Самчук У.. Волинь

вiн. I плаче, капосник, мов справжня мати. Голосок такий... ех!..
Петро зi щоками, мов огонь. Шапка смушева i вусики, мов у Князькового
сина, отого вiдомого, що всiм дерманським "франтам" ши найкращi галiфе i
френчi.
Це ж театр. Це ж той помiст, на якому ще i ще раз виступають дивовижнi
люди далеко© Полтавщини. Виступають i обдурять невинно-чудесними сво©ми
скорботами, викличуть хвилювання, вичавлять вогкiсть на очах i справдi
щирий смiх. Пiсля йдемо далi у свiт, а вогкiсть очей, смiх i навiть запах
картини несемо зi собою. О, напевно радiсно буде згадати тi постатi в днi,
коли прийдеться робити звiт прожитого.
Володько вже не потребував би бiльше дивитися. I так затямив кожне
слово. Але все-таки пiшов i другого дня. З при мнiстю пiшов. Причепурився,
як мiг. Ваксував сво© чоботи до блиску. Вiн же виступа на сценi. Про це
знають усi, i всi знайомi будуть на нього дивитися iз зали.
Зала убрана. На стiнах Шевченко, Франко, гетьмани. Перший раз
жовто-синi прапорчики з'явилися. Володько он далеко ззаду в самому кутi
притаковився. Вiн ще раз, поки не покличуть його спiвати, пережива
трагедiю Полтавки. Зала набита. Панi на©хали зо всiх околиць. З Мизоча, з
Верхова, з Гiльча. Бiлi такi, прозорi. Цвiтуть по залi, мов лiле©,
особливо он там, далеко спереду, на тих червоних, позичених у директора,
плющових стiльцях. А тиша навколо велика. Володько огляда ться навколо в
сво му кутi. Спина ться на пальцi, щоб якось i собi кинути погляд на
сцену. Ось близиться до кiнця. Завiса пада . Зала зрива ться i клекотять
оплески. Затремтiли спiтнiлi стiни. Володько бочком протиска ться до
переду. Вони виступають. Карпо Пилипович, вилизаний у сво©х
галiфе-еропланах, бундючно шику сво©х хористiв.
Готовi. Хор сто©ть непорушне i чека , поки пiднiметься завiса.
Володькове серце чiтко тукотить. Карпо Пилипович да знати, i завiса
полопотiла догори. Володько не бачить нi залi, нi людей у нiй. Вiн
дивиться просто в рот Карповi Пилиповичу, який вiдчайдушне розмаху
руками. Пiсня виходить значно гiрше, нiж було на спiванках, але по
скiнченнi чорне провалля спереду вибуха такою трiскотнею, що Карпо
Пилипович, нашвидко вiдкланявшись, завда тон на другу пiсню. Це вже
лiпше. Володько почина вiдчувати себе. Щось два рази поворушив навiть
головою. Помiтив також, що в чорнiй прiрвi перед ним повно облич.
Кiнець. Гураган оплескiв. Завiса рiшуче вiдтяла з-перед очей залу.
Хористи виходять. Вони можуть собi йти додому, щоб не заважали публiцi при
танцях. Жорстока несправедливiсть. Вони навiть не мають права подивитися,
як танцюють.
На залi гримнула оркестра. В'язанка пiсень Давидовського нада всiм
крила, пiдносить. Публiка виходить i розлива ться по "фой " та коридорах.
Тут знов щастя всмiха ться Володьковi.
- Гей, там, хлопцi! - гукнув Карпо Пилипович.- Стiльцi зносити!
Чудесно. Хлопцi кидаються зносити стiльцi. Вони ще не зовсiм зайвi, а
там, мовляв, побачимо. Можливо, якось замiтаються в юрбi, i хто там на них
буде звертати увагу. Володько щасливий неймовiрно. Власними руками
торка ться ще теплого вишневого плюшу. Ах, яка божевiльна насолода носити
цi стiльцi. Бiга , гримотить кованим чоботом i, вида ться, нiби на однiй
нозi гица .
