Самчук У.. Волинь

лежить, плющить очi, а в них стрибають А, Б, В, Г. На кожну лiтеру шука
вiн порiвняння. То як крокiвка з низькою бантою. То гачок... На деякi не
мiг видумати порiвняння, але щось вони все-таки йому нагадували. В,
наприклад, чомусь нагадувало йому Мотрю Нестериху. А вiн ©© знав з
Дерманя.
Зима розпочалася. Довга, смутна зимиська на хуторi. Нi тобi людей, нi
вийти з хати. Снiгу наринуло, луг засипало, тiльки на льоду в деяких
мiсцях вiтер снiг позмiтав i там можна ховзатись. Володько мусить сидiти в
хатi i диною його розвагою буквар.
Батько перемолотив усе жито, поробив кулi, а снiпки десь на провеснi
поробить. Тепер вiн пiшов до села i там з лисе м "заняли собi кар' р".[6]
З торiшнього, був тут же поруч, вибрали ввесь камiнь, а лiзти глибоко
небезпечно.
Праця то неабияка. Справжня праця, не робота. Робота то щось там собi,
як - орати, сiяти... А це праця. Як попогупа ш цiлий день вiд свiтання до
смеркання пiвпудовим ломом, або великим трембом-молотом, то не бiйсь... I
циганськi дiти будуть тобi не милi...
По-перше, зверху треба зняти метрiв пiвтора землi. А вона замерзла, як
камiнь. Опiсля молотами пробити верству каменю i ломами ©© виважувати.
Коли добре земля промерзне, то каменярi не здiймають ©© весь час, а йдуть
"у глиб". Себто роблять глибокi печери, залазять туди, роздягаються до
сорочки i видобувають камiнь. Це, щоправда, досить небезпечно, бо часто
трапляються обвали i тодi може прийти до нещастя. Не один дядько знайшов
собi вiчний спокiй на днi вирито© власними руками кам'яно© могили, але це
нiкого анi вiдстрашу , анi не зупиня в працi. Передовсiм заробiток. За
цiлий день копiйок вiсiмдесят на сво©х харчах заробляли... А каменю
потребували багато. Навколо всi села кинулися ставити кам'янi будiвлi -
клунi, хлiви, льохи... Цiла велика пiдгора зрита отими "кар' рами", а
величезнi багатосаженнi стоси камiння стояли скрiзь, чекаючи покупцiв.
Матвi вi ще та невигода, що треба дуже далеко ходити. Верстов десять, а
то й бiльше в обидва кiнцi буде. Уста ш - ледве на свiт благословиться, а
верта ш пiзно смерком.
А скiльки подереш одягiв, постолiв... Чобiт до камiння не настачив би.
Як на вогнi, усе горить, бо камiнь же, вiдомо, який.
Розумi ться, що в такi днi до батька не пiдходь. Вiн злий, як голодний
вовк. Прийде, худобу огляне, наверещить, як тiльки щось не по сво©й
вподобi зауважить, попо©сть i спить тяжким сном, мов отой камiнь, який вiн
лама . Уночi хропе на цiлу хату. i так день за днем, день за днем. Дома
рiдко коли бува , хiба в недiлю. Та й ©сти не дуже що. Годовану льоху
продав. Цiлу Пилипiвку пiст. Хлiб iз цибулею та олi м. Картоплю з огiрком
та пiсний крупник. Цiлий тиждень не обiда Матвiй гарячого. Зав'яже йому
Настя вузлик i тим обходиться. Правда, на харчi вiн не вибагливий. Що йому
"стара спартолить", те вiн i ©сть. Але стара не жалувала йому нiчого, хоча
нiколи не було мiж ними повно© згоди. "Гризуться" мало не щодня i то за
всяку дрiбницю. Трапля ться, що й до колотнечi доходить. Тодi на хуторi
ста дуже гармидерно. Кричать усi, властиво кричить тiльки Матвiй, а решта
плаче та ла ться.
Дiти нидiють вiд сиднi та поганих непоживних харчiв. "Завше те саме й
те саме",- скаржиться Володько.
