Самчук У.. Волинь

поводився! - I батько бере Володька на руки, несе до хати, дмуха на його
страшну рану, але рана та не болить його. Вiн щасливий, що змiг доказати
батьковi свою велику до нього любов хоча б цiною власно© руки.
I багато iнших страшних випадкiв вигаду малий. Але чому, дiйсно, не
станеться таке, щоб Володько прилюдно вчинками мiг доказати свою добру
волю i великою сво ю добросердечнiстю змусив каятися навiть таку незламну
людину, як батько? Чому? Але так не сталось...
Аж третього дня ввечерi уперше забалакав батько:
- Понадувались. Образив. Немилосердний. Що ви там собi не думайте, але
коли менi не шануватиметесь, то шкiру з вас поспускаю. Це собi затямте i
зарубайте на носi. Нi одного зерна не змарнувати. Нi одно© крихти хлiба не
смi те знищити без "пользи". Нi одно© картоплини не повинен я бачити, щоб
ото менi попiд ногами валялася. Бережiть взуття. Шануйте одежину, бо
будете в мене мов голопуцьки бiгати. А не слухатимете слiв мо©х, то
послуха те сво © шкiри. Я вже подбаю про те. Коли ви одного вiвсяного
зерна не потрапите зберегти, не шануватимете крупини, щупка муки, сорочки,
чобота, не вшану те ви й худобини, анi себе самих. Голодранцями родитесь,
проживете життя жебротою i здохнете пiд чужим плотом... Я вам це кажу... i
дивiться менi. Слова цi не на вiтер пущенi. Тобi, стара, дiстанеться
найбiльше.
Тихо, гробово тихо. Нiхто не одважиться хоч слово заперечити. Володько
залiз у самий кут запiчка i мов хиже звiрятко визира звiдтiль.
I коли пас корови поблизу конюшинища, то чатував нiби найкращий вояк
порохiвнi. При однiй згадцi, що могло б статися, коли б котра з його корiв
об'©лась, у малого замерзав мiзок, волосся дуба по головi ставало i по
спинi перебiгали дошкульно-холоднi мурашки.
По тижневi в родинному огнищi Матвiя сталася знову визначна подiя.
Iдучи в недiлю до церкви, Матвiй, пiсля Божо© Служби, не вернувся, як
звичайно, додому, а зайшов до родичiв на Запорiжжя. Вiн рiшив основне
перемолотити все сво збiжжя (поки ще трима ться погода), а тому мусить
кликнути толоку до машини. Зайшов до брата лисея та попросив у нього
другу пару коней. Звiдти обiйшов кiлька обiйсть i змовив дiвчат до соломи,
подавання в барабан тощо. Робiтникiв покликав самих найкращих, не якихсь
ледарiв.
У понедiлок, удосвiта, як тiльки благословилося на свiт, прийшов з
кiньми старший лисе©в син, також Василь. Унедовзi за ним не забарились i
решта робiтникiв. Матвi©в Василь не смiв перервати на пару день науки. Сам
батько рiшуче цьому спротивився, бо "раз взявся за щось, то вези"...
Василь нiчого б не мав проти, щоб побути пару день дома, хоча б навiть i
коло машини... Будуть веселi та гарнi дiвчата, будуть жарти, спiви. Але
хай би спробував вiн хоч запикнутись про це.
Зате Володьковi припала надзвичайно вдячна робота. Вiн ма поганяти
одну пару коней у кератi. Це просто таки чудово. Нiчого кращого, як гонити
цiлий день конi, розмахувати та цьвйогати батогом, малий не мiг чекати. Це
куди краще та почеснiше, нiж пасти отi осоружнi коровиська.
I вiн ще затемна, десь вiд других пiвнiв, схопився, одягнувся. сти i
не питай. Вiн зовсiм не хоче так зрання, не попрацювавши, напихатися. Усi
снiдають, а вiн пiшов на подвiр'я, узбро©вся сво©м батогом, цьвйогнув ним
разiв зо двадцять, чи досить гнучкий, i почав терпеливо чекати коло
розiсланих перед дишлем шлей, до котрих мають ще запрягти конi.
