Самчук У.. Волинь

оцi. Працюють ложки, зуби. Пара страви лоскоче нiздрi. Уривнi оповiдання.
I, зда ться, нема сили, яка б могла розiрвати цей маленький гурт людей з
назвами: тато, мама i дiти.



IV

Почалося нове життя в сусiдствi фронту. Гарматнi перегроми поволi стали
улюбленою музикою... Село жило вiйною. Школа втiкла... Згра© дiтвори
пасуть по лiшниках та запустах худобу, палять купи листу, будують окопи,
наступають, варять "у кухнi" i дiстають порцi©.
Осiнь швидко мина . Шляхом снують обози, лiтають козаки зi штабу
корпусу, що зупинився й осiв у Жолобках.
Розпочина ться попит на овес та сiно. "Ага,- дума Матвiй.- Уже не
йдуть самi до них, не просять. А скiльки то знищили того вiвса"...
Матвi вi, отому мужиковi, що ма поломленi працею руки, мозолi в
долонях, вiдколи ©х носить; тi очi, де безодня змагання, муки, впертостi.
Йому все ясне. Вiн бачить, мов на долонi, цiлу подiю i не тяжко розумному
оковi оцiнити ©©. Бачить i зна людей - чужих i сво©х... I вiн казав:
- Пропаде все, бо господаря нема. Нема в Росi© хазя©на!.. А без нього
все "нипочом"...
Це був тяжкий i суворий присуд. Але iншого в Матвiя не знайшлося.
Вiйсько, здавалось йому, на те й сотворене, щоб руйнувати. I та руйнуюча
сила переважила над тими, що снажились i вибивались зi сил, справною та
твердою рукою тримали стерно гiгантського корабля.
- Кров така,- Казав вiн.- Татарська!..
У Суражi за Шумськом "база поповнення". Тонка одноколiйка зв'язу ©© з
Острогом. Гарматний говiр не вмовка . Пiшли "маршовi роти" на
"пополн нi ". Тилявка на серединi дороги мiж фронтом i запасовою базою.
Майже кожного дня надвечiр дiти зриваються з гамором i женуться пiд
жолобецький лiс.
- Москалi йдуть!..
Знайомi незабутнi слова. А з лiсу висуваються роти - одна за другою,
без крику i пiсень. Це ж не "первi бо©". Тепер iдуть бородатi сибiряки,
молоденькi кацапчуки з Рязанi, Вологди, В'ятки, хто зна , з яких кра©в,
яких земель. Раси, говори, барви...
У Тилявцi нiчлiг. "Квартир' ри" розписують на воротах крейдою: 5, 10,
15, як де. До Матвi во© хатинки втискали вiд 5 до 12. Менше не можна було,
бiльше не влазить.
По приходi в село "роти" розпочинають торгiвлю. Новенькi "сапагi,
палатки", ватовi "фуфайкi", штани, в'язанi "кальсони". Салдат i душу чорту
продасть! Да! Мiняють на старе, продають, за що тiльки можуть.
- Старiк! М няй сапагi!.. Давай какi -н буть, лiш би на ногу абуть...
- А вам же...
- Плювать. У Крем'янце новия дадут. Н пустять умiрать у старих...
I мiняли. На дрантя, на непотрiб з доплатою "два ц лкових". А роти
виходять зi села, мов ограбованi. Вiдходять i не вертаються. Полон,
смерть, ранения... З Крем'янця потяги тягнуться i "маршовi роти" розвозять
по "тилу" калiками. В полон гатили тисячi. Землю кiстками забрукували.
Що ближче зима, то бiльше в селi "фуражирiв". Уже й на солому попит.
Ячмiнь також у моду пiшов.
Продав Матвiй першi п'ятдесят пудiв вiвса по "руб i двадцять". Ну, це
вже цiна, але й ще не справжня. Фуражир бiлий папiр до пiдпису тиче
Матвi вi.
- То нi, господин фуражир. Не пiдпишу.
- Пiшi, ат ц. Усьо равно... Пiшi!
- Ее, н ... Не можу. Характер не дозволить.
- Крутой ти д дя. Ну, ладна...
I пише розписку з цiною два рублi за пуд. Дивиться на те Матвiй:
нечесний пiшов народ. Але... I пiдписав.
