Самчук У.. Волинь

Первий хазя©н...
- Нi. Я чоловiк тверезий,- розводить руками господар. I при цьому
головою та виразом обличчя намага ться пояснити, який то вiн "чоловiк
тверезий". А вираз страждальний, вiдразливий, нiби та горiлка вже в його
ротi та горлi пече смертельно.
- Повiрте,каже,- що не можу. Тридцять лiт не п'ю. Парубкував, не пив...
От, не такий, зна те, характер. Противиться. Ото часом присилують. Вип' м.
Все виблюю на другий день. Характер такий. Випийте, випийте, сусiде, i
все... та закусiть. От уже й вечiр незабаром. Шкода, що старо© нема ...
- Ну,згоджу ться Григорчук.- Як не можна, то не можна. такi
характери. Не прийма , i годi... Так, дайбоздоров'я!..
- Пийте на здоров'я.
Григорчук правою рукою бере чарку, хвильку трима ©©, оповiдаючи, що
"давно вже мав нагоду, а лишень позавчора, якось зiйшлись було"... лiвою
рукою витер сво© рiдкi рижуватi вуса, а тодi аж за одним хилом перелляв
чарку в рот. Скривився - жахливо, головою похитав i здорово крякнув.
- Мiцна каналiя...- сказав.
- Ну, то ще й на другу ногу, просю...- говорить Матвiй...
- Ее, тодi вже й додому не долiзу. Що ви хочете, щоб заночував тут?..
- I щоб то... Вiд одно© чарки? Ну, годi... Випийте. А як i заночувати.
Дiти малi за вами не плачуть, а мiсце у нас знайдеться. Ось хутко й стара
вернеться... Ну, на здоров'ячко... Випийте...
Увесь цей час Григорчук чекав i не пiддавався, хоча йому, мабуть,
бiльше хотiлося закусити непри мний горiлчаний смак, нiж випити. Одначе
все-таки випив ще одну чарку, а тодi щойно закусив, похваливши,
розумi ться, добре старе салисько.
Матвiй же все порива ться спомини сво© оповiдати. При тому пiдкраю та
пiдкраю хлiба, сала, пiдсову огiрки.
- Так ото, зна те, куме...- невiдомо, чому Матвiй назвав Григорчука
кумом,- отi ото чехи... Вони нас ограбували, так... Але вони нас i розуму
навчили. От ми тепер бiдка мось, де воно худобу пасти... Але коли ще я був
пастухом, то отам, де тепер такi розкiшнi колонi© з садами та хмельницями,
все однi лiси а пустарi були. Попасу для худоби... Куди не кинь оком, лiс,
галява, знов лiс... Вовки однi панували. Дерево ж яке було! Хто його з'©в,
то просто диво дивне... А все сталося за чотири десятки лiт... Але ви
©жте... Вечiр уже хутко. Не церемоньтесь... А щоб то було, примiром,
мойому батьковi там на Тимошiвщинi захопити десяток-другий десятин, коли
сам "управляющий" графинi Андрейово© казав, бувало: "Антон! Купуйте землю.
Зробим гешефт. Не прийдеться вам бiльше, як по десятцi... йбо"...- "Го,-
каже батько.- На чорта менi та земля. Я й сво©й не дам ради". Тьху, бодай
тебе нечиста мати взяла. I то не бий... А що вiн мав "те© сво ©"?
Дванадцять не сповна надiлу пiсля панщини, на якi вже було ©х трьох
братiв. Мiй же батько мав сам чотирьох хлопiв. Один з дядькiв помер, один
довго льока м у пана Сангушки "состояв", а на старiсть паню якусь
приволiк, фракiв усяких, лакованих штибл тiв, годинникiв з ланцюжками i
вiдкраяв половину грунту. Думав, пануватиме... Еге... Допанувався. Хутко
штибл ти на постоли змiняв, а фраки, так, мабуть, до цього часу "муль"
жере в скринi... А не бiйсь, рiзун його-ма... Не бiйсь, не прикупив
замiсть фракiв зайво© десятини... Тепер дiти його чавляться, як оселедцi в
бочцi... От якi то нашi батьки були. Бо не було кому бити або, може, вже
панщина занадто ©х забила... Нема в нашiй Рос © порядку. Нема й не було...