I ось зала чиста. Однi, Шевченко, Франко i черга дрiбнiших панують по
стiнах. Шевченко суворо ловить на мушку погляду кожного, нiби продивити
його хоче. Франко байдуже й абстрактно поверх усiх дивиться. Жовто-синi
прапорчики, мов екзотичнi метелики, почiплялися кутикiв ©х рямцiв. А
посерединi велико© стiни владною i певною мовою твердить плакат: "Встане
Укра©на i розвi тьму неволi".
Але, хлопцi, Володьку! В кут! Робить наступ струнна оркестра. Ось вона
увiйшла, розмiстилася. Раз, два, i бризнув вальс. Залу заливають,
заповнюють... Навколо мигають серпанок, плечi, коси. Володько тиснеться в
кут. Коли б тiльки розпорядник не заглянув сюди. За сво ю звичкою, вiн,
напевне, не захоче зрозумiти Володька i лишити його в спокою. А тут за
спинами людей вiн зовсiм непомiтний i нiчого такого кепського не
станеться, як вiн i собi послуха вальса та полюбу ться, як отi шаленi
люди крутяться. А тут йому зовсiм вигiдно. Вiн i не дума лiзти на
презент, отуди до переду. Хто хоче, то i звiдсiль все побачить. Само
собою...
А зала живе. Музики розгойдують "Дунайськi хвилi". Ходором пливуть
пари. При мно, радiсно. Володько бачить це уперше у сво му життi. Гордий,
що може це бачити, що пробився через мужицьку гущу до ясно©, залито©
музикою, зали. I хоч вiн тут не яка важна персона, одначе неважно йому
грати якусь там персону. Важно бути тут, бачити, чути, пiзнати розмах
життя, щоби пiсля роздумати над ним, розповiсти матерi, сво©м товаришам з
Тилявки, розбудити й у них бажання пiднiматися знизу до верхiв, де так
радiсно, просторо й ясно.
I мимохiть згадав хатину свою, матiр, батька. Забули його, не ©дуть. А
хто його зна , чому не iдуть. Бачить виразно батька, як той лежить,
вкритий старим кожухом, i дивиться у стелю. В очах докiр. Це Володьковi.
Це вiн, невдячний син, кинув одинокого i недужого батька, а сам отут
розкошу по балах. Хто ж там тепер молотить, хто воду носить, хто
пора ться з худобою... Катерина. Коли б хоч Василь скорше вернув.
Ах, той розпорядник. Таки помiтив. I хочеться йому по всiх закутках
лазити та турбувати чесних глядачiв, якi чейже нiяко© не роблять шкоди.
- Додому, додому, хлопцi! Спать пора!...
Теж опiкун який найшовся. Хоч-не-хоч, а вiдходити таки треба. Онде i
Карпо Пилипович такою тобi iжицею погляда . Щастя, що вчепилася йому до
руки якась брюнетка. Копиця чорнiзного волосся, горiючий червоний бант на
ньому. Вiн прилип до не©, блискучi зуби, смiх. Вiн, видно, зовсiм забув за
сво© iменники та прикметники...
Володька i спiлку далекого кута попрохали опустити залу. Надворi пада
густий лапатий снiг. Багато саней, повкриванi дергами конi. Через широкi
вiкна рветься назовнi яскраве свiтло з не менш яскравими тонами оркестри.
Пiд вiкнами купи воячнi "нижчих чинiв", що кiлькома поверхами стоять,
шкiрять зуби i лаються. На них верга густо освiчений снiг, що поволi
розта .
Неба зовсiм нема. Зникло в безмежному сiро-чорному просторi. Тепло i
радiсть поволi залишають тiло, яке грузне в холодну зледенiлу нiч.
Революцiйна нiч, напружена нiч. Ген там навколо в цьому снiгу i мороцi
живуть революцiйнi люди. Вони зазначують сво iснування стрiлами, якi чути
зо всiх бокiв, бо ж кожний, хто приходить з вiйни, приносить iз собою
"вiнтовку". Стрiляють, куди попало. Навiть нiч не робить ©м спину.
На "Горбаях" чути спiв. Розпучливий голос виспiву "Коробочку". Чути
п'яний, хворий свiт. Чути, як гуде той голос надмiрним болем, нiби це
голос раненого звiра. Навiть вiльхи на лузi стоять напружено й жахаються.
