння, що Володьковi ста
легше.
- Ах, ти, потицюху! Ах, ти, чудовиську! Ах, ти, замороко! Горе ти мо
тяжке! I що з тобою сталося? Спробуй - може, ще встанеш.
Володько намага ться звестися, але дарма. Ноги мов з мотуззя, i вiн
навiть ©х не чу . Хлопець лежить, мов викинутий лантух. Мати постелила в
запiчку якусь кожушинку, якесь рядно, якусь подущину, i вiн лiг.
- Ох, справдився мiй лихий сон, ох, чу те, справдився. А снилось менi,
що я ото бiлими квiтами обкладаю ту дитину свою,- дитинонько ти моя
болюча, i що я тепер з тобою робитиму?
Хведот весь переляканий, вiн лише мовчить i зовсiм не розумi , що з тим
його "Воводьком" сталося. I щоб йому було безпечнiше, вiн лiзе матерi на
колiна.
А мати вичиту :
- I що я тепер з вами пiчну? Один лежить у гарячцi, другий улiз на
колiна, надворi морозисько, батька нема . А тепер вiн прийде i почне
жминдати: а навiщо пускала, а чому не потягнула через плечi, щоб у хатi
сидiло? Тепер ось сиди i тiшся, умре пiд погибель лиху i тодi що... I що я
йому на то скажу - намучений, голодний, намерзлий, хiба вiн зрозумi , що
дiти також не можуть вiчно в хатi сидiти?
Весь день вичиту мати, плаче, свариться, тошнi . Вона i туди, i сюди
бiга , та все до Володька i до Володька... Якiсь обклади, якiсь примочки,
несе йому щось з'©сти. А Володько ©сти не може, кашель шарпа ним, думки
плутаються, голова йде ходором. Вiн терпить мову матерi, йому нiчого не
болить, лише йому дуже тяжко, що вiн спричинив стiльки клопоту в родинi. А
що буде, коли дiйсно прийде батько?
I вiн "приволiкся" десь аж бiля пiвночi. Полатаний його "куцан" весь у
бiлому поросi, нiби вiн також був у млинi, постоли розбилися i тримаються
лишень на самих волоках, ноги загорнутi лише в суконнi онучi, що
зальоденiли зовсiм, нiби вони видовбанi з дерева.
Прийшов, i як помiтив, що Володько весь червоний, лежить i не
руха ться, промовив:
- Аз ним он що? Знов наганяв чого?
I бiльше не промовив нi слова, сiв бiля столу, мати подала йому вечерю,
сьогоднi, з приводу масницi, принесла шматок солоного сиру до картоплi,
©ли мовчки. Мати пробу поволi i обережно оповiдати, як то воно з тим
Володьком трапилось. Батько все вислухав, а пiзнiше пiдiйшов до хворого i
пита :
- А ©в вiн що?
- Та де там! Анi скалинки не мав в устах,- вiдповiда мати.
- Я вже й сам не знаю... Бити вас? Лаяти? - i вийшов з хати.
Володькова справа його поважно турбу , треба б до лiкаря, а тут його
хоч кричи, анi копiйки зайво©. Хай ще почека кiлька днiв, а, може, само
пройде. Оглянув худобу, вернувся до хати, роззув постоли, помолився i лiг
спати. Лампа згасла, але мати стояла в темнотi бiля хворого, уста ©©
ворушилися, було чути ©© тихий шепiт. Вона молиться. Боже! Поможи ©й,
захисти ту немiчну дитину.
Другий день - недiльний, але батько - спина не спина, болi не болi, а
вста з досвiтком. Надiва не постоли, а чоботи,- одразу видно, що не до
каменю збива ться. Вiн iде до церкви.
А вернувшись, вийма з-за пазухи п'ятикопiйкову французьку булку.
- Ма ш ти там, стара, ще яке молоко? - пита .
- Де вже там тепер молоко. Може, що вицяпну. Молозиво вже "у не©", не
молоко...
- Щось йому приготуй, а я зайду до Юхима, може, щось порадить...
Володько це чу . Через бiль голови не може пiдвестися, але йому так
хотiлося б хоча глянути "на тата". "Добрi мо© тато", - дума вiн.