Чехи через губу землю хапали, а наш мужик репаний, коли дiстав той
"надiл", то так i заскоруз. Батько он наш. Три десятини на штирьох
полишив. Не дурно ми, дiтвора, й голодувати мусiли. Берiть, берiть...
частуйтеся... Ще чарочку. Бог, звiсно, тройцю любить... Ну, сусiде...
Прошу, прошу...
I тут ще пiдлив. Григорчук випив. Матвiй розчервонiвся i, хоча сам не
пив, мабуть, вiд одного захоплення сп'янiв. Очi блиснули, рухи довжезних
рук стали розкiшi i швидшi. Кулак не раз пристукнув по лядi стола, аж
чарка, сало й огiрки пiдстрибували... Григорчук уже слухати не хотiв, а
рвався сам щось оповiсти. Одначе Матвiй поки що далi трима слово.
- Так ото ... Дiстали ми четверо три десятини. Поки виросли, голодали,
чужi ягнята, телята пасли, а потiм у найми в каторгу до панiв та чехiв
пiшли. Щойно з п'яти пальцiв, працi рук сво©х, вiсiм десятин докупили,
хоча платили вже по сто карбованцiв. Легко воно тепер сказати. Он чех Дус,
як дiстав тридцять десятин, так i внук його ще тридцять матиме, бо то
легко з капiталом докупляти. До того землi вони не дiлять, а прикупляють,
або йдуть мiж люди i вчаться, або якого ремесла, або на дохторiв, чи
iнженерiв. Не то, що ми. Три десятини на клаптi шмату мо i тиснемось на
них. А що з трьох десятин прикупиш... Звiсно...
I Матвiй хльостко, злiсно спльову ...- Треба хiба так працювати, як я
працював, що витягав собi кишки i руки, що спину поломав. А чи зажив чого
в життю? Цигарки не викурив. Чарки горiлки не випив. Чобота "порадочного"
не зносив. Тепер он встанеш рано, так з постелi не можна стягнутись. А яка
була сила! Був, як бик, здоровий! Десять пудiв - мiшки носив i не чув
нiчого...
- Усе з©ли отi кривавi п'ять десятин, якi ось тепер маю. Ну, але ще
чарочку, на здоров'я... Старо© от щось довго нема...
Випив... Григорчук вчепився напiдпитку до Матвiя, щоб i вiн
випив.Матвiй дав себе зломити i також випив, але забожився, що бiльше не
буде, мовляв, "характер такий". Григорчук згодився...
- Так, так,каже Матвiй. Вiн захоплю ться сво©м просторiкуванням. Всi,
хто зна його, знають, що з Матвi м балачка може тiльки "сурйозна" бути.
Жартiв Матвiй не любить, а коли й жартував, то невмiло. "Характер" i тут,
видно, противився...
- Батькам дурниця в руки лiзла - не брали. Тепер от, що хоч, роби.
Завше я плачусь на батька i буду плакатись. Бити не було кому, а треба
було бити..А що буде от ще через пару рокiв. Згада те мо слово, що, може,
тисячi платитимуть, та землi не буде.
- Вiйна прийде...- перебив Григорчук.- Мусить вiйна прийти. Переб'ють з
половину i знову землi, скiльки хоч. На що ж Бог i вiйну дав...
- А щоб ви думали. Вiйна потрiбна, ©й-бо...
- От у мене три хлопцi. Коли я ©м тепер не прикуплю землi, то вони хоч
i радi б опiсля прикупити, то не прикуплять, бо не буде де. Де його
прикупиш? Ну, скажiть, де? Он уже ходять поголоски, що Застав'я хутко
дiлитимуть. Вашi лебедцi свою землю вже викупили. Тут уже кiнець...
Дерманцi за один день викупили б, та пан ще якось трима ться, не прода . А
як i продаватиме, то що там то© землi... Ковтнуть, як суницю...
Матвiй безнадiйно махнув рукою i посунувся ближче до Григорчука. Хведот
шморгнув на печi носом, i то так голосно, що аж батько звернув на нього
увагу...
- сти вже, мабуть, хочеш?..