Чекання трива досить довго, але Володька це не зражу . Прийшов час,
вивели з хлiва коней. Батько оглянув ©х, погладив, поплескав, похвалився
Василевi i висловив жаль, що доведеться таку добру худобину збути. Василь
запрiг у другий дишель сво©х - кобилу каштанку та ©© молодого сина огира,
якого тiльки що привчали до тяжких праць.
Приготовлено все як слiд, забурчала машина i праця замшiла. Дiвчата не
працюють, а бавляться. Хiхи та хахi. Реготи безупину. I де його в нещастя
ото смiху стiльки набереться - зауважувала Настя. Вона цiлий день
пiдтикана, бiгала, то на двiр, то до клунi, то до хати. ©й нiколи до
машини носа тицьнути, хоча страх хочеться. Вона майже переконана, що без
не© там як слiд нiчого не зроблять, але треба також i обiд зварити.
А дiвчата з дядьковим Василем чудасi© витворюють. диний мiж ними, не
парубок ще, але парубчак уже порядний.
Декотра з вертух i до Володька загляда . Дражняться з ним, кепкують,
але вiн без церемонiй. Батюгою ©© i все. Хай не лiзе, коли Володько
серйозною працею зайнятий.
Так iшла робота аж до вечора. Надвечiр смiхи та жарти трохи вщухли, бо
все-таки понагрiвали робочi лоби. А коли вже геть смерком перестали
молотити, треба випрягати конi та вести ©х до води. Хто поведе? Василi
обидва. Але дядькiв Василь не може залишити свого пестуна Володька. Знав
вiн, що нiчого при мнiшого, як про©хатись верхи на конi, для Володька,
мабуть, не iсну .
- Хочеш, Володьку, на каштанцi про©хатись? - гука Василь. Володько був
утомлений - ледве ноги волоче, але як стояв, так i зiрвався вiд клунi до
хлiва. По дорозi як навмисне щось впало йому до лiвого ока. Якийсь устюк.
Володько тре око, квапиться з заплющеними очима до Василя. I в ту мить
завищав огир. Володька щось бемцнуло в голову, в очах креснуло iскрами i
далi не стало нiчого.
Коли опритомнiв, зобачив навколо себе юрбу людей, чув крики, метушню.
Вiн був мокрий iз сильно скривавленою головою, але болю не вiдчував. Це
вдарила його копитом каштанка. Пiд ©© ноги пiдлiз Володько в той саме час,
коли ©© вкусив неспокiйний огир. Удар якраз улучив у праве око. Найбiльше
переляканий тi ю подi ю батько. Вiн був увесь, вiд нiг до голови,
облiплений ковтунами куряви з барабану машини. На вустах, бородi, старiй
вовнянiй шапцi телiпалися цiлi торочки нанизано© на волосинки куряви. I
забувши за це все, забувши обтруситись, вимитись, на перший викрик
Володька: "О Боже!.." - батько кида все, бiжить до дитини. Зобачивши, що
син лежить на землi без руху, старий викрику якийсь незрозумiлий вигук,
бiжить до сiней по воду.
- Насте! Василю! Ганню!.. Води! Води менi! - гука батько, а води
нема . Всi метнулися до водянки, начерпнули якогось хузу i полили
Володька. Пiсля цього батько схопив малого на руки й, облiплюючись кров'ю,
що змiшувалася з курявою, нiби навiжений побiг з ним до хати.
За ним, спотикаючись, бiжить мати. З не© спада курява, бо пополуднi
ввесь час подавала батьковi снопи в барабан, ©© сухе обличчя брудне та
дике. Чорнi, довгi патьоки слiз рiжуть кострубато-вилинялi щоки.
- Сину, сину! Ох, дитинонько ти моя! Ох, те болюче!
- Не скавули, давай миттю води, чистих шмат,- гукнув батько. А тим
часом вiн не знав, де i як положити малого. Вiн крутився, мов навiжений, з
ним по хатi, гойдав на руках, дмухав. Кров сочилася малому з ока.
Сочилася, збiгала на брудну батькову долоню. Матвiй чув цю теплу кров
дитини сво ©, i вона пекла його твердiзнi мозолi, як топлена мiдь.