- Н бось, ат ц. Нiкто т бя н трон т. А жiть i нам нада.
- Крадуть, аж курить,- казав пiсля Матвiй.- Краде, хто може. Мiльйони
злодюг... Не буде добра, ох, не буде.
А фуражири, офiцери обозiв впасенi, мов кабани. Матвi©в знайомий, з
бiлими вусиками "батаре ць", завжди на©жджа за вiвсом, ячменем, соломою.
Заночу , замовить курку, заплатить добрi гропгi. Вечором чай жлуктить,
"Кузьму Крючкова" розкурю
- Ех, жiсть, жiсть! - вирветься часом, коли витягнеться на розстеленому
серед хати кулi.Вiжу, ат ц, ти на всьо свой глаз iм ш... Панiмаю... Но
вайна сволоч разлажiла рускава челав ка... Кут рма пашла... Гнiйот наш
челав к...
- Бо нема хазя©на... От воно! - вiдповiда певно Матвiй.
- Да. Может, ти i прав. Царiшка наш растерялся... Вот би т бя, ат ц, на
царя... Аа!
"Мерзенна думка, бий тебе сила Божа!" - думав Матвiй. Вiн такого зовсiм
не мав на думцi. Цар царем. Царя нiхто й не вважав господарем. Цар собi
цар. Сидить i царю , от нiби архiрей при Службi Божiй у церквi. Господарi
iншi - мiнiстри всiлякi. Але тi нiнащо звелися. Хто зна , що за мiнiстри
там, але армiю паничиками бiлоручками, що нi бе, нi ме не тямлять,
запхали. Лiзе тобi отаке в окулярах з тоненьким носиком - хлюст хлюстом...
Тут огонь, смерть, а воно з "сестрами" (теж, прости Господи, слово
споганили) розгул творить... Пошли таке в бiй. Дай в його команду народ. А
ними всi штаби, всi обози запханi. Цигарки, перстенi на пальчиках, сестри,
подушки... Тьху! - теж вояки!
Почали пiдводи зi села в "наряд" брати. Селяни це стiйкою звуть.
Заберуть пiдводу до штабу, поставлять на добу, i дощ не дощ, снiг не снiг,
стiй, чапи, поки який хлюст зi сестрою на гулянку не зволить про©хатись. А
спробуй, слово скажи... Морда твоя трiщатиме, бо така нечисть запальна,
мов порох. Нерви... Все нерви. Безсоннi ночi з бабами. Одеколон, що пили,
мов воду. Спирт зi шпиталiв сестри викрадали i пропивали, лярви проклятi.
Це твориться по цiлому запiллi фронту. А там на фронтi тисячi тисяч
вмира . Кров лл ться, де тiльки глянь. I це бачить дядько i кожна дитина.
"Паничики" - стало лайкою.
- Ех,- каже, бувало, Матвiй,- хоч i кажуть, що не буде з Iвана пана,
але я думаю, що з кожного Iвана лiпший був би пан, як отi хлюстх... Нема в
них кровi живо©. Шкiра ©х поту нiколи не пропускала, а пiт з'©сть людину.
Працею вигониться пiт з нутра...
Ого. Матвiй навiть i до такого дiйшов. I як не дiйти. Хiба ж людина
дерево чи тварина безмовна. Хiба ж йому очi не так на свiт дввляться, як у
мудрого сотворiння, що бачить бiле, чорне, добро i зло?
От тiльки життя сутужне пiшло. Снiги раннi вергнули з неба. Маршовi
роти йдуть тьма-тьмою без настанку i кiнця. До Матвг во© "халупи" десяток
впхнуть i повернутись нiде.
Сiм душ сво©х, десять чужих... Сiдають i так сидячи сплять. Дихати нема
чим. Коли б хоч махорнею не чадили.
Вечором плиту розпалять, "кип'яток" на чай варять, жлуктять кацапи по
двадцять шклянок чаю. Цукру досить. Володька за булками пошлють. Сам
Матвiй у самий кут заб' ться, десь на пiч. Там справжня лазня. За
махорчаним димом його зовсiм i не видно. Настя коло плити душиться. Груди
©© диму не переносять. Кашель усi нутрощi вирива .