Хведот нiчого на це не сказав, лише страшно засоромився, пiдтер кулаком
бруднiзного носа i полiз далi на пiч. Матвiй вiдложив пiвкусня хлiба,
вiдрiзав крихiтний шматочок сала i подав те на пiч малому. Той узяв i,
сховавшись, мов курча, щоб нiхто не бачив, десь там собi тихенько, без
найменшого згуку, ©в...
- Н ,сказав Матвiй, присiвши до столу, i то сказав якось вперто,
рiшуче, наперекiр всьому, нiби його хтось у чому довго вмовляв, а вiн
все-таки не згодився.
- Н !.. Мушу я кудись звiдси вимандрувати. Рос я велика. Безлiч у нiй
землi... Степи, пущi непроходимi, а тут ось тиснемось один на одному. Та
зрештою не треба вже й Рос ©... Он у нас на Волинi... Он туди на
Крем'янеччинi... Гой, гой! Там ще "iм нiй", Господи... Оце я думав та
думав i вирiшив; пощу. Ще це© зими кудись по©ду. Спробую щастя.
Перепродам... Земля такий крам, що цiна його росте не по днях, а
годинах... Бiда от, зайвого гроша нема... I скрута "вобче" на нього тепер.
Нема, та й годi. Але ви таки нiчого анi не п' те, не ©сте... Вибачайте...
Отак за розмовою та й забуваю. Прошу, прошу... Випийте... Частуйтесь...
- Не турбуйтеся... Я вже себе не того...- i при цьому вихилив
чарку....крякнув, але вже значно помiркованiше, нiж спочатку, закусив.
- То ви, кажете, землi шукати дума те?
- Прийдеться,- розводить руками Матвiй.- Що поробите?
- Ну-о-о! Воно то "покамiсць" i в нас можна ще прикупити...
- Щось я нiде не чув... Застав'я?.. Куплю... Там ще можна буде...
- А ось менi трапля ться у Лебедях двi десятини. Правда. Не дуже то
того... Земля неважна. Щоб родила, треба ще на нiй пособкати. Мочар,
зна те, але при хатi i - думаю, що вдасться ©© трохи осушити. Но, те саме,
що й у вас. Грошi на перешкодi... Нема гроша... То ж то воно.
- Гм... Що нема, то нема,- помовчавши, проговорив Матвiй.- Я то себе
дуже зле... Дуже зле почуваю...
- А я... Я вже дiйшов до того, що хочу десятину поля продати...
- Та невже? - здивувався Матвiй. Але зараз же зробив байдужий вигляд.
- Отак, як бачите... Мушу. i то найкращу десятину. Оцю, що коло вас за
садком,- це "за садком" виговорив з притиском i головою в ту сторону
кивнув.- Найкраща, ©й-бо, десятина. Ото тiльки й продаю, що нужда, та вона
трохи, признатися, далеко вiд Лебедiв. А я собi мiркую, що i вам варто над
цим подумати...
- Та я-то цю штуку вже чув,- каже Матвiй, забувши, що перед хвилею
виявив було таке здивування, нiби це для нього бозна-яка новина.- Чув,
зна те, i думав, Але дума i думою, коли свистить у кишенi. Що, зрештою,
менi та одна десятина поможе... А стягатися до сорочки. Дiтей морити
голодом.
- Ее, не кажiть такого. Якось то Бог та дасть. Не кажiть. Одна
десятина, та ще при свойому, межа в межу. О, не кажiть. Це допоможе
багато.
- Правда воно-то правда... Але за грошем, то воно тепер дуже... Самi
зна те - скрута. А як ви того... з цiною?
- Цiна? - поставив Григорчук величезний знак запиту, торкнувшись цього
делiкатного питання.- Цiна... Та як? Як i в людей. Звичайно, зiйдемось
по-людськи. Я ж знаю вас, а ви мене. Зда ться, вам не первина в таких
речах...
- Ох, не первина, не первина. Боками купня вилазить. Цiлий вiк тiльки
те й робиш, що купу ш, i нiчого з того не дивиться...