На повiки очей падають снiжинки, розтають i лишаються з них малюсiнькi
краплини води. На щоках збiгають холоднi потiчки. Хлопцi йдуть мовчки,
швидко пiд гору. Володьковi чоботи кляпають на ногах. Це "Ляшове
займисько". Того самого Ляша, що повiсився i що часто переходить дорогу,
коли хтось iде сюдою вночi. Але нема часу думати про Ляша. В головi безлiч
iнших думок.
Хлопцi вибiгають на гору. Ось i садиба дядька. У вiкнi "велико© хати"
видно свiтло. Так пiзно свiтло, дума Володька. Приходить до хати. В кухнi
обтрусив iз себе снiг. Вiн вже зна , чому так пiзно свiтиться. Он мама
сидять на тапчанi пiд гарячим буга м[14]. Ноги пiдгорнули пiд себе, а
великi ©х чоботи недбало стоять коло тапчана.
- Ах, ти мiй шмаркачу,- першою заговорила мати.- А де то ти по ночах
лазиш? То ти так вчишся?
- Ви при©хали? - не то здивувався, не то особливо зрадiв Володько.
Пiдiйшов i поцiлував у руку.
- То вiн, чу те, кумо, на "приставленi©" був. У семинарi© в нас усе
приставл нiя йдуть,поясню з печi дядина Одарка.
- А тато де? - пита хлопець.
- Не може вiн. Мало зводиться. Щось йому в боку... Певно, то граната
наробила. Сова ться в постелi...
- А ви самi при©хали?
- Хто ж мав при©хати.
Так прикро. Забув i за чоботи.
- Що ж татовi?
- Перед Дмитром,- продовжу мати,- якось звiвся. У клунi стрiп вiтром
знесло i лиха година надала йому полiзти на таку височ пошити стропа.
Господоньку святий. Як злiз, кричма кричав, за спину хапався. А коли б
тобi, хоч що сказав. А то: ox, ox, ox!... I зуби зацiпить... Господи, Боже
мiй!
Володько сто©ть, нiби кам'яний. Нiхто не скаже, що то не батькiв син,
хоч i подiбний на матiр. Нi один м'яз його обличчя не ворухнеться, хоча в
очах бачить вiн батька з зацiпленими устами i чу виразно його охи.
- Ну, а хто ж на господарствi?
- Взяли якогось галицiяна з пл нних вуйка Павла. I Хведот i Василина до
нього, як до свого. Ходив у поле, дещо заволочив, дещо попорав. Тепер коло
хати совга , се -те шкорпа на дворi. Святе письмо чита , на картах
ворожить i все червоний дощ пророчить. Каже, впаде червоний дощ, що буде
подiбний на кров. Кривавi рiки, каже, потечуть. До чого вiн ото торочить,
один Бог зна . Кажуть, вiн з ума зiйшов. Але чоловiк трезвий i грамоту
зна , i робить потрохи на харчi, як то кажуть. Привезла он тобi шкорбуни.
Сама у Зiнька замовила. Наказувала: не зробiть, чу те, малих. Хай Лiпше
бiльщi. Чи то онучу добру взу ш, чи що... Завжди чобiт не ма бути, як то
в жижликiв мiських... Нiби ©х ото прилив на ногу. А прийдеться взутися чи
роззути, то мучиться, рве взуття, пруча ться.
- Але ж, мамо!.. Вони величезнi!
- Нiчого. Зате взу ш онучу суконну... Не бiйсь, не померзнуть ноги.
Далi Настя оповiда , що до них знов якийсь обоз приволiкся i став у
селi. Всi москалi збунтувались, кажуть: далой войну! Кидають усе,
геть-чисто все: конi, вози, ну геть усе, як було, а самi, хто зна куди,
розходяться. Найгiрше отi конi... Господи! Що та бiдна худiбка такого
зробила... Вигнали ©х на поля, нiби собак. Iдiть собi... А худоба гарна.