- А що я тобi? Марципанiв дам, чи що? - насварить мати. I Володько
мовчить, бо ще й дiстане за "велику губу".
Вiн зблiд. Чуприна завжди розчухрана. Букварець його порядно
обтрiпався. Сова ться цiлими днями з ним по полу та печi. Але зате вмi
вже багато. За всяку недотепнiсть дiста ться йому вiд Василя. Назива його
ослом, дурним, щипа за вуха, смика за чуприну, виробля з ним усе те, що
робив у школi вчитель iз самим Василем. I Володько не суперечить, не
противиться, а терпить. Що ж... Учитель.
Найтяжче йому давалися склади. Букви то дуже швидко затямив. А тi: ми-а
- ма, ми-а - мама - нiяк капоснi не хотiли слухатись. Ще "мама" то
сяк-так. Але вiзьмiм отаке:
бе-у - бу-к - бук... Ве-а - ва, разом "буква", до цього ще треба додати
р i тодi нарештi вийде слово. Нелегке завдання.
Але Володько мучився, терпеливо переносив Василевi кпини та прозивання,
i за короткий час вони досягли значних успiхiв. Володько вмi читати,
писати каракулi. Вiзьме дощечку, напише щось i до Хведота:
- Що то я написав? - пита ,
- А хiба я знаю?
- Тут написано: Хведот порося... - i Володько смi ться, а Хведот
скаржиться матерi.
- Маамо! Володько мене б' ...
- Ах, ти. Ну, чекай,- нащ' ти брешеш? - i Володько робить грiзний
вигляд.
Мати щось там на хатi пора ться, товч мiша , чи ми картоплю:
- Ну, ну там... Я вам дам... Не сидiть-но менi тихо,- сварить вона на
дiтвору.
"Боже, коли б та вже весна швидше. Може б, отут не гиркались",- дума
вона.
Володько кида Хведота i бiжить до вiкна. Вiкно замерзло. Квiтчастi
ласицi розмалювали шиби i через них нiчого не видно надвiр. Навiть
подвiйнi вiкна, i тi замерзають. Володько диха на скло, видиху маленьку
плямочку чистого i витира пальцем. Скло пiд пальцем пищить.
- Володьку! - гука мати.- Як вичавиш шибу, то я тобi пальцi пооббиваю.
- А дайте менi чоботи, то не буду,- каже Володько.
- Ну, ну, ну! Он як прийде батько, то вiн з тобою пожарту ...
- Дайте, дайте, мамо,- просить вiн таким нещасливим голосом.
- Що ти хоч? - кричить мати.- Куди ж, ледащо, полiзеш? Там тебе
хуртовина завi . Я мушу он води худобi принести, до льоху пiти, дров
принести, у хлiвi пiдстелити,- почина вичитувати мати. I Володько зна ,
що поки вона все те зробить, то й вечiр прийде. А йому так дуже хотiлося б
на годиночку надвiр, так дуже. Там мороз, але добре вкутавшись у мамин
жупан, насунувши батькову вовнянку та обмотавши добре хустою шию, хiба
змерзнеш? Зате вiн побачив би, якi вже високi замети, що робить лiс, луг,
рiчка. Цiлими тижнями не бачить ©х.
- А як все поробите, то дасте? - пробу вiн вже використати останнi
можливостi.
- Ну, тодi дам...
I Володько далi нудиться, вигаду всячину, пробу що-не-будь з Хведотом
заграти, щось iз казки. Володько буде вовком, а Хведот лисом. Або нi.
Хведот вовком, а вiн лисом. Вiн буде ©сти рибу, а Хведот ма прийти i
питати: "Що ти, кумонько, ©си?" А вiн вiдповiдатиме: "Рибу". А тодi
Хведот: "То дай менi, кумонько, риби". Володько скаже: "Iди собi, кумоню,
налови. Я ось наловила". "Де ти наловила?" - ма питати Хведот. "А там в
ополонцi, на ставу",- навча Володько.
А все це роблять на полу. Це ма бути замерзлий став. В одному мiсцi
розсувають дошки так, щоб була ополонка.