-Я-то, зна те... Бачите, я просто мiняю, чи, либонь, хочу змiнити. Тут
десятина, а там двi... Але тi двi, знаю, не вистануть за цю одну, ото
лишень, що при домi. Надiя ще, що при добрiй волi дасться таки з не© щось
зробити, до чогось дiйти. Он наш Мирон мав таку саме мочар, а тепер пiдiть
- поле, як щастя. П'ятсот сiмдесят рублiв коштуватимуть тi десятини.
Грошенята, правда, грубi... А поле абияке. До врожаю найменше рокiв п'ять
прийдеться чекати. Думаю, що моя оця десятина не буде видаватись дорогою,
коли воно й погно на, i як слiд вироблена. Сiй лишень пшеничку i радiй, як
ростиме, та засiки на зерно готуй... Ось вона якраз перезябльована.
Навеснi приволочити бороною, пересипати i сiяти ячмiнь. На зарiк можна
лишити парениною, а там знов пшениця... Та це, до того при вашому. Вам
просто-таки не випадало б упустити ©©, а з вами менi краще, нiж з iншими,
дiло мати. З порядним господарем порядний гешефт. Це вже вiдомо. Це ж все
одно, що капiтал, та ще й при купi. Мене питав уже й Харитон. Питав i
Михалко. А я кажу: нi, наперiд мушу з Матвi м поговорити. Мушу його
запитати, як i що вiн. Не вiзьме, то вже якось то буде. Ну, отже, як ви
дума те?
Матвiй глибокодумно мовчить. Сидить на лавi. Одна рука за пазухою,
друга на столi. Очi впер у долiвку, в одну якусь точку i з натугою
мовчить. М'язи обличчя, особливо уст, час вiд часу корчаться в якусь
болючу гримасу. Чоло зрiзане глибокими двома на всю ширину зморшками i
двома меншими, над бровами. Вигляд впертий, але нерiшучий. Григорчук кладе
у рот шматок хлiба з салом i лишень зрiдка погляда на Матвiя. Вiн
проявля якийсь скритий, глибокий острах, бо хоч за десятину питали i
Харитон, i Михалко, але такого покупця, як Матвiй, вiн не знайде. Вiн
навiть готовий деякi незначнi уступки поробити...
- Не знаю...- виговорив по довшiй надумi, глибоко й хрипливо зiтхнувши,
Матвiй.Тяжко менi...- i покрутив головою.- Боюся, що от-от продаж Застав'я
проголосять. Там за тi грошi удво можна б купити. А що робитиму, як з
вами зв'яжуся? Нi. Таки правду сказати, менi дуже тяжко. А все-таки... Як
ваша цiна?
- Шкури не здеру. Християнин же я. Думаю, що вам не першина чути, якi
цiни на такi куски. Он Красовський купив при свому, заплатив п'ять сотень
двадцять. У Лебедях наш Олiйник заплатив п'ятсот. Гадаю, що i для вас не
буде кривдою, коли скажу: п'ять катеринок. Ну? Воно-то багато зда ться,
але як розважити... Що? Подумати тiльки, яка земля. Пiдсоння, новина,
вигно на, вироблена, без пнiв. Ну?
Матвi вi це несподiванкою не могло бути. Вiн, знаючи в цьому толк,
розумiв, що дешевше тако© землi йому нiхто не продасть. Вiн пiдлив чарку,
пiдсунув ©© гостевi i, подумавши, сказав:
- Подумаю. Випийте-но ще одну. Але все-таки менi трудно, дуже трудно.
Де його чоловiк сьогоднi таку суму вiзьме? Подумати тiльки, що п'ять лiт
тому все мо господарство, що маю сьогоднi, стiльки коштувало. Зрештою, ви
зна те, з ким ма те дiло. Справу я знаю. Знаю, що зайвого ви не сказали. А
як з запродажною та купчою? Чи не взяли б ви те все на себе?
Григорчук почухав потилицю.
- От, коли б ви, дядьку Матвiю, бачили, за що я втелющив п'ятсот i
сiмдесят. Насмiялися б, ©й-бо... Як будете в Лебедях, навмисне вам покажу.