Зараз по обiдi Матвiй пiшов до дiда Юхима. Через лiс, через поруб,
через поле. Скрiзь грубо снiгу, нi тобi стежки, нi слiду, борха ться
навпростець по колiна цiлиною.
По годинi вiн на мiсцi. Тихо i порожньо, як i скрiзь на хуторах,
свiтить сонце, все довкруги занесене снiгом, величезнi снiговi замети
нагадують застиглi хвилi збуреного срiбного поля. Високий частокiл з дощок
оточу сад i забудiвлi. Добра, мурована, бiла, крита зеленою бляхою хата,
велика на кам'яних стовпах клуня, мурованi хлiви. Коли Матвiй увiйшов до
фiртки, бiля комори зашарпався здоровенний, гнiдо© мастi псюка, що
прип'ятий ланцюгом на довгому дротi мiж коморою i стайнею. Побачивши
Матвiя, собака наробив галасу, нiби йому за те бозна-скiльки платять.
На це вибiгла Юхимова вихованка, а найстарша Матвi ва дочка, Катерина.
- Ой, тато! - викрикнула дiвчина.- Чи ти, Боску, замовкнеш? Ану,
замовчи! Заходьте, заходьте, тату. Як там у вас? Усi здоровi?
- А,промовив лише Матвiй, обмiта в сiнях снiг з чобiт, Юхим, видно,
вже з хати почув голос Матвiя i вiдчинив з кухнi назустрiч дверi.
- Ооо! Ооо! Кого бачу. Оце так-так! Милого гостя ма мо - заходь,
заходь.
Старий дiйсно щиро радiв, сердечно потирав руки. Любив Матвiя. Завжди
охоче з ним зустрiчався i не раз розмовляли вони про речi незвичнi.
Старий, куди правду дiти, любив часами вiдiрватися на хвилину вiд земного,
заглянути в божеське, потолкувати про те i про се, часто вичитане з книг.
Матвiй, хоч не визначався такою вченiстю, одначе з при мнiстю тримав з ним
ногу. Дiдура лiчить ось уже понад сiмдесятку, а вигляда молодшим вiд
Матвiя. Бороду пiдстрига , вуса також, чуприна дещо вже шпакувата, але
колись, видно, була рудавою i тому не так помiтна сивина, i пiдбирав ©© у
гарну, опрятненьку стрiшку по-старосвiтськи. Дiдом навiть не випадало його
звати, а ще менше випало його звати чарiвником чи характерником. Зда ться,
буде правдою, коли назвати його людиною книжною, вченою, хоча без шкiл,
тi ю, що сво©м справжнiм людським розумом потрапить iнодi досягнути значно
бiльшого, нiж iншi зi школами. Усе в нього, що в руки брав, спорилось, а
тому i пасiка росла, множилась i давала зиски, тому i дiм поставив зовсiм
нерiвня iншим, i худiбка, i сад, i поле. Чарiвник! Розумi ться, чарiвник.
Бо ось вiн вичарував з нiчого сливе все те, що iншим нiяк не да ться...
Тому i Матвiй любив того чарiвника, саме такого хотiв бачити i саме
таким хотiв бути. Посвоячився, було, з ним, середущу його дочку Лукiю
подружив, та Бог не дозволив. Дала йому дво дiток, а сама пiшла, невинна
i чиста, як голубиця, в життя вiчне, простудившись при праннi бiлизни
зимою, будучи ще не здоровою пiсля народження Василя.
Тяжко переживав Матвiй утрату тi © сво © дружини, переживав по-сво му,
сам з собою i в собi, без зайвого слова, але болюче i глибоко. I до цього
дня не годен ©© забути, все i все пригаду , а iнколи доходить це i до
вiдома Настi, а та, звiсно, пережива , ту вину на iнших, Богу-духа винних,
зверта , тому ©й нелегко водити дружбу з Юхимом, нелегко Василя та
Катерину сво©ми вважати, нелегко бачити Матвi ву скорботу, вiдчувати його
тугу за тим, що не вернеться.
Бо Настю хоча i любив, але не те вона, зовсiм не те, що Лукiя, а дiд
Улiян не дiд Юхим, i все iнше тут iншою мiрою мiря ться, словом такого не
вискажеш, але чуття i розум знають усе i мовчазно розцiнюють.