Мати метнулась, затуптала на мiсцi, нiби стояла на гарячому. Десяток
рук дiвочих кинулися, опритомнили стару, поклали на полу подушку, вкрили
©© бiлим рядном...
- Кров'ю!.. Кров'ю обмажете. Дайте щось чорне... Он спiдниця моя,-
гомонiла стара.
- Не слухайте дурно©. Стелiть, дiвки! - ревнув батько.- Нiколи!..
Володька положили на подушку. Двi плями вiд змiшано© з кров'ю куряви
лишили батьковi руки на ряднi. Сам вiн мерщiй у сiни вибiг, коло мисника
вiника вхопив i мiцно оббивався... Хмару цiлу збив, але в пiтьмi не видно.
А опiсля сердито похапцем мився, витирався, що аж рушник трiщав, i,
схопивши велику череп'яну мисалу, налив у не© окропу, що був на галушки
готовий, долляв квартою холодно© вещи i пiдiйшов до хлопця.
Той уже лежить роздягнений, а коло нього квокче мати.
- Геть, стара! - i почав примощуватися коло Володька. Вiн дихав поволi
i навiть не стогнав. Праве око, щока, лице залитi кров'ю. Не знати, чи
цiле око. Лiве було заплющене.
- Стара! Чистих намiток!.. Раз-два! Та там вата. Поча©вська. Але
мерщiй!.. - гостро наказу батько.- Стiльця менi подайте.
Дiвчина пiдставила стiлець i батько почав ворушити Володька. Навколо
оточили ©х дiвчата. Вони тремтiли, залякано зазирали, тошнiли. Володько
все чув, лише не бачив. Вiн знав, що коло нього сидить батько, що вiн
змива намоченою у водi намiткою з його обличчя кров i вiд цього було йому
гарно, при мно. Вiн забув за око сво . Що там дурне око!.. I вiн
попробував навiть поворушитись, розплющив здорове...
- 0-о-ох! - вирвалося з його уст мимохiть зiтхання. Малий поворушив
скривавленою головою... Аж тепер вiн чув виразно бiль. Щось сiпало, i то
не з правого боку, де дiстав удар, а з лiвого, на лiвiм виску. У ротi чув
твердiсть, нiби туди понабивали якого клиння. Зуби якiсь напруженi, але,
поворушивши задубiлим язиком, Володько вiдчув, що це вражiння мильне. Два
з них замiтко ворушилися. Язик почав поволi випихати криваву слину, а з
нею викотилися назовнi два молодi, гостренькi, молошнi Володьковi зубочки.
Бачив це батько, бачила й мати, але нiхто не взяв тих зубiв, щоб
викинути на горище мишам. Не добровiльно викотилися синовi зубенята i вiд
цього по запалих, вилинялих Настиних щоках потекли два ©дкi потiчки... А
батько все мочив та мочив намiтку. Змочив ©© геть, i стала вона подiбна до
зiм'ятого червоного прапора. Вода в мисцi також зчервонiла. А Володько
тiльки губами мамля ... '
- Болить, сину?
- Нi, тату... - i щоб доказати це, Володько витяга руку i маца ...
Лап, лап... Мацнув сво©ми пучками якiсь слизькi закарвашики коло ока i
вiдорвав назад руку... А все-таки:
- Нi, не болить, тату... Не болить,- впевня .
- То, може б, ти мiг пiдвестись? Володько це охоче зробить. Вiн уже
пiдводиться. Поволi, з натугою. У головi мов олова налито. Але вставав...
- О, о, о... Отак, отак... Сюди, над мису... Молодець... Так краще
вимию.
Батько не скривав сво © яко©сь сво рiдно© радостi, коли впевнився, що
око Володька цiле.
Вiн ревнув невиразно, грубо, як звiр, котрому пощастило пiймати якусь
незвичайну поживу. Грубезними сво©ми пальчищами вичавлював з намочено©
намiтки кров i все вимочував та вимочував залите нею око. Пiд тим оком
двома пiдкiвками червонiли розшматованi до костi два шрами. Володько не
мiг так довго витримати. Вiн стиснув зуби... Вони нiмiли. Iнодi ©х зовсiм
не чути було в ротi, але його нудило i в головi щось болюче сверлу .