Приходить москаль до нашого: купi, дед, лошадь. А скiлько? Еет, каже. Дай
бутилку самогону й бери. Наш дво купив. Не хотiв даром. За кару кобилу
двадцять, а за, як то каже Хведот, киргиза шiстдесят карбованцiв заплатив.
А, Боже, що то було за лихо. Тиждень кониська на ноги не вставали. Але
поправились. Ось i сюди ними присунулась. Цiлий день плужилась. Все хода,
все хода. Вечiр застав мене на Мостах, а поки доплужилась до Дерманя, мало
не на пiвнiч. Ох, бiда... Отак, люди мо©... То се, то те i нiяк не можна
було зрахатись. Дума мо: Матiнко Божа. Та воно ж там i без сорочки, i без
чобота. I хто зна , хто йому ©сти дасть...
- Ну, коли вже вiн у нас,- вставив дядько,- то бiда невелика. Ми так i
гадали, що там у вас не все в лад iде.
Володько слуха матiр, взува сво© новi чоботиська i шкорба по хатi.
Радий i сумний. Якось би хотiлося не так. Хотiлося б по-людськи. Хотiлося
б на себе щось кращого надягнути, як у iнших хлопцiв, якi мають усе на
себе примiряне, все акурат.
Довго ще гуторять, мiркують i кладуться. Володько ляга на лавi пiд
вiкном, бо на його тапчанi ляга мати. Укрива ться вiн маминою бекешкою,
бо пiд вiкном студить.
Лягаючи, мати довго молиться Богу. Пiсля ще довго в темнотi розпиту
сина, що та як... Хочеться ©й знати все, та й батько, либонь, цiкавиться.
- Лежить ото... Щось набреде на думку i запита : ну, а як то там наш
"скубент"? А ти, дитино, не дуже-то до отих безбожникiв прислухайся. Ото
на днях вернувся Корнiй Ет-то©в. На©вся, кажуть, ляшнi, встав i навiть
лоба не перехрестив. А Хома встав i каже: а то ж що? Турок ти, чи що? Не
бачиш он образа, iкони свято©? "Плюю я на вашу iкону". Так, чу ш, дитино,
i сказав. Уляна як почула, то ©й, сердешнiй, руки й ноги потерпли i язик
занiмiв. Хома за полiно i полiном, i полiном... Та по Корнi вi, та по
Корнi вi. Той за иагая. Боже святий! Батько ж наш не раз читав колись: i
постане син на батька, а батько на сина. Чи ж це вже не так . I до чого
воно отак дiйде. Але ти пам'ятай, дитино. Пам'ятай все-таки, що ти
господарський син. А господарський син проти Бога i батька не пiде. Ооо,
то нi. То вже я вiрю, що нi. Який-небудь хлюст хiба... Виродок, хорони,
Боже. А також науки пильнуй. Вчать там вас хоч чому путньому? Хоч заповiдi
Божi не забув? Га?
- Ах, мамо. Те, що навчився колись, не забуду. З-за бугая озвався
дядько. Вiн, видно, також не спав i все слухав.
- То, рiзун ©х матерi, й у нас страшне твориться. Камiнякiв матрос у
шапцi до церкви заходить. Од свiчки цигарку прикурю , i що хоч йому роби.
Бо що ти йому тепер зробиш. Свобода вже така велика, що всяка немiч
пурисом стала, i не пiдступай. Хто йому тепер рiвня. А онде дивiться, що з
двором зробили. Правда, не люди самi почали то. Почали москалi, але ж на
якого чорта все бити, нищити. Двiр двiр. Понятно. Що народовi землi тра,
також понятно. Але, рiзун ©х матерi; нащо його той лемент робити. Пiшли,
розтрощили. Ет, плюнути хочеться i тiльки.
- Спи вже, старий,- завважу з печi дядина.- Кума також за день
намерзлися i хочуть задрiмати.
- Ох, Боже, Боже! - зiтха Настя. Вона нiжиться i горнеться до теплого
бугая. Володько мовчить. Його думка займа ться одночасно кiлькома
справами. I хворий батько, i прохання матерi... Болюче i зрозумiле
прохання. Але що ж вiн винен. Вiра тiка з душi. Нема сили втримати ©©.