А дiд Юхим сприйняв сво горе, смерть дочки, "по-Божому", вiрив, що це
"кара", i шукав за собою вини. I не тiльки стратив вiн Лукiю. Старший його
син Клим, що його хотiв було "на високi школи подати", також щось не
видержав, щось у нього в головi вiд високих наук чи вiд чогось iншого,
поплуталось, i мусiв його до того дому, де лiкують нерви, вiддати. За те,
казали мудрi люди, що старий з "нечистим" нюхався, за те i кара Божа, але
хтозна чи за те. Клим був парубок толковий i вчився незле, i станом був
гожий, високий, худорлявий, як i Василь, рудуватий, бiгали за ним дiвки, а
вiн, диви, до попiвни надто гордо©, дочки о. Клавдiя, заходив, i так,
кажуть, зайшло з ним далеко, що аж до того жовтого дому дiйшло. Вiдмовила,
кажуть, мовляв, мужик, а найпаче, кажуть, матушка,тобто мати попiвни,
пишна та горда, в окулярах, нiяк i чути не хотiла, щоб дочка ©© Галя,
красуня на всю округу, вийшла за мужика.
Мало мав радостi Юхим зi сво©х дiтей, але не падав духом. Жив,
трудився, шукав правди, тiшився, коли щось знаходив.
- О, це ти до речi прийшов,- казав старий до Матвiя i радiсно при тому
смiявся, мав Добру, лагiдну i веселу вдачу.- Катерино! Мерщiй та батьковi
меду. Сiдай, сiдай, голубе, та розказуй... А я ото сиджу i куняю над
книжкою, придбав, бачиш, нову пасiчницьку науку, а та каже, що вулики
Дадана вже застарiлi, що вони, мовляв, надто бджолу сковують, а вона
мусить свободу мати, бiльше, мовляв, природи потребу . Спробую, спробую
дати ©й свободу, ось тiльки доживу лiта. А у нас тут, бачиш, скука. А як
там у тебе?
- Ех,махнув Матвiй рукою,- стара бiда, а тут до не© i нова
чiпля ться... - I оповiв усе чисто, дещо з того Юхим уже зна , а дещо ось
довiду ться. I мiж тим останнiм довiду ться про Володькову немiч.
Останн чiпнуло Юхима за живе. Що ж... Вiн пiде. Може, що й порадить...
I деяких трав захопить iз собою. Трави бувають дуже цiлющi, Юхим це дуже
добре зна , на його полицi хтозна вiдколи, груба в шкiрянiм в'язаннi,
книжка "Ц л бни раст нiя" лежить.
I вони скоро пiшли, не дивлячись, що хилилось до вечора i що надворi
зривалось на метелицю, i коли вони прийшли до Матвi вого дому, Володько
спав. Червоний, зi спраглими устами.
- в вiн що? - запитав Матвiй.
- Та лемензнув, як кiт, кришку булки з молоком,- вiдповiла мати. Юхим
огляда хворого, маца його чоло.
- У вас тут,- каже,- холодно. Ти б натопила, Насте... - Спробував
живчик малого i каже:Ну... Менi зда ться, що з хлопцем не жарт. Ось тут
оце зiлля, завари, Насте, i хай п' , але, по-мо му, мого знання тут не
хватить. Тут треба лiкаря, Матвiю.
Матвi вi вiд цього уста скривились.
- Менi,каже вiн,- треба було б узяти запруту та спитати "©©", чому то
так . На лiд пускала хлопця!
- Людоньки, людоньки,- залебедiла Настя.-Дiтиська досихають на печi.
- То тепер нехай догнива на постелi! - перебив ©© Матвiй.
Настя в плач:
- Коли б воно яку одежину путню мало, якесь взуття краще, то до цього
не дiйшло б...
- Коли б, коли б! А ти не пускай! Холод! Я тобi це сто разiв казав!
- Втихомирся, Матвiю! - вмiшався Юхим.- Криком справи не направиш.
- Але ж, сто болiв в ©© ма', злiсть бере, кажеш, говориш, наказу ш i
нiби горохом об стiну. Казав: гляди не пускай ©х надвiр...
- Але зна ш, Матвiю, дiти не можуть i в хатi завжди сидiти. I ©м свiже
повiтря потрiбне.
- Так! Повiтря! А от де то тих грошей наберешся, щоб на лiкаря та
все...