Москалики просять:
- Купi, матушка, палатку. Дьошово. Полтiннiк даш i б рi.
- Ее, москалю. Ми вже тих палаток накупили, що й не зна мо, де ©х
дiвати.
- Трiдцать кап к дай i берi... Всьо одно на фронте брошу...
- Та кажу ж, що нема куди дiвати. Ось дивiться, у нас усе з палаток. I
штанята лобурям з палаток поробила. I старого палатками вбрала, i сама з
нiг до голови в палатках...
- Ех!.. Н гд i картiшкi сигарнуть-та!.. Скотская, мать йо поп рьок,
жiсть! Хахли н ум ють жiть... Багати , а дуракi...
- Зач м, ат ц, iзбу такую вистроiл? Лесу, что ль, мала'ть? - виспiву
ярославець.
- Ми тiльки у тисячу дев'ятсот тринадцятому году сюди перебралися,-
вибачливо i старанно заявля Матвiй десь з-за хмар, з найвищого престолу
хатини.- "Невмоготу" було все разом. Банк платили, довги великi мали,
проценти сплачували. Думали, це все "на врем'я" тiльки, а тут вiйна
"грянула"...
- А тж i вайну по шапк ... Строй i толька... й,- дода в'ятчак.
- Недзя. Старий вже я. Сам усього не попну. Всi "плотники" на фронтi, а
з бабами яка робота...
- В стiма,замика саратовець,- Куда там у вайну. Кой чорт у вайну работ
занятся хатiт... А нам-та вот плажiтся некуда... Вот жiсть, т тка я с ума
сашла... На что матушка кржхт ла, када рiдiла?.. Вот уже етава нiкак не
ждала, чтоб нам i картiшкi разлажiть н гд била...
- Ех, Валинь, гром я бей, проклятую! - люту ряза-нець,- У нас-та...
Вабче Хахландiя н страна, а нсдара-зумл нi ... На кой чорт защiщать
йо... Рязань мая далеко... Пусть йо н мец берьот!..
П'ють чай. Перед кожним мiюечок цукру. За©дають булочками. До чаю
яблучка кришать. Хахландiю останнiми словами здоблять, Матвi вi хатчину "в
щепкi розпльовують" i все "угли радния" згадують. Кожному, видно, сво
нав'мi...
Матвiя духота з печi жене, дим очi вигриза . Але й на полу мiсця нема.
Його дебела постать стражда . Костi за день досить натрудяться i нема де
розiкласти ©х для вiдпочинку.
На полу в кутi дебелий вояк розлютився, розклав "в щевой м шок", вийма
сало i ©сть. Матвiй пiдсiда до нього й вибачливо поясню , чому вiн таку
малу хату ма . Не можна було, мовляв. Це вже на третьому мiсцi буду ться.
Вояк до©в добрий шмат сала i собi почав.
- Те ,почина вiн з протягом. Видно, полтавець...- От ти там
бiлобрисий,- тика вiн пальцем у рязанця...- Чово так розкодкудахтався?
Якого чорта халяву свою з рiдкими вусами дереш... Волинь ти ла ш,
Хахландiю розносиш... А зря... Жалко, чорт бери, що топчется ти тут сво©ми
клишавими лапами. Старика от руга ш... Але коли, так сказати, правду за
чуба взяти, та тобi одному з другим перед балами тво©ми поставити, то
вийде, що ти один з другим тiльки й життя взнав, що тут. Н -н . Не дуйся.
Оце ти в себе коли бачив? - згрiб полтавець у широку долоню торбину цукру
i потрусив нею над головою...- Дулю ти в себе бачив. Ча м без сахару
заливався та жер тюру. Да, да! Не протестуй! Т рп нi ! Злiсть мене бере,
що ви, сукини сини, влiзете в чужу хату i вда те, що гаспада якiсь... А
дома в курятнику коптився, при лучинi вошi лущив, на полатях боки
вiдлежував. Ось тобi зайдеш у якiй-небудь Рязанщинi... Мiхайловка, чи
Вшiловка, чи якась Розплю вка в лiсах заборсалась. Iзба сто©ть. Улiз i не
зна ш куди. Чад, бруд. Свиня тут же рядочком рилом мудростi розводить.