Вiрити - не знати, знати не вiрити. Вiн же й не зна , i не вiрить. Прикра
пустельна середина. Вiн прагне знати все до безмежностi, а дiйде до кiнця
пiзнання, далi знов буде вiрити.
То знов у очах мига освiчена зала. Рояться людськi постатi. Спiв,
музика. Он чоботи з темноти вилазять. Дивиться на них i нiяково ста .
Нiч уже давно пану . Шумить вiтер. По бляшанiй стрiсi хати стукотить
гiллям розлогий горiх. За вiкном вибрiху сусiдський Боско сво©
невибагливi розмови з ворохобною нiччю революцi©.
Цi © само© ночi пограбували монастир. Вiдчинили всi льохи, вигнали з
келiй послушникiв. Все, що знайшли в льохах, вичистили. Кажуть, п'янi
большевики. Наджорився один з другим ханжi, самогону, зiбрались бандою i
хотiли на "приставл нi " влiзти. Семiнаристи виперли. Так вони до
монастиря. Сушенину, сливи, пшона - все, як , пiд ноги. А пiсля у
приходського батюшки двадцять тисяч золотом вимагали. Двi години босого на
снiгу потримали i дарма.
- I де вони в чортяки набралися, отi большевики? Яка хал ра породила ©х
на свiт?
- Каторжани! Не зна те. Всi каторги повiдчиняли. Он зi Сибiру, кажуть,
сто тисяч ©х суне.
- Каторжан?
- А що ж. I спину ©м нема, бо ж ©м все нiпочом. Мо -тво . Для такого
жизня все одно сплювак. Кулю в лоб i шлюс.
- А де ж власть? - грiзно пита котрийсь.- Он у Довгощика також були,
п'ять тисяч стягнули i молодицю споганили. Олiйниковi записку пiдкинули:
таку-розтаку твою, як не приготу ш десять тисяч золотом, кулю в череп
заженем i баста. На Горбаях цiлу нiч свиню смалили i стрiляли в небо.
- Какая теперь вдасть! Вон у Ки вi Центральна Рада, кажуть, войсько
собiра . А какой сознатiльний чолов к пойдьот сьогоднi воювать. За кого,
спрашу ться?...
- Чому нi. Пiшов би всякий, але надо режим встановить. Без режиму не
пiде.
Народ. Затиснутi, спраглi уста, напружене кантате чоло. Очi впо нi в
каламутну далечiнь, нiби очi божевiльного, що зненацька наткнувся на
неймовiрно яскраву цiль. Але як пiзнати ©©? На очах сiра шкаралуща. На
душi вируючий накип ©дi, що збирався там впродовж столiть. Стряса дико i
нервово головою, пруча ться пустити в рух застояну, заржавiлу думку.
Одного дня оголошують, що на Шинкiвцях будуть роздавати тараню. Десь
там залежалося багато таранi й ©© порiшили роздати народовi. Кажуть, буде
велика зборня.
Йдуть усi чоловiки. Цiкаво. Володько також не промине такого
видовиська.
Пiшов. Перейшов через двiрський сад. Сила народного буревiю залишила
тут виразнi слiди. Пошарпанi будинки, повириванi вiкна позiхають у
простiр. По алеях розсипанi папiрцi. Володько пiдiйма один такий
папiрець. Писано латинкою. Сховав до кишенi. Пригодиться. Дома розбере, що
там написано.
На Шинкiвцях тьма-тьменна народу. Ось мурований червоно© цегли i критий
смоленою бляхою будинок колишнього банку. Обчовганi мiдянi клямки,
витоптанi пороги, забруджений помiст. Махорчаний дим розводить у просторi
фанабернi викрутаси.
Зда ться, сто тисяч дядькiв прибуло за таранею, ©х жiнки, ©х дiти. Цiлi
поколiння скупчилися ось тут. На них шинелi, фуражки, папахи. На плечах не
позаростали, не злилися зi загальною сiриною слiди вiд погонiв. На
обличчях загар окопiв, у очах вибушнi вогники.