- Але ж. Боже мiй! Сваркою та плачами не поможемо,- каже Юхим.
- Тошненько менi та нудненько менi,- тошнi Настя.- Снилось менi,
людоньки, таке всяке... Сниться, що зо старим iдемо бiля млина греблею, а
за нами i воно бiгло. I враз, як зiрветься хуга, як пiднiметься в ставу
вода, i забрало нам нашого малого... А вода брудна, брудна. Господи,
Господи, що то буде...
Матвiй дещо охолов: i йому прикрий сон приснився. Приверзлося йому,
мовляв, стоять вони, i тикнув пальцем на жiнку, над глибокою криницею, а
цей ось малий на ©х очах упав у криницю. I бачимо, каже, його i помогти не
можемо.
- А, то верзеться iнколи,- каже Юхим.- А ви його липовим квiтом
напувайте з медом. Як не ма те - Катерина принесе...
Настя перебива :
- Чому не ма мо - ма мо. Спасибi за пораду. А може, його маслосвятi
справити та поча©вськими мощами обкурити?
- Ну, то вже хiба опiсля, а тим часом не везiть його нiкуди i не
обкурюйте. Йому тепла треба.
Настя заметушилась, воно би й слiд прийняти гостя, чимсь почастувати,
але тут воно дiйсно нiчого нема. Настя сиру кусник солоного поставила та
кiлька шматкiв хлiба.
- Вибачайте за таке прийняття... Такi ми тепер господарi, що нiяково
признатись.
- О, а менi ще чого треба? Що ви, що ви... Хiба я не знаю вас, а ви
мене. Менi ось треба квапитись додому, дивiться, яке надворi почина ...
I Юхим дiйсно хутко вiдiйшов, не дивлячись, що Матвiй затримував
посидiти. Ще раз оглянув малого, ще раз порадив лiкаря, ще раз розказав,
чим i як по©ти, i пiшов.
У понедiлок, iдучи ледь свiтанок до каменю, Матвiй мiркував про того
лiкаря. Воно то легко сказати - лiкар, але ось останнi копiйки, навiть тi
заробленi бiля каменю, вiднiс Григорчуковi, а ще борги сплачуй, проценти
плати, податки плати, "штраховку" плати... До того i час вельми тяжкий до
мiста з хворим ©хати. Хуга зiрвалась i холод великий. Матвiй рiша
зачекати з лiкарем, а може, Бог поможе.
Одначе, як вернувся ввечерi додому, на душi в нього стало вiдраднiше.
Володько мiг уже розмовляти, хвилинку навiть пiдвiвся, щоб посидiти i щось
трохи лемензнув. Не мiг тiльки звестися на ноги, йому ©х вiдняло, зовсiм
©х не вiдчував, лише порою щось у них вище колiн, на заднiх стегнах, дуже
болiло, сiпало, пекло. Володько, коли був сам, янчав, мов покинутий цуцик,
коли ж хтось був у хатi, цiпив зуби i мовчав. Матвiй, бачучи таке,
повеселiшав i рiшив таки "почекати з лiкарем".
Минали днi за днями.
Володько лежав, ноги його попухли, не мiг ними порухнути. I коли вже
надто крутило, хлопець лише постогнував, а мати одразу починала:
- Дитино, дитино! Наробило ти менi бiдоньки - наробило. Ночi мо©, сон
мiй, спокiй мiй! А чи я тобi не казала, а чи я тобi не наказувала? Сиди в
хатi - мороз великий, батько сердитий, одежини нема путньо©. Нi. Не
послухав, i от лежиш, а в серцi мо©м камiнь гарячий, ох, треба було тебе
бити, ох, i треба було!