Ледве-ледве виговорив:
- Ой тату. Я ляжу... - i останн слово вимовив уже лежачи...
- Тошненько менi, старий. Та дай йому вiдпочити,- тошнiла Настя.
- Давай-но ти вату... Тошнi ш. Багато тим поможеш... - Вирвав з рук
Настi вату, нову, чисту. Намiтчаною стрiчкою заложив цiле око й обережно,
як тiльки мiг сво©ми ведмедячими лапами, тiсненько, по-батькiвськи
обандажував голову сина.
- А тепер, стара, пар швидше молоко, та звари легко зо двi яйцi. Вiн
мусить попо©сти. Цiлий день налазилось... Можеш ти ©сти? - звернувся до
Володька.
Нi. Вiн не хоче ©сти... Це вiн виявив похитом голови, що дуже швидко
наливалася болем, тяжким та розривальним.
- Не зачiпайте мене,- вдалось йому витиснути крiзь уста. Вони засихали,
запiкались, в'яли, не хотiли ворушитись.
Батько присiв на кра чку i довго вдивлявся у Володьковi малi блiдi
щiчки... Обо очi зав'язанi. Чоло також, лише щiчки, кiнець носика та
спраглi уста свiдчили про буття батькового сина... Що вiн тепер думав -
годi було б вгадати...
А геть увечерi, коли всi впоралися з худобою i посходилися до хати
вечеряти, стало сумно й нiяково. Всi пiдходили до Володька, вдивлялися в
його роток, хитали головами... жа навiть не бралася... А дядькiв Василь,
що вихором улетiв до хати останнiм, побiг до хлопця, присiв коло батька,
нахилився.
- Як усе добре,- казав вiн,- скiнчилося... Але що нашого Володика так
скалiчено, то все нi до чого... Бiднюсiнький мiй цвяшечок,- i Василь
обережно, легенько, ледве доторкаючись пучками пальцiв пов'язано© голови,
гладив малого, гладив довго, пестливо... Володьковi знову, як тодi, пiсля
"прочуханки", зробилося шкода самого себе... Вiд цього в грудях щось
болюче купчилось i тисло...
Хворий не хотiв ©сти, але одну шклянку молока мусiв таки випити. На
цьому настоював батько, а Володько не посмiв противитися його волi. При
©жi вiн виразно вiдчував, що не ма двох зубiв, але що ж... Це ще не все.
Найприкрiше було, коли, прокинувшись другого ранку, вiн вiдчув, що праве
око не ворушиться. Воно все залилося темно-червоним затьоком. Вата мiцно
присохла i ©© тяжко було вiдiрвати. Коли батько зняв пов'язку, зобачив на
мiсцi ока засохлу шкаралужину... А де ж око? Боже мiй. Боже мiй! Невже
воно витiкло...
I батько вiдмочу теплою водою присохлу намiтку та вату, наклада
свiжу, зав'язу i вiдходить знову до машини... Що б там не було, а
домолотити збiжжя сьогоднi мусять. У них же з братом одна спiльна машина,
а тому треба квапитися, щоб мiг ще помолотити i лисей. Сьогоднi й Василь
мусiв таки залишитися дома та гонити замiсть Володька конi. З цього був
дуже вдоволений, бо школа нiколи не манила його.
I коли всi вiдiйшли до машини, а мати пiшла поратися бiля худоби, у
хатi залишилися тiльки Володько та Хведот, що спочатку не мiг зрозумiти,
що то з "Воводьком" трапилось. Вiн нiяково вертiвся коло брата,
придивлявся, щось мiркував. Часом пiдiйде:
- Воводьку, Воводьку... Дузе тебе бовить?.. - пита та навшпиньки
спина ться, щоб зазирнути братовi в обличчя.
- Ах, iди ти собi,- вiдповiда той, i Хведот далi нiчого не розумi .