Не за таранею прийшли вони зо всiх сво©х "куткiв" сюди. Порядний мужик
за такою, пробачте, гнилою паскудою навипередки не поженеться. Зiбралися,
щоби збити себе в гурт, в лаву. Разом у гуртi виразнiше чути силу свою.
- Власть. Давай тверду власть! - гукають вони. Он по селу гаса п'яний
москаль i топчеться, по чому попало... Он ступають страшнi матроси, якi не
забули ще силу океанських хвиль. Краяти землю ©м хочеться. Пороти твердiнь
непiддайностi мужика.
Той он оповiда , щотакий-то кум i сусiд Тодосько за яблока двi тисячки
лупнув. Уночi прийшло до нього п'ятьох з "ружжами". "Руки вверх! Дайош
генгi!" Тодосько вийняв тисячки i вiддав. Жизня кожному за грошi дорожча.
За не© вiддаси все.
А зна те, як Бурачиха Санька за "сво©м" побивалася. Лисий тесть Марко
не давав ©й проходу. Ночами, бувало, гониться за нею по снiгу до сусiдiв.
Казав перед людьми:
- Ну, люди, сестрички, братчики i всi православнi! Я на вiру вашу (був
католиком) пристав, я церкву поновив, я дзвона в триста пудов спорядив,
батюшцi чистошовкового пiдрясика справив, але "©й", невiстцi, мо©й скусi
не можу против ставити. Надто вона шиковна, як лебедиця, все одно... Як
княгиня, тiльки трон дай.
I дав би. Сто тисяч у банках ляснуло, а других сто розклав перед нею,
мов карти. Нi. Не взяла, сатана. Одвернулася. I цим, клята, ще бiльше
прикула. Не будь я Криницький, по-вуличному Буряк, як не вiзьму ©©...
I почав пити. Пив, пив... На раз двi лiтри перваку виджорив. Баби з
другого кутка на руках притягнули, мов стерво яке, пробачте. Саме син
Ясько з кавалерi© при шпорах прибув Батько пiзнав його аж на другий день.
А на третiй, вчора серед ночi, якiсь люципери застукали у вiкно. Ясько
жiнку в постелi лишив, зiрвався.
- Хто там?
- Отвори! Сво©!
Засвiтив i гiльки вiдхилив дверi...- баах! Куля просто в кишки пiшла i
вирвала спину. А Буряк нiби в другiй хатi спав i нiчого не чув. Сьогоднi
он усiх попiв звозить, тисячки на похорон сипле. Такий великий, гидкий,
страшний злочин, що взива пiмсти з неба, а суду нiякого. Бо хто буде
судити.
З семiнарi© прибуло кiлькох учнiв. Налiплюють оголошення. Дядьки, слово
по слову, добирають толку. Ага. Землю без викупу обiцяють. Додумалися.
Знають, що коли не дадуть, i питати не станемо. Ану, списки робити. Ану,
доста з таранею возитися. Застав' доки буде лежати.
На фацiятi банку хтось почiпив червоний "хлаг". Небо грiзне, сiре.
Хмари, мов з олова литi. Очi дядькiв прудкi, мов шрiт.
Аж коли зложили комiтет i зробили списки "бедного малоземельного
класа", Володько порiшив покинути Шинкiвцi. Мав ще важливу справу до
Галабурди, який мешка пiд могилками. Задумав роздобути "перший сорт
обрiза". Хтось там десь прода . На це мистець Галабурда. Молодший дядько
Перхвен влiтку привiз австрiйську "вiнтовку", але вона тяжка, як хал ра, i
б' , мов грiм. Легкого, доброго обрiза Галабурда обiця за три копи
волоських горiхiв i за чвертку самогону роздобути.
Iде Володько через пригiрок Плоске. Унизу, коло Харитонового займиська,
якась очмана з рушницi пахка . Одна куля пiд самим Володьковим ухом
пролетiла. Якийсь сучий пасинок, напевно, жарти стро©ть, на мушку ловить
здалека. Краще зiйти в долинку, а то ще зловить. Баах! Дзз! Володько
присiв. Пiсля вiн швидко бiжить в долину. Навздогiн продзижчало ще кiлька
куль, але плювати йому на них. Все одно нi одна не вцiлила.