Володько волiв сто разiв бiльшi терпiти болi, нiж вислухувати отi
вичитки. Корчився з болю, а ночами лив пекучi сльози, що лилися десь iз
само© душi. Зна вiн, що матерi не легко, що ма вона повнi руки роботи,
повну голову мороки, а тут ще i це... I опоруй його, i на руках винось, i
грiй, i пильнуй. Рiзнi думки тиснулись до голови малого, обдумував, як то
все сталося, як то вiн дiйсно завжди на тому льоду та в млинi. А той
останнiй вечiр... Заслухався тi © казки i не запримiтив, що вечiр,що
нiч,що холод.Вертався назад i немiг уже перестрибнути потiчка, що
пересiка стежку i впада до рiчки. Ноги його заклякли i не хотiли
рухатись, i ледве, ледве обiйшов довкола глибоким снiгом, i мало, мало не
загруз, а то бiда... Хто б його там знайшов - аж страшно подумати. Замерз
би як стiй... I хлопець уже уявляв себе, як то вiн десь там лежить
завiяний снiгом i нiхто не зна , де вiн дiвся, i вiд того почав далi
думати. Почав думати, а де б вiн тодi подiвся, коли б його дiйсно завiяло
снiгом? Чи жив би далi? Чи знайшли б його, i понесли отуди на могилки i
там закопали б у землю? А коли б закопали, то що вiн тодi робив би?
I все лежить, i все дума . Дивиться у стелю, бачить там вiзерунки
всiлякi, закопченi ребрястi, липовi дошки рiзнi видива творять, а уява
малю з них картини, то якiсь кра види далекi i привабливi, то знов звiрi
дивнi i небувалi, то знов люди якiсь, що йдуть юрбою i поодинцi. Мрiя
летить i несе з собою хлопця. Видавалась дорога рiвна, довга, обсаджена
тополями, небо син i глибоке, червоне, як кров, сонце, що сходить
далеко... А вiн живий, i здоровий, i щасливий бiжить здоровими ногами,
нiби птах, вiльний мiж небом i землею.
На третьому тижнi Володькового лежання поробились у нього на стегнах
великi нариви. Незабаром вони прорвались i почали текти. Витiкало багато
матерi©, у хатi недобрий запах, мати не встига мiняти пiдстилок... Вiд
довгого лежання в одному положеннi на спинi поробились пролежнi. Усе то
пече, щемить, не да нi вдень, нi вночi спокою. Хлопець блiдий, змарнiлий,
аж прозорий i все лежить iз заплющеними очима. На чолi iнодi з'являються
краплини холодного поту i тодi мати знов почина плакати та ламати руки.
Але найгiршими були ночi, тихi ночi. Все довкруги спить, спочива ,
мовчить. Один тiльки Володько, мов хворий нерв, не вляга ться в загальний
спокiй. Вiн лежить з розплющеними очима i вдивля ться в темноту. Iнодi
йому щось страшне ввижа ться, зда ться, що по хатi хтось тихо ходить, там
то там заторкне щось i робить шерех. I тодi йому робиться моторошно, вiн
натяга на голову якусь прикривку, пiтнi , кров його б' хоровитим бо м,
нерви болюче напруженi. Iнодi вiн трохи засне, але ненадовго. Бува , що
йому щось недобре сниться, i тодi вiн у снi скрику . Тодi вста мати,
перемiнить йому пiдстилку, запита щось, перехрестить i ляга знов.
I так далi минають днi.
Наближа ться, нарештi, весна. Уже в березнi помiтне ©© наближення.
Дихне iнколи теплiшим, снiг, там то там, тiка зi свого мiсця i оголю
землю, сонце без страху, одверто залива малi вiконечка i прорива ться
двома стовпами досередини, синя лата неба нашвидко перемальову ться i ©©
iнодi видно з вiкна.
Ах, яка та весна! Яка то свiжа радiсть! Володько чека ©© i не
дочека ться, хоча вiн усе лежить i не може нiяк устати. Зате Хведот без
перерви сторчить у тих вiкнах i все викрику :
- Дивись, дивись, Воводьку! Говуби! Говуби! Або знов:
- О! Воводьку! Песик побiг! Або:
- Воводьку! Дивись! Узе нема снiгу!
Володько тiльки слуха i тiльки заздрить. Ну, чому всi ходять i всi
бачать, а тiльки вiн лежить отут i нiчого не може бачити, що там надворi
дi ться. А там того мусить бути так багато i таке воно все хороше.
Але Володьковi вже значно покращало. Лежить, але йому принаймнi з ран
не тече i, пiдпертий подушками, вiн може вже сидiти. Цього року в
М'ясницi, перед великим постом, йому сповнилось сiм рокiв. Тому мати знов
журу ма - йому треба перший раз iти до сповiдi i грiхи сво© сповiдати.