На дворi гарчить машина. "Но!.. Но-о-о!.." - гукають поганячi, а в такт
поцьвйогують батоги. Володько намага ться визволити здорове око, яке
тiльки злегка припухло, бо темнота обридла йому. В лобi над бровами щось
дуже тисне i заважа розплющитись оковi. Одначе Володько розплющу його i
дивиться в стелю.
Зiр неясний, химерний. Стелю з дощок, з тонкою верствою тинку,
розмальову Володькова фантазiя рiзними малюнками. Вiн знаходить там стару
бабу повитуху, Секлiту. От вона здоровенна, з величезною головою, окутаною
у вовняну хустку. За нею бiжить з двома головами пес. Одна голова спереду,
друга ззаду. Секлiта (вида ться Володьковi) руха ться в напрямi лiсу... Он
той лiс. Балка якась, а далi не то ставище, не то нивка збiжжя. Над усiм
палахкотить сонце.
Фантазуючи Володько забува бiль. Коли спиня ться машина, до хати
забiга то батько, то хто iнший з робiтникiв "зобачити, що поробля наш
слабий".
На другий день око зовсiм заплило гно м. Машина вiдмолотила i на хуторi
стало тихо. Батько роздумував: ©хати чи не ©хати по лiкаря? хати - грошей
шкода, не ©хати - дитини шкода. I так у роздумуваннi минав день за днем.
Кожного ранку i вечора дбайливо промивав вiн Володьковi рану. Промиваючи,
питався:
- Ну, як? Не краще?..
- Не знаю, тату... Не чую.
- А болить?..
- Болить.
- Ну, ну... Ти-но менi будь козаком...
Мати парила молоко, варила я чка, пекла для хворого коржика, а при
хворому, траплялось, дiстане дещо i Хведот, який чапiв тут невiдступне.
Промивати ока Настя не смiла. Матвiй бо©ться, що "вона" не потрапить i
чорт батька зна що напецька . Настя не сперечалась. Вона тiльки вечорами,
коли гасили свiтло й усi клались, довше нiж звичайно простоювала
навколiшках та молилася щиро i тепло. Вона чекала чуда i чудо сталося.
По двох тижнях Володько виразно вiдчув, що око його збереглося. Воно
почина вже ворушитися та продира ться назовнi. Корови ввесь цей час
прийшлося доглядати самiй Настi, зате не було кому затопити, щоб "який там
харч спартолити". Але Матвiй не проявляв невдоволення, хоча той харч часом
зовсiм зле був "спартолений". Що подi ш? Не розiрветься ж "вона" дiйсно.
Минуло ще пару днiв. Володько знову гонить корови. Око вже го©ться.
"Слава Богу,- дума Матвiй.- Обiйшлося без утрати". Вiн приходив щодня
втомлений з корчунку, спокiйно сiдав за стiл, комляв хлiб, ©в бараболю зо
шматком сала, заходив до худоби, а опiсля лягав.
Володько згадав про песика, якого принiс Василь. Одного разу пита
Василя:
- А де твiй собачок?
Це було пiд вечiр, коли Василь пригнав саме з пашi худобу.
- А ти ще його не бачив? - хвалиться Василь.- Це вже такий псюра, що
ой-ой!.. Не скажеш мамi, то покажу...
- Дурний би був казати,- диву ться Володько з Василево© на©вностi.
- Ну, то ходи...
I вони пiшли за клуню, де ростуть кущi агрусу, малин, бозу тощо. З
цього боку стiна клунi не задельована дилями, а лише заложена мiцно
зв'язаними батьком в'язками пшенично© соломи. А батько, коли вже в'язав
в'язку, то в'язав. Як камiнь. Дiйсно з таких в'язок можна стiну мурувати.
Оцi ю-то солом'яною стiною покористувався Василь, щоб заховати свого
собаку. Вiн висмикав одну в'язку, зробив у стiнi кубашку, вистелив ©©
м'якенькими тринами i там щеня вселив. Кожний день приносив йому туди ©сти
"помийок" з муки, молока та води.
- Вiн вже не слiпий... Бачить все i п' молоко, як кiт,- поясню
Василь, тримаючи песика перед самим Володьковвм лiвим оком. Цей взяв його
на руки:
- Аа,каже.- Тяжечий який. Ну, мiй собачечка... Мiй баця... А ©сть вiн
хлiб?