Коло приходсько© церкви знов натовп. Володько мiрку , що це, мабуть,
похорон. Яська. На дзвiницi б'ють у щити та рейки. Зайшов.
На хорах виспiвують протяжне "Господи помилуй". Розсвiчено всi свiчки,
велике й мале паникадило. Повно ялiвцевого диму. Править кiлькох у чорних
ризах батюшок.
Братчики й сестрицi оточили пiдковою вiдкриту домовину i тримають у
руках горiючi грубi восковi свiчi. Старий Буряк схилив сво , в довгiй
вичовганiй вiд клякання халявi, колiно перед чорною домовиною. Обличчя
його не видно. I так сто©ть непорушне, мов тесаний з каменя.
А побiч блiда, мов стеаринова, сто©ть непорушне його красуня невiстка.
Сто©ть рiвно i трима через хустинку палаючу свiчку. Зо свiчки капають
восковi окапки, з очей сльози. Те i друге попада на ©© загорiлу з довгими
пальцями руку. Але вона цього, мабуть, не помiча . © очi спрямованi
просто вперед i невiдомо, що бачать вони.
У домовинi прибраний i вдягнений у вiйськове мрець. Голова його
вiдкрита. Покрита вiдрослою золотавою щетиною, його борода задерта догори.
Очi заплющенi й опалi. Чоло плитке i жовте, нiби вилiплене з воску.
Правлять панахиду, але панахидного настрою не помiтно. Люди спокiйнi.
Зiгнутий у чемерцi Буряк. Вида ться, нiби вiн прикида ться. Навiть
заплакана красуня невiстка не прозраджу повно© глибини болю.
Володько глянув на священика. Це ж його протримали босого на снiгу. Ах,
нi. Це певно не його. Той панськуватий, делiкатний пiп, що ма матушку в
ракових окулярах, вигляда як i колись. Його уста такi ж насмiшкуватi, як
i тодi, коли Володько зустрiв його у школi. Править смiливим голосом i,
певне, вимага вiд Господа Бога "убi нному рабу Божому во©ну Йоану" мiсця
на лонi Авраама й вiчно© пам'ятi.
Церква не така тепер, як колись в тi часи, коли привозили сюди Володька
хворим. Нема святостi, урочистостi. Революцiя i сюди внесла сво© тони,
настро©. Тi самi вiзерунки на стiнах. Тi самi святi. Он пiд самим зводом
куполи той самий суворий з розiп'ятими руками Бог-Саваоф i навiть тi самi
смаглявi по кутах банi вангелiсти. Лишень не так тепер радiсно тут, не
так затишно, не так тепло. Все це носить на собi слiди скрито©, холодно©
байдужостi. Один спiв торка Володька так само, як i колись.
I це Володько дуже виразно вiдчува . Цей час ма свiй запах, свою
барву. Храм не ма тепла. Опустiв. Весь жар i тепло забрала вона,
революцiя. Вона ограбувала святинi, образи, позолотку ©х риз. I навiть
кадильний дим не пахне ладаном, а ялiвцем.
А може, це недостача вiри. Володько не завдавав собi цього питання. Не
було коли. Тепер не тi часи. Тепер i смерть не така. Хто сьогоднi
жаха ться смертi. Звикли.
Коли скiнчилася панахида, було досить пiзно. До Галабурди вже не пiшов.
Пiшов додому.
Зима швидко приходить. У м'ясницi прийшли нiмцi. Володько побачив ©х
уперше коло монастиря на масляну. Прийшли, у шоломах усi, багато
кулеметiв. Розташувалися коло монастиря на вулицi, пiвдня постояли i
вiдiйшли. Не чiпали нiкого. I чого ©м когось чiпати. Кажуть, вони хлiба
потребують. Кажуть, голод у них.
- Господоньку, Господоньку,- тошнi Одарка,- i "наш" .там десь бiду .
Коли б хоч побачитись. Коли-то вiн вернеться.
- А дивно якось. Бились з ними, воювалися, а от дивись, прийшли без бою
i хоч би що...