Батько був проти. Як можна дитину зрушувати, везти до церкви, а до того i
часу обмаль. Снiг завчасу, вже на середопiстя, сливе весь зiйшов. Матвiй
залишив камiнь, а взявся до землi. Сонце пригрiло i поле засiрiло.
День-щодень Матвiй у полi. Все нема i нема зайвого часу, щоб запрягти конi
i одвезти малого до церкви.
- Не буде ж дитина через якусь там роботу без сповiдi i причастя,-
гризеться мати.
А Матвiй ма вже на те готову вiдповiдь:
- Коли б но всi ми стiльки грiхiв мали, що вiн, то й повiв не треба
було б на землi.
Одначе Матвiй вибрав-таки вгодну хвилю, був якийсь присвяток, намостив
драбиняка горохвянкою, запрiг конята, окутав Володька кожухом i по©хали до
церкви.
Володько вже не раз бував у сво©й церквi, але тепер вiн уздрiв тут щось
зовсiм нове. Церква видалась йому винятково великою, високою, просторою.
Ледве сяга зiр пiд склепiння банi. Там, у найвищому мiсцi, велике
зображення могутнього Бога-Саваофа iз золотим сонцем на чолi, що на всi
боки розсипа снопи промiння. А нижче довкруги анголи з розкритими крилами
намальованi, по кутах банi чотири дiди, один з пером i книгою, один з
бичачою головою бiля себе, один з птахом, а один без нiчого. I довкруги
щось написано великими слов'янськими лiтерами. Володько пробу
прочитати... Вiн сидить закутаний иа стiльцi, задер догори голову i
поволi, по складах, чита : "Отче наш, iже си на небесах, да святиться
iм'я тво , да прийде царствi тво "... i далi, i далi, цiлого "Отченаша"
вичитав Володько i був дуже вдоволений з того, бо i колись не раз бачив
вiн тi лiтери, але що там написано, не мiг довiдатись. Тепер зовсiм
iнакше. Вiд картини до картини, вiд образу до образу мандру його зiр,
скрiзь щось написане i все то вiн розбира . Он там гурт людей у дивних
одягах, нiби вони лише пообгортали себе полотнами, i пiд ними написано:
"Сошествi Св. Духа на апостолов". То знов отам, багато людей у таких
самих одягах, деякi з них.тримають якiсь галузки в руках, посерединi осел,
на ослi ©де людина з свiтлим кружком на головi, i пiд цим написано: "Вход
Господа нашого Iiсуса Хрiста в I русалiм". Ця картина особливо подобалась
Володьковi, нiколи, зда ться, не забуде ©©. Тi люди такi веселi, вони,
видно, щось вигукують, а той, що на ослi, сумний i на обличчi його видно
страждання.
А в церквi щось там далi правиться, спiвають кiлька дядькiв сумних
пiсень, до вiкон прорива ться, великими стовпами сонце, луна вiд спiву
змiшу ться з димом кадила i все разом творить особливий настрiй...
Володько швидко втомлю ться, вiн би хотiв лягти, але лягти не може. Сидить
далi на сво му ослончику i далi роздивля ться, i далi слуха . Мати тут же,
недалеко бiля нього, сто©ть перед бiчною iконою Матерi Божо© i пильно
молиться. Перед образом трьохраменна червона лампадка на позолочених
ланцюжках. Володько спостерiга дивне: йому вида ться, що очi його матерi
i очi Матерi Божо© однаковi. Як це гарно, дума вiн i не може натiшитись.
А батько? Завжди вiн батько. Вiн сто©ть випростано, спокiйно,
незалежно. Щось горде в його обличчi. Нi один образ не нагаду йому
батькового обличчя, хiба отой там високо дiд з тi ю книгою, але i то не
такий. У батька нiс горбатий, так, але борода не така велика. Та й не
такий батько ще старий.
Людей потроху прибува i прибува . Володько iнодi спостерiга ©х. Хор
спiва : "Да iсправiться молитва моя", так дуже подоба ться Володьковi цей
жалiбний спiв, хоча вiн i не розумi його слiв...
Служба тягнеться довго, Володько втомлений i розчулений. А коли
скiнчилась служба, почалось маслосвятi , Володьковi вiдкривали груди, йому
було соромно, мастили його олi ю. Пiсля батько пiднiс його разом зi
стiльчиком до аналою, i тремтячий Володько почав каятись у сво©х грiхах.