Далi податi. Двоетажна така тобi хванаберiя на двадцять душ, як у тюрмi.
Йдуть спати i. батько наказу синовi: ти вот, Мiшка-та, не трясi са снахой
ц лу ночь... Вам би всьо, щенкам, курал сiть!..Щоб не змилитись, бо мати у
лаптях спить... Да, да! Не валнуйсь, не валнуйсь... Бачу, дмешся, правда
очi тобi коле.
Полтавець у силу входить, руки в хiд пустив i колотить кулаками дим.
Повiтря нагаду океан на мапi. Кацапи лютують, але полтавець мiцно держить
стерно сво © мови. Кацапськi слова з прихрапом, з присвистом носа
переда ...
- Та ти,каже,- бачив коли-небудь у себе яблуко? Чи пробував коли булку?
Чи зна ш ти, де вона росте i з чого н роблять? Ти он навiть не зна ш, з
якого боку ©сти ©©, он i зараз знизу почав. Та у вас навiть ложками не
вмiють ©сти, а кладуть у рот лопаточками. Рязанець нарештi не видержу .
- Врьош ти, сукiн син! Вот как заеду в твою ряжку...
- Фi-фi-фi! Тiльки пiдходь! Як мазну у твою сплювачку!.. А це ти
бачив?..- розгорнув полтавець хустинку, а там Георгiй i медалiя...
Це вплинуло на рязанця.
- Замовк! Так, так,- каже полтавець.- Краще от замкни сво рило й
мовчи. А то: а на кой чорт ваюю? А чаво Хахландiю защипаю? Тьху! Грiм тебе
ясний побий! Кликали ми тебе сюди? Просили? То йди собi до чортово© матерi
в свою Кацапiю i не псуй тут воздуха. Ая? За що ми вою м? А за що наш брат
кров лл ? За Волинь? Н т, брат. За мазурськi багна, за Варшаву, за
Карпати! Ти от, сукин син, напевно, по околодках прошлявся, а я третiй раз
на фронт йду, п'ять ран i оцю чепуху "за атлiчi " дiстав... Ех, ви, ви!
Сохами землю дряпа те. Дерев'яною бороною скородите, а дереш носа... Хами
ви, от що!.. А тут на дядька напав, що хати тобi ще - поко©в не виставив,
що ти хоч раз на жiсть у чистому полежав. Дрянь ти! Морда твоя осляча!..
Полтавець розiйшовся до того, що, здавалось, зiрветься i почне бити
всiх тих кацапiв. Щоки розчервонiлись, очi заблищали. Слова вилiтають з
уст, мов удари сокири. До сварки вмiшався вусатий бесарабець. Цей слухав,
слухав:
- Ша, кiндер! Да ну вас до ста бiсiв! Якого диявола розприхалися...
Брось!
- Н ! Я йому докажу, що...
- Та брось, Ковал нко! Надоть тобi з всякою задницею на рожни
спиратись... А ти, Лаптьов, також ослом таким видався... Якого, мать твоя
кобила, дурака втелила!.. Молчать!..
Полтавець замовк i сiв на сво мiсце. Рязанець двадцяту чашку чаю.
Бесарабець, щоб згладити прикрий настрiй, розпочав "врать".
- Еее, ввобче вiйна роз'©да нашого брата. Коваленко чи Лаптьов, чорт,
диявол - всiх однаково в грязюку все топче! - закро©в бесарабець.
Почав я, братцi, з самих, так сказати, Карпат, коли нашого брата
послали в первi бо© на австрiйця. Не вiйна це була, а церемонiяльний марш,
парада. До наших нiг клались Галич, Львiв, Перемишль. Закинули вуздечку на
Карпати й дайош В ну!.. Славу руско© збро© несли на кiнцях штикiв, а пiснi
ж, зна те? Лунали чортом по всiй землi, як гукнемо, було,- хоч то горб, чи
камiнь, хоч диявол душу твою давно льодом вкрив - все одно йохне нутро
тво i вогонь очима вулканом виприсне.
У тисяча дев'ятсот п'ятнадцятiм на Новий рiк були ми в горах Карпатах,
на верхах, по яких лиш вiдьми на мiтлах" шугали... Стояли, значить, у
лiсi, мов ведмедi, вкритi льодом. Я був собi хлопчак от такий, як он...