Одягнутий Хведот у штанцi з камiзелькою та прорiзом ззаду. Через прорiз
вилазить ворочком сорочка. Володько ще бiльше висмикне ©© i це ма бути
вовчий хвiст. Намуштрувавши так Хведота, вiн почина його навчати далi, як
то ловити рибу:
- Пiдеш на пiл, всадиш хвоста. Оце твiй хвiст,- i смикне його ззаду за
сорочку.
- Не тягни так! - скаржиться Хведот.
- Отож всадиш хвоста в ту он щiлину i приказуй: ловись, рибко, велика i
мала! I так наловиш.
Хведот нарештi зрозумiв, i гра почина ться. Коли Хведот iде до
ополонки, стромля у не© хвiст та сидить i покрехку ,
Володько миттю лiзе пiд пiл i бере за сорочку.
- Вовись, вибко, вевика i мава,- шепеля Хведот. А Володько почина
знизу тягнути за ворочок. Хведот хутко це помiча i почина пручатися та
хоче встати. Але Володько тягне сорочку додолу так, що Хведот змушений
сiсти на полу i почина кричати. Володько ж нашвидку пiдв'язу до сорочки
якесь полiно чи ожог i сам вилазить на пiл.
- Тягни, тягни! Це ж рибка вчепилась,- гука на Хведота. Прив'язаний
Хведот не хоче вiрити, що то риба, i верещить на всю губу. Гру розв'язу
мати, яка вбiга з налигачем, потягне через плечi Володька, визволить
Хведота, насварить на обох i йде знову геть... А Володько, виплакавшись,
почина :
- Ну, чекай! Бiльше з тобою не буду гратись. Там у казцi, як вовковi
примерз хвiст, то вiн нiчого. А ти, дурний, ревеш...
I рiзниця мiж казкою та дiйснiстю та, що в казцi, коли вовк примерз,
прибiгають мужики й починають його бити, аж поки бiдолашному ие одiрветься
хвiст, а тут навпаки.
Дiста ться не вовковi, а лисовi.
I так минають днi, тижнi. Кожний день приносить новi Володьковi
вигадки. Кожний день приходиться дiставати "прочухани". Ростуть дiти
одинокi, замкнутi в чотирьох стiнах брудно©, пiвтемно© хати. Ростуть
далеко вiд людей, нелюдянi, соромливi. Зате не знають вони нi лайок
поганих, нi божби. Володько нiзащо не може виговорити: ©й-Богу. Хай би
йому не знаю що давав, не сказав би,
Коли ж дiстане материнi чоботи, iде куди-небудь. До побережника в лiс,
або до мельника. Бува так, що прийде кудись, увесь змерзлий, стане коло
порога, а "День добрий" чи "Помай-Бi" соромиться сказати.
Сто©ть так i мовчить. - Чого ж ти прийшов? - питають.
Володько паленi вiд сорому. Вiн i сам не зна , чого вiн прийшов. От
прийшов, та й уже. А з нього починають смiятися, його не розумiють, його
вважають за великого дурня. Це все добре Володько розумi , але мовчить.
- Чого ж ти прийшов? Що, тобi язика зацiпило, що мовчиш?
- Так... - здобува ться нарештi вiн. А коли хтось, що його не зна ,
запита :
- А чий ти? Вiн вiдповiда :
- Нiчий... - i всi регочуть.
- А як ти звешся?
- Нiяк.Знову регочуть.
- Як же то так? Нiчий, нiяк? Що ж ти, з неба впав? I доведуть його до
того, що вiн мало не плаче. Тодi, нiчого не сказавши, швидше насува шапку
i драла. За ним усi регочуть. Дуже не любить, коли на нього звертають
увагу. Слуха дядькiв у млинi так довго, поки його не зауважать; а тiльки
зауважать, миттю втiка . Це найлегший спосiб позбутись отих осоружних
запитiв: "А що? А чий?"
"I яке ©м дiло? Я ж ©х не питаю?" - дума малий. Але чудово розумi , як
виглядав вiн у таких випадках. Вiн розумi , стражда вiд цього,
заздростить тим, що можуть говорити й поводитись скрiзь, не соромлячись.