- Що ти ще хоч,- нiби оправду ться Василь.- Вiд такого щенюка хочеш,
щоб вiн вже ©в хлiб. Але вiн хутко ©стиме.
- А Хведот ще його не бачив?..
- Нi. I не треба. Цей розбовта всiм. Собачка злегка тремтiв i пискав
носиням.
- Ну, нiчого,- авторитетно заявля Володько.- Гарний щенюк. Ти добре
зробив, що взяв його. У господарствi мусить бути собака. На... А матерi я
не скажу...



ЗА ЗЕМЛЮ

Володько пас уже давно корови, але око якось не го©лося. Батько
довбавсь у ньому сво©ми пальчищами, малий терпiв бiль, цiпив зуби, але
наслiдки зо всього поганi. По лiкаря ©хати дуже не хотiлося Матвi вi. Це
стiльки коштуватиме, а до того ще й часу нема ., То сюди, то туди. То до
Лебедей, то Григорчука, то на ярмарок... То корчунок. Знову нова лиха
година принесла новий клопiт.
Матвiй порiшив був дочекатися понедiлка, запрягти конi i вiдвезти
малого до лiкарнi... Прийшов понедiлок. Нi, дума . Доорю оце вже зяблю...
Погода тепер довго не затягнеться, а у вiвторок по©ду. Коли ж то приходить
зо школи Василь i першими його словами було:
- Тату! Застав' прода ться...
- Що? Як то? Де? Хто тобi казав?
- Цiле село говорить. Люди сунуть i сунуть де двора. Вже, кажуть, на
куплю записуються.
- От тобi й на! Ще ж вчора нiчого не було чути. Ну, стара,- каже
Матвiй.- Програне наше. Нiчого тепер не вскубнеш.
Розумi ться, така вiстка зовсiм перебила Матвi©в намiр ©хати до
лiкарнi. Мусить пiти до двора.
А тут пополуднi пригнався засапаний Матвi©в брат лисей.
- Зна ш?.. Застав' прода ться. Оце я прибiг, думаю - побiжу, а то
розхватають, а ти й не знатимеш нiчого. Уже запис iде. Ходiм!..
- Сiдай-но. Ми ось пополуднали, але ти ще щось з'©си...
- Аа, нiколи... Нi-нi. Не роби турботи. Спасибi - я...
Але Настя вже краяла на полумисок кус вареного сала. Само собою, лисей
кусник-другий взяв, хлiб намастив, щиро насолив...
- А як, ©й-Богу, дешево,- казав поспiхом лисей.- Всього триста, -
наголошував на а.- Та це просто дешевка.
- Дешевка то дешевка. Рiзал-ма з такою дешевкою. Де ти тепер що пiрвеш?
Звiдки вичавиш?.. Ти ж зна ш, що задаткував я оту он там латку.
- Тьху!.. - живо сплюнув лисей.- Не журись. Ходiм-но до двора, а може,
що й видума мо. Може, як пiвдесятини подужа ш, а ми з Пархвеном пiвтори, а
разом двi загорнемо,i чвиркнув прудко i далеко крiзь зуби...
- Ох, тошненько менi та нудненько менi,- тошнiла Настя.
- Тошненьком не поможеш,- перебив лисей.
- Штука сказати: сто п'ятдесят рублiв. А ти ©х добудь. Звiдки? Дiтей,
оту загнибiду стару продам? Хто ©х купить?..
Загнибiда образилась.
- Не патякай, не патякай. I сам добра загнибiда.
- Ах, все то фрашки. Не сварiться. Пiдем,- квапив лисей.
Новий куцан, з сивого сукна домашнього виробу, щiльно обтягнув широкi
Матвi вi барки. У руки попав якийсь костур, i брати пiшли.
- Ти, Володьку, пiдеш до худоби, а Василь хай пiде й доволочить за
конторою зяблю, бо бодай би чорт сльоту не навiв,- видав Матвiй сво
останн розпорядження.