(тикнув на Василя). Щiчки рум'янi, вус засiвавсь. Горiв усякими любвами
преподобно© мироносицi вгенi© Петровни, любвиобильно© матрони славного
мiста Кишиньова. Зiрвала мене рожевого, як квiтку, а я чурбан - чурбаном,
сльози лив, вiршами признання скиглив i думав вiшатись, бо згубив, мовляв,
красу невинну.
Та, треба сказати, кров моя i душа, i все, що хочете, були на мiсцi,
владу. А серце, нiби новий годинник у чистiй ватi, чулось м'яко i цокотiло
до всiх, включно вгенi© Петровни, такими згуками, що тепер посвищи...
Але от два роки минуло, як покинув Петровну. Коли б ще от так собi
чоловiк жив, поле орав, жiнку бив, з жидами лаявся - два роки, тьху, нюх
табаки. Але в нас... У нас, брат, два роки пiдземного благод нствiя, коли
над тобою, перед тобою, за тобою янчить смерть, значить: що ти з
перкальового юнака станеш отаким ведмедем - ж первий сьм аз. Вуса тобi
таким ось рогом попруть, лоб зчугунi , очi - олово, дивись не дивись, нi
думки, нi страху, нi сумлiння в них, бо все там сiрою масою злилось, от як
пiнявий сплювок.
I тодi ти зна ш одно: гину я, все гинь, i чхаю я на все те, хоча б воно
бозна-яким там свiтом звалося. Пригадую, останнiй раз того самого
карпатського Нового року батал й наш польову Службу Божу в лiсi на галявi
отакiй ширiзнiй зi снiговим паркетом вiдбув. Пригадую, ялицi отак у двi
стiнi восковою колонадою в саме сiре небо шпичками вгрузли. Пригадую, дим
кадильний вiд самого престолу димiв i попик наш у всяких, честь честю,
ризах голоском розкамарiнскiм Божi слова розтягав аж до наших вух. А ми,
мов ступи, рядами все, та все рядами з папахами, та кляпами, та синiми
носами... Ех, i народ був! I церкву, i Слово Бога на шпилi Карпат у
часточках самого серця, Пана нашого, винесли. I я там стояв i чув, що
погони мо© крилами ростуть i хочуть пiдняти мене понад усе. I чув, що в
душу мерзлу i мерзенну знов теплота ладану просяка i розводить лють мою
воячу. А коли хрест над нами знявся, грохнули ми всi у снiг колiнами i
многолiття ринними голосами виводили...
I тут зненацька бах, тарах! Як хильнуло смереками, як судонуло мерзлою
горою! Раз за разом три довбешки довбнуло, сукиного сина, у галяву. Ми-то
всi, i я, i батюшка з хрестом, i весь старшинний персонал, мов листя, до
землi припали i душами вп'ялися до ©© грудей.
- Здорава! - перервав котрийсь слухач.
- Двадцять трупiв лишили на галявi. Змiсило черепи... Ех!.. - i
оповiдач майнув пальцями лiво© долонi.- А раненi от так i повзали по
власнiй кровi, мов моржi. "Даб йт ! Братци! Даб йт ! Хрiста радi!" Кий
чорт добивать стане, хоч би ти кишки сво© по цiлiй галявi розволiк.
I так чоловiк спрашу : Бог чи чорт сильнiшi на цiй самiй землi? I тут
чоловiк i торкнеться отого самого иерву, на котрому висить уся людська
менажерiя. Так? Чи так? Куди от пiдеш, чого не вiзьмешся - всюди рука твоя
торкнеться сажi з пекельного горiла. I чоловiк стане чорний, як отi
челюстi печi, випаленi вогнем. I серце його ствердне й нерви всi зникнуть.
Тому я й кажу: не видержимо, братцi. Повстанемо один на другого, будем,
як пси, гризти один другому горло. Нема вже у нас отого всiлякого... Бог,
чорт, дiвоча краса чи гнiйна утроба розбитого чоловiка - все на одну
пiшло. Все от так, як смерч, крутить землю з небом чорним стовпом, i нашi
голови закрутяться, i ми всi крикнемо: досить! Брязнем усе об землю, i
нашi вiитовки, i наших старших, i нашi заслуги... Потопчемо нашими
чобiтьми все те, перед чим колись репетували ура, що на лобах у барвах
несли, що в серцях сидiло теплим розумним словом i що вело нас на
смерть... Так. Будете бачити!.. Це станеться точно, бо весь наш люд -
мiльйон на мiльйонi - втратив бажання далi тягнути лямку оцього скотського
животiння...