Заздростить тим; що мають добрi, до мiри, одяги, маленькi, сво© власнi
чоботи. Заздростить тим, що можуть кожний день iти надвiр, робити там, що
хочуть, бiгати, верещати, битися. Вiн усiм заздростить, але що то значить?
Вiн зна , що для нього свiт маленький. Вiн ма порваного букварця, якого
вивчив напам'ять. Ма дощечку, образок, олiвець, жмут пописаного паперу,
кiлька невибагливих цяцьок, шматок простору в хатi, де скрiзь тiльки: "Не
руш! Посидь! Не гарцюй! Не займай! Розiб' ш! Порвеш!.." I скрiзь, що не
вiзьме, куди не кинься, все заборонено, все не можна. А важне, чому? Чому
йому все забороняють? Чому вiн мусить вiчно коптiти в тiй хатi? Хоч би
песика впустили коли, так нi. "Поганий. Блохи розносить". I не поганий
вiн, i не розносить блiх. Скiльки вже вiн у них, а Володько не бачив нi
одно© блохи.



НА РIЗДВО

Тиждень перед Рiздвяними святками залишив батько каменоломню i був
дома... Тут також завелося досить роботи. (Це вже робота). Треба було з
Григорчуком закiнчити. Вiд коней залишилося йому бiльш, нiж сподiвався, бо
аж вiсiмдесят карбованцiв.
До коней ма , видно, Матвiй щастя. Купленi "шкапенята", що спочатку
ледве ноги волочили, почали дуже швидко поправлятися. Не ©ли вони вiвса,
бо все пiшло "на землю", зате ©ли добру сiчку, облиту картопляною юшкою.
До того мали досить конюшини, а це не те, що тобi яка-небудь болотяна
смердяча отава. До всього, каже Матвiй, худоба любить, щоб за нею
припильнувати, доглянути. В час накорми, в час напiй, вичисти, не давай
яко©-небудь води, а завжди джерельно©, бо худобинi також погана вода
шкодить.
Сво© мiркування Матвiй здiйсню на практицi i може похвалитися добрими
вислiдами. Його конi й худоба виглядали завжди добре, сито, чепурно. Рано
та ввечерi переважно сам усе то оглядав, а в полуднi, коли не було й
Василя, мусiла то робити Настя. У хлiвi було тепло та сухо, в жолобах
завжди щось iз корму, i тому не диво, що тi двi шкапи, якi ледве долiзли з
ярмарку, дуже швидко пiдняли вуха i почали вбиратися в стерво. При входi
Матвiя вони вiтали його сво©м "гi-гi-гi!", що тому дуже подобалося.
Також дуже велике замилування до коней ма Василь. Любить до них i
зайти, i поплескати по стегнах, i почистити згреблом, i нiколи не мина
нагоди, щоб не похизуватися перед iншими сво©м знанням цих тварин, ©х
породи, ©х вiку, ©х цiни. I як трапиться яку чужу коняку надибати, завжди
©© обмаца , потягне за рипицю, "чи тверда", загляне в зуби, "скiльки
рокiв", скаже скiльки за не© "можна дiстати" i особливо добре пам'ята
мастi коней усiх знайомих i незнайомих ген навкруги у Дерманi, у Лебедях i
навiть iнших селах. Любив надто мастi сiрi, гнiдi i карi, особливою
пошаною користались у нього лисi, бiлокопитi, i винятково не любив рябих.
Рябих коней не може терпiти.
Володько то вже на такому не розумi ться. До коней, правда, вiн ще не
дорiс, але i взагалi вiн мало цiкавиться господаркою. Його бiльше
цiкавлять книжки, та малюнки, та спiв, та музика, та школа, та мiста, та
кра© далекi, та всiлякi розповiдi про страшне, про незбагнуте та про Боже.
Про це лиш дума i мрi , забива собi i iншим тим голову i не да нiкому
спокою сво©ми вiчними запитами, на якi рiдко дiста вiдповiдi.