Священик запитав його: "Чим ти згрiшив?" А Володько не зна , що сказати.
Пригаду багато сво©х грiхiв, але бо©ться признатися. I матерi не слухав,
i Хведота на рiзнi спокуси спокушав, пригадав i рiчку, i лiс, i млина, i
ту картоплю, що вони у побережника крали. Священик йому пiдказу : "Не
слухав батька-матерi? Заздростив? Не молився рано й ввечерi Богу? Не
постив? Лаявся поганими словами? Щось узяв чуже? Божився неправильно?"
Ах, вiн пропав! Вiн загинув! Вiн великий, дуже великий грiшник. Усе це
було. Володько ковта сльози, трима ться, як може, але враз не витриму
бiльше i ряснi краплi слiз посипались з його очей.
"I чого вiн реве, той бельбас",- дума батько i суворо дивиться на
Володька. Мати знов цiла розчулена. "Ах, дитино моя, дитино!" - дума
вона. Володько мимрить: "Нi!" Що нi i як нi, вiн не пам'ята . Йому
хотiлось не те сказати, але сказав - нi. Хотiв сказати: "Так! Я грiшний!"
Але разом з тим якийсь iнший голос пiдсказав йому, що нi! Вiн не грiшний,
вiн не зробив нiчого, що могло б зватись грiхом...
Сповiдь скiнчилась, священик положив малому на голову руку i чита
якусь молитву. Вiн просить Господа Бога, щоб той з велико© ласки сво ©
простив "рабовi сво му Володимировi всi його прогрiшенiя - вiльнi i не
вiльнi". Володько цього не зна , вiн лише хотiв би лягти, йому ста
млосно, йому крутиться голова...
Дорогою назад Володько мiцно заснув, мати весь час сидiла над ним, i
спав вiн так твердо, що не чув навiть, коли його знесли дома до постелi, i
прокинувся вiн аж надвечiр. У хатi була сама лиш мати. Сильно пахло
сонцем, свiжим повiтрям, весною. Сонце заходило i його променi якось
особливо засипали хату. Володьковi пригадався молодий сосновий лiс,
запахом смоли повiяло, срiблистi шпичаки галузок i молодi, зеленi, зовсiм
м'якенькi шишки, що ©х можна ©сти, хоча вони дуже гiркi.
- Ну, як тобi, гниляку? - запитала мати.
- Добре,проговорив Володько.
- Ну, от... Я казала, щоб вiдправити маслосвятi , а "вiн" усе нi та
нi... - Це вона мала на увазi батька.
Великдень цього року пiзнiм видався, до свят зовсiм з сiвбою закiнчили.
Та й що там тi © роботи - три-чотири днi i скiнчено. Але щось знов напало
на того Матвiя. Прийде ввечерi, сяде за стiл, затисне сво©ми долонями, що
подiбнi на брили землi, сво обшльогане вiтрами червоне лице i щось дума .
I хто зна, що вiн дума . А дума вiн про сво© злиднi. Ось iде свято, а в
хатi голодно. У хлiвi одна хвостина i пара малих конят. I як тут жити i з
чого ситим бути. Працюй, працюй, мов той каторжник, борися зi злиднями,
ломай сво© костi, а що з того ма ш? I приходить на думку Матвi вi - чи не
кинути все то та йти у свiт шукати для себе iншого мiсця. Землi треба!
Простору! Росiя ж велика - степи, далечi, землi широкi. I чого тут
тиснутись, як у горшку...
А до того, прочув якось Матвiй, що десь там в кацапi© землi багато i
вона дуже дешева. За одну нашу, мовляв, дванадцять кацапських купити
можна. I це спокусило Матвiя, думав, думав i одного разу промовив до
Настi:
- А що, стара, коли б ми так десятинок двадцять-тридцять мали - га?
- Що, тобi сниться чи що? - каже Настя.
- Не сниться. Он у кацапi©, кажуть, земля дешева. Готуй-но менi торбу з
хлiбом - по©ду оглянути.
- Чи ти, бува, з глузду з'©хав? - сiпнулась Настя.- Чи ж би ми покинули
наш край, та й поволоклися б кудись, мов цигани, у свiт за очi? I церкву,