Бесарабець скiнчив. У хатi тихо. Пики солдатiв сторчали, мов омамленi.
Пiсля всi ворушилися, всi загомонiли, всi ловили поглядом: "Ну? Як ти?" -
"А як ти? Що скажеш?"
"I звiдки вiн узявся такий тут розумний?" - подумав Володько, який не
слухав, а жлуктив цiлим сво©м ством слова солдата.
- Ей, братва! - кричав котрийсь знадвору,- Сюди!.. Половина мужви
знялися i в хмарi пари витиснулися в чорне провалля дверей. На дворi
мороз. Велетенських розмiрiв мiсяць хвойно злетiв на широчiнь небес i
зупинився. За лiсом, за пiдлiсом, там, де угорське озеро, гудiло, гуло,
клекотiло, здавалось, мороз i мiсячне сяйво тнуть i трощать лiси, мерзлу
землю, кам'янi гори i саме склепiння неба, яке час вiд часу, нiби
смертельно хвора людина, озарялося тремтячим струмом червоного сяйва.
Кулемети лiчили одним тягом. Гармати наподоблювали дiда, що зайшовсь
страшним коклюшем, посинiв, зачмихавсь i вже невстанi зупинити шаленого
пориву... З глибини, десь з-пiд лiсу, нiби з придушених подушками ротiв,
виривалось глухе: "Урааа! Урааа! Урааа!.."
Солдати збились тичбою, повитягали ши©. Мiж ними молодики безвусi, отi
перкальовi юнаки. Всi наслухують говору заходу, який, здавалось, iде сюди
якимись та мними пiдземними ходами.
- Iш надайот! - зауважив котрийсь.
- Да. А завтра-то i ми iспробу м н м цкаво перца...
- Ми, браток, вже нанюхалися його, аж у носi крутить,- додав той самий
полтавець.Пiдемо спать! - байдуже закiнчив вiн i пiшов до хати. За ним i
решта пiшли. Лиш один молодик довше стояв i вслухувався у мову вiйни.
"Назад" не верталися. Шляхом назад гнали лиш часом козаки полонених.
Iдуть цибатi кiстяки по грузькiй дорозi в черевиках з обмотками. Хочеться
дивитись на них з витрiщеними очима, такi вони дивнi, чужi й не нашi.
- Хл ба! - просить i протяга жовту ручиську. На долонi металевi
грейцарi. На чорта вони. Сховай. На шмат хлiба... А, мадяр? Не дiстанеш,
коли мадяр...
А також гнали до штабу й зi штабу дезертирiв. Це народ iнший.
Розплювательний - вишкребки велико© iмперi©. Приводили таких до штабу,
клали, один козак всiдався на карк, другий на п'яти, третiй вкладав на
дезертирську спину - двадцять п'ять, п'ятдесят або й подвiйно - вiдповiдно
до того, скiльки раз без дозволу частину свою залишив.
А козачнi в Жолобках повно. Рослi, стрункi, з кучером на двадцять
п'ять. Дiвоньки липнули до таких, а зупину не було. Не одна носила пiд
серцем козачого сина. Кров волинських лiсiв i придонських степiв зливалась
в полум'© кохання i тремтiло серце, i палали очi, ноги самi в танець несли
пiд козачу гармонiю.
У цi днi Володько пережив подiю, що поклала йому на душi незабутнiй i
незлiчимий рубець. Все перегорiло i попiл розвiявся. Не розвiявся тiльки
отой змiст, який ма в собi кожна подiя. Весна, лiто, осiнь, зима
кружляють навколо людини, що сто©ть в серединi всього, а змiст подiй
лиша ться в колi i творить повiтря людини, творить ©© клiмат.