Поволi наближались до Рiздвяних свят. Приготування до них почалися вже
тиждень перед ними. Цього року не виглядатимуть вони надто пишно. Льоху,
що годували, "земля з'©ла", а без "свiжини" що то за свята. Анi тобi
ковбас, анi печенi, анi сала. Але все-таки - звiдки-звiдки i якось
зiгналось. Мовляв, коли вже цiлий пiст на хлiбi та водi, то хай хоч у
свято дещо по-людськи. Куплено риби, рису, цукру. Сушенi грушi, сливи та
яблука сво©. Господи Боже - мало не два карбованцi готовими грiшми
видалось, аж страх подумати - таке нечуване марнотратство. Але ж на
Свят-Вечiр, як не кажи, а без дванадцяти страв обiйтись не можна, хоча
тепер тi "забобони" вже вiдходять i хоча Матвiй усiма силами проти тих
забобонiв. Що там казати, що видумувати, на©жся по-людськи, Богу помолися,
пiди, як можеш, до церкви, книгу добру, божественну прочитай i ма ш свято.
Але за забобонами горою Настя - як батьки, як дiди, так i ми будемо
робити, не ми тi закони писали, не нам ©х i касувати, а не добра та
пташка, що свого гнiзда цура ться. I вона пече, i варить, i смажить,
правда, дванадцять не два-надцять страв, а до половини завжди доходила. I
фасольову юшку з олi ю, i смажену та запечену в тiстi рибу, i душену
капусту на вареники, i кутю з узваром, i всiлякi там iншi калачi, книшi,
ковбаси, та рiзнi, рiзнi витребеньки, що ©х i не перелiчиш. Не забуто
також i за пару пляшок, якби то хто надумав навинутися з Рiздвом Христовим
привiтати далеких хуторян. I хiба для тако© бiдно© родини треба ще чогось
iншого? Що це пани якi, чи хтозна що.
Сiна на покуть та дiдуха з жита - це вже Володькова турбота, i викону
вiн ©© дуже ретельно, дай Боже, щоб усi сво© справи так пильнували. I
носив, i розволiкав скрiзь сiно, i смiтив, i вигляд мав при тому, нiби вiн
пiп який, що служить урочисту службу в церквi. Чекав же вiн того свята i
не мiг нiяк дочекатися, так йому вже той пiст набрид, цiла та проклята
цибуля, та картопля, та огiрки, а особливо та самота i та щоденна праця. А
тут ось свято, усього буде повно, i по©дуть до церкви, i побачать усiх
сво©х, а потiм напевно при©де дiд iз Запорiжжя, тiтка Зiнька iз Залужжя,
можливо, обидвi Катерини - залузька й клопiтська, дядько лисей, можливо й
дядько Омелько... Володьковi копiйки, гостинцi, щось почу нового,
похвалиться, як то вiн уже читати та писати вмi , а там пiде з колядою до
мельника та побережника, заколяду копiйок з п'ять грошей, а там i до них
колядники навинуться чого доброго зi звiздою та з дзвiнком церковним. I як
тут не радiти зi свята i як тут не метушитися?
I от нарештi останнiй день - Свят-Вечiр, i от нарештi вечорi . На дворi
все впорано, сiчки на цiлий тиждень нарiзано, дров цiлу стосу наколено,
води повну дiжку наношено. У хатi усе також напечене та наварене, i такi
тут пахощi, що хоч би святим був, то i то не вдержишся, щоб не згрiшити i
чогось смачного, як мама не бачать, заздалегiдь не покуштувати.
I нарештi всi сходяться до хати, i нарештi всi готовляться сiдати за
святу вечерю. Розумi ться, що Володько скрiзь першим товчеться. Мати каже,
що де ного не посiй, то вродиться. Хведот i здалека йому не дорiвню , хоча
i той не дарму . А для Володька то все так чомусь робиться повiльно, всi
такi вайлуватi, нерухливi, i чому б, коли вже свято, та не сiдати раз-два
за стiл, брати новi ложки i ©сти. i чого тут ще всiлякi тi проволоки. А
тут ще ось засвiтили перед образами лампадку та свiчки i всiм кажуть
ставати навколiшки i молитися.