Двi десятини, кажете? Але Христом-Богом клянусь, що вони не вартi цi ©
одно©. От не грiх, що божусь. Я вас люблю i поважаю. Роки ми от сусiдами,
а один одному кривди на грiш не вчинили. А це все, каже, за людиною. Так i
буде. Запродажну i купчу беру на себе... Ну? Що?
Матвiй знов таки вiдповiв не зараз i не просто.
- Як надумаюсь, то скажу. Не радився ще зо старою. Не по силi, зна те,
це менi... Повiрте,- не по силi... Стягнувшись до сорочки, можу ту
половину зiбрати... Ну, а друга?..
- грошi, як каже чех. "У банце сов пенiзе".
- Це-то я i без чеха знаю. Але дума те, що у "банце", то отак i дадуть
i що туди не треба вiддавати?
- Вам дадуть. На чотири проценти дадуть. Цiлу пiвтисячу дадуть.
- О, нi. У дерманському банку, по ©х закону, можу сотню дiстати. Не
знаю, чи у вашому лебедському можна б що...
- Цього-то вже не знаю... У нас, настiльки пам'ять мене не милить,
можуть позичити тiльки пайщики... Так, зда ться... Але я думаю, що у
дерманському вам напевно пiвсотню зайвих дадуть. Ну, а решту вже
хоч-не-хоч, а треба буде до жидка звернутись...
Це останн вимовив Григорчук якось непевно, з острахом i приниженим
голосом, нiби боячись цим образити кого... Матвiй все-таки велико© на це
уваги не звернув. Вiн мiцно, широкою, мозолистою долонею розтирав зморшки
свого чола, нiби хотiв зачавити пiд ними важку свою думу.
- Цц...цмокнув вiн, а опiсля ще раз цмокнув.- Над цим треба
помiзкувати.
З печi вигляда Хведот. Нiс його обсмарований чимсь чорним. Сидить вiн
тихо i терпеливо. На запiчку скромно примостився Василь. Вiн дума : "I
знов ходитиму зиму до школи без чобiт... Пасеш, пасеш тi корови, а що з
того ма ш?"... На згадку, що прийдеться покинути свою найкращу привабливу
мрiю про чоботи зi стоячими халявами - "бутилками", настрiй його глибоко i
нагальне пада . "Так уже тi постоли обридли"...
На цiм розмова про землю й закiнчилась. Горiлки в пляшцi меншало, а
разом збiльшувалися гутiрки та просторiкування... Звичайно, заговорили про
вiйну. Матвiй зловiщi сво© сни пригадав i сотий раз ©х розказав.
Григорчук на фiлософiю не майстер, але Матвiя слуха радо. Розмову свою
ввесь час вели навколо справ "сурйозних". Нiколи було ©м бавитись у жарти.
"Життя чавить",казав Матвiй.- "Той герой, хто з-пiд те© чавухи хоч з одним
цiлим ребром вилiзе"... Та ще "аби люди Бога не гнiвили. Без Бога мужик
порожнеча. Як ото клуня без снопiв чи засiки без зерна"...
Почало сутенiти, i мужики розпрощалися. Матвiй без верхньо© одежi i без
шапки провiв гостя аж до дорожини, що бiгла з Дерманя до Лебедiв повз його
хутiр, пообiцяв, що "на днях сам до вас заскочу, а там бачитимем... А
Харитона вже сюди не мiшайте, якось-то й самi цю справу закiнчимо".
Тьма по землi стелилася. На хуторi глибока тиша i спокiй. Небо чисте,
передосiнн , дзвiнке. З млина чути плескiт колеса. та лятатання кiвша.
Садок, обнизаний рясно овочами, дрiма непорушно, нiби закохана в свою
будучу дитину, перший раз вагiтна молода жiнка.
За рiчкою, на дерманському боцi, пiд Заставською сосниною чути форкання
коней. Це ночлiжани по скошених уже сiножатях розкошують. Видно пiд
сосниною велику заграву багаття, i густий тяжкий хвiст диму довжелезною
летючою вуаллю простягнувся геть далеко над лугом, сягаючи аж до
лебедського порубу i зникаючи десь там у Михалковiй дебрi. По хвилинi
задзвенiла ночлiжанська пiсня. Вона знялась, мов чайка, з болот та низiв
i, прорвавшись пiд згучне небо, вiдбилась вiд нього та дрiбним рокотом
розсипалась на тисячу реготливих тонiв по цiлiй щиротi долини.