Стiл безногий, стократ проклятий, i купа книг, якi Володьковi руки
зняли з-пiд вояцько© пiдошви, наробила гамору. Вернувся нiби хтось до
двора... Кажуть, знайшов порожнi поко© зi стiнами, на яких однi плями
вказували на минувшину. Пiшли по селу запити та перепити. Докотилося i до
Матвi вого хутора, бо ж Зiнька Кущина "хрест святий i приссяибо" власними
(от хай повилазять, як нi) очима бачила, що Настя несла дуже гарний стiл.
I вона, Зiнька Кущина, подумала собi: це, певно, з двора. А хай йому
частець. Пiдiткнула спiдницю вище колiн i стрiмголов до двора. Спiзнилася.
Не знайшла бiльше стола для себе.
Ну, чекай. Вона тiй Настi западеннiй не подару . Понеслася i все чисто,
де треба, розказала.
Настю нiхто не чiпа , але Матвiй таки дiстав "повестку" тодi-то й тодi
явитись до штабу корпусу - Жолобки, дня i т. д.
У штабi суд i розправа. Те i друге короткi, стислi i без того, що
зветься жалiсть. Кажуть (це всiм на злiсть тiтка Зiнька пустила), там
кладуть двадцять п'ять у певне мiсце, заплати за "вбиток" i кiнець.
Матвiй чутки легковажив, але "повестка" й козаки, якi вже знали, що в
таких випадках робити, повергли його у тьму i морок кромiшний. Йти туди,
спускати латанi штани на такому-то сивому роцi житття... Нi. Це трохи
забагато. Нi, не брав, не крав, нi соломини чужо©, нi, навiть у думцi. В
розглядах його - як далеко не сягають вони - все було, лиш не було нi
одного зерна, що та©ло б у собi корiнь нечистого дiла. Путь його, довгий i
встелений тернами, йшов вiн власними ногами i кривавi слiди, що лишались
за ним, були його слiди, литi з його кровi.
I от пiсля тi © "пов сткi" Матвiй раптом вгруз сам у себе. Вiн взяв
папiрець у руки, розглянув його, очi дивно погасли. Глянув на жiнку, на
Володька i знов загорiлися вогнi очей, як колись у днi Лебедщини. Кров
його збурилась i закипiла. От вони! От вони, тi винуватцi. Сидять перед
його зором i клiпають сво©ми дурними балами. Скоч на них звiрем i стратуй.
Знищ разом з ганьбою i соромом.
Нi. Матвiй цього не зробить. Уже не той вiн, що був колись. Рука його,
може, i мiцна, але воля трiснула i подалася виразно. Встав мовчки, брязнув
дверима i пiшов до клунi.
Через малюсiньку незамерзлу латку в тахлi вiкна Володько бачить
батькову постать, лисину без покриття зi жмутком рiдкого довгого волосся,
яке патла i перегорта поривний пiвнiчний вiтер. Спина його виразно
гнеться, мов ресора, пiд великим тягарем. Зда ться, вiн несе десятипудовий
мiх пшеницi... Навiть, зда ться, ноги його слизькаються...
Батьку! - кричить Володькова душа. Баатьку! I рве щось те, що сидить у
хлоп'ячих грудях, чого не змела нi вiйна, нi солдати; рве його груди
гостродошкульним гаком... А слiв нема. Слiз також нема. У грудях, нiби
рiка замерзла, ломить свою поверхню i спина одну на другу гострокантi
крижини. Володько хлiб жував, i коли батько вийшов, рот перестав
працювати, кусник хлiба застряг у зубах, а решта, що був у руцi, лiг на
кра чку столу i лежить. Всi закамарки його душi наповнив гiркий дим згару,
який гриз сумлiння, як гризе кислота залiзо.
А час бiжить. Настав обiд. З'явилася на столi миса тлусто© зi салом
капусти. Нiхто не торка ться нi столу, нi ложок на нiм. Пара капусти, мов
зменшена хмара, пiднiма ться й урочисто розклада на боки сво© патли.
Розпочали Василь з Катериною, якi грiха за собою не чули i якi, може, й
грiшно тiшаться з горя матерi та ©© улюбленця.
- Йди-но клич тата,- озвався Василь навмисне до Володька. Володько
щойно прокинувся. Вiн спав i очi спали. А прокинувшись, щось там накинув
на плечi i пiшов до клунi.