Хоча все це Володьковi досить подоба ться, i та лампадка, i тi
свiчечки... у хатi напiв'ясно, i тепло, i гарно. Мати он застелила стола
таким чистим i вишиваним настiльником, що до нього аж страшно
доторкнутися. А на столi пiд настiльником жито та всiляка пашня, а зверху
з одного кiнця калач бiлий з плетiнкою, а з другого книш круглий з
кружечком зробленим квартою, з яко© п'ють воду.
I от усi, не виключаючи i Хведота, моляться. Батько, звичайно, спереду,
з книжкою, молиться вiн довго, сорокате "Господи помилуй", та iрмоси, та
кондаки всiлякi, широко i уважно хреститься. Зате Василь, а особливо
Володько гонять, нiби на рекорд, нiби ©х хто жене в шию, тому ©м духе
хутко не хвата молитов, особливо у Володька, вони зовсiм не знають, що
далi робити, а вставати нiяк не можна - грiх великий. Володько переказу
тi самi молитви по кiлька разiв, швидко i часто хреститься, розгляда ться
по всiх, як тi моляться, слiдку за батьком, коли то вiн нарештi скiнчить,
бо його думка вже давно десь там бiля риби та на покутi, бiля того сiна й
дiдуха. А Хведот - той тiльки так для виду тут же вертиться, раз ста
навколiшки, раз зводиться на ноги, то потiм знов навколiшки, i при тому
"мухи гонить", бо вiн тiльки й зна , що "вомаця. Сина i Святого Духа" та,
зда ться, першу половину "Отченашу".
Найщирiше й найспокiйнiше молиться мати. Вона сто©ть дещо збоку, щоб ©й
не заважали, поволi, виразно, шепотом переказу всi, якi зна , молитви,
б' глибокi, до само© землi, поклони, iнодi вдаря правим кулаком у груди
i переказу :
"Боже милостiв, будь менi грiшнiй", а Володько все диву ться, що "мама
моляться по-мужицьки", не по книжному, а по-сво му, i йому зда ться, що
така молитва не може бути справжньою, бо справжньою лише та, що написана
у книзi, он як та, що ©© чита батько. Але йому хочеться вже вставати, i
вiн довго про це не дума .
I кiнча ться молитва лиш тодi, коли батько, вiдступивши пару крокiв вiд
столу, сам б' три поклони зi словами: "Господи Боже, i нам даруй життя
вiчне!" I не встигне батько ще звестися на ноги, як Володько, а за ним
Хведот, уже женуться i вже вмощуються за столом на найпочеснiшому мiсцi,
очiкуючи на юшку та вареники i тримаючи в руках новi дерев'янi ложки, i,
розумi ться, й тут ще не без перешкод. х ще вiдтiль вигонять, мовляв,
вони тут не найповажливiшi парсуни i що не гаразд дiтиськам скрiзь першими
сунутись, але то вже не така бiда. Вони навiть за таке не ображаються. Ось
i батько вже поволi на сво мiсце сiда , за ним Василь, мати ставить першi
страви, Володько i Хведот можуть нарештi вмоститися натривало, при чому
Володько все намага ться сидiти бiля самого сiна на покутi; тут йому дуже
при мно, уявля себе у якомусь iншому, небуденному свiтi, десь ближче вiд
того маленького Христа, що цi © ночi у яслах народився.
А ©сти доводиться поволi i уважно, бо при столi батько, i це те
найгiрше для Володька, а особливо для Хведота. Цей просто знов i знов
пережива свою вiчну трагедiю, бо немилосердно все розлива . Його ложка
нiяк не хоче його слухатись, i чим бiльше вiн снажиться не розливати, тим
бiльше розлива , аж поки батько змушений узяти його на колiна i годувати.
Але як же пiсля того людина себе почува ? Настрiй Хведотiв зовсiм пада , i
коли б не таке свято, вiн би напевно розревiвся, лише тепер вiн не
наважу ться цього зробити. Така лагiдна тиша, так гарно горять над
головами свiчi, такi всi спокiйнi i щасливi, i це трива , нiби добра
лагiдна, весняна погода, коли лiтають метелики i спiвають птахи.