"СВIТЕ ТИХИЙ..."

Матвiй ще раз обходить свiй садок. Дещо поправити треба, яку там
занадто обтяжену гiлку певнiше пiдперти. "Пiдпора, зда ться, i мiцна, а
дивись, рiзал-ма', як зiгнуло",- говорить вiн вголос. Пiдпира , крекче.
- Коли б його, Бог дав, продати ту овоч як слiд... А грошиськiв треба.
Ой, треба-треба!..- Пiдпер, постояв.- Ну, ця вже одна пудикiв тридцять
дасть,розважа , обтира об штани руки i просту до клунi. По дорозi
пiднiма кiлька яблук, що попались пiд ноги, хова ©х до кишенi. У клунi
"проклята курка знов намервила на току", але нiяково поночi порядкувати,
хоча Матвiй "терпiти не може, як ото всюди свинство таке"... Чекай.
Дiстанеться i Настi. "Казав ©й сотню раз: не пускай до клунi курей! Нi,
баба бабою. Рiзал-ма".
До хлiва зайшов: "Що то лошаки поробляють". А вони собi спокiйно
стоять, побрязкують ланцюгами об жолоб та з-за драбини суху конюшину
посмикають. "Гi-гi-гi-ааааi!",обзиваються "лошаки"...
- Ну, ну, орлята,- поплеску Матвiй ©х товстi зади.- Жуйте, жуйте.
Завтра в плужок. А сiль ви ма те? - заглянув у жолоб.- Ннно! Солi ще
досить. Стане.
Глянув пiд корови: "Трасця-йома, а пiд коровами така баюра". Манька вся
в болотi, але ©й байдуже. Лежить собi й почмику в темнотi. Засвiтив
лiхтар, на вишки полiз, вiвсяницi старо©, минулорiчно© пару в'язок скинув
i розтрусив пiд коровами.
А пiсля цього задмухав лiхтар i пiшов до хати. Василь уже встиг
маленьку нафтову лампочку засвiтити. Вона соромливо на коминку прита©лась,
але безсоромно коптiла...
- Гасу, мабуть, нема в лямпi,- зауважу Матвiй.
- Нi, я налив.
- А чого ж так чадить? Прикрути! Шкло розбили. Трясця-ма, нiчого тобi
на господарствi не вдержиться.
- Шкло розбив Володько. Взяв, трубiв, трубiв, аж трiснуло.
- Коли б ту стару одлушпачив добре, то вона за вами приглядiла б... -
сказав Матвiй i пiсля цього затягнув тенорком:
- I©©-©i-же, Херувi©©ми. Тааайно... образующе...
Спiваючи розглянувся, пiдiйшов до столу, перехрестився розмашним,
твердим хрестом до iкон. Iкон багато. Все старосвiтськi, все з Поча ва
нанесенi. Перед Богом-Саваофом Освiтив лампадку, при чому довго м'явся з
гнотом, що втопився в оливi, а грубi, репанi Матвi вi пальцi не були
настiльки спритнi, щоб виловити його звiдтiль.
I коли загорiлась лампадка, Матвiй пiдiйшов до коминка i мiж
"Херувимською" загасив коптячу лампадку. Пiсля цього в хатi стало
пiвтемно, лише старi закопченi обличчя святих та насуплене чоло
Бога-Саваофа, облитi червонастим свiтлом, творили ввесь змiст цього
сутiнку.
Василь, який довго слухав батькiвських спiвiв, нарештi не витерпiв i,
коли батько перейшов на "Свiте тихий", пiдтягнув i собi за старим,
тремтячим нечистим дискантиком. Батько нiчого не сказав, навiть не звернув
на це уваги, нiби нiчого не сталось. Вони проспiвали ще i "Блажен муж", i
" гда славнi© ученици", про Юду злочестивого, що за тридцять срiбнякiв
"беззаконним суддям тебе праведного судiю-ю-ю-уу пр дад ...".
А нiч темна i безмiсячна...
Мiсяць зiйде щойно аж по пiвночi, бо вже давно звернуло з пiдповнi.