Рипнув i вiдхилив тяжкi на дерев'яних бiгунах половиннi дверi. Тихо
тут, нiкого нема.
- Тату! - несмiло промовив вiн. Нiхто не вiдгукнувся. Все мовчить такою
впертою суворою мовчанкою.
- Тату!
В околотах щось заворушилось. Схилена постать, кiлька соломин на
чупринi. Син нiколи не бачив сумнiшого видовиська, i нiщо в свiтi не
проймало його так гостро й боляче, як та картина зiгнуто© дебело© постатi
з отими невинними соломинами на чупринi.
- Ну? Чого ти хоч? - пада батькiв запит. Володько дивився йому у вiчi
ясним, теплим поглядом. Батько глянув також i зiр ©х зустрiвся.
I як дивно. Цього Володько нiколи б не мiг пояснити. I чого з очей його
викотились отi сльозини. Дивно i ще раз дивно. Коли ж вiн отак з нiчого
перед батьком плакав? Таж нiколи. А то глянув i сльози пустив, а пiсля
цього рухнув на батька, пiймав його руку i голосом розбитим: "Ой, тату,
тату!" - просив.
- Я ж не знав...- ковта Володько слова, лiтери, точки i зупинки разом
з солоними сльозинами, якi нагальне ринуть з очей.
- Ви... Я... Тату... Я сам пiду в штаб. Я... Я... Я розкажу... Хай мене
й б'ють... Iй-богу, тату, пiду...
Батько анi не поворухнувся. Сто©ть дещо похило, i лiва рука пiднята в
напрямку сина. Пiсля чоло його зсунуло гармонiю зморщок, заглибило ©х,
пiднятi на цiлих два сантиметри брови. Очi такi великi i такi все-таки
добрi виринули звiдтiль з отi © ями. Володько ж зна , що пiд тими бровами,
за тими зморшками i мiшечками барви новелу ховаються батьковi дзеркала, в
яких свiт i вiн сам, Володько, вiдбивалися у справжнiй величi натури
буття, без дино© струнки фальшивих барв чи тонiв.
На те якраз хтось над'©хав. Через шпари дилiв видно надворi двох
вершникiв на цибатих спiтнiлих конях. Один пiд'©хав пiд вiкно i знайомими
словами загукав:
- Хазя©н! Ат ц! Дома ти?.. Матвiй вийшов з клунi.
- Здраст , ат ц! Ми вот апять к тяб ...- зрадiв "бiловусий фуражир".
- Салому iм ш? Ц ну палучiш...
- Солому? Нi. Не маю...- проговорив Матвiй. Вiтер сипле зi стрiхи
дрiбний снiг, який чiпля ться неприкрито© Матвi во© голови. Володько це
помiтив, здмухнув сльози, стрибнув до хати i винiс батьковi вовиянку.
-Да ти, ста рiк, н упрямся. Зна мо дело - салом iм ш... Н врi...
Полна тяб упрямiтся, как д вка под. в нцом... Два рубля за пуд палучiш...
Пудоф двадцать надоть...
- Ну,сказав Матвiй.- Два рублi тепер не гропгi, але солому свою я вам
покажу. Як хочете.- I повiв фуражира пiд ожереду.
Це була купа промокло© овсяиицi, яку розтягнули були солдати й яку
пiсля пiдiбрав. Солома запрiла i змерзлася. Фуражир вийняв шаблю i ткнув
нею пару разiв у солому. Пiсля жменю висмикнув i глянув...
- Нiчаво! - сказав.- Б рьом... От самаво утра здiм, нiгд саломи
н т...
- Як хочете...
З цим вершники вiд'©хали, заявивши, що завтра при©дуть по солому.
- От бач,сказав Матвiй Володьковi i Василевi, який також вийшов з
хати.- А треба було, дубило ©х ма', все нищити. Мене те все вже дурним
робить...
- Ходiть, тату, ©сти,- сказав Володько.
- Ходiть, бо капуста холоне,- додав Василь. ©в Матвiй мовчки i мало.
По©в i знов на двiр подався. Володько слiдкував за батьком, пильнував
кожного його кроку.
Третього критичного дня Матвiй вибрався до штабу. Зрання зiрвався вiтер
i мело снiгом. У штабi треба бути "в дев'ять часов". Але годинника нема,