- Ну, я ж i на©вся! - крекче Володько, коли скiнчилась вечеря i вiн
мусить покинути сво мiсце на покутi.
- То проси Бога, щоб розсiвся,- дода Василь.
- Я такоз на©вся,- пода голос Хведот.
- То молiться Богу i спати. Завтра на всеношну,- каже мати.
Я, мамо, так налопався, що ось-ось лусну,- хвалиться далi Володько.
- I я такоз навопався,- не вiдста Хведот.
- Не базiкайте менi тутенька, а молiтесь Богу! - каже швидко мати, що
швидко збира зi столу, в яко© ще повнi руки роботи i якiй дещо неохоче
помага Василь.
Знов молитись. Нi. Анi Володько, анi Хведот не мають нiякого
молитовного настрою, ©м хочеться погзитися, погарцювати, щось заграти,
побiгати, як вовки в казцi, попiд лавами, що в ©х уявi перетворюються на
лiс. Володьковi дуже хотiлося б вийти на двiр, там так бiло, чисто,
спокiйно, так якось винятково по-iншому свiтить мiсяць, i коли б вiн мав
сво© чоботи, вiн напевно вийшов би, щоб вiдвiдати свiй луг, свою рiчку,
свiй млин... До лiсу? Нi. До лiсу вiн в цей час не наважився б. То
все-таки не той лiс пiд лавами, а справжнiй, i хтозна якi там можуть
страхи сидiти.
Але ось батько затяга церковнi iрмоси. "Христос рожда ться",
"Рождество тво , Христе Боже наш". Вiн ©х усi зна i все напам'ять. Василь
йому дещо помага . Потiм переходять на колядки. "Дивна новина", "Небо i
земля", "Христос Спаситель в полноч родився". Батько сидить у чистiй
сорочцi i в "куцанi" наопашки, бiля столу, напроти нього на стiльцi
Василь. Волосся Василя, хоч i наолiяне та причесане, але стирчить на всi
боки, як вiхоть пшенично© соломи. Володько i Хведот сидять просто на
долiвцi i, задерши голови, дивляться сливе до рота батьковi, намагаючись
вловити мотив. Володьковi це iнколи вда ться i вiн пiдтяга сво©м, надто
ще молодим, дискантом, але Хведот лише може тут хiба роззявити рота i
дивуватися, як то у них усiх так гарно виходить.
Надворi мороз, але сьогоднi вiн не ма доступу до цi © родини. Тут
сьогоднi i тепло, i затишно. Вiкна замальованi ласицями, мiсяць облива ©х
сво©м сяйвом, i вони горять переливно i дивовижно, нiби те пальмове листя,
лите зi срiбла.
Але настрiй Володькiв дещо зiпсувався, коли лягаючи, вiн пригадав, що
на завтра, на розговiння, не буде, як звичайно, свiжо© ковбаси, яку вiн
так любить, а йому прийдеться вдовольнитися звичайною кашею зi шкварками
та капустою без м'яса. Бувало, лиш на свiт благословилося, а вiн вже
вставав i домагався: "Мамо! Ковбаси!" Ковбаса на Рiздво те саме, що на
Великдень паска. Вона каже, що довгий, чотиритижневий скiнчився пiст i
почина ться свято. Але цього року все то вiдпада - пiст трива далi...
Тому ранком Володько не квапиться вставати. Вiн лежить пiд кожухом,
йому не спиться, хоча надворi ще темно, вiн самий тiльки з Хведотом, бо
тато, мама й Василь ще опiвночi по©хали на всеношну, в хатi холодно, бо за
нiч видуло все тепло, але пiд кожухом тепло, i вiн може полежати,
помрiяти, помiркувати. Багато рiзних думок приходить i вiдходить в його
головi. Ма ось вiн i букваря, i грифеля, i дошку... I зна багато букв...