Хутiр дбайливо огорнутий, окутаний гоструватою передосiнньою пiтьмою.
Клекiт млина термосить пiтьму, а вона чiпля тендiтнi зiрки, що зриваються
i стрiмко линуть десь на заставську соснину. Грубий костистий туман
поплiвся лугом. Похиленi верби i верболози нанизують росистi намиста i не
то плачуть, не то радiють.
Мiж млином i хутором з лiхтарнею в руках, ведучи за руку засапаного i
перетомленого Володька, верта ться "вiд сво©х" Настя. Лiхтар взяла вона у
свого брата Макара, що служить "в кондукторах" на чугунцi, тому ма одну
шибку зелену, двi бiлi й одну червону. Довжелезнi два вуси освiтленого
туману тягла за собою ця квола жiнка. Володько ледве дрiботить ноженятами,
але навiть на одну хвилю не вгаму сво © цiкавостi i засипа матiр
питаннями: i нащо ми так далеко вибралися з Дерманя? Там стiльки
хлопцiв, там ма цiлий день з ким бавитись...
Але хiба мати зна , нащо? Зна лише Бог святий та батько. i стара,
взагалi... Що вона буде вiдповiдати? А Володько геть-чисто.оповiв: i як,
коли мати "у сво©х" сидiли, вiн зустрiвся з Андрi м, Хведотом Кухдоським
та Трихоновим Архипом... Як вони спочатку оглянули один одного. Всi
заздростили, що Володько ма лакеровану рем'яну попругу з бляхою та орлом.
А опiсля вони пiшли в лiшник. Шукали там горiхiв, клали вогонь, пекли
яблука, стрiляли пареними лiсковими дубцями i розповiдали байки. При цiм
Володько встиг уже переповiстя декiлька з них матерi. Опiсля вони були в
каменоломнях, збирали там мушлi, копали гончарську глину й лiпили з не©
горшки, полумиски, ступки, колiщата, молотки.
А опiсля прийшов Мехтод, i почали бавитися в ковалiв. Мехтод вiчно в
коваля бавиться. Вiн ма на городi дуплаву дичку-грушу i в нiй повно
крем'яних молотiв, сокир, ножiв. Все це Мехтод на валах назбирав. Сьогоднi
бив Ольгу за те, що вона хотiла зо мною в шинок бавитись. Ми робили шинок
у Трихоновому бузнику... Там баба Домаха свою квочку навеснi тримала, але
©© заклював шулiка. А Мехтод каже:
"Не йдiть туди".- "Чому?" - кажу.- "Там був мрець..." - "Який?" -
"Квочку там шулiка забив. Принесiть менi кусок залiза на колесо..." А
залiзо ми з порохнi робили... Ольга каже: "Я хочу бавитися з Володьком у
шинок". А Мехтод зiрвався i трiсь-трiсь Ольгу по плечах... А Ольга йому
каже: "Хал ра ти, хал ра ти, хал ра ти..." Три рази йому сказала: хал ра
ти. А до того Ольга сховала найкращу Мехтодову скремейду.
- А що то таке скремейда?.. - пита мати. Володько вiдповiв не вiдразу.
Вiн насамперед дуже здивований: як то так, мати не знають, що то
скремейда? Про це повиннi всi люди знати...
- То палиця така з кривулькою на кiнцi. Нею ©здять, або верхи, або
женуть перед собою. Кривулька вичовга ться i дуже гладенька. Нашi хлопцi
мають по п'ять-шiсть скремейд. Я купив собi два у Мехтода i дав йому за це
десять карбованцiв.
- Де ж ти взяв тих карбованцiв? - знов отой матiрний осоружний запит.
Володько аж гримнув...
- За грошi у нас мушлi. Зна те? За них у нас можна купити все. Навiть
Архип мусiв продати свого нового кашкета, бо потребував грошей на
скремейду. Вiн свою поторощив на шкандибанню. Але Трихон прийшов до
Мехтодового батька i привiв за вухо Архипа: "Кому вiддав кашкета?