- Бо ж не чули хiба, що Центральна Рада мир заключила з ними.
- Щось я не вiрю... Тодi чого ж вони прийшли до нас.
- Контрибуцi© хочуть.
- А хал ри ясно© не хочуть? м ще контрибуцi© захотiлось.
- Коли тiльки за пом щикiв i за буржу©в стоятимуть, бiда ©м буде.
- Ага! Коли тiльки... Хiба он не чули, що у Верховi зробили? Людей на
сход зiбрали i казали все пом щицьке вернути.
- А Центральна Рада ж як? Чого мовчить?
- Хiба вони Центральну Раду слухають. Вони слухають сво©х командирiв.
- Ну, ще побачимо.
До села прибувають все новi й новi фронтовики. Нема вже фронту, зо всiх
усюдiв вертаються розсипанi по цiлому свiтi люди. Кожний, де б не був, де
б не ходив, мiсця того, де вперше свiт побачив, шука . Багато не вернулося
i вже не вернеться.
Наближа ться весна. Великдень цi © весни радiснiший, нiж минулих весен.
Цiлий пiст працювали куби, тому самогону не браку . Розкiшнi соняшнi днi.
По гаях, лiшниках витикаються першi веснянi квiти. Бруньки дерев
набрякають, а берези обнизалися жовтенькими френдлями.
Володько шалено любить такi днi. По полях, гаях, яругах, зда ться,
ходить якийсь невидимий, дбайливий господар i проводить до порядку все, що
попсували зимовi веремi©. Там пiдбарвлене все свiжими яскравими барвами.
Там непомiтно знесена брудна снiгова замета, i навiть висушене та засiяне
квiтами те мiсце, де вона лежала.
Гарна весна. Гарне село Дермань. Гарнi, живi, веселi, працьовитi люди.
Ось ще кiлька днiв i захлинеться все навкруги, як глянеш оком, бiлим
цвiтом садовини. По лiшниках розiллються спiви солов'©в, i тодi нiхто не
знатиме, що значить смуток. У ширiнь i далечiнь, по пагорбках, розляглося
чудесне, з бiлими хатами, прадавнiми церквами, пишними садами-гаями село
Дермань.
Але Володька гнiтить весна. Як тiльки ви©хав дядько лисей переший раз
у поле, Володько пригаду дiм, пригаду хворого батька. Вiн уявля собi,
як батько вста ранком, довго розворушу закляклу потрощену спину i поволi
ступа на поле. Протряхло воно. Сонце лл та лл водоспади променiв. Над
чорною нивою серпанком мерехтить випар. Жайворонки розсипались по синьому
чистому склепiннi над землею i радiють безмежно. Додому! До батька!
Допомоги йому треба. Але й школа трима мiцно. Не можна ж отак: розпочав,
не докiнчив i пiшов. Сам батько так не дозволить. Скаже: то вас уже
розпустили? I тодi бреши, а нi то на другий день назад пожене. Одначе
Володько дуже добре розумi , що батьковi допомога потрiбна. Не буде ж вiн
сам i за плугом ходити, i сiяти, i скородити.
I як тiльки минув Великдень, почав Володько мiркувати, як би i школу
скiнчити i батьковi допомогти. Всi предмети науки знав добре. Цiлий курс
майже пройдено. Лиша ться тiльки дочекатися розпуску та дiстати свiдоцтво.
Та коли це буде.
Хлопець вирiшу звернутися до учительсько© ради, щоб дозволила йому
скорше лишити школу. I несподiвана радiсть. Йому дозволяють це. Йому
видають свiдоцтво i з Богом. Свiдоцтво гарне. Таке свiдоцтво не осоромить
його перед батьком. Прийде, виложить: дивiться! Даремно не стратив часу.
Батько подивиться, але не здиву ться. Чого б там дивуватися. Його син i не
смi дiстати iнше свiдоцтво. Iнакше хай iде не "на школи", а свинi пасти.
Нiчого даром не да ться.
Так. Володько лиша Дермань. Лиша дядька, сво©х приятелiв. Його вже
тепер не цураються, не кепкують, не оминають. Його проводять добрi хлопцi