Але що ж коли вiн усе такий малий i його нiкуди не пускають, i мусить вiн
завжди сидiти тiльки дома. I чобiт йому навiть не куплять. Он мельниковi
хлопцi, скiльки ©х , а всi мають чоботи i можуть собi ходити куди хочуть
- i на став, i до монастирського млина, i до лiса, i до церкви в недiлю. I
не мусять просити мами, щоб дала ©м сво© чоботи... Так. Не дуже воно
весело так жити, i як вiн виросте, вiн усе то зробить iнакше. Вiн купить
собi добрi чоботи i по©де далеко, далеко. За море десь i ще далi... До
мiст i не таких, як Мизоч, а як Острiг i ще бiльших. У мiстах пани, i
живуть вони бач як гарно, як чисто одягнутi, яке все смачне ©дять - булки,
та цукорки, та всяку всячину. А скiльки у них книг усяких, а картин, а...
всього. Нi. Мужиком бути нiяк не варто. Володько не хоче бiльше бути
мужиком, хай собi хто що хоч дума .
I хтозна, як довго б вiн мiркував про свою долю, наколи б не почав
рухатись Хведот, а пiсля i з церкви повернулись, почали обiдати та
оповiдати про всячину. Дуже гарно спiвав у церквi хор з новим диригентом.
Багато прийшло "москалiв" на "побивку". Махобе©в Iван у драгунах служить,
Солове©в Хведiр у гвардi© у Петербурзi. Той iнший у матросах, той ще десь
там. Хтось помер, у когось народилась дитина, до чи ©сь дiвки ходани на
М'ясницi збираються. Безлiч тих новин i про що говорити.
Одначе перший день свята мина досить сумно. Всi дома. Iти нiкуди.
Сусiди далеко. Пiшов було батько на пару годин до мельника, випив пару
чарок, з'©в "бухт", i це все. Мати з дiтьми нудилась дома, та, як
звичайно, по господарцi поралась. Василь начепив сво© дерев'янi ковзани i
погнався десь туди на лiд. А найбiльше нудився Володько з тим Хведотом. Тi
цiлий день у хатi. I бiгали попiд лавами на чотирьох, геть-чисто штани на
колiнах попрочовгували, i на полу гарцювали, i цебрик води розлили, за що
Володько негайно дiстав прочухана, пiсля Володько щось цiкавого знайшов у
Василевих паперах i почав уважно читати, але нiчого не мiг зрозумiти. Мова
була така дивна i друк такий дрiбний, що поки розбере слово, то зовсiм
забуде, що там було спочатку...
Зате другий день видався на славу. Було дуже весело. Уже зрання на двiр
в'©хали обшивнi i Василь ще здалека по буланих конях пiзнав, що то ©дуть
залужнi - дядько Корнiй з тiткою Зiнькою i зi сво ю дочкою Катериною.
Володько на цю вiсть застрибав i забiгав по всiх лавах, нiби вивiрка по
галузках дерева, коли ©© сполохають. I стрибав вiн не дурно. Вiд дядька з
мiсця дiстав цiлу мiдяну, велику, мов долоня, десятку. Правда, сказали,
купити цукеркiв i подiлитися з Хведотом. Вiд тiтки повну пригорщу горiхiв
волоських i кiлька грудочок цукру. Вiд Катерини також горiхiв i два великi
червонi яблука. Розумi ться, що так само дiстали i Василь, i Хведот, але
перший уже великий, а другий малий. Тим то не робить стiльки радостi, як
Володьковi.
Незабаром до двору в'©хали ще однi залужнi - дiдуньо Улiян з тiткою
Марi ю. Знов горiхи, знов копiйки... Але найважнiше, що дiстав Володько?
Чобiтки! Вiд дiдуня. Справжнi, малi, шитi зi старо© халяви, чоботи.
Радiсть неописана, щастя незмiрне. Несподiванка для Володька величезна.
Мати була ото "у сво©х" та вiзьми i поскаржись: сидять, нидiють, нi в
що взути, щоб бодай провiтрилось. А дiд, нiчого не кажучи, i на... Знайшов
десь там на горищi "ще зовсiм, добру" стару халяву, сам зна шевство,
викро©в передочки, халявки i сточив чоботята.
- Отой шмаркач! - радi мати чи не бiльше вiд Володька.- Iди поцiлуй