Говори!.." А Мехтод злякався i каже: "Я купив".- "А рiзун в твою мать,-
каже Панько.- Вiддай Архиповi кашкета". А в тому кашкетi Мехтод тримав
свою "казну". Поставив у старому вулику пiд повiткою, i миша про©ла у
ньому велике дзюрище. Ну, дiсталося ж i Мехтодовi, й Архиповi. Кашкета
Христя залатала, а Архипа ми звемо лисим, бо латка на кашкетi не така
чорна, як кашкет...
- Ну, ну,знов втруча ться мати.- Щоб там часом i тобi не дiсталось.
I за що, Боже мiй, ма дiстати? Це диву Володька настiльки, що вiн
взагалi переста розказувати. Вiн лишень дума . Ввесь час, коли мати
сидить у "сво©х" - у дiда або у дядькiв, Володько бавиться... Йому там
при мно. Вiн не раз так захоплю ться грою, що забува за снiданок, обiд i
вечерю. Горiхи, грушки, яблука визволяють його вiд непри много обов'язку -
обiду. Вiн, по-перше, не любить товариства дорослих, по-друге, вiн за один
недiльний день набереться вражiнь на цiлий тиждень хутiрного життя. Що вiн
любить робити з дорослими, це "йти до монастиря на вечiрню". Це роблять з
початком осенi цiлий рiк до пiзньо© весни. Для цього збираються великою
юрбою старшi, i молодшi, i зовсiм малi... лише без тих, що не можуть
встигнути йти зо всiма. При цьому завше весело, багато смiху, багато
пригод. Вертаючись назад уночi, йдуть здебiльша Ляшовим займищем, в
котрому ростуть величезнi берези, дуби, гарнi гриби й лiсковi кущi.
Господар цього займища був страшний гультяй, пияка, а скiнчив тим, що
одного разу знайшли його на горищi, де пiдчепився посторонком до бантини.
Пiсля цього, розказують, що не раз i не два бачили страшного вiшальника
Ляша з посторонком на ши©, з висолопленим язиком та вилупленими очима, як
вiн стояв на стежцi i лякав, щоб через його займище не ходили, i як тодi,
йдучи на "вечiрню", не збиратися цiлою юрбою?
Володько ж любить йти на вечiрню не тому, що йшли юрбою, бо все одно з
вечiрнi треба було розлучитись з усiма та йти на хутiр. Любить вiн саму
вечiрню вiдправу i взагалi монастир. Стара будова, старезнi, погризенi
часом мури, висока дзвiниця з широкою залiзною брамою, широчезнi смереки,
якими бозна вiдколи висадженi монастирськi але© -все це наводить на
Володька особливий якийсь, вiдмiнний вiд щоденного настрiй. Вiн любить,
коли вже западе сонце, бути на монастирському подвiр'© i слухати, як
шумлять над головою смереки, обвiшенi довгими шишками. Ш-ш-ш-ш!..
Ш-ш-ш-ш!.. Шумлять вони безконечно i завше, навiть при цiлковитiй тишi
безвiтря. Люди сходяться на вечiрню, гомонять. Почина бамкати дзвiн
Зда ться, звуки його, нiби тяжезнi краплi чогось теплого, поволi
капають на землю, що жадiбно ©х втяга ... I малий Володько задира
високо-високо голову, так що йому злiта назад кашкет, i намага ться
пiзнати, звiдки саме бамка той дзвiн. Йому до того ста гарно i радiсно,
що аж хочеться крикнути, i вiн зробив би це, але ж тут не лiс i не луг.
Навколо повно людей. Засмiють.
Тут також любить швендятись Володько, для нього тут стiльки цiкавого,
щось почу , когось побачить. Але вiн переважно самий, i його люблять
зачепити та покпитися з нього старшi хлопцi. "Ей, ти, малий. Як ти
звешся?" Володько, розумi ться, мовчить. "Що, ти нiмий? Ходи-но, я тебе
вихарашаю[5]..." - Володько нi звука, i хоча вiн добре зна , що вони
нiчого йому не зроблять, однак усе-таки краще йти геть вiд таких. Вiн
краще йде до церкви.
У церквi тихо i пiвтемно. Ченцi поволi, урочисто, то сюди, то туди
борсаються у сво©х довгих, темних одягах, там-то, там попiд стiнами