А небо дiйсно зачухмарилося i розкуйовдженi ковтуни хмар поволi
висувалися iз захiдно© сторони та розповзалися по небi. Поривний вiтрище
тiпав полами лисе во© гуньки та Матвi вого куцана.
Дорогу вибрали навмисне через Застав'я, хоча це трохи далi, щоб зайвий
раз окинути досвiдченим мужицьким оком цей дорогоцiнний шмат поля.
Ех, i поле, поле! Не забуде його нiхто, чий погляд хоч раз зупинився на
ньому. Рiвне, покотисте на полудень. З двох сторiн оточене хвилястими
берегами рiчки. На пiвночi вiд холодних вiтрiв захоронено сосниною. На
заходi та пiвднi "багна". Колись це справжнi багна були, та час висмоктав
©х, а лишилася тiльки назва. Тепер там дядьки отаву косять, огонь кладуть
та пасуть конi.
Частина Застав'я належить монастиревi i так Монастирищем i зветься.
Звуть це ще й Городним, бо, кажуть, був тут колись старий "город" - мiсто,
що Гай-город звалося.
Решта належить якiйсь русскiй княгинi, яко© нiхто нiколи тут не бачив.
Кажуть, у Парижi живе, а ма тком завiду поляк Ревський, що гра тут першу
скрипку. Обличчя товсте, розплиле, очиська вилунились, а пiд ними нiби по
калитцi повiшено, рот широкий i страшенно наподоблю жаб'ячий.
Отому-то красуневi належить у дiйсностi ця земелька. Вона чорна,
товста. Росте на нiй i пшениця, i буряк цукровий. На монастирському до
цього часу зберiгся порядний горб. Там можна бачити черепки, кусники
дахiвки, цегли. Якiсь пани часто там з мотиками та лопатами нишпорять -
скарби захованi шукають. Що то значить пан... Усе легко хлiба хоче.
Так гуторили про Городн люди. Було там мiсто, але татари рознесли.
Тепер череп'я одне та горбик лишилися. Багато часу минуло, багато вiтру
прогуло, багато в рiчцi води витiкло, багато хмар по оксамитi неба
проповзло, аж поки не дочекалося, що куплять його оцi натрудженi суконнi
дядьки та по-свойому, по-мужицькому, поплювавши долонi, з Богом за працю
вiзьмуться... А чи то вже й дочекались?
I ступали м'яко, нечутно чотири ноги в постолах по зораному
шпеничниську. Назарiк ячмiнь тут люди сiятимуть - мiркують брати. А ноги
все далi i далi ступають. Поле тiка взад. Ось долина, пригорок, знову
долина. Вузенька, глибока, в двi колi© дорожинка вiд полудневого заходу до
млина протина поле. Далi Городн .
Тут колись розшалiлий варвар плюндрував здобутки пращурiв оцих самих
дядькiв, а самi вони топчуть постолом чужу порожню землю. Над очеретами
пливуть отари сiрих, буцматих хмар.
Напружений гострий зiр братiв сповза мiж ними та очеретом на
протилежний бiк, де за пригiрком розпочина ться панський парк, густий,
розлогий, з розкиданими старими будiвлями та недокiнченим кiстяком
напiвзруйнованого палацу.
- Поквапимося,- каже лисей.- Глянь, як через Плоське пруть людиська.
Дiйсно, через Плоське пруть людиська i все в напрямку парку. Пруть.
Уперто, дружньо... Зiр ©х - гострий, сухий, думка ©х - одна, жеврiюча,
тверда!
- Пiвдесятинку б? Добре було б!.. Ех, як добре!
- Поквапишся...- дума вголос Матвiй.- Куди i чого поквапишся? Ну, i за
що я вiзьму ту землю?
Але ноги ©х все-таки прудкiше пошелепали постолами i ступи ©х ставали
все твердiшi, все рiшучiшi. Перегiн... Змагання... Он люди Плоським пруть,
а ©м же цiле ставище коло Чернечого млина обiйти треба.
Коли дiйшли до парку, там ро©лося вже безлiч люду. Кожухи, сiряки,
свитки. Чоловiки, баби, дiвчата, парубки, дiди, дiти. Вирувала мужичня по
розлогих дорогах парку. Гомонiла щоденна, безбарвна гутiрка i ревiли вгорi
вiтри, надсаджуючи хрипи велетенського розмiру осокору. Ялини скидали
довгi шишки, а попiд ними гикали iндики, та бундючний павич борсався
здоровенним сво©м хвостиськом у кущах пахучого ялiвцю. А ру©ни палацу, мов
зубатий череп, угрузли в землю. Вiтер гонив у ньому нечисту силу,
скавулiв, стогнав. Побожнi люди здалека вже хрестились, пiдходячи нiчною
порою до нього, хiба що одчайдушний п'янюга Середа, iдучи з шинку, зайде
до нього i спокiйно собi пiдночу та нових сил набереться.
Але найбiльше юрбилось народу на старому дворi, коло "поко©в"
двiрського завiдця.
Ну й же й люду. Безлiч. Видимо-невидимо. I кремезнi, i щуплi, i носатi,
i кирпатi. Деякi пики так i просять цеглини, а деякi - бублики з медом.
Але не мало й таких, як Матвiй. Здоровечi, барчистi, з широкими
бородами, з лисинами... Це все "порадошнi", "хазя©ни". ©м честь i повага.
Вони в усьому толк знають, вони дiло ведуть.
Угледiвши братiв Довбенкiв, гурти мужикiв заворушились.
- О, диви! I Лебедчук! Дай Бо здоров'я!..
- Дядько Матвiй! Здоровi були!..
- Кум! Помай Бiг!.. Як ма мось?.. Матвiй та лисей не встигали
вiдповiдати на поздоровлення. Поважнiшi коло Матвiя купчаться.
- Чому той люд не йде до пана? Чом отут тупцю ? - пита Матвiй.
- Кажуть, оконом ще не при©хав, чи що.
- Хай йому чистець, що того наперлося...
- По грядцi роздеруть...
- Аби-но хрч по грядцi хватило...
- I як його ота чутка шириться?.. Диви, ще вчора нiякого слуху, а
сьогоднi, нi сiло нi впало... Тьху!..
- А з хати до хати чутка перекида ться. Земля.
- Ось диви, Лебедчук де, i той прочув...
Матвiя дехто Лебедчуком зве, бо мешка вiн на лебедськiй землi.
- Та,- каже Матвiй,- той Лебедчук ближче до Застав'я, нiж ви. А земля
сама тягне мужика, як стерво собак... Вона сама пiдкаже...
- А хай би менi пiдказала, де грошей взяти... Грохонув регiт...
- О, i то пiдкаже, коли опора ш та засi ш нивку пшеницi,- вставив свою
мудрiсть лисей i чвиркнув крiзь зуби.
Один дядько, що сидiв дуже низько на якомусь камiнцi, зовсiм невигiдно,
устав i проговорив:
- Бодай би його кольки скололи. Сидиш, сидиш, аж спина стовпом стала, а
дома ж роботи до повiтря. Хай би вже чи се чи те... А то чорт батька зна
що...
- А чи й дочека мось ми сьогоднi?..
- Хал ра його, вибачайте, зна -Iшов сюди Матвiй не даремно. Хоч i
бiдкався вiн, де ма дiстати грошей, але надiя, "що якось-то воно все-таки
буде", не кидала його.
I не встиг вiн, прийшовши до двора, як слiд оглянутись, коли вже його
оточили десяткiв зо три найповажнiших хазя©в. Бо нiхто .з них не мав
стiльки досвiду в купiвлi землi, як вiн, хiба що, може, Мартин. Але той
уже "тiльки нахапався, що,, як то кажуть, i через губу йому пере-того... А
без Матвiя нi одна купiвля не обiйшлася. I коли викупляли Тимошiвщину,
Матвiй самий, без брата лисея, що тодi ще "у москалях унтирцером" служив,
двi з половиною десятини закуро©в. Було сутужно, костi не раз вiд працi
трiщали, але витягнув. Пiсля отой Осовець. I тут двi десятини. Та тут уже
разом'з лисе м. А там знов Лебедщина навинулась. I так усе одно за одним